Ось детальний аналіз судового рішення, підготовлений для вас:
1. Предметом спору є питання правомірності засудження військовослужбовця за самовільне залишення військової частини (ч. 5 ст. 407 КК України) та можливість його звільнення від кримінальної відповідальності на підставі нових законодавчих змін, що дозволяють поновлення на службі.
2. Суд при винесенні рішення керувався тим, що після вчинення правопорушення законодавство було змінено (Закон № 3902-IX), що дозволяє звільняти від відповідальності військовослужбовців, які вперше вчинили СЗЧ, за умови їхнього повернення до служби та згоди командира. Верховний Суд встановив, що хоча формального клопотання про звільнення на етапі слідства не було, фактичне повернення засудженого до військової частини та наказ командира про зарахування на забезпечення є достатнім підтвердженням добровільного волевиявлення та згоди командування. Суд також наголосив на принципі презумпції невинуватості, зазначивши, що не може враховувати інші епізоди СЗЧ, за якими немає обвинувального вироку, тому правопорушення вважається вчиненим вперше. Важливим аргументом стало застосування зворотної дії закону в часі, оскільки нові норми покращують становище особи. Суд також підкреслив, що поточне перебування особи на службі не є обов’язковою умовою для застосування механізму звільнення, якщо дотримано матеріально-правових підстав. **** Суд у цій справі відступив від попередньої позиції, яка вимагала наявності чітко оформленого клопотання про звільнення на етапі досудового розслідування, визнавши достатнім фактичне повернення до військової частини та відповідні накази командира.
3. Верховний Суд скасував вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду, звільнив ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності на підставі ч. 5 ст. 401 КК України та закрив кримінальне провадження, постановивши негайно звільнити його з-під варти.
