Вітаю. Як юрист з багаторічним досвідом, проаналізував надане вами судове рішення. Ось детальний аналіз:
1. Предметом спору було питання правомірності відмови судів попередніх інстанцій у звільненні водія від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 286 КК України у зв’язку з примиренням із потерпілим.
2. Суд касаційної інстанції наголосив, що ст. 46 КК України передбачає обов’язкове звільнення особи від відповідальності за наявності двох умов: вчинення необережного нетяжкого злочину (що не пов’язаний зі сп’янінням) та примирення з потерпілим, який отримав відшкодування шкоди. Суд підкреслив, що «двооб’єктний» характер злочину (порушення ПДР) не є законною підставою для обмеження права сторін на примирення, оскільки закон прямо визначає вичерпний перелік винятків, де таке звільнення неможливе. Суд апеляційної інстанції помилково надав пріоритет абстрактному «публічному інтересу» над чіткими приписами кримінального закону. Касаційний суд підтвердив, що примирення є інструментом балансу інтересів, де держава досягає своєї мети через відновлення прав потерпілого. Важливо, що суд послався на позицію Об’єднаної палати ККС ВС від 01 червня 2026 року, яка вимагає від судів не встановлювати жодних додаткових вимог, окрім зазначених у ст. 46 КК України. Відтак, за наявності розписки про відшкодування шкоди та згоди потерпілого, закриття провадження є безальтернативним обов’язком суду.
3. Верховний Суд скасував попередні вироки та закрив кримінальне провадження щодо ОСОБА_7 у зв’язку з його звільненням від кримінальної відповідальності на підставі примирення з потерпілим.
**:** У цьому рішенні суд посилається на правову позицію Об’єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 01 червня 2026 року (справа № 629/612/25), яка фіксує відступ від попередньої практики щодо можливості обмеження застосування ст. 46 КК України у справах про ДТП з посиланням на «публічний інтерес».
