Ось детальний аналіз судового рішення, підготовлений з професійної точки зору:
1. **Предмет спору:** Позов власників земельної ділянки про повернення землі та скасування державної реєстрації права оренди, здійсненої на підставі договорів, які позивачі не підписували.
2. **Аргументи суду:** Верховний Суд наголосив, що підпис є обов’язковим реквізитом письмового правочину, а його відсутність або виконання іншою особою свідчить про те, що договір не був укладений. Суд підкреслив, що правочин, щодо якого сторона не виявляла своєї волі, не створює жодних прав та обов’язків, оскільки він є неукладеним. Важливим аспектом стало те, що отримання орендної плати власниками не може автоматично вважатися «схваленням» договору, якщо вони не знали, від кого саме надходять кошти, і вважали їх оплатою за попередніми правовідносинами. Суд відхилив доводи апеляції про застосування доктрини «заборони суперечливої поведінки», оскільки в даному випадку відсутні підстави для її застосування. Верховний Суд також вказав, що апеляційна інстанція не здійснила належної оцінки доказів і помилково ототожнила фактичне перерахування коштів із досягненням згоди щодо істотних умов договору. **:** Суд відступив від попередніх висновків Верховного Суду щодо можливості трактування отримання орендної плати як конклюдентних дій, що підтверджують укладення договору, посилаючись на нову правову позицію Великої Палати Верховного Суду.
3. **Рішення суду:** Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та залишив у силі рішення суду першої інстанції, яким позов було задоволено.
