СПРАВА D.M. проти ШВЕЦІЇ
Ось розбір рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) у справі D.M. проти Швеції:
1. **Суть рішення:**
ЄСПЛ постановив, що депортація D.M., афганського громадянина хазарейської етнічної приналежності, зі Швеції до Афганістану порушить статтю 3 Європейської конвенції з прав людини, яка забороняє катування та нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження. Хоча суд визнав серйозну ситуацію з безпекою та правами людини в Афганістані, він підкреслив, що не кожна депортація автоматично порушуватиме статтю 3. Однак, враховуючи етнічну приналежність D.M., місцевість, куди його буде повернуто, його тривале перебування у Швеції, “вестернізацію” та уявні порушення релігійних норм, суд встановив реальний ризик жорстокого поводження через сукупний вплив цих факторів. Неспроможність шведської влади провести комплексну оцінку ризиків цих сукупних обставин стала ключовим фактором у рішенні суду.
2. **Структура та основні положення:**
Рішення починається зі вступу, в якому окреслено предмет справи: потенційна депортація заявника до Афганістану та ризик порушення статей 2 і 3 Конвенції. Далі детально описуються факти, включаючи процес подання D.M. заяви про надання притулку у Швеції, причини її відхилення шведськими міграційними органами та судами, а також подані ним апеляції. Рішення посилається на відповідні внутрішні закони та практику, а також на законодавство та судову практику ЄС і звіти міжнародних організацій, таких як УВКБ ООН та EUAA, щодо ситуації в Афганістані. Розділ “Право” представляє аргументи заявника та уряду, а потім оцінку Суду, яка включає загальні принципи щодо справ про депортацію та їх застосування до конкретних обставин D.M. Рішення завершується висновком про те, що депортація D.M. порушить статтю 3, залишаючи в силі тимчасовий захід, що запобігає його видворенню, та відхиляючи його вимогу про справедливу сатисфакцію.
3. **Основні положення для використання:**
* **Сукупна оцінка ризиків:** Рішення підкреслює важливість оцінки сукупного впливу різних факторів ризику у справах про депортацію, особливо коли особа належить до вразливої групи та має особисті обставини, які можуть збільшити ризик для неї.
* **”Вестернізація” як фактор ризику:** Суд визнає, що адаптація особи до західних цінностей і способу життя може бути відповідним фактором при оцінці ризику жорстокого поводження після повернення до країни із суворими соціальними та релігійними нормами.
* **Хазарейська етнічна приналежність:** Хоча суд не вважає всіх хазарейців систематично схильними до ризику, він визнає хазарейську етнічну приналежність як фактор, що підвищує ризик, особливо в поєднанні з іншими факторами вразливості та з огляду на ситуацію з безпекою в районі їхнього походження.
* **Інформація про країну походження:** Рішення підкреслює необхідність того, щоб національні органи влади адекватно розглядали та аналізували інформацію про країну походження під час оцінки ризику депортації, а також повноваження ЄСПЛ розглядати інформацію, яка стала відома після остаточного рішення, ухваленого національними органами влади.
* **Стандарт доведення:** Рішення підтверджує, що національні органи влади повинні показати, що існують вагомі підстави вважати, що заявник зіткнеться з реальним ризиком поводження, що суперечить статті 3, у разі повернення до Афганістану.
**** Це рішення особливо актуальне для справ, пов’язаних із потенційною депортацією українців або осіб з України до країн з нестабільною ситуацією з безпекою або занепокоєнням щодо прав людини. Воно підкреслює необхідність ретельної та індивідуальної оцінки ризиків з урахуванням усіх відповідних факторів та сукупного впливу цих факторів.
СПРАВА “БОРЗЕНКОВ ТА ІНШІ ПРОТИ РОСІЇ”
Ось розбір рішення у справі “Борзенков та інші проти Росії”:
1. **Суть:** Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) постановив, що Росія порушила статтю 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у справах Борзенкова, Кріска та Вікторової. Заявники скаржилися на тортури або нелюдське чи принизливе ставлення з боку російської влади та відсутність ефективного розслідування цих інцидентів. Суд встановив, що застосування сили було надмірним і що влада не провела належного розслідування. Суд також розглянув інші скарги, пов’язані зі свободою мирних зібрань, і встановив додаткові порушення. Суд присудив заявникам компенсацію за збитки.
2. **Структура та основні положення:**
* **Процедура:** Рішення стосується кількох заяв, поданих проти Росії.
* **Факти:** Факти описують конкретні інциденти ймовірного жорстокого поводження щодо кожного заявника, включаючи деталі їх затримання, травми та спроби отримати юридичний захист.
* **Право:**
* Суд об’єднав заяви у зв’язку з їхньою подібною тематикою.
* Він підтвердив свою юрисдикцію у справах, оскільки події відбулися до того, як Росія перестала бути стороною Конвенції (16 вересня 2022 року).
* Суд підтвердив абсолютну заборону тортур і нелюдського або принизливого поводження відповідно до статті 3. Він підкреслив, що будь-яке застосування сили правоохоронними органами має бути суворо необхідним і не надмірним.
* Суд послався на попередні справи, в яких встановлено, що непроведення ретельного кримінального розслідування достовірних тверджень про жорстоке поводження є порушенням процесуальних зобов’язань держави за статтею 3.
* Суд встановив порушення як матеріального (жорстоке поводження), так і процесуального (відсутність розслідування) аспектів статті 3 для всіх заявників.
* Суд встановив порушення щодо інших скарг відповідно до Конвенції, посилаючись на свою усталену практику.
* **Застосування статті 41:** Суд присудив заявникам грошову компенсацію за матеріальну та моральну шкоду.
* **Додаток:** Додаток містить детальний перелік заяв, включаючи інформацію про заявників, фактичні обставини, медичні докази, історію скарг та присуджені суми.
3. **Основні положення для використання:**
* Рішення підсилює принцип, згідно з яким будь-яке застосування сили правоохоронними органами має бути суворо необхідним і пропорційним.
* Воно підкреслює зобов’язання держави проводити ретельні та ефективні розслідування тверджень про жорстоке поводження з боку державних агентів.
* Рішення може бути використане як прецедент у справах, що стосуються аналогічних тверджень про жорстоке поводження та відсутність ефективного розслідування, особливо проти Росії за події, що відбулися до 16 вересня 2022 року.
* Конкретні фактичні деталі та медичні докази, представлені в додатку, можуть бути корисними для порівняльного аналізу в подібних справах.
Дайте мені знати, якщо вам потрібні додаткові роз’яснення щодо будь-якого аспекту цього рішення.
СПРАВА ЧАЙКОВСЬКОГО ТА ІНШИХ ПРОТИ РОСІЇ
Ось аналіз рішення у справі “Чайковський та інші проти Росії”:
1. **Суть рішення:**
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) встановив, що Росія порушила статтю 9 Конвенції про захист прав людини, яка гарантує свободу думки, совісті та релігії, у справі пана Чайковського, пана Чернишова та пана Комарова. Порушення випливало з їхнього кримінального переслідування за “екстремізм” через їхню причетність до ліквідованої місцевої релігійної організації Свідків Єгови. Суд також встановив порушення, пов’язані з незаконними обшуками та досудовими затриманнями, посилаючись на свою усталену практику щодо аналогічних питань. Суд підтвердив свою юрисдикцію, оскільки події відбулися до того, як Росія перестала бути стороною Конвенції 16 вересня 2022 року.
2. **Структура та основні положення:**
* **Процедура:** Детально описує процес подання заяви, включаючи представництво заявника та повідомлення російського уряду.
* **Факти:** Коротко описує скарги заявників щодо заборони Свідків Єгови та кримінального переслідування їхніх послідовників.
* **Право:**
* **Юрисдикція:** Підтверджує юрисдикцію Суду у цій справі.
* **Порушення статті 9:** Зосереджується на порушенні статті 9 щодо кримінального переслідування заявників. Посилається на справу “Таганрозька МРО та інші проти Росії”, яка встановила аналогічне порушення.
* **Інші стверджувані порушення:** Розглядає інші скарги відповідно до Конвенції, посилаючись на усталену практику.
* **Залишені скарги:** Зазначає, що додаткові скарги за статтею 14 у поєднанні зі статтею 9 не потребують окремого розгляду.
* **Застосування статті 41:** Розглядає питання справедливої сатисфакції, присуджуючи суми заявникам та відхиляючи решту вимог.
3. **Ключові положення для використання:**
* **Юрисдикція:** Суд чітко заявляє про свою юрисдикцію щодо справ, пов’язаних з подіями, що відбулися до виходу Росії з Конвенції 16 вересня 2022 року.
* **Порушення статті 9:** Рішення підтверджує позицію, що переслідування осіб за мирне сповідування своєї релігії як Свідків Єгови на основі широко застосовуваного законодавства про екстремізм порушує статтю 9 Конвенції.
* **Незаконні обшуки та затримання:** Рішення посилається на усталену практику, підкреслюючи незаконність досудових затримань у рамках кримінальних проваджень, заплямованих свавіллям, та обшуків, проведених без належних гарантій.
* **Справедлива сатисфакція:** Суд присуджує конкретні суми для відшкодування матеріальної та моральної шкоди заявникам, як детально зазначено в доданій таблиці.
: Це рішення може мати наслідки для українців, які були або є членами Свідків Єгови і зазнали переслідувань на окупованих територіях України до 16 вересня 2022 року.
СПРАВА ГАРЕЄВ ПРОТИ РОСІЇ
Ось розбір рішення у справі “Гарєєв проти Росії”:
1. **Суть рішення:**
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) встановив, що Росія порушила статтю 6 § 1 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, яка стосується права на справедливий суд. Справа стосувалася заявника, пана Гарєєва, якого було засуджено за злочини, пов’язані з наркотиками, після того, що він стверджував, було провокацією з боку державних агентів. ЄСПЛ дійшов висновку, що правова система Росії не мала чіткої та передбачуваної процедури для санкціонування контрольних закупівель наркотиків, що призвело до свавільних дій з боку державних агентів і завадило національним судам належним чином розглядати заяви про провокацію. Суд визнав, що кримінальне провадження проти пана Гарєєва було несумісним з концепцією справедливого судового розгляду. Суд постановив, що встановлення порушення є достатньою справедливою сатисфакцією.
2. **Структура та основні положення:**
* **Процедура:** Рішення починається з викладу процесуальної історії, включаючи дату подання заяви, представництво заявника та повідомлення Російському уряду.
* **Факти:** У цьому розділі коротко згадується додана таблиця з детальною інформацією про заявника та інформацією, що стосується заяви.
* **Право:**
* **Юрисдикція:** Суд підтвердив свою юрисдикцію, оскільки події відбулися до того, як Росія перестала бути стороною Конвенції 16 вересня 2022 року.
* **Заявлене порушення статті 6 § 1:** Суд розглянув скаргу заявника на те, що його було несправедливо засуджено через провокацію з боку державних агентів. Він посилався на попередню судову практику, підкреслюючи структурну проблему в Росії щодо відсутності чіткої процедури для санкціонування контрольних закупівель наркотиків.
* **Застосування статті 41:** Суд визначив, що встановлення порушення є достатньою справедливою сатисфакцією.
* **Резолютивна частина:** Рішення завершується постановою Суду, яка:
* Підтверджує свою юрисдикцію.
* Оголошує скаргу щодо несправедливого засудження через провокацію прийнятною.
* Встановлює, що було порушення статті 6 § 1 Конвенції.
* Постановляє, що встановлення порушення є достатньою справедливою сатисфакцією.
3. **Основні положення для використання:**
* **Юрисдикція:** Суд прямо заявляє, що він має юрисдикцію щодо справ проти Росії щодо подій, які відбулися до 16 вересня 2022 року, навіть якщо Росія більше не є стороною Конвенції.
* **Провокація:** Рішення підсилює усталену судову практику ЄСПЛ щодо питання провокації у справах, пов’язаних з наркотиками, в Росії. Воно підкреслює, що відсутність чіткої та передбачуваної процедури для санкціонування контрольних закупівель наркотиків призводить до порушень статті 6 § 1.
* **Справедлива сатисфакція:** Рішення Суду не присуджувати жодної додаткової компенсації, окрім встановлення порушення, може бути релевантним у подібних справах.
Це рішення підкреслює постійний контроль за правовою практикою Росії з боку ЄСПЛ, навіть після виходу Росії з системи Конвенції. Воно також підкреслює важливість гарантій справедливого судового розгляду та заборони провокацій, які є вирішальними для захисту прав людини.
СПРАВА ІЛУПІНА ТА ІНШИХ ПРОТИ РОСІЇ
Ось розбір рішення у справі “Ілупін та інші проти Росії” від Європейського суду з прав людини:
1. **Суть рішення:**
Європейський суд з прав людини встановив, що Росія порушила статтю 3 Конвенції через неефективне розслідування тверджень про неналежне поводження, вчинене приватними особами проти заявників під час мітингу. Заявники, які протестували проти законопроекту, що запроваджував адміністративну відповідальність за пропаганду гомосексуалізму, були атаковані групою православних християнських активістів. Суд наголосив, що держави зобов’язані проводити ефективні розслідування таких тверджень, навіть якщо неналежне поводження здійснюється приватними особами. Суд також встановив порушення щодо неспроможності влади забезпечити належний захист під час мітингу та дискримінаційні обмеження свободи мирних зібрань.
2. **Структура та основні положення:**
* **Процедура:** Справа виникла з заяви, поданої у 2013 році.
* **Факти:** Заявники скаржилися на неефективне розслідування неналежного поводження, якого вони зазнали під час мітингу у 2013 році.
* **Юрисдикція:** Суд підтвердив свою юрисдикцію, оскільки події відбулися до того, як Росія перестала бути стороною Конвенції 16 вересня 2022 року.
* **Порушення статті 3:** Суд встановив порушення статті 3 через неефективне розслідування, посилаючись на попередні подібні справи. Він підтвердив, що розслідування повинні бути здатними встановлювати факти, виявляти та карати винних.
* **Інші порушення:** Суд також встановив порушення за іншими статтями Конвенції на основі своєї усталеної практики, пов’язаної з правом на свободу зібрань та дискримінацією.
* **Решта скарг:** Деякі скарги були відхилені як неприйнятні або такі, що не виявляють порушення.
* **Застосування статті 41:** Суд присудив заявникам грошову компенсацію за моральну шкоду та витрати.
3. **Основні положення для використання:**
* **Обов’язок держави проводити розслідування:** Рішення підсилює обов’язок держави проводити ефективні розслідування тверджень про неналежне поводження, навіть якщо воно вчинене приватними особами.
* **Критерії ефективності:** Розслідування має бути здатним призвести до встановлення фактів, виявлення та покарання винних.
* **Свобода зібрань:** Рішення підкреслює важливість захисту учасників публічних заходів та забезпечення їх мирного проведення, включаючи захист від контр-демонстрантів.
* **Дискримінація:** Рішення підкреслює заборону дискримінації у поєднанні з іншими правами, такими як свобода зібрань.
Дайте мені знати, якщо вам потрібні додаткові роз’яснення щодо будь-якого аспекту цього рішення.
СПРАВА “INTERACTIV S.A. ПРОТИ РЕСПУБЛІКИ МОЛДОВА”
Ось розбір рішення у справі “Interactiv S.A. проти Республіки Молдова”:
1. **Суть рішення:**
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) визнав, що Молдова порушила статтю 6 § 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на справедливий суд). Справа стосувалася молдовської компанії “Interactiv S.A.”, яка стверджувала, що рішення Вищої судової палати про скасування рішень судів нижчих інстанцій було несправедливим. ЄСПЛ погодився, зазначивши, що Вища судова палата переглянула факти без усного слухання, покладалася на нові докази, не давши компанії можливості відповісти, і надала недостатнє обґрунтування свого рішення.
2. **Структура та основні положення:**
* Рішення починається з викладу обставин справи, включаючи початкову угоду між “Interactiv S.A.” та Кишинівською муніципальною радою (КМР) щодо будівництва газопроводу.
* Детально описано рішення судів нижчих інстанцій, які спочатку були на користь “Interactiv S.A.”, та подальше скасування Вищою судовою палатою.
* Далі ЄСПЛ оцінює ймовірне порушення статті 6 § 1, посилаючись на встановлені принципи щодо права на справедливий суд в апеляційному провадженні.
* Суд підкреслює, що хоча усне слухання не завжди є обов’язковим у справах, що розглядаються верховним судом, воно було необхідним у цьому випадку, оскільки Вища судова палата діяла як суд першої інстанції, переглядаючи фактичні питання та розглядаючи нові докази.
* У рішенні також розглядається відсутність можливості для “Interactiv S.A.” прокоментувати нові докази, що порушує принцип рівності сторін.
* Нарешті, ЄСПЛ вважає обґрунтування Вищої судової палати недостатнім, оскільки воно не дало належного пояснення відхиленню від висновків судів нижчих інстанцій.
* Суд також розглянув ймовірне порушення статті 1 Протоколу № 1 (захист власності), але визнав недоцільним розглядати його окремо, враховуючи висновки за статтею 6 § 1.
* Щодо статті 41 (справедлива сатисфакція), Суд відхилив вимогу про відшкодування матеріальної шкоди, але присудив “Interactiv S.A.” компенсацію за нематеріальну шкоду та витрати/видатки.
3. **Основні положення для використання:**
* Це рішення підкреслює важливість усних слухань, коли верховні суди переглядають фактичні питання або розглядають нові докази.
* Воно наголошує на необхідності надання сторонам можливості коментувати нові матеріали, представлені в суді, забезпечуючи рівність сторін.
* Рішення підкреслює, що рішення верховного суду повинні містити достатнє обґрунтування, особливо коли скасовуються рішення судів нижчих інстанцій.
**** Це рішення може бути актуальним для українських компаній або фізичних осіб, які зіткнулися з подібними проблемами щодо справедливості судових проваджень, особливо у випадках, коли вищі суди вводять нові докази або переоцінюють факти, не надаючи сторонам належної можливості відповісти.
СПРАВА “СВІДКИ ЄГОВИ В НІМЕЧЧИНІ ТА ІНШІ ПРОТИ РОСІЇ”
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) виніс рішення у справі *Jehovas Zeugen In Deutschland and Others v. Russia* (Свідки Єгови в Німеччині та інші проти Росії), що стосується обмеження свободи вираження поглядів шляхом заборони релігійних видань Свідків Єгови як екстремістських матеріалів. Суд встановив, що Росія порушила статтю 10 Конвенції, у поєднанні зі статтею 9, через надмірно широке визначення “екстремістської діяльності” в російському законодавстві, яке дозволяло владі забороняти ненасильницькі релігійні видання. Це обмеження було визнано таким, що не було “передбачене законом” або “необхідне в демократичному суспільстві”. Суд послався на аналогічну попередню справу *Taganrog LRO and Others v. Russia* (Таганрозька МРО та інші проти Росії), де також було встановлено порушення. ЄСПЛ вирішив, що інші скарги, подані заявниками, не потребують окремого розгляду. Суд присудив заявникам компенсацію за нематеріальну шкоду, а також відшкодування витрат і видатків.
Рішення структуровано наступним чином: воно містить опис процедури, факти справи, а потім розглядає правові аспекти, зосереджуючись на юрисдикції та ймовірному порушенні статті 10 Конвенції. Воно посилається на попередню провідну справу для підтвердження своїх висновків. У рішенні також коротко згадуються решта скарг і застосування статті 41 щодо справедливої сатисфакції. Оперативна частина рішення включає декларації щодо юрисдикції, прийнятності, встановлення порушення, наказу про виплату компенсації та відхилення решти вимог. Порівняно з попередніми версіями змін немає, оскільки це первинне рішення.
Найважливішим положенням цього рішення є підтвердження того, що заборона релігійних видань Свідків Єгови як екстремістських матеріалів порушує статтю 10 (свобода вираження поглядів) у світлі статті 9 (свобода думки, совісті та релігії) Конвенції. Це пов’язано з тим, що російське законодавство про екстремізм є надмірно широким і допускає свавільні обмеження на релігійні видання. Це рішення підсилює принцип, згідно з яким держави повинні вузько визначати поняття “екстремізм”, щоб уникнути порушення свободи вираження поглядів і релігії.
СПРАВА КЕРІМОВ ПРОТИ РОСІЇ
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) виніс рішення у справі Керімов проти Росії, що стосується справедливості кримінального провадження проти заявника. Суд встановив порушення пункту 1 і пункту 3(d) статті 6 Конвенції у зв’язку з тим, що заявник не мав можливості допитати ключового свідка, чиї свідчення були вирішальними для його засудження. Суд також встановив порушення пункту 1 статті 6 щодо нездатності національних судів розглянути аргументи заявника щодо якості доказів, отриманих під час особистого обшуку. ЄСПЛ постановив, що встановлення порушення є достатньою справедливою сатисфакцією.
Рішення структуровано наступним чином: воно починається з процедури, в якій викладено походження справи та залучені сторони. Потім у ньому представлено факти справи, подані заявником. Далі рішення переходить до правового аналізу, розглядаючи юрисдикцію Суду та передбачувані порушення статті 6 Конвенції. Суд розглядає відсутність можливості допитати свідка та нездатність розглянути аргументи щодо доказів, отриманих під час особистого обшуку. Нарешті, рішення стосується застосування статті 41 щодо справедливої сатисфакції.
Основними положеннями рішення є встановлення порушень пункту 1 і пункту 3(d) статті 6 через відсутність можливості допитати ключового свідка та порушення пункту 1 статті 6 через нездатність розглянути аргументи щодо доказів, отриманих під час особистого обшуку. Суд підкреслив, що відсутність можливості перехресного допиту свідка суттєво вплинула на загальну справедливість кримінального провадження. Рішення також підкреслює відсутність збалансувальних заходів з боку національних судових органів для компенсації труднощів, з якими зіткнувся заявник через визнання неперевірених заяв.
СПРАВА “КУРУОВА І ГОРВАТОВА ПРОТИ СЛОВАЧЧИНИ”
Нижче наведено аналіз рішення у справі “Куруова і Горватова проти Словаччини”:
1. **Суть рішення:**
Це рішення стосується неналежного поводження зі двома сестрами ромської національності з боку словацьких поліцейських під час їхнього арешту та затримання у 2019 році. Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) встановив, що Словаччина порушила статтю 3 Конвенції, як у її матеріальному аспекті (нелюдське та таке, що принижує гідність, поводження) через невиправдане застосування сили, так і в її процесуальному аспекті (непроведення ефективного розслідування). Крім того, Суд встановив порушення статті 14 у поєднанні зі статтею 3 через відсутність належного розслідування можливих расистських мотивів неналежного поводження. Суд присудив заявницям компенсацію за моральну шкоду та судові витрати.
2. **Структура та основні положення:**
* **Предмет справи:** Детально описуються події 23 липня 2019 року, пов’язані з арештом заявниць та ймовірним неналежним поводженням з ними з боку поліції. У ньому викладено суперечливі свідчення заявниць та уряду, а також медичні докази тілесних ушкоджень, завданих заявницям.
* **Оцінка Суду:**
* **Порушення статті 3:** Суд встановлює, що тілесні ушкодження заявниць стали наслідком дій державних агентів. Він робить висновок, що таке поводження було нелюдським і таким, що принижує гідність, порушуючи статтю 3. Суд також встановив, що розслідування неналежного поводження було неефективним через недостатню ретельність і тривалу бездіяльність.
* **Порушення статті 14:** Суд підкреслює використання принизливого терміну (“tlupa miestnych Rómiek”) у протоколах про арешт, що викликає занепокоєння щодо расової упередженості. Він робить висновок, що влада не провела належного розслідування можливих расистських мотивів неналежного поводження, порушивши статтю 14 у поєднанні зі статтею 3.
* **Застосування статті 41:** Суд присуджує 13 500 євро першій заявниці та 8 500 євро другій заявниці за моральну шкоду, а також 6 560 євро спільно на відшкодування витрат і видатків.
3. **Ключові положення для використання:**
* **Презумпція факту:** Рішення підсилює принцип, згідно з яким особи, які стверджують про неналежне поводження під час перебування під вартою в поліції, користуються презумпцією факту, якщо у них виявлено тілесні ушкодження після перебування під контролем держави.
* **Обов’язок розслідувати:** Рішення підкреслює обов’язок держави проводити ретельні та оперативні розслідування заяв про неналежне поводження з боку правоохоронних органів, включаючи вивчення можливих расистських мотивів.
* **Расистські мотиви:** Суд наголошує, що навіть використання принизливої лексики в офіційних документах може викликати сумніви щодо ставлення посадової особи та вимагати подальшого розслідування можливої расової упередженості.
* **Ефективність розслідування:** У рішенні викладено основні параметри оцінки ефективності розслідування, включаючи участь потерпілого, оперативність, ретельність, незалежність і адекватність слідчих заходів.
**** Це рішення особливо актуальне для України, оскільки підкреслює важливість ретельного розслідування заяв про неправомірні дії поліції, особливо коли є ознаки етнічної чи расової упередженості. Воно слугує нагадуванням про обов’язок держави захищати вразливі групи населення від неналежного поводження та забезпечувати відповідальність за порушення прав людини.
СПРАВА КУЦЕНКА ПРОТИ РОСІЇ
Ось розбір рішення Європейського суду з прав людини у справі *Куценко проти Росії*:
1. **Суть рішення:**
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) визнав Росію винною у порушенні статті 3 Конвенції через неналежне поводження з паном Куценком з боку працівників поліції та відсутність ефективного розслідування його скарг на тортури. Суд також встановив порушення, пов’язане з кримінальним переслідуванням пана Куценка за екстремізм на підставі його релігійної діяльності як Свідка Єгови. Суд встановив, що Росія має юрисдикцію у цій справі, оскільки події відбулися до того, як Росія перестала бути стороною Конвенції. Пану Куценку було присуджено 26 000 євро відшкодування збитків.
2. **Структура та основні положення:**
* **Процедура:** Детально описує походження справи, представництво заявника та повідомлення Російського уряду.
* **Факти:** Підсумовує скарги заявника на жорстоке поводження з боку поліції.
* **Право:**
* **Юрисдикція:** Підтверджує юрисдикцію Суду у цій справі, оскільки події відбулися до виходу Росії з Конвенції.
* **Імовірне порушення статті 3:** Розглядає скаргу на жорстоке поводження з боку поліції та відсутність ефективного розслідування. Посилається на попередню судову практику, підкреслюючи обов’язок держави захищати затриманих осіб та тягар, який покладається на уряд щодо обґрунтування застосування сили.
* **Інше імовірне порушення згідно з усталеною судовою практикою:** Розглядає скаргу, пов’язану з переслідуванням Свідків Єгови за екстремізм, посилаючись на справу *Релігійної організації «Таганрозька місцева організація Свідків Єгови» та інші проти Росії*.
* **Решта скарг:** Зазначає, що інші скарги або не відповідають критеріям прийнятності, або не потребують окремого розгляду.
* **Застосування статті 41:** Присуджує заявнику 26 000 євро відшкодування збитків.
* **Додаток:** Надає конкретну інформацію про заяву, включаючи інформацію про заявника, фактичні дані про ймовірне жорстоке поводження, медичні докази та рішення, пов’язані зі скаргами.
3. **Основні положення для використання:**
* **Порушення статті 3:** Рішення підсилює принцип, згідно з яким держави несуть високий обов’язок піклування про осіб, які перебувають під вартою, і повинні проводити ретельні розслідування заяв про жорстоке поводження. Тягар доведення обґрунтованості та пропорційності будь-якого застосування сили лежить на уряді.
* **Релігійні переслідування:** Рішення підкреслює позицію Суду щодо переслідування Свідків Єгови в Росії, посилаючись на справу *«Таганрозька місцева організація Свідків Єгови»*. Воно підтверджує, що переслідування осіб за мирне сповідування своєї релігії є порушенням їхніх прав згідно з Конвенцією.
* **Юрисдикція:** Суд чітко заявляє про свою юрисдикцію щодо справ, які стосуються подій, що відбулися до виходу Росії з Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 16 вересня 2022 року.
**** Це рішення може бути актуальним для справ, що стосуються подібних звинувачень у жорстокому поводженні з боку російської влади або переслідуванні релігійних меншин, зокрема Свідків Єгови, у контексті подій, що відбулися до виходу Росії з Європейської конвенції з прав людини.
СПРАВА ЛУБІНА ТА ІСАКОВА ПРОТИ РОСІЇ
Це рішення стосується перегляду попереднього рішення у справі Лубіна та Ісакова проти Росії. У первісному рішенні, винесеному 6 березня 2025 року, було встановлено порушення статті 9 Конвенції у зв’язку з переслідуванням заявників за їх релігійну діяльність як Свідків Єгови та присуджено кожному заявнику 7500 євро за моральну шкоду. Перегляд був запрошений після того, як Суд був повідомлений про смерть пана Лубіна до ухвалення первісного рішення. Його дружина та спадкоємиця, пані Тетяна Дмитрівна Язовських, висловила бажання продовжувати подання заяви. Суд вирішив переглянути рішення, щоб присудити пані Язовських суму, раніше призначену пану Лубіну.
Структура рішення включає процедурний огляд, що окреслює початкову заяву, первісне рішення та клопотання про перегляд. У ньому розглядається юрисдикція Суду та листування з російським урядом, наголошуючи на тому, що неучасть уряду не перешкоджає Суду продовжувати розгляд справи. Основна частина рішення зосереджена на клопотанні про перегляд, з посиланням на Правило 80 Регламенту Суду, яке дозволяє перегляд у разі виявлення вирішального факту, невідомого на момент винесення первісного рішення. Переглянутим рішенням потім постановляється виплатити пані Язовських 7500 євро, а також відсотки за прострочення платежу на основі граничної процентної ставки Європейського центрального банку плюс три відсоткові пункти.
Найважливішим положенням є рішення про перегляд первісного рішення та передачу присудженої компенсації спадкоємцю померлого заявника. Це підкреслює прихильність Суду до забезпечення того, щоб жертви порушень прав людини або їх законні правонаступники отримували відповідне відшкодування, навіть у випадках, коли обставини змінюються після винесення первісного рішення. Рішення також підтверджує юрисдикцію Суду щодо справ, пов’язаних з Росією, до її виключення з Ради Європи, і наголошує, що відмова Росії від співпраці не перешкоджає Суду продовжувати розгляд справ.
СПРАВА МОХОВА ПРОТИ РОСІЇ
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) виніс рішення у справі Мохова проти Росії, що стосується неефективного розслідування заяв про жорстоке поводження, вчинене приватними особами. Заявник скаржився на те, що влада не провела ефективного розслідування нападу, під час якого йому нібито ввели невідому речовину. Суд встановив, що Росія порушила статтю 3 Конвенції, яка забороняє катування, нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження, через неефективне розслідування. Суд наголосив, що держави повинні вживати заходів для забезпечення того, щоб особи не піддавалися жорстокому поводженню, навіть з боку приватних осіб, і повинні проводити ефективні розслідування таких тверджень. Суд підкреслив недоліки в розслідуванні, відзначивши неодноразові відмови у відкритті кримінального провадження та невиконання розпоряджень прокурора. Суд присудив заявнику 5000 євро відшкодування моральної шкоди.
Рішення структуровано наступним чином: воно починається з процедури, в якій викладено ініціювання справи та сторони, які беруть участь. Далі представлені факти, в яких підсумовано твердження заявника та національне провадження. Розділ “Право” стосується юрисдикції Суду, підтверджуючи його компетенцію розглядати справу, незважаючи на припинення Росією участі в Конвенції, оскільки події відбулися до встановленої дати. Потім він заглиблюється в передбачуване порушення статті 3, повторюючи зобов’язання держави розслідувати твердження про жорстоке поводження, навіть якщо воно здійснене приватними особами. Суд посилається на попередні подібні справи, в яких були виявлені порушення. Нарешті, він розглядає застосування статті 41, що стосується справедливої сатисфакції, та визначає компенсацію, яка має бути присуджена заявнику. Рішення завершується одностайним рішенням Суду, яким оголошується заява прийнятною, встановлюється порушення статті 3 та зобов’язується державу-відповідача виплатити зазначену суму.
Основним положенням рішення є підтвердження зобов’язання держави проводити ефективне розслідування заяв про жорстоке поводження, навіть якщо передбачувані злочинці є приватними особами. Суд наголосив, що розслідування повинні бути оперативними, ретельними та здатними призвести до ідентифікації та покарання винних. Це рішення підсилює процесуальний аспект статті 3, підкреслюючи важливість вжиття державами розумних заходів для забезпечення доказів та ефективного розгляду скарг на жорстоке поводження.
СПРАВА «МУСІНА ТА ІНШІ ПРОТИ УКРАЇНИ»
Нижче наведено аналіз рішення Європейського суду з прав людини у справі «Мусіна та інші проти України»:
**1. Суть рішення:**
Справа стосувалася смерті А.М., який перебував під контролем Української держави, а саме під час проходження військової служби. Заявники, родичі А.М., стверджували про порушення статті 2 Європейської конвенції з прав людини, яка захищає право на життя. Суд встановив, що Україна не провела ефективного розслідування обставин смерті А.М. і не надала задовільного пояснення його смерті, коли він перебував під контролем держави. В результаті Суд постановив, що Україна порушила статтю 2 як в її процесуальному (розслідування), так і в матеріальному (захист життя) аспектах.
**2. Структура та основні положення:**
* **Предмет:** Чітко визначає основне питання як смерть А.М. і ймовірне неефективне розслідування.
* **Фактичні обставини:** Детально описує події, що призвели до смерті А.М., включаючи його військову службу, обставини його смерті у військовій частині та первинні розслідування.
* **Внутрішнє розслідування:** Описує різні етапи розслідування, включаючи судово-медичні експертизи, допити свідків і неодноразове припинення розслідування.
* **Оцінка Суду:**
* **Попереднє питання:** Розглядає питання смерті перших двох заявників і підтверджує право решти заявників продовжувати справу.
* **Прийнятність:** Розглядає і відхиляє аргумент Уряду про те, що внутрішні засоби захисту не були вичерпані.
* **Суть:**
* **Процесуальний аспект:** Аналізує ефективність розслідування, підкреслюючи його недоліки, і робить висновок про його неадекватність.
* **Матеріальний аспект:** Оцінює, чи виконала держава свій обов’язок захищати життя А.М., і робить висновок, що вона не надала задовільного пояснення його смерті.
* **Стаття 41 Конвенції:** Розглядає питання справедливої сатисфакції, присуджуючи заявникам компенсацію за нематеріальну шкоду, а також витрати і видатки.
**3. Основні положення для використання:**
* **Обов’язок держави проводити розслідування:** Рішення підсилює зобов’язання держави проводити ретельне та ефективне розслідування смертей, що сталися під її контролем, особливо за обставин, які викликають підозру у насильстві або злочинній грі.
* **Стандарт розслідування:** У рішенні підкреслюється важливість оперативного забезпечення судово-медичної експертизи, допиту відповідних свідків і здійснення всіх обґрунтованих ліній розслідування. Розслідування має бути незалежним і не ускладнюватися діями органів влади, які можуть бути причетними.
* **Обов’язок держави захищати:** Рішення підтверджує відповідальність держави за захист життя осіб, які перебувають під її контролем, включаючи військовослужбовців. Коли смерть настає за таких обставин, держава повинна надати переконливе пояснення.
* **Неефективне розслідування:** Повторення постанов про повернення справи на додаткове розслідування під час розслідування може вважатися серйозним недоліком.
* **Тягар доказування:** Події, що оточують смерть, знаходяться у виключній компетенції органів влади.
Це рішення є особливо актуальним для України, оскільки воно підкреслює відповідальність держави за захист життя своїх військовослужбовців і проведення ретельних розслідувань смертей, що відбуваються у збройних силах, особливо з огляду на триваючий конфлікт і велику кількість осіб, які проходять військову службу.
СПРАВА NOVOSEL ТА ІНШІ ПРОТИ ХОРВАТІЇ
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) виніс рішення у справі Novosel та інші проти Хорватії, що стосується надмірної тривалості цивільного провадження, ініційованого заявниками після утоплення їхнього члена сім’ї в 1996 році. Заявники стверджували, що хорватські цивільні суди не змогли належним чином дослідити всі відповідні факти і що провадження було надмірно тривалим, порушуючи статті 2 та 6 § 1 Європейської конвенції з прав людини. ЄСПЛ зосередився виключно на процесуальному аспекті статті 2, встановивши, що 24-річна тривалість провадження, що включала численні рівні юрисдикції та неодноразове скасування первинних рішень, становила неспроможність забезпечити своєчасну відповідь на цивільний позов заявників. Відповідно, Суд постановив, що Хорватія порушила статтю 2 в її процесуальному аспекті, та присудив заявникам 20 000 євро відшкодування моральної шкоди та 8 000 євро відшкодування витрат і видатків.
Рішення починається з викладу фактів справи, деталізуючи інцидент з утопленням та подальше цивільне провадження, ініційоване заявниками у 1997 році. Далі представлено скарги заявників до ЄСПЛ, зосереджуючись на ймовірній неадекватності дослідження фактів цивільними судами та надмірній тривалості провадження. Розділ оцінки Суду стосується прийнятності заяви та підтверджує його повноваження кваліфікувати факти справи з точки зору права. Він підкреслює, що провадження тривало 24 роки та включало чотири рівні юрисдикції, що він визнав невиправданим, що призвело до висновку про порушення процесуального аспекту статті 2 Конвенції. Нарешті, рішення стосується застосування статті 41 Конвенції, що стосується справедливої сатисфакції, та окреслює суми, присуджені заявникам за моральну шкоду та витрати і видатки.
Найважливішим положенням цього рішення є висновок про те, що тривалість цивільного провадження (24 роки) порушила процесуальний аспект статті 2 Конвенції. Це підкреслює важливість своєчасного та ретельного розгляду справ, що стосуються ненавмисних смертей. Суд наголосив, що неодноразове скасування первинних рішень через помилки суду першої інстанції продовжило випробування заявників та сприяло порушенню. Цей аспект рішення слугує нагадуванням для національних судів забезпечувати ефективність та ретельність у своїх провадженнях, особливо у справах, що стосуються втрати життя.
СПРАВА “ПАЛИВОДА ПРОТИ УКРАЇНИ”
Ось розбір рішення у справі *«Паливода проти України»*:
**1. Суть рішення:**
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) встановив, що Україна порушила статтю 3 Конвенції про захист прав людини, яка забороняє катування та нелюдське або принизливе поводження. Справа стосувалася чоловіка з інвалідністю, пана Паливоди, який стверджував, що з ним жорстоко поводилися працівники міліції, внаслідок чого він отримав тілесні ушкодження. Хоча Суд не зміг остаточно встановити, що ушкодження були прямим наслідком жорстокості поліції, він визнав, що ступінь сили, застосованої до пана Паливоди, враховуючи його інвалідність, був надмірним і принизливим. Крім того, Суд встановив, що розслідування тверджень пана Паливоди було неналежним і недостатньо ретельним, що порушує процесуальний аспект статті 3.
**2. Структура та основні положення:**
* **Предмет:** Справа стосується звинувачень у жорстокому поводженні з боку поліції та неефективності подальшого внутрішнього розслідування.
* **Фактичні обставини:** У рішенні викладено події 19 березня 2018 року, коли поліція відреагувала на повідомлення про порушення громадського порядку і виникла сутичка за участю пана Паливоди. У ньому представлені суперечливі свідчення заявника та співробітників поліції щодо подій, які призвели до тілесних ушкоджень пана Паливоди.
* **Внутрішнє розслідування:** У рішенні детально описано кримінальне розслідування, розпочате після скарги пана Паливоди, включаючи опитування свідків та судово-медичні експертизи. У ньому підкреслюються недоліки розслідування, такі як неопитування всіх причетних співробітників і неперегляд усіх наявних відеоматеріалів.
* **Попереднє питання:** Суд визнає смерть заявника та приймає право його матері продовжувати провадження.
* **Прийнятність:** Суд відхиляє заперечення Уряду щодо вичерпання внутрішніх засобів захисту, оскільки кримінальне провадження було припинено невдовзі після подання заяви.
* **Суть:** Суд оцінює скаргу заявника за статтею 3 Конвенції, розглядаючи як матеріальний, так і процесуальний аспекти. Він вважає, що розслідування було неефективним, а ступінь сили, застосованої до заявника, був надмірним і принизливим.
* **Стаття 41:** Суд присуджує матері заявника 10 000 євро відшкодування моральної шкоди.
**3. Основні положення для використання:**
* **Порушення статті 3:** Суд встановив порушення статті 3 як за її матеріальним, так і за процесуальним аспектами.
* **Матеріальний аспект:** Суд вважав, що ступінь сили, застосованої до заявника, особи з інвалідністю та візуальними ознаками порушення рухливості, яка не була суворо необхідною з огляду на його поведінку, порушила його людську гідність і, отже, суперечила статті 3.
* **Процесуальний аспект:** Суд встановив, що розслідування заяви заявника про жорстоке поводження було неефективним.
* **Право на продовження провадження:** Суд заявив, що мати заявника має право продовжувати цю справу замість заявника.
* **Справедлива сатисфакція:** Суд постановив, що держава-відповідач повинна виплатити матері заявника 10 000 євро відшкодування моральної шкоди.
Це рішення підкреслює важливість проведення ретельних і неупереджених розслідувань звинувачень у неправомірних діях поліції, особливо коли залучені вразливі особи. Воно також підкреслює необхідність для співробітників правоохоронних органів проявляти стриманість і уникати застосування надмірної сили, особливо щодо осіб з інвалідністю. Ця справа має наслідки для України, вимагаючи від неї вдосконалити свої механізми розслідування неправомірних дій поліції та забезпечити притягнення до відповідальності співробітників правоохоронних органів за їхні дії.
СПРАВА ШАБРАЦЬКИЙ І ШАБРАЦЬКА ПРОТИ УКРАЇНИ
Гаразд, ось аналіз рішення у справі *Шабрацький і Шабрацька проти України*.
**1. Суть рішення:**
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) визнав Україну винною у порушенні статті 2 Європейської конвенції з прав людини, як у її процесуальному, так і в матеріальному аспектах, щодо смерті сина заявників в армії. Син, Д.Ш., помер у 2015 році від поєднаних вогнепальних і вибухових травм, отриманих під час служби у військовій частині «Айдар». Внутрішнє розслідування його смерті було надмірно тривалим (понад десять років), позначене значними затримками та не змогло належним чином вирішити ключові суперечності у доказах, включаючи питання про те, чи був Д.Ш. фізично здатний заподіяти собі смертельні поранення. Суд дійшов висновку, що розслідування було неефективним і що влада не надала задовільного пояснення смерті Д.Ш., коли він перебував під опікою держави.
**2. Структура та основні положення:**
Рішення починається з викладу фактів справи, включаючи обставини смерті Д.Ш. та подальше внутрішнє розслідування. У ньому детально описуються суперечливі свідчення свідків, висновки експертів та слідчі дії, вжиті протягом багатьох років. Далі Суд розглядає попередні питання, такі як право другої заявниці (матері) продовжувати розгляд заяви після смерті першого заявника (батька). Потім Суд оцінює прийнятність заяви, відхиляючи аргументи Уряду щодо невичерпання внутрішніх засобів захисту та несумісності з Конвенцією. Основна частина рішення полягає в оцінці Судом суті справи за статтею 2, де він розглядає як процесуальні, так і матеріальні аспекти скарги. Суд вважає, що розслідування було неефективним через його надмірну тривалість, затримки та неспроможність вирішити критичні суперечності в доказах. Відповідно, Суд також констатує порушення матеріального аспекту статті 2, оскільки влада не надала задовільного пояснення смерті Д.Ш. Нарешті, в рішенні розглядається застосування статті 41, присуджуючи другій заявниці 20 000 євро за нематеріальну шкоду та 5 000 євро за витрати та видатки.
**3. Основні положення для використання:**
* **Порушення статті 2 (процесуальний аспект):** Суд наголосив, що розслідування смерті Д.Ш. було надмірно тривалим і підірване затримками, спричиненими владою, небажанням слідчого виконувати вказівки вищого прокурора та неспроможністю з’ясувати важливі питання.
* **Порушення статті 2 (матеріальний аспект):** Суд встановив, що влада не надала задовільного та переконливого пояснення смерті сина заявників, яка сталася, коли він перебував під їхньою опікою.
* **Ефективність розслідування:** Суд повторив, що ефективність розслідування не може оцінюватися лише на основі кількості поданих звітів, допитаних свідків або інших слідчих дій. Висновки розслідування повинні ґрунтуватися на ретельному, об’єктивному та неупередженому аналізі всіх відповідних елементів.
* **Статус жертви:** Суд підтвердив, що друга заявниця, як вдова померлого першого заявника, має право подавати заяву від імені останнього.
СПРАВА СУВОРОВА ТА ІНШИХ ПРОТИ РОСІЇ
Ось аналіз рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) у справі *Суворов та інші проти Росії*.
1. **Суть рішення:**
ЄСПЛ встановив, що Росія порушила статтю 9 (свобода думки, совісті та релігії) Конвенції через кримінальне переслідування кількох заявників, які є Свідками Єгови. Цим особам було пред’явлено звинувачення в “екстремізмі” за сповідування своєї віри після ліквідації релігійної організації Свідків Єгови в Росії. Суд також виявив порушення, пов’язані з незаконним затриманням та обшуками, посилаючись на свою усталену практику щодо подібних питань. Суд підтвердив, що широке застосування Росією законодавства про екстремізм проти Свідків Єгови було невиправданим і не служило жодній законній меті. Суд присудив грошову компенсацію заявникам за моральну шкоду.
2. **Структура та основні положення:**
Рішення має стандартну структуру, починаючи з процедури, викладення фактів справи, а потім розглядаються правові питання.
* **Юрисдикція:** Суд підтвердив свою юрисдикцію, оскільки події відбулися до того, як Росія перестала бути стороною Конвенції 16 вересня 2022 року.
* **Порушення статті 9:** Суд зосередився на скаргах щодо кримінального переслідування за “екстремізм”, встановивши порушення статті 9 щодо заявників, які безпосередньо зазнали кримінального провадження. Він послався на попередню резонансну справу *Релігійна організація Таганрозька місцева організація Свідків Єгови та інші проти Росії*, яка стосувалася подібних питань.
* **Інші порушення:** Суд також розглянув скарги, пов’язані з незаконним затриманням та обшуками, посилаючись на усталену практику, таку як *Місан проти Росії* та *Круглов та інші проти Росії*.
* **Прийнятність:** Суд розрізняв заявників, які були безпосередніми жертвами переслідування, затримання або обшуків, і тих, хто ними не був, оголосивши скарги останніх неприйнятними.
* **Стаття 41 (Справедлива сатисфакція):** Суд присудив конкретні суми заявникам як компенсацію за моральну шкоду, відхиливши решту їхніх вимог.
3. **Основні положення для використання:**
* **Порушення статті 9:** Основним висновком є те, що Росія порушила статтю 9, переслідуючи Свідків Єгови за мирне сповідування своєї релігії. Це підкреслює принцип, згідно з яким держави не можуть використовувати широко визначені закони про “екстремізм” для придушення релігійної свободи.
* **Незаконне затримання та обшуки:** Рішення підкреслює, що затримання та обшуки, пов’язані з переслідуванням Свідків Єгови, були незаконними, посилаючись на попередню судову практику, яка встановлює стандарти для таких дій.
* **Юрисдикційний аспект:** Суд чітко заявляє про свою юрисдикцію щодо справ, які відбулися до виходу Росії з Конвенції, що є вирішальним для майбутніх справ, пов’язаних з подібними порушеннями під час членства Росії.
* **Компенсація:** Конкретні суми, присуджені за моральну шкоду, можуть слугувати орієнтиром у подібних справах.
**** Це рішення стосується дій Росії проти Свідків Єгови, що має наслідки для релігійної свободи та прав людини.
СПРАВА ВЕЛЛЕР ПРОТИ РОСІЇ
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) виніс рішення у справі Веллер проти Росії, що стосується непропорційних заходів проти одиночних демонстрантів та інших порушень, пов’язаних із публічними зібраннями. Суд встановив, що Росія порушила статтю 10 Конвенції щодо свободи вираження поглядів через непропорційні заходи проти заявника, який демонстрував на підтримку ЛГБТ-спільноти. ЄСПЛ також встановив порушення, пов’язані з незаконним затриманням і відсутністю неупередженості в адміністративному провадженні, посилаючись на свою усталену практику з аналогічних питань. Суд визначив, що він має юрисдикцію, оскільки події відбулися до того, як Росія перестала бути стороною Конвенції 16 вересня 2022 року. Як наслідок, Суд присудив заявнику 4000 євро відшкодування збитків.
Рішення структуровано наступним чином: воно починається з процедурної історії, в якій викладено подання заяви та залучені сторони. Потім представлено факти справи, після чого йде юридичний аналіз Суду, який включає розділи про юрисдикцію, ймовірне порушення статті 10 та інші ймовірні порушення згідно з усталеною практикою. Рішення завершується застосуванням статті 41 щодо справедливої сатисфакції та оперативними положеннями Суду, які оголошують заяву прийнятною, стверджують, що мало місце порушення статті 10 Конвенції та порушення Конвенції щодо інших скарг, поданих згідно з усталеною практикою Суду, і зобов’язують Росію виплатити заявнику компенсацію. Немає жодних ознак змін порівняно з попередніми версіями, оскільки це початкове рішення.
Найважливішими положеннями цього рішення є висновки про порушення статті 10 щодо свободи вираження поглядів і підтвердження порушень, пов’язаних із незаконним затриманням і відсутністю неупередженості в адміністративному провадженні, на основі усталеної судової практики Суду. Це рішення підсилює позицію ЄСПЛ проти непропорційних обмежень свободи вираження поглядів, особливо в контексті одиночних демонстрацій, і підкреслює важливість належної правової процедури та неупередженості в адміністративних провадженнях, пов’язаних із публічними зібраннями.
СПРАВА ЄНОКЯНА ПРОТИ ВІРМЕНІЇ
Ось аналіз рішення у справі Єнокяна проти Вірменії від Європейського суду з прав людини:
1. **Суть рішення:**
Європейський суд з прав людини встановив, що Вірменія порушила статтю 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод через принизливі умови утримання заявника, пана Мгера Єнокяна, у в’язниці Нубарашен у період з 19 грудня 2009 року по 1 червня 2018 року. Суд наголосив на таких проблемах, як обмежений доступ до природного світла, відсутність належної вентиляції, вологість, цвіль, вплив вторинного тютюнового диму для некурців, занедбані санітарні умови, зараження комахами, неналежні душові, а також обмежені можливості для фізичних вправ на свіжому повітрі. Сукупний ефект цих умов, особливо тривалість утримання в камері № 77, був визнаний таким, що становить принизливе поводження. Суд відхилив інші скарги та присудив заявнику 7500 євро відшкодування моральної шкоди.
2. **Структура та основні положення:**
* Рішення починається з викладу історії справи, включаючи первинний вирок заявнику, подальше ув’язнення та скарги щодо умов утримання.
* Далі розглядається питання прийнятності скарг, відхиляються ті, що стосуються періодів, які не входять до юрисдикції Суду, або перевищують термін позовної давності.
* Суд оцінює суть скарги за статтею 3, зосереджуючись на матеріальних умовах утримання. Він спирається на детальні пояснення заявника, фотографічні докази та неспроможність Уряду надати адекватні контрдокази.
* У рішенні згадуються звіти Європейського комітету із запобігання катуванням (ЄКЗК) і враховується сукупний ефект різних недоліків в умовах утримання.
* Нарешті, Суд розглядає застосування статті 41 щодо справедливої сатисфакції, присуджуючи компенсацію за моральну шкоду, але відхиляючи вимоги про відшкодування матеріальної шкоди та судових витрат.
3. **Основні положення для використання:**
* **Порушення статті 3:** Ключовим висновком є порушення статті 3 через принизливі умови утримання. Це створює прецедент для оцінки аналогічних справ на основі сукупного впливу різних факторів.
* **Критерії прийнятності:** Рішення роз’яснює застосування шестимісячного терміну (тепер чотири місяці) для подання скарг, особливо у випадках, коли періоди утримання були перервані внаслідок втечі.
* **Оцінка доказів:** Суд підкреслює важливість детальних пояснень і фотографічних доказів від заявників, а також відповідальність Уряду за надання достовірних контрдоказів.
* **Звіти ЄКЗК:** Рішення демонструє врахування Судом звітів Європейського комітету із запобігання катуванням (ЄКЗК) при оцінці умов утримання.
* **Нематеріальна шкода:** Суд присуджує компенсацію за нематеріальну шкоду, визнаючи емоційну та психологічну шкоду, завдану принизливим поводженням.
Сподіваюся, цей аналіз буде корисним.
