Ось аналіз цього судового рішення:
1. Предметом спору є правомірність повернення апеляційної скарги через несплату судового збору за подання скарги на ухвалу суду про відмову у прийнятті заяви про встановлення судового контролю за виконанням рішення.
2. Верховний Суд виходив з того, що судовий контроль за виконанням рішень є невід’ємною стадією судового процесу, спрямованою на реалізацію конституційного права на судовий захист. Суд підкреслив, що Закон «Про судовий збір» не встановлює ставок для заяв у межах розділу VI Господарського процесуального кодексу, які стосуються судового контролю. Крім того, було враховано рішення Конституційного Суду України, яке визнало неконституційним справляння збору за аналогічні процесуальні дії в адміністративному судочинстві. Верховний Суд наголосив, що обов’язковість виконання судового рішення є конституційним принципом, тому створення фінансових перешкод для доступу до правосуддя у таких питаннях є неприпустимим. : Суд прямо послався на власну сталу практику (зокрема, постанови від 11.03.2026, 24.09.2025, 08.04.2025) та рішення Конституційного Суду, закріплюючи позицію про відсутність обов’язку сплати судового збору за подання скарг на ухвали, постановлені в порядку судового контролю за виконанням рішень.
3. Верховний Суд задовольнив касаційну скаргу, скасував ухвалу апеляційного суду та передав справу до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
