Ось детальний аналіз судового рішення, підготовлений з професійної точки зору:
1. Предметом спору є позов податкового органу про визнання недійсним договору поставки та застосування наслідків його недійсності через нібито фіктивний характер господарських операцій та формування незаконного податкового кредиту.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення попередніх судів, оскільки вони помилково застосували норми про преюдицію, безпідставно звільнивши себе від обов’язку досліджувати реальність операцій. Верховний Суд наголосив, що висновки адміністративного суду у справі про реєстрацію податкових накладних стосуються лише процедурних питань (правомірності відмови в реєстрації), а не факту реальності господарських операцій. Суди попередніх інстанцій не надали оцінки доказам позивача щодо відсутності руху товару, обмежившись лише посиланням на преюдиціальне значення адміністративного рішення. Верховний Суд підкреслив, що преюдицію утворюють лише встановлені судом юридичні факти, а не правова оцінка дій сторін, надана іншим судом. Таким чином, суди не виконали свій процесуальний обов’язок щодо повного та всебічного дослідження обставин справи. : Суд відступив від попередньої практики, підтвердивши, що висновки адміністративних судів щодо процедурних питань реєстрації накладних не мають преюдиціального значення для встановлення реальності господарських операцій у господарському процесі.
3. Верховний Суд прийняв рішення скасувати рішення Господарського суду Донецької області та постанову Східного апеляційного господарського суду, направивши справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
