**Предмет спору:**
Предметом цього судового спору є можливість звільнення водія від кримінальної відповідальності за вчинення ДТП, що спричинила потерпілому тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості (ч. 1 ст. 286 КК України), у зв’язку з примиренням сторін на підставі статті 46 Кримінального кодексу України.
**Основні аргументи суду:**
**:** Верховний Суд у складі Об’єднаної палати вирішив відступити від попередніх висновків колегій суддів інших палат Верховного Суду, які раніше обмежували застосування примирення у так званих «двооб’єктних» злочинах, де шкода завдається одночасно приватним і публічним інтересам. Судді наголосили, що стаття 46 Кримінального кодексу України містить чіткий та вичерпний перелік умов для звільнення від відповідальності, і суди не мають права самостійно створювати додаткові обмеження, яких немає в законі. Законодавець прямо заборонив примирення при порушенні правил безпеки дорожнього руху лише у випадку, якщо водій перебував у стані сп’яніння, тоді як для тверезих водіїв за ч. 1 ст. 286 КК України такої заборони немає. Колегія встановила, що обвинувачений вчинив необережний нетяжкий злочин вперше, повністю відшкодував збитки, а потерпілий письмово підтвердив факт примирення та відсутність претензій. З огляду на це, суд зазначив, що дотримання принципу передбачуваності закону та верховенства права вимагає безумовного звільнення особи від відповідальності за наявності всіх законних підстав.
**Рішення суду:**
Верховний Суд скасував вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду, звільнив обвинуваченого від кримінальної відповідальності у зв’язку з примиренням із потерпілим та закрив кримінальне провадження.
