Предметом цього спору є вимога звільненого військовослужбовця стягнути з військової частини середній заробіток за весь час затримки остаточного розрахунку при звільненні за період з 15 червня 2017 року по 23 грудня 2023 року.
**** Верховний Суд у своєму рішенні послався на ключову правову позицію Великої Палати Верховного Суду від 8 жовтня 2025 року, яка відступила від попередніх висновків та постановила, що навіть після законодавчого обмеження стягнення середнього заробітку шістьма місяцями суди все одно зобов’язані застосовувати принцип пропорційності та співмірності компенсації до розміру основного боргу. Судді зазначили, що тривалий період затримки виплати позивачу необхідно розділити на два етапи — до набрання чинності новими законодавчими змінами (19 липня 2022 року) та після цього, застосовуючи до кожного періоду окремі правила обрахунку. Колегія суддів констатувала, що суди попередніх інстанцій припустилися помилки, оскільки взяли за основу розрахунку лише заборгованість по допомозі на оздоровлення, повністю проігнорувавши невиплачену індексацію грошового забезпечення. Крім того, суди нижчих інстанцій не застосували обов’язкову формулу пропорційності, за якою відсоток середнього заробітку має чітко відповідати відсотку невчасно виплачених коштів відносно всієї суми, належної при звільненні. Через ці прорахунки суди не з’ясували фактичних фінансових показників, без яких неможливо встановити справедливий і законний розмір компенсації. Оскільки Верховний Суд обмежений у повноваженнях самостійно збирати докази та проводити первинні математичні розрахунки, виникла потреба у повторному детальному дослідженні матеріалів справи.
Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу представника позивача, скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій і направив справу на новий судовий розгляд до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.
