Проєкт Закону про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо удосконалення відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень проти довкілля та у сфері управління відходами

Аналіз проекту закону:

Суть проєкту закону

Цей законопроєкт спрямований на системне реформування кримінального законодавства України в екологічній сфері та у сфері поводження з відходами. Проєкт закону суттєво посилює кримінальну відповідальність за злочини проти довкілля, збільшуючи розміри штрафів та строки позбавлення волі. Ключовою новелою є впровадження кримінально-правових заходів щодо юридичних осіб за екологічні правопорушення та зниження порогу криміналізації діянь — відтепер відповідальність наступатиме вже за сам факт створення небезпеки для довкілля чи здоров’я людей, не чекаючи настання катастрофічних наслідків.

Структура проєкту закону та порівняльний аналіз із чинним законодавством

Законопроєкт пропонує зміни до Загальної та Особливої частин Кримінального кодексу України (ККУ). Його структура охоплює модернізацію інституту відповідальності юридичних осіб, а також реструктуризацію основних екологічних складів кримінальних правопорушень.

• Субсидіарна відповідальність бізнесу (Стаття 96³ ККУ):
  • Було: Заходи кримінально-правового характеру до юридичних осіб могли застосовуватися лише за обмежене коло злочинів (корупційні, терористичні, відмивання коштів тощо).
  • Стало: Перелік підстав розширено новим пунктом 7 частини першої та пунктом 5 частини другої. Тепер компанії нестимуть відповідальність, якщо їхні уповноважені особи вчинили екологічні злочини (статті 236, 237, 239, 240, 241-243, 246, 268 та 268¹), причому незалежно від притягнення до відповідальності конкретної фізичної особи.
• Реструктуризація статей Особливої частини (Статті 236, 237, 239, 241, 242, 243, 268):
  • Було: Більшість екологічних статей мали просту структуру (одна-дві частини) та вимагали доведення настання тяжких наслідків (загибель людей, масове захворювання) для кваліфікації за тяжчими частинами.
  • Стало: Запроваджено трирівневу структуру статей:
    1. Частина 1 — створення небезпеки для життя, здоров’я людей чи довкілля (злочини з формально-матеріальним складом).
    2. Частина 2 — вчинення правопорушення повторно, за попередньою змовою групою осіб або із заподіянням «істотної шкоди».
    3. Частина 3 — спричинення загибелі людей, надзвичайної екологічної ситуації або інших тяжких наслідків.
• Запровадження легальних дефініцій (Примітка до ст. 236 ККУ):
  • Було: Терміни «повторність», «істотна шкода» та «тяжкі наслідки» в екологічних статтях оцінювалися суб’єктивно або за методиками профільних міністерств.
  • Стало: Чітко визначено критерії: «повторність» (вчинення будь-якого з екологічних злочинів раніше); «істотна шкода» (шкода, що у 100 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян — НМДГ); «тяжкі наслідки» (шкода у 200 і більше разів перевищує НМДГ, або призвела до масового захворювання, зникнення флори/фауни тощо).
• Управління відходами та транзит (Статті 268 та 268¹ ККУ):
  • Було: Стаття 268 карала за незаконне ввезення відходів та вторинної сировини переважно штрафами до 100 НМДГ.
  • Стало: Назва статті змінена на «Незаконне ввезення на територію України відходів чи транзит відходів». Виключено поняття «вторинна сировина». Штрафи підвищено до 200-500 НМДГ у першій частині, а за повторність чи створення небезпеки (ч. 2) введено позбавлення волі від 5 до 10 років. Також деталізовано статтю 268¹ щодо господарської діяльності з управління небезпечними відходами без ліцензії.

Основні положення, важливі для ключових аудиторій

Для бізнесу (промисловість, логістика, агросектор):

• Корпоративна відповідальність: Юридичні особи стають суб’єктами екологічного контролю через інструмент заходів кримінально-правового характеру. Якщо топменеджер чи еколог підприємства порушить правила безпеки чи забруднить землю/воду в інтересах компанії, підприємство може отримати штраф або навіть ліквідацію з конфіскацією майна.
• Суворе ліцензування відходів (Стаття 268¹): Провадження діяльності з небезпечними відходами без ліцензії переходить у площину суворого кримінального переслідування (штрафи до 10 тисяч НМДГ або позбавлення волі до 6 років за кваліфікований склад).

Для громадян та екоактивістів:

• Криміналізація засмічення: У статті 239 («Псування, забруднення та/або засмічення земель») та статті 242 («Порушення правил охорони вод») тепер прямо додано відповідальність за «засмічення» (у тому числі відходами), що значно спростить притягнення до відповідальності за утворення стихійних сміттєзвалищ та злив нечистот.
• Посилений захист повітря (Стаття 241): Порушення законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, що створило небезпеку для здоров’я, тепер каратиметься штрафом від 3 000 до 5 000 НМДГ або реальним строком від 3 до 5 років (раніше штрафу як альтернативи обмеженню волі в ч.1 взагалі не було передбачено, а санкція була м’якшою).

Для законодавців та правоохоронних органів:

• Зміна вектору доказування: Правоохоронцям більше не потрібно чекати настання смерті людей або екологічної катастрофи, щоб відкрити кримінальне провадження. Достатньо довести, що порушення правил екологічної безпеки (ст. 236) чи забруднення повітря (ст. 241) створило реальну небезпеку для життя, здоров’я чи довкілля.
• Виключення неефективних норм: Зі статті 243 ККУ повністю виключено частину 3, яка стосувалася неповідомлення адміністрації портів про скидання шкідливих речовин суднами, оскільки ця норма дублювала інші регуляторні механізми та була неефективною.
• Підвищення санкцій за захист рослин (Стаття 247): За порушення правил боротьби зі шкідниками, що спричинило тяжкі наслідки, мінімальний штраф підняли зі «до 100 НМДГ» до «від 1 000 до 5 000 НМДГ», що робить це правопорушення фінансово відчутним.

Аналіз пояснювальної записки:

1. Суть проєкту закону

Цей законопроєкт спрямований на системне реформування Кримінального кодексу України шляхом суттєвого посилення та деталізації відповідальності за злочини проти довкілля та порушення у сфері поводження з відходами. Він запроваджує абсолютно нову кримінальну статтю за порушення порядку управління відходами, чітко оцифровує критерії екологічної шкоди та значно розширює можливості для притягнення до відповідальності юридичних осіб. Таким чином, документ має на меті адаптувати українське кримінальне законодавство до жорстких європейських екологічних стандартів.

2. Причини та необхідність прийняття закону

Як професійний юрист, я виділю три ключові блоки причин, якими автори обґрунтовують цей крок:

• Законодавчий вакуум та запуск реформи відходів: У липні 2023 року набрав чинності базовий Закон України «Про управління відходами». Його 57-ма стаття прямо вимагає наявності дієвого кримінального механізму покарання за порушення у цій сфері, якого в чинному Кримінальному кодексі просто немає.
• Низька ефективність чинного закону: Автори відверто вказують на високу суспільну небезпеку екологічних злочинів, які загрожують здоров’ю нації та екосистемам. При цьому статистика Офісу Генерального прокурора за 2021–2023 роки свідчить про повну відсутність реальних вироків із позбавленням волі за екологічні злочини. Чинна система не лякає і не виховує порушників.
• Євроінтеграційні зобов’язання: Україна зобов’язана імплементувати низку європейських регламентів. Особливий акцент робиться на новітній Директиві Європейського Парламенту та Ради 2024/1203 від 11 квітня 2024 року про кримінально-правову охорону довкілля, яка вимагає суворіших та уніфікованих санкцій.

3. Основні наслідки прийняття проєкту закону

Для кожної із зацікавлених груп цей законопроєкт готує дуже серйозні та конкретні зміни:

• Для законодавців та експертів:
  Головний плюс — це поява чіткої математичної лінійки замість оціночних суджень. Проєкт нарешті чітко визначає поняття «істотної шкоди» (збитки, що у 100 і більше разів перевищують неоподатковуваний мінімум доходів громадян) та «тяжких наслідків» (у 200 і більше разів перевищують мінімум, або призвели до масового захворювання чи загибелі флори/фауни). Це суттєво знизить корупційні ризики при кваліфікації злочинів правоохоронцями та суддями.
• Для бізнесу:
  Тут наслідки найбільш революційні та жорсткі. Законопроєкт розширює статтю 96-3 Кримінального кодексу. Це означає, що до юридичних осіб (підприємств, заводів, компаній-перевізників) тепер офіційно застосовуватимуться заходи кримінально-правового характеру (штрафи, ліквідація, конфіскація майна), якщо їхні уповноважені особи вчинили екологічні злочини. Бізнесу доведеться інвестувати в реальний екологічний комплаєнс, адже «просто відбутися штрафом на директора» більше не вдасться.
• Для громадян та суспільства:
  Це суттєвий крок до захисту конституційного права на безпечне життя та здоров’я. Нова стаття 268-1 за порушення порядку управління відходами має зупинити практику створення стихійних сміттєзвалищ та зливу небезпечних речовин «під паркан». Превентивний ефект від реальної загрози кримінального переслідування має покращити загальну екологічну ситуацію в регіонах.
• Для держави та бюджету:
  Автори прогнозують нейтральний фінансовий ефект — додаткових грошей з бюджету на утримання засуджених чи роботу слідчих не знадобиться. Проте держава отримає потужний сучасний інструмент контролю, який відповідає стандартам ЄС і дозволить ефективно захищати екологічні інтереси країни.

Аналіз інших документів:
1. Позиція автора документа щодо проєкту закону
Кабінет Міністрів України як розробник та ініціатор цього законопроєкту повністю й беззастережно підтримує пропоновані зміни. Уряд наполягає на необхідності невідкладного посилення кримінальної відповідальності для захисту довкілля та адаптації нашого законодавства до європейських екологічних стандартів. Головна мета авторів — створити дієвий механізм покарання за екологічні злочини, який одночасно наповнюватиме бюджет і не потребуватиме жодних додаткових витрат держави на його впровадження.
2. Основні положення документа: що важливо знати законодавцям, експертам, бізнесу та громадянам
Якщо говорити простою мовою, без сухого юридичного канцеляриту, цей документ — справжня революція в сфері екологічного контролю. Ось ключові моменти, які я б виділив для різних аудиторій:

• Для бізнесу — «червоні прапорці» та фінансові ризики:
  • Кримінальна відповідальність юридичних осіб: Це найголовніший маркер. До Кримінального кодексу (стаття 96³) додають цілий пакет «екологічних» статей. Тепер за забруднення повітря, води чи землі підприємством відповідатиме не лише конкретний виконавець чи директор, а й сама компанія як юридична особа (що може загрожувати штрафами, ліквідацією чи конфіскацією майна).
  • Нова стаття 268¹: Запроваджується жорстка кримінальна відповідальність за роботу з небезпечними відходами без ліцензії або з порушенням правил.
  • Дуже низькі пороги для криміналу: Зверніть увагу на примітки. «Істотна шкода» починається від 100 неоподатковуваних мінімумів (у кримінальному праві для розрахунку збитків це прив’язано до соціальної пільги, тобто сума доволі незначна для будь-якого промислового підприємства). Це означає, що ризик потрапити під кримінальне переслідування за екологічний інцидент для бізнесу зростає в рази.
• Для законодавців та експертів — системні зміни та фінанси:
  • Гармонізація законодавства: Законопроєкт є логічним продовженням базового Закону «Про управління відходами». Він усуває прогалини в Кримінальному кодексі, які раніше дозволяли уникати серйозного покарання за «сміттєвий» та промисловий терор.
  • Економічний ефект: Уряд очікує колосальне зростання надходжень до бюджету від штрафів — близько 270 мільйонів гривень щорічно, починаючи з 2025 року. При цьому витрати з держбюджету на впровадження закону дорівнюють нулю, оскільки правоохоронна та судова системи працюватимуть у межах наявного фінансування.
• Для громадян — безпека та справедливість:
  • Жорсткі терміни ув’язнення: За забруднення води, повітря, землі, які призвели до тяжких наслідків, масових захворювань або загибелі людей, винуватцям загрожуватиме реальний термін — від 5 до 10 років позбавлення волі. Раніше за такі злочини часто відбувалися лише штрафами чи умовними термінами.
  • Невідворотність покарання за транзит сміття: Посилюється відповідальність за незаконне ввезення в Україну та транзит небезпечних відходів (стаття 268), що захистить країну від перетворення на «екологічний звалищний майданчик» для інших держав.

Як юрист з практичним досвідом скажу відверто: цей проєкт суттєво піднімає ставки. Держава переходить від тактики «м’яких попереджень» до жорсткого кримінального пресингу за шкоду довкіллю. Бізнесу доведеться кардинально переглянути свої екологічні політики, а громадяни отримають реальніші важелі захисту свого права на безпечне довкілля.

Повний текст за посиланням