СПРАВА “ЯСАК ПРОТИ ТУРЕЧЧИНИ”
Добре, я надам детальний опис рішення у справі “Ясак проти Туреччини”.
**1. Суть рішення:**
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) встановив, що Туреччина порушила статтю 7 (ніякого покарання без закону) та статтю 3 (заборона нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження) Європейської конвенції з прав людини у справі Шабана Ясака. Суд постановив, що засудження Ясака за членство в збройній терористичній організації (FETÖ/PDY) не було засноване на достатньо чіткому та передбачуваному застосуванні закону, оскільки національні суди не змогли належним чином встановити його *mens rea* (злочинний намір). Крім того, Суд встановив, що сукупні умови тримання Ясака під вартою у в’язниці, зокрема переповненість та неналежні умови для сну, становили таке, що принижує гідність, поводження, порушуючи статтю 3.
**2. Структура та основні положення:**
Рішення починається зі вступу, в якому викладено суть справи та відповідні статті Конвенції. Далі детально описується процедура, включаючи походження заяви, рішення Палати та передачу до Великої палати. Факти представлені у двох основних розділах: довідкова інформація про спробу державного перевороту в Туреччині та класифікація FETÖ/PDY як терористичної організації, а також конкретні обставини справи Ясака, включаючи його арешт, докази проти нього, провадження у національних судах та умови його тримання під вартою. Далі в рішенні викладено відповідне національне законодавство та практику, включаючи Кримінальний кодекс Туреччини, Закон про запобігання тероризму та відповідну судову практику Конституційного суду та Касаційного суду. Воно також включає відповідне міжнародне право та практику Організації Об’єднаних Націй та Ради Європи. Обґрунтування Суду поділено на розділи, що стосуються попередніх питань (прохання Уряду переглянути передачу справи та зловживання правом на подання заяви), ймовірного порушення статті 7 та ймовірного порушення статті 3. Кожен з цих розділів містить рішення Палати, подання сторін та оцінку Суду. Нарешті, в рішенні розглядається застосування статті 41 (справедлива сатисфакція) і містяться резолютивні положення, а також кілька окремих думок окремих суддів.
**3. Основні положення та важливість:**
* **Порушення статті 7:** Суд наголосив, що для засудження за членство в збройній терористичній організації вкрай важливо встановити *mens rea* обвинуваченого. Національні суди не провели індивідуальної оцінки психічного стану Ясака, особливо щодо його обізнаності про нібито терористичні цілі організації. Суд наголосив на важливості часового елементу, зосереджуючись на часі, коли відбулися ймовірні правопорушення, і на тому, чи усвідомлювала особа характер організації в той час.
* **Порушення статті 3:** Суд встановив, що сукупні умови тримання Ясака під вартою, включаючи переповненість, неналежні умови для сну (сон на матраці на підлозі) та тривалу тривалість цих умов, становили таке, що принижує гідність, поводження.
* **Індивідуальна відповідальність:** Суд підтвердив принцип індивідуальної кримінальної відповідальності, наголосивши на тому, що провина не може ґрунтуватися на колективній провині чи провині за асоціацією. Обвинувачення повинно довести ментальний зв’язок, за допомогою якого може бути встановлений елемент особистої відповідальності.
* **Важливість контекстуальної оцінки:** Суд наголосив на необхідності проведення національними судами контекстуальної оцінки доказів, особливо у справах, що стосуються організацій, які з часом еволюціонували або мають представництво в різних секторах суспільства.
* **Відхилення аргументів Уряду:** Суд відхилив прохання Уряду переглянути рішення про передачу справи та відхилив їх заперечення щодо зловживання правом на подання індивідуальної заяви.
Це рішення є особливо важливим, оскільки воно роз’яснює вимоги до встановлення кримінальної відповідальності у справах, що стосуються членства в терористичних організаціях, особливо в контексті придушення опозиції в Туреччині після спроби державного перевороту. Воно підкреслює важливість індивідуалізації оцінки *mens rea* та поваги до принципу *nulla poena sine culpa*. Це рішення має наслідки для українців, оскільки воно підкреслює важливість належної правової процедури та справедливих судових стандартів навіть в умовах національної безпеки. Принципи, викладені в цьому рішенні, можуть бути використані для захисту прав людини в Україні, особливо у справах, що стосуються звинувачень у тероризмі чи екстремізмі.
СПРАВА ГЕРОВСЬКА-ПОПЧЕВСЬКА ПРОТИ ПІВНІЧНОЇ МАКЕДОНІЇ (№ 2)
Нижче наведено аналіз рішення Європейського суду з прав людини у справі “Геровська-Попчевська проти Північної Македонії” (№ 2):
1. **Суть рішення:**
Справа стосується судді у відставці, яка, за висновком Державної судової ради (ДСР) Північної Македонії, вчинила професійний проступок. Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) встановив, що провадження в ДСР порушило статтю 6 § 1 Європейської конвенції з прав людини, яка гарантує право на справедливий судовий розгляд. Зокрема, ЄСПЛ постановив, що ДСР не була “створена згідно із законом”, оскільки члени комісії, яка готувала звіт у справі судді, згодом голосували за остаточне рішення ДСР, що суперечило внутрішнім процесуальним нормам. Крім того, ЄСПЛ встановив, що право заявниці на доступ до суду було порушено, оскільки вона не змогла оскаржити рішення ДСР після того, як її справу було повернуто на повторний розгляд.
2. **Структура та основні положення:**
Рішення починається з вступу, в якому викладено предмет справи: справедливість провадження проти судді у відставці. Далі детально викладено факти, включаючи біографію заявниці, провадження щодо професійного проступку проти неї та відповідні внутрішні закони. Рішення стосується обсягу справи, прийнятності, а потім переходить до суті скарги за статтею 6. ЄСПЛ розглядає, чи була ДСР “судом” і чи була вона “створена згідно із законом”. Він робить висновок, що ДСР була судом, але не була “створена згідно із законом” через склад ДСР під час прийняття рішення. Рішення також стосується права заявниці на доступ до суду, констатуючи порушення через неможливість оскаржити остаточне рішення ДСР. Нарешті, воно стосується застосування статті 41 щодо справедливої сатисфакції, присуджуючи заявниці компенсацію за нематеріальну шкоду.
3. **Основні положення та значення:**
Найважливішими положеннями цього рішення є положення щодо складу ДСР та права на оскарження. ЄСПЛ наголосив, що участь членів комісії в остаточному голосуванні ДСР була “грубим порушенням внутрішнього законодавства”, що підриває справедливість провадження. Суд також підкреслив важливість процесуальних гарантій у провадженнях, що стосуються виконання судових функцій. Висновок про те, що право заявниці на доступ до суду було порушено, підкреслює необхідність ефективних механізмів перегляду рішень, які впливають на права осіб, навіть після того, як справу було повернуто на повторний розгляд.
**** Це рішення може мати наслідки для України, особливо в контексті судової реформи та забезпечення стандартів справедливого судового розгляду. Принципи, що стосуються складу судових органів та права на оскарження, є актуальними для поточних зусиль, спрямованих на зміцнення незалежності та підзвітності судової влади в Україні.
СПРАВА “ЛАРУС ВЕЛДІНГ ПРОТИ ІСЛАНДІЇ”
Нижче наведено аналіз рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) у справі “Ларус Велдінг проти Ісландії”:
1. **Суть рішення:**
ЄСПЛ розглядав, чи було порушено право заявника на незалежний суд, гарантоване статтею 6 § 1 Європейської конвенції з прав людини, через участь експерта-судді в його кримінальному процесі. Заявник стверджував, що спосіб відбору та призначення експертів-суддів в Ісландії, а також вплив головуючого судді на їхню оплату праці, створили систему, в якій бракувало достатніх гарантій незалежності. Суд встановив, що хоча система мала певні недоліки, наявні запобіжні заходи, включаючи присутність професійних суддів та можливість оскаржити участь судді-непрофесіонала, були достатніми для забезпечення незалежності суду та видимості незалежності в цій конкретній справі. Тому Суд дійшов висновку, що порушення статті 6 § 1 не було.
2. **Структура та основні положення:**
* **Вступ:** Визначає предмет заяви – ймовірне порушення права на незалежний суд.
* **Факти:** Детально викладає фактичні обставини, включаючи судовий розгляд справи заявника про шахрайство, залучення експерта-судді, юридичні заперечення щодо її незалежності та процес апеляції.
* **Відповідна правова база:** Визначає внутрішнє законодавство Ісландії щодо призначення та ролі суддів та експертів-суддів, включаючи Конституцію та Кримінально-процесуальний кодекс (КПК). Також згадуються подальші зміни до КПК та Закону про судоустрій, спрямовані на посилення незалежності та прозорості процесу призначення. Крім того, він посилається на звіти GRECO Ради Європи, які критикували систему Ісландії щодо призначення експертів-суддів.
* **Право:** Цей розділ містить основний юридичний аналіз.
* **Ймовірне порушення статті 6 § 1 Конвенції:** Зазначає конкретну статтю Конвенції, яку, за твердженням заявника, було порушено.
* **Прийнятність:** Оголошує заяву прийнятною, що означає, що Суд перейде до розгляду справи по суті.
* **Суть справи:**
* **Подання сторін:** Підсумовує аргументи, представлені заявником та урядом Ісландії.
* **Оцінка Суду:**
* **Загальні принципи:** Викладає встановлені принципи з практики Суду щодо незалежності та неупередженості судів, включаючи застосування цих принципів до суддів-непрофесіоналів.
* **Застосування вищезазначених принципів до цієї справи:** Застосовує загальні принципи до конкретних фактів справи, оцінюючи, чи виявили домовленості щодо призначення та використання експертів-суддів в Ісландії недоліки, які підірвали незалежність суду.
* **З цих підстав Суд:** Офіційно оголошує заяву прийнятною та постановляє, що порушення статті 6 § 1 Конвенції не було.
* **Окремі думки:** Включає окрему думку одного судді та спільну окрему думку трьох суддів, які пояснюють їхні різні погляди на справу.
3. **Основні положення та важливість:**
* Рішення роз’яснює, що принципи незалежності та неупередженості однаково застосовуються як до професійних суддів, так і до суддів-непрофесіоналів.
* Воно підкреслює важливість суворого та прозорого процесу призначення суддів-непрофесіоналів на основі об’єктивних критеріїв.
* Суд визнає, що хоча ісландська система призначення експертів-суддів мала недоліки, існуючих запобіжних заходів та конкретних обставин справи було достатньо для забезпечення незалежності суду.
* Рішення підкреслює необхідність оцінки домовленостей “в цілому”, щоб визначити, чи підривають вони незалежність.
* Окремі думки висловлюють занепокоєння щодо потенційного впливу головуючого судді на експерта-суддю, особливо щодо оплати праці та повторного призначення.
Це рішення надає цінні вказівки щодо вимог забезпечення незалежності судів, до складу яких входять судді-непрофесіонали або експерти, особливо в системах, де процеси відбору та призначення можуть бути не такими формалізованими, як процеси для професійних суддів.
СПРАВА Z.A. ТА K.S. ПРОТИ ТУРЕЧЧИНИ
Нижче наведено аналіз рішення Європейського суду з прав людини у справі Z.A. та K.S. проти Туреччини:
1. **Суть рішення:**
Справа стосується двох заявників, пана Z.A. з Киргизстану та пана K.S. з Росії, які скаржилися на умови та законність їхнього тримання під вартою в Туреччині під час імміграційного провадження. Суд встановив, що умови тримання під вартою першого заявника, пана Z.A., в Аданському центрі прийому та розміщення становили принизливе поводження, що порушує статтю 3 Конвенції. Крім того, Суд встановив порушення статті 5 § 1 щодо законності тримання під вартою пана Z.A., зокрема, щодо його початкового тримання під вартою в управлінні поліції Сакар’ї та його подальшого тримання під вартою після судового наказу про звільнення. Заяву другого заявника, пана K.S., було визнано неприйнятною.
2. **Структура та основні положення:**
* **Вступ та факти:** Рішення починається з викладу передісторії справи, включаючи громадянство заявників, причини їх перебування в Туреччині та хронологію їх затримань. У ньому детально описані конкретні події, що призвели до їх арештів та подальшого розміщення в різних місцях тримання під вартою.
* **Провадження у Конституційному суді:** Рішення узагальнює спільну заяву заявників до Конституційного суду Туреччини, висловлені скарги та висновки Конституційного суду. Слід зазначити, що Конституційний суд визнав скарги пана Z.A. неприйнятними через зловживання правом на індивідуальне звернення, тоді як він розглянув скарги пана K.S., встановивши порушення, пов’язані з умовами його тримання під вартою та відсутністю ефективного засобу правового захисту.
* **Відповідна правова база та практика:** У цьому розділі подано огляд відповідних турецьких законів і правил, що регулюють адміністративне затримання іноземних громадян, включаючи Закон № 6458. У ньому також згадується відповідна практика Конституційного суду, зокрема щодо вимоги вичерпання внутрішніх засобів правового захисту.
* **Заявлені порушення статей 3, 5 та 13:** Рішення стосується скарг заявників за цими статтями Конвенції, викладаючи їхні аргументи та відповіді Уряду.
* **Прийнятність:** Суд розглядає заперечення Уряду щодо невичерпання внутрішніх засобів правового захисту, зокрема розглядаючи передбачуване зловживання правом на подання заяви паном Z.A. та неподання позову про відшкодування збитків. Суд відхиляє заперечення Уряду та оголошує заяву пана Z.A. прийнятною.
* **Суть справи:** Суд оцінює суть скарг пана Z.A., встановлюючи порушення статті 3 через умови його тримання під вартою в Аданському центрі прийому та розміщення. Він також встановлює порушення статті 5 § 1 щодо законності його тримання під вартою в управлінні поліції Сакар’ї та його подальшого тримання під вартою після судового наказу про звільнення.
* **Стаття 41 (Справедлива сатисфакція):** Суд присуджує пану Z.A. 3900 євро відшкодування немайнової шкоди та 3500 євро відшкодування витрат і видатків.
3. **Основні положення для використання:**
* **Стаття 3 (принизливе поводження):** Значним є висновок Суду про те, що умови тримання під вартою в Аданському центрі прийому та розміщення становили принизливе поводження. Це підкреслює важливість забезпечення належних умов проживання, включаючи доступ до фізичних вправ на відкритому повітрі, для затриманих в імміграційних установах.
* **Стаття 5 § 1 (законність тримання під вартою):** Висновок Суду про те, що початкове тримання під вартою пана Z.A. в управлінні поліції Сакар’ї не відповідало процедурі, встановленій законом, підкреслює необхідність чіткої правової основи для будь-якого позбавлення волі. Висновок про те, що його тримання під вартою після судового наказу про звільнення було свавільним, підкреслює важливість оперативного виконання судових рішень про звільнення.
* **Вичерпання внутрішніх засобів правового захисту:** Детальний аналіз Судом вичерпання внутрішніх засобів правового захисту має вирішальне значення для розуміння вимог щодо подання справи до ЄСПЛ. Відхилення Судом заперечення Уряду щодо передбачуваного зловживання правом на подання заяви надає вказівки щодо обставин, за яких невідповідності в поданнях заявника можуть не вважатися зловживанням.
Сподіваюся, цей аналіз буде корисним.
СПРАВА АГАЄВА ПРОТИ АЗЕРБАЙДЖАНУ
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) виніс рішення у справі Агаєва проти Азербайджану, що стосується засудження заявника за невиконання рішення суду, яким йому було наказано повернути борг. Суд встановив порушення статті 6 § 1 Конвенції, яка гарантує право на справедливий судовий розгляд. Заявник стверджував, що його засудження було несправедливим, оскільки національні суди належним чином не розглянули його твердження про те, що він не міг сплатити борг через своє скрутне фінансове становище. ЄСПЛ погодився, зазначивши, що національні суди не надали конкретних і чітких підстав для своїх рішень, особливо щодо фінансових обставин заявника та причин невиконання ним рішення. У результаті Суд присудив заявнику 3600 євро відшкодування моральної шкоди. Суд також вирішив, що немає необхідності розглядати скаргу за статтею 1 Протоколу № 4 до Конвенції.
Рішення починається з викладення фактів справи, включаючи первинні судові рішення проти заявника, його подальше затримання за невиконання рішення та його апеляції. Далі представлені твердження заявника про порушення статті 6 Конвенції та статті 1 Протоколу № 4. Оцінка Суду зосереджується на ймовірному порушенні статті 6 § 1. Суд посилається на усталені принципи з попередньої практики, особливо щодо обов’язку судів надавати належні обґрунтування своїх рішень. Він підкреслює, що національні суди повинні належним чином розглядати подання сторін і надавати конкретні відповіді на вирішальні юридичні аргументи. Рішення завершується розглядом застосування статті 41 Конвенції, що стосується справедливої сатисфакції, та окреслює компенсацію, присуджену заявнику. Порівняно з попередніми версіями, згаданими в тексті, змін немає.
Найважливішим положенням цього рішення є підтвердження принципу, згідно з яким національні суди повинні надавати адекватні та чіткі обґрунтування своїх рішень, особливо коли ці рішення передбачають позбавлення когось волі. ЄСПЛ наголосив, що ігнорування конкретних, доречних аргументів, висунутих обвинуваченим, є порушенням статті 6 § 1 Конвенції. Це рішення підкреслює важливість індивідуальних оцінок національними судами, особливо коли мова йде про такі питання, як фінансове становище особи та її здатність виконувати судові накази.
СПРАВА BITRAJ ПРОТИ АЛБАНІЇ
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) виніс рішення у справі Bitraj проти Албанії, що стосується права заявника на доступ до Конституційного суду та гарантій справедливого судового розгляду. Заявника було засуджено за вбивство та незаконне зберігання вогнепальної зброї, його вирок був залишений в силі апеляційним судом. Його подальша апеляція до Верховного суду була відхилена, а Конституційний суд відхилив його скаргу без упередження через відсутність необхідної більшості серед суддів. ЄСПЛ встановив, що це відхилення порушило статтю 6 § 1 Конвенції, яка гарантує право на справедливий судовий розгляд, зокрема право на доступ до суду. Суд вважав, що заявник залишився без остаточного вирішення його справи через неможливість Конституційного суду досягти необхідної більшості. В результаті ЄСПЛ присудив заявнику 3600 євро за нематеріальну шкоду та 2500 євро за витрати та видатки.
Рішення починається з викладу фактів справи, включаючи кримінальне засудження заявника та відхилення його конституційної скарги. Потім воно посилається на відповідне національне законодавство та практику, зокрема згадуючи Закон № 99/2016, який вніс зміни до Закону про Конституційний суд, щоб запобігти майбутнім відхиленням без упередження через відсутність більшості. Оцінка Суду зосереджується на ймовірному порушенні статті 6 § 1 щодо доступу до Конституційного суду, визнаючи скаргу прийнятною та проводячи паралелі з попередньою справою Marini проти Албанії. Рішення також стосується інших ймовірних порушень відповідно до статті 6 §§ 1, 2 та 3, але вважає недоцільним їх розглядати на даний момент, враховуючи висновок щодо доступу до суду та можливість поновлення провадження. Нарешті, рішення стосується застосування статті 41, присуджуючи заявнику компенсацію та припускаючи, що найбільш прийнятною формою відшкодування буде поновлення кримінального провадження проти нього, якщо він цього вимагатиме.
Найважливішим положенням цього рішення є висновок про те, що відхилення конституційної скарги заявника через нездатність Конституційного суду досягти більшості порушило його право на доступ до суду відповідно до статті 6 § 1 Конвенції. Це підтверджує принцип, згідно з яким особи повинні мати реальну можливість розгляду та вирішення їхніх справ судом, і що процесуальні правила не повинні створювати невиправдані перешкоди для такого доступу. Суд також підкреслює, що найбільш прийнятною формою відшкодування буде поновлення кримінального провадження проти заявника, якщо він цього вимагатиме.
СПРАВА МАМЕДОВ ПРОТИ АЗЕРБАЙДЖАНУ
Ось розбір рішення Європейського суду з прав людини у справі “Мамедов проти Азербайджану”:
1. **Суть рішення:**
Європейський суд з прав людини визнав, що Азербайджан порушив статтю 1 Протоколу № 1 (захист власності) Конвенції. Справа стосувалася неадекватної компенсації, наданої заявнику, пану Мамедову, за знесення його майна. Суд встановив, що національні суди в Азербайджані не надали достатнього обґрунтування присудженої компенсації, зокрема щодо оцінки майна та обчислення частки заявника. Хоча національні суди визнали незаконне знесення та присудили певну компенсацію, ЄСПЛ визнав цю компенсацію неадекватною. Суд присудив пану Мамедову додаткову компенсацію за матеріальну та моральну шкоду.
2. **Структура та основні положення:**
* **Предмет справи:** Рішення починається з викладу скарги заявника щодо неадекватної компенсації за незаконне знесення його майна.
* **Фактичні обставини:** Детально описується право власності заявника на майно, розпорядження про знесення, видане Виконавчою владою міста Баку, та подальші судові провадження, ініційовані заявником з метою отримання компенсації.
* **Судові провадження в національних судах:** У рішенні узагальнено рішення Хатаїнського районного суду, Бакинського апеляційного суду та Верховного суду Азербайджану, підкреслюючи розбіжності в їх оцінках вартості майна та частки заявника.
* **Оцінка ЄСПЛ:**
* **Прийнятність:** Суд розглянув питання про прийнятність скарги, зокрема зосередившись на тому, чи становить вимога заявника щодо розміру його майна “володіння” відповідно до статті 1 Протоколу № 1. Він оголосив частину скарги неприйнятною, що стосується додаткової площі, заявленої заявником.
* **Статус жертви:** Суд розглянув аргумент Уряду про те, що заявник не може стверджувати, що є жертвою, оскільки національні суди вже присудили компенсацію. Суд об’єднав це заперечення з суттю справи.
* **Суть справи:** Суд розглянув питання про те, чи була компенсація, присуджена заявнику, адекватною. Він встановив, що національні суди не надали достатнього обґрунтування для оцінки майна та обчислення компенсації.
* **Інші скарги:** Суд розглянув скаргу заявника за статтею 6 (право на справедливий судовий розгляд), але визнав недоцільним розглядати її окремо, оскільки основне правове питання вже було вирішено.
* **Застосування статті 41:** Суд розглянув вимоги заявника щодо матеріальної та моральної шкоди та присудив йому 151 250 євро за матеріальну шкоду та 3 000 євро за моральну шкоду.
* **Резолютивна частина:** Рішення завершується рішенням Суду, яким встановлено порушення статті 1 Протоколу № 1, визначено компенсацію, яка підлягає виплаті заявнику, та відхилено решту вимог заявника щодо справедливої сатисфакції.
3. **Основні положення для використання:**
* **Недостатнє обґрунтування:** Основний висновок полягає в тому, що національні суди повинні надавати чітке та адекватне обґрунтування при визначенні компенсації за позбавлення майна. Це включає пояснення використаних методів оцінки та обґрунтування будь-яких розбіжностей в оцінці розміру або вартості майна.
* **Справедлива компенсація:** Рішення підкреслює принцип, що компенсація за позбавлення майна повинна бути обґрунтовано пов’язана з вартістю вилученого майна. Держави повинні забезпечити, щоб особи не несли непропорційний тягар через незаконні дії.
* **Статус жертви:** Навіть якщо національні суди визнають порушення та присуджують певну компенсацію, заявник все одно може стверджувати, що є жертвою, якщо компенсація визнана ЄСПЛ неадекватною.
Це рішення підкреслює важливість справедливих і прозорих процедур у справах про позбавлення майна та необхідність для національних судів надавати адекватне обґрунтування своїх рішень щодо компенсації.
: Це рішення може мати наслідки для подібних справ в Азербайджані та, можливо, в інших країнах, що стосуються майнових прав та адекватності компенсації за незаконне знесення або експропріацію. Воно підкреслює роль ЄСПЛ у забезпеченні того, щоб особи отримували справедливе відшкодування за порушення їхніх майнових прав.
СПРАВА “МЕТАЛЛА ПРОТИ АЛБАНІЇ”
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) виніс рішення у справі “Металла проти Албанії”, що стосується звільнення заявника, судді, після процедури перевірки згідно з албанським Законом про перевірку. Суд встановив порушення статті 8 Конвенції, яка захищає право на повагу до приватного і сімейного життя. ЄСПЛ дійшов висновку, що звільнення судді було непропорційним, оскільки ймовірні етичні порушення та невідповідності в деклараціях про активи, включно з тими, що стосуються фінансових справ його брата, не виправдовували такого суворого покарання. Суд наголосив, що органи з перевірки не збалансували належним чином права заявника з суспільними інтересами у відновленні довіри до системи правосуддя. Як наслідок, ЄСПЛ присудив заявнику компенсацію за матеріальну та нематеріальну шкоду, а також витрати і видатки. Суд також запропонував Албанії розглянути питання про повторне відкриття провадження з перевірки для перегляду справи у світлі цього рішення.
Рішення структуровано на кілька частин: воно починається з історії провадження та фактів справи, детально описуючи кар’єру заявника, процес перевірки та причини його звільнення. Далі представлені доводи як заявника, так і уряду Албанії. Суть рішення полягає в оцінці Суду, яка стосується прийнятності скарги та суті справи, зосереджуючись на тому, чи порушує звільнення статтю 8 Конвенції. Суд аналізує, чи було втручання в приватне життя заявника виправданим, згідно з законом, і пропорційним до законної мети. Нарешті, рішення стосується застосування статей 46 і 41 Конвенції, що стосуються справедливої сатисфакції, включно з вказівкою на індивідуальні заходи та присудженням відшкодування збитків і витрат. Попередніх версій у тексті не згадується.
Основними положеннями рішення, які є найбільш важливими для його використання, є положення, що стосуються оцінки пропорційності у справах про звільнення, особливо тих, що стосуються суддів. Суд підкреслив, що звільнення є серйозною санкцією, яка вимагає надійних доказів етичних порушень, проблем з доброчесністю або професійної некомпетентності. Він також наголосив на необхідності чіткого порогу для розрізнення між неправомірними діями, що виправдовують дисциплінарні санкції, та іншими формами неналежної поведінки. Рішення також підкреслює важливість всебічного розслідування та належним чином сформульованого порогового аналізу при визначенні того, чи підірвав суддя довіру суспільства. Крім того, важливим є аналіз Судом зобов’язання обґрунтовувати кошти “пов’язаних осіб” і потенціал непропорційного навантаження на суб’єктів перевірки.
СПРАВА “ПОП ТА ІНШІ ПРОТИ РУМУНІЇ”
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) виніс рішення у справі *Поп та інші проти Румунії*, що стосується нездатності заявників повернути майно, незаконно націоналізоване під час комуністичного режиму та згодом продане третім особам. Суд встановив порушення статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції, яка захищає право на мирне володіння майном. Заявники отримали остаточні рішення національних судів, які визнавали незаконність вилучення майна та їхнє законне право власності, але не змогли повернути майно або отримати адекватну компенсацію. Суд підкреслив, що така ситуація поклала на заявників непропорційний та надмірний тягар, порушуючи їхні майнові права. Як наслідок, Суд присудив заявникам відшкодування матеріальної шкоди, розрахованої на основі методології, встановленої в попередній аналогічній справі, та відшкодування моральної шкоди одному із заявників. Суд також об’єднав заяви та оголосив одну з них частково неприйнятною через відсутність у заявника статусу жертви.
Рішення структуровано наступним чином: воно починається з предмету справи, окреслюючи скарги заявників. Потім розглядається об’єднання заяв та питання про *locus standi* (право на звернення до суду) для одного із заявників у зв’язку зі смертю, що дозволило спадкоємцю продовжити провадження. Основна частина рішення оцінює ймовірне порушення статті 1 Протоколу № 1, розглядаючи прийнятність та суть. Суд розглядає, чи було вирішено питання на національному рівні та чи можуть заявники стверджувати, що є жертвами. Потім рішення заглиблюється в суть, посилаючись на попередні аналогічні справи та роблячи висновок про те, що мало місце порушення. Нарешті, рішення розглядає застосування статті 41 Конвенції, що стосується справедливої сатисфакції, та деталізує присудження відшкодування матеріальної та моральної шкоди, а також відсотки за прострочення платежу.
Основними положеннями рішення, які є найбільш важливими для його використання, є положення, що стосуються порушення статті 1 Протоколу № 1 та присудження відшкодування збитків. Висновок Суду про те, що нездатність заявників повернути своє майно або отримати адекватну компенсацію, становить порушення, підсилює захист майнових прав відповідно до Конвенції. Методологія розрахунку матеріальної шкоди, з посиланням на справу *Văleanu та інші проти Румунії*, забезпечує чітку основу для оцінки компенсації в аналогічних справах. Рішення також роз’яснює умови, за яких спадкоємець може продовжувати провадження від імені померлого заявника, та розглядає питання про *locus standi*, створюючи прецедент для майбутніх справ, пов’язаних із реституцією майна та вимогами про компенсацію.
СПРАВА “ПОУЛЬСЕН ПРОТИ ДАНІЇ”
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) виніс рішення у справі “Поульсен проти Данії”, що стосується скарги громадянки Данії, пані Софі Амалі Бакуш Люнгк’яер Поульсен, щодо поводження з нею під час відбування тюремного покарання. Заявниця стверджувала про порушення статті 3 Конвенції через насильство та поміщення на ліжко для фіксації, а також неефективне розслідування цього питання. Суд встановив порушення статті 3, що стосується матеріального аспекту, пов’язаного з безперервним перебуванням на ліжку для фіксації протягом приблизно 14 годин. Хоча данська влада визнала порушення та присудила компенсацію, ЄСПЛ визнав компенсацію неадекватною, особливо з огляду на те, що її було використано для погашення державного боргу заявниці. Суд відхилив скарги заявниці щодо насильства та процесуального аспекту розслідування, визнавши їх явно необґрунтованими. У результаті Суд присудив заявниці 10 000 євро за моральну шкоду та 10 000 євро на відшкодування витрат і видатків.
Рішення структуровано наступним чином: воно починається з опису процедури провадження та фактів справи, викладаються скарги заявниці та провадження у національних судах. Потім оцінюється ймовірне порушення статті 3, спочатку розглядається матеріальний аспект (поміщення на ліжко для фіксації та ймовірне насильство), а потім процесуальний аспект (ефективність розслідування). Суд розглядає прийнятність скарг і питання про те, чи може заявниця все ще стверджувати, що є жертвою, враховуючи компенсацію, вже присуджену на національному рівні. Нарешті, рішення стосується застосування статті 41, що стосується справедливої сатисфакції, де Суд визначає суми, які мають бути присуджені за моральну шкоду та витрати і видатки. Порівняно з попередніми версіями подібних справ, це рішення підкреслює важливість адекватної компенсації та неприпустимість зарахування такої компенсації в рахунок державного боргу.
Найважливішими положеннями цього рішення є ті, що стосуються оцінки адекватного відшкодування за порушення статті 3. Суд роз’яснює, що компенсація має бути достатньою для усунення статусу жертви заявника і що використання такої компенсації для погашення державного боргу не відповідає його прецедентній практиці. Це підсилює принцип, згідно з яким жертви жорстокого поводження повинні отримувати відчутне та значуще відшкодування, і що держави не можуть обійти свої зобов’язання, стягуючи компенсацію через стягнення боргів.
СПРАВА ШУКУРДЖИЄВ ТА КУЗЬМІН ПРОТИ РОСІЇ
Гаразд, ось аналіз рішення Європейського суду з прав людини у справі *Шукурджиєв та Кузьмін проти Росії та України*.
****
1. **Суть рішення:**
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) визнав Росію відповідальною за порушення права на свободу зібрань (стаття 11 Конвенції) двох громадян України, пана Шукурджиєва та пана Кузьміна, в Криму. Заявникам було пред’явлено адміністративне звинувачення за участь у мирній демонстрації з українською символікою. Суд визначив, що застосування Росією своїх законів у Криму суперечить Конвенції та міжнародному гуманітарному праву, а отже, втручання не було “передбачене законом”. Суд також не встановив невиконання Україною своїх позитивних зобов’язань за статтею 11.
2. **Структура та основні положення:**
Рішення починається з викладу передісторії справи, зосереджуючись на конфлікті в Криму після російської окупації. Детально описуються адміністративні провадження проти заявників за участь у демонстрації на підтримку України. Далі Суд розглядає попередні питання, включаючи об’єднання заяв і наслідки неучасті Росії в провадженнях. Основна частина рішення оцінює ймовірне порушення статті 11 Росією та Україною. Суд робить висновок, що Росія порушила статтю 11, незаконно застосувавши свої закони в Криму та придушуючи проукраїнські висловлювання. Він також вважає, що Україна не порушила свої позитивні зобов’язання, враховуючи її обмежений контроль над Кримом. Нарешті, у рішенні розглядається застосування статті 41, присуджуючи заявникам компенсацію за моральну шкоду та судові витрати, які має виплатити Російська Федерація.
3. **Основні положення для використання:**
* **Юрисдикція:** Суд підтверджує позатериторіальну юрисдикцію Росії над Кримом до 16 вересня 2022 року, на підставі її “ефективного контролю над територією”.
* **Порушення Росією статті 11:** Суд прямо заявляє, що застосування російського законодавства в Криму суперечить Конвенції, особливо щодо свободи зібрань.
* **Адміністративна практика:** Суд підкреслює існування адміністративної практики російської “влади” в Криму, спрямованої на придушення проукраїнських висловлювань.
* **Позитивні зобов’язання України:** Суд роз’яснює обсяг позитивних зобов’язань України за Конвенцією на територіях, що знаходяться поза її ефективним контролем, наголошуючи на необхідності вжиття розумних заходів у межах її повноважень.
* **Компенсація:** Рішення створює прецедент для компенсації жертвам порушень Конвенції в Криму, зокрема, пов’язаних зі свободою зібрань.
