Ось аналіз рішення у справі «Найдьонов та Ведутенко проти України»:
**1. Суть рішення:**
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) встановив порушення статті 6 § 1 (право на справедливий суд) Конвенції через порушення принципу юридичної визначеності. Справа виникла через заборону заявникам проводити демонстрацію біля будівлі Адміністрації Президента в Києві. Ключовим питанням було те, що наступне судове рішення, покликане роз’яснити виконання попереднього рішення, фактично змінило суть цього первісного рішення, обмеживши місце проведення протесту «біля паркану», а не біля Адміністрації Президента. ЄСПЛ постановив, що ця зміна підірвала принцип юридичної визначеності. Суд відхилив скарги за статтею 11 (свобода зібрань), вважаючи, що обмеження щодо місця проведення протесту були пропорційними.
**2. Структура та основні положення:**
* **Предмет розгляду:** Рішення починається з викладу ключового питання: заборони демонстрації біля Адміністрації Президента та пов’язаних з цим судових проваджень, з акцентом на статтях 6 і 11 Конвенції.
* **Фактичні обставини:** У ньому детально описуються події, що призвели до подання заяви, включаючи спроби заявників протестувати, первісне рішення суду на їхню користь і подальше рішення, яке змінило умови щодо місця проведення протесту.
* **Відповідне національне законодавство:** Рішення містить витяги з українських законів, зокрема Закону про державну охорону, який визначає повноваження Управління державної охорони із забезпечення безпеки державних посадових осіб і будівель.
* **Оцінка Суду:**
* **Стаття 6:** Суд розглядає скаргу щодо юридичної визначеності, визнаючи її прийнятною та зрештою задовольняючи її. Він підкреслює, що пізніше судове рішення змінило суть первісного рішення. Суд не розглядає інші скарги за статтею 6, враховуючи, що основні правові питання вже розглянуті.
* **Стаття 11:** Суд вважає скаргу щодо свободи зібрань явно необґрунтованою. Він визнає обмеження права заявників, але вважає його пропорційним, враховуючи, що вони мали можливість публічно висловлювати свої погляди і що предмет їхнього протесту становив обмежений суспільний інтерес.
* **Стаття 41:** Розглядає застосування статті 41 Конвенції.
* **Резолютивна частина:** Рішення завершується рішенням Суду, яким скаргу за статтею 6 визнано прийнятною та встановлено порушення, а скаргу за статтею 11 визнано неприйнятною. У ньому також окреслено компенсацію, яка має бути виплачена заявникам за моральну шкоду та судові витрати.
**3. Основні положення для використання:**
* **Юридична визначеність:** Рішення підкреслює важливість юридичної визначеності в контексті статті 6 Конвенції. Воно наголошує на тому, що після того, як суд ухвалив остаточне рішення з певного питання, подальші судові дії не повинні підривати суть цього первісного рішення.
* **Свобода зібрань проти державної охорони:** Рішення врівноважує право на свободу зібрань із законним інтересом держави у захисті своїх інституцій. Визнаючи право на протест, воно також визнає право держави накладати пропорційні обмеження з міркувань безпеки.
* **Пропорційність обмежень:** Рішення підкреслює необхідність того, щоб будь-які обмеження свободи зібрань були пропорційними до законної мети, яку переслідують. У цьому випадку ЄСПЛ встановив, що обмеження місця проведення протесту не було непропорційним, враховуючи, що заявники мали інші можливості висловити свої занепокоєння, і обмежений суспільний інтерес до конкретного предмету їхнього протесту.
**** Це рішення має наслідки для України, оскільки воно роз’яснює баланс між правом на мирні зібрання та обов’язком держави захищати свої інституції. Воно слугує нагадуванням про те, що будь-які обмеження на протести мають бути чітко визначені, юридично обґрунтовані та пропорційні до мети, яку переслідують, і що судові рішення не повинні ретроспективно змінювати суть попередніх рішень.
