СПРАВА J.S. проти СЛОВАЧЧИНИ
Ось аналіз рішення Європейського суду з прав людини у справі J.S. проти Словаччини:
1. **Суть рішення:**
Європейський суд з прав людини встановив, що Словаччина порушила статтю 3 Конвенції про права людини через неефективне розслідування звинувачень у домашньому насильстві, висунутих заявницею проти її колишнього чоловіка. Суд наголосив, що національні суди застосували формалістичний підхід, не зумівши належним чином розглянути ключові докази та проаналізувати справу з точки зору гендерно зумовленого насильства. Визнаючи затримки в провадженні, Суд зосередився на відсутності ретельного вивчення національними судами, що підірвало стримуючий ефект судової системи. Суд відхилив твердження заявниці про дискримінацію, визнавши недостатньо доказів системної гендерної дискримінації в Словаччині.
2. **Структура та основні положення:**
* **Вступ:** Коротко окреслює фокус заяви на неспроможності держави ефективно розслідувати домашнє насильство та передбачуваний дискримінаційний вплив гендерно зумовленого насильства.
* **Факти:** Деталізує хронологію подій, включаючи звинувачення поліції проти чоловіка заявниці, кримінальні розслідування, судові розгляди та апеляції. У ньому підсумовуються представлені докази, включаючи свідчення свідків, експертні висновки та медичні записи.
* **Відповідна правова база:** Цитує національні закони щодо зловживань та загрозливої поведінки, а також міжнародні конвенції, такі як CEDAW та CAT, разом з їхніми рекомендаціями щодо гендерно зумовленого насильства в Словаччині.
* **Право:**
* **Порушення статті 3:** Аналізує скаргу заявниці відповідно до статті 3, розглядаючи питання прийнятності та суті. Обговорює загальні принципи щодо жорстокого поводження та зобов’язання держави ефективно розслідувати домашнє насильство.
* **Порушення статей 8 та 13:** Оголошує скарги відповідно до статті 8 (право на повагу до приватного життя) та статті 13 (право на ефективний засіб юридичного захисту) прийнятними, але вважає, що немає необхідності розглядати їх окремо через порушення статті 3.
* **Порушення статті 14:** Розглядає твердження заявниці про гендерну дискримінацію, вважаючи його явно необґрунтованим через відсутність достатніх доказів системної дискримінації.
* **Застосування статті 41:** Розглядає питання справедливої сатисфакції, присуджуючи заявниці 16 000 євро за нематеріальну шкоду та 2 500 євро за витрати та видатки.
3. **Основні положення для використання:**
* **Обов’язок держави проводити розслідування:** Рішення підсилює позитивне зобов’язання держави відповідно до статті 3 проводити швидкі, ретельні та ефективні розслідування всіх актів домашнього насильства.
* **Перспектива гендерно зумовленого насильства:** Суд наголошує на необхідності для національних судів аналізувати справи про домашнє насильство з гендерної точки зору та проводити чутливі до контексту оцінки достовірності.
* **Формалістичний підхід:** Рішення застерігає від формалістичного підходу до доказів, закликаючи суди враховувати всі відповідні елементи та уникати ігнорування підтверджуючих доказів без обґрунтування.
* **Затримки у провадженні:** Суд підкреслює, що значні затримки у провадженні, особливо повторне скасування рішень, можуть сприяти порушенню статті 3.
* **Поріг тяжкості:** Суд повторює, що жорстоке поводження, включаючи психологічне насильство та погрози, може досягати порогу тяжкості, необхідного для підпадання під статтю 3, навіть без фізичної шкоди.
СПРАВА «A.N. ТА ІНШІ ПРОТИ ГРЕЦІЇ»
Нижче наведено аналіз рішення Європейського суду з прав людини у справі «A.N. та інші проти Греції»:
1. **Суть рішення:**
Справа стосується неналежних умов проживання, з якими зіткнулися неповнолітні без супроводу, які шукають міжнародного захисту в Греції, зокрема в Центрі прийому та ідентифікації на острові Самос (RIC) у період з 2019 по 2020 рік. Суд встановив, що Греція порушила статтю 3 Європейської конвенції з прав людини, яка забороняє нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження, через тривале перебування цих неповнолітніх у переповнених, антисанітарних умовах без належного догляду та захисту. Суд підкреслив особливу вразливість неповнолітніх без супроводу та неспроможність держави забезпечити належні умови прийому. Визнаючи виклики, з якими зіткнулася Греція у зв’язку зі збільшенням міграції та пандемією COVID-19, Суд наголосив, що ці обставини не звільняють державу від її зобов’язань за статтею 3. Кожному заявнику було присуджено 1000 євро відшкодування моральної шкоди.
2. **Структура та основні положення:**
* **Предмет:** Рішення зосереджується на умовах проживання неповнолітніх без супроводу в Самос RIC.
* **Версія заявників:** Деталізує переповненість і антисанітарні умови, відсутність належної підтримки та тривале перебування у непридатних умовах.
* **Версія уряду:** Визнає переповненість, але посилається на виняткові обставини (міграційна криза, COVID-19) та зусилля, спрямовані на поліпшення умов.
* **Треті сторони, що вступили в процес:** Підтверджують розповіді заявників, підкреслюючи постійні проблеми в Самос RIC.
* **Об’єднання заяв:** Суд вирішив розглядати заяви спільно через їхню подібну тематику.
* **Прийнятність:** Суд відхилив заперечення уряду щодо вичерпання внутрішніх засобів захисту, підкресливши вразливість неповнолітніх без супроводу та відсутність ефективного юридичного представництва.
* **Суть справи:** Суд встановив, що заявники надали достатньо доказів їх тривалого перебування в умовах, несумісних з їхнім віком і вразливістю, переклавши тягар доведення на уряд, який не продемонстрував адекватних заходів.
* **Порушення статті 3:** Суд дійшов висновку, що умови прийому становили нелюдське та таке, що принижує гідність, поводження, порушуючи статтю 3 Конвенції.
* **Решта скарг:** Деякі скарги були відкликані, інші були визнані неприйнятними або непотрібними для розгляду.
* **Застосування статті 41:** Суд присудив кожному заявнику 1000 євро відшкодування моральної шкоди.
3. **Основні положення для використання:**
* **Акцент на вразливості:** Рішення підкреслює підвищену вразливість неповнолітніх без супроводу та відповідний обов’язок держав забезпечувати належний прийом і догляд.
* **Тягар доведення:** У ньому роз’яснюється тягар доведення у справах, що стосуються вразливих заявників, зазначаючи, що після того, як заявники надають первинні докази неналежних умов, тягар перекладається на уряд, щоб продемонструвати, що були вжиті відповідні заходи.
* **Тлумачення статті 3:** Рішення підсилює тлумачення статті 3, наголошуючи на тому, що навіть у ситуаціях міграційної кризи держави не можуть бути звільнені від своєї відповідальності за забезпечення гуманного поводження, особливо щодо вразливих груп.
* **Вплив тимчасових заходів:** Суд зазначив, що тимчасові заходи, вказані уряду, не були своєчасно впроваджені, підкреслюючи важливість своєчасних дій у захисті вразливих осіб.
Це рішення слугує нагадуванням про зобов’язання держав-членів ЄС забезпечувати гуманне поводження та належні умови прийому для шукачів притулку, особливо неповнолітніх без супроводу, і забезпечує правову основу для оскарження неналежних умов.
СПРАВА «АНТОНЯН ПРОТИ УКРАЇНИ»
Нижче наведено аналіз рішення Європейського суду з прав людини у справі «Антонян проти України»:
1. **Суть рішення:**
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) встановив порушення Україною статті 1 Протоколу № 1 (захист власності) до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Справа стосувалася скасування реєстрації автомобіля заявника через порушення, допущені під час його первинного митного оформлення, хоча заявник придбав автомобіль добросовісно і належним чином перереєстрував його. Суд постановив, що скасування поклало надмірний тягар на заявника, оскільки він не міг користуватися своїм транспортним засобом понад 12 років через обставини, які від нього не залежали. Суд наголосив, що національна правова система несправедливо наклала автоматичне зобов’язання скасувати реєстрацію без урахування добросовісності заявника або власних помилок органів влади.
2. **Структура та основні положення:**
* Рішення починається з викладу обставин справи, включаючи придбання та реєстрацію автомобіля заявником, подальше скасування реєстрації працівниками ДАІ та провадження у національних судах.
* Далі викладаються скарги заявника з акцентом на ймовірне порушення статті 1 Протоколу № 1.
* Суд розглядає питання прийнятності заяви, відхиляючи аргумент Уряду про те, що не було вичерпано національні засоби захисту.
* Суд переходить до оцінки суті справи, встановивши, що скасування реєстрації автомобіля становить втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном.
* Він розглядає, чи було втручання законним, чи переслідувало воно легітимну мету та чи було пропорційним. Хоча Суд визнав мету забезпечення безпеки дорожнього руху, він визнав скасування непропорційним, враховуючи добросовісність заявника та неврахування органами влади власних помилок.
* Насамкінець, Суд розглядає застосування статті 41 Конвенції (справедлива сатисфакція), роблячи висновок, що встановлення порушення є достатньою компенсацією за нематеріальну шкоду, заподіяну заявнику.
3. **Основні положення для використання:**
* **Добросовісне набуття:** Рішення підкреслює важливість захисту осіб, які добросовісно набувають майно, особливо коли вони покладаються на дії та запевнення державних органів.
* **Пропорційність:** У рішенні підкреслюється необхідність справедливого балансу між інтересами держави та правами особи, наголошуючи на тому, що заходи, які втручаються у майнові права, не повинні покладати надмірний тягар на особу.
* **Правова визначеність:** Суд наголошує на важливості правової визначеності та передбачуваності, зазначаючи, що тлумачення національного законодавства Вищим адміністративним судом України (ВАСУ) вийшло за межі формулювання відповідних положень і не могло бути передбачене заявником.
* **Відповідальність держави:** Рішення свідчить про те, що держави несуть відповідальність за своєчасні, правильні та послідовні дії, і що вони не можуть перекладати наслідки своїх власних помилок на осіб, які діяли добросовісно.
* **Автоматичне скасування:** Суд критикує автоматичне скасування реєстрації транспортного засобу без урахування конкретних обставин справи, включаючи добросовісність власника та потенційний непропорційний вплив.
**** Це рішення стосується України і має наслідки для українців.
СПРАВА БАДАЛОВ ПРОТИ АЗЕРБАЙДЖАНУ
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) виніс рішення у справі “Бадалов проти Азербайджану”, що стосується невиконання рішення національного суду на користь заявника. Заявник скаржився на підставі статті 6 § 1 Конвенції (право на справедливий судовий розгляд) та статті 1 Протоколу № 1 (захист власності) у зв’язку з тим, що влада Азербайджану не виконала рішення, яким було присуджено компенсацію за невикористані дні відпустки. ЄСПЛ встановив, що невиконання національного рішення порушило права заявника, передбачені статтею 6 § 1 та статтею 1 Протоколу № 1. Суд підкреслив, що виконання судового рішення є невід’ємною частиною “розгляду справи” згідно зі статтею 6, і зазначив, що національне рішення становило “майно” згідно зі статтею 1 Протоколу № 1. Суд зобов’язав Азербайджан забезпечити виконання невиконаного національного рішення протягом трьох місяців і виплатити заявнику 3600 євро за моральну шкоду та 250 євро за витрати та видатки.
Рішення має стандартну структуру, починаючи з процедури, викладення фактів справи, а потім розгляду відповідного законодавства. Воно посилається на попередню практику ЄСПЛ, де були виявлені аналогічні порушення з боку Азербайджану, підкреслюючи встановлений принцип, що невиконання національних судових рішень порушує права, передбачені Конвенцією. Рішення оголошує заяву прийнятною та чітко встановлює, що Азербайджан порушив статтю 6 § 1 Конвенції та статтю 1 Протоколу № 1. У ньому також конкретно визначено заходи, які Азербайджан повинен вжити, включаючи виконання національного рішення та виплату компенсації заявнику.
Найважливішими положеннями цього рішення є чіткі висновки про порушення статті 6 § 1 та статті 1 Протоколу № 1 у зв’язку з невиконанням рішення національного суду. Рішення підкреслює принцип, що держави повинні вживати всіх необхідних зусиль для своєчасного виконання національних рішень. Наказ Азербайджану виконати невиконане рішення протягом трьох місяців і виплатити компенсацію також є важливим, оскільки він забезпечує конкретний засіб правового захисту для заявника та встановлює чітке очікування для держави-відповідача.
СПРАВА “БЕНЕТАТОС ТА МАМАКІ ПРОТИ ГРЕЦІЇ”
Це рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) стосується двох заяв проти Греції щодо невиконання рішень національних судів. Заявники, пан Бенетатос і пані Мамакі, скаржилися на невиконання рішення Рахункової палати на їхню користь, а також на відсутність ефективного засобу правового захисту в грецькому законодавстві для вирішення цієї проблеми. ЄСПЛ вирішив об’єднати дві заяви та встановив, що Греція порушила статтю 6 § 1 (право на справедливий судовий розгляд, включаючи виконання судових рішень) і статтю 13 (право на ефективний засіб правового захисту) Європейської конвенції з прав людини. Суд зобов’язав Грецію забезпечити виконання відповідних національних рішень протягом трьох місяців і виплатити кожному заявнику 1000 євро за моральну шкоду, а також 250 євро на відшкодування витрат і зборів.
Рішення структуровано наступним чином: воно починається з процедурної історії, в якій викладено заяви та представництво. Потім представлено факти справи, після чого йде юридичний аналіз, який включає об’єднання заяв, передбачувані порушення статті 6 § 1 і статті 13, а також застосування статті 41 (справедлива сатисфакція). Суд посилається на свою існуючу практику з аналогічних питань, зокрема на справи *Канеллопулос проти Греції* та *Бусю проти Греції*. Рішення завершується ухвалою Суду, яка визнає заяви прийнятними, встановлює, що були порушення Конвенції, і наказує державі-відповідачу вжити конкретних заходів і здійснити виплати. Порівняно з попередніми версіями рішення змін немає, оскільки це перша версія рішення.
Найважливішими положеннями цього рішення є висновки про порушення статті 6 § 1 і статті 13 через невиконання національних рішень і відсутність ефективного засобу правового захисту. Важливим є також наказ Греції виконати відповідні національні рішення протягом трьох місяців, оскільки він встановлює чіткий термін для виконання. Присуджені суми за моральну шкоду та витрати слугують компенсацією заявникам і нагадуванням про зобов’язання держави за Конвенцією.
СПРАВА ДАДІНА ТА ІНШИХ ПРОТИ РОСІЇ
Ось розбір рішення у справі “Дадін та інші проти Росії” від Європейського суду з прав людини:
1. **Суть рішення:** Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) постановив, що Росія порушила статтю 11 Конвенції про права людини, яка гарантує свободу зібрань, у справах кількох заявників, які зазнали непропорційних заходів за участь в організації або участь у публічних зібраннях. Суд також встановив порушення, пов’язані з незаконним позбавленням волі, відсутністю неупередженості в адміністративному провадженні, неналежними умовами тримання під вартою під час перевезення та жорстоким поводженням із затриманими, посилаючись на свою усталену судову практику. Суд присудив 10 000 євро спадкоємцю одного із заявників, пану Дадіну, і заявив, що встановлення порушення є достатньою справедливою сатисфакцією за нематеріальну шкоду, заподіяну решті заявників. Рішення стосується подій, які відбулися до того, як Росія перестала бути стороною Конвенції 16 вересня 2022 року, і Суд відповідно заявив про свою юрисдикцію.
2. **Структура та основні положення:**
* **Об’єднання заяв:** Суд вирішив розглядати заяви спільно через їхню схожу тематику.
* **Юрисдикція:** Суд заявив про свою юрисдикцію, оскільки факти відбулися до виходу Росії з Конвенції.
* **Locus Standi:** Суд визнав, що вдова пана Дадіна має законний інтерес у продовженні розгляду заяви після його смерті.
* **Порушення статті 11:** Суд встановив, що заходи, вжиті проти заявників за участь у публічних зібраннях, були непропорційними і не були “необхідними в демократичному суспільстві”, що є порушенням статті 11.
* **Інші порушення:** Суд виявив додаткові порушення, пов’язані з незаконним затриманням, несправедливим провадженням і поганими умовами тримання під вартою, на основі існуючої судової практики.
* **Решта скарг:** Суд вирішив, що немає необхідності окремо розглядати решту скарг, поданих заявниками.
* **Застосування статті 41:** Суд присудив 10 000 євро вдові пана Дадіна і визнав, що встановлення порушення є достатньою справедливою сатисфакцією за нематеріальну шкоду, заподіяну решті заявників.
3. **Основні положення для використання:**
* Рішення підкреслює важливість свободи зібрань і наголошує на тому, що заходи, вжиті проти учасників, повинні бути пропорційними.
* У рішенні цитуються попередні справи (Фрумкін, Навальний і Яшин, Каспаров та інші), які можуть бути використані як посилання для подібних справ щодо свободи зібрань у Росії.
* Рішення підтверджує, що спадкоємці можуть продовжувати розгляд заяви від імені померлого заявника.
* Рішення підкреслює юрисдикцію Суду щодо справ, пов’язаних з подіями, що відбулися до виходу Росії з Конвенції.
* Висновки щодо незаконного затримання, несправедливого провадження та поганих умов тримання під вартою, підкріплені посиланнями на усталену судову практику (Буткевич, Цвєткова, Корнєєва, Карелін, Томов, Ляпін), забезпечують основу для оцінки подібних порушень.
**** Це рішення стосується Росії, але воно важливе для України, оскільки стосується порушення прав людини, а саме права на мирні зібрання, що є важливим для українців.
СПРАВА ФЕЛЕМЕЗ ТА ІНШІ ПРОТИ ТУРЕЧЧИНИ
Це аналіз рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) у справі *Фелемез та інші проти Туреччини*.
1. **Суть рішення:**
ЄСПЛ встановив, що Туреччина порушила статтю 6 § 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод через відсутність обґрунтування або неналежне обґрунтування в судових рішеннях щодо заявників. Заявники, які були звільнені з роботи через нібито зв’язки з терористичними організаціями, скаржилися на те, що національні суди не надали достатніх підстав для їх звільнення та не розглянули ключові аргументи, які вони висували. ЄСПЛ дійшов висновку, що національні суди не надали достатніх пояснень щодо причин звільнення або індивідуальних оцінок, що порушує право заявників на обґрунтоване судове рішення. В результаті Суд присудив кожному заявнику 2000 євро за моральну шкоду та 250 євро за витрати та видатки.
2. **Структура та основні положення:**
Рішення починається з процедури, що описує походження справи та повідомлення турецького уряду. Далі представлено факти, включаючи список заявників та деталі їхніх заяв, зосереджуючись на їхніх скаргах щодо відсутності обґрунтування в судових рішеннях. Правовий аналіз зосереджено на статті 6 § 1 Конвенції, посилаючись на усталену судову практику, яка вимагає від судів надання належних підстав для своїх рішень. Суд переглядає факти, встановлює, що національні суди не надали достатнього обґрунтування, і робить висновок про порушення статті 6 § 1. Нарешті, він розглядає застосування статті 41, присуджуючи суми за збитки та витрати. Рішення включає додаток зі списком заяв, деталізуючи заявників, їхні вимоги, конкретні недоліки національних судів та присуджені суми.
3. **Основні положення для використання:**
Найважливішим положенням є підтвердження принципу, згідно з яким рішення судів і трибуналів повинні адекватно викладати підстави, на яких вони ґрунтуються, як це вимагається статтею 6 § 1 Конвенції. ЄСПЛ наголосив, що національні суди повинні надавати конкретні та чіткі відповіді на аргументи, які є вирішальними для результату провадження, особливо у справах, що стосуються втручання у права, гарантовані Конвенцією. Це рішення підкреслює важливість індивідуальних оцінок та обґрунтованих пояснень у справах про звільнення на підставі нібито зв’язків з терористичними організаціями.
СПРАВА «ФІЛЬКОВ ПРОТИ РОСІЇ»
Це аналіз рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) у справі *«Фільков проти Росії»*.
1. **Суть рішення:**
ЄСПЛ встановив, що Росія порушила статтю 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод через неналежні умови тримання під вартою та транспортування заявника, Олексія Вікторовича Фількова. Суд розглянув дві заяви разом, зазначивши, що порушення відбулися до того, як Росія перестала бути стороною Конвенції. Після смерті Фількова, його матері, пані Галині Єлісеївні Фільковій, було надано право продовжувати провадження. Суд присудив пані Фільковій 7100 євро відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Рішення підкреслює важливість забезпечення гуманних умов тримання під вартою, навіть для засуджених осіб, і підкреслює збереження юрисдикції Суду щодо справ, що стосуються подій, які відбулися до виходу Росії з системи Конвенції.
2. **Структура та основні положення:**
Рішення структуровано наступним чином:
* **Процедура:** Описує ініціювання справи та повідомлення Російського уряду.
* **Факти:** Викладає відповідні деталі щодо заявника та його скарг.
* **Право:**
* **Об’єднання заяв:** Суд вирішив розглянути дві заяви разом через їхню подібну тематику.
* **Юрисдикція:** Підтверджено юрисдикцію Суду щодо цієї справи, оскільки відповідні події відбулися до виходу Росії з Конвенції.
* **Locus Standi:** Надано матері заявника, пані Фільковій, право продовжувати провадження після його смерті.
* **Імовірне порушення статті 3:** Встановлено порушення статті 3 через неналежні умови тримання під вартою, з посиланням на попередню судову практику у цій справі.
* **Інші ймовірні порушення:** Розглянуто інші скарги, пов’язані з умовами транспортування, встановивши додаткові порушення на основі усталеної судової практики.
* **Решта скарг:** Визначено, що немає необхідності окремо розглядати додаткові скарги, враховуючи вже зроблені висновки.
* **Застосування статті 41:** Присуджено компенсацію, яка має бути виплачена спадкоємцю заявника.
* **Додаток:** Надає детальний перелік заяв, включаючи конкретні скарги та суму присудженого відшкодування.
3. **Основні положення для використання:**
* **Юрисдикція щодо минулих подій:** Рішення підтверджує, що ЄСПЛ зберігає юрисдикцію щодо справ, що стосуються подій, які відбулися до виходу Росії з Конвенції 16 вересня 2022 року.
* **Правонаступництво спадкоємців:** Рішення підтверджує, що близькі члени сім’ї, такі як мати, можуть подавати заяву від імені померлого заявника, за умови наявності у них законного інтересу.
* **Неналежні умови тримання під вартою:** Рішення підкреслює, що неналежні умови тримання під вартою, включаючи переповненість, погану гігієну та відсутність доступу до базових потреб, становлять порушення статті 3 Конвенції.
* **Неналежні умови транспортування:** Рішення підтверджує, що неналежні умови транспортування можуть становити порушення статті 3 Конвенції.
* **Компенсація:** Суд присудив 7100 євро спадкоємиці заявника, пані Г. Фільковій, за порушення, яких зазнав заявник.
СПРАВА “ФОКІН ПРОТИ РОСІЇ”
Гаразд, я готовий. Будь ласка, надайте рішення Європейського суду з прав людини. Я проаналізую його та надам вам детальний опис, як було запрошено.
СПРАВА “ГАВРИШ І КОСІНЕЦЬ ПРОТИ УКРАЇНИ”
Це аналіз рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) у справі “Гавриш і Косінець проти України”.
1. **Суть рішення:**
ЄСПЛ встановив, що Україна порушила статтю 6 § 1 (право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку) та статтю 13 (право на ефективний засіб юридичного захисту) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Заявники, Гавриш і Косінець, скаржилися на надмірну тривалість цивільного провадження в Україні та відсутність ефективних внутрішніх засобів юридичного захисту для вирішення цієї проблеми. Суд, посилаючись на свою усталену практику, дійшов висновку, що тривалість провадження дійсно була надмірною, і що заявники не мали доступу до ефективного засобу юридичного захисту щодо їхніх скарг. У результаті Суд присудив заявникам суми відшкодування за моральну шкоду.
2. **Структура та основні положення:**
Рішення структуровано наступним чином:
* **Процедура:** Коротко описує подання заяв і повідомлення про це Уряду України.
* **Факти:** Ідентифікує заявників та узагальнює їхні скарги щодо тривалості цивільного провадження та відсутності ефективних засобів юридичного захисту.
* **Право:**
* **Об’єднання заяв:** Суд вирішив розглядати заяви спільно через їхню подібну тематику.
* **Заявлене порушення статті 6 § 1 та статті 13:** Деталізує скарги заявників та оцінку Суду на основі критеріїв складності, поведінки заявника, поведінки органів влади та того, що було поставлено на карту для заявників. Суд послався на попередню аналогічну справу, “Карнаушенко проти України”, де було встановлено порушення.
* **Застосування статті 41:** Розглядає питання справедливої сатисфакції, присуджуючи заявникам суми відшкодування за моральну шкоду, а також відсотки за прострочення платежу.
* **Додаток:** Надає таблицю з деталями заяв, включаючи імена заявників, дати народження, дати провадження, тривалість провадження, рівні юрисдикції та присуджені суми.
3. **Основні положення для використання:**
* **Порушення статті 6 § 1:** Рішення підкреслює важливість вимоги “розумного строку” в цивільному провадженні. Його можна використовувати як прецедент у подібних справах, що стосуються надмірних затримок в українській судовій системі.
* **Порушення статті 13:** Рішення підкреслює необхідність ефективних внутрішніх засобів юридичного захисту для скарг щодо тривалості провадження.
* **Справедлива сатисфакція:** Суми, присуджені за моральну шкоду, можуть слугувати орієнтиром у подібних справах проти України.
* **Посилання на справу “Карнаушенко проти України”:** Посилання рішення на цю попередню справу підкреслює послідовність практики Суду щодо подібних питань в Україні.
* **** Рішення безпосередньо стосується України та висвітлює системні проблеми в українській судовій системі щодо тривалості провадження та наявності ефективних засобів юридичного захисту. Це особливо актуально для українців, які прагнуть відшкодування за подібні порушення.
СПРАВА “ГЕОРГОПУЛУ ПРОТИ ГРЕЦІЇ”
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) виніс рішення у справі “Георгопулу проти Греції”, що стосується невиконання національного судового рішення на користь заявниці та відсутності ефективного засобу правового захисту. Заявниця скаржилася на підставі статей 6 та 13 Конвенції, а також статті 1 Протоколу № 1. Суд встановив порушення статті 6 § 1 та статті 13 Конвенції, зазначивши, що влада не доклала достатніх зусиль для виконання рішення. Суд відхилив клопотання Уряду про виключення частини заяви та постановив, що немає необхідності окремо розглядати скаргу за статтею 1 Протоколу № 1 щодо тривалого втручання у право власності заявниці, оскільки її вже було розглянуто за статтею 6 § 1. Суд зобов’язав Грецію забезпечити виконання чинного національного рішення та виплатити заявниці 6000 євро відшкодування моральної шкоди та 250 євро відшкодування витрат і видатків.
Рішення починається з викладу процедури, де зазначено походження заяви та сторони, які беруть участь у справі. Далі представлено факти справи, після чого викладено правові аргументи. Суд спочатку розглядає клопотання Уряду про виключення частини заяви, яке він відхиляє. Потім він розглядає твердження про порушення статті 6 § 1 та статті 13, встановлюючи порушення на підставі невиконання національного судового рішення та відсутності ефективного засобу правового захисту. Суд також розглядає твердження про порушення статті 1 Протоколу № 1, відхиляючи частину скарги як подану з пропуском строку та вважаючи недоцільним окремо розглядати решту. Насамкінець Суд розглядає застосування статті 41, присуджуючи відшкодування збитків та зобов’язуючи виконати національне судове рішення. У тексті не згадуються попередні версії.
Найважливішими положеннями цього рішення є висновки про порушення статті 6 § 1 та статті 13 Конвенції через невиконання національного судового рішення та відсутність ефективного засобу правового захисту. Важливим є також наказ Суду Греції забезпечити виконання чинного національного рішення протягом трьох місяців. Це підкреслює важливість забезпечення державами виконання судових рішень та надання ефективних засобів правового захисту у разі невиконання.
СПРАВА “ГРИЦЕВИЧ ТА ІНШІ ПРОТИ РОСІЇ”
Ось аналіз рішення Європейського суду з прав людини у справі *Грицевич та інші проти Росії*:
1. **Суть рішення:** Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) розглянув серію заяв щодо обмежень свободи вираження поглядів у Росії. Суд встановив, що Росія порушила статтю 10 Конвенції про права людини в багатьох випадках, посилаючись на невиправдані обмеження свободи вираження поглядів. Ці обмеження часто включали придушення політичних висловлювань, надмірно широке тлумачення законодавства про екстремізм і тероризм та переслідування журналістів. Суд також розглянув інші порушення, пов’язані з незаконним затриманням, правами на справедливий суд та обмеженнями, що впливають на осіб, визначених як «іноземні агенти». Суд присудив заявникам компенсацію за матеріальну та моральну шкоду, а також за витрати і видатки.
2. **Структура та основні положення:**
* Рішення стосується кількох заяв, об’єднаних разом через схожість предмету.
* Воно підтверджує юрисдикцію Суду щодо справ, що сталися до виходу Росії з Конвенції 16 вересня 2022 року.
* Основним висновком є порушення статті 10, яка захищає свободу вираження поглядів. Суд посилається на свою існуючу практику для підтвердження цих висновків.
* Рішення також охоплює інші ймовірні порушення згідно зі статтями 5, 6 та 8 Конвенції та статтею 2 Протоколу № 7 на основі усталених прецедентів.
* Суд відхиляє деякі скарги як неприйнятні, зокрема подані з пропуском строку.
* Рішення завершується наказами Росії виплатити конкретні суми заявникам як компенсацію.
3. **Основні положення для використання:**
* **Порушення статті 10:** Рішення висвітлює конкретні випадки, коли російська влада придушувала політичний контент, надмірно карала за онлайн-висловлювання та широко тлумачила закони про екстремізм і тероризм для придушення інакомислення.
* **Журналістська свобода:** Кілька справ стосуються переслідування журналістів за висвітлення протестів або висловлення критичних думок, що підкреслює важливість захисту журналістської діяльності.
* **Обмеження «іноземних агентів»:** Рішення стосується впливу визначення «іноземний агент» на приватне та професійне життя осіб, вказуючи на порушення статті 8 щодо права на приватне та сімейне життя.
* **Ретроспективне застосування законів:** Суд виявив проблеми із застосуванням правових заборон ретроспективно, особливо щодо демонстрації символів або інформації, які були законними на момент розміщення.
* **Занепокоєння щодо справедливого судового розгляду:** У кількох справах згадуються порушення права на справедливий судовий розгляд, включаючи відсутність неупередженості в провадженнях про адміністративні правопорушення та затримки з переглядом обвинувальних вироків.
**** Це рішення стосується Росії, але воно може мати наслідки для України та українців, оскільки воно показує практику порушення свободи слова та інших прав Росією.
СПРАВА «ІЛІЄВ ПРОТИ БОЛГАРІЇ»
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) виніс рішення у справі «Ілієв проти Болгарії», яка стосується неналежних умов тримання під вартою. Заявник, Красімір Іванов Ілієв, скаржився на погані умови, в яких він перебував під час ув’язнення у Ловецькій в’язниці в період з грудня 2016 року по квітень 2017 року, включаючи зараження камери комахами/гризунами, відсутність свіжого повітря, відсутність або неналежні гігієнічні засоби, відсутність або недостатнє природне освітлення, відсутність або погану якість постільної білизни, відсутність приватності в туалеті, відсутність необхідної медичної допомоги, покриту пліснявою або брудну камеру. Суд встановив, що ці умови становили порушення статті 3 Європейської конвенції з прав людини, яка забороняє нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження. Посилаючись на свою попередню судову практику, зокрема справу «Нешков та інші проти Болгарії», ЄСПЛ дійшов висновку, що умови тримання заявника під вартою були дійсно неналежними. У результаті Суд присудив заявнику 2200 євро відшкодування моральної шкоди та 250 євро відшкодування витрат і видатків.
Рішення має стандартну структуру, починаючи з процедури, в якій викладено, як справа була передана до Суду. Потім представлено факти справи, зокрема скарги заявника щодо умов його тримання під вартою. Суть рішення полягає в розділі «Право», де Суд оцінює ймовірне порушення статті 3 Конвенції. Суд посилається на усталені принципи з попередніх справ, таких як «Муршич проти Хорватії» та «Нешков та інші проти Болгарії», щоб підтвердити своє рішення про порушення. Нарешті, рішення стосується застосування статті 41, що стосується справедливої сатисфакції, та визначає розмір компенсації, присудженої заявнику. Порівняно з попередніми версіями змін немає.
Найважливішим аспектом цього рішення є підтвердження позиції ЄСПЛ щодо умов тримання під вартою. Суд чітко зазначає, що неналежні умови, особливо ті, що передбачають відсутність базових потреб і гігієни, можуть становити таке, що принижує гідність, поводження та порушення статті 3 Конвенції. Це рішення є нагадуванням для Болгарії та інших держав-членів про їхній обов’язок забезпечувати гуманні умови для всіх затриманих. Конкретні деталі скарг заявника (зараження, відсутність гігієни тощо) забезпечують чіткий орієнтир для оцінки прийнятності умов тримання під вартою.
СПРАВА “ХАКІМ ТА ІНШІ ПРОТИ РОСІЇ”
Нижче наведено аналіз рішення Європейського суду з прав людини у справі *Хакім та інші проти Росії*:
1. **Суть рішення:**
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) постановив, що Росія порушила статтю 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у кількох справах, пов’язаних із непропорційними заходами, вжитими проти учасників одиночних пікетів. Суд встановив, що ці заходи порушили право заявників на свободу вираження поглядів. Крім того, Суд встановив порушення, пов’язані з незаконним затриманням, відсутністю неупередженості в провадженнях про адміністративні правопорушення та непропорційними заходами проти учасників публічних зібрань, на основі своєї усталеної практики. Суд присудив заявникам грошову компенсацію за матеріальну та моральну шкоду.
2. **Структура та основні положення:**
* **Об’єднання заяв:** Суд вирішив розглядати заяви спільно у зв’язку з їхньою подібністю.
* **Юрисдикція:** Суд заявив про свою юрисдикцію у справах, оскільки події відбулися до того, як Росія перестала бути стороною Конвенції 16 вересня 2022 року.
* **Порушення статті 10:** Суд послався на попередні аналогічні справи (Новікова та інші проти Росії, Лашманкін та інші проти Росії), в яких він встановив порушення. Він дійшов висновку, що обмеження свободи вираження поглядів заявників не були “необхідними в демократичному суспільстві”, що є порушенням статті 10.
* **Інші порушення:** Суд встановив додаткові порушення на основі своєї існуючої практики, включаючи незаконне позбавлення волі, відсутність сторони обвинувачення в адміністративних провадженнях, непропорційні заходи проти учасників публічних зібрань та відсутність зупиняючої дії оскарження рішень про адміністративний арешт.
* **Решта скарг:** Суд вирішив, що немає необхідності окремо розглядати інші додаткові скарги, враховуючи встановлені порушення з основних питань.
* **Стаття 41 (Справедлива сатисфакція):** Суд зобов’язав Росію виплатити заявникам конкретні суми компенсації, відхиливши будь-які інші вимоги щодо справедливої сатисфакції.
3. **Основні положення для використання:**
* **Непропорційні заходи проти учасників одиночних пікетів:** Рішення підкреслює принцип, згідно з яким заходи проти учасників одиночних пікетів повинні бути пропорційними і не повинні надмірно обмежувати свободу вираження поглядів.
* **Незаконне затримання:** Рішення підкреслює, що затримання осіб виключно з метою складання протоколу про адміністративне правопорушення є порушенням Конвенції.
* **Відсутність неупередженості:** Рішення підкреслює важливість неупередженого суду, зокрема наявність сторони обвинувачення в адміністративних провадженнях.
* **Свобода зібрань:** Рішення підтверджує необхідність для органів влади уникати непропорційних заходів проти організаторів та учасників публічних зібрань.
* **Антивоєнні протести:** Деякі рішення стосуються антивоєнних протестів.
Це рішення є нагадуванням про важливість захисту основних свобод, навіть у контексті одиночних пікетів та публічних зібрань.
СПРАВА ХАКІМ ТА ІНШІ ПРОТИ РОСІЇ
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) виніс рішення у справі *Хакім та інші проти Росії*, щодо непропорційних заходів проти одиночних демонстрантів у Росії. Суд встановив порушення статті 10 Конвенції (свобода вираження поглядів) через заходи, застосовані до заявників під час їхніх одиночних демонстрацій. Крім того, Суд виявив порушення, пов’язані з незаконним затриманням та відсутністю неупередженості в адміністративному провадженні, посилаючись на свою усталену прецедентну практику. Суд підкреслив, що обмеження, накладені на свободу вираження поглядів заявників, не були “необхідними в демократичному суспільстві”. ЄСПЛ вирішив, що він має юрисдикцію, оскільки події відбулися до того, як Росія перестала бути стороною Конвенції 16 вересня 2022 року. Суд присудив заявникам грошову компенсацію за матеріальну та моральну шкоду.
Рішення структуровано на розділи, що охоплюють процедуру, факти та правовий аналіз. Воно починається з викладу історії справи та скарг, поданих заявниками. Потім Суд розглядає об’єднання заяв і підтверджує свою юрисдикцію. Основна частина рішення зосереджена на ймовірному порушенні статті 10, з посиланням на попередні аналогічні справи на підтримку своїх висновків. Він також розглядає інші ймовірні порушення відповідно до Конвенції, посилаючись на попередню прецедентну практику. Рішення також стосується скарг, які були подані несвоєчасно і тому є неприйнятними. Нарешті, у рішенні детально описано застосування статті 41 щодо справедливої сатисфакції, із зазначенням сум, які мають бути виплачені заявникам.
Найважливішим положенням цього рішення є підтвердження того, що заходи проти одиночних демонстрантів у Росії були непропорційними та порушували статтю 10 Конвенції. Це підтверджує важливість свободи вираження поглядів, навіть у контексті індивідуальних протестів. Рішення також висвітлює питання незаконного затримання та відсутності неупередженості в адміністративному провадженні, надаючи додаткові підстави для оскарження подібних порушень.
СПРАВА “КОЛІСНІЧЕНКО ПРОТИ УКРАЇНИ”
Ось аналіз рішення Європейського суду з прав людини у справі “Колісніченко проти України”:
1. **Суть рішення:**
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) розглянув скарги двох громадян України, Василя та Вадима Колісніченків, щодо нібито незаконного проникнення поліції до їхньої квартири, вилучення їхнього майна та нездатності поліції запобігти винесенню їхніх речей приватними особами. Заявники стверджували про порушення статті 6 (право на справедливий суд), статті 8 (право на повагу до приватного і сімейного життя) та статті 1 Протоколу № 1 (захист власності) Європейської конвенції з прав людини. Суд встановив порушення статті 6 § 1 через надмірну тривалість цивільного провадження. Однак він визнав решту заяви неприйнятною, дійшовши висновку, що заявники вже отримали компенсацію на національному рівні за частину збитків, і що рішення національних судів не були свавільними або необґрунтованими.
2. **Структура та основні положення:**
* **Предмет справи:** Детально описує скарги заявників щодо дій поліції та винесення майна з їхньої квартири.
* **Факти:** Представляє хронологічний виклад подій, включаючи насильницьке проникнення до квартири, участь поліції та подальші судові розгляди.
* **Оцінка Суду:**
* **Об’єднання заяв:** Суд вирішив розглядати обидві заяви спільно через їхню схожу тематику.
* **Право другої заявниці продовжувати заяву першого заявника:** Суд погодився, що друга заявниця має законний інтерес у продовженні розгляду заяви замість покійного першого заявника.
* **Твердження про порушення статті 6 § 1:** Суд визнав скаргу прийнятною та дійшов висновку, що тривалість провадження (понад дванадцять років) була необґрунтованою, що становить порушення статті 6 § 1.
* **Твердження про порушення статті 8 та статті 1 Протоколу № 1:** Суд визнав цю частину заяви неприйнятною. Він зазначив, що заявники вже отримали компенсацію за незаконне проникнення та вилучення сейфу. Суд також встановив, що відмова національних судів у присудженні компенсації за майно, винесене приватними особами, не була свавільною, особливо з огляду на те, що заявники не подавали позови проти цих осіб.
* **Застосування статті 41:** Суд присудив другій заявниці 3600 євро відшкодування моральної шкоди. Він встановив, що встановлення порушення саме по собі є достатнім справедливим відшкодуванням будь-якої моральної шкоди, заподіяної першому заявнику, та відхилив решту вимог заявників щодо справедливої сатисфакції.
3. **Основні положення для використання:**
* **Тривалість провадження (стаття 6 § 1):** Рішення підкреслює принцип, згідно з яким цивільне провадження має здійснюватися протягом розумного строку. Суд наголосив, що повторні направлення справи на новий розгляд свідчать про серйозні недоліки в судовій системі.
* **Статус жертви (стаття 8 та стаття 1 Протоколу № 1):** Рішення роз’яснює, що компенсація на національному рівні може позбавити заявника статусу “жертви”, перешкоджаючи ЄСПЛ подальшому розгляду справи, за умови, що національні органи влади визнали та виправили порушення Конвенції.
* **Тягар доведення:** Суд підкреслив, що заявники повинні надати достатньо доказів на підтримку своїх вимог. У цій справі заявники не змогли довести, що рішення національних судів щодо компенсації були свавільними або необґрунтованими.
**** Це рішення стосується України.
СПРАВА “КОНЕЧНА ПРОТИ СЛОВАЧЧИНИ”
Ось аналіз рішення Європейського суду з прав людини у справі “Конечна проти Словаччини”:
1. **Суть рішення:**
Справа стосується громадянки Словаччини, Юдіти Гани Конечної, яку було засуджено за вбивство її подруги, коли їй було 16 років. Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) вивчив обґрунтованість її досудового тримання під вартою, зокрема зосередившись на тому, чи було порушено статтю 5 § 3 Конвенції, яка гарантує право на судовий розгляд протягом розумного строку або на звільнення під час судового розгляду. Суд встановив, що Словаччина порушила права Конечної, оскільки національні суди не надали належного обґрунтування її досудового тримання під вартою, особливо з огляду на те, що вона була неповнолітньою. ЄСПЛ наголосив, що досудове тримання під вартою неповнолітніх має бути крайнім заходом і якомога коротшим, і що національні суди не змогли належним чином проаналізувати ризик повторного вчинення нею злочину або розглянути альтернативні заходи. Інші скарги щодо умов утримання у в’язниці були визнані неприйнятними.
2. **Структура та основні положення:**
* **Предмет справи:** Рішення починається з викладу фактичних обставин, включаючи арешт заявниці, тримання під вартою та засудження за вбивство. Детально описано умови її тримання під вартою, включаючи час, проведений у психіатричній лікарні та в’язниці, а також обмеження, накладені на неї.
* **Оцінка Суду:** Далі ЄСПЛ оцінює ймовірне порушення статті 5 § 3 Конвенції. Він повторює загальні принципи щодо досудового тримання під вартою, особливо для неповнолітніх. Суд наголошує, що досудове тримання під вартою має бути крайнім заходом і якомога коротшим.
* **Ключові висновки:** Суд встановив, що національні суди не надали належного обґрунтування досудового тримання під вартою заявниці, особливо з огляду на те, що вона була неповнолітньою. ЄСПЛ зазначив, що національні суди не змогли належним чином проаналізувати ризик повторного вчинення нею злочину або розглянути альтернативні заходи.
* **Інші скарги:** Суд відхилив інші скарги, подані заявницею відповідно до статей 3 і 8 Конвенції, щодо обмежень та умов утримання у в’язниці.
* **Застосування статті 41:** Суд присудив заявниці 2100 євро за нематеріальну шкоду та 3240 євро за витрати.
3. **Основні положення для використання:**
* **Акцент на досудовому триманні під вартою неповнолітніх:** Рішення підкреслює, що досудове тримання під вартою неповнолітніх має бути крайнім заходом і на якомога коротший термін.
* **Обґрунтування тримання під вартою:** Національні суди повинні наводити відповідні та достатні підстави для досудового тримання під вартою, особливо для неповнолітніх, і повинні належним чином аналізувати ризик повторного вчинення злочину.
* **Розгляд альтернатив:** Органи влади повинні розглянути, чи існують альтернативні заходи триманню під вартою, такі як переведення неповнолітнього до спеціального закладу.
* **Окреме утримання від дорослих:** Неповнолітні повинні утримуватися окремо від дорослих затриманих, де це можливо.
Це рішення підкреслює важливість захисту прав неповнолітніх у системі кримінального правосуддя та створює прецедент щодо того, як слід застосовувати досудове тримання під вартою в таких справах у державах-членах Ради Європи.
СПРАВА “КРИВОШЕЄВ ТА ІНШІ ПРОТИ РОСІЇ”
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) виніс рішення у справі *Кривошеєв та інші проти Росії*, що стосується непропорційних заходів, вжитих проти організаторів та учасників публічних зібрань у Росії. Заявники скаржилися на їхній арешт і засудження за адміністративні правопорушення, пов’язані з розгоном цих зібрань, стверджуючи про порушення статті 11 Європейської конвенції з прав людини (свобода зібрань). Суд встановив, що ці заходи не були “необхідними в демократичному суспільстві” і, отже, порушували статтю 11. Крім того, деякі заявники порушили інші питання щодо незаконного позбавлення волі та відсутності неупередженості трибуналу, які Суд також визнав порушеннями на основі своєї усталеної практики. Суд вирішив не розглядати окремо додаткові скарги за статтею 6, враховуючи вже зроблені висновки. Деякі скарги були відхилені через недотримання шестимісячного строку для подання заяв.
Рішення починається з викладу процедури, включаючи походження заяв та повідомлення Російського уряду. Потім представлено факти справи, узагальнюючи скарги заявників щодо непропорційних заходів під час публічних зібрань. Правовий аналіз включає об’єднання заяв, підтвердження юрисдикції Суду (оскільки події відбулися до того, як Росія перестала бути стороною Конвенції) та оцінку ймовірного порушення статті 11. Суд посилається на свою існуючу практику щодо свободи зібрань та пропорційності втручання. Він також розглядає інші ймовірні порушення відповідно до усталеної практики, такі як незаконне позбавлення волі та відсутність неупередженості. Рішення завершується розглядом решти скарг, відхиленням деяких через недотримання шестимісячного строку та застосуванням статті 41 щодо справедливої сатисфакції, присуджуючи заявникам суми за матеріальну та нематеріальну шкоду.
Основні положення рішення підкреслюють порушення статті 11 через непропорційні заходи проти учасників публічних зібрань. Суд також наголошує на порушеннях, пов’язаних із незаконним затриманням та відсутністю сторони обвинувачення в адміністративному провадженні, посилаючись на попередні подібні справи. Рішення роз’яснює критерії прийнятності та застосування шестимісячного строку, включаючи корективи, внесені через пандемію COVID-19. Це рішення підсилює важливість свободи зібрань та принципів справедливого судового розгляду, створюючи прецедент для подібних справ, що стосуються обмежень на публічні зібрання та судові провадження в Росії до її виключення з Ради Європи.
СПРАВА «КУЧІНА ТА ІНШІ ПРОТИ РОСІЇ»
Ось аналіз рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кучіна та інші проти Росії»:
1. **Суть рішення:**
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) розглянув декілька заяв проти Росії, що стосувалися відсутності неупередженості в провадженнях у справах про адміністративні правопорушення через відсутність сторони обвинувачення. Суд встановив порушення статті 6 § 1 Конвенції, яка гарантує право на справедливий судовий розгляд. Крім того, в одній із заяв Суд виявив подальші порушення, пов’язані з незаконним позбавленням волі та обмеженнями свободи вираження поглядів. Суд присудив заявникам суми як справедливу сатисфакцію за матеріальну та моральну шкоду.
2. **Структура та основні положення:**
* **Об’єднання заяв:** Суд вирішив розглядати заяви спільно через їхню схожу тематику.
* **Юрисдикція:** Суд підтвердив свою юрисдикцію, оскільки події відбулися до того, як Росія перестала бути стороною Конвенції 16 вересня 2022 року.
* **Порушення статті 6 § 1:** Суд послався на своє попереднє рішення у справі «Карелін проти Росії», яке стосувалося подібних питань, і не знайшов підстав відхилятися від своєї усталеної практики.
* **Інші порушення:** В одній конкретній заяві (№ 7337/19) Суд встановив порушення, пов’язані з незаконним позбавленням волі (стаття 5) та обмеженнями свободи вираження поглядів (стаття 10), посилаючись на свої висновки у справах «Корнєєва проти Росії» та «Новая газета та інші проти Росії».
* **Решта скарг:** Деякі скарги були визнані неприйнятними, оскільки вони не відповідали критеріям, викладеним у статтях 34 та 35 Конвенції, або не виявили жодного порушення прав і свобод.
* **Застосування статті 41:** Суд присудив заявникам конкретні суми як справедливу сатисфакцію, враховуючи свою прецедентну практику та документи, які були в його розпорядженні.
3. **Основні положення для використання:**
* Рішення підкреслює важливість неупередженості в провадженнях у справах про адміністративні правопорушення, особливо щодо відсутності сторони обвинувачення.
* Воно підкреслює неприпустимість незаконного позбавлення волі організаторів або учасників публічних зібрань.
* Рішення підкреслює захист свободи вираження поглядів, особливо в контексті заяв про російських військових.
* Рішення підтверджує юрисдикцію Суду щодо справ, пов’язаних з подіями, які відбулися до виходу Росії з Конвенції.
СПРАВА КУДРЯВЦЕВ ТА ІНШІ ПРОТИ РОСІЇ
Ось аналіз рішення у справі “Кудрявцев та інші проти Росії”:
1. **Суть:** Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) розглянув серію заяв щодо обмежень свободи вираження поглядів у Росії. Суд встановив, що Росія порушила статтю 10 Конвенції, яка гарантує свободу вираження поглядів, у кожній із цих справ. Порушення випливали з різних обмежень, накладених на заявників, включаючи засудження та штрафи за онлайн-пости, публічні протести та поширення інформації. Суд також виявив порушення, пов’язані з правом на справедливий суд та інші питання, на основі своєї усталеної практики. Заявникам було присуджено компенсацію за збитки та витрати.
2. **Структура та основні положення:** Рішення починається з процедури, в якій викладено походження заяв і їх повідомлення російському уряду. Далі представлено факти, що підсумовують скарги заявників щодо обмежень їхньої свободи вираження поглядів. Правовий аналіз включає об’єднання заяв через їхню подібну тематику та підтверджує юрисдикцію Суду щодо цих справ, оскільки події відбулися до того, як Росія перестала бути стороною Конвенції 16 вересня 2022 року. Основна частина рішення стосується порушення статті 10, з посиланням на попередні аналогічні справи та не знаходячи підстав для відхилення від цих висновків. У ньому також розглядаються інші ймовірні порушення відповідно до усталеної практики, такі як порушення статті 6 (право на справедливий суд), статті 8 (право на повагу до приватного та сімейного життя) та статті 2 Протоколу № 7 (право на оскарження у кримінальних справах). Нарешті, рішення стосується застосування статті 41 щодо компенсації. Додаток містить детальний перелік заяв, включаючи інформацію про заявників, резюме фактів, юридичні питання, відповідну судову практику та присуджені суми.
3. **Основні положення для використання:** Найважливішим аспектом цього рішення є підтвердження позиції ЄСПЛ щодо свободи вираження поглядів, особливо в контексті Росії. Суд послідовно встановлював, що обмеження, накладені на заявників, були непропорційними та порушували статтю 10 Конвенції. Рішення висвітлює конкретні види висловлювань, які були невиправдано покарані, такі як критика уряду, поширення інформації про COVID-19 та участь у мирних протестах. Рішення також підкреслює важливість права на справедливий суд і права на апеляцію. Це рішення може бути використане як прецедент у справах, що стосуються подібних обмежень свободи вираження поглядів та інших прав, особливо в країнах з порівнянними правовими рамками чи практиками. **** Це рішення може бути актуальним для українців, які зіткнулися з подібними обмеженнями свободи вираження поглядів або інших прав у Росії або на територіях, що перебувають під російським контролем.
СПРАВА «КУЗНЄЦОВ ТА ІНШІ ПРОТИ РОСІЇ»
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) виніс рішення у справі *«Кузнєцов та інші проти Росії»*, що стосується восьми заяв, пов’язаних із придушенням одиночних пікетів у Росії на початку 2022 року. Заявників було заарештовано та притягнуто до відповідальності за порушення регіональних заборон на проведення публічних заходів, пов’язаних із COVID-19. ЄСПЛ встановив, що Росія порушила статтю 10 Європейської конвенції з прав людини, яка гарантує свободу вираження поглядів, через непропорційні заходи, вжиті проти учасників одиночних пікетів. Суд наголосив, що на початок 2022 року багато обмежень, пов’язаних із COVID-19, було знято, і не було надано достатнього обґрунтування для збереження заборон на протести, зокрема на одиночні пікети. ЄСПЛ також виявив порушення, пов’язані з незаконним затриманням та відсутністю неупередженості в адміністративних провадженнях, посилаючись на свою усталену прецедентну практику. Суд присудив заявникам суми від 3500 до 5000 євро за матеріальну та моральну шкоду.
Рішення структуровано наступним чином: воно починається з історії процедури, в якій викладено подання заяв та повідомлення російського уряду. Далі представлено факти справи, детально описано одиночні пікети заявників, їхні арешти та адміністративні провадження проти них. Правовий аналіз включає об’єднання заяв, юрисдикцію Суду (враховуючи припинення участі Росії в Конвенції після подій) та ймовірне порушення статті 10. Суд посилається на попередні аналогічні справи, такі як *«Новікова та інші проти Росії»* та *«Немитов та інші проти Росії»*, щоб підтримати свої висновки. Рішення також стосується інших імовірних порушень відповідно до усталеної прецедентної практики та завершується застосуванням статті 41, присуджуючи компенсацію заявникам. У додатку наведено детальний перелік заяв, включаючи інформацію про заявників, деталі пікетів, адміністративні звинувачення та присуджені суми.
Найважливішими положеннями цього рішення є ті, що стосуються порушення статті 10 через непропорційні заходи проти учасників одиночних пікетів, та наголос на контексті, що змінювався, обмежень, пов’язаних із COVID-19. Суд підкреслив, що на початок 2022 року суворі карантини закінчилися, і багато видів діяльності було відновлено, що робить повсюдну заборону на протести необґрунтованою. Рішення також підкреслює важливість «толерантності» до мирних протестувальників і критикує відсутність аналізу пропорційності в рішеннях національних судів. Крім того, підтвердження порушень, пов’язаних із незаконним затриманням та відсутністю неупередженості в адміністративних провадженнях, на основі усталеної прецедентної практики, є важливим для забезпечення справедливого ставлення до осіб у подібних ситуаціях.
СПРАВА «ЛУКАШУК ПРОТИ УКРАЇНИ»
Ось розбір рішення у справі «Лукашук проти України»:
1. **Суть рішення:**
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) встановив порушення Україною статті 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод через неефективне розслідування жорстокого поводження, якого зазнав заявник, Артем Лукашук, від приватної особи. Суд наголосив, що стаття 3 вимагає від держав проводити ретельне та оперативне розслідування тверджень про жорстоке поводження, навіть якщо воно заподіяне приватними особами. Розслідування у справі Лукашука було зіпсоване повторними закриттями та подальшими відновленнями, і зрештою було закрито через строк давності, що, на думку Суду, не відповідало необхідним стандартам ефективності. Суд відхилив аргумент уряду щодо невичерпання внутрішніх засобів захисту, підтвердивши, що вимога до заявників звертатися лише за відшкодуванням збитків зробить обов’язок розслідувати та покарати винних ілюзорним. У результаті Суд присудив Лукашуку 3000 євро як відшкодування моральної шкоди.
2. **Структура та основні положення:**
Рішення має стандартну структуру для рішень ЄСПЛ. Воно починається з процедури, в якій викладено походження справи та залучені сторони. У розділі фактів детально описано скаргу заявника та відповідну інформацію, включаючи жорстоке поводження та внутрішнє провадження. У розділі «Право» представлено юридичний аналіз Суду, зосереджений на статті 3 Конвенції. У ньому повторюється усталена судова практика щодо зобов’язання держави проводити ефективні розслідування жорстокого поводження, навіть якщо воно вчинене приватними особами. Суд наголошує на необхідності незалежності, неупередженості, підзвітності громадськості, ретельності та оперативності розслідувань. Рішення також стосується аргументу уряду щодо вичерпання внутрішніх засобів захисту, відхиляючи його на підставі попередньої практики Суду. Нарешті, рішення завершується застосуванням статті 41, присуджуючи заявнику компенсацію за моральну шкоду.
3. **Основні положення для використання:**
* **Посилення зобов’язання держави:** Рішення посилює зобов’язання держави за статтею 3 проводити ефективні розслідування тверджень про жорстоке поводження, незалежно від того, чи є правопорушником державний агент, чи приватна особа.
* **Критерії ефективного розслідування:** Рішення повторює ключові критерії ефективного розслідування, включаючи незалежність, неупередженість, підзвітність громадськості, ретельність та оперативність.
* **Неприпустимість вимоги лише відшкодування збитків:** Рішення підтверджує, що вимога до заявників подавати позови, які ведуть лише до відшкодування збитків, є недостатньою для виконання зобов’язання держави розслідувати та покарати винних у жорстокому поводженні.
* **Вплив повторних закриттів:** Рішення підкреслює негативний вплив повторних закриттів і відновлень розслідувань, особливо коли вони зрештою призводять до того, що справа стає простроченою.
* **Посилання на попередню судову практику:** Рішення посилається на попередні справи, такі як «Мута проти України», щоб продемонструвати послідовну схему подібних порушень в Україні, які можуть бути використані як прецедент у подібних справах.
**** Це рішення є особливо актуальним для України, оскільки воно підкреслює системні проблеми з ефективністю розслідувань справ про жорстоке поводження. Воно також служить нагадуванням про відповідальність держави за захист осіб від насильства, навіть якщо воно вчинене приватними особами, і за забезпечення ретельного та оперативного розслідування таких справ.
СПРАВА МАКАРУК ТА ІНШІ ПРОТИ УКРАЇНИ
Ось аналіз рішення у справі “Макарук та інші проти України”:
1. **Суть:** Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) визнав Україну винною у порушенні статті 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод через неефективні розслідування смертей або нещасних випадків, що загрожували життю, в яких не були залучені державні агенти. Справи стосувалися таких питань, як дорожньо-транспортні пригоди, напади та стрілянина. Суд наголосив, що розслідування були зіпсовані недоліками, які підривали здатність органів влади встановити обставини та ідентифікувати винних. ЄСПЛ підкреслив такі недоліки, як недостатня ретельність, оперативність і недостатні заходи на попередніх стадіях розслідування. В результаті Суд присудив заявникам суми відшкодування моральної шкоди та відшкодування витрат.
2. **Структура та положення:**
* **Об’єднання заяв:** Суд вирішив розглядати заяви спільно через їхню подібну тематику.
* **Порушення статті 2:** Основна частина рішення зосереджена на ймовірному порушенні статті 2, зокрема зобов’язання держави проводити ефективне розслідування.
* **Загальні принципи:** Суд повторив загальні принципи щодо ефективності розслідування, посилаючись на попередню судову практику, таку як Mustafa Tunç and Fecire Tunç v. Turkey. Ці принципи включають адекватність та оперативність слідчих дій, залучення сім’ї померлого та незалежність розслідування.
* **Вичерпання внутрішніх засобів захисту:** Суд відхилив аргумент Уряду про те, що заявники не вичерпали внутрішні засоби захисту, не подавши цивільні позови про відшкодування моральної шкоди. Він наголосив, що вимога таких дій зробить зобов’язання проводити ефективне розслідування ілюзорним.
* **Конкретні недоліки:** Суд виявив конкретні недоліки в кожній справі, такі як неодноразове повернення на додаткове розслідування, недостатні заходи на попередній стадії, надзвичайно велика кількість повторних судово-медичних експертиз, а також відсутність ретельності та оперативності.
* **Застосування статті 41:** Суд застосував статтю 41, присудивши заявникам суми відшкодування моральної шкоди та відшкодування витрат, посилаючись на свою прецедентну практику.
3. **Основні положення для використання:**
* **Наголос на ефективному розслідуванні:** Рішення підкреслює важливість ретельного, оперативного та незалежного розслідування у випадках смерті або нещасних випадків, що загрожують життю, навіть якщо державні агенти не залучені.
* **Конкретні недоліки як показники:** Виявлені недоліки (наприклад, неодноразові повернення на доопрацювання, недостатні заходи, відсутність оперативності) є показниками того, що становить неефективне розслідування.
* **Відхилення аргументу про невичерпання:** Відхилення Судом аргументу про невичерпання уточнює, що заявники не обов’язково повинні подавати позови, які ведуть лише до відшкодування збитків, коли розслідування є неефективним.
* **Посилання на попередню судову практику:** Рішення посилається на попередню судову практику та посилається на неї, забезпечуючи контекст для розуміння міркувань Суду та стандартів ефективного розслідування.
**** Це рішення стосується України, підкреслюючи недоліки країни в проведенні ефективних розслідувань серйозних інцидентів. Це рішення може мати наслідки для того, як Україна проводить такі розслідування в майбутньому, потенційно вимагаючи покращення ретельності, оперативності та незалежності для відповідності стандартам, встановленим Європейською конвенцією з прав людини.
СПРАВА “МЕЛЕТІН ТА ІНШІ ПРОТИ РОСІЇ”
Це рішення стосується кількох заяв проти Росії, пов’язаних із непропорційними заходами, вжитими проти організаторів та учасників публічних зібрань. Заявники скаржилися на їх арешт і засудження за адміністративні правопорушення у зв’язку з розгоном цих зібрань, стверджуючи, що ці заходи порушують їхнє право на свободу зібрань відповідно до статті 11 Конвенції. Суд встановив, що втручання у свободу зібрань заявників не було “необхідним у демократичному суспільстві”, що порушує статтю 11. Крім того, деякі заявники подали інші скарги, пов’язані з незаконним затриманням і відсутністю неупередженості трибуналів, щодо яких Суд також встановив порушення Конвенції на основі своєї усталеної практики. Суд вирішив присудити заявникам суми для відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
Рішення структуровано наступним чином: воно починається з процедури, в якій викладено походження справи та повідомлення Російського уряду. Потім представлено факти, перелічено заявників і деталі їхніх заяв. Правовий аналіз включає об’єднання заяв, юрисдикцію Суду та ймовірне порушення статті 11 Конвенції. Суд посилається на свою існуючу практику щодо свободи зібрань і пропорційності втручання. Він також розглядає інші ймовірні порушення відповідно до усталеної практики та розглядає решту скарг. Нарешті, він розглядає застосування статті 41 Конвенції щодо компенсації. Рішення завершується одностайним рішенням Суду об’єднати заяви, визнати певні скарги прийнятними та встановити, що було порушення статті 11 та інших статей Конвенції.
Найважливішими положеннями цього рішення є ті, що підтверджують порушення статті 11 щодо свободи зібрань, і порушення, пов’язані з незаконним затриманням і відсутністю неупередженості трибуналів. Суд підкреслює, що заходи, вжиті проти заявників, були непропорційними та не були необхідними в демократичному суспільстві. Це підтверджує важливість захисту права на мирні зібрання та забезпечення справедливого судового розгляду, особливо в контексті публічних демонстрацій. Рішення також підкреслює збереження юрисдикції Суду щодо справ, пов’язаних з подіями, що сталися до виходу Росії з Конвенції.
СПРАВА НАБІЄВА І ДЖАФАРОВА ПРОТИ АЗЕРБАЙДЖАНУ
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) виніс рішення у справі Набієва і Джафарова проти Азербайджану, яка стосується невиконання рішень національних судів в Азербайджані. Заявники скаржилися, що невиконання рішень національних судів на їхню користь порушує їхні права, передбачені статтею 6 § 1 Конвенції (право на справедливий судовий розгляд) та статтею 1 Протоколу № 1 (захист власності). ЄСПЛ встановив, що невиконання цих рішень є порушенням обох статей, підкресливши, що виконання судового рішення є невід’ємною частиною “розгляду” згідно зі статтею 6. Суд зазначив, що рішення національних судів зобов’язували до конкретних дій і, таким чином, становили “майно” згідно зі статтею 1 Протоколу № 1. Суд зобов’язав Азербайджан виконати невиконані рішення національних судів протягом трьох місяців і виплатити кожному заявнику 1000 євро за моральну шкоду, а також 250 євро за витрати і збори.
Рішення структуровано наступним чином: воно починається з опису процедури, в якому викладено заяви, подані Набієвим і Джафаровим проти Азербайджану. Далі представлено факти справи, після чого йде юридичний аналіз, який включає об’єднання заяв через їхню подібну тематику. Основна частина рішення стосується ймовірного порушення статті 6 § 1 Конвенції та статті 1 Протоколу № 1, з посиланням на попередню судову практику з подібних питань в Азербайджані. Нарешті, воно завершується застосуванням статті 41, визначенням компенсації, яка має бути виплачена заявникам, та оперативними положеннями, які проголошують порушення, зобов’язують виконати рішення національних судів і виплатити відшкодування збитків і витрат. Це рішення підтверджує принципи, встановлені в попередніх справах, щодо необхідності виконання судових рішень і не вносить суттєвих змін до існуючої правової бази.
Найважливішими положеннями цього рішення є ті, які: (1) прямо визнають Азербайджан винним у порушенні статті 6 § 1 та статті 1 Протоколу № 1 через невиконання рішень національних судів; (2) зобов’язують державу-відповідача забезпечити виконання невиконаних рішень національних судів у чіткий тримісячний термін; та (3) присуджують конкретні суми заявникам за моральну шкоду та за витрати і збори. Ці положення підкреслюють прихильність ЄСПЛ забезпеченню того, щоб держави підтримували верховенство права шляхом виконання судових рішень і надавали відчутні засоби правового захисту особам, чиї права були порушені через невиконання державою своїх зобов’язань.
СПРАВА НАБІЄВА ТА ІНШИХ ПРОТИ РОСІЇ
Це рішення стосується восьми заяв проти Росії, пов’язаних із непропорційними заходами, вжитими проти осіб за участь у публічних зібраннях, особливо під час обмежень, пов’язаних з COVID-19, та антивоєнних протестів. Заявники скаржилися на арешти та засудження за адміністративні правопорушення, стверджуючи про порушення їхньої свободи зібрань відповідно до статті 11 Конвенції. Суд встановив, що втручання у свободу зібрань заявників не було “необхідним у демократичному суспільстві”, посилаючись на свою усталену практику щодо свободи зібрань та пропорційності. Крім того, Суд виявив порушення, пов’язані з незаконним триманням під вартою, відсутністю неупередженості трибуналів та затримкою перегляду обвинувальних вироків, посилаючись на попередні аналогічні справи.
Рішення структуровано таким чином, щоб розглянути об’єднання заяв, юрисдикцію, ймовірне порушення статті 11, інші ймовірні порушення відповідно до усталеної практики, решту скарг та застосування статті 41 щодо компенсації. Основним положенням є висновок про те, що Росія порушила статтю 11 Конвенції через непропорційні заходи проти учасників публічних зібрань. У ньому також підкреслюються порушення, пов’язані з триманням під вартою та принципами справедливого судового розгляду на основі існуючої практики. Порівняно з попередніми версіями, це рішення консолідує кілька подібних справ і підтверджує встановлені принципи в контексті обмежень, пов’язаних з COVID-19, та антивоєнних протестів.
Найважливішими положеннями для його використання є підтвердження принципів свободи зібрань і висновок про те, що дії Росії були непропорційними та порушували статтю 11. Крім того, рішення підкреслює важливість принципів справедливого судового розгляду, особливо щодо неупередженості трибуналів і права на оперативний перегляд обвинувальних вироків. Суд також присудив заявникам грошову компенсацію за матеріальну та моральну шкоду. **** Це рішення може бути важливим для українців, оскільки воно стосується порушення свободи зібрань, яка є одним з основних прав.
СПРАВА «НІКІФОРОВ ТА ІНШІ ПРОТИ РОСІЇ»
Це рішення стосується чотирьох заяв проти Росії щодо незаконного тримання під вартою та інших порушень Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) встановив, що тримання заявників під вартою суперечило національному законодавству та статті 5 § 1 Конвенції, яка гарантує право на свободу та особисту недоторканність. Суд також розглянув інші скарги, пов’язані з відсутністю сторони обвинувачення у провадженнях про адміністративні правопорушення, встановивши порушення на основі своєї усталеної практики. ЄСПЛ вирішив об’єднати заяви у зв’язку з їхньою подібною тематикою та підтвердив свою юрисдикцію, оскільки події відбулися до того, як Росія перестала бути стороною Конвенції 16 вересня 2022 року. Суд присудив кожному заявнику по 3000 євро відшкодування матеріальної та моральної шкоди, а також витрат і видатків.
Структура рішення включає розділи щодо процедури, фактів, об’єднання заяв, юрисдикції, передбачуваного порушення статті 5 § 1, інших передбачуваних порушень згідно з усталеною практикою, решти скарг та застосування статті 41 (справедлива сатисфакція). Рішення об’єднує чотири окремі заяви в одне рішення через схожість порушених питань. Суд посилається на попередню практику для обґрунтування своїх висновків про порушення, особливо щодо незаконного тримання під вартою та відсутності сторони обвинувачення в адміністративних провадженнях. Немає жодних вказівок на зміни порівняно з попередніми версіями, оскільки рішення в першу чергу застосовує існуючі принципи та практику до конкретних фактів заяв.
Найважливішими положеннями цього рішення є ті, що підтверджують порушення статті 5 § 1 Конвенції через незаконне тримання під вартою, та висновки, пов’язані з відсутністю неупередженості в провадженнях про адміністративні правопорушення через відсутність сторони обвинувачення. Ці висновки підкреслюють важливість дотримання вимог національного законодавства при позбавленні осіб свободи та забезпечення справедливого та неупередженого судового розгляду. Рішення також підкреслює збереження юрисдикції ЄСПЛ щодо справ, що стосуються подій, які відбулися до виходу Росії з Конвенції.
СПРАВА “НОГОВІЦИН ТА ІНШІ ПРОТИ РОСІЇ”
Це рішення стосується заяв Анатолія Ноговіцина, Кирила Шишканова, В’ячеслава Жидкіна та Єкатерини Бажанової проти Росії, в яких стверджується про порушення їхніх прав, передбачених Європейською конвенцією з прав людини. Заявники в основному скаржилися на відсутність неупередженості трибуналів у провадженнях про адміністративні правопорушення через відсутність сторони обвинувачення. Вони також порушили інші скарги, пов’язані з незаконним затриманням, непропорційними заходами проти одиночних демонстрантів, обмеженнями на публічні заходи та засудженнями за участь у публічних зборах. Суд вирішив об’єднати заяви та підтвердив свою юрисдикцію щодо цих справ, оскільки відповідні події відбулися до того, як Росія перестала бути стороною Конвенції 16 вересня 2022 року.
Структура рішення включає розділи про процедуру, факти, об’єднання заяв, юрисдикцію, стверджуване порушення статті 6 § 1 (право на справедливий суд), інші стверджувані порушення згідно з усталеною практикою, решту скарг, застосування статті 41 (справедлива сатисфакція) та рішення суду. Суд встановив порушення статті 6 § 1 щодо відсутності неупередженості, а також виявив порушення, пов’язані з незаконним позбавленням волі та непропорційними заходами проти учасників публічних зборів, посилаючись на свою попередню практику. Рішення присуджує грошову компенсацію кожному заявнику за матеріальну та нематеріальну шкоду та витрати.
Найважливішим положенням цього рішення є підтвердження порушення статті 6 § 1 через відсутність неупередженості в адміністративних провадженнях, де відсутня сторона обвинувачення. Крім того, рішення підкреслює послідовну модель порушень, пов’язаних із придушенням свободи зібрань та вираження поглядів у Росії, особливо щодо одиночних демонстрацій та публічних заходів. Посилання Суду на усталену практику для вирішення цих питань підкреслює систематичний характер цих порушень.
СПРАВА «ОСМОЛОВСЬКИЙ ТА ІНШІ ПРОТИ РОСІЇ»
Нижче наведено аналіз рішення Європейського суду з прав людини у справі *«Осмоловський та інші проти Росії»*:
1. **Суть рішення:**
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) постановив, що Росія порушила статтю 6 § 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод через відсутність неупередженості трибуналів у провадженнях про адміністративні правопорушення, де не було сторони обвинувачення. Суд також встановив порушення, пов’язані з незаконним затриманням, непропорційними заходами проти учасників публічних зібрань, обмеженнями висвітлення подій у ЗМІ та засудженнями за заклики до участі у публічних заходах. Ці порушення випливають зі справ, що мали місце до того, як Росія перестала бути стороною Конвенції 16 вересня 2022 року. Заявникам було присуджено компенсацію за матеріальну та моральну шкоду.
2. **Структура та основні положення:**
* **Об’єднання заяв:** Суд вирішив розглянути заяви спільно через їхню подібну тематику.
* **Юрисдикція:** Суд заявив про свою юрисдикцію, оскільки події відбулися до виходу Росії з Конвенції.
* **Порушення статті 6 § 1:** Суд посилався на свою усталену практику, зокрема на справу *«Карелін проти Росії»*, щоб підтвердити своє рішення про те, що відсутність органу обвинувачення у провадженнях про адміністративні правопорушення ставить під сумнів неупередженість трибуналу.
* **Інші порушення:** Суд встановив інші порушення, спираючись на свою усталену практику, посилаючись на такі справи, як *«Буткевич проти Росії»*, *«Цвєткова та інші проти Росії»* та *«Навальний та Яшин проти Росії»*, щодо незаконного позбавлення волі, непропорційних заходів проти учасників публічних зібрань, обмежень висвітлення подій у ЗМІ та засуджень за заклики до участі у публічних заходах.
* **Решта скарг:** Одну скаргу щодо статті 5 було визнано неприйнятною, а Суд визнав зайвим розглядати інші додаткові скарги окремо.
* **Застосування статті 41:** Суд присудив заявникам грошову компенсацію, посилаючись на попередні аналогічні справи та відхиливши решту вимог щодо справедливої сатисфакції в одній заяві.
3. **Основні положення для використання:**
* Рішення підкреслює принцип, згідно з яким провадження у справах про адміністративні правопорушення повинні забезпечувати об’єктивну неупередженість, особливо щодо відсутності органу обвинувачення.
* Воно підкреслює важливість права на свободу мирних зібрань та вираження поглядів, засуджуючи непропорційні заходи проти організаторів та учасників, включаючи журналістів, які висвітлюють такі події.
* Це рішення може бути важливим для майбутніх справ, пов’язаних з аналогічними порушеннями в Росії до її виходу з Конвенції, особливо щодо поводження з особами, які беруть участь у публічних зібраннях або висловлюють незгоду.
Це рішення підкреслює відданість ЄСПЛ дотриманню стандартів справедливого судового розгляду та захисту основних свобод, навіть у справах, що стосуються держав, які згодом вийшли з системи Конвенції.
СПРАВА ОВЧИННІКОВА ТА ІНШИХ ПРОТИ РОСІЇ
Ось розбір рішення у справі “Овчинніков та інші проти Росії”:
1. **Суть:** Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) постановив, що Росія порушила статтю 5 § 1 Конвенції (право на свободу та особисту недоторканність) у кількох заявах, що стосувалися незаконних затримань. Заявників затримували за адміністративні правопорушення, часто пов’язані з антивоєнними протестами або вираженням поглядів, з процедурними недоліками, такими як відсутність обґрунтування для доставлення їх до відділку поліції, перевищення строків тримання під вартою або відсутність сторони обвинувачення у провадженні. Суд також встановив порушення, пов’язані зі свободою вираження поглядів, зібрань та справедливого судового розгляду, на основі своєї усталеної практики. Незважаючи на вихід Росії з Конвенції 16 вересня 2022 року, Суд підтвердив свою юрисдикцію щодо цих справ, оскільки події відбулися до цієї дати. Заявникам було присуджено компенсацію за моральну шкоду та витрати.
2. **Структура та основні положення:**
* **Процедура:** Рішення стосується кількох заяв, об’єднаних в одне провадження через їхню подібну тематику.
* **Факти:** Факти стосуються затримання заявників та інших ймовірних порушень Конвенції.
* **Право:**
* **Об’єднання заяв:** Суд вирішив розглядати заяви спільно через їхню подібну тематику.
* **Юрисдикція:** Суд підтвердив свою юрисдикцію, оскільки події відбулися до того, як Росія перестала бути стороною Конвенції.
* **Порушення статті 5 § 1:** Суд встановив, що затримання були незаконними згідно з російським законодавством і, отже, порушували статтю 5 § 1 Конвенції. Він посилався на попередні аналогічні справи на підтримку своїх висновків.
* **Інші порушення:** Суд виявив порушення, пов’язані зі свободою вираження поглядів, зібрань та справедливого судового розгляду, посилаючись на відповідну судову практику.
* **Решта скарг:** Суд вирішив, що немає потреби окремо розглядати решту скарг, поданих заявниками у заявах № 33689/22 та 10033/23.
* **Застосування статті 41:** Суд присудив заявникам грошову компенсацію.
* **Додаток:** У додатку наведено перелік заяв, деталі порушень та присуджені суми.
3. **Основні положення для використання:**
* Рішення підкреслює важливість дотримання національного законодавства та процедур при позбавленні особи свободи.
* Воно висвітлює конкретні процедурні недоліки, які можуть призвести до порушення статті 5 § 1, такі як необґрунтоване доставлення до відділків поліції та перевищення строків тримання під вартою.
* Рішення підтверджує, що до адміністративного затримання, пов’язаного зі свободою вираження поглядів та зібрань, необхідно ставитися з особливою обережністю, щоб уникнути непропорційних обмежень.
* Рішення слугує нагадуванням про те, що ЄСПЛ зберігає юрисдикцію щодо справ, які стосуються подій, що відбулися до виходу держави з Конвенції.
* Рішення підкреслює важливість відсутності неупередженості трибуналу з огляду на відсутність сторони обвинувачення у провадженнях про адміністративні правопорушення.
**** Це рішення є особливо актуальним для України та українців, оскільки воно стосується порушень прав людини, що випливають з дій, вчинених російською владою до їхнього виходу з Конвенції. Воно надає юридичний шлях для тих, хто постраждав від незаконних затримань та обмежень основних свобод у цей період, щоб вимагати відшкодування.
СПРАВА “РІДКОДУБСЬКИЙ ТА ІНШІ ПРОТИ УКРАЇНИ”
Це рішення стосується шести заяв проти України щодо надмірної тривалості досудового тримання під вартою та інших пов’язаних з цим порушень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) встановив, що тривалість досудового тримання під вартою заявників дійсно була надмірною, що є порушенням статті 5 § 3 Конвенції. Крім того, Суд виявив інші порушення відповідно до Конвенції на основі своєї усталеної практики, розглядаючи скарги, подані деякими із заявників. Суд вирішив об’єднати заяви у зв’язку з їх схожою тематикою та присудив заявникам суми як компенсацію за матеріальну та нематеріальну шкоду, а також за витрати і видатки.
Структура рішення включає розділи про процедуру, факти, об’єднання заяв, стверджуване порушення статті 5 § 3, інші стверджувані порушення відповідно до усталеної практики та застосування статті 41 (щодо справедливої сатисфакції). Основним положенням є встановлення порушення статті 5 § 3 через надмірну тривалість досудового тримання під вартою. Крім того, рішення стосується інших порушень, пов’язаних із тривалістю кримінального провадження, відсутністю ефективних засобів правового захисту та неналежною компенсацією за незаконне тримання під вартою, з посиланням на попередню практику, таку як *Харченко проти України*, *Ігнатов проти України*, *Нечай проти України*, *Тимошенко проти України* та *Котій проти України*. Немає жодних вказівок на зміни порівняно з попередніми версіями, оскільки рішення посилається на усталену практику.
**** Найважливішими положеннями цього рішення є підтвердження порушення статті 5 § 3 щодо надмірного досудового тримання під вартою та визнання інших пов’язаних з цим порушень, зокрема щодо відсутності ефективних засобів правового захисту та компенсації за незаконне тримання під вартою. Рішення підкреслює конкретні недоліки в процесі досудового тримання під вартою, такі як не проведення провадження старанно, слабкість та повторюваність судових міркувань та неврахування альтернативних запобіжних заходів. Це рішення підкреслює необхідність для України забезпечити обґрунтовані терміни досудового тримання під вартою, ефективний судовий перегляд та адекватну компенсацію за порушення Конвенції, і має наслідки для українців, які стикаються з подібними проблемами.
СПРАВА «РІЦЦЕТТО ТА ІНШІ ПРОТИ ІТАЛІЇ»
Ось аналіз рішення у справі «Ріццетто та інші проти Італії»:
1. **Суть рішення:**
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) встановив порушення статті 6 § 1 (право на справедливий судовий розгляд) Європейської конвенції з прав людини у справі «Ріццетто та інші проти Італії». Справа стосувалася італійського цивільного провадження, в якому заявники, родичі загиблого в автокатастрофі, вимагали відшкодування немайнової шкоди, зокрема за втрату сімейних зв’язків та особисті ушкодження (психологічну шкоду). Ключовим питанням було відхилення італійськими судами клопотання заявників про призначення судом експерта для оцінки їхніх особистих ушкоджень, незважаючи на подання експертного висновку, що вказує на психологічну шкоду. ЄСПЛ дійшов висновку, що відмова національних судів отримати ці докази призвела до несправедливого провадження. Суд підкреслив, що заявникам не було надано справедливої можливості довести ступінь заподіяної особистої шкоди.
2. **Структура та основні положення:**
* Рішення починається з викладу обставин справи, детального опису первісної вимоги про компенсацію, експертного звіту, поданого заявниками, та рішень районного суду, апеляційного суду та касаційного суду.
* Далі узагальнено відповідне національне законодавство щодо відшкодування збитків у разі смерті близького родича, розрізняючи позови про відшкодування збитків *jure proprio* (особиста шкода) та *jure hereditatis*.
* Представлено скаргу заявників, в якій стверджується про порушення статті 6 § 1 через свавільне відхилення їхнього клопотання про призначення судом експерта.
* Оцінка Суду стосується прийнятності заяви, відхиляючи заперечення Уряду щодо статусу заявників як жертв.
* Розглядаються обставини справи по суті, зосереджуючись на тому, чи порушила відмова національних судів призначити експерта право заявників на справедливий судовий розгляд. Суд посилається на усталені принципи щодо допустимості доказів і обов’язку національних судів належним чином розглядати подання та надавати обґрунтування своїх рішень.
* Суд доходить висновку, що заявники не мали можливості скористатися справедливим провадженням, оскільки національні суди не змогли отримати необхідні докази.
* Нарешті, рішення стосується застосування статті 41 (справедлива сатисфакція), зазначаючи, що заявники не подали вимогу про компенсацію.
3. **Основні положення для використання:**
* **Справедливий судовий розгляд та докази:** Рішення підкреслює важливість справедливого судового розгляду, включаючи належний розгляд доказів. Національні суди зобов’язані обґрунтовувати свої рішення, наводячи причини, особливо коли відмовляються приймати докази, які можуть бути вирішальними для результату справи.
* **Експертні докази:** Рішення підкреслює важливість експертних доказів у справах, що стосуються спеціалізованих технічних знань. ЄСПЛ встановив, що італійські суди повинні були призначити експерта для оцінки психологічної шкоди заявників, особливо з огляду на те, що заявники вже подали експертний висновок, який вказує на особисту шкоду.
* **Нематеріальна шкода:** Рішення роз’яснює, що вимоги про відшкодування можуть ґрунтуватися на різних підставах, таких як втрата сімейних відносин та особиста шкода. Кожна підстава повинна оцінюватися окремо, і відхилення доказів, що стосуються однієї з підстав, може становити порушення статті 6 § 1.
* **Статус жертви:** Суд підтвердив, що якщо ймовірне порушення пов’язане з іншою підставою для компенсації, їм не було надано жодного відшкодування і влада не визнала ні прямо, ні по суті, що мало місце порушення їхніх прав, заявника можна вважати жертвою.
СПРАВА «ШАХІН ТА ІНШІ ПРОТИ ТУРЕЧЧИНИ»
Ось аналіз рішення у справі «Шахін та інші проти Туреччини» Європейського суду з прав людини:
1. **Суть рішення:** Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) встановив, що Туреччина порушила статтю 6 § 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод через відсутність доступу до суду щодо рішень, прийнятих Радою суддів і прокурорів (РСП). Заявники, які були суддями і прокурорами, скаржилися на те, що вони не могли оскаржити в суді рішення РСП, такі як односторонні переведення та дисциплінарні стягнення. ЄСПЛ підкреслив, що виключення членів судової влади із захисту статті 6 у питаннях, що стосуються їх призначення та умов праці, не є виправданим, враховуючи важливість незалежності судової влади та верховенства права. Суд дійшов висновку, що відсутність судового перегляду підриває саму суть права заявників на суд.
2. **Структура та основні положення:**
* Рішення стосується дев’яти заяв проти Туреччини щодо відсутності доступу до суду стосовно рішень РСП.
* Суд об’єднав заяви у зв’язку з їх подібністю за предметом.
* Ключовим правовим питанням є ймовірне порушення статті 6 § 1 Конвенції (право на справедливий судовий розгляд).
* Суд посилається на свою усталену практику, зокрема на справи *Grzęda v. Poland*, *Bilgen v. Turkey*, *Eminağaoğlu v. Turkey* та *Oktay Alkan v. Türkiye*, щоб підтвердити, що державні службовці, включаючи суддів і прокурорів, як правило, мають право на судовий перегляд рішень, що впливають на їхні права, якщо конкретні виключення не є обґрунтованими.
* Суд прямо заявляє, що виключення членів судової влади із захисту статті 6 не є виправданим, підкреслюючи важливість їхньої незалежності.
* Суд відхиляє необхідність розгляду додаткових скарг, поданих деякими заявниками, вважаючи, що основні правові питання були розглянуті.
* Суд присуджує кожному заявнику 2000 євро за моральну шкоду, а деяким заявникам також присуджується 250 євро на відшкодування витрат і зборів.
3. **Основні положення для використання:**
* **Незалежність судової влади:** Рішення підсилює принцип, згідно з яким незалежність судової влади вимагає, щоб судді та прокурори мали доступ до суду для оскарження рішень, що впливають на їхню зайнятість і кар’єру.
* **Застосовність статті 6:** Рішення роз’яснює, що стаття 6 Конвенції, як правило, застосовується до рішень Ради суддів і прокурорів (РСП) щодо переведення та дисциплінарних стягнень суддів і прокурорів.
* **Відсутність судового перегляду:** Відсутність судового перегляду рішень РСП, які впливають на права суддів і прокурорів, становить порушення статті 6 § 1 Конвенції.
* **Прецедент:** Це рішення доповнює існуючий масив судової практики, яка підкреслює важливість судового перегляду для підтримки верховенства права та захисту прав державних службовців, особливо тих, хто працює в судовій системі.
СПРАВА “САЛАЄВ ТА ІНШІ ПРОТИ АЗЕРБАЙДЖАНУ”
Це аналіз рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) у справі *Салаєв та інші проти Азербайджану*.
1. **Суть рішення:**
ЄСПЛ встановив порушення Азербайджаном статті 6 §§ 1 та 3(c) Європейської конвенції з прав людини через несправедливий судовий розгляд у справах про адміністративні правопорушення проти заявників. Суд встановив, що рішення національних судів не містили належного обґрунтування, що підривало справедливість слухань. В одній конкретній справі (заява № 25394/23) судовий процес відбувався за закритими дверима, а заявнику не було надано адвоката за його власним вибором, що ще більше посилило несправедливість. ЄСПЛ послався на свою попередню практику, зазначивши аналогічні порушення в попередніх справах проти Азербайджану. Відповідно, Суд постановив, що провадження у справах про адміністративні правопорушення в цілому не відповідають гарантіям Конвенції щодо справедливого судового розгляду. Суд зобов’язав Азербайджан виплатити кожному заявнику 1000 євро як відшкодування моральної шкоди та 250 євро на відшкодування витрат і видатків.
2. **Структура та основні положення:**
Рішення має таку структуру:
* **Процедура:** Коротко описує подання заяв і повідомлення уряду Азербайджану.
* **Факти:** Перелічує заявників і деталі їхніх заяв, зосереджуючись на їхніх скаргах щодо несправедливого судового розгляду.
* **Право:**
* **Об’єднання заяв:** Зазначає, що заяви розглядаються спільно через їхню схожу тематику.
* **Твердження про порушення статті 6 Конвенції:** Деталізує скарги заявників відповідно до статті 6 § 1, зокрема відсутність належного обґрунтування в рішеннях національних судів. Він також розглядає додаткові скарги у заяві № 25394/23 щодо проведення судового засідання за закритими дверима та відсутності правового представництва за вибором заявника.
* **Застосування статті 41 Конвенції:** Розглядає питання справедливої сатисфакції, присуджуючи конкретні суми заявникам за відшкодування моральної шкоди та відхиляючи решту їхніх вимог.
Основним положенням є встановлення того, що Азербайджан порушив статтю 6 §§ 1 та 3(c) Конвенції. Це рішення підкреслює важливість обґрунтованих судових рішень і справедливих судових процедур, включаючи право на правове представництво та відкриті слухання, навіть у провадженнях щодо адміністративних правопорушень.
3. **Основні положення для використання:**
Найважливішими положеннями цього рішення є:
* Підтвердження того, що стаття 6 Конвенції, яка гарантує право на справедливий судовий розгляд, застосовується до проваджень у справах про адміністративні правопорушення.
* Наголос на необхідності належного обґрунтування в судових рішеннях для забезпечення справедливого слухання.
* Підкреслення важливості доступу до правового представництва за власним вибором і права на публічне слухання.
* Конкретні суми, присуджені за відшкодування моральної шкоди та витрат, які можуть слугувати орієнтиром у подібних справах.
СПРАВА “ШЕВЧЕНКО ТА ІНШІ ПРОТИ РОСІЇ”
Ось розбір рішення у справі “Шевченко та інші проти Росії”:
1. **Суть:** Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) постановив, що Росія порушила статтю 10 Конвенції про права людини, яка гарантує свободу вираження поглядів, у справах кількох заявників, які були покарані за проведення одиночних пікетів проти війни в Україні біля Московського Кремля. Суд встановив, що ці заходи були непропорційними та не були “необхідними в демократичному суспільстві”. Крім того, Суд встановив порушення щодо незаконного затримання деяких заявників, яких доставили до відділків поліції для складання протоколів про правопорушення, пов’язані з цими пікетами, посилаючись на свою усталену практику у цій справі. Суд має юрисдикцію, оскільки події відбулися до того, як Росія перестала бути стороною Конвенції 16 вересня 2022 року.
2. **Структура та основні положення:**
* **Процедура:** Деталі подання заяв та повідомлення про них російському уряду.
* **Факти:** Перелік заявників та надання інформації про їхні скарги з акцентом на покарання за проведення одиночних пікетів біля Московського Кремля.
* **Право:**
* **Об’єднання заяв:** Суд вирішив розглядати заяви спільно через їхню подібну тематику.
* **Юрисдикція:** Підтверджує юрисдикцію Суду, оскільки події відбулися до виходу Росії з Конвенції.
* **Імовірне порушення статті 10:** Викладає скарги заявників щодо непропорційних заходів проти одиночних пікетувальників, посилаючись на попередні подібні справи, в яких були виявлені порушення.
* **Інші ймовірні порушення згідно з усталеною судовою практикою:** Розглядає додаткові скарги, пов’язані з незаконним позбавленням волі, посилаючись на існуючу судову практику.
* **Залишкові скарги:** Зазначає, що немає необхідності у винесенні окремого рішення щодо прийнятності та суті цих залишкових скарг.
* **Застосування статті 41:** Присуджує заявникам суми в якості компенсації.
* **Рішення:** Формально заявляє про порушення та визначає компенсацію, яка має бути виплачена заявникам.
* **Додаток:** Надає перелік заяв, деталі пікетів, покарання та присуджені суми.
3. **Основні положення для використання:**
* **Порушення статті 10:** Основним висновком є те, що покарання за проведення одиночних пікетів біля Московського Кремля є порушенням свободи вираження поглядів, оскільки воно було непропорційним.
* **Незаконне затримання:** Рішення підкреслює, що затримання осіб для складання протоколів про правопорушення, пов’язані з цими пікетами, також є порушенням, посилаючись на усталену судову практику.
* **Компенсація:** У додатку вказано суми, присуджені кожному заявнику за нематеріальну шкоду та витрати.
Це рішення особливо важливе для розуміння обмежень свободи вираження поглядів та зібрань в Росії, особливо в контексті антивоєнних протестів та наслідків виходу Росії з Європейської конвенції з прав людини. Воно також висвітлює проблему незаконного затримання протестувальників.
СПРАВА “ТАДЕВОСЯН ПРОТИ ВІРМЕНІЇ”
Ось розбір рішення Європейського суду з прав людини у справі “Тадевосян проти Вірменії”:
1. **Суть рішення:**
Справа стосувалася законності обшуку, проведеного в квартирі заявника у Вірменії. Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) встановив порушення статті 8 Європейської конвенції з прав людини, яка гарантує право на повагу до приватного та сімейного життя, житла та кореспонденції. Суд встановив, що ордер на обшук, який санкціонував другий обшук квартири заявника, був недостатньо обґрунтованим, не містив оцінки надійності інформації, використаної для обґрунтування обшуку, та був надто широким за обсягом. Крім того, заявнику не було надано копію ордеру, що підірвало його здатність ефективно оскаржити його. Суд дійшов висновку, що національні суди не забезпечили належних гарантій проти зловживань, оскільки вони не провели належного збалансування інтересів або не дослідили, чи було втручання в права заявника пропорційним.
2. **Структура та основні положення:**
* Рішення починається з викладу обставин справи, включаючи початкове кримінальне провадження, два обшуки квартири заявника та рішення національних судів.
* Далі розглядається скарга заявника за статтею 8 Конвенції, оголошуючи її прийнятною.
* Суд оцінює, чи втручався обшук у право заявника на повагу до його житла, чи було втручання “відповідно до закону” і чи було воно “необхідним у демократичному суспільстві”.
* У рішенні згадуються усталені принципи щодо обшуків та необхідність наявності відповідних та достатніх підстав для обґрунтування таких заходів.
* Суд критикує ордер на обшук за те, що він є надто широким, не містить обґрунтування для повторного обшуку та не оцінює надійність інформації, використаної для обґрунтування обшуку.
* Він також зазначає, що заявнику не було надано копію ордеру, що підриває його право на ефективне оскарження.
* Суд доходить висновку, що національні суди не забезпечили належних гарантій проти зловживань.
* Нарешті, у рішенні розглядається вимога заявника про відшкодування збитків відповідно до статті 41 Конвенції, присуджуючи йому 4500 євро за нематеріальну шкоду.
3. **Основні положення для практичного застосування:**
* Рішення підкреслює важливість надання конкретних та обґрунтованих причин для видачі ордерів на обшук, особливо при санкціонуванні повторних обшуків.
* Воно підкреслює необхідність ретельної оцінки національними судами надійності інформації, використаної для обґрунтування обшуків.
* Рішення наголошує на тому, що ордери на обшук повинні бути чітко сформульовані, щоб уникнути надання органам влади надмірної свободи дій.
* Воно підтверджує важливість надання особам доступу до ордерів на обшук та інших відповідних документів для забезпечення їхньої здатності ефективно оскаржувати.
* Рішення слугує нагадуванням національним судам про необхідність проведення належного збалансування при санкціонуванні обшуків, враховуючи, чи є втручання в права особи пропорційним до законної мети, що переслідується.
Це рішення підсилює важливість захисту права особи на приватність та забезпечення проведення обшуків у справедливий та пропорційний спосіб.
СПРАВА «ТЮРК ТА ІНШІ ПРОТИ ТУРЕЧЧИНИ»
Нижче наведено аналіз рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) у справі *«Тюрк та інші проти Туреччини»*:
1. **Суть рішення:**
ЄСПЛ постановив, що Туреччина порушила статтю 10 Європейської конвенції з прав людини (свобода вираження поглядів) у кількох заявах, що стосувалися вилучення приватних письмових матеріалів у в’язнів. Суд встановив, що турецьке національне законодавство не забезпечує достатньої правової підстави для цих вилучень. Він підтвердив свої попередні висновки щодо аналогічних справ, наголошуючи на тому, що втручання не було «передбачене законом», як того вимагає Конвенція. Суд визнав встановлення порушення достатньою компенсацією за нематеріальну шкоду, але присудив суми на відшкодування витрат і видатків деяким заявникам.
2. **Структура та основні положення:**
* **Процедура:** Рішення стосується кількох заяв, поданих проти Туреччини з приводу аналогічних питань.
* **Факти:** Заявники скаржилися на вилучення їхніх письмових матеріалів адміністраціями в’язниць.
* **Право:**
* Суд об’єднав заяви у зв’язку з їхньою подібною тематикою.
* Він розглянув скарги відповідно до статті 10 Конвенції, що стосується свободи вираження поглядів.
* Суд посилався на попередню судову практику (*Sarıgül v. Turkey*, *Günana and Others v. Turkey* та *Murat Türk v. Turkey*), щоб підтвердити свої висновки.
* Він дійшов висновку, що вилучення були втручанням у свободу вираження поглядів і не були «передбачені законом».
* **Стаття 41 (Справедлива сатисфакція):** Суд визнав, що встановлення порушення є достатньою компенсацією за нематеріальну шкоду. Він присудив конкретні суми на відшкодування витрат і видатків деяким заявникам, як зазначено в додатку.
* **Додаток:** Містить перелік заяв, включаючи інформацію про заявників, інформацію про в’язниці, деталі вилучених матеріалів, правову підставу, на яку посилалися для вилучення, обставини, причини, наведені для вилучення, і суми, присуджені на відшкодування витрат і видатків.
3. **Основні положення для використання:**
* **Порушення статті 10:** Основним висновком є те, що вилучення приватних письмових матеріалів в’язнів без чіткої правової підстави порушує їхнє право на свободу вираження поглядів відповідно до статті 10 Конвенції.
* **Відсутність правової підстави:** Суд наголошує на відсутності достатньої правової підстави у турецькому національному законодавстві для таких вилучень.
* **Прецедент:** Рішення підсилює попередні рішення ЄСПЛ з аналогічних питань, створюючи послідовну лінію судової практики.
* **Справедлива сатисфакція:** Хоча встановлення порушення вважається достатнім для відшкодування нематеріальної шкоди, рішення підкреслює можливість присудження відшкодування витрат і видатків.
* **Деталі в додатку:** Додаток містить конкретні приклади вилучених матеріалів, причини, наведені для вилучення, і суми, присуджені на відшкодування, що може бути корисним для порівняльного аналізу в аналогічних справах.
Це рішення підкреслює важливість наявності чітких і точних правових положень, які регулюють вилучення особистих матеріалів в’язнів, щоб уникнути порушення їхніх основних прав.
СПРАВА “ВИХОР ПРОТИ УКРАЇНИ”
Нижче наведено аналіз рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) у справі “Вихор проти України”:
1. **Суть рішення:**
ЄСПЛ встановив, що Україна порушила статтю 8 (право на повагу до приватного і сімейного життя, житла і кореспонденції) і статтю 6 § 1 (право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку) Європейської конвенції з прав людини. Справа стосувалася адвоката, пана Вихора, щодо якого було застосовано таємні заходи спостереження (прослуховування телефонних розмов, аудіо- та відеомоніторинг) під час кримінального розслідування проти нього. Суд постановив, що санкціонування цих заходів не було “відповідно до закону”, оскільки ухвали слідчого судді були розмитими і не містили конкретного обґрунтування. Крім того, надмірна тривалість кримінального провадження проти пана Вихора, яке було розпочато у 2013 році і тривало станом на січень 2024 року, становила порушення його права на судовий розгляд протягом розумного строку.
2. **Структура та основні положення:**
* **Предмет справи:** У рішенні викладено скарги заявника щодо таємних слідчих дій, відсутності ефективних засобів правового захисту та надмірної тривалості кримінального провадження.
* **Оцінка Суду:**
* **Обсяг справи:** Суд уточнив обсяг справи, виключивши скарги, які раніше були визнані неприйнятними, та нові скарги, висунуті заявником.
* **Порушення статті 8:** Суд проаналізував, чи порушують таємні заходи статтю 8. Він встановив, що запропоновані урядом засоби правового захисту не були ефективними через затримки та невизначеності. Суд визначив, що стеження було втручанням у права заявника і не було “відповідно до закону” через нечіткі дозволи та відсутність оцінки необхідності.
* **Порушення статті 13:** Суд розглянув питання про відсутність ефективних засобів правового захисту, визнавши, що немає необхідності розглядати це питання окремо через його зв’язок зі скаргою за статтею 8.
* **Порушення статті 6:** Суд визнав тривалість кримінального провадження надмірною, що є порушенням статті 6 § 1.
* **Застосування статті 41:** Суд розглянув вимоги заявника про відшкодування збитків, відхиливши вимоги про відшкодування матеріальної шкоди, але присудивши 4800 євро за моральну шкоду.
* **Резолютивна частина:** Суд оголосив скарги прийнятними, встановив порушення статей 8 і 6 § 1 і присудив відшкодування збитків.
3. **Основні положення для використання:**
* **Незаконне втручання:** У рішенні підкреслюється, що таємні заходи спостереження повинні бути санкціоновані з чітким і конкретним обґрунтуванням, що демонструє необхідність і пропорційність, особливо коли вони застосовуються до таких професіоналів, як адвокати.
* **Ефективні засоби правового захисту:** У рішенні підкреслюється важливість доступних і своєчасних засобів правового захисту для осіб, які вважають, що вони зазнали незаконного спостереження.
* **Розумний строк:** Рішення підсилює право на завершення кримінального провадження протягом розумного строку, а тривалі затримки можуть становити порушення статті 6 § 1.
* **Тягар доведення:** Суд наголосив, що національні органи влади повинні довести, що втручання в право на приватне життя було обґрунтованим і пропорційним.
Це рішення може мати наслідки для України, вимагаючи від неї переглянути свої процедури санкціонування таємних заходів спостереження, щоб забезпечити їх відповідність статті 8 Конвенції. Воно також підкреслює необхідність для України вирішити проблему затримок у своїй судовій системі, щоб забезпечити проведення судових розглядів протягом розумного строку відповідно до статті 6 § 1.
СПРАВА ЖИЛКІНА ТА ІНШИХ ПРОТИ РОСІЇ
Це рішення стосується численних заяв проти Росії щодо порушень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Заявники переважно скаржилися на відсутність неупередженості трибуналів у провадженнях про адміністративні правопорушення через відсутність сторони обвинувачення. Суд встановив, що ця практика порушує статтю 6 § 1 Конвенції, посилаючись на своє попереднє рішення у справі «Карелін проти Росії». Крім того, заявники порушили інші питання, пов’язані зі свободою вираження поглядів, зібрань та незаконним затриманням, які Суд також визнав порушеннями на основі усталеної судової практики. Суд має юрисдикцію, оскільки факти мали місце до того, як Росія перестала бути стороною Конвенції 16 вересня 2022 року. Суд присудив заявникам суми відшкодування матеріальної та моральної шкоди, а також відшкодування витрат.
Структура рішення включає розділи про процедуру, факти, об’єднання заяв, юрисдикцію, передбачуване порушення статті 6 § 1, інші передбачувані порушення згідно з усталеною судовою практикою, решту скарг та застосування статті 41 (справедлива сатисфакція). Основним положенням є висновок про те, що відсутність сторони обвинувачення у провадженнях про адміністративні правопорушення порушує статтю 6 § 1, що узгоджується з прецедентом у справі «Карелін проти Росії». У рішенні також розглядаються різні інші порушення, пов’язані зі свободою вираження поглядів, зібрань та затримання, з посиланням на численні попередні справи на підтримку своїх висновків. У рішенні роз’яснюється, що, хоча Росія більше не є стороною Конвенції, Суд зберігає юрисдикцію щодо справ, що стосуються подій, які відбулися до 16 вересня 2022 року.
Найважливішим положенням є підтвердження того, що адміністративні провадження без сторони обвинувачення порушують статтю 6 § 1, забезпечуючи право на справедливий судовий розгляд. Цей принцип має вирішальне значення для підтримки неупередженості судових проваджень. Крім того, рішення підкреслює важливість захисту свободи вираження поглядів та зібрань, засуджуючи непропорційні заходи проти організаторів та учасників публічних заходів та одиночних пікетів.
