1. Предметом спору є оскарження податкових повідомлень-рішень, якими Товариству було збільшено податкові зобов’язання з податку на прибуток, зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ та суму від’ємного значення з ПДВ, а також застосовано штрафні санкції.
2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення апеляційного суду, вказав, що Товариство правомірно сформувало витрати та податковий кредит, оскільки господарські операції з контрагентами були реальними та підтверджені належними первинними документами. Суд наголосив, що контролюючий орган не надав доказів, які б свідчили про обізнаність Товариства щодо неправомірної діяльності його контрагентів або про злагодженість дій між ними. Також, суд врахував рішення господарських судів, якими було підтверджено реальність виконання господарських операцій між Товариством та одним з контрагентів. Суд касаційної інстанції також взяв до уваги, що контролюючий орган не провів інвентаризацію товарно-матеріальних цінностей Товариства під час перевірки, що є важливим для встановлення факту використання товарів у господарській діяльності. **:** Суд касаційної інстанції послався на постанову Великої Палати Верховного Суду, яка відступила від попереднього висновку щодо неможливості легалізації господарських операцій з фіктивними підприємствами.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції, яким позовні вимоги Товариства були задоволені.
