1. Предмет спору – покладення солідарної відповідальності на колишніх керівників товариства-банкрута за незадоволення вимог кредиторів.
2. Суд касаційної інстанції зазначив, що солідарна відповідальність керівника банкрута має деліктну природу і настає у випадку, коли керівник не звернувся вчасно до суду із заявою про банкрутство, чим завдав збитків кредиторам. Розмір цих збитків має дорівнювати різниці між сумою вимог кредиторів та вартістю майна банкрута, яке було виявлено та реалізовано в ході ліквідаційної процедури. Суд підкреслив, що вимога про покладення солідарної відповідальності є передчасною, якщо ще не завершено реалізацію майна банкрута та розрахунки з кредиторами, оскільки тільки після цього можна встановити розмір збитків, завданих кредиторам. У даній справі суди попередніх інстанцій не дослідили питання повноти виявлення та реалізації майна банкрута, тому висновок про розмір солідарної відповідальності є необґрунтованим. **** Суд відступив від попередньої практики, зазначивши, що вимога про солідарну відповідальність є передчасною до завершення ліквідаційної процедури та розрахунків з кредиторами.
3. Суд скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі ухвалу суду першої інстанції про відмову в задоволенні заяви про покладення солідарної відповідальності.
