Справа №922/2288/25 від 24/12/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним договору спільного тимчасового безоплатного користування нерухомим майном, укладеного між ТОВ “ЕСВЕ Девелопмент” та Військовою частиною НОМЕР_1, ініційоване ТОВ “Теріас” як співвласником майна.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд помилково зупинив провадження у справі, пославшись на об’єктивну неможливість її розгляду до вирішення іншої справи (№ 922/2972/24), в якій вирішується питання про поділ спільного майна; Верховний Суд підкреслив, що обставини, які мають значення для визнання договору недійсним, визначаються на момент його укладення, і ймовірна можливість поділу майна не впливає на встановлення дефектів оспорюваного правочину; суд касаційної інстанції зазначив, що апеляційний суд не врахував, що зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини, які є предметом судового розгляду у даній справі, а тому зупинення провадження є необґрунтованим; Верховний Суд також вказав, що зловживання процесуальними правами не було виявлено апеляційним судом, хоча дії відповідача мали ознаки затягування розгляду справи; суд касаційної інстанції наголосив на важливості дотримання розумних строків розгляду справи, що є одним з пріоритетних принципів господарського судочинства.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду про зупинення провадження та направив справу до апеляційного суду для продовження розгляду.
Справа №574/875/20 від 22/12/2025
1. Предметом спору є відмова судів першої та апеляційної інстанцій у перегляді вироку за нововиявленими обставинами за заявою засудженого ОСОБА_7.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, що обставини, на які посилався засуджений, не є нововиявленими в розумінні ст. 459 КПК України, оскільки вони або вже були відомі суду під час розгляду справи, або не підтверджені належними доказами. Суд зазначив, що перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами є екстраординарною процедурою, яка застосовується у виняткових випадках, коли виявлені обставини об’єктивно існували на момент ухвалення рішення, мають значення для оцінки обставин справи та доводять неправильність вироку. Суд також відхилив доводи касаційної скарги щодо розгляду провадження під час повітряної тривоги, відсутності повноважень у прокурора та неналежного повідомлення потерпілих, оскільки ці обставини не вплинули на законність прийнятого рішення. Суд підкреслив, що перегляд за нововиявленими обставинами не є повторним розглядом справи по суті, а лише перевіркою наявності передбачених законом обставин, які могли вплинути на правильність рішення суду.
3. Верховний Суд залишив без змін ухвалу суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду, а касаційну скаргу засудженого – без задоволення.
Справа №945/1703/20 від 16/12/2025
Предметом спору у цій справі є оскарження прокурором ухвали апеляційного суду щодо вироку особі, обвинуваченій у залишенні в небезпеці та порушенні правил безпеки дорожнього руху, що спричинило смерть потерпілого.
Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу прокурора, мотивуючи це тим, що закінчився строк давності притягнення до кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 135 КК (залишення в небезпеці), тому особу було звільнено від кримінальної відповідальності за цією статтею, а провадження в цій частині закрито. Суд також виключив посилання на застосування положень ч. 1 ст. 70 КК, яка стосується сукупності злочинів, оскільки особу звільнено від відповідальності за одним із злочинів. Водночас, особу залишили засудженою за ч. 2 ст. 286 КК (порушення правил безпеки дорожнього руху, що спричинило смерть потерпілого) до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням судів попередніх інстанцій в частині покарання за ч. 2 ст. 286 КК.
Рішення суду: Верховний Суд змінив рішення судів попередніх інстанцій, звільнивши особу від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 135 КК у зв’язку із закінченням строків давності, але залишив в силі вирок за ч. 2 ст. 286 КК.
Справа №380/4302/22 від 24/12/2025
1. Предметом спору є оскарження постанови про закінчення виконавчого провадження.
2. Суд касаційної інстанції скасував ухвалу апеляційного суду про повернення апеляційної скарги позивачу, наголошуючи на важливості належного повідомлення особи про процесуальні дії. Суд вказав, що повернення поштового відправлення з відміткою “за закінченням терміну зберігання” не є належним підтвердженням отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, а отже, не може бути підставою для повернення апеляційної скарги. Суд також звернув увагу на те, що апеляційний суд не врахував обставини, на які посилалася позивачка, що могли ускладнити вчинення нею процесуальних дій у встановлений строк. Крім того, суд зазначив, що апеляційний суд порушив строки розгляду питання про залишення апеляційної скарги без руху. Суд підкреслив, що забезпечення права на доступ до суду вимагає від держави утримання від створення перешкод у реалізації цього права.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №450/1555/18 від 16/12/2025
1. Предметом спору є звернення стягнення на предмет іпотеки.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін ухвалу апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження, оскільки апелянт пропустив строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції більш ніж на 10 місяців і не надав поважних причин для його поновлення. Суд апеляційної інстанції обґрунтовано зазначив, що рішення суду першої інстанції не містить ознак заочного рішення, оскільки в ньому не вказано про порядок його перегляду, як заочного. Верховний Суд підкреслив, що учасники справи не можуть самостійно визначати, чи є рішення заочним, і повинні оскаржувати його в порядку, встановленому законом. Також, ВС зазначив, що апеляційний суд правильно застосував норми процесуального права, відмовивши у відкритті апеляційного провадження, оскільки заявник не довів наявність обставин, які об’єктивно унеможливлювали подання апеляційної скарги у встановлений строк. Суд касаційної інстанції погодився з висновками апеляційного суду, підкресливши, що доводи касаційної скарги не спростовують цих висновків і зводяться до власного тлумачення норм права.
3. Касаційну скаргу залишено без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №728/1651/22 від 24/12/2025
1. Предметом спору є оскарження фізичною особою 242 постанов Укртрансбезпеки про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення габаритно-вагових норм, зафіксовані в автоматичному режимі.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення апеляційного суду про зупинення провадження у справі, враховуючи, що Конституційний Суд України розглядає питання конституційності положень КУпАП, на підставі яких позивача було притягнуто до відповідальності. Суд врахував, що у випадку визнання відповідних норм неконституційними, це може вплинути на юридичну відповідальність позивача. Суд також послався на попередню практику Верховного Суду у подібних справах, де було визнано обґрунтованим зупинення провадження за таких обставин. Суд касаційної інстанції наголосив на необхідності аналізу взаємозв’язку між обставинами справи та нормою закону, щодо якої вирішується питання про її конституційність. Суд також зазначив, що зупинення провадження є доцільним у випадках, коли предметом розгляду органу конституційної юрисдикції є норми закону, якими врегульовано питання щодо юридичної відповідальності фізичної особи.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу Укртрансбезпеки без задоволення, а ухвалу апеляційного суду про зупинення провадження у справі – без змін.
Справа №120/15874/24 від 24/12/2025
1. Предметом спору є оскарження дій військової частини щодо нарахування індексації грошового забезпечення позивачу та вимога про перерахунок і виплату доплати індексації.
2. Суд касаційної інстанції залишив чинними рішення судів попередніх інстанцій про закриття провадження у справі, оскільки спір виник на стадії виконання судового рішення у попередній справі між тими ж сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, а саме щодо виплати індексації грошового забезпечення за певний період. Верховний Суд підкреслив, що неможливо зобов’язати суб’єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення іншого судового рішення з цього приводу, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження». Суд також зазначив, що існують спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, визначені КАС України, які виключають можливість застосування загального судового порядку захисту прав стягувача шляхом подання позову. Порушення судом першої інстанції строку розгляду справи не стало безумовною підставою для скасування рішення, оскільки не вплинуло на його законність та обґрунтованість.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №916/1457/19 від 17/12/2025
1. Предметом спору є визнання права власності Республіки Молдова на об’єкти нерухомого майна та їх витребування з володіння ТОВ “Макстгруп”.
2. Суд касаційної інстанції залишив в силі рішення апеляційного суду, яким було задоволено позов про витребування майна, виходячи з того, що майно вибуло з володіння Республіки Молдова поза її волею, оскільки договір купівлі-продажу, на підставі якого майно було відчужено, був розірваний, а покупець не мав права відчужувати майно до повної його оплати. Суд також врахував, що ТОВ “Макстгруп” не може вважатися добросовісним набувачем, оскільки воно було пов’язане з попередніми власниками майна і повинно було знати про обмеження щодо його відчуження. Суд зазначив, що апеляційний суд правильно застосував норми матеріального права Республіки Молдова та України, а також врахував правові висновки Верховного Суду щодо застосування віндикаційних позовів. Суд касаційної інстанції відхилив аргументи ТОВ “Макстгруп” про те, що апеляційний суд не врахував положення Закону України “Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача”, оскільки ТОВ “Макстгруп” не навів правового висновку Верховного Суду щодо застосування зазначених норм у подібних правовідносинах.
3. Суд залишив касаційну скаргу ТОВ “Макстгруп” без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №560/518/25 від 24/12/2025
1. Предметом спору є оскарження податкових повідомлень-рішень, якими Товариству з обмеженою відповідальністю «Перша подільська енергетична компанія» було донараховано податок на прибуток та застосовано штрафні санкції.
2. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій в частині донарахування податку на прибуток за операціями з ФОП, оскільки суди не повно і всебічно дослідили обставини справи, зокрема, не надали належної оцінки всім доводам податкового органу щодо відсутності конкретизації результату наданих послуг, тотожності оформлення актів та подання частини доказів поза межами перевірки. Суд зазначив, що для формування витрат та зменшення фінансового результату до оподаткування визначальним є реальне здійснення господарської операції, її економічна доцільність та зв’язок із господарською діяльністю платника податків, що має підтверджуватися належними та допустимими доказами. Водночас, Верховний Суд погодився з висновками суду апеляційної інстанції щодо відсутності підстав для збільшення фінансового результату до оподаткування на суму втрат від реалізації частки в статутному капіталі, оскільки спірні господарські операції не мають ознак списання безнадійної дебіторської заборгованості чи прощення боргу. Також, Верховний Суд підтримав рішення апеляційного суду про неправомірність застосування штрафних санкцій за відсутність реєстрації податкових накладних в ЄРПН, оскільки відсутність реєстрації була зумовлена зупиненням реєстрації податкових накладних контролюючим органом. Крім того, Верховний Суд погодився з висновком апеляційного суду про те, що виробництво оксигенату органічних рідин не є виробництвом спирту етилового, а тому не потребує ліцензії, передбаченої Законом №481/95-ВР.
3. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу, скасувавши рішення судів попередніх інстанцій в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення щодо податку на прибуток за операціями з ФОП, та направив справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції, а в іншій частині залишив постанову суду апеляційної інстанції без змін.
Справа №686/25183/24 від 24/12/2025
Предметом спору у цій справі є оскарження вироку та ухвали щодо особи, засудженої за ч. 1 ст. 299 (жорстоке поводження з тваринами) та ч. 3 ст. 296 (хуліганство) КК України.
Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу захисника, вказавши на необґрунтованість врахування судами попередніх інстанцій обставини, яка обтяжує покарання, а саме вчинення кримінального правопорушення особою, яка перебуває у стані алкогольного сп’яніння. Суд зазначив, що не було надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували стан алкогольного сп’яніння засудженого на момент вчинення злочинів. Відсутність таких доказів робить посилання на цю обставину як обтяжуючу необґрунтованим. Суд касаційної інстанції наголосив на необхідності ретельного дослідження всіх обставин справи та дотримання принципу доведеності вини. Врахування недоведених обставин, які обтяжують покарання, є неприпустимим.
Суд ухвалив змінити вирок та ухвалу, виключивши з мотивувальних частин посилання на обставину, яка обтяжує покарання, а саме на вчинення кримінального правопорушення особою, яка перебуває у стані алкогольного сп’яніння, а в решті вирок та ухвалу залишити без змін.
Справа №991/3966/20 від 16/12/2025
Предметом спору у цій справі є оскарження вироку Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду щодо особи, обвинуваченої у зловживанні владою або службовим становищем, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 Кримінального кодексу України.
На жаль, у наданому тексті відсутні основні аргументи суду, якими він керувався при винесенні рішення, оскільки надано лише резолютивну частину постанови. З неї можна дізнатися лише про формальні аспекти розгляду касаційної скарги, склад суду, учасників процесу та остаточне рішення. Щоб надати повний аналіз, необхідний повний текст судового рішення.
Верховний Суд залишив без задоволення касаційну скаргу захисника та залишив без змін вирок Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду стосовно обвинуваченого.
Справа №295/9750/24 від 22/12/2025
1. Предметом спору є визнання договору дарування квартири удаваним та визнання його договором купівлі-продажу з переведенням прав та обов’язків покупця.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки позивач не надав достатніх доказів того, що сторони договору дарування мали намір приховати інший правочин, зокрема договір купівлі-продажу. Суд зазначив, що позивач не довів факту оплатності договору дарування, тобто передачі грошових коштів від обдарованої особи дарувальнику. Суд підкреслив, що для визнання правочину удаваним необхідно довести, що обидві сторони діяли свідомо для досягнення іншої мети, ніж передбачено договором дарування. Суд також врахував, що договір дарування був укладений у письмовій формі та посвідчений нотаріально, відповідаючи вимогам законодавства щодо форми та змісту. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, зазначивши, що вони відповідають положенням ЦПК України щодо належної оцінки доказів.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №646/2754/20 від 16/12/2025
1. Предметом спору є визнання звільнення з роботи незаконним, скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі.
2. Суд касаційної інстанції залишив рішення судів попередніх інстанцій без змін, підтримавши їхні висновки про те, що звільнення позивача відбулося з дотриманням норм трудового законодавства, оскільки на підприємстві дійсно відбулося скорочення штату, позивачу пропонувалися всі наявні вакантні посади, від яких він відмовився, і було дотримано процедуру отримання згоди профспілки на звільнення. Суд зазначив, що хоча підприємство планувало масове вивільнення працівників, фактично звільнення не мали масового характеру (не перевищували 5% штату), тому достатньо було згоди первинної профспілкової організації, а не президії Центральної ради профспілки. Також суд відхилив доводи касаційної скарги щодо неповноважного складу суду апеляційної інстанції, оскільки заміна суддів відбулася згідно з вимогами Положення про автоматизовану систему документообігу суду.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.
Справа №357/138/23 від 22/12/2025
1. Предметом спору є усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, де позивач просила скасувати державну реєстрацію земельної ділянки відповідача, визнати недійсним рішення міської ради про її надання у власність, а також визнати недійсним державний акт на право власності на цю ділянку.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки позивач не надала доказів, що відповідач створює їй перешкоди у користуванні земельною ділянкою чи квартирою, а також не довела порушення її прав. Суд врахував, що позивач раніше надавала згоду на отримання відповідачем земельної ділянки у власність та підписувала акт погодження меж. Суд також зазначив, що позивач застосовує подвійні стандарти, оскільки сама є власником частини земельної ділянки під будинком, але заперечує аналогічне право відповідача. Суд послався на доктрину venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), оскільки позивач спочатку погодила дії відповідача, а потім намагається їх оскаржити. Суд вказав, що дійсним наміром позивача є не відновлення свого порушеного права, а завдання шкоди інтересам відповідача, що не узгоджується із завданням цивільного судочинства.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №620/2250/23 від 24/12/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності військової частини щодо невиплати додаткової винагороди військовослужбовцю за участь у заходах з національної безпеки та оборони у липні 2022 року.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій, оскільки вони не повно встановили обставини справи, зокрема не дослідили всі надані позивачем докази та не з’ясували, які саме завдання виконував позивач у спірний період. Суди не надали оцінку доказам позивача, зокрема витягам з книги обліку особового складу та робочого зошита, а також не дослідили журнал бойових дій. Верховний Суд наголосив на обов’язку суду активно з’ясовувати всі обставини справи, витребувати необхідні докази та встановлювати факти, що мають значення для правильного вирішення спору, а також на необхідності надання оцінки усім доводам сторін. Суд підкреслив, що формальні недоліки у документах не повинні бути перешкодою для підтвердження права на додаткову винагороду, якщо є інші докази участі у бойових діях.
3. Верховний Суд скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №160/12653/22 від 24/12/2025
1. Предметом спору є оскарження звільнення поліцейського зі служби за порушення дисципліни.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що суди попередніх інстанцій не повно дослідили обставини справи, зокрема, чи ґрунтуються висновки про порушення позивачем службової дисципліни лише на матеріалах кримінального провадження, чи є вони достатніми правовими підставами для притягнення до дисциплінарної відповідальності. Суди не з’ясували, чи наявні в матеріалах службового розслідування інші докази, отримані під час розслідування, які б підтверджували склад дисциплінарного проступку. Також, суд касаційної інстанції не погодився з тим, що сам факт порушення кримінальної справи може бути достатньою підставою для сумнівів у доброчесності поліцейського. Суд наголосив, що сутність дисциплінарного проступку полягає у невиконанні або неналежному виконанні службової дисципліни, і це має бути підтверджено відповідними доказами.
3. Рішення судів попередніх інстанцій скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №2-2164/11 від 16/12/2025
1. Предметом спору є визнання недійсними довіреності та договорів купівлі-продажу квартири, витребування майна з чужого незаконного володіння та виселення.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, якими було задоволено позов про витребування квартири з чужого незаконного володіння, оскільки позивач не видавав довіреності на продаж квартири, а отже, майно вибуло з його володіння поза його волею; суди встановили, що підпис на довіреності не належить позивачу, а сам позивач на момент видачі довіреності перебував за кордоном; суд апеляційної інстанції належним чином повідомив відповідачку про розгляд справи, вживши всіх необхідних заходів, передбачених ЦПК України, зокрема, шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади; доводи касаційної скарги про неврахування судами висновків Верховного Суду щодо необхідності дослідження добросовісності набувача є необґрунтованими, оскільки в апеляційній скарзі не було доводів щодо добросовісності набувача, а повторне посилання на необхідність дослідження добросовісності є спробою ревізії попередньої постанови Верховного Суду у цій справі.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №751/1031/22 від 15/12/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним кредитного договору, укладеного між фізичною особою та банком, через нібито неотримання позивачем кредитних коштів у валюті, зазначеній в договорі.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які відмовили в задоволенні позову, мотивуючи це тим, що позивачем було обрано неефективний спосіб захисту, оскільки факт укладення договору вже був встановлений рішенням суду у попередній справі про стягнення заборгованості за цим же кредитним договором, де позивач не довела факт неотримання коштів. Суд зазначив, що оспорювання факту укладення договору має відбуватися в рамках справи про захист порушеного права, а не шляхом подання окремого позову про визнання договору недійсним. Також, суд касаційної інстанції вказав на те, що позивач намагається переглянути рішення, прийняте в іншій справі, що є неприпустимим. Суд відхилив доводи касаційної скарги, оскільки вони не спростовують висновки судів попередніх інстанцій та не впливають на законність і обґрунтованість оскаржуваних рішень.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій – без змін.
Справа №466/2731/22 від 17/12/2025
Предметом спору є оскарження ухвали про забезпечення позову шляхом заборони реєстраційних дій щодо нежитлової будівлі.
Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд помилково повернув апеляційну скаргу спадкоємиці, яка не була залучена до справи, посилаючись на відсутність у неї процесуальної дієздатності. Верховний Суд наголосив, що апеляційний суд повинен був вирішити питання про залучення спадкоємиці як правонаступника у спірних правовідносинах, оскільки право на апеляційне оскарження мають і правонаступники. Суд вказав, що апеляційний суд мав дослідити, чи вирішувалося судом першої інстанції питання про права та інтереси особи, яка не брала участі у справі, і в залежності від цього або закрити апеляційне провадження, або розглянути справу по суті. Суд також зазначив, що порушення правил процесуального правонаступництва робить ухвалу апеляційного суду незаконною та необґрунтованою.
Суд скасував ухвалу апеляційного суду та направив справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції зі стадії відкриття апеляційного провадження.
Справа №320/4028/21 від 23/12/2025
1. Предметом спору є оскарження податкового повідомлення-рішення, яким позивачу зменшено розмір від’ємного значення суми податку на додану вартість.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення судів попередніх інстанцій, які задовольнили позовні вимоги платника податків, виходячи з того, що реальність господарських операцій позивача з контрагентами підтверджується належним чином оформленими первинними документами, які містять достатні дані про зміст та обсяг господарських операцій, їх учасників, дату і місце їх складання. Суд зазначив, що контролюючий орган не надав належних доказів, які б спростовували ці обставини, а його висновки ґрунтуються на аналізі податкової інформації щодо контрагентів позивача та ланцюга постачання, що не є достатнім доказом відсутності реальності господарських операцій. Суд також врахував презумпцію добросовісності платника податків та зазначив, що порушення податкової дисципліни контрагентами не може бути підставою для позбавлення платника права на податковий кредит, якщо не доведено його обізнаність про такі порушення. Крім того, суд підкреслив, що інформація з інформаційних баз даних контролюючих органів носить інформативний характер і не доводить наявності порушень податкового законодавства позивачем.
3. Суд залишив касаційну скаргу податкового органу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №945/1703/20 від 16/12/2025
1. Предметом спору є касаційна скарга прокурора на ухвалу апеляційного суду щодо вироку особі, засудженій за залишення в небезпеці та порушення правил дорожнього руху, що спричинило смерть потерпілого.
2. Суд касаційної інстанції розглянув доводи прокурора щодо м’якості призначеного покарання та неповної оцінки апеляційним судом обставин справи, зокрема, керування транспортним засобом у стані наркотичного сп’яніння та залишення місця ДТП. ВС наголосив, що апеляційний суд має ретельно досліджувати докази та повно встановлювати обставини справи. Водночас, суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд не врахував закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 135 КК, що є підставою для звільнення особи від кримінальної відповідальності за згодою особи. Враховуючи згоду засудженого, ВС частково задовольнив касаційну скаргу прокурора.
3. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу прокурора, звільнив засудженого від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 135 КК у зв’язку із закінченням строку давності, закрив кримінальне провадження в цій частині та виключив посилання на застосування ч. 1 ст. 70 КК, вважаючи його засудженим лише за ч. 2 ст. 286 КК.
Справа №214/6547/24 від 17/12/2025
1. Предметом спору є визначення місця проживання малолітньої дитини після розлучення батьків.
2. Суд відмовив у задоволенні позову батька, мотивуючи це тим, що на момент звернення до суду не було порушено його прав, оскільки дитина вже проживала з ним за згодою матері, яка перебуває на військовій службі та не вимагає повернення дитини. Суд врахував, що мати не заперечує проти проживання дитини з батьком на даний момент, беручи участь у житті дитини та матеріально допомагаючи. Суд також зазначив, що ініціатором спору виступив батько, хоча фактично дитина вже проживала з ним. Суд наголосив, що для задоволення позову необхідно довести порушення прав позивача, чого в даному випадку не було зроблено. Суд вказав, що відсутність спору між батьками щодо місця проживання дитини свідчить про відсутність порушення прав батька. Суд також послався на практику Європейського суду з прав людини, яка вимагає врахування інтересів дитини та забезпечення справедливого балансу між інтересами дитини та батьків.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №678/641/25 від 24/12/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку апеляційного суду щодо особи, засудженої за ч. 1 ст. 382 КК України (невиконання судового рішення).
2. У резолютивній частині рішення не наведено аргументів суду. Тому я не можу надати інформацію про аргументи суду.
3. Верховний Суд залишив вирок апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу засудженого – без задоволення.
Справа №508/1044/15-к від 25/12/2025
Предметом спору є подання Одеського апеляційного суду про направлення кримінального провадження до іншого апеляційного суду.
Верховний Суд розглянув подання Одеського апеляційного суду щодо передачі кримінального провадження, в якому засуджений ОСОБА_5 оскаржує відмову в перегляді його справи за нововиявленими обставинами. Суд врахував, що апеляційні скарги на ухвалу суду першої інстанції подані як захисником, так і самим засудженим. Зважаючи на необхідність забезпечення об’єктивного та неупередженого розгляду справи, а також беручи до уваги міркування процесуальної доцільності, Верховний Суд вирішив задовольнити подання Одеського апеляційного суду. Це рішення спрямоване на уникнення будь-яких сумнівів у неупередженості суду апеляційної інстанції при розгляді скарг у даному кримінальному провадженні.
Верховний Суд постановив задовольнити подання Одеського апеляційного суду та направити кримінальне провадження до Миколаївського апеляційного суду.
Справа №199/3226/24 від 16/12/2025
1. Предметом спору є оскарження засудженим вироків судів першої та апеляційної інстанцій, якими його було засуджено за умисне вбивство.
2. Суд касаційної інстанції залишив вироки без змін, підкресливши, що висновок суду першої інстанції про винуватість особи ґрунтується на належних та допустимих доказах, оцінених відповідно до вимог кримінального процесуального закону, зокрема, на показаннях свідків, висновках експертиз (судово-медичної, ДНК), протоколах впізнання. Суд зазначив, що суди попередніх інстанцій обґрунтовано відхилили доводи сторони захисту про непричетність засудженого до злочину, оскільки вони спростовувалися сукупністю досліджених доказів. Також, суд касаційної інстанції визнав необґрунтованими доводи касаційної скарги щодо відмови в повторному допиті свідка та проведенні додаткової експертизи, оскільки ці клопотання були належним чином розглянуті та обґрунтовано відхилені судами попередніх інстанцій. Апеляційний суд, переглядаючи справу, погодився з висновками суду першої інстанції та залишив вирок в силі, а призначене покарання відповідає тяжкості злочину та особі засудженого.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу засудженого без задоволення, а вироки судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №991/3966/20 від 16/12/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду щодо визнання винним ОСОБА_6 у зловживанні владою, а саме в отриманні компенсації за винайм житла, маючи власне житло в Києві, що завдало збитків державі.
2. Суд апеляційної інстанції, скасувавши виправдувальний вирок суду першої інстанції, виходив з того, що ОСОБА_6, будучи народним депутатом, зловживав своїм статусом, не повідомивши про набуття права власності на житло в Києві та продовжуючи отримувати компенсацію за винайм готельного номера. Суд зазначив, що народний депутат є представником влади, а право на компенсацію є гарантією депутатської діяльності, і використання цього права після втрати підстав є зловживанням владою. Суд також врахував, що дії ОСОБА_6 призвели до безпідставного вибуття державних коштів. Суд касаційної інстанції погодився з цими висновками, підкресливши, що народний депутат є спеціальним суб’єктом злочину, передбаченого статтею 364 КК, у формі зловживання владою. Суд касаційної інстанції також зазначив, що апеляційний суд обґрунтовано визнав протокол тимчасового доступу до речей і документів допустимим доказом.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а вирок Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду без змін.
Справа №580/4426/25 від 24/12/2025
1. Предметом спору є оскарження фізичною особою-підприємцем податкових повідомлень-рішень, винесених Головним управлінням ДПС у Черкаській області, щодо застосування штрафних санкцій за порушення вимог законодавства про застосування РРО та облік товарних запасів.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що суди попередніх інстанцій не повно встановили обставини справи, зокрема, не з’ясували правовий статус особи, якій були вручені копія наказу та направлення на перевірку, а також не дослідили, чи було звернення споживача, яке стало підставою для перевірки, оформлене відповідно до закону та чи містило воно обставини, що свідчать про порушення саме позивачем. Суд наголосив на важливості дотримання контролюючим органом процедури допуску до проведення фактичної перевірки та наявності законних підстав для її проведення. Суд зазначив, що суди повинні були активно з’ясовувати всі обставини справи та витребувати докази, яких не вистачає для належного встановлення обставин. Суд підкреслив, що застосуванню норм матеріального права передує встановлення обставин у справі, підтвердження їх відповідними доказами.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №686/4274/24 від 16/12/2025
1. Предметом спору є усунення перешкод у користуванні майном шляхом вселення до житлового будинку, співвласниками якого є сторони.
2. Суд задовольнив позов, виходячи з того, що позивачі є співвласниками будинку і відповідачка чинить їм перешкоди у користуванні їхньою часткою, що порушує їхнє право власності. Суд зазначив, що право власності є непорушним, і власник має право вимагати усунення перешкод у користуванні своїм майном. Суд також врахував, що відповідачка не зверталася до суду з вимогами про визначення порядку користування житловим приміщенням. Суд касаційної інстанції підкреслив, що збирання доказів у цивільних справах не є обов’язком суду, і кожна сторона має довести ті обставини, на які вона посилається. Суд також зазначив, що не може переоцінювати докази, оскільки це є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що право власності позивачів порушене і підлягає захисту шляхом вселення в будинок.
3. Суд касаційної інстанції залишив рішення судів попередніх інстанцій без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
Справа №759/5391/19 від 18/12/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку та ухвали апеляційного суду щодо засудження особи за порушення правил дорожнього руху, що спричинило смерть потерпілого.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, підкресливши, що висновок про винуватість особи ґрунтується на об’єктивному з’ясуванні всіх обставин, підтверджених доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду. Суд зазначив, що дотримано стандарт доведення поза розумним сумнівом, оскільки сукупність обставин справи виключає будь-яке інше розумне пояснення події, крім вини обвинуваченого. Суд також врахував покази потерпілого, свідків, експертів, протоколи огляду місця ДТП та інші докази, які узгоджуються між собою. Суд касаційної інстанції підкреслив, що апеляційний суд належним чином перевірив доводи апеляційних скарг і навів достатні аргументи для прийняття рішення, а також зазначив, що суди попередніх інстанцій обґрунтовано застосували статтю 75 КК України, враховуючи пом’якшуючі обставини та можливість виправлення засудженого без ізоляції від суспільства.
3. Верховний Суд залишив касаційні скарги без задоволення, а вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду – без змін.
