Справа №990/352/25 від 11/12/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (ВККС) щодо непідтвердження суддею здатності здійснювати правосуддя за критерієм особистої компетентності.
2. Суд задовольнив позов, оскільки ВККС, оцінюючи суддю, не навела достатніх мотивів для висновку про невідповідність критерію особистої компетентності, зокрема, не обґрунтувала, чому не врахувала інформацію про безперервний розвиток судді. Суд підкреслив, що оцінка відповідності критеріям має бути належно мотивованою, а рішення – обґрунтованим та пропорційним. Суд вказав на те, що Комісія повинна оцінювати та аналізувати надані кандидатом відповіді та пояснення у сукупності, а не вибірково брати до уваги лише окремі частини пояснень, відповідей чи прикладів. Також, суд зазначив, що вмотивоване рішення Комісії про визнання особи такою, що не підтвердила здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді за критерієм особистої компетентності, є не лише формальним дотриманням вимог закону, а має забезпечити дотримання принципу юридичної визначеності у питанні встановлення підстав для такого висновку.
3. Суд визнав протиправним і скасував рішення ВККС та зобов’язав комісію повторно розглянути питання про підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя з урахуванням правової оцінки, наданої Верховним Судом.
Справа №160/25589/23 від 18/12/2025
1. Предметом спору є оскарження податкового повідомлення-рішення про нарахування штрафних санкцій за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.
2. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу податкового органу, вказавши на те, що суди попередніх інстанцій не повністю з’ясували обставини щодо правомірності нарахування штрафу за однією з податкових накладних, а саме, чи були об’єктивні перешкоди для її своєчасної реєстрації. Суд зазначив, що апеляційний суд не обґрунтував прийняття додаткових доказів, поданих позивачем, та не перевірив доводи податкового органу щодо можливості реєстрації накладної раніше. Водночас, ВС погодився з апеляційним судом в частині правомірності нарахування штрафів за іншими накладними, оскільки Закон, який пом’якшував відповідальність, не має зворотної дії в часі, і зменшені штрафні санкції застосовуються лише до накладних, зареєстрованих несвоєчасно після набрання чинності цим Законом. Суд також підкреслив, що розмір штрафних санкцій залежить від складу правопорушення, і в даному випадку правопорушення виникло внаслідок порушення строку, встановленого Податковим кодексом, а не тимчасовими положеннями, введеними на період воєнного стану. Суд також послався на свою попередню практику, зокрема на постанову судової палати від 26 лютого 2025 року, де були зроблені аналогічні висновки щодо застосування цих правових норм.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій в частині визнання протиправним податкового повідомлення-рішення на суму 1 807 370,47 грн та направив справу в цій частині на новий розгляд до апеляційного суду, а в іншій частині залишив рішення без змін.
Справа №922/92/25 від 11/12/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним договору оренди нежитлового приміщення, укладеного між ОСББ та Харківською обласною організацією товариства Червоного Хреста України, через відсутність згоди загальних зборів співвласників на його укладення.
2. Суд касаційної інстанції залишив в силі рішення судів попередніх інстанцій, якими в задоволенні позову було відмовлено, мотивуючи це тим, що позивач не довів порушення його прав та інтересів укладенням спірного договору оренди, оскільки договір породжує права та обов’язки лише для ОСББ як юридичної особи, а правове становище співвласників будинку не змінюється. Суд також врахував, що загальні збори співвласників раніше вже висловили згоду на передачу підвальних приміщень в оренду, тому правління ОСББ діяло в межах раніше визначеного волевиявлення співвласників. Крім того, суд зазначив, що незгода окремого співвласника з передачею майна в оренду не свідчить про безумовне порушення його прав та інтересів, а позивач не довів ускладнення доступу до комунікацій чи погіршення умов проживання. Суд підкреслив, що позивач не позбавлений права ініціювати скликання позачергових зборів співвласників для реагування на укладення оспорюваного правочину.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №120/15266/23 від 18/12/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності Тростянецької селищної ради та Гордіївської гімназії щодо не приведення у готовність захисної споруди цивільного захисту – протирадіаційного укриття.
2. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій, виходячи з того, що прокурор не має права звертатися до суду з позовом про зобов’язання балансоутримувача привести у готовність захисну споруду цивільного захисту, оскільки це не передбачено законом. Суд зазначив, що захист інтересів держави у таких випадках має здійснюватися із застосуванням заходів адміністративного впливу або шляхом звернення до суду з позовом про застосування заходів реагування, таких як зупинення діяльності об’єкта у разі порушень, що створюють загрозу життю та/або здоров’ю людей. Суд підкреслив, що Державна служба України з надзвичайних ситуацій (ДСНС) має повноваження контролю у цій сфері, а прокурор не може підміняти собою належного суб’єкта владних повноважень. Також було враховано, що позовні вимоги прокурора були сформульовані надто загально і не містили обґрунтування неможливості застосування адміністративних заходів. Суд послався на практику Великої Палати Верховного Суду, яка вказує на те, що прокурор може звертатися до суду як самостійний позивач лише у виключних випадках, коли відсутній уповноважений орган або коли цей орган сам порушує інтереси держави.
3. Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та залишив позов керівника Гайсинської окружної прокуратури Вінницької області без розгляду.
Справа №909/66/24 від 18/12/2025
1. Предметом спору є стягнення заборгованості за договором поставки сільськогосподарської продукції.
2. Верховний Суд скасував рішення попередніх інстанцій, оскільки вони формально підійшли до розгляду справи, не врахували висновки Верховного Суду, викладені у попередній постанові по цій справі, та не надали належної оцінки доказам і доводам сторін. Суди не з’ясували, чи виникло у відповідача грошове зобов’язання щодо оплати товару, чи були дотримані принципи справедливості, добросовісності та розумності при виконанні зобов’язань, а також не врахували стандарт доказування “вірогідності доказів”. Суд касаційної інстанції наголосив на обов’язку судів дослідити всі обставини справи, надати оцінку всім аргументам учасників справи та навести правове обґрунтування відхиленню чи спростуванню доводів сторін. Крім того, суди не врахували попередні правові висновки Верховного Суду щодо необхідності встановлення реального руху активів при поставці товару.
3. Суд скасував рішення попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №904/462/25 від 17/12/2025
Предметом спору у справі є стягнення заборгованості між ТОВ “Страда ЛТД” та ТОВ “Компанія “Ваговимірювальні системи”.
Верховний Суд розглянув касаційну скаргу ТОВ “Страда ЛТД” на рішення судів попередніх інстанцій щодо розподілу судових витрат після того, як відповідач добровільно погасив заборгованість. Суд касаційної інстанції зазначив, що суди попередніх інстанцій правомірно повернули позивачу судовий збір, сплачений при поданні позову, і обґрунтовано зменшили розмір витрат на правничу допомогу, враховуючи складність справи, обсяг наданих послуг та час, витрачений адвокатом. ВС підкреслив, що апеляційний суд діяв в межах доводів апеляційної скарги, а скаржник не звертався до суду першої інстанції з заявою про вирішення питання щодо судових витрат, пов’язаних з апеляційною скаргою на ухвалу про повернення позовної заяви. Також, ВС вказав, що суди першої та апеляційної інстанцій мають дискрецію при розподілі витрат на правничу допомогу, і ВС не має повноважень переоцінювати їх рішення, якщо вони відповідають нормам процесуального права.
Суд залишив касаційну скаргу ТОВ “Страда ЛТД” без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №904/3766/24 від 16/12/2025
1. Предметом спору є визнання грошових вимог Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області (ДПС) до Приватного акціонерного товариства “Донецьккокс” у справі про банкрутство.
2. Верховний Суд скасував рішення попередніх інстанцій, оскільки суди не дослідили належним чином докази та обставини, що стосуються податкового боргу, штрафних санкцій та пені, нарахованих ДПС. Суди обмежились лише констатацією факту наявності податкового повідомлення-рішення (ППР) та не перевірили його відповідність нормам податкового законодавства, чинного на дату прийняття ППР. Зокрема, не було досліджено, чи були підстави для визначення податкового зобов’язання, нарахування штрафних санкцій та пені з урахуванням обставин втрати контролю над активами підприємства та неможливості вивезення первинних документів. Суд наголосив на необхідності застосування спеціальних норм податкового законодавства при оцінці правомірності вимог податкового органу у справі про банкрутство. Суд також зазначив, що не оцінює судові рішення адміністративної справи щодо оскарження ППР.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій в частині визнання грошових вимог ДПС та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції в цій частині.
Справа №906/1329/23 від 16/12/2025
1. Предметом спору є стягнення з колишнього директора ТОВ “НВП “Українські авіаційні системи” збитків у розмірі 840 006,18 грн, які, на думку товариства, були спричинені неправомірним встановленням собі підвищеного посадового окладу.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду, який задовольнив позов, мотивуючи це тим, що згідно зі статутом товариства, затвердженим у 2018 році, встановлення розміру винагороди директору відноситься до виключної компетенції загальних зборів учасників. Суд підкреслив, що директор не мав права самостійно встановлювати собі посадовий оклад, і його дії призвели до збитків для товариства у вигляді неправомірно нарахованої та виплаченої заробітної плати, а також сплачених з неї податків. Суд також врахував довідку про доходи директора до підвищення окладу, що дозволило встановити розмір збитків. Суд зазначив, що апеляційний суд, на відміну від суду першої інстанції, надав належну оцінку доказам, що підтверджують наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення в діях відповідача. Суд касаційної інстанції відхилив аргументи відповідача про те, що суди не врахували практику Верховного Суду щодо необхідності встановлення всіх елементів складу цивільного правопорушення для стягнення збитків, оскільки апеляційний суд встановив наявність усіх цих елементів на основі конкретних обставин справи.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №420/31215/23 від 18/12/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності ТОВ «Виробниче підприємство ТКТ» щодо утримання захисної споруди цивільного захисту в належному стані.
2. Верховний Суд погодився з рішенням апеляційного суду про закриття провадження у справі, оскільки прокурор звернувся до суду в інтересах держави в особі органів (Головного управління ДСНС в Одеській області та Одеської обласної військової адміністрації), які не мають повноважень звертатися до суду з такими вимогами. Суд зазначив, що ДСНС має право звертатися до суду лише у випадках, прямо передбачених законом, і чинне законодавство не надає їй повноважень вимагати через суд приведення захисних споруд у належний стан. Щодо Одеської обласної військової адміністрації, то її повноваження також чітко визначені законом і не включають право подавати такі позови. Суд також відхилив аргументи прокурора про необхідність відступу від попередніх висновків Верховного Суду, оскільки не було надано достатніх обґрунтувань для такого відступу. Суд підкреслив, що прокурор не може замінювати собою уповноважені органи, які можуть і бажають захищати інтереси держави.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №280/2973/24 від 17/12/2025
1. Предметом спору є оскарження податкового повідомлення-рішення та розпорядження про анулювання ліцензії на роздрібну торгівлю пальним, виданих податковим органом.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які визнали протиправними дії податкового органу щодо анулювання ліцензії та нарахування штрафних санкцій. Суд зазначив, що компанія вчасно подала документи на переоформлення ліцензії у зв’язку із заміною РРО, виконавши всі вимоги законодавства, а отже, відсутні підстави для застосування штрафних санкцій. Суд також врахував принцип верховенства права та практику ЄСПЛ, згідно з якими у разі неоднозначного тлумачення норм законодавства перевага надається найбільш сприятливому для особи тлумаченню. Суд підкреслив, що оскаржені рішення податкового органу є непропорційними, оскільки не дотримано балансу між інтересами держави та правами платника податків. Суд також послався на власну практику у подібних справах, де було підтверджено правомірність дій платників податків, які вчасно подали документи на переоформлення ліцензій.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу податкового органу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №914/1455/24 від 09/12/2025
1. Предметом спору є визнання незаконною ухвали Львівської міської ради, скасування державної реєстрації земельної ділянки, права комунальної власності та права постійного користування земельною ділянкою.
2. Суд касаційної інстанції, переглядаючи справу, зазначив, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить від виду та змісту правовідносин, змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, а також від характеру його порушення. Суд наголосив, що право чи інтерес мають бути захищені у спосіб, який є ефективним та відповідає змісту порушеного права. Верховний Суд вказав, що у випадку, коли позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, належним способом захисту є віндикаційний позов, а вимоги про скасування рішень чи записів про державну реєстрацію права власності не є необхідними для ефективного відновлення порушеного права. Суд також підкреслив, що обрання позивачем неналежного або неефективного способу захисту є самостійною підставою для відмови в позові, незалежно від інших обставин справи. Враховуючи, що у даній справі спір стосується права власності на земельну ділянку, належним способом захисту є віндикаційний позов, а не оскарження рішень про реєстрацію права власності.
3. Суд касаційної інстанції постановив змінити рішення судів попередніх інстанцій в частині мотивів, залишивши в силі рішення про відмову в задоволенні позову.
Справа №921/514/24 від 16/12/2025
1. Предметом спору є розірвання договору купівлі-продажу об’єкта малої приватизації (незавершеного будівництва), скасування державної реєстрації права власності та зобов’язання повернути об’єкт у державну власність через невиконання покупцем умов договору щодо завершення будівництва.
2. Суд касаційної інстанції залишив в силі рішення судів попередніх інстанцій, які розірвали договір купівлі-продажу, виходячи з того, що ТОВ “ЛЮБАВА-АГРО” не виконало зобов’язання щодо завершення будівництва об’єкта протягом п’яти років, що є істотним порушенням умов договору. Суди встановили, що невиконання цього зобов’язання позбавило державу того, на що вона розраховувала при укладенні договору, а саме усунення довгобуду та введення об’єкта в експлуатацію. Суд касаційної інстанції зазначив, що положення Закону України “Про приватизацію державного і комунального майна” не містять імперативного припису про обов’язкове розірвання договору в разі невиконання виключних умов, а вимагають додаткового встановлення істотності порушення. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про наявність істотного порушення умов договору з боку ТОВ “ЛЮБАВА-АГРО”. Суд касаційної інстанції відхилив доводи скаржника про те, що суди не врахували його зацікавленість у збереженні договірних відносин, оскільки істотність порушення визначається об’єктивними обставинами, а не суб’єктивною виною сторони.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №924/3/25 від 09/12/2025
1. Предметом спору є вимога прокурора про скасування права комунальної власності на земельні ділянки лісогосподарського призначення та повернення цих ділянок державі.
2. Суд касаційної інстанції залишив в силі рішення судів попередніх інстанцій, які відмовили в задоволенні позову прокурора, оскільки прокурор обрав неналежний спосіб захисту, а саме негаторний позов замість віндикаційного, враховуючи наявність зареєстрованого права комунальної власності на спірні ділянки за відповідачем. Суд зазначив, що належним способом захисту в такому випадку є витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційний позов), оскільки задоволення такого позову є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Суд також врахував, що обрання неефективного способу захисту виключає необхідність додаткового встановлення обґрунтованості позовних вимог. Суд касаційної інстанції також зазначив, що принцип “jura novit curia” не є безмежним і його застосування не повинно порушувати право на справедливий суд.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення апеляційного суду – без змін.
Справа №910/5508/23 від 09/12/2025
1. Предметом спору є розірвання договору оренди нерухомого майна державної власності та виселення орендаря з нежитлових приміщень.
2. Верховний Суд залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, якими було відмовлено в задоволенні позову про розірвання договору оренди та виселення, оскільки суди, врахувавши попередню позицію Верховного Суду у цій справі, встановили, що систематична несплата орендної плати та відсутність страхування майна не є підставами для розірвання договору в даному випадку, а передача майна в користування іншим особам не є порушенням умов договору з огляду на його суперечливий зміст. Суд касаційної інстанції зазначив, що не має повноважень переоцінювати власні висновки, висловлені у попередній постанові у цій справі, а також не може переоцінювати докази та встановлювати нові обставини, що було б порушенням процесуального законодавства. Крім того, Верховний Суд підкреслив, що висновки Великої Палати Верховного Суду щодо розірвання договорів оренди землі не є релевантними до спірних правовідносин, які виникли з оренди державного майна. Також, Верховний Суд підтримав рішення судів попередніх інстанцій щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, оскільки вони були обґрунтовані та співмірні, а суди врахували всі обставини справи та заперечення сторін.
3. Верховний Суд постановив залишити касаційні скарги Фонду державного майна України без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.
Справа №640/23856/21 від 17/12/2025
1. Предметом спору було визнання протиправним та скасування рішення Київської міської ради про надання статусу скверу земельній ділянці, яка перебувала у постійному користуванні Управління справами Апарату Верховної Ради України.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій, наголосивши, що згідно зі статтею 152 Земельного кодексу України, землекористувач має право вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо вони не пов’язані з позбавленням права володіння. Суд підкреслив, що органи державної влади та місцевого самоврядування повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені законом. Оскільки суди попередніх інстанцій встановили, що спірним рішенням міськрада порушила права позивача, припинивши його право постійного користування земельною ділянкою без законних підстав, Верховний Суд дійшов висновку, що для захисту інтересу у юридичній визначеності на майбутнє, землекористувач має право оскаржити таке рішення доки триває порушення, і застосування позовної давності в даному випадку є неправильним. **** Суд відступив від попередньої позиції щодо застосування позовної давності до оскарження незаконних рішень органів влади, вказавши, що такі рішення можна оскаржувати протягом усього часу тривання порушення інтересу у юридичній визначеності.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та ухвалив нове рішення, яким позов Управління справами Апарату Верховної Ради України задовольнив, визнавши протиправним та скасувавши рішення Київської міської ради про надання статусу скверу спірній земельній ділянці.
Справа №914/980/24 від 17/12/2025
1. Предметом спору є стягнення з колишнього генерального директора збитків, завданих товариству внаслідок неналежного виконання ним своїх обов’язків.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки позивач не довів наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки відповідача, його вини, а також причинно-наслідкового зв’язку між діями відповідача та збитками товариства; суди встановили, що відповідач, будучи антикризовим менеджером, діяв в умовах реорганізації підприємства та відсутності вказівок від власника щодо оскарження податкових повідомлень-рішень; суди послались на те, що сплата податків є обов’язком платника податків, а не збитками, що підлягають відшкодуванню посадовою особою; суди також врахували, що позивач не надав доказів умислу чи необережності в діях відповідача, а також не обґрунтував порушення відповідачем майнового права та інтересу ТОВ “УБТ”; щодо відшкодування витрат на правничу допомогу, суд апеляційної інстанції зменшив їх розмір, виходячи з критеріїв обґрунтованості, розумності та співмірності наданих послуг.
3. Суд касаційної інстанції залишив рішення судів попередніх інстанцій без змін, а касаційні скарги обох сторін – без задоволення.
Справа №370/922/23 від 18/12/2025
1. Предметом спору є визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
2. Суд задовольнив позов, виходячи з того, що позивачі пропустили шестимісячний строк для прийняття спадщини після смерті їх матері, але причиною цього були поважні обставини, а саме повномасштабне вторгнення росії в Україну. Суд врахував, що позивачі були змушені покинути місце проживання та евакуюватися, а також те, що протягом строку для прийняття спадщини діяли суперечливі положення законодавства щодо його перебігу. Суд також зазначив, що оцінка поважності причин пропуску строку повинна стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини до спливу шестимісячного строку, і саме протягом цього періоду мають існувати об’єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, зазначивши, що вони надали належну правову оцінку доводам сторін і правильно застосували норми матеріального права. Суд касаційної інстанції також вказав, що доводи касаційної скарги зводяться до необхідності переоцінки доказів та встановлення фактичних обставин справи, що виходить за межі його повноважень.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №914/2231/24 від 09/12/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним договору оренди державного майна та зобов’язання звільнити орендоване майно, оскільки прокуратура вважає, що майно було передано в оренду з порушенням вимог законодавства про освіту.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій, оскільки вони не врахували важливі аспекти справи. Зокрема, суди не надали належної оцінки доводам прокурора щодо невідповідності договору оренди вимогам Закону України “Про освіту”, який передбачає, що в договорі має бути чітко визначена мета використання майна, пов’язана з освітнім процесом. Суди також не врахували, що надання освітніх послуг орендарем саме по собі не свідчить про використання приміщення виключно з освітньою метою. Крім того, суди не перевірили, чи відповідає зміст договору вимогам законодавства, і чи було порушено господарську компетенцію сторін при його укладенні. Враховуючи ці недоліки, Верховний Суд вирішив, що справа потребує нового розгляду для всебічного та об’єктивного з’ясування всіх обставин.
3. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №922/82/20 від 15/12/2025
1. Предметом спору є розподіл витрат на професійну правничу допомогу, понесених ТОВ “Консалт-Буд 2011” у зв’язку з розглядом касаційних скарг у справі № 922/82/20.
2. Верховний Суд, розглядаючи заяву ТОВ “Консалт-Буд 2011” про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, керувався наступними аргументами:
* Відповідно до ГПК України, сторона, на користь якої ухвалено рішення, має право на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
* Розмір витрат на професійну правничу допомогу має бути співмірним зі складністю справи, часом, обсягом наданих послуг та ціною позову.
* Суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, якщо вони є завищеними або неспівмірними зі складністю справи та обсягом наданих послуг.
* Витрати на професійну правничу допомогу не можуть бути способом надмірного збагачення сторони.
* Суд врахував, що правова позиція відповідача-3 була сталою, один і той же адвокат представляв інтереси відповідача-3 при розгляді цієї справи у всіх трьох інстанціях, тобто адвокат був обізнаний із предметом, обставинами цієї справи, а також нормативно-правовим регулюванням спірних правовідносин.
3. Суд частково задовольнив заяву ТОВ “Консалт-Буд 2011” та постановив стягнути з Харківської обласної прокуратури та Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України (з кожного) на користь ТОВ “Консалт-Буд 2011” по 50 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Справа №914/2450/22(914/2348/24) від 18/12/2025
1. Предметом спору є стягнення 10 259 620,00 грн вартості безпідставно збереженого майна (дизельного палива) з відповідача, який здійснив переадресацію вантажу без згоди власника.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, що відповідач, будучи вантажоодержувачем, без належних повноважень переадресував вантаж з дизельним паливом, що належав позивачу, на іншу станцію та передав його невстановленим особам. Суди встановили, що відповідач не надав доказів наявності правових підстав для таких дій або повернення палива власнику. Суд касаційної інстанції зазначив, що для кондикційного зобов’язання не має значення, чи вибуло майно з володіння власника за його волею чи всупереч його волі, чи є набувач добросовісним чи недобросовісним. Оскільки повернення майна в натурі неможливе, суди обґрунтовано стягнули з відповідача вартість безпідставно збереженого майна. Суд касаційної інстанції також наголосив, що встановлення обставин справи та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій, і він не має повноважень втручатися в цю оцінку.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №910/5679/25 від 18/12/2025
1. Предметом спору є стягнення з ТОВ “Торговий дім “Будшляхмаш” на користь АТ “Укргазвидобування” пені та штрафу за неналежне виконання договору поставки.
2. Суд касаційної інстанції скасував постанову апеляційного суду, вказавши на те, що апеляційний суд, зменшуючи розмір заявленої до стягнення неустойки, порушив норми процесуального права, зокрема статтю 269 ГПК України, оскільки врахував обставини, які не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд касаційної інстанції підкреслив, що апеляційний суд, маючи дискреційні повноваження у питанні зменшення розміру неустойки, повинен був оцінювати доводи і заперечення сторін та надані на їх підтвердження докази в порядку статей 86, 210 ГПК України, з урахуванням встановлених статтею 269 ГПК України обсягу і меж перегляду справи у суді апеляційної інстанції. Також, суд касаційної інстанції вказав, що висновки ОП КГС ВС щодо застосування частини третьої статті 551 ЦК України, статті 233 ГК України в контексті можливості, за певних обставин, зменшення судом неустойки на 99% є загальними для правовідносин про стягнення неустойки, однак результат їх застосування може бути різним (наявність або відсутність підстав для зменшення неустойки) в залежності від тих фактичних обставин, які будуть встановлені судом у кожній конкретній справі.
3. Верховний Суд постановив касаційні скарги задовольнити частково, скасувати постанову апеляційного суду та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №990/320/25 від 18/12/2025
Предметом спору є правомірність ухвали Вищої ради правосуддя (ВРП) про залишення без розгляду заяви судді про звільнення у відставку.
Суд обґрунтував своє рішення тим, що на момент розгляду заяви судді про відставку, ВРП вже прийняла рішення про його звільнення на підставі іншої статті Конституції, а саме за вчинення істотного дисциплінарного проступку. Суд підкреслив, що право на відставку не є абсолютним і може бути обмежене, якщо суддя допустив дії, які зумовлюють його звільнення з інших підстав. Також, суд зазначив, що закон не передбачає можливості одночасного звільнення судді з кількох підстав. Суд врахував, що ВРП діяла в межах своїх повноважень та відповідно до Регламенту, а також належним чином повідомила суддю про розгляд його заяви.
Суд відмовив у задоволенні позову судді, визнавши правомірним рішення ВРП про залишення без розгляду заяви про відставку.
Справа №200/2577/23 від 18/12/2025
1. Предметом спору є оскарження висновку Східного офісу Держаудитслужби про порушення Державним підприємством «Добропіллявугілля-видобуток» законодавства про публічні закупівлі.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій, вказавши, що замовник (ДП «Добропіллявугілля-видобуток») неправомірно визначив переможцем торгів ФОП ОСОБА_1, оскільки його тендерна пропозиція не відповідала вимогам тендерної документації. Зокрема, ФОП ОСОБА_1 планував залучити субпідрядника, але не задекларував відсутність підстав для відмови в участі у закупівлі цього субпідрядника, як того вимагала тендерна документація. Суд зазначив, що вимога про декларування відсутності підстав для субпідрядника була встановлена в тендерній документації правомірно, і її невиконання є підставою для відхилення пропозиції. Суд також відхилив аргумент про відсутність технічної можливості для декларування, вказавши, що це не знімає відповідальності з замовника за перевірку субпідрядника на наявність підстав для відмови. Таким чином, суд підкреслив важливість дотримання всіх вимог тендерної документації та обов’язок замовника перевіряти відповідність пропозицій учасників цим вимогам.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та відмовив у задоволенні позову ДП «Добропіллявугілля-видобуток».
Справа №760/1708/21 від 18/12/2025
1. Предметом спору є визнання неправомірними дій відповідача щодо реєстрації його неповнолітньої дитини у квартирі, яка є предметом іпотеки, та позбавлення дитини права користування цією квартирою.
2. Суд відмовив у задоволенні позову банку, мотивуючи це тим, що реєстрація дитини у квартирі, яка є іпотечним майном, без згоди іпотекодержателя, хоч і не відповідає умовам договору іпотеки, не є підставою для позбавлення дитини права користування цією квартирою, оскільки на момент реєстрації дитини, квартира належала її батькові. Суд також зазначив, що банк не довів, що реєстрація дитини порушує його права як іпотекодержателя та перешкоджає реалізації цих прав. Суд врахував положення законодавства про захист прав дитини, зокрема право дитини на проживання з батьками та обов’язок батьків реєструвати місце проживання дитини. Суд також послався на те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд зазначив, що наявність іпотеки не є безумовною підставою для позбавлення права користування житлом членів сім’ї іпотекодавця.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу банку без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №990/186/24 від 08/12/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення ВККС про відмову у внесенні рекомендації про призначення особи на посаду судді місцевого суду.
2. Велика Палата Верховного Суду скасувала рішення суду першої інстанції та відмовила в задоволенні позову кандидата, оскільки ВККС обґрунтовано висловила сумніви щодо відповідності кандидата критеріям доброчесності та професійної етики. Суд зазначив, що Комісія мала право сумніватися у відсутності конфлікту інтересів, коли кандидат, будучи прокурором, отримав дозвіл на реконструкцію будівлі, а також у зв’язку з розбіжностями у його показаннях щодо проживання колишньої дружини у службовій квартирі. Суд підкреслив, що доброчесність є ключовим критерієм для судді, і наявність обґрунтованих сумнівів у ній унеможливлює рекомендацію про призначення, навіть за умови високої професійної компетентності. Суд також зазначив, що Комісія діяла в межах своїх повноважень, а її висновки не були свавільними чи необґрунтованими. Важливо, що суд наголосив на дискреційних повноваженнях ВККС при оцінюванні кандидатів, але підкреслив, що ці повноваження повинні здійснюватися об’єктивно та неупереджено.
3. Суд скасував рішення суду першої інстанції та відмовив у задоволенні позову кандидата на посаду судді.
Справа №908/2351/23 від 09/12/2025
1. Предметом спору є оскарження постанови апеляційного господарського суду щодо скасування рішення суду першої інстанції про визнання банкрутом ДП “Запорізький облавтодор” та відкриття ліквідаційної процедури.
2. Верховний Суд підтримав рішення апеляційного суду, наголосивши, що для визнання боржника банкрутом необхідно встановити його неспроможність відновити платоспроможність та задовольнити вимоги кредиторів інакше, ніж через ліквідаційну процедуру, що вимагає від суду аналізу активів і пасивів боржника. Суд зазначив, що апеляційний суд обґрунтовано вказав на неповний аналіз фінансового стану боржника, зокрема, відсутність належної оцінки необоротних активів та дослідження питання щодо податкового боргу. Суд також підкреслив, що наявність рішення зборів кредиторів про ліквідацію не є безумовною підставою для такого рішення суду, який має самостійно оцінити наявність ознак банкрутства. Важливо, що суд першої інстанції не повною мірою врахував особливості банкрутства державних підприємств, як це передбачено Кодексом України з процедур банкрутства.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін, підтвердивши необхідність ретельного аналізу фінансового стану боржника перед прийняттям рішення про банкрутство.
Справа №910/507/24 від 11/12/2025
1. Предметом спору є скасування оперативно-господарських санкцій та зобов’язання повернути кошти, утримані як оперативно-господарські санкції за несвоєчасне виконання робіт за договором підряду.
2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення попередніх інстанцій, наголосив на тому, що суди не врахували, що договір підряду було укладено вже під час дії воєнного стану, і позивач повинен був усвідомлювати ризики, пов’язані з воєнними діями, при укладенні договору. Суд також зазначив, що суди не дослідили питання повідомлення позивачем відповідача про форс-мажорні обставини у встановленому договором порядку, а також не врахували умову договору, згідно з якою неповідомлення про форс-мажор позбавляє сторону права посилатися на ці обставини як на підставу для звільнення від відповідальності. Крім того, суд вказав на помилкове врахування судами попередніх інстанцій виникнення форс-мажорних обставин у контрагента позивача. Суд також звернув увагу на те, що суди не з’ясували, чи брали мобілізовані працівники позивача безпосередню участь у виконанні робіт за договором підряду та чи була їх участь значною.
3. Верховний Суд скасував рішення попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №161/21299/23 від 02/12/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо засудження особи за державну зраду у формі переходу на бік ворога.
2. Верховний Суд залишив вирок без змін, підкресливши, що суди попередніх інстанцій обґрунтовано визнали доведеним факт добровільного переходу засудженої на службу до правоохоронних органів так званої “ДНР”, що кваліфікується як державна зрада. Суд відхилив аргументи захисту про недопустимість показань свідків, оскільки вони ґрунтувалися на особистих спостереженнях, а не лише на чутках. Також, суд зазначив, що висновки судів підтверджуються сукупністю інших доказів, зокрема, фотографіями з агітаційних заходів. ВС наголосив, що вступ на службу до правоохоронних органів у штучно створених Російською Федерацією утвореннях є державною зрадою. Суд також визнав обґрунтованим призначене покарання, враховуючи тяжкість злочину та відсутність пом’якшуючих обставин.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а вирок та ухвалу судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №752/9925/22 від 17/12/2025
1. Предметом спору є оскарження прокурором ухвали апеляційного суду щодо засудженого за ч. 2 ст. 125 (легкі тілесні ушкодження) та ч. 4 ст. 185 (крадіжка, вчинена у великих розмірах) КК України.
2. У резолютивній частині постанови не наведено жодних аргументів суду, якими він керувався при прийнятті рішення, оскільки повний текст постанови буде оголошено пізніше. Суд лише зазначив, що касаційну скаргу прокурора залишено без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін. Відповідно, на даний момент неможливо проаналізувати мотиви суду касаційної інстанції.
3. Верховний Суд залишив ухвалу Київського апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу прокурора – без задоволення.
Справа №924/214/25 від 17/12/2025
1. Предметом спору є вимога про розірвання договору про дольову участь у будівництві, укладеного між сторонами у 2005 році.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки позивач не надав достатніх доказів нереалізації договору та завдання збитків діями відповідачів, а суди встановили, що сторони вчиняли дії на виконання договору, зокрема, щодо будівництва та введення в експлуатацію електропідстанції, а також спільно вирішували питання щодо замовника технічних умов. Суд також врахував, що наслідком розірвання договору є припинення зобов’язань, а позивачем не доведено факту заподіяння шкоди та не надано доказів звернень з приводу повернення сплачених коштів. Крім того, суди взяли до уваги рішення у іншій справі, яким встановлено право власності на частки енергетичного об’єкта за відповідачами. Суд касаційної інстанції зазначив, що доводи касаційної скарги зводяться до необхідності переоцінки доказів, що виходить за межі його повноважень.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №905/263/25 від 09/12/2025
1. Предметом спору є визнання додаткових кредиторських вимог ТОВ “Фінансова компанія “Рікард” до ТОВ “Сансет-Карлайл Трейд Груп” у справі про банкрутство.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, вказавши, що ТОВ “ФК “Рікард” повторно заявило вимоги, які вже були предметом розгляду суду при відкритті провадження у справі про банкрутство, а саме вимоги щодо залишку заборгованості за кредитним договором. Суд зазначив, що ТОВ “ФК “Рікард” не надало доказів, які б підтверджували перехід до нього права вимоги щодо стягнення судового збору, присудженого попередньому кредитору. Суд також підкреслив, що обов’язок доказування обґрунтованості вимог покладається на кредитора, і суди попередніх інстанцій правомірно оцінили надані докази. Суд касаційної інстанції відхилив аргументи ТОВ “ФК “Рікард” про неврахування судами попередніх інстанцій положень статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства, оскільки в даному випадку не йдеться про обмеження права кредитора на заяву додаткових вимог, а про повторне пред’явлення вже розглянутих вимог. Суд касаційної інстанції також відхилив посилання скаржника на неврахування висновків Верховного Суду, оскільки скаржником виокремлені висновки Верховного Суду із контексту судових рішень, без урахування предмету і підстав спору, досліджуваних судами у зазначених справах доказів та встановлених фактичних обставин.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ТОВ “Фінансова компанія “Рікард” без задоволення, а постанову апеляційного суду та ухвалу суду першої інстанції без змін.
Справа №922/3312/24 від 04/11/2025
Предметом спору у цій справі є визнання незаконною та скасування реєстраційної дії.
Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, не задовольнивши касаційну скаргу Садівничого товариства “Студенок”. У рішенні не наведено детальних аргументів, якими керувався суд, оскільки вказано лише, що касаційна скарга залишена без задоволення, а рішення попередніх інстанцій – без змін. Зазвичай, це означає, що суд касаційної інстанції погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо обставин справи та застосування норм права. Відсутність представників сторін у судовому засіданні також могла вплинути на розгляд справи, оскільки суд розглядав справу на основі наявних матеріалів. Суд не вказує, що відступає від будь-якої попередньої правової позиції Верховного Суду.
Суд ухвалив: касаційну скаргу Садівничого товариства “Студенок” залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Харківської області та постанову Східного апеляційного господарського суду залишити без змін.
Справа №910/10187/15 від 15/12/2025
Предметом спору є скарга ПрАТ “Азот” на дії державного виконавця щодо закінчення виконавчого провадження з примусового виконання рішення суду про поновлення в обліку газу в підземному сховищі.
Верховний Суд погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які відмовили у задоволенні скарги ПрАТ “Азот”, вказавши, що державний виконавець вчинив усі необхідні дії, передбачені Законом України “Про виконавче провадження”, а саме: надсилав вимоги про виконання рішення, накладав штрафи за невиконання, та повідомив правоохоронні органи про вчинення кримінального правопорушення. Суд зазначив, що оскільки рішення суду не могло бути виконане без участі боржника, то дії виконавця відповідали встановленому законом алгоритму. Також, ВС відхилив посилання скаржника на статтю 7 Закону України “Про гарантії держави щодо виконання судових рішень”, оскільки вона стосується випадків зобов’язання вчинити певні дії щодо майна, що не було предметом спору в даній справі. Крім того, ВС вказав, що Скаржник не реалізував своє право, передбачене статтею 33 Закону України «Про виконавче провадження», щодо звернення до суду із заявою про відстрочку або зміну способу виконання рішення.
Суд залишив касаційну скаргу ПрАТ “Азот” без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №922/3849/24 від 15/12/2025
1. Предметом спору є стягнення заборгованості за договором підряду щодо модернізації теплових камер.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення апеляційного суду, який відмовив у задоволенні позову, оскільки корпорація “Енергоресурс – Інвест” не виконала всіх умов договору підряду з комунальним підприємством “Харківські теплові мережі”, зокрема, не було отримано сертифікати завершення робіт та введення в експлуатацію щодо 14 об’єктів, вартість яких позивач намагався стягнути; договір фінансувався за рахунок кредиту МБРР, і Світовий банк не погодив виплати за незавершені об’єкти; сторони, змінюючи умови договору, не внесли змін до додатку про умови оплати, що суперечить вимогам про попередній розгляд змін банком; ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов’язання відповідача вчинити дії, а саме внести зміни до договору. Суд також зазначив, що відсутність бюджетного фінансування не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов’язання.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №178/1278/20 від 10/12/2025
1. Предметом спору є стягнення заборгованості за кредитним договором.
2. Велика Палата Верховного Суду переглядала справу за заявою ОСОБА_1 на підставі виключних обставин, а саме встановлення Європейським судом з прав людини (ЄСПЛ) порушення Україною міжнародних зобов’язань при вирішенні цієї справи. ЄСПЛ у рішенні “Ворошило проти України” встановив порушення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки національний суд не забезпечив належне повідомлення заявника про апеляційний розгляд, позбавивши його можливості надати зауваження щодо апеляційної скарги. Велика Палата зазначила, що згідно з Конституцією України та Законом України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”, рішення ЄСПЛ є обов’язковими для виконання Україною. Враховуючи встановлені ЄСПЛ порушення, Велика Палата дійшла висновку, що необхідно забезпечити поновлення прав заявника шляхом повторного апеляційного розгляду справи. Суд також наголосив, що для ефективного поновлення прав заявника необхідно скасувати не лише рішення апеляційного суду, але й ухвалу касаційного суду про відмову у відкритті касаційного провадження.
3. Суд задовольнив заяву частково: скасував постанову апеляційного суду та ухвалу касаційного суду і направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №903/534/23 (903/89/25) від 11/12/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним договору поставки та додаткової угоди до нього у межах справи про банкрутство.
2. Верховний Суд підтримав рішення судів попередніх інстанцій, відмовивши у задоволенні касаційної скарги позивача. Суд зазначив, що хоча ініціюючий кредитор і є заінтересованою особою щодо боржника, проте договір був укладений до набрання чинності законом, який регулює обмеження прав заінтересованих кредиторів. Суд також вказав, що позивач не довів фраудаторність договору, а саме, що договір завдав шкоди саме йому як кредитору, не довів коло обставин, що входить до предмету доказування при визнанні правочину фраудаторним. Важливо, що суд наголосив на неефективності обраного позивачем способу захисту, оскільки визнання договору недійсним за обставин цієї справи не призведе до збільшення ліквідаційної маси боржника та задоволення вимог кредиторів. Суд також відхилив доводи позивача щодо упередженості судді апеляційного суду, оскільки не було надано доказів, які б підтверджували наявність довірчих відносин між суддею та адвокатським об’єднанням, що представляло інтереси ініціюючого кредитора.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №922/83/25 від 16/12/2025
1. Предметом спору є розподіл витрат на професійну правничу допомогу, понесених ТОВ “Альфа Лабсервіс” у Верховному Суді у зв’язку з розглядом касаційної скарги ПП “DIQ”.
2. Суд частково задовольнив заяву ТОВ “Альфа Лабсервіс”, зменшивши суму витрат на професійну правничу допомогу з 20 000 грн до 10 000 грн, оскільки вважав заявлену суму завищеною та неспівмірною зі складністю справи, враховуючи сталість правової позиції відповідача, незмінність нормативно-правового регулювання, представництво інтересів відповідача одним і тим же адвокатом у всіх інстанціях, а також те, що підготовка відзиву на касаційну скаргу, який зводиться до підтримки висновків судів попередніх інстанцій, не вимагала великого обсягу аналітичної та технічної роботи. Суд врахував критерії реальності адвокатських витрат (їх дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, а також співмірність з наданими послугами у Верховному Суді. Суд послався на практику ЄСПЛ щодо відшкодування лише необхідних і розумних витрат, а також на положення ГПК України щодо співмірності витрат на професійну правничу допомогу зі складністю справи, обсягом наданих послуг та значенням справи для сторони.
3. Суд постановив стягнути з Приватного підприємства “DIQ” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Альфа Лабсервіс” 10 000,00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді касаційної інстанції, а в решті задоволення заяви відмовити.
Справа №551/1292/23 від 19/12/2025
1. Предметом спору є встановлення факту проживання однією сім’єю та зміна черговості одержання права на спадкування.
2. Суд встановив факт проживання позивачки та померлого однією сім’єю без реєстрації шлюбу, що дає їй право на спадкування як спадкоємцю четвертої черги. Проте, суд відмовив у задоволенні вимог про зміну черговості одержання права на спадкування, оскільки позивачка не довела, що померлий перебував у безпорадному стані через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво, а також не довела факт опікування, матеріального забезпечення та надання іншої допомоги померлому у зв’язку з його безпорадним станом. Суд зазначив, що для задоволення позову про зміну черговості спадкування необхідна наявність сукупності обставин, включаючи безпорадний стан спадкодавця та надання йому допомоги спадкоємцем. Суд також врахував, що померлий не досяг пенсійного віку, мав інвалідність, але самостійно виконував гігієнічні процедури, керував автомобілем, а також мав постійний дохід у вигляді пенсії, що свідчить про відсутність скрутного матеріального становища.
3. Суд касаційної інстанції залишив рішення судів попередніх інстанцій без змін, відмовивши у задоволенні касаційної скарги позивачки.
Справа №924/36/24 від 09/12/2025
1. Предметом спору є вимога прокуратури в інтересах Летичівської селищної ради щодо повернення ТОВ «Розвиток Бізнес Систем» земельної ділянки водного фонду та розташованого на ній Новокостянтинівського водосховища, яке відповідач використовував для рибогосподарської діяльності без належних правовстановлюючих документів.
2. Суд задовольнив позов, виходячи з того, що ТОВ «Розвиток Бізнес Систем» використовувало земельну ділянку водного фонду та водосховище для ведення рибного господарства, не маючи при цьому належних правовстановлюючих документів на землю. Суд зазначив, що Режим рибогосподарської експлуатації та Дозвіл на спеціальне використання водних біоресурсів не є такими документами. Суд також врахував, що згідно з пунктом 24 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України, уповноваженим органом у спірних правовідносинах є Летичівська селищна рада, оскільки спірна земельна ділянка знаходиться на її території. Суд апеляційної інстанції відхилив доводи апелянта про необхідність застосування пункту 24-1 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України, оскільки він набрав чинності після ухвалення рішення судом першої інстанції і не має зворотної сили. Верховний Суд підкреслив, що суди попередніх інстанцій правильно оцінили обставини справи на момент її розгляду, а доводи касаційної скарги не спростовують факту використання відповідачем земельної ділянки без належних правових підстав. Верховний Суд також зазначив, що у разі виникнення питань щодо правонаступництва у виконавчому провадженні, вони вирішуються у встановленому законом порядку.
3. Суд касаційної інстанції залишив рішення судів попередніх інстанцій без змін, а касаційну скаргу ТОВ «Розвиток Бізнес Систем» – без задоволення.
Справа №910/15255/24 від 16/12/2025
1. Предметом спору є стягнення штрафних санкцій з ТОВ “Таланлегпром” на користь Головного центру капітального будівництва, реконструкції та закупівель Державної прикордонної служби України за порушення строків поставки товару за договором.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду, який зменшив розмір штрафних санкцій, враховуючи обставини справи, зокрема, виконання відповідачем значної частини зобов’язань, незначний термін прострочення, відсутність доказів збитків у позивача, а також положення про можливість зменшення розміру штрафних санкцій, передбачені законодавством. Суд касаційної інстанції підкреслив, що питання зменшення розміру штрафних санкцій є дискреційним правом суду, яке вирішується на основі аналізу конкретних обставин справи, і що він, як суд касаційної інстанції, перевіряє лише правильність застосування норм права, а не переоцінює фактичні обставини. Суд також зазначив, що висновки Верховного Суду щодо застосування статей 551 ЦК України та 233 ГК України є загальними, і результат їх застосування залежить від конкретних обставин кожної справи. Суд касаційної інстанції підкреслив, що зменшення розміру неустойки є правом суду та залежить виключно від встановлених судом конкретних обставин кожної справи за наслідками правової оцінки спірних правовідносин та поданих сторонами доказів, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін.
Справа №910/1823/25 від 18/12/2025
1. Предметом спору є розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції.
2. Верховний Суд задовольнив заяву ТОВ «Інтелектуальний транспортний сервіс» про розподіл судових витрат, оскільки ТОВ дотрималося строків звернення із заявою про ухвалення додаткового рішення та подало докази понесення витрат на правничу допомогу. Суд зазначив, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи, часом, обсягом наданих послуг та значенням справи для сторони. ВС врахував, що позивач не оскаржив розмір витрат на професійну правничу допомогу та не довів їх неспівмірність. Суд також посилається на усталену практику ЄСПЛ щодо відшкодування лише обґрунтованих витрат.
3. Суд ухвалив стягнути з Державного підприємства «Лісогосподарський інноваційно-аналітичний центр» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтелектуальний транспортний сервіс» 16 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції.
Справа №340/2809/24 від 18/12/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності військової частини щодо невиплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та компенсації втрати частини доходу за час затримки виплати індексації.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що суди попередніх інстанцій не повною мірою дослідили обставини справи, зокрема, не встановили загальний розмір виплат, належних позивачу при звільненні, розмір середнього заробітку за весь час затримки, а також не визначили частку невиплачених коштів у порівнянні із загальною сумою належних виплат, що є важливим для визначення справедливого розміру компенсації. Суд наголосив на необхідності застосування принципу пропорційності при визначенні розміру відшкодування, враховуючи співмірність заявленої до стягнення суми з конкретними обставинами справи, як-от розмір простроченої заборгованості, її співвідношення із середнім заробітком та поведінку сторін. Суд також вказав на те, що суди попередніх інстанцій припустилися помилок в обчисленні розміру середнього заробітку, не врахувавши формулу, визначену у постанові Верховного Суду від 30 листопада 2020 року у справі № 480/3105/19. Щодо компенсації втрати частини доходу, суд зазначив, що касаційна скарга не містить обґрунтувань порушень судами норм матеріального і процесуального права, що унеможливлює перевірку судових рішень у цій частині. Суд зазначив, що відступає від висновків Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладених у постанові від 06 грудня 2024 року у справі № 440/6856/22, та сформулював правовий висновок щодо обмеження періоду нарахування відшкодування за затримку розрахунку при звільненні шістьма місяцями, запроваджене до статті 117 КЗпП України Законом № 2352-IX.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції для встановлення всіх необхідних обставин та ухвалення рішення відповідно до вимог закону.
Справа №200/2362/23 від 18/12/2025
1. Предметом спору є правомірність відмови військової частини у виплаті грошового забезпечення сестрі зниклого безвісти військовослужбовця після досягнення нею повноліття, але за умови її перебування на денній формі навчання.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що згідно з законодавством, за зниклим безвісти військовослужбовцем зберігається його грошове забезпечення, яке виплачується дружині, повнолітнім дітям, законним представникам неповнолітніх дітей, особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам. Суд зазначив, що хоча піклування над позивачкою припинилося після досягнення нею повноліття, важливим є факт, чи перебувала вона на утриманні брата як студентка денної форми навчання. Суд вказав, що позивачка зверталася до військової частини із заявою про виплату грошового забезпечення, але не отримала відповіді, а суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки доказам, які підтверджують факт подання заяви. Також суди не встановили, чи дійсно заява була направлена відповідачу, і у разі її отримання, чи виконав він обов’язок щодо перевірки повноти поданих документів та прийняття рішення про виплату або відмову у виплаті.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №380/10913/24 від 18/12/2025
1. Предметом спору є оскарження ТОВ «Мобіжук» податкових повідомлень-рішень ГУ ДПС у Львівській області щодо нарахування штрафних санкцій за порушення вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
2. Верховний Суд частково задовольнив касаційні скарги податкових органів, зазначивши, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку щодо скасування одного з податкових повідомлень-рішень в повному обсязі. Суд підкреслив, що використання даних з Системи обліку даних реєстраторів розрахункових операцій (СОД РРО) саме по собі не є достатнім доказом податкового правопорушення, а може бути лише підставою для перевірки. Водночас, якщо в ході перевірки встановлено факт невидачі розрахункового документа встановленої форми, це є порушенням, за яке передбачена відповідальність. Суд також врахував, що кожний факт видачі чеку з порушеннями є окремим правопорушенням, і розмір штрафних санкцій має визначатися з урахуванням кількості таких порушень. В результаті, Верховний Суд змінив рішення судів попередніх інстанцій, зменшивши суму штрафних санкцій, що підлягають скасуванню.
3. Верховний Суд частково задовольнив касаційні скарги податкових органів, скасувавши рішення судів попередніх інстанцій в частині скасування одного з податкових повідомлень-рішень в повному обсязі та ухвалив нове рішення про його скасування в меншій сумі.
Справа №460/20762/23 від 18/12/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності військової частини щодо несвоєчасного розрахунку при звільненні та стягнення середнього заробітку за час затримки.
2. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій, оскільки вони неправильно застосували статтю 117 Кодексу законів про працю України (КЗпП) щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Суд апеляційної інстанції помилково застосував редакцію статті 117 КЗпП, яка обмежує виплату середнього заробітку шістьма місяцями, не врахувавши, що затримка розрахунку почалася до набрання чинності цією редакцією. Верховний Суд вказав, що необхідно враховувати період затримки до і після 19.07.2022 (дата набрання чинності змін до статті 117 КЗпП), а також застосовувати принцип пропорційності при визначенні суми компенсації, враховуючи розмір заборгованості та інші обставини справи. **:** Суд також врахував висновки Великої Палати Верховного Суду щодо компенсаційного характеру виплати середнього заробітку та необхідності забезпечення справедливого балансу інтересів сторін.
3. Верховний Суд постановив скасувати рішення судів попередніх інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №480/1650/23 від 18/12/2025
1. Предметом спору є ненарахування та невиплата військовослужбовцю додаткової винагороди в розмірі 70 000 грн пропорційно до періоду участі у бойових діях під час воєнного стану.
2. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій, оскільки вони не повною мірою з’ясували обставини справи, зокрема, які саме завдання виконував позивач у спірний період, перебуваючи на посаді інспектора прикордонної служби в районі ведення бойових дій, і чи підтверджується це відповідними документами. Суди не дослідили рапорти начальника прикордонної застави щодо виплати додаткової винагороди позивачу та не надали належної оцінки цим доказам. Також, суди не врахували, що перелік підтверджуючих документів про участь у бойових діях не є вичерпним, а обов’язок доведення правомірності своїх дій покладається на відповідача. Суд наголосив, що сам факт дислокації служби позивача у Сумській області не виключає можливість виконання позивачем відповідних завдань, які є підставою для отримання додаткової винагороди.
3. Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №620/7369/24 від 17/12/2025
1. Предметом спору є правомірність податкового повідомлення-рішення, яким ТОВ «НОСІВКА АГРО» було збільшено суму грошового зобов’язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб, оскільки податковий орган вважав, що компанія-нерезидент AGROPROSPERIS 2 LIMITED не є бенефіціарним власником доходу у вигляді процентів.
2. Верховний Суд, скасовуючи рішення апеляційного суду, зазначив, що для застосування зменшеної ставки податку, передбаченої міжнародним договором, необхідно, щоб нерезидент був резидентом країни, з якою укладено договір, надав відповідну довідку та був бенефіціарним власником доходу, тобто мав право не лише на отримання доходу, але й на визначення його подальшої економічної долі. Суд підкреслив, що пільги з міжнародних угод не можуть застосовуватися, якщо нерезидент є лише проміжною ланкою. Важливо, що апеляційний суд не надав належної оцінки доводам позивача та не спростував висновки суду першої інстанції щодо фінансової звітності AGROPROSPERIS 2 LIMITED, установчих документів та підтвердження бенефіціарного володіння. Суд касаційної інстанції вказав на порушення апеляційним судом принципу офіційного з’ясування всіх обставин справи, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до апеляційної інстанції.
Справа №466/2128/23 від 10/12/2025
1. Предметом спору є виділ частки у квартирі, що перебуває у спільній частковій власності, шляхом виплати грошової компенсації.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення апеляційного суду, підтримавши рішення суду першої інстанції, виходячи з того, що при вирішенні питання про припинення права на частку у спільному майні (квартирі) шляхом виплати компенсації, необхідно враховувати майновий стан відповідача та можливість сплатити компенсацію без втрати єдиного житла. Суд наголосив, що примусове стягнення компенсації, яке перевищує фінансові можливості відповідача та призведе до втрати єдиного житла, порушує принцип пропорційності та покладає надмірний тягар. Суд також врахував, що позивачка набула право власності на частку квартири, знаючи про її неподільність та проживання в ній інших співвласників. Суд зазначив, що легітимна мета захисту майнових інтересів позивачки не може виправдовувати втручання в право на житло відповідачів, особливо коли є альтернативні способи реалізації майнових прав. Суд підкреслив, що право на житло має високу соціальну цінність, і його захист є пріоритетним, особливо коли йдеться про єдине житло.
3. Суд касаційної інстанції скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції, яким у задоволенні позову про виділ частки у квартирі шляхом виплати компенсації було відмовлено.
Справа №990/337/25 від 08/12/2025
1. Предметом спору є оскарження рішень Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (ВККСУ) щодо результатів кваліфікаційного іспиту та недопуску до наступного етапу конкурсу на посаду судді апеляційного суду.
2. Велика Палата Верховного Суду залишила в силі рішення суду першої інстанції про повернення позовної заяви позивачу, оскільки позивач пропустив строк звернення до суду і не надав поважних причин для його поновлення. Суд зазначив, що оскаржувані рішення ВККСУ були опубліковані на вебсайті Комісії, що презюмує обізнаність зацікавлених осіб про їх зміст. Суд не прийняв аргументи позивача про те, що вона дізналася про порушення своїх прав лише після оприлюднення рішення Верховного Суду в іншій справі, оскільки це не змінює моменту, коли вона повинна була дізнатися про порушення у її власній справі. Суд також підкреслив, що позивач не вчиняла активних дій для отримання копій рішень ВККСУ протягом строку, встановленого для оскарження. Суд врахував, що ухвала про залишення позовної заяви без руху була доставлена в електронний кабінет позивача, і вона не усунула недоліки в установлений строк.
3. Суд залишив апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції – без змін.
Справа №920/929/23 від 18/12/2025
1. Предметом спору є стягнення з ТОВ “Єрмак” на користь ТОВ “Котельня північного промислового вузла” заборгованості за послуги з постачання теплової енергії, 3% річних та інфляційних втрат.
2. Верховний Суд скасував рішення апеляційного суду, зазначивши, що апеляційний суд не врахував положення Закону України “Про житлово-комунальні послуги” щодо укладення індивідуального договору про надання комунальної послуги, який є публічним договором приєднання, якщо співвласники не обрали іншу модель договірних відносин. Суд також вказав, що апеляційний суд неправомірно констатував відсутність договірних відносин між сторонами та не надав належної оцінки обставинам справи, зокрема, зверненню позивача до відповідача з пропозицією укласти договір. Крім того, Верховний Суд підкреслив, що факт неотримання рахунку не звільняє споживача від обов’язку оплатити фактично надані послуги, а самовільне відключення від мереж централізованого опалення не є підставою для звільнення від оплати послуг теплопостачання. Суд також зазначив, що апеляційний суд не врахував, що відключення від мережі централізованого опалення має відбуватися на підставі рішення постійно діючої міжвідомчої комісії.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції про задоволення позову.
Справа №160/695/24 від 17/12/2025
1. Предметом спору є оскарження податкових повідомлень-рішень, якими Товариству з обмеженою відповідальністю “Інкотрейдбуд” було збільшено суму грошових зобов’язань з податку на прибуток, податку на додану вартість та застосовано штраф за відсутність реєстрації акцизних складів.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, що податковий орган не мав права призначати та проводити документальну планову виїзну перевірку ТОВ “Інкотрейдбуд” під час дії мораторію, встановленого пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ “Перехідні положення” Податкового кодексу України, оскільки постанова Кабінету Міністрів України № 89, якою було скорочено строк дії обмежень на проведення перевірок, не підлягає застосуванню у питаннях, пов’язаних з оподаткуванням, оскільки змінювати положення Податкового кодексу України можливо виключно шляхом внесення змін до цього Кодексу. Суд наголосив, що Закон України «Про Державний бюджет України» як тимчасовий акт законодавства вичерпує свою дію закінченням календарного періоду на який його прийнято. Верховний Суд підкреслив, що проведення перевірки за відсутності законних підстав є достатньою підставою для визнання протиправними податкових повідомлень-рішень, прийнятих за результатами такої перевірки. Суд також зазначив, що його позиція щодо наслідків неправомірного проведення документальних перевірок є сформованою та усталеною.
3. Суд вирішив касаційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №914/2709/24 від 21/10/2025
1. Предметом спору є зобов’язання ТОВ “Газорозподільні мережі України” виконати умови договору про приєднання об’єкта ТОВ “Левгалбуд” до газорозподільної системи.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки ТОВ “Левгалбуд” не виконало своїх зобов’язань за договором, а саме не надало документів, що підтверджують введення в експлуатацію внутрішніх газових мереж та їх наявність у точці приєднання, що є обов’язковою умовою для підключення до газорозподільної мережі згідно з Кодексом газорозподільних систем. Суд також зазначив, що проєкт комерційного вузла обліку газу (ВОГ) підлягав перепогодженню, оскільки не був введений в експлуатацію протягом року після погодження. Суд касаційної інстанції підкреслив, що обов’язок доведення обставин покладається на кожну сторону, і ТОВ “Левгалбуд” не надало достатніх доказів на підтвердження своєї готовності до підключення. Крім того, суд касаційної інстанції відхилив аргументи ТОВ “Левгалбуд” щодо необхідності призначення експертизи, оскільки не було доведено необхідності спеціальних знань для вирішення спору, а також відхилив посилання на практику Верховного Суду у інших справах, оскільки вони не були релевантними до обставин цієї справи.
3. Суд касаційної інстанції залишив рішення судів попередніх інстанцій без змін, а касаційну скаргу – без задоволення.
Справа №910/3776/25 від 18/12/2025
1. Предметом спору є стягнення безпідставно набутих коштів у сумі 932 767,92 грн, які ТОВ “Оператор ГТС України” отримало за банківською гарантією, виданою на забезпечення виконання договору про закупівлю послуг, укладеного з ТОВ “Консалт Сістем”.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення апеляційного суду, зазначивши, що апеляційний суд не врахував умов договору про закупівлю, які передбачали право замовника отримати задоволення своїх вимог за гарантією не тільки у випадку невиконання, а й неналежного виконання договору підрядником, зокрема, порушення строків виконання робіт. Суд вказав, що сторони в договорі чітко визначили, що забезпечення виконання договору повертається лише за умови повного та належного виконання підрядником умов договору. Верховний Суд наголосив, що в даному випадку, на відміну від попередніх рішень, умови забезпечення виконання договору були визначені сторонами конкретно в договорі про закупівлю, а не шляхом відсилання до загальних положень Закону України “Про публічні закупівлі”. Суд також зазначив, що неналежне виконання зобов’язання (порушення строків) є достатньою підставою для утримання суми гарантії, оскільки це було передбачено умовами договору. Крім того, суд вказав, що відсутність порушення (невиконання чи неналежного виконання) основного зобов`язання принципалом, у бенефіціара не виникає підстав для звернення до гаранта для виплати суми банківської гарантії, у такому випадку повернення бенефіціаром принципалу коштів за банківською гарантією відбувається відповідно до статті 1212 ЦК України як безпідставно набутих.
3. Суд касаційної інстанції скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову ТОВ “Консалт Сістем”.
Справа №373/1030/23 від 17/12/2025
1. Предметом спору є усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою лісогосподарського призначення, яку прокуратура вважає незаконно відчуженою.
2. Суд відмовив у задоволенні позову прокурора, оскільки вважає, що прокурор обрав неефективний спосіб захисту порушеного права, а саме: замість віндикаційного позову, який передбачає витребування майна з чужого незаконного володіння, прокурор заявив вимоги про визнання недійсними рішень та скасування державної реєстрації, що не призведе до відновлення володіння земельною ділянкою державою. Суд зазначив, що для витребування нерухомого майна оспорювання рішень органів влади не є ефективним способом захисту. Суд також вказав, що прокурор не довів, що спірна земельна ділянка має цільове призначення земель лісогосподарського призначення та перебуває у користуванні ДП «Переяслав-Хмельницький агролісгосп» або Київської обласної державної адміністрації. Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції щодо неефективного способу захисту, але змінив мотивувальну частину рішення, зазначивши, що суд першої інстанції не надав належної оцінки статусу земельної ділянки та не застосував норми матеріального права, які підлягали застосуванню.
3. Суд касаційної інстанції залишив рішення судів попередніх інстанцій без змін, підтвердивши, що прокурор обрав неналежний спосіб захисту права, оскільки для захисту права власності на земельну ділянку лісового фонду необхідно подавати віндикаційний позов.
Справа №756/9777/23 від 18/12/2025
1. Предметом спору є стягнення заборгованості за договором про надання адвокатських послуг.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, якими відмовлено в задоволенні позовних вимог, виходячи з того, що свобода договору не є абсолютною та обмежується законом і суттю договірних правовідносин, а умова договору про сплату другої частини гонорару у разі дострокового розірвання договору є по суті штрафом за односторонню відмову від договору, що суперечить сутності неустойки. Суд зазначив, що неустойка може бути передбачена лише для забезпечення виконання зобов’язання, а не за правомірну відмову від нього. Також, суд закрив касаційне провадження в частині вимог первісного позивача, оскільки позивач, який подав касаційну скаргу, набув право вимоги лише щодо частини боргу, а доказів на представництво інтересів первісного позивача не надав. Суд касаційної інстанції наголосив, що не може переоцінювати докази та встановлювати нові обставини справи.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №545/1147/24 від 10/12/2025
1. Предметом спору є визнання батьківства та внесення змін до актового запису про народження дитини.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що суди попередніх інстанцій не повно з’ясували обставини справи. Зокрема, відповідач стверджував, що не зміг з’явитися на експертизу через участь у бойових діях, надавши відповідні докази. Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, не врахував ці обставини та передчасно застосував наслідки статті 109 ЦПК України, визнавши факт батьківства через ухилення від експертизи. Апеляційний суд, у свою чергу, не сприяв всебічному та повному з’ясуванню обставин справи, не розглянув можливість проведення експертизи в апеляційній інстанції, що є порушенням норм процесуального права. В результаті, суди не встановили фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №676/5900/24 від 17/12/2025
1. Предметом спору є встановлення факту перебування трьох неповнолітніх дітей на утриманні батька для отримання відстрочки від мобілізації.
2. Суд касаційної інстанції не погодився з висновками судів попередніх інстанцій про наявність спору про право, оскільки спірні правовідносини виникли у зв’язку з відмовою територіального центру комплектування та соціальної підтримки (ТЦК СП) в оформленні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації. Верховний Суд зазначив, що такі спори є публічно-правовими і підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, а не цивільного. Суд врахував, що заявник звернувся до суду після відмови ТЦК СП у наданні відстрочки, що свідчить про наявність спору з суб’єктом владних повноважень. Суд також взяв до уваги, що між колишнім подружжям вже вирішені спори щодо участі у вихованні та утриманні дітей, а метою звернення до суду є реалізація права на відстрочку від мобілізації. Враховуючи, що спірні правовідносини виникли у зв’язку з рішенням ТЦК СП, суд дійшов висновку, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та закрив провадження у справі.
Справа №904/4870/24 від 19/12/2025
1. Предметом спору є клопотання Приватного підприємства “Сармат” про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Логістіклакіфлоу” витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв’язку з касаційним переглядом справи.
2. Верховний Суд, частково задовольняючи клопотання, виходив з наступного:
* Судові витрати на професійну правничу допомогу підлягають розподілу між сторонами, але їх розмір має бути співмірним зі складністю справи, обсягом наданих послуг та часом, витраченим адвокатом.
* Суд не є обов’язково пов’язаним умовами договору про надання правової допомоги при вирішенні питання про розподіл судових витрат, а має оцінювати їх реальність, необхідність та обґрунтованість.
* Враховуючи сталість правової позиції відповідача, відсутність змін у нормативно-правовому регулюванні та попередню обізнаність адвокатського об’єднання з обставинами справи, підготовка до касаційного розгляду не вимагала значного обсягу юридичної роботи.
* Суд враховує практику Європейського суду з прав людини щодо критеріїв відшкодування судових витрат, зокрема, їх фактичність, неминучість та обґрунтованість розміру.
* Зменшення суми витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.
3. Суд ухвалив стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Логістіклакіфлоу” на користь Приватного підприємства “Сармат” 15 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, відмовивши в задоволенні решти вимог.
Справа №646/6704/23 від 17/12/2025
Предметом спору у цій справі є обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 111-1 КК України, а саме колабораційної діяльності.
Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу захисника, скасувавши рішення апеляційного суду та призначивши новий розгляд в апеляційній інстанції. Судді касаційного кримінального суду, ймовірно, виявили певні порушення норм процесуального права або неповноту дослідження обставин справи апеляційним судом, що і стало підставою для скасування вироку. Можливо, були допущені помилки при оцінці доказів, не враховані важливі обставини, або ж порушено право на захист обвинуваченої. Для з’ясування конкретних причин необхідно ознайомитися з повним текстом постанови, де будуть детально викладені мотиви прийнятого рішення. Важливо, що рішення касаційного суду не є остаточним у справі, оскільки її буде переглянуто апеляційним судом.
Суд ухвалив: касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 задовольнити частково, вирок Харківського апеляційного суду від 15 січня 2025 року щодо ОСОБА_7 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Справа №911/1245/21 (911/591/23) від 09/12/2025
1. Предметом спору є витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання недійсним договору іпотеки та скасування рішень державного реєстратора.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій, оскільки вони не дослідили обставини, які мають значення для правильного застосування статті 388 ЦК України, а саме не встановили добросовісність набуття майна ТОВ “Сейф Інвест”, не дослідили корпоративні взаємозв’язки між ТОВ “Сейф Інвест” та ТОВ “Промбудсервіс 2012”, не з’ясували обставини оплатності/безоплатності вибуття майна від ТОВ “Промбудсервіс 2012” на користь ТОВ “Сейф Інвест”, не дослідили обставини передачі майна в іпотеку та дійшли передчасного висновку щодо можливості застосування позовної давності. Суд зазначив, що для застосування пункту 3 частини першої статті 388 ЦК України є визначальним питання добросовісності/недобросовісності набувача, оплатність чи неоплатність набуття добросовісним набувачем такого майна, а також обставини, за яких спірне майно вибуло з володіння первісного власника. Суд також наголосив на необхідності дотримання балансу інтересів боржника, кредиторів та інших заінтересованих учасників у процедурі банкрутства, що передбачає справедливий розподіл майна боржника між кредиторами.
3. Суд скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій і направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №910/3041/25 від 10/12/2025
1. Предметом спору є оскарження ухвали апеляційного господарського суду про повернення апеляційної скарги податкового органу на ухвалу суду першої інстанції про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу у справі про банкрутство.
2. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду, зазначивши, що апеляційний суд помилково повернув скаргу податковому органу, який не є учасником справи про банкрутство, але стверджує, що ухвала про затвердження звіту ліквідатора порушує його права та інтереси. Суд касаційної інстанції наголосив, що апеляційний суд повинен був відкрити апеляційне провадження та перевірити, чи дійсно ухвала суду першої інстанції стосується прав та обов’язків податкового органу, зокрема, чи унеможливлює вона проведення документальної перевірки. Верховний Суд підкреслив, що податковий орган має право оскаржити ухвалу про затвердження звіту ліквідатора, якщо вона безпосередньо стосується його прав та обов’язків, і апеляційний суд повинен був дослідити ці обставини, а не повертати скаргу формально. Суд також вказав на те, що апеляційний суд не надав належної оцінки доводам податкового органу про неможливість проведення перевірки через відсутність підприємства за податковою адресою та ненадання документів ліквідатором.
3. Верховний Суд задовольнив касаційну скаргу, скасував ухвалу апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до апеляційної інстанції.
Справа №603/215/24 від 19/12/2025
1. Предметом спору є відшкодування моральної шкоди, завданої особі внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності.
2. Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, частково задовольнив позов, виходячи з того, що позивач довів факт заподіяння йому моральної шкоди через незаконне кримінальне переслідування та обмеження його прав протягом тривалого часу. Суди врахували тривалість перебування під слідством і судом, застосування запобіжних заходів, що обмежували права позивача, та душевні страждання, пов’язані з порушенням нормальних життєвих зв’язків. При визначенні розміру відшкодування суди керувалися принципами розумності, виваженості та справедливості, а також внутрішнім переконанням. Касаційний суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій, зазначивши, що позивач довів як факт заподіяння моральної шкоди, так і частково розмір відшкодування, а доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, що не входить до компетенції касаційного суду.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №921/412/24 від 09/12/2025
1. Предметом спору є витребування земельних ділянок, скасування державної реєстрації земельних ділянок та повернення майна, ініційоване прокуратурою в інтересах держави.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд неправильно застосував норми процесуального права, зокрема, положення про підстави для залишення позову без розгляду, оскільки не було встановлено порушень позивачем вимог щодо форми та змісту позовної заяви, а також не враховано дискреційні повноваження суду першої інстанції щодо об’єднання чи роз’єднання позовних вимог. Суд касаційної інстанції підкреслив, що порушення судом першої інстанції правил роз’єднання позовних вимог не є обов’язковою підставою для скасування судового рішення, а покладення негативних наслідків на учасників справи через такі порушення не відповідає основним засадам господарського судочинства. Крім того, апеляційний суд не переглянув справу по суті та не перевірив законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд касаційної інстанції також зазначив, що навіть у випадку допущення порушень судом першої інстанції при роз`єднанні позовних вимог, покладення негативних наслідків на учасників справи не відповідало би основним засадам господарського судочинства та призвело би до необґрунтованого обмеження процесуальних прав учасників судового процесу щодо доступу до правосуддя.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до апеляційної інстанції.
Справа №160/33706/23 від 18/12/2025
1. Предметом спору є оскарження постанов державного виконавця про відкриття виконавчого провадження, арешт коштів, визначення витрат та стягнення виконавчого збору, виданих на підставі постанови митного органу про стягнення штрафу.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які визнали протиправними постанови державного виконавця, оскільки Чернігівська митниця пропустила строк для пред’явлення виконавчого документа до виконання, а доказів поновлення цього строку в судовому порядку надано не було. Суд зазначив, що участь Чернігівської митниці в апеляційному розгляді справи спростовує твердження про порушення її прав через незалучення до справи в першій інстанції. Також, Верховний Суд підкреслив, що суди попередніх інстанцій мали право визначати необхідну доказову базу для вирішення спору, і що доводи скаржника щодо причин пропуску строку пред’явлення виконавчого документа не є предметом доказування у цій справі. Суд вказав, що поважність причин пропуску строку може бути розглянута лише у випадку звернення Митниці до суду із заявою про поновлення цього строку.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу Чернігівської митниці без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №140/5414/24 від 18/12/2025
1. Предметом спору є правомірність звільнення позивача з посади начальника Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області у зв’язку з досягненням ним 65-річного віку.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, що продовження граничного віку перебування на державній службі є правом, а не обов’язком суб’єкта призначення, і таке рішення приймається з урахуванням потреб служби. Суд зазначив, що положення пункту 7 частини 1 статті 83 Закону України “Про державну службу” щодо припинення державної служби у разі досягнення державним службовцем 65-річного віку є імперативним, і у разі відсутності рішення про продовження строку перебування на державній службі, є безумовною підставою для звільнення. Також, суд врахував, що хоча звільнення відбулося до формального погодження Міністром соціальної політики, саме погодження було отримано згодом. Суд підкреслив, що відсутність погодження на момент звільнення не може бути підставою для невиконання імперативних вимог Закону України “Про державну службу”. Суд також відхилив доводи позивача про те, що його заява про продовження строку перебування на державній службі не була врахована, оскільки Закон не передбачає окремого рішення щодо такої заяви.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №990/320/25 від 18/12/2025
Предметом спору є оскарження рішення Вищої ради правосуддя (ВРП) та зобов’язання ВРП повторно розглянути заяву позивача.
Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки позивач не надав достатніх доказів на підтвердження протиправності рішення ВРП. Суд зазначив, що ВРП діяла в межах своїх повноважень та дискреції, приймаючи оскаржуване рішення. Також, суд врахував, що позивач не надав переконливих аргументів щодо необхідності повторного розгляду його заяви. Суд підкреслив, що перегляд рішень ВРП можливий лише у випадках грубого порушення процедури або очевидної необґрунтованості рішення, чого в даній справі не було встановлено. Суд виходив з того, що ВРП є незалежним органом, який самостійно приймає рішення на основі внутрішнього переконання та наданих матеріалів.
Суд вирішив відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя.
Справа №990/494/25 від 18/12/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення ВККС України щодо недопуску позивача до четвертого етапу кваліфікаційного іспиту на посаду судді місцевого суду.
2. Суд обґрунтував своє рішення тим, що ВККС діяла в межах своїх повноважень, встановлюючи прохідні бали для етапів кваліфікаційного іспиту, враховуючи кількість прогнозованих вакантних посад. Закон “Про судоустрій і статус суддів” не визначає прохідний бал для тестування когнітивних здібностей, а покладає цей обов’язок на Комісію, яка має враховувати кількість посад, щодо яких оголошено добір. Комісія встановила середній допустимий бал (55%) та прохідний бал, враховуючи обмежену кількість місць, і позивач не набрав достатньо балів для проходження до наступного етапу. Суд також зазначив, що позивач був обізнаний з умовами добору, але не оскаржував їх до моменту отримання негативного результату. Крім того, суд підкреслив, що право на доступ до державної служби не є абсолютним і вимагає дотримання встановлених законом вимог.
3. Суд вирішив відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 в повному обсязі.
Справа №990/50/24 від 04/12/2025
1. Предметом спору є оскарження суддею рішень Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (ВККСУ) щодо змін до Регламенту ВККСУ, які, на думку позивача, порушують її права в процесі кваліфікаційного оцінювання.
2. Суд, відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що на момент звернення позивачки до суду більшість оскаржуваних рішень ВККСУ вже втратили чинність, а отже, задоволення позовних вимог не призведе до відновлення її прав та інтересів. Крім того, суд зазначив, що позивачка не довела, яким чином оскаржувані зміни до Регламенту порушують її права, оскільки вони не були застосовані до неї під час кваліфікаційного оцінювання. Суд також вказав, що повноваження ВККСУ щодо внесення змін до Регламенту є дискреційними, і внесені зміни не виходять за межі повноважень Комісії. Велика Палата Верховного Суду погодилась з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, однак змінила мотивувальну частину рішення, зазначивши, що відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті, а позивачка не є суб’єктом правовідносин, у яких був чи буде застосовано оскаржуваний акт.
3. Суд вирішив залишити без змін рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову, змінивши лише його мотивувальну частину.
Справа №911/1065/24 від 18/12/2025
1. Предметом спору є стягнення заборгованості за договором оренди нежитлового приміщення та сервісного обслуговування.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, якими було задоволено позов про стягнення заборгованості з орендної плати та сервісного обслуговування, оскільки договір оренди було укладено на строк менше трьох років, що не вимагає його нотаріального посвідчення та державної реєстрації, а відсутність підписаних актів наданих послуг не звільняє орендаря від обов’язку оплати фактично наданих послуг. Суд відхилив доводи касаційної скарги про неврахування висновків Верховного Суду в інших справах, оскільки правовідносини в них не є подібними до даної справи, а також визнав правомірним повернення судом першої інстанції до стадії підготовчого провадження для залучення висновку експерта. Суд касаційної інстанції підкреслив, що тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження покладається на скаржника, і в даному випадку такі підстави не були доведені.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №914/396/21 від 16/12/2025
1. Предметом спору є стягнення судових витрат, понесених відповідачем у зв’язку з розглядом справи, позов у якій було залишено без розгляду за заявою позивачів.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які частково задовольнили заяву відповідача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та проведення експертизи, оскільки позов було залишено без розгляду через необґрунтовані дії позивачів. Суд зазначив, що положення частини п’ятої статті 130 Господарського процесуального кодексу України є спеціальним у випадках залишення позову без розгляду, і для компенсації витрат відповідача необхідно встановити необґрунтованість дій позивача, пов’язаних з розглядом справи. Суд врахував, що позивачі тривалий час брали участь у судовому процесі, ініціювали проведення експертизи, а потім подали заяву про залишення позову без розгляду, що свідчить про їхні необґрунтовані дії. Також суд зазначив, що критерії оцінки обґрунтованості дій позивача встановлюються судом у кожній справі індивідуально, і в даному випадку суди попередніх інстанцій правильно оцінили дії позивачів у сукупності.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №560/2196/24 від 17/12/2025
1. Предметом спору є вимога Головного управління ДПС у Хмельницькій області про скасування реєстраційної дії щодо припинення ТОВ «Нью Летичів Агро», здійсненої приватним нотаріусом.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, які залишили позов без розгляду через пропуск позивачем строку звернення до суду. Суд зазначив, що позивач пропустив тримісячний строк, встановлений для суб’єктів владних повноважень, як з моменту вчинення оспорюваної реєстраційної дії, так і з моменту отримання наказу Міністерства юстиції України про відмову в задоволенні скарги на цю дію. Суд відхилив посилання позивача на карантинні обмеження та воєнний стан як на поважні причини пропуску строку, оскільки позивач не довів, що ці обставини безпосередньо перешкоджали йому звернутися до суду вчасно. Суд також зазначив, що причини пропуску строку мають бути нерозривно пов’язані з предметом позову, яким у даному випадку є правомірність дій нотаріуса, а не господарська діяльність ТОВ «Нью Летичів Агро». Крім того, суд зменшив суму витрат на професійну правничу допомогу, заявлену третьою особою, вважаючи її завищеною з огляду на складність справи та обсяг наданих послуг.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін, підтвердивши правомірність залишення позову без розгляду через пропуск строку звернення до суду.
Справа №320/23564/23 від 18/12/2025
1. Предметом спору є оскарження податкового повідомлення-рішення про застосування штрафних санкцій за порушення граничних строків реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.
2. Верховний Суд, скасовуючи рішення апеляційного суду, виходив з того, що з 27 травня 2022 року, з набранням чинності Законом № 2260-IX, платники податків звільняються від відповідальності за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних лише за умови підтвердження неможливості виконання цього обов’язку у встановленому порядку. Оскільки ТОВ «ЕССІТІ Україна» не довело неможливість своєчасної реєстрації накладних, то і підстави для звільнення від відповідальності відсутні. Суд також зазначив, що положення про “ковідний” мораторій (пункт 52-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України) не застосовуються під час воєнного стану, оскільки з 27.05.2022 діє пряма заборона на це. Крім того, ВС наголосив, що платник податків повинен вживати всіх необхідних заходів для виконання свого податкового обов’язку або довести податковому органу неможливість його виконання, посилання на правову невизначеність є неприйнятними, оскільки податкове законодавство чітко визначає необхідність реєстрації податкових накладних. Щодо застосування зменшених штрафних санкцій, передбачених пунктом 90 підрозділу 2 розділу XX ПК України, то вони застосовуються лише до порушень, вчинених після набрання чинності цими нормами, а не мають зворотної дії в часі.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції.
Справа №357/16463/24 від 18/12/2025
1. Предметом спору є встановлення факту смерті особи, яка зникла безвісти під час воєнних дій.
2. Суд відмовив у задоволенні заяви про встановлення факту смерті, оскільки надані докази, такі як повідомлення про зникнення безвісти та акт службового розслідування, свідчать лише про зникнення особи, а не про її беззаперечну загибель. Суд зазначив, що показання свідка, який стверджував про смерть особи, не є достатнім доказом для встановлення факту смерті. Суд врахував, що заявниця не надала документів про відмову органів реєстрації актів цивільного стану в реєстрації смерті. Суд також зазначив, що за наявності припущень про смерть особи, зокрема у зв’язку з воєнними діями, без достовірних доказів, слід звертатися до суду із заявою про оголошення особи померлою, а не про встановлення факту смерті. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, зазначивши, що вони відповідають правовим висновкам Верховного Суду у подібних справах.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.
Справа №914/2372/19 від 17/12/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності державного виконавця щодо невинесення постанови про зупинення виконавчих дій у виконавчому провадженні, де боржником є підприємство оборонно-промислового комплексу.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що для зупинення виконавчого провадження щодо підприємств оборонно-промислового комплексу (ОПК) необхідно встановити, чи включено стягувача, який також є підприємством ОПК, до переліку підприємств-боржників, вчинення виконавчих дій за якими зупиняється у період воєнного стану. Суд апеляційної інстанції помилково вважав, що якщо обидва підприємства (і стягувач, і боржник) належать до ОПК, то положення про зупинення виконавчих дій не застосовуються, не врахувавши необхідність встановлення факту включення стягувача до згаданого переліку. Верховний Суд підкреслив, що саме включення до переліку підприємств-боржників є визначальним фактором для застосування обмежень на виконавчі дії. Суд касаційної інстанції зазначив, що обов’язком боржника є повідомити виконавця про включення до переліку, після чого виконавець має винести відповідну постанову про зупинення виконавчих дій. Суд також врахував, що Прикінцеві та перехідні положення Закону України “Про виконавче провадження” не встановлюють особливого порядку зупинення вчинення виконавчих дій, зокрема, у провадженнях, де боржниками є підприємства оборонно-промислового комплексу.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції, яким було задоволено скаргу боржника.
Справа №916/1838/25 від 15/12/2025
1. Предметом спору є скарга ТОВ “Племптахокомбінат “Запорізький” на дії приватного виконавця щодо внесення змін у виконавче провадження та арешту коштів.
2. Суд касаційної інстанції залишив рішення попередніх судів без змін, підтримавши позицію, що звернення стягнення на кошти ТОВ “Племптахокомбінат “Запорізький” (яке має заборгованість перед боржником) здійснюється в межах вже відкритого виконавчого провадження, а не шляхом відкриття нового. Суд зазначив, що ТОВ “Племптахокомбінат “Запорізький” набуло статусу боржника у виконавчому провадженні на підставі ухвали суду про звернення стягнення на його кошти, і має всі права та обов’язки боржника, визначені Законом України “Про виконавче провадження”. Також, суд підкреслив, що Закон не передбачає примусового стягнення коштів без урахування винагороди приватного виконавця та витрат виконавчого провадження. Суд відхилив аргументи скаржника про порушення норм матеріального та процесуального права, вказавши, що дії приватного виконавця відповідають вимогам законодавства. Суд також вказав, що відсутність технічної можливості ведення виконавчого провадження одночасно відносно двох боржників, робить правомірними дії виконавця по заміні боржника у виконавчому провадженні.
3. Суд залишив касаційну скаргу ТОВ “Племптахокомбінат “Запорізький” без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №752/13774/24 від 18/12/2025
1. Предметом спору є заява про видачу обмежувального припису стосовно кривдника у справі про домашнє насильство.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення апеляційного суду, зазначивши, що для видачі обмежувального припису необхідно встановити реальні ризики, які поведінка кривдника несе для постраждалої особи, а не просто констатувати наявність конфлікту. Суд наголосив, що докази мають підтверджувати обґрунтовані побоювання щодо можливості небезпечних проявів домашнього насильства в будь-якій формі, а не просто свідчити про тривалий конфлікт між сторонами. Судді вказали, що заявниця не надала достатньо доказів, які б безумовно вказували на вчинення навмисного домашнього насильства та визначали ризики його продовження або повторного вчинення. Суд врахував, що обмежувальний припис є тимчасовим заходом, спрямованим на захист і запобігання насильству, а не покаранням. Судді погодилися з тим, що апеляційний суд обґрунтовано відмовив у задоволенні заяви, оскільки не було доведено необхідності застосування спеціальних заходів протидії домашньому насильству, передбачених законом.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін.
Справа №120/16609/23 від 18/12/2025
1. Предметом спору є оскарження військовою частиною ухвали апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження через пропуск строку на апеляційне оскарження.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін ухвалу апеляційного суду, погодившись з тим, що військова частина пропустила строк на апеляційне оскарження без поважних причин. Суд зазначив, що відсутність коштів для сплати судового збору не є поважною причиною для пропуску строку, оскільки державні органи мають можливість перерозподіляти кошти для забезпечення сплати збору. Також суд врахував, що повторне подання апеляційної скарги після повернення попередньої не є безумовною підставою для поновлення строку, особливо коли з моменту повернення скарги до повторного звернення минуло значний час. Суд підкреслив, що введення воєнного стану саме по собі не є достатньою підставою для поновлення строку, якщо не доведено, як саме воєнний стан перешкоджав своєчасному зверненню до суду. Суд також зауважив, що військова частина не надала належних доказів, які б підтверджували неможливість своєчасної сплати судового збору.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу військової частини без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №420/4437/24 від 18/12/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності військової частини щодо не включення додаткової винагороди та індексації до складу грошового забезпечення при розрахунку грошової допомоги на оздоровлення військовослужбовця.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій в частині відмови у включенні додаткової винагороди, передбаченої постановою КМУ №168, до складу грошового забезпечення для розрахунку допомоги на оздоровлення, оскільки Інструкція №558, яка регулює порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби, прямо виключає винагороди з переліку складових, що враховуються при обчисленні розміру допомоги на оздоровлення. Суд зазначив, що законодавець делегував КМУ право визначати розміри грошового забезпечення, а МВС – встановлювати порядок його виплати, встановивши певну ієрархію у визначенні складових грошового забезпечення для розрахунку одноразових виплат. Суд також врахував, що додаткова винагорода має тимчасовий характер і виплачується на підставі наказів командирів, а її розмір не є сталим. Суд підкреслив, що аналогічна правова позиція вже була висловлена Верховним Судом у попередніх рішеннях.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №911/1755/22 (911/3364/23) від 19/11/2025
1. Предметом спору є вимога ТОВ “Виробничо аграрна компанія “Нова технологія” про повернення векселя, скасування протесту векселя та визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, з огляду на “безтоварний” характер векселя.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, зазначивши, що видача векселя є абстрактним правочином, дійсність якого не залежить від його каузи, а юридична сила векселя не залежить від підстав його видачі, тому права та обов’язки, що виникають із векселя, визначаються виключно змістом самого векселя в межах, встановлених законом. Суд підкреслив, що Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі не встановлює вимог щодо “товарності” векселя, оскільки така “товарність” презюмується, а вимога про можливість видавати векселі лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги встановлена національним законом (стаття 4 Закону України “Про обіг векселів в Україні”). Суд також зазначив, що порушення вимог статті 4 Закону України “Про обіг векселів в Україні” тягне відповідальність осіб, винних у порушенні цих вимог, але не звільняє від обов’язку платника за векселем, якщо тільки не буде доведено недобросовісність набувача векселя. Щодо вимог про скасування протесту векселя та визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд зазначив, що боржник не може оспорювати в судовому порядку вчинений нотаріусом виконавчий напис з підстав неправомірності вимог стягувача.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ТОВ “Виробничо аграрна компанія “Нова технологія” без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду та рішення Господарського суду Київської області – без змін.
Справа №916/1838/25 від 15/12/2025
1. Предметом спору є звернення стягнення на грошові кошти третьої особи, яка має заборгованість перед боржником.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення апеляційного суду, зазначивши, що однією з основних умов для звернення стягнення на кошти третьої особи є наявність підтвердженої судом або не оспорюваної цією особою заборгованості перед боржником. Суд встановив, що ТОВ “Племптахокомбінат “Запорізький” (ТОВ “ППК “Запорізький”) має підтверджену судовим рішенням заборгованість перед ТОВ “Нові енергетичні проекти”, а останнє, в свою чергу, має заборгованість перед ТОВ “Персей-Плюс”, що також підтверджено судовим наказом. Суд відхилив аргументи ТОВ “ППК “Запорізький” про те, що на спірні кошти поширюється спеціальний режим використання відповідно до Закону України “Про ринок електричної енергії”, оскільки ТОВ “ППК “Запорізький” у цих правовідносинах виступає споживачем електричної енергії, а не електропостачальником чи оператором системи передачі/оператором ринку, і не має рахунків зі спеціальним режимом використання. Суд також зазначив, що положення Закону України “Про ринок електричної енергії” не впливають на можливість звернення стягнення на кошти ТОВ “ППК “Запорізький” у даному випадку.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін.
Справа №917/1542/24 від 09/12/2025
1. Предметом спору є скасування державної реєстрації права постійного користування земельними ділянками та зобов’язання повернути ці ділянки.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що суди попередніх інстанцій не повно та всебічно дослідили обставини справи, зокрема, не з’ясували правову природу та статус спірних земельних ділянок, чи відносились вони до земель резервного фонду, які не підлягали приватизації, а також не встановили, чи перейшло право постійного користування на ці ділянки до КСП “Ювілейне” в порядку правонаступництва, і чи є ТОВ “Агрофірма “Петрівське” правонаступником КСП “Ювілейне”. Суд також зазначив, що суди не здійснили належної оцінки наявним у справі документам та доводам сторін, що є порушенням норм процесуального права, зокрема статей 86, 236, 237 ГПК України. Крім того, суд вказав на необхідність врахування усталеної практики Верховного Суду щодо підтвердження обставин правонаступництва юридичної особи, зокрема, щодо співвідношення кількісного складу засновників та учасників реорганізованого підприємства.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №120/892/24 від 18/12/2025
1. Предметом спору є бездіяльність військової частини щодо ненарахування та невиплати військовослужбовцю додаткової винагороди в розмірі 100 000 грн за участь у бойових діях.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд не повно та об’єктивно встановив обставини справи, оскільки обмежився формальним посиланням на відсутність відомостей про участь позивача в бойових діях у відповідних журналах, не дослідивши при цьому інші важливі докази, такі як довідка про безпосередню участь у бойових діях, рапорти про виплату доплати до додаткової винагороди, а також витяги з наказу про здійснення виплат. Суд зазначив, що апеляційний суд не перевірив інформацію, зазначену у довідці військової частини, обмежившись лише цитуванням її змісту, та не дослідив первинні документи, на які є посилання у рапортах, не з’ясував, чи дійсно такі документи існують і чи були вони належним чином оформлені та збережені. Також, суд касаційної інстанції наголосив, що обов’язок доказування необґрунтованості вимог позивача покладено на відповідача, і будь-яка інформація стосовно спору має бути підтверджена належними та допустимими доказами.
3. Суд скасував постанову апеляційного суду та направив справу на новий апеляційний розгляд.
Справа №907/451/25 від 17/12/2025
1. Предметом спору є зобов’язання ТОВ “Газорозподільні мережі України” прийняти товар (анодні заземлювачі) від ТОВ “НВКП “Газінвест” за договором поставки та сплатити заборгованість.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які відмовили в задоволенні позову ТОВ “НВКП “Газінвест”, оскільки ТОВ “Газорозподільні мережі України” правомірно відмовилось від прийняття товару, оскільки за результатами експертизи виявилось, що поставлений товар не відповідав якісним характеристикам, визначеним у договорі, а саме: замість графітової крихти, як було передбачено умовами договору, використовувалась інша суміш. Суд також зазначив, що відмова апеляційного суду в призначенні експертизи була обґрунтованою, оскільки наявні в матеріалах справи докази дозволяли встановити обставини справи без спеціальних знань. Суд касаційної інстанції також врахував свободу договору, але підкреслив, що умови договору повинні тлумачитися з урахуванням намірів сторін та загальноприйнятих значень термінів. Крім того, суд застосував принцип contra proferentem, згідно з яким ризики, пов’язані з неясністю умов договору, несе сторона, яка їх включила до договору.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ТОВ “НВКП “Газінвест” без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №460/6960/23 від 18/12/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності військової частини щодо невиплати додаткової винагороди військовослужбовцю за участь у бойових діях у період з 24 лютого 2022 року по 30 травня 2022 року.
2. Суд касаційної інстанції підтвердив право військовослужбовця на отримання додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн за період безпосередньої участі у бойових діях, посилаючись на постанову Кабінету Міністрів України № 168. Суд зазначив, що підтвердженням участі можуть бути довідки командира військової частини, і відповідальність за їх зміст несе уповноважений командир, який їх видав. Важливо, що формальні недоліки в документах, такі як відсутність посилання на рапорт командира, не повинні впливати на підтвердження фактичної участі військовослужбовця у бойових діях, якщо є інші докази, що підтверджують цей факт. Суд також врахував, що держава не може відмовляти у виплаті, якщо військовослужбовець відповідає умовам для її отримання, а суди повинні ретельно досліджувати всі докази, не перекладаючи наслідки недбалості посадових осіб на військовослужбовця.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін, підтвердивши обов’язок військової частини виплатити додаткову винагороду військовослужбовцю.
Справа №420/7589/23 від 18/12/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності прикордонних загонів щодо ненарахування та невиплати додаткової винагороди військовослужбовцю за участь у бойових діях.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій, оскільки вони не повною мірою дослідили обставини справи, зокрема, не з’ясували, які саме завдання виконував позивач у спірний період, і чи були ці завдання пов’язані з безпосередньою участю в бойових діях або заходах із забезпечення національної безпеки та оборони. Суд наголосив, що суди повинні були оцінити всі докази в сукупності, а не лише формальні документи, такі як довідки, і з’ясувати, чи не було випадків, коли відповідач з певних причин не зафіксував участі позивача у бойових діях. Також, суд зазначив, що порушення порядку передачі документів між військовими частинами не може автоматично позбавляти військовослужбовця права на винагороду, якщо інші докази свідчать про його фактичну участь у бойових діях. Суд підкреслив, що обов’язок оформлення документів покладено на керівників органів Держприкордонслужби, і недбалість посадових осіб не повинна впливати на права військовослужбовця.
3. Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №380/5270/24 від 18/12/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності військової частини щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за період з 2018 по 2023 рік.
2. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу військової частини, скасувавши рішення судів попередніх інстанцій в частині виплати індексації за період з 1 січня 2023 року по 27 грудня 2023 року, оскільки на 2023 рік дія Закону України “Про індексацію грошових доходів населення” була зупинена. Суд зазначив, що Порядок проведення індексації грошових доходів населення (Порядок №1078) є лише інструментом для реалізації закону, і не може застосовуватися, якщо закон, який передбачає індексацію, не діє. Суд також вказав, що в умовах воєнного стану пріоритет мають норми спеціального законодавства, які можуть обмежувати конституційні права і свободи, зокрема, право на оплату праці. У зв’язку з цим, нарахування та виплата індексації за 2023 рік є неправомірними.
3. Суд скасував рішення попередніх інстанцій в частині виплати індексації за період з 1 січня 2023 року по 27 грудня 2023 року, а в іншій частині рішення судів попередніх інстанцій залишив без змін.
Справа №420/428/25 від 18/12/2025
1. Предметом спору є оскарження дій Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо обмеження максимальним розміром пенсії позивача та зобов’язання виплачувати пенсію без такого обмеження.
2. Суд, задовольняючи позов, виходив з того, що положення Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, які передбачали обмеження максимального розміру пенсії, були визнані неконституційними рішенням Конституційного Суду України, а тому не підлягають застосуванню. Суд зазначив, що Закон України “Про Державний бюджет України на 2025 рік” не може обмежувати права, передбачені іншими законами, зокрема, спеціальним законом, що регулює пенсійне забезпечення військовослужбовців. Суд також врахував, що Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили щодо інших законів, а обмеження пенсії порушує конституційне право на соціальний захист. Суд підкреслив, що зміна умов пенсійного забезпечення можлива лише шляхом внесення змін до спеціального закону, а не законом про Державний бюджет. Суд послався на правову позицію Верховного Суду у подібних справах, згідно з якою застосування обмежень до пенсій військовослужбовців є протиправним.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін, підтвердивши право позивача на отримання пенсії без обмеження її максимальним розміром.
Справа №380/10913/24 від 18/12/2025
1. Предметом спору є оскарження ТОВ «Мобіжук» податкових повідомлень-рішень ГУ ДПС у Львівській області про нарахування штрафних санкцій за порушення вимог щодо проведення розрахункових операцій.
2. Суд касаційної інстанції, розглядаючи справу, погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що наказ про проведення перевірки був правомірним, оскільки посилання на відповідні пункти Податкового кодексу України (ПК України) є достатньою підставою для її проведення, особливо з огляду на наявність листа ДПС України з аналізом можливих порушень. Суд також підтримав позицію, що притягнення до відповідальності за порушення порядку проведення розрахункових операцій є безпідставним, якщо розрахункові операції проводились із застосуванням РРО на повну суму покупки. Водночас, суд зазначив, що дані з системи обліку даних РРО (СОД РРО) самі по собі не є належним доказом податкового правопорушення, а можуть бути лише підставою для подальшої перевірки. **** Суд відступив від висновку судів попередніх інстанцій щодо одного з податкових повідомлень-рішень, вказавши на необхідність врахування правової позиції Верховного Суду, згідно з якою кожен факт продажу товарів з порушеннями є окремим правопорушенням, що потребує застосування відповідних штрафних санкцій.
3. Верховний Суд частково задовольнив касаційні скарги, скасувавши рішення судів попередніх інстанцій в частині одного з податкових повідомлень-рішень та зменшивши суму штрафних санкцій, а в іншій частині залишив рішення без змін.
Справа №917/542/22 від 17/12/2025
1. Предметом спору є стягнення з ПрАТ “Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат” на користь міноритарних акціонерів заборгованості, що виникла внаслідок реалізації процедури обов’язкового продажу акцій за заниженою ціною.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій, оскільки вони не виконали вказівок Верховного Суду, наданих у попередній постанові у цій справі, а саме: не дослідили правильність визначення будь-яких інших розмірів вартості акції, зазначених у звітах про оцінку та експертних висновках, не перевірили дотримання нормативних стандартів їх визначення, не встановили, чи узгоджуються ці висновки між собою та чи не викликають обґрунтовані сумніви у їх правильності. Також суди не обґрунтували відмову у задоволенні клопотання відповідача про призначення експертизи та не надали оцінку доказам, на які посилався відповідач щодо існування взаємосуперечливих позицій у справі щодо вартості акцій. Суд касаційної інстанції наголосив, що суди мали перевірити, чи проведені дослідження здійснені на підставі НС №1 та НС №3, чи відповідають такі вимогам законодавства, що визначають порядок визначення ціни, а також, чи не викликають відповідні висновки сумніви у їх правильності. Суд також зазначив, що відмова суду першої інстанції у клопотанні відповідача про призначення судової експертизи у справі не відповідає вимогам вмотивованості судового рішення, встановленим ГПК.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №910/10898/24 від 17/12/2025
1. Предметом спору є оскарження наказів Міністерства юстиції України про скасування рішень приватного нотаріуса щодо державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки за Іванківською селищною радою.
2. Суд касаційної інстанції скасував постанову апеляційного суду, який задовольнив позов селищної ради, мотивуючи це тим, що апеляційний суд не врахував попередні висновки Великої Палати Верховного Суду щодо належного складу сторін у таких спорах. Суд зазначив, що у спорах про скасування наказів Мінюсту, якими скасовано рішення про державну реєстрацію речових прав, належним відповідачем є особа, за скаргою якої Мінюст прийняв рішення про скасування реєстрації, тобто Київська обласна державна адміністрація, оскільки саме між нею та селищною радою існує спір про право власності на земельні ділянки. Суд підкреслив, що Мінюст не може бути єдиним відповідачем, оскільки з ним у позивача відсутній спір про речові права. Також суд вказав, що помилкове визначення складу сторін є самостійною підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.
3. Суд касаційної інстанції скасував постанову апеляційного суду та змінив рішення суду першої інстанції, залишивши відмову в задоволенні позову в силі, але з іншою мотивацією.
Справа №337/6553/24 від 02/12/2025
Предметом спору є законність вироку та ухвали щодо особи, обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 301-1 КК України, в частині застосування спеціальної конфіскації системного блоку комп’ютера.
Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу захисника, змінивши рішення судів попередніх інстанцій. Суд вирішив виключити з вироку та ухвали рішення про спеціальну конфіскацію системного блоку комп’ютера, і постановив повернути його обвинуваченому. Мотиви такого рішення в резолютивній частині не зазначені, але можна припустити, що суд дійшов висновку про відсутність достатніх підстав для застосування спеціальної конфіскації саме цього майна, можливо, через недоведеність його використання у вчиненні злочину або його незаконне походження. У решті, судові рішення залишено без змін, що свідчить про згоду суду з кваліфікацією дій та мірою покарання.
Суд прийняв рішення касаційну скаргу захисника задовольнити частково, змінивши рішення судів попередніх інстанцій в частині спеціальної конфіскації майна.
Справа №296/704/21 від 10/12/2025
1. Предметом спору є визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування про надання в оренду земельної ділянки, визнання недійсним договору оренди, скасування записів про реєстрацію прав та знесення самочинного будівництва.
2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій, зазначив, що прокурор має право представляти інтереси держави в суді, коли орган місцевого самоврядування, який мав би захищати ці інтереси, сам є порушником; Держгеокадастр не має повноважень звертатися з позовом про захист прав територіальної громади на землю комунальної власності; Житомирська міська рада, ухвалюючи рішення про передачу земельної ділянки в оренду без проведення земельних торгів, діяла всупереч інтересам територіальної громади, тому не може бути позивачем у цій справі; прокурор правильно визначив Житомирську міську раду відповідачем, оскільки саме її дії оскаржуються; суди попередніх інстанцій не дослідили обставини справи по суті, оскільки помилково визначили неналежного позивача.
3. Суд вирішив скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №756/2858/16-ц від 18/12/2025
1. Предметом спору є оскарження дій державного виконавця щодо розрахунку заборгованості по аліментах.
2. Суд апеляційної інстанції, з яким погодився і Верховний Суд, визнав дії державного виконавця неправомірними, оскільки при розрахунку заборгованості не було враховано факт досягнення повноліття однією з дітей, на утримання яких стягувалися аліменти, що впливає на розмір щомісячних виплат. Суд зазначив, що після досягнення дитиною повноліття, розмір аліментів має бути автоматично перерахований відповідно до частини третьої статті 183 Сімейного кодексу України, незалежно від наявності окремого судового рішення з цього приводу. Також, суд врахував, що державним виконавцем не було взято до уваги квитанцію про сплату аліментів за певний період, що також вплинуло на суму заборгованості. Суд вказав на обов’язок державного виконавця діяти неупереджено та ефективно, вживаючи всіх передбачених законом заходів для повного та своєчасного виконання рішень. Суд наголосив, що непроведення перерахунку аліментів після досягнення дитиною повноліття порушує майнові права боржника.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду про визнання дій державного виконавця неправомірними та зобов’язання здійснити перерахунок аліментів – без змін.
Справа №344/12305/18 від 10/12/2025
1. Предметом спору є визнання незаконним рішення сільської ради про передачу земельної ділянки у приватну власність, скасування державної реєстрації права власності та витребування земельної ділянки.
2. Суд касаційної інстанції, а саме Велика Палата Верховного Суду, переглядала справу щодо наявності у прокурора повноважень на звернення до суду в інтересах Національної академії аграрних наук України (НААН України) у спорі, що виник із земельних правовідносин. Суд зазначив, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у випадках, коли захист цих інтересів не здійснюється або неналежно здійснюється органом державної влади, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, або у разі відсутності такого органу. У даній справі, оскільки спір стосується земельної ділянки державної власності, повноваження щодо її розпорядження належать Кабінету Міністрів України, а не НААН України. Суд також наголосив, що НААН України не є суб’єктом владних повноважень щодо земель державної власності, які передані їм у постійне користування. Тому прокурор, звертаючись до суду, мав залучити Кабінет Міністрів України, чого зроблено не було. **** Суд відступив від попереднього висновку щодо повноважень прокурора представляти інтереси держави в особі НАН України.
3. Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та залишив позов прокурора без розгляду.
Справа №990/256/25 від 08/12/2025
1. Предметом спору є оскарження рішень Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (ВККСУ) щодо результатів кваліфікаційного іспиту кандидата на посаду судді апеляційного суду та відмови в допуску до наступного етапу оцінювання.
2. Суд першої інстанції повернув позовну заяву, вважаючи пропуск строку звернення до суду необґрунтованим. Суд апеляційної інстанції не погодився з таким висновком, зазначивши, що строк звернення до суду слід обчислювати з моменту отримання екзаменаційних відомостей, а не з дати оприлюднення рішень ВККСУ, оскільки саме після ознайомлення з цими відомостями позивач отримав об’єктивну можливість визначитись із наявністю порушення його прав. Суд також врахував, що позивач проходив лікування у період, коли потрібно було готувати позовну заяву, що ускладнило її підготовку. Враховуючи активні дії позивача, спрямовані на отримання інформації щодо оцінювання його робіт, та нетривалий проміжок часу між отриманням відповіді від ВККСУ та зверненням до суду, суд визнав причини пропуску строку поважними. Суд наголосив на необхідності врахування принципу добросовісності при реалізації права на судовий захист.
3. Суд скасував ухвалу суду першої інстанції та направив справу для продовження розгляду.
Справа №420/31911/23 від 18/12/2025
1. Предметом спору є оскарження податкового повідомлення-рішення про нарахування пені за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що суди попередніх інстанцій не повною мірою дослідили обставини справи, зокрема, не надали належної оцінки доводам позивача щодо здійснення операції імпорту без фактичного ввезення товару на митну територію України, що могло вплинути на застосування спеціальної процедури валютного нагляду. Суд зазначив, що положення пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України, на яке посилалися суди, стосується виключно первинних документів, що підтверджують показники податкової звітності, і не застосовується у валютних правовідносинах. Також суд врахував, що сертифікати про форс-мажорні обставини, які були подані в апеляційній інстанції, об’єктивно не могли бути подані раніше, оскільки були видані після рішення суду першої інстанції. Крім того, суд зауважив, що неподання документів банку під час валютного нагляду не звільняє контролюючий орган від обов’язку всебічно оцінити обставини справи при прийнятті рішення.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №260/1164/23 від 17/12/2025
1. Предметом спору є оскарження податкового повідомлення-рішення про нарахування штрафних санкцій за порушення термінів реєстрації податкових накладних.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій, вказавши на необхідність врахування принципу верховенства права та заборони дискримінації платників податків, а також принципу презумпції правомірності рішень платника податків. Суд зазначив, що всі платники повинні мати однакові умови для уникнення відповідальності шляхом реєстрації податкових накладних у перехідний період до 15 липня 2022 року. Також, суд вказав на неповне з’ясування обставин справи судами попередніх інстанцій, зокрема, щодо реєстраційного ліміту позивача та обставин реєстрації податкових накладних, складених у липні 2022 року. Суд наголосив на важливості встановлення можливості платника своєчасно виконувати свої податкові зобов’язання. Суд також зазначив, що суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки обставинам реєстрації податкових накладних, складених у липні 2022 року, хоча податковою перевіркою встановлено порушення граничних строків їх реєстрації та застосовано штраф спірним податковим повідомленням-рішенням.
3. Суд вирішив скасувати рішення судів попередніх інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №914/2450/22(914/2348/24) від 18/12/2025
Предметом спору є поновлення виконання рішення Господарського суду Львівської області та постанови Західного апеляційного господарського суду про стягнення з Приватного підприємства “Трансоіл Груп” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “БНК-Україна” 10 243 537,91 грн вартості безпідставно збереженого майна.
Суд касаційної інстанції, розглядаючи касаційну скаргу ПП “Трансоіл Груп”, залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, однак не вирішив питання про поновлення виконання цих рішень, яке було зупинено ухвалою Верховного Суду на час касаційного провадження. Суд зазначив, що відповідно до ГПК України, питання про поновлення виконання судового рішення має вирішуватися судом касаційної інстанції за результатами перегляду справи. Оскільки суд вирішив питання по суті спору, але не зазначив дії щодо поновлення виконання рішення, він вважає за необхідне ухвалити додаткову постанову. Суд посилається на статтю 244 ГПК України, яка дозволяє суду ухвалити додаткове рішення, якщо не зазначено дії, що потрібно виконати.
Суд постановив поновити виконання рішення Господарського суду Львівської області та постанови Західного апеляційного господарського суду у справі про стягнення вартості безпідставно збереженого майна.
Справа №910/16344/24 від 18/12/2025
1. Предметом спору є визначення черговості задоволення грошових вимог кредитора до боржника у справі про банкрутство.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що суди попередніх інстанцій невірно застосували норми КУзПБ щодо визначення черговості задоволення вимог кредиторів, зокрема, не врахували, що вимоги, забезпечені іпотекою, мають бути виділені окремо в реєстрі кредиторських вимог. Суд зазначив, що кредитор заявив вимоги, частина з яких забезпечена іпотекою, і не відмовлявся від забезпечення, тому суди мали визначити, яка частина вимог є забезпеченою, виходячи з вартості іпотечного майна. Також, суд вказав, що правильне визначення черговості вимог має значення для визначення кількості голосів кредиторів на зборах, що впливає на хід процедури банкрутства. Суд підкреслив, що апеляційний суд не перевірив обґрунтованість висновку місцевого господарського суду щодо віднесення грошових вимог Ініціюючого кредитора в сумі 29845441,74 грн до четвертої черги погашення, попри встановлення обставин щодо укладення між Продавцем і Боржником Іпотечного договору, відступлення вимог за Іпотечним договором Ініціюючому кредитору, а також визначення Ініціюючим кредитором своїх вимог у частині суми 23500000,00 грн при їх заявленні як таких, що забезпечені заставою.
3. Суд скасував постанову апеляційного суду і направив справу на новий розгляд до апеляційної інстанції.
Справа №2-41/97 від 17/12/2025
Предметом спору є клопотання засудженого про заміну захисника та забезпечення його особистої участі в суді касаційної інстанції.
Суддя касаційного суду задовольнив клопотання засудженого, мотивуючи це тим, що засудженому фактично не надавалась правова допомога попереднім захисником, що є порушенням права на захист. Суд послався на положення ст. 46 КПК України 1960 року, а також на обов’язковість участі захисника у кримінальному провадженні, передбачену ст. 45 КПК України 1960 року. Враховуючи, що справа розглядається в касаційному порядку, а засуджений перебуває під вартою, суд вважав за необхідне забезпечити його особисту участь у судовому засіданні, посилаючись на ст. 391 КПК України 1960 року. Для реалізації права на захист суд доручив призначити засудженому нового адвоката та забезпечити його прибуття до суду. Також, суд постановив етапувати засудженого до слідчого ізолятора в Києві для забезпечення його присутності на судовому засіданні.
Суд прийняв рішення задовольнити клопотання засудженого про заміну захисника та забезпечення його особистої участі в суді касаційної інстанції.
Справа №380/25241/21 від 18/12/2025
1. Предметом спору є рішення Мостиської міської ради про виведення депутата зі складу однієї постійної комісії та введення його до іншої.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій, які задовольнили позов депутата, мотивуючи це тим, що позивач пропустив строк звернення до суду, встановлений КАС України. Суд зазначив, що позивач був присутній на сесії міської ради, де приймалося оскаржуване рішення, і висловлював свою незгоду, тому саме з цієї дати слід відраховувати строк на оскарження. Суд не визнав поважними причини пропуску строку, на які посилався позивач, зокрема отримання копій документів від міськради пізніше дати прийняття рішення, оскільки позивач не довів об’єктивної неможливості звернутися до суду вчасно. Суд також вказав, що довідка про статус депутата не є визначальною для звернення до суду, оскільки депутатство підтверджується відповідним посвідченням.
3. Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та залишив позов без розгляду.
Справа №520/9032/25 від 18/12/2025
1. Предметом спору є оскарження фізичною особою-підприємцем податкового повідомлення-рішення про донарахування суми єдиного податку.
2. Верховний Суд скасував рішення апеляційного суду, який залишив позов без розгляду через пропуск строку звернення до суду, вказавши на те, що апеляційний суд не врахував обставини, пов’язані з воєнним станом та вимушеним переміщенням позивачки, які могли бути поважними причинами пропуску строку. Суд касаційної інстанції підкреслив, що апеляційний суд не надав можливості позивачці надати доводи щодо поновлення строку звернення до суду після виявлення факту його пропуску, що є порушенням процесуальних норм. Також, Верховний Суд нагадав про необхідність врахування судами попередніх інстанцій обставин, пов’язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, які могли об’єктивно перешкоджати особі реалізувати своє право на звернення до суду у встановлений строк. Суд також послався на практику Європейського суду з прав людини щодо забезпечення ефективного доступу до суду.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №560/12496/23 від 18/12/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності Ліквідаційної комісії щодо неврахування індексації грошового забезпечення та щомісячної премії при розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні поліцейського.
2. Суд касаційної інстанції зазначив, що одноразова грошова допомога при звільненні була розрахована з урахуванням премії, встановленої на день звільнення, і фактично виплачена з урахуванням премій, нарахованих у вересні 2018 року (94,9% та 82%). Суд вказав, що відсутні підстави для перерахунку допомоги, оскільки відповідач не порушив право позивача на отримання допомоги у належному розмірі. Суд також зазначив, що посилання позивача на те, що у витязі інформації про потребу в коштах розмір премії встановлений у відсотковому розмірі 82 %, а не 94,9 %, не береться до уваги. Суд вказав, що обчислення розміру одноразової грошової допомоги при звільненні відбулося з урахуванням премії, встановленої на день звільнення. Суд також врахував, що згідно з розрахунковим листом позивача та наказом Департаменту захисту економіки Національної поліції України, позивачу було встановлено премію за 7 днів вересня 2018 року в розмірі 1 483,60 грн (94,9 %) та за 17 днів вересня 2018 року – 3 113,27 грн (82 %).
3. Верховний Суд касаційну скаргу задовольнив частково, змінивши мотивувальну частину постанови апеляційного суду, але залишив постанову апеляційного суду без змін в іншій частині.
Справа №917/14/20 від 16/12/2025
1. Предметом спору є стягнення заборгованості за договором про надання послуг з передачі електричної енергії.
2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та залишаючи в силі постанову апеляційного суду про часткове задоволення позову, виходив з того, що на момент винесення рішення судом апеляційної інстанції постанови НКРЕКП, якими було встановлено тарифи на послуги з передачі електричної енергії, були чинними, оскільки рішення судів про визнання їх незаконними були скасовані Верховним Судом. Суд апеляційної інстанції обґрунтовано застосував загальне правило про нікчемність скасованого судового рішення, оскільки ухилення від його застосування призвело б до використання незаконного рішення суду з метою ухилення від виконання цивільного зобов’язання. Суд також врахував акти коригування, підписані сторонами, при визначенні фактичного обсягу наданих послуг. Доводи касаційної скарги про те, що апеляційний суд вийшов за межі апеляційної скарги та мав закрити провадження у справі, відхиляються, оскільки на момент розгляду справи в апеляційній інстанції предмет спору існував, а позивач не відмовлявся від позову. Суд касаційної інстанції також відхилив доводи скаржника про необхідність перегляду рішення суду першої інстанції за нововиявленими обставинами, оскільки на момент апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції не набрало законної сили.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін.
Справа №580/3888/24 від 18/12/2025
1. Предметом спору є оскарження постанови державного виконавця про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні.
2. Суд касаційної інстанції переглянув рішення судів попередніх інстанцій, які визнали протиправною постанову державного виконавця про арешт коштів ПАТ «Черкасиобленерго». Суди попередніх інстанцій виходили з того, що державний виконавець зобов’язаний перевіряти стан виконання боржником судових рішень перед накладенням арешту, інакше це порушує принципи справедливості та неупередженості. Велика Палата Верховного Суду не погодилася з таким висновком, зазначивши, що перевірка виконання рішень є правом, а не обов’язком виконавця, і що закон встановлює стислі строки для арешту майна, що унеможливлює проведення перевірки. Крім того, суд наголосив на обов’язку боржника інформувати виконавця про часткове виконання рішення, і настання негативних наслідків через невиконання цього обов’язку не є протиправною бездіяльністю виконавця. Суд також звернув увагу на те, що суди попередніх інстанцій не встановили, чи подавав позивач документи про сплату частини боргу.
3. Суд скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
**** Суд в рішенні зазначає, що він відступає від попередньої позиції, яка була в інших рішеннях Верховного Суду.
Справа №420/6506/21 від 18/12/2025
1. Предметом спору є визнання протиправним та скасування акту перевірки судна, складеного інспектором служби капітана морського порту.
2. Суд, залишаючи в силі рішення судів попередніх інстанцій, виходив з того, що Правила контролю суден з метою забезпечення безпеки мореплавства (Правила № 545) прямо передбачають право судновласника на оскарження акту перевірки судна до суду. Суд зазначив, що інспектор служби капітана морського порту (ІСКМП) діяв неправомірно, вказавши в акті недоліки, які не є підставою для затримання судна, а також змінивши код вжитих заходів після первинної перевірки. Суд також підкреслив, що інспектори є посадовими особами, які прибули на судно для виконання службових обов’язків, і акт перевірки має бути підписаний усіма інспекторами, які брали участь у перевірці. Крім того, суд звернув увагу на відсутність зазначення посади особи, яка брала участь у повторній перевірці, що ставить під сумнів правомірність її дій. Суд погодився з тим, що випуск судна з порту та зміна коду вжиття заходів підтверджують неправомірність дій інспектора.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №990/217/25 від 11/12/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення екзаменаційної комісії Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (ВККСУ) щодо оцінювання практичного завдання кандидата на посаду судді апеляційного суду.
2. Велика Палата Верховного Суду (ВП ВС) погодилась з судом першої інстанції, зазначивши, що оскаржуване “рішення екзаменаційної комісії” не є рішенням ВККСУ в розумінні закону, яке може бути оскаржене до суду, оскільки воно не має самостійного юридичного значення в процедурі кваліфікаційного оцінювання. ВП ВС підкреслила, що таке “рішення” лише фіксує результат оцінювання і не створює, не змінює та не припиняє прав чи обов’язків кандидата. Суд вказав, що остаточні рішення, які створюють правові наслідки для кандидатів, ухвалюються ВККСУ після прийняття яких безпосередньо настають правові наслідки для особи в процедурі кваліфікаційного оцінювання, і саме такі рішення підлягають судовому контролю. ВП ВС послалась на практику Європейського суду з прав людини, наголосивши, що право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням, якщо вони не завдають шкоди самій суті права і є пропорційними меті. Враховуючи, що спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, провадження у справі підлягає закриттю.
3. Суд скасував рішення суду першої інстанції та закрив провадження у справі.
Справа №990/211/25 від 11/12/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення ВККС про відмову у допуску до конкурсу на посаду судді місцевого суду через невідповідність поданих документів встановленим вимогам.
2. Суд, відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що кандидат на посаду судді подав витяг про відсутність судимості, який був сформований на день раніше встановленої ВККС дати, з якої витяг мав підтверджувати відповідність кандидата вимогам щодо несудимості. Суд підкреслив, що хоча ця різниця в один день може здаватися незначною, але вимога про відповідність документів встановленим вимогам є важливою для забезпечення рівності всіх кандидатів. Суд зазначив, що відомості про судимість можуть змінюватися навіть протягом одного дня, тому для забезпечення актуальності даних ВККС обґрунтовано встановила конкретну дату, не раніше якої мав бути сформований витяг. Суд також вказав, що неістотними недоліками вважаються лише ті, які не перешкоджають розумінню змісту документа та встановленню відповідності кандидата вимогам закону, а в даному випадку недотримання вимог щодо дати формування витягу унеможливлювало достовірне встановлення актуальності відомостей про судимість. Суд відхилив посилання позивача на технічні збої, оскільки документ був поданий вчасно, але з неправильною датою, і позивач не довів наявності об’єктивних перешкод для отримання витягу у межах встановленого строку.
3. Суд залишив апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.
Справа №910/12955/20 від 04/12/2025
1. Предметом спору є скарга ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця щодо незняття арешту з коштів на рахунку, призначеному для отримання пенсійних виплат.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення судів попередніх інстанцій, які задовольнили скаргу ОСОБА_1, вказуючи на те, що під час дії воєнного стану звернення стягнення на пенсію боржника (за винятком певних випадків, таких як стягнення аліментів або відшкодування шкоди, заподіяної злочином) є неправомірним. Суд зазначив, що державний виконавець порушив п.10-2 розділу XIII “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про виконавче провадження”, оскільки списав пенсійні кошти боржника в період дії тимчасової заборони. Суд також врахував, що кошти на рахунку боржника були ідентифіковані як пенсійні, і відсутні докази того, що це були інші види доходу, на які можна було б звернути стягнення. Суд відхилив аргументи скаржника про порушення принципів змагальності та необхідності повного дослідження доказів, оскільки суди попередніх інстанцій належним чином оцінили надані докази, зокрема виписки з банку та довідки, що підтверджують пенсійний характер коштів на рахунку.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №193/411/21 від 17/12/2025
Предметом спору є перегляд за виключними обставинами постанови апеляційного суду у справі про адміністративне правопорушення.
Суддя Великої Палати Верховного Суду розглядає заяву про перегляд постанови апеляційного суду на підставі рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), який встановив порушення Україною міжнародних зобов’язань у справі «Соколов та інші проти України». Заявник стверджує, що апеляційний суд порушив право на справедливий суд, гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Суддя зазначає, що заява відповідає вимогам Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП) щодо перегляду рішень у зв’язку з порушенням міжнародних зобов’язань, встановленим міжнародною судовою установою, юрисдикцію якої визнано Україною. Враховуючи ці обставини, суддя вирішує витребувати копію рішення ЄСПЛ разом з її автентичним перекладом для подальшого розгляду справи.
Суд постановив витребувати з Міністерства юстиції України копію рішення Європейського суду з прав людини у справі «Соколов та інші проти України» разом з її автентичним перекладом.
Справа №337/6553/24 від 02/12/2025
1. Предметом спору є законність застосування судом спеціальної конфіскації майна (системного блоку комп’ютера) у кримінальному провадженні, де було укладено угоду про визнання винуватості.
2. Суд касаційної інстанції, розглядаючи касаційну скаргу захисника, погодився з тим, що суди першої та апеляційної інстанцій порушили вимоги кримінального процесуального закону, застосувавши спеціальну конфіскацію майна, оскільки це не було передбачено умовами угоди про визнання винуватості, укладеної між прокурором та обвинуваченим. Суд наголосив, що відповідно до ст. 472 КПК, в угоді про визнання винуватості мають бути чітко зазначені умови застосування спеціальної конфіскації. Оскільки в даній угоді такої умови не було, суд першої інстанції не мав права застосовувати спеціальну конфіскацію, а апеляційний суд мав виправити цю помилку, але не зробив цього. Суд касаційної інстанції також відхилив доводи захисника щодо пом’якшення покарання в частині іспитового строку, оскільки сторони в угоді не конкретизували тривалість цього строку, залишивши це на розсуд суду, який і визначив його на 2 роки, що є достатнім для контролю за виправленням засудженого.
3. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу захисника, змінив судові рішення та виключив з них рішення про спеціальну конфіскацію системного блоку комп’ютера, постановивши повернути його засудженому.
Справа №687/644/23 від 02/12/2025
Предметом спору у цій справі є перекваліфікація дій засудженого з замаху на вбивство на умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило питання щодо правильності застосування кримінального закону та справедливості призначеного покарання.
Апеляційний суд, перекваліфіковуючи дії засудженого, взяв до уваги відсутність прямого умислу на вбивство, враховуючи раптовість конфлікту, відсутність погроз вбивством, спонтанність використання ножа, показання засудженого про намір лише залякати потерпілу, а також покази потерпілої, що підтверджують відсутність цілеспрямованого удару. Суд також врахував, що засуджений добровільно припинив дії, які могли призвести до смерті, і що експерт оцінив поранення як таке, що могло б бути розцінене як легке тілесне ушкодження за відсутності крововтрати. Верховний Суд погодився з оцінкою апеляційного суду, зазначивши, що покарання відповідає тяжкості злочину та особі засудженого, і що апеляційний суд провів розгляд відповідно до вимог кримінального процесуального закону.
Суд вирішив залишити ухвалу апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу прокурора – без задоволення.
Справа №911/1755/22 (911/1067/23) від 19/11/2025
1. Предметом спору є визнання векселя таким, що не має вексельної сили, скасування акта про протест векселя та визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, оскільки позивач стверджував, що колишній директор перевищив свої повноваження при видачі векселя.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, що вексель містить всі обов’язкові реквізити, визначені законом, і відсутні підстави для визнання його таким, що не має вексельної сили. Суд підкреслив, що згідно зі статтею 8 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, перевищення повноважень представником при підписанні векселя не робить вексель недійсним, а лише може вплинути на відповідальність самого представника. Суд також зазначив, що хоча національне законодавство, зокрема Закон України “Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю”, вимагає згоди учасників на вчинення значних правочинів, відсутність такої згоди не є підставою для визнання векселя недійсним. Суд відхилив аргументи скаржника про порушення норм процесуального права, оскільки не було доведено, що оскаржувані рішення прийняті про права та обов’язки особи, яка не була залучена до участі у справі. Також, суд вказав, що протест векселя та виконавчий напис не можуть бути скасовані лише на підставі перевищення повноважень директором, оскільки безспірність заборгованості підтверджується формальними ознаками, а не обставинами видачі векселя.
3. Суд постановив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №911/2608/25 від 17/12/2025
1. Предметом спору є визнання укладеними договорів відступлення права вимоги та визнання недійсними договорів про надання послуг і підряду.
2. Верховний Суд скасував рішення попередніх інстанцій, які повернули позовну заяву, мотивуючи це тим, що суди не врахували взаємозв’язок між позовними вимогами, зокрема, неможливість розгляду вимоги про укладення договору відступлення права вимоги без вирішення питання про визнання укладеним попереднього договору, а також неможливість заявлення вимог про визнання недійсними договорів підряду та надання послуг без встановлення факту укладення договорів відступлення права вимоги. Суд також зазначив, що суди попередніх інстанцій не врахували, що об’єднання позовних вимог дає можливість досягти процесуальної економії та уникнути ухвалення різних рішень за однакових обставин. Важливо, що Верховний Суд наголосив на необхідності забезпечення позивачу права на доступ до суду та ефективний засіб юридичного захисту, яке було порушено через неправильне застосування судами норм процесуального права. Суд вказав, що повернення позовної заяви з формальних підстав, без урахування фактичних обставин справи та взаємозв’язку між вимогами, є неприпустимим. Суд також зазначив, що чинний ГПК України не передбачає повернення позовної заяви з мотивів, що об’єднання позовних вимог перешкоджає з’ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднює вирішення спору.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та передав справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Справа №187/1313/20 від 10/12/2025
1. Предметом спору є відшкодування збитків, завданих падінням паркану відповідача на газопровід позивача, а також відшкодування моральної шкоди.
2. Верховний Суд не погодився з висновками судів попередніх інстанцій, які відмовили у задоволенні позову, мотивуючи це недоведеністю факту завдання збитків позивачу. ВС наголосив, що суди не врахували, що позивач набув право власності на будівлю, до якої було підведено газопровід, і цей газопровід є приналежністю будівлі. Суди не дослідили належним чином обставини справи, зокрема, причинний зв’язок між падінням паркану та пошкодженням газопроводу, а також не оцінили належним чином докази щодо правового режиму газопроводу. ВС підкреслив, що суди повинні були встановити, чи є газопровід приналежністю головної речі (будівлі) та чи призначений він для її обслуговування. Крім того, ВС вказав на необхідність врахування презумпції вини відповідача у завданні моральної шкоди та оцінки характеру і обсягу страждань, яких зазнав позивач.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій і направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №160/14282/23 від 18/12/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності Комунального некомерційного підприємства «Міська клінічна лікарня №16» щодо приведення в належний стан захисної споруди цивільного захисту.
2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій, керувався тим, що прокурор звернувся до суду в інтересах держави в особі Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій (ДСНС) у Дніпропетровській області, однак чинне законодавство не наділяє ДСНС повноваженнями звертатися до суду з позовом про зобов’язання балансоутримувача привести захисну споруду в готовність. Суд зазначив, що прокурор не довів наявність правових підстав для звернення до суду, оскільки не вказав норму закону, яка б наділяла ДСНС правом на звернення до суду з таким позовом. Суд також врахував, що відповідач у справі, КНП «Міська клінічна лікарня №16», не є суб’єктом владних повноважень, що також свідчить про помилкове визначення кола учасників процесу. Суд підкреслив, що особливий період не скасовує конституційний принцип законності, який вимагає, щоб органи державної влади діяли виключно в межах повноважень, визначених законом.
3. Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та залишив позовну заяву без розгляду.
Справа №320/35831/24 від 18/12/2025
1. Предметом спору є оскарження податкових повідомлень-рішень, винесених Східним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків щодо ТОВ «ПАРІ».
2. У рішенні не наведено аргументів суду, тому я не можу їх описати.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін, тобто рішення на користь ТОВ «ПАРІ».
Справа №242/4382/15-ц від 18/12/2025
1. Предметом спору є звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстроване у встановленому законом порядку, у межах виконавчого провадження.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, що приватний виконавець обґрунтовано звернувся до суду, оскільки відсутність державної реєстрації права власності за боржником на спірне нерухоме майно ускладнює його примусову реалізацію та виконання судових рішень. Суди встановили, що приватний виконавець вжив усіх визначених законом заходів для виконання рішення суду, а боржник не запропонував інших видів майна для реалізації з метою виконання судового рішення. Суд врахував, що застосування звернення стягнення на незареєстроване майно є крайнім заходом, який застосовується лише після вичерпання всіх інших можливих заходів. Суд також зазначив, що боржник не зазначив, які саме заходи не вчинив виконавець для належного виконання рішення суду.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №756/5498/24 від 17/12/2025
Предметом спору у цій справі є встановлення факту проживання однією сім’єю, зміна черговості одержання права на спадкування та усунення від права на спадкування.
Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки позивачка не надала достатніх доказів спільного проживання зі спадкодавцем як сім’я протягом необхідного періоду, а також не довела, що спадкодавець перебував у безпорадному стані та потребував допомоги, від якої відповідачі ухилялися. Суд врахував, що спадкодавець за життя не потребував сторонньої допомоги, самостійно себе забезпечував і не звертався до відповідачів за допомогою. Суд також зазначив, що сам факт опікування спадкодавцем і витрати на поховання не є достатньою підставою для зміни черговості спадкування. Суд оцінив покази свідків та інші докази, дійшовши висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, підкресливши, що встановлення обставин справи та оцінка доказів є їхньою прерогативою.
Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №910/897/25 від 18/12/2025
1. Предметом спору є правомірність дій Антимонопольного комітету України (АМКУ) щодо внесення інформації про ТОВ «Рутен інжиніринг» до Зведених відомостей та Державного реєстру суб’єктів господарювання, яких притягнуто до відповідальності за порушення конкуренційного законодавства, на підставі рішення АМКУ, яке оскаржується позивачем в судовому порядку.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, зазначивши, що АМКУ діяв у межах своїх повноважень, оскільки включення інформації до Зведених відомостей є обов’язком, передбаченим Положенням про набори даних, які підлягають оприлюдненню у формі відкритих даних. Суд також вказав, що внесення даних до Зведених відомостей не є виконанням рішення АМКУ, а отже, не зупиняється у зв’язку з оскарженням цього рішення в суді. Крім того, суд зазначив, що ведення Державного реєстру прямо передбачено Законом України “Про захист економічної конкуренції”, а сам факт перебування реєстру в дослідній експлуатації не робить внесення інформації до нього незаконним. Суд також підкреслив, що обмеження щодо участі в публічних закупівлях, передбачені Законом України “Про публічні закупівлі”, застосовуються на підставі рішення АМКУ, а не факту внесення інформації до реєстрів. **** Суд відступив від правової позиції, викладеної у справі № 910/10407/20, у зв’язку зі зміною законодавства, зокрема, внесенням змін до Закону України “Про захист економічної конкуренції”.
3. Суд вирішив залишити касаційну скаргу ТОВ «Рутен інжиніринг» без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №916/5767/24 від 16/12/2025
1. Предметом спору є усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою, яку прокуратура вважає такою, що належить до природно-заповідного фонду.
2. Суд відмовив у задоволенні позову прокуратури, оскільки не було надано достатніх доказів того, що спірна земельна ділянка розташована в межах національного природного парку “Кам’янська Січ”. Суд зазначив, що відсутній проект створення парку, який би чітко визначав його межі, а також межі парку не були встановлені в натурі. Суд також врахував, що прокуратура відмовилася від проведення експертизи для встановлення факту накладання спірної ділянки на землі природно-заповідного фонду. Апеляційний суд погодився з цим рішенням, додавши, що скасування наказу про передачу ділянки в комунальну власність не відновить порушені права держави. Суд касаційної інстанції підтримав позицію судів попередніх інстанцій, наголосивши на обов’язку кожної сторони довести обставини, на які вона посилається, та на тому, що оцінка доказів є компетенцією судів першої та апеляційної інстанцій.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №910/16097/23 від 16/12/2025
1. Предметом спору є визнання недійсними договорів на закупівлю послуг з оренди нерухомого майна за державні кошти, укладених між Головним управлінням Національної поліції у м. Києві та Товариством з обмеженою відповідальністю “Автоекспо”.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду, який залишив в силі рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову НАЗК. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що НАЗК передчасно звернулося до суду з позовом про визнання недійсними договорів, оскільки відсутній обвинувальний вирок суду або інше рішення компетентного органу, яке б підтверджувало вчинення корупційного або пов’язаного з корупцією правопорушення. Суд касаційної інстанції підкреслив, що для звернення державного органу до суду в державних чи суспільних інтересах повинні бути наявні законодавчі підстави, а в даному випадку такі підстави відсутні. Апеляційний суд обґрунтовано змінив мотивувальну частину рішення суду першої інстанції, виключивши висновки щодо недоведеності удаваності оспорюваних договорів, оскільки суд першої інстанції, надавши оцінку договорам по суті, порушив норми процесуального права, враховуючи відсутність у позивача законних підстав для звернення до суду.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу Головного управління Національної поліції у м. Києві без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду – без змін.
Справа №910/19899/23 від 16/12/2025
1. Предметом спору є оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору та вимоги про відшкодування шкоди, завданої такими постановами.
2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи постанову апеляційного суду, керувався тим, що позовні вимоги про відшкодування шкоди, завданої суб’єктом владних повноважень, повинні розглядатися адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір, тобто оскаржити рішення, дії чи бездіяльність цього суб’єкта. Суд зазначив, що в даному випадку, оскільки позивачі одночасно оскаржують постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору та вимагають відшкодування шкоди, завданої цими постановами, спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Суд також врахував попередні висновки Великої Палати Верховного Суду щодо юрисдикції адміністративних судів у справах про оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору. Суд касаційної інстанції підкреслив, що апеляційний суд помилково не врахував ці положення та не проаналізував належним чином зміст позовних вимог.
3. Суд касаційної інстанції скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі ухвалу суду першої інстанції про закриття провадження у справі.
Справа №727/2059/25 від 17/12/2025
1. Предметом спору є оскарження ухвал судів попередніх інстанцій про застосування примусових заходів медичного характеру до особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки замаху на умисне вбивство.
2. У резолютивній частині рішення, на жаль, не наведено аргументів суду. Зазвичай, при розгляді таких справ, суд касаційної інстанції перевіряє законність та обґрунтованість рішень судів першої та апеляційної інстанцій щодо необхідності застосування примусових заходів медичного характеру, враховуючи висновки судово-психіатричної експертизи, тяжкість вчиненого діяння, суспільну небезпеку особи та інші обставини, що мають значення для справи. Суд також перевіряє дотримання прав особи, стосовно якої вирішується питання про застосування примусових заходів медичного характеру, зокрема, право на захист та участь у судовому засіданні. Оскільки повний текст постанови буде оголошено пізніше, більш детальний аналіз аргументів суду наразі неможливий.
3. Верховний Суд залишив без змін ухвали судів попередніх інстанцій про застосування примусових заходів медичного характеру стосовно ОСОБА_8, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 залишив без задоволення.
Справа №306/981/25 від 18/12/2025
1. Предметом спору є клопотання обвинуваченого про направлення кримінального провадження з одного суду до іншого в межах юрисдикції різних апеляційних судів.
2. У цій ухвалі Верховний Суд не наводить розгорнутих аргументів, якими він керувався при прийнятті рішення, обмежуючись лише констатацією факту розгляду клопотання обвинуваченого. Суд посилається на статтю 376 КПК України, яка дозволяє обмежитися складанням і оголошенням лише резолютивної частини ухвали, якщо складання повного тексту вимагає значного часу. Фактично, суд не висловлює позиції щодо обґрунтованості чи необґрунтованості клопотання, а лише формально фіксує факт його розгляду та прийняте рішення. Для розуміння мотивів суду необхідно дочекатися повного тексту ухвали.
3. Верховний Суд постановив залишити без задоволення клопотання обвинуваченого про направлення матеріалів кримінального провадження до іншого суду.
Справа №910/14748/23 від 18/12/2025
1. Предметом спору є стягнення з об’єднання співвласників багатоквартирного будинку (ОСББ) заборгованості за природний газ, поставлений постачальником “останньої надії”, а також пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат.
2. Суд касаційної інстанції погодився з апеляційним судом, який визнав ОСББ особливим суб’єктом, що діє в інтересах співвласників як колективний побутовий споживач, оскільки ОСББ забезпечує опалення та підігрів води для мешканців будинку, а не здійснює комерційну діяльність. Суд зазначив, що Закон України “Про ринок природного газу” не містить визначення “колективний споживач”, але ОСББ, об’єднуючи побутових споживачів, фактично виступає в їхніх інтересах. Суд також врахував, що теплова енергія, отримана в результаті перетворення газу, призначена виключно для потреб мешканців, а не для реалізації. Тому апеляційний суд обґрунтовано застосував тариф для населення, а не для комерційних підприємств, при розрахунку вартості спожитого газу. Суд касаційної інстанції також відхилив посилання скаржника на інші рішення Верховного Суду, оскільки вони не містили протилежних висновків щодо визначення ОСББ як колективного побутового споживача.
3. Верховний Суд залишив без змін постанову апеляційного суду, відмовивши у задоволенні касаційної скарги постачальника газу.
Справа №922/3416/24 від 16/12/2025
1. Предметом спору є зобов’язання товариства з обмеженою відповідальністю вчинити певні дії, а саме надати певні документи.
2. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу, скасувавши рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні позову щодо надання належним чином засвідчених копій платіжних документів, що підтверджують взаєморозрахунки з постачальниками-нерезидентами. Суд касаційної інстанції вирішив, що суди попередніх інстанцій не повною мірою дослідили обставини справи в цій частині вимог. Зокрема, не було з’ясовано, чи дійсно позивач має право на отримання цих документів, чи є вони необхідними для захисту його прав та інтересів, а також чи не порушує надання таких документів комерційну таємницю товариства. В іншій частині рішення судів попередніх інстанцій залишено без змін, що свідчить про обґрунтованість їх висновків щодо інших вимог позивача. Справа в скасованій частині передана на новий розгляд до суду першої інстанції для повного та всебічного з’ясування обставин.
3. Верховний Суд скасував рішення попередніх інстанцій в частині відмови у наданні копій платіжних документів щодо розрахунків з нерезидентами та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції, а в іншій частині рішення залишив без змін.
Справа №910/7726/25 від 16/12/2025
1. Предметом спору є визнання недійсними загальних зборів Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку (ОСББ).
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду, який скасував ухвалу суду першої інстанції про забезпечення позову шляхом заборони будь-яких реєстраційних дій щодо ОСББ, оскільки такий захід є надмірним і не відповідає предмету спору. Суд зазначив, що заборона має бути чітко визначена щодо конкретних реєстраційних дій, пов’язаних з оскаржуваним рішенням загальних зборів, а не бути загальною забороною на будь-які зміни в реєстрі. Суд також врахував, що предметом позову є лише визнання зборів такими, що не відбулися, а не оскарження конкретних рішень, прийнятих на цих зборах. Суд касаційної інстанції підкреслив, що забезпечення позову має бути співмірним, адекватним, розумним та збалансованим, не порушувати безпідставно права інших учасників, інакше реальний захист порушених прав позивача та їх відновлення можуть стати недосяжними чи істотно ускладнитися.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №120/6603/24 від 18/12/2025
Предметом спору у цій справі є оскарження ТОВ «Джулинський елеватор» податкового повідомлення-рішення, винесеного Головним управлінням ДПС у Вінницькій області.
Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, які задовольнили позовні вимоги ТОВ «Джулинський елеватор». В обґрунтуванні рішення суд, ймовірно, врахував доводи позивача щодо відсутності порушень податкового законодавства при здійсненні господарських операцій. Також, можливо, були досліджені та враховані первинні документи, які підтверджують правомірність дій платника податків. Суд міг взяти до уваги практику застосування податкового законодавства в аналогічних справах, а також принципи податкового права, такі як презумпція добросовісності платника податків. Важливим аспектом могло бути дотримання податковим органом процедури прийняття оскаржуваного рішення. Суд, ймовірно, ретельно перевірив всі обставини справи та дійшов висновку про необґрунтованість доводів податкового органу.
Суд постановив залишити касаційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №520/23058/24 від 17/12/2025
1. Предметом спору було оскарження податкового повідомлення-рішення про нарахування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства, а саме несвоєчасне надходження валютної виручки за експортований товар.
2. Верховний Суд підкреслив, що для звільнення від відповідальності за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, недостатньо просто констатувати наявність форс-мажорних обставин; необхідно довести причинно-наслідковий зв’язок між цими обставинами та неможливістю виконання зобов’язань. Суд зазначив, що сертифікат Торгово-промислової палати України (ТПП) не є беззаперечним доказом форс-мажору, а має оцінюватися судом у сукупності з іншими доказами. У даній справі, висновок ТПП стосувався ускладнень у виконанні договору позивача з іншою компанією, а не з нерезидентом за спірним контрактом, тому не може бути підставою для звільнення від відповідальності. Також, позивач не надав інших доказів, які б підтверджували неможливість виконання зобов’язань саме через форс-мажорні обставини. Суд підкреслив, що воєнний стан сам по собі не є автоматичною підставою для звільнення від відповідальності, якщо не доведено, що саме він унеможливив виконання конкретних зобов’язань.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції, яким у задоволенні позову відмовлено.
Справа №300/1311/24 від 17/12/2025
1. Предметом спору є оскарження податкового повідомлення-рішення про застосування штрафних санкцій за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які відмовили у задоволенні позову ТОВ “ЗАХІД-ТРАНС-ІНВЕСТ”, оскільки компанія не довела правомірність своїх вимог. Суд зазначив, що позивач не скористався правом змінити підстави позову в суді першої інстанції, а намагався додати нові обґрунтування в апеляційній скарзі, що є неприпустимим. Крім того, Верховний Суд підкреслив, що позивач не надав жодних доказів, які б спростовували обставини, викладені в акті перевірки податкового органу. Суд також відхилив доводи касаційної скарги щодо технічних проблем з реєстрацією податкових накладних, оскільки ці обставини не були заявлені як підстава позову в суді першої інстанції. Враховуючи принцип юридичної визначеності, суд касаційної інстанції не знайшов підстав для скасування рішень судів попередніх інстанцій.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ТОВ “ЗАХІД-ТРАНС-ІНВЕСТ” без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №160/19718/23 від 17/12/2025
1. Предметом спору є правомірність дій Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області щодо застосування коефіцієнта цільового призначення земельних ділянок при видачі витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, що перебувають у користуванні АТ “Українська залізниця”.
2. Верховний Суд підтримав рішення апеляційного суду, зазначивши, що при розрахунку нормативної грошової оцінки землі необхідно керуватися технічною документацією, затвердженою рішенням місцевої ради, яка була чинною на момент видачі витягів, а саме рішенням Кам’янської міської ради від 09.07.2020 № 1975-44/VII, а не новою Методикою, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України № 1147. Суд вказав, що згідно з пунктом 4 постанови КМУ № 1147, технічна документація, затверджена до набрання чинності цією постановою, залишається чинною до затвердження нової технічної документації органом місцевого самоврядування. Верховний Суд також наголосив, що відокремлене застосування коефіцієнта з Методики № 1147 до формули, передбаченої Порядком № 489, є неприпустимим, оскільки ці формули розроблені з урахуванням певної послідовності застосування коефіцієнтів. Суд також зазначив, що у випадку наявності відомостей про нормативну грошову оцінку земельних ділянок у Державному земельному кадастрі, використання ручного режиму обрахунку для оформлення та видачі витягу є неправомірним.
3. Верховний Суд постановив залишити касаційну скаргу АТ “Українська залізниця” без задоволення, а постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 03.10.2024 – без змін.
Справа №640/14850/20 від 16/12/2025
1. Предметом спору є оскарження податкових повідомлень-рішень, якими Товариству було збільшено податкові зобов’язання з податку на прибуток, зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ та суму від’ємного значення з ПДВ, а також застосовано штрафні санкції.
2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення апеляційного суду, вказав, що Товариство правомірно сформувало витрати та податковий кредит, оскільки господарські операції з контрагентами були реальними та підтверджені належними первинними документами. Суд наголосив, що контролюючий орган не надав доказів, які б свідчили про обізнаність Товариства щодо неправомірної діяльності його контрагентів або про злагодженість дій між ними. Також, суд врахував рішення господарських судів, якими було підтверджено реальність виконання господарських операцій між Товариством та одним з контрагентів. Суд касаційної інстанції також взяв до уваги, що контролюючий орган не провів інвентаризацію товарно-матеріальних цінностей Товариства під час перевірки, що є важливим для встановлення факту використання товарів у господарській діяльності. **:** Суд касаційної інстанції послався на постанову Великої Палати Верховного Суду, яка відступила від попереднього висновку щодо неможливості легалізації господарських операцій з фіктивними підприємствами.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції, яким позовні вимоги Товариства були задоволені.
Справа №160/6798/25 від 17/12/2025
1. Предметом спору є оскарження рішень податкових органів про відмову в реєстрації податкової накладної та зобов’язання ДПС зареєструвати податкову накладну.
2. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду, який відмовив у відкритті апеляційного провадження через пропуск строку на апеляційне оскарження, мотивуючи це тим, що відсутність коштів для сплати судового збору не є поважною причиною для поновлення строку. ВС зазначив, що апеляційний суд не врахував, що ГУ ДПС усунуло недоліки первісної апеляційної скарги у стислі строки після її повернення, що свідчить про добросовісну процесуальну поведінку. Суд касаційної інстанції підкреслив, що при вирішенні питання про поважність причин пропуску строку, суд має враховувати обставини, які стали підставою для повернення попередньої скарги, а також період часу, який сплинув з моменту, коли особа дізналась про відповідне рішення суду. Враховуючи швидке повторне подання апеляційної скарги та усунення недоліків, ВС дійшов висновку про порушення апеляційним судом норм процесуального права та принципу рівності сторін, що призвело до порушення права на судовий захист.
3. Суд касаційної інстанції скасував ухвалу апеляційного суду та направив справу до апеляційного суду для продовження розгляду.
Справа №914/3146/23 від 09/12/2025
1. Предметом спору є законність рішення органу місцевого самоврядування про надання земельної ділянки в постійне користування підприємству, а також скасування державної реєстрації цього права та повернення ділянки територіальній громаді.
2. Верховний Суд не погодився з рішенням апеляційного суду, який відмовив у задоволенні позову прокурора, вважаючи, що прокурор обрав неналежний спосіб захисту. ВС зазначив, що вимога про повернення земельної ділянки є належним способом захисту, оскільки у разі її задоволення буде відновлено право територіальної громади на землю. ВС вказав, що апеляційний суд не перевірив обґрунтованість позовних вимог по суті, а лише формально послався на неналежний спосіб захисту. ВС наголосив, що суд повинен оцінювати всі позовні вимоги в комплексі, щоб забезпечити повний та ефективний захист порушених прав. ВС також відхилив аргументи відповідача про те, що вимога про повернення земельної ділянки є майновою і вимагає сплати більшого судового збору, зазначивши, що така вимога є немайновою, оскільки не змінює власника ділянки, а лише зобов’язує повернути майно.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до апеляційного суду.
Справа №910/11325/23 від 25/11/2025
1. Предметом спору є стягнення з ПрАТ “НЕК “Укренерго” на користь АТ “НАЕК “Енергоатом” суми заборгованості за договором про врегулювання небалансів електричної енергії, а також інфляційних втрат та трьох процентів річних.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, зазначивши, що обов’язок з оплати за придбану балансуючу електричну енергію виникає у відповідача з моменту виставлення рахунку адміністратором розрахунків (відповідачем) у системі управління ринком, а не з моменту отримання рахунку позивачем. Суд також підкреслив, що суди попередніх інстанцій правильно перевірили розрахунок позивача щодо інфляційних втрат та трьох процентів річних, встановивши його відповідність умовам договору та чинному законодавству, а доводи відповідача про необхідність округлення сукупного індексу інфляції до десяткового числа після коми не знайшли підтвердження. Крім того, суд касаційної інстанції зазначив, що апеляційний суд правомірно прийняв до розгляду докази, подані позивачем на спростування контррозрахунку відповідача, оскільки такі докази не могли бути подані до суду першої інстанції з об’єктивних причин. Суд касаційної інстанції також підкреслив, що переоцінка доказів не входить до його компетенції.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ПрАТ “НЕК “Укренерго” без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №910/18639/23 від 25/11/2025
1. Предметом спору є вимога Квартирно-експлуатаційного відділу міста Херсона до “Нафтогаз Трейдинг” про зобов’язання здійснити перерахунок обсягу спожитого природного газу за певний період.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки, згідно з Кодексом газорозподільних систем та Правилами постачання природного газу, саме Оператор ГРМ (а не постачальник) відповідає за облік газу та визначення обсягів споживання, а постачальник здійснює розрахунки на підставі даних, отриманих з інформаційної платформи Оператора ГТС. Суд зазначив, що “Нафтогаз Трейдинг” не має права самостійно визначати обсяги споживання газу споживачем. Суд також врахував, що КЕВ м. Херсон не передавав АТ “Херсонгаз” показники лічильника за спірний період, тому обсяг спожитого газу було визначено на основі попередніх даних. Суд підкреслив, що згідно з договорами між сторонами, споживач зобов’язаний надавати постачальнику копії актів про обсяг розподіленого газу, складених між Оператором ГРМ та споживачем. Суд вказав, що доводи скаржника зводяться до переоцінки доказів, що виходить за межі повноважень Верховного Суду.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №910/8912/25 від 10/12/2025
1. Предметом спору є оскарження ухвали про відмову у відкритті провадження у справі за позовом про визнання юридичних осіб холдинговими компаніями та стягнення збитків за примусовий викуп акцій.
2. Суд касаційної інстанції погодився з судами попередніх інстанцій щодо відмови у відкритті провадження в частині визнання юридичних осіб холдинговими компаніями, оскільки така вимога не є спором про право, а направлена на встановлення обставин, що не є предметом розгляду господарського суду. Водночас, суд касаційної інстанції підтримав апеляційний суд в частині скасування ухвали про відмову у відкритті провадження щодо стягнення збитків, оскільки не було встановлено тотожності сторін, предмету та підстав спору зі справою, на яку посилався суд першої інстанції. Суд зазначив, що чинне законодавство та судова практика розмежовують випадки відмови у відкритті провадження у справі з посиланням на приписи статті 175 ГПК України і відмову у позові, коли йдеться про застосування принципу «res judicata». Суд касаційної інстанції наголосив, що питання обґрунтованості позовних вимог має бути вирішено судом під час розгляду справи.
3. Верховний Суд залишив касаційні скарги без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №Б8/065-12 (911/756/23) від 18/11/2025
1. Предметом спору є витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання недійсними договорів іпотеки, оскільки майно було відчужене внаслідок торгів, результати яких згодом були визнані недійсними.
2. Суд, відмовляючи у задоволенні позову про витребування майна, керувався тим, що відповідачі є добросовісними набувачами, які придбали майно за відплатними договорами і не знали про незаконність попередніх торгів; відповідачі мають обґрунтований приватний інтерес у збереженні майна, яке часто є їхнім єдиним житлом; позивачі не вжили своєчасних заходів для збереження майна банкрута; ліквідація попередніх набувачів унеможливлює отримання відповідачами компенсації; витребування майна порушить справедливий баланс і покладе на відповідачів надмірний тягар, що є порушенням статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Суд також врахував, що майно зазнало поліпшень, і тривалий час перебувало у володінні відповідачів. Суд зазначив, що витребування майна на підставі статті 388 ЦК України може мати обмеження, якщо таке витребування порушуватиме статтю 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №910/3027/24 (910/10433/24) від 09/12/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру позивача, яка була передана в іпотеку для забезпечення зобов’язань третьої особи.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями попередніх судів, зазначивши, що позивач обрав неефективний спосіб захисту свого права, оскільки визнання недійсним договору купівлі-продажу майнових прав не призведе до поновлення його прав на квартиру. Суд вказав, що належним способом захисту в даному випадку є вимога про визнання відсутності права іпотеки на квартиру позивача, оскільки саме це дозволить усунути правову невизначеність щодо обтяження майна. Суд також врахував, що позивач вже звернувся з таким позовом в іншій справі, що свідчить про обрання ним належного способу захисту. Суд підкреслив, що надмірно формалізований підхід до позовних вимог суперечить завданню господарського судочинства, але в даному випадку суди правильно встановили, що обраний спосіб захисту не є ефективним. Суд також зазначив, що позивач юридично захищений, оскільки без його згоди неможлива повторна реєстрація права іпотеки.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №590/1440/23 від 03/12/2025
1. Предметом спору є заява Органу опіки та піклування про визнання фізичної особи недієздатною та призначення опікуна.
2. Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, частково задовольнив заяву, визнавши особу недієздатною, але відмовив у призначенні запропонованого опікуна, мотивуючи це тим, що не доведено неможливість матері виконувати обов’язки опікуна, і припустив, що призначення опікуном заявника є способом ухилення від мобілізації. Суд касаційної інстанції не погодився з такими висновками, зазначивши, що суди попередніх інстанцій не врахували, що рішення органу опіки та піклування має дорадчий характер, не з’ясували, чи зверталася мати із заявою про призначення її опікуном, і не надали належної оцінки доводам про те, що мати не виявила бажання бути опікуном, а також не врахували, що чинним законодавством не передбачено обмежень щодо призначення опікуном особи мобілізаційного віку. Крім того, суд касаційної інстанції вказав на те, що висновки суду не можуть ґрунтуватися на припущеннях, і суди не з’ясували, якими доказами підтверджується обставина, що звернення органу опіки та піклування до суду із заявою щодо призначення опікуном пов’язане з намаганням особи уникнути виконання обов’язку щодо захисту Вітчизни.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови у призначенні опікуна та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №523/9103/23 від 10/12/2025
1. Предметом спору є вимога ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про демонтаж камер відеоспостереження, встановлених відповідачем у місцях загального користування багатоквартирного будинку.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що суди попередніх інстанцій не врахували важливі обставини справи, зокрема, що одна з камер відеоспостереження була встановлена безпосередньо біля вхідних дверей позивача, що може свідчити про втручання в її особисте життя. Суди не збалансували право відповідача на захист свого майна за допомогою відеоспостереження та право позивача на повагу до її приватного життя, гарантоване статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Також, суди не надали належної оцінки тому, чи було таке відеоспостереження необхідним та пропорційним, і чи не існувало інших, менш нав’язливих способів захисту майна відповідача. Суд касаційної інстанції наголосив на необхідності встановлення справедливої рівноваги між інтересами сторін та врахування усталеної практики ЄСПЛ щодо тлумачення поняття “приватне життя” та допустимості відеоспостереження.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №159/125/24 від 01/12/2025
Предметом спору є заява особи, яка досягла шістнадцяти років, про надання їй права на шлюб з конкретною особою.
Суд касаційної інстанції зазначив, що відсутність оскарження судового рішення безпосередньо заявницею не є перешкодою для перегляду рішення, якщо її інтереси співпадають з інтересами особи, яка оскаржила рішення. Також, суд наголосив на необхідності залучення обох батьків до участі у справі про надання права на шлюб, навіть якщо між батьками є конфлікт, для всебічного врахування інтересів дитини. Суд вказав, що відмова у наданні права на шлюб можлива лише у випадках, коли це суперечить інтересам заявника, зокрема, через ризики для її психічного, морального або соціального розвитку, а також наголосив на активній ролі суду у встановленні цих обставин. Суд також підкреслив, що рішення про надання права на шлюб має чітко визначати особу, з якою надається право на шлюб, і що обмеження права на шлюб є втручанням у приватне життя, яке має бути пропорційним і мати правомірну мету.
Суд частково задовольнив касаційну скаргу, скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №420/31911/23 від 18/12/2025
1. Предметом спору є оскарження податкового повідомлення-рішення про нарахування пені за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки доводам позивача щодо здійснення операції імпорту без ввезення товару на митну територію України, а також не врахували сертифікати про форс-мажорні обставини, подані позивачем на стадії апеляційного перегляду. Суд зазначив, що положення пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України стосуються лише первинних документів, що підтверджують показники податкової звітності, і не застосовуються у валютних правовідносинах. Крім того, суд вказав, що сам факт неподання документів банку під час здійснення валютного нагляду не звільняє контролюючий орган від обов’язку надати всебічну оцінку обставинам справи. Суд також врахував, що сертифікати про форс-мажорні обставини були видані після рішення суду першої інстанції, що об’єктивно унеможливлювало їх подання на попередній стадії розгляду.
3. Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №855/14/25 від 18/12/2025
Предметом спору є оскарження ухвали суду апеляційної інстанції щодо відмови у припиненні релігійної організації.
У цій справі Верховний Суд підтримав рішення суду апеляційної інстанції, залишаючи без задоволення апеляційну скаргу Державної служби України з етнополітики та свободи совісті. Суд, імовірно, погодився з попереднім рішенням апеляційного суду, який не знайшов достатніх підстав для припинення діяльності релігійної організації “КОРЕЦЬКИЙ СВЯТО-ТРОЇЦЬКИЙ ЖІНОЧИЙ СТАВРОПІГІЙНИЙ МОНАСТИР МОСКОВСЬКОГО ПАТРІАРХАТУ”. Рішення може базуватися на відсутності доведених фактів порушень законодавства, які б виправдовували таке серйозне втручання у свободу віросповідання, або ж на недоліках у доказовій базі, представленій Державною службою з етнополітики та свободи совісті. Також, суд міг враховувати важливість забезпечення релігійної свободи та необхідність дотримання балансу між державним контролем і правом на вільне сповідування релігії. Відсутність детальної аргументації у тексті ускладнює повний аналіз мотивів суду.
Суд постановив залишити апеляційну скаргу Державної служби України з етнополітики та свободи совісті без задоволення, а ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2025 року – без змін.
Справа №924/332/25 від 17/12/2025
1. Предметом спору є визнання недійсними рішень загальних зборів та засідання правління ОСББ, а також скасування реєстраційної дії щодо зміни керівника ОСББ.
2. Суд касаційної інстанції залишив рішення попередніх судів без змін, оскільки не знайшов підстав для скасування оскаржуваних рішень. Суд зазначив, що хоча позивача і не було належним чином повідомлено про скликання загальних зборів, це не є безумовною підставою для визнання недійсними всіх рішень, прийнятих на цих зборах. Суд також врахував, що рішення загальних зборів є результатом волевиявлення більшості співвласників, і суди повинні уникати зайвого втручання в діяльність ОСББ, враховуючи баланс інтересів усіх співвласників. Суд касаційної інстанції підкреслив, що інтереси окремого власника можуть не збігатися з інтересами інших співвласників, тому суди повинні враховувати баланс інтересів усіх співвласників та самого ОСББ. Суд також вказав, що доводи скаржника зводяться до незгоди з оцінкою доказів, наданою судами попередніх інстанцій, що виходить за межі повноважень касаційного суду.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №922/4567/24 від 09/12/2025
1. Предметом спору є визнання відсутнім права кредитора у ТОВ “РОЯЛ ПЕЙ ЮРОП” (SIA “ROYAL PAY EUROPE”) за договором про відступлення та набуття прав.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення попередніх судів, оскільки ТОВ “ОПЦІОН-ТРЕЙД” обрав неналежний спосіб захисту, вимагаючи визнання відсутності права кредитора одночасно з вимогою про припинення договору про відступлення прав, що є окремими вимогами. Суд зазначив, що визнання відсутності права є превентивним заходом для усунення правової невизначеності, але не є ефективним, коли вимога поєднується з вимогою про припинення договору. Суд підкреслив, що положення Цивільного та Господарського кодексів не передбачають такого способу захисту, як “визнання договору припиненим”, а належним способом захисту в такому випадку є вимога про визнання відсутності права відповідача. Суд також врахував, що обрання неналежного способу захисту є самостійною підставою для відмови в позові, незалежно від інших обставин справи. Суд касаційної інстанції наголосив, що господарські суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки позовним вимогам ТОВ “ОПЦІОН-ТРЕЙД” про визнання договору про відступлення та набуття прав припиненим та не врахували висновки Верховного Суду, на які обґрунтовано посилалися скаржники.
3. Суд скасував рішення попередніх інстанцій в частині задоволення позовних вимог ТОВ “ОПЦІОН-ТРЕЙД” та відмовив у задоволенні цих вимог.
Справа №620/547/23 від 18/12/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності військової частини щодо ненарахування та невиплати військовослужбовцю додаткової винагороди в розмірі 100 000 грн за період участі в бойових діях.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що суди попередніх інстанцій, відмовляючи в задоволенні позову, неправильно застосували норми матеріального права, зокрема, абзац 3 пункту 1 Окремого доручення № 912/з/29, зосередившись виключно на виконанні позивачем бойових завдань у першому ешелоні оборони. Суд не врахував, що згідно з абзацом 4 цього ж пункту, право на додаткову винагороду також виникає при виконанні бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення діючих угруповань військ безпосередньо в районі ведення бойових дій. Крім того, суди не надали належної оцінки всім доказам у справі, зокрема, не з’ясували, які саме завдання, за якою посадою і де саме виконував позивач у спірний період, що унеможливило встановлення фактичних обставин, важливих для правильного вирішення справи. Суд також зазначив, що пояснення командира роти охорони, на які посилалися суди, не можуть бути належним доказом, оскільки є інші пояснення цієї ж особи, що свідчать про протилежне.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних вимог за період з 13 травня 2022 року до 09 червня 2022 року та з 22 червня до 29 вересня 2022 року і направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №607/7682/25 від 18/12/2025
1. Предметом спору є оскарження постанови про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
2. Суд першої інстанції повернув позовну заяву позивачу, оскільки один з примірників позовної заяви не був підписаний позивачем, і апеляційний суд з цим погодився. Верховний Суд не погодився з таким рішенням, вказавши, що якщо разом з підписаною позовною заявою не було надано її копії відповідно до кількості учасників справи, то суд мав залишити позовну заяву без руху та надати строк для усунення цього недоліку, а не повертати позовну заяву. Суд зазначив, що наявність підписаної і непідписаної позовної заяви не є підставою для повернення позову у значенні, вжитому в пункті 3 частини четвертої статті 169 КАС України. Також, колегія суддів вважає помилковим посилання суду апеляційної інстанції на постанову Великої Палати Верховного Суду від 23 червня 2022 року у справі №990/55/22, оскільки обставини мають суттєву відмінність.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Справа №320/35134/24 від 17/12/2025
1. Предметом спору є оскарження податкових повідомлень-рішень, якими Головне управління ДПС у Київській області збільшило ТОВ “ПРОПАН-СЕРВІС” суму грошових зобов’язань з податку на прибуток та податку на додану вартість, а також застосувало штрафні санкції.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення апеляційного суду, зазначивши, що податковий орган не надав достатніх доказів для підтвердження порушень з боку ТОВ “ПРОПАН-СЕРВІС”. Щодо ПДВ, суд вказав, що податкова не довела факту використання товарно-матеріальних цінностей у негосподарській діяльності, а надані платником первинні документи не викликали зауважень. Щодо податку на прибуток, суд погодився з апеляційним судом, що технічна помилка у фінансовій звітності не призвела до заниження податкових зобов’язань, а витрати обліковувалися відповідно до облікової політики підприємства та підтверджувалися первинними документами. Суд також наголосив, що обов’язок доведення правомірності нарахувань покладається на контролюючий орган, а не на платника податків. Суд касаційної інстанції підкреслив, що не має права переоцінювати докази, які вже були оцінені судами попередніх інстанцій.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області без задоволення, а постанову Шостого апеляційного адміністративного суду – без змін.
Справа №160/27036/23 від 18/12/2025
1. Предметом спору є правомірність дій комендатури щодо нарахування та виплати військовослужбовцю грошового забезпечення з урахуванням фіксованої суми, а не прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня відповідного року.
2. Верховний Суд підтримав рішення судів попередніх інстанцій, які відмовили у перерахунку грошового забезпечення позивачу за період з 20 травня по 8 липня 2023 року, оскільки з 20 травня 2023 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України № 481, яка змінила підхід до розрахунку грошового забезпечення, встановивши фіксовану суму замість прожиткового мінімуму. Суд зазначив, що не може перебирати на себе функції законодавчої та виконавчої влади, а також, що органи державної влади повинні діяти відповідно до закону і в межах норм, що визначають їхні повноваження. ВС наголосив, що внесені Постановою № 481 зміни до пункту 4 Постанови № 704 не дозволяють застосовувати попередню редакцію пункту 4 Постанови № 704, як на тому наполягає позивач. Суд також врахував принцип диспозитивності в адміністративному судочинстві, згідно з яким суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог, і не може самостійно обирати правову підставу та предмет позову. Крім того, суд зазначив, що касаційна скарга позивача не містить обґрунтувань незгоди з рішенням судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №555/611/23 від 18/12/2025
1. Предметом спору є визнання незаконним звільнення позивача з роботи у зв’язку зі скороченням штату, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, які встановили, що звільнення позивача було незаконним, оскільки роботодавець не врахував її переважне право на залишення на роботі при скороченні штату. Суди виходили з того, що роботодавець не провів належний аналіз кваліфікації та продуктивності праці працівників, посади яких скорочуються, та не запропонував позивачу всі наявні вакантні посади. Суд касаційної інстанції підкреслив, що роботодавець зобов’язаний перевірити наявність у працівників, посади яких скорочуються, більш високої чи більш низької кваліфікації і продуктивності праці. Також, суд зазначив, що при відсутності різниці у кваліфікації і продуктивності праці перевагу на залишення на роботі мають працівники, перелічені у частині другій статті 42 КЗпП України. Суд касаційної інстанції також відхилив заяву позивача про закриття касаційного провадження, оскільки не було встановлено підстав для цього.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №280/5892/25 від 18/12/2025
1. Предметом спору є встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України керівника підприємства-боржника.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду, який залишив позов податкового органу без розгляду через пропуск строку звернення до суду. Суд зазначив, що контролюючий орган має право звернутися до суду з вимогою про обмеження виїзду керівника боржника протягом трьох місяців з дня виникнення підстав для цього, а саме після спливу 240 днів з моменту вручення податкової вимоги. Суд підкреслив, що встановлення строків звернення до суду дисциплінує учасників процесу та забезпечує юридичну визначеність. Також суд відхилив аргументи податкового органу про застосування іншого строку давності, оскільки спір стосується не стягнення податкового боргу, а забезпечення його погашення шляхом обмеження виїзду керівника. Суд наголосив, що контролюючий орган не може самостійно продовжувати строки, встановлені законом, оскільки він “зв’язаний законом” і діє лише в межах строків, встановлених законодавцем.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу податкового органу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №462/6534/24 від 17/12/2025
Предметом спору у цій справі є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо засудження особи за ухилення від призову на військову службу під час мобілізації (ст. 336 КК України).
Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу захисника, змінивши рішення судів попередніх інстанцій. Суд врахував обставини справи, особу обвинуваченого та можливість його виправлення без реального відбування покарання. Основним аргументом суду було застосування ст. 75 КК України, яка дозволяє звільнити особу від відбування покарання з випробуванням, якщо суд дійде висновку про можливість виправлення засудженого без ізоляції від суспільства. Суд також поклав на засудженого обов’язки, передбачені ст. 76 КК України, зокрема, періодично з’являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти про зміну місця проходження військової служби. Суд вирішив, що такі обов’язки сприятимуть виправленню засудженого та запобіганню вчиненню нових злочинів.
Суд звільнив особу від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк та поклавши певні обов’язки.
Справа №910/349/23 від 17/12/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним рішення звітно-виробничої конференції Федерації велосипедного спорту України.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій, які відмовили у задоволенні позову, мотивуючи це тим, що суди не встановили належним чином обставини щодо членства позивача у Федерації на момент прийняття спірного рішення, а також не дослідили питання щодо можливого порушення прав позивача як члена Федерації. Суд касаційної інстанції зазначив, що суди попередніх інстанцій не врахували, що позивач раніше обіймав посаду президента Федерації, а отже, за статутом, мав бути її членом. Суд також вказав на те, що саме на відповідача покладався обов’язок довести відсутність у позивача статусу члена Федерації на момент проведення конференції, чого зроблено не було. Крім того, суд касаційної інстанції підкреслив, що суди попередніх інстанцій не встановили всі обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, зокрема, не дослідили питання щодо відповідності прийнятого рішення вимогам чинного законодавства та статуту юридичної особи, а також ефективності обраного способу захисту.
3. Суд скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій і передав справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №140/2462/25 від 17/12/2025
Предметом спору є оскарження рішення Головного управління ДПС у Волинській області фізичною особою-підприємцем.
У рішенні не наведено жодних аргументів, якими керувався суд, лише зазначено, що касаційну скаргу ФОП задоволено частково, рішення судів попередніх інстанцій скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Причини скасування рішень судів попередніх інстанцій та позиція касаційного суду щодо спору невідомі, оскільки наявна лише вступна та резолютивна частини постанови.
Суд прийняв рішення касаційну скаргу фізичної особи-підприємця задовольнити частково, рішення судів попередніх інстанцій скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №320/7835/23 від 19/12/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення міграційної служби про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням.
2. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій, які визнали протиправним скасування міграційною службою рішення про набуття громадянства України за територіальним походженням, вказуючи на те, що суди не дослідили належним чином обставини, які слугували підставою для скасування громадянства, зокрема, вирок суду, яким було встановлено факт подання особою неправдивих відомостей для отримання громадянства. Суд також зазначив, що суди попередніх інстанцій передчасно застосували статтю 61 Конституції України щодо заборони повторного притягнення до юридичної відповідальності, не встановивши обставини, за яких особа вважається притягнутою до відповідальності вперше, та не надавши належної оцінки попереднім рішенням про скасування громадянства. Суд наголосив на важливості забезпечення національної безпеки та запобігання правопорушенням, особливо під час воєнного стану, що робить обґрунтованим скасування рішення про надання громадянства особам, які надали неправдиві відомості. Верховний Суд вказав на необхідність врахування принципу правової визначеності, але зазначив, що скасування рішення про набуття громадянства можливе у випадках, визначених законом, з метою виправлення помилки органу, допущеної через неправомірні дії особи.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №420/13814/24 від 19/12/2025
1. Предметом спору є оскарження постанови приватного виконавця про арешт майна (морського судна), власником якого позивач вважає себе, а не боржника у виконавчому провадженні.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що даний спір не є публічно-правовим, оскільки він виник не з приводу порушення прав позивача суб’єктом владних повноважень, а з приводу захисту права власності на майно, на яке накладено арешт. Суд зазначив, що у даній справі наявний спір про право, оскільки існують розбіжності щодо того, кому насправді належить арештоване судно. Суд підкреслив, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржнику, повинна звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, як це передбачено статтею 59 Закону України “Про виконавче провадження”. Суд також врахував правову позицію Великої Палати Верховного Суду про те, що спір про скасування постанови державного виконавця про арешт майна є цивільно-правовим і має вирішуватися за правилами цивільного або господарського судочинства, залежно від суб’єктного складу.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін, підтвердивши закриття провадження в адміністративній справі.
Справа №260/1805/24 від 19/12/2025
1. Предметом спору є оскарження наказу Міністерства юстиції України про анулювання рішень державних реєстраторів щодо реєстрації права власності та права постійного користування земельними ділянками за Міжгірською селищною радою.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що суди попередніх інстанцій не повно та не всебічно дослідили обставини справи, зокрема не перевірили дотримання Міністерством юстиції України процедури розгляду скарги Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», не надали належної оцінки документам, які могли підтверджувати право постійного користування підприємства на спірні земельні ділянки, та не встановили, чи були обґрунтованими висновки Центральної Колегії Мін’юсту з розгляду скарг щодо порушень державними реєстраторами загальних засад державної реєстрації. Суд також зазначив, що суди попередніх інстанцій помилково послались на преюдиційні обставини у інших справах, оскільки відповідні рішення мали процесуальний характер і не встановлювали обставин щодо права власності на спірні земельні ділянки. Суд касаційної інстанції підкреслив важливість принципу офіційного з’ясування всіх обставин у справі, який вимагає від суду активної ролі у встановленні всіх обставин, необхідних для ухвалення справедливого та об’єктивного рішення.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій і направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №520/29003/24 від 19/12/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності Головного управління ДСНС у Харківській області щодо нескладання висновку про виплату одноразової грошової допомоги та зобов’язання вчинити дії щодо складання такого висновку.
2. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду, який відмовив ДСНС у відкритті апеляційного провадження, мотивуючи це тим, що ДСНС не була залучена до участі у справі, і тому не може оскаржувати рішення в порядку статті 323 КАС України. Суд зазначив, що ДСНС подає апеляційну скаргу на підставі статті 293 КАС України, оскільки рішення суду першої інстанції стосується прав та обов’язків ДСНС, а не залучення ДСНС до участі у справі є порушенням процесуальних норм. Суд наголосив, що апеляційний суд повинен був перевірити доводи ДСНС про те, що рішення суду стосується її прав та обов’язків, і лише після цього приймати рішення про відкриття провадження. Врахування доводів ДСНС під час попереднього апеляційного розгляду за скаргою іншої особи не є підставою для відмови у відкритті провадження.
3. Суд скасував ухвалу апеляційного суду та направив справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Справа №120/6603/24 від 18/12/2025
1. Предметом спору є правомірність податкового повідомлення-рішення, яким ТОВ «Джулинський Елеватор» було збільшено суму грошового зобов’язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб у зв’язку з нібито неправомірним застосуванням пільгової ставки оподаткування до процентних доходів, виплачених компанії-нерезиденту AGROPROSPERIS 2 LIMITED (A2L).
2. Суд, підтримуючи рішення попередніх інстанцій, наголосив, що для застосування пільгової ставки оподаткування, передбаченої міжнародним договором, нерезидент повинен бути бенефіціарним власником доходу, тобто мати право на отримання доходу та визначати його подальшу економічну долю. Суд зазначив, що контролюючий орган не довів, що A2L була лише транзитною ланкою для перерахування коштів, оскільки не було встановлено кореспондуючого обов’язку передати права на дохід третій особі. Також, суд врахував, що A2L мала право вимоги за кредитними договорами, використовувала отримані процентні доходи для надання нових позик, і факт спрямування частини доходу на викуп власних привілейованих акцій не свідчить про відсутність статусу бенефіціарного власника. Суд також зазначив, що використання A2L моделі аутсорсингу та застосування режиму умовного відрахування відсотків (NID) не спростовує її самостійності та статусу бенефіціарного власника. Важливо, що контролюючий орган не надав достатніх доказів, які б спростували ці висновки, а його аргументи зводилися до переоцінки доказів.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №160/13256/25 від 19/12/2025
1. Предметом спору є оскарження дій військових частин щодо нарахування та виплати грошового забезпечення військовослужбовцю, а також зобов’язання здійснити перерахунок та виплату цих сум з урахуванням певних нормативних вимог.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій, які повернули позовну заяву військовослужбовцю через пропуск строку звернення до суду. Суд зазначив, що суди попередніх інстанцій не врахували, що строк звернення до суду у справах щодо виплати грошового забезпечення починає відлік з моменту, коли позивач отримав достовірну та документально підтверджену інформацію про обсяг і характер виплачених йому сум. Суд також вказав, що суди не встановили факту отримання позивачем письмового повідомлення про нараховані та виплачені йому суми, а наявний в матеріалах справи наказ про звільнення не містить достатньо інформації для визначення початку перебігу строку звернення до суду. Крім того, суд врахував попередню позицію Верховного Суду, згідно з якою до правовідносин, що виникли до 19 липня 2022 року, застосовується редакція статті 233 КЗпП, яка не обмежувала строк звернення до суду у справах про стягнення заробітної плати.
3. Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Справа №160/26910/24 від 19/12/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності Управління соціальної та ветеранської політики щодо нерозгляду заяви про призначення допомоги при народженні дитини та зобов’язання розглянути цю заяву.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні заяви Управління соціальної та ветеранської політики про заміну сторони виконавчого провадження. Суд зазначив, що згідно із Законом України “Про державну допомогу сім’ям з дітьми”, саме органи соціального захисту населення є уповноваженими призначати та виплачувати допомогу при народженні дитини. Посилання відповідача на постанови Кабінету Міністрів України, які нібито передають ці повноваження Пенсійному фонду, є безпідставними, оскільки закон має вищу юридичну силу. Суд підкреслив, що Кабінет Міністрів України уповноважений визначати лише порядок призначення та виплати допомоги, а не змінювати орган, відповідальний за це. Оскільки Управління не надало доказів передачі адміністративної компетенції щодо призначення допомоги Пенсійному фонду, суди обґрунтовано відмовили в задоволенні заяви про заміну боржника.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №560/1718/24 від 17/12/2025
Предметом спору є оскарження податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у Хмельницькій області Товариством з обмеженою відповідальністю “Теофіпольська енергетична компанія”.
Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу ТОВ “Теофіпольська енергетична компанія”, а скаргу ДПС залишив без задоволення, скасувавши рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо податку на прибуток та від’ємного значення об’єкта оподаткування. Суд не погодився з висновками попередніх інстанцій в частині збільшення грошового зобов’язання з податку на прибуток та зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток, пославшись на необхідність більш ретельного дослідження обставин справи. Справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції для з’ясування всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення спору. В іншій частині рішення судів попередніх інстанцій залишено без змін.
Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій частково та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №826/9705/17 від 18/12/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення Дисциплінарної комісії та наказу Міністерства юстиції України про анулювання свідоцтва арбітражного керуючого, а також зобов’язання вчинити дії щодо відновлення відповідних відомостей в Єдиному реєстрі.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, що контролюючий орган порушив порядок проведення перевірки арбітражного керуючого, оскільки не надав належних доказів повідомлення позивача про проведення перевірки, що унеможливило реалізацію його права на захист. Суд зазначив, що відсутність належного повідомлення не може розцінюватися як ненадання документів на перевірку або відмова від її проведення. Також, суд вказав, що висновки Верховного Суду у справах № 817/357/18 та № 806/3/17 не є релевантними до даної справи, оскільки в тих справах було встановлено факт обізнаності арбітражного керуючого про проведення перевірки, чого не було доведено у даному випадку. Суд наголосив, що орган влади зобов’язаний обґрунтовувати свої рішення, вказуючи мотиви, за якими вони були прийняті. Враховуючи встановлені обставини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для скасування рішень судів попередніх інстанцій.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу Міністерства юстиції України без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №140/2462/25 від 17/12/2025
1. Предметом спору є оскарження податкового повідомлення-рішення про застосування штрафних санкцій за порушення порядку ведення обліку товарних запасів.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що суди попередніх інстанцій не повно і всебічно дослідили обставини справи, зокрема, не з’ясували, які саме порушення були встановлені контролюючим органом та чи були надані платником податків первинні документи, що підтверджують облік та походження товарних запасів. Суди не врахували специфіку діяльності ФОП як комісіонера при оцінці достатності наданих документів для підтвердження обліку товарів. Також, суди не розмежували два види правопорушень, передбачених статтею 20 Закону про РРО: реалізація необлікованих товарів та ненадання документів, що підтверджують облік товарів. Через неповне встановлення обставин справи та ненадання належної оцінки доказам, суди попередніх інстанцій дійшли помилкових висновків щодо правомірності податкового повідомлення-рішення.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №420/12942/20 від 19/12/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності прокуратури щодо нарахування та виплати грошового забезпечення прокурору.
2. Суд касаційної інстанції, переглянувши рішення судів попередніх інстанцій, дійшов таких висновків:
* Військовим прокурорам, як військовослужбовцям, грошова допомога на оздоровлення має виплачуватися відповідно до Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” у розмірі місячного грошового забезпечення.
* Надбавка за вислугу років військовим прокурорам з 04 липня 2016 року по 28 лютого 2018 року має виплачуватися відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 1294, а не відповідно до Порядку № 1090.
* Виплата посадового окладу, одноразової грошової допомоги та компенсації за невикористані дні відпустки має здійснюватися з урахуванням окладу за військове звання, розрахованого виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, починаючи з 29 січня 2020 року (дати набрання чинності рішенням суду про скасування змін до постанови КМУ № 704).
* Починаючи з 25 вересня 2019 року, оплата праці прокурорів, які не пройшли атестацію, здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури (Постанова № 505). Рішення Конституційного Суду України від 26 березня 2020 року № 6-р/2020 не є підставою для перерахунку заробітної плати за період до цієї дати.
* Надбавка за виконання обов’язків на адміністративній посаді позивачу не належить, оскільки посади начальника відділу не відносяться до адміністративних посад у військовій прокуратурі.
* Для розрахунку компенсації за невикористані дні відпустки при звільненні позивача (у зв’язку зі скороченням штатів) не застосовується коефіцієнт 3,8.
3. Суд касаційної інстанції частково задовольнив касаційні скарги, скасувавши рішення судів попередніх інстанцій у певних частинах та ухваливши нові рішення, а в інших частинах залишив рішення без змін.
Справа №560/6166/24 від 19/12/2025
1. Предметом спору є оскарження військовослужбовцем рішень та дій, пов’язаних з його призовом на військову службу під час мобілізації.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про пропуск позивачем строку звернення до суду, оскільки позивач знав про свій призов на службу ще у 2022 році, але звернувся до суду лише у 2024 році, посилаючись на відсутність юридичних знань для розуміння протиправності мобілізації. Суд зазначив, що незнання про порушення прав через байдужість або небажання дізнатися про них не є поважною причиною для поновлення строку. Суд також вказав, що введення воєнного стану не є безумовною підставою для поновлення строку, якщо позивач не доведе, як саме воєнний стан завадив йому звернутися до суду вчасно. Суд відхилив посилання позивача на статус учасника бойових дій, оскільки не було доведено, як цей статус перешкоджав своєчасному зверненню до суду.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №640/8468/20 від 19/12/2025
1. Предметом спору є вимога ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про стягнення вихідної допомоги та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду, який відмовив у задоволенні позову, виходячи з того, що позивача було поновлено на посаді на підставі іншого судового рішення, яке набрало законної сили, і йому вже було виплачено середній заробіток за час вимушеного прогулу. Суд наголосив, що виплата вихідної допомоги має компенсувати відсутність доходу у період пошуку нової роботи, але оскільки позивача було поновлено на посаді та виплачено компенсацію за вимушений прогул, підстав для виплати вихідної допомоги немає. Суд також зазначив, що одночасне стягнення середнього заробітку як за статтею 117 КЗпП України (затримка розрахунку при звільненні), так і за статтею 235 КЗпП України (вимушений прогул) є подвійним стягненням, що є неприпустимим. Суд підкреслив, що висновки щодо застосування статті 44 КЗпП України у взаємозв’язку з положеннями статей 117 та 235 цього Кодексу є універсальними, і індивідуальні особливості цієї справи не впливають на можливість їх застосування.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №990/103/25 від 16/12/2025
1. Предметом спору є оскарження рішень Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (ВККС) та Вищої ради правосуддя (ВРП) щодо невідповідності судді займаній посаді, що призвело до її звільнення.
2. Суд, відмовляючи в задоволенні позову, зазначив, що ВККС та ВРП діяли в межах своїх повноважень, оцінюючи відповідність судді критеріям професійної етики та доброчесності. Суд підкреслив, що використання матеріалів кримінального провадження, зокрема протоколів негласних слідчих (розшукових) дій (НСРД), було правомірним, оскільки ці матеріали були розсекречені та використовувалися не для встановлення вини у кримінальному провадженні, а для оцінки етичної поведінки судді. Суд також врахував, що суддя була належним чином повідомлена про засідання ВРП, а її пояснення щодо обставин, які стали підставою для висновків ВККС, були критично оцінені. Суд наголосив на важливості дотримання суддями високих етичних стандартів та необхідності зміцнення довіри до судової влади. Суд також зазначив, що процедура кваліфікаційного оцінювання не підміняє дисциплінарне провадження, а має на меті оцінити відповідність судді займаній посаді.
3. Суд вирішив відмовити в задоволенні позову повністю, залишивши в силі рішення ВККС та ВРП про звільнення судді.
Справа №560/1718/24 від 17/12/2025
1. Предметом спору є оскарження податкових повідомлень-рішень, якими ТОВ “Теофіпольська енергетична компанія” було донараховано податок на прибуток та зменшено суму від’ємного значення об’єкта оподаткування.
2. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу ТОВ “Теофіпольська енергетична компанія” та залишив без задоволення касаційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області, скасувавши рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо податку на прибуток та від’ємного значення об’єкта оподаткування, і направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Суд вказав, що суди попередніх інстанцій не повно з’ясували обставини щодо асоційованості підприємств при реалізації частки в статутному капіталі, не дослідили належним чином висновок експерта та не надали оцінку доводам позивача. Щодо інших питань, зокрема, щодо реальності господарських операцій з ФОП та правомірності включення відсотків за кредитними коштами до складу витрат, Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій, визнавши їх обґрунтованими. Суд також зазначив, що чинне законодавство не вимагає ліцензії для здійснення науково-технічних робіт, що було важливим аргументом позивача.
3. Суд скасував рішення попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних вимог ТОВ “Теофіпольська енергетична компанія” щодо податкових повідомлень-рішень з податку на прибуток та від’ємного значення об’єкта оподаткування, направивши справу на новий розгляд до суду першої інстанції, а в решті рішення залишив без змін.
Справа №560/1718/24 від 17/12/2025
1. Предметом спору є оскарження ТОВ “Теофіпольська енергетична компанія” податкових повідомлень-рішень ГУ ДПС у Хмельницькій області щодо збільшення податкового зобов’язання з податку на прибуток та зменшення суми від’ємного значення об’єкта оподаткування.
2. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу ТОВ “Теофіпольська енергетична компанія”, вказавши на наступне:
* Суди попередніх інстанцій не повно з’ясували обставини щодо правомірності включення до фінансових витрат відсотків за кредитними коштами, зокрема, не розмежували, на які саме кваліфікаційні активи спрямовувались кредитні кошти.
* Суди не дослідили достатньо обставин щодо того, чи є ТОВ «ПЕРША ПОДІЛЬСЬКА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ» асоційованим підприємством ТОВ «ТЕОФІПОЛЬСЬКА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ», зокрема, не з’ясували наявність координації господарської діяльності між підприємствами та не оцінили належним чином висновок експерта з цього питання.
* Суди не надали належної оцінки доводам позивача про відсутність необхідності отримання ліцензії на здійснення науково-технічних робіт ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2, а також не врахували економічний ефект від таких робіт для позивача.
* Водночас, Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо обґрунтованості господарських операцій ТОВ “Теофіпольська енергетична компанія” з ФОП ОСОБА_3, ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_6, ФОП ОСОБА_7, ФОП ОСОБА_8 та ФОП ОСОБА_9, оскільки податковий орган не довів відсутність реальних наслідків цих операцій.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо податкових повідомлень-рішень та направив справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції, а в решті рішення судів залишив без змін.
Справа №300/6615/24 від 17/12/2025
1. Предметом спору є оскарження податкових повідомлень-рішень, якими ТОВ «Легенда-Ф» було збільшено податкові зобов’язання з податку на прибуток, ПДВ, податку на нерухоме майно, а також застосовано штрафні санкції.
2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення апеляційного суду, вказав на наступне:
* Щодо порушення строків реєстрації розрахунків коригування (РК), то строк для їх реєстрації має обчислюватися з моменту фактичного надходження РК до покупця, а не з дати складання. Відповідальність за несвоєчасну реєстрацію РК не може покладатися на покупця, якщо затримка сталася до моменту отримання ним цього документа.
* Щодо податку на нерухоме майно, то контролюючий орган безпідставно застосував ставку податку в розмірі 0,5% замість 0,1% для об’єктів, які є пам’ятками архітектури.
* Щодо ТМЦ, то висновок про використання ТМЦ не в господарській діяльності є необґрунтованим, оскільки інвентаризація була проведена, і невизнання її результатів з мотивів відсутності представників контролюючого органу є безпідставним, оскільки інвентаризація здійснювалася у період проведення документальної виїзної перевірки, а тому посадові особи контролюючого органу повинні були бути присутніми за місцем проведення перевірки.
* Щодо продажу квартир, то контролюючий орган не довів належними доказами продаж майнових прав нижче собівартості, а також не врахував, що ціни на ідентичні об’єкти були однаковими і до інших покупців, до яких у контролюючого органу не було претензій.
* Щодо безоплатно отриманого майна, то контролюючий орган не надав доказів безоплатної передачі майна ТОВ «Легенда-Ф» від Управління МВС, а лише переклав тягар доказування на платника податків.
3. Рішенням Верховного Суду касаційну скаргу ТОВ “Легенда-Ф” задоволено, постанову апеляційного суду скасовано частково та залишено в силі рішення суду першої інстанції.
Справа №300/6615/24 від 17/12/2025
1. Предметом спору є оскарження податкових повідомлень-рішень, якими ТОВ «Легенда-Ф» було збільшено податкові зобов’язання з податку на прибуток, ПДВ, а також застосовано штрафні санкції.
2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення апеляційного суду, вказав на наступне:
* Апеляційний суд неправильно застосував норми щодо строків реєстрації розрахунків коригування (РК) в Єдиному реєстрі податкових накладних, оскільки строк для реєстрації РК, якими зменшується сума компенсації, має обчислюватися з моменту фактичного отримання РК покупцем, а не з дати його складання.
* Апеляційний суд не врахував, що ставка податку на нерухоме майно для об’єктів, які є пам’ятками архітектури, становить 0,1%, а не 0,5%, як було застосовано податковим органом.
* Апеляційний суд не обґрунтував, чому наявні недоліки в оформленні актів інвентаризації зумовлюють недійсність її результатів, а також не спростував висновок суду першої інстанції про те, що посадові особи контролюючого органу повинні були бути присутніми під час інвентаризації, оскільки вона проводилася в період документальної виїзної перевірки.
* Апеляційний суд неправомірно поклав на платника податків обов’язок доведення відповідності цін реалізації майнових прав ринковим цінам, а також не врахував, що контролюючий орган не надав належних доказів продажу майнових прав за цінами, нижчими за ринкові.
* Апеляційний суд, погодившись з висновком податкового органу про безоплатне отримання платником податків майна, не врахував, що податковий орган не надав доказів безоплатної передачі майна, а також не врахував умови договору про спільну діяльність та подальший розподіл площ.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду в частині скасування податкових повідомлень-рішень та залишив в силі рішення суду першої інстанції, яким позовні вимоги ТОВ «Легенда-Ф» було задоволено.
Справа №990/434/25 від 17/12/2025
1. Предметом спору є оскарження ухвали Вищої ради правосуддя про залишення без розгляду заяви судді про відставку.
2. Суд задовольнив позовні вимоги судді, оскільки ВРП, залишаючи без розгляду заяву судді про відставку, вийшла за межі своїх повноважень, порушила гарантії незалежності судді та неправильно застосувала норми законодавства. Суд зазначив, що ВРП не має права на власний розсуд оцінювати поведінку судді при розгляді питання про відставку, а може відмовити у відставці лише за наявності рішення про звільнення судді за особливими обставинами. Суд також вказав, що посилання ВРП на досягнення суддею пенсійного віку як на підставу для залишення заяви без розгляду є необґрунтованим, оскільки заява про відставку була подана до настання цього віку. Суд підкреслив, що право на відставку є гарантією незалежності суддів, і ВРП повинна забезпечувати реалізацію цього права. Суд також не погодився з посиланням відповідача на практику Великої Палати Верховного Суду, оскільки обставини в цих справах відрізнялися від обставин у даній справі.
3. Суд визнав протиправною та скасував ухвалу Вищої ради правосуддя та зобов’язав ВРП розглянути заяву судді про звільнення з посади у відставку.
Справа №280/15/25 від 18/12/2025
1. Предметом спору є оскарження відмови у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд порушив норми процесуального права, оскільки не забезпечив належного повідомлення позивача про ухвалу про залишення апеляційної скарги без руху. Верховний Суд підкреслив, що обов’язком суду є направлення копії судового рішення у спосіб, встановлений процесуальним законом, а саме рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо в особи немає електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі (ЄСІТС). Суд зазначив, що проста вказівка електронної пошти в позовній заяві не є достатньою для належного повідомлення, особливо якщо особа зазначає про відсутність електронного кабінету. Суд також врахував позицію Великої Палати Верховного Суду про те, що надсилання рішення на електронну адресу є лише додатковим засобом інформування, а не заміною обов’язкового способу повідомлення. Належне вручення судового рішення є важливим, оскільки від дати вручення відраховується строк на усунення недоліків апеляційної скарги, і відсутність інформації про дату вручення робить повернення апеляційної скарги передчасним.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №320/62443/24 від 18/12/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності Ставищенської селищної ради щодо неприйняття рішення про віднесення земельних ділянок до самозалісених на підставі подання Центрального міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства.
2. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій, які повернули позовну заяву прокурору через несплату судового збору за кожного з двох органів державної влади, в інтересах яких прокурор звернувся до суду. Суд зазначив, що прокурор, звертаючись до суду в інтересах держави, не замінює ці органи, а реалізує своє конституційне право на захист інтересів держави. Для цілей сплати судового збору важлива кількість осіб, які звертаються до суду, а не кількість органів, в інтересах яких подано позов. Оскільки позов подано прокурором, він є єдиним платником судового збору, незалежно від кількості органів державної влади, в інтересах яких він діє. Сплата судового збору не повинна створювати перешкод для реалізації конституційного повноваження прокурора щодо захисту інтересів держави.
3. Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Справа №340/5085/24 від 18/12/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення Пенсійного фонду про відмову в перерахунку пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2021-2023 роки.
2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення апеляційного суду, підкреслив, що оскільки позивачу спочатку було призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону “Про пенсійне забезпечення”, а згодом, після досягнення пенсійного віку, він звернувся за призначенням пенсії за віком відповідно до Закону “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, то це є первинним призначенням пенсії за віком за новим законом. У такому випадку, пенсія має бути обчислена із застосуванням показника середньої заробітної плати за три роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком. Суд також зазначив, що апеляційний суд помилково застосував правову позицію, яка стосувалася переходу з пенсії за віком на пільгових умовах, а також безпідставно врахував факт несплати страхових внесків позивачем у 2021-2023 роках, оскільки це не є визначальним фактором для застосування показника середньої заробітної плати. Суд касаційної інстанції підкреслив, що суди повинні враховувати попередні висновки Верховного Суду щодо подібних правовідносин.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції, яким позовні вимоги було задоволено.
Справа №380/1225/25 від 19/12/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України щодо перерахунку та виплати компенсації втрати частини доходу за затримку виплати пенсії.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що хоча склад учасників у всіх перелічених справах є тотожним, а предмет спору в кожній з останніх так чи інакше стосується визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо проведення перерахунку та виплати позивачу у встановленому законом розмірі компенсації втрати доходу за затримку строків виплати пенсії за період з 01.11.2009 на момент фактичної виплати заборгованості з пенсії, однак, підстави заявлених позивачем вимог суттєво різняться. Суд наголосив, що у кожній з попередніх справ, підстави позову були іншими, наприклад, припинення виплати пенсії через виїзд за кордон, невірний статус позивача як працюючої особи, тощо. У даній справі, підставою позову є неврахування відповідачем всієї суми фактично виплаченої пенсії при розрахунку компенсації за її затримку. Верховний Суд не погодився з висновком суду апеляційної інстанції про тотожність спору у даній справі та у попередніх справах, оскільки підстави позовів не є тотожними. Суд касаційної інстанції підкреслив, що закриття провадження у справі можливе лише за умови повної тотожності сторін, предмету та підстав позову.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду про закриття провадження у справі та направив справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Справа №540/658/20 від 19/12/2025
1. Предметом спору є оскарження відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового судового рішення, а саме окремої ухвали щодо виявлених, на думку позивача, порушень закону відповідачем, що містять ознаки кримінального правопорушення.
2. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, оскільки суд апеляційної інстанції вже розглянув клопотання позивача про постановлення окремої ухвали в межах апеляційного провадження та надав йому оцінку, зазначивши про відсутність підстав для її винесення, зокрема, обґрунтовано спростувавши доводи позивача щодо підробки відповідачем довідок про його грошове забезпечення, що виключає наявність ознак кримінального правопорушення, передбаченого статтею 366 КК України; таким чином, відсутні підстави для ухвалення додаткового судового рішення, оскільки всі вимоги були розглянуті та оцінені судом апеляційної інстанції в межах розгляду апеляційної скарги. Суд касаційної інстанції підкреслив, що переглядає судові рішення в межах, визначених статтею 341 КАС України, і в даному випадку не виявив порушень норм матеріального чи процесуального права, які б могли призвести до скасування оскаржуваного рішення. Враховуючи, що суд апеляційної інстанції вже висловив свою позицію щодо клопотання про окрему ухвалу, відсутні підстави для ухвалення додаткового судового рішення з цього питання.
3. Суд вирішив касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17.06.2025 – без змін.
Справа №520/33391/24 від 19/12/2025
1. Предметом спору є оскарження податкового повідомлення-рішення, яким ПрАТ «Харківський тракторний завод» було донараховано грошове зобов’язання зі сплати земельного податку.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення судів попередніх інстанцій, які визнали протиправним донарахування земельного податку ПрАТ «ХТЗ», оскільки документальна планова перевірка, на підставі якої було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, була проведена в період дії мораторію, встановленого Податковим кодексом України на проведення податкових перевірок. Суд наголосив, що проведення перевірки під час дії мораторію є грубим порушенням, яке нівелює результати такої перевірки та робить неможливим прийняття будь-яких рішень на її основі. Суд також зазначив, що повторні перевірки, проведені на підставі результатів первинної перевірки, також є неправомірними, оскільки вони мають похідний характер від незаконної первинної перевірки. Суд вказав, що платник податків не зобов’язаний доводити вплив процедурних порушень на результати перевірки, оскільки сам факт проведення перевірки під час дії мораторію є достатньою підставою для скасування податкового повідомлення-рішення. Суд підкреслив, що його позиція щодо наслідків неправомірного проведення перевірок під час мораторію є сформованою та усталеною.
3. Суд залишив касаційну скаргу податкового органу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №160/10080/25 від 19/12/2025
1. Предметом спору є оскарження ухвали апеляційного суду про повернення апеляційної скарги у справі щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд, повертаючи апеляційну скаргу, не перевірив належним чином надані військовою частиною документи на виконання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, а саме не врахував виписку з рахунку про сплату судового збору, яка була додана до заяви про усунення недоліків. Верховний Суд зазначив, що апеляційний суд не навів жодних аргументів щодо цієї виписки та не перевірив факт зарахування судового збору до Державного бюджету України, хоча такий обов’язок покладається на суд. Враховуючи це, Верховний Суд дійшов висновку, що апеляційний суд порушив норми процесуального права, що є підставою для скасування його ухвали.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та направив справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Справа №120/9601/24 від 17/12/2025
1. Предметом спору є правомірність податкового повідомлення-рішення, яким збільшено суму податкового зобов’язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб, у зв’язку з нібито неправомірним застосуванням ТОВ «ОРАТІВЛАТІНВЕСТ» зменшеної ставки податку на доходи нерезидента.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, які встановили, що компанія A2L, якій виплачувалися проценти, є резидентом Кіпру та бенефіціарним власником доходу. Суди врахували надані платником податків докази, зокрема листи компетентних органів Кіпру, які підтверджують, що A2L має право самостійно розпоряджатися отриманими процентами і не зобов’язана їх перераховувати третім особам. Суд також зазначив, що сам факт реструктуризації внутрішньогрупового фінансування та використання компанією A2L режиму умовного відрахування відсотків (NID) не свідчить про відсутність у неї статусу бенефіціарного власника доходу. Суд наголосив, що податковий орган не довів транзитного характеру грошових коштів компанії A2L, а також не спростував доводи платника податків про те, що компанія здійснювала реальну господарську діяльність та не діяла як посередник. Суд також зазначив, що оцінка правомірності застосування режиму NID належить до компетенції компетентних органів Кіпру, а не податкових органів України.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №580/5228/25 від 18/12/2025
1. Предметом спору є оскарження рішень органу місцевого самоврядування щодо вирішення земельного спору про добросусідство.
2. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій, які відмовили у відкритті провадження, зазначивши, що спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки стосується оскарження рішень органу місцевого самоврядування, прийнятих у межах його публічно-владних управлінських функцій з врегулювання земельних відносин. Суд вказав, що органи місцевого самоврядування наділені повноваженнями з врегулювання земельних відносин, а судові органи здійснюють контроль за законністю таких рішень. Також, Верховний Суд підкреслив, що оскарження стосується процедури прийняття рішень, а не майнових прав на землю, і що перевірка доводів позивача не потребує встановлення наявності чи відсутності речових прав на земельні ділянки. Суд також зазначив, що набрання чинності Законом України “Про адміністративну процедуру” не змінює юрисдикцію адміністративних судів щодо оскарження рішень суб’єктів владних повноважень.
3. Верховний Суд ухвалив скасувати рішення судів попередніх інстанцій та передати справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Справа №380/1865/25 від 19/12/2025
1. Предметом спору є оскарження дій військової частини щодо нарахування та виплати грошового забезпечення, а також бездіяльності щодо невключення додаткової винагороди при обчисленні компенсації за невикористані відпустки.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій, які повернули позовну заяву позивачеві через пропуск строку звернення до суду, пославшись на те, що суди не врахували змін у трудовому законодавстві щодо строків звернення до суду у справах про виплату заробітної плати. Суд зазначив, що для частини вимог, які стосуються періоду до 19.07.2022, строк звернення до суду взагалі не обмежений. Щодо вимог за період після 19.07.2022, суд вказав на необхідність встановити, коли саме позивач дізнався про порушення своїх прав, а саме коли отримав інформацію про нараховані та виплачені суми, і чи було це документально підтверджено відповідачем. Суд також послався на практику Верховного Суду, згідно з якою початок перебігу строку звернення до суду слід пов’язувати з моментом отримання працівником достовірної інформації про обсяг і характер виплачених йому сум.
3. Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
**** Суд вказав, що відступає від попередніх висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 29.01.2025 у справі № 500/6880/23, від 28.08.2024 у справі № 580/9690/23, від 23.01.2025 у справі № 400/4829/24, від 20.11.2023 у справі № 160/5468/23 та від 12.09.2024 у справі № 200/5637/23.
Справа №990/464/25 від 17/12/2025
1. Предметом спору є рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (ВККС) про затвердження результатів тестування когнітивних здібностей кандидата на посаду судді, яке позивач вважає протиправним.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки позивач не набрав прохідний бал на тестуванні когнітивних здібностей, що є необхідною умовою для подальшої участі у доборі на посаду судді. Суд зазначив, що ВККС діяла в межах закону, встановивши прохідний бал та порядок проведення тестування, які були однаковими для всіх кандидатів. Суд також врахував, що позивач брав участь у тестуванні на добровільній основі, знаючи про встановлені правила. Доводи позивача про необ’єктивність тестування та відмову в наданні інформації про тестові завдання не були підтверджені доказами та не можуть бути підставою для скасування рішення ВККС, оскільки надання такої інформації прямо заборонено законом. Суд також наголосив, що повторне тестування когнітивних здібностей неможливе, оскільки це передбачатиме використання тієї ж тестової бази, що суперечить принципам об’єктивності та прозорості.
3. Суд вирішив відмовити в задоволенні позову повністю.
Справа №260/8573/23 від 19/12/2025
1. Предметом спору є стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на посаді першого заступника прокурора Закарпатської області.
2. Суд касаційної інстанції залишив рішення судів попередніх інстанцій без змін, погодившись з тим, що Офіс Генерального прокурора (ОГП) не виконав вчасно рішення суду про поновлення позивача на посаді, що дає право позивачу на отримання середнього заробітку за час затримки. Суд відхилив аргументи ОГП про необхідність заяви позивача про поновлення або звернення до виконавчої служби, підкресливши, що обов’язок негайного виконання рішення суду лежить на роботодавцю. Суд також зазначив, що належним відповідачем є ОГП, оскільки саме Генеральний прокурор уповноважений видавати наказ про поновлення на посаді першого заступника прокурора області. Щодо витрат на правову допомогу, суд погодився з зменшенням їх розміру судами попередніх інстанцій, вважаючи присуджену суму достатньою та співмірною. **** Суд відступив від попередніх висновків Верховного Суду у справах №280/2481/21 та №420/8539/21, де відповідальність за виплату середнього заробітку покладалася на обласні прокуратури.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №360/1358/24 від 18/12/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності Регіонального сервісного центру щодо відмови у виготовленні нової довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії позивача із зазначенням збільшених розмірів доплати за науковий ступінь та вчене звання відповідно до Закону України “Про вищу освіту”.
2. Суд касаційної інстанції, розглядаючи справу, виходив з того, що позивач є пенсіонером органів внутрішніх справ, пенсія якого регулюється Законом України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, а не Законом України “Про вищу освіту”, який регулює питання оплати праці науково-педагогічних працівників закладів вищої освіти. Суд зазначив, що існують спеціальні нормативно-правові акти, які регулюють питання соціального забезпечення військовослужбовців, зокрема постанова Кабінету Міністрів України № 988 та Порядок № 260, і саме вони повинні застосовуватися для визначення розміру доплат за науковий ступінь та вчене звання при перерахунку пенсії позивача. Суд також врахував, що судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду вже відступила від попереднього висновку щодо застосування частини другої статті 59 Закону України “Про вищу освіту” у подібних правовідносинах. Суд також вказав на помилку апеляційного суду, який застосував постанову КМУ №704, замість постанови КМУ № 988.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, змінивши лише мотивувальну частину постанови апеляційного суду.
Справа №560/9576/24 від 17/12/2025
1. Предметом спору є правомірність податкового повідомлення-рішення, яким збільшено суму грошового зобов’язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб, у зв’язку з нібито неправомірним застосуванням Позивачем зниженої ставки податку на доходи нерезидента при виплаті процентів компанії з Кіпру.
2. Суд, залишаючи в силі рішення судів попередніх інстанцій, виходив з того, що компанія-нерезидент є бенефіціарним власником доходу, оскільки: реструктуризація була спрямована на централізацію функцій фінансування, а не на створення транзитної компанії; компанія-нерезидент здійснювала самостійну господарську діяльність, зокрема кредитування та інвестиції, несучи відповідні ризики; статус бенефіціарного власника підтверджувався документами, включаючи листи Міністерства економіки і фінансів Республіки Кіпр; відсутність у компанії-нерезидента власних коштів не спростовує її бенефіціарний статус, оскільки кредитний портфель було внесено до статутного капіталу, а використання аутсорсингу є звичайною бізнес-практикою; операції з отримання процентів та викупу акцій не мали “дзеркального” характеру, що спростовує твердження про транзит коштів. Суд також зазначив, що податковий орган не довів транзитний характер грошових коштів компанії-нерезидента, а його доводи ґрунтуються на припущеннях, а не на належних доказах.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №260/1805/24 від 19/12/2025
1. Предмет спору – оскарження наказу Міністерства юстиції України про задоволення скарги Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» щодо скасування рішень державних реєстраторів про реєстрацію права власності на земельні ділянки за Міжгірською селищною радою.
2. Суд касаційної інстанції зазначив, що суди попередніх інстанцій не повно встановили обставини справи, зокрема, чи мало ДП «Ліси України» право постійного користування спірними ділянками на підставі планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, чи були порушення з боку державних реєстраторів при реєстрації прав власності за селищною радою, та чи були ці порушення суттєвими. Суд також вказав, що суди не перевірили дотримання Міністерством юстиції процедури розгляду скарги, визначеної законодавством, та не надали належної оцінки документам, поданим разом зі скаргою, які могли підтверджувати право постійного користування спірними земельними ділянками. Суд наголосив, що суди попередніх інстанцій не врахували положення Лісового кодексу України, які дозволяють державним лісогосподарським підприємствам мати право постійного користування лісовими ділянками на підставі планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування до 1 січня 2027 року. Крім того, суд вказав на помилковість висновків судів попередніх інстанцій про преюдиційність рішень у інших справах, оскільки такі рішення мали процесуальний характер і не встановлювали права власності на спірні земельні ділянки.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій і направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №420/26797/23 від 19/12/2025
1. Предметом спору є заміна сторони виконавчого провадження у зв’язку з реорганізацією Головного управління ДФС в Одеській області.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій, які задовольнили заяву про заміну сторони виконавчого провадження, оскільки на момент вирішення питання про заміну сторони, запис про припинення Головного управління ДФС в Одеській області не було внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Суд зазначив, що обов’язок відповідача оформити та подати документи для призначення пенсії позивачу не стосується публічно-владних функцій, переданих Державній податковій службі України, тому заміна відповідача можлива лише у випадку фактичного припинення юридичної особи. Суд також врахував, що суди попередніх інстанцій не врахували висновки Верховного Суду щодо аналогічних правовідносин.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та відмовив у задоволенні заяви про заміну сторони у виконавчому провадженні.
Справа №320/18386/25 від 18/12/2025
1. Предметом спору є законність наказів Держгеонадр щодо надання та зміни спеціального дозволу на користування надрами (видобування газу та конденсату) на Шевській площі Дніпропетровської області.
2. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій, які повернули позов прокурору через пропуск строку звернення до суду, наголосивши, що для прокурора строк обчислюється з моменту, коли він дізнався про порушення інтересів держави, а не з дати оприлюднення спірних рішень. Суд вказав, що прокурор не зобов’язаний постійно моніторити всі рішення органів влади, а повинен мати достатньо часу для виявлення, аналізу та підготовки матеріалів. Також, ВС наголосив, що суди мають враховувати конституційний обов’язок держави щодо захисту природних ресурсів та екологічної безпеки, уникаючи надмірного формалізму. Суд підкреслив, що порушення порядку видачі спецдозволу має триваючий характер, впливаючи на економічні інтереси держави, тому принцип правової визначеності не може обмежувати судовий контроль за такими рішеннями. Суд також зазначив, що РНБО не покладало на прокуратуру обов’язку моніторингу надрокористування.
3. Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Справа №160/4161/24 від 18/12/2025
1. Предметом спору є законність додаткової угоди до охоронного договору щодо пам’ятки архітектури місцевого значення – Художнього музею в місті Дніпро, а також бездіяльність відповідачів щодо неприведення пам’ятки до належного стану шляхом проведення ремонтних та реставраційних робіт.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення апеляційного суду, наголосивши, що охоронний договір є адміністративним договором, а спори щодо нього підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства. Суд зазначив, що органи охорони культурної спадщини мають право звертатися до суду для захисту інтересів держави у сфері охорони культурної спадщини, а прокурор може представляти інтереси держави в суді, якщо компетентний орган не здійснює або неналежним чином здійснює захист цих інтересів. Суд також вказав, що апеляційний суд мав перевірити по суті доводи прокурора щодо невідповідності додаткової угоди вимогам законодавства про охорону культурної спадщини та публічному інтересу. Суд підкреслив, що воєнний стан та відсутність бюджетного фінансування не є безумовною підставою для відтермінування виконання робіт з охорони пам’ятки. Суд відхилив висновок апеляційного суду про те, що орган державної влади не може звертатися з позовом до іншого органу, оскільки у даному випадку спір не є компетенційним, а стосується виконання обов’язків за адміністративним договором.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №240/23927/24 від 19/12/2025
1. Предметом спору є оскарження дій військових частин та університету щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення та компенсації втрати частини доходів.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що суди попередніх інстанцій передчасно зробили висновок про пропуск строку звернення до суду, оскільки не з’ясували, коли саме позивач отримав достовірну інформацію про обсяг та характер виплачених йому сум грошового забезпечення, що є важливим для визначення початку перебігу строку звернення до суду згідно з частиною другою статті 233 Кодексу законів про працю України. Суд зазначив, що початком перебігу строку звернення до суду слід вважати момент, коли позивач отримав документально підтверджену інформацію про виплачені йому суми, наприклад, через розрахунковий лист або довідку. Суд також послався на практику Верховного Суду, викладену в постанові від 21.03.2025 у справі № 460/21394/23, щодо застосування частини другої статті 233 КЗпП у спорах про стягнення заробітної плати. Суд наголосив на необхідності з’ясування наявності у відповідача доказів ознайомлення позивача з розміром та складовими нарахованого та виплаченого грошового забезпечення у спірний період.
3. Суд вирішив касаційну скаргу задовольнити, скасувати рішення судів попередніх інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №580/3101/25 від 19/12/2025
1. Предметом спору є вимога фізичної особи до адміністративного суду про встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) Господарського суду Черкаської області як суб’єкта владних повноважень.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій про відмову у відкритті провадження у справі. Суд зазначив, що адміністративні суди розглядають спори між суб’єктами владних повноважень щодо реалізації їхньої компетенції у сфері управління, а також спори фізичних чи юридичних осіб з суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності. Суд підкреслив, що позивач не є суб’єктом владних повноважень, а отже, не має права подавати позов про встановлення наявності чи відсутності компетенції відповідача. Суд також зазначив, що компетенційні спори виникають виключно в межах реалізації функцій публічно-правового характеру суб’єктами владних повноважень, і завданням суду є вирішення питання про належність реалізації компетенції відповідачем та відсутність порушення компетенції позивача.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №420/12942/20 від 19/12/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону щодо нарахування та виплати грошового забезпечення прокурору.
2. Суд касаційної інстанції, переглянувши справу, дійшов таких висновків:
* Військовослужбовці військової прокуратури мають право на грошову допомогу для оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення, і відсутність доказів правомірності зменшення цієї допомоги робить бездіяльність відповідача протиправною.
* Надбавка за вислугу років військовослужбовцям прокуратури має виплачуватися згідно з законодавством про військову службу, а не загальним порядком для прокурорів, і суди попередніх інстанцій правильно визнали дії відповідача протиправними в цій частині.
* Суд касаційної інстанції не погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо нарахування та виплати посадового окладу з урахуванням рішення Конституційного Суду України, оскільки на спірні правовідносини поширюються інші нормативно-правові акти, а саме Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури” та Постанова КМУ № 505.
* Суд касаційної інстанції також не погодився з висновками суду апеляційної інстанції щодо правомірності виплати надбавки за виконання обов’язків на адміністративній посаді.
* Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для застосування коефіцієнту 3,8 при виплаті компенсації за невикористані дні відпустки, оскільки позивача було звільнено у зв’язку зі скороченням штатів.
* Суд касаційної інстанції зазначив, що з 29 січня 2020 року у позивача виникли правові підстави для перерахунку грошового забезпечення виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.
3. Верховний Суд частково задовольнив касаційні скарги, скасувавши частково рішення судів попередніх інстанцій та ухваливши нове рішення у відповідній частині, а в іншій частині залишив рішення судів попередніх інстанцій без змін.
Справа №990/314/25 від 15/12/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (ВККС) про відмову в допуску до участі в доборі на посаду судді місцевого суду.
2. Суд обґрунтував своє рішення тим, що позивач, звертаючись із заявою про участь у доборі як військовослужбовець, не надав достатньо документів, які б підтверджували його проходження військової служби саме у військовому формуванні Служби безпеки України (СБУ), що є необхідною умовою для застосування особливого порядку подання документів. Суд зазначив, що хоча позивач і підтвердив факт служби в СБУ, він не довів, що на момент подання документів проходив службу у військовому формуванні в структурі СБУ. Також, суд відхилив аргументи позивача про дискримінаційний підхід, вказавши, що не встановлено факту незабезпечення рівних можливостей для осіб у допуску до участі у доборі, оскільки позивачем не було надано всіх необхідних документів, що вимагаються для застосування особливого порядку. Суд також врахував, що відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
3. Суд вирішив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
