Справа №205/8731/22 від 03/12/2025
1. Предметом спору є визнання права користування житлом та усунення перешкод у користуванні власністю шляхом виселення.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення апеляційного суду щодо відмови у задоволенні первісного позову ОСОБА_1, оскільки вона не зверталася до міської ради для укладення договору найму на спірну квартиру, яка вибула з володіння територіальної громади поза її волею. Щодо зустрічного позову міської ради про виселення ОСОБА_1 з неповнолітньою дитиною, то суд касаційної інстанції вказав на порушення норм процесуального права, оскільки у справі відсутній письмовий висновок органу опіки та піклування щодо можливості такого виселення, що є обов’язковим при розгляді спорів, які стосуються прав дитини. Відсутність такого висновку унеможливлює встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, тому справу в цій частині було направлено на новий розгляд до апеляційного суду. Суд також відмовив у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про закриття касаційного провадження за скаргою міської ради, оскільки вважав, що доводи касаційної скарги потребують оцінки під час касаційного перегляду.
3. Верховний Суд залишив без змін рішення апеляційного суду в частині відмови у задоволенні первісного позову ОСОБА_1 та скасував рішення апеляційного суду в частині відмови у задоволенні зустрічного позову Дніпровської міської ради, направивши справу в цій частині на новий розгляд до апеляційного суду.
Справа №578/1357/21 від 03/12/2025
1. Предметом спору є вимога про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю військовослужбовця внаслідок злочинних дій інших військовослужбовців.
2. Суд касаційної інстанції частково задовольнив касаційну скаргу військової частини, скасувавши рішення судів попередніх інстанцій в частині стягнення моральної шкоди на користь дружини загиблого, ОСОБА_1. Суд зазначив, що ОСОБА_1 вже отримувала компенсацію моральної шкоди за смерть чоловіка у кримінальному провадженні проти безпосереднього винуватця злочину, і повторне стягнення моральної шкоди за той самий факт не передбачено законодавством. Суд підкреслив, що згідно з цивільним законодавством, моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Водночас, касаційний суд залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій в частині стягнення моральної шкоди на користь неповнолітнього сина загиблого, оскільки ця частина рішення не була оскаржена в касаційній скарзі.
3. Верховний Суд скасував рішення попередніх інстанцій щодо виплати компенсації моральної шкоди дружині загиблого, але залишив в силі рішення щодо виплати компенсації сину.
Справа №607/6790/16-ц від 27/11/2024
1. Предметом спору є поділ майна подружжя, а саме визначення права власності на майно, набуте під час шлюбу, та компенсація вартості частки майна, яке було відчужене одним із подружжя без згоди іншого.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які встановили, що земельна ділянка та незавершене будівництво були набуті сторонами під час шлюбу і є спільною сумісною власністю. Оскільки чоловік продав це майно без згоди дружини, суди обґрунтовано стягнули з нього на користь дружини компенсацію у розмірі половини вартості проданого майна, а саме 30 000 доларів США. Суд врахував розписку чоловіка про отримання 60 000 доларів США за майно, а також покази свідків-покупців, які підтвердили цю суму. Доводи касаційної скарги про те, що розписка є неналежним доказом, а вартість майна слід визначати на підставі звітів про оцінку, були відхилені, оскільки суди встановили дійсну вартість майна на момент його відчуження. Суд також зазначив, що кожна сторона несе ризик, пов’язаний з невчиненням нею процесуальних дій, і чоловік не спростував факт отримання коштів у зазначеному розмірі.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій в частині стягнення компенсації залишив без змін.
Справа №130/1235/24 від 26/11/2025
1. Предметом спору є позов ОСОБА_1 до ТОВ «Енера Вінниця» про порушення прав споживача, визнання факту укладення та розірвання договору постачання електричної енергії.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення апеляційного суду, оскільки встановив порушення норм процесуального права, а саме: ОСОБА_1 не був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання в апеляційному суді. Верховний Суд підкреслив, що відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи, а також на те, щоб бути належним чином повідомленим про судові засідання. Суд зазначив, що відсутність доказів належного повідомлення позивача є порушенням його права на участь у розгляді справи та принципу рівності сторін. Посилання апеляційного суду на те, що учасники справи були належним чином повідомлені, не підтверджується матеріалами справи. Враховуючи ці порушення, Верховний Суд вирішив, що рішення апеляційного суду підлягає скасуванню, а справа має бути направлена на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
3. Верховний Суд скасував постанову Вінницького апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №462/401/24 від 08/12/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним договору дарування частки квартири та скасування рішення про державну реєстрацію прав на цю частку.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки позивач не довів порушення його прав укладенням договору дарування, не надав доказів невідповідності договору волі сторін, або укладення його з метою приховування іншого правочину. Суд врахував попереднє рішення у справі між тими ж сторонами, де вже було встановлено, що воля дарувальників відповідала їх намірам, і договір не був укладений для приховування іншого правочину. Також, суд зазначив, що право на звернення до суду щодо фіктивності правочину з огляду на Закон України “Про охорону культурної спадщини” належить відповідному управлінню Львівської міської ради, а позивач не довів, що це прямо впливає на його права. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, зазначивши, що вони правильно застосували норми матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги не спростовують їх висновків.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №447/3137/21 від 05/12/2025
1. Предметом спору є відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури і суду, де позивач помер під час розгляду справи.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду про закриття апеляційного провадження, оскільки право на відшкодування моральної шкоди не переходить у спадок, якщо таке відшкодування не було присуджено судом спадкодавцю за життя; оскільки позивач помер на стадії розгляду справи, процесуальне правонаступництво за вимогою про компенсацію моральної шкоди не допускається; апеляційний суд правомірно врахував, що ухвала суду першої інстанції не вирішує питання про права, свободи, інтереси та обов’язки апелянта, оскільки право на відшкодування моральної шкоди не було присуджено позивачу за життя; суд касаційної інстанції також зазначив, що неявка учасника судового процесу, належним чином повідомленого про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору, оскільки це є дискреційним повноваженням суду.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №201/5151/23 від 01/10/2025
1. Предметом спору є розірвання шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2.
2. Суд касаційної інстанції скасував постанову апеляційного суду, який закрив провадження у справі про розірвання шлюбу у зв’язку зі смертю позивача (ОСОБА_1). Суд касаційної інстанції вказав, що апеляційний суд не врахував, що скасування рішення про розірвання шлюбу після смерті однієї зі сторін, коли правовідносини не допускають правонаступництва, суперечить принципу правової визначеності та статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Суд касаційної інстанції зазначив, що апеляційний суд надав перевагу формальним процесуальним порушенням (неналежне повідомлення відповідача), не врахувавши, що поновлення шлюбу після смерті одного з подружжя неможливе. Також, суд касаційної інстанції підкреслив, що апеляційний суд не перевірив, чи буде задоволення апеляційної скарги ОСОБА_2 виправданим за обставин, що змінились з того часу (смерть позивача), і чи відповідатиме таке вимогам пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Суд касаційної інстанції також врахував, що оскаржувана постанова впливає на майнові права спадкоємців ОСОБА_1.
3. Суд скасував постанову апеляційного суду і направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №591/5206/21 від 24/09/2025
1. Предметом спору є стягнення упущеної вигоди та відшкодування моральної шкоди, завданих протиправною бездіяльністю органу державної влади щодо відновлення нотаріальної діяльності позивача.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про недоведеність позивачем розміру упущеної вигоди, оскільки надані докази не підтверджують, що він міг реально отримати дохід у заявленому розмірі за період, коли його нотаріальна діяльність була призупинена. Водночас, Верховний Суд підтримав рішення апеляційного суду про відшкодування моральної шкоди, враховуючи встановлену протиправну бездіяльність державного органу, що призвела до душевних страждань позивача через неможливість здійснювати професійну діяльність. Щодо витрат на професійну правничу допомогу, суд касаційної інстанції зазначив, що апеляційний суд помилково зменшив їх розмір без відповідного клопотання від іншої сторони, що є порушенням принципів диспозитивності та змагальності, встановлених ЦПК України, та не відповідає правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду. Тому Верховний Суд змінив рішення апеляційного суду в частині розподілу судових витрат, збільшивши суму, що підлягає стягненню на користь позивача.
3. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу, змінивши постанову апеляційного суду в частині розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, збільшивши розмір таких витрат, які підлягають стягненню з держави на користь позивача, а в іншій частині рішення судів попередніх інстанцій залишив без змін.
Справа №754/15364/23 від 04/12/2025
Предметом спору є перекваліфікація дій особи з умисного тяжкого тілесного ушкодження (ч. 1 ст. 121 КК України) на необережне тяжке тілесне ушкодження (ст. 128 КК України).
Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду, який залишив без змін вирок суду першої інстанції щодо перекваліфікації дій обвинуваченого. Суд зазначив, що для кваліфікації дій за ст. 121 КК України необхідний умисел на заподіяння саме тяжких тілесних ушкоджень, чого в даному випадку не було доведено. Суд врахував, що конфлікт виник раптово, удар не був цілеспрямованим, а тяжкі наслідки настали в результаті падіння потерпілого, що свідчить про необережну форму вини. Суд також взяв до уваги відсутність доказів професійних занять боксом у обвинуваченого, що могло б свідчити про усвідомлення наслідків удару. Доводи прокурора про те, що апеляційний суд не надав належної оцінки доказам, були відхилені, оскільки апеляційний суд підтвердив обґрунтованість висновків суду першої інстанції.
Суд залишив ухвалу апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу прокурора – без задоволення.
Справа №910/14570/24 від 09/12/2025
Предметом спору є стягнення коштів.
Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу відповідача, скасував постанову апеляційного суду та передав справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Мотиви такого рішення в тексті відсутні, але можна припустити, що суд касаційної інстанції виявив певні порушення норм матеріального або процесуального права, допущені апеляційним судом при розгляді справи, які унеможливили встановлення фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору, або ж неправильне застосування норм права. Для більш точного аналізу необхідний повний текст судового рішення з обґрунтуванням позиції Верховного Суду.
Справа №910/4765/22 від 03/12/2025
1. Предметом спору є звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником у виконавчому провадженні.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення апеляційного суду, яким частково задоволено заяву про звернення стягнення на грошові кошти ТОВ “Петрол Автотранс” на користь ТОВ “Апф-Груп” в рахунок погашення боргу ТОВ “Ойл Традишин”, оскільки було встановлено, що ТОВ “Петрол Автотранс” має непогашену заборгованість перед ТОВ “Ойл Традишин” у розмірі 190 000 грн, що підтверджується наявними у справі доказами, зокрема, виписками по рахунках, платіжним дорученням та актами звірки. Суд касаційної інстанції підкреслив, що для задоволення заяви про звернення стягнення на грошові кошти, факт існування заборгованості не обов’язково має бути підтверджений судовим рішенням, а може бути встановлений на підставі інших доказів, яким апеляційний суд надав належну оцінку. Суд також зазначив, що ТОВ “Петрол Автотранс” не довів належними доказами факт припинення зобов’язання перед ТОВ “Ойл Традишин”, а його доводи про зарахування зустрічних вимог були відхилені, оскільки не було надано доказів вчинення відповідного правочину. Суд касаційної інстанції погодився з висновком апеляційного суду про те, що строк виконання грошового зобов’язання ТОВ “Петрол Автотранс” перед ТОВ “Ойл Традишин” настав.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ТОВ “Петрол Автотранс” без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду без змін.
Справа №285/1101/16-к від 02/12/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо засудження особи за ч. 2 ст. 121 КК України (умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого).
2. Верховний Суд залишив касаційні скарги захисників без задоволення, підкресливши, що суди попередніх інстанцій належним чином дослідили та оцінили докази, зокрема покази свідків, висновки експертів та протоколи слідчих експериментів. Суд касаційної інстанції зазначив, що висновки експертів чітко вказують на причинний зв’язок між діями засудженого та смертю потерпілого, а втрата медичної картки не спростовує достовірності цих висновків. ВС наголосив, що суди дотрималися стандарту доведення винуватості поза розумним сумнівом, а доводи захисту зводяться до переоцінки доказів, що не є компетенцією касаційного суду. Суд також підкреслив, що апеляційний суд ретельно перевірив допустимість доказів і не виявив істотних порушень кримінального процесуального закону.
3. Верховний Суд залишив вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду без змін, а касаційні скарги захисників – без задоволення.
Справа №359/12379/23 від 01/12/2025
Предметом спору є правомірність повернення апеляційної скарги захиснику засудженого у кримінальному провадженні.
Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд формально підійшов до розгляду питання про усунення недоліків апеляційної скарги, оскільки кримінальний процесуальний закон не визначає чіткої форми усунення таких недоліків. Суд зазначив, що захисник виконав вимоги ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, подавши заяву про уточнення вимог, і цього було достатньо для продовження апеляційного провадження. Крім того, суд касаційної інстанції підкреслив, що апеляційний суд не вимагав подання нової апеляційної скарги, а питання щодо вимог до суду апеляційної інстанції можуть бути уточнені під час апеляційного розгляду. В результаті, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що апеляційний суд порушив право засудженого на апеляційне оскарження, що є істотним порушенням кримінального процесуального закону.
Суд скасував ухвалу апеляційного суду та призначив новий розгляд в апеляційній інстанції.
Справа №179/1192/23 від 03/12/2025
1. Предметом спору є переведення прав та обов’язків покупця за договором купівлі-продажу земельної ділянки та визнання недійсним договору дарування цієї ж ділянки.
2. Суд касаційної інстанції частково задовольнив касаційну скаргу, змінивши мотивувальну частину постанови апеляційного суду в частині вимог про переведення прав та обов’язків покупця, але залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій щодо відмови у задоволенні вимог про визнання недійсним договору дарування та витребування земельної ділянки. Суд вказав, що апеляційний суд дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні вимог про переведення прав та обов’язків покупця, але помилився щодо мотивів такої відмови, оскільки позивач не дотримався вимог щодо державної реєстрації передачі переважного права купівлі земельної ділянки. Суд також зазначив, що позивачі не довели порушення їхніх прав та інтересів на момент укладення оспорюваного договору дарування, а договір оренди на той час вже припинив свою дію. Щодо посилань на зловживання правом при укладенні договору дарування, суд вказав на їхню недоведеність.
3. Суд касаційної інстанції частково задовольнив касаційну скаргу, змінивши мотивувальну частину постанови апеляційного суду в частині вимог про переведення прав та обов’язків покупця, але залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій щодо відмови у задоволенні вимог про визнання недійсним договору дарування та витребування земельної ділянки.
Справа №523/12464/22 від 29/10/2025
1. Предметом спору є визначення місця проживання дитини з одним із батьків після розірвання шлюбу.
2. Суд, залишаючи рішення попередніх інстанцій без змін, виходив з наступного: обидва батьки мають рівні права та обов’язки щодо дитини, але в даному випадку найкращим інтересам дитини відповідає проживання з матір’ю, враховуючи висновки органу опіки та піклування і психолога; батько чинив перешкоди матері у спілкуванні з дитиною; мати має стабільний дохід та житло, а також позитивно характеризується; визначення місця проживання дитини з матір’ю не позбавляє батька батьківських прав та обов’язків, і він може брати участь у вихованні дитини; у разі зміни обставин, місце проживання дитини може бути переглянуто. Суд також зазначив, що подання батьком заяви про визнання матері недієздатною може розцінюватися як недобросовісна поведінка, якщо метою є вплив на вирішення спору про місце проживання дитини.
3. Суд залишив касаційну скаргу батька без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій про визначення місця проживання дитини з матір’ю – без змін.
Справа №761/39934/24 від 03/12/2025
1. Предметом спору є визнання особи такою, що не прийняла спадщину, та визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки відповідач звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини в межах шестимісячного строку, який обчислюється з дати внесення змін до актового запису про смерть, коли було ідентифіковано особу померлого. Суд врахував, що до внесення змін до актового запису, у відповідача не було правових підстав для звернення до нотаріуса, оскільки в реєстрі була інформація про смерть невідомої особи. Суд також зазначив, що сам факт обізнаності відповідача про смерть сина та проведення впізнання тіла не впливає на обчислення строку для прийняття спадщини, оскільки юридичне значення має саме внесення змін до актового запису. Суд також врахував, що позивачка звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після внесення змін до актового запису. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, зазначивши, що помилкове посилання на постанову Кабінету Міністрів України не вплинуло на правильність вирішення спору по суті.
3. Суд касаційної інстанції залишив рішення судів попередніх інстанцій без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
Справа №755/838/25 від 01/12/2025
1. Предметом спору є встановлення факту смерті особи в судовому порядку.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій, які повернули заяву про встановлення факту смерті, мотивуючи це тим, що суди не врахували особливості окремого провадження, де положення про змагальність сторін не застосовуються, а суд має право самостійно збирати докази. Суди попередніх інстанцій безпідставно вимагали від заявника документи, які він об’єктивно не міг отримати, і не врахували його клопотання про витребування доказів. Суд касаційної інстанції наголосив, що суди повинні були відкрити провадження у справі та вже в його межах оцінювати обґрунтованість заяви та клопотань про витребування доказів.
3. Верховний Суд скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій і направив справу до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження.
Справа №638/2527/24 від 26/11/2025
1. Предметом спору є позбавлення батьківських прав матері відносно її малолітньої дитини.
2. Суди першої та апеляційної інстанцій відмовили в задоволенні позову про позбавлення батьківських прав, мотивуючи це тим, що позивач не довів свідомого ухилення відповідачки від виконання батьківських обов’язків. Суди не взяли до уваги нотаріально засвідчену заяву відповідачки про відсутність заперечень щодо позбавлення її батьківських прав, а також висновок органу опіки та піклування про доцільність такого позбавлення, вважаючи їх недостатньо обґрунтованими. Верховний Суд не погодився з такими висновками, вказавши на необхідність врахування пасивної поведінки відповідачки, її відсутності інтересу до дитини, а також наявних судових рішень щодо позбавлення її батьківських прав стосовно інших дітей. Суд наголосив на важливості забезпечення найкращих інтересів дитини та необхідності з’ясування її думки у таких справах. Верховний Суд вказав на те, що суди попередніх інстанцій не дослідили всі наявні докази в їх сукупності та не надали належної оцінки обставинам справи.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №161/16494/23 від 03/12/2025
1. Предметом спору є виселення неповнолітньої дитини з квартири, яка перебуває в іпотеці.
2. Суд касаційної інстанції, розглядаючи справу, врахував, що між банком та відповідачем було укладено кредитний договір, забезпечений іпотекою квартири, в якій проживає неповнолітня дитина; при цьому, реєстрація дитини в квартирі відбулася без згоди іпотекодержателя, що є порушенням умов договору іпотеки. Однак, суд також взяв до уваги, що в Україні діє воєнний стан, і згідно з законодавством, на період воєнного стану зупинено дію статті 40 Закону України «Про іпотеку» в частині виселення мешканців з житла, яке перебуває в іпотеці, якщо є судове рішення про звернення стягнення на таке житло. Враховуючи зазначені обмеження, Верховний Суд дійшов висновку, що на час дії воєнного стану відсутні підстави для задоволення позову про виселення. Апеляційний суд також відмовив у задоволенні позову, але з інших мотивів, що не вплинуло на правильність вирішення спору по суті.
3. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу, змінивши мотивувальну частину постанови апеляційного суду, але залишив рішення про відмову у виселенні без змін.
Справа №903/693/24 від 09/12/2025
1. Предметом спору є закриття апеляційного провадження за скаргою особи, яка не брала участі у справі, на рішення суду першої інстанції про повернення релігійною організацією культових споруд державі.
2. Суд касаційної інстанції залишив в силі ухвалу апеляційного суду про закриття апеляційного провадження, оскільки особа, яка подала апеляційну скаргу (ОСОБА_1), не довела, що рішення суду першої інстанції безпосередньо стосується її прав, інтересів чи обов’язків, адже спір стосувався лише правовідносин між Волинською ОВА та релігійною організацією щодо повернення майна. Суд зазначив, що для апеляційного оскарження необхідний очевидний та безумовний зв’язок між судовим рішенням та правами особи, а простого припущення про можливий вплив недостатньо. Також, суд касаційної інстанції підкреслив, що апеляційний суд правомірно не розглядав клопотання скаржника по суті, оскільки спочатку необхідно встановити наявність порушених прав. Суд касаційної інстанції наголосив, що касаційний суд не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду про закриття апеляційного провадження – без змін.
Справа №171/1641/19 від 08/12/2025
1. Предметом спору є визнання незаконним та скасування рішення Апостолівської міської ради про погодження надання гірничого відводу компанії для видобутку корисних копалин, оскільки частина цього відводу поширюється на земельні ділянки, що перебувають у приватній власності позивача.
2. Суд обґрунтував своє рішення тим, що позивач, як власник земельних ділянок, має право вимагати усунення порушення її прав, оскаржуючи рішення органів місцевого самоврядування. Суд також зазначив, що для надання земельних ділянок для потреб, пов’язаних з користуванням надрами, необхідно оформити права користування надрами у встановленому порядку, чого в даному випадку зроблено не було. Важливо, що цільове призначення земельних ділянок позивача не було змінено, а для віднесення земель до категорії земель надр необхідна відповідна зміна цільового призначення, що не було доведено. Суд підкреслив, що рішення міської ради було прийнято без згоди власника земельних ділянок, що є порушенням її прав. Крім того, суд зазначив, що надання гірничого відводу без попереднього узгодження з власником земельної ділянки є порушенням встановленого порядку.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №352/160/25 від 26/11/2025
1. Предметом спору є визнання права власності на спадкове майно та встановлення фактів, що мають юридичне значення.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій, які залишили позов без розгляду через несплату судового збору, вказавши на те, що суди не врахували майновий стан позивача та невірно застосували норми процесуального права. Верховний Суд зазначив, що суди мали розглянути спір по суті та розподілити судовий збір пропорційно задоволеним вимогам, а відмова в доступі до правосуддя через фінансові міркування порушує суть права на судовий захист. Суд також наголосив, що відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків є належним доказом відсутності доходів, а суди повинні враховувати висновки Верховного Суду щодо застосування норм права. Крім того, суд врахував практику Європейського суду з прав людини, яка наголошує на важливості забезпечення доступу до правосуддя без надмірних фінансових перешкод.
3. Верховний Суд скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій і направив справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Справа №910/12761/24 від 26/11/2025
1. Предметом спору є вимога Міністерства у справах ветеранів України про усунення перешкод у користуванні державним майном, а саме приміщеннями в будинку по вул. Хрещатик, 34, у м. Києві, шляхом виселення звідти Всеукраїнської громадської організації «Український союз промисловців і підприємців».
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які задовольнили позовні вимоги Міністерства, виходячи з того, що між державою та ВГО «Український союз промисловців і підприємців» існували правовідносини позички, які були припинені державою в особі Кабінету Міністрів України. Суд зазначив, що Закон України “Про оренду державного та комунального майна” забороняє передачу державного майна в безоплатне користування. Також, суди врахували, що Міністерство у справах ветеранів України набуло право користування спірними приміщеннями на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України та договору оренди, а ВГО «Український союз промисловців і підприємців» створює перешкоди у користуванні цим майном. Суд відхилив доводи касаційної скарги ВГО «Український союз промисловців і підприємців», зазначивши, що суди попередніх інстанцій правильно застосували норми матеріального та процесуального права, а встановлені обставини справи свідчать про наявність підстав для захисту порушеного права Міністерства.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін, підтвердивши правомірність виселення Всеукраїнської громадської організації «Український союз промисловців і підприємців» з приміщень, що належать державі.
Справа №202/5645/23 від 04/12/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо засудження особи за хуліганство, нанесення тілесних ушкоджень працівнику правоохоронного органу та незаконне поводження з вибуховими речовинами.
2. Суд касаційної інстанції залишив вирок без змін, оскільки дійшов висновку, що суди попередніх інстанцій обґрунтовано визнали ОСОБА_5 винним у вчиненні інкримінованих йому злочинів, спираючись на сукупність доказів, зокрема, покази потерпілого, свідків, протоколи огляду місця події та обшуку, висновки експертиз. Суд касаційної інстанції зазначив, що місцевий суд ретельно перевірив версію ОСОБА_5 про непричетність до злочинів та спростував її, врахувавши покази свідків, результати експертиз та інші докази. Також, суд касаційної інстанції врахував, що кримінальне провадження за заявами ОСОБА_5 про неправомірні дії поліцейських було закрито у зв’язку з відсутністю складу злочину. Суд касаційної інстанції погодився з кваліфікацією дій ОСОБА_5 та вважав призначене покарання справедливим, враховуючи тяжкість злочинів, особу винного та відсутність пом’якшуючих обставин.
3. Верховний Суд залишив касаційні скарги засудженого без задоволення, а вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №758/5829/24 від 27/11/2025
1. Предметом спору є визначення розміру аліментів на утримання неповнолітнього сина, оскільки позивач (батько) просив зменшити розмір аліментів, які він сплачував.
2. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та частково задовольняючи позов, виходив з того, що у позивача змінився сімейний стан, а саме народилася ще одна дитина, яка перебуває на його утриманні, що впливає на його матеріальний стан. Суд врахував, що після досягнення повноліття старшим сином, з позивача стягуються аліменти на неповнолітнього сина в розмірі 1/4 частини його доходів, а також стягнуто 1/6 частину доходів на повнолітнього сина, який продовжує навчання, що разом становить 42% доходу позивача. Апеляційний суд зазначив, що з урахуванням доходу відповідачки, новонароджена дитина позивача перебуватиме в гіршому фінансовому забезпеченні, ніж діти від першого шлюбу. Враховуючи рівність обов’язків батьків щодо утримання дітей, апеляційний суд вирішив, що зменшення розміру аліментів на неповнолітнього сина до 1/6 частини доходу позивача буде відповідати інтересам дитини та забезпечить рівні права усіх дітей позивача.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційні скарги без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін.
Справа №523/5341/20 від 19/11/2025
1. Предметом спору є поділ спільного майна подружжя, а саме квартири, набутої під час шлюбу.
2. Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції, виходив з того, що сам факт придбання майна в шлюбі не є безумовною підставою для визнання його спільною сумісною власністю. Суд встановив, що спірна квартира була придбана за кошти, отримані від продажу особистої власності дружини, а саме квартири в росії. Рахунок чоловіка використовувався лише для зручності проведення операції, оскільки дружина є іноземною громадянкою. Свідки також підтвердили, що чоловік не мав достатньо коштів для придбання квартири, і вона купувалася для проживання тещі. Апеляційний суд дійшов висновку, що дружина спростувала презумпцію спільності майна подружжя, надавши достатні докази особистого походження коштів на придбання квартири.
3. Суд касаційної інстанції залишив без змін постанову апеляційного суду, визнавши квартиру особистою приватною власністю дружини.
Справа №212/4318/24 від 03/12/2025
1. Предметом спору є стягнення заборгованості за кредитним договором, укладеним між банком та фізичною особою.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд порушив норми процесуального права, зокрема, не надіслав відповідачці копію ухвали про відкриття апеляційного провадження та копію апеляційної скарги, що позбавило її можливості повноцінно реалізувати своє право на захист. Крім того, апеляційний суд не надав оцінку доводам, викладеним відповідачкою у відзиві на апеляційну скаргу, та не вирішив питання про прийняття цього відзиву до розгляду. Також, апеляційний суд прийняв до уваги новий доказ, наданий банком, але не надав відповідачці можливості подати заперечення або власні докази на спростування обставин, викладених у цьому доказі. Враховуючи зазначені порушення, Верховний Суд дійшов висновку, що апеляційний суд не дотримався принципів змагальності сторін та рівності учасників судового процесу, що є неприпустимим.
3. Касаційну скаргу задоволено, постанову апеляційного суду скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №369/9360/21 від 08/12/2025
Предмет спору – визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у приватну власність, скасування державної реєстрації права власності на цю ділянку та скасування внесення відомостей про неї до Державного земельного кадастру, оскільки ця ділянка накладається на вже існуючу ділянку, що належить позивачу.
Суд, задовольняючи позов, виходив з того, що рішення сільської ради про передачу відповідачці земельної ділянки, яка частково накладається на ділянку позивача, порушує права позивача як власника землі, гарантовані Конституцією та Земельним кодексом України. Суд встановив, що на момент прийняття оскаржуваного рішення сільської ради, ділянка відповідачки вже накладалася на ділянку, яка належала позивачу з 1997 року на підставі державного акту. Суд також врахував висновок експерта, який підтвердив факт накладення земельних ділянок. Суд відхилив аргументи відповідачки про відсутність у позивача права власності, оскільки ділянка позивача вважається сформованою, хоч і без кадастрового номера, і він відкрито користується нею з 1997 року. Суд наголосив, що державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а лише засвідчує вже набуте право.
Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.
Справа №524/8743/23 від 03/12/2025
1. Предметом спору є вимога про скасування державної реєстрації земельної ділянки та права власності на неї.
2. Суд касаційної інстанції скасував ухвалу апеляційного суду, який повернув апеляційну скаргу позивачу, мотивуючи це тим, що позивач не усунув недоліки скарги у встановлений строк. Верховний Суд вказав, що апеляційний суд не надав належних доказів отримання позивачем або його представником ухвали про залишення апеляційної скарги без руху. Суд наголосив, що повернення апеляційної скарги можливе лише у випадку, коли особа отримала відповідну ухвалу суду та ознайомилася з її змістом, але ухилилася від виконання вимог. Оскільки апеляційний суд не довів належним чином факт отримання позивачем ухвали про залишення скарги без руху, у нього не було законних підстав для повернення апеляційної скарги. Суд також послався на висновок Великої Палати Верховного Суду щодо порядку вручення судових рішень учасникам справи.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та направив справу до апеляційного суду для продовження розгляду.
Справа №487/6063/21 від 03/12/2025
1. Предметом спору є визнання за позивачем права постійного користування квартирою на умовах житлового найму як члена сім’ї основного квартиронаймача.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій, оскільки вони розглянули справу по суті за участю особи, яка померла, не залучивши правонаступника померлого до участі у справі, що є порушенням норм процесуального права. Суд наголосив, що цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті, а у разі смерті фізичної особи, яка була стороною у справі, суд зобов’язаний залучити до участі у справі правонаступника. Також суди попередніх інстанцій не встановили усіх фактичних обставин справи та не сприяли всебічному та повному з’ясуванню обставин справи. Суд касаційної інстанції не має процесуальної можливості встановлювати нові обставини, які не були встановлені судами попередніх інстанцій, збирати та надавати оцінку доказам, а порушення норм процесуального права допущені обома судами, які не забезпечили повного і всебічного розгляду справи.
3. Верховний Суд скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій і направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №910/7204/25 від 02/12/2025
1. Предметом спору є визнання недійсними результатів електронного аукціону з продажу нежитлових приміщень, визнання недійсним договору купівлі-продажу та витребування майна, оскільки позивач вважає, що спірні приміщення є спільною власністю співвласників багатоквартирного будинку і не підлягали приватизації.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій про відмову у відкритті провадження у справі в господарському суді. Суд зазначив, що визначальним фактором для розмежування юрисдикції є характер спірних правовідносин, суб’єктний склад та предмет позову. Оскільки позивач – фізична особа, яка оскаржує приватизацію майна, вважаючи його частиною житлового фонду та спільною власністю співвласників будинку, спір не є господарським. Суд підкреслив, що спори щодо приватизації державного житлового фонду розглядаються в порядку цивільного судочинства. Суд також вказав, що обставини, на які посилається скаржник, відрізняються від обставин у справах, на які він посилається, оскільки ті справи стосувалися приватизації інших об’єктів, а не житлового фонду.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №904/1839/24 від 03/12/2025
1. Предметом спору є розірвання договору оренди земельної ділянки та зобов’язання повернути земельну ділянку.
2. Суд касаційної інстанції скасував постанову апеляційного суду, зазначивши, що апеляційний суд не врахував, що на етапі затвердження мирової угоди Головне управління ДПС у Дніпропетровській області не заперечувало проти її затвердження та не висувало жодних зауважень. Суд також зазначив, що суть заперечень ГУ ДПС зводилася до неправильного зазначення коду класифікації доходів бюджету, що могло бути виправлено. Крім того, ГУ ДПС не є стороною договору оренди, а спір є приватним спором між орендарем та орендодавцем, тому затвердження мирової угоди не порушує прав чи інтересів ГУ ДПС. Суд підкреслив, що апеляційний суд неправомірно втрутився в домовленість сторін та нівелював принцип автономії їхньої волі.
3. Суд касаційної інстанції постановив скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції про затвердження мирової угоди.
Справа №910/15362/24 від 02/12/2025
1. Предмет спору – визнання незаконним та скасування рішення Антимонопольного комітету України (АМКУ) про порушення КП “Тернопільводоканал” законодавства про захист економічної конкуренції.
2. Суд, відмовляючи у задоволенні позову, погодився з рішенням АМКУ, яке визнало, що “Тернопільводоканал” зловживав монопольним становищем, висуваючи додаткові, не передбачені законодавством умови для приєднання до мереж водопостачання та водовідведення об’єктів, розташованих за межами Тернопільської міської територіальної громади; АМКУ встановив, що “Тернопільводоканал” займав монопольне становище на ринку відповідних послуг у місті Тернополі та навколишніх селах, і його дії призвели до обмеження конкуренції та ущемлення інтересів споживачів; Суд зазначив, що “Тернопільводоканал” не припинив висувати додаткові умови для приєднання до системи централізованого водопостачання та водовідведення, навіть після скасування рішення міської ради, яке було підставою для таких дій; Суд також врахував, що інші підприємства, які надають аналогічні послуги в інших регіонах, не висувають подібних вимог; Суд відхилив аргументи позивача про некоректність висновку АМКУ щодо монополізації відносин, оскільки споживачі не мали можливості обрати іншого виконавця послуг.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №490/75/22 від 09/12/2025
1. Предметом спору є заява про відвід колегії суддів Верховного Суду.
2. Верховний Суд розглянув заяву ОСОБА_5 про відвід колегії суддів. У зв’язку з необхідністю значного часу для складання повного тексту ухвали, суд оголосив лише резолютивну частину рішення, керуючись ч. 2 ст. 376 Кримінального процесуального кодексу України. Суд не навів жодних аргументів.
3. Верховний Суд постановив залишити заяву ОСОБА_5 про відвід колегії суддів без задоволення, зазначивши, що ухвала оскарженню не підлягає.
Справа №369/548/23 від 26/11/2025
1. Предметом спору є визначення місця проживання дитини та встановлення порядку участі батька у вихованні дитини, а також розподіл судових витрат, зокрема витрат на професійну правничу допомогу.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд помилково скасував додаткове рішення суду першої інстанції про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, оскільки позивачка надала попередній розрахунок судових витрат та частину підтверджуючих документів до закінчення судових дебатів. Апеляційний суд не врахував, що наслідком неподання доказів у строк є залишення заяви без розгляду, а не відмова в її задоволенні. Крім того, апеляційний суд не взяв до уваги, що частина доказів була подана до закінчення дебатів, що давало суду першої інстанції підстави для ухвалення рішення про розподіл витрат. Враховуючи, що касаційний суд не може встановлювати нові обставини та оцінювати докази, справу необхідно повернути до апеляційного суду для нового розгляду.
3. Верховний Суд скасував постанову Київського апеляційного суду від 04 березня 2025 року та передав справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №450/4010/13-ц від 08/12/2025
1. Предметом спору є стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду, який частково задовольнив позов банку, стягнувши з позичальника заборгованість за кредитним договором та звернувши стягнення на предмет іпотеки, оскільки позичальник неналежно виконував свої зобов’язання за кредитним договором, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, зокрема, договором, актом приймання-передачі прав вимоги та банківськими документами. Суд зазначив, що апеляційний суд правильно встановив факт переходу права вимоги від одного банку до іншого на підставі відповідних договорів та актів, а також врахував обставини справи, зокрема, направлення банком вимоги про дострокове повернення кредиту. Суд також підкреслив, що звернення стягнення на предмет іпотеки не є подвійним стягненням, оскільки спрямоване на забезпечення виконання основного зобов’язання за кредитним договором.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін.
Справа №910/12918/20 від 09/12/2025
1. Предметом спору є оскарження ухвали апеляційного суду про повернення апеляційної скарги АТ «Запорізький завод феросплавів» у справі про визнання зобов’язань АТ «Нікопольський завод феросплавів» перед АТ КБ «Приватбанк» припиненими.
2. Верховний Суд залишив ухвалу апеляційного суду без змін, зазначивши, що апеляційний суд правомірно повернув апеляційну скаргу АТ «Запорізький завод феросплавів», оскільки останнім не було сплачено судовий збір у встановлений строк, незважаючи на ухвалу про залишення скарги без руху та надання можливості усунути недоліки. Суд касаційної інстанції підкреслив, що відсутність доказів скрутного фінансового становища, яке б унеможливлювало сплату збору, та відсутність посилання на обставини, які б мали виключний характер, не давали підстав для відстрочення сплати судового збору. Також, Верховний Суд зазначив, що вимога сплати судового збору не є обмеженням права на доступ до суду, а є загальною вимогою для всіх учасників процесу. Суд врахував обмеження воєнного стану, але відзначив відсутність звернень від скаржника щодо неможливості виконати вимоги ухвали суду. Верховний Суд також послався на принцип res judicata, підкреслюючи, що перегляд остаточного рішення суду не може здійснюватися лише з метою повторного розгляду справи.
3. Верховний Суд постановив залишити касаційну скаргу АТ «Запорізький завод феросплавів» без задоволення, а ухвалу Північного апеляційного господарського суду без змін.
Справа №459/3276/24 від 19/11/2025
Предметом спору є розподіл судових витрат, понесених приватним виконавцем у зв’язку з оскарженням дій щодо оцінки майна боржника в судах апеляційної та касаційної інстанцій.
Суд зазначив, що згідно з процесуальним законодавством, суд може ухвалити додаткове рішення, якщо не вирішено питання про судові витрати. Судові витрати, зокрема витрати на професійну правничу допомогу, підлягають розподілу між сторонами. Розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів, таких як договори та рахунки. Суд враховує складність справи, час, витрачений адвокатом, обсяг наданих послуг, а також ціну позову та значення справи для сторони. Важливо, що сторона, яка заперечує проти розміру витрат, повинна довести їх неспівмірність. У даній справі, оскільки заявник надав докази понесених витрат, а інша сторона не висловила заперечень щодо їх розміру, суд вважав їх обґрунтованими та співмірними. Суд також посилається на практику Великої Палати Верховного Суду та Європейського суду з прав людини щодо критеріїв визначення та розподілу судових витрат, зокрема їх дійсності, необхідності та розумності розміру.
Суд вирішив задовольнити заяву приватного виконавця та стягнути з боржника 40 000 грн витрат на професійну правничу допомогу в судах апеляційної та касаційної інстанцій.
Справа №381/938/25 від 01/12/2025
1. Предметом спору є оскарження відмови відділу РАЦС анулювати актовий запис про смерть особи.
2. Суди першої та апеляційної інстанцій відмовили у відкритті провадження, вважаючи, що спір є публічно-правовим і підлягає розгляду в адміністративному суді, оскільки відповідач є суб’єктом владних повноважень. Верховний Суд не погодився з цим висновком, зазначивши, що важливим є розмежування цивільної та адміністративної юрисдикції, а критерієм відмежування є наявність спору про захист порушених прав у будь-яких правовідносинах, де однією зі сторін є фізична особа. Суд вказав, що у даному випадку позивачка звернулася для захисту її цивільних прав, а саме права на забезпечення органом державної влади особистого немайнового права. Верховний Суд підкреслив, що у таких справах суди повинні встановлювати обставини, що підтверджують або спростовують факт смерті, а не лише перевіряти дотримання процедури розгляду звернення.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження.
Справа №591/3807/22 від 19/11/2025
1. Предметом спору є визнання осіб такими, що втратили право користування службовою квартирою та виселення з неї.
2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення апеляційного суду, керувався тим, що апеляційний суд не врахував важливі обставини, а саме: ОСОБА_3 має понад 10 років військового стажу, не забезпечений житлом за місцем служби, а виселення колишньої дружини та її дочки, які вселилися у квартиру на законних підставах, буде непропорційним втручанням у їхнє право на житло, гарантоване статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Суд касаційної інстанції підкреслив, що сам факт розірвання шлюбу та вибуття військовослужбовця до іншого місця служби не є безумовною підставою для виселення членів його сім’ї, особливо за відсутності доказів наявності у них іншого житла. Суд також зазначив, що положення Інструкції № 380, на які посилався апеляційний суд, не можуть бути беззаперечним аргументом на користь припинення права на повагу до житла колишніх членів сім’ї військовослужбовця. Суд касаційної інстанції наголосив на необхідності оцінки пропорційності втручання у право на житло та врахування триваючих зв’язків відповідачів зі спірною квартирою.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Справа №759/10456/15-ц від 19/11/2025
1. Предметом спору є стягнення заборгованості за кредитним договором.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення апеляційного суду, оскільки апеляційний суд дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позову, вважаючи, що ТОВ «Фінансова установа «ЄФКР» фактично відмовилося від права вимоги до ОСОБА_1 щодо кредитних зобов`язань на суму 3 723 795,23 грн, списавши борг відповідача на вказану суму, що за своєю сутністю є прощенням боргу. Суд касаційної інстанції вказав, що апеляційний суд не дослідив документи, які підтверджують списання заборгованості, та не з’ясував правову природу такого списання, зокрема, чи мало місце реальне прощення боргу (відмова від права вимоги) у розумінні статті 605 ЦК України, чи йшлося лише про облікове (бухгалтерське) списання, яке не припиняє цивільно-правового зобов`язання. Також, апеляційний суд не надав оцінки доводам позивача про те, що залишок заборгованості за кредитним договором віднесено на позабалансові рахунки ТОВ «Фінансова установа «ЄФКР».
3. Суд скасував рішення апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №761/40281/20 від 03/12/2025
1. Предметом спору є визнання незаконним наказу про звільнення працівника за прогул, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення апеляційного суду, який скасував рішення суду першої інстанції про часткове задоволення позову працівника. Апеляційний суд встановив, що працівник був звільнений правомірно, оскільки не надав доказів поважності причин своєї відсутності на роботі протягом чотирьох днів, а саме: не було надано листка непрацездатності, докази звернення до лікаря не підтверджували неможливість виконання трудових обов’язків у ці дні, наданий працівником тимчасовий графік роботи не був належним чином оформлений та не вносив змін до правил внутрішнього трудового розпорядку. Суд також врахував, що працівник не оскаржував табель обліку робочого часу, який свідчив про інший графік роботи. Верховний Суд підкреслив, що працівник не повідомив завчасно адміністрацію про неможливість виконання трудових обов’язків за станом здоров’я та не надав листок непрацездатності за відповідний період.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін, підтвердивши законність звільнення працівника.
Справа №741/1181/19 від 08/12/2025
Предметом спору є оскарження ухвали Київського апеляційного суду від 10 квітня 2025 року у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 152 КК України (зґвалтування).
Верховний Суд залишив без змін ухвалу Київського апеляційного суду, не задовольнивши касаційну скаргу захисника ОСОБА_6. У зв’язку зі складністю справи, суд оголосив лише резолютивну частину рішення, відклавши оголошення повного тексту постанови на 15 грудня 2025 року. Суд керувався статтями 376, 433, 434, 436, 441, 442 КПК України. Фактичні аргументи, якими керувався суд при прийнятті рішення, неможливо встановити, оскільки оголошено лише резолютивну частину.
Суд ухвалив: Ухвалу Київського апеляційного суду від 10 квітня 2025 року стосовно ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 – без задоволення.
Справа №163/1698/24 від 03/12/2025
Предметом спору є стягнення кредитної заборгованості зі спадкоємців позичальника за кредитним договором.
Суд касаційної інстанції зазначив, що суди попередніх інстанцій не врахували, що виконавче провадження щодо стягнення заборгованості з померлого боржника було закрито, а отже, зобов’язання перейшли до спадкоємців. Суд наголосив, що кредитор має право вимагати виконання зобов’язання в натурі від спадкоємців, які прийняли спадщину, в межах вартості спадкового майна, і вибір способу захисту належить кредитору. Суд також вказав, що суди не дослідили обставини щодо вартості спадкового майна та меж відповідальності спадкоємців. Суд зазначив, що застосування спеціальних способів захисту, які визначені законодавцем для захисту окремих категорій цивільних прав, не виключає можливості також застосовувати загальні способи захисту цивільних прав та інтересів. **** Суд вказав, що застосування правила статті 1282 ЦК України не виключає можливості застосування альтернативного способу захисту, зокрема пункту 5 частини другої статті 16 ЦК України про примусове виконання обов`язку в натурі.
Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №172/294/24 від 08/12/2025
1. Предметом спору є визначення додаткового строку для прийняття спадщини за заповітом.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки позивач не довів поважності причин пропуску строку для прийняття спадщини, а саме необізнаності про наявність заповіту та смерть спадкодавця, враховуючи наявність у позивача копії заповіту та користування земельною ділянкою фермерським господарством, головою якого є батько позивача. Суд врахував, що оцінка поважності причин пропуску строку прийняття спадщини стосується періоду від моменту відкриття спадщини до спливу шестимісячного строку, і протягом цього періоду мали існувати об’єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Суд зазначив, що необізнаність про смерть спадкодавця або юридична необізнаність про порядок прийняття спадщини не є поважними причинами. Суд також вказав, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій, і суд касаційної інстанції не має повноважень втручатися в оцінку доказів.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №924/708/23 від 03/12/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним рішення Хмельницької міської ради в частині встановлення коду класифікації видів цільового призначення земель та визнання недійсним договору оренди землі.
2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи постанову апеляційного суду в частині визнання недійсним договору оренди, керувався тим, що на земельній ділянці комунальної власності розміщено об’єкт нерухомого майна, який належить відповідачам на праві приватної власності, і така ділянка не може бути передана у користування будь-кому, окрім власників цього об’єкта. Визнання недійсним договору оренди призведе до позбавлення відповідачів права користування земельною ділянкою, яке вони мають в силу закону, хоча прокурор не оспорює законність цього права, а лише не погоджується з визначеним видом користування земельної ділянки та розміром орендної плати. Суд зазначив, що належним способом захисту в даному випадку є визнання недійсним рішення міської ради, яке призвело до неправильного визначення коду цільового призначення землі, а не розірвання договору оренди, оскільки це порушує права та інтереси відповідачів. Також суд врахував правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 17.04.2025 у справі № 904/186/23, щодо аналогічних правовідносин.
3. Суд вирішив касаційні скарги задовольнити частково: скасував постанову апеляційного суду в частині визнання недійсним договору оренди та залишив в силі рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні цієї вимоги, а в іншій частині постанову апеляційного суду залишив без змін.
Справа №212/8718/24 від 03/12/2025
1. Предметом спору є вимога ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров’я внаслідок нещасних випадків на виробництві.
2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи постанову апеляційного суду, виходив з того, що апеляційний суд не надав належної оцінки підставам позовних вимог у попередній справі № 212/8036/13-ц, де позивач просив відшкодування моральної шкоди, завданої професійним захворюванням, а не нещасними випадками на виробництві. Суд зазначив, що підставами для позову у даній справі є саме нещасні випадки на виробництві, які призвели до втрати професійної працездатності, що не було предметом розгляду у попередній справі. Враховуючи обставини справи, ступінь вини сторін, наслідки для здоров’я позивача, ступінь втрати працездатності, суд визнав справедливим розмір компенсації моральної шкоди у розмірі 15 000,00 грн, виходячи із засад розумності, пропорційності, виваженості та справедливості. Суд також врахував, що ступінь втрати професійної працездатності позивача внаслідок трудового каліцтва не змінювався з 1996 року до 2013 року.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції, змінивши його в частині розміру відшкодування моральної шкоди, зменшивши суму до 15 000,00 грн.
Справа №686/28148/23 від 01/12/2025
1. Предметом спору є встановлення факту батьківства зниклого безвісти ОСОБА_2 щодо трьох його дітей та внесення відповідних змін до актових записів про їх народження.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду, який задовольнив позов матері дітей, ОСОБА_1, про встановлення факту батьківства ОСОБА_2, який зник безвісти під час воєнних дій, враховуючи результати молекулярно-генетичної експертизи, яка підтвердила родинний зв’язок між дітьми та сестрою зниклого батька. Суд зазначив, що у випадку зникнення особи безвісти за особливих обставин, застосовується позов про визнання батьківства, а належним відповідачем є особа, яку вважають батьком, а не його дружина. Суд також врахував, що дружина зниклого безвісти оскаржувала рішення суду першої інстанції, і апеляційний суд скасував це рішення, але знову задовольнив позов, тому касаційний суд не може погіршити її становище, залишивши рішення апеляційного суду без змін в оскарженій частині. Суд підкреслив, що відсутнє рішення суду про оголошення ОСОБА_2 померлим, що є необхідною умовою для встановлення факту батьківства в окремому провадженні. Суд також наголосив на принципі диспозитивності цивільного судочинства, згідно з яким особа самостійно вирішує, чи оскаржувати судові рішення та в яких межах.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду в оскарженій частині – без змін.
Справа №185/9722/21 від 19/11/2025
1. Предметом спору є звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення боржника з іпотечного майна у зв’язку з невиконанням кредитних зобов’язань.
2. Суд касаційної інстанції частково задовольнив касаційну скаргу відповідача та змінив рішення апеляційного суду в частині суми заборгованості, на яку звертається стягнення, оскільки апеляційний суд неправильно визначив момент припинення нарахування відсотків та пені за кредитним договором, не врахувавши умову про дострокове повернення кредиту в разі прострочення платежів. Суд касаційної інстанції погодився з висновком апеляційного суду про відмову у виселенні відповідача, оскільки банк не довів, що житло було придбане виключно за кредитні кошти. Також суд касаційної інстанції відхилив доводи відповідача про пропуск банком позовної давності, посилаючись на продовження строків позовної давності на період карантину, встановленого у зв’язку з COVID-19. Суд касаційної інстанції зазначив, що апеляційний суд вийшов за межі позовних вимог, визнавши недійсними окремі пункти кредитного договору щодо комісій, оскільки такі вимоги не були предметом розгляду у даній справі, але при цьому погодився, що підстав для стягнення комісії немає.
3. Суд касаційної інстанції змінив рішення апеляційного суду в частині суми заборгованості, на яку звертається стягнення, та залишив без змін рішення в частині відмови у виселенні.
Справа №523/5699/20 від 03/12/2025
1. Предметом спору є вимога Одеської міської ради про скасування реєстрації права власності на самочинно збудований об’єкт нерухомості, визнання недійсними правочинів щодо передачі цього об’єкта, та зобов’язання знести самочинно збудований об’єкт.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками апеляційного суду про те, що належним способом захисту права власника земельної ділянки, на якій здійснено самочинне будівництво, є вимога про знесення самочинно збудованого об’єкта, оскільки саме факт самочинного будівництва порушує права власника земельної ділянки, а не факт державної реєстрації права власності на цей об’єкт. Суд зазначив, що вимоги про скасування реєстраційних записів та визнання недійсними правочинів не є ефективним способом захисту в даному випадку. Суд також підкреслив, що якщо право власності на об’єкт самочинного будівництва зареєстровано, суд, задовольняючи вимогу про знесення, повинен оцінити законність такої реєстрації, і в разі її незаконності, рішення суду є підставою для закриття відповідного розділу в Державному реєстрі прав. Суд касаційної інстанції також підтримав рішення апеляційного суду про закриття апеляційного провадження за скаргою засновника ТОВ «Берег ЛТД», оскільки рішення суду першої інстанції не вирішувало питання про його права та обов’язки як засновника товариства. Суд також вказав, що спір у даній справі є приватноправовим і підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства, оскільки стосується права власності фізичних осіб на об’єкт нерухомості.
3. Верховний Суд залишив касаційні скарги без задоволення, а рішення апеляційного суду – без змін, підтвердивши правомірність вимоги про знесення самочинного будівництва.
Справа №2314/2151/12 від 08/12/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності державного виконавця щодо незняття арешту з майна боржника після завершення виконавчих проваджень.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду, зазначивши, що згідно з чинним законодавством, державний виконавець зобов’язаний зняти арешт з майна боржника лише у двох випадках: у разі закінчення виконавчого провадження (за певними винятками) або у разі повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу, який його видав. У даній справі виконавчі провадження були завершені на підставі неможливості встановити особу боржника та у зв’язку з направленням виконавчого документа до іншого відділу ДВС, що не передбачає обов’язку зняття арешту. Суд також врахував, що не було надано доказів завершення виконавчого провадження на іншій підставі, яка б зобов’язувала виконавця зняти арешт, а також доказів виконання боржником судового рішення. Суд відхилив доводи касаційної скарги про порушення норм процесуального права та відсутність повноважень у особи, яка підписала апеляційну скаргу.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №910/9652/24 від 09/12/2025
Предметом спору у справі є оскарження рішення Антимонопольного комітету України.
Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу Відділення АМК, скасувавши постанову апеляційного суду та направивши справу на новий апеляційний розгляд. Мотиви такого рішення у тексті відсутні, але зазвичай це відбувається, коли суд касаційної інстанції виявляє порушення норм матеріального або процесуального права, допущені апеляційним судом, які вплинули або могли вплинути на правильність вирішення спору. Новий розгляд передбачає повторний розгляд справи апеляційним судом з урахуванням вказівок, викладених у касаційній постанові.
Суд скасував постанову апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.
Справа №306/2713/23 від 04/12/2025
1. Предметом спору є правильність призначення покарання ОСОБА_6 за сукупністю злочинів, вчинених до та після винесення попереднього вироку, яким його було звільнено від відбування покарання з випробуванням.
2. Верховний Суд задовольнив касаційну скаргу прокурора, вказавши, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували частину четверту статті 70 КК України, призначивши покарання за сукупністю злочинів, враховуючи попередній вирок, за яким особу було звільнено від відбування покарання з випробуванням. Суд наголосив, що якщо особа вчинила нові злочини до винесення попереднього вироку, яким її було звільнено від відбування покарання з випробуванням, і цей попередній вирок залишається чинним, то положення частини четвертої статті 70 КК України не застосовуються. У такому випадку, попередній вирок, за яким особу звільнено від відбування покарання з випробуванням, та новий вирок, за яким їй призначено покарання, що належить відбувати реально, виконуються самостійно. Суд послався на правовий висновок об`єднаної палати Верховного Суду від 15 лютого 2021 року у справі № 760/26543/17.
3. Верховний Суд змінив судові рішення, виключивши посилання на застосування частини четвертої статті 70 КК України, та ухвалив виконувати попередній вирок самостійно.
Справа №925/1244/24 від 02/12/2025
1. Предметом спору є скасування розпорядження районної державної адміністрації про вилучення земельної ділянки з постійного користування селянського фермерського господарства (СФГ).
2. Суд касаційної інстанції скасував постанову апеляційного суду, який задовольнив позов СФГ, мотивуючи це тим, що апеляційний суд не спростував висновки суду першої інстанції про те, що поведінка СФГ після прийняття спірного розпорядження (несплата податків за землю, відсутність діяльності на ній) свідчить про його обізнаність з вилученням ділянки та відсутність заперечень проти цього. Суд касаційної інстанції вказав, що апеляційний суд не здійснив належного дослідження сукупності наявних в матеріалах справи доказів, що були подані на підтвердження заперечень проти позовних вимог СФГ «Настасія», з урахуванням правил та критеріїв оцінки доказів, визначених ГПК України. Суд касаційної інстанції також зазначив, що апеляційний суд не врахував презумпцію обізнаності особи про стан своїх майнових прав та не спростував висновки суду першої інстанції про те, що СФГ ще у 2013 році знало про використання його ділянки іншою компанією. Крім того, суд касаційної інстанції вказав на незрозумілість висновку апеляційного суду про чинність державного акту на право постійного користування землею, хоча судом було встановлено, що розпорядженням РДА цей акт було визнано таким, що втратив чинність.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до апеляційного суду.
Справа №904/1838/24 від 02/12/2025
1. Предметом спору є розірвання договору оренди земельної ділянки та зобов’язання повернути земельну ділянку у зв’язку зі зміною її цільового призначення.
2. Суд касаційної інстанції скасував постанову апеляційного суду, зазначивши, що апеляційний суд неправильно визначив наявність порушених прав у Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (ГУ ДПС) у зв’язку з укладенням мирової угоди між Дніпровською міською радою та ТОВ “СІЛЛ ОІЛ”. Суд касаційної інстанції вказав, що загальні повноваження податкового органу щодо контролю за надходженнями податків та погашення податкового боргу самі по собі не є достатніми для висновку про те, що конкретна мирова угода між двома суб’єктами вирішує питання про права, інтереси та/або обов’язки цього податкового органу. Для визнання ГУ ДПС суб’єктом апеляційного оскарження необхідно довести, що оспорювана мирова угода безпосередньо впливає на його право, інтерес або обов’язок, і цей зв’язок має бути очевидним і безумовним. Оскільки ГУ ДПС не є стороною договору оренди землі та не є власником земельної ділянки, у нього відсутні повноваження стягувати орендну плату за землю за відповідним договором, а спір є приватним спором між суб’єктом господарювання та органом місцевого самоврядування.
3. Суд касаційної інстанції скасував постанову апеляційного суду та закрив апеляційне провадження за скаргою ГУ ДПС.
Справа №910/1235/22 від 02/12/2025
1. Предметом спору є визнання поновленим договору оренди земельної ділянки та укладеною угоди про поновлення договору оренди.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій, які відмовили у задоволенні позову ТОВ “Лаванда Плюс” до Київської міської ради про визнання поновленим договору оренди земельної ділянки та укладеною угоди про поновлення договору оренди, мотивуючи це тим, що суди не повно і всебічно дослідили обставини справи, зокрема, не надали належної оцінки доводам позивача про об’єктивні перешкоди у виконанні умов договору оренди, а також не врахували презумпцію добросовісності учасників цивільних правовідносин. Суд касаційної інстанції вказав на необхідність врахування правових висновків, викладених у постанові судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду Верховного Суду від 23.11.2023 у справі № 906/1314/21, щодо обов’язку орендодавця добросовісно провести переговори з орендарем, який належним чином виконував свої обов’язки за договором оренди землі, та наголосив на тому, що орендодавець не може посилатися на свій захист на обставини, які свідчать про ухилення ним від проведення переговорів, та на власну недобросовісну поведінку, протиставляючи її легітимним прагненням та належній поведінці орендаря. Суд також зазначив, що суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки доводам позивача про те, що більшу частину періоду оренди позивач був позбавлений можливості користування земельною ділянкою внаслідок самозахоплення територій третіми особами, а відповідач передав в оренду позивачу земельну ділянку з незаконно встановленими гаражами, які позивачу довелося зносити через отримання відповідних судових рішень.
3. Суд постановив скасувати рішення судів попередніх інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №870/19/25 від 18/11/2025
1. Предметом спору є заява ТОВ “Полетехніка” про видачу наказу на примусове виконання рішення Третейського суду щодо стягнення з ПП “Алівія Агро” заборгованості за договором сервісного обслуговування сільськогосподарської техніки.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного господарського суду, виходячи з того, що спір підвідомчий третейському суду, третейська угода між сторонами є дійсною, склад третейського суду відповідав вимогам закону, а рішення третейського суду не містить способів захисту прав, не передбачених законом, і не вирішує питання про права та обов’язки осіб, які не брали участь у справі. Суд відхилив доводи апеляційної скарги ПП “Алівія Агро” про недійсність третейського застереження, оскільки підприємство саме подавало зустрічний позов, посилаючись на цей договір. Також суд не знайшов порушень у призначенні головою третейського суду самого себе третейським суддею для розгляду справи, оскільки це не заборонено ні законом, ні регламентом третейського суду. Інші доводи скарги не охоплюються підставами для відмови у видачі наказу на примусове виконання рішення третейського суду.
3. Суд залишив ухвалу Західного апеляційного господарського суду без змін, а апеляційну скаргу ПП “Алівія Агро” – без задоволення.
Справа №922/2038/22 від 04/12/2025
1. Предметом спору є визнання поточних грошових вимог ПАТ “Харківенергозбут” до ТОВ “Укртранссигнал” у справі про банкрутство останнього, які виникли у зв’язку з неоплатою електроенергії, спожитої після відкриття провадження у справі про банкрутство.
2. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду, вказавши на необхідність ретельної перевірки обґрунтованості вимог кредитора, особливо у випадках, коли є сумніви щодо факту споживання електроенергії боржником, укладення договорів на постачання електроенергії, та правомірності нарахування заборгованості. Суд зазначив, що апеляційний суд не дослідив належним чином докази та доводи сторін, а також не врахував, що до вимог кредитора в даній ситуації слід застосовувати підвищений стандарт доказування. ВС наголосив, що суди повинні перевіряти, чи дійсно боржник споживав електроенергію, чи були укладені відповідні договори, та чи правомірно нарахована заборгованість, зважаючи на всі обставини справи. Суд також вказав на важливість врахування попередніх судових рішень, але зауважив, що у виняткових випадках, коли є обґрунтовані сумніви, необхідно додатково перевіряти обґрунтованість вимог кредитора, навіть якщо вони підтверджені попередніми рішеннями.
3. Суд скасував постанову апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №918/1117/23 від 18/11/2025
1. Предметом спору є оскарження ухвали про закриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи у зв’язку з наданням нею недостовірної інформації про майновий стан.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які закрили провадження у справі про неплатоспроможність, оскільки боржник не надав повної та достовірної інформації про свій майновий стан та членів сім’ї у декларації, що є порушенням вимог Кодексу України з процедур банкрутства (КУзПБ). Суд зазначив, що боржник приховав факт реєстрації неповнолітньої особи у заставному майні, не вказав відомості про доходи та майно членів сім’ї, а також змінював позицію щодо звернення стягнення на заставне майно. Суд підкреслив, що процедура банкрутства фізичної особи має на меті соціальну реабілітацію лише добросовісного боржника, який відкрито співпрацює з судом та кредиторами, а не намагається уникнути виконання зобов’язань, приховуючи інформацію. Суд також вказав, що закриття провадження у справі є заходом відповідальності за недобросовісні дії боржника, який не заслуговує на позитивні наслідки процедур неплатоспроможності.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №906/615/25 від 04/12/2025
1. Предметом спору у цій справі є оскарження ухвали апеляційного господарського суду про повернення апеляційної скарги позивачу через нібито неусунення недоліків, пов’язаних зі сплатою судового збору.
2. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду, наголосивши на важливості забезпечення права на апеляційний перегляд справи як конституційної гарантії судового захисту. Суд касаційної інстанції вказав на необхідність дотримання балансу між формальними вимогами процесуального законодавства та забезпеченням реального доступу до правосуддя, уникаючи надмірного формалізму. ВС підкреслив, що апеляційний суд не врахував пояснення позивача про технічну помилку в платіжному документі, а також те, що сума збору та рахунок відповідали необхідним реквізитам. Суд також взяв до уваги, що позивач не є учасником справи, номер якої помилково вказано у платіжному документі, що свідчить про дійсний намір сплатити збір саме за даною апеляційною скаргою. Враховуючи ці обставини, Верховний Суд дійшов висновку, що апеляційний суд передчасно повернув скаргу, не надавши належної оцінки всім обставинам справи.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до апеляційної інстанції для продовження розгляду зі стадії відкриття апеляційного провадження.
Справа №902/196/19 від 09/12/2025
1. Предметом спору є оскарження ухвали апеляційного господарського суду про закриття апеляційного провадження за скаргою особи, яка не брала участі у справі, на рішення суду першої інстанції щодо визнання недійсними рішень засновників фермерського господарства та договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі.
2. Верховний Суд погодився з рішенням апеляційного суду про закриття апеляційного провадження, оскільки особа, яка подала апеляційну скаргу (ОСОБА_1), не була учасником фермерського господарства на момент прийняття оскаржуваних рішень та ухвалення рішення судом першої інстанції, а отже, рішення суду першої інстанції не вирішувало питання про її права, інтереси чи обов’язки. Суд касаційної інстанції підкреслив, що для оскарження рішення особою, яка не брала участі у справі, необхідно довести, що рішення безпосередньо стосується її прав та обов’язків, що випливають з права на справедливий судовий розгляд. ВС зазначив, що у даній справі спір стосувався виключно правомірності виключення попереднього учасника (ОСОБА_2) зі складу засновників, і рішення суду не містило жодних висновків щодо прав та обов’язків ОСОБА_1. Також ВС відхилив аргументи скаржника про те, що скасування реєстраційної дії позбавило його статусу учасника, оскільки це не свідчить про порушення його прав оскаржуваним рішенням. Суд касаційної інстанції зазначив, що ОСОБА_1 не позбавлений права оскаржити дії реєстратора або звернутися до суду з окремим позовом.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №359/5336/21 від 19/11/2025
1. Предметом спору є стягнення з фізичної особи коштів за договором позики на користь авіакомпанії.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, які частково задовольнили позов авіакомпанії, стягнувши з відповідача суму позики, інфляційні втрати та три відсотки річних. Суд виходив з того, що факт укладення договору позики та передачі коштів відповідачу підтверджується наданими позивачем видатковими касовими ордерами. Доводи відповідача про неотримання вимоги про дострокове повернення позики були враховані судом першої інстанції, який визначив обов’язок повернення боргу з моменту, коли така вимога вважається доставленою. Суд відхилив клопотання про призначення почеркознавчої експертизи, оскільки генеральний директор та головний бухгалтер авіакомпанії не спростовували достовірність їхніх підписів на видаткових касових ордерах. Також суд відхилив доводи про недопустимість копії касової книги як доказу, зазначивши, що оцінює докази в сукупності. Суд касаційної інстанції погодився з відмовою апеляційного суду зупинити провадження у справі до розгляду іншої справи про визнання недійсним договору позики, оскільки зібрані докази дозволяли встановити обставини, що є предметом судового розгляду. Щодо передачі справи до Господарського суду у зв’язку з відкриттям провадження про банкрутство авіакомпанії, суд зазначив, що це можливо лише на стадії розгляду справи у суді першої інстанції до ухвалення рішення по суті, а юрисдикція спору визначається на час відкриття провадження у справі в суді першої інстанції.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №910/13174/18 від 04/12/2025
1. Предметом спору є стягнення з Кабінету Міністрів України та Державної казначейської служби України збитків у розмірі 56 797 842 475,24 грн, які, на думку позивача, виникли внаслідок прийняття постанови КМУ, що позбавила позивача можливості вільно продавати природний газ за ринковими цінами.
2. Верховний Суд залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, які відмовили у задоволенні позову, оскільки позивач не довів належними доказами розмір збитків, заявлених до стягнення, а розрахунок збитків є теоретичним та базується на очікуваних доходах, а не на фактично не отриманому прибутку. Суд касаційної інстанції зазначив, що для касаційного перегляду недостатньо лише посилатися на висновки Верховного Суду в інших справах, необхідно, щоб спірні питання виникали у подібних правовідносинах, чого в даному випадку не було встановлено. Суд вказав, що не встановлено порушень судами попередніх інстанцій норм процесуального права в оцінці доказів, їх сукупності та повноти встановлення обставин справи. Також, Верховний Суд підкреслив, що не може переоцінювати обставини, які вже були встановлені судами попередніх інстанцій.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу акціонерного товариства “Укргазвидобування” без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №755/18304/23 від 05/12/2025
1. Предметом спору є відшкодування моральної шкоди, завданої особі внаслідок незаконного кримінального переслідування.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками апеляційного суду про наявність підстав для відшкодування моральної шкоди позивачу, оскільки кримінальне провадження щодо нього завершилося виправдувальним вироком, який набрав законної сили, що дає йому право на відшкодування шкоди, завданої незаконним перебуванням під слідством та судом. Суд зазначив, що розмір відшкодування моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи та виходячи з розміру не менше однієї мінімальної заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом, при цьому враховується розмір мінімальної заробітної плати, чинний на час розгляду справи. Суд відхилив аргументи про необхідність врахування обставин підроблення доказів у кримінальному провадженні, оскільки на момент розгляду цивільної справи виправдувальний вирок був чинним. Також, суд підкреслив, що встановлення обставин справи та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій, і касаційний суд не має повноважень втручатися в оцінку доказів. Щодо витрат на правову допомогу, суд погодився з їх стягненням, оскільки вони були документально підтверджені та відповідали критеріям розумності та співмірності.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №910/507/25 від 09/12/2025
1. Предметом спору є стягнення 28 365 827,54 грн.
2. У цій справі Верховний Суд розглядав касаційну скаргу ПрАТ «НЕК «Укренерго» на рішення судів попередніх інстанцій, які задовольнили позов ТОВ «Електротрейдінг груп» про стягнення грошових коштів. Суд касаційної інстанції, залишаючи рішення попередніх судів без змін, виходив з того, що суди повно та всебічно дослідили обставини справи, надали належну оцінку доказам і правильно застосували норми матеріального та процесуального права. Зокрема, суди встановили наявність підстав для стягнення заявленої суми з відповідача, враховуючи договірні зобов’язання сторін та їх виконання. Відсутність відповідача в судовому засіданні не вплинула на об’єктивність розгляду справи, оскільки всі необхідні матеріали були наявні в матеріалах справи. Суд також врахував доводи касаційної скарги, але визнав їх необґрунтованими, оскільки вони не спростовували висновків судів попередніх інстанцій.
3. Верховний Суд постановив залишити касаційну скаргу ПрАТ «НЕК «Укренерго» без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва та постанову Північного апеляційного господарського суду – без змін.
Справа №686/9599/25 від 08/12/2025
Предметом спору є заява ОСОБА_5 про призначення йому адвоката для здійснення правової допомоги у Верховному Суді.
Суд задовольнив заяву ОСОБА_5, керуючись тим, що кожна людина має право на правову допомогу, особливо у кримінальному провадженні. Враховуючи, що ОСОБА_5 звернувся до Верховного Суду, суд вирішив забезпечити його право на захист, доручивши Північному міжрегіональному центру з надання безоплатної правничої допомоги призначити йому адвоката. Суд також встановив конкретний час і дату, коли призначений адвокат повинен прибути на судове засідання. Це рішення було прийнято згідно з положеннями Кримінального процесуального кодексу України, які гарантують право на правову допомогу. Судді наголосили на важливості забезпечення права на захист у касаційному провадженні.
Суд постановив задовольнити заяву ОСОБА_5 про призначення адвоката.
Справа №904/6160/17 від 09/12/2025
1. Предметом спору є стягнення витрат на професійну правничу допомогу ФОП Штефаном В.О. з Криворізької міської ради у господарській справі.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення апеляційного суду, яким частково задоволено заяву ФОП Штефана В.О. про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, мотивуючи це тим, що суд апеляційної інстанції, оцінивши надані докази та обставини справи, правомірно визначив суму, яка підлягає відшкодуванню, виходячи з критеріїв обґрунтованості, реальності та розумної необхідності таких витрат. Суд касаційної інстанції підкреслив, що вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу є дискрецією суду, який розглядає справу, і що не є обов’язковими для суду зобов’язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Суд касаційної інстанції також зазначив, що відшкодування витрат на правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони. Суд касаційної інстанції також вказав на те, що він є судом права, а не факту, і не може встановлювати обставини справи, збирати й перевіряти докази та надавати їм оцінку.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ФОП Штефана В. О. без задоволення, а додаткову ухвалу Центрального апеляційного господарського суду – без змін.
Справа №1519/12568/2012 від 09/12/2025
Предмет спору – оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду захисником засудженого, який просить звільнити його від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності.
Суддя Верховного Суду відмовив у відкритті касаційного провадження, мотивуючи це тим, що касаційна скарга не відповідає вимогам ст. 387 КПК 1960 року, оскільки захисник, посилаючись на норми чинного КПК, не врахував, що справа розглядалася за процедурою КПК 1960 року. Крім того, захисник не обґрунтував істотні порушення норм права, допущені судами попередніх інстанцій, які б зумовлювали зміну або скасування вироку та ухвали, а його доводи зводяться до власного обчислення строків давності та неповноти апеляційного розгляду, що не є предметом перевірки в касаційному порядку за КПК 1960 року. Суддя зазначив, що недотримання вимог ст. 350 КПК 1960 року перешкоджає вирішенню питання про витребування справи, і лише після усунення недоліків скаргу може бути розглянуто.
Суд відмовив захиснику у витребуванні кримінальної справи.
Справа №202/5645/23 від 04/12/2025
Предметом спору є оскарження засудженим ОСОБА_5 вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо його засудження за ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 296, ч. 2 ст. 345 КК України.
Верховний Суд залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, не задовольнивши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_5. У своїй постанові, суд касаційної інстанції, керуючись статтями 433, 436, 441, 442 КПК України, погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, вважаючи їх обґрунтованими та законними. Суд, проаналізувавши матеріали справи, не знайшов підстав для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень. Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій, були визнані такими, що відповідають доказам, дослідженим у судовому засіданні. Також, суд касаційної інстанції не встановив істотних порушень кримінального процесуального закону, які б могли призвести до неправильного вирішення справи.
Рішення: Вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду стосовно ОСОБА_5 залишено без змін, а касаційну скаргу засудженого – без задоволення.
Справа №910/11971/24 від 04/12/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним рішення Антимонопольного комітету України (АМКУ) про порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів торгів.
2. Суд, залишаючи в силі рішення судів попередніх інстанцій, погодився з висновками АМКУ про те, що підприємство та інший учасник торгів вчинили антиконкурентні узгоджені дії, які призвели до спотворення результатів торгів, оскільки було встановлено ряд обставин, які свідчать про узгодженість дій між учасниками торгів, а саме: перебування однієї і тієї ж фізичної особи у трудових відносинах з обома відповідачами, фінансові взаєморозрахунки між відповідачами, подання звітності до податкових органів з однієї IP-адреси, використання одних і тих же IP-адрес під час реєстрації та участі в торгах, подання заявок на участь в торгах в один день з незначною різницею в часі, отримання банківських гарантій від одного банку, надання на торги товару одного виробника, знаходження об’єктів оподаткування за однією адресою, однакові властивості електронних файлів, комунікація між керівниками підприємств. Суд касаційної інстанції підкреслив, що переглядає справу виключно в межах доводів касаційної скарги і не має права встановлювати нові обставини або переоцінювати докази, встановлені судами попередніх інстанцій. Суд також зазначив, що доводи скаржника зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій, що не є підставою для скасування судових рішень. Суд також послався на принцип res judicata, який вимагає поваги до остаточного рішення суду.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №676/3417/21 від 26/11/2025
1. Предметом спору є визнання недійсними наказів Держгеокадастру, скасування державної реєстрації земельних ділянок та їх витребування.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про закриття провадження в частині позовних вимог до ТОВ ВКФ «АГРО-ЕКО ХХІ», оскільки спір між юридичними особами щодо земельних ділянок підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, а не цивільного. Суд врахував, що спір стосується господарської діяльності між юридичними особами, а не прав фізичних осіб. Посилання заявника на практику Великої Палати Верховного Суду у справі № 357/8277/19 відхилено, оскільки у цій справі правовідносини виникли з інших підстав та іншого предмета оскарження, а саме визнання недійсними договорів оренди, де власником землі була фізична особа. Суд зазначив, що суди правильно застосували статтю 255 ЦПК України, закривши провадження в частині вимог, не підсудних цивільному судочинству.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №761/16818/24 від 26/11/2025
Предметом спору є поділ майна подружжя та зустрічний позов про визнання права особистої приватної власності на нерухоме майно.
Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд помилково повернув апеляційну скаргу, вважаючи, що ухвала про звернення з судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду не підлягає оскарженню окремо від рішення суду. Верховний Суд підкреслив, що ухвала про зупинення провадження у справі, яка була винесена у зв’язку зі зверненням до іноземного суду, підлягає апеляційному оскарженню відповідно до пункту 14 частини першої статті 353 ЦПК України. Суд зазначив, що апеляційний суд не дослідив доводи апеляційної скарги щодо зупинення провадження та не з’ясував, чи не суперечить це принципу ефективності судового процесу та праву на справедливий суд у розумні строки. Колегія суддів послалась на постанову Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2024 року в справі № 185/8179/22, де зазначено, що не можна розділяти скаргу, якщо процесуальні рішення оформлені одним актом.
Суд скасував ухвалу апеляційного суду та направив справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Справа №944/5646/21 від 08/12/2025
1. Предметом спору є відшкодування моральної шкоди, завданої особі внаслідок незаконного кримінального переслідування, а також відшкодування витрат на правову допомогу та проїзд до суду.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для відшкодування моральної шкоди, оскільки виправдувальний вирок підтверджує факт незаконного кримінального переслідування позивача, що завдало йому моральних страждань, які презюмуються. Суд також підкреслив, що розмір відшкодування моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи, глибини та тривалості моральних страждань, але не може бути меншим за мінімальний розмір заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом, встановлений законодавством на момент розгляду справи. Крім того, суд касаційної інстанції підтвердив право позивача на відшкодування витрат на правову допомогу, понесених у зв’язку з незаконним кримінальним переслідуванням, на підставі спеціального закону, а також витрат на проїзд до суду, підтверджених документально. Суд відхилив доводи касаційних скарг про неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, оскільки висновки судів попередніх інстанцій відповідають усталеній судовій практиці Верховного Суду.
3. Верховний Суд залишив касаційні скарги без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №921/646/23 від 18/11/2025
1. Предметом спору є оскарження ухвали про відмову в закритті провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи у зв’язку з нібито поданням недостовірної інформації у деклараціях про майновий стан.
2. Суд касаційної інстанції залишив в силі рішення судів попередніх інстанцій, якими було відмовлено в задоволенні клопотання про закриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи, оскільки боржник надав виправлені декларації про майновий стан, що свідчить про його добросовісні наміри щодо погашення вимог кредиторів, а саме по собі клопотання кредитора про закриття провадження, за відсутності передбачених законом підстав, не є достатньою підставою для закриття провадження. Суд зазначив, що обов’язок надання повної та достовірної інформації про майно покладається на боржника, однак, у разі виявлення недоліків, йому надається можливість подати виправлену декларацію. Суд також вказав, що встановлення обставин справи та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій, і касаційний суд не має повноважень втручатися в оцінку доказів. Крім того, суд врахував, що відсутні докази приховування боржником інформації про свій майновий стан.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №914/1317/25 від 20/11/2025
1. Предметом спору є оскарження ухвали апеляційного господарського суду про повернення апеляційної скарги акціонеру боржника у справі про банкрутство.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення апеляційного суду, зазначивши, що хоча засновники (учасники, акціонери) боржника і мають корпоративні права, їхні інтереси у справі про банкрутство представляє уповноважена особа, призначена вищим органом управління боржника. Суд вказав, що акціонер не надав доказів, що володіє 100% корпоративних прав або уповноважений представляти інтереси інших акціонерів. Також, суд відхилив посилання скаржника на попередні висновки Верховного Суду, зазначивши, що вони мають оцінюватися в контексті конкретних обставин кожної справи. Суд відхилив доводи про порушення порядку визначення складу суду, оскільки заява скаржника не була оформлена як відвід у відповідності до вимог ГПК України.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №755/13922/20 від 26/11/2025
1. Предметом спору є визнання недійсними електронних торгів, протоколу їх проведення, акту про реалізацію нерухомого майна та свідоцтва про придбання нерухомого майна з торгів, а також скасування рішення про державну реєстрацію прав.
2. Верховний Суд скасував рішення апеляційного суду, вказавши на те, що апеляційний суд не врахував, що приватний виконавець, встановивши факт невідповідності площі будинку, зазначеної в правовстановлюючих документах, фактичній площі, не звернувся до суду з поданням про звернення стягнення на нерухоме майно, право власності на яке не зареєстроване в установленому законом порядку, як це передбачено статтею 440 ЦПК України. Суд також зазначив, що апеляційний суд не перевірив належним чином докази щодо реальної площі будинку, що безпосередньо впливає на ціну реалізації майна на торгах і, відповідно, на права позивача та обсяг зобов’язань, які будуть погашені у виконавчому провадженні. Крім того, ВС наголосив на необхідності врахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2024 року у справі № 554/154/22, щодо реалізації майна за заниженою ціною.
3. Суд касаційної інстанції скасував постанову апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №361/8460/23 від 03/12/2025
1. Предметом спору є визначення місця проживання малолітньої дитини з батьком після розірвання шлюбу батьків та наявності мирової угоди про проживання дитини з матір’ю.
2. Суд відмовив у задоволенні позову батька, мотивуючи це тим, що існує чинна мирова угода, затверджена судом, про проживання дитини з матір’ю, і її слід виконувати. Суд врахував, що зміна обставин, на які посилався позивач, виникла внаслідок невиконання ним судового рішення. Також суд зазначив, що висновок органу опіки та піклування не містить достатніх обґрунтувань, чому проживання дитини з батьком буде відповідати її найкращим інтересам більше, ніж проживання з матір’ю та братом. Суд наголосив на важливості забезпечення стабільності у житті дитини та підтримання зв’язків з обома батьками, а також з братом. Судді також врахували, що звернення з новим позовом не може бути підставою для уникнення виконання іншого остаточного рішення суду. Верховний Суд підкреслив, що думка дитини не є абсолютною і має оцінюватися в контексті всіх обставин справи та найкращих інтересів дитини.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №750/993/24 від 27/11/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення Виконавчого комітету Чернігівської міської ради про відмову у затвердженні зміни статусу штатно-посадового житла військовослужбовця на службове.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення судів попередніх інстанцій, вказуючи на те, що військовослужбовець отримав житло на підставі договору, який передбачав його тимчасове користування на час перебування на посаді, і що чинне законодавство не передбачає можливості зміни статусу такого житла на службове для постійного проживання. Суд зазначив, що військовослужбовець був обізнаний про тимчасовий характер користування житлом, і що після переведення на іншу посаду в інший населений пункт він зобов’язаний звільнити займане приміщення. Суд також врахував, що на момент прийняття оскаржуваного рішення військовослужбовець вже не відповідав критеріям, встановленим для зміни статусу житла, оскільки проходив службу в іншому місті. Крім того, суд послався на практику Європейського суду з прав людини, яка допускає виселення військовослужбовців з відомчого житла для захисту інтересів інших осіб, які потребують житла у зв’язку зі службою.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №354/599/15-ц від 03/12/2025
1. Предметом спору є витребування земельної ділянки лісогосподарського призначення з чужого незаконного володіння на користь держави.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення судів попередніх інстанцій, які дійшли висновку, що спірна земельна ділянка вибула з володіння держави в особі постійного землекористувача протиправно, оскільки рішення про її передачу у приватну власність було підроблене, а процедура вилучення з лісового фонду не була дотримана. Суд зазначив, що прокурор правомірно звернувся до суду в інтересах держави, оскільки уповноважені органи не вжили заходів для повернення ділянки після виявлення порушень. Суд також врахував, що відповідач не може вважатися добросовісним набувачем, оскільки, з огляду на заліснення ділянки, він не міг не знати про її цільове призначення. Суд підкреслив, що повернення ділянки у державну власність відповідає суспільним інтересам, а відповідач має право вимагати відшкодування збитків від попереднього власника. Суд також наголосив, що втручання у право власності відповідача є пропорційним заходом, оскільки відповідає загальним інтересам контролю за використанням землі за цільовим призначенням та гарантування безпеки довкілля.
3. Верховний Суд залишив касаційні скарги без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №902/122/25 від 04/12/2025
1. Предметом спору є оскарження кредитором судових рішень про визнання грошових вимог іншого кредитора до боржника у справі про неплатоспроможність фізичної особи на підставі договору позики.
2. Суд касаційної інстанції зазначив, що у справах про банкрутство, на кредитора покладається обов’язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, а суди попередніх інстанцій не перевірили належним чином докази, надані кредитором, зокрема, не з’ясували обставини щодо оригіналів письмових доказів та не надали оцінку доводам скаржника про фіктивність вимог. Суд також вказав, що апеляційний суд не врахував, що збирання доказів у господарських справах не є обов’язком суду, а витребування доказів судом можливе лише у випадках, передбачених ГПК України, і за наявності відповідної ухвали. Крім того, суд апеляційної інстанції не надав правової оцінки всім доводам скаржника, викладеним в апеляційній скарзі, що свідчить про неповноту апеляційного перегляду справи. **** Суд вказав, що у разі вмотивованих сумнівів інших кредиторів щодо реальності заборгованості, обґрунтування грошових вимог до боржника самим лише договором позики та/або борговою розпискою у справі про неплатоспроможність фізичної особи може бути недостатнім.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного господарського суду та передав справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №754/19298/21 від 03/12/2025
1. Предметом спору є визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, та визнання недійсними електронних торгів, протоколу їх проведення, акта приватного виконавця про реалізацію майна, свідоцтва про придбання нерухомого майна з торгів, рішення про державну реєстрацію прав, а також витребування майна з чужого незаконного володіння.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду, який скасував рішення суду першої інстанції в частині визнання недійсними електронних торгів та витребування майна, виходячи з того, що на момент проведення торгів виконавчий напис нотаріуса був чинним, і позивачка не довела порушень порядку проведення торгів або неправомірності дій виконавця. Апеляційний суд зазначив, що правочин з реалізації майна на торгах є самостійним, і для визнання його недійсним потрібні окремі правові підстави. Суд також врахував, що відповідачка є добросовісним набувачем, і майно не може бути витребуване у неї, посилаючись на положення статті 388 ЦК України та практику Верховного Суду. Крім того, Верховний Суд зазначив, що права позивачки можуть бути захищені шляхом відшкодування збитків, завданих незаконним виконавчим написом. **** Верховний Суд відступив від попередніх висновків щодо недійсності торгів, проведених на підставі виконавчого напису, який згодом було визнано таким, що не підлягає виконанню, вказавши, що наявність підстав для визнання правочину недійсним має встановлюватися судом саме на момент його вчинення.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №759/13005/24 від 26/11/2025
1. Предметом спору є стягнення з роботодавця на користь працівника невиплаченої заробітної плати, вихідної допомоги та компенсації за невикористану відпустку.
2. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду, яким було повернуто апеляційну скаргу працівника через несплату судового збору, мотивуючи це тим, що відповідно до Закону України «Про судовий збір», позивачі у справах про стягнення заробітної плати звільнені від сплати судового збору. Суд зазначив, що вихідна допомога та компенсація за невикористану відпустку також входять до поняття “заробітна плата” в контексті звільнення від сплати судового збору. Також, суд апеляційної інстанції не надіслав копії ухвал апеляційного суду, що є порушенням норм процесуального права. Крім того, Верховний Суд наголосив на важливості забезпечення доступу до правосуддя та неприпустимості надмірного формалізму, який може перешкоджати реалізації цього права. Суд вказав, що незаконна вимога сплати судового збору від особи, звільненої від такого обов’язку законом, є перешкодою в доступі до правосуддя, а відтак – порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та направив справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Справа №910/4503/25 від 09/12/2025
1. Предметом спору є стягнення заборгованості за спожиту електроенергію та відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
2. Верховний Суд розглянув касаційну скаргу на рішення апеляційного суду щодо стягнення витрат на правничу допомогу, вказавши, що апеляційний суд, скасовуючи ухвалу суду першої інстанції про виправлення описки та ухвалюючи нове рішення про стягнення витрат на правничу допомогу, не надав належної оцінки обґрунтованості, необхідності та співмірності цих витрат з предметом спору та обсягом виконаної адвокатом роботи. Суд касаційної інстанції наголосив на обов’язку судів всебічно, повно та об’єктивно з’ясовувати обставини справи та оцінювати докази, чого в даному випадку не було дотримано. ВС підкреслив, що не має права встановлювати нові обставини справи, досліджувати докази або давати їм оцінку, оскільки це є повноваженнями судів першої та апеляційної інстанцій.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду в частині стягнення витрат на правничу допомогу та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції для належної оцінки правомірності заявлених витрат.
Справа №5011-15/2045-2012 (910/839/24) від 20/11/2025
1. Предметом спору є скарга ТОВ “Компанія “Ніко-Тайс” на дії державного виконавця щодо повернення виконавчого документу без виконання.
2. Верховний Суд скасував рішення апеляційного суду, вказавши на те, що апеляційний суд формально підійшов до розгляду справи, не дослідив докази, наявні в матеріалах справи, та не спростував доводи скаржника щодо порушень, допущених державним виконавцем. Зокрема, суд не перевірив, чи дотримався державний виконавець періодичності здійснення заходів примусового виконання, чи вчинив всі необхідні дії для розшуку майна боржника, чи вжив заходів для встановлення джерел доходів боржника, а також чи звертався до суду з поданням про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду керівника боржника за кордон. Верховний Суд наголосив, що апеляційний суд мав надати оцінку всім доводам скаржника та доказам, що підтверджують ці обставини, а також мотивувати прийняття чи відхилення кожного з доводів. Оскільки апеляційний суд цього не зробив, він порушив норми процесуального права, що призвело до неможливості встановити дійсні обставини справи.
3. Суд касаційної інстанції скасував постанову апеляційного суду та передав справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №910/15965/23 від 03/12/2025
1. Предметом спору є визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України, яким було скасовано рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності ТОВ «Манеж-Холл» на нерухоме майно.
2. Верховний Суд скасував рішення апеляційного суду, вказавши, що суди попередніх інстанцій помилково розглянули спір по суті, не врахувавши, що Міністерство юстиції України (Мін’юст) є неналежним відповідачем у спорах, які стосуються речових прав на майно. Суд наголосив, що належним відповідачем у таких справах є особа, яка оспорює право власності позивача, в даному випадку – Національний музей народної архітектури та побуту України, оскільки саме він ініціював скасування реєстрації права власності ТОВ «Манеж-Холл», вважаючи, що спірне майно є частиною його майнового комплексу. Суд послався на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, згідно з якою, якщо спір стосується речових прав, то відповідачем має бути особа, яка претендує на це майно, а не лише Мін’юст, який прийняв рішення про скасування реєстрації. Враховуючи, що позивач не залучив Музей як співвідповідача, суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні позову через неналежний склад учасників справи, залишивши за позивачем право звернутися до суду з повторним позовом, але вже із залученням належного відповідача.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову.
Справа №910/10566/23 від 02/12/2025
Предметом спору є стягнення 17 000,00 грн та зобов’язання вчинити певні дії.
У рішенні не наведено жодних аргументів суду, лише вказано, що касаційну скаргу залишено без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін. Відсутність мотивувальної частини унеможливлює аналіз позиції суду та підстав для прийняття такого рішення. Неможливо зрозуміти, чому Верховний Суд погодився з рішеннями попередніх інстанцій, які обставини справи були вирішальними, та які правові норми були застосовані.
Суд ухвалив залишити касаційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва та постанову Північного апеляційного господарського суду – без змін.
Справа №915/1459/24 від 03/12/2025
1. Предметом спору є визнання незаконним та скасування рішення Миколаївської міської ради про продовження фізичній особі-підприємцю строку дії договору оренди земельної ділянки.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, якими було задоволено позов прокурора. Суди встановили, що договір оренди між міською радою та ФОП припинив дію у 2016 році, оскільки орендар не реалізував своє переважне право на поновлення договору в установленому законом порядку. Відтак, на момент прийняття оскаржуваного рішення, продовження орендних відносин відбулося з порушенням вимог земельного законодавства, оскільки надання земельної ділянки в оренду мало здійснюватися на конкурентних засадах через земельні торги. Суд касаційної інстанції відхилив доводи скаржника про необхідність врахування попередньої практики застосування статті 33 Закону України «Про оренду землі», оскільки правовідносини у даній справі не регулюються цією нормою, а стосуються законності рішення органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки в оренду без проведення земельних торгів. Суд також зазначив, що висновки Верховного Суду, на які посилався скаржник, стосуються інших правовідносин і не є релевантними до обставин цієї справи.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №922/856/23 (756/11612/23) від 08/12/2025
1. Предметом спору є оскарження ухвали про повернення зустрічної позовної заяви, поданої фізичною особою в рамках справи про банкрутство.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення апеляційного суду, який скасував ухвалу суду першої інстанції про повернення зустрічного позову, оскільки заявник частково усунув недоліки, відмовившись від частини позовних вимог, а суд першої інстанції не дослідив сутність заяви про відмову від частини вимог та не перевірив дотримання заявником вимог процесуального законодавства при поданні позову у зміненій редакції. Суд касаційної інстанції зазначив, що відмова від частини позовних вимог може бути здійснена на будь-якій стадії судового процесу, а суд першої інстанції мав дослідити характер вимог після такої відмови. Також суд касаційної інстанції вказав, що не може бути підставою для повернення зустрічної позовної заяви сплата судового збору в меншому розмірі, ніж було зазначено в ухвалі про залишення її без руху, якщо заявник сплатив судовий збір за ті вимоги, які були визначені судом як немайнові. Суд касаційної інстанції також звернув увагу на необхідність перевірки взаємопов’язаності зустрічного та первісного позовів та дотримання правил юрисдикції при прийнятті зустрічного позову до розгляду.
3. Суд вирішив касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №910/511/25 від 04/12/2025
1. Предметом спору є клопотання ТОВ “Інтелектуальний транспортний сервіс” про розподіл судових витрат, а саме витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв’язку з касаційним провадженням у справі за позовом ДП “Лісогосподарський інноваційно-аналітичний центр”.
2. Суд задовольнив клопотання ТОВ “ІТС”, оскільки компанія надала достатні докази понесених витрат на професійну правничу допомогу, а саме договір з адвокатським бюро, акт виконаних робіт, рахунок та платіжне доручення, що підтверджують оплату послуг адвоката. Суд врахував, що ДП “ЛІАЦ” не подало жодних заперечень або клопотань про зменшення розміру цих витрат. Крім того, суд зазначив, що оскільки касаційну скаргу ДП “ЛІАЦ” було залишено без задоволення, витрати на правничу допомогу мають бути покладені саме на позивача, відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України. Суд також взяв до уваги складність справи, обсяг наданих послуг та документально підтверджену вартість робіт, вважаючи заявлену суму витрат обґрунтованою.
3. Суд постановив стягнути з ДП “Лісогосподарський інноваційно-аналітичний центр” на користь ТОВ “Інтелектуальний транспортний сервіс” 18 000 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесені у суді касаційної інстанції.
Справа №990/301/24 від 08/12/2025
Предметом спору є оскарження рішення Вищої ради правосуддя (ВРП) про скасування рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів (КДКП) щодо закриття дисциплінарного провадження стосовно прокурора.
У рішенні зазначено, що Верховний Суд задовольнив позов прокурора, скасувавши рішення ВРП, яким було скасовано рішення КДКП про закриття дисциплінарного провадження. Суд, ймовірно, взяв до уваги аргументи позивача щодо процедурних порушень або неправильного застосування норм матеріального права ВРП при прийнятті оскаржуваного рішення. Також, суд вирішив направити матеріали дисциплінарного провадження до ВРП для повторного розгляду, що може свідчити про необхідність більш ретельного дослідження обставин справи. Можливо, суд вказав на неповне з’ясування обставин справи або неправильну оцінку доказів ВРП. Рішення суду наголошує на важливості дотримання процедури дисциплінарного провадження та обґрунтованості рішень дисциплінарних органів.
Суд вирішив задовольнити позов прокурора та скасувати рішення Вищої ради правосуддя.
Справа №420/33902/24 від 09/12/2025
1. Предметом спору є оскарження відмови Міністерства оборони України у наданні статусу учасника бойових дій військовослужбовцю, яка виконувала службові обов’язки в складі оперативно-стратегічного угруповання, що не знаходилось в районі ведення бойових дій.
2. Суд касаційної інстанції зазначив, що суди попередніх інстанцій не встановили всіх обставин справи, зокрема, не з’ясували, які саме завдання виконувала позивачка під час перебування у військовій частині, і чи були ці завдання пов’язані із забезпеченням оборони України. Суд також вказав на необхідність перевірки достовірності довідок, виданих військовою частиною, та витребування додаткових доказів, таких як бойові накази та розпорядження, журнали бойових дій, рапорти про участь у бойових діях. Верховний Суд підкреслив, що для надання статусу УБД важливим є факт безпосередньої участі особи у заходах, необхідних для оборони України, і виконання бойових завдань. Суд наголосив, що суди повинні були активно з’ясовувати всі обставини справи, а не обмежуватися формальним аналізом наданих документів. Не встановивши всіх важливих обставин, суди попередніх інстанцій порушили норми процесуального права, що унеможливило правильне вирішення справи.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №160/31676/24 від 03/12/2025
1. Предметом спору є оскарження податкових повідомлень-рішень, якими ТОВ “ПРОСПЕРІТІ ФАЙНЕНШЛ” було збільшено податкові зобов’язання з податку на прибуток, податку на доходи фізичних осіб та військового збору.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що суди попередніх інстанцій не повно і всебічно дослідили обставини справи, зокрема, не надали належної оцінки доводам податкового органу щодо зловживання позивачем процесуальними правами, яке, на думку податкового органу, полягало у поданні трьох ідентичних позовних заяв з одним і тим самим предметом та підставами. Суд касаційної інстанції зазначив, що суди попередніх інстанцій обмежились формальним посиланням на процесуальне право позивача на повторне звернення до суду після залишення попереднього позову без розгляду, не дослідивши при цьому, чи не було використано це право всупереч завданню адміністративного судочинства. Також, суди не дослідили обставини, які зумовили необхідність відкликання позивачем попередніх позовних заяв, та мету подання третього позову. Враховуючи, що суди не встановили дійсні обставини справи та не надали належної правової оцінки доводам податкового органу, Верховний Суд дійшов висновку про порушення судами норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №420/24061/23 від 08/12/2025
1. Предметом спору є оскарження розпорядження Ізмаїльської районної державної адміністрації про затвердження детального плану території земельної ділянки для розміщення та експлуатації будівель і споруд річкового транспорту.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які визнали протиправним та нечинним оскаржуване розпорядження РДА, виходячи з наступного: прокурор правомірно звернувся до суду в інтересах держави, оскільки РДА, затвердивши детальний план території, діяла всупереч Схемі планування Ренійського району та інтересам збереження природоохоронної території “Придунайські ліси”; детальний план території передбачав зміну функціонального призначення території, що суперечить Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності”; детальний план території не містив необхідних тематичних підрозділів, що є порушенням Порядку розроблення, оновлення, внесення змін та затвердження містобудівної документації; оскільки РДА допустила порушення, вона не може ефективно захищати інтереси держави у цьому спорі, а іншого органу, уповноваженого на такий захист, немає. Суд також зазначив, що захист інтересів держави включає захист суспільних інтересів, зокрема, інтересів громади.
3. Суд залишив касаційну скаргу ТОВ «Мартен Груп» без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №5028/12/107/2011 від 15/10/2025
1. Предметом спору є право власності на будівлю учбово-методичного центру в Чернігові між державою в особі Фонду державного майна України та Федерацією профспілкових організацій Чернігівської області.
2. Велика Палата Верховного Суду, переглядаючи справу за виключними обставинами у зв’язку з рішенням ЄСПЛ, зазначила, що втручання у право власності Федерації профспілкових організацій Чернігівської області не відповідало критерію законності та не було пов’язане з реальним суспільним інтересом, що становить порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Суд врахував, що Федерація була добросовісним набувачем майна, яке використовувала для статутної діяльності протягом десятиліть, і що органи державної влади раніше не виявляли жодних питань щодо статусу будівлі. Суд наголосив, що ризик помилок державних органів не повинен покладатися на зацікавлену особу, і що заявник не міг користуватися тим самим набором прав після визнання недійсним його права власності. Суд вказав на необхідність дотримання “трискладового тесту” на пропорційність втручання в права особи, який включає законність, легітимну мету та справедливу рівновагу між інтересами захисту права власності та загальними інтересами. Враховуючи висновки ЄСПЛ, Велика Палата дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення позову прокурора, оскільки саме лише обґрунтування належності майна державі не виключає необхідності перевірки втручання у право власності добросовісного набувача. Суд вирішив, що для забезпечення restitutio in integrum необхідно скасувати всі попередні судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
3. Суд задовольнив заяву Федерації профспілкових організацій Чернігівської області, скасував попередні рішення та відмовив у задоволенні позову про визнання права власності за державою та витребування майна.
