Справа №214/1109/18 від 03/12/2025
Предметом спору у цій справі є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 Кримінального кодексу України (умисне вбивство).
Верховний Суд частково задовольнив касаційні скарги прокурора та захисника, мотивуючи це необхідністю перевірки доводів апеляційної скарги захисника, які, на думку ВС, не були належним чином досліджені апеляційним судом. Зокрема, ВС вказав на те, що апеляційний суд не надав належної оцінки доказам, які могли свідчити про відсутність у діях ОСОБА_7 умислу на вбивство, а також не перевірив обґрунтованість кваліфікації дій засудженого за ч. 1 ст. 115 КК України. Суд касаційної інстанції також врахував доводи прокурора щодо неповноти дослідження обставин справи апеляційним судом. ВС наголосив на важливості всебічного, повного та неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження для забезпечення справедливого судового рішення.
Суд ухвалив скасувати ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 18 березня 2025 року стосовно ОСОБА_7 та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Справа №912/1941/24 від 27/11/2025
1. Предметом спору є закриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи-підприємця на підставі надання недостовірної інформації про майновий стан у декларації.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що суди попередніх інстанцій передчасно закрили провадження, не врахувавши, що боржник виправив декларацію про майновий стан протягом семи днів після отримання звіту керуючого реструктуризацією, як це передбачено Кодексом України з процедур банкрутства. Суд наголосив, що суди мали перевірити виправлені декларації та оцінити, чи усунено розбіжності, чи не приховано активи, а також не дослідили питання щодо перереєстрації майна на членів сім’ї з метою ухилення від погашення боргу. Суд касаційної інстанції підкреслив, що суди попередніх інстанцій порушили процесуальні норми, не надавши належної оцінки виправленим деклараціям та доводам сторін, що є важливим для забезпечення об’єктивного розгляду справи про неплатоспроможність. Враховуючи, що суди не дослідили повно та всебічно обставини справи, Верховний Суд вирішив, що необхідно скасувати рішення попередніх інстанцій і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №759/21040/18 від 03/12/2025
Предметом спору у цій справі є оскарження засудженим ОСОБА_7 вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо обвинувачення його у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 119 КК України (вбивство через необережність).
Верховний Суд ухвалив рішення про часткове задоволення касаційної скарги засудженого, скасувавши ухвалу апеляційного суду та призначивши новий розгляд в суді апеляційної інстанції, однак, мотиви такого рішення в резолютивній частині не зазначені. Повний текст постанови буде складено пізніше, де будуть викладені обґрунтування прийнятого рішення. Відсутність мотивів у резолютивній частині не дозволяє встановити, які саме порушення були допущені судами попередніх інстанцій, і чому Верховний Суд вирішив, що необхідний новий апеляційний розгляд. Це унеможливлює надання повної оцінки позиції Верховного Суду у цій справі.
Суд прийняв рішення скасувати ухвалу Київського апеляційного суду від 10 червня 2025 року щодо ОСОБА_7 та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Справа №190/2056/24 від 26/11/2025
1. Предметом спору є визнання права власності на нерухоме майно в порядку набувальної давності.
2. Верховний Суд скасував рішення апеляційного суду, оскільки апеляційний суд, поновлюючи строк на апеляційне оскарження прокурору, не обґрунтував поважність причин пропуску цього строку, що є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає від судів наводити підстави для поновлення строків. Суд касаційної інстанції наголосив, що просте зазначення про наявність “поважних причин” без їх конкретизації не є належним обґрунтуванням для поновлення строку. Також, ВС зазначив, що поновлення строку прокурору має відбуватися в тому ж порядку, що й для сторони у справі, з належним обґрунтуванням. Враховуючи ці порушення, Верховний Суд вирішив, що справа має бути направлена до апеляційного суду для повторного розгляду питання про відкриття апеляційного провадження.
3. Верховний Суд скасував рішення апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
Справа №463/7365/20 від 03/12/2025
Предметом спору є касаційна скарга ОСОБА_6 на ухвалу районного суду та ухвалу апеляційного суду.
Суд закрив касаційне провадження, не вдаючись до аналізу аргументів касаційної скарги по суті. Рішення мотивоване формальними вимогами процесуального законодавства, які не дозволяють розглядати дану касаційну скаргу. Суд, посилаючись на статті 424, 433, 434, 441 КПК України, дійшов висновку про неможливість касаційного оскарження судових рішень, які були предметом оскарження у даній справі. Фактичні обставини справи та суть порушених питань у касаційній скарзі в ухвалі не розкриваються.
Верховний Суд постановив закрити касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_6.
Справа №991/1453/25 від 27/11/2025
1. Предметом спору є визнання необґрунтованим активом автомобіля та стягнення в дохід держави грошових коштів, що становлять його вартість.
2. Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду залишила в силі рішення суду першої інстанції, яким було задоволено позов прокурора про визнання необґрунтованим активом автомобіля “Land Rover Range Rover Voque” та стягнення в дохід держави його вартості з начальника Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції та його доньки, на яку було оформлено автомобіль. Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про те, що придбання автомобіля відбулося за дорученням відповідача-1, і він міг вчиняти щодо нього дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження. Суд апеляційної інстанції підкреслив, що для визначення вартості активу застосовується вартість його набуття, а не мінімальна ринкова вартість, оскільки судом встановлено реальну вартість автомобіля на дату його придбання. Також, суд зазначив, що фінансова спроможність юридичного власника майна має оцінюватися в сукупності з іншими обставинами справи, і в даному випадку доводи апелянтів не спростовують висновків суду першої інстанції про відсутність у відповідачів достатніх законних коштів для придбання автомобіля. Суд також врахував, що відповідач-1 не мав можливості придбати спірний актив та одночасно заощадити грошові активи, зазначені у його декларації.
3. Суд залишив апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.
Справа №910/12657/24 від 04/12/2025
Предметом спору є оскарження рішення Антимонопольного комітету України.
Верховний Суд залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, які відмовили у задоволенні позову Комунального підприємства “Київавтошляхміст” до Антимонопольного комітету. Суди попередніх інстанцій, ймовірно, виходили з того, що рішення АМКУ було правомірним та обґрунтованим, а доводи позивача не спростовують встановлені АМКУ обставини порушення законодавства про захист економічної конкуренції. Можливо, суди взяли до уваги докази, надані АМКУ, які підтверджують порушення конкурентного законодавства з боку “Київавтошляхміст”. Також, суди могли врахувати практику застосування законодавства про захист економічної конкуренції та попередні рішення АМКУ у подібних справах. Важливо, що Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій, підтвердивши законність та обґрунтованість рішення АМКУ.
Суд ухвалив: касаційну скаргу Комунального підприємства по ремонту і утриманню мостів і шляхів м. Києва “Київавтошляхміст” залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №902/579/24(902/281/25) від 19/11/2025
1. Предметом спору є стягнення з ТОВ “Вілара” пені у розмірі 393 188,67 грн, нарахованої Антимонопольним комітетом України за прострочення сплати штрафу за порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, якими було відмовлено у задоволенні позову Антимонопольного комітету України, мотивуючи це тим, що нарахування пені відбувалося в період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, введеного у справі про банкрутство ТОВ “Вілара”, що суперечить положенням Кодексу України з процедур банкрутства. Суд зазначив, що на пеню, нараховану на суму несплаченого штрафу за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, поширюється заборона, встановлена частиною 3 статті 41 КУзПБ, яка передбачає, що протягом дії мораторію не нараховується неустойка (штраф, пеня) та не застосовуються інші фінансові санкції. Суд також відхилив доводи скаржника про неврахування висновків Верховного Суду у попередніх справах, оскільки ті рішення були прийняті за інших обставин і без системного тлумачення норм права у контексті законодавства про банкрутство. Суд не побачив підстав для передачі справи на розгляд об’єднаної палати Касаційного господарського суду, оскільки не виявив конфліктної судової практики.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу Антимонопольного комітету України без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №904/3199/24 (904/5432/24) від 21/11/2025
1. Предметом спору є оскарження ухвали про забезпечення позову у справі про визнання недійсним договору відступлення права вимоги.
2. Суд касаційної інстанції залишив в силі рішення апеляційного суду, який скасував арешт на право вимоги до ТОВ “ТЕРМІНАЛ “БОРІВАЖ”, але залишив чинними інші заходи забезпечення позову. Суд виходив з того, що арешт права вимоги не є належним способом забезпечення позову у даному випадку, оскільки він не відповідає вимогам співмірності та достатності, а також фактично дублює вже застосований захід – заборону вчиняти певні дії. Суд також врахував, що ТОВ “ТЕРМІНАЛ “БОРІВАЖ” не довів, що виконання грошового зобов’язання перед ТОВ “АГРО КОМПЛЕКТ” залежить від особи кредитора. Водночас, суд погодився з тим, що заборона ТОВ “ДВОРІЧАНСЬКЕ-АГРО” вчиняти дії щодо виконання договору відступлення та відчуження права вимоги є обґрунтованою, оскільки це може ускладнити захист прав позивача у випадку задоволення позову. Суд касаційної інстанції підкреслив, що заходи забезпечення позову повинні бути співмірними з позовними вимогами та не повинні блокувати господарську діяльність юридичної особи.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення попередніх інстанцій – без змін.
Справа №916/3385/25 від 04/12/2025
1. Предметом спору є забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача в межах суми заявлених позовних вимог про стягнення збитків, завданих пожежею в орендованому приміщенні.
2. Верховний Суд скасував рішення попередніх інстанцій, наголосивши, що суди не дослідили обґрунтованість позовних вимог з урахуванням співмірності, не встановили порушених відповідачем прав позивача та ризик незабезпечення ефективного захисту цих прав. Суд вказав, що позивач не надав доказів неправомірних дій відповідача, спрямованих на ухилення від виконання судового рішення, а також імовірності утруднення або унеможливлення виконання рішення суду в майбутньому. ВС підкреслив, що сам факт можливості відповідача розпоряджатися коштами не є доказом ризику ухилення від виконання судового рішення. Суд також зазначив, що суди попередніх інстанцій не дослідили, чи є зловживання правом на позов з боку позивача. ВС наголосив, що заходи забезпечення позову мають чітко відповідати суті та предмету заявлених позовних вимог, а позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов’язуються заявлені позовні вимоги.
3. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій та відмовив у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Справа №910/3023/24 від 03/12/2025
1. Предметом спору було оскарження ухвали апеляційного господарського суду про відмову у виправленні описки в судовому рішенні.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення апеляційного суду, вказавши, що виправленню підлягають лише описки, які мають істотний характер і не змінюють зміст судового рішення, а також зазначив, що не є описками граматичні помилки, які не спотворюють текст судового рішення та не призводять до його неправильного сприймання. Суд також підкреслив, що неврахуванням висновку Верховного Суду є саме неврахування висновку щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Суд касаційної інстанції наголосив на обов’язку учасників судового процесу добросовісно користуватися процесуальними правами, а зловживання ними є неприпустимим. Суд також вказав, що висновки у зазначеній скаржником справі та у справі, яка переглядається, а також встановлені судом апеляційної інстанції фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є різними, у кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних обставин справи та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами аргументів, оцінюючи їх у сукупності.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №922/1473/25 від 26/11/2025
1. Предметом спору є усунення перешкод у користуванні та розпорядженні землями державної власності, а саме скасування державної реєстрації земельної ділянки та зобов’язання повернути її державі.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які встановили, що Люботинська міська рада незаконно передала у комунальну власність земельну ділянку, яка вже перебувала у постійному користуванні державного підприємства “Слобожанське” на підставі державного акту, виданого ще у 1994 році. Суди виходили з того, що відповідно до Земельного кодексу України, землі, які перебувають у постійному користуванні державних підприємств, не можуть бути передані у комунальну власність. Суд врахував, що розпорядження спірною земельною ділянкою Люботинською міською радою відбулося поза межами її повноважень, оскільки власником цієї землі є держава в особі ГУ Держгеокадастру. Суд також відхилив аргументи міської ради щодо необхідності встановлення меж земельної ділянки в натурі, оскільки це питання стосується оцінки доказів, що вже було здійснено судами попередніх інстанцій. Крім того, суд визнав обґрунтованим відхилення апеляційним судом клопотання про долучення нових доказів, оскільки воно було подане з порушенням процесуальних строків.
3. Верховний Суд залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, залишивши касаційну скаргу без задоволення.
Справа №910/4637/24 від 19/11/2025
1. Предметом спору є визнання грошових вимог Комісії з регулювання азартних ігор та лотерей (КРАІЛ) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Казино “Прем`єр Палац” у справі про банкрутство.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, якими було визнано вимоги КРАІЛ до казино. Суд виходив з того, що казино зобов’язане своєчасно сплачувати за ліцензії на провадження діяльності з організації та проведення азартних ігор, що встановлено Законом України “Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор” та ліцензійними умовами. Несплата або прострочення сплати ліцензійного платежу є підставою для анулювання ліцензії. Суд також зазначив, що постанова Кабінету Міністрів України № 314, яка діяла під час воєнного стану, не звільняла організаторів азартних ігор від сплати за ліцензії, а лише відстрочувала оплату. Оскільки казино не сплатило за ліцензії у встановлений строк, КРАІЛ правомірно нарахувала інфляційні втрати та 3% річних на суму боргу. Суд також підкреслив, що вимоги КРАІЛ були заявлені у межах строку, встановленого Кодексом України з процедур банкрутства.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ТОВ “Казино “Прем`єр Палац” без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва та постанову Північного апеляційного господарського суду – без змін.
Справа №440/16169/23 від 03/12/2025
1. Предметом спору є право військовослужбовця на отримання індексації грошового забезпечення за певний період, а саме з 21.06.2013 по 01.09.2023.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що суд апеляційної інстанції невірно визначив характер спірних правовідносин у частині вимог, які стосуються нарахування й виплати щомісячної суми індексації-різниці за період з 01.03.2018 по 01.09.2023, та не встановив істотні для справи обставини, необхідні для правильного розв`язання спору в цій частині вимог. Зокрема, суд не дослідив, чи має позивач право на отримання індексації-різниці, враховуючи підвищення його грошового забезпечення в березні 2018 року, та не перевірив, чи перевищує розмір підвищення доходу суму можливої індексації. Суд касаційної інстанції підкреслив, що виплата індексації грошового забезпечення є обов’язковою, а повноваження військової частини щодо виплати цієї суми не є дискреційними. Суд також зазначив, що для правильного застосування норм щодо індексації необхідно встановити розмір підвищення доходу позивача, суму можливої індексації та порівняти ці показники.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду в частині, що стосується періоду з 01.03.2018 по 01.09.2023, та направив справу на новий розгляд до апеляційного суду.
Справа №924/1351/20 (924/210/24) від 02/12/2025
1. Предметом спору є заява Колективного підприємства “Агрофірма “Проскурів” про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Технопарк Проскурів” витрат на правничу допомогу у справі про банкрутство.
2. Верховний Суд відмовив у задоволенні заяви про стягнення витрат на правничу допомогу, оскільки заяву було подано з пропуском п’ятиденного строку, встановленого Господарським процесуальним кодексом України (ГПК України), а саме статтею 129. Суд зазначив, що строк відраховується з моменту ухвалення рішення, а не з моменту отримання його учасником справи. Також, суд підкреслив, що процесуальний закон не зобов’язує суд самостійно досліджувати причини пропуску процесуального строку, а заявник не надав обґрунтування поважності пропуску строку та не подав клопотання про його поновлення. Суд врахував відсутність будь-яких заперечень щодо ухвалення додаткового рішення щодо заявлених витрат на професійну правничу допомогу через невідповідність їх вимогам необхідності, реальності та розумності. Суд також зазначив, що у випадку закриття касаційного провадження відсутні будь-які обставини, які б унеможливлювали або нівелювали загальний принцип відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення.
3. Суд ухвалив залишити заяву Колективного підприємства “Агрофірма “Проскурів” про стягнення витрат на правничу допомогу без розгляду.
Справа №910/5946/25 від 04/12/2025
1. Предметом спору є стягнення 14 123 766,60 грн.
2. У цій справі Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції. На жаль, з наданого тексту неможливо встановити конкретні аргументи, якими керувався Верховний Суд, оскільки відсутня мотивувальна частина постанови. Зазвичай, суд касаційної інстанції переглядає справи на предмет правильності застосування норм матеріального та процесуального права. Можна припустити, що суди попередніх інстанцій допустили певні помилки при розгляді справи, які потребують виправлення. Для більш точного аналізу необхідний повний текст судового рішення.
3. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу, скасував рішення попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
Справа №924/181/25 від 04/12/2025
1. Предметом спору є стягнення з Красилівського агрегатного заводу на користь Укрспецекспорту заборгованості з повернення коштів, додаткової комісійної плати, процентів за користування коштами та відшкодування витрат.
2. У тексті рішення відсутні аргументи суду, тому я не можу їх надати.
3. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу Красилівського агрегатного заводу, скасував рішення попередніх інстанцій в частині задоволення позову та передав справу на новий розгляд до суду першої інстанції, а касаційну скаргу Укрспецекспорту залишив без задоволення.
Справа №904/4916/22 від 19/11/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності Дніпровської міської ради щодо неприйняття рішення про передачу в оренду земельної ділянки для завершення будівництва торговельного комплексу.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду, який відмовив у задоволенні позову, оскільки позивач обрав неефективний спосіб захисту своїх прав. Суд зазначив, що на момент розгляду справи, Дніпровська міська рада вже прийняла рішення про відмову у передачі земельної ділянки, яке було оскаржене позивачем в іншій справі, і рішення суду першої інстанції у цій іншій справі було на користь позивача. Верховний Суд підкреслив, що завданням судочинства є ефективний захист прав, і якщо обраний спосіб не призводить до відновлення порушеного права без необхідності додаткових дій, він вважається неефективним. Суд також врахував, що позивач був обізнаний про рішення міської ради про відмову у передачі землі та провадження в іншій справі щодо цього рішення. Враховуючи, що позивач вже оскаржив відмову міської ради в окремому провадженні, суд дійшов висновку, що задоволення позову в даній справі не призведе до ефективного захисту його прав.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №420/1885/25 від 03/12/2025
1. Предметом спору є оскарження дій Військової академії щодо нарахування та виплати грошового забезпечення та зобов’язання здійснити перерахунок і виплату грошового забезпечення позивачу.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій, які залишили позов без розгляду через пропуск строку звернення до суду, пославшись на статтю 233 Кодексу законів про працю України. Верховний Суд вказав, що суди не врахували попередні рішення Верховного Суду, зокрема, у зразковій справі №260/3564/22 та постанову Великої Палати Верховного Суду від 11 липня 2024 року у справі № 990/156/23, де було зазначено, що до правовідносин, які виникли до 19 липня 2022 року, застосовується редакція статті 233 КЗпП, яка не обмежувала строк звернення до суду у справах про стягнення заробітної плати, а після цієї дати діє обмеження у три місяці. Суд також зазначив, що необхідно встановити момент, коли позивач отримав достовірну інформацію про обсяг виплачених сум, і розділити спірний період на дві частини для правильного застосування норм про строки звернення до суду. **** Також, суд відступив від деяких попередніх висновків Верховного Суду щодо застосування статті 233 КЗпП України.
3. Верховний Суд скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій і направив справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Справа №916/2806/23(916/2527/18) від 28/11/2025
1. Предметом спору є оскарження ухвали апеляційного господарського суду про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення суду першої інстанції.
2. Суд касаційної інстанції зазначив, що апеляційний суд правомірно відмовив у відкритті апеляційного провадження, оскільки апеляційна скарга ОСОБА_1 надійшла після закінчення апеляційного розгляду справи за скаргами інших осіб, а доводи, викладені в її скарзі, вже були розглянуті апеляційним судом. Верховний Суд підкреслив, що особа не була позбавлена можливості висловити власні доводи та заперечення та не була обмежена у її праві у доступі до судочинства у цьому випадку. Суд касаційної інстанції наголосив на важливості принципу правової визначеності та неприпустимості повторного перегляду судового рішення, яке вже переглянуте не лише в апеляційному, але й касаційному порядку, та набрало законної сили. Суд також врахував, що скаржниці в межах зазначеного касаційного провадження була надана можливість надати відзив, письмові пояснення та заперечення, а в судовому засіданні в режимі відеоконференції був присутній представник ОСОБА_1, якому надавалася можливість висловити доводи та заперечення щодо оскаржуваних судових рішень по суті. Суд касаційної інстанції також зазначив, що його повноваження мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень, а не для здійснення нового судового розгляду.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №917/911/23 від 02/12/2025
1. Предметом спору є відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених відповідачем у суді касаційної інстанції.
2. Суд задовольнив заяву про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, керуючись тим, що такі витрати були фактично понесені, підтверджені документально, а їх розмір є розумним, необхідним і пропорційним до складності справи та обсягу наданих послуг. Суд врахував, що розмір гонорару був фіксованим, встановленим за домовленістю між адвокатом і клієнтом, і не підлягає зменшенню лише на тій підставі, що інша сторона вважає його завищеним. Також суд взяв до уваги правові висновки Великої Палати Верховного Суду щодо меж втручання суду у відносини між адвокатом і клієнтом при розподілі судових витрат. Суд зазначив, що надмірний формалізм при оцінці детального опису робіт адвоката може призвести до порушення принципу верховенства права.
3. Суд ухвалив стягнути з Акціонерного товариства “Полтаваобленерго” на користь Приватного підприємства “Райагробуд” 15 000 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції.
Справа №917/462/25 від 04/12/2025
Предметом спору є стягнення 2 989 613,56 грн.
На жаль, з наданої частини постанови неможливо встановити конкретні аргументи суду, оскільки відсутня мотивувальна частина рішення. У вступній та резолютивній частинах зазначаються лише формальні аспекти справи, такі як сторони, номери рішень, склад суду та прийняте рішення. Для аналізу аргументів суду необхідно ознайомитися з повним текстом постанови, де викладено обґрунтування прийнятого рішення. Без мотивувальної частини неможливо зрозуміти, чому суд вирішив скасувати рішення апеляційного суду та направити справу на новий розгляд.
Суд касаційної інстанції частково задовольнив касаційну скаргу, скасував постанову апеляційного суду та передав справу на новий розгляд до апеляційного суду.
Справа №910/13174/18 від 04/12/2025
Предметом спору у цій справі є стягнення з Кабінету Міністрів України та Державної казначейської служби України на користь акціонерного товариства “Укргазвидобування” суми у розмірі 56 797 842 475,24 грн.
Верховний Суд закрив касаційне провадження, відкрите на підставі пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки дійшов висновку, що відсутні підстави для касаційного оскарження судового рішення з цієї підстави. Щодо касаційної скарги, поданої на підставі пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України, Верховний Суд вирішив залишити її без задоволення, підтримавши рішення судів попередніх інстанцій. Суд касаційної інстанції погодився з висновками попередніх судів, не знайшовши підстав для їх скасування. Суд зазначив, що суди попередніх інстанцій повно та всебічно дослідили обставини справи, дали належну оцінку доказам і правильно застосували норми матеріального та процесуального права.
Суд залишив без змін рішення Господарського суду міста Києва та постанову Північного апеляційного господарського суду.
Справа №400/10817/24 від 03/12/2025
1. Предметом спору є оскарження дій військової частини щодо нарахування та виплати грошового забезпечення позивачу без урахування встановленого законом розміру прожиткового мінімуму, а також вимоги про перерахунок та виплату грошового забезпечення з урахуванням такого розміру.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій, які повернули позовну заяву позивачу через пропуск строку звернення до суду, передбаченого статтею 233 Кодексу законів про працю України, вказавши на необхідність врахування висновків Верховного Суду щодо обчислення строків звернення до суду у справах, пов’язаних з порушенням законодавства про оплату праці. Суд зазначив, що у таких справах строк обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права, а не з дня звільнення, як вважали суди попередніх інстанцій. Суд також вказав на важливість з’ясування, чи перебувала позивач на військовій службі на момент звернення до суду, оскільки це впливає на визначення початку відліку строку звернення до суду. Суд підкреслив, що суди попередніх інстанцій не врахували доводи позивача про те, що вона не була звільнена з військової служби на момент звернення до суду, і не дослідили належним чином цю обставину.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Справа №380/20219/24 від 03/12/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності військової частини щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення позивачу.
2. Суди першої та апеляційної інстанцій відмовили у задоволенні клопотання про поновлення строку звернення до суду, вважаючи причини пропуску строку неповажними, оскільки позивач, на їхню думку, повинен був знати про розмір виплаченого грошового забезпечення та своєчасно звернутися до суду, а індексація є платежем, розмір якого відомий особі, яка її отримує. Верховний Суд не погодився з таким підходом, зазначивши, що для правильного вирішення питання дотримання строку звернення до суду необхідно з’ясувати, чи мав позивач достовірну та документально підтверджену інформацію про обсяг і характер виплачених йому сум у спірний період, наприклад, через розрахункові листи чи довідки про нараховані та виплачені суми. Суд вказав, що початок перебігу строку звернення до суду слід обчислювати з моменту, коли позивач набув такої інформації, а суди попередніх інстанцій не встановили ці обставини. Також, Верховний Суд послався на свою попередню практику, а саме на постанову від 21 березня 2025 року у справі №460/21394/23, де було сформовано єдиний підхід до застосування статті 233 КЗпП України в частині строку звернення до суду з вимогами про стягнення заробітної плати.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Справа №918/1211/24 від 18/11/2025
1. Предметом спору є стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю коштів пайової участі у розвитку інфраструктури міста на користь міської ради.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які частково задовольнили позов прокурора, стягнувши з ТОВ “Агат Авто” на користь Рівненської міської ради кошти пайової участі, оскільки відповідач не сплатив пайову участь до місцевого бюджету, зберігши кошти за рахунок територіальної громади без достатньої правової підстави, що є порушенням прав останньої. Суди врахували, що будівництво об’єкта розпочалося до набрання чинності Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні”, яким встановлено розмір пайової участі, але на момент набрання чинності цим законом діяло рішення Рівненської міської ради, що передбачало менший відсоток пайової участі для комерційних об’єктів, тому суди застосували саме цей менший відсоток при розрахунку суми до стягнення. Суд касаційної інстанції відхилив доводи касаційних скарг, зазначивши, що суди попередніх інстанцій правильно застосували норми матеріального та процесуального права, а доводи скаржників зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновками судів. Суд також підкреслив, що відсутність договору про пайову участь не звільняє забудовника від обов’язку сплатити внесок, якщо будівництво було розпочато до певного терміну.
3. Верховний Суд залишив касаційні скарги без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №904/4027/22 від 04/12/2025
1. Предметом спору є оскарження ухвали апеляційного господарського суду про зупинення апеляційного провадження у справі про банкрутство у зв’язку з перебуванням засновника боржника у складі Збройних Сил України.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду про зупинення провадження, враховуючи, що засновник боржника надав докази перебування на військовій службі та висловив бажання брати участь у судових засіданнях, що є неможливим через службу в ЗСУ. Суд касаційної інстанції підкреслив, що з моменту введення воєнного стану Збройні Сили України в цілому вважаються “переведеними на воєнний стан” для цілей застосування п. 3 ч. 1 ст. 227 ГПК України, що зобов’язує суд зупинити провадження за наявності доказів перебування сторони у складі ЗСУ та її волі на участь у процесі. Суд також врахував правову позицію Великої Палати Верховного Суду у справі №754/947/22, яка підлягає врахуванню при розгляді подібних справ. Суд касаційної інстанції відхилив посилання скаржника на попередні висновки Верховного Суду, від яких відступила Велика Палата Верховного Суду.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №916/3155/24 від 18/11/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним договору оренди землі, скасування рішення про державну реєстрацію права оренди, зобов`язання повернути земельні ділянки та скасування у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельних ділянок.
2. Суд, задовольняючи позов прокурора, виходив з того, що для передачі в оренду земельних ділянок комунальної власності без проведення земельних торгів для розміщення мультимодальних терміналів необхідне рішення центрального органу виконавчої влади про доцільність такого будівництва, а лист Міністерства інфраструктури не є таким рішенням, оскільки не оформлений належним чином. Крім того, суд встановив, що розміщення земельних ділянок за цільовим призначенням “для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій” суперечить Схемі планування Ренійського району, якою передбачено використання вказаної території під “рослинність – інші зелені насадження” та запроєктованого об`єкту природно заповідного фонду “Придунайські ліси”. Суд також зазначив, що оскільки договір оренди землі визнано недійсним, то підлягають скасуванню і рішення державного нотаріуса про державну реєстрацію права оренди, а також скасуванню у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельних ділянок. **** Важливо, що Верховний Суд конкретизував попередні висновки щодо неефективності вимоги про скасування державної реєстрації прав, зазначивши, що у даній справі така вимога є обґрунтованою.
3. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій про задоволення позову прокурора.
Справа №904/3649/24 від 02/12/2025
1. Предметом спору є зобов’язання ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» здійснити перерахунок вартості природного газу, спожитого ОСББ «Зірка 51М» у листопаді та грудні 2021 року, за цінами, встановленими для побутових споживачів.
2. Верховний Суд, скасовуючи постанову апеляційного суду, виходив з того, що ОСББ, яке забезпечує теплом мешканців будинку, фактично є колективним побутовим споживачем природного газу, оскільки не має власного споживання і діє в інтересах мешканців. Суд підкреслив, що Закон України «Про ринок природного газу» не містить визначення “колективний споживач”, але ОСББ, як неприбуткова організація, що не здійснює комерційну діяльність з теплопостачання, підпадає під категорію захищених споживачів. Суд врахував попередні висновки Верховного Суду у подібних справах, де ОСББ визнавалися колективними побутовими споживачами, на яких поширюються пільгові умови, встановлені державою на період воєнного стану. Суд також зазначив, що ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» мало встановити ОСББ граничну ціну на газ, як для побутового споживача, відповідно до Закону України «Про ринок природного газу» та постанови Кабінету Міністрів України від 25.10.2021 № 1102. Суд вказав, що апеляційний суд неправильно застосував норми матеріального права, не врахувавши висновки Верховного Суду щодо визначення ОСББ як колективного побутового споживача.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду в частині вирішення спору по суті та залишив в силі рішення суду першої інстанції про задоволення позову ОСББ «Зірка 51М», а також направив справу на новий розгляд до апеляційного суду в частині апеляційного перегляду додаткового рішення щодо розподілу судових витрат.
Справа №922/774/25 від 02/12/2025
1. Предметом спору є правомірність закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою учасників товариства-боржника на постанову суду про визнання цього товариства банкрутом.
2. Суд касаційної інстанції залишив ухвалу апеляційного суду без змін, погодившись з тим, що апеляційне провадження було закрито обґрунтовано, оскільки скаржники не набули статусу учасників справи про банкрутство, не надали доказів обрання їх уповноваженими представниками засновників (учасників) боржника, а оскаржувана постанова суду першої інстанції безпосередньо не вирішувала питання про їхні права та обов’язки. Суд також відхилив доводи скаржників про розгляд справи неповноважним складом суду, оскільки протокол автоматизованого розподілу справи відповідав вимогам законодавства. Крім того, суд визнав обґрунтованим залишення апеляційним судом без розгляду клопотання про відкладення розгляду справи через відсутність електронних підписів заявників, що відповідає вимогам Господарського процесуального кодексу України. Також, суд касаційної інстанції підтвердив, що скаржників було належним чином повідомлено про дату, час і місце судового засідання.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №380/36/23 від 03/12/2025
1. Предметом спору є правомірність накладення державним виконавцем штрафів на позивача за повторне невиконання рішення суду про забезпечення побачень стягувачів з дитиною.
2. Верховний Суд, розглядаючи касаційну скаргу, взяв до уваги попередні судові рішення у справах з аналогічними обставинами, де позивач оскаржувала постанови про накладення штрафів за невиконання рішення суду щодо побачень з дитиною. Суд наголосив, що повторним невиконанням рішення є кожен наступний встановлений факт невиконання після першого акту про невиконання та накладення штрафу. Важливо, що суд першої інстанції встановив: дитина відмовилася від зустрічі, а доказів впливу матері на це не було надано. Враховуючи принцип забезпечення найкращих інтересів дитини, небажання дитини спілкуватися з родичами не може вважатися неповажною причиною невиконання рішення, оскільки це може призвести до психологічного тиску. Суд також зазначив, що апеляційний суд помилково скасував рішення суду першої інстанції, оскільки “систематичне” невиконання рішення було спричинене поважними причинами, підтвердженими іншими судовими рішеннями.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції на користь позивача.
Справа №560/13561/24 від 03/12/2025
1. Предметом спору є оскарження дій 1 Державного пожежно-рятувального загону щодо невиплати позивачу індексації грошового забезпечення та зобов’язання здійснити нарахування та виплату такої індексації за певний період.
2. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій, які повернули позовну заяву позивачу в частині вимог щодо виплати індексації грошового забезпечення за період з 20.07.2022 по 18.07.2023, вказавши на необхідність з’ясування обставин, коли саме позивач дізнався про порушення своїх прав на отримання індексації, а саме, коли він отримав інформацію про обсяг та характер виплачених йому сум. Суд зазначив, що початком перебігу строку звернення до суду слід вважати момент, коли позивач отримав достовірну та документально підтверджену інформацію про розмір виплачених йому сум, наприклад, день вручення розрахункового листа або довідки про нараховані та виплачені суми. Суд також послався на практику Верховного Суду, викладену в постанові від 21.03.2025 у справі № 460/21394/23, де сформовано єдиний підхід до застосування частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України. Суд вказав на необхідність встановлення наявності/відсутності у відповідача доказів ознайомлення позивача з розміром та складовими нарахованого та виплаченого грошового забезпечення у спірному періоді.
3. Верховний Суд постановив скасувати ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Справа №916/4768/24 від 04/12/2025
Предметом спору є стягнення витрат на професійну правничу допомогу, понесених ТОВ “Велес-Агро ЛТД.” у зв’язку з розглядом справи в суді касаційної інстанції.
Суд касаційної інстанції частково задовольнив заяву ТОВ “Велес-Агро ЛТД.” про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, зменшивши суму відшкодування з 116 954,72 грн до 25 000,00 грн. Суд врахував, що правова позиція відповідача була сталою, справа не вимагала аналізу великої кількості законодавства, а представник відповідача вже був обізнаний з обставинами справи. Суд зазначив, що розмір витрат на правничу допомогу має відповідати критеріям реальності, необхідності та розумності, а також бути співмірним зі складністю справи та обсягом наданих послуг. Суд також взяв до уваги клопотання АТ “ДТЕК Одеські електромережі” про зменшення розміру правничої допомоги.
Суд вирішив стягнути з Акціонерного товариства “ДТЕК Одеські електромережі” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Велес-Агро ЛТД.” 25 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Справа №910/6067/24 від 04/12/2025
Предметом спору є стягнення коштів Товариством з обмеженою відповідальністю «Сучасні вантажівки» з Київської обласної військової адміністрації та Київської митниці.
Верховний Суд закрив касаційне провадження за однією з підстав касаційного оскарження, передбаченою пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, оскільки вона не знайшла підтвердження. Щодо іншої підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, суд вирішив залишити касаційну скаргу без задоволення, оскільки не встановив неправильного застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права судами попередніх інстанцій. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, вважаючи їх законними та обґрунтованими. Аргументи скаржника не спростовують цих висновків та не доводять наявності підстав для скасування оскаржуваних судових рішень.
Суд залишив без змін рішення Господарського суду міста Києва та постанову Північного апеляційного господарського суду.
Справа №910/11971/24 від 04/12/2025
Предметом спору є оскарження рішення Антимонопольного комітету України (АМКУ) приватним підприємством “Спецтехекспорт”.
Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, підтримавши рішення судів попередніх інстанцій, які також відмовили у задоволенні позову “Спецтехекспорт”. Суди попередніх інстанцій, ймовірно, виходили з того, що рішення АМКУ було прийнято правомірно, з дотриманням процедури та на підставі достатніх доказів порушення антимонопольного законодавства. Можливо, суди також врахували важливість захисту економічної конкуренції та недопущення зловживань на ринку. Відхиляючи касаційну скаргу, Верховний Суд підтвердив законність та обґрунтованість рішення АМКУ, а також рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
Суд прийняв рішення залишити касаційну скаргу ПП “Спецтехекспорт” без задоволення, а рішення попередніх судів – без змін.
Справа №990/244/25 від 27/11/2025
1. Предметом спору є оскарження дій та рішень Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (ВККС) та Вищої ради правосуддя (ВРП) щодо кваліфікаційного оцінювання та звільнення судді з посади.
2. Суд першої інстанції повернув позовну заяву судді, оскільки визнав неповажними причини пропуску строку звернення до суду. Суд зазначив, що оскарження окремо рішення ВККС не впливає на строк оскарження рішення ВРП про звільнення. Також суд врахував, що попередній позов судді до ВРП було залишено без розгляду через її неявку на судові засідання, що свідчить про відсутність зацікавленості у вирішенні спору. Велика Палата погодилась з цими висновками, підкресливши, що судове провадження, яке закінчилося залишенням позову без розгляду, не перериває і не зупиняє строку звернення до суду, а неналежна процесуальна поведінка позивачки не може вважатися поважною причиною для поновлення строку. Суд також відхилив аргументи позивачки про “мінливу практику” Верховного Суду, оскільки ці доводи могли бути предметом перевірки в іншій справі.
3. Суд залишив ухвалу суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Справа №755/3762/14-ц від 27/11/2025
1. Предметом спору є визнання права власності на нежитлове підвальне приміщення.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін ухвалу апеляційного суду про закриття апеляційного провадження, оскільки АТ «Укрексімбанк» не було залучено до участі у справі, і судовим рішенням не вирішувалися питання про його права, свободи, інтереси та обов’язки. Суд зазначив, що іпотека є дійсною для набувача майна, а обтяження майна іпотекою відбувається незалежно від зміни власника. Хоча іпотекодержатель може мати процесуальний інтерес до участі у справі, він може бути залучений як третя особа, якщо рішення суду може вплинути на його права та обов’язки. В даному випадку, суд апеляційної інстанції правильно зазначив, що рішення про визнання права власності не впливає на права банку як іпотекодержателя, і банк не довів, що оскаржуваним рішенням вирішено питання про його права та інтереси.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №953/3864/23 від 28/11/2025
1. Предметом спору є звернення стягнення на предмет іпотеки у зв’язку з невиконанням зобов’язань за договором позики.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій про залишення позовної заяви без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, оскільки позивач подав відповідну заяву до початку розгляду справи по суті, що є його безумовним правом. Суд підкреслив, що позивач має право розпоряджатися своїми правами на власний розсуд, і це право не залежить від думки інших учасників процесу. Суд зазначив, що розгляд справи по суті не розпочався, оскільки судові засідання переносились через неявку сторін та відрядження судді. Також, суд касаційної інстанції вказав, що суди попередніх інстанцій роз’яснили позивачу право на повторне звернення до суду після усунення обставин, що стали підставою для залишення позову без розгляду.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій – без змін.
Справа №280/2449/20 від 04/12/2025
1. Предметом спору є оскарження податкового повідомлення-рішення про нарахування штрафу за затримку сплати узгоджених сум грошових зобов’язань з ПДВ.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що суди попередніх інстанцій не повно і всебічно з’ясували обставини справи, зокрема, не дослідили підстави виникнення податкового боргу у позивача, не перевірили правомірність зарахування податковим органом коштів, сплачених позивачем, в рахунок погашення податкового боргу, та не надали належної оцінки доводам позивача щодо порушення процедури прийняття спірного податкового повідомлення-рішення. Суд наголосив, що для правильного вирішення спору необхідно встановити, чи дійсно податковий орган здійснював зарахування поточних платежів з ПДВ в погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення, який розмір податкового боргу, на погашення якого спрямовувались відповідні кошти, та чи підтверджуються доводи позивача про відсутність у нього боргу. Суд також зазначив, що суди попередніх інстанцій не врахували практику Верховного Суду щодо обов’язку податкового органу зараховувати платежі на погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від призначення платежу, вказаного платником податків.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №640/14270/22 від 04/12/2025
1. Предметом спору є оскарження податкового повідомлення-рішення щодо зменшення суми бюджетного відшкодування ПДВ.
2. Суд, задовольняючи позовні вимоги платника податків, виходив з того, що надані позивачем докази в сукупності підтверджують реальне здійснення господарських операцій з контрагентом, а висновки податкового органу про нереальність цих операцій є необґрунтованими, оскільки податковий орган не дослідив фінансову звітність контрагента, обмежившись лише статистичними даними про середню врожайність. Суд також врахував принцип індивідуальної відповідальності, згідно з яким платник податків не повинен нести відповідальність за дії своїх контрагентів, якщо він виконав усі передбачені законом умови для формування податкового кредиту. Суд наголосив, що податковий орган не надав належних доказів на підтвердження порушень, а його доводи зводяться до незгоди з оцінкою доказів судами попередніх інстанцій. Суд касаційної інстанції не має права здійснювати переоцінку обставин, з яких виходили суди попередніх інстанцій при вирішенні справи, повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та виключно в межах доводів касаційної скарги. Суд також взяв до уваги поважність причин пропуску строку звернення до суду, враховуючи обставини, пов’язані з воєнним станом та попереднім залишенням позову без розгляду.
3. Суд залишив касаційну скаргу податкового органу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №520/510/20 від 04/12/2025
1. Предметом спору є оскарження висновку про результати оцінювання службової діяльності державного службовця, наказу про звільнення та поновлення на посаді.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення судів попередніх інстанцій про задоволення позову, вказавши, що оцінювання службової діяльності позивача було проведено необґрунтовано. Суд зазначив, що формальне цитування критеріїв оцінювання не є належним обґрунтуванням виставлених балів, а оцінка повинна базуватися на аналізі безпосереднього виконання позивачем своїх посадових обов’язків. Суд також врахував, що інформація, використана керівництвом для оцінювання, не відображала ефективність роботи позивача з урахуванням його конкретних обов’язків. Крім того, суд підкреслив, що дискреційні повноваження суб’єкта оцінювання не можуть бути свавільними і повинні ґрунтуватися на законі, а акти індивідуальної дії повинні бути обґрунтованими та вмотивованими. Враховуючи, що оцінка позивача була проведена на підставі даних, які не відображали повною мірою його роботу, суд дійшов висновку про невідповідність виставлених балів встановленим критеріям.
3. Суд залишив касаційні скарги відповідачів без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №640/26112/19 від 04/12/2025
1. Предметом спору є оскарження податкових повідомлень-рішень, якими ТОВ «Оліус» було збільшено суму грошового зобов’язання з податку на прибуток та зменшено суму від’ємного значення об’єкта оподаткування.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій, наголошуючи на тому, що суди не встановили дійсні обставини щодо господарських операцій позивача з контрагентами-покупцями товарів, обмежившись лише переліком наданих позивачем документів, без ретельної перевірки кожної господарської операції у сукупності з доказами обох сторін. Суд зазначив, що необхідно дослідити технічну можливість контрагентів здійснити спірні поставки, їхні фактичні господарські ресурси та понесені витрати, а також оцінити інформацію, отриману в межах кримінальних проваджень щодо контрагентів, у сукупності з іншими обставинами справи. Суд також вказав на те, що суди не з’ясували, чи справді відповідні послуги та товари були отримані від указаних в первинних документах контрагентів, а також чи в дійсності позивач здійснював поставки товарів на адреси покупців.
3. Суд вирішив скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №754/3932/23 від 26/11/2025
1. Предметом спору є стягнення трьох відсотків річних за невиконання рішення суду про стягнення заборгованості за кредитним договором.
2. Суд касаційної інстанції скасував ухвалу апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження, зазначивши, що апеляційний суд не врахував усіх обставин, зокрема, що перша апеляційна скарга була подана вчасно, але повернута через технічні недоліки. Повторна подача апеляційної скарги відбулася у розумний строк після усунення цих недоліків. Верховний Суд наголосив, що відмова у відкритті апеляційного провадження за таких обставин є надмірним формалізмом, порушує право на доступ до суду, гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, і не відповідає принципу пропорційності. Суд також послався на власну попередню практику, зокрема, на постанову від 24 квітня 2024 року у справі № 705/124/23, де вже висловлював аналогічну позицію щодо врахування обставин повернення попередньої апеляційної скарги. Суд вказав, що апеляційний суд мав більш гнучко підійти до розгляду питання поновлення строку, враховуючи всі обставини справи.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
Справа №355/1213/22 від 27/11/2025
1. Предметом спору є усунення відповідачів від права на спадкування за законом після смерті їх батька, оскільки позивач вважає, що вони ухилялися від надання йому допомоги, коли він її потребував.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду, який скасував рішення суду першої інстанції про усунення відповідачів від права на спадкування. Апеляційний суд обґрунтовано зазначив, що позивачем не було доведено сукупності обставин, необхідних для усунення від спадкування, а саме: ухилення відповідачів від надання допомоги спадкодавцю при можливості її надання, перебування спадкодавця в безпорадному стані та потребу спадкодавця в допомозі саме від цих відповідачів. Суд касаційної інстанції підкреслив, що для задоволення позову про усунення від права на спадкування має значення сукупність цих обставин, і лише за їх одночасного настання та доведеності спадкоємець може бути усунений від спадкування. Суд також зазначив, що позбавлення особи права на спадкування є крайнім заходом, який має застосовуватися з урахуванням характеру поведінки відповідача.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №522/5576/24 від 03/12/2025
1. Предметом спору є поділ майна подружжя, де один з подружжя (ОСОБА_2) намагається включити до майна, що підлягає поділу, земельні ділянки, які були відчужені третій особі (ТОВ «Гудхаус-Буд»).
2. Суд касаційної інстанції встановив, що суди попередніх інстанцій формально підійшли до вирішення питання про прийняття заяви про зміну предмета позову, не врахувавши, що спірні земельні ділянки, можливо, були набуті під час шлюбу і мають бути враховані при поділі майна подружжя. Суд зазначив, що згідно з Сімейним кодексом України, майно, набуте подружжям під час шлюбу, є їх спільною сумісною власністю, і суд повинен встановити обсяг всього спільно нажитого майна. Суд також підкреслив, що найбільш ефективним є вирішення спору про поділ майна, коли вимоги охоплюють усе спільно набуте майно, що відповідає принципу процесуальної економії. Суд касаційної інстанції вказав, що суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки доводам ОСОБА_2 щодо набуття спірних земельних ділянок за час шлюбу та їх відчуження, що впливає на визначення обсягу майна, яке підлягає поділу.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій у частині відмови у прийнятті заяви про зміну предмета зустрічного позову та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №308/6680/23 від 28/11/2025
1. Предметом спору є збільшення розміру аліментів, визначення місця проживання дитини та зміна прізвища дитини.
2. Суд касаційної інстанції залишив в силі рішення апеляційного суду, яким було частково змінено рішення суду першої інстанції. Апеляційний суд зменшив розмір аліментів, стягуваних з батька на утримання дитини, з 5000 грн до 2000 грн, враховуючи матеріальний стан батька, зокрема наявність на утриманні дружини та хворої матері, а також перебування батька в зоні бойових дій. Крім того, апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції про зміну прізвища дитини, оскільки мати не надала достатніх доказів, що така зміна відповідатиме інтересам дитини, а батько категорично заперечував проти цього. Суд касаційної інстанції погодився з цими висновками, підкресливши, що інтереси дитини є пріоритетними, але не було доведено, що зміна прізвища відповідає цим інтересам. Суд також врахував рівність прав обох батьків та важливість збереження родинних зв’язків між батьком і сином.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №591/1376/21 від 08/01/2025
1. Предметом спору було відшкодування майнової шкоди за договором добровільного страхування транспортного засобу.
2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення апеляційного суду та залишаючи в силі рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову, керувався тим, що страхувальник та водій застрахованого транспортного засобу порушили умови договору страхування, а саме не повідомили страховика про настання страхового випадку протягом однієї години та не повідомили компетентні органи про ДТП. Суд зазначив, що ці порушення перешкодили страховику переконатися, що подія є страховим випадком. Суд також врахував, що залишення водієм місця ДТП призвело до негативних наслідків у встановленні обставин ДТП та визначенні розміру страхового відшкодування. Суд підкреслив, що сторони в договорі страхування мають право самостійно визначати підстави для відмови у виплаті страхового відшкодування, якщо це не суперечить закону. Суд касаційної інстанції також вказав на те, що апеляційний суд не спростував належним чином обставини, встановлені місцевим судом, неправильно застосував норми матеріального права та необґрунтовано переоцінив докази.
3. Суд касаційної інстанції скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову, а також здійснив поворот виконання рішення та стягнув з позивача на користь страхової компанії кошти, раніше виплачені на виконання рішення апеляційного суду, та судовий збір за подання касаційної скарги.
Справа №711/4201/22 від 20/11/2024
1. Предметом спору є виселення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з квартири, що належить до комунальної власності, та зняття їх з реєстраційного обліку.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення судів попередніх інстанцій, які задовольнили позов Черкаської міської ради, мотивуючи це тим, що право користування спірною квартирою у відповідачів припинилося зі смертю наймача, ОСОБА_3, оскільки вони не були членами її сім’ї, а лише тимчасовими мешканцями, які проживали за її згодою. Суд зазначив, що сам факт реєстрації відповідачів у квартирі не дає їм права на проживання в ній після смерті наймача. Також суд врахував, що неповнолітня ОСОБА_2 має можливість проживати в іншому житлі, яке належить її матері. Суд касаційної інстанції підкреслив, що виселення відповідає критерію пропорційності, оскільки не встановлено обставин, які б свідчили про перевагу їхніх інтересів над інтересами територіальної громади, яка є власником спірного житла. Суд касаційної інстанції також відхилив доводи касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанцій не врахували висновки Верховного Суду у подібних справах.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій – без змін, поновивши виконання рішення про виселення.
Справа №757/7504/20-ц від 26/11/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним ордеру на заселення, свідоцтва про право власності, скасування державної реєстрації права власності, надання права постійного користування кімнатою та визнання особи наймачем кімнати, а також усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням шляхом виселення та вселення.
2. Верховний Суд встановив, що суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права, оскільки розглянув апеляційну скаргу ОСОБА_5, незважаючи на те, що суд першої інстанції розглянув справу за її відсутності та без належного повідомлення про дату, час і місце судового засідання. Апеляційний суд, встановивши цей факт, повинен був скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення по суті спору, як це передбачено пунктом 3 частини третьої статті 376 ЦПК України та підтверджено висновком Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 18 квітня 2022 року у справі № 522/18010/18. Замість цього, апеляційний суд залишив рішення суду першої інстанції без змін, що є порушенням права ОСОБА_5 на справедливий судовий розгляд. Суд касаційної інстанції наголосив, що розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, є порушенням статті 129 Конституції України та статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
3. Верховний Суд скасував постанову Київського апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №641/2323/24 від 26/11/2025
1. Предметом спору є заява про оголошення фізичної особи померлою.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення апеляційного суду, оскільки заявник звернувся до суду із заявою про оголошення особи померлою на підставі частини другої статті 46 ЦК України, а не із заявою про встановлення факту смерті цієї фізичної особи, при цьому посилань на докази, які б достовірно свідчили про смерть особи, в заяві немає і матеріали справи таких доказів не містять. Суд апеляційної інстанції не звернув на це уваги та дійшов передчасного висновку про задоволення заяви. Суд касаційної інстанції зазначив, що за наявності припущень про факт смерті фізичної особи, у тому числі у зв`язку з воєнними діями, без достовірних доказів, які свідчать про цей факт, правильним є звернення до суду із заявою про оголошення судом особи померлою, а не із заявою про встановлення факту смерті цієї фізичної особи. Суд касаційної інстанції вказав, що апеляційний суд порушив норми процесуального права, що унеможливило ухвалення законного та обґрунтованого судового рішення по суті спору.
3. Суд касаційної інстанції постановив скасувати постанову апеляційного суду та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №160/19280/22 від 04/12/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення податкового органу та зобов’язання вчинити певні дії щодо визначення можливості виконання платником податків своїх податкових обов’язків у зв’язку з воєнним станом.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій про відмову в перегляді судового рішення за нововиявленими обставинами, оскільки податковий орган не довів, що обставини, на які він посилався, були дійсно нововиявленими, тобто не могли бути відомі йому під час розгляду справи. Суд зазначив, що нововиявлені обставини повинні існувати на момент розгляду справи, бути об’єктивно невідомими заявнику та суду, а також бути істотними для справи. Верховний Суд підкреслив, що перегляд за нововиявленими обставинами не має на меті усунення судових помилок, а лише врахування обставин, про існування яких стало відомо після ухвалення рішення. Суд також вказав, що подання фінансової звітності та реєстрація податкових накладних є об’єктивно підконтрольними контролюючому органу, тому обставини, на які посилався податковий орган, могли бути йому відомі під час розгляду справи. Фактично, податковий орган намагався спростувати обставини, які вже були предметом доказування під час основного судового розгляду, що не відповідає суті перегляду за нововиявленими обставинами.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу податкового органу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №640/20050/19 від 04/12/2025
1. Предметом спору є оскарження податкового повідомлення-рішення, винесеного Головним управлінням ДПС у м. Києві.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін ухвалу апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження, оскільки відповідач пропустив строк на апеляційне оскарження, а наведені ним підстави для поновлення цього строку не були визнані поважними. Суд зазначив, що відсутність бюджетного фінансування для сплати судового збору не є поважною причиною для пропуску строку на апеляційне оскарження. Також суд вказав, що повернення первинної апеляційної скарги через несплату судового збору не дає особі безумовного права оскаржувати судове рішення у будь-який момент без урахування процесуальних строків. Суд підкреслив, що поновлення строку є правом, а не обов’язком суду, і залежить від оцінки конкретних обставин справи. Суд також врахував, що відповідач не вжив достатніх заходів для забезпечення дотримання процесуальної дисципліни.
3. Суд постановив залишити ухвалу апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу – без задоволення.
Справа №340/7465/23 від 04/12/2025
1. Предметом спору є бездіяльність військової частини щодо ненарахування та невиплати військовослужбовцю додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн за участь у бойових діях.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що суди попередніх інстанцій не повно встановили обставини справи, зокрема, не з’ясували, які саме завдання, за якою посадою і де виконував позивач у спірні періоди, а також не дослідили всі наявні докази, зокрема витяги з журналу ведення бойових дій військової частини. Суд наголосив, що обов’язок доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, і суди повинні керуватися принципом офіційного з’ясування всіх обставин у справі. Суд також зазначив, що статус території як активної зони бойових дій не є визначальним, а ключовим є факт підтвердження безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях. Суд вказав, що не включення території до переліку районів ведення бойових дій саме по собі не є підставою для відмови у виплаті додаткової винагороди, оскільки визначальним є документально підтверджений факт безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях або виконанні завдань, пов`язаних із забезпеченням національної безпеки.
3. Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №120/19164/23 від 04/12/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення митниці про коригування митної вартості та відмову в застосуванні преференційного режиму при митному оформленні товарів.
2. Верховний Суд погодився з рішенням апеляційного суду, який відмовив у перегляді рішення за нововиявленими обставинами, оскільки наданий позивачем лист від продавця з підтвердженням преференційного походження товарів не є нововиявленою обставиною, а є новою обставиною, що виникла після ухвалення рішення судом. Суд підкреслив, що нововиявлені обставини повинні існувати на момент розгляду справи, але бути невідомими суду та заявнику. ВС наголосив, що перегляд за нововиявленими обставинами не передбачає переоцінку доказів, які вже були досліджені судом. Суд також зазначив, що метою перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є не виправлення судових помилок, а врахування обставин, які не були відомі на момент ухвалення рішення, для досягнення істини у справі.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ТОВ «Тракс-Вінн» без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №440/6585/25 від 04/12/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України щодо непроведення перерахунку пенсії шляхом індексації з урахуванням певних коефіцієнтів.
2. Суд першої інстанції задовольнив позов, вважаючи, що індексація пенсії позивача мала проводитись шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати на відповідні коефіцієнти. Апеляційний суд змінив рішення, виключивши вказівку про врахування коефіцієнтів за попередні роки, вважаючи, що їх слід застосовувати лише у відповідні роки. Верховний Суд, однак, не погодився з таким підходом, підкресливши, що при перерахунку пенсії мають враховуватися всі попередні коефіцієнти індексації, а не лише ті, що діють на момент перерахунку. Суд касаційної інстанції підкреслив, що пенсійний орган діяв протиправно, нараховуючи щомісячні доплати замість застосування коефіцієнтів збільшення до показника середньої заробітної плати, як це передбачено законом.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції, підтвердивши необхідність проведення перерахунку пенсії з урахуванням усіх відповідних коефіцієнтів індексації.
Справа №640/16210/19 від 04/12/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження за скаргою Головного управління ДПС у м. Києві на рішення суду першої інстанції.
2. Суд касаційної інстанції залишив ухвалу апеляційного суду без змін, підтримавши позицію, що податковий орган пропустив строк на апеляційне оскарження, а наведені ним причини пропуску строку не є поважними. Суд зазначив, що відсутність бюджетного фінансування чи необхідність дотримання внутрішніх процедур не є об’єктивними перешкодами для своєчасного оскарження судового рішення. Також, суд вказав, що повернення первинної апеляційної скарги через несплату судового збору не дає права на поновлення строку апеляційного оскарження без наявності поважних причин. Суд наголосив, що поновлення строку є правом, а не обов’язком суду, і залежить від оцінки конкретних обставин. Суд відхилив посилання скаржника на практику Європейського суду з прав людини, зазначивши, що державні органи не можуть використовувати механізми захисту прав людини для задоволення власних інтересів.
3. Верховний Суд залишив ухвалу апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу – без задоволення.
Справа №380/11367/23 від 04/12/2025
1. Предметом спору є відмова військової частини нарахувати та виплатити військовослужбовцю додаткову винагороду в розмірі 100 000 грн за період перебування на стаціонарному лікуванні після поранення, пов’язаного із захистом Батьківщини.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду, вказавши, що для отримання додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн необхідні дві умови: по-перше, поранення має бути пов’язане із захистом Батьківщини, а по-друге, має бути наявна довідка про обставини травми, видана командиром військової частини. Суд зазначив, що у наданих позивачем документах відсутня інформація про те, що його травма пов’язана саме із захистом Батьківщини, а довідку про обставини травмування позивачу не видавали і вимоги про її видачу в позові не було. Також суд врахував, що військово-лікарська комісія (ВЛК) має повноваження встановлювати причинний зв’язок захворювання (травми) із захистом Батьківщини, але у наданих позивачем довідках ВЛК такий зв’язок не зазначено. Суд визнав, що відповідальність за правильне оформлення документів у військовій частині лежить на самій військовій частині, але підкреслив, що позивач не оскаржував відмову у видачі довідки про обставини травми, а отже, ці обставини не можуть бути вирішальними у даній справі.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення апеляційного суду – без змін.
Справа №520/9996/19 від 04/12/2025
1. Предметом спору є відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем у зв’язку з касаційним переглядом справи.
2. Суд задовольнив заяву про ухвалення додаткового рішення, керуючись тим, що позивач надав докази понесення витрат на професійну правничу допомогу, а відповідач не оспорював їх розмір та необхідність. Суд врахував, що касаційну скаргу відповідача було залишено без задоволення, тобто фактично прийнято доводи позивача. Також, суд послався на практику Великої Палати Верховного Суду та Європейського суду з прав людини щодо відшкодування судових витрат, зокрема, що такі витрати мають бути фактичними, неминучими та обґрунтованими за розміром. Суд зазначив, що обов’язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Оскільки відповідач не подавав клопотання про зменшення витрат, суд вирішив задовольнити заяву позивача.
3. Суд постановив стягнути з відповідача на користь позивача 6 000 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесені в суді касаційної інстанції.
Справа №357/10050/22 від 03/12/2025
1. Предметом спору є стягнення заборгованості за договором позики та договором поруки.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд помилково погодився з тим, що рішення суду першої інстанції стосується прав та обов’язків ОСОБА_3, оскільки представник, який підписав договір від імені сторони, не є стороною правочину, а створює права та обов’язки безпосередньо для довірителя; апеляційний суд не врахував, що клопотання про залучення правонаступника позивача було подано з порушенням встановленого порядку, а саме не через підсистему “Електронний суд”, що є обов’язковим для адвокатів; апеляційний суд не встановив повною мірою фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, зокрема, щодо наявності та дійсності договору поруки. Суд касаційної інстанції підкреслив, що апеляційний суд повинен був врахувати, що представник, який підписав договір від імені сторони, не є стороною правочину, а створює права та обов’язки безпосередньо для довірителя.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №591/8128/21 від 27/11/2025
1. Предметом спору є усунення особи від права на спадкування за законом на підставі ухилення від надання допомоги спадкодавцю, який через свій стан потребував цієї допомоги.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду, який скасував рішення суду першої інстанції про усунення спадкоємця від права на спадкування. Апеляційний суд обґрунтовано зазначив, що позивач не довів сукупність обставин, необхідних для усунення від спадкування, а саме: ухилення відповідача від надання допомоги спадкодавцю при можливості її надання, перебування спадкодавця у безпорадному стані та потребу спадкодавця в допомозі саме цієї особи. Суд касаційної інстанції підкреслив, що для задоволення позову про усунення від спадкування необхідна наявність всіх цих обставин одночасно. Суд також зазначив, що позбавлення права на спадкування є крайнім заходом, який застосовується з урахуванням поведінки відповідача. Оскільки позивач не довів необхідні обставини, апеляційний суд дійшов правильного висновку про відсутність підстав для усунення від спадкування.
3. Верховний Суд залишив касаційні скарги без задоволення, а постанову апеляційного суду та додаткову постанову – без змін.
Справа №260/1053/19 від 04/12/2025
1. Предметом спору є оскарження податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у Закарпатській області Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгово-промисловий центр».
2. Суд касаційної інстанції залишив ухвалу апеляційного суду без змін, оскільки апеляційний суд правомірно повернув апеляційну скаргу ТОВ «Торгово-промисловий центр», оскільки позивач не усунув недоліки апеляційної скарги у встановлений строк. Суд апеляційної інстанції виправив арифметичну помилку щодо розміру судового збору, який підлягав сплаті, та надав позивачу додатковий строк для сплати, але позивач не надав документ про сплату судового збору. Суд касаційної інстанції зазначив, що розмір судового збору був розрахований вірно з урахуванням положень Закону України «Про судовий збір» та розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2019 року. Оскільки недоліки не були усунені у встановлений строк, апеляційний суд правомірно повернув скаргу.
3. Касаційну скаргу ТОВ «Торгово-промисловий центр» залишено без задоволення, а ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду – без змін.
Справа №620/14433/24 від 04/12/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності Чернігівської міської ради та її виконавчого комітету щодо доопрацювання та затвердження історико-архітектурного опорного плану міста Чернігова.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що прокурор має право представляти інтереси держави в суді у справах про охорону культурної спадщини, якщо відповідні органи влади, такі як Міністерство культури та інформаційної політики України (МКІП) та Управління містобудування та архітектури Чернігівської обласної державної адміністрації, не здійснюють захист цих інтересів належним чином. Суд зазначив, що прокурор звертався до цих органів з повідомленнями про порушення законодавства у сфері охорони культурної спадщини, але вони не вжили достатніх заходів для виправлення ситуації. Суд також підкреслив, що збереження об’єктів культурної спадщини є пріоритетним завданням держави, і прокурор правомірно втрутився для захисту цих інтересів. Апеляційний суд не дослідив докази, надані прокурором на підтвердження його звернень до компетентних органів та їхньої бездіяльності, що є порушенням процесуального права. Суд касаційної інстанції наголосив на важливості ролі прокуратури у захисті суспільно значущих інтересів, особливо у сфері охорони культурної спадщини.
3. Суд скасував постанову апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №200/9657/21 від 04/12/2025
1. Предметом спору є стягнення з бюджету заборгованості з відшкодування ПДВ та пені, нарахованої на цю суму.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що суди попередніх інстанцій помилково застосували норми процесуального права щодо строків звернення до суду, не врахувавши актуальну практику Верховного Суду, зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду, які відступили від попередніх висновків щодо застосування строку у 1095 днів, передбаченого Податковим кодексом України, натомість вказали на застосування загального шестимісячного строку, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України. Суди не з’ясували момент, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, що є відправною точкою для обчислення строку звернення до суду. Також суди не врахували доводи відповідача щодо пропуску строку звернення до суду, незважаючи на те, що позивач мав можливість заявити клопотання про поновлення цього строку. Враховуючи ці порушення, Верховний Суд дійшов висновку, що суди не встановили фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
3. Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №580/6246/23 від 04/12/2025
1. Предметом спору є рішення державного реєстратора про відмову у реєстрації права власності на асфальтову площадку.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які відмовили у задоволенні позову, мотивуючи це тим, що асфальтова площадка не є самостійним об’єктом нерухомості, а є елементом благоустрою та допоміжним обладнанням земельної ділянки, отже, не підлягає державній реєстрації як окремий об’єкт нерухомого майна; суди врахували, що технічний паспорт об’єкта визначає його як об’єкт благоустрою, а витяг з Реєстру будівельної діяльності підтверджує цей статус; асфальтове покриття не створює об’ємного простору, не має конструктивних елементів, притаманних спорудам, і є приналежністю земельної ділянки; посилання позивача на Національний стандарт №2 та ДК 018-2000 не є обґрунтованими, оскільки асфальтове покриття не відповідає визначенню споруди як земельного поліпшення або будівельної системи; висновок експерта не був належним чином врахований, оскільки експерт не врахував, що асфальт є лише матеріалом для покриття доріг, а сама площадка не є інженерною спорудою.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №440/6781/20 від 04/12/2025
1. Предметом спору є відмова у відкритті апеляційного провадження за скаргою Військового інституту на рішення суду першої інстанції про відмову у відшкодуванні відповідачем витрат, пов’язаних з утриманням під час проходження військової служби.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження, оскільки апеляційна скарга суб’єкта владних повноважень була подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення. Суд зазначив, що річний строк на оскарження є преклюзивним і не підлягає поновленню, навіть за наявності поважних причин пропуску, за винятком випадків, коли суб’єкт владних повноважень не був повідомлений про розгляд справи або не був залучений до участі в ній. Суд врахував, що позивач був належним чином повідомлений про розгляд справи в суді першої інстанції, але пропустив строк на апеляційне оскарження на понад 4 роки. Суд також взяв до уваги практику ЄСПЛ, яка наголошує на важливості дотримання принципу юридичної визначеності та необхідності вжиття сторонами розумних заходів для з’ясування стану судового провадження. Суд відхилив доводи позивача про продовження строків на час карантину, оскільки відповідна норма втратила чинність.
3. Суд вирішив касаційну скаргу Військового інституту залишити без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №460/8437/24 від 04/12/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення митниці про коригування митної вартості товарів та картки відмови в митному оформленні.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що суди попередніх інстанцій помилково розглянули справу в порядку спрощеного позовного провадження, оскільки спір стосується рішення суб’єкта владних повноважень, на підставі якого може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує встановлений ліміт для спрощеного провадження. Суд наголосив, що митна вартість, визначена митним органом, є базою для нарахування митних платежів та податку на додану вартість, а рішення про коригування митної вартості безпосередньо впливає на майновий стан декларанта, оскільки змінює розмір належних до сплати платежів. Також, суд касаційної інстанції вказав на те, що суди попередніх інстанцій позбавили митний орган права брати участь у судових засіданнях та надавати докази на обґрунтування правомірності своїх рішень, що є порушенням процесуальних прав. Враховуючи ці порушення, суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність скасування рішень судів попередніх інстанцій та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №640/235/19 від 04/12/2025
1. Предметом спору є оскарження податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін ухвалу апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження, оскільки податковий орган пропустив строк на апеляційне оскарження, а наведені ним причини пропуску (відсутність бюджетних асигнувань на сплату судового збору) не були визнані поважними. Суд наголосив, що учасники справи, особливо суб’єкти владних повноважень, повинні добросовісно користуватися процесуальними правами та вчасно виконувати процесуальні обов’язки. Відсутність фінансування не є об’єктивною перешкодою для своєчасного звернення до суду, оскільки кошти на судовий збір мають бути передбачені у кошторисі установи. Суд підкреслив, що поновлення строку на апеляційне оскарження можливе лише у виняткових випадках за наявності обставин об’єктивного і непереборного характеру.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №810/3764/15 від 04/12/2025
1. Предметом спору є оскарження податкових повідомлень-рішень, якими позивачу було збільшено податкові зобов’язання з податку на додану вартість та податку на прибуток.
2. Суд касаційної інстанції, залишаючи в силі рішення апеляційного суду, виходив з наступного:
* Щодо операцій з ПАТ «ККПК», суди встановили, що газ для потреб обох підприємств надходив через один вузол обліку, а акти прийому-передачі газу підтверджують, що газ використовувався ПАТ «ККПК» для власних потреб та пусконалагоджувальних робіт, а не позивачем.
* Щодо операцій з ТОВ «Українська нафто-газова компанія», суд врахував, що на момент укладення договору контрагент був належним чином зареєстрований та мав ліцензію на постачання газу.
* Суд також взяв до уваги висновки Великої Палати Верховного Суду про те, що наявність кримінального провадження проти посадових осіб контрагента не є безумовним доказом нереальності господарських операцій, якщо не доведено, що платник податків діяв недобросовісно або без належної обачності.
* Суд апеляційної інстанції встановив, що позивач використовував отриманий від ТОВ «Українська нафто-газова компанія» газ для виробництва теплової енергії та надання послуг населенню, що підтверджується відповідними документами.
* Суд касаційної інстанції відхилив доводи податкового органу про неналежне оформлення первинних документів, оскільки вони не були суттєвими та не спростовували факт реального здійснення господарських операцій.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №752/7647/20 від 27/11/2025
Предметом спору було відшкодування моральної шкоди, завданої порушенням авторських прав.
Верховний Суд розглянув касаційні скарги позивача та відповідача (Home Box Office, Inc.). Суд частково задовольнив касаційну скаргу позивача, збільшивши розмір відшкодування моральної шкоди, присудженої апеляційним судом. При цьому, ВС залишив без змін рішення апеляційного суду в іншій частині. Суд, очевидно, взяв до уваги аргументи позивача щодо недостатнього розміру компенсації моральної шкоди, завданої порушенням його авторських прав, та визнав їх обґрунтованими. Водночас, касаційну скаргу Home Box Office, Inc. залишено без задоволення, що свідчить про те, що суд не знайшов підстав для скасування чи зміни рішення апеляційного суду в частині встановлення факту порушення прав та обов’язку відшкодування шкоди. Також, ВС змінив розподіл судових витрат, поклавши сплату судового збору на Home Box Office, Inc.
Суд вирішив касаційну скаргу Home Box Office, Inc. залишити без задоволення, а касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково, збільшивши розмір стягнутої моральної шкоди.
Справа №331/24/22 від 03/12/2025
1. Предметом спору є визначення способів участі батька у вихованні та спілкуванні з дитиною після розірвання шлюбу між батьками.
2. Суд, частково задовольняючи позов батька, виходив з необхідності забезпечення найкращих інтересів дитини, враховуючи тривале проживання дитини з матір’ю та можливу відсутність належного психологічного зв’язку між батьком і дитиною. Суд врахував активне бажання батька брати участь у вихованні дитини, але також взяв до уваги обставини, які можуть свідчити про потенційний стрес для дитини у разі тривалого перебування з батьком без присутності матері, зокрема попередні дії батька, які викликали занепокоєння щодо безпеки дитини. Суд визначив графік зустрічей батька з дитиною у присутності матері, вважаючи це тимчасовим заходом для налагодження спілкування та встановлення психологічного зв’язку між ними. Суд також наголосив, що визначений порядок не є остаточним і може бути переглянутий у майбутньому з урахуванням розвитку відносин між батьком і дитиною. Суд відхилив аргументи обох сторін, які не відповідали найкращим інтересам дитини, зокрема щодо повної відсутності спілкування або навпаки, виключення матері з процесу спілкування.
3. Суд касаційної інстанції залишив рішення судів попередніх інстанцій без змін, визначивши, що вони ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Справа №947/25261/22 від 03/12/2025
1. Предметом спору є вимога прокурора про визнання незаконним рішення державного реєстратора, визнання недійсним правочину та зобов’язання знести самочинно збудовані будівлі на земельній ділянці комунальної власності.
2. Суд касаційної інстанції частково задовольнив касаційну скаргу прокурора, скасувавши рішення апеляційного суду в частині відмови у задоволенні позову про знесення самочинного будівництва, виходячи з того, що апеляційний суд неправильно застосував норми матеріального права, зокрема статтю 376 ЦК України, не врахувавши, що самочинне будівництво порушує права територіальної громади на розпорядження земельною ділянкою. Суд касаційної інстанції підкреслив, що належним способом захисту прав власника земельної ділянки, на якій здійснено самочинне будівництво, є вимога про знесення самочинно збудованого майна. Водночас, суд касаційної інстанції погодився з апеляційним судом в частині відмови у визнанні недійсним акту приймання-передачі нерухомого майна, оскільки скасування рішення державного реєстратора є достатнім для відновлення порушеного права.
3. Суд касаційної інстанції скасував постанову апеляційного суду в частині відмови у задоволенні позову про знесення самочинного будівництва та залишив в силі рішення суду першої інстанції в цій частині, а в іншій частині постанову апеляційного суду залишив без змін.
Справа №723/1233/17 від 28/11/2025
1. Предметом спору є поділ спільного майна подружжя, де один з подружжя намагався включити до переліку майна, що підлягає поділу, боргові зобов’язання, отримані начебто в інтересах сім’ї.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які відмовили у прийнятті заяви про зміну предмета зустрічного позову, оскільки ця заява фактично містила новий позов з іншими вимогами та підставами, а саме: визнання боргових зобов’язань одного з подружжя солідарним обов’язком обох. Суд зазначив, що одночасна зміна предмета і підстав позову не допускається, оскільки це призводить до виникнення нової матеріально-правової вимоги, яка обґрунтовується іншими обставинами і є новим позовом. Суд також врахував, що заявник вже звертався з подібними вимогами, і Верховний Суд раніше вказував на неприпустимість такого способу зміни позовних вимог. Крім того, суд підкреслив, що заявник не позбавлений права звернутися до суду з окремим позовом щодо визнання боргових зобов’язань спільними.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №363/379/24 від 26/11/2025
1. Предметом спору є усунення перешкод у спілкуванні батька з дитиною та визначення порядку його участі у вихованні доньки.
2. Суд касаційної інстанції, розглядаючи справу, зазначив, що батьки мають рівні права та обов’язки щодо дитини, і розірвання шлюбу не впливає на ці права та обов’язки. Суд наголосив на необхідності врахування інтересів дитини при вирішенні таких спорів, а також на неприпустимості формального підходу. Суд вказав, що обумовлення побачень батька з дитиною виключно бажанням дитини може призвести до унеможливлення реалізації батьківських прав, особливо якщо немає об’єктивних причин вважати, що спілкування з батьком не відповідає інтересам дитини. Суд також врахував, що інші вимоги позивача щодо конкретних днів і свят для спілкування з дитиною потребують досягнення згоди між батьками. В результаті, суд вирішив виключити з рішення попередніх інстанцій положення про те, що побачення відбуваються лише за бажанням дитини, але залишив в силі інші частини рішення.
3. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу, змінивши рішення судів попередніх інстанцій, виключивши положення про те, що участь батька у вихованні та спілкуванні з дитиною відбувається лише за бажанням дитини, а в іншій частині рішення залишив без змін.
Справа №380/4402/23 від 04/12/2025
1. Предметом спору є оскарження податкових повідомлень-рішень, винесених Головним управлінням ДПС у Львівській області щодо Представництва «ДРОГ-БУД» СП. З О.О.
2. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій, оскільки вони не дослідили питання наявності в Представництва «ДРОГ-БУД» СП. З О.О. адміністративної процесуальної правосуб’єктності, тобто здатності бути позивачем у суді. Суд касаційної інстанції зазначив, що представництво є відокремленим підрозділом юридичної особи і, зазвичай, не має власної юридичної правосуб’єктності. Для вирішення спору необхідно встановити правовий статус Представництва, його організаційно-правову форму, а також повноваження директора Представництва щодо представництва інтересів юридичної особи, яка його створила. **** Суд послався на свою попередню постанову від 25.07.2024 у справі №640/31489/21, де було сформульовано висновок про те, що представництво іноземної компанії без статусу юридичної особи не має адміністративної процесуальної правосуб’єктності.
3. Верховний Суд скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції для з’ясування питання про наявність у Представництва адміністративної процесуальної правосуб’єктності.
Справа №520/510/20 від 04/12/2025
1. Предметом спору є оскарження висновку про результати оцінювання службової діяльності та наказу про звільнення заступника начальника Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області.
2. Суд, залишаючи в силі рішення про задоволення позову, погодився з тим, що оцінювання позивача було проведено необґрунтовано, оскільки інформація, використана керівництвом для оцінки виконання завдань, не відображала безпосередній внесок позивача з урахуванням його посадових обов’язків. Суд зазначив, що дані про заходи державного нагляду (контролю) були узагальнені по всьому управлінню без розмежування за відділами та напрямками діяльності, що не дозволяло об’єктивно оцінити роботу позивача. Також, не було враховано обставини, що впливали на виконання завдань, зокрема відмови суб’єктів господарювання від відеофіксації. Суд підкреслив, що оцінка “завдання виконано частково” була зроблена без належного обґрунтування, що свідчить про невідповідність критеріям оцінювання. Суд вказав, що дискреційні повноваження суб’єкта оцінювання не можуть бути свавільними та повинні ґрунтуватися на законі, а результати оцінювання мають бути обґрунтованими та вмотивованими.
3. Суд залишив касаційні скарги відповідачів без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №380/25392/24 від 04/12/2025
1. Предметом спору є оскарження дій та бездіяльності військових частин щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення позивачу.
2. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій, які повернули позовну заяву позивачу, мотивуючи це наступним:
* Суди не врахували, що індексація грошового забезпечення є частиною щомісячної виплати, а не виплатою при звільненні, за винятком індексації за місяць звільнення.
* Суди не з’ясували дату, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права на отримання індексації за кожен місяць спірного періоду.
* Суди не врахували обов’язок роботодавця (військової частини) інформувати працівника про складові нарахованого та виплаченого грошового забезпечення, як це передбачено статтею 110 КЗпП України.
* Суд наголосив, що для правильного вирішення питання про дотримання строку звернення до суду необхідно встановити, чи виконав відповідач обов’язок інформування позивача про виплати, і коли позивач отримав документальне підтвердження інформації про виплати за кожен місяць спірного періоду.
* Суд також зазначив, що для індексації за місяць звільнення необхідно встановити дату отримання позивачем письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені при звільненні.
* Враховуючи вищезазначене, Верховний Суд дійшов висновку, що суди попередніх інстанцій не з’ясували всіх обставин справи, що унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення процесуального питання.
* **** Суд зазначив, що відступає від попередніх висновків щодо застосування статті 233 КЗпП України у редакції, чинній на момент звернення до суду, наголошуючи на необхідності врахування періодів виникнення правовідносин.
3. Верховний Суд постановив скасувати рішення судів попередніх інстанцій та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Справа №160/21955/24 від 04/12/2025
1. Предметом спору є стягнення пені з Державного бюджету на користь ПрАТ “ММК ім. Ілліча” за несвоєчасне повернення надміру сплаченого податку на прибуток.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій, які задовольнили позов ПрАТ “ММК ім. Ілліча” про стягнення пені, мотивуючи це тим, що рішення у справі №160/20359/23, на якому ґрунтувалися висновки про протиправну бездіяльність податкового органу, було скасовано Верховним Судом з направленням на новий розгляд. Верховний Суд зазначив, що суди попередніх інстанцій не дослідили підстави виникнення переплати з податку на прибуток та не перевірили правильність розрахунку пені. Також, ВС вказав на необхідність з’ясування, чи є заявлена до повернення сума надмірно сплаченим грошовим зобов’язанням у розумінні Податкового кодексу України. Суд касаційної інстанції наголосив на важливості встановлення факту наявності або відсутності підстав для нарахування пені.
3. Суд скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №520/25464/23 від 03/12/2025
1. Предметом спору є правомірність відмови Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області нарахувати та виплатити Особі_1 компенсацію за затримку виплати пенсії, призначеної за рішенням суду.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які частково задовольнили позовні вимоги. Суди виходили з того, що затримка у виплаті пенсії, встановленої рішенням суду, є підставою для нарахування компенсації, передбаченої Законом України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати”. Суд зазначив, що право на компенсацію виникає з моменту набрання законної сили рішенням суду про призначення пенсії і триває до моменту фактичної виплати заборгованості. Водночас, суд відмовив у задоволенні вимог щодо нарахування компенсації на майбутнє, оскільки відповідні суми заборгованості ще не були виплачені. Суд також відхилив вимогу про встановлення судового контролю за виконанням рішення, оскільки це є диспозитивним правом суду.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №757/24181/20-ц від 04/12/2025
1. Предметом спору є стягнення з банку відсотків, 3% річних та інфляційних втрат за депозитними договорами за період після ухвалення попереднього судового рішення про стягнення суми вкладів з відсотками.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду, який частково задовольнив позовні вимоги, стягнувши з банку 3% річних та інфляційні втрати на підставі статті 625 ЦК України, оскільки банк прострочив виконання грошового зобов’язання з повернення депозитів. Суд зазначив, що нарахування інфляційних втрат та 3% річних є мірою відповідальності боржника за прострочення, а наявність попереднього судового рішення про стягнення боргу не припиняє грошового зобов’язання і не позбавляє кредитора права на отримання цих сум. Також, суд врахував заяву банку про застосування позовної давності, але застосував положення про продовження строків позовної давності на період карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19). Суд також підтвердив, що банк є належним відповідачем, оскільки позивачка не давала згоди на переведення боргу на іншу фінансову установу.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу банку без задоволення, а постанову апеляційного суду в оскаржуваній частині – без змін.
Справа №644/368/23 від 13/11/2025
1. Предметом спору є визнання незаконним наказу про призупинення дії трудового договору, поновлення дії трудового договору та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу і відшкодування моральної шкоди.
2. Суд касаційної інстанції частково задовольнив касаційну скаргу, скасувавши рішення судів попередніх інстанцій в частині стягнення середнього заробітку та відшкодування моральної шкоди, а справу в цій частині направив на новий розгляд до суду першої інстанції. Суд виходив з того, що призупинення дії трудового договору було правомірним, оскільки роботодавець не міг забезпечити працівника роботою у зв’язку з окупацією міста, а працівник не міг її виконувати. Водночас, суди попередніх інстанцій не врахували положення статті 57-1 Закону України «Про освіту», яка гарантує збереження середнього заробітку працівникам закладів освіти, незалежно від місця їх проживання під час воєнного стану. Суд наголосив, що ця норма є спеціальною по відношенню до загальної норми, передбаченої Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», і має пріоритет у застосуванні до працівників освіти. Тому, суди мали з’ясувати розмір середнього заробітку позивача та вирішити питання про його відшкодування.
3. Рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови у стягненні середнього заробітку та відшкодуванні моральної шкоди скасовано, а справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №361/5223/20 від 27/11/2025
Предметом спору є зміна черговості спадкування за законом, де позивач, сестра померлої, просила надати їй право на спадкування разом зі спадкоємцем першої черги, чоловіком померлої, мотивуючи це тим, що вона тривалий час доглядала та матеріально допомагала сестрі, яка перебувала у безпорадному стані.
Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду, який відмовив у задоволенні позову про зміну черговості спадкування, оскільки позивачем не було доведено сукупність юридичних фактів, необхідних для задоволення такої вимоги, а саме: тривалу опіку, матеріальне забезпечення, надання іншої допомоги спадкодавцю виключно позивачем, а також безпорадний стан спадкодавця. Суд зазначив, що сам факт надання допомоги, навіть тривалий час, не є достатньою підставою для зміни черговості спадкування, якщо не доведено, що спадкодавець перебував у безпорадному стані і потребував постійного стороннього догляду, а відповідач (чоловік) зовсім не піклувався про дружину. Суд також врахував, що встановлення обставин справи та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій, і касаційний суд не має повноважень втручатися в оцінку доказів, якщо не було порушень порядку їх надання та отримання.
Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін.
Справа №523/18743/21 від 27/11/2025
1. Предметом спору є заява про визнання фізичної особи недієздатною, встановлення опіки та призначення опікуна.
2. Суд відмовив у задоволенні заяви, оскільки заявник не довів наявності у особи стійкого психічного розладу, який би унеможливлював усвідомлення нею значення своїх дій та керування ними; суди попередніх інстанцій встановили, що заявник не забезпечив проведення судово-психіатричної експертизи, ухиляючись від сприяння експертній установі в її проведенні, зокрема, не забезпечив явку особи на експертизу, хоча і був належним чином повідомлений про необхідність такої явки; суди врахували, що заявник під час проведення експертизи перебував за межами України, що також ускладнювало процес; суди послались на статтю 109 ЦПК України, яка дозволяє суду визнати факт, для з’ясування якого призначалася експертиза, або відмовити у його визнанні, у випадку ухилення учасника справи від подання необхідних матеріалів або іншої участі в експертизі; суди зазначили, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій, і касаційний суд не має повноважень втручатися в оцінку доказів, якщо не встановлено порушень порядку їх надання та отримання.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення апеляційного суду – без змін.
Справа №420/8624/25 від 04/12/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення ДПС про неврахування таблиці даних платника ПДВ та зобов’язання ДПС врахувати цю таблицю.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін ухвалу апеляційного суду, який відмовив у відкритті апеляційного провадження за скаргою ДПС через пропуск строку на апеляційне оскарження. ДПС пояснювала пропуск великим обсягом роботи та відсутністю коштів для сплати судового збору, але суд визнав ці причини неповажними. Суд зазначив, що організаційні складнощі суб’єкта владних повноважень не є поважною причиною для пропуску процесуальних строків, а відсутність бюджетного фінансування не впливає на обов’язок дотримуватися цих строків. Суд підкреслив, що учасники справи повинні добросовісно користуватися своїми процесуальними правами та виконувати обов’язки. Суд також вказав, що поновлення строку є правом, а не обов’язком суду, і залежить від оцінки конкретних обставин справи.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу ДПС без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №420/5575/25 від 04/12/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження у справі щодо оскарження податкових рішень.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін ухвалу апеляційного суду, погодившись з тим, що податковий орган пропустив строк на апеляційне оскарження, а наведені ним причини пропуску (відсутність бюджетного фінансування та введення воєнного стану) не є поважними. Суд зазначив, що обставини, пов’язані з фінансуванням з держбюджету, не можуть бути підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження. Щодо воєнного стану, суд вказав, що сам по собі цей факт не є безумовною підставою для поновлення строку, а потребує оцінки конкреттних обставин. Суд також підкреслив, що поновлення строку є правом, а не обов’язком суду, і залежить від обставин справи. Суд також зазначив, що державний орган не може використовувати юридичні механізми захисту прав людини для задоволення власних інтересів.
3. Суд касаційної інстанції залишив ухвалу апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу податкового органу – без задоволення.
Справа №990/439/25 від 04/12/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення ВККС щодо недопуску позивачки до третього етапу кваліфікаційного іспиту на посаду судді місцевого суду.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки ВККС діяла в межах своїх повноважень, встановлених Законом України «Про судоустрій і статус суддів» та Положенням про порядок складання кваліфікаційного іспиту. Суд роз’яснив різницю між мінімально допустимим та прохідним балом, наголосивши, що прохідний бал може бути вищим за мінімальний і встановлюється ВККС з урахуванням кількості вакантних посад. Суд також зазначив, що встановлений ВККС прохідний бал відповідав визначеному алгоритму і не потребував окремого мотивованого рішення щодо кожної особи. Крім того, суд підкреслив, що добір на посаду судді має конкурентний характер, і прохідний бал є інструментом відбору в умовах обмеженої кількості посад.
3. Суд вирішив відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
Справа №752/11404/20 від 26/11/2025
1. Предметом спору є скасування державної реєстрації права власності на нежитлове приміщення, визнання недійсним договору купівлі-продажу цього приміщення, оскільки прокуратура вважає, що воно належить до комунальної власності та було незаконно відчужене.
2. Апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції, вважаючи, що належним способом захисту порушеного права Київської міської ради є звернення до суду з віндикаційним позовом, а вимоги про скасування рішення державного реєстратора не можуть бути звернені до державного реєстратора, якого позивач визначив співвідповідачем. Верховний Суд не погодився з таким висновком, зазначивши, що суди встановили факт володіння Київською міською радою спірним майном, але існує спірна державна реєстрація на цей об’єкт за іншими особами, що перешкоджає раді вільно розпоряджатися майном. Суд касаційної інстанції вказав, що скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на нерухоме майно є правомірним способом захисту, оскільки це усуває перешкоди для власника у здійсненні правомочності розпоряджатись своїм майном. Апеляційний суд не надав оцінки законності винесення державним реєстратором оспорюваних рішень про державну реєстрацію прав.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №197/734/22 від 27/11/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним договору емфітевзису та скасування його державної реєстрації, укладеного між померлою власницею земельної ділянки та відповідачем.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки на момент укладення договору емфітевзису у 2017 році, законодавство не містило обмежень щодо строку його дії для земель приватної власності, а сторони добровільно уклали договір та передали землю у користування. Суд врахував, що обмеження щодо строку дії емфітевзису (до 50 років) було введено в дію лише з 1 січня 2019 року, тобто після укладення спірного договору. Також, суд зазначив, що позивачка не довела порушення її прав, а ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим. Важливо, що позивачка спочатку ставила під сумнів факт підписання договору спадкодавцем, але згодом відмовилась від проведення почеркознавчої експертизи, тим самим фактично визнавши укладення договору спадкодавцем. Суд також зазначив, що відсутність встановленого строку для державної реєстрації договору не є підставою для визнання його недійсним.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №509/6703/24 від 27/11/2025
1. Предметом спору є вимога ОСОБА_1 про визнання недійсним пункту 3.5 колективного договору, укладеного між Державною організацією «Національний академічний духовний оркестр України» та Первинною профспілковою організацією.
2. Суд закрив провадження у справі, оскільки вважає, що спір щодо визнання недійсним положення колективного договору є колективним трудовим спором, а не індивідуальним. Судді зазначили, що колективні трудові спори, на відміну від індивідуальних, є спорами непозовного провадження між працівниками, трудовим колективом (профспілкою) і роботодавцем, де йдеться про зіткнення інтересів сторін трудових правовідносин. Для вирішення таких спорів передбачено примирно-третейський порядок, визначений Законом України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)». Суд також підкреслив, що безпосереднє вирішення колективних трудових спорів у судовому порядку не передбачено законодавством, за винятком чітко визначених випадків, таких як оскарження страйку або дій посадових осіб, винних у порушенні колективного договору. Апеляційний суд погодився з цим рішенням, підкресливши, що колективний договір регулює права та обов’язки всіх працівників, і зміни до нього мають колективний характер.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №280/12167/24 від 04/12/2025
1. Предметом спору є оскарження податкового повідомлення-рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ та застосування штрафних санкцій.
2. Верховний Суд скасував рішення апеляційного суду, вказавши на те, що апеляційний суд невірно застосував норми процесуального права щодо відшкодування витрат на правничу допомогу. Суд касаційної інстанції зазначив, що апеляційний суд не врахував, що справа розглядалася за правилами загального позовного провадження, а не спрощеного, як помилково вказав апеляційний суд. Також, Верховний Суд підкреслив, що заява про відшкодування витрат на правничу допомогу може бути зроблена і в усній формі під час судових дебатів, а докази можуть бути подані протягом п’яти днів після ухвалення рішення. Суд також зазначив, що апеляційний суд не дослідив належним чином матеріали справи, зокрема технічний запис судового засідання, де було зафіксовано усну заяву представника позивача. Крім того, докази понесення витрат були подані вчасно через систему “Електронний суд”.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №520/18319/25 від 04/12/2025
Предметом спору є оскарження рішення податкового органу про припинення дії ліцензії на оптову торгівлю алкогольними напоями та заява про забезпечення позову шляхом зупинення дії цього рішення.
Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій, які задовольнили заяву про забезпечення позову, мотивуючи це тим, що суди не обґрунтували, яким чином невжиття заходів забезпечення позову ускладнить виконання рішення суду в майбутньому, а також не врахували наявність у позивача інших видів господарської діяльності, що спростовує твердження про повне зупинення діяльності внаслідок анулювання ліцензії. Суд зазначив, що сам факт прийняття рішення, яке стосується прав позивача, не є автоматичною підставою для забезпечення позову, а порушення прав має бути доведено. Також, ВС наголосив, що підприємницька діяльність передбачає ризики, і можливі збитки не є безумовною підставою для забезпечення позову, оскільки шкода може бути відшкодована в порядку позовного провадження. Суд вказав на те, що суди не надали належної оцінки доводам заявника з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заяви щодо забезпечення позову.
Суд касаційної інстанції постановив скасувати рішення судів попередніх інстанцій та відмовити у задоволенні заяви ТОВ «.ТОРАЛ.» про забезпечення позову.
Справа №600/2101/25-а від 04/12/2025
1. Предметом спору є оскарження податкового повідомлення-рішення, яким ТОВ «Ріал Траст» було збільшено суму грошового зобов’язання з орендної плати за землю.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду про зупинення провадження у справі, оскільки існує тісний зв’язок між даною справою та господарською справою, де оскаржується чинність договору оренди землі, на підставі якого було винесено податкове повідомлення-рішення. Суд зазначив, що згідно з Податковим кодексом України, підставою для нарахування орендної плати є договір оренди, і якщо договір буде визнано недійсним у частині, це безпосередньо вплине на розмір податкового зобов’язання. Враховуючи, що у господарській справі вирішується питання про правомірність використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди, результат розгляду цієї справи матиме вирішальне значення для адміністративної справи щодо оскарження податкового повідомлення-рішення. Суд підкреслив, що зупинення провадження необхідне для забезпечення повного, всебічного та об’єктивного розгляду справи, оскільки рішення у господарській справі може встановити обставини, які впливають на оцінку доказів у адміністративній справі.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду про зупинення провадження у справі – без змін.
Справа №320/6144/25 від 04/12/2025
1. Предметом спору є оскарження фізичною особою постанов про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що суди попередніх інстанцій порушили норми процесуального права, а саме статтю 123 КАС України, при розгляді питання про поновлення строку звернення до суду. Суди не надали позивачу можливості надати додаткові пояснення та докази на обґрунтування поважності причин пропуску строку, після того як відповідач навів свої аргументи проти поновлення строку. Суд першої інстанції повинен був залишити позовну заяву без руху та надати позивачу строк для усунення недоліків, а саме для надання заяви з обґрунтуванням поважності причин пропуску строку. Суд апеляційної інстанції не виправив помилку суду першої інстанції. Суд касаційної інстанції наголосив, що положення частини тринадцятої статті 171 КАС України кореспондується із приписами вже наведеної частини третьої статті 123 КАС України, яка, при її буквальному аналізі, вказує про обов`язок суду оцінити доводи позивача про пропуск ним строку на звернення із позовом до суду, якщо такий факт був виявлений судом після відкриття провадження у справі.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Справа №380/7239/25 від 04/12/2025
1. Предметом спору є правомірність відмови апеляційного суду у відкритті апеляційного провадження за скаргою податкового органу на рішення суду першої інстанції.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду, який відмовив у відкритті апеляційного провадження, оскільки податковий орган пропустив строк на апеляційне оскарження і не надав поважних причин для його поновлення. Суд зазначив, що відсутність бюджетного фінансування чи запровадження воєнного стану самі по собі не є безумовними підставами для поновлення строку, а потребують доведення об’єктивних перешкод у здійсненні оскарження. Суд також підкреслив, що державні органи повинні добросовісно користуватися процесуальними правами та не можуть отримувати вигоду від порушення встановлених ними ж правил. Крім того, суд вказав, що поновлення строку є правом, а не обов’язком суду, і залежить від оцінки конкретних обставин справи. Суд також зазначив, що доводи податкового органу вже були оцінені апеляційним судом, і нових аргументів наведено не було.
3. Верховний Суд залишив ухвалу апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу податкового органу – без задоволення.
Справа №824/63/25 від 04/12/2025
Предметом спору є заява компанії InWest Impex s.r.o. про визнання та надання дозволу на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду щодо стягнення боргу з АТ «НАЕК «Енергоатом».
Верховний Суд, залишаючи без змін ухвалу апеляційного суду, погодився з рішенням про визнання та надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу. Суд керувався нормами ЦПК України, що регулюють порядок визнання та виконання рішень іноземних судів та арбітражів. ВС врахував доводи сторін, перевірив відповідність рішення арбітражу вимогам чинного законодавства та міжнародних договорів України. Суд також взяв до уваги, що АТ «НАЕК «Енергоатом» не надало достатніх доказів наявності підстав для відмови у визнанні та виконанні рішення арбітражу, передбачених законом. Таким чином, ВС підтвердив законність та обґрунтованість рішення апеляційного суду, забезпечивши виконання зобов’язань української компанії перед іноземним контрагентом.
Суд постановив залишити апеляційну скаргу АТ «НАЕК «Енергоатом» без задоволення, а ухвалу Київського апеляційного суду – без змін.
Справа №160/12081/25 від 04/12/2025
Предметом спору є оскарження податкових повідомлень-рішень, винесених Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області.
Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження, оскільки податковий орган пропустив строк на апеляційне оскарження і не надав достатніх доказів поважності причин пропуску. Суд зазначив, що відсутність бюджетного фінансування та запровадження воєнного стану самі по собі не є безумовними підставами для поновлення строку на апеляційне оскарження, а потребують доведення об’єктивних перешкод у здійсненні процесуальних дій. Суд також підкреслив, що державні органи повинні добросовісно користуватися процесуальними правами та не можуть отримувати вигоду від порушення встановлених ними ж правил. Крім того, суд вказав на те, що поновлення строку є правом, а не обов’язком суду, і залежить від оцінки конкретних обставин справи.
Суд залишив ухвалу апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу – без задоволення.
Справа №646/6251/23 від 27/11/2025
1. Предметом спору є позов про поновлення на роботі державного нотаріуса, звільненого за прогул.
2. Суд апеляційної інстанції скасував рішення суду першої інстанції про поновлення на роботі, мотивуючи це тим, що позивачка не надала доказів поважності причин своєї відсутності на роботі, а сам факт воєнного стану не є автоматичною підставою для невиходу на роботу. Суд зазначив, що роботодавець правомірно відмовив у наданні відпустки без збереження заробітної плати, оскільки позивачка вже використала максимальну тривалість такої відпустки, передбачену законодавством для осіб, які виїхали за межі України. Також суд врахував, що позивачка була повідомлена про відмову у наданні відпустки, але все одно не вийшла на роботу. Суд касаційної інстанції погодився з цими висновками, підкресливши, що для законності звільнення за прогул важливим є не лише факт відсутності на роботі, а й поважність причин такої відсутності, які в даному випадку не були доведені. Суд касаційної інстанції також зазначив, що не має права переоцінювати докази, надані судами попередніх інстанцій.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін.
Справа №761/37875/20 від 26/11/2025
1. Предметом спору є визнання договору дарування квартири удаваним, визнання його договором довічного утримання, розірвання договору довічного утримання, визнання договору дарування недійсним та скасування державної реєстрації права власності.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки позивачка не довела, що на момент укладення договору дарування вона перебувала у безпорадному стані та потребувала догляду, а також не надала достатніх доказів, які б свідчили про те, що договір дарування був укладений з метою приховати договір довічного утримання. Суд зазначив, що сам факт встановлення сервітуту, тобто права дарувальника на проживання у квартирі, не свідчить про обов’язок обдаровуваного здійснювати довічне утримання. Також, суд врахував, що позивачка до моменту звернення до суду не заявляла про те, що договір дарування був укладений з метою приховання договору довічного утримання. Суд апеляційної інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання про виклик свідків, оскільки сторона позивача відмовилася від допиту свідків у суді першої інстанції.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №438/1286/22 від 03/12/2025
1. Предметом спору є визнання особи, а саме ОСОБА_2, такою, що втратила право користування житловим приміщенням, квартирою, власником якої є позивач, ОСОБА_1.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення судів попередніх інстанцій, виходячи з того, що ОСОБА_2 не є власником чи співвласником спірної квартири, а був лише зареєстрований у ній як член сім’ї колишнього власника. Право членів сім’ї власника квартири користуватися житлом виникає лише за наявності права власності на квартиру в особи, членами сім’ї якої вони є, і припиняється разом із припиненням права власності цієї особи. Оскільки ОСОБА_2 не є членом сім’ї ОСОБА_1, яка придбала квартиру, та не має з нею інших взаємовідносин, він втратив право користування житлом. Суд також врахував баланс інтересів сторін, зазначивши, що право власності ОСОБА_1 на вільне розпорядження майном переважає інтерес ОСОБА_2 як члена сім’ї колишнього власника. Суд касаційної інстанції також взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини щодо захисту права власності та необхідності забезпечення справедливого балансу між інтересами власника та правами інших осіб.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ОСОБА_2 без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.
Справа №640/10739/22 від 03/12/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України щодо не включення певного періоду до розрахунку пенсії, яка була нарахована, але не виплачена померлому.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій, які закрили провадження у справі, мотивуючи це тим, що суди не дослідили повною мірою обставини справи та не дали належної юридичної оцінки суті спору. Зокрема, суди не з’ясували, чи дійсно предметом спору є лише обрахунок розміру пенсії, чи все ж таки спір стосується протиправного обмеження права спадкоємця на отримання спадкового майна у вигляді пенсії, яка належала померлому. Суд наголосив на важливості встановлення того, чи мала місце протиправна бездіяльність пенсійного органу щодо неправомірного виключення певних періодів з розрахунку нарахованої, але не виплаченої пенсії спадкодавця, що може допускати процесуальне правонаступництво. Суд також вказав на необхідність врахування мети адміністративного судочинства, яка полягає у справедливому та ефективному захисті прав і інтересів фізичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Справа №420/1576/25 від 04/12/2025
1. Предметом спору є оскарження ухвали апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження у справі щодо оскарження рішень податкової служби.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення апеляційного суду, вказавши, що податкова пропустила строк на апеляційне оскарження, а наведені нею причини пропуску строку не є поважними. Суд зазначив, що відсутність бюджетного фінансування для сплати судового збору не є поважною причиною для пропуску строку на оскарження. Також суд вказав, що повернення первинної апеляційної скарги через несплату збору не дає права на поновлення строку без поважних причин. Суд наголосив, що державні органи повинні дотримуватися принципу належного урядування і не можуть отримувати вигоду від порушення встановлених ними ж правил. Крім того, суд підкреслив, що поновлення строку є правом, а не обов’язком суду, і залежить від конкретних обставин справи. Суд також звернув увагу на те, що податкова не довела вжиття нею достатніх заходів для дотримання процесуальних строків.
3. Верховний Суд залишив ухвалу апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу податкової служби – без задоволення.
Справа №120/47/25 від 04/12/2025
1. Предметом спору є оскарження наказу про звільнення поліцейського зі служби за власним бажанням та вимоги про поновлення на посаді та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що суди попередніх інстанцій не повно та всебічно дослідили обставини справи, зокрема, чи дійсно рапорт про звільнення був поданий добровільно та чи не було порушень при його реєстрації, а також чи не було відкликано рапорт до моменту видання наказу про звільнення. Суд зазначив, що суди не з’ясували, чи здійснювалася реєстрація інших рапортів з питань проходження служби в електронній системі документообігу у відповідний період, що могло б свідчити про вибіркове застосування правил документообігу. Крім того, суд вказав на неврахування імперативних вимог щодо обов’язкової реєстрації документів в електронній системі документообігу, а також на те, що суди не перевірили дату фактичної реєстрації наказу про звільнення та момент внесення відомостей до електронної системи документообігу. Суд наголосив, що суди попередніх інстанцій залишили без оцінки основний аргумент позивача про те, що складання рапорту та видання наказу відбулися “заднім числом”, що може свідчити про психологічний тиск та порушення процедури звільнення.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №320/7991/23 від 04/12/2025
1. Предметом спору є оскарження звільнення поліцейського зі служби за прогул.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, які відмовили в задоволенні позову поліцейського, звільненого зі служби за прогул, оскільки позивач не надав належних доказів поважності причин своєї відсутності на роботі, а саме: відсутність на службі була зафіксована актами та поясненнями інших працівників, позивач не надав листка непрацездатності або іншого належного медичного документа, що підтверджував би його хворобу, а наданий медичний документ не містив прізвища та печатки лікаря. Суд також зазначив, що повідомлення керівництва про погане самопочуття без отримання дозволу на відсутність на роботі та без оформлення листка непрацездатності не є поважною причиною. Суд врахував, що позивач не надав вказаний медичний документ під час службового розслідування й не повідомляв дисциплінарну комісію про його існування. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що відповідач довів факт порушення позивачем службової дисципліни, що виразилось у безпідставній відсутності на службі.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №400/9035/21 від 04/12/2025
1. Предметом спору є оскарження податкових повідомлень-рішень, якими ПАТ «Веселинівський завод сухого знежиреного молока» було збільшено суму податкового зобов’язання з податку на прибуток та податку на додану вартість, зменшено від’ємне значення об’єкта оподаткування податком на прибуток, а також застосовано штрафні санкції.
2. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій, оскільки вони допустили поверхневий підхід до вирішення спору, не встановили дійсні обставини справи, не надали належної оцінки доказам, зокрема первинним документам бухгалтерського та податкового обліку, а також не перевірили правомірність та правильність здійснених платником коригувань у податкових деклараціях. Суди не дослідили акт перевірки, який є основним доказом у справі, та не спростували доводи відповідача, викладені у відзиві на адміністративний позов та апеляційній скарзі. Крім того, суди не надали оцінку доводам контролюючого органу щодо подвоєння платником сум податкового кредиту та не перевірили правильність заповнення уточнюючої податкової декларації з податку на прибуток. Все це унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
3. Верховний Суд ухвалив скасувати рішення судів попередніх інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №990/326/24 від 04/12/2025
1. Предметом спору є оскарження ТОВ «Дабл-Ю Нет Юкрейн» Указу Президента України про введення санкцій, а саме рішення РНБО, яким ці санкції були застосовані.
2. У рішенні не наведено аргументів суду. Наведено лише вступну та резолютивну частини.
3. Суд відмовив у задоволенні позову ТОВ «Дабл-Ю Нет Юкрейн» про визнання протиправним та нечинним Указу Президента України щодо застосування санкцій.
Справа №642/3290/23 від 26/11/2025
1. Предметом спору є оскарження ухвали суду першої інстанції про залишення без розгляду заяви про визнання фізичної особи недієздатною та встановлення над нею опіки, поданої племінником особи, яку просять визнати недієздатною.
2. Суд апеляційної інстанції скасував ухвалу суду першої інстанції, вказавши, що племінник має право подавати таку заяву, оскільки він є близьким родичем, проживає разом з тіткою, і інших родичів у неї немає. Суд касаційної інстанції погодився з цим висновком, зазначивши, що закон дозволяє членам сім’ї та близьким родичам подавати заяву про визнання особи недієздатною, незалежно від їх спільного проживання. Суд першої інстанції помилково застосував норми процесуального права, вважаючи, що відсутність сімейного зв’язку є підставою для залишення заяви без розгляду. Суд касаційної інстанції підкреслив, що апеляційний суд обґрунтовано скасував ухвалу суду першої інстанції, оскільки вона була постановлена з порушенням норм процесуального права.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін.
Справа №554/6952/23 від 02/12/2025
1. Предметом спору є скасування наказу про приватизацію квартири та визнання недійсним свідоцтва про право власності на житло.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки позивачі пропустили строк позовної давності, встановлений для оскарження приватизації квартири, здійсненої відповідачем. Суд зазначив, що позивачі, будучи зареєстрованими та проживаючи у спірній квартирі з 1993 року, мали можливість дізнатися про її приватизацію відповідачем у 1998 році, але звернулися до суду лише у 2023 році. Суд врахував, що позивачі сплачували комунальні послуги та отримували пільги, що свідчить про їх обізнаність щодо квартири. Доводи позивачів про те, що вони дізналися про приватизацію лише під час іншого судового процесу, не були визнані судом переконливими. Суд також зазначив, що інвалідність одного з позивачів не є підставою для поновлення строку позовної давності, оскільки він не був визнаний недієздатним. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, зазначивши, що встановлення обставин справи та оцінка доказів є їх прерогативою.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №539/6278/23 від 03/12/2025
1. Предметом спору є відшкодування моральної шкоди, завданої особі внаслідок незаконного кримінального переслідування.
2. Суд касаційної інстанції, погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для відшкодування моральної шкоди позивачу у зв’язку з незаконним кримінальним переслідуванням, зазначив, що розмір відшкодування моральної шкоди має визначатися виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент розгляду справи, за кожен місяць перебування під слідством чи судом, що є мінімальною гарантованою державою сумою. При цьому, суд касаційної інстанції вказав на помилковість зазначення судами попередніх інстанцій в резолютивній частині рішення відомостей про конкретні органи, з яких має бути здійснено стягнення коштів, оскільки відповідачем у таких справах є держава, а кошти на відшкодування шкоди підлягають стягненню з Державного бюджету України. Суд також врахував, що органи державної влади є частиною апарату держави та представляють державу у правовідносинах, а тому стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу має бути здійснено за рахунок Держави Україна.
3. Суд касаційної інстанції змінив рішення судів попередніх інстанцій, вказавши, що відшкодування моральної шкоди та судових витрат має бути здійснено за рахунок коштів Державного бюджету України, а не конкретних органів державної влади.
Справа №300/1642/25 від 04/12/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення Міністерства оборони України про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги цивільній дружині загиблого військовослужбовця.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду, який відмовив у відкритті апеляційного провадження через пропуск строку на апеляційне оскарження Міністерством оборони України. Суд зазначив, що копію рішення суду першої інстанції було доставлено до електронного кабінету Міністерства оборони України вчасно, і обов’язок перевіряти електронний кабінет покладається на державні органи. Суд відхилив аргументи відповідача про технічні проблеми з ЄСІТС, оскільки вони не були доведені, і про велике навантаження на представників Міністерства оборони, оскільки це є внутрішньою організаційною проблемою. Суд підкреслив, що ці обставини не є об’єктивними і непереборними, які б перешкоджали своєчасному оскарженню рішення суду.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу Міністерства оборони України без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №560/12765/24 від 03/12/2025
1. Предметом спору є оскарження ФОП ОСОБА_1 податкових повідомлень-рішень та вимог про сплату боргу, винесених Головним управлінням ДПС у Хмельницькій області.
2. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу податкового органу, скасувавши рішення апеляційного суду в частині задоволення позовних вимог ФОП щодо певних податкових повідомлень-рішень, рішення про застосування штрафних санкцій за єдиний внесок та вимоги про сплату боргу. Суд касаційної інстанції вказав на необхідність повторного розгляду справи апеляційним судом у цій частині, не вдаючись до детального аналізу аргументів сторін, але, очевидно, вбачаючи певні процесуальні чи матеріальні порушення, допущені апеляційним судом при розгляді справи в цій частині. В іншій частині рішення апеляційного суду залишено без змін, що свідчить про обґрунтованість рішення апеляційного суду в цій частині. Підставами для касаційного оскарження, ймовірно, були порушення норм матеріального та/або процесуального права, допущені апеляційним судом. Повний текст постанови, який буде складено протягом 5 днів, надасть більш детальну інформацію про мотиви прийнятого рішення.
3. Верховний Суд касаційну скаргу податкового органу задовольнив частково, скасував постанову апеляційного суду в частині та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції в цій частині, а в іншій частині залишив постанову апеляційного суду без змін.
Справа №520/1537/25 від 04/12/2025
1. Предметом спору є оскарження ТОВ «КОНДИТЕРСЬКА ФАБРИКА «СОЛОДКИЙ СВІТ» податкових повідомлень-рішень та вимог ГУ ДПС у Харківській області, пов’язаних з податком на прибуток, ПДВ та ЄСВ.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, які частково задовольнили позовні вимоги ТОВ «КОНДИТЕРСЬКА ФАБРИКА «СОЛОДКИЙ СВІТ», виходячи з наступного:
* Щодо реальності господарських операцій з ТОВ «БІФАСТ», суди встановили, що позивач надав належні первинні документи, які підтверджують факт здійснення операцій, а ймовірні порушення з боку контрагента не впливають на обов’язки позивача.
* Щодо реорганізації шляхом виділу ТОВ «ШОКОЛАД ПРОДАКШН», суди зазначили, що передача майна та зобов’язань відбулася на підставі розподільчого балансу, що відповідає вимогам законодавства, а контролюючий орган не довів порушення прав кредиторів.
* Операції з реорганізації не є об’єктом оподаткування ПДВ.
* Щодо виплати нецільової благодійної допомоги працівникам, суди встановили, що така допомога мала разовий характер і виплачувалася у зв’язку зі скрутним матеріальним становищем, тому не є базою для нарахування ЄСВ.
* Суд касаційної інстанції підкреслив, що контролюючий орган не надав достатніх доказів для підтвердження своїх висновків про порушення податкового законодавства позивачем.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ГУ ДПС у Харківській області без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №380/23165/24 від 04/12/2025
1. Предметом спору є оскарження податкового повідомлення-рішення, винесеного Головним управлінням ДПС у Львівській області.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін ухвалу апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження, оскільки Головне управління ДПС у Львівській області пропустило строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції. Суд зазначив, що відсутність бюджетних асигнувань на сплату судового збору не є поважною причиною для поновлення строку на апеляційне оскарження, оскільки державні органи повинні вживати всіх можливих заходів для своєчасного виконання своїх процесуальних обов’язків. Також суд підкреслив, що поновлення строку можливе лише у виняткових випадках за наявності обставин об’єктивного і непереборного характеру, які унеможливили своєчасне оскарження. Суд касаційної інстанції погодився з висновком апеляційного суду про те, що податковий орган не надав достатніх доказів наявності таких обставин.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №600/4387/24-а від 03/12/2025
1. Предметом спору є оскарження ТОВ «ПП ОЙЛ» податкових повідомлень-рішень, винесених ГУ ДПС у Чернівецькій області.
2. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу податкового органу, скасувавши рішення апеляційного суду в частині скасування податкових повідомлень-рішень щодо порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД та залишив в силі рішення суду першої інстанції, оскільки апеляційний суд помилково застосував положення про карантинний мораторій до пені за порушення валютного законодавства. Суд також скасував рішення апеляційного суду в частині штрафів за несвоєчасну реєстрацію акцизних накладних та направив справу на новий розгляд до апеляційної інстанції, оскільки апеляційний суд не надав належного обґрунтування причин зміни рішення суду першої інстанції. В іншій частині, щодо податку на прибуток та ПДВ, Верховний Суд погодився з апеляційним судом, вказавши, що податковий орган не довів належними доказами порушення ТОВ «ПП ОЙЛ» податкового законодавства при здійсненні господарських операцій з контрагентами, зокрема, щодо реальності цих операцій та правомірності формування податкового кредиту. Суд підкреслив, що відсутність ТТН сама по собі не є доказом нереальності операції, а відомості з інформаційних баз ДПС мають лише інформативний характер.
3. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу податкового органу, частково скасував рішення апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №300/1207/23 від 04/12/2025
1. Предметом спору є оскарження ТОВ «М`ЯСОДАР» податкових повідомлень-рішень, винесених ГУ ДПС в Івано-Франківській області, щодо зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ, зменшення розміру від`ємного значення ПДВ та збільшення грошового зобов`язання з ПДВ.
2. Верховний Суд, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій, зазначив, що суди не повно і всебічно дослідили обставини справи, зокрема, не перевірили належним чином первинні документи, що підтверджують придбання та використання м’яса яловичини у господарській діяльності ТОВ «М`ЯСОДАР». Суд касаційної інстанції наголосив на необхідності дослідження руху м’яса по етапах виробництва, наявності документів щодо внутрішнього переміщення активів, складського обліку готової продукції, а також реальної можливості ФОПів здійснювати поставки м’яса у відповідних обсягах. Крім того, суди не надали належної оцінки доводам податкового органу щодо нікчемності договору оренди, укладеного між ТОВ «М`ЯСОДАР» та його засновниками, а також щодо нарахування ПДВ на послуги, отримані від нерезидентів. Суд вказав на формальний підхід судів попередніх інстанцій до вирішення спору та порушення принципу офіційного з’ясування всіх обставин справи.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №280/1101/24 від 04/12/2025
1. Предметом спору є бездіяльність Міністерства оборони України щодо непризначення та невиплати позивачці одноразової грошової допомоги у зв’язку зі смертю її батька-військовослужбовця.
2. Суд задовольнив позов, оскільки батько загиблого військовослужбовця належним чином відмовився від своєї частки одноразової грошової допомоги, а отже, ця частка має бути виплачена дочці загиблого. Суд врахував, що згідно із законодавством, староста села має право засвідчувати справжність підпису на документах, і в даному випадку заява про відмову від допомоги була засвідчена саме старостою. Суд також послався на те, що відповідач не надав належних доказів неправомірності дій старости при засвідченні підпису. Суд підкреслив, що оскільки батько померлого військовослужбовця відмовився від своєї частини виплати, то позивачка має право на отримання всієї суми одноразової грошової допомоги. Суд вказав, що відповідач неправомірно не виплатив позивачці повну суму допомоги, порушивши її право на соціальний захист.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №620/5540/22 від 04/12/2025
1. Предметом спору є оскарження наказу військової частини щодо притягнення позивача до підвищеної матеріальної відповідальності.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін ухвалу апеляційного суду про повернення апеляційної скарги військової частини, оскільки скаргу було підписано особою, чиї повноваження не були належним чином підтверджені. Суд зазначив, що згідно з КАС України, особа, яка діє в порядку самопредставництва юридичної особи, повинна надати докази, що підтверджують її повноваження. У даному випадку, апеляційна скарга була підписана начальником військової частини, проте доказів його призначення на цю посаду надано не було. Відсутність інформації про цю особу в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб також підтверджує відсутність у неї повноважень діяти від імені військової частини. Суд відхилив аргументи скаржника про надмірний формалізм, наголосивши на обов’язку підтверджувати повноваження для забезпечення юридичної визначеності та належного здійснення правосуддя.
3. Суд постановив залишити касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №380/17621/24 від 04/12/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення податкового органу та зобов’язання вчинити певні дії.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження, оскільки податковий орган пропустив строк на апеляційне оскарження, а наведені причини пропуску (відсутність бюджетного фінансування та воєнний стан) не були визнані поважними. Суд зазначив, що фінансування з держбюджету не може бути підставою для поновлення строку, а сам факт воєнного стану не є безумовною підставою для поновлення строку, а вимагає оцінки конкретних обставин. Суд також підкреслив, що поновлення строку є правом, а не обов’язком суду, і залежить від обставин справи. Суд вказав на обов’язок сторін добросовісно користуватися процесуальними правами та вживати всіх можливих дій для дотримання строків. Суд також зазначив, що державний орган не може використовувати механізми захисту прав людини для задоволення власних інтересів всупереч правам особи.
3. Верховний Суд залишив ухвалу апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу податкового органу – без задоволення.
Справа №160/6390/25 від 04/12/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження у справі щодо оскарження рішення податкового органу.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення апеляційного суду, який відмовив у відкритті апеляційного провадження, оскільки податковий орган пропустив строк на апеляційне оскарження, а наведені ним причини пропуску (відсутність коштів для сплати судового збору та повернення первинної апеляційної скарги) не були визнані поважними. Суд зазначив, що державні органи повинні добросовісно користуватися процесуальними правами та не можуть отримувати вигоду від порушення встановлених ними ж правил. Також суд вказав, що поновлення строку не є обов’язком суду, а є предметом його оцінки. Суд касаційної інстанції відхилив посилання скаржника на судову практику Верховного Суду та Європейського суду з прав людини, зазначивши, що їх слід застосовувати з урахуванням обставин конкретної справи та що держава не може використовувати механізми захисту прав людини для задоволення власних інтересів.
3. Суд вирішив залишити ухвалу апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу – без задоволення.
