Справа №569/8071/23 від 01/10/2025
1. Предметом спору є визнання недійсними договорів позики, укладених між чоловіком позивачки та третьою особою без її згоди.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення апеляційного суду, вказавши на порушення норм процесуального права, а саме права відповідача на участь у розгляді справи. Суд апеляційної інстанції провів засідання під час оголошеної повітряної тривоги, не з’ясувавши причини неявки відповідача та його представника, що могло бути пов’язано з об’єктивними обставинами, викликаними загрозою безпеці. Верховний Суд наголосив на пріоритетності збереження життя і здоров’я людини, особливо в умовах воєнного стану, та необхідності забезпечення судом безпеки учасників процесу. Також, суд апеляційної інстанції не розглянув клопотання відповідача про поновлення строку для подання доказів та не надав оцінку поданим доказам, що також є порушенням процесуальних норм. Суд касаційної інстанції вказав, що апеляційний суд мав вирішити питання про відкладення розгляду справи, застосувавши відповідні процесуальні норми з урахуванням загальних засад цивільного судочинства, дотримання гарантій прав особи на участь у розгляді її справи, а також обов`язку суду сприяти учасникам судового процесу в реалізації ними процесуальних прав.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №203/7344/23 від 13/11/2025
1. Предметом спору є встановлення факту смерті особи під час ведення бойових дій.
2. Суди першої та апеляційної інстанцій відмовили у задоволенні заяви, оскільки факт смерті вже був встановлений попереднім рішенням суду, і заявник не надав достатніх доказів того, що смерть настала саме під час ведення бойових дій, а лише показання свідка. Суд касаційної інстанції погодився з цими висновками, зазначивши, що заявник не надав належних, достатніх та достовірних доказів, які б підтверджували, що смерть батька настала внаслідок артилерійського обстрілу під час бойових дій. Суд також врахував, що заявник не звертався до правоохоронних органів щодо факту загибелі батька внаслідок обстрілу, і не надав інформації про наявність кримінального провадження за цим фактом. Верховний Суд підкреслив, що показань свідка недостатньо для встановлення факту смерті під час бойових дій, і доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №281/372/24 від 26/11/2025
1. Предметом спору є визначення способів участі батька у вихованні та спілкуванні з дитиною після розірвання шлюбу.
2. Суд касаційної інстанції залишив в силі рішення апеляційного суду, виходячи з наступного:
* Він підкреслив, що при вирішенні питань щодо виховання дитини, суди повинні керуватися принципом забезпечення найкращих інтересів дитини, що є пріоритетним над інтересами батьків.
* Він зазначив, що міжнародні та національні норми гарантують батькам рівні права та обов’язки щодо дитини, але ці права повинні реалізовуватися з урахуванням інтересів дитини.
* Він підкреслив, що суд при встановленні способу спілкування має дотримуватися розумного балансу на участь обох батьків у вихованні дитини.
* Він врахував вік дитини, стан її здоров’я, а також бажання батька брати активну участь у вихованні.
* Він погодився з апеляційним судом, що визначений порядок спілкування забезпечить справедливу рівновагу між інтересами дитини та батьків, сприятиме налагодженню довірливих відносин.
* Він зазначив, що у справах зі спорів щодо участі батьків у вихованні та спілкуванні з дитиною узагальнений та формальний підхід є неприпустимим.
* Він також вказав, що розвиток сімейної ситуації може бути динамічним, і визначені способи участі батька можуть бути змінені в майбутньому за домовленістю або за рішенням суду.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін.
Справа №766/20475/18 від 19/11/2025
1. Предметом спору є припинення права власності на квартиру, скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності на цю квартиру за відповідачем, яке, на думку позивача, було здійснено з порушенням процедури та під час дії мораторію на стягнення майна за валютними кредитами.
2. Суд касаційної інстанції, розглядаючи справу, зазначив, що апеляційний суд помилково врахував відсутність оцінки майна при реєстрації права власності, оскільки це не було зазначено як підстава позову. Однак, суд погодився з апеляційним судом в частині застосування Закону України “Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті”, оскільки спірна квартира була місцем постійного проживання позивача, кредит був валютним, і іншого житла у власності позивача не було. Щодо вимоги про припинення права власності, суд касаційної інстанції вказав, що це не є належним способом захисту, оскільки скасування рішення реєстратора вже відновлює права позивача. Суд також послався на висновок Великої Палати Верховного Суду щодо застосування речово-правових способів захисту в подібних правовідносинах.
3. Суд касаційної інстанції частково задовольнив касаційну скаргу, змінивши рішення апеляційного суду в частині мотивів скасування рішення реєстратора та скасувавши рішення апеляційного суду про припинення права власності, залишивши в силі рішення суду першої інстанції про відмову в цій частині позовних вимог, але з іншою мотивацією.
Справа №308/7291/24 від 02/12/2025
1. Предметом спору є оскарження дій приватного виконавця щодо здійснення виконавчого провадження на підставі виконавчого листа, строк пред’явлення якого до виконання, на думку боржника, сплив.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду, який скасував рішення суду першої інстанції про задоволення скарги боржника на дії приватного виконавця. Суд апеляційної інстанції обґрунтовано зазначив, що на момент відкриття виконавчого провадження ухвала суду про поновлення строку для пред’явлення виконавчого листа до виконання була чинною. Відповідно до чинного законодавства, скасування цієї ухвали після відкриття виконавчого провадження не є безумовною підставою для повернення виконавчого документа стягувачу або закінчення виконавчого провадження. Суд касаційної інстанції підкреслив, що виконавець діяв правомірно, відкривши виконавче провадження на підставі чинного на той момент судового рішення про поновлення строку. Також суд касаційної інстанції зазначив, що доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного суду і зводяться до необхідності переоцінки доказів, що виходить за межі повноважень касаційного суду.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін.
Справа №757/27418/22-ц від 27/11/2025
1. Предметом спору є вимога ОСОБА_1 про стягнення з Держави Україна майнової та моральної шкоди, завданої, на його думку, незаконними рішеннями суддів у попередній справі.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки позивач не довів факту заподіяння йому майнової та моральної шкоди внаслідок рішень судів у попередній справі, а також не надав належних доказів на підтвердження причинно-наслідкового зв’язку між діями суддів та негативними наслідками. Суд зазначив, що оскарження дій суддів щодо розгляду та вирішення справ, а також оскарження судових рішень поза порядком, передбаченим процесуальним законом, не допускається. Також, суди попередніх інстанцій обґрунтовано вказали, що Міністерство юстиції України не є належним відповідачем у даній справі, оскільки воно не є органом, уповноваженим представляти державу у спорах про відшкодування майнової шкоди. Верховний Суд підкреслив, що для покладення відповідальності на державу необхідно довести неправомірність дій органу державної влади, факт заподіяння шкоди та причинний зв’язок між ними.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №756/10766/21 від 26/11/2025
1. Предметом спору є визнання недійсними договорів купівлі-продажу квартири, скасування рішень і записів про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, припинення та визнання права власності на квартиру, яка була предметом іпотеки.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позову, але змінив мотивувальну частину рішень. Суд зазначив, що позивач обрав неефективний спосіб захисту своїх прав, оскільки, вважаючи себе власником майна, яке було відчужене, мав право пред’явити віндикаційний позов до останнього набувача майна на підставі статей 387 та 388 ЦК України. Натомість, вимоги про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, скасування державної реєстрації права власності та припинення права власності не є належними способами захисту в даному випадку. Суд наголосив, що у випадках, коли власник та володілець майна не перебувають у договірних відносинах, власник може використовувати речово-правові способи захисту, такі як віндикація. Оскільки позивач не заявляв вимоги про витребування майна, а обрав неналежні способи захисту, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
3. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу, змінивши рішення судів попередніх інстанцій в мотивувальній частині.
Справа №910/4637/24 від 19/11/2025
1. Предметом спору є оскарження ухвали суду першої інстанції та постанови апеляційного суду в частині визнання грошових вимог Комісії з регулювання азартних ігор та лотерей (КРАІЛ) та Головного управління ДПС у м. Києві (ГУ ДПС) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Казино “Прем`єр Палац” у справі про банкрутство.
2. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, підтримавши рішення судів попередніх інстанцій, які визнали грошові вимоги КРАІЛ та ГУ ДПС обґрунтованими. Щодо вимог ГУ ДПС, суд касаційної інстанції підкреслив, що неузгодженість суми грошового зобов’язання не є підставою для відмови у визнанні кредиторських вимог у справі про банкрутство, а суди попередніх інстанцій правомірно дослідили подані податковим органом документи, що підтверджують наявність заборгованості. Щодо вимог КРАІЛ, суд касаційної інстанції зазначив, що ТОВ “Казино “Прем’єр Палац” не виконало обов’язок зі сплати щорічних платежів за ліцензії на провадження діяльності з організації та проведення азартних ігор, що є підставою для визнання відповідної заборгованості. Суд касаційної інстанції також врахував, що рішення про анулювання ліцензій ТОВ “Казино “Прем’єр Палац” в судовому порядку не оскаржувались. Суд касаційної інстанції підкреслив, що суди попередніх інстанцій правильно застосували положення ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства, яка регулює порядок пред’явлення та розгляду вимог кредиторів у справі про банкрутство.
3. Верховний Суд постановив залишити касаційну скаргу ТОВ “Казино “Прем`єр Палац” без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва та постанову Північного апеляційного господарського суду в оскаржуваній частині – без змін.
Справа №910/2991/24 від 27/11/2025
1. Предметом спору є стягнення заборгованості за договором підряду, а саме суми основного боргу, 3% річних та інфляційних втрат.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, якими було задоволено позов про стягнення заборгованості. Суд касаційної інстанції зазначив, що вимога про сплату 3% річних є правом кредитора, яке гарантоване законом, і що зменшення судом розміру цих відсотків можливе лише до рівня, встановленого законом, тобто не менше 3% річних. Також, суд касаційної інстанції підкреслив, що зменшення судом розміру штрафних санкцій є правом, а не обов’язком суду, і може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи та наданих учасниками справи доказів. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо обґрунтованості стягнення витрат на професійну правничу допомогу, враховуючи критерії співмірності, розумності та необхідності таких витрат. Суд касаційної інстанції зазначив, що відповідач не довів неспівмірності витрат на правничу допомогу, а суди попередніх інстанцій правомірно зменшили їх до розумних розмірів.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційні скарги без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №910/1840/25 від 27/11/2025
1. Предметом спору є стягнення пені та штрафу з ТОВ “Теплоенергокомплект” на користь ТОВ “Оператор газотранспортної системи України” за нібито неналежне виконання договору підряду.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду, який скасував рішення суду першої інстанції про часткове задоволення позову, мотивуючи це тим, що прострочення виконання робіт ТОВ “Теплоенергокомплект” сталося через дії ТОВ “Оператор газотранспортної системи України”, який зловживав своїми правами щодо виявлення недоліків та не забезпечив своєчасну зупинку ГРС, необхідну для виконання робіт. Суд зазначив, що ТОВ “Оператор газотранспортної системи України” перешкоджав виконанню робіт, вимагаючи усунення недоліків, які часто не підтверджувалися, та не забезпечував зупинку ГРС, необхідну для виконання робіт, що свідчить про відсутність вини ТОВ “Теплоенергокомплект” у простроченні виконання зобов’язань. Суд також врахував, що ТОВ “Оператор газотранспортної системи України” не скористався правом на внесення змін до договору або на відмову від нього, що свідчить про задоволення роботою ТОВ “Теплоенергокомплект” в цілому. Суд касаційної інстанції підкреслив, що не є судом факту і не переоцінює докази, а перевіряє лише правильність застосування норм права.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ТОВ “Оператор газотранспортної системи України” без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №922/4788/24 від 27/11/2025
1. Предметом спору є визнання відсутності права кредитора у зв’язку з припиненням договору про відступлення права вимоги.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій, які задовольнили позов, мотивуючи це тим, що вимога про визнання відсутності права кредитора була заявлена у нерозривному зв’язку з вимогою про припинення договору відступлення, що є неналежним способом захисту. Суд зазначив, що вимога про визнання відсутності права може бути належним способом захисту лише за певних умов, зокрема, коли вона спрямована на усунення правової невизначеності, а не на захист порушеного права. Оскільки позивач обрав неналежний спосіб захисту, у задоволенні позову слід відмовити. Суд також вказав, що суди попередніх інстанцій не врахували висновки Верховного Суду щодо належності та ефективності такого способу захисту, як визнання договору припиненим.
3. Суд скасував рішення попередніх інстанцій та відмовив у задоволенні позову.
Справа №755/14104/21 від 05/11/2025
1. Предметом спору є визнання незаконним звільнення працівника за скороченням штату та поновлення його на роботі.
2. Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, відмовив у задоволенні позову, вважаючи, що роботодавець довів факт змін в організації виробництва та праці, а також належно виконав обов’язок щодо пропонування працівнику всіх наявних вакантних посад. Верховний Суд не погодився з такими висновками, вказавши, що суди не врахували, що позивачу не були запропоновані всі вакантні посади, зокрема ті, на які були призначені виконуючі обов’язки. Також, суди не дали належної оцінки обґрунтованості рішення профспілки про відмову в наданні згоди на звільнення позивача. Суд касаційної інстанції наголосив, що обґрунтованість рішення профспілкового органу повинна оцінюватись судом, виходячи із загальних принципів права і засад цивільного судочинства.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та направив справу на новий апеляційний розгляд.
Справа №761/36710/15-к від 27/11/2025
1. Предметом спору є оскарження виправдувального вироку ОСОБА_6, обвинуваченого у шахрайстві, вчиненому повторно за попередньою змовою групою осіб у великих розмірах, шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки.
2. Суд касаційної інстанції скасував ухвалу апеляційного суду, оскільки апеляційний суд формально розглянув апеляційну скаргу прокурора, не надавши належної оцінки доводам сторони обвинувачення щодо недопустимості доказів, зокрема протоколів впізнання особи за фотознімками. Апеляційний суд не проаналізував доводи прокурора щодо наявності доручення слідчого на проведення слідчої дії та не обґрунтував, чому визнав неналежним доказом протокол впізнання особи, де ОСОБА_9 впізнав ОСОБА_6. Суд касаційної інстанції вказав, що апеляційний суд не надав обґрунтованих відповідей на доводи апеляційної скарги прокурора, не співставив їх з висновками суду першої інстанції та зібраними у кримінальному провадженні доказами, що є порушенням вимог статей 370, 419 КПК України. У зв’язку з цим, суд касаційної інстанції визнав, що апеляційний розгляд було здійснено формально, без належної перевірки доводів прокурора.
3. Суд скасував ухвалу апеляційного суду та призначив новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Справа №361/1581/19 від 26/11/2025
1. Предметом спору є визнання недійсними договорів купівлі-продажу майнових прав на підвальні приміщення в багатоквартирному будинку та витребування цих приміщень на користь об’єднання співвласників багатоквартирного будинку (ОСББ).
2. Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд не врахував заяву відповідача про застосування строків позовної давності, не надав їй оцінки та не дослідив обставини, якими обґрунтовані клопотання про поновлення строків позовної давності та клопотання представника відповідача щодо застосування строків позовної давності. Суд касаційної інстанції погодився з висновком апеляційного суду про те, що спірні приміщення є допоміжними, а отже, не могли бути відчужені у приватну власність, оскільки є спільною власністю співвласників багатоквартирного будинку. Також суд касаційної інстанції відхилив доводи про те, що ОСББ є неналежним позивачем, оскільки воно діє в інтересах співвласників будинку. Суд касаційної інстанції також відхилив доводи про одночасну зміну предмета і підстав позову, оскільки позивач лише доповнив вимоги, а не змінив їх суть.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №466/6535/20 від 16/10/2024
1. Предметом спору є стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд помилково повернув апеляційну скаргу, вважаючи, що рішення суду першої інстанції було заочним, оскільки ухвали про заочний розгляд справи не було, а в рішенні суду першої інстанції було роз’яснено лише загальний порядок оскарження рішення, а не порядок перегляду заочного рішення. Суд наголосив, що сама вказівка в рішенні про розгляд справи на підставі наявних доказів з ухваленням заочного рішення, за умови розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та відсутності ухвали про заочний розгляд справи, не робить рішення заочним. Верховний Суд послався на власні попередні рішення, де були зроблені аналогічні висновки. Таким чином, апеляційний суд не мав підстав вважати, що рішення підлягає перегляду як заочне.
3. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, ухвалу Львівського апеляційного суду скасовано, справу передано до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
Справа №753/5712/20 від 17/09/2025
1. Предметом спору є стягнення заборгованості за кредитним договором та договорами поруки.
2. Суд касаційної інстанції скасував постанову апеляційного суду в частині позовних вимог до позичальника, оскільки апеляційний суд не врахував умову про збільшення строку позовної давності до 50 років, встановлену додатковою угодою до кредитного договору, і, відповідно, дійшов помилкового висновку про її застосування. Крім того, апеляційний суд не дослідив належним чином всі докази у справі в сукупності та не перевірив висновок суду першої інстанції щодо переривання позовної давності. Також, апеляційний суд не надав належної оцінки доводам апеляційної скарги щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження. В частині позовних вимог до поручителів, суд касаційної інстанції погодився з апеляційним судом, що порука припинилася на підставі ч. 1 ст. 559 ЦК України, оскільки без згоди поручителів було збільшено строк кредиту, загальний розмір кредиту та додано винагороду за надання фінансового інструменту.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду в частині вимог до позичальника та направив справу на новий розгляд до апеляційного суду, а в частині вимог до поручителів залишив постанову апеляційного суду без змін.
Справа №910/12059/24 від 26/11/2025
1. Предметом спору є стягнення з університету та ТОВ “Євротранс” солідарно коштів пайового внеску на розвиток інфраструктури міста Києва.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду, який відмовив у задоволенні позову про стягнення пайового внеску, мотивуючи це тим, що збудований гуртожиток є частиною цілісного майнового комплексу університету та, відповідно до закону, будівлі навчальних закладів звільняються від сплати пайового внеску. Суд касаційної інстанції зазначив, що визначальним є функціональне призначення будівлі, а не лише формальна класифікація. Він також врахував, що на заклади освіти покладено обов’язок забезпечення студентів гуртожитками, що робить гуртожиток структурною складовою освітньої інфраструктури. Суд підкреслив, що метою законодавця було надати пільговий режим не лише об’єктам, де безпосередньо відбувається освітній процес, а й усім будівлям, функціонально необхідним для забезпечення діяльності навчального закладу. Суд також зазначив, що дослідження питання належної особи замовника будівництва не має правового значення для розгляду цього спору.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №910/12839/24 від 19/11/2025
1. Предметом спору є оскарження ухвали суду про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи та затвердження плану реструктуризації боргів, поданої з урахуванням особливостей погашення валютного кредиту, забезпеченого іпотекою єдиного житла.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду про скасування ухвали суду першої інстанції та відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність, оскільки боржником не було доведено відповідність плану реструктуризації вимогам пункту 5 розділу “Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу України з процедур банкрутства. Зокрема, план реструктуризації в новій редакції не був надісланий забезпеченому кредитору, що порушило його право на подання заперечень. Крім того, суд апеляційної інстанції встановив невідповідність зазначеного у плані розміру вимог кредитора фактичній сумі заборгованості, а також наявність зареєстрованої іпотеки на дві квартири, що ставить під сумнів статус однієї з них як єдиного житла сім’ї. Суд касаційної інстанції зазначив, що обов’язок доведення підстав для застосування спеціальної процедури реструктуризації покладається на боржника, і невиконання цього обов’язку тягне за собою відмову у відкритті провадження у справі.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №911/417/24 від 26/11/2025
1. Предметом спору є скасування державної реєстрації права постійного користування земельною ділянкою за АТ “Миронівське” та визнання незаконним наказу про передачу цієї ж ділянки в оренду ОСОБА_1.
2. Суд касаційної інстанції, розглядаючи справу, керувався такими аргументами:
* По-перше, ОСОБА_1 не довів наявність у нього зареєстрованих речових прав на спірну земельну ділянку або виправданого очікування щодо укладення договору оренди, а отже, не довів порушення його прав реєстрацією права постійного користування за АТ “Миронівське”.
* По-друге, оскільки суди визнали незаконним наказ про передачу ділянки в оренду ОСОБА_1, його очікування на набуття права оренди не можуть вважатися легітимними.
* По-третє, право постійного користування АТ “Миронівське” є “майном”, яке захищається законом, і його не можна порушувати потенційним інтересом ОСОБА_1.
* По-четверте, суд встановив порушення норм процесуального права судами попередніх інстанцій, зокрема, прийняття доказів з порушенням встановлених строків.
* По-пʼяте, ОСОБА_1 вже використав своє право на отримання земельної ділянки для ведення фермерського господарства без конкурсу, що унеможливлює повторне отримання землі в оренду без участі в торгах.
3. Суд частково задовольнив касаційну скаргу, змінивши мотивувальні частини рішень судів попередніх інстанцій в частині відмови в задоволенні первісного позову, скасувавши рішення в частині задоволення зустрічної вимоги про скасування наказу, та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції в частині зустрічних позовних вимог про визнання відсутнім права на укладення договору оренди.
Справа №916/1209/22 від 17/11/2025
1. Предметом спору є стягнення з ТОВ “Таком-Глорія Південь” збитків у розмірі 339 032,89 грн, які, на думку прокуратури, були завдані внаслідок завищення вартості виконаних робіт за договором підряду.
2. Верховний Суд скасував рішення апеляційного суду, підтримавши рішення суду першої інстанції, виходячи з того, що для застосування відповідальності у вигляді відшкодування збитків необхідна наявність повного складу цивільного правопорушення, включаючи протиправну поведінку, збитки, причинний зв’язок та вину. Суд зазначив, що прокурор не довів наявність збитків у позивачів, оскільки роботи за договором були виконані в повному обсязі та оплачені відповідно до скоригованої вартості, а сторони не мали претензій щодо виконання договору. Суд також врахував, що сторони скористалися правом на коригування вартості робіт, що було передбачено договором, і підписали акт коригування. Верховний Суд погодився з тим, що факт завищення обсягів робіт за окремими актами не є підставою для додаткової відповідальності, оскільки ці суми вже були відкориговані сторонами добровільно.
3. Верховний Суд постановив касаційну скаргу ТОВ “Таком-Глорія Південь” задовольнити, скасувати постанову Південно-західного апеляційного господарського суду та залишити в силі рішення Господарського суду Одеської області про відмову в задоволенні позову.
Справа №522/6970/19 від 02/12/2025
1. Предметом спору є звернення стягнення на предмет іпотеки (салон-магазин) у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором.
2. Суд апеляційної інстанції, з яким погодився і Верховний Суд, відмовив у задоволенні позову про звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки позивач звернувся до суду з пропуском строку позовної давності. Суд виходив з того, що банк, звернувшись у 2012 році до суду з вимогою про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором, змінив строк виконання зобов’язання, і з цього моменту почався перебіг позовної давності для вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки. Суд зазначив, що кредитор повинен був знати про порушення свого права ще у 2012 році, коли подав позов про стягнення заборгованості, але не заявив вимог про звернення стягнення на іпотеку. Суд також врахував, що кредитору було відомо про порушення його права станом на січень 2014 року. Верховний Суд підкреслив, що вимога про звернення стягнення на предмет іпотеки (actio in rem) “піддається” впливу позовної давності, на яку поширюються всі відповідні правила.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №760/1195/24 від 27/11/2025
1. Предметом спору є законність застосування статті 75 Кримінального кодексу України щодо звільнення від відбування покарання з випробуванням ОСОБА_6, засудженого за ч. 1 ст. 309 КК України (незаконне придбання та зберігання наркотичного засобу без мети збуту).
2. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду, вказуючи на те, що апеляційний суд не надав належної оцінки доводам прокурора щодо неправильного застосування ст. 75 КК України, враховуючи численні попередні судимості ОСОБА_6, зокрема за аналогічні злочини у сфері обігу наркотичних засобів, що ставить під сумнів щирість його каяття та можливість виправлення без ізоляції від суспільства. Суд касаційної інстанції підкреслив, що апеляційний суд не обґрунтував, чому вважає безпідставними посилання прокурора на попередні судимості ОСОБА_6, і не врахував, що суд першої інстанції послався на ті ж обставини, що і при обранні виду та розміру покарання. ВС наголосив, що всі дані про особу засудженого та обставини, які пом`якшують покарання, у даному конкретному випадку, не свідчать про можливість виправлення ОСОБА_6 без ізоляції від суспільства.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та призначив новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Справа №295/9580/24 від 02/12/2025
Предметом спору є оскарження засудженим вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо засудження за кримінальні правопорушення, передбачені частинами 1, 3 ст. 436-2 КК України (виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України, глорифікація її учасників).
Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу засудженого, скасувавши ухвалу апеляційного суду та призначивши новий розгляд в апеляційній інстанції. Приймаючи таке рішення, Верховний Суд, вочевидь, встановив певні порушення норм процесуального права, допущені апеляційним судом при розгляді справи, які могли вплинути на законність та обґрунтованість ухвали. При цьому, Верховний Суд обрав засудженому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, що може свідчити про наявність ризиків, передбачених КПК України, які дають підстави для застосування такого запобіжного заходу. Оскільки повний текст постанови буде оголошено пізніше, детальні мотиви прийнятого рішення наразі невідомі. Проте, призначення нового розгляду справи апеляційним судом свідчить про те, що попереднє рішення не відповідало вимогам закону.
Суд скасував ухвалу апеляційного суду та призначив новий розгляд в суді апеляційної інстанції, обравши засудженому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів.
Справа №939/958/23 від 01/12/2025
1. Предметом спору є визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок, укладених між фізичними особами, через виявлені недоліки земель після укладення договорів.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки позивач не надав достатніх доказів того, що на момент укладення договорів існували обмеження чи обтяження щодо земельних ділянок, про які йому не було відомо, або що відповідач навмисно ввів його в оману щодо стану земель. Суд також врахував, що позивач тривалий час користувався земельними ділянками і лише після пред’явлення до нього позову про стягнення заборгованості звернувся з даним позовом. Суд підкреслив, що докази повинні підтверджувати наявність підстав для визнання договору недійсним саме на момент його укладення, а не внаслідок подальших обставин. Суд також зазначив, що договори містять всі істотні умови, передбачені Законом України «Про оренду землі», і позивач не довів, що відповідач знав про існування меліоративної системи на ділянках та її вплив на їх використання.
3. Суд ухвалив рішення залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №211/6872/23 від 02/12/2025
1. Предметом спору є стягнення заборгованості за кредитним договором, а також оскарження незаконних списань коштів з карткових рахунків та відшкодування моральної шкоди.
2. Суд відмовив у задоволенні позову банку про стягнення заборгованості, оскільки банк не довів, що клієнт своїми діями чи бездіяльністю сприяв незаконному списанню коштів з її рахунків. Суд зазначив, що банк не надав доказів, які б безспірно свідчили про те, що клієнт сприяла втраті або незаконному використанню ПІН-коду чи іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Суд також врахував, що клієнт звернулася до поліції та повідомила банк про несанкціоновані операції, а правоохоронні органи встановили, що вхід до мобільного банкінгу здійснювався з IP-адреси, яка не належить клієнту. Крім того, суд зменшив розмір витрат на професійну правничу допомогу, стягнутих з банку на користь клієнта, оскільки вважав, що первісно визначена сума була завищеною. Суд апеляційної інстанції скасував рішення суду першої інстанції в частині стягнення моральної шкоди, оскільки клієнт не надала належних доказів завдання їй моральних страждань.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу банку без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №727/11966/21 від 16/10/2024
1. Предметом спору є стягнення з колишньої дружини в порядку зворотної вимоги (регресу) частини грошових коштів, сплачених позивачем за спільними борговими зобов’язаннями, які виникли під час шлюбу.
2. Суд касаційної інстанції не погодився з висновком апеляційного суду про закриття провадження у справі на підставі тотожності спору з попередньою справою про поділ майна подружжя. Верховний Суд підкреслив, що підстави позову у справах різні: у попередній справі позивач просив визнати боргові зобов’язання спільними боргами, а в даній справі вимагає відшкодування вже сплаченої ним частини боргу. Крім того, у новій справі позивач надав докази, які не могли бути предметом оцінки у попередній справі, оскільки вони підтверджують факт сплати боргу після ухвалення рішення у попередній справі. Суд касаційної інстанції наголосив, що нетотожність хоча б одного з чинників (сторони, предмет або підстави спору) не перешкоджає повторному зверненню до суду. Також, суд касаційної інстанції послався на висновок Верховного Суду від 19 травня 2021 року у справі № 161/8523/18 (провадження № 61-1713св20).
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та направив справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Справа №487/1536/23 від 19/11/2025
1. Предметом спору є позов ОСОБА_1 до ТОВ «ЗОДІАК-СБ» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки позивач вважав своє звільнення незаконним.
2. Суд апеляційної інстанції, рішення якого підтримав Верховний Суд, встановив, що між ОСОБА_1 та ТОВ «ЗОДІАК-СБ» існували трудові відносини з 4 вересня 2020 року, що підтверджується наданими позивачем доказами, зокрема, перепустками на робоче місце та посвідченнями служби охорони ТОВ «ЗОДІАК-СБ». Суд також врахував журнали прийому-передачі чергувань, журнал обліку виїзду машин та журнал відвідування автолабораторії, які відображали чергування позивача на посаді інспектора охорони. Факт звільнення позивача 26 лютого 2023 року підтверджується недопуском його до роботи, про що свідчить повідомлення у поліцію. Суд наголосив, що відповідач не дотримався встановленого КЗпП України порядку звільнення, зокрема, не виніс наказу про звільнення, не видав працівнику копію наказу, не видав трудову книжку та письмове повідомлення про нараховані та виплачені суми при звільненні, а також не здійснив розрахунок. Враховуючи ці обставини, суд дійшов висновку про незаконність звільнення та необхідність поновлення позивача на роботі.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу ТОВ «ЗОДІАК-СБ» без задоволення, а постанову Миколаївського апеляційного суду від 12 березня 2025 року – без змін.
Справа №715/1413/23 від 27/11/2025
Предметом спору є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо засудження особи за статтею 291 Кримінального кодексу України.
У резолютивній частині рішення не зазначено аргументів суду. Тому я не можу надати інформацію про аргументи, якими керувався суд при винесенні рішення.
Суд ухвалив: вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду залишити без змін, а касаційну скаргу захисника – без задоволення.
Справа №924/389/25 від 19/11/2025
1. Предметом спору є стягнення з ТОВ “Здорово Компані” на користь ALPER KITALARARASI TASIMACILIK LIMITED SIRKETI основного боргу та 3% річних у зв’язку з неналежним виконанням умов договору поставки.
2. Верховний Суд погодився з судом апеляційної інстанції, що застереження в договорі між ALPER KITALARARASI TASIMACILIK LIMITED SIRKETI та ТОВ “Здорово Компані” є арбітражною, а не пророгаційною угодою, оскільки сторони передбачили вирішення спорів в арбітражному порядку згідно з законодавством країни продавця. Проте, суд зазначив, що арбітражне застереження є таким, що не може бути виконано, оскільки умови договору не дають можливості визначити арбітражний суд, який був би повноважним для розгляду спору, порядок його формування, а також порядок розгляду цього спору таким судом. Суд врахував, що сторони не погодили конкретну арбітражну установу, місце арбітражу, процедурні питання розгляду спору, а також те, що позивач звернувся до Господарського суду Хмельницької області, а не до арбітражного суду. Суд також зазначив, що відповідач не звертався до Торгово-промислової палати України з проханням про передачу справи в арбітраж.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ТОВ “Здорово Компані” без задоволення, а постанову Північно-західного апеляційного господарського суду без змін.
Справа №909/58/24 від 22/10/2025
1. Предметом спору є вимога Зеленської сільської ради про визнання недійсним та скасування державного акта на право постійного користування землею, виданого Карпатському національному природному парку.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки Зеленська сільська рада не довела, яким чином оспорюваний державний акт порушує її права та як його скасування відновить права чи інтереси позивача. Суд зазначив, що Зеленська сільрада не є власником або розпорядником земель приватної власності, а громадяни, чиї права можливо порушені, мають право самостійно звертатися до суду. Суд також врахував, що доводи позивача зводяться до незгоди з межами земельної ділянки, наданої відповідачу, та можливого порушення прав приватної власності громадян, що не є достатньою підставою для задоволення позову сільської ради. Суд наголосив, що підставою для звернення до суду є наявність порушеного права або законного інтересу, і саме особа, чиє право порушено, має звертатися за його захистом. Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій, зазначивши, що відсутність порушення прав позивача є ключовою підставою для відмови у позові.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №161/8149/18 від 27/11/2025
Предметом спору було оскарження прокурором ухвали апеляційного суду щодо перекваліфікації дій обвинуваченої з завдання тяжких тілесних ушкоджень на легкі та закриття кримінального провадження у зв’язку із закінченням строків давності.
Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду, який перекваліфікував дії обвинуваченої з ч. 1 ст. 121 КК України (тяжке тілесне ушкодження) на ч. 2 ст. 125 КК України (легке тілесне ушкодження), враховуючи висновки судово-медичних експертиз та покази потерпілої. Суд зазначив, що для кваліфікації дій як тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило знівечення обличчя, необхідна одночасна наявність двох умов: патологічні зміни обличчя, які його спотворюють, і необхідність хірургічного втручання для усунення цих змін. Верховний Суд підкреслив, що наявні рубці на обличчі потерпілої не надають йому неприємного вигляду і можуть бути усунені шляхом дермабразії, що не є хірургічним втручанням. Суд також врахував, що апеляційний суд належним чином дослідив та оцінив докази у справі, а його висновки є обґрунтованими та вмотивованими.
Рішення суду: Ухвалу апеляційного суду залишено без змін, а касаційну скаргу прокурора – без задоволення.
Справа №760/28314/23 від 27/11/2025
1. Предметом спору є оскарження прокурором м’якості вироку, яким особу засуджено за грабіж, вчинений в умовах воєнного стану, із застосуванням положень про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
2. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу прокурора, вказавши, що апеляційний суд не в повній мірі дотримався вимог матеріального права. Суд зазначив, що суди попередніх інстанцій помилково застосували статтю 69-1 КК України, а необхідно було застосувати статтю 69 КК України, оскільки саме вона регулює призначення покарання нижче найнижчої межі, встановленої санкцією статті. ВС підкреслив, що апеляційний суд не спростував доводи прокурора щодо м’якості покарання, а його обґрунтування були непереконливими. Водночас, ВС погодився з можливістю звільнення особи від відбування покарання з випробуванням, вважаючи призначене покарання достатнім для виправлення та попередження нових злочинів.
3. Верховний Суд змінив судові рішення, вказавши вважати ОСОБА_8 засудженим за ч. 4 ст. 186 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання, обраного судом першої інстанції, та залишив в силі рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Справа №130/1416/25 від 24/11/2025
1. Предметом спору є ухвала апеляційного суду про повернення апеляційної скарги прокурору.
2. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу прокурора, скасувавши ухвалу апеляційного суду, мотивуючи це необхідністю повного та всебічного розгляду апеляційної скарги прокурора. Суд касаційної інстанції вказав на те, що апеляційний суд не дослідив належним чином всі обставини справи та доводи прокурора, що призвело до передчасного та необґрунтованого повернення апеляційної скарги. Також, суд касаційної інстанції наголосив на важливості забезпечення права на апеляційне оскарження, як однієї з гарантій справедливого судового розгляду. Враховуючи виявлені порушення, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність нового розгляду апеляційної скарги у суді апеляційної інстанції.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та призначив новий розгляд в апеляційній інстанції.
Справа №904/6023/19 (904/2827/24) від 19/11/2025
1. Предметом спору є стягнення заборгованості за договором про надання послуг зі збереження майна банкрута та зустрічний позов про визнання цього договору недійсним.
2. Верховний Суд скасував рішення попередніх інстанцій, оскільки суди не повно з’ясували обставини справи, зокрема, чи дійсно ФОП Чуднецова С.В. надавала послуги, чи мала вона для цього необхідні ресурси та можливості, а також чи була господарська операція реальною, враховуючи доводи про фіктивний характер операції та зв’язок зберігача з попереднім ліквідатором, якому було висловлено недовіру. Суд також зазначив, що суди не врахували, що підставою для оплати згідно з договором є акт приймання-передачі наданих послуг, який ліквідатор Вербицький О. В. підписувати відмовився. Крім того, ВС наголосив на необхідності застосування стандарту доказування “вірогідності доказів”, який вимагає від суду співставлення доказів обох сторін і винесення рішення на основі більш вірогідних обставин.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та передав справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №27/104б (905/424/23) від 19/11/2025
Предметом спору є визнання недійсними електронних торгів, акту про проведення електронних торгів та витребування майна, що розглядалося в межах справи про неплатоспроможність фізичної особи-підприємця.
Суд касаційної інстанції, залишаючи в силі рішення апеляційного суду, погодився з висновками попередніх інстанцій. Аргументація суду, ймовірно, базувалася на аналізі доводів касаційної скарги арбітражної керуючої, які не змогли спростувати обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій. Суд, ймовірно, врахував обставини проведення електронних торгів, дотримання процедури їх організації та проведення, а також законність набуття майна переможцем торгів. Важливим аспектом могло бути встановлення відсутності порушень, які б могли вплинути на результат торгів та права сторін. Також суд, ймовірно, взяв до уваги аргументи щодо захисту прав кредиторів у справі про банкрутство та необхідність забезпечення належного виконання зобов’язань боржника.
Суд постановив касаційну скаргу арбітражної керуючої залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №405/2682/20 від 02/12/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним рішення міської ради, скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку та усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки позивач не надав достатніх доказів на підтвердження порушення його прав на земельну ділянку, зокрема, не довів факту незаконності рішення міської ради щодо передачі земельної ділянки відповідачам, не підтвердив невідповідність розмірів земельних ділянок правовстановлюючим документам, і не довів факту накладання земельної ділянки відповідачів на його ділянку; апеляційний суд, змінюючи мотивувальну частину рішення суду першої інстанції, підкреслив, що земельна ділянка була надана відповідачам у власність згідно з чинним законодавством, і позивач не довів порушення своїх прав внаслідок цього рішення; суд також зазначив, що позивач не надав доказів належності йому конкретної земельної ділянки, оскільки його право користування не було оформлено належним чином, і він надав згоду на приватизацію земельної ділянки відповідачами; суди попередніх інстанцій взяли до уваги, що позивач не мав заперечень щодо меж земельної ділянки відповідачів під час процедури приватизації; Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій, зазначивши, що позивач не надав належних доказів порушення його прав, а його аргументи зводяться до незгоди з оцінкою доказів судами.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №500/8791/18 від 26/11/2025
1. Предметом спору є вимога прокурора про скасування ухвали апеляційного суду, який відмовив у відкритті апеляційного провадження за скаргою прокурора на рішення суду першої інстанції щодо визнання права власності на самочинне будівництво.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення апеляційного суду, наголосивши, що прокурор, хоч і має право представляти інтереси держави, обмежений у можливостях поновлення строків на оскарження судових рішень, особливо коли у справі вже є уповноважений орган, який представляв інтереси держави. Суд зазначив, що прокурор не може ігнорувати процесуальні строки, встановлені для сторін у справі, і його звернення до суду не може бути підставою для поновлення строків, які вже давно минули. Суд також врахував, що прокурор не надав переконливих доказів того, що сільська рада не була обізнана про розгляд справи або що існували обставини непереборної сили, які б виправдовували пропуск строку на оскарження. Суд підкреслив, що прокурор не може вважатися альтернативним суб’єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави. Суд вказав, що доводи прокурора є обґрунтуванням підстав для представництва інтересів держави прокурором та могли б бути оцінені судом як поважні причини пропуску відповідного строку, але не є підставами поновлення прокурору строку на апеляційне оскарження та прийняття апеляційної скарги після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу прокурора без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №915/1603/24 від 19/11/2025
1. Предметом спору є вимога Садівничого товариства “Зорі над Бугом” до Миколаївської міської ради про визнання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі укладеною в редакції, запропонованій позивачем.
2. Суд касаційної інстанції, розглядаючи справу, зазначив, що суди попередніх інстанцій помилково застосували статтю 33 Закону України “Про оренду землі” в редакції, чинній на момент укладення договору оренди, замість редакції, чинної на момент звернення з вимогою про визнання додаткової угоди укладеною. Суд врахував, що позивач належно виконував обов’язки орендаря, вчасно повідомив про намір поновити договір, і відсутні заперечення відповідача щодо поновлення договору. Також, Верховний Суд підкреслив важливість дотримання принципів добросовісності та розумності у цивільних правовідносинах, а також врахував, що запропонований позивачем 30-денний строк для звернення щодо поновлення договору відповідає чинному законодавству. Суд також вказав, що помилкове застосування судами попередніх інстанцій статті 33 Закону України “Про оренду землі” у попередній редакції не вплинуло на правильність загального висновку судів про наявність підстав для задоволення позову.
3. Верховний Суд вирішив касаційну скаргу Миколаївської міської ради задовольнити частково, змінивши мотивувальні частини рішень судів попередніх інстанцій, але залишивши їх резолютивні частини без змін.
Справа №906/991/25 від 02/12/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлової будівлі, скасування рішення про державну реєстрацію права власності та припинення права власності на цю будівлю.
2. Суд касаційної інстанції, задовольняючи касаційну скаргу, наголосив на важливості інституту забезпечення позову для ефективного захисту прав кредиторів, вказавши, що метою забезпечення позову є уникнення можливих порушень прав позивача та забезпечення реального виконання судового рішення у разі задоволення позову. Суд підкреслив, що для вжиття заходів забезпечення позову достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може ускладнити виконання рішення суду, і що не обов’язково надавати докази активних дій відповідача, спрямованих на відчуження майна, оскільки сама можливість вільного розпорядження майном вже створює ризик. Суд також зазначив, що накладення арешту на майно не обмежує права власника користуватися ним, а лише обмежує можливість розпоряджатися ним, що є співмірним заходом забезпечення позову. Суд врахував, що предметом спору є нерухоме майно, і тому важливо зберегти незмінний правовий та фактичний стан цього майна на час розгляду спору.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі ухвалу суду першої інстанції про забезпечення позову.
Справа №489/5744/17 від 27/11/2025
1. Предметом спору є законність засудження особи за крадіжку, вчинену повторно, з огляду на можливе закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що з моменту вчинення злочину (02 листопада 2017 року) до моменту винесення вироку судом першої інстанції (28 січня 2025 року) та ухвали апеляційного суду (04 червня 2025 року) минуло більше п’яти років. Оскільки злочин, передбачений ч. 2 ст. 185 КК України, є нетяжким, то відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності. Суди попередніх інстанцій не застосували положення ст. 49 КК України, що є неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. Враховуючи, що особа не висловила своєї позиції щодо звільнення від кримінальної відповідальності, суд касаційної інстанції вирішив звільнити її від призначеного покарання на підставі ч. 5 ст. 74 КК України. Також, суд касаційної інстанції виключив посилання на призначення покарання за сукупністю злочинів, оскільки відсутні підстави для застосування ч. 4 ст. 70 КК України.
3. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу прокурора, змінив судові рішення попередніх інстанцій, звільнив особу від призначеного покарання у зв’язку із закінченням строків давності та виключив посилання на призначення покарання за сукупністю злочинів.
Справа №523/16339/22 від 02/12/2025
1. Предметом спору є витребування нежитлового приміщення з чужого незаконного володіння.
2. Суд касаційної інстанції залишив в силі рішення апеляційного суду, яким було задоволено позов про витребування майна, оскільки спірне майно вибуло з володіння позивача на підставі правочинів, які згодом були визнані недійсними. Суд врахував, що для витребування майна не обов’язково визнавати недійсними договори про відступлення прав вимоги, а достатньо встановити факт незаконного володіння майном відповідачем. Суд також погодився з висновком апеляційного суду про те, що строк позовної давності не пропущено, оскільки його перебіг було призупинено на час дії карантину та воєнного стану. Суд зазначив, що позивач дізнався про порушення свого права у липні 2017 року, а відповідач не довів, що позивач міг дізнатися про це раніше. Суд відхилив аргументи касаційної скарги про те, що позивач обрав неефективний спосіб захисту, оскільки витребування майна є достатнім для відновлення його майнових прав.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення апеляційного суду – без змін.
Справа №766/8488/24 від 26/11/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності державного виконавця щодо незняття арешту з майна боржника після повернення виконавчого документа стягувачу та зобов’язання вчинити певні дії щодо зняття арешту.
2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи постанову апеляційного суду та залишаючи в силі рішення суду першої інстанції, виходив з того, що хоча за загальним правилом повернення виконавчого документа стягувачу не є підставою для зняття арешту з майна боржника, у даному випадку існують обставини, які роблять подальше збереження арешту невиправданим. Суд врахував, що виконавче провадження не перебуває на виконанні тривалий час, строк пред’явлення виконавчого листа до виконання сплив і не був поновлений, виконавчий документ повертався стягувачу у зв’язку з відмовою залишити за собою майно боржника, а майнових претензій стягувач до боржника не висуває. Суд підкреслив, що застосування арешту майна боржника повинно бути виправданим і не порушувати право особи на мирне володіння своїм майном, гарантоване статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Суд також послався на власну практику, згідно з якою тривале існування нескасованого арешту за відсутності виконавчого провадження та майнових претензій є невиправданим втручанням у право власності.
3. Суд касаційної інстанції постановив касаційну скаргу задовольнити, скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.
Справа №488/1444/23 від 02/12/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним договору дарування житлового будинку та земельної ділянки, укладеного між відповідачем та його дружиною, через ознаки фраудаторності, оскільки це майно було відчужене після виникнення у відповідача боргових зобов’язань перед позивачем.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що договір дарування був фраудаторним, оскільки відповідач, знаючи про наявність непогашеної заборгованості перед позивачем, відчужив своє майно на користь дружини, що свідчить про його недобросовісні дії та зловживання правом з метою уникнення виконання зобов’язань. Суд врахував, що відчуження майна відбулося після пред’явлення позову про стягнення заборгованості, договір був безоплатним, майно відчужене на користь близького родича, і після відчуження у відповідача не залишилося іншого майна, за рахунок якого можна було б погасити борг. Суд підкреслив, що цивільно-правові інструменти не повинні використовуватися для уникнення сплати боргів або виконання судових рішень, і що дії боржника, спрямовані на зменшення його платоспроможності після виникнення зобов’язань, є недобросовісними. Суд також врахував правовий статус відповідача, який, будучи учасником правовідносин, усвідомлював свої зобов’язання та права інших учасників.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін, підтвердивши недійсність договору дарування.
Справа №569/4466/23 від 27/11/2025
1. Предметом спору є відмова суду у призначенні сина опікуном над його недієздатною матір’ю через відсутність подання органу опіки та піклування.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які відмовили у призначенні сина опікуном недієздатної матері, оскільки обов’язковою умовою для такого призначення є наявність подання від органу опіки та піклування, яке в даному випадку відсутнє. Суди встановили, що саме дії заявника, який не забезпечив доступу представників органу опіки до житла матері для оцінки умов її проживання, унеможливили підготовку цього подання. Суд зазначив, що цивільне судочинство базується на змагальності сторін, і кожна сторона повинна довести обставини, на які посилається. Також суд вказав, що законодавство не вимагає одночасного вирішення питань про визнання особи недієздатною та призначення опікуна. Суд відхилив доводи касаційної скарги, оскільки вони зводилися до переоцінки доказів, що виходить за межі повноважень касаційного суду.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №750/3751/23 від 12/11/2025
1. Предметом спору є визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки позивач не довела відсутність поважних причин, через які відповідач не проживає у спірній квартирі понад шість місяців, як того вимагає стаття 71 ЖК України; суди встановили, що відповідач має право користування спірною квартирою, але вимушено не проживає там через об’єктивну неможливість спільного проживання двох сімей в однокімнатній квартирі, при цьому зберігає інтерес до житла, сплачуючи комунальні платежі; суди врахували, що спірна квартира є єдиним житлом відповідача, і позбавлення її права користування цим житлом буде непропорційним втручанням у її право на житло, гарантоване статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; суди також зазначили, що позивач не довела, яким чином порушено її права у зв’язку з реєстрацією відповідача у спірній квартирі, оскільки завданням цивільного судочинства є ефективний захист саме порушених прав. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, зазначивши, що вони ґрунтуються на всебічному, повному та об’єктивному дослідженні наявних у справі доказів.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №752/18407/15-ц від 26/11/2025
1. Предметом спору є скарга АТ «Державний ощадний банк України» на дії приватного виконавця у виконавчому провадженні.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд помилково повернув апеляційну скаргу банку, вважаючи, що її має подавати виключно адвокат, оскільки провадження у справі було розпочато до 30 вересня 2016 року. Верховний Суд наголосив, що згідно з перехідними положеннями Конституції України, якщо провадження розпочато до цієї дати, представництво може здійснюватися особами, які не мають статусу адвоката. Суд також врахував, що оскаржувані дії приватного виконавця були вчинені у виконавчому провадженні, яке є завершальною стадією судового процесу, розпочатого до 30 вересня 2016 року. Враховуючи, що апеляційний суд порушив норми процесуального права, касаційний суд вирішив скасувати його ухвалу. Суд касаційної інстанції підкреслив, що судові процедури повинні бути справедливими, і особа не може бути безпідставно позбавлена права на апеляційне оскарження.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та направив справу до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
Справа №754/17740/23 від 26/11/2025
1. Предметом спору є законність звільнення ОСОБА_7 та ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності за самовільне зайняття земельної ділянки та самовільне будівництво на ній у зв’язку із закінченням строків давності.
2. Суд першої інстанції звільнив ОСОБА_7 та ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності, посилаючись на закінчення строків давності, оскільки з моменту вчинення злочину (травень 2008 року) минуло більше трьох років. Апеляційний суд погодився з цим рішенням, зазначивши, що строки давності не переривалися, а обвинувачені не заперечували проти закриття провадження. Верховний Суд не погодився з цими висновками, наголосивши, що злочини, передбачені ч. 2 ст. 197-1 та ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 197-1 КК України, є триваючими, а злочинний стан тривав до моменту внесення відомостей до ЄРДР у 2023 році. Верховний Суд також послався на постанову об’єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 09 вересня 2024 року, де зазначено, що кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 197-1 КК України, є триваючим злочином, і строк давності починає відлік з моменту припинення злочинного діяння.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та призначив новий розгляд у суді першої інстанції.
Справа №345/5811/23 від 26/11/2025
1. Предметом спору є позбавлення батьківських прав батька щодо його неповнолітньої дочки.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення апеляційного суду, оскільки апеляційний суд, погоджуючись з рішенням суду першої інстанції про відмову в позбавленні батьківських прав, не мотивував належним чином відхилення доводів позивача, зокрема, щодо психологічного дослідження дитини, яке вказувало на домашнє насильство, та відсутності належного висновку органу опіки та піклування. Суд наголосив, що апеляційний суд не перевірив, чи відбувалося домашнє насильство щодо дитини або за її присутності, що є обов’язком суду при вирішенні спорів щодо позбавлення батьківських прав. Також суд вказав на те, що апеляційний суд залишив поза увагою відсутність висновку органу опіки та піклування щодо розв’язання спору, що є порушенням норм процесуального права. Суд касаційної інстанції підкреслив, що при вирішенні таких спорів необхідно враховувати інтереси дитини та перевіряти всі обставини, які можуть вплинути на її благополуччя.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №728/2051/23 від 26/11/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо засудження особи за ч. 1 ст. 122 КК України (умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження).
2. Суд касаційної інстанції залишив вирок без змін, підкресливши, що суди попередніх інстанцій обґрунтовано визнали доведеною вину особи на основі всебічного, повного та неупередженого дослідження всіх обставин справи, підтверджених належними та допустимими доказами. Суд зазначив, що сторонам було забезпечено можливість реалізації їхніх прав у судовому засіданні, а висновки судів ґрунтуються на об’єктивно з’ясованих обставинах, підтверджених доказами, які були детально оцінені. Суд також вказав, що доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, що не є компетенцією касаційного суду. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності стану необхідної оборони в діях засудженого, оскільки його дії були спрямовані на ескалацію конфлікту, а не на захист від нападу.
3. Верховний Суд залишив вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу засудженого – без задоволення.
Справа №175/687/23 від 26/11/2025
1. Предметом спору є визнання недійсними договорів купівлі-продажу квартири, скасування державної реєстрації права власності, визнання права власності на квартиру та її витребування.
2. Суд касаційної інстанції частково задовольнив касаційну скаргу, змінивши рішення судів попередніх інстанцій щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу, вказавши на помилкове застосування судами статей 203, 215 ЦК України замість статті 231 ЦК України, яка регулює правочини, вчинені під впливом насильства. Суд також скасував рішення про скасування державної реєстрації та визнання права власності, оскільки позивач обрав неефективний спосіб захисту, а вимоги про визнання права власності були пред’явлені до неналежних відповідачів. Щодо витребування майна, справу було направлено на новий розгляд до апеляційного суду для перевірки добросовісності набувача. Суд наголосив, що сам факт відсутності доказів оплати за договором не свідчить про недобросовісність набувача, а суди мають враховувати всі обставини справи, зокрема, дотримання балансу інтересів сторін та захист права на мирне володіння майном.
3. Суд касаційної інстанції частково задовольнив касаційну скаргу, змінив та скасував рішення судів попередніх інстанцій, а частину справи направив на новий розгляд до апеляційного суду.
Справа №243/5979/21 від 01/12/2025
1. Предметом спору є вимога ОСОБА_1 до Держави Україна про відшкодування моральної шкоди, завданої, на його думку, бездіяльністю Донецької обласної прокуратури у зв’язку з розглядом адвокатського запиту.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки позивач не довів належними доказами факт завдання йому моральної шкоди, причинний зв’язок між діями чи бездіяльністю відповідача та негативними наслідками, на які він посилався. Суд зазначив, що проста незгода позивача з відповіддю прокуратури не свідчить про завдання йому моральної шкоди. Суд підкреслив, що для покладення відповідальності на державу необхідна наявність трьох умов: неправомірні дії органу влади, наявність шкоди та причинний зв’язок між діями і шкодою. Суд вказав, що позивач не довів наявність усіх складових деліктної відповідальності, що є його процесуальним обов’язком згідно статей 12, 81 ЦПК України. Суд також зазначив, що показання позивача як свідка про те, що він зазнав гнів, обурення, ображення, не є підставами для відшкодування шкоди відповідно до статей 1166, 1167 ЦК України.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №522/10663/22 від 28/11/2025
1. Предметом спору є визнання незаконним та скасування наказу Міністерства юстиції України про скасування рішення державного реєстратора щодо реєстрації права власності позивача на нерухоме майно.
2. Суд, залишаючи в силі рішення судів попередніх інстанцій, виходив з того, що Міністерство юстиції порушило процедуру розгляду скарги АТ «Альфа Банк», оскільки скарга була подана з пропуском встановленого законом строку, і в матеріалах справи відсутні відомості про те, коли скаржник дізнався про порушення своїх прав. Суд також зазначив, що Міністерство юстиції не довело належного повідомлення позивача про розгляд скарги, що позбавило її можливості надати пояснення. Крім того, суд вказав, що позбавлення заінтересованої особи, яка є власником майна, можливості взяти участь у розгляді скарги є істотним порушенням процедури. Суд касаційної інстанції також підкреслив, що встановлення обставин справи та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій, і він не має повноважень втручатися в оцінку доказів, якщо не було порушень порядку їх надання та отримання. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 вересня 2025 року у справі № 910/2546/22 зазначила, що спір про скасування наказу Мін`юсту, яким скасовано рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, має розглядатися як спір, пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача на належне йому майно.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу Міністерства юстиції України без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.
Справа №910/1618/20 (910/10125/24) від 12/11/2025
1. Предметом спору є стягнення інфляційних втрат та 3% річних за прострочення оплати товару за договором поставки.
2. Верховний Суд скасував рішення апеляційного суду, зазначивши, що апеляційний суд помилково вважав договір факторингу чинним до 28.06.2022, тоді як фактично його було розірвано ще 17.12.2018 через невиконання фактором своїх зобов’язань. Суд касаційної інстанції підкреслив, що навіть за наявності договору факторингу, грошове зобов’язання боржника не припиняється, а відбувається лише заміна кредитора. Після розірвання договору факторингу право вимоги повертається до первісного кредитора, і боржник не звільняється від відповідальності за прострочення оплати, передбаченої статтею 625 ЦК України, за весь період прострочення, тому суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги. Суд касаційної інстанції також наголосив на важливості врахування преюдиційних обставин, встановлених у попередніх судових рішеннях, які підтверджували факт розірвання договору факторингу.
3. Верховний Суд задовольнив касаційну скаргу, скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції про повне задоволення позовних вимог.
Справа №917/2292/24 від 01/12/2025
1. Предметом спору є відшкодування витрат на професійну правничу допомогу ФОП Проскуровській І.М. у суді апеляційної інстанції.
2. Верховний Суд скасував додаткову постанову апеляційного суду, зазначивши, що апеляційний суд помилково відмовив у задоволенні заяви ФОП Проскуровської І.М. про відшкодування витрат на правничу допомогу, оскільки наявні в матеріалах справи докази (акт приймання-передачі наданих послуг, рахунок-фактура, платіжна інструкція) дозволяють встановити дійсну домовленість сторін щодо розміру адвокатського гонорару та факт понесення таких витрат, навіть за відсутності додаткової угоди до договору про надання правової допомоги. Суд наголосив, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, слід оцінювати їх необхідність та обґрунтованість, враховуючи критерії реальності адвокатських витрат та розумності їх розміру, а також враховувати складність справи, час, витрачений адвокатом, та обсяг наданих послуг. Суд також зазначив, що відсутність заперечень від ОСББ “Котляревське” щодо завищеного розміру гонорару та непідтвердження доводів про нижчі гонорари в регіоні також вплинули на рішення суду.
3. Суд касаційної інстанції скасував рішення апеляційного суду та частково задовольнив заяву ФОП Проскуровської І.М., стягнувши з ОСББ “Котляревське” 5 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Справа №757/19840/20-ц від 26/11/2025
1. Предметом спору є визнання неправомірними дій банку щодо порушення умов надання банківських послуг під час проведення процедури “Chargeback” та відшкодування збитків.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду, зазначивши, що позивач добровільно здійснював оспорювані транзакції, усвідомлюючи їх наслідки, і банк не має безумовного обов’язку ініціювати процедуру арбітражу за всіма транзакціями. Процедура Chargeback є правом, а не обов’язком банку, і може бути здійснена лише в межах систем взаєморозрахунків за операціями з платіжних карт до завершення виконання транзакції. Позивач не надав доказів, що кошти не були повернуті через неправомірні дії банку, і не спростував, що транзакції могли бути пов’язані з інвестиціями або азартними іграми, щодо яких існують обмеження на повернення коштів. Банк, як емітент, не несе відповідальності за шахрайські дії третіх осіб за умови добровільного волевиявлення клієнта на проведення транзакцій. Суд також врахував попередні висновки Верховного Суду щодо права банку на ініціювання процедури Chargeback та неможливості оскарження певних видів транзакцій за правилами міжнародної платіжної системи MasterCard.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №715/1413/23 від 27/11/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку щодо особи, засудженої за порушення правил безпеки дорожнього руху, що спричинило смерть людини, а саме за статтею 291 Кримінального кодексу України.
2. Суд касаційної інстанції залишив вирок без змін, оскільки встановив, що суди попередніх інстанцій обґрунтовано визнали особу винною у вчиненні злочину, передбаченого ст. 291 КК України. Суд зазначив, що висновки ґрунтуються на показаннях свідків, потерпілих, експертів, протоколах огляду місця ДТП, слідчих експериментів та висновках експертиз. Важливим фактором стало те, що засуджений визнав свою провину та підтвердив, що керував гужовим транспортом у стані алкогольного сп’яніння без належного освітлення, що і призвело до зіткнення. Суд також врахував висновки автотехнічної експертизи, яка встановила причинний зв’язок між порушеннями ПДР з боку засудженого та наслідками ДТП. Суд відхилив аргументи захисту про перевищення швидкості іншим учасником руху, оскільки експертиза показала, що навіть при дотриманні швидкісного режиму уникнути зіткнення було б неможливо. Апеляційний суд також розглянув всі доводи захисту та призначив додаткову експертизу, яка підтвердила висновки попередніх експертиз.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №591/3014/22 від 12/11/2025
1. Предметом спору є оскарження звільнення директора дочірнього підприємства, зокрема рішення зборів учасників про звільнення та наказу про звільнення, а також вимоги про поновлення на посаді та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками апеляційного суду про закриття провадження у справі, оскільки спір виник у зв’язку зі звільненням керівника юридичної особи на підставі пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України та частини третьої статті 99 ЦК України, що є корпоративним спором, який підлягає розгляду в порядку господарського судочинства. Суд врахував, що директор була звільнена з приватного дочірнього підприємства на підставі рішення зборів учасників, що пов’язано з управлінням товариством. Також, суд касаційної інстанції підкреслив, що припинення повноважень директора є реалізацією корпоративних прав учасників товариства, а не питанням трудових відносин. Суд касаційної інстанції відхилив вимоги ПрАТ «Сумбуд» про компенсацію витрат на правничу допомогу, оскільки не було встановлено необґрунтованих дій позивача, які б призвели до цих витрат. Суд касаційної інстанції підкреслив, що право на доступ до суду є гарантованим правом, і сам факт закриття провадження не свідчить про зловживання цим правом.
3. Верховний Суд залишив касаційні скарги без задоволення, а рішення апеляційного суду – без змін.
Справа №904/3649/24 від 02/12/2025
Предметом спору у справі є спонукання ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» до вчинення певних дій на користь ОСББ «Зірка 51М».
Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу ОСББ «Зірка 51М», скасувавши постанову апеляційного суду та залишивши в силі рішення суду першої інстанції про задоволення позову. Суд касаційної інстанції, ймовірно, погодився з доводами ОСББ щодо обґрунтованості первісного рішення, але при цьому виявив необхідність повторного розгляду апеляційним судом додаткового рішення Господарського суду міста Києва. Це може бути пов’язано з процедурними порушеннями або необхідністю додаткового дослідження обставин, що стосуються додаткового рішення. Також, ВС вирішив стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір за подання касаційної скарги, що свідчить про часткову перемогу ОСББ у касаційній інстанції.
Суд касаційної інстанції скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції, а також направив справу на новий розгляд до апеляційного суду в частині додаткового рішення.
Справа №910/15934/24 від 26/11/2025
Предметом спору є стягнення інфляційних втрат у розмірі 8 871 827,25 грн, нарахованих ТОВ “Українська добувна компанія” на користь ПП “Лідер” через несвоєчасну оплату за договором купівлі-продажу щебеневої продукції.
Верховний Суд відмовив у задоволенні касаційної скарги ПП “Лідер”, підтримавши рішення апеляційного суду, який частково змінив рішення суду першої інстанції щодо суми стягнення. Суд касаційної інстанції зазначив, що не було надано доказів неправомірного нарахування інфляційних втрат або невідповідності розрахунків, зокрема з урахуванням вартості повернутого товару. ВС підкреслив, що відповідач не надав контррозрахунок, який би спростував розрахунки позивача. Також, ВС вказав на те, що суди попередніх інстанцій обґрунтовано застосували статтю 625 ЦК України, оскільки було доведено факт прострочення грошового зобов’язання. ВС відхилив посилання скаржника на неврахування висновків у справах №911/1958/18 та №910/10958/19, оскільки правовідносини у цих справах не є подібними до даної справи.
Суд залишив без змін постанову апеляційного суду та рішення суду першої інстанції (з урахуванням змін апеляційним судом).
Справа №904/3534/24 від 19/11/2025
1. Предметом спору є визнання грошових вимог ТОВ “Дніпровський елеватор” до ТОВ “Фаін” у справі про банкрутство останнього.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення апеляційного суду, який частково задовольнив апеляційну скаргу Дніпровської міської ради, змінивши рішення суду першої інстанції щодо розміру грошових вимог ТОВ “Дніпровський елеватор” до ТОВ “Фаін”. Суд касаційної інстанції підкреслив, що у справах про банкрутство обов’язок доказування обґрунтованості вимог кредитора покладено на заявника, і надані докази мають відповідати критеріям належності, допустимості, достовірності та вірогідності. Суд зазначив, що у попередньому засіданні господарський суд не вирішує спір щодо дійсності правовідносин позики, а встановлює обставини щодо обґрунтованості грошових вимог до боржника на підставі дослідження наданих кредитором доказів. Суд погодився з апеляційним судом, що нарахування інфляційних втрат і відсотків річних за період після 24 лютого 2022 року не підлягають задоволенню, посилаючись на пункт 18 розділу “Прикінцеві та перехідні положення” Цивільного кодексу України. Суд касаційної інстанції також підкреслив, що не має права встановлювати нові обставини або переоцінювати докази, які не були встановлені судами попередніх інстанцій.
3. Верховний Суд постановив залишити касаційну скаргу Дніпровської міської ради без задоволення, а постанову Центрального апеляційного господарського суду без змін.
Справа №346/4669/23 від 27/11/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення судів попередніх інстанцій в частині задоволення цивільних позовів потерпілих у кримінальному провадженні про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій, оскільки вони не врахували обмеження відповідальності страховика, встановлені Законом України “Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, а саме ліміт страхової суми при відшкодуванні шкоди, пов’язаної зі смертю потерпілого. Крім того, суди не врахували необхідність передачі залишків фізично знищеного транспортного засобу страховій компанії при відшкодуванні його повної вартості. Суд зазначив, що потерпілий ОСОБА_11 правомірно володів пошкодженим автобусом на підставі договору оренди, що дає йому право на відшкодування майнової шкоди. Суд також вказав, що представник страхової компанії не надав достатньо доказів для обґрунтування своєї позиції щодо зменшення розміру відшкодування.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій в частині вирішення цивільних позовів та призначив новий розгляд в суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства.
Справа №1522/28669/12 від 26/11/2025
1. Предметом спору є визнання дійсними договорів купівлі-продажу нерухомого майна, укладених на товарній біржі, та визнання цих договорів такими, що підлягають державній реєстрації.
2. Апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції, мотивуючи це тим, що суд першої інстанції фактично розглянув інший позов з іншими сторонами, предметом та підставами, без належного повідомлення відповідачів, зокрема УДК «Укрзакордоннафтогазбуд», про розгляд справи. Крім того, суд першої інстанції вирішив питання про права та інтереси держави без залучення належного відповідача, а саме Кабінету Міністрів України. Також, на час розгляду справи УДК «Укрзакордоннафтогазбуд» перебувало у стадії банкрутства, і ліквідатор не був залучений до участі у справі. Апеляційний суд зазначив, що ОСОБА_1 не є стороною договорів, тому його право на захист порушеного інвестування не підлягає захисту шляхом визнання дійсними договорів, стороною у яких він не є.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін, підтримавши висновок апеляційного суду.
Справа №910/11614/24 від 25/11/2025
1. Предметом спору є захист ділової репутації ТОВ “Лімон” шляхом спростування недостовірної інформації, поширеної ТОВ “Діджиталс Солюшнс” і ТОВ “Телерадіокомпанія “Студія 1+1” у відео та публікаціях під назвою “Схема на мільярди! За мережею нелегальних онлайн-казино в Україні стоїть Москва!”.
2. Верховний Суд скасував рішення апеляційного суду, підтримавши рішення суду першої інстанції, оскільки апеляційний суд помилково підійшов до визначення складу правопорушення, який необхідно встановити у справах про захист ділової репутації, а саме, не дослідив наявність усіх елементів складу правопорушення, зокрема, чи призвело поширення інформації до порушення особистих немайнових прав позивача. Суд апеляційної інстанції також не врахував необхідність безпосереднього дослідження доказів, зокрема, спірного відео, для визначення характеру інформації (фактичне твердження чи оціночне судження), а також не надав належної оцінки доводам відповідачів щодо неналежності висновку експерта. Крім того, апеляційний суд не надав належної оцінки суттєвим аргументам сторін, що є порушенням норм процесуального права та практики Європейського суду з прав людини.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції, відмовивши в задоволенні позовних вимог ТОВ “Лімон”.
Справа №935/2812/23 від 02/12/2025
Предметом спору у даній справі є визнання недійсним договору оренди землі, укладеного між фізичною особою (орендодавцем) та сільськогосподарським товариством (орендарем).
Суд обґрунтував своє рішення тим, що при укладенні договору оренди землі сторони узгодили всі істотні умови, передбачені законодавством, зокрема щодо об’єкта оренди, строку дії договору та орендної плати, а також порядок її внесення та перегляду. Суд зазначив, що сам факт незгоди позивача з певними умовами договору не є підставою для визнання його недійсним, оскільки сторони є вільними в укладенні договору та визначенні його умов. Також суд врахував, що відповідач виконував умови договору, зокрема в частині сплати орендної плати, а позивач не надав доказів порушення його прав. Суд підкреслив, що завданням цивільного судочинства є ефективний захист порушених прав, а не ініціювання спору про недійсність договору без наявності порушень.
Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №629/1094/23 від 26/11/2025
Предметом спору у цій справі є оскарження вироку апеляційного суду щодо міри покарання, призначеної ОСОБА_8 за завдання легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров’я потерпілому.
Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд, призначаючи покарання у виді виправних робіт, не врахував, що на момент розгляду справи ОСОБА_8 не був працевлаштований, оскільки навчався на денній формі навчання, що унеможливлювало виконання даного виду покарання згідно з вимогами ст. 57 КК України. Суд апеляційної інстанції не врахував, що виправні роботи відбуваються за місцем роботи засудженого, а у засудженого такого місця роботи не було. Крім того, суд касаційної інстанції вказав на необхідність врахування апеляційним судом клопотання ОСОБА_8 про звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності. Суд касаційної інстанції також наголосив на необхідності ретельної перевірки доводів апеляційної скарги потерпілого та ухвалення законного й обґрунтованого рішення.
Рішення суду: касаційну скаргу захисника задоволено частково, вирок апеляційного суду скасовано та призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Справа №554/983/20 від 26/11/2025
1. Предметом спору є виділ в натурі частки майна, що перебуває у спільній частковій власності, визнання права власності на виділене майно та визначення порядку користування земельною ділянкою між співвласниками.
2. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу, виходячи з наступного:
* Апеляційний суд помилково скасував рішення суду першої інстанції в частині відмови у виділенні частки в натурі, мотивуючи це відсутністю погодження висновку експерта з контролюючими органами, хоча таке погодження не передбачено законодавством.
* Суд першої інстанції не мав підстав для задоволення вимог про виділ в окремий об’єкт нерухомого майна та визнання права власності, оскільки фактично йшлося про виділ та визнання права власності на самочинно збудовані об’єкти.
* Апеляційний суд помилково визначив порядок користування земельною ділянкою, виходячи з площі, яка перевищує зареєстровану за домоволодінням, оскільки суд може визначати порядок користування лише в межах зареєстрованої ділянки.
* Встановлення порядку користування земельною ділянкою, суд має лише визначити умови, на яких співвласники її використовуватимуть, з метою забезпечення ефективної реалізації ними своїх прав щодо користування майном.
3. Верховний Суд скасував рішення апеляційного суду в частині визначення порядку користування земельною ділянкою, відмовивши в задоволенні цих вимог, змінив рішення в частині виділу частки, виключивши вимогу про погодження висновку експерта з контролюючими органами, та залишив без змін рішення в частині відмови у визнанні права власності на виділене майно.
Справа №757/16491/22-к від 24/11/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо засудження ОСОБА_8 за державну зраду та самовільне залишення військової частини.
2. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду, вказуючи на ряд порушень. По-перше, апеляційний суд не врахував, що ч. 5 ст. 407 КК України (в редакції 2018 року) застосовується до військовослужбовців строкової служби, а ОСОБА_8 таким не був. По-друге, апеляційний суд не звернув увагу на суперечності в показаннях свідків щодо телефонної розмови ОСОБА_8 з керівництвом. По-третє, суд не врахував зміни в редакції ч. 2 ст. 111 КК України та не обґрунтував застосування нової редакції, яка посилює відповідальність, до дій, вчинених до набрання нею чинності. По-четверте, апеляційний суд не надав належної оцінки доводам сторони захисту про застосування фізичного примусу до ОСОБА_8 російськими військовими, враховуючи наявні докази побиття засудженого. Всі ці порушення, на думку Верховного Суду, свідчать про те, що апеляційний суд не забезпечив належний розгляд справи та не виправив помилки суду першої інстанції.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та призначив новий розгляд в апеляційній інстанції, а також обрав ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів.
Справа №612/205/23 від 26/11/2025
1. Предметом спору є визнання недійсними результатів земельних торгів та договору оренди земельної ділянки, укладеного за результатами цих торгів, а також повернення земельної ділянки.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позову, але змінив мотивувальну частину рішення в частині визнання недійсними результатів земельних торгів. Суд вказав, що позивач обрав неналежний спосіб захисту, оскільки оскарження торгів як таких не є ефективним способом захисту, натомість слід оскаржувати договір, укладений за результатами торгів. Щодо вимог про визнання недійсним договору оренди, суд зазначив, що чинне законодавство не містить обмежень щодо участі фізичних осіб у земельних торгах, навіть якщо цільове призначення землі передбачає використання для підприємницької діяльності. Суд також підкреслив, що позивач не довів порушення його прав та законних інтересів при проведенні торгів, а також не надав доказів невідповідності договору вимогам законодавства на момент його укладення. Суд касаційної інстанції підкреслив, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
3. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу, змінивши мотивувальну частину рішень судів попередніх інстанцій в частині позовних вимог про визнання недійсними результатів земельних торгів, а в іншій частині рішення залишив без змін.
Справа №754/14235/21 від 26/11/2025
1. Предметом спору є визнання недійсними електронних торгів, протоколу їх проведення, акту приватного виконавця про проведення електронних торгів та витребування майна (квартири) із чужого незаконного володіння.
2. Суд касаційної інстанції залишив в силі рішення апеляційного суду, яким було задоволено позовні вимоги, виходячи з наступного:
* Квартира вибула з власності позивача поза його волею, оскільки ТОВ “Мегаінвест сервіс” не набуло права звернення стягнення на предмет іпотеки в порядку, передбаченому статтею 38 Закону України “Про іпотеку”, оскільки не було укладено окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя з іпотекодавцем.
* На момент проведення електронних торгів діяла ухвала суду про накладення арешту на спірну квартиру, що також свідчить про порушення прав позивача.
* Суд відхилив аргументи відповідача про добросовісність набуття майна, оскільки на момент придбання квартири ОСОБА_2 діяли обтяження, внесені на підставі договору іпотеки, а також арешт, накладений судом.
* Посилання відповідача на те, що майно було продано в порядку, встановленому для виконання судових рішень, і тому не може бути витребувано від добросовісного набувача, є помилковими, оскільки електронні торги були визнані недійсними.
* Суд також відхилив аргументи про неналежне повідомлення ОСОБА_2 про розгляд справи в апеляційному суді, оскільки повістки надсилалися за останньою відомою адресою проживання, а про зміну місця проживання суд повідомлено не було.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін.
Справа №761/10617/20 від 02/12/2025
1. Предметом спору є витребування ОСББ «Глорія Парк» нежитлового приміщення з незаконного володіння ОСОБА_1, скасування державної реєстрації права власності та припинення права приватної власності на це приміщення.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки ОСББ не довело, що спірне приміщення перебувало у його володінні. Суд встановив, що відповідач набув право власності на нежитлове приміщення на підставі договору купівлі-продажу майнових прав з ТОВ «Київресурсбуд», яке на момент відчуження було власником майнових прав на це приміщення. Суд також врахував, що у спірному приміщенні не проходять загальнобудинкові комунікації, воно не призначене для обслуговування будинку та є самостійним об’єктом цивільно-правових відносин. Суд зазначив, що ОСББ не надало належних доказів того, що приміщення є допоміжним і належить до спільної сумісної власності співвласників будинку. Суд послався на те, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не встановлено судом, і що добросовісний набувач набуває право власності, якщо майно не може бути витребуване у нього відповідно до статті 388 ЦК України.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу ОСББ «Глорія Парк» без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №686/3527/24 від 26/11/2025
1. Предметом спору є зобов’язання АТ «Укрпошта» передати квартиру у комунальну власність для подальшої приватизації позивачами.
2. Апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції, мотивуючи це тим, що позивачі звернулися з позовом не до всіх належних відповідачів, оскільки, на думку суду, Хмельницька міська рада також повинна бути залучена як співвідповідач, оскільки передача квартири у комунальну власність породжує у міської ради відповідні зобов’язання. Верховний Суд не погодився з таким висновком, вказавши, що суди попередніх інстанцій встановили факт порушення житлових прав позивачів. ВС зазначив, що встановлене законом право на житло, зокрема й на приватизацію, гарантується державою та підлягає захисту в разі порушення. ВС наголосив, що у справі № 686/20468/22 апеляційний суд відмовив у задоволенні вимог про визнання права на приватизацію, оскільки позивачі не надали доказів звернення до органу приватизації із заявою та необхідними документами. У даній справі підставою позову було саме звернення позивачів до АТ «Укрпошта» із заявою про передачу квартири у власність, на яку вони не отримали відповіді. Враховуючи це, ВС вважає, що визнання права на приватизацію є належним способом захисту прав позивачів.
3. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу, змінивши мотивувальну частину постанови апеляційного суду, але залишив без змін рішення про відмову в задоволенні позову.
Справа №404/10098/23 від 12/11/2025
1. Предметом спору є визнання незаконним та скасування наказу про притягнення медсестри до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани за порушення трудової дисципліни.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, які встановили, що позивачем було порушено вимоги трудової дисципліни в умовах воєнного стану, а саме вона була відсутня на робочому місці 04 серпня 2023 року та 14 серпня 2023 року. Суди зазначили, що наказ про притягнення до дисциплінарної відповідальності є законним та обґрунтованим, оскільки відповідачем було доведено факт порушення трудової дисципліни. Суд касаційної інстанції також вказав, що відсутність у наказі посилань на конкретні пункти посадової інструкції та статті КЗпП не є безумовною підставою для скасування наказу, якщо в ньому зазначено обставини порушення трудової дисципліни та є посилання на загальну статтю КЗпП. Суд касаційної інстанції підкреслив, що обов’язок довести факт винного вчинення працівником дисциплінарного проступку лежить на роботодавцеві, і в даному випадку цей обов’язок був виконаний. Суд також врахував, що під час дії воєнного стану роботодавець має право переводити працівника на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором, для відвернення або ліквідації наслідків бойових дій, а також інших обставин, що ставлять або можуть становити загрозу життю чи нормальним життєвим умовам людей.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №130/1416/25 від 24/11/2025
Предметом спору є ухвала апеляційного суду про повернення апеляційної скарги прокурору у кримінальному провадженні щодо звільнення осіб від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності.
Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд помилково повернув апеляційну скаргу прокурору, вважаючи її поданою з пропуском строку, оскільки не врахував дату подання скарги до відділення поштового зв’язку. Суд касаційної інстанції зазначив, що апеляційний суд не перевірив спосіб подання апеляційної скарги прокурором, а саме чи було її подано безпосередньо до канцелярії суду, чи надіслано поштою. Наявні в матеріалах касаційної скарги документи, зокрема накладна АТ «Укрпошта» та опис вкладення, свідчать про те, що апеляційну скаргу було подано до відділення поштового зв’язку в межах строку на апеляційне оскарження. Таким чином, апеляційний суд допустив істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, що ставить під сумнів законність і обґрунтованість його рішення.
Суд ухвалив скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Справа №369/869/21 від 26/11/2025
Предмет спору – скасування державної реєстрації права власності та повернення земельних ділянок у власність територіальної громади, оскільки прокуратура вважає, що ці ділянки належать до земель водного фонду і були незаконно передані у приватну власність.
Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд не повно і всебічно дослідив обставини справи, зокрема, не надав належної оцінки Генеральному плану смт. Чабани та висновку експерта, які суперечать даним, на які послався апеляційний суд. Суд апеляційної інстанції не врахував, що Генеральний план, який є одночасно містобудівною та землевпорядною документацією, визначає 25-метрову ширину прибережної захисної смуги, що узгоджується із законодавчо визначеним розміром, та не визначає розташування спірної земельної ділянки у межах земель водного фонду на час його складення. Також, апеляційний суд не обґрунтував, чому відхилив висновок експерта, який базувався на аналізі документації, та не врахував, що проєкти землеустрою щодо відведення спірних ділянок були погоджені компетентними органами. Враховуючи суперечливість доказів та неповне з’ясування обставин справи, суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність скасування рішення апеляційного суду та направлення справи на новий розгляд.
Суд скасував постанову апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №442/733/22 від 27/11/2025
1. Предметом спору є оскарження ухвали апеляційного суду у кримінальному провадженні щодо засудженої за ч. 3 ст. 187 КК України (розбій).
2. У резолютивній частині рішення не наведено аргументів суду касаційної інстанції. З тексту вбачається лише те, що касаційну скаргу прокурора задоволено, а ухвалу апеляційного суду скасовано з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції. Повний текст постанови, з мотивами прийнятого рішення, буде оголошено пізніше.
3. Касаційну скаргу прокурора задоволено, ухвалу апеляційного суду скасовано, призначено новий розгляд в апеляційному суді.
Справа №910/7742/25 від 02/12/2025
1. Предметом спору є забезпечення позову шляхом заборони ПАТ “НЕК “Укренерго” вчиняти певні дії щодо ТОВ “ТЕК” у зв’язку з нарахуванням статусу “Дефолтний”.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій, оскільки вони не врахували, що наслідки, передбачені Правилами ринку, можуть бути застосовані до позивача не лише у разі наявності заборгованості за конкретним договором, але і з інших підстав, передбачених цими ж правилами. Суди попередніх інстанцій, задовольняючи заяву про забезпечення позову, не врахували, що підстави для набуття статусу “Дефолтний” можуть бути різними і не обмежуються лише наявною заборгованістю. Суд касаційної інстанції наголосив, що заходи забезпечення позову мають бути адекватними, співмірними і обґрунтованими, а в даному випадку вони ставили позивача у привілейоване становище порівняно з іншими учасниками ринку, безпідставно звільняючи від можливих наслідків, передбачених Правилами ринку. Суд також зазначив, що заборгованість за передачу електроенергії є лише однією з можливих підстав для набуття статусу “Переддефолтний” та “Дефолтний”, і існують інші обставини, які можуть призвести до такого статусу.
3. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій та частково задовольнив заяву про забезпечення позову, обмеживши заборону ПАТ “НЕК “Укренерго” застосовувати заходи щодо присвоєння ТОВ “ТЕК” статусу “Дефолтний” лише у зв’язку з наявною заборгованістю за конкретним договором про надання послуг з передачі електричної енергії.
Справа №442/733/22 від 27/11/2025
1. Предметом спору є оскарження прокурором ухвали апеляційного суду щодо м’якості покарання, призначеного ОСОБА_7 за розбій (ч. 3 ст. 187 КК), з урахуванням застосування ст. 75 КК (звільнення від відбування покарання з випробуванням).
2. Суд касаційної інстанції скасував ухвалу апеляційного суду, оскільки апеляційний суд не врахував ступеня тяжкості злочину (особливо тяжкий), обставини його вчинення (напад на літню людину, проникнення в житло під вигаданим приводом, застосування насильства), а також спосіб життя засудженої (не працює). Суд апеляційної інстанції також не врахував, що місцевий суд визнав обтяжуючою обставиною вчинення злочину щодо особи похилого віку. Крім того, апеляційний суд проігнорував попередні вказівки Верховного Суду щодо неправильного застосування ст. 75 КК у цій справі. Суд касаційної інстанції наголосив, що апеляційний суд не навів нових суттєвих обставин, які б раніше не були предметом оцінки, і тому не виконав вимоги ч. 2 ст. 439 КПК.
3. Верховний Суд скасував ухвалу Львівського апеляційного суду і призначив новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Справа №569/9419/17 від 26/11/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку суду першої інстанції щодо засудження особи за ч. 2 ст. 342, ч. 2 ст. 345 КК України, а саме за опір працівникові правоохоронного органу та умисне заподіяння йому тілесних ушкоджень середньої тяжкості у зв’язку з виконанням цим працівником службових обов’язків.
2. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду, оскільки апеляційний суд не виконав вказівки Верховного Суду, висловлені в попередній постанові у цій справі, щодо необхідності конкретизації дій, які свідчать про умисел особи на заподіяння тілесних ушкоджень середньої тяжкості потерпілому, а також не розглянув можливість заподіяння тілесних ушкоджень з необережності. Суд апеляційної інстанції не конкретизував, які саме дії обвинуваченого інкримінуються, які б вказували на умисел останнього щодо заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень середньої тяжкості. Також, залишилося незрозумілим, внаслідок яких конкретних активних дій обвинуваченого потерпілий отримав тілесні ушкодження, і суд допустив суперечності у встановленні механізму їх спричинення. Крім того, апеляційний суд не конкретизував форму вини засудженого (прямий чи непрямий умисел) та не розглянув можливості завдання тілесних ушкоджень з необережності. Суд також не надав належної оцінки показанням свідків, які були допитані в суді першої інстанції.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду і призначив новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Справа №640/1574/19 від 02/12/2025
1. Предметом спору є оскарження податкового повідомлення-рішення, винесеного контролюючим органом.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення апеляційного суду, який скасував ухвалу суду першої інстанції про залишення позову без розгляду, оскільки суд першої інстанції не вжив достатніх заходів для належного повідомлення позивача про розгляд справи. Суд врахував, що повідомлення про прийняття справи до провадження та залишення позовної заяви без руху було надіслано лише за однією з адрес, зазначених позивачем, і не було здійснено спроб зв’язатися з позивачем за допомогою інших засобів зв’язку, таких як телефон чи електронна пошта. Також, суд взяв до уваги тривалий термін розгляду справи в судах першої інстанції, що могло ускладнити виконання позивачем обов’язку повідомляти суд про зміну місця проживання. Суд касаційної інстанції наголосив, що повернення поштової кореспонденції з відміткою “за закінченням терміну зберігання” не є безумовною підставою вважати особу належним чином повідомленою, особливо коли суд не вжив усіх можливих заходів для інформування учасника справи.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №320/34917/23 від 02/12/2025
1. Предметом спору є бездіяльність Кабінету Міністрів України щодо неприведення постанови № 413 у відповідність до змін у законодавстві щодо військового обов’язку та військової служби.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду, зазначивши, що Кабінет Міністрів України був зобов’язаний привести постанову № 413 у відповідність до змін, внесених Законами № 2397-VIII, № 1357-IХ, № 2122-IХ та № 2169-IХ, у встановлені цими законами строки, проте не зробив цього вчасно. Суд підкреслив, що посилання постанови КМУ № 413 на статтю 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» зобов’язувало Уряд привести її у відповідність до змін у цій статті. Суд також врахував, що бездіяльність Уряду створила умови для порушень прав військовослужбовців, оскільки уповноважені органи продовжували керуватися застарілими нормами постанови № 413. Суд відхилив аргументи Кабінету Міністрів України про те, що положення постанови № 413 безпосередньо не порушують прав та інтересів позивача, оскільки така бездіяльність Уряду створила умови для порушень з боку уповноважених органів або посадових осіб. Суд зазначив, що унесення змін до постанови КМУ № 413 у травні 2024 року не спростовує факту протиправної бездіяльності Уряду протягом 2018-2024 років.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу Кабінету Міністрів України без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №420/9072/24 від 02/12/2025
1. Предметом спору є оскарження податкових повідомлень-рішень, якими ТОВ «ВТП «ІНЖПРОЕКТ» було нараховано штрафні санкції за порушення вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та Податкового кодексу України.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що дії банку з приймання готівки від клієнтів ТОВ «ВТП «ІНЖПРОЕКТ» та подальшого її перерахування на рахунок ТОВ є безготівковими операціями, які не вимагають застосування РРО. Суд зазначив, що згідно з договором між ТОВ та банком, саме банк здійснює приймання готівки від платників та її перерахування на рахунок ТОВ. Також суд підкреслив, що податковий орган не провів контрольної розрахункової операції, щоб встановити, як саме готівкові кошти потрапляють на рахунок ТОВ. Крім того, суд вказав, що з’ясування питання щодо повідомлення про об’єкти оподаткування не може бути предметом фактичної перевірки, а запит податкового органу про надання документів не був конкретизований.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №160/13724/25 від 02/12/2025
Предметом спору є відмова Східного міжрегіонального управління ДПС у відкритті апеляційного провадження за скаргою на рішення суду першої інстанції щодо скасування рішення про відмову в реєстрації податкової накладної ТОВ “Алекспром”.
Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду, оскільки апеляційний суд не взяв до уваги клопотання податкового органу про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке було подано разом з апеляційною скаргою, та не надав оцінку обставинам, зазначеним податковим органом щодо пропуску строку. Суд касаційної інстанції вказав, що апеляційний суд формально підійшов до вирішення питання, не дослідивши всіх обставин справи, зокрема, не зазначив мотивів відмови у задоволенні клопотання про поновлення строку, що є порушенням норм процесуального права. ВС наголосив на необхідності встановлення дійсних фактичних обставин справи та їх перевірки доказами для ухвалення законного та обґрунтованого рішення.
Суд скасував ухвалу апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до апеляційної інстанції для продовження розгляду на стадії вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
Справа №990/281/24 від 25/11/2025
1. Предметом спору є правомірність рішення Вищої ради правосуддя (ВРП) про звільнення судді з посади на підставі вчинення істотного дисциплінарного проступку.
2. Суд, відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що рішення ВРП про звільнення ґрунтувалося на рішенні її Дисциплінарної палати про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, яке було залишене в силі Великою Палатою Верховного Суду. Суд зазначив, що перевірив рішення ВРП на відповідність критеріям, встановленим законом, зокрема щодо повноважності складу ВРП, наявності підстав для звільнення та мотивів, якими керувалася ВРП. Суд також врахував, що в межах даного судового розгляду не підлягають оцінці обставини дисциплінарної справи, оскільки вони вже були предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду. Суд відхилив доводи позивача про порушення його прав на участь у засіданні ВРП, оскільки його було належним чином повідомлено про засідання, а його неявка не перешкоджала розгляду питання за його відсутності. Суд також зазначив, що проведення засідання в режимі відеоконференції не є порушенням прав позивача, а навпаки, забезпечує можливість участі у судовому процесі.
3. Суд вирішив відмовити в задоволенні позову судді про визнання протиправним та скасування рішення ВРП про його звільнення з посади.
Справа №400/996/25 від 02/12/2025
1. Предметом спору є оскарження рішень податкового органу про відмову в реєстрації податкових накладних та зобов’язання їх зареєструвати.
2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення апеляційного суду, наголосив, що на стадії моніторингу податкових накладних контролюючий орган не має повноважень оцінювати реальність господарських операцій, а його дії повинні бути чіткими та конкретними, без надмірного формалізму. Суд зазначив, що вимога податкового органу надати документи про наявність трудових ресурсів не є визначальною на етапі реєстрації податкової накладної, оскільки такі документи не підтверджують безпосередньо інформацію, зазначену в податковій накладній (обсяг, номенклатуру, факт виконання робіт). Суд підкреслив, що платник податків надав усі необхідні документи, передбачені процедурою, і контролюючий орган не вказав на їх недостовірність чи невідповідність. Також, суд вказав, що контролюючий орган не має права вимагати документи на власний розсуд, а повинен чітко визначити, які саме документи необхідні відповідно до критеріїв зупинення реєстрації податкової накладної. Суд наголосив, що моніторинг не повинен підміняти податкові перевірки, під час яких і досліджується реальність господарських операцій.
3. Верховний Суд задовольнив касаційну скаргу ТОВ «Компанія «Євродор», скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції, яким визнано протиправними рішення податкового органу про відмову в реєстрації податкових накладних.
Справа №560/21171/23 від 02/12/2025
1. Предметом спору є оскарження податкового повідомлення-рішення про застосування штрафу за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, які частково задовольнили позов платника податків, виходячи з наступного: по-перше, частина періоду несвоєчасної реєстрації податкових накладних припала на період дії карантину, протягом якого діяв мораторій на застосування штрафних санкцій за таке порушення; по-друге, хоча податкове повідомлення-рішення було прийнято вже під час дії воєнного стану, податкове правопорушення було вчинене до його введення, тому воєнний стан не має ретроспективної дії у даному випадку; по-третє, суди керувалися нормами, що діяли на момент виникнення обов’язку щодо реєстрації податкових накладних, а також нормами, що регулювали відповідальність за несвоєчасну реєстрацію в період між фактичним формуванням накладних та їх реєстрацією (2018-2021 роки); по-четверте, податковий орган не довів правомірність застосування штрафних санкцій у повному обсязі, а доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу податкового органу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №990/219/25 від 27/11/2025
1. Предметом спору є оскарження дій та рішень Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (ВККС) щодо оцінювання практичного завдання позивачки в межах конкурсу на посаду судді апеляційного суду.
2. Суд, відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що ВККС діяла в межах дискреційних повноважень, наданих їй законом, при оцінюванні практичних завдань кандидатів на посади суддів, а також дотрималася встановленої процедури кваліфікаційного оцінювання. Суд зазначив, що фіксація міркувань членів комісії щодо оцінювання практичного завдання не передбачена законодавством, а Методичні вказівки з оцінювання мають допоміжний характер. Також суд підкреслив, що анонімність кваліфікаційного іспиту є гарантією об’єктивності та неупередженості оцінювання, а відсутність суттєвих розбіжностей в оцінках членів екзаменаційної комісії свідчить про дотримання єдиного підходу. Суд вказав, що позивачка не довела порушення її прав, а її незгода з виставленими балами є суб’єктивним ставленням до результату оцінювання. Суд також зазначив, що оскаржувані рішення ВККС містять необхідні посилання на законні підстави їх ухвалення та мотиви, з яких Комісія дійшла відповідних висновків.
3. Суд вирішив відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1.
