Справа №354/917/23 від 27/11/2025
1. Предметом спору є визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельних ділянок, укладених між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, та повернення цих ділянок державі через Івано-Франківську ОДА та Карпатський національний природний парк.
2. Суд обґрунтував своє рішення тим, що ОСОБА_1 незаконно набула право власності на земельну ділянку, яка фактично є частиною території Карпатського національного природного парку, що є землею природно-заповідного фонду, яка не може перебувати у приватній власності; Яблуницька сільська рада не мала повноважень передавати у приватну власність землі, що перебувають у постійному користуванні Карпатського НПП, без їх вилучення у встановленому порядку; відсутність законних підстав для набуття ОСОБА_1 права власності на землю означає, що держава не втратила право власності на цю ділянку, і, відповідно, ОСОБА_1 не мала права її відчужувати; повернення ділянок у державну власність є легітимною метою, спрямованою на захист суспільних інтересів, зокрема збереження унікальної екосистеми; ефективним способом захисту права власності на землі природно-заповідного фонду є негаторний позов, на який не поширюється позовна давність, оскільки порушення триває. Суд також взяв до уваги висновок експерта, який підтвердив накладення спірних земельних ділянок на територію Карпатського національного природного парку.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №824/46/25 від 20/11/2025
1. Предметом спору є заява компанії HIMBALT TRADE OU про визнання та надання дозволу на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду (МКАС) при Торгово-промисловій палаті України щодо стягнення з ТОВ «СМ ДИСТРИБЮШН» боргу, пені, трьох відсотків річних, арбітражного збору та витрат на правову допомогу.
2. Верховний Суд погодився з рішенням апеляційного суду, зазначивши, що ТОВ «СМ ДИСТРИБЮШН» не довело обставин, які б могли бути підставою для відмови у визнанні та наданні дозволу на виконання рішення МКАС. Суд підкреслив, що не здійснює перегляд рішення МКАС по суті спору, а лише перевіряє дотримання процесуальних вимог. Аргументи ТОВ «СМ ДИСТРИБЮШН» про зв’язок HIMBALT TRADE OU з російською федерацією та порушення публічного порядку України не були підтверджені належними доказами, а посилання на ухвалу Київського апеляційного суду в іншій справі не є достатнім доказом цих обставин. Суд також зазначив, що вимоги Постанови № 187 не обмежують іноземні компанії у праві отримати відшкодування заборгованості, якщо їх бенефіціарні власники не є громадянами країн-агресорів, а виконання зобов’язань перед ними не здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України.
3. Суд вирішив відмовити у задоволенні апеляційної скарги ТОВ «СМ ДИСТРИБЮШН» і залишив без змін ухвалу Київського апеляційного суду про визнання та надання дозволу на виконання рішення МКАС.
Справа №443/1807/20 від 26/11/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку щодо особи, засудженої за внесення завідомо неправдивих відомостей до офіційних документів (ч. 1 ст. 366 КК України).
2. Суд касаційної інстанції залишив вирок без змін, підкресливши, що суди попередніх інстанцій обґрунтовано визнали особу винною у внесенні неправдивих відомостей до протоколів про адміністративне правопорушення, спираючись на сукупність доказів, включаючи покази потерпілого, свідків, матеріали Єдиного обліку, висновки експертиз та інші документи. Суд зазначив, що апеляційний суд ретельно перевірив доводи апеляційної скарги сторони захисту та надав їм належну оцінку, спростувавши їх. Суд касаційної інстанції підкреслив, що рапорт працівника поліції не може бути єдиним доказом вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення за відсутності інших доказів. Суд також відхилив доводи сторони захисту про формальний розгляд справи апеляційним судом, вказавши на ретельний аналіз апеляційним судом усіх доводів апеляційної скарги.
3. Верховний Суд залишив без змін вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду щодо засудження особи за ч. 1 ст. 366 КК України, а касаційну скаргу сторони захисту залишив без задоволення.
Справа №645/4248/24 від 11/11/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо засудження особи за ч. 1 ст. 115 КК України (умисне вбивство).
2. Суд касаційної інстанції, розглядаючи касаційну скаргу захисника, дійшов висновку, що суди попередніх інстанцій неправильно кваліфікували дії засудженого як умисне вбивство, оскільки не було доведено наявність умислу на позбавлення життя потерпілої. Суд зазначив, що для відмежування вбивства від умисного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть, необхідно враховувати суб’єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій. В даному випадку, за встановленими обставинами, засуджений діяв з неконкретизованим умислом на заподіяння тілесних ушкоджень, а до настання смерті потерпілої ставився необережно. Суд також врахував спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію тілесних ушкоджень, а також інші обставини справи. Враховуючи ці обставини, суд касаційної інстанції перекваліфікував дії засудженого на ч. 2 ст. 121 КК України (умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого), але залишив без змін призначене покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років, вважаючи його необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення нових злочинів.
3. Суд касаційної інстанції змінив судові рішення, перекваліфікувавши дії засудженого з ч. 1 ст. 115 КК України на ч. 2 ст. 121 КК України, але залишив без змін призначене покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років.
Справа №910/2863/24 від 26/11/2025
Предметом спору у цій справі є стягнення з ТОВ “Астон Люкс” на користь ТОВ “Інжинірингова компанія “Алютал” заборгованості у розмірі 1 539 388,68 грн за поставлений товар та надані послуги.
Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, якими позов було задоволено, мотивуючи це тим, що суди повно та всебічно дослідили обставини справи, надали належну оцінку доказам, встановили факт поставки товару та надання послуг відповідачу на загальну суму 9 738 035,86 грн, а також часткову оплату відповідачем цієї суми. Суд відхилив доводи касаційної скарги щодо неналежності первинних документів, посилаючись на наявність інших доказів, які підтверджують факт прийняття відповідачем товарів та послуг, зокрема, акти звірки взаєморозрахунків, виписки з банківського рахунку позивача та податкові накладні. Також суд відхилив доводи про необґрунтовану відмову у призначенні почеркознавчої експертизи, зазначивши, що встановлення справжності підпису директора відповідача на спірних первинних документах не мало вирішального значення для справи з огляду на наявність інших доказів прийняття відповідачем товарів та послуг. Суд також підкреслив, що відповідач не надав жодних доказів, які б спростували факт поставки товарів та послуг позивачем.
Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.
Справа №345/4020/24 від 05/11/2025
1. Предметом спору є усунення перешкод у спілкуванні батька з дитиною та встановлення способу участі батька у вихованні та спілкуванні з дитиною, яка тимчасово проживає за кордоном.
2. Суд апеляційної інстанції, рішення якого переглядалося, виходив з того, що тимчасовий виїзд дитини за кордон не може обмежувати право батька на спілкування з дитиною, особливо з урахуванням того, що батько є особою призовного віку і не може виїхати за межі України. Суд врахував необхідність підтримання родинних відносин та емоційного контакту між батьком і дитиною. Також суд зазначив, що мати не має права перешкоджати спілкуванню батька з дитиною, якщо це не шкодить її розвитку, і що відновлення емоційного контакту між дитиною та батьком є пріоритетним. Суд встановив способи спілкування, включаючи відеозв’язок, телефонний зв’язок та особисті зустрічі раз на шість місяців на території України, за умови оплати батьком витрат на дорогу матері та дитини. Верховний Суд погодився з цими висновками, підкресливши, що встановлення регулярних особистих контактів відповідає найкращим інтересам дитини, а обмеження таких контактів може перешкоджати її гармонійному розвитку.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №202/6421/21 від 20/11/2025
1. Предметом спору є визнання батьківства та внесення змін до актового запису про народження дитини.
2. Апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції, яким було частково задоволено позов про визнання батьківства, оскільки позивач не довів належними доказами своєї спорідненості з дитиною, а суд першої інстанції не надав належної оцінки причинам неявки позивача на генетичну експертизу. Суд апеляційної інстанції наголосив на важливості врахування інтересів дитини та відсутності родинних і соціальних зв’язків між позивачем і дитиною. Також, суд апеляційної інстанції взяв до уваги заперечення відповідачки щодо батьківства позивача та її твердження про батьківство іншого чоловіка, з яким вона перебуває у шлюбі. Суд зазначив, що єдиним достовірним способом встановлення батьківства є судово-генетична експертиза, а матеріали справи не містять достатніх беззаперечних доказів батьківства позивача.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін.
Справа №317/5530/23 від 01/12/2025
1. Предметом спору є скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності банку на житловий будинок, припинення права власності банку та поновлення права власності позивача на цей будинок.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення судів попередніх інстанцій, зазначивши, що банк дотримався вимог Закону України «Про іпотеку» при зверненні стягнення на предмет іпотеки, оскільки позивачу було належним чином надіслано вимогу про усунення порушень, що підтверджується поштовими документами та умовами іпотечного договору, які передбачають порядок надсилання повідомлень. Суд також врахував, що була проведена оцінка іпотечного майна, чинна на момент переходу права власності до банку. Щодо порушення прав дитини, суд зазначив, що на момент укладення іпотечного договору дитина не мала майнових прав на будинок і була зареєстрована там пізніше, тому отримання дозволу органу опіки та піклування не було потрібне, оскільки перереєстрація права власності не призвела до зменшення чи обмеження прав дитини на житло. Суд касаційної інстанції також відхилив посилання заявника на постанову Великої Палати Верховного Суду, оскільки обставини у справах різні.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №908/1782/24 від 19/11/2025
1. Предметом спору є оскарження постанови апеляційного господарського суду про зменшення розміру нарахованих відсотків річних за прострочення виконання грошового зобов’язання у справі про банкрутство.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення апеляційного суду, який зменшив розмір відсотків річних зі 100% до 3%, керуючись принципами справедливості, добросовісності та розумності, а також враховуючи конкретні обставини справи, такі як надмірний розмір відповідальності, застосування трьох видів відповідальності одночасно, відсутність доказів збитків у кредитора та обставини непереборної сили (карантин та воєнний стан). Суд зазначив, що нарахування відсотків у розмірі 100%, що майже вдвічі перевищує основний борг, не є розумним і справедливим, особливо з огляду на застосування додатково ще двох видів майнової відповідальності, і що зменшення відсотків до 3% забезпечить дотримання балансу інтересів обох сторін. Суд також підкреслив, що право на зменшення розміру відповідальності є виключенням, що ґрунтується на публічному порядку та забезпеченні справедливості, і що сторони не можуть з посиланням на принцип свободи договору домовитись про те, що їхні відносини будуть регулюватися певною нормою закону за їхнім вибором, а не тією нормою, яка регулює їхні відносини виходячи з правової природи останніх. Суд також погодився з висновком судів попередніх інстанцій про віднесення відсотків річних до четвертої черги задоволення вимог кредиторів, оскільки вони не є штрафними санкціями.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін.
Справа №686/9819/24 від 01/12/2025
1. Предметом спору є законність передачі у приватну власність земельної ділянки лісогосподарського призначення, яка, на думку прокурора, частково перебуває у постійному користуванні державного лісогосподарського підприємства.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновком апеляційного суду про те, що прокурор обрав неефективний спосіб захисту порушеного права, а саме негаторний позов про повернення земельної ділянки, оскільки спірна ділянка вибула з володіння держави і право власності на неї зареєстроване за приватною особою; у такому випадку належним способом захисту є віндикаційний позов про витребування майна з чужого незаконного володіння. Суд зазначив, що метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений, що у випадку нерухомого майна полягає у внесенні запису про державну реєстрацію права власності за позивачем. Суд також врахував, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово робила висновки, що вимога про витребування земельної ділянки лісогосподарського призначення з незаконного володіння є ефективним способом захисту права власності. Суд касаційної інстанції відхилив доводи прокурора про те, що оскарження рішень державного реєстратора є ефективним способом захисту, оскільки це призведе до позбавлення особи права власності на частину ділянки, яка не є спірною.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №990/148/24 від 20/11/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (ВККС) про відмову в наданні рекомендації Особі_1 для призначення на посаду судді Солом’янського районного суду міста Києва.
2. Суд, залишаючи в силі рішення ВККС про відмову в рекомендації, виходив з того, що оцінка доброчесності кандидата є дискреційним повноваженням ВККС, і суд не може підміняти собою оцінку Комісії. Суд зазначив, що існують обґрунтовані сумніви у відповідності кандидата критеріям доброчесності через розбіжності між задекларованою та реальною вартістю майна, недекларування об’єкта незавершеного будівництва, використання готівкових розрахунків без документального оформлення, а також незазначення в декларації квартири дружини. Суд підкреслив, що навіть формально правомірні дії кандидата можуть бути розцінені Комісією як несумісні з високими суспільними очікуваннями щодо суддівської поведінки. Суд також відхилив доводи позивача про порушення процедури та дискримінацію, оскільки Комісія забезпечила можливість надати пояснення та документи, а оцінка доброчесності є індивідуальною та комплексною. Суд наголосив, що Комісія діяла в межах своїх повноважень, а її рішення є достатньо мотивованим та обґрунтованим.
3. Суд залишив апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.
Справа №361/6116/14-ц від 22/10/2025
1. Предметом спору є визнання недійсними розпоряджень Броварської РДА, державного акта на право приватної власності на землю, свідоцтва про право власності на нерухоме майно, договору купівлі-продажу нерухомого майна та витребування майна із чужого незаконного володіння.
2. Велика Палата Верховного Суду задовольнила заяву про перегляд судових рішень за виключними обставинами, враховуючи рішення ЄСПЛ у справі «ОСОБА_1 проти України», яким було встановлено порушення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а саме права на справедливий судовий розгляд. Суд встановив, що національні суди не забезпечили належне повідомлення заявниці про розгляд справи, що позбавило її можливості представити свої аргументи. Суд касаційної інстанції не виправив цих порушень, незважаючи на доводи заявниці. Велика Палата Верховного Суду підкреслила, що встановлені ЄСПЛ процедурні порушення ставлять під сумнів результат апеляційного та касаційного переглядів справи. Враховуючи неможливість встановлення обставин справи Великою Палатою Верховного Суду, єдиним способом поновлення прав заявниці є забезпечення повторного апеляційного перегляду справи.
3. Суд скасував рішення Апеляційного суду Київської області та ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ і направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №206/2129/22 від 01/12/2025
1. Предметом спору є визнання припиненим кредитного договору та договору іпотеки, скасування записів про обтяження нерухомого майна та витребування оригіналів правовстановлюючих документів.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що позивач повністю погасив заборгованість за кредитним договором, що є підставою для припинення як кредитного договору, так і договору іпотеки. Також, суд касаційної інстанції підкреслив, що компанія «Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс № 1 Пі-Ел-Сі», якій банк відступив право вимоги за кредитним договором, не мала ліцензії на здійснення кредитної діяльності в Україні, а отже, не мала права нараховувати та стягувати проценти і комісії з позивача. Суд відхилив доводи касаційної скарги про відсутність доказів повного виконання зобов’язань за кредитним договором, зазначивши, що вони зводяться до переоцінки доказів, що не входить до компетенції касаційного суду. Суд також підкреслив, що суди попередніх інстанцій обґрунтовано стягнули з банку витрати на правову допомогу, оскільки позивач надав відповідні докази понесення цих витрат, а банк не надав заперечень щодо їх розміру.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу банку без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №308/8382/21 від 25/11/2025
1. Предметом спору є визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність та витребування цієї ділянки на користь територіальної громади.
2. Суд відмовив у задоволенні позову прокурора, оскільки на момент придбання земельної ділянки кінцевим набувачем, попередній власник не мав обмежень на її відчуження, а витребування майна у добросовісного набувача без компенсації порушить статтю 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Суд врахував, що кінцевий набувач придбав ділянку за оплатним договором, діяв добросовісно, не міг знати про можливі порушення при первинній приватизації, а також про те, що на ділянці вже ведеться будівництво. Суд також зазначив, що прокурор не довів недобросовісність дій відповідачки з об’єднання земельних ділянок та початку будівництва на новоствореній ділянці. Крім того, суд врахував, що на момент об’єднання земельних ділянок та початку будівництва не було чинних обмежень чи арештів на спірну ділянку.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №357/3962/22 від 26/11/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним шлюбу, укладеного між померлим онуком позивачки та відповідачкою, через нібито недієздатність онука на момент укладення шлюбу.
2. Суд, задовольняючи позов, виходив з того, що на момент укладення шлюбу онук позивачки страждав на психічний розлад внаслідок наркотичної залежності, що підтверджується висновком судово-психіатричної експертизи. Суд врахував, що добровільність є однією з основних засад шлюбу, і порушення цієї умови є підставою для визнання шлюбу недійсним. Суд зазначив, що згода особи не вважається вільною, якщо в момент реєстрації шлюбу вона страждала тяжким психічним розладом, в результаті чого не усвідомлювала сповна значення своїх дій і не могла керувати ними. Суд також врахував, що позивачка, як бабуся померлого, має право на звернення до суду, оскільки її майнові права, як спадкоємця, порушені у зв’язку з укладенням цього шлюбу. Суд відхилив доводи касаційної скарги відповідачки, оскільки вони зводились до переоцінки доказів, з якою суд касаційної інстанції не має права погоджуватись.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення апеляційного суду – без змін.
Справа №127/9179/20 від 07/08/2024
1. Предметом спору є визнання незаконними наказів про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, компенсації за невикористану відпустку, матеріальної допомоги, заробітної плати та відшкодування моральної шкоди.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, що поновлення позивача на роботі було проведено з додержанням вимог трудового законодавства, а накази про внесення змін до штатного розпису та про поновлення на роботі не порушують прав позивача. Суд зазначив, що основним критерієм для визначення поважності причин відсутності працівника на роботі є наявність об’єктивних, незалежних від волі працівника обставин. В даному випадку, дії позивача носили суб’єктивний характер, а працівник і роботодавець повинні діяти добросовісно. Суд також врахував, що позивач був обізнаний про поновлення його на роботі, але своїми діями унеможливив його негайне поновлення, що було розцінено як зловживання правом. В результаті, суд визнав законним звільнення позивача за прогул без поважних причин.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.
Справа №930/3451/23 від 27/11/2025
Предметом спору у цій справі є оскарження вироку апеляційного суду щодо засудження особи за крадіжку, вчинену повторно в умовах воєнного стану.
Суд касаційної інстанції, задовольняючи касаційну скаргу захисника, керувався тим, що після вчинення злочину, а саме крадіжки майна з магазину на суму 907 грн, було внесено зміни до законодавства, які декриміналізували діяння, тобто перевели його з кримінальної відповідальності в адміністративну, оскільки вартість викраденого майна не перевищувала двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Суд врахував, що на момент розгляду справи в касаційному порядку, діяння, вчинене засудженим, вже не підпадало під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК, а отже, кримінальне провадження підлягає закриттю на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України. Суд також взяв до уваги позицію засудженого, який визнав свою вину, та позицію захисника, який просив закрити провадження. Крім того, суд зазначив, що має право вийти за межі касаційних вимог, якщо це не погіршує становище засудженого, і скасував також вирок суду першої інстанції.
Суд скасував вироки судів першої та апеляційної інстанцій і закрив кримінальне провадження на підставі втрати чинності законом, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Справа №548/696/24 від 01/12/2025
1. Предметом спору є зобов’язання АТ «Оператор газорозподільної системи «Полтавагаз» демонтувати встановлений дублюючий лічильник газу.
2. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, виходив з того, що АТ «ОГС «Полтавагаз» не довело необхідності встановлення дублюючого лічильника газу для підвищення надійності та достовірності вимірювань об`єму природного газу, як це передбачено Кодексом газорозподільних систем. Суд зазначив, що встановлення дублюючого лічильника відбулося без належного узгодження зі споживачем, при наявності у будинку справного лічильника газу, встановленого на підставі договору. Суд також врахував, що існує невиконане рішення суду, яким АТ «ОГС «Полтавагаз» зобов’язано відновити газопостачання до будинку споживача. Апеляційний суд підкреслив, що компанія не обґрунтувала наявність підстав для встановлення дублюючого лічильника, незважаючи на положення Кодексу газорозподільних систем, і не виконала рішення суду щодо відновлення газопостачання.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу АТ «Оператор газорозподільної системи «Полтавагаз» без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін.
Справа №910/9513/17 від 26/11/2025
1. Предметом спору є визнання недійсними розпоряджень про надання в оренду земельної ділянки, визнання недійсним договору оренди та скасування рішення про державну реєстрацію права оренди.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій, вказавши, що Коблівська сільська рада звернулася до суду з неналежним способом захисту своїх прав. Суди попередніх інстанцій встановили, що спірна земельна ділянка знаходиться в межах села Коблеве Миколаївської області, а не на території Сичавської сільської ради Одеської області, як було зазначено в оспорюваних розпорядженнях та договорі оренди. Верховний Суд наголосив, що оскільки позивач вважає себе власником спірної земельної ділянки, яка, однак, зареєстрована за іншою особою, належним способом захисту є вимога про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння (віндикаційний позов), а не оспорювання рішень та договору оренди. Суд касаційної інстанції послався на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, згідно з якою обрання позивачем неналежного способу захисту є самостійною підставою для відмови в позові. Тому, незважаючи на встановлені судами попередніх інстанцій порушення при прийнятті розпоряджень та укладенні договору оренди, у задоволенні позову слід відмовити через обрання позивачем неефективного способу захисту.
3. Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та відмовив у задоволенні позову Коблівської сільської ради.
Справа №910/14714/18 від 26/11/2025
1. Предметом спору є заміна позивача (ПАТ “Дельта Банк”) на його правонаступника (ТОВ “Фінансова компанія “Інвестохіллс Веста”) у справі про визнання недійсним правочину та зобов’язання вчинити дії щодо земельної ділянки.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду про відмову в заміні позивача, оскільки не було доведено наявності дійсного матеріально-правового правонаступництва. Суд зазначив, що передача права вимоги від банку до фінансової компанії фактично є продажем права на звернення до суду, що суперечить законодавству. Також, суд врахував преюдиційне значення рішення у іншій справі, де було визнано недійсним договір, на підставі якого банк набув право власності на спірну земельну ділянку. Суд касаційної інстанції підкреслив важливість принципу правової визначеності та необхідність забезпечення сталості судової практики. Суд також зазначив, що Велика Палата Верховного Суду у своїх попередніх рішеннях не розглядала питання процесуального правонаступництва у подібних правовідносинах.
3. Суд постановив залишити касаційну скаргу ПАТ “Дельта Банк” без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду – без змін.
Справа №990/433/25 від 27/11/2025
1. Предметом спору є оскарження рішень Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (ВККС) щодо результатів кваліфікаційного оцінювання та визначення переможців конкурсу на посади суддів апеляційного господарського суду, а також відмова у розгляді заяви позивача про намір претендувати на посаду судді.
2. Суд, залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, керувався тим, що право на оскарження індивідуального акта суб’єкта владних повноважень надано особі, щодо якої цей акт виданий або прав, свобод та інтересів якої він безпосередньо стосується. Суд зазначив, що оскаржувані позивачем рішення ВККС стосуються інших кандидатів на посаду судді, а отже, не зачіпають його прав та інтересів. Суд також послався на практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) та висновки Конституційного Суду України, наголошуючи, що право на судовий захист передбачає наявність обґрунтованого порушення прав, яке має бути реальним та стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи. Суд підкреслив, що обмеження щодо можливості оскарження актів індивідуальної дії не шкодять суті права на доступ до суду, оскільки ці акти можуть бути оскаржені їхніми адресатами. Суд вказав, що метою таких обмежень є недопущення розгляду в судах позовів третіх осіб в інтересах (або всупереч інтересам) адресатів індивідуальних актів.
3. Суд постановив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції – без змін.
Справа №461/3374/24 від 26/11/2025
1. Предметом спору є відмова суду апеляційної інстанції ухвалити додаткове рішення про відшкодування витрат на правову допомогу.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін ухвалу апеляційного суду, мотивуючи це тим, що у договорі про надання правової допомоги між позивачем та адвокатом не було чітко визначено ні фіксованого розміру гонорару, ні погодинної оплати послуг, що унеможливлює обчислення суми, яка підлягає відшкодуванню. Суд зазначив, що в акті про надання послуг також відсутній детальний опис робіт з вартістю кожної послуги та кількістю витраченого часу, що не дозволяє перевірити обсяг наданих послуг, їх необхідність та розумність розміру. Суд касаційної інстанції підкреслив, що висновки апеляційного суду відповідають положенням статей 137, 141 ЦПК України та статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а також узгоджуються з правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21. Суд також вказав, що відсутні суперечності між висновками у справах, на які посилається заявник, та обставинами справи, що розглядається, оскільки в кожній справі суди виходять з конкретних обставин та доказової бази.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №243/3483/22 від 26/11/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним наказу Держгеокадастру про передачу земельної ділянки у власність та витребування цієї ділянки від останнього набувача.
2. Суд касаційної інстанції скасував ухвалу апеляційного суду про зупинення провадження у справі, вказавши, що апеляційний суд неправильно застосував норми процесуального права, а саме пункт 10 частини першої статті 252 ЦПК України, оскільки правовідносини у справі, яка розглядається Великою Палатою Верховного Суду, не є подібними до правовідносин у даній справі, оскільки різняться за предметом і підставами позову, умовами застосування правових норм та частково за суб’єктним складом. Суд наголосив, що для визначення подібності правовідносин слід оцінювати їх за змістовим, суб’єктним та об’єктним критеріями, де змістовий є основним. Крім того, на момент винесення апеляційним судом ухвали про зупинення провадження, справа, на яку посилався апеляційний суд, ще не була прийнята до розгляду Великою Палатою Верховного Суду, що також свідчить про відсутність підстав для зупинення провадження. Суд також зазначив, що зупинення провадження у справі всупереч принципу розумності строків розгляду справи порушує право позивача на своєчасний розгляд справи.
3. Суд скасував ухвалу апеляційного суду та направив справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Справа №202/714/18 від 26/11/2025
1. Предметом спору є визнання недійсними заповіту та договору дарування квартири, укладених спадкодавцем на користь відповідача, з огляду на те, що спадкодавець, на думку позивача, не усвідомлював значення своїх дій та не міг ними керувати в момент укладення цих правочинів.
2. Апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції, виходячи з того, що позивачка не надала належних доказів на підтвердження нездатності спадкодавця усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними під час укладення заповіту та договору дарування. Суд апеляційної інстанції взяв до уваги суперечливість висновків експертиз, а також покази незацікавлених свідків, які підтверджували адекватність спадкодавця. Верховний Суд погодився з висновком апеляційного суду, наголосивши на тому, що для визнання правочину недійсним на підставі статті 225 ЦК України необхідна абсолютна неспроможність особи розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними в момент вчинення правочину, що не було доведено позивачкою. Суд касаційної інстанції також зазначив, що переоцінка доказів не входить до його компетенції.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №761/14139/24 від 27/11/2025
1. Предметом спору є вимога ОСОБА_1 про зняття обтяжень з транспортного засобу, який вона придбала, але виявила, що він перебуває в заставі у ТОВ «ВІН ФІНАНС».
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки на момент придбання автомобіля позивачкою в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна вже були наявні відомості про обтяження, що діяли на підставі договору застави від 2008 року, а тому позивачка не може вважатися добросовісним набувачем. Суд зазначив, що позивачка мала можливість перевірити наявність обтяжень перед придбанням автомобіля, і зобов’язання, забезпечене заставою, залишається невиконаним. Суд також врахував, що застава зберігає чинність для нового власника, якщо інформація про обтяження була внесена до реєстру до моменту відчуження майна. Доводи касаційної скарги про те, що позивачка є добросовісним набувачем, відхилено, оскільки наявність реєстрації обтяження в реєстрі на момент придбання автомобіля спростовує цей факт.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №902/1257/24 від 19/11/2025
1. Предметом спору є встановлення земельного сервітуту для видобування корисних копалин.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення попередніх інстанцій, оскільки вони не повною мірою дослідили обставини справи та не врахували всі приписи законодавства, зокрема, щодо площі земельних ділянок, на які необхідно встановити сервітут, розміру плати за користування сервітутом, умов сервітуту та форми їх закріплення. Суд зазначив, що суди попередніх інстанцій не встановили, чи були надані позивачем всі необхідні документи для встановлення сервітуту, а також не врахували, що встановлення сервітуту має бути найменш обтяжливим для власника земельної ділянки. Крім того, суд вказав, що плата за сервітут не є аналогом орендної плати і може варіюватися залежно від різних чинників. Суд також наголосив на важливості дотримання принципу змагальності сторін, згідно з яким кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається, а суд повинен оцінити всі докази.
3. Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №761/18810/22 від 26/11/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку щодо особи, засудженої за замах на шахрайство в особливо великих розмірах.
2. Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, визнав доведеним, що особа, представляючись родичем високопосадовця, намагалася отримати гроші від іншої особи за сприяння у працевлаштуванні, не маючи наміру реально впливати на це працевлаштування. Суд обґрунтував своє рішення на основі досліджених доказів, зокрема протоколів огляду телефону, контролю за вчиненням злочину, результатів негласних слідчих дій (НСРД), а також протоколу огляду місця події, де було виявлено гроші. Суд відхилив доводи захисту про провокацію злочину, оскільки особа проявляла активність у вимаганні грошей. Також суд не встановив порушень правил підслідності, оскільки справа була передана слідчим органам за місцем вчинення частини злочину.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №990SСGС/31/25 від 27/11/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення Вищої ради правосуддя (ВРП) про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності у виді подання про звільнення з посади.
2. Велика Палата Верховного Суду залишила в силі рішення ВРП про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, підкресливши, що ВРП діяла в межах своїх повноважень, а її висновки є обґрунтованими та мотивованими. Суд зазначив, що дисциплінарне провадження було проведено з дотриманням процедури, а встановлені факти, зокрема поведінка судді, яка викликала сумніви в її етичності та моральних якостях, дають підстави вважати, що вона допустила поведінку, яка порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя. Суд також відхилив аргументи скаржниці щодо порушення процедури голосування та відсутності доказів її перебування у стані алкогольного сп’яніння, зазначивши, що ВРП оцінювала її поведінку в цілому, а не лише факт сп’яніння. Велика Палата ВС підкреслила важливість дотримання суддями етичних норм і стандартів поведінки, а також врахування суспільного резонансу їхніх дій.
3. Суд залишив скаргу без задоволення, а рішення Вищої ради правосуддя – без змін.
Справа №619/1365/21 від 26/11/2025
1. Предметом спору є витребування земельної ділянки лісогосподарського призначення з чужого незаконного володіння на користь держави.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення апеляційного суду, оскільки вважає, що прокурор обрав неефективний спосіб захисту, заявивши негаторний позов про повернення земельної ділянки, в той час як належним способом захисту в даному випадку є віндикаційний позов, тобто витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння, оскільки держава фактично позбавлена можливості володіти цією ділянкою. Суд зазначив, що апеляційний суд помилково застосував принцип jura novit curia, перекваліфікувавши позов, що призвело до порушення права на справедливий суд. Суд касаційної інстанції підкреслив, що витребування земельної ділянки у власність держави потребує оцінки добросовісності дій фактичного володільця та пропорційності втручання у його право власності. Також суд врахував, що відмова в задоволенні позову у зв’язку з обранням неналежного способу захисту виключає одночасну відмову через сплив позовної давності.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та відмовив у задоволенні позову про витребування земельної ділянки.
Справа №496/2053/21 від 24/11/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо засудження особи за умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров’я.
2. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, підкресливши, що його компетенція обмежується перевіркою правильності застосування норм права судами нижчих інстанцій, а не встановленням фактичних обставин справи. Суд зазначив, що висновки судів попередніх інстанцій про винуватість особи ґрунтуються на об’єктивному з’ясуванні всіх обставин, підтверджених доказами, які були належним чином досліджені та оцінені. ВС наголосив, що не кожне порушення процесуального закону робить доказ недопустимим, а лише те, яке порушує фундаментальні права і свободи людини. Суд також вказав, що апеляційний суд обґрунтовано визнав допустимими доказами покази потерпілої, свідків та висновок експерта, оцінивши їх у сукупності. ВС підкреслив, що сторона захисту мала можливість, але не скористалася правом на повторний допит свідків, і що апеляційний суд правомірно виключив посилання на покази свідків, допитаних з порушеннями.
3. Верховний Суд залишив ухвалу апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу засудженого – без задоволення.
Справа №930/3451/23 від 27/11/2025
Предметом спору у цій справі є оскарження вироку щодо особи, засудженої за ч. 4 ст. 185 КК (крадіжка, вчинена у великих розмірах).
Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій і закрив кримінальне провадження, оскільки на момент розгляду справи в касаційному порядку закон, який встановлював кримінальну відповідальність за діяння, втратив чинність. Суд послався на п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК, яка передбачає закриття кримінального провадження у разі, якщо скасовано закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння. Фактично, це означає, що діяння, яке раніше вважалося злочином, більше таким не є, і особу не можна притягнути до відповідальності за нього. Суд врахував, що на момент розгляду касаційної скарги відповідна норма кримінального закону вже не діяла.
Суд прийняв рішення касаційну скаргу захисника задовольнити частково, вироки судів попередніх інстанцій скасувати, а кримінальне провадження закрити.
Справа №725/8540/24 від 28/11/2025
1. Предметом спору є вимога про знесення самочинно збудованих будівель (коридору та гардеробної) у квартирі відповідачів та демонтаж комори в коридорі загального користування.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки позивач не надав достатніх доказів порушення його прав самочинним будівництвом відповідачів. Суд зазначив, що право власності на спірні приміщення зареєстроване, земельна ділянка не належить позивачу, і немає доказів, що будівництво завдає шкоди підвальному приміщенню позивача. Суд також врахував, що комора в загальному коридорі є частиною квартири відповідачів згідно зі свідоцтвом про право на спадщину. Апеляційний суд погодився з цими висновками, підкресливши, що сам факт реконструкції без дозволу не є підставою для захисту права позивача за відсутності порушення його прав. Верховний Суд також підкреслив, що знесення самочинного об’єкта є крайнім заходом, який застосовується лише у разі неможливості усунення порушень іншим шляхом, і що позивач не довів порушення його прав.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.
Справа №577/5949/23 від 26/11/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку апеляційного суду щодо міри покарання, призначеної ОСОБА_6 за вчинення ряду злочинів, пов’язаних з наркотичними засобами, психотропними речовинами та прекурсорами.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін вирок апеляційного суду, погодившись з тим, що апеляційний суд обґрунтовано скасував застосування ст. 69 КК (призначення покарання нижче від найнижчої межі) до ОСОБА_6, оскільки не було встановлено обставин, які б істотно знижували тяжкість вчинених злочинів, враховуючи підвищену суспільну небезпечність діянь та особи засудженого, який вчинив низку тяжких і особливо тяжких злочинів, пов’язаних з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів, виготовленням у значних обсягах психотропних речовин з метою збуту. Суд касаційної інстанції зазначив, що апеляційний суд врахував усі пом’якшуючі обставини, але обґрунтовано визнав їх недостатніми для застосування ст. 69 КК, а призначене покарання є співмірним вчиненим злочинам та відповідає вимогам статей 50, 65 КК. Суд касаційної інстанції також підкреслив, що місцевий суд, застосовуючи ст. 69 КК, не врахував належним чином ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень.
3. Верховний Суд залишив вирок апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу засудженого – без задоволення.
Справа №990/171/25 від 20/11/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (ВККС) щодо результатів кваліфікаційного іспиту кандидатки на посаду судді апеляційного господарського суду та відмови у допуску до наступного етапу конкурсу.
2. Велика Палата Верховного Суду скасувала рішення суду першої інстанції, виходячи з того, що ВККС діяла в межах своїх дискреційних повноважень, встановлених законом, і не порушила процедуру кваліфікаційного оцінювання. Суд зазначив, що ВККС правомірно не відобразила в рішенні поелементне оцінювання практичного завдання, оскільки це не передбачено нормативними актами, а Методичні вказівки № 228/зп-24 мають допоміжний характер. Також, суд підкреслив важливість анонімності кваліфікаційного іспиту для забезпечення об’єктивності оцінювання і неприпустимість повторної перевірки робіт окремих конкурсантів за іншими правилами. Суд вказав, що не має повноважень переоцінювати роботи кандидатів або вказувати ВККС, які бали виставляти, оскільки це є дискрецією Комісії. Велика Палата наголосила, що прагнення до вдосконалення конкурсної процедури має втілюватися у внесенні змін до існуючого правового регулювання, а не шляхом судового втручання.
3. Суд задовольнив апеляційну скаргу ВККС та скасував рішення суду першої інстанції, відмовивши в задоволенні позову ОСОБА_1.
Справа №906/960/24 від 27/11/2025
1. Предметом спору є визнання незаконним та скасування рішення комісії АТ “Житомиробленерго” про нарахування обсягу та вартості необлікованої електричної енергії ФОП Мельнику О.М.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, якими частково задоволено заяву АТ “Житомиробленерго” про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, стягнувши з ФОП Мельника О.М. 20 000 грн. Суд виходив з того, що витрати на професійну правничу допомогу мають бути обґрунтованими, пропорційними та співмірними зі складністю справи, обсягом наданих послуг та їх необхідністю. Суд зазначив, що не є обов’язковими для суду зобов’язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, і суд повинен оцінювати витрати, враховуючи їх фактичне понесення та необхідність. Також, суд врахував, що ФОП Мельник О.М. не довів неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу, а лише заперечував проти їх відшкодування в повному обсязі. Суд касаційної інстанції підкреслив, що відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування частини третьої статті 27 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” не є підставою для скасування рішень судів попередніх інстанцій, оскільки суди правильно застосували статті 126, 129 ГПК України.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу ФОП Мельника О.М. без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №990/286/25 від 27/11/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (ВККС) про відмову у допуску до участі в доборі на посаду судді місцевого суду через неподання автобіографії.
2. Велика Палата Верховного Суду погодилась з рішенням суду першої інстанції та залишила в силі рішення ВККС, мотивуючи це тим, що подання повного переліку документів, включно з автобіографією, є обов’язковою умовою для допуску до добору на посаду судді, встановленою Законом України «Про судоустрій і статус суддів» та Законом України «Про запобігання корупції». Суд зазначив, що вимога про надання автобіографії слугує меті проведення спеціальної перевірки кандидатів на посади з підвищеним корупційним ризиком. Суд відхилив аргументи позивача про технічний збій, оскільки позивач не звертався до ВККС зі скаргами на технічні проблеми до моменту ухвалення рішення про відмову в допуску, і мав можливість перевірити комплектність документів до закінчення встановленого строку. Також суд підкреслив, що нормами чинного законодавства не передбачено можливості подання документів після визначеного строку. Суд вказав, що вимога щодо подання автобіографії передбачена прямими нормами чинного законодавства України, тому не може вважатися непропорційним заходом.
3. Суд вирішив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.
Справа №990/148/24 від 20/11/2025
Предметом спору у справі є оскарження рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (ВККСУ).
Велика Палата Верховного Суду залишила без змін рішення Касаційного адміністративного суду, відмовивши в задоволенні позову ОСОБА_1 до ВККСУ. Суд, ймовірно, погодився з висновками суду першої інстанції щодо правомірності рішення ВККСУ, враховуючи обставини справи та надані докази. У рішенні не наведено конкретних аргументів, якими керувався суд, але можна припустити, що суд дослідив процедуру прийняття рішення ВККСУ, повноваження комісії, а також дотримання прав позивача. Відсутність деталізації в тексті ускладнює повний аналіз мотивів суду, але загальний висновок полягає в тому, що суд не знайшов підстав для скасування рішення ВККСУ.
Суд постановив: апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду залишити без змін.
Справа №990SСGС/26/25 від 27/11/2025
Предметом спору є оскарження суддею ухвали Вищої ради правосуддя про залишення без розгляду його скарги на рішення Дисциплінарної палати ВРП щодо притягнення його до дисциплінарної відповідальності.
У рішенні не наведено аргументів суду, а лише зазначено, що скаргу задоволено, ухвалу ВРП скасовано та стягнуто судовий збір на користь скаржника. Відсутність мотивувальної частини не дозволяє зрозуміти, чому Велика Палата Верховного Суду прийняла саме таке рішення. Невідомо, чи були порушені процедурні питання при розгляді скарги судді ВРП, чи були інші підстави для скасування ухвали.
Суд задовольнив скаргу судді, скасував ухвалу Вищої ради правосуддя та стягнув витрати на сплату судового збору.
Справа №335/11858/24 від 01/12/2025
1. Предметом спору є визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на квартиру за банком, а також скасування відповідного реєстраційного запису.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення судів попередніх інстанцій, зазначивши, що банк належним чином повідомив позивача про необхідність усунення порушень за кредитним договором, надіславши вимогу за двома відомими адресами, що відповідає умовам договору та вимогам Закону України «Про іпотеку». Суд врахував, що хоча позивач і не отримала вимогу особисто, це сталося через закінчення терміну зберігання поштових відправлень, що не є перешкодою для звернення стягнення на предмет іпотеки. Також було встановлено, що квартира не є єдиним місцем проживання позивача, що виключає застосування мораторію на стягнення майна за валютними кредитами. Суд послався на попереднє рішення, яке набрало законної сили, де було встановлено факт направлення банком письмової вимоги про усунення порушень. Суд також зазначив, що позивач не надала доказів, які б спростували ці обставини.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №916/4768/24 від 19/11/2025
1. Предметом спору є стягнення з ТОВ “Велес-Агро ЛТД.” на користь АТ “ДТЕК Одеські електромережі” вартості необлікованої електричної енергії у зв’язку з виявленим порушенням ПРРЕЕ.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позову, оскільки акт про порушення, складений АТ “ДТЕК Одеські електромережі”, не відповідав вимогам ПРРЕЕ, зокрема, пункту 8.2.5, оскільки факт відмови представника споживача від підпису не був належним чином зафіксований. Суд зазначив, що відеозйомка, надана позивачем, не дозволяла ідентифікувати учасників події та підтвердити факт відмови від підпису акта. Крім того, суд касаційної інстанції вказав, що апеляційний суд обґрунтовано не взяв до уваги відеозйомку, оскільки вона була подана з порушенням процесуальних строків і без належного обґрунтування причин пропуску строку. Щодо посилання апеляційного суду на порушення пункту 8.4.10 ПРРЕЕ при розрахунку вартості необлікованої електроенергії, Верховний Суд визнав ці мотиви помилковими, оскільки вони не мали значення для вирішення спору, враховуючи недійсність акта про порушення.
3. Суд касаційної інстанції частково задовольнив касаційну скаргу АТ “ДТЕК Одеські електромережі”, змінивши мотивувальну частину постанови апеляційного суду, але залишивши рішення про відмову в позові без змін.
Справа №726/321/24 від 26/11/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо засудження особи за ч. 2 ст. 367 КК України (службова недбалість, що спричинила тяжкі наслідки).
2. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду, оскільки апеляційний суд, розглядаючи апеляційну скаргу захисника, не спростував належним чином доводи скарги щодо суперечностей у доказах, покладених в основу обвинувачення, зокрема, щодо розміру завданих збитків, встановлених різними експертизами та перевірками. Суд апеляційної інстанції не перевірив та повторно не дослідив документи, які мають ключове значення для встановлення розміру збитків, та не надав належної оцінки усім обставинам кримінального провадження, що є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. Суд касаційної інстанції вказав, що апеляційний суд не звернув уваги на суперечності у доказах, які покладено місцевим судом в обґрунтування доведення винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України. ВС наголосив на необхідності ретельної перевірки доводів апеляційних скарг та ухвалення законного та обґрунтованого судового рішення, яке відповідатиме вимогам статей 370, 419 КПК України.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду і призначив новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Справа №757/52192/23-ц від 12/11/2025
1. Предметом спору є поділ спільного майна подружжя, а саме квартири, двох машиномісць та трьох автомобілів, а також стягнення грошової компенсації за відчужену одним із подружжя квартиру без згоди іншого.
2. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині поділу автомобілів та стягнення грошової компенсації, виходив з того, що запропонований позивачем варіант поділу транспортних засобів є доцільним та справедливим, оскільки автомобілі Audi Q5 та Кіа Venga ще під час перебування у шлюбі за згодою сторін були зареєстровані за позивачем та фактично перебувають у її користуванні. Суд врахував, що на момент відчуження спірної квартири, позивач вже відкликала згоду на її продаж та повідомила про це відповідача, а також те, що відповідач не довів використання коштів від продажу квартири в інтересах сім’ї. Апеляційний суд також зазначив, що паперова копія електронного доказу (скріншоту листування) є допустимим доказом, якщо інша сторона не заперечує її достовірність та не вимагає надання оригіналу. Суд апеляційної інстанції, з метою забезпечення справедливого поділу майна, стягнув з відповідача на користь позивача грошову компенсацію за половину вартості відчуженої квартири та різницю у вартості іншого поділеного майна.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду в частині поділу автомобілів та стягнення грошової компенсації – без змін.
Справа №910/7803/25 від 01/12/2025
1. Предметом спору є забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти ТОВ “Спектрум Ессетс” в межах суми позовних вимог.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які частково задовольнили заяву АТ “Мегабанк” про забезпечення позову. Суд зазначив, що для забезпечення позову достатньо обґрунтованим є підтверджена доказами наявність обставин, з якими пов’язується застосування певного виду забезпечення позову. Суд також врахував, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів, відповідач має можливість розпорядитися своїми коштами та майном, що може ускладнити виконання майбутнього судового рішення. Суд підкреслив, що адекватність заходу забезпечення позову полягає в тому, що такі дії забезпечать реальне виконання судового рішення у разі задоволення позову, сприятимуть досягненню балансу інтересів сторін та забезпечать ефективний захист прав позивача. Суд відхилив аргументи скаржника про відсутність ризику невиконання судового рішення, вказуючи на те, що суди попередніх інстанцій правомірно застосували заходи забезпечення позову.
3. Суд вирішив залишити касаційну скаргу ТОВ “Спектрум Ессетс” без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.
Справа №757/32849/23-ц від 12/11/2025
1. Предметом спору є визнання частково недійсним попереднього договору купівлі-продажу квартири в частині положень, що передбачають штрафні санкції за односторонню відмову від договору.
2. Суд апеляційної інстанції, з яким погодився і Верховний Суд, дійшов висновку, що положення попереднього договору, які передбачають сплату штрафів або неустойки у разі односторонньої відмови покупця від договору, суперечать сутності неустойки, яка має бути пов’язана з порушенням зобов’язання, а не з правомірною відмовою від нього. Суд підкреслив, що свобода договору не є абсолютною і не дозволяє сторонам встановлювати умови, які суперечать сутності цивільно-правових інститутів або принципам справедливості та добросовісності. Також, суд зазначив, що встановлення нерівної відповідальності для сторін договору, коли покупець несе значні штрафні санкції, а продавець практично звільнений від відповідальності, вносить істотний дисбаланс у договірні відносини. Суд врахував, що такі умови є несправедливими, недобросовісними та порушують баланс інтересів сторін, що суперечить основним засадам цивільного законодавства. Суд також взяв до уваги попередні рішення Верховного Суду з аналогічних питань, підтверджуючи свою позицію щодо неприпустимості встановлення штрафів за правомірну відмову від договору.
3. Суд залишив в силі рішення апеляційного суду, яким визнано недійсними окремі пункти попереднього договору купівлі-продажу квартири, що передбачали штрафні санкції за односторонню відмову від договору.
Справа №345/6246/24 від 05/11/2025
Предметом спору є зняття арешту з нерухомого майна, а саме з 1/3 частки квартири та квартири, які належали померлому сину позивачки, на підставі того, що вона є спадкоємцем цього майна і арешт перешкоджає їй у реалізації прав власника.
Суд касаційної інстанції, розглядаючи справу, зосередився на питанні належного відповідача у справах про зняття арешту з майна, накладеного в межах виконавчого провадження щодо конфіскації майна на користь держави. Суд підкреслив, що належним відповідачем у таких справах є не відділ державної виконавчої служби, а відповідний територіальний орган Державної податкової служби України. Суд врахував, що позивачка не заявляла клопотання про заміну неналежного відповідача, тому суди попередніх інстанцій правильно відмовили в задоволенні позову, хоча й з інших мотивів. Суд також зазначив, що позивачка не позбавлена права звернутися до суду з аналогічним позовом до належного відповідача. Суд підтвердив, що спори щодо зняття арешту з майна, що ґрунтуються на праві власності, розглядаються в порядку цивільного судочинства. Суд відхилив доводи касаційної скарги щодо порушення правил юрисдикції, оскільки спір виник з цивільних правовідносин і стосується захисту права власності спадкоємця.
Верховний Суд постановив змінити рішення судів попередніх інстанцій, виклавши їх мотивувальні частини в новій редакції, але залишивши без змін рішення про відмову в задоволенні позову.
Справа №907/1051/24 від 27/11/2025
1. Предметом спору є зобов’язання страхової компанії прийняти та розглянути заяву про виплату страхового відшкодування, подану з пропуском річного строку.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, якими було відмовлено у задоволенні позову Департаменту патрульної поліції, мотивуючи це тим, що позивачем не надано доказів звернення до страхової компанії в межах встановленого законом строку, а також не доведено поважність причин пропуску цього строку. Суд зазначив, що право на отримання страхового відшкодування не є безумовним і пов’язане з поданням заяви у визначений строк. Суд також врахував попереднє рішення у справі №907/835/23, де вже було встановлено факт пропуску річного строку подання заяви. Суд касаційної інстанції підкреслив, що не може переоцінювати докази, які вже були оцінені судами попередніх інстанцій, і що доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з оцінкою обставин справи. Суд також зазначив, що суди попередніх інстанцій врахували висновки Великої Палати Верховного Суду щодо можливості отримання відшкодування у випадку добросовісної поведінки потерпілого та незалежних від нього причин пропуску строку, але в даному випадку такі обставини не були доведені.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу Департаменту патрульної поліції без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №483/1336/13-ц від 12/11/2025
Предметом спору є скасування розпорядження про передачу у власність земельної ділянки, визнання недійсним державного акта на право власності на землю та повернення цієї ділянки.
Велика Палата Верховного Суду скасувала рішення судів попередніх інстанцій, мотивуючи це необхідністю повного та всебічного з’ясування обставин справи. Суд зазначив, що суди попередніх інстанцій не дослідили належним чином докази, не встановили фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, та не надали їм належної правової оцінки. Зокрема, не було з’ясовано питання щодо правомірності вилучення спірної земельної ділянки з державної власності, її цільового призначення та можливості використання за призначенням після повернення. Також, суди не врахували можливі наслідки скасування рішень органів державної влади та визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку для прав та інтересів інших осіб.
Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та передав справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №917/977/23 від 19/11/2025
1. Предметом спору є оскарження ухвали про закриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи через надання боржником недостовірної інформації у деклараціях про майновий стан.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення судів попередніх інстанцій, які встановили, що боржник надав неповну та недостовірну інформацію у деклараціях про майновий стан за кілька років, що є порушенням вимог Кодексу України з процедур банкрутства (КУзПБ). Зокрема, боржник не зазначив відомості про наявну у власності земельну ділянку, не надав інформацію про нерухоме майно, яке перебувало у його власності згідно з рішеннями суду, та не відобразив інформацію про договори оренди нежитлових приміщень. Суд зазначив, що хоча боржник і подавав виправлені декларації, вони все одно містили недоліки. Суд наголосив, що добросовісність боржника є визначальним критерієм для оцінки обставин у справах про неплатоспроможність, і оскільки боржник не надав повної та достовірної інформації, це є підставою для закриття провадження у справі. Суд також відхилив доводи боржника про надмірний формалізм, оскільки провадження у справах про банкрутство має особливий процесуальний порядок.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №906/581/24 від 27/11/2025
1. Предметом спору є переведення прав та обов’язків покупця частки статутного капіталу, визнання реєстраційних дій недійсними та витребування частки статутного капіталу з чужого незаконного володіння.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд помилково вирішив, що позивач змінив предмет позову, коли уточнив позовні вимоги щодо визнання недійсними реєстраційних дій та витребування частки статутного капіталу, оскільки відповідачі у справі не змінювалися. Суд касаційної інстанції підкреслив, що апеляційний суд повинен був перевірити законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, чого зроблено не було. Також, суд касаційної інстанції вказав на те, що апеляційний суд вийшов за межі доводів апеляційної скарги, оскільки відповідач не обґрунтовував апеляційну скаргу доводами про прийняття / неприйняття місцевим господарським судом заяви позивача про уточнення позовних вимог. Суд касаційної інстанції наголосив на необхідності дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об’єктивності з’ясування обставин справи та оцінки доказів. Суд касаційної інстанції зазначив, що апеляційний суд порушив приписи чинного процесуального законодавства, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення цієї справи, що виключає справедливість постановленого судового рішення в розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №718/3668/24 від 26/11/2025
1. Предметом спору є вимога АТ «Українська залізниця» до ОСОБА_1 про звільнення самовільно зайнятої частини земельної ділянки та демонтаж незаконних споруд.
2. Суд касаційної інстанції скасував постанову апеляційного суду, залишивши в силі рішення суду першої інстанції, виходячи з того, що відповідач самовільно зайняла частину земельної ділянки, що перебуває у користуванні АТ «Укрзалізниця», та здійснила самочинне будівництво в охоронній зоні, що було підтверджено актом обстеження земельної ділянки та ухвалою суду в кримінальному провадженні. Суд зазначив, що апеляційний суд помилково надав вирішальне значення відсутності в ухвалі та акті обстеження точних розмірів самовільно зайнятої ділянки та споруд, оскільки сам факт неправомірного використання відповідачем чужої земельної ділянки був доведений. Суд касаційної інстанції підкреслив, що особа, яка використовує земельну ділянку з порушенням прав іншої особи, зобов’язана повернути її у придатний для використання стан, включаючи знесення незаконних споруд. Також, суд врахував, що відповідальність за доведення обставин справи покладається на сторони, і позивач надав достатньо доказів на підтвердження своїх вимог.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції, задовольнивши позов АТ «Українська залізниця».
Справа №916/4768/24 від 01/12/2025
Предметом спору було стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду, який частково задовольнив клопотання ТОВ “Велес-Агро ЛТД.” про стягнення витрат на правничу допомогу, зменшивши суму, заявлену до стягнення, зважаючи на складність справи, обсяг виконаних робіт адвокатом та час, витрачений на їх виконання. Суд врахував, що адвокат відповідача вже брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, сфера регулювання спірних правовідносин не є широкою, а зміст відзиву на апеляційну скаргу зводився до підтримки висновків суду першої інстанції. Суд також наголосив, що відшкодування витрат на правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, і зобов’язаний оцінювати розмір адвокатських витрат з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою, а також враховувати чи змінювалася правова позиція сторін у справі в судах кожної з окремих інстанцій. Суд вказав, що не зобов’язаний присуджувати стороні всі її витрати на адвоката, якщо встановить, що розмір гонорару є завищеним щодо іншої сторони спору.
Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а додаткову постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №306/762/24 від 24/11/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо засудження особи за терористичний акт та незаконне поводження з вибуховими пристроями.
2. Суд касаційної інстанції залишив вирок без змін, оскільки суди попередніх інстанцій правильно встановили фактичні обставини справи та дали їм належну юридичну оцінку. Суд зазначив, що дії засудженого були спрямовані на порушення громадської безпеки та вплив на рішення органу місцевого самоврядування, що відповідає ознакам терористичного акту. Суд також відхилив доводи захисту про необхідну оборону, оскільки не було встановлено суспільно небезпечного посягання, яке б вимагало негайного відвернення. Крім того, суд відхилив аргументи про недопустимість доказів та необхідність проведення додаткової експертизи, оскільки вони не впливають на законність та обґрунтованість судових рішень. Суд апеляційної інстанції правомірно відмовив у повторному дослідженні доказів, оскільки сторона захисту не навела переконливих підстав для цього.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №902/1180/24 від 20/11/2025
1. Предметом спору є оскарження постанови апеляційного господарського суду про закриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення апеляційного суду, зазначивши, що боржник не надав повної та достовірної інформації про свій майновий стан, зокрема, не відобразив відомості про залишки грошових коштів за певний період, що унеможливлює встановлення реального майнового стану боржника та членів його сім’ї; запропонований план реструктуризації передбачав списання 99,43% боргів, що свідчить про намагання ухилитися від оплати боргів, а не про їх реструктуризацію; боржник не надав належних доказів щодо своїх доходів, що викликає сумніви щодо джерел його існування; і, як наслідок, відсутній погоджений план реструктуризації боргів. Суд наголосив, що процедура неплатоспроможності не є механізмом для списання боргів, а вимагає сумлінної співпраці боржника та врахування інтересів кредиторів. Враховуючи недобросовісну поведінку боржника, суд дійшов висновку про правомірність закриття провадження у справі.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду про закриття провадження у справі про неплатоспроможність – без змін.
Справа №331/8204/16-ц від 19/06/2024
1. Предметом спору є визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, визнання права власності на квартиру та витребування майна з чужого незаконного володіння.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд, закриваючи апеляційне провадження, не врахував, що на час ухвалення рішення судом першої інстанції, особа, яка подала апеляційну скаргу, була власником спірної квартири на підставі договору купівлі-продажу, укладеного з попереднім відповідачем. Апеляційний суд не дав належної оцінки цим доводам апеляційної скарги, що свідчить про порушення норм процесуального права. Суд касаційної інстанції наголосив, що апеляційний суд має з’ясувати, чи зачіпає оскаржуване судове рішення безпосередньо права та обов’язки заявника, і лише після цього вирішити питання про скасування судового рішення або закриття апеляційного провадження. Верховний Суд підкреслив, що право на апеляційне оскарження мають особи, на чиї права та обов’язки впливає судове рішення, і апеляційний суд повинен був це врахувати.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та передав справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Справа №990/171/25 від 20/11/2025
Предметом спору є оскарження рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (ВККСУ).
Велика Палата Верховного Суду, задовольняючи апеляційну скаргу ВККСУ, виходила з того, що рішення ВККСУ було прийнято правомірно. Суд зазначив, що ВККСУ діяла в межах своїх повноважень, визначених законом “Про судоустрій і статус суддів”, та дотрималася процедури прийняття рішення. Також, Велика Палата врахувала надані ВККСУ докази, які підтверджують обґрунтованість прийнятого рішення. Суд взяв до уваги необхідність забезпечення незалежності судової влади та недопущення зловживань з боку суддів. Крім того, Велика Палата наголосила на важливості дотримання етичних норм поведінки суддями та їх відповідності високим стандартам професійної діяльності. Суд також зазначив, що попереднє рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду було помилковим, оскільки не враховувало всіх обставин справи та доказів, наданих ВККСУ.
Суд вирішив апеляційну скаргу Вищої кваліфікаційної комісії суддів України задовольнити, рішення Касаційного адміністративного суду скасувати та відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1.
Справа №405/4442/22 від 26/11/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку та ухвали щодо засудження особи за незаконне зберігання боєприпасів (ч. 1 ст. 263 КК України).
2. Суд касаційної інстанції залишив чинним вирок, але пом’якшив покарання, виходячи з наступних аргументів:
* Суди попередніх інстанцій обґрунтовано визнали особу винною у незаконному зберіганні боєприпасів, спираючись на зібрані докази, зокрема протокол огляду місця події та висновок експертизи.
* Суд погодився з тим, що добровільної здачі боєприпасів не було, оскільки особа повідомила про їх наявність лише після запитань поліції, а не з власної ініціативи.
* Відсутність перекладача не порушила право на захист, оскільки особа тривалий час проживає в Україні, має освіту та не висловлювала труднощів у розумінні мови під час судового процесу.
* Суд визнав можливим пом’якшити покарання до мінімального строку, враховуючи наявність у особи двох неповнолітніх дітей та позитивні характеристики.
3. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу, змінивши судові рішення в частині призначеного покарання, пом’якшивши його до 3 років 1 місяця позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 рік, а в решті залишив судові рішення без змін.
Справа №752/3128/25 від 01/12/2025
1. Предметом спору є розірвання договору про участь у Фонді фінансування будівництва (ФФБ), стягнення сплачених коштів та пені з фінансової компанії, як правонаступника банку.
2. Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи частково заяву про забезпечення позову, виходив з того, що позивач належно обґрунтував ризики невиконання судового рішення відповідачем, навівши інформацію про фінансові порушення та значну кількість судових справ, де відповідач виступає боржником. Суд врахував відсутність у відповідача нерухомого майна, що підвищує ризик невиконання рішення суду у разі задоволення позову. Апеляційний суд наголосив, що накладення арешту на грошові кошти в межах суми позовних вимог, за винятком обов’язкових платежів, є адекватним і співмірним заходом, який забезпечить збереження активів для виконання судового рішення та не порушить фінансову діяльність відповідача. Суд також зазначив, що такі заходи є тимчасовими та діють до вирішення спору по суті. Верховний Суд погодився з такими висновками апеляційного суду.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін.
Справа №308/15141/18 від 25/11/2025
1. Предметом спору є витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння на користь держави.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення апеляційного суду, виходячи з того, що спірна земельна ділянка належить до земель оборони, які не можуть передаватися у приватну власність, і що Ужгородська міська рада, надаючи цю ділянку у власність ОСОБА_1, перевищила свої повноваження. Суд врахував висновок експерта, який підтвердив накладення спірної ділянки на землі оборони, та встановив, що витребування ділянки є пропорційним втручанням, оскільки відповідає легітимній меті забезпечення обороноздатності держави. Суд відхилив аргументи касаційної скарги щодо неналежного засвідчення копій документів, поданих прокурором, та порушення строків подання доказів, зазначивши, що ці порушення не були суттєвими та не вплинули на правильність вирішення справи по суті. Також суд вказав, що відповідач не надав доказів, які б спростовували висновки експертизи або ставили під сумнів достовірність поданих прокурором документів.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №642/1553/24 від 26/11/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо засудження особи за незаконний збут психотропної речовини.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін судові рішення попередніх інстанцій, погодившись з їх висновками про доведеність вини засудженої. Суд зазначив, що внесення відомостей до ЄРДР було здійснено правомірно на підставі заяви громадянки, яка підтвердила факт звернення до поліції. Також суд відхилив доводи про провокацію злочину, оскільки не було встановлено спонукання засудженої до вчинення злочину працівниками поліції, а оперативна закупка була проведена на підставі постанови прокурора. Суд також врахував, що засуджена підтвердила факт збуту психотропної речовини на відеозапису. Крім того, суд вказав, що відсутність протоколу впізнання особи не є порушенням, оскільки прокурор не зобов’язаний долучати всі зібрані докази, а реалізація права на мовчання не є доказом вини.
3. Верховний Суд залишив вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу захисника – без задоволення.
Справа №489/3282/23 від 25/11/2025
1. Предметом спору є встановлення факту непроживання особи зі спадкодавцем та виключення її з числа спадкоємців.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що вимога про встановлення факту постійного непроживання зі спадкодавцем та виключення з числа спадкоємців не є належним способом захисту в розумінні статті 16 ЦК України, оскільки такий факт підлягає встановленню при вирішенні спадкового спору, а не як окрема позовна вимога. Суд зазначив, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, а також від характеру його порушення, і такий спосіб має бути ефективним. Суд також врахував, що позивач вже звертався до суду з вимогою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, в задоволенні якої було відмовлено, а відповідач, в свою чергу, звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті свого батька у встановлений законом строк. Суд касаційної інстанції відхилив доводи касаційної скарги про незабезпечення повного та всебічного розгляду справи, оскільки вважає, що суди встановили обставини справи в достатньому обсязі для правильного її вирішення.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої та апеляційної інстанцій – без змін.
Справа №914/1255/24 від 19/11/2025
1. Предметом спору є оскарження ТОВ “Платинум і компанія” відмови АТ “Кредобанк” від укладення договору банківського рахунку та визнання недійсним висновку банку про встановлення позивачу неприйнятно високого ризику.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення попередніх судів, виходячи з того, що банки, як суб’єкти первинного фінансового моніторингу, мають право відмовляти у встановленні ділових відносин з клієнтами, яким встановлено неприйнятно високий ризик, згідно із Законом України “Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення”. Суд зазначив, що банк обґрунтовано встановив ТОВ “Платинум і компанія” неприйнятно високий ризик на основі аналізу інформації про кримінальні провадження, в яких фігурували товариство та його керівник, журналістські розслідування, виписки з інших банків та інформацію про контрагентів, що фігурують у кримінальних провадженнях. Суд також врахував, що позивач не надав достатніх доказів протиправності рішення банку про віднесення його до категорії з неприйнятно високим ризиком. Крім того, суд вказав на неприпустимість подвоєння судового процесу, оскільки в іншому провадженні розглядається справа про зобов’язання банку укласти договір банківського рахунку. Суд відхилив аргументи скаржника про необхідність відступу від попередньої правової позиції Верховного Суду щодо неефективності оскарження висновку банку про високий ризик, оскільки не було надано достатніх обґрунтувань для такого відступу.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ТОВ “Платинум і компанія” без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №362/6352/18 від 07/08/2024
1. Предметом спору є визнання недійсним рішення сільської ради про передачу земельної ділянки у приватну власність та скасування державної реєстрації права власності на цю ділянку.
2. Суд касаційної інстанції, розглядаючи справу, погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що рішення сільської ради про передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_2 було прийнято з порушенням прав ОСОБА_1, оскільки ділянка, передана у власність ОСОБА_2, накладалася на ділянку, яка перебувала у користуванні ОСОБА_1 на підставі рішення органу місцевого самоврядування. Суд також підкреслив, що скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_2 є належним способом захисту прав ОСОБА_1, оскільки така реєстрація порушує його право користування земельною ділянкою. Водночас, суд касаційної інстанції не погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій в частині скасування рішення сільської ради про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, оскільки вважає, що такий спосіб захисту не є ефективним, оскільки надання дозволу на розробку проекту землеустрою не є правовстановлюючим актом і не гарантує набуття права власності на землю.
3. Суд касаційної інстанції частково задовольнив касаційну скаргу, скасувавши рішення судів попередніх інстанцій в частині скасування рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою та відмовив у задоволенні позову в цій частині, а в іншій частині рішення судів попередніх інстанцій залишив без змін.
Справа №483/1336/13-ц від 12/11/2025
1. Предметом спору є скасування розпорядження районної державної адміністрації про передачу у власність земельної ділянки та визнання недійсним державного акта на право власності на цю ділянку.
2. Суд прийняв рішення про перегляд справи за виключними обставинами, оскільки Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) встановив порушення Україною статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у цій справі, а саме порушення права на мирне володіння майном. ЄСПЛ вказав на сумнівність законності втручання у право власності заявника, оскільки межі прибережної захисної смуги не були офіційно оформлені, а земельна ділянка знаходилася лише частково в межах цієї смуги. Також ЄСПЛ наголосив на відсутності будь-якої компенсації за вилучену земельну ділянку, що становить непропорційний тягар для заявника. Велика Палата Верховного Суду зазначила, що національні суди не проаналізували питання щодо наявності підстав для припинення права власності заявника та пропорційності втручання у його право на мирне володіння майном. Враховуючи висновки ЄСПЛ, Велика Палата Верховного Суду вирішила, що для правильного вирішення справи необхідно встановити певні обставини та перевірити докази, що перебуває поза межами її повноважень як суду касаційної інстанції.
3. Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій і передав справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №340/1966/24 від 01/12/2025
1. Предметом спору є оскарження дій Головного управління Пенсійного фонду України щодо обмеження розміру пенсії позивача на суму підвищення, встановленого постановою Кабінету Міністрів України про індексацію пенсій у 2024 році.
2. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій, оскільки вони порушили норми процесуального права, зокрема принцип диспозитивності, передбачений Кодексом адміністративного судочинства України, згідно з яким суд розглядає справу в межах позовних вимог, заявлених позивачем. Суди попередніх інстанцій розглянули позовні вимоги, застосувавши нормативно-правовий акт, який не регулює питання нарахування та виплати підвищення пенсії, про яке просив позивач, а саме застосували постанову про індексацію пенсій за 2023 рік замість постанови за 2024 рік, на яку посилався позивач. Також суди не з’ясували належним чином обставини справи, що мають значення для правильного вирішення спору. Враховуючи зазначені порушення, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції для встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
3. Верховний Суд скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №320/16030/23 від 01/12/2025
1. Предметом спору є оскарження ТОВ ВКФ «Сервісшина» ЛТД містобудівних умов та обмежень (МУО) на реконструкцію нежитлових будівель під житловий комплекс з паркінгом, виданих Департаментом містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради, в частині обмеження висотності забудови та вимог щодо погодження проектної документації з органами охорони культурної спадщини.
2. Верховний Суд встановив, що суди попередніх інстанцій не повно з’ясували обставини справи, зокрема, чи знаходиться земельна ділянка в межах історичного ареалу Києва, що має значення для визначення обмежень забудови. Суд зазначив, що суди попередніх інстанцій дійшли суперечливих висновків щодо знаходження земельної ділянки в межах історичного ареалу, що суперечить вимогам до обґрунтованості судових рішень. Також, суди не врахували попередні висновки Верховного Суду щодо застосування законодавства про охорону культурної спадщини у разі знаходження ділянки в історичному ареалі. Крім того, суди не врахували актуальні вимоги містобудівного законодавства на місцевому рівні при встановленні висотності об’єкта проектування. Суд також вказав на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, зокрема, неналежне проведення підготовчого судового засідання.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №240/10631/25 від 01/12/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення Головного управління Пенсійного фонду України щодо відмови у нарахуванні та виплаті доплати до пенсії, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 713, та компенсації за порушення строків виплати.
2. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, оскільки суд апеляційної інстанції правомірно повернув апеляційну скаргу позивачу через пропуск строку на апеляційне оскарження та неусунення недоліків. Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд належним чином надіслав ухвалу про залишення апеляційної скарги без руху на адресу, вказану позивачем у позовній заяві та апеляційній скарзі. Незважаючи на незначні розбіжності в поштовому індексі, суд врахував інформацію з офіційного сайту “Укрпошти” та факт отримання позивачем інших судових рішень, надісланих на ту ж адресу. Крім того, суд зазначив, що позивач повторно подав апеляційну скаргу, яка була розглянута апеляційним судом, що свідчить про можливість реалізації права на апеляційне оскарження.
3. Верховний Суд ухвалив залишити ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду без змін, а касаційну скаргу ОСОБА_1 – без задоволення.
Справа №240/21422/24 від 28/11/2025
1. Предметом спору було оскарження бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України щодо нарахування та виплати разової грошової допомоги до Дня Незалежності України за 2024 рік члену сім’ї загиблого ветерана війни у розмірі п’яти мінімальних пенсій за віком.
2. Верховний Суд, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій, керувався тим, що держава має право вирішувати соціальні питання на власний розсуд, базуючись на фінансово-економічних можливостях, і може перерозподіляти видатки для збереження балансу між інтересами особи та суспільства. Суд зазначив, що виплата до Дня Незалежності України, хоч і відрізняється назвою, по суті є щорічною разовою грошовою допомогою, а приурочення її до іншої дати та зміна порядку визначення розміру не змінюють її природи як одного з видів соціальної допомоги. Суд також врахував, що в умовах воєнного стану пріоритетним є фінансування Збройних Сил України, що може впливати на збалансованість державного бюджету. Верховний Суд підкреслив, що Верховна Рада України внесла зміни до Закону “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, врегулювавши порядок надання щорічної разової грошової виплати, і до спірних правовідносин підлягають застосуванню саме ці правила. Суд також взяв до уваги висновки Великої Палати Верховного Суду у зразковій справі №440/14216/23.
3. Суд ухвалив рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБИ_1.
Справа №990/77/25 від 26/11/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (ВККС) про невідповідність судді займаній посаді та внесення подання про його звільнення.
2. Суд обґрунтував своє рішення тим, що ВККС діяла в межах повноважень, визначених Законом України “Про судоустрій і статус суддів”, зокрема, пленарний склад ВККС правомірно ухвалив рішення, враховуючи висновок Громадської ради доброчесності (ГРД) про невідповідність судді критеріям професійної етики та доброчесності. Суд зазначив, що процедура оцінювання була проведена згідно з чинним законодавством, а посилання позивача на порушення порядку голосування не впливають на правомірність рішення. Також суд вказав, що доводи позивача щодо незгоди з мотивами рішення є передчасними, оскільки їх має розглянути Вища рада правосуддя (ВРП). Суд врахував зміни в законодавстві, внесені Законом №3511-IX, які передбачають можливість ухвалення рішення пленарним складом ВККС за наявності негативного висновку ГРД. Суд відзначив, що висновки Великої Палати Верховного Суду у справі №9901/198/20 не можуть бути безумовно застосовані, оскільки стосуються іншого правового регулювання.
3. Суд відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
Справа №240/22/19 від 01/12/2025
Предметом спору є оскарження ухвали апеляційного суду про повернення апеляційної скарги у зв’язку з несплатою судового збору.
Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду, зазначивши, що за подання апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції, якою відмовлено у задоволенні заяви про зміну способу виконання судового рішення, необхідно сплатити судовий збір. Суд підкреслив, що пільги щодо сплати судового збору, визначені законом, не передбачають звільнення від сплати збору в даному випадку. Також, суд вказав, що не усунення недоліків апеляційної скарги (несплата судового збору) у встановлений строк є підставою для її повернення. Верховний Суд відхилив посилання скаржника на попередні висновки Верховного Суду, оскільки вони стосувалися іншого питання – сплати судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції з питань судового контролю за виконанням рішення суду, що не охоплює питання зміни способу і порядку виконання судового рішення.
Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №380/15114/25 від 01/12/2025
1. Предметом спору є оскарження дій державного реєстратора щодо державної реєстрації приватної агрофірми “Нива” та вимоги щодо внесення змін до державного реєстру.
2. Суд, відмовляючи у відкритті провадження, виходив з того, що спір не є публічно-правовим, оскільки виник у сфері державної реєстрації юридичної особи, засновником якої не є позивач, і пов’язаний зі встановленням недійсності правочину, проведеного державним реєстратором. Суд зазначив, що визначальною ознакою адміністративної юрисдикції є суть спору, і якщо спір обумовлений порушенням приватного права чи інтересу, він має приватноправовий характер, навіть якщо до порушення призвели управлінські дії суб’єктів владних повноважень. Суд також врахував, що спір не пов’язаний із захистом прав позивача у сфері публічно-правових відносин, а спрямований на поновлення його прав як члена агроспілки “Нива”. Суд підкреслив, що сам факт участі суб’єкта владних повноважень у спорі не робить його автоматично публічно-правовим. Суд вказав, що такі спори підлягають розгляду в порядку господарського судочинства, оскільки стосуються корпоративних відносин.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін, підтвердивши відмову у відкритті провадження в адміністративній справі.
