1. Предметом спору є визнання недійсним договору іпотеки, укладеного без згоди одного із співвласників майна.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки позивач не надала достатніх доказів того, що банк, укладаючи договір іпотеки, діяв недобросовісно, тобто знав або повинен був знати, що майно є спільною сумісною власністю і що згоди іншого співвласника на передачу майна в іпотеку не було отримано; суд врахував, що презумпція згоди одного з подружжя на розпорядження спільним майном діє на користь добросовісного набувача; суди попередніх інстанцій встановили, що чоловік позивачки надав банку неправдиві відомості про те, що земельна ділянка є його приватною власністю, а не спільною сумісною власністю, і що відсутні особи, які могли б оспорити право власності на це майно; суд касаційної інстанції зазначив, що не може переоцінювати докази та встановлювати нові обставини справи. **** Суд також послався на постанову Великої Палати Верховного Суду, в якій зазначено, що відсутність згоди одного зі співвласників на укладення правочину щодо спільного майна є підставою для визнання такого правочину недійсним лише у випадку недобросовісності третьої особи (контрагента за договором).
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
