1. Предметом спору є стягнення заборгованості з оплати послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління, а саме 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих у зв’язку з простроченням оплати.
2. Суд касаційної інстанції, розглядаючи справу, зосередився на питанні правомірності зменшення судами попередніх інстанцій розміру 3% річних, які підлягали стягненню з відповідача за прострочення виконання грошового зобов’язання. Суд врахував, що суди попередніх інстанцій зменшили розмір відсотків, посилаючись на практику Великої Палати Верховного Суду щодо можливості зменшення розміру процентів річних, зважаючи на обставини справи, зокрема, важливість відповідача як об’єкта критичної інфраструктури, проведення ним відновлювальних робіт та несвоєчасність платежів інших учасників ринку. **** Проте, Верховний Суд взяв до уваги більш пізню позицію Великої Палати Верховного Суду, згідно з якою 3% річних є мінімальним розміром процентів, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов’язання боржником, і цей розмір не підлягає зменшенню судом.
3. Верховний Суд скасував рішення попередніх інстанцій в частині відмови у стягненні 3% річних та ухвалив нове рішення про задоволення позову в цій частині, стягнувши з відповідача на користь позивача 218 265,41 грн 3% річних та судові витрати.
