1. Предметом спору є оскарження бездіяльності відповідача щодо відмови у перерахунку та виплаті грошового забезпечення позивачу, а також зобов’язання здійснити такий перерахунок та виплату.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що суди попередніх інстанцій помилково застосували норми щодо строків звернення до суду, не врахувавши тривалість правовідносин, які виникли до та після внесення змін до статті 233 Кодексу законів про працю України (КЗпП). Суд зазначив, що необхідно було розділити спірний період на дві частини: до 19 липня 2022 року (дата набрання чинності змін до КЗпП) та після цієї дати, застосовуючи відповідні редакції статті 233 КЗпП. Також, суди не перевірили належним чином обставини отримання позивачем грошового атестату, з яким вони пов’язали початок перебігу строку звернення до суду. **:** Суд відступив від попередніх висновків Верховного Суду щодо застосування статті 233 КЗпП України у подібних справах, вказавши на необхідність врахування тривалості правовідносин та періодів дії різних редакцій цієї статті.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
