1. Предметом спору є бездіяльність військової частини щодо ненарахування та невиплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
2. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій, оскільки вони невірно застосували статтю 117 КЗпП України щодо визначення розміру компенсації за несвоєчасний розрахунок при звільненні, не врахувавши правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 жовтня 2025 року у справі №489/6074/23, а також не встановили всі обставини, необхідні для правильного розрахунку компенсації, зокрема, розмір середнього заробітку за час затримки, загальний розмір належних виплат при звільненні та частку несвоєчасно виплачених коштів. Суд наголосив, що компенсація має бути пропорційною до розміру невиплачених сум і відповідати принципам розумності, справедливості та пропорційності, а суди повинні оцінювати обставини справи для визначення справедливого розміру компенсації, враховуючи поведінку сторін та інші важливі фактори. **** Суд зазначив, що Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку касаційного суду у постанові від 06 грудня 2024 року у справі №440/6856/22, наголосивши на необхідності застосування принципу пропорційності при визначенні розміру компенсації.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції для встановлення всіх необхідних обставин та правильного застосування статті 117 КЗпП України.
