Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) виніс рішення у справі *Маслова та інші проти Росії*, що стосується численних заяв, пов’язаних з придушенням антивоєнних протестів у Санкт-Петербурзі. Заявники, організатори та учасники цих публічних зібрань, стверджували, що Росія непропорційно застосувала до них заходи за порушення обмежень, пов’язаних з COVID-19. ЄСПЛ розглянув, чи ці заходи, включаючи арешти та адміністративні засудження, порушували статтю 11 Конвенції, яка гарантує свободу зібрань. Суд встановив, що заходи дійсно були непропорційними та не були “необхідними в демократичному суспільстві”, таким чином порушуючи статтю 11. Крім того, Суд виявив порушення, пов’язані з незаконним затриманням, відсутністю неупередженості в адміністративних провадженнях та відсутністю зупиняючої дії апеляцій на рішення про адміністративне затримання. Суд присудив кожному заявнику від 4000 до 5000 євро відшкодування збитків.
Рішення структуровано наступним чином: воно починається з процедури, в якій викладено походження справи та повідомлення Російського уряду. Розділ фактів коротко описує заявників та їхні скарги. Розділ “Право” включає об’єднання заяв через їхню схожу тематику та підтверджує юрисдикцію Суду, оскільки події відбулися до того, як Росія перестала бути стороною Конвенції. Основна частина рішення стосується передбачуваного порушення статті 11, посилаючись на усталену судову практику щодо свободи зібрань та пропорційності. Потім розглядаються інші передбачувані порушення відповідно до усталеної судової практики, після чого робиться заява про відсутність необхідності окремо розглядати решту скарг за статтею 6 Конвенції. Нарешті, розглядається застосування статті 41 щодо справедливої сатисфакції, присуджуючи грошову компенсацію заявникам. Рішення посилається на попередню судову практику, зокрема *Немитов та інші проти Росії*, на підтримку своїх висновків.
Найважливішим положенням цього рішення є підтвердження того, що обмеження, накладені на публічні зібрання, особливо в контексті заходів щодо COVID-19, були непропорційними та порушували статтю 11 Конвенції. Це підтверджує важливість свободи зібрань, навіть під час криз у сфері охорони здоров’я, і створює прецедент для оцінки необхідності та пропорційності обмежень, накладених на такі свободи. Рішення також висвітлює питання незаконного затримання та справедливості адміністративних проваджень у Росії, присуджуючи компенсацію заявникам за ці порушення. Це рішення може бути актуальним для майбутніх справ, пов’язаних з обмеженнями свободи зібрань, особливо в контексті надзвичайних заходів або ситуацій, що впливають на громадян України, які брали участь в антивоєнних протестах.
