Справа №296/5175/23 від 19/11/2025
1. Предметом спору є стягнення боргу за договором позики та звернення стягнення на предмет іпотеки.
2. Верховний Суд підтримав рішення апеляційного суду, який скасував зупинення виконання рішення суду першої інстанції щодо звернення стягнення на іпотеку, оскільки спір виник не з споживчого кредиту, а з договору позики між фізичними особами, на які не поширюються обмеження воєнного стану, встановлені в Законі України “Про іпотеку”. Суд також погодився з відмовою у відкритті апеляційного провадження за скаргою відповідача, оскільки він знав про розгляд справи, але не надав поважних причин пропуску строку на оскарження. ВС також підтримав закриття апеляційного провадження за скаргою дружини відповідача, оскільки рішення суду не стосувалося її прав, оскільки квартира була особистою власністю чоловіка, отриманою за договором дарування, і тому її згода на іпотеку не була потрібна. Суд касаційної інстанції підкреслив неприпустимість зловживання процесуальними правами та необхідність добросовісного користування ними.
3. Верховний Суд залишив касаційні скарги без задоволення, а рішення апеляційного суду – без змін.
Справа №725/2119/23 від 25/11/2025
1. Предметом спору є витребування квартири з чужого незаконного володіння.
2. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, виходив з того, що ТОВ «ФК «Інвент» правомірно звернуло стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку, оскільки договір іпотеки містив відповідне застереження, а позивач був належним чином повідомлений про необхідність усунення порушення зобов’язання, хоча і не отримав вимоги через власну недбалість або ухилення. Суд зазначив, що ТОВ «ФК «Інвент» вжило усіх заходів для повідомлення боржника належним чином про заборгованість, провело оцінку іпотечного майна, яка була чинною на момент переходу права власності, а звіт про оцінку майна було надано реєстратору. Апеляційний суд вказав, що ОСОБА_2 є добросовісним набувачем спірної квартири, що виключає можливість її витребування на підставі статті 388 Цивільного кодексу України. Верховний Суд погодився з цими висновками, підкресливши, що іпотекодержатель дотримався процедури належного надсилання вимоги про усунення порушення, а повернення кореспонденції з відмітками про закінчення терміну зберігання та відмову свідчить про ухилення позивача від її отримання.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №607/3998/22 від 25/11/2025
1. Предметом спору є визнання недійсною приватизації квартири, скасування свідоцтва про право власності та відповідного розпорядження органу приватизації, оскільки позивач вважає, що її право на приватизацію було порушено.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки позивач пропустила строк позовної давності, встановлений законодавством, і не надала доказів поважності причин пропуску цього строку; суд зазначив, що позивач, будучи зареєстрованою у спірній квартирі, мала можливість дізнатися про те, що квартира була приватизована лише на батька, і своєчасно звернутися до суду; суд також врахував, що позивач не надала доказів існування об’єктивних перешкод для звернення до суду протягом тривалого часу після приватизації квартири; суд послався на правову позицію Великої Палати Верховного Суду про те, що сплив позовної давності є самостійною підставою для відмови в позові, якщо про це заявила інша сторона у справі.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №947/20930/22 від 25/11/2025
1. Предметом спору є встановлення факту проживання однією сім’єю без реєстрації шлюбу, визнання квартири спільною сумісною власністю та визнання права власності на 1/2 частку квартири.
2. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, виходив з того, що позивач та померла проживали однією сім’єю без реєстрації шлюбу, що було встановлено рішенням суду першої інстанції, яке не було оскаржено відповідачем в апеляційному порядку в цій частині. Відповідно до статті 74 Сімейного кодексу України, майно, набуте жінкою та чоловіком, які проживають однією сім’єю без реєстрації шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю. Відповідач не спростував презумпцію спільності права власності на спірну квартиру, а тому вона підлягає поділу між позивачем та спадкоємцем померлої. Суд також зазначив, що вимога про встановлення факту проживання однією сім’єю без реєстрації шлюбу не є належним способом захисту порушених прав, а ефективним способом захисту є саме вирішення вимоги про поділ спільного сумісного майна. Суд касаційної інстанції погодився з такими висновками апеляційного суду, зазначивши, що вони відповідають нормам матеріального та процесуального права.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін.
Справа №569/12980/19 від 25/11/2025
1. Предметом спору є визнання протиправною бездіяльності Рівненського регіонального управління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» щодо нездійснення відшкодування частини відсотків за кредитним договором.
2. Суд касаційної інстанції залишив в силі рішення апеляційного суду, яким було скасовано рішення суду першої інстанції та відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1. Суд апеляційної інстанції обґрунтовано виходив з того, що у Фонду не було обов’язку здійснювати часткову компенсацію відсотків за другим траншем кредиту, оскільки цей транш був наданий на рефінансування попередньої заборгованості. Зобов’язання за першим траншем кредиту припинилися у зв’язку з їх належним виконанням. Важливо, що договір про часткову компенсацію відсоткової ставки за другим траншем між Фондом та позивачем не укладався, а договір від 07 грудня 2005 року таких положень не містить. Верховний Суд погодився з цими висновками, зазначивши, що апеляційний суд належним чином дослідив наявні у справі докази та дійшов обґрунтованого висновку.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а постанову Рівненського апеляційного суду від 16 травня 2024 року – без змін.
Справа №369/11128/22 від 19/11/2025
1. Предметом спору є витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння на користь держави, оскільки прокуратура вважала, що ці ділянки були незаконно відведені у приватну власність за рахунок земель державної власності, на яких розташовані об’єкти нерухомості, що належать державі.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки прокурор не довів, що спірні земельні ділянки на момент їх передачі громадянам належали до земель, які використовувалися для потреб центрального органу виконавчої влади, а також не надав достатніх доказів розташування на цих ділянках об’єктів нерухомості державної форми власності. Суд також врахував, що відповідачі є добросовісними набувачами, які придбали земельні ділянки на підставі офіційної інформації з Державного земельного кадастру та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, і витребування ділянок порушить справедливий баланс між інтересами держави та майновими правами власників. Суд послався на практику Великої Палати Верховного Суду та Європейського суду з прав людини щодо захисту права власності, наголошуючи на неприпустимості непропорційного втручання у майнові права добросовісних набувачів. Суд зазначив, що покладання на добросовісних набувачів відповідальності за порушення, допущені іншими особами, є неприйнятним і покладає на них надмірний тягар.
3. Суд відмовив у задоволенні позову про витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння.
Справа №758/17584/21 від 19/11/2025
1. Предметом спору є визнання майнових прав на об’єкт незавершеного будівництва, а саме квартиру, на яку позивач вважає, що має право як пайовик.
2. Суд апеляційної інстанції скасував рішення суду першої інстанції та задовольнив позовні вимоги, виходячи з того, що договір про пайову участь у будівництві містить пункт про сплату пайовиком коштів в повному обсязі, що підтверджено ТОВ «БІК «Інтербудінвест», а ТОВ «ІБФ «АВМ» не заперечувало факту, що позивач є пайовиком. Крім того, договір не передбачає можливості одностороннього розірвання, а будівництво не завершено. Суд касаційної інстанції погодився з цими висновками, зазначивши, що ТОВ «ІБФ «АВМ» є належним відповідачем у справі, оскільки саме воно є забудовником об’єкта. Хоча суд апеляційної інстанції не вирішив питання про застосування позовної давності, Верховний Суд усунув цей недолік, зазначивши, що заява про застосування позовної давності не містила обґрунтувань. Також, Верховний Суд зазначив, що відсутність електронних підписів всіх суддів на електронній копії рішення не є підставою для скасування, якщо паперова версія підписана всіма суддями.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін.
Справа №367/12802/24 від 24/11/2025
1. Предметом спору є визнання недійсними договорів дарування земельних ділянок, укладених між батьком відповідача та відповідачем, на момент укладення яких відповідач був неповнолітнім.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення апеляційного суду про забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірні земельні ділянки, оскільки існує ризик їх відчуження відповідачем, що може ускладнити або унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення позову. Суд врахував, що відповідач набув спірне майно у неповнолітньому віці, а також те, що батько відповідача, який подарував землю, вважається безвісти зниклим за особливих обставин. Суд зазначив, що накладення арешту є співмірним заходом забезпечення позову, оскільки не обмежує право володіння та користування майном, а лише унеможливлює його відчуження. Суд також відхилив доводи касаційної скарги про те, що забезпечення позову у вигляді арешту майна можливе лише у справах з майновими вимогами, посилаючись на практику Великої Палати Верховного Суду. Суд касаційної інстанції підкреслив, що повідомлення учасників справи про розгляд заяви про забезпечення позову є правом, а не обов’язком суду, і що розгляд заяви без повідомлення відповідача не є порушенням його процесуальних прав.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №553/3007/23 від 25/11/2025
1. Предметом спору є визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки позивач здійснив самочинне будівництво на земельній ділянці, яка не була йому відведена для цієї мети, і не надав доказів, що власник ділянки, Полтавська міська рада, не заперечує проти визнання за ним права власності на самочинне будівництво. Суд зазначив, що визнання права власності на самочинне будівництво за відсутності законних підстав порушує встановлений порядок набуття права власності на майно. Суд також врахував, що площа фактично використовуваної земельної ділянки значно перевищує площу, виділену позивачу попереднім рішенням. Суд вказав, що позивач не довів дотримання всіх необхідних будівельних норм і правил при будівництві, а також не надав доказів, що будівництво не порушує права інших осіб. Суд підкреслив, що згідно з Цивільним кодексом України, особа, яка здійснила самочинне будівництво, не набуває права власності на нього, і лише за певних умов суд може визнати право власності на таке майно.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №638/3403/21 від 19/11/2025
1. Предметом спору є визнання незаконними дій державного реєстратора щодо реєстрації права власності на квартиру за ТОВ «Аналітик Фінанс», скасування рішення державного реєстратора та витребування майна з чужого незаконного володіння.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки договір іпотеки містив застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку, і банк надав державному реєстратору всі необхідні документи для реєстрації права власності на квартиру. Суд зазначив, що іпотекодержатель двічі надсилав позивачу вимоги про усунення заборгованості, які повернулися з відміткою про закінчення строку зберігання. Також суд врахував, що права дитини не були порушені, оскільки на момент укладення договору іпотеки у позивача не було дітей, а реєстрація дитини у квартирі була здійснена без згоди іпотекодержателя. Суд також послався на судову практику Верховного Суду, яка підтверджує правомірність таких дій. Важливо, що Верховний Суд підкреслив, що надання двох поштових відправлень з вимогою про усунення порушень з періодичністю не менше ніж один місяць, є належним виконанням вимог законодавства та достатньою підставою для здійснення державним реєстратором відповідних реєстраційних дій.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №455/1092/21 від 04/11/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо засудження особи за завдання тяжких тілесних ушкоджень та легких тілесних ушкоджень, а також часткове задоволення цивільного позову потерпілого про відшкодування моральної шкоди.
2. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, оскільки суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у закритті кримінального провадження за ч. 1 ст. 125 КК у зв’язку з примиренням з потерпілим, оскільки злочин було вчинено в межах сім’ї і відноситься до домашнього насильства, що виключає можливість закриття провадження на цій підставі. Суд також зазначив, що покарання за ч. 1 ст. 121 КК було призначено з урахуванням суспільної небезпеки злочину, даних про особу засудженого та відсутності пом’якшуючих обставин, а тому не є явно несправедливим. Крім того, суд першої інстанції обґрунтовано частково задовольнив цивільний позов, враховуючи фізичні та душевні страждання потерпілого. Апеляційний суд ретельно перевірив доводи апеляційної скарги та надав на них мотивовані відповіді.
3. Верховний Суд залишив без змін вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду щодо засудження особи та часткового задоволення цивільного позову.
Справа №484/5247/21 від 18/11/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку щодо особи, засудженої за ч. 1 ст. 382 КК України за перешкоджання виконанню рішення суду про забезпечення спілкування батька з дітьми.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд, погодившись із висновками місцевого суду про винуватість особи у перешкоджанні виконанню рішення суду, водночас вдався до аналізу об’єктивної сторони злочину у формі невиконання рішення суду, що є різними формами злочину, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України. Суд наголосив, що об’єктивна сторона цього злочину має дві різні форми: невиконання рішення суду та перешкоджання його виконанню. Суд вказав на необхідність чіткого встановлення, у якій саме формі (дії чи бездіяльності) виразилось діяння засудженої, оскільки це має вирішальне значення для констатації наявності або відсутності складу злочину. Суд зауважив, що апеляційний суд не провів детального аналізу дій засудженої, щоб чітко встановити, чи були її дії спрямовані на перешкоджання виконанню рішення суду, чи вони полягали у пасивному невиконанні цього рішення.
3. Верховний Суд скасував вирок апеляційного суду і призначив новий розгляд в апеляційній інстанції для усунення виявлених порушень.
Справа №910/15609/24 від 25/11/2025
Предметом спору є стягнення боргу за договором закупівлі та зустрічний позов про розтлумачення умов додаткової угоди до цього договору.
Верховний Суд закрив касаційне провадження в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, оскільки вона стосувалася малозначних спорів, що не підлягають касаційному оскарженню. В частині інших підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України, суд касаційну скаргу залишив без задоволення. Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій, які повно та всебічно дослідили обставини справи, надали належну оцінку доказам і правильно застосували норми матеріального та процесуального права. Суд касаційної інстанції зазначив, що доводи касаційної скарги не спростовують обґрунтованих висновків судів попередніх інстанцій.
Суд залишив касаційну скаргу ТОВ “Євромедтехніка” без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №619/3549/17 від 20/11/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку апеляційного суду щодо особи, засудженої за ч. 2 ст. 121 КК України (тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого).
2. Верховний Суд залишив без змін вирок апеляційного суду, не задовольнивши касаційну скаргу захисника. На жаль, з наданої резолютивної частини постанови неможливо встановити конкретні аргументи, якими керувався суд касаційної інстанції при прийнятті рішення. Зазвичай, суд касаційної інстанції перевіряє законність та обґрунтованість судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій з точки зору дотримання норм матеріального та процесуального права, правильності застосування закону, оцінки доказів та встановлення фактичних обставин справи. Можна припустити, що суд касаційної інстанції не знайшов істотних порушень, які б могли призвести до скасування або зміни оскаржуваного вироку. Для більш детального аналізу необхідний повний текст постанови.
3. Верховний Суд залишив вирок Полтавського апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу захисника – без задоволення.
Справа №607/4119/23 від 20/11/2025
Предметом спору у цій справі є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо особи, засудженої за ч. 3 ст. 110 КК України (посягання на територіальну цілісність і недоторканність України).
У судовому рішенні не наведено жодних аргументів.
Рішення судів попередніх інстанцій залишено без змін, а касаційну скаргу захисника – без задоволення.
Справа №761/18810/22 від 26/11/2025
Предметом спору у цій справі є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо особи, обвинуваченої у замаху на шахрайство, вчинене у великих розмірах.
Верховний Суд залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, не задовольнивши касаційну скаргу захисника. Суд, ймовірно, погодився з оцінкою доказів, наданою судами першої та апеляційної інстанцій, і не знайшов підстав для скасування чи зміни їх рішень. Можливо, касаційна скарга не містила переконливих аргументів щодо неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права, або ж були відсутні істотні порушення, які б могли вплинути на законність і обґрунтованість судових рішень. Також, суд міг врахувати тяжкість злочину, обставини його вчинення та особу обвинуваченого при прийнятті рішення. Відсутність повного тексту ухвали не дає змоги надати більш детальний аналіз мотивів прийняття рішення Верховним Судом.
Суд ухвалив: вирок Шевченківського районного суду м. Києва та ухвалу Київського апеляційного суду щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника – без задоволення.
Справа №916/4338/24 від 19/11/2025
Предметом спору є розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем у Верховному Суді.
Суд, розглядаючи заяву про розподіл судових витрат, керувався тим, що згідно з процесуальним законодавством, питання про судові витрати має бути вирішене судом, який ухвалив рішення по суті спору. Суд зазначив, що витрати на правничу допомогу підлягають розподілу між сторонами, але при цьому має враховуватися критерій реальності адвокатських витрат та розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін. Суд також врахував, що зобов’язання між адвокатом і клієнтом не є обов’язковими для суду при вирішенні питання про розподіл судових витрат. Суд взяв до уваги предмет та підстави позову, характер спірних правовідносин, обсяг доказів та сформовану судову практику, і дійшов висновку, що заявлена сума витрат на правничу допомогу не відповідає критеріям розумності та необхідності. Враховуючи всі обставини, суд вирішив зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача.
Суд постановив стягнути з відповідача на користь позивача 10 000 гривень витрат на правову допомогу у Верховному Суді.
Справа №646/8431/23 від 17/11/2025
1. Предметом спору є законність ухвали апеляційного суду про закриття кримінального провадження за ч. 4 ст. 185 КК (крадіжка, вчинена у великих розмірах чи в умовах воєнного стану) щодо ОСОБА_7 за окремими епізодами, у зв’язку з втратою чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
2. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду, оскільки апеляційний суд, закриваючи провадження за епізодами крадіжок, поєднаних із проникненням у житло чи інше володіння, не розглянув питання про можливу перекваліфікацію дій обвинуваченого на ч. 1 ст. 162 КК (порушення недоторканності житла), що є окремим складом злочину. Суд касаційної інстанції вказав, що апеляційний суд повинен був дати оцінку наявності або відсутності підстав для застосування ст. 162 КК, оскільки проникнення в житло саме по собі є кримінально караним діянням, незалежно від кваліфікації дій як крадіжки. Також, Верховний Суд зазначив, що апеляційний суд не врахував позицію прокурора щодо необхідності перекваліфікації дій обвинуваченого та не навів належних мотивів для відхилення цієї позиції, що є порушенням вимог кримінального процесуального закону. Суд касаційної інстанції наголосив на необхідності об’єктивного та неупередженого перегляду вироків суду першої інстанції апеляційним судом із додержанням усіх вимог чинного законодавства.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду в частині закриття кримінального провадження за окремими епізодами та призначив новий розгляд в апеляційній інстанції.
Справа №910/1828/25 від 25/11/2025
1. ТОВ “Гісмап” оскаржувало в суді розпорядження Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, намагаючись визнати його недійсним.
2. Верховний Суд закрив касаційне провадження частково, пославшись на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, що свідчить про відсутність підстав для касаційного оскарження в цій частині. Щодо підстави, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, суд не знайшов підстав для задоволення касаційної скарги ТОВ “Гісмап”, що може вказувати на те, що попередні судові рішення були обґрунтованими та законними. Суд касаційної інстанції, перевіривши матеріали справи та доводи касаційної скарги, не встановив порушень норм матеріального чи процесуального права, які б могли призвести до скасування оскаржуваних судових рішень. Відсутність представника позивача на засіданні не вплинула на розгляд справи, оскільки відповідач був присутній і мав можливість висловити свою позицію. Таким чином, Верховний Суд підтримав рішення судів попередніх інстанцій, вважаючи їх законними та обґрунтованими.
3. Верховний Суд залишив без змін рішення Господарського суду міста Києва та постанову Північного апеляційного господарського суду, підтвердивши законність оскаржуваного розпорядження Антимонопольного комітету.
Справа №607/4119/23 від 20/11/2025
Предметом спору є оскарження вироку та ухвали щодо депутата Держдуми РФ, засудженого за посягання на територіальну цілісність України, що призвело до тяжких наслідків.
Суд обґрунтував своє рішення тим, що депутат Держдуми РФ, голосуючи за визнання незалежності так званих “ДНР” і “ЛНР” та ратифікацію договорів з ними, вчинив умисні дії, спрямовані на зміну меж території України, діючи як представник влади за попередньою змовою з іншими особами. Суд зазначив, що депутат, займаючи високу посаду, повинен був усвідомлювати протиправність своїх дій та їхні наслідки для суверенітету України, а також порушення міжнародних договорів. Суд також вказав, що було забезпечено право на захист обвинуваченого в рамках спеціального судового провадження, а доводи захисту про відсутність попередньої змови та висловлення політичної позиції були спростовані. Суд наголосив, що сторона захисту не надала конкретних доказів порушень при зборі доказів, а апеляційний суд надав вичерпні відповіді на всі доводи апеляційної скарги.
Суд залишив вирок та ухвалу без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
Справа №750/3606/14 від 20/11/2025
1. Предметом спору є оскарження виправдувального вироку особі, обвинуваченій в отриманні неправомірної вигоди службовою особою, яка займає відповідальне становище (ч. 4 ст. 368 КК України).
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін виправдувальний вирок, оскільки сторона обвинувачення не надала достатніх доказів винуватості особи поза розумним сумнівом, а суди попередніх інстанцій ретельно дослідили всі обставини справи, забезпечивши сторонам рівні можливості для реалізації своїх прав. Суд зазначив, що апеляційний суд належним чином перевірив доводи апеляційної скарги прокурора та обґрунтовано залишив їх без задоволення, вказавши на відсутність переконливих доказів, які б спростовували позицію обвинуваченого. Також, суд касаційної інстанції врахував, що справа вже неодноразово переглядалася, і при новому розгляді не було підстав для погіршення становища обвинуваченого, оскільки попередня касаційна скарга стосувалася лише пом’якшення покарання. Суд касаційної інстанції підкреслив, що не має права досліджувати докази та встановлювати обставини, які не були встановлені судами попередніх інстанцій.
3. Верховний Суд залишив ухвалу апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу прокурора – без задоволення.
Справа №185/5987/18 від 19/11/2025
Предметом спору є касаційна скарга прокурора на ухвалу апеляційного суду, якою було залишено в силі виправдувальний вирок щодо особи, обвинуваченої у вчиненні розбою (ч. 4 ст. 187 КК України).
На жаль, з наданого тексту неможливо встановити аргументи суду, оскільки це лише резолютивна частина постанови. У ній не міститься обґрунтування прийнятого рішення, а лише вказівка на те, що апеляційну ухвалу залишено без змін, а касаційну скаргу прокурора – без задоволення. Повний текст постанови, де мають бути викладені мотиви суду, буде проголошено пізніше. Без аналізу повного тексту рішення неможливо зрозуміти, чому суд касаційної інстанції погодився з виправдувальним вироком.
Суд ухвалив залишити ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 30 квітня 2025 року щодо ОСОБА_8 без зміни, а касаційну скаргу прокурора – без задоволення.
Справа №127/3713/17 від 20/11/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку апеляційного суду, яким ОСОБА_7 було засуджено за злочини, пов’язані з привласненням, розтратою майна шляхом зловживання службовим становищем.
2. Суд касаційної інстанції скасував вирок апеляційного суду через істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, а саме: апеляційний суд не зазначив, з якими висновками суду першої інстанції він не погоджується та які конкретно порушення допустив місцевий суд; не дав оцінки доказам з точки зору їх належності та допустимості; не перевірив повноваження слідчого та прокурора на момент внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР; вийшов за межі висунутого обвинувачення; не з’ясував згоди обвинуваченого на закриття кримінального провадження за окремим епізодом; не зазначив у резолютивній частині вироку рішення про виправдання за іншим епізодом. Суд касаційної інстанції вказав, що апеляційний суд формально перелічив докази, зібрані досудовим розслідуванням, без зазначення обставин, які мають доказове значення у кримінальному провадженні, тобто не розкрив їх зміст. Також суд касаційної інстанції звернув увагу на те, що частина обвинувачення була неконкретизованою.
3. Вирок Вінницького апеляційного суду скасовано, призначено новий розгляд в суді апеляційної інстанції, а ОСОБА_7 звільнено з-під варти.
Справа №490/3925/19 від 25/11/2025
1. Предметом спору є визнання недійсними електронних торгів, скасування державної реєстрації, визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири та витребування нерухомого майна.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду, який скасував рішення суду першої інстанції про задоволення позову. Апеляційний суд обґрунтовано зазначив, що позивачка не була учасником електронного аукціону і не довела, яким чином визнання торгів недійсними відновить її права як колишнього власника. Крім того, суд врахував, що визнання недійсним договору купівлі-продажу між банком і покупцем не призведе до поновлення прав позивачки на квартиру. Суд також відхилив аргументи про порушення прав неповнолітньої дитини, оскільки обов’язок забезпечення житлом покладається на батьків, а попереднє рішення суду зобов’язало поновити реєстрацію дитини у спірній квартирі. Суд касаційної інстанції також підкреслив, що не встановлено недобросовісності набувача квартири, а переоцінка доказів не входить до компетенції касаційного суду.
3. Касаційну скаргу залишено без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №910/4088/22 від 18/11/2025
1. Предметом спору є визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України, яким було скасовано рішення приватного нотаріуса про реєстрацію права власності на нежитлове приміщення за позивачем.
2. Верховний Суд, залишаючи в силі рішення апеляційного суду про відмову в задоволенні позову, виходив з того, що спірні правовідносини стосуються захисту права власності на нерухоме майно, а отже, належним відповідачем у справі є особа, яка ініціювала скасування запису про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а саме ПрАТ “Трест Київміськбуд-1”, а не Міністерство юстиції України, оскільки саме з “Трест Київміськбуд-1” у позивача існує спір про речове право. Суд зазначив, що позивач не скористався правом залучити ПрАТ “Трест Київміськбуд-1” співвідповідачем, а вимога була заявлена лише до Мін’юсту, з яким відсутній спір про речові права. ВС наголосив, що звернення з позовом до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в позові, якщо немає підстав для заміни неналежного відповідача належним. Суд також врахував висновки Великої Палати Верховного Суду у справі № 910/2546/22 щодо визначення належного відповідача у спорах про скасування наказів Мін’юсту.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ТОВ “Творча майстерня “Престиж” без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду – без змін.
Справа №920/1550/24 від 18/11/2025
1. Предметом спору є визнання відсутнім права постійного користування земельною ділянкою у Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Хлібороб».
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду, який скасував рішення суду першої інстанції та задовольнив позов Лебединської міської ради. Суд апеляційної інстанції встановив, що СТОВ «Хлібороб» не є правонаступником КСП «Агрохім», оскільки склад учасників КСП та засновників СТОВ суттєво відрізняється, і не було надано доказів, які б обґрунтовували цю невідповідність. Крім того, відсутні докази передачі майна КСП «Агрохім» новоствореному СТОВ «Хлібороб», що є необхідною умовою для правонаступництва. Суд також зазначив, що присвоєння СТОВ «Хлібороб» ідентифікаційного коду КСП «Агрохім» не є достатньою підставою для визнання правонаступництва. Суд касаційної інстанції підкреслив, що для належного підтвердження обставин правонаступництва юридичної особи мають враховуватися не лише такі ознаки, як реєстрація юридичної особи із зазначенням її статусу як правонаступника колективного сільськогосподарського підприємства, відповідні положення статуту, збереження ідентичного коду Єдиного державного реєстру підприємств, організацій та громадських формувань, чи наявність передавального акта (балансу), але й змістовні обставини, що підтверджують членство колишніх учасників колективного сільськогосподарського підприємства.
3. Суд залишив касаційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Хлібороб» без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду – без змін.
Справа №921/489/24 від 20/11/2025
1. Предметом спору є стягнення 131 445 Євро безпідставно набутих коштів.
2. Суд касаційної інстанції скасував постанову апеляційного суду, оскільки апеляційний суд, на думку касаційного суду, вийшов за межі своїх повноважень, самостійно витребувавши докази, які не були подані до суду першої інстанції, та не забезпечив повного і всебічного з’ясування обставин справи на підставі вже наявних у матеріалах справи доказів. Суд касаційної інстанції вказав, що апеляційний суд повинен був перевірити доводи сторін у повному обсязі та встановити обставини, що підтверджують або спростовують наявність договірних правовідносин між сторонами, і, відповідно, наявність або відсутність правових підстав для повернення коштів на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України. Також, суд касаційної інстанції зазначив, що апеляційний суд не з’ясував, чи були наявні у матеріалах справи документи, надані банком на запит суду, та чи є вони ідентичними тим, що були надані сторонами.
3. Суд скасував постанову апеляційного суду та передав справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №922/1327/25 від 25/11/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення Антимонопольного комітету України.
2. У цій справі Верховний Суд підтримав рішення апеляційного суду, залишивши касаційну скаргу ТОВ “Нові теплотехнології” без задоволення. На жаль, з наданого тексту неможливо встановити конкретні аргументи суду, оскільки відсутня мотивувальна частина постанови. Зазвичай, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування норм матеріального та процесуального права судами попередніх інстанцій, виходячи з доводів касаційної скарги. Відповідно, рішення могло ґрунтуватися на відсутності порушень антимонопольного законодавства, доведеності порушення, правильності застосування санкцій або інших процесуальних аспектах. Для більш точного аналізу необхідний повний текст судового рішення.
3. Верховний Суд постановив залишити касаційну скаргу ТОВ “Нові теплотехнології” без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін.
Справа №932/11160/23 від 24/11/2025
1. Предметом спору є витребування майна з чужого незаконного володіння, а саме 56/100 частин житлового будинку.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки встановив, що попередній власник майна, ОСОБА_4, був добросовісним набувачем, що було встановлено в іншій судовій справі, яка набрала законної сили. Суд врахував, що позивач раніше звертався з аналогічним позовом до ОСОБА_4, і в тій справі було встановлено її добросовісність. Також, суд взяв до уваги, що позивач у попередній справі визнав позов про поділ майна, що свідчить про його волевиявлення щодо відчуження майна. Верховний Суд підкреслив, що не може здійснювати ревізію судових рішень, які вже набрали законної сили, і переоцінювати обставини, яким вже була надана правова оцінка. Суд також послався на принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто остаточності судового рішення.
3. Суд постановив касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №127/1845/24 від 13/11/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо засудження особи за ч. 2 ст. 307 та ч. 1 ст. 309 КК України, з проханням про застосування статей 69 та 79 КК України.
2. Верховний Суд, розглядаючи касаційну скаргу захисника, зазначив, що суди попередніх інстанцій не врахували ряд важливих обставин, які мають значення для призначення покарання. Зокрема, суди не взяли до уваги молодий вік засудженої, відсутність судимостей, позитивні характеристики, щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину. Крім того, суди не врахували, що на момент розгляду справи в апеляційному суді засуджена була вагітна та мала малолітню дитину, а на час касаційного розгляду народила ще одну дитину. Суд наголосив на важливості врахування відомостей про особу засудженої, її соціально-психологічні характеристики та посткримінальну поведінку. Враховуючи ці обставини в сукупності, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для застосування статей 69 та 79 КК України.
3. Верховний Суд касаційну скаргу захисника задовольнив, змінив судові рішення, застосував до засудженої положення ст. 69 КК України, призначивши покарання нижче від найнижчої межі, та на підставі ст. 79 КК України звільнив її від відбування покарання з випробуванням.
Справа №910/18639/23 від 25/11/2025
Предметом спору у справі є зобов’язання ТОВ “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг” здійснити перерахунок обсягу спожитого природного газу на користь Квартирно-експлуатаційного відділу міста Херсона.
У рішенні суди попередніх інстанцій відмовили у задоволенні позову Квартирно-експлуатаційного відділу міста Херсона, і Верховний Суд погодився з цими висновками. Суд касаційної інстанції, залишаючи рішення без змін, виходив з того, що позивач не надав достатніх доказів, які б підтверджували необхідність здійснення перерахунку обсягу спожитого газу. Також, суди врахували умови договору між сторонами та відсутність порушень з боку відповідача. Крім того, суди взяли до уваги нормативні акти, що регулюють спірні правовідносини, зокрема, щодо порядку обліку та оплати спожитого природного газу. Суд касаційної інстанції підкреслив, що перерахунок обсягу спожитого газу можливий лише за наявності чітких підстав, передбачених договором або законодавством, які у даному випадку відсутні.
Верховний Суд залишив касаційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу міста Херсона без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №991/987/25 від 25/11/2025
1. Предметом спору є визнання необґрунтованими активів (земельних ділянок, житлового будинку, судна та автомобіля) та їх стягнення в дохід держави на підставі того, що вартість цих активів значно перевищує законні доходи відповідача, який є посадовою особою місцевого самоврядування, та його дружини.
2. Суд, задовольняючи позов частково, виходив з того, що відповідач (посадова особа) та його дружина не мали достатньо законних доходів для придбання спірних активів протягом відповідного періоду. Суд встановив зв’язок між активами та посадовою особою, враховуючи їхній шлюб та спільне ведення господарства. Суд не взяв до уваги доводи відповідачів про те, що кошти на придбання майна були отримані від батьків дружини, оскільки не було надано достатніх доказів на підтвердження законності походження цих коштів. Суд також встановив, що активи були придбані за дорученням посадової особи, а також те, що він міг вчиняти щодо них дії, тотожні праву розпорядження. Суд відхилив доводи про сплив позовної давності, оскільки позов було подано в межах чотирирічного строку, який обчислюється з моменту набуття активів. Суд зазначив, що не бере до уваги акт податкової перевірки, оскільки на час прийняття рішення у справі не було доказів визнання відповідачем сум доходу, зазначених у акті.
3. Суд вирішив визнати необґрунтованими активи та стягнути їх в дохід держави.
Справа №607/1756/25 від 17/11/2025
Предметом спору є касаційна скарга прокурора на ухвалу апеляційного суду щодо засудженого за кримінальні правопорушення, передбачені частинами 1, 3 статті 301 КК України.
Суд частково задовольнив касаційну скаргу прокурора, скасувавши ухвалу апеляційного суду та призначивши новий розгляд в апеляційційній інстанції. Фактично, Верховний Суд не погодився з рішенням апеляційного суду, вважаючи його недостатньо обґрунтованим або таким, що потребує додаткової перевірки. Причини скасування ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду можуть бути різними, наприклад, неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права, неповнота судового розгляду або невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Для з’ясування конкретних підстав необхідно ознайомитися з повним текстом постанови, який буде проголошено пізніше. Рішення прийнято колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду.
Суд ухвалив: касаційну скаргу прокурора задовольнити частково, ухвалу Тернопільського апеляційного суду скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Справа №920/896/23 від 19/11/2025
1. Предметом спору є вимога Сумської міської ради про розірвання договору оренди земельної ділянки з ФОП Корніцьким В. О. та ФОП Антонюк Н. А. через істотні порушення умов договору, зокрема, будівництво в зоні обмеження до переносу газопроводу та електромережі.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновком апеляційного суду, що будівництво в зоні обмеження є істотним порушенням умов договору оренди. Суд зазначив, що при переході права власності на об’єкт незавершеного будівництва до ФОП Антонюк Н. А., до неї перейшли і обов’язки за договором оренди, включаючи обов’язок не порушувати обмеження щодо будівництва. Суд підкреслив, що істотність порушення визначається обставинами сторони, яка вимагає розірвання договору, і вина порушника не має значення. Суд також врахував, що ФОП Антонюк Н. А. не усунула порушення, вчинені попереднім орендарем, після набуття права власності та права оренди. Суд послався на сталу практику Верховного Суду про те, що новий власник нерухомого майна набуває права оренди на тих самих умовах, що й попередній власник. Суд вказав, що не будь-які порушення є підставою для розірвання договору, а тільки істотні, які значною мірою позбавляють іншу сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ФОП Антонюк Н. А. без задоволення, а постанову апеляційного суду про розірвання договору оренди – без змін.
Справа №352/184/17 від 21/11/2025
1. Предметом спору є усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та приведення проїзду у відповідність до будівельних норм.
2. Суд апеляційної інстанції скасував рішення суду першої інстанції, яким було частково задоволено позов, зобов’язавши відповідача привести проїзд до земельної ділянки позивачки у відповідність до будівельних норм, встановивши ширину не менше 3,5 м. Апеляційний суд виходив з того, що позивачка не надала достатніх доказів, які б підтверджували, що фактичні розміри земельної ділянки відповідача не відповідають правовстановлюючим документам, або що відповідачем було здійснено захоплення земель загального користування. Суд також зазначив, що згідно з висновком експерта, паркан відповідача побудований на його земельній ділянці і не заступає на комунальну власність. Враховуючи це, апеляційний суд дійшов висновку, що позивачка не довела порушення її права на користування проїздом загального користування з боку відповідача. Верховний Суд погодився з висновками апеляційного суду, зазначивши, що переоцінка доказів не входить до його компетенції.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін.
Справа №909/376/25 від 19/11/2025
1. Предметом спору є стягнення заборгованості з оплати послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління, а саме 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих у зв’язку з простроченням оплати.
2. Суд касаційної інстанції, розглядаючи справу, зосередився на питанні правомірності зменшення судами попередніх інстанцій розміру 3% річних, які підлягали стягненню з відповідача за прострочення виконання грошового зобов’язання. Суд врахував, що суди попередніх інстанцій зменшили розмір відсотків, посилаючись на практику Великої Палати Верховного Суду щодо можливості зменшення розміру процентів річних, зважаючи на обставини справи, зокрема, важливість відповідача як об’єкта критичної інфраструктури, проведення ним відновлювальних робіт та несвоєчасність платежів інших учасників ринку. **** Проте, Верховний Суд взяв до уваги більш пізню позицію Великої Палати Верховного Суду, згідно з якою 3% річних є мінімальним розміром процентів, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов’язання боржником, і цей розмір не підлягає зменшенню судом.
3. Верховний Суд скасував рішення попередніх інстанцій в частині відмови у стягненні 3% річних та ухвалив нове рішення про задоволення позову в цій частині, стягнувши з відповідача на користь позивача 218 265,41 грн 3% річних та судові витрати.
Справа №569/9419/17 від 26/11/2025
Предметом спору є оскарження ухвали апеляційного суду щодо кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 342, ч. 2 ст. 345 КК України.
Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу захисника, скасувавши ухвалу апеляційного суду та призначивши новий розгляд справи в апеляційційній інстанції. Приймаючи таке рішення, суд керувався статтями 376, 433, 434, 436, 438, 439, 441, 442 Кримінального процесуального кодексу України. На жаль, з резолютивної частини постанови неможливо встановити конкретні аргументи суду касаційної інстанції. Повний текст постанови, який буде оголошено пізніше, розкриє деталі щодо підстав скасування рішення апеляційного суду та необхідності нового апеляційного розгляду.
Суд ухвалив касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 задовольнити частково, скасувати ухвалу Волинського апеляційного суду від 22 травня 2025 року стосовно ОСОБА_7 та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Справа №757/58986/18-ц від 26/03/2025
1. Предметом спору є стягнення з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 збитків у вигляді неотриманих доходів, інфляційних втрат та неустойки за договорами банківського вкладу.
2. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду, вказавши на порушення норм процесуального права, а саме статей 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 128, 130 ЦПК України, оскільки апеляційний суд розглянув справу за відсутності представника АТ КБ «ПриватБанк», не маючи належних відомостей про його повідомлення про дату, час і місце судового засідання. Суд касаційної інстанції зазначив, що направлення судової повістки на електронну адресу, яка не є офіційною, не вважається належним повідомленням. Також, суд апеляційної інстанції не направив повістку на поштову адресу для листування, зазначену у відзиві на апеляційну скаргу. В результаті, було порушено право заявника на участь у судовому розгляді та право на справедливий судовий розгляд. Враховуючи зазначені порушення, Верховний Суд вирішив, що справа підлягає направленню на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
3. Верховний Суд скасував постанову Київського апеляційного суду від 9 грудня 2021 року та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №910/11325/23 від 25/11/2025
Предметом спору є стягнення 108 974 967,44 грн.
У рішенні не наведено жодних аргументів суду, лише зазначено, що касаційну скаргу залишено без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін. Тому, на жаль, я не можу надати інформацію про аргументи суду.
Суд ухвалив: касаційну скаргу ПрАТ “НЕК “Укренерго” залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва та постанову Північного апеляційного господарського суду залишити без змін.
Справа №607/1756/25 від 17/11/2025
1. Предметом спору є законність ухвали апеляційного суду щодо незастосування до засудженого додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, передбаченого санкцією ч. 3 ст. 301 КК України.
2. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду, оскільки апеляційний суд не врахував, що санкція ч. 3 ст. 301 КК передбачає обов’язкове додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років. Суд зазначив, що призначення цього додаткового покарання є обов’язковим, навіть якщо особа на момент вчинення злочину не обіймала жодних посад або не займалася певною діяльністю, оскільки це є обмеженням на майбутнє. Суд також вказав, що апеляційний суд не врахував практику Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду з цього питання, зокрема постанову об’єднаної палати від 04 вересня 2023 року у справі № 404/2081/22, де зазначено, що додаткове покарання може бути призначене незалежно від того, чи обіймав обвинувачений посаду або займався діяльністю на час вчинення злочину. Суд наголосив, що незастосування додаткового покарання у такому випадку є неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.
3. Суд ухвалив скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Справа №348/108/17 від 24/11/2025
1. Предметом спору є усунення перешкод у користуванні дорогою загального користування та визнання недійсними рішень органу місцевого самоврядування і державних актів на право власності на земельні ділянки.
2. Суд відмовив у задоволенні позовних вимог, оскільки позивачі не довели порушення їхніх прав відповідачами. Суд встановив, що земельні ділянки відповідачів сформовані та зареєстровані у встановленому порядку, а при видачі державних актів було виготовлено технічну документацію із встановлення меж в натурі. Позивачами не надано доказів порушення містобудівної документації при визначенні меж земельних ділянок відповідачів. Апеляційний суд також зазначив, що з акта обстеження ширини проїжджої частини дороги не вбачається вини відповідачів у її звуженні, оскільки розмір виділених їм ділянок відповідає розпорядчим документам органу місцевого самоврядування. Крім того, електроопори були встановлені вздовж дороги ще до надання земельних ділянок як позивачам, так і відповідачам, що свідчить про відсутність перешкод з боку відповідачів.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №753/1720/24 від 25/11/2025
1. Предметом спору є витребування допоміжного приміщення (підвалу) у ОСББ позивачкою, яка вважає, що набула на нього право власності як на новостворене майно.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки попереднім судовим рішенням, яке набрало законної сили, право власності позивачки на спірне приміщення було припинено, а реєстрацію права власності скасовано. Суд зазначив, що позивачка не надала доказів того, що спірне майно є новоствореним, а встановлені судом обставини свідчать про те, що воно є допоміжним приміщенням багатоквартирного будинку, яке належить до спільної власності співвласників. Суд також врахував принцип обов’язковості судового рішення, який є важливою складовою принципу правової визначеності. Суд касаційної інстанції не здійснює новий судовий розгляд, а лише перевіряє правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Суд також вирішив стягнути з позивачки на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу у зв’язку з касаційним переглядом справи.
3. Суд касаційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №645/5180/19 від 05/11/2025
1. Предметом спору є визначення місця проживання малолітньої дитини після припинення фактичних шлюбних відносин між батьками.
2. Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції, виходив з того, що на момент ухвалення рішення судом першої інстанції суттєво змінилися обставини справи, зокрема, мати дитини з 2022 року проживає як тимчасово переміщена особа в Німеччині, що не було враховано судом першої інстанції. Апеляційний суд врахував висновок органу опіки та піклування, наданий на виконання ухвали апеляційного суду, яким визнано за доцільне визначити місце проживання дитини з батьком, а також думку самої дитини, яка висловила бажання проживати з батьком. Суд апеляційної інстанції виходив з пріоритету найкращих інтересів дитини, враховуючи її сталі соціальні зв’язки, прихильність та бажання проживати з батьком, який належним чином виконує свої батьківські обов’язки. Суд касаційної інстанції погодився з такими висновками, зазначивши, що визначення місця проживання дитини з батьком не позбавляє матір батьківських прав та не звільняє її від виконання батьківських обов’язків.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін, підтвердивши рішення про визначення місця проживання дитини з батьком.
Справа №953/2635/23 від 18/11/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо засудження ОСОБА_7 за колабораційну діяльність, а саме за впровадження стандартів освіти держави-агресора.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, зазначивши, що дії ОСОБА_7 були добровільними та спрямованими на впровадження російських стандартів освіти у школі, де вона фактично виконувала обов’язки директора. Суд врахував покази свідків, які підтвердили, що ОСОБА_7 приймала заяви про прийняття на роботу, давала вказівки щодо підготовки до навчального процесу за російською програмою, отримувала російські підручники. Суд відхилив аргументи захисту про примус, оскільки не було надано достатніх доказів тиску на засуджену. Також суд визнав правомірним розгляд справи апеляційним судом за відсутності засудженої та її захисника, оскільки сторона захисту зловживала своїми правами, неодноразово відкладаючи розгляд справи. Суд касаційної інстанції підкреслив, що поважність причини неявки має бути доведена відповідними документами, чого не було зроблено.
3. Верховний Суд залишив вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу захисника – без задоволення.
Справа №910/13251/22 від 18/11/2025
1. Предметом спору є визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України, яким було скасовано рішення приватного нотаріуса про державну реєстрацію права власності позивача на об’єкт нерухомого майна.
2. Суд касаційної інстанції залишив рішення попередніх судів без змін, вказуючи на те, що суди попередніх інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення спору. При цьому, Верховний Суд врахував правову позицію Великої Палати Верховного Суду, згідно з якою у спорах щодо скасування наказу Міністерства юстиції про скасування рішення державного реєстратора, належним відповідачем є особа, право на майно якої оспорюється, а не лише Міністерство юстиції. Оскільки позивач звернувся з позовом лише до Міністерства юстиції, не залучивши до участі у справі особу, чиє право оспорюється, це є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову. Суд наголосив, що визначення належного відповідача є обов’язком суду, і у випадку звернення до неналежного відповідача, суд повинен відмовити в позові.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №619/3549/17 від 20/11/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку апеляційного суду щодо міри покарання засудженому за умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.
2. Суд касаційної інстанції залишив вирок апеляційного суду без змін, мотивуючи це тим, що апеляційний суд обґрунтовано врахував ступінь тяжкості злочину, дані про особу засудженого та конкретні обставини справи. Зокрема, суд врахував, що засуджений раніше вже був судимий, вчинив злочин у стані алкогольного сп’яніння, що є обтяжуючою обставиною, і злочин має високий ступінь суспільної небезпеки, посягаючи на життя людини. Суд також зазначив, що призначене покарання відповідає найвищій межі санкції статті, за якою засуджено особу, і є необхідним для виправлення та запобігання новим злочинам. Суд касаційної інстанції погодився з висновком апеляційного суду про підвищену суспільну небезпечність засудженого, враховуючи, що злочини були вчинені щодо двох осіб, одному з яких спричинено смерть.
3. Верховний Суд ухвалив залишити вирок апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу захисника – без задоволення.
Справа №991/5553/21 від 20/11/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку та ухвали щодо засудження ОСОБА_8 та ОСОБА_6 за закінчений замах на заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовим становищем за попередньою змовою групою осіб в особливо великому розмірі.
2. Суд касаційної інстанції залишив вирок без змін, підкресливши, що суди попередніх інстанцій обґрунтовано визнали ОСОБА_8 та ОСОБА_6 винними у замаху на заволодіння коштами ДП «Південдіпрошахт» шляхом зловживання службовим становищем, діючи за попередньою змовою. Суд зазначив, що договори про надання послуг були укладені з метою створення штучної кредиторської заборгованості, а векселі використовувалися як інструмент для заволодіння коштами. Суд також відхилив аргументи захисту про відсутність умислу, відсутність зловживання службовим становищем, невідповідність кваліфікації злочину та порушення процесуальних прав, вказавши, що суди попередніх інстанцій повно і всебічно дослідили обставини справи та надали належну оцінку доказам. Суд касаційної інстанції підкреслив, що покарання призначено з урахуванням тяжкості злочину, ролі кожного із засуджених та відсутності пом’якшуючих обставин.
3. Верховний Суд залишив вирок Вищого антикорупційного суду та ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду без змін, а касаційні скарги засуджених та їх захисників – без задоволення.
Справа №629/1094/23 від 26/11/2025
Предметом спору є оскарження вироку апеляційного суду щодо особи, засудженої за кримінальний проступок, передбачений ч. 2 ст. 125 КК України (легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров’я).
Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу захисника, скасувавши вирок апеляційного суду та призначивши новий розгляд в апеляційційній інстанції, але в резолютивній частині не зазначено конкретних мотивів такого рішення, лише вказано на статті КПК України, якими керувався суд. Повний текст постанови, де будуть викладені детальні обґрунтування, буде оголошено пізніше. Судді послались на те, що складання повного тексту постанови вимагає значного часу, тому оголосили лише резолютивну частину. Це означає, що апеляційний суд припустився певних помилок, які потребують виправлення, і справа має бути переглянута більш ретельно. Можливо, були порушення норм процесуального права або неправильно застосовано кримінальний закон.
Суд ухвалив: скасувати вирок Харківського апеляційного суду від 02 квітня 2025 року щодо ОСОБА_8 та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Справа №726/321/24 від 26/11/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо засудження особи за ч. 2 ст. 367 КК України (службова недбалість).
2. У резолютивній частині рішення не міститься жодних аргументів.
3. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу засудженого, скасував ухвалу апеляційного суду та призначив новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Справа №642/1553/24 від 26/11/2025
Предметом спору у цій справі є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо засудження особи за ч. 2 ст. 307 КК України (незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання чи збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів).
У резолютивній частині рішення не наведено аргументів суду. З тексту постанови відомо лише те, що захисник подав касаційну скаргу, яку Верховний Суд залишив без задоволення. Відповідно, ВС погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій. Повний текст постанови, де будуть викладені мотиви суду, буде складено пізніше.
Суд вирішив залишити без змін вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду, а касаційну скаргу захисника – без задоволення.
Справа №910/4247/25 від 20/11/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним одностороннього правочину Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» про дострокове розірвання договору з фізичною особою-підприємцем Гузієм Василем Івановичем про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування транспортних засобів.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду, який задовольнив позов ФОП Гузія, визнавши недійсним одностороннє розірвання договору з боку КП «Київтранспарксервіс». Суд зазначив, що для визнання правочину недійсним необхідно встановити, чи порушується суб’єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Суд встановив, що підставою для розірвання договору, на яку посилався відповідач (втрата права користування земельною ділянкою), не підтвердилася, оскільки рішенням Київської міської ради повноваження КП «Київтранспарксервіс» як оператора паркувального майданчика на цій ділянці були підтверджені. Суд також відхилив аргументи відповідача про порушення позивачем грошових зобов’язань, оскільки це не було вказано як підстава для розірвання в повідомленнях про розірвання договору. Суд підкреслив, що одностороння відмова від зобов’язання суперечить положенням Господарського та Цивільного кодексів України.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу Комунального підприємства “Київтранспарксервіс” без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду – без змін.
Справа №204/1962/21 від 20/11/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним договору дарування частки квартири, укладеного між батьком позивачки та його матір’ю (бабусею позивачки).
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки позивачка не довела, що договір дарування був укладений лише для видимості, без наміру створити юридичні наслідки, як це вимагалося статтею 58 ЦК УРСР, чинною на момент укладення договору. Суд зазначив, що позивач не надала достатніх доказів, які б свідчили про те, що обидві сторони договору (батько та бабуся позивачки) не мали наміру реально передати право власності на частку квартири. Також суд врахував, що на момент укладення договору дарування позивачка ще не народилася, тому її права не могли бути порушені цим правочином. Суд вказав, що власник майна має право розпоряджатися ним на власний розсуд, зокрема, подарувати його будь-якій особі. Суд касаційної інстанції підкреслив, що позивач не довела, що обидві сторони правочину не мали наміру створити правові наслідки на момент вчинення правочину, діяли умисно, тобто тягар доказування фіктивності правочину покладається на позивача.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №911/2419/24 від 19/11/2025
1. Предметом спору є стягнення пені та штрафу з ТОВ “Автоспецпром” на користь Державного бюджету України через неналежне виконання умов договору про закупівлю медичного транспорту.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які відмовили у задоволенні позову прокурора, мотивуючи це тим, що договір про закупівлю передбачає сплату неустойки на користь замовника (ДП “Медичні закупівлі України”), а не безпосередньо до Державного бюджету України, і одностороння зміна цього порядку суперечить принципам свободи договору. Суд зазначив, що прокурор не довів порушення прав чи інтересів держави, оскільки предметом спору є не повернення бюджетних коштів, а стягнення договірної неустойки, яка має бути спрямована на користь державного підприємства, а не в державний бюджет. Також, суд касаційної інстанції закрив касаційне провадження в частині посилання на практику Верховного Суду, оскільки висновки у наведених прокурором справах не є релевантними до обставин цієї справи. Щодо витрат на професійну правничу допомогу, суд касаційної інстанції зменшив суму, що підлягає відшкодуванню відповідачу, вважаючи заявлені витрати неспівмірними та непропорційними.
3. Суд залишив касаційну скаргу прокурора без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін, частково задовольнивши заяву відповідача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції.
Справа №296/11783/15-к від 18/11/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку щодо особи, засудженої за незаконне зберігання зброї та наркотичних речовин з метою збуту.
2. Суд касаційної інстанції залишив вирок без змін, підкресливши законність обшуку, оскільки дозвіл на обшук житла охоплює всі його складові частини, включаючи зовнішні конструкції та подвір’я; наявність умислу на збут наркотичних речовин підтверджується великою кількістю, способом пакування та наявністю обладнання для розфасування; конфіскація майна є обґрунтованим додатковим покаранням, враховуючи корисливий мотив злочину; і відсутність порушень щодо ведення записів судових засідань.
3. Верховний Суд залишив вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу захисника – без задоволення.
Справа №911/2246/24 від 18/11/2025
1. Предметом спору є зобов’язання ТОВ “Будбілдінг” відновити дорожнє покриття на певній ділянці вулиці в Києві після проведення будівельних робіт.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення попередніх судів, які зобов’язали ТОВ “Будбілдінг” відновити дорожнє покриття, оскільки компанія виступала замовником робіт з прокладання водопроводу та каналізації, що призвели до пошкоджень; суд врахував, що ТОВ “Будбілдінг” отримало контрольну картку на проведення робіт, що передбачає відповідальність за відновлення благоустрою; суд відхилив аргументи ТОВ “Будбілдінг” про те, що воно діяло лише як представник замовника, оскільки договірні відносини наділяли його повним обсягом повноважень та відповідальності; суд також визнав обґрунтованим відхилення клопотання про призначення експертизи, оскільки суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відсутність необхідності у спеціальних знаннях для вирішення спору, а наданий ТОВ “Будбілдінг” експертний висновок не узгоджувався з іншими доказами у справі; суд підкреслив, що переоцінка доказів не входить до компетенції касаційної інстанції.
3. Суд залишив касаційну скаргу ТОВ “Будбілдінг” без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №646/8431/23 від 17/11/2025
Предметом спору є ухвала апеляційного суду про закриття кримінального провадження щодо особи, обвинуваченої у крадіжках, на підставі закінчення строків досудового розслідування.
Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу прокурора, вказавши на те, що апеляційний суд не врахував певні обставини при прийнятті рішення про закриття провадження. Зокрема, ВС звернув увагу на те, що строк досудового розслідування продовжувався, і апеляційний суд мав перевірити законність і обґрунтованість цих продовжень. Також, ВС вказав на необхідність врахування моменту повідомлення особі про підозру та обчислення строків з цього моменту. Суд касаційної інстанції підкреслив важливість дотримання розумних строків кримінального провадження, але наголосив на неприпустимості формального підходу до вирішення питання про їх закінчення. В результаті, ВС скасував ухвалу апеляційного суду в частині закриття провадження за окремими епізодами та призначив новий розгляд в апеляційційній інстанції.
Суд скасував ухвалу апеляційного суду в частині закриття кримінального провадження за окремими епізодами та призначив новий розгляд в апеляційній інстанції.
Справа №910/21682/15 (910/14603/23) від 07/11/2025
1. Предметом спору є стягнення штрафних санкцій за несвоєчасну оплату послуг за договором та повернення переплати за нібито не надані послуги.
2. Суд касаційної інстанції погодився з апеляційним судом щодо правомірності одночасного стягнення пені та штрафу, оскільки вони є видами штрафних санкцій, а не окремими видами відповідальності. Також суд відхилив аргументи про порушення строків позовної давності, враховуючи продовження цих строків на час карантину та воєнного стану. Суд вказав на суперечливу поведінку відповідача, який, з одного боку, заперечував договірні відносини, а з іншого – посилався на умови договору. Водночас, суд касаційної інстанції виявив процесуальне порушення, оскільки апеляційний суд не розглянув заяви відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій та розстрочення виконання рішення, що могло вплинути на суму стягнення. Суд також зазначив, що апеляційний суд не врахував умову договору про нарахування штрафних санкцій за весь період прострочення.
3. Суд касаційної інстанції скасував постанову апеляційного суду в частині задоволення первісного позову та направив справу на новий розгляд до апеляційного суду, а в частині відмови у задоволенні зустрічного позову залишив постанову без змін.
Справа №127/1845/24 від 13/11/2025
Предметом спору є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо засудження особи за ч. 2 ст. 307 (незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання чи збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів) та ч. 1 ст. 309 (незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів без мети збуту) КК України.
Верховний Суд, задовольняючи касаційну скаргу захисника, змінив рішення судів попередніх інстанцій, пом’якшивши покарання засудженій. Суд застосував статтю 69 КК України, призначивши покарання нижче найнижчої межі, передбаченої санкцією ч. 2 ст. 307 КК України, та звільнив засуджену від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 79 КК України. Таке рішення було прийнято, ймовірно, враховуючи обставини справи, особу засудженої та можливість її виправлення без реального відбування покарання. ВС врахував позицію захисника, який просив про пом’якшення покарання. Суд також взяв до уваги положення ст. 70 КК України щодо сукупності кримінальних правопорушень, остаточно визначивши покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.
Суд змінив вирок та ухвалу, пом’якшивши покарання та звільнивши засуджену від відбування покарання з випробуванням.
Справа №753/2606/24 від 19/11/2025
1. Предметом спору є витребування майна з чужого незаконного володіння та розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що суди попередніх інстанцій порушили норми процесуального права, а саме не дослідили детально обставини справи щодо обґрунтованості витрат на професійну правничу допомогу, не врахували, чи були ці витрати пов’язані з розглядом справи, чи є їх розмір обґрунтованим та пропорційним до предмета спору. Також, суди не звернули увагу на те, що сторона відповідача не подавала клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, що є необхідною умовою для зменшення судом цих витрат з власної ініціативи. Суд касаційної інстанції підкреслив, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та клієнтом можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів невідповідності витрат фактично наданим послугам. Суд також зазначив, що не було з’ясовано питання належного отримання стороною відповідачки заяви позивача про ухвалення додаткового рішення у справі.
3. Верховний Суд скасував додаткове рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду в частині розподілу судових витрат і передав справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №185/5987/18 від 19/11/2025
1. Предметом спору є оскарження виправдувального вироку ОСОБА_8 за ч. 4 ст. 187 КК (розбій, вчинений за попередньою змовою групою осіб, поєднаний з проникненням у житло та із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень).
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення апеляційного суду, який залишив в силі виправдувальний вирок суду першої інстанції, оскільки сторона обвинувачення не довела винуватість ОСОБА_8 поза розумним сумнівом. Суди попередніх інстанцій обґрунтовано визнали частину доказів, наданих прокурором, недопустимими (зокрема, через порушення процесуального порядку їх отримання або відсутність необхідних реквізитів), а частину – неналежними та недостовірними (наприклад, через суперечності у показаннях свідків та потерпілого, розбіжності в документах). Суд зазначив, що сам факт перебування телефону обвинуваченого поблизу місця злочину не є достатнім доказом його причетності до злочину. Також, суди врахували, що не було здобуто доказів вилучення у ОСОБА_8 викраденого майна або його збуту. Суд касаційної інстанції також відхилив доводи прокурора щодо порушень апеляційним судом вимог кримінального процесуального закону, зокрема, щодо дослідження доказів та складу суду.
3. Верховний Суд залишив ухвалу апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу прокурора – без задоволення.
Справа №455/1092/21 від 04/11/2025
Предметом спору у цій справі є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо особи, обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 121 (умисне тяжке тілесне ушкодження) та ч. 1 ст. 125 (умисне легке тілесне ушкодження) Кримінального кодексу України.
У цій резолютивній частині постанови не наведено аргументів суду.
Верховний Суд залишив касаційну скаргу захисника без задоволення, а вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду щодо обвинуваченого залишив без змін.
Справа №904/2787/21 від 12/11/2025
1. Предметом спору є обґрунтованість грошових вимог податкового органу до банкрута у ліквідаційній процедурі, що виникли у вигляді пені, нарахованої на податкове зобов’язання після визнання боржника банкрутом.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які відмовили податковому органу у задоволенні вимог. Суд зазначив, що згідно з Кодексом України з процедур банкрутства, з моменту визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, у банкрута не виникає жодних додаткових зобов’язань зі сплати податків і зборів, крім витрат, пов’язаних з ліквідаційною процедурою, а також припиняється нарахування будь-яких фінансових санкцій. Суд встановив, що пеня була нарахована на податкове зобов’язання, яке набуло статусу узгодженого вже після відкриття ліквідаційної процедури, що суперечить положенням Кодексу України з процедур банкрутства. Суд також підкреслив, що під час розгляду кредиторських вимог, суд повинен з’ясовувати правову природу вимог, оцінювати докази та перевіряти їх дійсність, а суди попередніх інстанцій це зробили належним чином. Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій і зводяться до переоцінки доказів, що виходить за межі касаційного перегляду.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу податкового органу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №910/15434/24 від 18/11/2025
1. Предметом спору є стягнення збитків у розмірі 1 716 787 грн, завданих, на думку позивача, неналежним виконанням відповідачем умов договору на закупівлю послуг з розробки проєктів землеустрою.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки позивач не довів наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, необхідних для покладання відповідальності на відповідача. Зокрема, позивач не надав належних доказів протиправної поведінки відповідача, причинно-наслідкового зв’язку між діями відповідача та збитками, а також розміру завданих збитків. Суд зазначив, що позивач сам визначив об’єкти для розробки проєктів землеустрою, а відповідач лише погодився на ці умови. Крім того, кошти, які позивач намагається стягнути як збитки, є оплатою за виконані роботи, від яких позивач не відмовився. Також, суд врахував, що у попередній справі вже було вирішено питання про відсутність підстав для повернення сторонами всього отриманого за договором, включаючи кошти за розробку спірних проєктів землеустрою.
3. Суд касаційної інстанції залишив рішення судів попередніх інстанцій без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
Справа №910/7519/24 від 18/11/2025
1. Предметом спору є розірвання договору оренди комунального майна та виселення фізичної особи-підприємця з нежитлового приміщення через систематичне порушення умов договору, зокрема, нецільове використання орендованого приміщення.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення попередніх судів, відмовивши в задоволенні позову про розірвання договору оренди та виселення ФОП, оскільки позивач не довів належними доказами факт систематичного нецільового використання приміщення відповідачем. Суд зазначив, що акти обстеження, на які посилався позивач, не містять достатніх доказів, що підтверджують нецільове використання приміщення, а наявність в приміщенні коробок з медичними засобами, офісних меблів та комп’ютерної техніки не свідчить про порушення умов договору. Крім того, суд вказав на відсутність доказів належного повідомлення орендаря про проведення обстежень приміщення. Суд також врахував заперечення відповідача щодо складених актів обстеження та відсутність доказів укладення договору суборенди з іншою особою. Суд касаційної інстанції підкреслив, що не має права переоцінювати докази, які вже були оцінені судами попередніх інстанцій.
3. Суд касаційної інстанції залишив рішення попередніх судів без змін, відмовивши в задоволенні касаційної скарги.
Справа №754/17740/23 від 26/11/2025
Предметом спору є законність ухвали суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 197-1; ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 197-1 КК України.
На жаль, у наданій резолютивній частині постанови відсутні аргументи, якими керувався суд при винесенні рішення. З тексту видно лише, що Верховний Суд задовольнив касаційну скаргу прокурора, скасував рішення судів попередніх інстанцій та призначив новий розгляд у суді першої інстанції. Для надання більш детального аналізу необхідний повний текст судового рішення.
Суд скасував ухвалу Деснянського районного суду м. Києва та ухвалу Київського апеляційного суду щодо ОСОБА_7 та ОСОБА_8 і призначив новий розгляд у суді першої інстанції.
Справа №711/4172/15-к від 20/11/2025
1. Предметом спору є оскарження виправдувального вироку прокурора, якого звинувачували у зловживанні службовим становищем, службовому підробленні та притягненні завідомо невинних до кримінальної відповідальності у зв’язку з подіями під час Євромайдану.
2. Суд, залишаючи в силі виправдувальний вирок, керувався тим, що сторона обвинувачення не довела винуватість прокурора поза розумним сумнівом, як цього вимагає ст. 62 Конституції України та ст. 17 КПК України. Суд зазначив, що місцевий суд повно та всебічно дослідив усі докази, надані стороною обвинувачення, дав їм належну оцінку з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупності – з точки зору достатності та взаємозв’язку. Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши, що виправдувальний вирок є законним та мотивованим, а доводи апеляційної скарги прокурора є необґрунтованими. Суд касаційної інстанції також підкреслив, що не встановлено істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б були безумовними підставами для скасування або зміни судового рішення.
3. Суд ухвалив залишити вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу прокурора – без задоволення.
Справа №127/27425/17 від 12/11/2025
1. Предметом спору є заміна сторони у виконавчому провадженні, а саме заміна стягувача (ТОВ «Фінансова компанія «Флексіс») на його правонаступника (ОСОБА_1) на підставі договору про відступлення права вимоги.
2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення апеляційного суду, керувався тим, що заміна сторони у виконавчому провадженні можлива на будь-якій стадії процесу у зв’язку з відступленням права вимоги, що є різновидом правонаступництва. Суд зазначив, що для заміни сторони важливо встановити факт вибуття сторони з виконавчого провадження та перехід матеріальних прав і обов’язків до іншої особи. Верховний Суд підкреслив, що чинний договір про відступлення права вимоги є підставою для заміни стягувача, і питання дійсності цього договору не є предметом дослідження при розгляді заяви про заміну сторони у виконавчому провадженні, якщо його не визнано недійсним у судовому порядку. Суд також послався на попередні висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, зокрема, щодо презумпції правомірності правочину. Суд не погодився з апеляційним судом, що фізична особа не може бути новим кредитором, оскільки це не впливає на заміну сторони у виконавчому провадженні, якщо право вимоги перейшло на підставі чинного договору.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі ухвалу суду першої інстанції про задоволення заяви ОСОБА_1 про заміну сторони у виконавчому провадженні.
Справа №600/2736/25-а від 26/11/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності Чернівецької обласної військової адміністрації та ДП «Ліси України» щодо незабезпечення робіт з винесення меж пралісових пам’яток природи та зобов’язання вчинити дії щодо розробки землевпорядної документації та внесення відомостей до Державного земельного кадастру.
2. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій, які повернули позов прокурору, вказавши, що прокурор правомірно звернувся до суду, оскільки встановив бездіяльність Державної екологічної інспекції Карпатського округу, яка, будучи компетентним органом, не вжила заходів для захисту інтересів держави у сфері охорони навколишнього середовища, а саме не забезпечила винесення меж пралісових пам’яток природи. Суд підкреслив, що прокурору достатньо дотриматися процедури повідомлення компетентного органу про порушення, і якщо останній протягом розумного строку не звертається до суду, це є достатньою підставою для представництва інтересів держави прокурором. Суд також зазначив, що Держекоінспекція має повноваження звертатися до суду з позовами про визнання протиправною бездіяльності щодо порушень законодавства про охорону навколишнього середовища. Верховний Суд послався на власні попередні рішення, в яких вказувалося, що бездіяльність компетентного органу, якому відомо про порушення, є підставою для представництва інтересів держави прокурором.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Справа №160/1234/25 від 26/11/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності військової частини щодо неналежного обчислення та виплати грошового забезпечення позивачу.
2. Суд касаційної інстанції скасував ухвалу апеляційного суду про повернення апеляційної скарги військової частини, наголошуючи на тому, що апеляційний суд передчасно повернув скаргу, оскільки судовий збір був сплачений до моменту винесення ухвали про повернення. Верховний Суд підкреслив, що обов’язок перевірки факту зарахування судового збору покладається на суд, і апеляційний суд не зазначив, чи проводив таку перевірку. Також, Верховний Суд зазначив, що обмеження права на апеляційне оскарження, особливо коли судовий збір сплачено, є порушенням процесуальних прав. Суд касаційної інстанції вказав на те, що апеляційний суд допустив порушення норм процесуального права, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, оскільки не перевірив факт зарахування судового збору до державного бюджету.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №320/381/24 від 25/11/2025
1. Предметом спору є оскарження приватним нотаріусом наказів Міністерства юстиції України про анулювання доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
2. Суд касаційної інстанції, підтримуючи рішення апеляційного суду, зазначив, що Мін’юст правомірно анулював доступ нотаріуса до реєстру, оскільки під час камеральної перевірки було встановлено порушення вимог законодавства при здійсненні реєстраційних дій. Зокрема, нотаріус провела державну реєстрацію права власності на об’єкт нерухомості без наявності документа, що підтверджує присвоєння об’єкту адреси, що є порушенням встановленого порядку. Суд також врахував системність порушень з боку нотаріуса, а також попередні випадки притягнення її до відповідальності у вигляді тимчасового блокування доступу до Державного реєстру прав на нерухоме майно. Суд не взяв до уваги посилання нотаріуса на наявність розпорядження Печерської районної адміністрації про присвоєння адреси, оскільки воно не було додане до реєстраційної справи в електронному вигляді та відсутнє на офіційному вебсайті адміністрації. Суд підкреслив, що камеральна перевірка проводиться виключно на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №380/23724/24 від 25/11/2025
1. Предметом спору є оскарження відмови Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (ГУ ПФУ) перерахувати пенсію особі, звільненій з військової служби, на підставі довідки про грошове забезпечення, виданої Спеціалізованою прокуратурою у військовій та оборонній сфері Західного регіону.
2. Верховний Суд, скасовуючи рішення апеляційного суду, виходив з того, що ключовим питанням є визначення органу, уповноваженого видавати довідку про грошове забезпечення для перерахунку пенсії. Суд зазначив, що згідно з Порядком №45, для осіб, відряджених для виконання службових обов’язків до органів державної влади, довідку видає орган, який своїм наказом відрядив таку особу. У даному випадку, оскільки позивача було відряджено до Генеральної прокуратури України наказом Міністра оборони, то саме обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки (ТЦКСП) є уповноваженим органом для видачі довідки про грошове забезпечення. Суд також послався на аналогічні висновки, викладені в інших постановах Верховного Суду. Оскільки довідка була видана Спеціалізованою прокуратурою, а не ТЦКСП, то у ГУ ПФУ не було підстав для перерахунку пенсії.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції, яким у задоволенні позову було відмовлено.
Справа №140/4811/25 від 26/11/2025
1. Предметом спору є оскарження відмови Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (ГУ ПФУ) перерахувати пенсію особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи.
2. Суд касаційної інстанції скасував ухвалу апеляційного суду, який повернув апеляційну скаргу ГУ ПФУ через нібито непідтверджені повноваження представника. Верховний Суд зазначив, що апеляційний суд неправомірно обмежив право на доступ до правосуддя, оскільки представник ГУ ПФУ надав копії довіреності, наказу про призначення, посадової інструкції та витяг з ЄДР, засвідчені його кваліфікованим електронним підписом, що є достатнім підтвердженням повноважень. Суд касаційної інстанції підкреслив, що апеляційний суд помилково вважав обов’язковим подання довіреності в електронній формі, створеній засобами Електронного кабінету, хоча закон передбачає лише право на це. Також, суд касаційної інстанції вказав на те, що апеляційний суд невірно встановив факт підписання довіреності, оскільки довіреність була підписана саме начальником управління, а представник лише засвідчив її копію. Суд наголосив, що усі необхідні документи були в матеріалах справи, оскільки представник відповідача брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та направив справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Справа №380/12153/20 від 26/11/2025
Предметом спору є оскарження бездіяльності Окружного адміністративного суду міста Києва щодо ненадання інформації на запит фізичної особи.
Верховний Суд частково задовольнив апеляційну скаргу Окружного адміністративного суду міста Києва, скасувавши ухвалу апеляційного суду про відмову у прийнятті звіту та накладення штрафу. Суд касаційної інстанції вирішив, що апеляційний суд повинен повторно розглянути питання щодо звіту та штрафу. При цьому, в іншій частині апеляційної скарги було відмовлено, що може свідчити про те, що суд не знайшов підстав для повного задоволення вимог скаржника. Фактично, Верховний Суд вказав на необхідність більш ретельного розгляду певних процесуальних питань апеляційним судом, не вирішуючи справу по суті. Судді касаційної інстанції, ймовірно, побачили певні процедурні порушення або неврахування важливих обставин при прийнятті рішення апеляційним судом.
Суд постановив скасувати ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду та направити справу в цій частині до цього ж суду для продовження розгляду.
Справа №440/5889/24 від 26/11/2025
1. Предметом спору є оскарження висновку Держаудитслужби про порушення під час проведення публічної закупівлі автомобільних шин.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення судів попередніх інстанцій, які визнали протиправним висновок Держаудитслужби, виходячи з наступного:
* Вимога контролюючого органу щодо зазначення “конкретного найменування товару” в тендерній пропозиції не була порушена, оскільки учасник надав інформацію, яка відповідала вимогам тендерної документації, а більш детальне трактування цього поняття контролюючим органом не було обґрунтовано.
* Учасник надав достатньо документів, що підтверджують його зв’язок з виробниками шин, хоча і через посередників, що не суперечило умовам тендерної документації, яка не вимагала безпосереднього зв’язку з виробником.
* Тендерна документація не містила вимог щодо відповідності товару екологічним чи іншим характеристикам, тому посилання контролюючого органу на порушення вимог щодо сертифікації є безпідставними.
* Суд зазначив, що застосування попередніх правових позицій Верховного Суду, на які посилався відповідач, не є релевантними до обставин цієї справи.
3. Суд постановив касаційну скаргу Управління Північно-Східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №160/29658/24 від 26/11/2025
1. Предметом спору є відмова Міністерства освіти і науки України у внесенні змін до відомостей в Єдиній державній електронній базі з питань освіти (ЄДЕБО) щодо відсутності порушення позивачем черговості здобуття освіти.
2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення апеляційного суду, виходив з того, що право на освіту гарантоване Конституцією України, і ніхто не може бути обмежений у цьому праві, крім випадків, встановлених Конституцією та законами України. Суд зазначив, що здобуття певного рівня освіти починається з моменту зарахування особи до навчального закладу і закінчується у момент відрахування з врученням відповідного документа про освіту. Оскільки позивач не завершив навчання на рівні бакалавра та не отримав відповідний диплом, його вступ до коледжу на рівень фахового молодшого бакалавра не є порушенням послідовності здобуття освіти. Суд також вказав, що роз’яснення Міносвіти, на які посилався апеляційний суд, не є нормативно-правовим актом і мають лише інформаційний характер. Суд наголосив, що критерієм здобутої освіти є наявність відповідного документа про освіту, а не факт навчання протягом певного періоду.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції, яким було визнано протиправною відмову Міносвіти та зобов’язано внести зміни до ЄДЕБО.
Справа №460/18562/23 від 26/11/2025
1. Предметом спору є оскарження рішень державних органів щодо надання спеціального дозволу на користування надрами ТОВ «Терабут Компані» для видобування базальтів Великомидського родовища.
2. Суд касаційної інстанції, розглядаючи справу, зазначив, що прокурор мав право звертатися до суду в інтересах держави, оскільки відсутній орган, уповноважений оскаржувати рішення щодо надання дозволів на користування надрами. Суд також підкреслив, що строк звернення до суду прокурором починається з моменту, коли він отримав достатньо інформації про порушення, а не з моменту прийняття оскаржуваних рішень. Суд вказав на порушення процедури надання дозволу, оскільки на момент звернення до ДКЗ ТОВ «Терабут Компані» не мало статусу надрокористувача. Суд визнав помилковим рішення судів попередніх інстанцій, які не скасували протокол ДКЗ, хоча визнали його протиправним, наголосивши на необхідності повного відновлення законності. Суд відхилив доводи ТОВ «Терабут Компані» про те, що реєстрація за формою 3-гр надає статус надрокористувача, оскільки це суперечить законодавству.
3. Суд частково задовольнив касаційну скаргу прокурора, скасувавши рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про визнання протиправним та скасування протоколу ДКЗ, і ухвалив нове рішення про задоволення цієї вимоги, а в іншій частині судові рішення залишив без змін.
Справа №560/5404/25 від 25/11/2025
1. Предметом спору є правомірність дій Пенсійного фонду щодо обмеження максимального розміру пенсії позивача та застосування понижуючих коефіцієнтів при перерахунку пенсії у зв’язку з індексацією.
2. Суд зазначив, що Закон про Держбюджет не може вносити зміни до інших законів, а застосування понижуючих коефіцієнтів до пенсій військовослужбовців обмежує їхнє право на належний соціальний захист, гарантоване Конституцією України. Конституційний Суд України неодноразово наголошував, що будь-яке обмеження максимального розміру пенсій, призначених відповідно до Закону №2262-ХІІ, не відповідає сутності соціальних гарантій високого рівня для осіб, на яких поширюється дія частини п`ятої статті 17 Основного Закону. Суд також врахував попередню практику Верховного Суду у подібних справах, де було визнано протиправним застосування обмежень, встановлених статтею 46 Закону № 4059-IX та постановою № 1. Суд підкреслив, що у спірних правовідносинах слід застосовувати норми спеціального закону, яким є Закон №2262-ХІІ, який не передбачає обмежень розміру пенсій для військовослужбовців.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу Пенсійного фонду без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №260/8344/24 від 26/11/2025
1. Предметом спору є оскарження реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно ухвали суду про заборону вчинення реєстраційних дій щодо певного нерухомого майна.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій про закриття провадження у справі, оскільки спір виник у зв’язку з арештом майна в рамках кримінального провадження, а такі спори мають вирішуватися в порядку кримінального судочинства. Суд зазначив, що державний реєстратор вніс відомості про заборону реєстраційних дій з метою забезпечення виконання ухвали слідчого судді про арешт майна. Верховний Суд підкреслив, що згідно з Кримінальним процесуальним кодексом України, саме слідчий суддя має повноваження скасовувати арешт майна, а заборона вчинення реєстраційних дій є складовою частиною цього арешту. Суд також вказав, що адміністративний суд не має права втручатися у кримінально-процесуальні дії, спрямовані на забезпечення розслідування кримінального правопорушення. Суд касаційної інстанції відхилив аргументи позивача про нерелевантність правових позицій Верховного Суду, підкресливши, що ухвала слідчого судді одночасно встановлювала арешт і заборону реєстраційних дій, що дає позивачу право звертатися з клопотанням про скасування арешту в рамках кримінального провадження.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №460/11244/24 від 26/11/2025
Предметом спору є оскарження ухвали апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження за скаргою особи, яка хоч і брала участь у справі, але не була присутня під час апеляційного розгляду.
Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд помилково ототожнив поняття “брав участь у розгляді справи” та “був присутній під час апеляційного розгляду”, що суперечить положенням статті 323 КАС України. Верховний Суд підкреслив, що особа, яка не була присутня під час апеляційного розгляду, має право на апеляційний перегляд рішення суду першої інстанції в межах доводів, які не розглядалися під час попереднього апеляційного розгляду. Суд також зазначив, що апеляційний суд не надав належної оцінки доводам апеляційної скарги ОСОБА_8, які відрізняються від доводів, що вже були розглянуті під час апеляційного розгляду за скаргою іншої особи. Крім того, Верховний Суд вказав на те, що відмова у відкритті апеляційного провадження можлива лише у випадку, коли суд вже розглянув наведені в апеляційній скарзі доводи під час попереднього апеляційного розгляду.
Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
Справа №160/34591/24 від 25/11/2025
Предметом спору є оскарження дій Міністерства освіти і науки України щодо відображення в Єдиній державній електронній базі з питань освіти (ЄДЕБО) інформації про порушення позивачем послідовності здобуття освіти.
Верховний Суд, розглядаючи справу, зазначив, що право на відстрочку від мобілізації мають здобувачі освіти, які навчаються на рівні, вищому за попередній, у встановленій законом послідовності. Суд підкреслив, що ключовим критерієм є завершеність попереднього етапу навчання та отримання відповідного документа про освіту. Оскільки позивач не завершив навчання на бакалавраті у 2017 році та не отримав відповідного диплому, його поточне навчання на бакалавраті не є порушенням послідовності здобуття освіти. Суд також зазначив, що саме Міністерство освіти і науки України відповідає за коректність інформації в ЄДЕБО та має повноваження вносити зміни щодо послідовності здобуття освіти. Враховуючи, що позивач фактично не здобув попереднього рівня вищої освіти, відображення інформації про порушення послідовності в ЄДЕБО є неправомірним.
Суд вирішив задовольнити касаційну скаргу, скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, визнавши дії Міністерства освіти і науки України протиправними.
Справа №826/20221/16 від 26/11/2025
Предмет спору – розгляд заяви Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» про поворот виконання судового рішення в частині виконання на користь фізичної особи у адміністративній справі.
Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій, які помилково визначили порядок розгляду заяви про поворот виконання судового рішення, враховуючи, що основна справа, в рамках якої виникло питання про поворот виконання, була передана на розгляд до суду іншої юрисдикції (цивільної). Суд зазначив, що заява про поворот виконання має бути вирішена судом, який розглядає справу по суті, тобто Печерським районним судом міста Києва, за правилами Цивільного процесуального кодексу України. Також, Верховний Суд вказав на помилковість застосування судом першої інстанції процедури передачі заяви за підсудністю, оскільки така процедура не передбачена Кодексом адміністративного судочинства України. Замість цього, суд першої інстанції мав закрити провадження за заявою, роз’яснивши заявнику право звернутися до належного суду. Верховний Суд підкреслив, що забезпечення прав учасників справи має бути здійснено за результатами закінчення розгляду справи по суті.
Суд задовольнив касаційну скаргу частково, скасував рішення судів попередніх інстанцій та закрив провадження за заявою Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» про поворот виконання судового рішення.
Справа №460/3314/25 від 26/11/2025
1. Предметом спору є оскарження ухвали апеляційного суду про повернення апеляційної скарги через нібито несплату судового збору у повному обсязі.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд помилково розцінив вимоги позивача як три немайнові, тоді як дві з них (про скасування постанов про стягнення виконавчого збору та мінімальних витрат) мають майновий характер, оскільки стосуються грошових зобов’язань. Верховний Суд застосував аналогію закону, використовуючи положення Цивільного процесуального кодексу України, щоб визначити порядок обчислення судового збору при об’єднанні кількох майнових вимог в одному позові. Суд підкреслив, що в такому випадку судовий збір обчислюється виходячи із загальної суми всіх майнових вимог, а не окремо за кожну. Також, суд врахував, що позовна заява та апеляційна скарга були подані через систему “Електронний суд”, що передбачає застосування коефіцієнта 0,8 для зменшення розміру судового збору. В результаті аналізу, Верховний Суд дійшов висновку, що позивачем було сплачено судовий збір у належному розмірі, і апеляційний суд не мав підстав для повернення скарги.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та направив справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Справа №240/30982/22 від 26/11/2025
1. Предметом спору є заміна сторони виконавчого провадження, а саме померлої позивачки, її спадкоємцями, у справі про стягнення страхової виплати у зв’язку зі смертю медичного працівника від COVID-19.
2. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій, виходячи з того, що право на страхову виплату, яке позивачка оспорювала в суді, не було реалізовано та остаточно встановлено за її життя, оскільки рішення суду набрало законної сили вже після її смерті. Суд підкреслив, що спірні правовідносини мають особистий характер і не допускають правонаступництва, оскільки виплата пов’язана зі статусом конкретної особи (позивачки) як матері померлого медичного працівника. Суд зазначив, що до складу спадщини можуть входити лише конкретні суми виплат, нараховані спадкодавцю за життя, а не саме право на отримання виплати, яке ще не було реалізовано. Також, ВС вказав, що заявники не є членами сім’ї померлого медичного працівника, які мають право на отримання страхової виплати.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та відмовив у задоволенні заяви про заміну сторони у виконавчому провадженні.
Справа №420/31220/24 від 26/11/2025
1. Предметом спору є оскарження підприємцем припису та постанов Держпродспоживслужби про накладення штрафів за порушення законодавства про харчові продукти.
2. Суд касаційної інстанції залишив рішення попередніх судів про задоволення позову без змін, але змінив мотивувальну частину. Суд вказав, що Держпродспоживслужба діяла поза межами своїх повноважень, оскільки в умовах воєнного стану для проведення позапланової перевірки необхідне індивідуальне погодження центрального органу виконавчої влади (Мінагрополітики), а не лише наказ, виданий на підставі загального переліку підстав для перевірок. Також суд не погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що особа, яка представляла інтереси підприємця під час перевірки, не була уповноваженою, оскільки її дії свідчили про фактичне виконання управлінських функцій і доступ до приміщень, що давало достатні підстави вважати її уповноваженою. Суд наголосив, що недотримання процедури позапланового заходу державного нагляду (контролю) унеможливлює використання результатів такої перевірки як підстави для притягнення до відповідальності.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін, змінивши лише мотивувальну частину.
Справа №460/18562/23 від 26/11/2025
1. Предметом спору є оскарження рішень державних органів щодо надання спеціального дозволу на користування надрами ТОВ «Терабут Компані» для видобування базальтів.
2. Суд касаційної інстанції, розглядаючи справу, підтримав право прокурора звертатися до суду в інтересах держави, коли відсутній орган, уповноважений захищати ці інтереси у спірних правовідносинах, зокрема, у сфері надання дозволів на користування надрами. Суд також підтвердив, що строк звернення до суду прокурором починається з моменту, коли прокурор об’єктивно отримав достатньо матеріалів, що підтверджують ознаки протиправності дій відповідачів, а не з моменту формального оприлюднення рішень. Суд наголосив, що протокол Державної комісії України по запасах корисних копалин (ДКЗ) про апробацію запасів є індивідуальним актом, який може бути оскаржений навіть після його виконання, якщо це необхідно для повного відновлення законності. Суд вказав на порушення процедури надання дозволу, оскільки на момент звернення до ДКЗ та отримання погодження від обласної ради, ТОВ «Терабут Компані» не мало статусу надрокористувача, що є обов’язковою умовою.
3. Суд скасував рішення попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні позову про визнання протиправним та скасування протоколу ДКЗ, задовольнивши позов в цій частині, та залишив без змін рішення в іншій частині.
Справа №620/9246/24 від 26/11/2025
1. Предметом спору є оскарження Національним університетом «Чернігівська політехніка» вимоги Управління Північного офісу Держаудитслужби щодо усунення фінансових порушень, виявлених під час ревізії.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення судів попередніх інстанцій, які визнали протиправними пункти вимоги Держаудитслужби. Суд зазначив, що виплата заробітної плати суміснику здійснювалася з дотриманням вимог законодавства, оскільки обмеження щодо тривалості робочого часу для сумісників у державних установах були скасовані. Крім того, суд врахував висновок судового експерта, який підтвердив, що виплата заробітної плати науково-педагогічним працівникам з різних фондів відповідає вимогам Бюджетного кодексу України та іншим нормативним актам. Суд також наголосив, що вимога контролюючого органу має бути обґрунтованою та відповідати законодавству, а суди мають право перевіряти обґрунтованість доводів сторін щодо законності прийняття такої вимоги. Суд відхилив посилання скаржника на інші рішення Верховного Суду, оскільки вони не були релевантними до обставин цієї справи.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №160/29810/23 від 26/11/2025
1. Предметом спору є рішення виконкому Дніпровської міської ради про внесення змін до переліку спеціальних ділянок, відведених для організації паркування, а саме щодо облаштування парковки на прибудинковій території будинку, де розташоване ОСББ.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення судів попередніх інстанцій, вказавши, що виконавчі органи міських рад мають право приймати рішення про розміщення паркувальних майданчиків на вулицях і дорогах населених пунктів, але не мають повноважень щодо прийняття рішень стосовно паркування на прибудинкових територіях багатоквартирних будинків, оскільки це є спільною сумісною власністю співвласників будинку. Суд зазначив, що рішення виконкому було прийнято не у межах повноважень та у спосіб, не передбачений Конституцією та законами України. Суд також врахував, що відповідач не довів правомірність свого рішення, не надав доказів дотримання процедури прийняття рішення та не врахував інтереси співвласників будинку. Суд підкреслив, що на відповідача покладено обов’язок довести правомірність свого рішення, чого він не зробив.
3. Верховний Суд залишив касаційні скарги без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін, підтвердивши незаконність рішення виконкому про облаштування парковки на прибудинковій території.
Справа №460/18562/23 від 26/11/2025
1. Предметом спору є оскарження рішень державних органів щодо надання спеціального дозволу на користування надрами ТОВ «Терабут Компані» для видобування базальтів.
2. Суд касаційної інстанції, розглядаючи справу, зосередився на кількох ключових аспектах. По-перше, він підтвердив право прокурора звертатися до суду в інтересах держави, оскільки законодавство не визначає конкретного органу, уповноваженого оскаржувати рішення щодо надання спеціальних дозволів на користування надрами. По-друге, суд погодився з висновками попередніх інстанцій щодо порушення процедури надання дозволу, оскільки на момент подання документів ТОВ «Терабут Компані» не мало статусу надрокористувача. По-третє, суд наголосив на важливості скасування не лише рішення про надання дозволу, а й протоколу Державної комісії України по запасах корисних копалин (ДКЗ), на підставі якого цей дозвіл було видано, оскільки цей протокол є джерелом порушення і його нескасування може призвести до повторних зловживань. Суд також зазначив, що переоцінка запасів корисних копалин не скасовує автоматично попередні рішення, прийняті з порушеннями. Нарешті, суд підкреслив, що у справах, пов’язаних з використанням природних ресурсів, суди повинні особливо ретельно підходити до застосування процесуальних строків, щоб не допустити ситуацій, коли формалізм перешкоджає ефективному захисту державних інтересів.
3. Суд задовольнив касаційну скаргу прокурора частково, скасувавши рішення попередніх інстанцій в частині відмови у визнанні протиправним та скасуванні протоколу ДКЗ, та ухвалив нове рішення про скасування цього протоколу, а в іншій частині судові рішення залишив без змін.
Справа №990/76/25 від 25/11/2025
Предметом спору є оскарження рішення Дорадчої групи експертів Конституційного Суду України про невідповідність позивачки критерію високих моральних якостей для посади судді Конституційного Суду України.
Суд, аналізуючи справу, зазначив, що діяльність Дорадчої групи має дискреційний характер, але здійснюється в межах закону, з дотриманням принципів добросовісності та обґрунтованості. Суд підкреслив, що Дорадча група правомірно врахувала недекларування позивачкою доходу від продажу автомобіля членом сім’ї та невідповідність між доходами і вартістю придбаного майна, що викликало обґрунтовані сумніви щодо її доброчесності. Водночас, суд визнав необґрунтованим висновок про запозичення фрагментів тексту мотиваційного листа, оскільки Дорадча група ототожнила академічну доброчесність з моральною, що не має нормативного підґрунтя. Проте, суд вирішив, що навіть без урахування цього мотиву, інші обставини є достатніми для висновку про невідповідність позивачки критерію високих моральних якостей.
Суд відмовив у задоволенні позову.
Справа №990/77/25 від 26/11/2025
1. Особа оскаржувала рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
2. На жаль, у наданому уривку рішення відсутні аргументи суду. Є лише вступна та резолютивна частини. Тому я не можу надати інформацію про аргументи, якими керувався суд при винесенні рішення.
3. Суд відмовив у задоволенні позову.
Справа №560/4564/25 від 25/11/2025
1. Предметом спору є правомірність дій Головного управління Пенсійного фонду України щодо обмеження максимального розміру пенсії позивача та застосування понижуючих коефіцієнтів при перерахунку його пенсії, призначеної відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення судів попередніх інстанцій, які визнали протиправними дії Пенсійного фонду. Суд зазначив, що Закон України “Про Державний бюджет України на 2025 рік” не може вносити зміни до інших законів, зокрема до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, який є спеціальним законом у цих правовідносинах і не передбачає обмежень щодо максимального розміру пенсій для військовослужбовців. Суд також врахував позицію Конституційного Суду України, який неодноразово наголошував на неприпустимості обмеження соціальних гарантій для військовослужбовців. Крім того, суд вказав, що обмеження максимального розміру пенсії, яке було введено Законом України “Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи”, було визнано неконституційним рішенням Конституційного Суду України. Таким чином, застосування понижуючих коефіцієнтів та обмеження максимального розміру пенсії є порушенням права позивача на належне соціальне забезпечення.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №160/29810/23 від 26/11/2025
1. Предметом спору є рішення виконкому Дніпровської міської ради про внесення змін до переліку спеціальних ділянок, відведених для паркування, а саме щодо виділення трьох паркомісць біля будинку ОСББ.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення судів попередніх інстанцій, які визнали протиправним рішення виконкому, оскільки воно було прийнято з порушенням процедури та без урахування прав співвласників багатоквартирного будинку на прибудинкову територію. Суди встановили, що виконком не перевірив наявність на ділянці, яку планувалося відвести під парковку, об’єктів, що належать іншим особам, і чи перебуває ця ділянка в користуванні інших осіб. Крім того, суди зазначили, що виконком не дотримався вимог земельного законодавства щодо порядку відведення земельних ділянок, оскільки ділянка фактично не була сформована та відведена без проекту землеустрою. Суд касаційної інстанції підкреслив, що органи місцевого самоврядування мають право приймати рішення про паркування лише на вулицях і дорогах населених пунктів, а не на прибудинкових територіях, які є спільною власністю співвласників багатоквартирного будинку.
3. Суд залишив касаційні скарги без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №380/9952/25 від 26/11/2025
Предметом спору є дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо обмеження максимальним розміром пенсії позивача та застосування понижуючих коефіцієнтів при перерахунку його пенсії у зв’язку з індексацією.
Суд зазначив, що обмеження розміру пенсій військовослужбовців та застосування коефіцієнтів, встановлених Законом України “Про Державний бюджет України на 2025 рік” та постановою Кабінету Міністрів України, є протиправним, оскільки обмежує гарантоване право на соціальний захист. Суд підкреслив, що Закон України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” не передбачає таких обмежень. Також, суд врахував рішення Конституційного Суду України, які вказують на неконституційність обмежень максимального розміру пенсій, призначених відповідно до цього закону. Суд вказав, що Закон про Держбюджет не може вносити зміни в інші закони, а також, що будь-яке обмеження максимального розміру пенсій, призначених відповідно до Закону №2262-ХІІ, не відповідає сутності соціальних гарантій високого рівня для осіб, на яких поширюється дія частини п`ятої статті 17 Конституції України.
Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
