Справа №487/5705/16-ц від 30/10/2025
1. Предметом спору є скарга ОСОБА_1 на рішення державного виконавця щодо повернення майна автогаражному кооперативу «Парма».
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення судів попередніх інстанцій, які відмовили у задоволенні скарги ОСОБА_1, оскільки боржник не довів порушення його прав діями державного виконавця при виконанні рішення суду про витребування майна. Суди встановили, що основні аргументи ОСОБА_1 зводяться до заперечення можливості виконання рішення суду через нібито відсутність у нього майна, що суперечить обставинам, встановленим рішенням суду, яке набрало законної сили. Судді підкреслили, що боржник намагається переглянути обставини, встановлені судовим рішенням, через оскарження дій виконавця. Також було зазначено, що доводи касаційної скарги вже були предметом дослідження у судах попередніх інстанцій, і їм було надано відповідну правову оцінку на основі вимог законодавства. Суд також зазначив, що боржник не надав належних доказів порушення його прав діями державного виконавця.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №758/10718/23 від 04/11/2025
1. Предметом спору є позов батька про позбавлення матері батьківських прав щодо їхньої спільної дитини.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки позивач не надав достатніх доказів, які б свідчили про ухилення відповідачки від виконання батьківських обов’язків, а позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який застосовується лише у виняткових випадках. Суд також зазначив, що висновок органу опіки та піклування не є об’єктивним, оскільки ґрунтується лише на словах батька дитини і не містить відомостей, які б характеризували матір як особу, що не здійснює своїх батьківських обов’язків. Крім того, суд врахував, що відмова від батьківських прав суперечить інтересам дитини та моральним засадам суспільства, тому не може бути підставою для задоволення позову, навіть якщо відповідачка визнала позов. Суд наголосив, що для позбавлення батьківських прав необхідна наявність вини у діях батьків та неможливість зміни їхньої поведінки на краще. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №462/4598/18 від 29/10/2025
1. Предметом спору є оскарження дій державного виконавця щодо закінчення виконавчого провадження у зв’язку з неповним виконанням рішення суду про стягнення компенсації за несвоєчасну виплату доплати до середнього заробітку.
2. Суд касаційної інстанції погодився з апеляційним судом, який встановив, що судове рішення про стягнення з підприємства на користь фізичної особи компенсації за несвоєчасну виплату доплати до середнього заробітку було виконано не в повному обсязі, оскільки стягувачу було перераховано суму, меншу за зазначену у виконавчому листі. Суд зазначив, що перерахування суми меншої, ніж зазначено у виконавчому документі, не вважається належним виконанням судового рішення. Також суд вказав, що підприємство не скористалося правом оскаржити рішення суду в частині відсутності вказівки про утримання обов’язкових платежів та зборів із суми стягнення, а також не зверталося за роз’ясненням судового рішення. Суд касаційної інстанції підкреслив, що встановлення обставин справи та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №757/39784/23-ц від 29/10/2025
1. Предметом спору є оскарження наказу Міністерства юстиції України про скасування реєстраційних дій щодо квартири, право власності на яку позивач набула, але попередній власник вважає відчуження незаконним.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення апеляційного суду, виходячи з того, що у даній справі Міністерство юстиції України не є належним відповідачем, оскільки спір стосується речових прав на нерухоме майно, а отже, матеріально-правові вимоги мають бути пред’явлені до особи, яка безпосередньо оспорює право власності позивача, а саме до попереднього власника. Суд зазначив, що задоволення позову до неналежного відповідача є порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки вирішує питання про права та обов’язки особи, яка не була залучена до участі у справі. Також, суд врахував, що позивачем було неправильно визначено суб’єктний склад учасників справи, а саме не залучено належного співвідповідача. Суд касаційної інстанції послався на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, згідно з якою у спорах щодо речових прав належним відповідачем є особа, яка безпосередньо оспорює ці права, а не орган державної влади, який прийняв рішення за скаргою однієї зі сторін.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та відмовив у задоволенні позовних вимог.
Справа №726/1540/24 від 29/10/2025
1. Предметом спору є визнання недійсною довідки про склад сім’ї, визнання незаконним розпорядження органу приватизації про передачу квартири у приватну власність та визнання недійсним свідоцтва про право власності на житло, оскільки при приватизації не було враховано права неповнолітньої дитини, яка була зареєстрована у квартирі.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками апеляційного суду, який встановив, що на момент приватизації квартири в ній була зареєстрована неповнолітня дитина, яка не могла повноцінно реалізувати свої житлові права через вік; приватизація відбулася з порушенням Закону України “Про приватизацію державного житлового фонду” та відповідного Положення, оскільки не було враховано права дитини на участь у приватизації; надання відповідачкою недостовірної довідки про склад сім’ї є недобросовісною поведінкою, що призвела до порушення прав дитини; факт непроживання дитини у спірній квартирі не є безумовною підставою для позбавлення її права користування, оскільки дитина не може самостійно обирати місце проживання до досягнення певного віку; позбавлення матері батьківських прав не позбавляє дитину права користування житловим приміщенням. Суд також зазначив, що втрата житла є крайньою формою втручання у право на житло, а в усіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін, підтвердивши рішення про визнання незаконним розпорядження про приватизацію та недійсним свідоцтва про право власності.
Справа №185/7129/23 від 04/11/2025
1. Предметом спору є визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки, скасування її державної реєстрації та стягнення заборгованості з орендної плати.
2. Суд касаційної інстанції, залишаючи в силі рішення апеляційного суду, виходив з того, що позивач не довела належними доказами наявності підстав для визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки, оскільки сторони погодили всі її істотні умови, і відповідач виконує умови цієї угоди, зокрема, в частині орендної плати. Суд зазначив, що майнові відносини, які виникають з договору оренди земельної ділянки, є цивільно-правовими та ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін. Також суд врахував, що позивач не надала доказів порушення її прав, а її вимоги щодо недійсності угоди пов’язані лише з небажанням орендаря підвищувати орендну плату, що не є достатньою підставою для визнання угоди недійсною. Суд також відхилив аргументи позивача щодо пропуску строку на апеляційне оскарження, оскільки строк почав відраховуватися з дати ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення. Крім того, суд визнав необґрунтованими доводи про відвід судді, оскільки незгода з процесуальними рішеннями не є підставою для відводу.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №2-5228/11 від 04/11/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним заповіту та договору дарування, а також визнання права власності.
2. Суд касаційної інстанції залишив ухвалу апеляційного суду без змін, оскільки позивач, ініціювавши судовий процес, знала про його розгляд, але пропустила строк на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції про залишення позову без розгляду. Суд врахував, що позивач особисто подавала заяви про відкладення розгляду справи, а також оскаржувала іншу ухвалу в апеляційному порядку, знаючи про існування оскаржуваної ухвали. Суд зазначив, що позивач не може вважатися особою, не повідомленою про розгляд справи, оскільки саме вона ініціювала провадження. Суд також послався на практику Великої Палати Верховного Суду та Об’єднаної палати Касаційного цивільного суду, згідно з якою особа, яка ініціювала розгляд справи, не може посилатися на неповідомлення про розгляд справи для поновлення строку на апеляційне оскарження, якщо вона знала про провадження. Суд підкреслив важливість юридичної визначеності та поваги до принципу res judicata, згідно з яким остаточне рішення суду не може ставитися під сумнів.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду без змін.
Справа №149/1221/23 від 04/11/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним договору оренди землі, укладеного між власником земельної ділянки та новим орендарем, в той час, коли ще діяв попередній договір оренди з іншим орендарем.
2. Суд апеляційної інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що на момент укладення нового договору оренди, попередній договір вважався поновленим на один рік в силу закону у зв’язку з воєнним станом, а отже, новий договір порушував права попереднього орендаря. Суд зазначив, що укладення договору оренди земельної ділянки під час дії іншого договору оренди цього ж об’єкта може перешкоджати первинному орендареві реалізувати його право користування відповідною ділянкою. Також, суд врахував, що попередній орендар зареєстрував своє право оренди у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Суд відхилив посилання відповідача на висновки Великої Палати Верховного Суду у справі № 610/1030/18, оскільки обставини справи відрізняються, зокрема, тим, що у даній справі право оренди було зареєстровано в реєстрі. Суд також зазначив, що тривалий розгляд справи судом першої інстанції не може бути підставою для відмови у захисті прав позивача.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін.
Справа №723/2520/22 від 22/10/2025
1. Предметом спору є визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування та недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого державі.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що суди попередніх інстанцій не звернули увагу на те, що власником спірного нерухомого майна є держава в особі Верховної Ради України, яка не була залучена до участі у справі як сторона, що є порушенням норм процесуального права. Суд зазначив, що Державне агентство лісових ресурсів України, залучене як відповідач, не є власником майна і не може представляти інтереси держави в повному обсязі. Крім того, суди не перевірили належним чином питання щодо строку позовної давності, оскільки право власності держави було зареєстровано майже за 20 років до звернення позивача до суду. Суд наголосив на обов’язку власників цікавитися своїм майном і вчасно оскаржувати порушення прав. В результаті, суди не встановили фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, і не застосували належні норми матеріального права.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій і передав справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №916/3162/24 від 04/11/2025
1. Предметом спору є нарахування орендної плати за договором оренди державного майна, продовженим на аукціоні в період воєнного стану.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які частково задовольнили позов орендаря, зобов’язавши Регіональне відділення ФДМУ нараховувати орендну плату з урахуванням пільги, передбаченої Постановою КМУ № 634, а саме в розмірі 50% від встановленої договором суми на період воєнного стану та три місяці після його завершення. Суд зазначив, що оскільки договір оренди був чинним до 24.02.2022 і продовжений шляхом укладення додаткової угоди після аукціону, а не укладений новий договір, то положення Постанови № 634 про пільгову орендну плату застосовуються. Суд також врахував, що об’єкт оренди не повертався орендодавцю і повторно не передавався орендарю. Аргументи Регіонального відділення ФДМУ про те, що пільга застосовується лише до моменту підписання додаткової угоди, були відхилені. Суд підкреслив, що нарахування орендної плати у визначених Постановою № 634 розмірах є державним регулюванням орендної плати.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу Регіонального відділення ФДМУ без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №909/1255/24 від 05/11/2025
1. Предметом спору є стягнення з Івано-Франківської КЕЧ (району) на користь ТОВ “ГК “Нафтогаз Трейдинг” заборгованості за договором постачання природного газу, зокрема, пені за прострочення оплати.
2. Верховний Суд підтримав рішення судів попередніх інстанцій про часткове задоволення позову, зокрема, про зменшення суми пені, виходячи з наступного: по-перше, суди мають право зменшувати розмір неустойки, якщо вона є надмірно великою порівняно зі збитками кредитора, враховуючи майновий стан сторін та інші обставини, що мають істотне значення; по-друге, відповідач є державною організацією, що забезпечує військові частини комунальними послугами, а часткова сплата боргу вже була здійснена; по-третє, позивач не довів погіршення свого фінансового стану внаслідок дій відповідача; по-четверте, зменшення пені на 50% забезпечує баланс інтересів сторін, оскільки позивачу присуджено стягнення 3% річних та інфляційних втрат у повному обсязі; по-пʼяте, відсутні універсальні критерії для зменшення неустойки, і суд вирішує це питання на власний розсуд, виходячи з конкретних обставин справи.
3. Верховний Суд залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені в розмірі 214 273,34 грн.
Справа №760/31723/21 від 05/11/2025
1. Предметом спору є оскарження наказу Міністерства юстиції України про задоволення скарги на дії приватного нотаріуса щодо державної реєстрації права власності на нежитлове приміщення.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення судів попередніх інстанцій, які частково задовольнили позов, виходячи з того, що Міністерство юстиції України порушило процедуру розгляду скарги ОСББ, а саме: не забезпечило належне повідомлення заінтересованих осіб, зокрема позивача, про час і місце розгляду скарги, що позбавило його можливості надати пояснення; не звернуло увагу на відсутність дати складання скарги та документів, що підтверджують повноваження осіб, які її підписали; проігнорувало заяву про залишення скарги без розгляду. Суд зазначив, що належне повідомлення всіх осіб, яких стосується скарга, є важливим для забезпечення об’єктивності та обґрунтованості рішення. Суд відхилив аргументи відповідача про те, що розміщення інформації на вебсайті є належним повідомленням, оскільки це не відповідає вимогам законодавства, яке передбачає додаткові способи повідомлення. Суд також підкреслив, що предметом дослідження є законність наказу Міністерства юстиції, а не рішень приватного нотаріуса.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу Міністерства юстиції України без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №757/25371/19-ц від 05/11/2025
1. Предметом спору є заміна позивача у справі про виселення та зняття з реєстраційного обліку.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд порушив норми процесуального права, оскільки відповідачка не була належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання в апеляційній інстанції, що позбавило її можливості реалізувати свої процесуальні права та брати участь у розгляді справи. Суд апеляційної інстанції, розглядаючи справу за відсутності відповідачки, не забезпечив їй право на справедливий судовий розгляд та доступ до правосуддя, що є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та вимог статей 128, 130 ЦПК України. Суд касаційної інстанції зазначив, що належне повідомлення учасників справи про судові засідання є необхідною умовою для забезпечення їхніх процесуальних прав та можливості представляти свої інтереси в суді. Оскільки апеляційний суд допустив порушення норм процесуального права, що призвело до розгляду справи за відсутності належним чином повідомленої відповідачки, це є підставою для скасування рішення апеляційного суду та направлення справи на новий розгляд.
3. Верховний Суд скасував постанову Київського апеляційного суду та передав справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №4/5007/33-Б/11 (906/1518/20) від 01/10/2025
1. Предметом спору є витребування майна банкрута з володіння ТОВ “Житом”, яке набуло його в результаті ланцюга перепродажів після визнання недійсним аукціону з продажу майна банкрута.
2. Суд касаційної інстанції залишив в силі рішення судів попередніх інстанцій, якими було задоволено позов про витребування майна, виходячи з того, що майно вибуло з володіння банкрута поза його волею, оскільки аукціон, на підставі якого відбулося відчуження, був визнаний недійсним. Суд врахував, що втручання у право власності ТОВ “Житом” є пропорційним, оскільки спрямоване на поповнення ліквідаційної маси банкрута для задоволення вимог кредиторів. Також, суд зазначив, що ТОВ “Житом” не позбавлене можливості захистити свої майнові інтереси шляхом звернення з вимогами до попередніх власників майна. Суд також взяв до уваги, що встановлені у справі обставини не свідчать про те, що витребування майна призведе до надмірного індивідуального тягаря для ТОВ “Житом”, враховуючи можливість компенсації вартості майна. Суд відхилив доводи касаційної скарги про те, що ТОВ “Житом” є добросовісним набувачем, оскільки суди попередніх інстанцій встановили, що аукціон був проведений з порушеннями, що свідчить про незаконність вибуття майна з володіння банкрута.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу ТОВ “Житом” без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №904/2930/23 від 05/11/2025
1. Предметом спору є стягнення заборгованості за послуги з передачі електричної енергії, надані ПрАТ “НЕК “Укренерго” (позивач) до АТ “ДТЕК Донецькі електромережі” (відповідач) на підставі договору.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення попередніх судів, виходячи з того, що АТ “ДТЕК Донецькі електромережі” не довело відсутність заборгованості за надані послуги з передачі електроенергії, а також правомірність віднесення обсягів електроенергії, спожитої КП “Компанія “Вода Донбасу”, на втрати ПрАТ “НЕК “Укренерго”. Суд врахував, що відповідач не оскаржував акти приймання-передачі послуг у встановлений договором строк, а також не вжив заходів щодо припинення порушень, пов’язаних з некоректним віднесенням обсягів на “дефолтного” учасника ринку, яким було КП “Компанія “Вода Донбасу”. Суд також взяв до уваги постанову НКРЕКП, яка встановила порушення з боку АТ “ДТЕК Донецькі електромережі” щодо формування та передачі даних комерційного обліку. Крім того, суд зазначив, що відповідачем не доведено неправильного застосування судами попередніх інстанцій пункту 6.2.8 Правил роздрібного ринку електроенергії, абзацу 3 частини 1 Порядку № 1209 та наказу № 148.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу АТ “ДТЕК Донецькі електромережі” без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №160/31001/24 від 05/11/2025
1. Предметом спору є оскарження податкового повідомлення-рішення, яким ПАТ «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» було відмовлено у бюджетному відшкодуванні ПДВ на суму 124 476 220 грн.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення судів попередніх інстанцій, які визнали протиправним податкове повідомлення-рішення. Суд зазначив, що для відмови у бюджетному відшкодуванні ПДВ на підставі пункту 200.4-1 статті 200 ПК України необхідно, щоб санкції були застосовані безпосередньо до платника податку, його засновників/учасників або кінцевих бенефіціарних власників. Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що на момент проведення перевірки Указ Президента України про введення санкцій ще не набрав чинності, а отже, не міг бути застосований. Суд також врахував, що в Державному реєстрі санкцій відсутня інформація про накладення санкцій на ПАТ «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат», його засновників або кінцевих бенефіціарних власників. Доводи податкового органу про те, що кошти, повернуті як бюджетне відшкодування ПДВ, можуть бути використані акціонерами в цілях, що суперечать національним інтересам України, були визнані довільним припущенням.
3. Верховний Суд постановив касаційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №909/23/23 від 03/11/2025
1. Предметом спору є оскарження ухвали апеляційного господарського суду про закриття апеляційного провадження за скаргою Івано-Франківської митниці на ухвалу суду першої інстанції у справі про банкрутство ТОВ “Бетон Груп Трейд”.
2. Суд касаційної інстанції залишив ухвалу апеляційного суду без змін, мотивуючи це тим, що Івано-Франківська митниця не була учасником справи про банкрутство на момент подання апеляційної скарги, а ухвала суду першої інстанції безпосередньо не стосувалася прав, інтересів чи обов’язків митниці. Суд зазначив, що право на апеляційне оскарження мають лише учасники справи або особи, чиї права та обов’язки безпосередньо порушені судовим рішенням. Оскільки митниця не довела, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції якимось чином обмежує, скасовує або припиняє її права та обов’язки, апеляційний суд правомірно закрив апеляційне провадження. Суд касаційної інстанції підкреслив, що у справі про банкрутство коло осіб, які мають право оскаржувати судові рішення, є обмеженим, щоб уникнути необґрунтованого втручання у процедуру банкрутства. Суд також послався на попередні правові висновки Верховного Суду щодо застосування норм процесуального права у подібних ситуаціях.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу Івано-Франківської митниці без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №914/2892/24 від 04/11/2025
1. Предметом спору є стягнення вартості необлікованої електричної енергії з фізичної особи-підприємця та скасування рішення комісії енергопостачальної компанії про нарахування цієї вартості.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які відмовили у задоволенні позову енергопостачальної компанії, оскільки компанія не надала достатніх доказів втручання споживача в роботу електролічильника, що призвело до зміни його показників, а висновок експертного дослідження не підтвердив пошкодження пломб чи корпусу лічильника. Суд зазначив, що згідно з правилами роздрібного ринку електричної енергії, факт втручання споживача в роботу засобів вимірювальної техніки має бути підтверджений експертизою, а в даному випадку експертиза цього не підтвердила. Також суд касаційної інстанції вказав, що в акті про порушення представники енергопостачальної компанії не вказали конкретний пункт правил, який було порушено, що унеможливлює визначення обсягу та вартості необлікованої електроенергії. Суд відхилив аргументи енергопостачальної компанії про необхідність розширеного тлумачення вислову “інші дії споживача, які призвели до зміни показів засобів вимірювальної техніки”, зазначивши, що правові висновки суду формулюються з урахуванням конкретних обставин справи.
3. Верховний Суд залишив рішення судів попередніх інстанцій без змін, а касаційну скаргу енергопостачальної компанії – без задоволення.
Справа №910/13187/24 від 22/10/2025
1. Предметом спору є розірвання договору оренди комунального майна та виселення орендаря з нежитлового приміщення у зв’язку з порушенням умов договору.
2. Суд касаційної інстанції залишив в силі рішення судів попередніх інстанцій, які задовольнили позов Департаменту комунальної власності, оскільки ФОП Донченко С.Д. порушив умови договору оренди, а саме: самовільно зайняв додаткове неорендоване приміщення та здійснив не погоджені з балансоутримувачем ремонтні роботи, що призвело до неправомірного перепланування об’єкта оренди. Суд зазначив, що дії відповідача щодо проведення ремонтних робіт без погодження їх в установленому порядку з балансоутримувачем майна є неправомірними, а перепланування орендованого приміщення орендарем поза згодою орендодавця є істотним порушенням умов договору оренди комунального майна, що є підставою для розірвання договору. Суд відхилив доводи касаційної скарги відповідача про те, що суди попередніх інстанцій встановили обставини справи на підставі недопустимих доказів, оскільки ці доводи зводяться до заперечень встановлених обставин справи та переоцінки доказів, що не входить до компетенції касаційного суду. Суд також закрив касаційне провадження в частині посилання скаржника на неврахування висновків Верховного Суду в інших справах, оскільки правовідносини в цих справах не є подібними до даної справи.
3. Суд постановив касаційну скаргу ФОП Донченка С. Д. залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №910/13305/24 від 28/10/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним рішення загальних зборів ТОВ “Екіпаж” про відміну рішення про ліквідацію товариства, а також визнання протиправними дій державного реєстратора та скасування відповідного реєстраційного запису.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення апеляційного суду, підтримавши рішення суду першої інстанції, виходячи з того, що для скасування рішення про ліквідацію товариства достатньо простої більшості голосів учасників, а не кваліфікованої більшості у 3/4 голосів, як помилково вирішив апеляційний суд, застосувавши аналогію закону. Суд касаційної інстанції зазначив, що Закон України “Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю” чітко визначає, які рішення приймаються кваліфікованою більшістю, а рішення про скасування ліквідації до них не належить, тому застосовується загальне правило просту більшість. Також, суд касаційної інстанції вказав, що не кожне порушення процедури скликання загальних зборів є підставою для визнання їх рішень недійсними, особливо якщо це не вплинуло на можливість учасника взяти участь у зборах і не порушило його права. Суд підкреслив, що для визнання рішення недійсним необхідно встановити конкретне порушення прав та інтересів позивача.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову.
Справа №214/2983/24 від 06/11/2025
1. Предметом спору є касаційна скарга прокурора на вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду щодо особи, обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, пов’язаних з незаконним обігом наркотичних засобів та прекурсорів.
2. У резолютивній частині ухвали не наведено аргументів суду. З тексту вбачається лише те, що судді вирішили передати кримінальне провадження на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Причини такого рішення не зазначені, але можна припустити, що справа містить складні питання права або потребує вирішення правової позиції, яка має важливе значення для судової практики. Можливо, існують розбіжності в судовій практиці щодо застосування відповідних норм кримінального права або процесуального законодавства. Також, передача справи до Великої Палати може бути пов’язана з необхідністю забезпечення єдності судової практики або з огляду на особливу суспільну значущість справи. Остаточні причини будуть відомі після оголошення повного тексту ухвали.
3. Верховний Суд постановив передати кримінальне провадження на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Справа №5015/2060/11 від 03/11/2025
1. Предметом спору є оскарження дій та бездіяльності приватного виконавця у виконавчому провадженні щодо визначення вартості нерухомого майна боржника та ненадіслання повідомлення про результати оцінки.
2. Суд касаційної інстанції частково задовольнив касаційну скаргу приватного виконавця, скасувавши рішення судів попередніх інстанцій в частині визнання неправомірною бездіяльності виконавця щодо ненадіслання повідомлення про результати оцінки майна, оскільки боржник мав електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі (ЄСІТС), і повідомлення мало бути надіслано виключно в електронній формі. Суд зазначив, що з моменту впровадження електронного документообігу в виконавчому провадженні, належним повідомленням вважається направлення документів через ЄСІТС. Водночас, суд залишив в силі рішення судів попередніх інстанцій в частині визнання неправомірними дій приватного виконавця щодо визначення вартості нерухомого майна на підставі звіту про оцінку, оскільки були виявлені суттєві розбіжності у вартості майна, встановленій різними оцінювачами, що свідчить про можливе заниження вартості майна. Суд також підкреслив, що обґрунтованість визначення початкової вартості майна має вирішальне значення для захисту майнових прав боржника. Суд відхилив доводи скаржників про порушення норм процесуального права, оскільки суди попередніх інстанцій оцінювали докази в їх сукупності, а висновки експертів та рецензії були враховані при прийнятті рішення.
3. Суд касаційної інстанції частково задовольнив касаційну скаргу приватного виконавця, скасувавши рішення судів попередніх інстанцій в частині визнання неправомірною бездіяльності виконавця щодо ненадіслання повідомлення про результати оцінки майна, та відмовив у задоволенні цієї вимоги скарги, а в іншій частині рішення судів попередніх інстанцій залишив без змін.
Справа №200/5329/19 від 24/09/2025
1. Предметом спору є визнання протиправним рішення міської ради про передачу земельної ділянки у власність, скасування права власності на землю, визнання недійсним договору купівлі-продажу та витребування майна з чужого незаконного володіння.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, що позивач, як власник частини будинку, розташованого на спірній земельній ділянці, має право користування цією ділянкою. Суд зазначив, що надання права власності на цю ділянку іншій особі порушує право користування позивача. Суд також врахував принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованого на ній будинку. Суд вказав, що витребування земельної ділянки у користування позивача є належним способом захисту його порушеного права. Суд також зазначив, що витребування з власності відповідача спірної земельної ділянки в користування позивача є законним, переслідує легітимну мету та є пропорційним меті втручання.
3. Верховний Суд залишив касаційні скарги без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №355/1205/18 від 15/10/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ «Ріко-Плюс», державних актів на земельні ділянки та договору купівлі-продажу земельної ділянки, оскільки позивач вважає, що його права іпотекодержателя були порушені внаслідок відчуження земельної ділянки, яка була предметом іпотеки.
2. Суд апеляційної інстанції скасував рішення суду першої інстанції, який відмовив у задоволенні позову через пропуск позовної давності, мотивуючи це тим, що позивач дізнався про порушення своїх прав лише після реєстрації права власності на спірну земельну ділянку та отримання відмови у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру. Апеляційний суд врахував, що матеріали справи не містили доказів отримання позивачем відповідей на його запити щодо накладення земельних ділянок, що свідчить про відсутність об’єктивної можливості дізнатися про порушення прав раніше. Суд касаційної інстанції підкреслив, що обов’язок доведення терміну, з якого особі стало відомо про порушення права, покладається на позивача, і апеляційний суд обґрунтовано встановив, що цей термін слід відраховувати з моменту реєстрації права власності позивача. Суд касаційної інстанції також зазначив, що не може переоцінювати докази та встановлювати нові обставини, а повинен перевіряти правильність застосування норм права судами попередніх інстанцій.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін.
Справа №755/10901/22 від 05/11/2025
1. Предметом спору є визнання права користування квартирою та зобов’язання укласти договір найму житлового приміщення.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій, мотивуючи це тим, що позивачка звернулася з позовом до неналежного відповідача, оскільки Дніпровська районна в місті Києві державна адміністрація лише здійснює управління спірною квартирою, яка перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Києва, а належним відповідачем у такій справі є територіальна громада міста Києва в особі Київської міської ради; суди попередніх інстанцій не врахували, що для ефективного захисту порушених прав необхідно залучати необхідне коло осіб, які мають відповідати за позовом. Суд також зазначив, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій, а суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися безпосередньо в оцінку доказів, оскільки він не здійснює новий розгляд справи.
3. Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та відмовив у задоволенні позову.
Справа №569/12524/24 від 05/11/2025
1. Предметом спору є скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про поважність причин пропуску позивачем строку звернення до суду, не врахувавши, які конкретно обов’язки в добровольчому формуванні перешкодили йому вчасно звернутися до суду, і не підтвердивши це належними доказами. Крім того, суди помилково застосували до трудових відносин положення Цивільного кодексу України про зупинення перебігу позовної давності під час воєнного стану, оскільки законодавство не передбачає такої можливості для строків, встановлених Кодексом законів про працю України. Також, апеляційний суд не звернув увагу на те, що апеляційну скаргу подавало ДП «Рівнестандартметрологія», а у задоволенні скарги було відмовлено Рівненській філії «Львівстандартметрологія». Враховуючи ці порушення, Верховний Суд визнав, що апеляційний суд не встановив фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №916/2527/21(916/1320/24) від 28/10/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним акту приймання-передачі нерухомого майна до статутного капіталу та витребування цього майна з чужого незаконного володіння.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення попередніх судів, які встановили, що передача майна банкрутом до статутного капіталу іншої компанії була фраудаторною, оскільки здійснена з метою уникнення виконання зобов’язань перед кредиторами, при цьому суди врахували наявність непогашеної кредиторської заборгованості на момент передачі майна, пов’язаність сторін правочину та подальші дії, спрямовані на виведення активів. Суд також погодився з тим, що кінцевий набувач майна не був добросовісним, оскільки знав про обставини, що свідчили про незаконність відчуження майна, зокрема, придбав майно за заниженою вартістю у пов’язаної особи, а кошти на придбання отримав від особи, пов’язаної з банкрутом. Суд касаційної інстанції також підкреслив, що витребування майна є ефективним способом захисту прав кредиторів у справі про банкрутство, а також зазначив, що нездійснення Позивачем державної реєстрації права на земельні ділянки, на яких розміщено нерухоме майно, яке вибуло із його власності, не позбавляє його відповідних прав щодо цієї ділянки.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін, поновивши виконання рішення суду першої інстанції.
Справа №4823/1652/20 від 06/11/2025
Предметом спору є оскарження рішення третейського суду про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду, який відмовив у скасуванні рішення третейського суду, та направив справу на новий розгляд до апеляційного суду. Мотиви такого рішення в тексті постанови не розкриваються, оскільки наведено лише її скорочений варіант. Для повного розуміння позиції Верховного Суду необхідно ознайомитися з повним текстом рішення, який буде складено протягом п’яти днів. У повному тексті будуть зазначені конкретні порушення, допущені апеляційним судом при розгляді справи, або обставини, які не були враховані.
Суд постановив скасувати ухвалу апеляційного суду та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №754/1505/20 від 22/10/2025
1. Предметом спору є переведення прав та обов’язків співвласника-боржника на кредитора, припинення права власності боржника та визнання права власності за кредитором на частку в квартирі.
2. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, підтримавши рішення апеляційного суду, який відмовив у відкритті апеляційного провадження через пропуск річного строку на оскарження рішення суду першої інстанції. Суд касаційної інстанції погодився з висновком апеляційного суду про те, що третя особа (скаржник) була належним чином повідомлена про розгляд справи, брала участь у судових засіданнях через представника та вчиняла процесуальні дії, що свідчить про її обізнаність щодо судового провадження. ВС наголосив, що неповідомлення про окреме судове засідання не є підставою для поновлення строку, якщо особа знала про розгляд справи загалом. Суд також врахував, що заявниця не довела наявність обставин непереборної сили, які б унеможливили своєчасне оскарження рішення. ВС підкреслив, що запровадження річного строку на оскарження відповідає завданням цивільного судочинства та принципам змагальності сторін і недопустимості зловживання процесуальними правами.
3. Суд вирішив залишити касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №918/1061/24(450/2433/24) від 01/10/2025
Предметом спору є визнання недійсним попереднього договору купівлі-продажу квартири, укладеного між двома особами, однією з яких є боржник у справі про банкрутство, а інша сторона заперечує законність цього договору.
Суд касаційної інстанції залишив в силі рішення судів попередніх інстанцій, якими було визнано недійсним попередній договір купівлі-продажу квартири, оскільки на момент укладення цього договору право власності на квартиру належало третій особі, яка не була стороною цього договору. Суд зазначив, що відповідно до Цивільного кодексу України, особа, чиї майнові права порушені оспорюваним договором, має право вимагати визнання його недійсним. Суд також врахував, що договір простого товариства, на підставі якого одна зі сторін попереднього договору отримала право на будівництво, припинив свою дію до моменту укладення попереднього договору. Суд підкреслив, що переоцінка доказів не входить до компетенції касаційного суду.
Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.
Справа №990SСGС/15/25 від 23/10/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення Вищої ради правосуддя про притягнення суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду до дисциплінарної відповідальності у виді попередження.
2. Судді Апеляційної палати ВАКС були притягнуті до відповідальності за те, що, розглядаючи апеляційну скаргу прокурора на ухвалу слідчого судді про відмову в обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, продовжили розгляд за відсутності адвокатів підозрюваної, які не встигли повернутися до зали суду після повітряної тривоги. Велика Палата Верховного Суду погодилась з рішенням ВРП, зазначивши, що такими діями судді порушили право підозрюваної на захист, принцип рівності сторін та змагальності процесу, оскільки сторона захисту була позбавлена можливості повноцінно взяти участь у судових дебатах. Суд також відхилив доводи суддів про те, що вони діяли відповідно до КПК, оскільки хоч закон і дозволяє розглядати клопотання про тримання під вартою за відсутності підозрюваного, це не звільняє суд від обов’язку забезпечити право на захист, особливо коли підозрюваний та його захисники виявили бажання брати участь у процесі. Велика Палата ВС також погодилась з ВРП, що відсутні підстави для застосування до суддів більш суворого дисциплінарного стягнення, оскільки попередження є пропорційним вчиненим порушенням, враховуючи позитивні характеристики суддів та відсутність попередніх дисциплінарних стягнень.
3. Суд залишив скарги без задоволення, а рішення Вищої ради правосуддя – без змін.
Справа №910/17011/23 від 03/11/2025
1. Предметом спору є витребування майна (об’єкта незавершеного будівництва) з чужого незаконного володіння.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін ухвалу апеляційного суду про закриття апеляційного провадження, оскільки приватний виконавець подав апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, стверджуючи, що це рішення впливає на його інтереси, хоча він не був стороною у справі. Суд касаційної інстанції підкреслив, що право на апеляційне оскарження мають лише учасники справи або особи, чиї права та обов’язки безпосередньо вирішені судом. Суд зазначив, що рішення суду першої інстанції стосувалося лише прав та обов’язків сторін у спорі (ТОВ “Хдм-Сервіс” та ТОВ “Тацит”), і не містило жодних положень, які б безпосередньо впливали на права чи обов’язки приватного виконавця. Суд також вказав, що посилання на потенційний вплив рішення на права та інтереси скаржника є недостатнім для розгляду апеляційної скарги. Суд касаційної інстанції підкреслив, що апеляційний суд правильно застосував норми процесуального права, закривши апеляційне провадження, оскільки не було встановлено, що рішення суду першої інстанції вирішувало питання про права, інтереси та (або) обов’язки приватного виконавця.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу приватного виконавця без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №917/1854/24(917/174/25) від 01/10/2025
1. Предметом спору є визнання грошових вимог Головного управління ДПС у Полтавській області до ТОВ “Пирятин Зернопродукт” у справі про банкрутство.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, якими було частково відмовлено у визнанні грошових вимог ГУ ДПС у Полтавській області, оскільки податковий орган не довів вжиття заходів щодо стягнення податкового боргу протягом 1095 днів з моменту його виникнення, як це передбачено Податковим кодексом України, а отже, борг є безнадійним та підлягає списанню. Суд зазначив, що надання податковим органом інформації про наявність заборгованості та направлення ліквідатору боржника листа із зазначенням податкового боргу не є достатнім для підтвердження вжиття заходів стягнення боргу в межах встановленого строку. Суд також врахував, що податковий орган мав можливість звернутися до суду з позовом про стягнення боргу, як це було зроблено щодо інших платежів, але не зробив цього. Суд підкреслив, що у випадку наявності судового рішення про стягнення суми податкового боргу, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу, однак доказів наявності відповідного судового рішення податковим органом надано не було.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №333/6680/23 від 20/08/2025
1. Предметом спору є повернення матері двох малолітніх дітей, які раніше були відібрані у батьків без позбавлення батьківських прав.
2. Суд касаційної інстанції залишив в силі рішення судів попередніх інстанцій, якими було відмовлено в задоволенні позову матері про повернення дітей, мотивуючи це тим, що мати не довела усунення причин, які стали підставою для відібрання дітей, а саме: неналежні умови проживання, відсутність достатньої уваги до виховання та утримання дітей, а також наявність хвороби у матері, що впливає на її здатність утримувати дітей. Суд врахував висновок органу опіки та піклування про недоцільність повернення дітей, а також думку самих дітей, які висловили бажання залишитися з опікуном. Суд зазначив, що позиція ЄСПЛ щодо батьків з інвалідністю врахована, але пріоритетом є найкращі інтереси дітей, і на час розгляду справи обставини не змінилися. Суд також вказав на непослідовну поведінку матері, яка спочатку вимагала повернення дітей через суд, а потім сама просила залишити їх у опікуна через погіршення стану здоров’я.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №910/11128/23 від 04/11/2025
Предметом спору у цій справі є стягнення значної суми коштів, а саме 11 706 838 257,34 грн, Фондом гарантування вкладів фізичних осіб з фізичних осіб, перелік яких наведено в рішенні.
У рішенні не наведено аргументи суду. Тому я не можу їх проаналізувати.
Верховний Суд ухвалив касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду залишити без змін.
Справа №948/7/22 від 15/10/2025
1. Предметом спору є скасування рішень Машівської селищної ради та Виконавчого комітету Оржицької селищної ради щодо передачі в оренду земельної ділянки Приватному підприємству «Компанія «Надежда».
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій, оскільки вони помилково розглянули справу в порядку цивільного судочинства, замість господарського. Суд зазначив, що спір виник між фізичною особою-підприємцем (позивачем) та юридичною особою (відповідачем) щодо використання земельної ділянки для здійснення комерційної діяльності. Оскільки позивач є ФОП, а спір пов’язаний з її господарською діяльністю, справа підлягає розгляду в господарському суді. Суд врахував, що позивач є власником нерухомого майна на цій ділянці та має дозвіл на виготовлення проєкту землеустрою для комерційного використання.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та закрив провадження у справі, роз’яснивши позивачу право звернутися до господарського суду.
Справа №510/1345/14-ц від 05/11/2025
1. Предметом спору є визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та зняття з реєстраційного обліку.
2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення апеляційного суду, виходив з того, що апеляційний суд помилково скасував рішення суду першої інстанції, вважаючи, що відповідачка не була належним чином повідомлена про розгляд справи, хоча всі процесуальні документи надсилалися за адресою її реєстрації. Суд першої інстанції обґрунтовано визнав докази позивача (акти про непроживання, пояснення третьої особи) належними та достатніми для підтвердження тривалої відсутності відповідачки у спірному житлі. Апеляційний суд безпідставно переоцінив докази, не врахувавши, що оцінювати їх потрібно було на момент розгляду справи судом першої інстанції. Крім того, відповідачка не надала жодних доказів, які б підтверджували її зв’язок зі спірним будинком або поважні причини відсутності.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції.
Справа №752/9526/17 від 05/11/2025
1. Предметом спору є витребування нежитлових приміщень з чужого незаконного володіння на користь територіальної громади міста Києва.
2. Суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що спірні нежитлові приміщення належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва, що підтверджується відповідними рішеннями Київської міської ради; майно вибуло з власності територіальної громади поза її волею та у незаконний спосіб; відсутність державної реєстрації права комунальної власності не є доказом відсутності такого права; відповідач не є добросовісним набувачем, оскільки мав можливість перевірити інформацію про об’єкт нерухомості, який є об’єктом культурної спадщини, а також звернути увагу на часту зміну власників протягом короткого періоду часу. Суд також врахував, що втручання у право на мирне володіння майном відповідає критеріям правомірного втручання, сформованим у практиці ЄСПЛ, та роз’яснив відповідачу право на звернення до попереднього продавця з вимогою про відшкодування збитків. Водночас, суд відмовив у задоволенні вимог про скасування державної реєстрації права власності відповідача, оскільки це не є належним способом захисту порушеного права.
3. Суд касаційної інстанції залишив без змін постанову апеляційного суду.
Справа №910/14074/24 від 04/11/2025
1. Предметом спору є стягнення 2 921 849,08 грн.
2. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду, зазначивши, що апеляційний суд неправильно застосував норми ГПК України щодо наслідків неявки позивача в судове засідання. Суд першої інстанції правомірно залишив позов без розгляду, оскільки позивач був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з’явився в засідання, не повідомив про причини неявки та не подав заяву про розгляд справи за його відсутності. Суд апеляційної інстанції помилково послався на втратившу актуальність практику Верховного Суду та не врахував імперативний характер норм ГПК, які зобов’язують суд залишати позов без розгляду за таких обставин. **:** Суд вказав, що апеляційний суд не врахував висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 18.11.2023 у справі №905/458/21 та від 17.03.2023 у справі №910/17906/21, щодо підстав застосування норм частини четвертої статті 202 та пункту 4 частини першої статті 226 ГПК України.
3. Верховний Суд касаційну скаргу ПАТ АБ “Укргазбанк” задовольнив: скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі ухвалу суду першої інстанції про залишення позову без розгляду.
Справа №916/36/25 від 01/10/2025
1. Предметом спору є відмова у відкритті провадження у справі про банкрутство поручителя за кредитним договором, оскільки щодо основного боржника затверджено план досудової санації, який змінив строк виконання зобов’язання.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, що звернення кредитора до суду з заявою про банкрутство поручителя є передчасним, оскільки строк виконання зобов’язання основного боржника було змінено планом санації, затвердженим судом. Суд зазначив, що згідно з чинним законодавством, план санації не впливає на вимоги кредитора до третіх осіб, якщо кредитор голосував проти схвалення плану, проте в даному випадку змінилися лише строки виконання зобов’язання, а не саме зобов’язання, що не є новацією. Суд також відхилив доводи скаржника щодо неправомірності дій основного боржника, оскільки це не є предметом розгляду у справі про банкрутство поручителя. Суд підкреслив, що у справі про банкрутство суд лише встановлює наявність або відсутність грошового зобов’язання, а не розглядає спори по суті.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №913/266/20(711/8269/17) від 28/10/2025
1. Предметом спору є стягнення заборгованості за договором поруки з фізичної особи, яка виступала поручителем за кредитним договором юридичної особи.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що суди попередніх інстанцій по різному оцінили правовий статус ПАТ “Українська інноваційна компанія” як кредитора за кредитним договором, враховуючи обставини зміни назви банку, скасування рішень НБУ про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Верховний Суд підкреслив, що ПАТ “Укрінбанк” та ПАТ “Українська інноваційна компанія” є однією і тією ж юридичною особою з тим самим ідентифікаційним кодом, а зміни до статуту не є реорганізацією, що впливає на обсяг прав та обов’язків, які виникли до внесення змін. Також, суд зазначив, що апеляційний суд не врахував наявність банківської ліцензії у позивача на момент укладення кредитних договорів та договорів забезпечення, а також відсутність обставин, які б свідчили про недійсність договору поруки. Враховуючи, що апеляційний суд не досліджував обґрунтованість позовних вимог по суті, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність скасування постанови апеляційного суду та направлення справи на новий розгляд.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №910/4528/24 від 05/11/2025
1. Предметом спору було визнання недійсними рішень загальних зборів ТОВ “Гравітіфол” та скасування реєстраційних записів.
2. Суд касаційної інстанції скасував постанову апеляційного суду, зазначивши, що апеляційний суд неправильно застосував норми процесуального права, залучивши ТОВ “Спейсикс” як третю особу, оскільки рішення суду першої інстанції безпосередньо не впливало на права та обов’язки цієї компанії. Суд касаційної інстанції підкреслив, що для залучення третьої особи необхідно, щоб рішення суду прямо стосувалося прав, інтересів або обов’язків цієї особи, чого в даному випадку не було. Суд також зазначив, що апеляційний суд повинен був закрити апеляційне провадження, оскільки ТОВ “Спейсикс” не було належним суб’єктом оскарження. Суд касаційної інстанції врахував, що в іншій судовій справі посилання на рішення у цій справі було відхилено як безпідставне. Таким чином, касаційний суд підкреслив важливість дотримання процесуальних норм при визначенні кола осіб, чиї права та обов’язки можуть бути порушені судовим рішенням.
3. Суд касаційної інстанції скасував постанову апеляційного суду та закрив апеляційне провадження за скаргою ТОВ “Спейсикс”.
Справа №638/4840/22 від 08/10/2025
1. Предметом спору є витребування майна з чужого незаконного володіння, а саме 1/2 частини квартири, власником якої себе вважає позивач.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій, які відмовили у задоволенні позову про витребування майна з чужого незаконного володіння, з огляду на те, що суди не врахували преюдиційні обставини, встановлені у попередній справі, де було визнано право власності позивача на 1/2 частини спірної квартири. Суд касаційної інстанції наголосив на обов’язковості врахування фактів, встановлених судовим рішенням, що набрало законної сили, та на необхідності надання їм належної оцінки. Також, суди не врахували, що преюдиціальність – це обов’язковість фактів, установлених судовим рішенням. Суд касаційної інстанції вказав на необхідність дослідження судами попередніх інстанцій обставин вибуття майна з володіння позивача та добросовісності набувача, а також на те, що обраний спосіб захисту має бути ефективним та відповідати змісту порушеного права. Крім того, суд касаційної інстанції вказав на необхідність оцінити пропорційність запропонованого позивачем заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції.
3. Суд ухвалив касаційну скаргу задовольнити частково, скасувати рішення судів попередніх інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №173/731/19 від 05/11/2025
1. Предметом спору є стягнення заборгованості за кредитним договором.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення апеляційного суду, оскільки апеляційний суд не врахував наявне рішення суду першої інстанції, яке набрало законної сили, щодо часткового задоволення позову попереднього кредитора про стягнення заборгованості за тим же кредитним договором, що свідчить про зміну строку виконання зобов’язання та відсутність підстав для нарахування процентів після дострокової вимоги та ухвалення судового рішення. Апеляційний суд не надав належної оцінки цьому рішенню, що призвело до порушення норм процесуального права щодо всебічного з’ясування обставин справи та передчасних висновків. Суд касаційної інстанції вказав, що апеляційний суд повинен був врахувати правову позицію Верховного Суду, згідно з якою право кредитора нараховувати проценти припиняється у разі пред’явлення вимоги про дострокове стягнення кредиту. Також, апеляційний суд не оцінив докази у сукупності, що могло вплинути на правильне вирішення справи.
3. Рішення апеляційного суду скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №2-4087/09 від 05/11/2025
1. Предметом спору є визнання дійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна та визнання права власності на це майно.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення апеляційного суду, оскільки апеляційний суд порушив норми процесуального права, безпідставно поновивши строк на апеляційне оскарження особі, яка не брала участі у справі, а саме ТОВ «ФК «Профкапітал», не навівши достатніх мотивів щодо поважності причин пропуску строку (більше 15 років) та не врахувавши, що ТОВ «ФК «Профкапітал» могло бути обізнане про правовідносини щодо спірного майна ще в 2021 році. Суд касаційної інстанції наголосив, що безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення порушує принцип правової визначеності, який є одним з основних аспектів верховенства права. Також суд касаційної інстанції вказав, що апеляційний суд не надав належної оцінки доводам ТОВ «ФК «Профкапітал» щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження та не врахував, що сам лише факт подання апеляційної скарги після спливу значного періоду часу не може вважатися беззаперечною підставою для відкриття апеляційного провадження. Враховуючи зазначені порушення, суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність направлення справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції зі стадії відкриття апеляційного провадження.
3. Верховний Суд скасував рішення апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції зі стадії відкриття апеляційного провадження.
Справа №2209/190/2012 від 22/10/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності державного виконавця щодо незалучення оцінювача майна та непередання майна боржника на реалізацію у виконавчому провадженні.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду, який скасував рішення суду першої інстанції про задоволення скарги ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» на бездіяльність державного виконавця. Апеляційний суд обґрунтовано взяв до уваги необхідність отримання дозволу органу опіки та піклування для реалізації житлової нерухомості, право користування якою мають діти, посилаючись на висновок Великої Палати Верховного Суду. Суд касаційної інстанції зазначив, що законодавець передбачив особливий захист прав дітей у виконавчому провадженні, вимагаючи попереднього дозволу органу опіки та піклування. Суд також вказав, що у разі відмови органу опіки та піклування, виконавець може звернутися до суду для вирішення питання про звернення стягнення на майно, де проживають діти, з урахуванням усіх обставин справи та інтересів дитини. Суд касаційної інстанції також врахував, що апеляційний суд встановив факт реєстрації малолітньої дитини у спірному будинку з народження за місцем проживання одного з батьків, і відсутність доказів наявності іншого житла у дитини.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін.
Справа №470/477/23 від 06/11/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду у кримінальному провадженні за обвинуваченням особи у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України (тяжке тілесне ушкодження).
2. У цій резолютивній частині постанови не наведено аргументи суду, а лише зазначено, що касаційні скарги захисника та прокурора залишено без задоволення, а вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду – без змін. Для розуміння аргументації необхідно ознайомитися з повним текстом постанови, який буде проголошено пізніше. З тексту не зрозуміло, чи відступає суд від будь-якої попередньої правової позиції.
3. Верховний Суд ухвалив касаційні скарги захисника та прокурора залишити без задоволення, а вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №922/4069/23 від 03/11/2025
1. Предметом спору є оскарження дій приватного виконавця щодо зупинення виконавчого провадження про витребування майна у зв’язку з відкриттям провадження у справі про банкрутство боржника.
2. Суд касаційної інстанції погодився з апеляційним судом, який скасував рішення суду першої інстанції та визнав протиправною постанову приватного виконавця про зупинення виконавчого провадження. Суд виходив з того, що виконавче провадження стосується витребування майна (токарного верстата), яке належить стягувачу, а не виконання грошового зобов’язання боржника. Відповідно, мораторій на задоволення вимог кредиторів у зв’язку з банкрутством, передбачений ст. 41 Кодексу України з процедур банкрутства, не поширюється на вимоги про повернення майна власнику. Суд також зазначив, що приватний виконавець не мав підстав для зупинення виконавчого провадження на підставі п. 4 ч. 1 ст. 34 Закону України “Про виконавче провадження”, оскільки ця норма застосовується лише до вимог, на які поширюється дія мораторію, запровадженого у справі про банкрутство. Суд касаційної інстанції підкреслив, що суди попередніх інстанцій встановили факт, що стягувач є власником спірного устаткування.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ТОВ “НПП Флайтех” без задоволення, а постанову Східного апеляційного господарського суду без змін.
Справа №362/7978/23 від 05/11/2025
1. Предметом спору є заява про ухвалення додаткового судового рішення щодо розподілу судових витрат, понесених відповідачем у зв’язку з переглядом справи в судах різних інстанцій.
2. Верховний Суд, розглядаючи заяву про ухвалення додаткового рішення, керувався наступними аргументами:
* Відповідно до ЦПК України, однією з основних засад цивільного судочинства є відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення.
* Суд, що ухвалив рішення, може ухвалити додаткове рішення, якщо не вирішено питання про судові витрати.
* Резолютивна частина постанови суду касаційної інстанції має містити новий розподіл судових витрат у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення.
* Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а у разі відмови в позові – на позивача.
* Розмір витрат встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів.
* Оскільки Верховний Суд ухвалив рішення про відмову в позові, судові витрати, понесені відповідачем, підлягають стягненню з позивача.
3. Верховний Суд ухвалив додаткове рішення, яким задовольнив заяву представника відповідача та постановив стягнути з позивача на користь відповідача судові витрати зі сплати судового збору за подання заяви про перегляд заочного рішення, апеляційної та касаційної скарг у розмірі 49 763,19 грн.
