Справа №461/6724/21 від 29/10/2025
1. Предметом спору є визнання незаконними рішень органів місцевого самоврядування та університету щодо надання квартири іншій особі, а також скасування правовстановлюючих документів на цю квартиру, оскільки позивач вважає, що він мав першочергове право на її отримання.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки на момент звернення до суду позивач вже не перебував на квартирному обліку за місцем роботи, що свідчить про відсутність у нього потреби в забезпеченні житлом на той час; крім того, позивач не надав доказів того, що спірна квартира, у разі скасування права власності відповідачів, була б надана саме йому; суд також врахував попередні рішення Верховного Суду у подібних справах, де вже було встановлено, що скасування окремих рішень щодо включення відповідача до списків на отримання житла не є безумовною підставою для позбавлення його права власності на це житло; суд наголосив, що для задоволення позову необхідно довести наявність порушеного права, чого в даному випадку не було зроблено, оскільки позивач не довів, що саме його право було порушено внаслідок надання квартири відповідачу, особливо з огляду на те, що позивач був виключений з контрольних списків на отримання житла.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №752/716/18 від 30/10/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним іпотечного договору, укладеного між банком та колишнім чоловіком позивачки, оскільки, на її думку, вона була введена в оману щодо умов цього договору.
2. Апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції та відмовив у задоволенні позову, мотивуючи це тим, що позивачка не є стороною іпотечного договору, а отже, до неї не можуть бути застосовані положення статті 230 ЦК України, яка регулює наслідки введення в оману однією стороною правочину іншої сторони. Суд зазначив, що обман може мати місце лише щодо сторін правочину, а позивачка надавала лише згоду на укладення договору іпотеки. Також суд апеляційної інстанції вказав, що суд першої інстанції вийшов за межі заявлених позовних вимог, задовольнивши позов з підстав відсутності нотаріально посвідченої згоди позивача на укладення іпотечного договору, хоча позивач оспорювала договір з інших підстав. Верховний Суд погодився з висновками апеляційного суду, підкресливши, що позивачка не довела факту введення її в оману саме стороною договору іпотеки, а її аргументи зводяться до незгоди з оцінкою доказів, що не є підставою для касаційного перегляду.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №711/4522/24 від 28/10/2025
1. Предметом спору є встановлення факту проживання однією сім’єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з метою оформлення спадщини.
2. Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, задовольнив позов, встановивши факт проживання позивачки та померлого однією сім’єю на підставі показань свідків, спільних фотографій, проїзних квитків та інших документів, які підтверджують ведення спільного господарства, наявність спільного бюджету та взаємних прав і обов’язків. Суди врахували, що для набуття права на спадкування за законом на підставі статті 1264 ЦК України необхідне встановлення факту проживання однією сім`єю із спадкодавцем не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини. Суд касаційної інстанції відхилив доводи касаційної скарги про недостатність доказів, зазначивши, що встановлення обставин справи та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Також, Верховний Суд вказав, що реєстрація місця проживання за різними адресами не спростовує факту спільного проживання однією сім’єю.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №450/453/22 від 31/10/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним договору відступлення права вимоги за кредитним договором, укладеного між банком та фізичною особою.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки позивач не довів, що його права були порушені внаслідок укладення договору відступлення права вимоги, а також не надав доказів недійсності переданої вимоги. Суд зазначив, що правомірність договору презюмується, якщо інше не встановлено законом або судом. Також суд вказав, що розмір заборгованості за кредитним договором не є визначальним фактором для визнання недійсним договору відступлення права вимоги. Важливо, що боржник має право висувати проти вимог нового кредитора ті ж заперечення, які він мав проти первісного кредитора. Суд підкреслив, що питання про належне виконання зобов’язань за кредитним договором має розглядатися в межах спору про стягнення заборгованості, а не в контексті дійсності договору відступлення права вимоги. Крім того, сам факт укладення договору відступлення права вимоги не зобов’язує позивача сплачувати борг у зазначеному розмірі, і він може оскаржувати суму боргу, пред’явивши відповідні докази.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №910/11820/23 від 29/10/2025
1. Предметом спору є стягнення заборгованості за договором про обслуговування рахунку в цінних паперах та зобов’язання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб включити суму заборгованості до кошторису витрат банку, що ліквідується.
2. Суд касаційної інстанції залишив рішення попередніх судів без змін, підтримавши позицію про те, що заборгованість виникла в процесі ліквідації ПАТ “Дельта Банк” і пов’язана з утриманням та збереженням майна банку, оскільки цінні папери продовжували обліковуватись на рахунку, а доказів їх списання надано не було. Суд врахував, що згідно з ч. 2 ст. 52 Закону “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб”, витрати, пов’язані з ліквідацією банку, зокрема витрати на утримання та збереження майна, оплачуються позачергово. Суд також зазначив, що ПАТ “Дельта Банк” не надав доказів відмови від підписання актів-рахунків, що підтверджує надання та прийняття послуг. Важливо, що Верховний Суд врахував свої попередні висновки у подібних справах, де наголошувалося на необхідності підтвердження факту переходу права власності на цінні папери для припинення зобов’язань з їх обслуговування. Суд відхилив аргументи ПАТ “Дельта Банк” про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування ч. 2 ст. 52 Закону, вказавши на недостатнє обґрунтування цієї підстави касаційного оскарження.
3. Суд залишив касаційну скаргу ПАТ “Дельта Банк” без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №400/12294/24 від 30/10/2025
Предметом спору є оскарження військовою частиною рішення суду першої інстанції щодо перерахунку грошового забезпечення військовослужбовцю.
Суд касаційної інстанції погодився з апеляційним судом, який відмовив у відкритті апеляційного провадження через пропуск строку на оскарження. Суд зазначив, що поважними причинами пропуску строку можуть бути лише об’єктивні, непереборні обставини, які не залежали від волі особи. Сам факт воєнного стану не є безумовною підставою для поновлення строку, якщо не доведено, що саме воєнні обставини унеможливили своєчасне оскарження. Також, суд підкреслив, що відсутність коштів на сплату судового збору не є поважною причиною для державних органів, оскільки держава повинна дотримуватися принципу належного врядування. Суд касаційної інстанції також зазначив, що військова частина не надала доказів сплати судового збору при подачі апеляційної скарги.
Суд касаційної інстанції залишив ухвалу апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу військової частини без задоволення.
Справа №520/677/25 від 30/10/2025
1. Предметом спору є оскарження фізичною особою-підприємцем податкових повідомлень-рішень про нарахування земельного податку, мотивуючи це тим, що вона, як платник єдиного податку, звільнена від сплати земельного податку, оскільки використовує земельну ділянку у своїй господарській діяльності.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду, зазначивши, що для звільнення від сплати земельного податку платником єдиного податку необхідною умовою є безпосереднє використання земельної ділянки у господарській діяльності, а не лише наявність на ній об’єктів господарювання, таких як будівлі чи обладнання. Суд підкреслив, що платник податків не надав достатніх доказів того, що земельна ділянка використовувалася саме для ведення господарської діяльності у спірні періоди, а лише докази використання будівель та обладнання, розташованих на цій ділянці. Суд також зазначив, що попереднє рішення суду щодо інших податкових періодів не має преюдиційного значення у даній справі, оскільки необхідно довести використання земельної ділянки у господарській діяльності саме у спірні періоди. Додатково, суд вказав, що платник податків не визначив підставою касаційного оскарження порушення норм процесуального права, які б унеможливили встановлення фактичних обставин справи, а тому касаційний перегляд обмежений перевіркою правильності застосування норм матеріального права.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення апеляційного суду – без змін.
Справа №569/12121/20 від 31/10/2025
1. Предметом спору є вимога про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном шляхом приведення об’єкта будівництва у відповідність до вимог ДБН.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки позивачі не довели наявності перешкод у здійсненні їхніх прав, а також не довели, що відповідачі використовують свою земельну ділянку таким чином, що це створює перешкоди для позивачів як власників суміжної ділянки. Суд врахував висновок експерта про те, що балкон не є конструктивною частиною стіни, а відстань від межі до стіни будинку відповідає нормам. Також суд взяв до уваги рішення суду від 2006 року, яким було визнано законним будівництво спірної будівлі та встановлено, що воно відповідає будівельним нормам і не порушує права інших осіб. Суд зазначив, що позивачі не довели, що будівництво у 2020 році призвело до збільшення поверховості будівлі, що вплинуло на дотримання протипожежних відстаней. Суд підкреслив, що позивачі не надали переконливих доказів порушення їхніх прав, а їхні доводи про можливі перешкоди в майбутньому є лише припущеннями.
3. Верховний Суд залишив касаційні скарги без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №140/1942/25 від 30/10/2025
1. Предметом спору є оскарження податкових повідомлень-рішень, якими Головне управління ДПС у Волинській області збільшило податкове зобов’язання з податку на прибуток та податку на додану вартість Комунальному підприємству “Луцькводоканал” через виявлені понаднормативні втрати води.
2. Суд, підтримуючи рішення попередніх інстанцій, зазначив, що “Луцькводоканал” є природним монополістом, і тарифи на водопостачання регулюються державою, тому підприємство не може впливати на обсяги споживання води населенням, особливо за відсутності лічильників. Суд також врахував, що значна частина водопровідних мереж підприємства є зношеною, що призводить до втрат води, і ці втрати не можуть автоматично вважатися безоплатною передачею води споживачам. Важливо, що контролюючий орган не надав доказів конкретних випадків безоплатної передачі води, а також не врахував випадки самовільного відбору води споживачами. Крім того, суд врахував акти перевірок НКРЕКП, які підтверджують об’єктивні причини перевищення нормативних втрат води, пов’язані зі зношеністю мереж. Суд також зазначив, що підприємство не обмежене у витратах лише встановленими нормативами при визначенні об’єкта оподаткування.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №640/18019/20 від 29/10/2025
1. Предметом спору є оскарження податкових повідомлень-рішень та зобов’язання списати податковий борг.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, якими було задоволено позовні вимоги платника податків. Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що контролюючий орган порушив строки визначення грошових зобов’язань, встановлені статтею 102 Податкового кодексу України, при застосуванні штрафних санкцій до платника податків. Також, суд підкреслив, що податковий борг, щодо якого минув строк давності, вважається безнадійним та підлягає списанню контролюючим органом. Суд зазначив, що платник податків має матеріально-правовий інтерес у правильному відображенні даних в інтегрованій картці платника податків, що також було враховано при прийнятті рішення. Суд касаційної інстанції підкреслив, що доводи касаційної скарги відповідача були ідентичні доводам відзиву та апеляційної скарги, які вже були предметом дослідження судом апеляційної інстанції та не знайшли підтвердження.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій – без змін.
Справа №638/8374/13-ц від 31/10/2025
1. Предметом спору є подання державного виконавця про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, а саме на 1/2 частини квартири, для погашення заборгованості по аліментам.
2. Суд задовольнив подання державного виконавця, оскільки боржник ухиляється від виконання рішення суду про сплату аліментів, має значну заборгованість, не має достатньо коштів та іншого майна для погашення боргу, а державним виконавцем вжито всіх можливих заходів для виконання рішення суду. Суд зазначив, що відсутність державної реєстрації права власності на квартиру унеможливлює її примусову реалізацію. Також, суд врахував, що боржник не запропонував іншого майна для реалізації в першу чергу. Доводи боржника про те, що у квартирі зареєстровані діти, не є перешкодою для звернення стягнення, оскільки згоду органу опіки і піклування державний виконавець повинен отримати при виконанні судових рішень. Суд також відхилив доводи про те, що виконавче провадження відкрито з порушенням правил підвідомчості, оскільки на момент звернення державного виконавця до суду, територія, де знаходиться майно боржника, не входила до переліку територій, на яких заборонено вжиття заходів примусового виконання.
3. Суд касаційної інстанції залишив без змін ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, залишивши касаційну скаргу без задоволення.
Справа №760/16403/22 від 30/10/2025
1. Предметом спору є стягнення коштів, 3% річних та пені за договором на виготовлення та встановлення меблевих виробів, який позивач вважає невиконаним відповідачем.
2. Апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції, мотивуючи це тим, що позивачка не вимагала розірвання договору, що є необхідною умовою для повернення коштів як відшкодування збитків. Суд зазначив, що вимога про повернення коштів сама по собі не є вимогою про розірвання договору. Крім того, апеляційний суд встановив, що частина меблів була доставлена позивачці, але вона вимагає повернення всієї суми без урахування вартості доставленого, не надавши доказів вартості виконаних робіт. Суд апеляційної інстанції вказав, що позивачка не довела належними доказами свої вимоги про стягнення коштів. Верховний Суд погодився з цими висновками, підкресливши, що для захисту порушеного права необхідно встановити факт порушення зобов’язань та наявність підстав для повернення коштів, чого в даному випадку не було зроблено, оскільки договір не був розірваний.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №160/33373/24 від 30/10/2025
1. Предметом спору є оскарження ухвали апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження у справі про стягнення податкового боргу з фізичної особи-підприємця.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення апеляційного суду, який відмовив у відкритті апеляційного провадження, оскільки ФОП пропустила строк на апеляційне оскарження, встановлений КАС України. Суд зазначив, що копія рішення суду першої інстанції була доставлена в електронний кабінет платника податків в системі “Електронний суд” вчасно, і це є належним підтвердженням отримання рішення. Суд вказав, що посилання скаржника на необізнаність про рішення суду через неотримання додаткових сповіщень є безпідставними, оскільки обов’язком платника податків є відстеження інформації у власному електронному кабінеті. Суд також підкреслив, що встановлені процесуальні строки мають дисциплінувати учасників судового процесу та забезпечувати юридичну визначеність у публічно-правових відносинах. Суд наголосив, що поважними причинами пропуску строку можуть бути лише об’єктивні та непереборні обставини, які не залежали від волі особи.
3. Суд постановив залишити касаційну скаргу ФОП без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №380/19085/22 від 30/10/2025
1. Предметом спору є оскарження наказів роботодавця, пов’язаних з поновленням позивача на роботі на виконання рішення суду, а також вимоги про стягнення середнього заробітку та моральної шкоди.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій про закриття провадження в частині вимог щодо оскарження наказів про поновлення на роботі, оскільки ці вимоги стосуються виконання судового рішення, а контроль за виконанням судового рішення здійснюється в іншому порядку, передбаченому КАС України, а не шляхом подання нового позову. Суд також відхилив доводи касаційної скарги щодо повернення апеляційної скарги, оскільки позивач не надав доказів неотримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху та не усунув недоліки апеляційної скарги в установлений строк. Суд зазначив, що наявні в матеріалах справи докази підтверджують належне повідомлення позивача про необхідність сплати судового збору.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №380/27500/23 від 30/10/2025
1. Предметом спору є оскарження податкових повідомлень-рішень та зобов’язання податкового органу внести дані про узгоджену суму бюджетного відшкодування ПДВ до відповідного реєстру.
2. Суд, задовольняючи позов, виходив з того, що ТОВ “Речтехнова” надало достатньо первинних документів, які підтверджують реальність здійснення господарських операцій з контрагентами, їх економічну та ділову мету, а також правомірність формування податкового кредиту. Суд зазначив, що податковий орган не надав переконливих доводів та доказів, які б спростовували ці факти або свідчили про недобросовісність позивача. Суд також врахував, що порушення податкової дисципліни контрагентами позивача не є підставою для відмови у формуванні податкового кредиту, якщо немає доказів обізнаності платника податків про протиправну діяльність контрагентів. Суд підкреслив, що електронні документи, які містять всі необхідні реквізити, підтверджують здійснення операцій, і відсутність печатки банку не є підставою для їх недійсності. Крім того, суд зазначив, що присутність представників податкового органу під час інвентаризації не є обов’язковою, а відсутність документів про якість товару не є підставою для висновку про нереальність господарських операцій.
3. Суд касаційної інстанції залишив рішення судів попередніх інстанцій без змін, а касаційну скаргу податкового органу без задоволення.
Справа №380/23303/24 від 30/10/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності військової частини щодо нарахування та виплати грошового забезпечення позивачу.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що суди попередніх інстанцій помилково застосували норми процесуального права, зокрема, щодо обчислення строків звернення до суду. Суд зазначив, що для правильного вирішення питання дотримання строку звернення до суду необхідно встановити, чи мав позивач достовірну інформацію про обсяг та характер виплачених йому сум грошового забезпечення, а саме, чи були надані йому розрахункові листи, довідки про грошове забезпечення, грошовий атестат тощо. Суд також вказав, що слід розрізняти періоди нарахування грошового забезпечення до та після 19 липня 2022 року, коли набрали чинності зміни до статті 233 КЗпП України щодо строків звернення до суду. Суд підкреслив, що строк звернення до суду слід обчислювати з моменту, коли позивач отримав документально підтверджену інформацію про виплачені суми, а не з дати виключення зі списків особового складу військової частини. Враховуючи це, суд дійшов висновку, що суди попередніх інстанцій передчасно повернули позовну заяву позивачу.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Справа №640/9227/20 від 29/10/2025
1. Предметом спору є оскарження податкового повідомлення-рішення, яким Товариству збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток.
2. Суд, залишаючи в силі рішення судів попередніх інстанцій, виходив з того, що Товариство правомірно сформувало витрати за господарськими операціями з контрагентами, оскільки операції підтверджені належними первинними документами, відбулися реальні зміни майнового стану, операції спричинили зміни в структурі активів і зобов`язань та сприяли отриманню доходу. Суд також зазначив, що контролюючий орган не надав доказів відсутності фактичного виконання господарських операцій або обізнаності позивача з протиправними діями контрагентів. Суд врахував, що наявність кримінального провадження щодо контрагентів сама по собі не є підставою для визнання операцій нереальними, якщо не доведено обізнаність платника податків про протиправну діяльність контрагента. Суд також послався на практику Великої Палати Верховного Суду щодо індивідуальної відповідальності платника податків та необхідності доведення контролюючим органом нерозумності, недобросовісності або неналежної обачності платника при виборі контрагента. **** Суд зазначив, що Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Верховного Суду України, викладеного, зокрема, у постанові від 01.12.2015 у справі №826/15034/17 (№21-3788а15), що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №420/28674/24 від 30/10/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності прикордонного загону щодо ненарахування та невиплати особі компенсації за затримку виплати індексації грошового забезпечення.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що суди попередніх інстанцій невірно застосували норми процесуального права при визначенні строків звернення до суду. Суд зазначив, що компенсація за затримку виплати індексації є складовою заробітної плати, і до таких спорів застосовується стаття 233 Кодексу законів про працю України. Суд вказав, що початок перебігу строку звернення до суду слід пов’язувати з датою фактичної виплати грошового забезпечення, а не з моментом виникнення правовідносин щодо ненарахування індексації. Суд також наголосив, що апеляційний суд не дослідив належним чином обставини справи та не врахував висновки Верховного Суду щодо визначення дати початку перебігу строку звернення до суду у таких спорах. Суд підкреслив важливість встановлення дійсних обставин справи та надання оцінки всім аргументам сторін.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до апеляційного суду.
Справа №280/1304/20 від 29/10/2025
1. Предметом спору є оскарження податкових повідомлень-рішень, якими Товариству було збільшено суму податкового зобов’язання з податку на прибуток та податку на додану вартість.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення апеляційного суду, який відмовив у задоволенні позову Товариства, мотивуючи це тим, що господарські операції з контрагентами були нереальними. Суд врахував обставини, встановлені у вироку суду в кримінальній справі, де було встановлено, що посадова особа контрагента забезпечувала прикриття незаконної діяльності підприємств, серед яких було і Товариство. Суд також взяв до уваги відсутність у контрагентів достатніх ресурсів для реального виконання правочинів. Суд зазначив, що належним чином оформлені первинні документи не завжди є беззаперечним доказом реальності господарських операцій, особливо коли є інші обставини, які ставлять під сумнів їхню достовірність. Суд також врахував, що Товариство не надало достатніх доказів на спростування висновків податкового органу.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу Товариства без задоволення, а рішення апеляційного суду – без змін.
Справа №910/5525/24 від 29/10/2025
1. Предметом спору є зобов’язання списати багатоквартирний будинок з балансу комунального підприємства та передати технічну документацію на цей будинок об’єднанню співвласників.
2. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, підтримавши рішення попередніх інстанцій, виходячи з того, що обов’язок передачі технічної документації ОСББ виникає з моменту його державної реєстрації, незалежно від передачі функцій управління будинком. Суд зазначив, що перелік технічної документації, затверджений наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, є чинним і застосовується до будинків, збудованих до набрання ним чинності. Також, у разі відсутності необхідної документації, колишній балансоутримувач зобов’язаний її відновити за власний рахунок. Суд підкреслив, що саме на керуючій компанії лежав обов’язок володіти інформацією про будинок, а обов’язок суду не входить збір доказів замість сторін.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення попередніх інстанцій – без змін.
Справа №520/4820/21 від 30/10/2025
1. Предметом спору є стягнення з колишнього судді на користь Харківського апеляційного суду заборгованості, яка виникла внаслідок перерахунку суддівської винагороди та вихідної допомоги при звільненні.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій, які залишили позов Харківського апеляційного суду без розгляду через пропуск строку звернення до суду, мотивуючи це тим, що суди не надали належної оцінки доводам позивача щодо поважності причин пропуску строку. Зокрема, не було враховано, що відповідач спочатку добровільно погодився на утримання частини заборгованості з належних йому виплат, і лише згодом відмовився від цього, що, на думку позивача, є моментом, коли він дізнався про порушення свого права. Також не було враховано звернення позивача до суду цивільної юрисдикції в межах строку, встановленого законом, та його негайне звернення до адміністративного суду після закриття провадження у цивільній справі. Суд касаційної інстанції підкреслив, що суди повинні всебічно оцінювати обставини справи та поведінку позивача для визначення поважності причин пропуску строку звернення до суду.
3. Верховний Суд скасував ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції і направив справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Справа №344/21472/23 від 30/10/2025
1. Предметом спору є оскарження постанови про адміністративне правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху та відмова у поновленні строку на оскарження цієї постанови.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які відмовили у поновленні строку оскарження постанови про адміністративне правопорушення, оскільки позивач не надав доказів поважності причин пропуску цього строку. Суди встановили, що позивач був обізнаний про існування постанови, оскільки власноручно підписав її, підтверджуючи отримання копії та роз’яснення прав. Доводи позивача про те, що він дізнався про постанову лише з матеріалів виконавчого провадження, були визнані необґрунтованими, оскільки не спростовували факту його попередньої обізнаності. Суд також зазначив, що позиція позивача щодо підписання постанови була непослідовною та суперечливою. Крім того, суд відхилив аргументи скаржника про порушення судами норм процесуального права, оскільки заява про залишення позову без розгляду була результатом оцінки судом заяви позивача про поновлення строку, а не окремим клопотанням відповідача.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №200/15306/21 від 30/10/2025
1. Предметом спору є визнання протиправним та скасування висновку Східного офісу Держаудитслужби про результати моніторингу процедури закупівлі, проведеної Акціонерним товариством «Українська залізниця».
2. Верховний Суд при прийнятті рішення керувався наступними аргументами: Суди попередніх інстанцій порушили норми процесуального права в частині дослідження доказів, зокрема, не дослідили наявність та відповідність банківської гарантії, яка була вимогою тендерної документації, а також не врахували, що їхнє рішення може вплинути на права та обов’язки третіх осіб (переможців тендеру), яких не було залучено до справи. Суд касаційної інстанції наголосив, що спеціальні положення законодавства чітко визначають обов`язок замовника відхилити тендерну пропозицію учасника, яка не відповідає вимогам, які визначені тендерною документацією. Також, Верховний Суд зазначив, що орган державного фінансового контролю правомірно визначив спосіб усунення порушень, а саме розірвання договорів, оскільки це є пропорційним заходом для відновлення законності у використанні бюджетних коштів. Суд також вказав на необхідність залучення до участі у справі третіх осіб, чиї права та обов’язки можуть бути порушені внаслідок прийняття рішення у цій справі.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №520/36748/23 від 30/10/2025
1. Предметом спору є оскарження податкового повідомлення-рішення про застосування штрафних санкцій за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що суди попередніх інстанцій не повно і всебічно з’ясували обставини справи, зокрема, чи було надіслано ДПС України рішення за результатами розгляду скарги позивача, на яку адресу було надіслано рішення (зазначену в скарзі чи податкову адресу), та коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про існування такого рішення. Суд наголосив, що для застосування наслідків, передбачених пунктом 56.9 статті 56 ПК України, необхідно розмежовувати обставини виконання податковим органом обов’язку з надсилання рішення та обставини отримання платником податків такого рішення. Також суд вказав, що апеляційний суд, прийнявши до уваги копію скарги позивача, не вирішив питання про дотримання позивачем строку звернення до суду та наявність поважних причин для його поновлення. Суд касаційної інстанції зазначив, що суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки усім суттєвим аргументам сторін, що свідчить про порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
3. Суд вирішив скасувати рішення судів попередніх інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №990/160/25 від 29/10/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення ВККСУ щодо результатів кваліфікаційного іспиту кандидатки на посаду судді апеляційного адміністративного суду та відмови у допуску до наступного етапу конкурсу.
2. Суд задовольнив позов частково, аргументуючи це тим, що ВККСУ не надала достатніх доказів обґрунтованості оцінювання практичного завдання позивачки, зокрема, відсутня деталізація балів за кожним елементом оцінювання, передбаченим Методичними вказівками, що унеможливлює перевірку дотримання критеріїв оцінювання та обґрунтованості виставлених балів. Суд підкреслив, що розробка методики оцінювання є обов’язком Комісії для забезпечення однакового підходу до всіх учасників конкурсу. Також суд зазначив, що ВККСУ не довела, що діяла в межах наданих їй дискреційних повноважень, і не надала доказів на підтвердження об’єктивності та повноти перевірки виконаного позивачем практичного завдання. Суд послався на практику ЄСПЛ щодо принципу належного врядування, який вимагає від державних органів діяти прозоро та послідовно, а також на необхідність належної мотивації рішень, що дає можливість перевірити процедуру оцінювання.
3. Суд визнав протиправними та скасував рішення ВККСУ про затвердження результатів практичного завдання позивачки та відмову в допуску до наступного етапу конкурсу, а також зобов’язав ВККСУ повторно оцінити виконані позивачкою практичні завдання з урахуванням Методичних вказівок.
Справа №750/3452/25 від 30/10/2025
1. Предметом спору є оскарження постанови про адміністративне правопорушення та відмова апеляційного суду у відкритті апеляційного провадження через пропуск строку на оскарження.
2. Суд касаційної інстанції скасував ухвалу апеляційного суду, наголосивши, що апеляційний суд не врахував важливі обставини, а саме те, що позивач не брав участі у розгляді справи в суді першої інстанції, а копію рішення отримав лише в день подання апеляційної скарги. Суд касаційної інстанції підкреслив, що апеляційний суд не перевірив, чи дотримався суд першої інстанції вимог щодо належного повідомлення позивача про ухвалене рішення, і не встановив точну дату отримання позивачем копії рішення. Крім того, суд касаційної інстанції зазначив, що стаття 286 КАС України не обмежує повноваження суду апеляційної інстанції щодо поновлення строку на апеляційне оскарження, і причини пропуску строку підлягають оцінці на предмет їх поважності. Суд касаційної інстанції також зазначив, що недотримання судом першої інстанції порядку проголошення та вручення копій судових рішень може бути підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №439/354/25 від 30/10/2025
1. Предметом спору є оскарження постанови про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення митних правил.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що позивач пропустив строк звернення до суду, встановлений для оскарження постанови про адміністративне правопорушення. Суд зазначив, що звернення до вищого органу в порядку адміністративного оскарження не є поважною причиною для пропуску строку звернення до суду, оскільки це є альтернативним способом захисту прав. Також, посилання позивача на погіршення стану здоров’я не були визнані судом поважною причиною, оскільки не було надано доказів, що стан здоров’я унеможливлював звернення до суду у встановлений строк. Суд підкреслив, що встановлені строки оскарження судових рішень обумовлені специфікою спорів та необхідністю досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, що узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Суд також зазначив, що обмеження строку звернення до суду не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №560/1991/25 від 30/10/2025
1. Предметом спору є оскарження відмови Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області у перерахунку пенсії позивача шляхом індексації із застосуванням коефіцієнтів збільшення середньої заробітної плати, встановлених постановами Кабінету Міністрів України.
2. Верховний Суд встановив, що Головне управління Пенсійного фонду України діяло протиправно, встановивши щомісячну доплату до пенсії замість застосування коефіцієнтів індексації до показника середньої заробітної плати, який враховувався при обчисленні пенсії. Суд підкреслив, що при перерахунку пенсії з 01.09.2024 необхідно враховувати не лише коефіцієнт 1,0796, передбачений Постановою № 185, але й коефіцієнт 1,197, передбачений Постановою № 168, який мав бути виплачений у 2023 році. Суд зазначив, що висновки щодо застосування статті 42 Закону № 1058-IV вже були викладені у постанові Верховного Суду від 13.01.2025 у справі № 160/28752/23, від яких Судова палата не відступила. Суд також вказав на помилку суду першої інстанції, який не врахував, що позивач просив нарахувати та виплатити пенсію в належному розмірі з 01.09.2024, що відповідає строку звернення до суду. Суд апеляційної інстанції взагалі невірно виклав обставини справи та помилково застосував до спірних правовідносин інші нормативно-правові акти.
3. Суд касаційної інстанції частково задовольнив касаційні скарги, скасував рішення судів попередніх інстанцій та зобов’язав Головне управління Пенсійного фонду України здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу з урахуванням обох коефіцієнтів індексації.
Справа №200/1887/23 від 30/10/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності військової частини щодо ненарахування та невиплати позивачу додаткової грошової винагороди у розмірі 100 000 гривень за участь у бойових діях в період воєнного стану.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що суди попередніх інстанцій не повно встановили обставини справи, зокрема, не дослідили всі наявні докази та не надали належної оцінки доводам позивача щодо його участі у бойових діях та забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони. Суд зазначив, що для отримання додаткової винагороди важливим є факт участі військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах ведення бойових дій. Також, суд вказав на необхідність врахування Наказів Адміністрації Державної прикордонної служби України №392-АГ і № 628-АГ при визначенні порядку та умов виплати додаткової винагороди, оскільки вони визначали механізм реалізації Постанови № 168 у спірний період. Крім того, суд звернув увагу на те, що суди не дослідили питання про те, які саме завдання виконував позивач у період відрядження та чим це підтверджується.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції для повного та всебічного з’ясування обставин справи.
Справа №380/15376/23 від 30/10/2025
1. Предметом спору є бездіяльність військової частини щодо ненарахування та невиплати військовослужбовцю додаткової винагороди у розмірі до 100 000,00 грн за вересень та жовтень 2022 року, пропорційно дням участі у бойових діях.
2. Верховний Суд, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій, зазначив, що для вирішення питання про правомірність виплати додаткової винагороди необхідно встановити, які саме завдання виконував позивач, на якому напрямку, та чим це підтверджується, оскільки право на збільшену винагороду виникає лише за умови виконання бойових або інших завдань, прямо передбачених законодавством. Суд підкреслив, що суди попередніх інстанцій не повною мірою з’ясували обставини щодо виконуваних позивачем завдань та місця їхнього виконання, що має принципове значення для вирішення спору. Також, Верховний Суд підтвердив правомірність застосування Окремого доручення Міністра оборони України від 23.06.2022 №912/з/29 для визначення умов виплати додаткової винагороди. Суд нагадав про обов’язок відповідача довести правомірність своїх дій щодо нарахування та виплати додаткової винагороди, а також про обов’язок суду встановити дійсні обставини справи, незалежно від позиції сторін.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №377/602/21 від 30/10/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо особи, обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України (незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання чи збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів).
2. У резолютивній частині постанови не зазначено аргументів суду.
3. Верховний Суд частково задовольнив касаційні скарги прокурора та захисника, скасував ухвалу Київського апеляційного суду і призначив новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Справа №120/14997/24 від 30/10/2025
1. Предметом спору є оскарження ухвали суду про повернення позовної заяви податкового органу про стягнення податкового боргу з фізичної особи.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій про повернення позовної заяви податковому органу, оскільки на момент звернення до суду не закінчився шестимісячний строк на оскарження податкових повідомлень-рішень, на підставі яких виник податковий борг, встановлений статтею 122 КАС України. Суд підкреслив, що податковий орган не має права звертатися до суду з позовом про стягнення боргу раніше, ніж сплине строк на судове оскарження рішення, на якому цей борг ґрунтується, що передбачено пунктом 8 частини четвертої статті 169 КАС України. Суд також зазначив, що Велика Палата Верховного Суду підтримує усталену практику щодо строків оскарження рішень податкових органів, а саме: 6 місяців, якщо платник не оскаржував рішення в адміністративному порядку. Суд вказав, що не відступає від своїх попередніх висновків щодо застосування пункту 8 частини четвертої статті 169 КАС України, викладених у попередніх постановах.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу податкового органу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №922/3982/23 від 30/10/2025
1. Предметом спору є правомірність зміни експертної установи для проведення інженерно-механічної експертизи у справі про розірвання договору поставки та стягнення коштів.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які задовольнили клопотання про зміну експертної установи, виходячи з наступного: по-перше, хоча законодавство прямо не передбачає підстав для зміни експертної установи, воно й не забороняє цього, особливо коли проведення експертизи первісно визначеною установою є неможливим у розумні строки; по-друге, нова експертна установа, як і попередня, є державною, але має можливість провести експертизу швидше та дешевше, що відповідає принципам процесуальної економії та своєчасного розгляду справи; по-третє, розташування нової експертної установи ближче до об’єкта дослідження зменшує витрати на проїзд експертів; по-четверте, попередня експертна установа не розпочала проведення експертизи, а тому зміна установи не призведе до додаткового затягування процесу; по-п’яте, дії позивача за первісним позовом були спрямовані на реальне проведення експертизи в розумні строки, а не на затягування процесу.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №990/264/25 від 29/10/2025
Предметом спору є оскарження рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (ВККС) про відмову у допуску до участі в доборі на посаду судді місцевого суду.
Суд обґрунтував своє рішення тим, що позивач не надав усіх необхідних документів, а саме письмової згоди на проведення спеціальної перевірки та автобіографії, що є обов’язковими згідно з Законом України “Про судоустрій і статус суддів” та Законом України “Про запобігання корупції”, а також умовами оголошеного добору. Суд зазначив, що ці документи є важливими для проведення спеціальної перевірки кандидата на посаду судді. Суд підкреслив, що ВККС чітко вказала в оголошенні про добір перелік необхідних документів, і позивач був зобов’язаний їх надати. Суд відхилив аргументи позивача про його відповідність іншим вимогам до кандидата, оскільки це не звільняє його від обов’язку подати всі необхідні документи для участі в доборі. Суд також зазначив, що неподання цих документів не є неістотним недоліком, а є підставою для відмови у допуску до участі в доборі.
Суд відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1.
Справа №120/1712/23 від 30/10/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності військової частини щодо ненарахування та невиплати додаткової винагороди військовослужбовцю, який отримав поранення під час бойових дій.
2. Верховний Суд встановив, що суди попередніх інстанцій не повною мірою дослідили обставини справи, зокрема, не перевірили достовірність інформації про виплату додаткової винагороди позивачу, незважаючи на його заперечення. Суд першої інстанції помилково послався на відсутність висновку ВЛК, а апеляційний суд не перевірив фактичну реалізацію наказів про виплату, а також не з’ясував, чи охоплює виплата весь спірний період втрати працездатності. Верховний Суд наголосив на обов’язку суду встановлювати дійсні обставини справи та витребувати докази з власної ініціативи, а також на обов’язку відповідача довести правомірність своїх дій. Оскільки суди не дотрималися принципу офіційного з’ясування всіх обставин справи, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, Верховний Суд вирішив скасувати рішення судів попередніх інстанцій та направити справу на новий розгляд.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №420/2649/24 від 30/10/2025
1. Предметом спору є бездіяльність військової частини щодо ненарахування та невиплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні військовослужбовця.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій, оскільки вони неправильно застосували статтю 117 КЗпП України при визначенні розміру компенсації за несвоєчасний розрахунок при звільненні, не врахувавши правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 08 жовтня 2025 року у справі №489/6074/23. Суд наголосив на компенсаційному характері виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, що дозволяє застосовувати принципи розумності, справедливості та пропорційності при визначенні її розміру. Суд також вказав на необхідність врахування критеріїв, встановлених Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц, зокрема, розмір простроченої заборгованості, період затримки, співмірність імовірних майнових втрат працівника та заявлених до стягнення сум. Суд зазначив, що суди попередніх інстанцій не встановили всіх обставин, необхідних для правильного розрахунку суми компенсації, зокрема, розмір добровільно нарахованих та виплачених при звільненні сум, що унеможливило встановлення загального розміру належних позивачу при звільненні виплат.
3. Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №120/7519/23 від 30/10/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності військової частини щодо ненарахування та невиплати додаткової винагороди військовослужбовцю за участь у бойових діях.
2. Верховний Суд погодився з висновками суду апеляційної інстанції, який частково задовольнив позов, виходячи з таких аргументів:
* Військовослужбовці Держприкордонслужби мають право на додаткову винагороду, встановлену Постановою КМУ № 168, яка збільшується до 100 000 грн пропорційно часу безпосередньої участі у бойових діях.
* Підставою для виплати є факт участі в бойових діях, що підтверджується відповідними документами.
* Наказ Адміністрації Держприкордонслужби № 164-АГ визначає порядок та умови виплати додаткової винагороди.
* Суд врахував довідку про участь у бойових діях та витяги з рапорту, які підтверджують участь позивача в бойових діях у певні періоди.
* Порушення порядку передачі документів між військовими частинами не позбавляє військовослужбовця права на винагороду.
* Суд відхилив доводи відповідача про те, що єдиною підставою для нарахування є списки за формою згідно додатку 2 до наказу № 164-АГ, оскільки надіслання цих списків є елементом процедури виплати додаткової винагороди.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №127/5836/22 від 30/10/2025
Предметом спору є відмова Вінницького апеляційного суду у поновленні строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді та повернення апеляційної скарги заявнику.
Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу, скасувавши ухвалу апеляційного суду та призначивши новий розгляд в апеляційній інстанції. Мотиви такого рішення в резолютивній частині не зазначені, але можна припустити, що суд касаційної інстанції встановив порушення норм процесуального права апеляційним судом при розгляді клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження. Можливо, апеляційний суд не врахував важливі обставини, що перешкоджали своєчасному поданню апеляційної скарги, або не надав належної оцінки доводам заявника. Також, можливо, апеляційний суд формально підійшов до розгляду клопотання, не забезпечивши повноту та всебічність дослідження обставин справи. Для повного розуміння мотивів касаційного суду необхідно дочекатися повного тексту постанови.
Суд ухвалив скасувати ухвалу Вінницького апеляційного суду і призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Справа №127/5836/22 від 30/10/2025
Предметом спору є відмова апеляційного суду у поновленні строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді та повернення апеляційної скарги заявнику.
Верховний Суд не погодився з рішенням апеляційного суду, вказуючи на необхідність ретельного дослідження обставин пропуску строку на апеляційне оскарження та оцінки поважності причин такого пропуску. Суд касаційної інстанції наголосив на важливості забезпечення права на апеляційний перегляд судового рішення, як складової справедливого судового розгляду. У рішенні вказується на те, що апеляційний суд не врахував усіх доводів заявника щодо причин пропуску строку, що могло призвести до порушення його права на доступ до правосуддя. Також, ВС вказує на те, що апеляційний суд мав надати належну оцінку доказам, наданим заявником на підтвердження поважності причин пропуску строку. В результаті, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність скасування ухвали апеляційного суду та направлення справи на новий апеляційний розгляд для повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи.
Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та призначив новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Справа №580/1144/24 від 30/10/2025
1. Предметом спору є відмова Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (ГУ ПФУ) перерахувати пенсію особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, з урахуванням довідки про заробітну плату, отриману за роботу в зоні відчуження.
2. Суд задовольнив позов, оскільки позивач надав довідку про заробітну плату, отриману за роботу в зоні відчуження, яка відповідає встановленим вимогам. Суд зазначив, що ГУ ПФУ не має повноважень ставити під сумнів чинність офіційних документів, які підтверджують участь особи в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Суд також вказав, що відмова ГУ ПФУ у перерахунку пенсії є необґрунтованою та протиправною, оскільки позивач має право на обрахунок пенсії з урахуванням заробітної плати, зазначеної у довідці. Суд відхилив аргументи ГУ ПФУ про те, що позивач звертався лише за роз’ясненням, а не за перерахунком пенсії, оскільки лист ГУ ПФУ містив фактичну відмову у перерахунку. Суд також відхилив посилання ГУ ПФУ на інші рішення Верховного Суду, оскільки вони стосувалися інших обставин справи.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №580/11827/24 від 30/10/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо виплати щорічної разової грошової допомоги особі з інвалідністю внаслідок війни у меншому розмірі, ніж передбачено законом.
2. Верховний Суд, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій, керувався тим, що з 15 квітня 2023 року порядок виплати щорічної разової грошової допомоги особам з інвалідністю внаслідок війни регулюється Законом України № 2983-IX, який вносить зміни до спеціального закону про соціальний захист ветеранів війни. Суд зазначив, що ця виплата не є складовою конституційного права на соціальний захист, а тому Верховна Рада має право змінювати умови її надання. Велика Палата Верховного Суду у зразковій справі №440/14216/23 вже висловила позицію, що виплата допомоги у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком не передбачена чинним законодавством. Оскільки Головне управління Пенсійного фонду виплатило позивачу допомогу відповідно до чинної на той момент редакції закону, його дії були правомірними. Суд також вказав, що стаття 22 Конституції України про заборону звуження змісту прав у даному випадку не застосовується, оскільки йдеться про виплату, не передбачену безпосередньо Конституцією.
3. Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1.
Справа №916/3858/24 від 29/10/2025
1. Предметом спору є усунення перешкод державі у користуванні та розпорядженні захисною спорудою цивільного захисту шляхом визнання незаконним рішення, визнання недійсним свідоцтва про право власності та повернення захисної споруди.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову, оскільки прокурор не надав належних доказів, які б свідчили про реальну загрозу ускладнення або неможливості виконання рішення суду в разі невжиття таких заходів. Суд зазначив, що доводи прокурора про можливу недобросовісну поведінку АТ “Укртелеком” є формальними та ґрунтуються виключно на припущеннях. Суд також врахував, що прокурор не звертався з клопотанням про забезпечення позову на стадії розгляду справи в суді першої інстанції, а надані прокурором докази щодо аукціонів та передачі в оренду інших приміщень не стосуються спірного укриття. Верховний Суд наголосив, що сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність таких заходів, довівши обставини, з якими пов’язано вирішення цього питання. Суд підкреслив, що саме лише посилання на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.
3. Верховний Суд залишив ухвалу апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу прокурора – без задоволення.
Справа №440/7258/22 від 30/10/2025
1. Предметом спору є оскарження податкових повідомлень-рішень, якими ТОВ «Пирятинський делікатес» зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ, від’ємного значення з ПДВ та податку на прибуток.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення судів попередніх інстанцій, які визнали протиправними податкові повідомлення-рішення, виходячи з того, що документальна планова виїзна перевірка ТОВ «Пирятинський делікатес» була проведена з порушенням встановленого мораторію на проведення перевірок, що діяв на підставі пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX “Перехідні положення” Податкового кодексу України. Суд зазначив, що постанова Кабінету Міністрів України № 89, якою було дозволено проведення деяких видів перевірок, не може змінювати положення Податкового кодексу, оскільки зміни до Податкового кодексу вносяться виключно законами. Суд наголосив, що порушення процедури проведення перевірки є самостійною підставою для визнання протиправними податкових повідомлень-рішень, прийнятих за результатами такої перевірки. Суд також врахував попередні правові позиції Верховного Суду з цього питання, підкреслюючи, що перевірка під час дії мораторію не породжує правових наслідків.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №640/20243/22 від 30/10/2025
1. Предметом спору є оскарження податкового повідомлення-рішення про застосування штрафу за порушення термінів реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.
2. Суд касаційної інстанції погодився з апеляційним судом, який залишив позов без розгляду через пропуск строку звернення до суду. Суд зазначив, що позивач пропустив місячний строк на оскарження податкового повідомлення-рішення після адміністративного оскарження, встановлений Податковим кодексом. Суд врахував, що позивач вже двічі звертався до суду з аналогічним позовом, і йому було відомо про пропуск строку. Доводи позивача про карантин та воєнний стан як поважні причини пропуску строку не були прийняті судом, оскільки позивач не довів, як саме ці обставини перешкодили йому вчасно звернутися до суду. Суд також відхилив аргумент про зміну судової практики, оскільки позивач не обґрунтував, чому йому знадобилося так багато часу після зміни практики для звернення до суду.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін.
Справа №308/3334/18 від 30/10/2025
1. Предметом спору є скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі позивачки в Ужгородській спеціальній школі.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення апеляційного суду, який скасував ухвалу суду першої інстанції про залишення позову без розгляду, оскільки суд першої інстанції не надав належних доказів повідомлення позивачки та її представника про судові засідання. Верховний Суд наголосив, що залишення позову без розгляду можливе лише у випадку повторної неявки позивача, належним чином повідомленого про час і місце розгляду справи. Суд зазначив, що процесуальний закон не вимагає врахування поважності причин неявки, але лише за умови належного повідомлення позивача про судові засідання. Також, Верховний Суд підкреслив, що відсутність доказів належного повідомлення позивача робить неправомірним залишення позову без розгляду.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу Ужгородської спеціальної школи без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №560/5955/23 від 30/10/2025
Предметом спору було оскарження рішення міграційної служби про скасування дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання в Україні громадянину Азербайджану.
Суд касаційної інстанції встановив, що суди попередніх інстанцій не повно і всебічно дослідили обставини справи, обмежившись лише посиланням на подання правоохоронних органів про те, що дії позивача становлять загрозу національній безпеці, без встановлення конкретних фактів, які б це підтверджували. Суд також зазначив, що суди не врахували сімейні та соціальні зв’язки позивача в Україні, а також не оцінили, чи було скасування дозволу на імміграцію пропорційним заходом у даній ситуації. Крім того, суд вказав на необхідність забезпечення особі можливості надати пояснення під час розгляду питання про скасування дозволу на імміграцію. Суд також наголосив, що рішення суб’єкта владних повноважень має відповідати критеріям обґрунтованості, передбаченим КАС України, що вимагає від суду надання оцінки всім доказам та аргументам сторін.
Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій і направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №240/12915/25 від 30/10/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності Житомирського військового інституту щодо неналежного нарахування грошового забезпечення позивачці.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які повернули частину позовних вимог позивачки через пропуск строку звернення до суду. Суд врахував, що строк звернення до суду для оскарження нарахування грошового забезпечення регулюється статтею 233 КЗпП України, але застосовується в різних редакціях залежно від періоду, за який виник спір. До 19 липня 2022 року застосовується редакція, яка не обмежує строк звернення до суду, а після цієї дати – редакція, яка встановлює тримісячний строк. Суд зазначив, що перебіг строку починається з моменту, коли позивачка отримала достовірну інформацію про обсяг виплачених їй сум, наприклад, з дня отримання грошового атестата. Оскільки позивачка звернулася до суду пізніше, ніж через три місяці після отримання грошового атестата, суди обґрунтовано повернули позовну заяву в частині вимог за період після 19 липня 2022 року.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №910/13238/24 від 29/10/2025
1. Предметом спору є стягнення з приватного підприємства пені та штрафу за невиконання зобов’язань з постачання товару за договором.
2. Суд касаційної інстанції залишив рішення попередніх судів без змін, підтримавши позицію, що підприємство не виконало своїх зобов’язань за договором поставки, незважаючи на отриману заявку від військової частини. Суд відхилив аргументи підприємства про форс-мажорні обставини, зокрема, посилаючись на те, що обставини ведення бойових дій в регіоні вже існували на момент укладення договору, а також на те, що підприємство у своєму листі про розірвання договору вказувало інші причини, які не є форс-мажорними. Суд зазначив, що підприємство, здійснюючи підприємницьку діяльність, повинно було оцінити ризики, пов’язані з виконанням договору в умовах воєнного стану. Також, суд підкреслив, що сертифікат Торгово-промислової палати про форс-мажорні обставини не є беззаперечним доказом і має оцінюватися в сукупності з іншими доказами.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №560/1991/25 від 30/10/2025
1. Предметом спору є оскарження відмови Пенсійного фонду провести перерахунок пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати, проіндексованого згідно з законом.
2. Суд касаційної інстанції, розглядаючи справу, зазначив, що при перерахунку пенсій, призначених у 2020-2023 роках, у зв’язку з індексацією, необхідно збільшувати показник середньої заробітної плати, який враховується для обчислення пенсії, як це передбачено Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Суд підкреслив, що постанови Кабінету Міністрів України про індексацію пенсій також підлягають застосуванню. Суд вказав, що Порядок проведення перерахунку пенсій застосовується лише в частині, що не суперечить закону. Суд також наголосив, що при індексації пенсій має застосовуватися показник середньої заробітної плати, який враховувався для обчислення пенсії. Суд визнав протиправними дії Пенсійного фонду щодо встановлення щомісячної доплати замість застосування коефіцієнтів збільшення до показника середньої зарплати. Суд також врахував, що при перерахунку пенсії має враховуватись не лише коефіцієнт за останній рік, а й коефіцієнти за попередні роки, які не були враховані.
3. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій та ухвалив нове рішення, яким частково задовольнив позовні вимоги, визнавши дії Пенсійного фонду протиправними та зобов’язавши його здійснити перерахунок пенсії з урахуванням відповідних коефіцієнтів збільшення.
Справа №380/11701/24 від 30/10/2025
1. Предметом спору є оскарження податкового повідомлення-рішення, яким до фізичної особи-підприємця (ФОП) застосовано штрафну санкцію.
2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення апеляційного суду та залишаючи в силі рішення суду першої інстанції, керувався тим, що для проведення фактичної перевірки необхідна наявність інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування про можливі порушення платником податків законодавства. У наказі про проведення перевірки повинна бути чітко визначена правова та фактична підстава для її проведення, а посилання на підпункт Податкового кодексу, без зазначення конкретної інформації про порушення, є недостатнім. Анонімне звернення не є належною підставою для проведення перевірки. Суд наголосив, що порушення процедури проведення перевірки є підставою для визнання протиправним рішення, прийнятого за її наслідками. Також, суд врахував практику Верховного Суду, згідно з якою платник податків має право оскаржувати рішення, прийняті за результатами перевірки, посилаючись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки. Суд також зменшив суму витрат на професійну правничу допомогу, вважаючи її частково необґрунтованою та завищеною, враховуючи критерії реальності та розумності адвокатських витрат.
3. Суд задовольнив касаційну скаргу ФОП, скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, а також стягнув на користь ФОП судові витрати.
Справа №500/1041/24 від 30/10/2025
1. Предметом спору є оскарження податкових повідомлень-рішень, якими ТОВ «Полілогіст» було збільшено суму грошових зобов’язань з ПДВ та податку на прибуток, зменшено розмір від’ємного значення суми ПДВ та застосовано штрафні санкції.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що суди попередніх інстанцій, задовольняючи позов ТОВ «Полілогіст», не повно та всебічно дослідили обставини справи, зокрема, не зіставили товарно-транспортні накладні (ТТН), надані під час перевірки, з ТТН, поданими разом із запереченнями, не встановили фактичних розбіжностей між ними та не дослідили їх вплив на правомірність висновків контролюючого органу. Також суди не надали належної оцінки доводам контролюючого органу про те, що під час перевірки були надані ТТН, ідентичні тим, що використовувалися для реєстрації податкових накладних, а при поданні заперечень позивач надав ТТН з іншим змістом. Суд касаційної інстанції наголосив, що платник податків не може змінювати зміст первинних документів, які були предметом перевірки, або подавати інші документи, що містять відмінні дані, без належного пояснення причин таких розбіжностей. Враховуючи зазначені порушення, суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність скасування рішень судів попередніх інстанцій та направлення справи на новий розгляд.
3. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №640/9961/22 від 30/10/2025
1. Предметом спору є оскарження наказу про звільнення позивачки з посади та вимоги про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.
2. Суд касаційної інстанції скасував ухвалу апеляційного суду, який повернув апеляційну скаргу позивачки, мотивуючи це тим, що скарга була подана у спосіб, не передбачений процесуальним законодавством, а саме: апеляційна скарга була додана до супровідного листа, сформованого в системі “Електронний суд”, а не сформована безпосередньо в цій системі. Верховний Суд визнав такий висновок надмірно формальним, враховуючи технічні особливості функціонування підсистеми “Електронний суд” та те, що позивачка намагалася дотриматися процесуальних строків. Суд зазначив, що апеляційний суд мав залишити скаргу без руху та надати час на усунення недоліків, а повернення скарги є невиправданим обмеженням права на доступ до правосуддя. Суд також наголосив на важливості уникнення надмірного формалізму при застосуванні процесуальних норм, щоб не порушувати право особи на судовий захист, посилаючись на практику Європейського суду з прав людини.
3. Суд скасував ухвалу апеляційного суду та направив справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Справа №911/1461/24 від 28/10/2025
1. Предметом спору є стягнення штрафних санкцій за неналежне виконання умов договору про закупівлю, укладеного за бюджетні кошти.
2. Суд касаційної інстанції залишив рішення попередніх судів без змін, підкресливши, що згідно з умовами договору про закупівлю, штрафні санкції мають сплачуватися на користь замовника, а не до державного бюджету, оскільки сторони вільні у визначенні умов договору, і одностороння зміна цих умов, зокрема щодо порядку стягнення пені, не допускається, навіть якщо оплата здійснюється з бюджетних коштів. Суд також зазначив, що положення Бюджетного кодексу, на які посилався прокурор, регулюють зарахування до бюджету штрафів, які застосовуються відповідно до закону, а не пені, сплата якої передбачена договірними відносинами. Крім того, суд відхилив аргументи прокурора щодо неврахування висновків Верховного Суду в інших справах, оскільки вони стосувалися інших правовідносин. Щодо розподілу судових витрат, суд зменшив суму, стягнуту на користь відповідача, враховуючи складність справи та обсяг наданої правової допомоги.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення попередніх інстанцій – без змін.
Справа №757/7578/24-ц від 29/10/2025
1. Предметом спору є усунення перешкод у користуванні квартирою та машиномісцями, право власності на які позивач набув внаслідок звернення стягнення за іпотекою.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, вийшов за межі апеляційної скарги відповідача, оскільки відповідач в апеляційній скарзі не заперечувала факт створення перешкод у користуванні майном, а також не ставила питання про недопустимість доказів, поданих позивачем після подання позовної заяви. Суд касаційної інстанції підкреслив, що апеляційний суд зобов’язаний перевіряти законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції саме в межах доводів апеляційної скарги. Крім того, суд касаційної інстанції зазначив, що апеляційний суд не врахував, що підставою для негаторного позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову. Суд касаційної інстанції також наголосив на тому, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та передав справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №240/904/24 від 30/10/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності відповідача щодо не включення додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 168, до складу грошового забезпечення при розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової компенсації за невикористані дні відпусток та грошової допомоги на оздоровлення.
2. Верховний Суд, задовольняючи касаційну скаргу позивача, виходив з того, що щомісячна додаткова винагорода, встановлена Постановою № 168, є додатковим видом грошового забезпечення. Суд зазначив, що на відміну від правил розрахунку допомоги на оздоровлення, пункт 6 розділу ХХХІ Порядку № 260 не містить застережень щодо заборони врахування винагород при обчисленні компенсації за невикористані дні відпусток. Навпаки, ця норма передбачає включення щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою посадою. Таким чином, суд дійшов висновку, що додаткова винагорода, передбачена Постановою № 168, має бути врахована при розрахунку компенсації за невикористані дні відпусток. Суд підкреслив, що вже висловлював таку правову позицію в інших справах і не бачить підстав для відступу від неї.
3. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо перерахунку грошової компенсації за невикористані дні відпусток з урахуванням додаткової винагороди та ухвалив нове рішення про задоволення позову в цій частині.
Справа №240/33499/23 від 30/10/2025
Предметом спору у цій справі є оскарження колишнім військовослужбовцем бездіяльності військової частини щодо неналежного нарахування грошової компенсації при звільненні.
Верховний Суд не погодився з висновками судів попередніх інстанцій, які відмовили у перерахунку грошової компенсації за невикористані дні відпустки з урахуванням додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабміну №168. Суд зазначив, що на відміну від правил обчислення допомоги на оздоровлення, нормативні акти не містять застережень щодо заборони врахування винагород при обчисленні компенсації за невикористані дні відпустки. Оскільки додаткова винагорода є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення, вона має враховуватися при розрахунку компенсації за невикористані дні відпустки. Суд підкреслив, що така позиція вже була висловлена Верховним Судом в інших справах і немає підстав для відступу від неї.
Верховний Суд скасував рішення попередніх судів у частині відмови у задоволенні позову щодо перерахунку грошової компенсації за невикористані дні відпустки та зобов’язав військову частину здійснити перерахунок та виплату компенсації з урахуванням додаткової винагороди.
Справа №907/858/24 від 28/10/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ “Агро-Свобода” щодо надання згоди на розірвання договору оренди землі.
2. Верховний Суд погодився з рішенням апеляційного суду про закриття апеляційного провадження, оскільки ТОВ “Свобода Агро” не було учасником справи в суді першої інстанції, а рішення суду не вирішувало питання про його права та обов’язки. Суд зазначив, що спірне рішення загальних зборів ТОВ “Агро-Свобода” є внутрішнім документом, адресованим директору товариства, і корпоративним спором, який не зачіпає прав третіх осіб. ВС наголосив, що рішення суду про скасування рішення загальних зборів не створює для ТОВ “Свобода Агро” нових прав чи обов’язків. ВС також вказав, що ТОВ “Свобода Агро” не позбавлене можливості оскаржити обставини, встановлені у цій справі, в іншому судовому провадженні. ВС підкреслив, що посилання скаржника на попередню практику ВС є недоречними, оскільки вони стосуються іншої редакції процесуального закону.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ТОВ “Свобода Агро” без задоволення, а ухвалу апеляційного суду без змін.
Справа №607/14562/22 від 29/10/2025
1. Предметом спору є скасування державної реєстрації права власності на неіснуючу споруду, визнання недійсним рішення міської ради про відведення земельної ділянки, визнання недійсним договору оренди землі та зобов’язання повернути земельну ділянку.
2. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу прокурора, скасувавши рішення апеляційного суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про скасування державної реєстрації права власності ТОВ “ТЕР-ВІВ” на неіснуючу будівлю, скасування державної реєстрації права оренди ТОВ “ТЕР-ВІВ” на комунальну земельну ділянку та зобов’язання ТОВ “ТЕР-ВІВ” повернути цю ділянку територіальній громаді, оскільки суди встановили, що нерухома споруда для підприємницької діяльності в натурі не існує, а реєстрація права власності на неї створює перешкоди власнику земельної ділянки. Суд також вказав, що оскільки ТОВ “ТЕР-ВІВ” не мало у власності нерухомого майна за вказаною адресою, земельна ділянка могла бути передана в користування лише за наслідками проведення земельних торгів, а передача у позаконкурсний спосіб порушує права місцевої територіальної громади. Крім того, суд зазначив, що договір оренди землі є нікчемним, оскільки укладений з порушенням публічного порядку, а вимога про визнання рішення міської ради незаконним є неефективним способом захисту, оскільки рішення вже вичерпало свою дію.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про скасування державної реєстрації права власності ТОВ “ТЕР-ВІВ” на неіснуючу будівлю, скасування державної реєстрації права оренди ТОВ “ТЕР-ВІВ” на комунальну земельну ділянку та зобов’язання ТОВ “ТЕР-ВІВ” повернути цю ділянку територіальній громаді, залишивши в силі рішення суду першої інстанції, а в іншій частині постанову апеляційного суду залишив без змін, змінивши лише її мотивувальну частину.
Справа №922/5217/23 від 29/10/2025
1. Предметом спору є усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою комунальної власності, на якій ТОВ «Плюсинвест-Торг» здійснило самочинне будівництво.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що будівництво, здійснене ТОВ «Плюсинвест-Торг» на земельній ділянці комунальної власності, є самочинним, оскільки було розпочато після закінчення строку дії договору оренди та без необхідних дозвільних документів. Суд відхилив аргументи відповідача про те, що отримання дозволу на виконання будівельних робіт у 2007 році автоматично робить будівництво законним до моменту його завершення, оскільки відповідач не надав доказів фактичного початку будівельних робіт у період дії дозволу та договору оренди. Суд підкреслив, що обов’язковою умовою використання земельної ділянки є наявність правовстановлюючих документів, а у випадку їх відсутності, власник має право вимагати повернення ділянки у придатний для використання стан, включаючи знесення самочинних будівель. Суд також зазначив, що касаційна скарга не містить вагомих аргументів для зміни усталеної судової практики у подібних справах.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ТОВ «Плюсинвест-Торг» без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій про знесення самочинного будівництва та повернення земельної ділянки у придатний для використання стан – без змін.
Справа №140/1942/25 від 30/10/2025
Предметом спору є оскарження податкових повідомлень-рішень, винесених Головним управлінням ДПС у Волинській області щодо Комунального підприємства «Луцькводоканал».
У цій справі Верховний Суд підтримав рішення судів попередніх інстанцій, залишивши касаційну скаргу податкового органу без задоволення. Фактичні обставини справи та конкретні аргументи сторін не розкриваються у наданій частині судового рішення, тому неможливо детально проаналізувати мотиви суду. Однак, можна припустити, що суди попередніх інстанцій, рішення яких підтримав Верховний Суд, могли дійти висновку про неправомірність дій податкового органу при винесенні податкових повідомлень-рішень, можливо, через порушення процедури, неправильне застосування норм податкового законодавства або відсутність достатніх доказів порушень з боку підприємства. Для повноцінного аналізу необхідний повний текст постанови.
Суд вирішив залишити касаційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №560/1396/25 від 30/10/2025
1. Предметом спору є оскарження дій відділу ДРАЦС щодо внесення змін до актових записів про народження дітей, де позивач є спадкоємцем померлого, який зазначений як батько.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, які відмовили у відкритті провадження у справі, мотивуючи це тим, що спір має приватноправовий характер, оскільки стосується захисту майнових прав позивача як спадкоємця. Суд вказав, що позивач оскаржує зміни в актових записах інших осіб, а не свої власні, з метою захисту своїх спадкових прав, що виходить за межі адміністративної юрисдикції. Суд також зазначив, що для вирішення питання про законність внесення змін до актових записів необхідно встановити юридичні факти, що є предметом розгляду в порядку цивільного судочинства. Суд підкреслив, що адміністративна юрисдикція поширюється на спори між учасниками публічно-правових відносин, а в даному випадку спір виник у зв’язку з реалізацією майнових прав спадкоємця, що є приватноправовим спором. Суд врахував, що позивач не був учасником правовідносин, щодо яких заявлені позовні вимоги, і його незгода пов’язана виключно з правами спадкоємця.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №640/12418/19 від 30/10/2025
1. Предметом спору є оскарження податкових повідомлень-рішень, винесених Головним управлінням ДПС у м. Києві щодо ТОВ «КОРОСТЕНСЬКИЙ ІНДУСТРІАЛЬНИЙ ПАРК».
2. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ГУ ДПС без задоволення, підтримавши рішення апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження, оскільки ГУ ДПС пропустило строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції. Суд зазначив, що ГУ ДПС двічі подавало апеляційні скарги з порушенням вимог щодо сплати судового збору, і не надало доказів поважності причин пропуску строку. Суд підкреслив, що відсутність коштів на сплату судового збору не є об’єктивною причиною для поновлення строку, а також, що ГУ ДПС не вчинило усіх можливих дій для своєчасної сплати збору. Крім того, суд врахував, що повторна апеляційна скарга була подана зі значною затримкою після отримання ухвали про повернення першої скарги. Суд також зазначив, що посилання на частину другу статті 299 КАС України є безпідставним, оскільки ця норма встановлює лише граничний строк на апеляційне оскарження, а не надає право на оскарження у будь-який момент.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві без задоволення, а ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду – без змін.
Справа №280/3819/24 від 30/10/2025
1. Предметом спору є оскарження податкових повідомлень-рішень, якими підприємству було донараховано податок на додану вартість, зменшено суму бюджетного відшкодування та застосовано штрафні санкції.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку про порушення позивачем податкового законодавства, оскільки не дослідив належним чином первинні документи, які були в розпорядженні податкового органу під час перевірки, а також не з’ясував, чи співпадає перелік цих документів з тими, що були надані позивачем до суду. Суд також зазначив, що апеляційний суд не надав належної оцінки доводам сторін щодо використання первинних документів під час перевірки та не дослідив обставини, пов’язані з правом позивача на застосування податкових пільг. Крім того, суд касаційної інстанції вказав на необхідність дослідження доказів на підтвердження порушень, допущених позивачем під час користування податковою пільгою, та їх відображення в акті перевірки. Враховуючи ці обставини, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що апеляційний суд порушив норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №454/4093/24 від 31/10/2025
1. Предметом спору є вимога ОСОБА_1 до Львівської обласної прокуратури про відшкодування моральної та майнової шкоди, завданої, на його думку, бездіяльністю прокуратури щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань за його заявою.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки позивач не надав належних доказів, що підтверджують заподіяння йому моральної шкоди бездіяльністю прокуратури, і сам факт зобов’язання прокуратури судом внести відомості до ЄРДР не є безумовним доказом завдання моральної шкоди. Суд зазначив, що для відшкодування шкоди необхідна наявність трьох умов: неправомірні дії органу влади, наявність шкоди та причинний зв’язок між діями та шкодою, які позивач не довів. Суд також вказав, що майнова шкода, заявлена позивачем, є процесуальними витратами у кримінальному провадженні, а не збитками, що підлягають відшкодуванню в цивільному порядку. Суд касаційної інстанції підкреслив, що позивач не довів наявність усіх складових елементів цивільного правопорушення, що є його процесуальним обов’язком.
3. Суд залишив касаційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №160/15286/22 від 30/10/2025
1. Предметом спору є оскарження податкових повідомлень-рішень, винесених за результатами документальної позапланової виїзної перевірки щодо дотримання Товариством норм трансфертного ціноутворення.
2. Суд касаційної інстанції задовольнив касаційну скаргу Товариства, наголосивши на тому, що суди попередніх інстанцій не врахували порушення контролюючим органом процедури проведення перевірки, зокрема, поновлення перевірки під час дії мораторію, встановленого Податковим кодексом України на період карантину. Суд зазначив, що існувала колізія між нормами Податкового кодексу України та постановою Кабінету Міністрів України щодо можливості проведення перевірок під час карантину, і суди мали застосувати положення Податкового кодексу України, який має вищу юридичну силу. Також, Верховний Суд підкреслив, що порушення контролюючим органом вимог Податкового кодексу України щодо процедури проведення перевірки є самостійною підставою для визнання протиправними рішень, прийнятих за її наслідками, і суди повинні були надати цьому першочергову оцінку. Суд також врахував попередні висновки Верховного Суду щодо аналогічних правовідносин, вказавши на обов’язковість їх врахування судами нижчих інстанцій.
3. Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та визнав протиправними і скасував податкові повідомлення-рішення, винесені контролюючим органом.
Справа №922/4163/24 від 29/10/2025
Предметом спору у цій справі є стягнення з комунального підприємства заборгованості за послуги з розподілу природного газу, а також пені, 3% річних та інфляційних втрат.
Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, зазначивши, що комунальне підприємство зобов’язане здійснювати попередню оплату послуг з розподілу газу, оскільки не відноситься до категорії споживачів, які здійснюють оплату з поточного рахунку із спеціальним режимом використання. Суд вказав, що пункт 6.6 договору містить два окремих механізми оплати, один з яких стосується загального порядку попередньої оплати, а інший – спеціального порядку для споживачів з особливим режимом рахунків. Верховний Суд відхилив доводи відповідача про те, що прострочення оплати виникає лише після 10-го числа місяця, наступного за звітним, оскільки це стосується лише споживачів, які здійснюють оплату з поточного рахунку із спеціальним режимом використання. Суд також не знайшов підтвердження порушень процесуального права, зокрема, щодо прийняття апеляційним судом нових доказів, оскільки ці докази не були покладені в основу рішення.
Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №300/6020/23 від 30/10/2025
1. Предметом спору є оскарження дій Головного управління Пенсійного фонду України щодо відмови у включенні певних періодів роботи та заробітної плати до страхового стажу позивача для перерахунку пенсії на пільгових умовах.
2. Суд, задовольняючи позов, виходив з того, що основним документом для підтвердження стажу є трудова книжка, і відсутність даних про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду РФ не може бути підставою для відмови у зарахуванні до страхового стажу періодів роботи, набутих на підприємствах РФ, якщо це підтверджено належними доказами, зокрема записами в трудовій книжці. Суд врахував, що на момент призначення пенсії діяла Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць СНД у галузі пенсійного забезпечення, яка передбачає врахування стажу, набутого на території будь-якої з держав-учасниць. Суд також зазначив, що пенсійні права, які виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили навіть у разі виходу держави-учасниці з Угоди. Суд відхилив доводи пенсійного органу про пропуск строку звернення до суду, оскільки позивач дізнався про порушення своїх прав лише після отримання розрахунку пенсії. Суд також врахував висновки Верховного Суду у справі №620/3530/22 щодо зарахування стажу роботи, набутого на підприємствах РФ, навіть за відсутності інформації про сплату страхових внесків.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №160/6719/24 від 30/10/2025
1. Предметом спору є оскарження фізичною особою-підприємцем податкових повідомлень-рішень, винесених на підставі актів фактичної перевірки.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що суди попередніх інстанцій не повно і всебічно дослідили обставини справи та не надали належної оцінки аргументам сторін. Зокрема, суди не дослідили належність та допустимість доказів, наданих податковим органом, які підтверджують порушення підприємцем вимог щодо ведення розрахункових операцій, а саме, чи містять акти перевірки посилання на конкретні розрахункові документи, що підтверджують порушення, і чи є ці документи в матеріалах справи. Також суди не з’ясували, чи були належним чином вручені підприємцю вимоги про надання документів, і чи можна вважати продавців магазинів уповноваженими представниками підприємця для отримання таких вимог. Крім того, суди не перевірили доводи підприємця про надсилання документів поштою до податкового органу та не оцінили правомірність притягнення до відповідальності за порушення, вчинені в період дії мораторію на застосування штрафних санкцій. Суд зазначив, що інформація з СОД РРО може бути використана податковим органом, але суди повинні ретельно перевіряти докази, на яких ґрунтуються висновки податкового органу.
3. Суд вирішив скасувати рішення судів попередніх інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №380/9401/24 від 30/10/2025
1. Предметом спору є оскарження дій військової частини щодо нарахування та виплати грошової допомоги, матеріальної допомоги та компенсації за невикористану відпустку, а також одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби.
2. Верховний Суд залишив без змін ухвалу апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження, оскільки військова частина пропустила строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, і причини пропуску не були визнані поважними. Суд касаційної інстанції підкреслив, що відсутність коштів на сплату судового збору або організаційні труднощі з виділенням бюджетних коштів не є поважними причинами для пропуску строку на апеляційне оскарження, особливо для державних органів, які повинні дотримуватися принципів належного врядування. Суд також зазначив, що повторне подання апеляційної скарги має відбуватися в межах розумного строку після отримання ухвали про повернення первісної скарги, чого в даному випадку не було дотримано. Суд врахував, що військова частина зверталася з апеляційною скаргою тричі, і затримки були пов’язані з фінансовими та організаційними питаннями, які не є об’єктивними перешкодами для своєчасного оскарження.
3. Суд залишив касаційну скаргу військової частини без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №240/3749/24 від 30/10/2025
1. Предметом спору є бездіяльність військової частини щодо не включення додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабміну №168, до складу грошового забезпечення при розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової компенсації за невикористані дні відпусток та допомоги на оздоровлення.
2. Верховний Суд, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій, зазначив, що згідно із Законом України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, грошове забезпечення включає як щомісячні, так і одноразові додаткові виплати, а порядок виплати визначається Кабінетом Міністрів України та Міністром оборони України. Суд підкреслив, що додаткова винагорода, встановлена постановою Кабміну №168, є додатковим видом грошового забезпечення, а пункт 6 розділу ХХХІ Порядку № 260 не містить застережень щодо заборони врахування винагород при обчисленні компенсації за невикористані дні відпусток, на відміну від обчислення допомоги на оздоровлення. Суд вказав, що до розрахунку компенсації за невикористані дні відпусток включаються щомісячні додаткові види грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою посадою, тому відповідач зобов’язаний був врахувати суму винагороди, яку позивач отримував перед звільненням. Таким чином, додаткова винагорода входить до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється розмір компенсації за невикористані дні відпустки.
3. Верховний Суд скасував рішення попередніх судів в частині відмови щодо перерахунку грошової компенсації за невикористані дні відпусток з урахуванням додаткової винагороди та зобов’язав військову частину здійснити перерахунок і виплату компенсації.
Справа №520/31366/24 від 30/10/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності Октябрського районного суду міста Полтави щодо ненаправлення повідомлень за скаргами позивача.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що суди попередніх інстанцій не повно встановили обставини справи, зокрема, чи дійсно позивач звертався до відповідача зі скаргами, оскільки доказів на підтвердження цього позивач не надав. Верховний Суд підкреслив, що для визначення початку перебігу строку звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів, а також, що наявність порушеного права є основною передумовою для звернення до суду. Суд також зазначив, що апеляційний суд не перевірив законність вимог суду першої інстанції щодо надання належним чином завірених копій скарг та доказів їх надсилання відповідачу. Враховуючи, що суд апеляційної інстанції не надав оцінку всім підставам для повернення позовної заяви, зазначеним в ухвалі суду першої інстанції, Верховний Суд позбавлений можливості перевірити законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції про повернення позовної заяви.
3. Верховний Суд скасував постанову Другого апеляційного адміністративного суду та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №240/40536/21 від 30/10/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення медичної комісії про відмову у внесенні змін до свідоцтва про хворобу щодо причинного зв’язку захворювання з участю в АТО.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки позивач не довів, що його захворювання, яке існувало до участі в АТО, прогресувало під час служби до стану непридатності до служби. Суд врахував, що первинний діагноз “цукровий діабет” був встановлений до участі в АТО і не зазнав змін після неї. Позивач продовжив службу після участі в АТО, і не надав доказів звернення за медичною допомогою через погіршення стану здоров’я в період з 2015 року до звільнення з поліції у 2021 році. Також, суд зазначив, що позивач не оскаржив первинний висновок ВЛК до ЦВЛК, що є можливістю для додаткового обстеження. Суд вважає, що непридатність до служби мала б бути встановлена безпосередньо після участі в АТО, а не через 7 років.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №200/5372/24 від 29/10/2025
1. Предметом спору є правомірність дій Міністерства освіти і науки України щодо формування довідки з Єдиної державної електронної бази з питань освіти (ЄДЕБО) із зазначенням відомостей про порушення позивачем послідовності здобуття освіти.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій, зазначивши, що відсутнє нормативне визначення поняття “послідовності поточного здобуття освіти”, але зі змісту норм частини другої статті 10 Закону України “Про освіту” випливає, що перший (бакалаврський) рівень вищої освіти є вищим за раніше здобутий особою рівень повної загальної середньої освіти. Суд вказав, що оскільки позивач не отримував диплома бакалавра, то він не вважається таким, що здобув вищу освіту ступеня бакалавра, і, відповідно, продовжуючи навчатись в іншому вищому навчальному закладі за рівнем освіти бакалавр, здобуває освіту того ж рівня, що раніше вже була здобута. Суд також критично оцінив покликання судів на лист Міносвіти, оскільки він не є нормативним актом. Суд наголосив, що формування інформації з ЄДЕБО здійснюється автоматизовано з використанням програмного забезпечення, вимоги до якого встановлює Міносвіти, і саме ці дії оскаржуються позивачем.
3. Суд задовольнив позов, визнавши протиправними дії Міністерства освіти і науки України та зобов’язавши сформувати нову довідку з ЄДЕБО із зазначенням відомостей про відсутність порушення послідовності здобуття освіти.
Справа №420/8983/25 від 30/10/2025
1. Предметом спору є оскарження дій Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо обмеження максимальним розміром пенсії за вислугу років, призначеної ОСОБА_1, та застосування коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України.
2. Суд обґрунтував своє рішення тим, що згідно з Конституцією України, громадяни мають право на соціальний захист, а держава повинна забезпечувати додаткові гарантії соціального захисту військовослужбовців як під час служби, так і після її закінчення. Суд зазначив, що пенсійне забезпечення військовослужбовців регулюється спеціальним законом, а саме Законом України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, і зміна умов пенсійного забезпечення можлива лише шляхом внесення змін до цього закону. Суд підкреслив, що Закон України “Про Державний бюджет України на 2025 рік” не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов’язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України. Суд також врахував попередню практику Верховного Суду у подібних справах, де було визнано протиправним обмеження розміру пенсій військовослужбовців на підставі бюджетного законодавства.
3. Суд залишив касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №480/10580/24 від 31/10/2025
1. Предметом спору є оскарження дій Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області щодо відмови в проведенні індексації пенсії із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2019-2021 роки.
2. Суд першої інстанції, з яким погодився Верховний Суд, задовольнив позов, виходячи з того, що при перерахунку пенсії з метою індексації має використовуватись показник середньої заробітної плати, який безпосередньо враховувався при призначенні пенсії, а не показник станом на 1 жовтня 2017 року, як це передбачено Порядком № 124. Суд вказав, що положення Порядку № 124 підлягають застосуванню лише в частині, що не суперечить Закону № 1058-IV, який має вищу юридичну силу. Суд також врахував, що індексація пенсій має здійснюватися згідно з постановами Уряду, які визначають коефіцієнти збільшення середньої заробітної плати (доходу) в Україні. Апеляційний суд помилково скасував рішення суду першої інстанції, оскільки не врахував, що при індексації пенсії має застосовуватися показник середньої заробітної плати, який враховувався при призначенні пенсії, а не показник станом на 1 жовтня 2017 року. **** Верховний Суд підкреслив, що відступати від попередніх висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах немає підстав.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції, яким визнано протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Сумській області та зобов’язано провести індексацію пенсії із застосуванням відповідних коефіцієнтів.
Справа №420/2827/22 від 30/10/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо невиконання судового рішення про перерахунок пенсії та виплату додаткових сум.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що суди попередніх інстанцій помилково повернули заяву позивача, пославшись на недотримання строку звернення до суду, передбаченого статтею 383 КАС України, оскільки не врахували додані до заяви докази звернення позивача до відповідача та органу виконавчої служби в межах встановленого строку. Суд також зазначив, що вимога про виплату щомісячної доплати у розмірі 2000 грн, передбаченої Постановою КМУ № 713, не була предметом попереднього судового рішення, а тому не може розглядатися в порядку статті 383 КАС України, а має розглядатися як окрема позовна вимога. Суд наголосив на обов’язку суду застосовувати належні приписи юридичних норм, незалежно від юридичної кваліфікації учасниками справи спірних правовідносин. Враховуючи зазначені порушення норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність скасування рішень судів попередніх інстанцій та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
3. Верховний Суд скасував ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, направивши справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Справа №320/13466/20 від 30/10/2025
1. Предметом спору є рішення Гребінківської селищної ради про затвердження генерального плану з планом зонування території смт Гребінки, яке позивач просить скасувати через порушення процедури його прийняття.
2. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій, які відмовили в задоволенні позову, вказавши на те, що суди не дослідили належним чином питання правомірності оскарження нормативно-правового акту позивачем, не встановили, чи є він особою, щодо якої застосовано це рішення, або особою, яка є суб’єктом правовідносин, у яких воно буде застосовано. Суд також зазначив, що суди не перевірили повноту та послідовність проходження всіх етапів розроблення та затвердження генерального плану, зокрема, не дослідили питання узгодження генерального плану із усіма суміжними територіальними громадами та не надали належної оцінки доводам позивача про порушення процедурних гарантій громадської участі. Суд наголосив на важливості дотримання принципу реального врахування пропозицій громадськості та дотримання принципів відкритості і прозорості прийняття рішень. Також, суд вказав на те, що суди попередніх інстанцій не дослідили питання, чи були письмові зауваження позивача та зауваження і пропозиції, направлені Департаментом містобудування та архітектури КОДА, розглянуті належним чином.
3. Суд вирішив скасувати рішення судів попередніх інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №320/5009/19 від 30/10/2025
1. Предметом спору є оскарження наказу Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю про анулювання дозволу на виконання будівельних робіт Товариству з обмеженою відповідальністю «Гранд спорт».
2. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій, які визнали протиправним наказ про анулювання дозволу на будівельні роботи, з огляду на те, що суди зосередилися на процедурних порушеннях під час перевірки, замість того, щоб перевірити, чи дійсно було невиконання припису про усунення порушень містобудівного законодавства. Суд наголосив, що наказ про анулювання дозволу є окремим актом, який потребує перевірки наявності підстав для його прийняття, а не лише дослідження процедури перевірки. ВС вказав, що суди мали встановити, чи був чинним припис про усунення порушень, чи виконало його Товариство, і чому, а також надати оцінку доводам Департаменту та доказам у справі. Суд підкреслив, що формальні недоліки в документах перевірки не є достатньою підставою для скасування рішення, якщо вони не спростовують виявлені порушення. Суд також послався на принцип “правового пуризму”, за яким не можна скасовувати правильне по суті рішення через формальні недоліки.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
