Регламент (ЄС) 2025/1956 про виконання, ухвалений Комісією
Цей регламент встановлює детальні правила для імплементації Регламенту (ЄС) 2023/2411, який захищає географічні зазначення (GIs) для ремісничої та промислової продукції. Він охоплює процедури реєстрації, опозиції, внесення змін та скасування GIs, а також реєстр Союзу, електронне подання, використання символу Союзу, збори та співпрацю між державами-членами. Ключові положення включають умови для окремих виробників, які подають заявку на реєстрацію GI, вимоги до доказів походження, обмеження вмісту для єдиного документа, процедури для різних типів змін, гармонізоване використання символу PGI та створення реєстру географічних зазначень.
Регламент (ЄС) 2025/2386 про виконання, ухвалений Комісією
Цей регламент запроваджує остаточне антидемпінгове мито на імпорт прасувальних дощок з Китаю після перегляду терміну дії. Ставки мита варіюються від 18,1% до 42,3% залежно від компанії. Він визначає умови для індивідуальних ставок мита, включаючи дійсну комерційну накладну з конкретною декларацією, і вимагає від держав-членів звітувати про кількість імпортованих товарів.
Регламент (ЄС) 2025/2411 про виконання, ухвалений Комісією
Цей регламент вносить зміни до Регламенту (ЄС) № 1484/95 шляхом оновлення репрезентативних імпортних цін на певне м’ясо птиці, яєчні продукти та яєчний альбумін на основі походження. Нове ціноутворення впливає на імпортерів та трейдерів, які мають справу з конкретною продукцією, наприклад, зміни репрезентативної ціни на “Кури виду Gallus domesticus, ніжки та їх частини, заморожені” (код CN 0207 14 60) походженням з Бразилії (BR) до 167,0 євро за 100 кг, із забезпеченням 0 євро за 100 кг.
Регламент (ЄС) 2025/2385 про виконання, ухвалений Комісією
Цей регламент запроваджує реєстрацію імпорту конкретних алкілфосфонових кислот та їхніх натрієвих солей з Китаю у відповідь на антидемпінгову скаргу. Він зобов’язує митні органи реєструвати цей імпорт, ідентифікований кодами CN та TARIC, що дозволяє потенційне ретроактивне застосування антидемпінгових мит, якщо розслідування підтвердить практику демпінгу.
Суд Європейського Союзу (Шоста палата) – Справа C-729/23 P
Це рішення стосується апеляції Іспанії щодо фінансових корекцій, накладених Комісією на витрати в рамках EAGF та EAFRD. Основне питання стосується адміністративних штрафів, пов’язаних з пов’язаною підтримкою у тваринницькому секторі, зокрема пізніх повідомлень про ідентифікацію та реєстрацію тварин. Суд роз’яснює, що штрафи можуть застосовуватися, навіть якщо тварини відповідають вимогам до встановленого терміну, і розглядає наслідки “системи без запиту”. Ключові нормативні акти, на які посилаються, включають Регламенти (ЄС) № 1306/2013, 639/2014, 640/2014 та 809/2014.
Суд також посилається на потенційно відповідну тварину.
Регламент № 2988/95
Це рішення стосується тлумачення Регламенту № 2988/95 про строки давності для порушень, що зачіпають фінансові інтереси ЄС. Суд роз’яснює, що держави-члени не можуть встановлювати остаточні терміни для накладення штрафів, що перевищують подвійний стандартний чотирирічний строк давності для проваджень, і не можуть змінювати відправну точку для обчислення строку давності для штрафів.
Регламент (ЄС) № 805/2004 та Регламент (ЄС) № 1393/2007
Це рішення тлумачить Регламент (ЄС) № 805/2004 (Європейський виконавчий документ) та Регламент (ЄС) № 1393/2007 (вручення судових документів). Суд роз’яснює, що держава-член виконання не може відмовити у виконанні рішення, сертифікованого як Європейський виконавчий документ, на підставі порушень у врученні початкової вимоги в державі-члені походження.
Справа C-137/24 P, Michael Heßler проти Європейської Комісії
Це рішення стосується апеляції щодо податкової пільги на утриманця. Суд роз’яснює, що електронний лист може бути “актом, що негативно впливає” на посадову особу, якщо він змінює її правове становище. Він також підтверджує, що право на податкову пільгу пов’язане з поняттям “дитина на утриманні”, але не залежить від виплати допомоги на дитину на утриманні, враховуючи вікові обмеження, встановлені в пункті 3 статті 2 Додатка VII до Положень про персонал.
Директива про несправедливі умови в споживчих договорах (93/13/ЄЕС)
Це рішення стосується тлумачення Директиви про несправедливі умови в споживчих договорах (93/13/ЄЕС). Суд постановляє, що Директива не перешкоджає національному законодавству, яке дозволяє суду зменшити вимогу в процедурі видачі наказу про платіж через несправедливі умови, не оголошуючи їх недійсними, і дозволяє кредитору вимагати залишок суми в окремому провадженні, якщо споживач має можливість отримати декларацію про недійсність несправедливих умов в інших судових провадженнях. Крім того, Директива не вимагає участі споживача в початковому перегляді несправедливості під час процедури видачі наказу про платіж, якщо наказ про платіж не має сили res judicata (тобто не є остаточним) і право споживача бути заслуханим гарантується в наступних провадженнях.
Справа A.B. проти Уряду провінції Каринтія, Австрія
Це рішення стосується тлумачення законодавства ЄС про вільний рух працівників та рівне ставлення у сфері зайнятості. Суд роз’яснює, що національне законодавство, яке перешкоджає вільному руху, не повною мірою враховуючи попередні періоди еквівалентної служби, виконаної в іншій державі ЄЕЗ, може бути бар’єром. Однак Суд вважає, що австрійське законодавство, про яке йдеться, не становить прямої чи непрямої дискримінації за віком.
Суд постановив, що стаття 45(1) ДФЄС виключає законодавство держави-члена, згідно з яким періоди еквівалентної служби, виконаної особою в іншій державі ЄЕЗ до того, як ця особа вступила на службу як державний службовець у першій державі-члені, і які раніше не були враховані для цілей класифікації її заробітної плати, повинні бути враховані ретроактивно, якщо ситуація цього державного службовця щодо шкали заробітної плати випливає з просування на основі вислуги років, а не з підвищення, наданого на підставі рішення, що підпадає під дискреційні повноваження адміністрації.
Справа C-525/24, Santander Renta Variable España Pensiones, Fondo de Pensiones v Autoridade Tributária e Aduaneira
Це попереднє рішення стосується тлумачення статті 63 ДФЄС (вільний рух капіталу) у контексті оподаткування дивідендів, виплачених іспанському пенсійному фонду. Суд роз’яснює, що, хоча держави-члени можуть вимагати від платників податків надання необхідних доказів для отримання податкових пільг, вони не можуть накладати надмірний адміністративний тягар, який унеможливлює для нерезидентів отримання цих пільг. Суд розрізняє вимоги для отримання негайного звільнення від податку біля джерела та для отримання відшкодування вже стягнутого податку. Для негайних звільнень можуть застосовуватися більш суворі правила.
Стаття 15(5) Директиви 2004/25/ЄС
Це попереднє рішення роз’яснює, що презумпція, згідно з якою компенсація, запропонована в обов’язковій пропозиції про поглинання, є справедливою, може бути спростована. Це означає, що міноритарні акціонери можуть оскаржити запропоновану ціну за певних умов, викладених у Директиві, наприклад, коли ринкові ціни цінних паперів були маніпульовані або зазнали впливу надзвичайних подій. Спростування можливе, якщо ці обставини раніше не були враховані наглядовим органом або стали відомі після закриття пропозиції.
Директива 93/13/ЄЕС
Найважливішим положенням є рішення Суду про те, що національне законодавство не може накладати непропорційно високі судові витрати на споживачів, які є відповідачами в позовах, поданих продавцями або постачальниками для стягнення кредитного капіталу після того, як кредитний договір було визнано недійсним через несправедливі умови.
Рішення № 1/2025 Спеціалізованого комітету з автомобільного транспорту
Це рішення встановлює перелік категорій, типів та ступенів серйозності порушень правил автомобільного транспорту, які можуть призвести до втрати автотранспортним оператором своєї доброї репутації. Додаток I містить перелік серйозних порушень Додатка 31 до Угоди про торгівлю та співробітництво, розділених на категорії серйозності. Додаток II визначає ступені серйозності та встановлює, як слід поводитися з повторними порушеннями.
Рішення № 2/2025 Спеціалізованого комітету з автомобільного транспорту
Це рішення встановлює рамки для обміну інформацією між ЄС та Великою Британією щодо автотранспортних підприємств. Воно визначає мінімальні вимоги до даних для національних електронних реєстрів, включаючи інформацію про компанію, інформацію про транспортного менеджера, види дозволів, записи про серйозні порушення та реєстраційні номери транспортних засобів. Воно також визначає, хто може мати доступ до цих даних і для яких цілей.
Рішення № 3/2025 Спеціалізованого комітету з автомобільного транспорту
Це рішення встановлює фінансовий внесок Сполученого Королівства до певних інформаційних систем ЄС у сфері автомобільного транспорту, а саме Модуль декларації про відрядження у сфері автомобільного транспорту Інформаційної системи внутрішнього ринку (IMI) та Європейські реєстри автотранспортних підприємств (ERRU). Воно визначає суму, способи та графік виплат цього внеску. Початковий щорічний внесок встановлено в розмірі 114 305,10 євро, з подальшими щорічними переглядами на основі HICP. Кінцевий термін оплати встановлено на 30 червня кожного року, починаючи з 2026 року.
Рішення № 3/2025 Спільного комітету з повітряного транспорту Європейського Союзу/Швейцарії
Це рішення замінює додаток до Угоди про повітряний транспорт між ЄС та Швейцарією, оновлюючи правову базу, що регулює відносини у сфері повітряного транспорту. Воно включає останні законодавчі акти ЄС у сфері авіації до угоди, включаючи ключові нормативні акти в таких сферах, як авіаційна безпека (Регламент (ЄС) 2018/1139), авіаційна охорона (Регламент (ЄС) № 300/2008) та управління повітряним рухом (Регламент (ЄС) № 549/2004).
Рішення Наглядового органу ЄАВТ № 102/25/COL
Це рішення стосується форми, змісту, термінів та рівня деталізації, необхідних для повідомлень відповідно до статті 32 Директиви (ЄС) 2018/1972, Європейського кодексу електронних комунікацій, в межах Європейської економічної зони (ЄЕЗ). Воно надає керівництво національним регуляторним органам (NRA) щодо ефективного повідомлення про проєкти заходів, пов’язані з електронними комунікаціями.
А тепер розглянемо детальніше кожен з опублікованих сьогодні актів:
Імплементаційний регламент (ЄС) 2025/1956 Комісії від 29 вересня 2025 року, що встановлює правила застосування Регламенту (ЄС) 2023/2411 Європейського Парламенту та Ради про захист географічних зазначень для ремісничих та промислових виробів
Добре, я надам детальний опис положень акту.
**1. Суть акту:**
Імплементаційний регламент (ЄС) 2025/1956 Комісії встановлює детальні правила застосування Регламенту (ЄС) 2023/2411, який захищає географічні зазначення (ГЗ) для ремісничих та промислових виробів. Цей імплементаційний регламент визначає процедури реєстрації, опозиції, внесення змін та скасування ГЗ, а також правила для реєстру Союзу, подання в електронній формі, використання символу Союзу, зборів та співпраці між державами-членами. Він спрямований на забезпечення безперебійного функціонування ринку ГЗ та уніфікованого впровадження загального регламенту.
**2. Структура та основні положення:**
Регламент структуровано на 12 розділів, що охоплюють різні аспекти захисту ГЗ:
* **Розділ 1 (Загальні положення):** Визначає предмет регулювання та ключові терміни, що використовуються в регламенті.
* **Розділ 2 (Заявка на реєстрацію):** Деталізує вимоги до окремих виробників, повідомлення про заявки, обробку існуючих назв, спільні заявки, специфікації продукції, докази походження та процедуру експертизи Відомством інтелектуальної власності Європейського Союзу (EUIPO).
* **Розділ 3 (Процедура опозиції):** Встановлює процедурні правила подання та розгляду опозицій до реєстрації ГЗ, включаючи консультації та роль Консультативної ради.
* **Розділ 4 (Внесення змін до специфікації продукції):** Встановлює процедури внесення змін Союзу, стандартних змін та тимчасових змін до специфікацій продукції, забезпечуючи послідовний підхід у всьому Союзі.
* **Розділ 5 (Процедура скасування):** Визначає процес подання запиту та здійснення скасування захисту ГЗ.
* **Розділ 6 (Рішення):** Визначає порядок опублікування рішень, пов’язаних з реєстрацією ГЗ, внесенням змін та скасуванням.
* **Розділ 7 (Використання символів Союзу):** Надає правила використання символу Союзу, позначення та абревіатури для захищених географічних зазначень.
* **Розділ 8 (Збори):** Встановлює структуру зборів за різні процедури, пов’язані із захистом ГЗ.
* **Розділ 9 (Реєстр Союзу):** Деталізує структуру та зміст реєстру Союзу для географічних зазначень.
* **Розділ 10 (Взаємна допомога та співпраця):** Встановлює правила взаємної допомоги та співпраці між державами-членами у контролі та забезпеченні захисту ГЗ.
* **Розділ 11 (Комунікація та публікація):** Визначає канали зв’язку та правила подання та опублікування інформації, пов’язаної із захистом ГЗ.
* **Розділ 12 (Набрання чинності та застосування):** Визначає дату набрання чинності регламентом.
**Основні зміни порівняно з попередніми версіями:**
Оскільки це новий регламент, що імплементує Регламент (ЄС) 2023/2411, немає попередніх версій для порівняння. Він встановлює детальну оперативну структуру для нової системи захисту ГЗ для ремісничих та промислових виробів.
**3. Основні положення, важливі для використання:**
* **Стаття 3 (Окремий виробник):** Уточнює умови, за яких окремий виробник може подати заявку на реєстрацію ГЗ, та забезпечує, щоб інші виробники могли використовувати захищену назву, якщо вони дотримуються специфікації продукції.
* **Стаття 8 (Доказ походження):** Вимагає, щоб специфікація продукції включала процедури для виробників, щоб продемонструвати походження продукту, сировини та інших відповідних елементів з визначеної географічної зони.
* **Стаття 10 (Подання єдиного документа):** Визначає зміст та обмеження щодо довжини єдиного документа, який є ключовим резюме специфікації продукції.
* **Статті 18-24 (Внесення змін до специфікації продукції):** Деталізують процедури для різних типів змін (Союзу, стандартні, тимчасові), які є вирішальними для адаптації захисту ГЗ до мінливих обставин.
* **Стаття 29 (Використання символу Союзу, позначення та абревіатури):** Гармонізує використання символу PGI.
* **Розділ 10 (Взаємна допомога та співпраця):** Встановлює рамки для співпраці між державами-членами у забезпеченні захисту ГЗ, що є важливим для боротьби з шахрайством та забезпечення дотримання.
* **Стаття 31 (Реєстр Союзу):** Передбачає створення реєстру географічних зазначень.
Імплементаційний регламент (ЄС) 2025/2386 Комісії від 27 листопада 2025 року про введення остаточного антидемпінгового мита на імпорт прасувальних дощок походженням з Китайської Народної Республіки після закінчення терміну дії відповідно до статті 11(2) Регламенту (ЄС) 2016/1036 Європейського Парламенту та Ради
Це імплементаційний регламент (ЄС) 2025/2386 Комісії, який встановлює остаточне антидемпінгове мито на імпорт прасувальних дощок походженням з Китайської Народної Республіки. Цей регламент є результатом перегляду у зв’язку із закінченням терміну дії, який є процесом визначення того, чи слід продовжувати чинні антидемпінгові заходи. Регламент має на меті захистити виробників Союзу від демпінгового імпорту з Китаю.
Структура регламенту включає розділи про процедуру, визначення продукту, аналіз демпінгу, оцінку шкоди, інтереси Союзу та самі антидемпінгові заходи. У ньому детально описано історію попередніх розслідувань і заходів щодо прасувальних дощок з Китаю, запит на перегляд у зв’язку із закінченням терміну дії та процес розслідування. Регламент також визначає продукт, який переглядається, відповідний продукт і аналогічний продукт. Він визначає, що демпінг тривав протягом періоду розслідування перегляду і, ймовірно, триватиме, якщо заходи будуть скасовані.
Найважливішими положеннями цього акту є:
– Введення остаточних антидемпінгових мит на прасувальні дошки походженням з Китайської Народної Республіки.
– Ставки мита в діапазоні від 18,1% до 39,6% для окремих компаній і 42,3% для всіх інших компаній у Китайській Народній Республіці.
– Умови застосування індивідуальних ставок мита, включаючи вимогу наявності дійсної комерційної рахунки-фактури з конкретною декларацією.
– Зобов’язання держав-членів звітувати про кількість імпортованих товарів.
Регламент (ЄС) 2025/2411 Комісії від 22 листопада 2025 року, що вносить зміни до Регламенту (ЄС) № 1484/95 щодо встановлення репрезентативних цін у секторах м’яса птиці та яєць, а також для яєчного альбуміну
Цей імплементаційний регламент (ЄС) 2025/2411 Комісії вносить зміни до Регламенту (ЄС) № 1484/95, який встановлює правила щодо додаткових імпортних мит і репрезентативних цін у секторах птиці та яєць. Новий регламент оновлює репрезентативні імпортні ціни на певні види м’яса птиці, яєць та яєчного альбуміну, щоб відобразити коливання цін залежно від їх походження. Це коригування має забезпечити, щоб імпортні мита точно відображали поточні ринкові ціни.
Регламент складається з двох статей і додатка. Стаття 1 передбачає, що Додаток I до Регламенту (ЄС) № 1484/95 замінюється текстом, що міститься в додатку до цього регламенту. Стаття 2 визначає, що регламент набирає чинності в день його опублікування в Офіційному віснику Європейського Союзу. Додаток містить таблицю, що визначає код CN, опис, репрезентативну ціну (євро/100 кг), забезпечення згідно зі статтею 3 (євро/100 кг) і походження для конкретного продукту птахівництва.
Найважливішим положенням є оновлена інформація про ціни в Додатку, яка безпосередньо впливає на імпортерів і трейдерів, які мають справу з визначеними продуктами птахівництва. Зокрема, він змінює репрезентативну ціну на “Кури виду Gallus domesticus, ніжки та їх відруби, заморожені” (код CN 0207 14 60) походженням з Бразилії (BR) до 167,0 євро за 100 кг, із забезпеченням 0 євро за 100 кг. Це нове ціноутворення буде використовуватися для розрахунку імпортних мит, що впливає на вартість імпорту цих продуктів до ЄС.
Регламент (ЄС) 2025/2385 про виконання Комісією від 27 листопада 2025 року щодо реєстрації імпорту деяких алкілфосфонових кислот та їхніх натрієвих солей, що походять з Китайської Народної Республіки
Цей Регламент (ЄС) 2025/2385 про виконання Комісією запроваджує реєстрацію імпорту деяких алкілфосфонових кислот та їхніх натрієвих солей, зокрема 2-фосфонобутан-1,2,4-трикарбонової кислоти (PBTC) та її натрієвої солі (PBTC-Na4), що походять з Китайської Народної Республіки. Регламент є відповіддю на антидемпінгову скаргу та має на меті уможливити потенційне ретроактивне накладення антидемпінгових мит, якщо поточне розслідування підтвердить практику демпінгу.
Регламент складається з преамбули, в якій викладено передумови та обґрунтування реєстрації, за якою слідують дві статті. Стаття 1 зобов’язує митні органи реєструвати імпорт зазначених хімічних речовин з Китаю, ідентифікованих за їх кодами CN та TARIC. Стаття 2 передбачає, що регламент набирає чинності наступного дня після його опублікування в Офіційному віснику Європейського Союзу, і що вимога щодо реєстрації втрачає чинність через дев’ять місяців після набрання регламентом чинності.
Найважливішим положенням є стаття 1, яка передбачає обов’язкову реєстрацію імпорту зазначених хімічних речовин. Ця реєстрація є вирішальною, оскільки дозволяє ЄС потенційно застосовувати антидемпінгові мита ретроактивно до цього імпорту, якщо розслідування встановить, що вони піддаються демпінгу на ринку ЄС.
Рішення Суду (шоста палата) від 27 листопада 2025 року. #Королівство Іспанія проти Європейської Комісії. #Апеляція – Європейський сільськогосподарський гарантійний фонд (ЄСГФ) – Європейський сільськогосподарський фонд розвитку сільських територій (ЄСФРСР) – Регламент (ЄС) № 1306/2013 – Стаття 63 – Обробка пізніх повідомлень – Коригування – Делегований регламент (ЄС) № 639/2014 – Стаття 53 – Захід підтримки, пов’язаний з виробництвом, у тваринницькому секторі – Делегований регламент (ЄС) № 640/2014 – Стаття 31 – Адміністративні санкції – Імплементаційний регламент (ЄС) № 809/2014 – Стаття 34 – Відбір зразка для контролю. #Справа C-729/23 P.
Це аналіз рішення Суду Європейського Союзу (шоста палата) від 27 листопада 2025 року у справі C-729/23 P, що стосується апеляції Королівства Іспанія на попереднє рішення Загального суду. Справа стосується Європейського сільськогосподарського гарантійного фонду (ЄСГФ) та Європейського сільськогосподарського фонду розвитку сільських територій (ЄСФРСР), зокрема фінансових коригувань, накладених Європейською Комісією на Іспанію за певні витрати. Основне питання стосується застосування адміністративних санкцій, пов’язаних з підтримкою, пов’язаною з виробництвом, у тваринницькому секторі, зокрема щодо пізніх повідомлень про ідентифікацію та реєстрацію тварин.
**Структура та основні положення:**
Рішення посилається на кілька ключових регламентів ЄС:
* **Регламент (ЄС) № 1306/2013:** Цей регламент охоплює фінансування, управління та моніторинг Спільної сільськогосподарської політики (ССП). Стаття 63 регулює неправомірні виплати та адміністративні санкції.
* **Делегований регламент (ЄС) № 639/2014:** Цей регламент доповнює Регламент (ЄС) № 1307/2013, встановлюючи правила для прямих виплат фермерам. Стаття 53 визначає умови надання підтримки, пов’язаної з виробництвом, у тваринницькому секторі, включаючи вимоги до ідентифікації та реєстрації тварин.
* **Делегований регламент (ЄС) № 640/2014:** Цей регламент доповнює Регламент (ЄС) № 1306/2013 щодо інтегрованої системи управління та контролю (ІСУК), умов відмови або відкликання виплат та адміністративних санкцій. Стаття 31 конкретно регулює санкції, пов’язані з тваринами, заявленими в рамках схем допомоги, пов’язаних з тваринами.
* **Імплементаційний регламент (ЄС) № 809/2014:** Цей регламент встановлює правила застосування Регламенту (ЄС) № 1306/2013 щодо інтегрованої системи управління та контролю (ІСУК). Стаття 34 деталізує відбір контрольних зразків, а стаття 63 регулює відкликання підтримки та адміністративні санкції.
Апеляція Іспанії оскаржує рішення Загального суду, який підтримав фінансову корекцію Комісії. Іспанія стверджує, що Комісія неправильно застосувала регламенти, зокрема щодо накладення санкцій за пізні повідомлення про ідентифікацію та реєстрацію тварин, навіть якщо проблеми були виправлені.
**Ключові положення та зміни:**
Рішення роз’яснює тлумачення статті 53(4) Регламенту № 639/2014, зі змінами, внесеними Регламентом 2015/1383, яка дозволяє тваринам бути прийнятними для підтримки, якщо вимоги щодо ідентифікації та реєстрації виконані до певної дати. Однак Суд підтверджує, що адміністративні санкції все ще можуть застосовуватися за пізні повідомлення, навіть якщо тварина в кінцевому підсумку вважається прийнятною для підтримки.
Рішення також стосується “системи без запиту” (стаття 21(4) Регламенту № 809/2014), де держави-члени використовують інформацію з баз даних тварин для заявок на допомогу. Суд підтверджує, що в таких системах усі потенційно прийнятні тварини (ППТ) у базі даних підлягають контролю, і санкції застосовуються за недотримання вимог щодо ідентифікації та реєстрації.
**Основні положення для використання:**
* **Пізні повідомлення:** Навіть якщо тварина відповідає вимогам щодо ідентифікації та реєстрації до встановленого терміну, пізні повідомлення все ще можуть призвести до адміністративних санкцій.
* **”Система без запиту”:** У державах-членах, які використовують “систему без запиту”, усі тварини в базі даних вважаються потенційно прийнятними та підлягають контролю та потенційним санкціям.
* **Пропорційність:** Санкції повинні бути пропорційними тяжкості порушення, але принцип пропорційності не виправдовує звільнення від санкцій за порушення вимог щодо ідентифікації та реєстрації.
* **Тягар доведення:** Держави-члени повинні продемонструвати існування надійної та дієвої системи контролю, щоб оскаржити висновки Комісії про невідповідність.
* **”Потенційно прийнятна тварина”:** Тварина, яка, a priori, потенційно може відповідати критеріям прийнятності для надання допомоги в рамках схеми допомоги тваринам.
* **Стаття 15 Делегованого регламенту № 640/2014:** Адміністративні санкції не застосовуються, якщо бенефіціар письмово повідомив компетентний орган про те, що заявка на допомогу є неправильною або стала такою після подання заявки.
* **Стаття 31 Делегованого регламенту № 640/2014:** Зменшення загальної суми допомоги або підтримки, на яку бенефіціар може мати право, накладається, якщо виявлено різницю між кількістю заявлених тварин і кількістю тварин, визначеною в заявці на допомогу, пов’язану з тваринами.
* **Стаття 34 Імплементаційного регламенту № 809/2014:** Від 20 до 25 % мінімальної кількості бенефіціарів, які підлягають перевірці на місці, відбираються випадковим чином.
* **Стаття 53(4) Регламенту № 639/2014:** Держави-члени визначають, як умову прийнятності для підтримки, вимоги щодо ідентифікації та реєстрації тварин.
Рішення Суду (Перша палата) від 27 листопада 2025 року. Mikroregion Porta Bohemica проти Odvolací finanční ředitelství. Запит про попереднє рішення – Захист фінансових інтересів Європейського Союзу – Регламент (ЄС, Євратом) № 2988/95 – Поняття «порушення» – Стаття 1(2) – Строки позовної давності – Стаття 3 – Початок та тривалість строків позовної давності – Проект, співфінансований з ресурсів ЄС. Справа C-539/24.
Це рішення Суду щодо тлумачення Регламенту № 2988/95, зокрема щодо строків позовної давності для порушень, що впливають на фінансові інтереси ЄС. Справа виникла у Чехії у зв’язку зі спором щодо проекту, співфінансованого з ресурсів ЄС, де були виявлені порушення у державних контрактах. Основне питання стосується часових обмежень для ініціювання проваджень та накладення штрафів за такі порушення.
Рішення роз’яснює три основні моменти щодо Регламенту № 2988/95. По-перше, держава-член, яка не продовжила стандартний чотирирічний строк позовної давності для проваджень, не може встановлювати остаточний термін для накладення штрафів, що перевищує двократний чотирирічний період. По-друге, держава-член не може змінювати відправну точку для обчислення строку позовної давності для штрафів на перший день року, що настає після порушення; він має починатися з моменту вчинення порушення. По-третє, строки позовної давності, визначені в Регламенті, застосовуються до порушень у проектах, пов’язаних з політикою ЄС, навіть якщо ці порушення впливають як на фінансові інтереси ЄС, так і на фінансові інтереси держави-члена.
Найважливішим положенням акту є те, що держави-члени повинні дотримуватися визначених ЄС строків позовної давності для усунення фінансових порушень, забезпечуючи послідовне застосування правил у всьому Союзі. Держави-члени не можуть обійти регламент ЄС, встановлюючи більш тривалі строки позовної давності для накладення штрафів, не продовжуючи початковий період для початку проваджень.
Рішення Суду (Восьма палата) від 27 листопада 2025 року. Manuel Costa Filhos, Lda. проти Oü Wine Port of Paldiski. Запит про попереднє рішення – Судова співпраця у цивільних справах – Права захисту – Регламент (ЄС) № 805/2004 – Європейський виконавчий лист для безспірних вимог – Стаття 20 – Процедура виконання – Юрисдикція судів держави-члена виконання – Статті 21 і 23 – Підстави для відмови, призупинення або обмеження виконання – Регламент (ЄС) № 1393/2007 – Вручення судових та позасудових документів – Стаття 8 – Відмова прийняти документ – Ненадання перекладу мовою, яку розуміє адресат, або офіційною мовою держави-члена виконання, або, залежно від обставин, однією з офіційних мов місця, де має бути здійснено вручення документа – Пропуск стандартної форми, встановленої в Додатку II до Регламенту № 1393/2007 – Наслідки – Оцінка судами держави-члена походження. Справа C-643/24.
Це рішення Суду Європейського Союзу (CJEU) стосовно тлумачення Регламенту (ЄС) № 805/2004, який створює Європейський виконавчий лист для безспірних вимог, та Регламенту (ЄС) № 1393/2007, який регулює вручення судових документів. Справа стосується спору між португальською компанією та естонською компанією, де португальська компанія оскаржує виконання в Португалії рішення, винесеного в Естонії та сертифікованого як Європейський виконавчий лист. Ключовим питанням є те, чи може бути оскаржене виконання в Португалії через порушення у врученні первісної позовної заяви в Естонії, зокрема відсутність перекладу та стандартної форми, що інформує відповідача про його право відмовитися від документа.
Рішення роз’яснює розподіл обов’язків між державою-членом походження (де було винесено рішення) та державою-членом виконання. Воно підкреслює, що держава-член виконання повинна виконувати рішення, сертифіковане як Європейський виконавчий лист, і може відмовити або призупинити виконання лише за певних умов, викладених у Регламенті № 805/2004, таких як несумісні рішення або оскарження рішення в державі-члені походження. Суд постановляє, що неналежне вручення первісної позовної заяви, включаючи надання перекладу та необхідної стандартної форми, є питанням, яке має вирішуватися в державі-члені походження, а не в провадженні щодо виконання.
Найважливішим положенням акту є те, що стаття 20(1) Регламенту № 805/2004 виключає законодавство держави-члена виконання, яке дозволяє боржнику оскаржувати виконання судового рішення, винесеного та сертифікованого як Європейський виконавчий лист, на тій підставі, що під час провадження, яке призвело до винесення цього рішення, документ про порушення провадження було вручено боржнику рекомендованим листом з підтвердженням отримання, без того, щоб він був написаний або супроводжувався перекладом мовою, яку розуміє ця сторона, або офіційною мовою держави-члена виконання, або, залежно від обставин, однією з офіційних мов місця, де має бути здійснено вручення цього документа, і без того, щоб він супроводжувався стандартною формою, встановленою в Додатку II до Регламенту № 1393/2007, яка дозволяє цій стороні бути поінформованою про його або її право відмовитися від прийняття документа, який має бути вручений.
Рішення Суду (Перша палата) від 27 листопада 2025 року. Міхаель Гесслер проти Європейської Комісії. Апеляція – Державна служба – Положення про персонал посадових осіб Європейського Союзу – Досудова процедура – Стаття 90 – Поняття акта, що завдає шкоди посадовій особі – Податок на користь Європейського Союзу – Положення (ЄЕС, Євратом, ЄОВС) № 260/68 – Стаття 3 – Зменшення податку на утриманця – Умови надання – Поняття «утриманця» – Додаток VII до Положень про персонал – Стаття 2 – Допомога на утримання дитини. Справа C-137/24 P.
Це рішення Суду Європейського Союзу (Перша палата) у справі C-137/24 P, Міхаель Гесслер проти Європейської Комісії. Рішення стосується апеляції пана Гесслера на рішення Загального суду про відхилення його позову, спрямованого на скасування рішень Комісії про відхилення його запитів на зменшення податку на утриманця. Суд частково скасував рішення Загального суду, встановивши, що Загальний суд помилився в оцінці того, що являє собою «акт, що завдає шкоди» посадовій особі. Однак, Суд зрештою відхилив решту апеляції та відхилив первісну вимогу пана Гесслера про зменшення податку.
Рішення структуровано наступним чином:
1. **Передумови:** Викладається правовий контекст, включаючи відповідні статті з Положень про персонал посадових осіб Європейського Союзу та Положення № 260/68 щодо податку на користь Європейського Союзу та допомоги на утримання дитини. Також підсумовується фактична основа спору, процедура в Загальному суді та рішення, що оскаржується.
2. **Апеляція:** Представлено форми наказів, яких домагається апелянт (пан Гесслер) і відповідач (Європейська Комісія). Потім детально описуються три підстави для апеляції, висунуті паном Гесслером: (i) порушення поняття «акт, що завдає шкоди», (ii) порушення зобов’язання зазначати підстави та права бути заслуханим, і (iii) порушення статті 3 Положення № 260/68 та невизнання обов’язкового характеру внутрішніх актів Комісії.
3. **Висновки Суду:** Суд аналізує кожну підставу для апеляції, зрештою підтримуючи першу підставу частково (щодо визначення «акта, що завдає шкоди»), але відхиляючи другу та третю підстави.
4. **Позов до Загального суду:** Оскільки Суд встановив помилку в праві, він потім виніс рішення по суті первісної справи, поданої до Загального суду.
5. **Витрати:** Визначається, як розподілити витрати провадження між сторонами.
Найважливішими положеннями акта для його використання є:
* **Визначення «акта, що завдає шкоди»:** Суд роз’яснює, що електронний лист від адміністрації може вважатися «актом, що завдає шкоди» посадовій особі, якщо він безпосередньо та негайно впливає на її інтереси, вносячи чітку зміну в її правове становище, незалежно від того, чи позначено електронний лист явно як формальне рішення.
* **Зменшення податку та допомога на утримання дитини:** Суд підтверджує, що хоча право на зменшення податку на утриманця пов’язане з поняттям «утриманця», як це визначено в статті 2 Додатка VII до Положень про персонал, воно не залежить від фактичної виплати допомоги на утримання дитини. Суд також підтверджує, що вікові обмеження, встановлені в пункті 3 статті 2 Додатка VII до Положень про персонал, повинні враховуватися.
* **Внутрішні директиви:** Суд підтверджує, що внутрішні директиви, прийняті інституціями ЄС, не можуть відступати від обов’язкових актів вищого рангу, таких як Положення про персонал або Положення.
Рішення Суду (Дев’ята палата) від 27 листопада 2025 року. Investcapital Ltd проти M.H.S. Запит про попереднє рішення – Несправедливі умови в споживчих договорах – Директива 93/13/ЄEC – Стаття 6(1) – Стаття 7(1) – Договір про банківський рахунок – Процедура видачі наказу про платіж – Перегляд судом за власною ініціативою питання про те, чи є договірні умови несправедливими – Пропозиція суду зменшити позов на суму, що відповідає застосуванню умови, яка вважається несправедливою – Прийняття продавцем або постачальником і можливість стягнути цю суму в подальшому провадженні – Принцип ефективності – Участь споживача в перевірці того, чи є договірна умова несправедливою. Справа C-509/24.
Це рішення Суду Європейського Союзу (CJEU) щодо тлумачення Директиви про несправедливі умови в споживчих договорах (93/13/ЄEC). Справа походить з Іспанії і стосується спору щодо договору про банківський рахунок і процедури видачі наказу про платіж. CJEU роз’яснює, в якій мірі національні суди повинні захищати споживачів від несправедливих договірних умов, особливо в прискорених процедурах, таких як провадження щодо видачі наказу про платіж.
Рішення стосується питання про те, чи може національний суд зменшити позов у провадженні щодо видачі наказу про платіж через несправедливі умови, не визнаючи ці умови недійсними, і чи може кредитор потім домагатися стягнення залишку суми в окремому провадженні. Воно також досліджує, чи потрібно споживачеві брати участь у первинній оцінці несправедливості під час провадження щодо видачі наказу про платіж.
CJEU постановляє, що Директива не перешкоджає національному законодавству, яке дозволяє суду зменшити позов у провадженні щодо видачі наказу про платіж через несправедливі умови, не визнаючи їх недійсними, і дозволяє кредитору домагатися стягнення залишку суми в окремому провадженні. Однак це можливо за умови, що споживач має можливість отримати визнання недійсності несправедливих умов в іншому судовому провадженні. Крім того, Директива не вимагає участі споживача в первинному перегляді питання про несправедливість під час провадження щодо видачі наказу про платіж, якщо наказ про платіж не має сили res judicata (тобто не є остаточним) і право споживача бути заслуханим гарантується в подальшому провадженні.
Рішення Суду (Десята палата) від 27 листопада 2025 року.A.B. проти Kärntner Landesregierung.Запит про попереднє рішення – Свобода пересування працівників – Стаття 45 ДФЄС – Регламент (ЄС) № 492/2011 – Стаття 7(1) – Соціальна політика – Рівне ставлення у сфері зайнятості та професійної діяльності – Директива 2000/78/ЄС – Заборона дискримінації за віком – Шкала заробітної плати державних службовців – Національне законодавство, яке виключає врахування попередніх періодів еквівалентної служби, пройденої в іншій державі-члені – Виключення після рішення, що підпадає під дискреційні повноваження адміністрації, про надання підвищення державному службовцю – Підвищення за умови завершення певної кількості років служби – Національне законодавство, яке виключає врахування попередніх періодів еквівалентної служби, пройденої у відповідній державі-члені.Справа C-356/24.
Це рішення Суду Європейського Союзу (CJEU) щодо запиту про попереднє рішення стосовно тлумачення законодавства ЄС про вільний рух працівників та рівне ставлення у сфері зайнятості. Справа стосується австрійського державного службовця, A.B., та уряду провінції Каринтія, Австрія, щодо обчислення стажу та шкали заробітної плати A.B., зокрема, чи повинні враховуватися попередні періоди професійної служби, як в Австрії, так і за кордоном.
**Структура та основні положення:**
Рішення стосується трьох основних питань, порушених судом, що звернувся (Landesverwaltungsgericht Kärnten). Ці питання стосуються:
1. Чи стаття 45 ДФЄС та Регламент 492/2011 забороняють національне законодавство, яке не враховує попередні періоди служби в інших державах-членах ЄС, коли винагорода державного службовця базується на дискреційному підвищенні, а не на періодичному просуванні.
2. Чи Директива 2000/78 та Хартія основних прав ЄС забороняють національне законодавство, яке не враховує попередні періоди служби в інших державах-членах ЄС, коли винагорода державного службовця базується на дискреційному підвищенні, особливо якщо такі підвищення зазвичай доступні лише після багатьох років служби, що потенційно дискримінує старших державних службовців.
3. Чи стаття 45 ДФЄС та стаття 20 Хартії забороняють національне законодавство, яке повністю враховує періоди еквівалентної професійної діяльності, здійсненої за межами Австрії, але не враховує еквівалентну професійну діяльність у приватному секторі в межах Австрії.
Рішення Суду містить тлумачення статті 45 ДФЄС (вільний рух працівників), Регламенту 492/2011 (свобода пересування працівників у межах Союзу), Директиви 2000/78 (рівне ставлення у сфері зайнятості та професійної діяльності) та Хартії основних прав Європейського Союзу.
**Основні положення для використання:**
* **Вільний рух працівників (Стаття 45 ДФЄС):** Суд роз’яснює, що національне законодавство, яке перешкоджає або робить менш привабливим здійснення вільного пересування працівників, як правило, заборонено. Зокрема, неповне врахування попередніх періодів еквівалентної служби, пройденої в іншій державі-члені ЄЕЗ, може бути перешкодою для вільного пересування.
* **Недискримінація (Регламент 492/2011):** Суд зазначає, що регламенти, які можуть опосередковано дискримінувати працівників, які є громадянами інших держав-членів, заборонені, якщо вони не є об’єктивно обґрунтованими та пропорційними.
* **Рівне ставлення у сфері зайнятості (Директива 2000/78):** Суд вважає, що австрійське законодавство, про яке йдеться, не становить прямої чи непрямої дискримінації за віком.
* Суд постановив, що стаття 45(1) ДФЄС забороняє законодавство держави-члена, згідно з яким періоди еквівалентної служби, пройденої особою в іншій державі-члені ЄЕЗ до того, як ця особа вступила на державну службу в першій державі-члені, і які раніше не були враховані для цілей її класифікації заробітної плати, повинні бути враховані ретроспективно, якщо ситуація цього державного службовця щодо шкали заробітної плати є результатом просування на основі стажу, а не підвищення, наданого на підставі рішення, що підпадає під дискреційні повноваження адміністрації.
Рішення Суду (Шоста палата) від 27 листопада 2025 року.Santander Renta Variable España Pensiones, Fondo de Pensiones проти Autoridade Tributária e Aduaneira.Запит про попереднє рішення – Стаття 63 ДФЄС – Вільний рух капіталу – Оподаткування – Податок на прибуток підприємств з дивідендів – Юридична особа, що регулюється іспанським законодавством, платник податків, який не є резидентом Португалії – Податок, що утримується біля джерела виплати – Звільнення – Стандарт доказування – Сертифікат, що засвідчує виконання умов звільнення – Стаття 65 ДФЄС – Імперативні підстави суспільного інтересу – Ефективність фіскального нагляду – Ефективне стягнення податку – Співпраця та взаємна допомога між компетентними органами держав-членів.Справа C-525/24.
Це рішення Суду Європейського Союзу (CJEU) у справі C-525/24, Santander Renta Variable España Pensiones, Fondo de Pensiones проти Autoridade Tributária e Aduaneira. Справа стосується запиту про попереднє рішення з Португалії щодо тлумачення статті 63 ДФЄС (вільний рух капіталу) в контексті оподаткування дивідендів, виплачених іспанському пенсійному фонду. Ключовим питанням є те, чи сумісні податкові правила Португалії, які вимагають конкретних доказів від пенсійних фондів-нерезидентів для отримання звільнення від податку на прибуток підприємств з дивідендів, із законодавством ЄС. Суд роз’яснює, якою мірою держави-члени можуть встановлювати різні вимоги до резидентів та нерезидентів щодо податкових пільг.
Рішення структуровано наступним чином:
1. **Вступ:** Коротко окреслює предмет і сторони, які беруть участь.
2. **Правовий контекст:** Детально описує відповідні положення міжнародного права (угода про уникнення подвійного оподаткування між Португалією та Іспанією), законодавства ЄС (ДФЄС, Директиви 2016/2341, 2010/24/EU та 2011/16/EU) та португальського законодавства (Estatuto dos Benefícios Fiscais та Código do Imposto sobre o Rendimento das Pessoas Coletivas).
3. **Спір в основному провадженні та питання, передані для попереднього рішення:** Описує фактичні обставини справи, аргументи сторін та питання, поставлені португальським судом до CJEU.
4. **Розгляд запиту про попереднє рішення:** Цей розділ містить аналіз Суду та відповіді на питання. Він починається з попередніх зауважень, що стосуються аргументів португальського уряду та обсягу питань. Далі Суд розглядає перше питання щодо сумісності вимог до доказів зі статтею 63(1) ДФЄС. Він встановлює, що вимоги становлять обмеження на вільний рух капіталу, але розглядає, чи можуть вони бути виправдані відповідно до статті 65 ДФЄС. Суд розрізняє вимоги для негайного звільнення від податку, що утримується біля джерела виплати, та для подальшого відшкодування стягнутого податку. Нарешті, Суд заявляє, що немає потреби відповідати на друге питання.
5. **Витрати:** Розподіляє витрати.
Найважливішими положеннями рішення є:
* **Стаття 63 ДФЄС та обмеження на вільний рух капіталу:** Суд підтверджує, що заходи, які перешкоджають нерезидентам інвестувати в державу-член, становлять обмеження на вільний рух капіталу.
* **Стаття 65 ДФЄС та обґрунтування обмежень:** Суд повторює, що відмінності в режимі між резидентами та нерезидентами допустимі лише в тому випадку, якщо вони стосуються об’єктивно різних ситуацій або виправдані імперативними підставами суспільного інтересу, такими як ефективність фіскального нагляду та ефективне стягнення податку.
* **Тягар доказування та адміністративні вимоги:** Суд наголошує, що, хоча держави-члени можуть вимагати від платників податків надання необхідних доказів для отримання податкових пільг, вони не можуть встановлювати надмірний адміністративний тягар, який унеможливлює отримання цих пільг нерезидентами.
* **Негайне звільнення проти відшкодування:** Суд розрізняє вимоги для отримання негайного звільнення від податку, що утримується біля джерела виплати, та для отримання відшкодування вже стягнутого податку. Він встановлює, що більш суворі вимоги можуть бути виправдані для негайного звільнення, щоб забезпечити впевненість суб’єкта, який утримує податок, у праві отримувача на пільгу. Однак для відшкодувань податкові органи можуть використовувати механізми взаємної допомоги для перевірки доказів, наданих компаніями-нерезидентами, що робить більш суворі вимоги до доказів менш виправданими.
* **Директива 2016/2341:** Суд зазначає, що ця Директива не надає пенсійним фондам права вимагати конкретні декларації від своїх наглядових органів, що робить можливість отримання такої декларації залежною від національного законодавства.
Рішення Суду (П’ята палата) від 27 листопада 2025 року. YO проти SVEMA TRADE, d. o. o. Запит про попереднє рішення – Корпоративне право – Директива 2004/25/ЄС – Обов’язкова пропозиція про поглинання – Витіснення власників цінних паперів – Захист міноритарних акціонерів – Третій підпункт пункту 5 статті 15 – Вважається, що запропонована в пропозиції компенсація є справедливою – Презумпція, яку можна спростувати. Справа C-567/24.
Це попереднє рішення Суду Європейського Союзу (CJEU) щодо тлумачення статті 15(5) Директиви 2004/25/ЄС про пропозиції щодо поглинання, зокрема щодо витіснення міноритарних акціонерів після обов’язкової пропозиції про поглинання. Справа походить зі Словенії та стосується спору щодо справедливості фінансової компенсації, запропонованої міноритарним акціонерам під час процедури витіснення. CJEU просять роз’яснити, чи є презумпція того, що компенсація, запропонована в обов’язковій пропозиції, є справедливою, презумпцією, яку можна спростувати, чи ні.
У рішенні роз’яснюється тлумачення третього підпункту пункту 5 статті 15 Директиви 2004/25/ЄС. Суд розглядає питання про те, чи можна оскаржити презумпцію того, що компенсація, запропонована в обов’язковій пропозиції про поглинання, є справедливою. Суд аналізує контекст і мету директиви, щоб визначити, чи можна вважати презумпцію справедливої ціни в обов’язковій пропозиції про поглинання абсолютною чи відносною.
CJEU постановляє, що презумпція того, що компенсація, запропонована в обов’язковій пропозиції про поглинання, є справедливою, справді є презумпцією, яку можна спростувати. Це означає, що міноритарні акціонери можуть оскаржити запропоновану ціну за певних умов. Суд роз’яснює, що презумпція може бути оскаржена за обставин, викладених у другому підпункті пункту 4 статті 5 Директиви, наприклад, коли ринкові ціни цінних паперів були сфальсифіковані або зазнали впливу виняткових подій. Спростування можливе, якщо ці обставини не були раніше враховані наглядовим органом або стали відомі після закриття пропозиції.
Рішення Суду (Дев’ята палата) від 27 листопада 2025 року.Bank Millennium S.A. проти PR.Запит про попереднє рішення – Захист прав споживачів – Директива 93/13/ЄEC – Несправедливі умови в споживчих договорах – Стаття 6(1) та стаття 7(1) – Наслідки визнання умови несправедливою – Недійсність договору – Позов, поданий продавцем або постачальником про повернення суми кредиту, виплаченої за угодою, визнаною недійсною – Правила присудження судових витрат – Різні методи розрахунку судових витрат залежно від статусу заявника – Принцип ефективності – Обов’язок тлумачити національне законодавство у відповідності до права ЄС.Справа C-746/24.
Ось роз’яснення рішення Суду:
**Суть акту**
Це рішення стосується питання несправедливих умов у споживчих договорах, зокрема щодо кредитних договорів. Воно роз’яснює, як право ЄС, особливо Директива 93/13/ЄЕС, впливає на національні правила щодо розподілу судових витрат, коли кредитний договір визнається недійсним через несправедливі умови. Справа обертається навколо ситуації, коли банк подає до суду на споживача з метою повернення суми кредиту після того, як кредитний договір було анульовано через несправедливі умови. Суд запитують, чи можуть національні правила змусити споживача сплачувати потенційно високі судові витрати в такому сценарії.
**Структура та основні положення**
Рішення структуровано наступним чином:
* Воно починається з викладу контексту запиту про попереднє рішення, яке надходить з польського суду.
* Воно визначає відповідне право ЄС (Директива 93/13/ЄЕС) та польське право (Цивільний кодекс та Цивільний процесуальний кодекс).
* Воно узагальнює спір у основному провадженні за участю Bank Millennium SA та споживача, PR, щодо кредитного договору, номінованого у швейцарських франках.
* Воно представляє питання, поставлене польським судом, яке запитує, чи право ЄС виключає національні положення, які дозволяють зобов’язувати споживачів сплачувати витрати провадження, ініційованого продавцем або постачальником для повернення сум, виплачених за угодою, визнаною недійсною через несправедливі умови.
* Далі Суд розглядає питання прийнятності питання, визнаючи його прийнятним.
* Основна частина рішення містить аналіз Суду та відповідь на питання, зосереджуючись на тлумаченні статті 6(1) та статті 7(1) Директиви 93/13 та принципі ефективності.
* Суд робить висновок, що право ЄС *дійсно* виключає національне законодавство, яке призводить до того, що споживачі несуть непропорційно високі судові витрати в таких випадках.
**Ключові положення та наслідки**
Найважливішим положенням є рішення Суду про те, що національне законодавство не може накладати непропорційно високі судові витрати на споживачів, які є відповідачами в позовах, поданих продавцями або постачальниками для повернення суми кредиту після того, як кредитний договір було визнано недійсним через несправедливі умови.
Ось чому це важливо:
* **Захист прав споживачів:** Рішення підсилює захист, наданий споживачам відповідно до законодавства ЄС, гарантуючи, що їх не стримують від здійснення своїх прав через страх понести значні юридичні витрати.
* **Принцип ефективності:** Рішення підтримує принцип ефективності, який вимагає від держав-членів забезпечити повну ефективність права ЄС і щоб національні правила не підривали цілі директив ЄС.
* **Справедливість у розподілі витрат:** Суд визнає, що національні правила щодо розподілу витрат повинні бути справедливими і не повинні створювати суттєву перешкоду, яка б стримувала споживачів від звернення до суду для перегляду потенційно несправедливих умов договору.
* **Обов’язок національного суду:** Рішення нагадує національним судам про їхній обов’язок тлумачити національне законодавство у відповідності до права ЄС, враховуючи цілі Директиви 93/13 та принцип ефективності.
**** Це рішення має наслідки для громадян України, які мають подібні спори з банками або іншими фінансовими установами в межах ЄС, особливо якщо ці спори стосуються кредитних договорів, що містять несправедливі умови. Воно підсилює їхнє право на ефективні засоби правового захисту, не обтяжуючись надмірними судовими витратами.
Рішення № 1/2025 Спеціалізованого комітету з автомобільного транспорту, створеного Угодою про торгівлю та співробітництво між Європейським Союзом та Європейським співтовариством з атомної енергії, з однієї сторони, та Сполученим Королівством Великої Британії та Північної Ірландії, з іншої сторони, від 30 жовтня 2025 року, про перелік категорій, видів та ступенів серйозності серйозних порушень, які можуть призвести до втрати бездоганної репутації оператора автомобільних вантажних перевезень [2025/2330]
Це опис Рішення № 1/2025 Спеціалізованого комітету з автомобільного транспорту, створеного Угодою про торгівлю та співробітництво між ЄС, Європейським співтовариством з атомної енергії та Великою Британією.
Це Рішення встановлює перелік категорій, видів та ступенів серйозності порушень правил автомобільного транспорту, які можуть призвести до втрати оператором автомобільних вантажних перевезень своєї бездоганної репутації. Воно доповнює перелік, який вже міститься в Додатку 31-A-1-1 до Додатка 31 Угоди про торгівлю та співробітництво. Метою є покращення імплементації Угоди про торгівлю та співробітництво в секторі автомобільних вантажних перевезень шляхом створення спільного переліку порушень.
Рішення складається з двох статей та двох додатків. Стаття 1 визначає предмет рішення. Стаття 2 встановлює, що рішення набирає чинності наступного дня після його прийняття, але застосовується з 1 січня 2026 року. Додаток I містить таблиці, в яких перелічено категорії та види серйозних порушень Додатка 31 до Угоди про торгівлю та співробітництво. Ці порушення поділяються на три категорії серйозності: найбільш серйозне порушення (MSI), дуже серйозне порушення (VSI) та серйозне порушення (SI). Порушення охоплюють широке коло питань, включаючи періоди керування, перерви, періоди відпочинку, використання тахографа, вагу, розміри, придатність до експлуатації, пристрої обмеження швидкості, кваліфікацію водія, водійські права, перевезення небезпечних вантажів, ліцензії, атестати водія, перевезення тварин, договірні зобов’язання та відрядження водіїв. Додаток II визначає ступені серйозності серйозних порушень і встановлює, як слід поводитися з повторними порушеннями. Він також встановлює формулу для розрахунку частоти порушень і встановлює порогові значення, після яких порушення слід вважати більш серйозними.
Основними положеннями цього акту є переліки порушень у Додатку I та критерії оцінки їх серйозності у Додатку II. Ці положення є важливими, оскільки вони забезпечують спільні рамки для визначення того, коли бездоганна репутація оператора автомобільних вантажних перевезень може опинитися під загрозою. Це може мати значні наслідки для оператора, оскільки це може призвести до втрати ліцензії на здійснення діяльності.
Рішення № 2/2025 Спеціалізованого комітету з автомобільного транспорту, створеного Угодою про торгівлю та співробітництво між Європейським Союзом і Європейським співтовариством з атомної енергії, з однієї сторони, та Сполученим Королівством Великої Британії та Північної Ірландії, з іншої сторони, від 30 жовтня 2025 року про національні електронні реєстри підприємств автомобільного транспорту та умови обміну інформацією, що міститься в цих реєстрах [2025/2331]
Це Рішення № 2/2025 Спеціалізованого комітету з автомобільного транспорту має на меті встановити рамки для обміну інформацією між ЄС і Великою Британією щодо підприємств автомобільного транспорту. Воно зосереджується на створенні та веденні національних електронних реєстрів, що містять дані про автотранспортні компанії, та визначенні умов для доступу до цих даних та обміну ними. Кінцевою метою є забезпечення дотримання Угоди про торгівлю та співробітництво, зокрема, щодо бездоганної репутації та належної поведінки операторів автомобільних вантажних перевезень. Це рішення сприяє співпраці та прозорості в секторі автомобільного транспорту між ЄС і Великою Британією.
Рішення структуровано навколо восьми статей, що охоплюють ключові аспекти управління даними та обміну інформацією. Воно визначає мінімальні вимоги до даних для національних електронних реєстрів, включаючи інформацію про компанію, інформацію про транспортного менеджера, типи дозволів, записи про серйозні порушення та реєстраційні номери транспортних засобів. Воно також визначає, хто може отримати доступ до цих даних і з якою метою. Рішення адаптує чинні правила ЄС щодо Європейських реєстрів підприємств автомобільного транспорту (ERRU), щоб включити Велику Британію, забезпечуючи узгоджений підхід до обміну даними. Крім того, воно стосується фінансового внеску Великої Британії в підтримку системи ERRU та дозволяє призупинити доступ Великої Британії до ERRU за певних умов. Порівняно з попередніми правилами, це рішення спеціально адаптує рамки ERRU до контексту Угоди про торгівлю та співробітництво між ЄС і Великою Британією, враховуючи унікальні аспекти їхніх відносин після Brexit.
Кілька положень цього Рішення є особливо важливими. По-перше, детальний перелік даних, які мають бути включені до національних електронних реєстрів, гарантує наявність усієї відповідної інформації для оцінки репутації та відповідності операторів автомобільного транспорту. По-друге, умови доступу до цих даних, що розрізняють загальнодоступну інформацію та дані, доступні лише компетентним органам, забезпечують баланс між прозорістю та захистом даних. Нарешті, адаптація Імплементаційного регламенту (ЄС) 2016/480 забезпечує узгодженість технічних специфікацій для обміну даними, сприяючи безперешкодній комунікації між ЄС і Великою Британією.
Рішення № 3/2025 Спеціалізованого комітету з автомобільного транспорту, створеного Угодою про торгівлю та співробітництво між Європейським Союзом та Європейським співтовариством з атомної енергії, з однієї сторони, та Сполученим Королівством Великої Британії та Північної Ірландії, з іншої сторони, від 30 жовтня 2025 року про суму та порядок фінансового внеску Сполученого Королівства до певних інформаційних систем автомобільного транспорту, що управляються Союзом, та про внесення змін до Рішення № 1/2022 Спеціалізованого комітету з автомобільного транспорту [2025/2329]
Це Рішення № 3/2025 Спеціалізованого комітету з автомобільного транспорту встановлює фінансовий внесок Сполученого Королівства до певних інформаційних систем автомобільного транспорту ЄС, а саме до модуля декларації про відрядження в рамках Інформаційної системи внутрішнього ринку автомобільного транспорту (IMI) та Європейських реєстрів підприємств автомобільного транспорту (ERRU). Воно визначає суму, порядок і графік виплат цього внеску. Рішення також вносить зміни до попереднього рішення (№ 1/2022), щоб відобразити ці нові фінансові домовленості. Нарешті, воно передбачає механізм коригування внеску в разі істотних змін в операційних витратах цих систем.
Рішення структуровано на 6 статей. Стаття 1 визначає мету Рішення. Стаття 2 визначає сферу застосування фінансового внеску, перелічуючи системи IMI та ERRU. Стаття 3 деталізує суму та порядок фінансового внеску Великої Британії, включаючи початкову суму, терміни сплати та метод щорічного перегляду на основі Європейського індексу споживчих цін (HICP). Стаття 4 вносить зміни до Рішення № 1/2022, оновлюючи посилання на фінансовий внесок Великої Британії. Стаття 5 визначає процедуру коригування фінансового внеску в разі істотних змін в операційних витратах інформаційних систем. Стаття 6 встановлює дату набрання чинності Рішенням. Порівняно з попередніми домовленостями, це Рішення консолідує фінансові внески Великої Британії до численних інформаційних систем автомобільного транспорту в єдиний щорічний платіж. Воно також запроваджує механізм коригування внеску на основі HICP, забезпечуючи, щоб внесок залишався узгодженим з інфляцією.
Найважливішими положеннями для практичного використання є положення, що стосуються суми та порядку фінансового внеску (Стаття 3). Зокрема, початковий річний внесок встановлено на рівні 114 305,10 євро, з подальшими щорічними переглядами на основі HICP. Кінцевий термін сплати встановлено на 30 червня кожного року, починаючи з 2026 року, при цьому перший платіж має бути здійснено протягом 20 днів з дати набрання чинності Рішенням. Ці положення є вирішальними для Великої Британії, щоб забезпечити дотримання своїх фінансових зобов’язань за Угодою про торгівлю та співробітництво та зберегти доступ до інформаційних систем автомобільного транспорту ЄС.
Рішення № 3/2025 Спільного комітету з повітряного транспорту Європейський Союз/Швейцарія, створеного відповідно до Угоди між Європейським Співтовариством і Швейцарською Конфедерацією про повітряний транспорт від 26 листопада 2025 року, що замінює Додаток до Угоди між Європейським Співтовариством і Швейцарською Конфедерацією про повітряний транспорт [2025/2348]
Це опис Рішення № 3/2025 Спільного комітету з повітряного транспорту Європейський Союз/Швейцарія, яке замінює додаток до Угоди про повітряний транспорт між ЄС і Швейцарією. Рішення оновлює правову базу, що регулює відносини в галузі повітряного транспорту між ЄС і Швейцарією, шляхом включення до угоди останнього законодавства ЄС про авіацію. Це забезпечує дотримання обома сторонами найсучасніших стандартів і правил у таких сферах, як авіаційна безпека, охорона, управління повітряним рухом і захист прав споживачів. Оновлений додаток набуде чинності з 1 лютого 2026 року.
Акт складається з єдиної статті, в якій зазначено, що додаток до рішення замінює існуючий додаток до угоди з 1 лютого 2026 року, за якою йде сам новий додаток. Додаток поділено на дев’ять розділів, що охоплюють різні аспекти авіаційного регулювання:
1. Лібералізація авіації та інші правила цивільної авіації
2. Правила конкуренції
3. Авіаційна безпека
4. Авіаційна охорона
5. Управління повітряним рухом
6. Навколишнє середовище та шум
7. Захист прав споживачів
8. Різне
9. Додатки
У кожному розділі перелічено конкретні правила та директиви ЄС, які тепер застосовуються до угоди, включно зі змінами та оновленнями до цих правил. Додаток також містить конкретні адаптації, щоб забезпечити застосовність правил до Швейцарії, наприклад, як слід інтерпретувати посилання на держави-члени ЄС або закони в контексті угоди.
Найважливішими положеннями цього акту є ті, які забезпечують узгодження авіаційних стандартів і правил між ЄС і Швейцарією. Це включає застосування ключових правил у таких сферах, як авіаційна безпека (Регламент (ЄС) 2018/1139), авіаційна охорона (Регламент (ЄС) № 300/2008) та управління повітряним рухом (Регламент (ЄС) № 549/2004). Включення цих правил гарантує, що повітряні перевезення між ЄС і Швейцарією здійснюються відповідно до найвищих стандартів безпеки та ефективності. Крім того, положення, що стосуються захисту прав споживачів (Регламент (ЄС) № 261/2004), гарантують, що пасажири, які подорожують між ЄС і Швейцарією, мають подібні права та захист.
Рішення Наглядового органу ЄАВТ № 102/25/COL від 2 липня 2025 року. Рекомендація Наглядового органу ЄАВТ щодо форми, змісту, строків і рівня деталізації, які повинні бути вказані в повідомленнях згідно з процедурами, встановленими в статті 32 Акту, зазначеного в пункті 5чз Додатка XI до Угоди про ЄЕЗ (Директива (ЄС) 2018/1972 Європейського Парламенту та Ради від 11 грудня 2018 року про встановлення Європейського кодексу електронних комунікацій), з урахуванням змін, внесених Протоколом 1 до Угоди про ЄЕЗ та галузевими адаптаціями, що містяться в Додатку XI до цієї Угоди [2025/2407]
Це Рішення Наглядового органу ЄАВТ № 102/25/COL, видане 2 липня 2025 року. Воно стосується форми, змісту, строків і рівня деталізації, необхідних для повідомлень згідно зі статтею 32 Директиви (ЄС) 2018/1972, Європейського кодексу електронних комунікацій, в межах Європейської економічної зони (ЄЕЗ). Це рішення має на меті забезпечити узгоджене застосування Кодексу в межах ЄЕЗ шляхом узгодження з Рекомендацією Європейської комісії (ЄС) 2021/554. Воно надає вказівки національним регуляторним органам (НРО) щодо ефективного повідомлення Наглядовому органу ЄАВТ, BEREC та іншим НРО ЄЕЗ про проєкти заходів, пов’язаних з електронними комунікаціями.
Рішення структуровано таким чином, щоб надати чіткі вказівки щодо процесу повідомлення. Воно охоплює такі аспекти, як канали зв’язку, рівень деталізації, необхідний у повідомленнях, і використання стандартних і коротких форм повідомлень. Рішення включає кілька додатків, які містять конкретні форми, які слід використовувати для різних типів повідомлень. Воно підкреслює важливість попередніх контактів між НРО та Органом для неформального обговорення проєктів заходів. Воно також роз’яснює процедури відкликання повідомлених проєктів заходів і поводження з конфіденційною інформацією.
Найважливішими положеннями цього акту є ті, що деталізують конкретну інформацію, яку НРО повинні надавати при повідомленні про проєкти заходів. Це включає використання стандартних і коротких форм повідомлень, кожна з яких адаптована до різних типів заходів. Стандартна форма повідомлення призначена для більш складних заходів, таких як аналіз ринку та накладення засобів захисту, тоді як коротка форма повідомлення призначена для простіших технічних оновлень. Рішення також визначає інформацію, необхідну для повідомлень, пов’язаних із симетричними зобов’язаннями щодо доступу, пропозиціями спільного інвестування, добровільним відокремленням і міграцією зі застарілої інфраструктури, забезпечуючи належне врахування всіх відповідних аспектів Кодексу в процесі повідомлення.
