1. Предметом спору є право працівника на отримання виплат при звільненні, а саме компенсації за невикористану відпустку, вихідної допомоги та середнього заробітку за час затримки розрахунку.
2. Суд касаційної інстанції залишив рішення апеляційного суду без змін, підкресливши, що виплата середнього заробітку за статтею 117 КЗпП України має компенсаційний характер, а не штрафний, і суди повинні враховувати принципи розумності, справедливості та пропорційності при визначенні розміру відшкодування. Суд зазначив, що встановлення максимального шестимісячного строку для нарахування середнього заробітку не скасовує необхідності оцінювати співмірність суми компенсації обставинам справи, розміру заборгованості та поведінці сторін. Суд також погодився з тим, що дії роботодавця зі скасування наказу про преміювання після звільнення працівника не впливають на обсяг прав, набутих працівником на момент звільнення, і не є ефективним способом захисту. Апеляційний суд, зменшивши розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку пропорційно до задоволених позовних вимог, забезпечив справедливий баланс інтересів сторін.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
**:** Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Касаційного адміністративного суду у постанові від 6 грудня 2024 року у справі № 440/6856/22, щодо неможливості зменшення розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у зв`язку з набранням чинності норми статті 117 Кодексу законів про працю України у новій редакції.
