1. Предметом спору є стягнення з фізичної особи як поручителя за кредитним договором грошових коштів на користь банку.
2. Суд касаційної інстанції розглядав питання обґрунтованості часткового задоволення заяви про забезпечення позову, а саме накладення арешту на грошові кошти та корпоративні права відповідача. Суд зазначив, що забезпечення позову є засобом, який гарантує виконання судового рішення в майбутньому. Суд врахував, що виконання судового рішення залежить від наявності у відповідача необхідної суми грошових коштів, і відповідач має право розпоряджатися своїми коштами та корпоративними правами. **** Суд підкреслив, що вимога надання доказів щодо очевидних речей (права відповідача розпоряджатися своїм майном) є застосуванням завищеного стандарту доказування, що суперечить позиції Об’єднаної палати Верховного Суду. Водночас, суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд не врахував договори застави, якими вже забезпечено виконання зобов’язань позичальника за кредитним договором на певну суму, і передчасним є вжиття заходів забезпечення позову на всю суму позовних вимог.
3. Суд частково задовольнив касаційну скаргу, змінивши суму, на яку накладається арешт, та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції в частині суми, забезпеченої договорами застави.
