1. Предметом спору є встановлення факту спільного проживання позивачки та померлого військовослужбовця однією сім’єю без реєстрації шлюбу для отримання одноразової грошової допомоги.
2. Суд, задовольняючи позов, виходив з того, що позивачка надала достатньо доказів, які підтверджують факт їх спільного проживання з померлим як сім’ї без реєстрації шлюбу, а саме: наявність спільної дитини, покази свідків, перекази грошей від померлого на рахунок позивачки, отримання позивачкою допомоги на поховання як цивільній дружині від військової частини. Суд врахував, що вони спільно проживали, вели спільний побут, мали взаємні права та обов’язки. Суд також зазначив, що закон не визначає вичерпного переліку доказів для підтвердження факту спільного проживання, тому суд самостійно оцінює їх належність та допустимість. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, зазначивши, що фактичні обставини справи були досліджені повно та всебічно. Суд відступив від попереднього висновку щодо юрисдикції таких спорів, зазначивши, що вони підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
