1. Предметом спору було зобов’язання Ренійської міської ради укласти з Департаментом культури охоронний договір на пам’ятку археології національного значення – Городище «Орлівка».
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення попередніх судів, наголосивши, що пам’ятки археології є виключно державною власністю, і обов’язок укладення охоронного договору покладається на уповноважений державний орган, а не на орган місцевого самоврядування, якщо йому не делеговані такі повноваження державою. Суд підкреслив, що положення статті 17 Закону України «Про охорону культурної спадщини» є спеціальними щодо правового режиму пам’яток археології, і вони мають пріоритет над загальними нормами Земельного кодексу України про перехід несформованих земельних ділянок у комунальну власність. Суд також врахував правову позицію Великої Палати Верховного Суду про нерозривний зв’язок пам’яток археології із земельними ділянками, на яких вони розташовані, і про те, що правовий режим земельної ділянки не може відрізнятися від правового режиму самої пам’ятки. Суд зазначив, що покладання обов’язку укладення охоронного договору на орган місцевого самоврядування без права власності на пам’ятку або делегованих повноважень від держави суперечить закону та може призвести до неефективної охорони об’єкта культурної спадщини. **** Суд фактично відступив від попередньої позиції, що землі комунальної власності автоматично переходять у комунальну власність, якщо на них розташовані обʼєкти культурної спадщини.
3. Суд касаційної інстанції скасував рішення попередніх судів та відмовив у задоволенні позову про зобов’язання Ренійської міської ради укласти охоронний договір.
