Справа №905/306/25 від 18/09/2025
Предметом спору у цій справі є стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю на користь Антимонопольного комітету України суми штрафу в розмірі 5 400 000,00 грн.
У рішенні суду касаційної інстанції не наведено жодних аргументів, якими керувався суд при винесенні рішення, оскільки надано лише вступну та резолютивну частини постанови. Зазвичай, у мотивувальній частині рішення суд викладає встановлені факти, аналізує докази, посилається на норми матеріального та процесуального права, а також наводить обґрунтування прийнятого рішення. Відсутність мотивувальної частини у наданому уривку унеможливлює надання повної оцінки позиції суду.
Верховний Суд постановив касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №906/1197/24 від 18/09/2025
1. Предметом спору є розірвання договору та стягнення передоплати за первісним позовом, а також стягнення заборгованості з урахуванням інфляційних втрат, відсотків річних, пені та штрафу за зустрічним позовом.
2. У постанові відсутні аргументи, якими керувався суд при винесенні рішення, оскільки надано лише вступну та резолютивну частини. Для надання повної відповіді необхідний повний текст судового рішення.
3. Верховний Суд задовольнив касаційну скаргу ФОП Смаля Андрія Петровича, скасував рішення судів попередніх інстанцій та передав справу на новий розгляд до Господарського суду Житомирської області.
Справа №910/10621/23 від 18/09/2025
1. Предметом спору є стягнення з ПрАТ «НЕК «Укренерго» на користь ТОВ «ГС-Трейдинг» судових витрат на правничу допомогу, а саме “гонорару успіху”.
2. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу ТОВ «ГС-Трейдинг», скасувавши постанову апеляційного суду в частині відмови у стягненні “гонорару успіху” та направив справу на новий розгляд до апеляційної інстанції. Суд не навів конкретних аргументів у цій скороченій постанові, але з тексту можна зробити висновок, що спір стосувався саме правомірності стягнення “гонорару успіху” як складової витрат на правничу допомогу. Можливо, суди попередніх інстанцій не врахували певні обставини або неправильно застосували норми права, що регулюють питання розподілу судових витрат. Для повного розуміння позиції Верховного Суду необхідно ознайомитися з повним текстом постанови, де мають бути викладені мотиви прийнятого рішення.
3. Верховний Суд скасував рішення апеляційного суду в частині відмови у стягненні “гонорару успіху” та направив справу на новий розгляд до апеляційної інстанції.
Справа №918/988/24 від 09/09/2025
1. Предметом спору є стягнення заборгованості з орендної плати, неустойки за неповернення орендованого майна та виселення з орендованого приміщення.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, якими частково задоволено позов Регіонального відділення Фонду державного майна України. Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про наявність заборгованості з орендної плати та правомірність нарахування неустойки за неповернення орендованого майна після припинення дії договору оренди. Суд зазначив, що відповідач не надав доказів повернення майна або вжиття заходів для його повернення. Аргументи відповідача про те, що умови договору ставлять його в залежність від дій балансоутримувача, не були прийняті судом, оскільки обов’язок повернення майна покладається саме на орендаря. Суд також відхилив доводи відповідача про те, що опублікування оголошення про аукціон є підставою вважати майно повернутим, оскільки це не звільняє орендаря від обов’язку фактично повернути майно орендодавцю. Суд підкреслив, що касаційний перегляд не передбачає переоцінку доказів, які вже були оцінені судами попередніх інстанцій.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №910/12561/24 від 04/09/2025
1. Предметом спору є стягнення заборгованості за договором на виготовлення проектної документації, а також пені, інфляційних втрат та 3% річних.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, зазначивши, що ТОВ “Красилівський агрегатний завод” порушило умови договору, несвоєчасно здійснивши оплату за виконані роботи, що стало підставою для нарахування пені, інфляційних втрат та 3% річних. Суд відхилив аргументи відповідача про необхідність застосування наслідків недійсності правочину, оскільки вимоги про визнання недійсним договору або його частини не заявлялися. Також, суд підкреслив, що зменшення розміру штрафних санкцій є дискреційним правом суду, яке має здійснюватися з урахуванням конкретних обставин справи та балансу інтересів сторін. Суд зазначив, що інфляційні втрати та 3% річних, нараховані на підставі статті 625 ЦК України, не підлягають зменшенню. Аргументи касаційної скарги щодо неврахування висновків Верховного Суду у подібних справах були відхилені, оскільки обставини кожної справи є індивідуальними, і суди попередніх інстанцій діяли в межах своїх повноважень, оцінюючи докази та встановлюючи фактичні обставини.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ТОВ “Красилівський агрегатний завод” без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій в частині задоволення первісного позову – без змін.
Справа №824/20/25 від 18/09/2025
1. Предметом спору є заява Приватного підприємства «Сосницькі аграрні інвестиції» про визнання і надання дозволу на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду про стягнення з компанії TRANS TRADE RK SA заборгованості за поставлений товар, пені та 3% річних.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду про закриття провадження у справі, оскільки для розгляду заяви про визнання та надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу необхідно, щоб боржник мав місцезнаходження або майно на території України. Суд зазначив, що наявність у засновника боржника корпоративних прав в українських юридичних особах або банківського рахунку не є достатньою підставою для визначення підсудності українському суду, оскільки майно має належати безпосередньо боржнику. Суд підкреслив, що відсутність у боржника зареєстрованого місця перебування та місцезнаходження в Україні, а також відсутність доказів знаходження на території України майна боржника, свідчать про відсутність компетенції у Київського апеляційного суду для надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу. Суд також врахував, що відкриття виконавчого провадження з порушенням правил місця виконання рішення може призвести до порушення прав сторін та ускладнення процесу виконання. Враховуючи відсутність належних доказів наявності майна боржника на території України, суд дійшов висновку про обґрунтованість закриття провадження у справі.
3. Суд вирішив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу Київського апеляційного суду – без змін.
Справа №320/39508/23 від 17/09/2025
1. Предметом спору є оскарження податкового повідомлення-рішення, винесеного Центральним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків.
2. На жаль, в наданому тексті відсутні аргументи суду, якими він керувався при винесенні рішення. Є лише вступна та резолютивна частини. Для надання повної відповіді необхідний повний текст судового рішення.
3. Суд касаційної інстанції частково задовольнив касаційну скаргу, скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №160/30975/24 від 17/09/2025
1. Предметом спору є оскарження податкового повідомлення-рішення, винесеного податковою службою на адресу приватного акціонерного товариства.
2. На жаль, з наданого тексту неможливо визначити аргументи суду, оскільки відсутня мотивувальна частина рішення. У тексті є лише вступна та резолютивна частини постанови Верховного Суду, де зазначено сторони, суддів, представників та рішення суду. Щоб надати інформацію про аргументи суду, необхідний повний текст судового рішення.
3. Суд залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій та відмовив у задоволенні касаційної скарги податкової служби.
Справа №320/13311/23 від 18/09/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності Управління освіти щодо ненарахування та невиплати одноразової грошової допомоги дітям-сиротам та дітям, позбавленим батьківського піклування, а також зобов’язання нарахувати та виплатити таку допомогу.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які повернули позовну заяву прокурору, мотивуючи це тим, що прокурор не обґрунтував належним чином підстави для представництва інтересів держави в суді. Суд зазначив, що прокурор може представляти інтереси держави лише у випадках, коли захист цих інтересів не здійснюється або неналежним чином здійснюється органом державної влади, або у разі відсутності такого органу. У даній справі прокурор звернувся до суду в інтересах Служби у справах дітей, яка, на його думку, неналежно захищає права дітей-сиріт, однак суд вирішив, що прокурор фактично намагається захистити індивідуальні права конкретних осіб, а не інтереси держави в широкому розумінні. Суд також підкреслив, що прокурор не може підміняти собою уповноважені органи, які можуть і бажають захищати інтереси держави, і що звернення прокурора до суду має бути винятковим заходом. Суд наголосив, що захист прав конкретних дітей не є захистом інтересів держави, а є наданням правничої допомоги окремим особам, що суперечить Конституції України та європейським стандартам.
3. Суд вирішив залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №939/1907/20 від 10/09/2025
1. Предметом спору є визнання недійсними розпоряджень Бородянської РДА та державних актів на право власності на земельні ділянки, а також усунення перешкод у користуванні цими ділянками шляхом їх повернення державному підприємству.
2. Суд касаційної інстанції погодився з апеляційним судом, що для повернення державі земельних ділянок лісогосподарського призначення ефективним способом захисту є віндикаційний позов, тобто витребування майна з чужого незаконного володіння, оскільки Велика Палата Верховного Суду послідовно застосовує цю позицію у подібних справах. Суд зазначив, що неправильна юридична кваліфікація спірних правовідносин прокурором не звільняє суд від обов’язку застосувати належні приписи юридичних норм. Проте, суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову. Оскільки прокурор обрав неефективний спосіб захисту, суд не може задовольнити позов, навіть якщо встановить порушення прав держави. Суд також підкреслив, що апеляційний суд помилково залишив без розгляду позов в інтересах Київської ОДА, оскільки в мотивувальній частині постанови зробив висновок про залишення без розгляду позовних вимог прокурора в інтересах ДП «СЛП «Київоблагроліс», проте у резолютивній частині не визначив межі позовних вимог в цій частині.
3. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу, змінивши мотивувальну та резолютивну частини рішень судів попередніх інстанцій, але залишив без змін рішення про відмову в задоволенні позову.
Справа №755/9901/22 від 17/09/2025
1. Предметом спору є розірвання договору купівлі-продажу автомобіля на умовах розстрочення та повернення автомобіля у зв’язку з несплатою покупцем повної вартості.
2. Суд касаційної інстанції не погодився з висновками судів попередніх інстанцій, які відмовили у задоволенні позову, вважаючи, що належним способом захисту є стягнення заборгованості, а не розірвання договору. Верховний Суд підкреслив, що у випадку продажу товару з розстроченням платежу, продавець має право вимагати як оплати товару, так і розірвання договору у разі несплати чергового платежу, згідно зі статтею 695 ЦК України. Суд зазначив, що висновки Великої Палати Верховного Суду у справі № 916/667/18 не підлягають застосуванню до правовідносин, які виникли на підставі договору купівлі-продажу з розстроченням платежу. Ефективний спосіб захисту в такому разі визначає сам позивач. Суд також врахував, що у договорі купівлі-продажу автомобіля сторони передбачили право продавця на односторонню відмову від договору у разі порушення покупцем умов оплати.
3. Суд скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій і направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №291/1157/19 від 04/09/2025
1. Предметом спору є визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок, укладених між Фермерським господарством «ОЛ.Агро-Світ» та фізичною особою ОСОБА_1, оскільки позивач, Дочірнє підприємство «Агрофірма «Немиринецька», стверджувало, що має пріоритетне право оренди на ці ділянки на підставі раніше укладених, але не зареєстрованих договорів.
2. Суд касаційної інстанції, залишаючи рішення судів попередніх інстанцій без змін, керувався тим, що для договорів оренди землі, укладених після 1 січня 2013 року, обов’язковою є державна реєстрація права оренди, а не самого договору. Оскільки договори оренди між Дочірнім підприємством «Агрофірма «Немиринецька» та ОСОБА_1 не були зареєстровані, то й право оренди у позивача не виникло. Відповідно, укладення договорів оренди між ФГ «ОЛ.Агро-Світ» та ОСОБА_1 не порушило прав позивача, оскільки на момент укладення цих договорів у позивача не було чинного, зареєстрованого права оренди. Суд також врахував, що строк дії договорів оренди між позивачем та ОСОБА_1 закінчився у серпні 2022 року, а отже, на момент розгляду справи в касаційному порядку, позивач не мав чинного права оренди, яке можна було б захищати. Суд послався на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, згідно з якою, якщо на час ухвалення рішення суду первинний орендар не має чинного права оренди, то його позовні вимоги не підлягають задоволенню.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу Дочірнього підприємства «Агрофірма «Немиринецька» без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №758/10275/21 від 17/09/2025
1. Предметом спору є визнання права власності на автомобілі, придбані за кошти позивача, але оформлені на відповідача, з яким позивач перебувала у фактичних шлюбних відносинах.
2. Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, відмовив у задоволенні позову, мотивуючи це тим, що договори між позивачем і відповідачем передбачали придбання рухомого майна, де відповідач є титульним власником, але позивач зберігає право власності. Суди зазначили, що позивачем не доведено порушення її права власності відповідачем, оскільки відповідач не оспорює права позивача на автомобілі. Суди також критично оцінили докази позивача щодо походження коштів, за які придбано автомобілі, і не встановили підстав для застосування положень про договір дарування, як стверджував відповідач. Апеляційний суд відхилив доводи позивача про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, зокрема щодо відводу судді та підписання рішення.
3. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій і направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №522/8262/17 від 10/09/2025
1. Предметом спору є визнання права власності на квартиру інвестором, який повністю сплатив інвестиційний внесок, але не отримав квартиру у власність після завершення будівництва.
2. Суд касаційної інстанції, погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позову, зазначив, що позивачем обрано неефективний спосіб захисту своїх прав, оскільки вимоги про визнання недійсними договорів купівлі-продажу та скасування свідоцтва про право власності не є належними способами захисту в даній ситуації. Суд підкреслив, що ефективним способом захисту порушених прав інвестора може бути витребування спірного нерухомого майна (квартири) через віндикаційний позов. Суд також врахував попередні висновки Великої Палати Верховного Суду про те, що після виконання умов інвестиційного договору інвестор набуває майнові права на об’єкт інвестування, і забудовник не має права відчужувати цей об’єкт іншим особам. Крім того, суд відхилив доводи позивача про порушення апеляційним судом її права на участь у судовому засіданні, оскільки апеляційний суд обґрунтовано відмовив у відкладенні розгляду справи.
3. Суд касаційної інстанції вирішив частково задовольнити касаційну скаргу, змінивши мотивувальні частини рішень судів попередніх інстанцій, але залишивши їхні резолютивні частини без змін, тобто відмовивши в задоволенні позову.
Справа №815/1105/18 від 10/09/2025
1. Предметом спору є визнання незаконними змін до наказу Головного управління Держгеокадастру в Одеській області щодо виставлення земельної ділянки на земельні торги та їх скасування.
2. Суд касаційної інстанції зазначив, що позивач звернувся до суду, оскаржуючи зміни до наказу, оскільки вважав, що його право на отримання дозволу на виготовлення технічної документації на спірну земельну ділянку було порушено. Апеляційний суд відмовив у задоволенні позову, мотивуючи це тим, що позивач не довів неправомірність дій Держгеокадастру. Верховний Суд звернув увагу, що на момент розгляду справи, земельна ділянка вже була передана в оренду Фермерському господарству «Обрій», яке, однак, не було залучено до справи як співвідповідач. Суд підкреслив, що вирішення питання про правомірність наказу без участі орендаря призведе до порушення прав останнього. Враховуючи, що позивач не заявив вимогу про визнання недійсним договору оренди, а обрав неефективний спосіб захисту, суд касаційної інстанції погодився з відмовою в задоволенні позову, але змінив мотивувальну частину рішення апеляційного суду.
3. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу, змінивши мотивувальну частину постанови апеляційного суду, але залишив без змін рішення про відмову в задоволенні позову.
Справа №910/15947/24 від 16/09/2025
1. Предметом спору є стягнення з ТОВ «Оссойо» на користь АТ «Українська залізниця» 4 047 120,00 грн неустойки за невиконання відповідачем погодженого замовлення на перевезення вантажів залізничним транспортом.
2. Суд касаційної інстанції залишив рішення попередніх інстанцій без змін, мотивуючи це тим, що суди попередніх інстанцій, дослідивши обставини справи, дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення неустойки з відповідача, оскільки відповідач порушив умови договору, не використавши погоджений обсяг замовлених вагонів; при цьому суди врахували, що відповідачем не було вчинено належних дій щодо припинення зобов`язань за додатком до договору та самостійно прийнято рішення про замовлення послуги на найвигідніших для себе умовах, а також не спростовано факт порушення договірного зобов`язання. Верховний Суд підкреслив, що зменшення розміру неустойки є правом, а не обов’язком суду, і може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи та наданих учасниками справи доказів, а в даному випадку суди не встановили обставин для його зменшення. Суд касаційної інстанції зазначив, що доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з встановленими обставинами та оцінкою судів, що свідчить про неподібність цієї справи з іншими справами, на які посилався скаржник, з точки зору суб’єктного складу учасників, предмету, підстав спору, способів захисту, об’єктів та предметів правового регулювання спірних правовідносин, умов застосування правових норм, фактично-доказової бази, юридично-значущих фактів та обставин справи, встановлених судами. Також, Верховний Суд вказав на те, що посилання скаржника на порушення норм процесуального права є необґрунтованими та фактично зводяться до намагання скаржника здійснити переоцінку доказів у справі, чого касаційний суд робити не має права.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу ТОВ «Оссойо» без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій – без змін.
Справа №916/491/24 від 19/09/2025
1. Предмет спору – розподіл судових витрат, понесених Приватною фірмою “Артек” у зв’язку з оскарженням рішення суду в касаційному порядку та на професійну правничу допомогу в судах апеляційної та касаційної інстанцій.
2. Суд відмовив у стягненні судових витрат з Одеської обласної прокуратури, оскільки касаційну скаргу було задоволено частково, а судові витрати за подання касаційної скарги були покладені на скаржника, тобто на Приватну фірму “Артек”. Щодо витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, суд зазначив, що у задоволенні позову слід було відмовити у зв’язку з пропуском позовної давності, а позовна давність є законним правом правопорушника уникнути переслідування. Враховуючи це, а також положення ГПК України про можливість покладення судових витрат на сторону, яка зловживає процесуальними правами або чиї неправильні дії призвели до спору, суд вирішив покласти судові витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції на Приватну фірму “Артек”. Суд також зазначив, що дана постанова ухвалена у розумні строки після виходу колегії суддів з відпусток.
3. Суд постановив покласти судові витрати на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції на Приватну фірму “Артек”.
Справа №910/8416/23 від 09/09/2025
1. Предметом спору є визнання незаконним рішення Київської міської ради про передачу в оренду земельної ділянки обслуговуючому кооперативу для експлуатації автостоянки, визнання недійсним договору оренди цієї ділянки та скасування рішення про державну реєстрацію права оренди, а також зобов’язання кооперативу повернути земельну ділянку та знести самочинно збудовані гаражі.
2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій, зазначив, що суди не врахували висновки Верховного Суду щодо необхідності продажу права оренди на земельні ділянки для об’єктів дорожнього сервісу (автостоянок) виключно на земельних торгах, а також не дослідили питання правового режиму самочинного будівництва та його наслідків. Суд також вказав на те, що суди не з’ясували, чи надавалася земельна ділянка попереднім власникам гаражів для будівництва, і чи є ці гаражі самочинним будівництвом. Крім того, суди не дали належної оцінки доводам прокурора щодо невідповідності площі земельної ділянки площі розташованих на ній об’єктів нерухомості, а також щодо наявності на ділянці майна, що належить іншим фізичним особам. Суд касаційної інстанції підкреслив, що суди попередніх інстанцій не врахували усталені висновки щодо застосування норм, які регулюють правовий режим самочинного будівництва, його наслідки та його зв’язок з питаннями права власності на землю.
3. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №910/8269/24 від 03/09/2025
1. Предметом спору є стягнення заборгованості за договором про надання послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів, а також 3% річних та інфляційних втрат.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які задовольнили позовні вимоги, оскільки ДП “Гарантований покупець” неналежно виконувало свої зобов’язання за договором, а саме не в повному обсязі та з простроченням оплачувало вартість наданих послуг. Суд зазначив, що відкладальна обставина, на яку посилався відповідач (наявність у позивача боргу перед АТ «НАЕК «Енергоатом»), може бути застосована виключно у разі наявності у постачальника універсальних послуг заборгованості перед АТ «НАЕК «Енергоатом» за придбану за результатами проведення електронних аукціонів електричну енергію, наявність якої у спірних правовідносинах відповідач не довів. Також суд відхилив доводи відповідача про обставини непереборної сили, оскільки їх наявність не була доведена. Суд касаційної інстанції підкреслив, що нарахування інфляційних втрат та 3% річних є мірою відповідальності за прострочення грошового зобов’язання.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ДП «Гарантований покупець» без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №757/28952/24-к від 16/09/2025
1. Предметом спору є правомірність повернення апеляційної скарги особі, яка відбуває покарання у місцях позбавлення волі, у зв’язку з пропуском строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді.
2. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду, зазначивши, що апеляційний суд припустив істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. Суд апеляційної інстанції не з’ясував дату отримання засудженим копії ухвали слідчого судді, що є важливим для визначення початку відліку строку на апеляційне оскарження згідно з ч. 3 ст. 395 КПК України. ВС підкреслив, що для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення. ВС вказав, що апеляційний суд не встановив цю дату, що унеможливило правильне визначення, чи було пропущено строк на оскарження. ВС зазначив, що апеляційний суд повинен був встановити дату отримання засудженим копії ухвали, а вже потім приймати рішення про повернення скарги.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та призначив новий розгляд в апеляційній інстанції.
Справа №2-2830/10 від 18/09/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення судів попередніх інстанцій щодо стягнення з заявників витрат на професійну правничу допомогу, понесених приватним виконавцем у зв’язку з розглядом їхньої скарги на його дії.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що приватний виконавець має право на відшкодування витрат на правничу допомогу, оскільки такі витрати підтверджені документально. При цьому, суд врахував, що сума витрат, заявлена до відшкодування, значно перевищувала суму, зазначену в попередньому розрахунку, тому апеляційний суд правомірно зменшив розмір відшкодування. Верховний Суд відхилив доводи скаржників про відсутність доказів оплати правничої допомоги, зазначивши, що витрати підлягають розподілу незалежно від факту їхньої сплати. Також, ВС визнав безпідставними посилання на пропуск строку подання заяви про ухвалення додаткового рішення, оскільки строк було обчислено правильно з урахуванням вихідних днів. Суд касаційної інстанції підкреслив, що переоцінка доказів не входить до його повноважень.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №501/2332/21 від 17/09/2025
1. Предметом спору є усунення перешкод у праві власності на квартиру шляхом виселення відповідачів та стягнення плати за користування житлом.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення апеляційного суду щодо стягнення плати за користування житлом, вказавши на помилковість висновку про наявність договірних відносин між сторонами, оскільки відповідач не прийняв пропозицію позивача укласти договір оренди. Водночас, суд зазначив, що позивач має право на відшкодування коштів за користування його майном, але виключно на підставі безпідставного збагачення, а не договірних зобов’язань. Оскільки позивач не заявляв вимог про стягнення коштів на підставі безпідставного збагачення, суд касаційної інстанції залишив в силі рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову в частині стягнення плати за користування житлом, змінивши лише мотивувальну частину рішення. Суд касаційної інстанції підкреслив, що за відсутності договірних відносин, правові підстави для стягнення плати за користування житлом на підставі договору відсутні, але власник має право на захист своїх майнових прав іншими способами, передбаченими законом. Суд касаційної інстанції також наголосив на принципі диспозитивності цивільного процесу, згідно з яким суд розглядає справи в межах заявлених вимог.
3. Суд касаційної інстанції скасував постанову апеляційного суду в частині стягнення плати за користування квартирою та залишив в силі рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні цієї вимоги, змінивши мотивувальну частину.
Справа №761/3997/24 від 19/09/2025
1. Предметом спору є скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки позивачка самостійно написала заяви про звільнення за угодою сторін та про прийняття на роботу за строковим трудовим договором, і не довела, що укладення строкового трудового договору було здійснено під примусом. Суд також врахував, що перед закінченням строку дії трудового договору позивачка не вчинила жодних дій для укладення нового трудового договору, що суперечить її доводам про бажання продовжувати трудові відносини. Суд зазначив, що термін строкового трудового договору встановлюється за погодженням сторін, і кожна сторона має право вносити пропозиції щодо терміну. Також суд взяв до уваги, що позивачка не виявила бажання на продовження трудових відносин до закінчення строку дії договору. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, зазначивши, що вони правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, повно та всебічно дослідили докази і надали їм належну оцінку.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №346/6477/21 від 17/09/2025
1. Предметом спору є визнання недійсними договорів дарування нерухомого майна.
2. Верховний Суд ухвалив додаткове рішення, оскільки при попередньому розгляді касаційної скарги ОСОБА_3 не було вирішено питання про залишення в силі ухвали суду першої інстанції, хоча в мотивувальній частині постанови було висловлено згоду з висновками місцевого суду. Суд касаційної інстанції зазначив, що відповідно до ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції скасував судове рішення, яке відповідає закону, касаційний суд скасовує постанову апеляційного суду і залишає в силі рішення суду першої інстанції. Враховуючи, що Верховний Суд погодився з законністю ухвали суду першої інстанції, але не відобразив це в резолютивній частині попередньої постанови, виникла необхідність ухвалити додаткове рішення для виправлення цієї невідповідності. Суд також врахував, що заявниця просила залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.
3. Суд задовольнив заяву про ухвалення додаткового рішення та залишив в силі ухвалу суду першої інстанції.
Справа №127/34437/21 від 17/09/2025
1. Предметом спору є розірвання договору купівлі-продажу квартири, укладеного між сторонами, через нібито несплату покупцем повної вартості квартири.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які відмовили в задоволенні позову про розірвання договору купівлі-продажу, оскільки в самому договорі зазначено, що розрахунок між сторонами проведено в повному обсязі до його підписання, і сторони не мають взаємних претензій. Суд зазначив, що позивач обрав неефективний спосіб захисту, оскільки, якщо продавець вважає, що кошти за квартиру не були сплачені, належним способом захисту є вимога про стягнення цих коштів, а не розірвання договору, який вже частково виконаний (квартира передана покупцю). Суд також підкреслив, що обрання позивачем неналежного способу захисту є самостійною підставою для відмови в позові. Суд касаційної інстанції підкреслив, що не надано доказів, що покупець відмовлявся від прийняття об’єкта продажу та від оплати його вартості.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №344/6469/25 від 17/09/2025
1. Предметом спору є заява про видачу обмежувального припису стосовно особи, яка, за твердженням заявника, вчинила домашнє насильство.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення апеляційного суду, оскільки апеляційний суд формально підійшов до розгляду справи, не надав належної оцінки доказам, які свідчили про можливі випадки домашнього насильства, та не врахував ризики його повторення. Зокрема, апеляційний суд не врахував рапорти поліції про звернення заявниці щодо домашнього насильства, довідку про отримані нею тілесні ушкодження, а також не надав оцінку ризикам відповідно до Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Крім того, апеляційний суд безпідставно прийняв як доказ лист поліції, який не існував на момент ухвалення рішення судом першої інстанції, та не прийняв інші докази, подані заявницею до апеляційної скарги. Суд касаційної інстанції наголосив, що апеляційний суд повинен був всебічно оцінити всі обставини справи та мотивувати своє рішення щодо прийняття чи відхилення кожного доказу, а також врахувати висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах.
3. Суд касаційної інстанції скасував постанову апеляційного суду та передав справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №927/183/24 від 18/09/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним договору оренди, зобов’язання повернути майно, визнання дій незаконними та зобов’язання припинити вчинення дій.
2. Верховний Суд ухвалив закрити касаційне провадження частково, посилаючись на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, що свідчить про певні процесуальні порушення або недотримання вимог щодо подання касаційної скарги в цій частині. В іншій частині касаційну скаргу залишено без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін, що вказує на те, що суд касаційної інстанції погодився з висновками суду апеляційної інстанції щодо суті спору. Суд касаційної інстанції, ймовірно, не знайшов підстав для скасування рішення апеляційного суду, підтвердивши законність та обґрунтованість попереднього рішення. Можливо, касаційна скарга не містила належних аргументів або доказів, які б могли вплинути на рішення суду. Також, суд міг врахувати інтереси держави в особі Чернігівської обласної ради, що були представлені прокуратурою.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін, частково закривши касаційне провадження.
Справа №925/1299/24 від 19/09/2025
1. Предметом спору є стягнення витрат на професійну правничу допомогу, понесених ОСББ “Героїв Дніпра 69” у зв’язку з касаційним переглядом справи.
2. Верховний Суд, розглядаючи заяву ОСББ про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат, керувався принципом відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене рішення. Суд врахував надані ОСББ докази понесених витрат на професійну правничу допомогу, а саме договір з адвокатом, квитанцію про оплату та акт приймання-передачі послуг. Водночас, суд взяв до уваги клопотання позивача про зменшення витрат, оцінив співмірність витрат зі складністю справи, обсягом наданих послуг та часом, витраченим адвокатом. Суд також врахував сталість правової позиції ОСББ протягом розгляду справи в різних інстанціях та той факт, що адвокат вже була обізнана з усіма деталями справи. З огляду на це, суд дійшов висновку, що підготовка справи до касаційного розгляду не вимагала значного обсягу юридичної роботи. Суд також зазначив, що ознайомлення з касаційною скаргою та аналіз судової практики є складовими підготовки відзиву на касаційну скаргу.
3. Суд частково задовольнив заяву ОСББ та ухвалив стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСББ “Героїв Дніпра 69” 3 000 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції.
Справа №500/621/23 від 18/09/2025
1. Предметом спору є оскарження ухвали апеляційного суду про повернення апеляційної скарги у справі щодо встановлення судового контролю за виконанням рішення суду про виплату недоотриманих доплат до пенсії померлого чоловіка.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд помилково повернув апеляційну скаргу, вимагаючи сплату судового збору, оскільки особа, яка звертається до суду із заявою про встановлення судового контролю за виконанням рішення, не повинна сплачувати судовий збір за оскарження ухвали, постановленої за результатами розгляду такої заяви. Суд зазначив, що вимога сплати збору в такому випадку суперечить конституційному праву на судовий захист та обов’язковості виконання судових рішень. Суд врахував практику Конституційного Суду України щодо забезпечення виконання судових рішень та необхідності дієвого механізму судового контролю. Суд також послався на попереднє рішення Верховного Суду у справі №140/8660/20, де було визнано неконституційним стягнення судового збору за апеляційні скарги на ухвали з питань судового контролю. Суд наголосив, що Пленум Верховного Суду вже звернувся до Конституційного Суду України з поданням щодо конституційності відповідних положень Закону України «Про судовий збір».
3. Суд скасував ухвалу апеляційного суду та направив справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Справа №120/9932/23 від 18/09/2025
1. Предметом спору є оскарження дій відповідача щодо зменшення розміру надбавки за особливості проходження служби та премії у довідці про розмір грошового забезпечення позивача, яка була підготовлена для перерахунку пенсії.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що суди попередніх інстанцій при вирішенні спору не оцінили аргументи позивача щодо застосування телеграми Міністра оборони України від 04.03.2022 №248/1210, яка, на думку позивача, передбачає інший розмір премії, ніж той, що був врахований судами на підставі попередніх телеграм та висновків у зразковій справі. Суд зазначив, що застосування висновків, викладених у рішенні у зразковій справі, можливе лише за умови повної відповідності спірних правовідносин ознакам типової справи, а наявність у цій справі доказів, які не були предметом дослідження у зразковій справі, свідчить про її відмінність. Також суд вказав, що суди попередніх інстанцій не виконали вимоги КАС України щодо всебічного, повного та об’єктивного розгляду справи, зокрема, не надали належної оцінки доводам позивача та не дослідили всі наявні докази. Враховуючи, що до повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, суд дійшов висновку про необхідність скасування рішень судів попередніх інстанцій та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
3. Верховний Суд скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій і направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №915/1439/24 від 11/09/2025
1. Предметом спору було оскарження рішення Антимонопольного комітету України (АМКУ) про накладення штрафу на підприємство за неподання інформації на вимогу у встановлений строк.
2. Суд касаційної інстанції залишив рішення попередніх судів без змін, підтримавши позицію АМКУ. Суд зазначив, що підприємство не надало доказів, які б спростовували факт отримання вимоги АМКУ у визначений строк. Суд також вказав, що відмова у задоволенні клопотання про призначення почеркознавчої експертизи була обґрунтованою, оскільки висновок експерта не міг би підтвердити факт отримання вимоги в інший день, ніж той, що зазначений у матеріалах справи. Суд підкреслив, що призначення експертизи є правом, а не обов’язком суду, і вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи. Суд також врахував, що безпідставне призначення експертизи може призвести до затягування розгляду справи.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №990/415/24 від 18/09/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення Вищої ради правосуддя (ВРП) про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя.
2. Суд задовольнив позов, оскільки рішення ВРП про відсторонення судді ґрунтувалося на попередньому рішенні ВРП про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, яке було скасовано Великою Палатою Верховного Суду. Велика Палата, скасовуючи рішення ВРП про притягнення до відповідальності, виходила з того, що для дисциплінарної відповідальності судді необхідний умисел або груба недбалість, чого не було встановлено у діях судді. Оскільки рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності було скасовано, то і рішення про відсторонення втратило правову підставу. Суд наголосив, що відсутність чинного рішення про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності виключає можливість застосування дисциплінарного стягнення у вигляді тимчасового відсторонення від здійснення правосуддя. Суд також зазначив, що ВРП не може давати власну оцінку процесуальному рішенню судді, оскільки це виходить за межі її повноважень.
3. Суд визнав протиправним та скасував рішення Вищої ради правосуддя про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя.
Справа №340/4394/24 від 18/09/2025
1. Предметом спору є оскарження податкового повідомлення-рішення про нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, щодо комплексу будівель, який, на думку позивача, використовується у сільськогосподарській діяльності та, відповідно, не підлягає оподаткуванню.
2. Суд першої інстанції задовольнив позов, виходячи з того, що нежитлові приміщення використовуються позивачем для сільськогосподарської діяльності, а саме вирощування свиней, переробки та зберігання кормів, що дає право на пільгу, передбачену Податковим кодексом України. Апеляційний суд скасував це рішення, зазначивши, що позивач не надав доказів віднесення комплексу будівель до класу “Будівлі сільськогосподарського призначення”. Верховний Суд, скасовуючи рішення апеляційного суду, наголосив, що ключовим є факт функціонального використання будівель у сільськогосподарській діяльності, а не лише формальне віднесення до певного класу будівель. Суд також зазначив, що відповідач не довів, що будівлі не використовуються у сільськогосподарських цілях, а позивач не є сільськогосподарським товаровиробником. Верховний Суд підкреслив, що встановлення податкових пільг має на меті стимулювання та зменшення податкового навантаження на платників податків, які використовують нерухомість для сільськогосподарського призначення. Суд врахував, що позивач зареєстрований як ФОП з видом діяльності “розведення свиней” та уклав договір про спільну діяльність у сфері сільськогосподарського виробництва.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції, визнавши податкове повідомлення-рішення протиправним.
Справа №380/10780/24 від 18/09/2025
1. Предметом спору є оскарження ухвали апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження за скаргою військової частини на рішення суду першої інстанції щодо стягнення середнього заробітку та компенсації за затримку виплати грошового забезпечення військовослужбовцю.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду, зазначивши, що військова частина пропустила строк на апеляційне оскарження, і причини пропуску не є поважними. Суд наголосив, що відсутність коштів у державного органу не є поважною причиною для пропуску процесуального строку, оскільки кошти на судовий збір мають бути передбачені в кошторисі. Також, суд вказав, що повторне подання апеляційної скарги після її повернення не дає права на поновлення строку, якщо пропущено значний термін і не надано переконливих доказів об’єктивних перешкод. Суд підкреслив важливість дотримання процесуальних строків для забезпечення юридичної визначеності та обов’язку учасників справи добросовісно користуватися своїми процесуальними правами. Крім того, суд зауважив, що положення Конвенції з прав людини та основоположних свобод спрямовані на захист прав та інтересів фізичних і юридичних осіб від протиправних дій з боку держави, а тому не поширюються на державні органи влади, що саме і діють від імені держави і чий статус є превальованим у правовідносинах із іншими особами.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу військової частини без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №520/29352/24 від 18/09/2025
1. Предметом спору є оскарження фізичною особою рішень селищної ради, прийнятих на сесії, щодо різних питань місцевого значення.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що суди попередніх інстанцій помилково повернули позовну заяву позивачу, посилаючись на порушення правил об’єднання позовних вимог. Верховний Суд підкреслив, що суди не врахували положення статті 172 КАС України, яка передбачає можливість роз’єднання позовних вимог, якщо їх об’єднання ускладнює виконання завдань адміністративного судочинства. Суд також зазначив, що суди попередніх інстанцій не встановили, що в позовній заяві об’єднані вимоги, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства або щодо яких визначена виключна підсудність різним судам. Натомість, суди мали розглянути можливість роз’єднання вимог для забезпечення ефективного захисту прав позивача.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій і направив справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Справа №128/1048/24 від 18/09/2025
1. Предметом спору є встановлення факту постійного проживання заявниці на території України станом на 24 серпня 1991 року для отримання паспорта громадянина України.
2. Суд відмовив у задоволенні заяви, оскільки заявниця не надала належних і допустимих доказів, які б підтверджували її постійне проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року; надані докази, такі як довідка з місця проживання, були критично оцінені через відсутність першоджерела інформації та посилань на архівні дані. Суд також зазначив, що показання свідків мають бути підтверджені іншими, зокрема документальними, доказами, яких заявниця не надала. Суд врахував, що заявниця не зверталася за отриманням паспорта громадянина України з моменту паспортизації та не надала доказів щодо джерел її існування протягом тривалого часу. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, зазначивши, що вони узгоджуються зі сталою практикою Верховного Суду та що суди надали належну оцінку поданим доказам у їх сукупності.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №2-1243/12 від 18/09/2025
1. Предметом спору є стягнення заборгованості за кредитним договором з позичальника та поручителя в солідарному порядку.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення апеляційного суду, який частково задовольнив позов банку, стягнувши з поручителя суму заборгованості за кредитом, нараховану до моменту пред’явлення вимоги про дострокове повернення кредиту. Суд виходив з того, що позичальник порушив умови кредитного договору, що призвело до виникнення заборгованості, а поручитель зобов’язався відповідати за виконання зобов’язань позичальником в повному обсязі. Доводи касаційної скарги про неврахування певних висновків Верховного Суду та про відмову в призначенні почеркознавчої експертизи були відхилені, оскільки відповідач не надав доказів, які б спростовували розмір заборгованості, а провадження в суді першої інстанції відбувалося за її участі. Суд касаційної інстанції підкреслив, що переоцінка доказів не входить до його повноважень.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №939/1106/23 від 17/09/2025
1. Предметом спору є зобов’язання ГУ Держгеокадастру внести зміни до Державного земельного кадастру щодо конфігурації земельних ділянок.
2. Верховний Суд скасував рішення апеляційного суду, оскільки відповідач ОСОБА_2 не була належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання в апеляційній інстанції, що є порушенням її права на участь у розгляді справи та надання пояснень. Суд касаційної інстанції наголосив, що належним доказом вручення судової повістки, надісланої поштою, є повідомлення про вручення рекомендованого листа, якого в матеріалах справи не було. Також, суд врахував, що повістки надсилалися за адресою, яка не є офіційним місцем проживання та реєстрації відповідача. Верховний Суд підкреслив важливість забезпечення принципу змагальності та рівності сторін у судовому процесі, що передбачає надання кожній стороні можливості представляти свою позицію та бути поінформованою про хід розгляду справи. Неналежне повідомлення відповідача про розгляд справи в апеляційній інстанції позбавило її можливості захистити свої права та інтереси.
3. Суд скасував постанову Київського апеляційного суду та передав справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №342/290/19 від 18/09/2025
1. Предметом спору є оскарження розрахунку індексації аліментів, здійсненого державним виконавцем.
2. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, погодившись з рішенням апеляційного суду. Суд зазначив, що індексація аліментів, присуджених у твердій грошовій сумі, проводиться у випадку, коли індекс споживчих цін перевищує встановлений поріг індексації. Оскільки розмір аліментів було змінено рішенням суду від 12 червня 2019 року, індексація повинна проводитися з моменту набрання цим рішенням законної сили, а саме з 15 липня 2019 року, а не з жовтня 2015 року, як наполягала заявниця. Суд також врахував, що кінцевий термін розрахунку обмежений груднем 2022 року, оскільки саме цю дату заявниця вказала у своїй скарзі. Також суд касаційної інстанції зазначив, що перевищення індексу споживчих цін порогу індексації мало місце лише протягом трьох місяців (березень, квітень, червень 2022 року), що відповідає розрахунку державного виконавця.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін.
Справа №375/32/23 від 17/09/2025
1. Предметом спору є усунення перешкод у розпорядженні та користуванні земельною ділянкою лісового фонду, яку прокуратура вважає незаконно переданою у приватну власність для індивідуального садівництва.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення апеляційного суду, вказавши, що апеляційний суд порушив принцип диспозитивності цивільного процесу, вийшовши за межі позовних вимог, заявлених прокурором. Прокурор просив усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою (негаторний позов), а апеляційний суд за власною ініціативою вирішив витребувати земельну ділянку з чужого незаконного володіння (віндикаційний позов), що є іншим способом захисту. Суд касаційної інстанції підкреслив, що обрання неналежного способу захисту є самостійною підставою для відмови в позові. Суд касаційної інстанції зазначив, що суд не може самостійно змінювати предмет та підстави позову, оскільки це порушує принцип диспозитивності цивільного процесу, а оцінка доводам позивача щодо порушення його права (інтересу) (вирішення спору по суті) має надаватися лише за належною вимогою. Суд касаційної інстанції вказав, що для повернення власникові земельних ділянок лісогосподарського призначення ефективним є позов про їх витребування з чужого незаконного володіння на підставі статей 387, 388 ЦК України.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та змінив рішення суду першої інстанції, залишивши в силі відмову в задоволенні позову прокурора, але з іншою мотивацією.
Справа №563/1708/23 від 17/09/2025
1. Предмет спору – відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП через незадовільний стан дороги.
2. Суд касаційної інстанції зазначив, що для виникнення зобов’язання з відшкодування моральної шкоди необхідна наявність самої моральної шкоди, протиправність поведінки заподіювача, причинно-наслідковий зв’язок між цією поведінкою та шкодою, а також вина заподіювача. У цій справі позивач стверджував, що моральна шкода була завдана внаслідок пошкодження його автомобіля через неналежний стан дороги, проте не надав жодних доказів самого факту пошкодження транспортного засобу. Апеляційний суд, відмовляючи у задоволенні позову, помилково зосередився на відсутності доказів вини відповідача та причинно-наслідкового зв’язку, не врахувавши, що першочергово необхідно довести сам факт завдання шкоди (пошкодження майна). Суд касаційної інстанції наголосив, що саме недоведеність факту пошкодження автомобіля є підставою для відмови у позові про відшкодування моральної шкоди.
3. Суд касаційної інстанції частково задовольнив касаційну скаргу, змінивши мотивувальну частину постанови апеляційного суду, але залишив без змін рішення про відмову у задоволенні позову.
Справа №914/2940/24 від 18/09/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення Антимонопольного комітету України фізичною особою-підприємцем.
2. Верховний Суд закрив касаційне провадження частково, пославшись на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, що свідчить про те, що в цій частині касаційна скарга була подана з підстав, які не передбачені законом для перегляду в касаційному порядку. В іншій частині касаційну скаргу залишено без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін, що вказує на те, що суд касаційної інстанції не знайшов підстав для скасування рішення апеляційного суду. Це може означати, що апеляційний суд правильно застосував норми матеріального та процесуального права, або ж доводи касаційної скарги були недостатньо обґрунтованими. Відсутність позиції позивача в судовому засіданні також могла вплинути на рішення суду. Суд касаційної інстанції, залишаючи без змін рішення апеляційного суду, погодився з висновками попередньої інстанції щодо відсутності підстав для визнання недійсним рішення Антимонопольного комітету України.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №910/13384/24 від 18/09/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення Антимонопольного комітету України Національною поліцією України.
2. У рішенні не наведено аргументи суду, тому я не можу їх проаналізувати. Зазвичай, суд касаційної інстанції перевіряє законність та обґрунтованість рішень судів першої та апеляційної інстанцій, виходячи з норм матеріального та процесуального права. Суд міг погодитися з висновками попередніх судів щодо неправомірності рішення АМКУ, можливо, через порушення процедури прийняття рішення, невідповідність фактичним обставинам справи або неправильне застосування законодавства про захист економічної конкуренції. Також, суд міг взяти до уваги аргументи НПУ щодо відсутності порушень конкуренційного законодавства. Без повного тексту рішення важко сказати, які саме аргументи переважили.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу Антимонопольного комітету України без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №904/6706/23 від 18/09/2025
Предмет спору – відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, понесених АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» у зв’язку з розглядом справи в суді касаційної інстанції.
Суд зазначив, що сторона, яка вимагає відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, повинна довести їх обґрунтованість, реальність та пропорційність предмету спору. Суд враховує, чи були фактично понесені витрати, чи є їх розмір розумним та виправданим з огляду на складність справи, обсяг наданих послуг, ціну позову та фінансовий стан сторін. Також, суд бере до уваги, що розмір гонорару визначається за погодженням між адвокатом і клієнтом, але суд може втрутитися, якщо витрати не відповідають фактично наданим послугам. У даній справі, хоча АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» і надало докази понесених витрат, суд, враховуючи попередню участь адвоката у справі та незмінність правової позиції, вважав заявлену суму надмірною.
Суд частково задовольнив заяву АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» та стягнув з ТОВ «Об`єднання Новомиколаївський кар`єр» 8 000 грн витрат на професійну правничу допомогу, відмовивши у задоволенні решти суми.
Справа №908/2269/24 від 09/09/2025
1. Предметом спору є скасування рішення про державну реєстрацію з припиненням права користування земельною ділянкою, скасування державної реєстрації земельної ділянки та зобов’язання вчинити дії щодо відновлення даних про земельну ділянку позивача в Державному земельному кадастрі.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновком апеляційного суду про те, що позивач обрав неефективний спосіб захисту, оскільки вимога про скасування державної реєстрації права оренди без одночасного оскарження договору оренди, на підставі якого це право виникло, не призведе до реального відновлення прав позивача. Крім того, суд зазначив, що позивач не залучив до участі у справі ТОВ “Кайрос Агроінвест”, яке є орендарем спірної земельної ділянки, що також свідчить про неналежний спосіб захисту. Суд касаційної інстанції підкреслив, що обрання неефективного способу захисту є самостійною підставою для відмови в позові, незалежно від інших обставин справи. Суд також зазначив, що висновки апеляційного суду щодо встановлення фактичних обставин і належності доказів, поданих позивачем, не вплинули на правильність рішення про відмову в позові, оскільки основною підставою для відмови було обрання неефективного способу захисту. Суд касаційної інстанції відхилив доводи касаційної скарги про неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду, оскільки обрання позивачем неефективного способу захисту виключає необхідність надання оцінки іншим доводам скаржника.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №914/163/24 від 09/09/2025
1. Предмет спору – зобов’язання Управління комунальної власності укласти з фізичною особою договір купівлі-продажу нежитлових приміщень, які перебували в оренді.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки процедура приватизації не була завершена до набрання чинності новим Законом “Про приватизацію державного і комунального майна”, а винятки, передбачені перехідними положеннями цього Закону, не застосовуються. Суд зазначив, що позивач не довів здійснення невід’ємних поліпшень орендованого майна, а висновок про вартість майна втратив чинність. Крім того, суд вказав, що рішення про завершення підготовки об’єкта до приватизації не означає зобов’язання укласти договір купівлі-продажу. Проте, Верховний Суд не погодився з такими висновками, вказавши на те, що суди попередніх інстанцій не дослідили всі обставини, зокрема, чи були вчинені всі необхідні дії для приватизації, і чи не було затримки в укладенні договору з вини відповідача. Також, суди не надали оцінку доводам позивача щодо наявності у нього легітимних очікувань на завершення процедури приватизації.
3. Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій і передав справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №306/123/22 від 17/09/2025
1. Предметом спору є усунення перешкод у користуванні житловим будинком шляхом виселення колишніх членів сім’ї власника.
2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення апеляційного суду та залишаючи в силі рішення суду першої інстанції, виходив з того, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, а саме тривалість проживання відповідачів у спірному житлі, їх вселення у будинок як членів сім’ї, відсутність доказів створення перешкод у користуванні житлом. Суд першої інстанції перевірив доводи позивача про позбавлення права користування житловим приміщенням відповідачів на предмет пропорційності переслідуваній легітимній меті у світлі статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Суд касаційної інстанції наголосив на необхідності дотримання справедливого балансу між інтересами власника та правами колишніх членів сім’ї, враховуючи тривалість їх проживання у спірному житлі. Суд касаційної інстанції також зазначив, що неможливість для власника користуватися житлом через його зайняття іншими особами не означає втрату власником права володіння нерухомістю. Суд касаційної інстанції підкреслив, що кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
3. Суд касаційної інстанції скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову про виселення.
Справа №761/27324/23 від 17/09/2025
1. Предметом спору є витребування квартири з чужого незаконного володіння, визнання права власності та скасування рішення про державну реєстрацію права власності.
2. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій, оскільки вони порушили правила юрисдикції, розглянувши справу, яка підлягає розгляду в господарському суді. Суд зазначив, що спір виник у зв’язку з виконанням кредитного договору між юридичними особами, а також стосується майна, яке є забезпеченням виконання зобов’язань за цим договором. Хоча однією зі сторін спору є фізична особа, вирішальним фактором є те, що основний договір (кредитний) укладений між юридичними особами. Суд підкреслив, що справи щодо правочинів, укладених на забезпечення виконання основного зобов’язання між юридичними особами, належать до юрисдикції господарського суду, оскільки такі правочини є похідними від кредитних правовідносин господарюючих суб’єктів. Верховний Суд також відмовив у передачі справи на розгляд Великої Палати, оскільки вже існує усталена практика щодо юрисдикції в подібних справах.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та закрив провадження у справі, роз’яснивши позивачу право звернутися до господарського суду.
Справа №120/18623/23 від 18/09/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності військової частини щодо невиплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження, оскільки військова частина пропустила строк на апеляційне оскарження, а причини пропуску не були визнані поважними. Суд зазначив, що відсутність бюджетного фінансування не є об’єктивною та непереборною обставиною, яка б унеможливлювала своєчасну сплату судового збору. Також, суд врахував, що військова частина звернулася з повторною апеляційною скаргою лише через чотири місяці після повернення першої скарги, що свідчить про зволікання. Суд підкреслив, що державні органи мають діяти вчасно та не зловживати процесуальними правами, а дотримання внутрішніх процедур виділення коштів не є поважною причиною для пропуску строку. Суд також послався на практику Великої Палати Верховного Суду, яка вказує на те, що відсутність бюджетного фінансування не звільняє від обов’язку своєчасної сплати судового збору.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №120/14870/23 від 17/09/2025
1. Предметом спору є правомірність вимоги сплати судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції, винесену за результатами розгляду заяви про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо виконання судового рішення.
2. Суд касаційної інстанції скасував ухвалу апеляційного суду, мотивуючи це тим, що вимога сплати судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу, винесену в порядку судового контролю за виконанням рішення (ст. 383 КАС України), суперечить Конституції України та обмежує право на доступ до суду. Суд зазначив, що особа, яка вже сплатила судовий збір за розгляд справи та отримала позитивне рішення, не повинна повторно сплачувати збір за оскарження дій, пов’язаних з виконанням цього рішення. Суд послався на рішення Конституційного Суду України, який визнав, що стягнення судового збору за оскарження рішень, пов’язаних з виконанням судового рішення, є необґрунтованим втручанням у право на доступ до суду. Суд також зазначив, що аналогічна правова позиція вже висловлена Верховним Судом в інших справах. Суд вказав, що звернувся до Конституційного Суду України з поданням щодо конституційності окремих положень Закону України “Про судовий збір”.
3. Суд задовольнив касаційну скаргу, скасував ухвалу апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №336/941/19 від 16/09/2025
1. Предметом спору є оскарження виправдувального вироку щодо директора та головного інженера підприємства, яких обвинувачували у заволодінні коштами шляхом зловживання службовим становищем та службовому підробленні при виконанні будівельних робіт.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які визнали недопустимим доказом висновок судової будівельно-технічної експертизи, оскільки не було достовірно встановлено, що експерт оглянув саме ту частину покрівлі, яку ремонтувало підприємство обвинувачених, а не інше підприємство. Суд також зазначив, що висновок експертизи не містив детального опису отриманих матеріалів та проведених досліджень, що не дозволяє зробити однозначний висновок про винуватість обвинувачених поза розумним сумнівом. Суд касаційної інстанції підкреслив, що сторона обвинувачення не надала інших належних та допустимих доказів, які б підтверджували вчинення обвинуваченими інкримінованих їм кримінальних правопорушень. Суд наголосив, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачитися на її користь. Суд також відхилив доводи прокурора щодо порушень місцевим судом вимог КПК під час переходу до стадії судових дебатів, оскільки апеляційний суд належним чином їх розглянув і визнав необґрунтованими.
3. Верховний Суд залишив без змін вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду, а касаційну скаргу прокурора – без задоволення.
Справа №450/543/23 від 10/09/2025
1. Предметом спору є скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності на виробничо-складські будівлі, оскільки прокуратура вважає, що реєстрація була здійснена з порушеннями.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки прокурор обрав неналежний спосіб захисту, а саме скасування рішення державного реєстратора, що не призведе до відновлення порушеного права. Суд зазначив, що у випадку самочинного будівництва належним способом захисту є позов про знесення самочинного будівництва, який має подавати уповноважений орган державного архітектурно-будівельного контролю. Суд також врахував, що наявність реєстрації права власності на об’єкт нерухомого майна не створює перешкоди для знесення самочинного будівництва. Судді послались на статтю 376 ЦК України, яка визначає способи легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на нього. Суд не оцінював доводи прокурора щодо суті спору, оскільки вимога була заявлена неналежним чином.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №523/10192/23 від 10/09/2025
1. Предметом спору є клопотання про визнання в Україні рішення іноземного суду, яким батькові було передано виключне право визначення місця проживання дітей.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій, оскільки суди не з’ясували, чи було матір належним чином повідомлено про розгляд справи іноземним судом, а також не дослідили відповідні докази з урахуванням її заперечень. Суди попередніх інстанцій не врахували, що за наявності заперечення сторони, яка була позбавлена можливості взяти участь у судовому процесі через неналежне повідомлення, суд повинен відмовити у задоволенні клопотання про визнання рішення іноземного суду. Суд касаційної інстанції підкреслив, що “повідомлення про процес” має розумітися як сповіщення судом сторін про місце та час розгляду справи, що забезпечує сторонам “право на суд”. Суд також зазначив, що суди не встановили підстав для незастосування пункту 2 частини другої статті 468 ЦПК України, який передбачає відмову у визнанні рішення іноземного суду, якщо сторона не була належним чином повідомлена про розгляд справи. Суд касаційної інстанції вказав, що суди не дослідили докази, надані матір’ю, про її перебування в Україні на момент ухвалення рішення іноземним судом.
3. Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №560/11444/24 від 18/09/2025
1. Предметом спору є правомірність дій Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо обчислення пенсії ОСОБА_1 із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2014-2016 роки, а не за 2019-2021 роки.
2. Суд касаційної інстанції, розглядаючи справу, зосередився на питанні дотримання позивачем строків звернення до адміністративного суду. Суд підкреслив, що особа повинна звертатися до суду протягом шести місяців з дня, коли дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав. Суд зазначив, що пенсія є щомісячним платежем, і особа, яка її отримує, має можливість дізнатися про її розмір та складові. Суд також врахував, що позивач звернувся до суду із заявою про перерахунок пенсії лише через значний проміжок часу після її призначення, що свідчить про пропуск строку звернення до суду. **** Суд відступив від попередніх висновків щодо застосування строків звернення до суду у соціальних спорах, наголосивши на необхідності активних дій особи для захисту своїх прав.
3. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу, скасував рішення судів попередніх інстанцій в частині позовних вимог щодо перерахунку та виплати пенсії за період, що вийшов за межі шестимісячного строку до звернення до суду, та залишив ці вимоги без розгляду.
Справа №520/38042/23 від 17/09/2025
1. Предметом спору є оскарження податкового повідомлення-рішення, винесеного Головним управлінням ДПС у Харківській області щодо Комунального підприємства «Харківське ремонтно-будівельне підприємство».
2. На жаль, з наданої частини постанови неможливо встановити основні аргументи суду. У вступній та резолютивній частинах рішення відсутні мотиви, якими керувався Верховний Суд при скасуванні рішень судів попередніх інстанцій та направленні справи на новий розгляд. Для аналізу аргументів суду необхідний повний текст постанови, де викладено обґрунтування прийнятого рішення. Без повного тексту неможливо зрозуміти, які саме порушення були допущені судами попередніх інстанцій або які обставини не були враховані при розгляді справи.
3. Верховний Суд задовольнив касаційну скаргу частково, скасував рішення судів попередніх інстанцій та передав справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №2-4915/12 від 17/09/2025
1. Предметом спору є визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення апеляційного суду, яким було відмовлено в задоволенні позову про визнання права власності на спадкове майно. Апеляційний суд обґрунтував своє рішення тим, що у померлого спадкодавця є дочка, яка на момент смерті була неповнолітньою і автоматично вважається такою, що прийняла спадщину, оскільки не відмовилася від неї. Відповідно до цивільного процесуального кодексу, належним відповідачем у такій справі є спадкоємець, який прийняв спадщину. Оскільки дочка померлого не була залучена до участі у справі як відповідач, апеляційний суд дійшов висновку, що позов було пред’явлено до неналежного відповідача, що є підставою для відмови в його задоволенні. Верховний Суд погодився з цими висновками, зазначивши, що визначення відповідачів є правом позивача, але встановлення належності відповідачів є обов’язком суду.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін, а касаційне провадження за скаргою третьої особи закрив.
Справа №752/12873/22 від 18/09/2025
1. Предметом спору є вимога ОСОБА_1 про розірвання кредитного договору з АТ «Сенс Банк».
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки чинне законодавство не передбачає можливості одностороннього розірвання кредитного договору позичальником за наявності непогашеної заборгованості. Суд зазначив, що договір є обов’язковим для виконання сторонами, і його розірвання можливе лише за згодою сторін, рішенням суду або у випадках, передбачених договором або законом. Суд встановив, що позивач має кредитну заборгованість, а умовами договору не передбачено можливості його розірвання в односторонньому порядку. Посилання позивача на безумовне право розірвання договору банківського рахунку є безпідставними, оскільки між сторонами виникли саме кредитні правовідносини. Суд також відхилив доводи касаційної скарги щодо неврахування клопотання про призначення експертизи, оскільки незгода з розміром заборгованості не є предметом розгляду цієї справи.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №333/4165/23 від 18/09/2025
1. Предметом спору є відшкодування моральної та майнової шкоди, завданої незаконним притягненням особи до кримінальної відповідальності.
2. Суд касаційної інстанції підтвердив право позивача на відшкодування моральної шкоди на підставі статті 56 Конституції України та Закону України “Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду”, оскільки позивач незаконно перебував під слідством та судом протягом тривалого часу. Суд також врахував положення статті 23 ЦК України щодо відшкодування моральної шкоди, зокрема, душевні страждання, яких зазнала фізична особа у зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї. Щодо відшкодування майнової шкоди, суд касаційної інстанції погодився з апеляційним судом, що витрати на правову допомогу підлягають відшкодуванню на підставі пункту 4 статті 3 вищезазначеного Закону, оскільки позивач надав належні докази понесення таких витрат. Суд касаційної інстанції зазначив, що розмір відшкодування моральної шкоди визначається судом з урахуванням конкретних обставин справи, вимог розумності та справедливості, а також виходячи з мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом, як це передбачено частиною третьою статті 13 Закону.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №639/2319/24 від 10/09/2025
1. Предметом спору є позов батька про позбавлення матері батьківських прав щодо їхньої спільної дитини та стягнення аліментів.
2. Суд відмовив у позбавленні матері батьківських прав, мотивуючи це тим, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який застосовується лише у виняткових випадках, коли змінити поведінку батьків неможливо, і лише за наявності їхньої вини. Суд зазначив, що сам факт проживання матері окремо від дитини, невідвідування нею дитячого садка та поліклініки не є достатньою підставою для позбавлення її батьківських прав. Суд також врахував, що мати заперечує проти позбавлення її батьківських прав та надала докази, що підтверджують її спілкування з дитиною до виїзду за кордон. Суд визнав висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення матері батьківських прав необґрунтованим, оскільки він не містив об’єктивних відомостей про її неналежне виконання батьківських обов’язків. Водночас, суд попередив матір про необхідність змінити ставлення до виконання батьківських обов’язків та налагодити контакт з сином.
3. Суд залишив касаційну скаргу батька без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови у позбавленні матері батьківських прав – без змін.
Справа №824/20/25 від 18/09/2025
1. Предметом спору є заява Приватного підприємства «Сосницькі аграрні інвестиції» про визнання та надання дозволу на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду про стягнення з компанії TRANS TRADE RK SA заборгованості за поставлений товар, пені та 3% річних.
2. Верховний Суд залишив без змін ухвалу Київського апеляційного суду, тим самим відмовивши у задоволенні апеляційної скарги Приватного підприємства «Сосницькі аграрні інвестиції». Мотиви такого рішення не наведені у вступній та резолютивній частинах постанови, оскільки судді вирішили оголосити лише ці частини, відклавши складання повного тексту рішення на більш пізній термін. Таким чином, неможливо встановити, які саме аргументи переважили при прийнятті рішення, чи були враховані доводи заявника щодо необхідності визнання та виконання рішення міжнародного арбітражу, та чи були у суду застереження щодо відповідності цього рішення публічному порядку України. Для повного розуміння позиції суду необхідно дочекатися повного тексту постанови.
3. Суд постановив залишити апеляційну скаргу Приватного підприємства «Сосницькі аграрні інвестиції» без задоволення, а ухвалу Київського апеляційного суду – без змін.
Справа №361/1889/19 від 18/09/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, укладеного на підставі звернення стягнення за іпотекою, та відновлення права власності на цю квартиру.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що договір купівлі-продажу квартири є недійсним, оскільки він був укладений на підставі договору про відступлення права вимоги, який пізніше був визнаний недійсним у судовому порядку, а отже ТОВ «КК «Гарант» не мало права вчиняти звернення стягнення на предмет іпотеки. Суд також підтримав висновок про те, що кредитний договір, на забезпечення якого було укладено іпотечний договір, мав споживчий характер, оскільки кошти надавалися для придбання квартири, хоч і через механізм купівлі-продажу цінних паперів. Верховний Суд зазначив, що доводи касаційної скарги щодо дійсності договору про відступлення прав за іпотечним договором не заслуговують на увагу, оскільки договір про відступлення права вимоги був визнаний недійсним з моменту його укладення. Також, суд відхилив аргументи щодо неправильного визначення розміру судових витрат, оскільки відмова у задоволенні частини позовних вимог була викликана зміною законодавства, а основна вимога про захист права власності була задоволена.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №638/8782/20 від 03/09/2025
1. Предметом спору є визнання недійсними рішень та правочинів щодо нерухомого майна, виділення частки в натурі, витребування майна з чужого незаконного володіння та стягнення завданої шкоди, пов’язані з майном, яке позивачка вважає спільною сумісною власністю подружжя.
2. Верховний Суд зазначив, що суди першої та апеляційної інстанцій помилково розглянули справу в частині корпоративних спорів у порядку цивільного судочинства, оскільки спори щодо правочинів, які стосуються часток у статутному капіталі юридичної особи, мають розглядатися господарським судом. Суд також вказав, що вимога про припинення права спільної сумісної власності та виділення частки в натурі є неефективним способом захисту в даному випадку, оскільки більш ефективним є поділ майна подружжя шляхом виплати вартості частки у статутному капіталі юридичної особи. Суд також зазначив, що обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові. Крім того, Верховний Суд вказав на необхідність перевірки судами наявності підстав для стягнення компенсації з колишнього чоловіка позивачки, оскільки суди не звернули увагу на те, що справа щодо поділу спільного майна подружжя між ними не була вирішена по суті.
3. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу, скасував рішення судів попередніх інстанцій у частині позовних вимог про визнання недійсними рішень та правочинів з закриттям провадження у справі, змінив рішення в частині інших вимог, виклавши їх мотивувальні частини в новій редакції, та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції в частині позовних вимог про стягнення компенсації з колишнього чоловіка.
Справа №910/13855/24 від 16/09/2025
1. Предметом спору є стягнення з відповідача суми попередньої оплати (авансу) за договором про виконання проєктних робіт, а також інфляційних втрат і 3% річних.
2. Суд касаційної інстанції не погодився з висновками судів попередніх інстанцій, які відмовили в задоволенні позову, мотивуючи це тим, що позивач не дотримався порядку розірвання договору, оскільки не повідомив відповідача про розірвання за 14 календарних днів, як це передбачено договором. Верховний Суд підкреслив, що згідно з частиною 4 статті 849 Цивільного кодексу України, замовник має безумовне право відмовитися від договору підряду в будь-який час до закінчення роботи, виплативши підряднику плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору. Суд також зазначив, що суди попередніх інстанцій не встановили обсяг та вартість фактично виконаних відповідачем робіт, а також не з’ясували правові підстави для неповернення авансу. Крім того, суди не врахували право суду на призначення експертизи з власної ініціативи для встановлення обсягу виконаних робіт.
3. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій і направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №260/1046/21 від 18/09/2025
1. Предметом спору є оскарження податкових повідомлень-рішень про збільшення суми грошового зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб та військового збору, нарахованих на суму прощеного кредитором боргу.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що суди попередніх інстанцій не повно встановили обставини справи, а саме: не з’ясували, в якій валюті було стягнуто борг, чи був фактично стягнутий борг з позивача, яким чином були припинені зобов’язання перед ТОВ «Кей-Колект», чи було позивача належним чином повідомлено про прощення боргу. Суд також зазначив, що для правильного вирішення спору необхідно дослідити характер угоди між кредитором та позичальником щодо реструктуризації боргу та прощення його частини, а також з’ясувати, чи відбулася зміна валюти зобов’язання на гривню. Крім того, суд вказав, що положення пункту 8 підрозділу 1 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України є спеціальними по відношенню до вимог абзацу «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України, і застосовуються до правовідносин, пов’язаних з прощенням боргу за кредитами в іноземній валюті, які не були погашені до 01.01.2014. Застосування загальних норм має місце виключно у випадку перевищення суми прощеного (анульованого) кредитором боргу над сумою курсової різниці, обрахованої за правилами, передбаченими пунктом 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» ПК України.
3. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №440/3321/23 від 17/09/2025
1. Предметом спору є оскарження відмови Головного управління Національної поліції в Полтавській області у призначенні одноразової грошової допомоги матері загиблого поліцейського під час дії воєнного стану.
2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій, зазначив, що для отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України, необхідна сукупність певних умов, а саме: загибель поліцейського в період воєнного стану, під час захисту Батьківщини або участі в заходах з національної безпеки і оборони, а також безпосередньо в районах здійснення цих заходів. Хоча загибель поліцейського і настала в період воєнного стану та під час виконання службових обов’язків, Полтавська область не була включена до переліку територій, на яких ведуться бойові дії. Відсутність територіальної ознаки, тобто загибелі поліцейського на території, де велися бойові дії, є вирішальною. Суд також врахував, що на момент смерті поліцейського не було встановлено районів бойових дій, але це не означає, що виплата допомоги має бути здійснена без дотримання всіх необхідних умов. Таким чином, Верховний Суд підкреслив важливість дотримання всіх критеріїв, встановлених законодавством, для отримання одноразової грошової допомоги.
3. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій та відмовив у задоволенні позовних вимог.
Справа №925/181/20(925/256/23) від 17/09/2025
1. Предметом спору є розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу у справі про визнання відсутнім права на стягнення орендної плати.
2. Верховний Суд, задовольняючи заяву про ухвалення додаткового рішення, виходив з того, що Позивач зазначав про намір стягнення витрат на професійну правничу допомогу та надав попередній розрахунок. Суд врахував, що Позивач надав докази, які підтверджують обсяг наданих послуг, їх вартість, а також фактичну оплату цих послуг. ВС підкреслив, що витрати на правничу допомогу мають бути обґрунтованими та співмірними зі складністю справи та обсягом наданих послуг. Суд також взяв до уваги, що Позивач просив вирішити питання про розподіл судових витрат у відзиві на заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами та в касаційній скарзі. ВС наголосив на тому, що розмір гонорару визначається за погодженням між адвокатом і клієнтом, але суд оцінює витрати на предмет їх реальності та розумності.
3. Суд задовольнив заяву ТОВ “Манеж” та постановив стягнути з ТОВ “Селена” 32200 грн судових витрат на професійну правничу допомогу.
Справа №560/13745/24 від 18/09/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності військової частини щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення позивачу за певний період.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін ухвалу апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження, оскільки військова частина пропустила строк на апеляційне оскарження. Суд зазначив, що відсутність коштів для сплати судового збору не є поважною причиною для поновлення строку, оскільки обов’язок сплати збору встановлений законом. Також суд підкреслив, що військова частина, подаючи першу апеляційну скаргу без доказів сплати збору, знала про порушення процесуальних норм, але не вжила своєчасних заходів для усунення недоліків. Суд врахував участь військової частини у захисті України, але наголосив, що це не звільняє від обов’язку дотримуватися процесуальних строків. Суд також відхилив посилання на лист про відсутність фінансування, оскільки він стосувався інших виплат, а не судового збору, який до того ж був сплачений ще до залишення першої скарги без руху.
3. Суд постановив залишити касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №243/3661/24 від 10/09/2025
1. Предметом спору є встановлення факту смерті особи на території іншої держави для внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру актів цивільного стану України та реалізації спадкових прав.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій, вказавши на те, що заявниця не зазначила конкретної мети встановлення факту смерті її дядька, а також не надала доказів неможливості реалізації її прав, свобод та інтересів. Суди попередніх інстанцій не звернули увагу на те, що встановлення факту смерті має юридичне значення лише у випадку, коли це необхідно для охорони прав, свобод та інтересів заявника або для створення умов їх здійснення. Внесення запису до реєстру актів цивільного стану не є самоціллю, а лише механізмом реалізації судового рішення. Також, суди не врахували, чи є заявниця спадкоємицею, та не дослідили наявність інших спадкоємців. Суд касаційної інстанції зазначив, що не може самостійно встановлювати обставини справи, тому її необхідно направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
3. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №160/2237/22 від 18/09/2025
1. Предметом спору є визнання протиправною бездіяльності військової частини та стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні.
2. Суд касаційної інстанції не погодився з висновками судів попередніх інстанцій, які відмовили у задоволенні позову, мотивуючи це тим, що на момент звільнення позивача не було спору щодо виплати компенсації за невикористані дні відпустки та індексації, а обов’язок військової частини виник лише після набрання законної сили відповідними судовими рішеннями. Верховний Суд наголосив, що метою статті 117 КЗпП України є захист майнових прав працівника, а ухвалення судового рішення про стягнення виплат не припиняє обов’язок роботодавця щодо компенсації за затримку розрахунку. Суд також вказав на необхідність врахування критеріїв співмірності при визначенні розміру відшкодування, зокрема, розмір простроченої заборгованості, період затримки та ймовірні майнові втрати працівника. Суд зауважив, що суди попередніх інстанцій не дослідили відомості щодо загального розміру виплат, належних позивачеві при звільненні, що унеможливлює здійснення розрахунку розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
3. Суд прийняв рішення касаційну скаргу задовольнити частково, скасувати рішення судів попередніх інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №400/5538/24 від 18/09/2025
1. Предметом спору є оскарження відмови Пенсійного фонду в призначенні пенсії за віком на підставі Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2021-2023 роки особі, яка вже отримує пенсію за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
2. Верховний Суд погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, зазначивши, що стаття 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” передбачає пільгові умови надання пенсії за віком, а не окремий вид пенсійного забезпечення, і що така пенсія призначається, перераховується та виплачується відповідно до Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”. Суд підкреслив, що оскільки позивач вже отримує пенсію за віком, повторне призначення пенсії за віком на підставі статті 40 Закону № 1058-IV із застосуванням нового показника середньої заробітної плати не передбачено. Також, ВС зазначив, що переведення з одного виду пенсії на інший, згідно зі статтею 45 Закону № 1058-IV, стосується лише переведення між видами пенсій, призначеними саме за цим Законом, а не за іншими законами. Суд відхилив посилання позивача на практику Великої Палати Верховного Суду, оскільки обставини у цій справі відрізняються, оскільки в рішенні на яке посилається позивач, йдеться про перехід з пенсії за вислугу років на пенсію за віком.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №591/1895/23 від 16/09/2025
Звісно, ось детальний аналіз цього судового рішення:
1. Предметом спору є встановлення факту проживання однією сім’єю без реєстрації шлюбу та поділ спільно нажитого майна, а саме двох автомобілів.
2. Суд задовольнив позов, встановивши факт проживання позивачки з померлим чоловіком однією сім’єю без шлюбу, визнавши автомобілі їхньою спільною сумісною власністю та визначивши право власності позивачки на 1/2 частину кожного автомобіля. Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивачка довела факт спільного проживання з померлим, ведення спільного господарства та наявність спільного бюджету. Суд врахував покази свідків, які підтвердили факт спільного проживання, а також письмові докази, які узгоджуються між собою. Суд також зазначив, що особи, які проживають однією сім’єю без реєстрації шлюбу, мають право спільної сумісної власності на майно, набуте за час спільного проживання. Касаційний суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій, відхиливши доводи касаційної скарги про неповний розгляд справи та неправильну оцінку доказів.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №915/604/25 від 18/09/2025
1. Предметом спору є оскарження ухвали про забезпечення позову, яким Державній службі геології та надр України заборонено вносити зміни у частині зміни власника до спеціального дозволу на користування надрами.
2. Суд касаційної інстанції залишив в силі ухвалу про забезпечення позову, оскільки майбутній позов стосується визнання недійсним договору купівлі-продажу прав на користування надрами, і метою є повернення права власності на спеціальний дозвіл попередньому власнику. Суд зазначив, що звичайний арешт майна в даному випадку неефективний, оскільки реєстрація права на видобуток корисних копалин відбувається через дії Держгеонадр. Заборона Держгеонадрам вносити зміни до дозволу є адекватним заходом для збереження статус-кво. Суд врахував, що директор ТОВ “Коларівський пісок” вже вчиняє дії щодо внесення змін до спеціального дозволу, що свідчить про ризик ускладнення виконання рішення суду в майбутньому. Також, суд прийняв до уваги, що позивачці належала значна частка в компанії, яка втратила основний актив, а Держгеонадр не є учасником спірних правовідносин і незрозуміло, чиї інтереси захищає. Суд підкреслив, що такі заходи не є вирішенням спору по суті, оскільки не застосовують наслідки недійсності договору, а лише забезпечують можливість ефективного захисту прав у майбутньому.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу Державної служби геології та надр України без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №912/3809/16 від 09/09/2025
1. Предметом спору є визнання переважного права на поновлення договору оренди землі, визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, визнання укладеною додаткової угоди та визнання поновленим договору оренди землі.
2. Суд, залишаючи в силі рішення попередніх інстанцій, виходив з того, що ТОВ “Згода” своєчасно звернулося до сільської ради з повідомленням про намір поновити договір оренди, додавши проєкт додаткової угоди на тих самих умовах. Суд встановив, що сільська рада порушила процедуру реалізації переважного права ТОВ “Згода”, оскільки відмовила у поновленні договору, посилаючись на недосягнення згоди щодо орендної плати, але не надала жодних доказів спроб узгодити нові умови. Крім того, сільська рада ще до закінчення строку дії договору з ТОВ “Згода” передала землю в оренду іншій особі. Суд також врахував, що ТОВ “Згода” продовжувало користуватися земельною ділянкою та сплачувати орендну плату. Суд наголосив на принципі добросовісності, який зобов’язує орендодавця діяти чесно та прозоро при розгляді питання про поновлення договору оренди, чого в даному випадку не було дотримано. Суд касаційної інстанції підкреслив, що вимога про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування є ефективним способом захисту, оскільки спірне рішення позбавляє позивача права на поновлення договору оренди землі на новий строк, а також прийняте з порушенням частини 5 статті 33 Закону України “Про оренду землі”.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №922/324/20 від 17/09/2025
1. Предметом спору є визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування про приватизацію комунального майна шляхом викупу, визнання недійсним договору купівлі-продажу та повернення майна у комунальну власність.
2. Суд касаційної інстанції, розглядаючи справу, зосередився на декількох ключових аспектах. По-перше, він підтвердив правомірність звернення прокурора до суду в інтересах держави, оскільки орган місцевого самоврядування, який мав би захищати інтереси громади, сам їх порушив. По-друге, суд зазначив, що вимога про скасування рішення органу місцевого самоврядування, яке вже виконано, є неефективним способом захисту. По-третє, суд підтримав висновок апеляційної інстанції про недійсність договору купівлі-продажу, оскільки приватизація була здійснена з порушенням законодавства, а саме без наявності невід’ємних поліпшень орендованого майна, що дають право на викуп. Суд також врахував недобросовісну поведінку покупця, який знав про відсутність підстав для викупу, але все одно звернувся з відповідною заявою. Суд відхилив клопотання про передачу справи на розгляд об’єднаної палати, оскільки не побачив підстав для відступу від попередньої правової позиції.
3. Суд касаційної інстанції скасував постанову апеляційного суду в частині визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування та скасування запису про державну реєстрацію права власності, залишивши в силі рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні цих вимог, а в решті постанову апеляційного суду залишив без змін.
Справа №759/6904/21 від 03/09/2025
1. Предметом спору є захист права власності на спадкове майно, яке було відчужене за підробленою довіреністю.
2. Верховний Суд зазначив, що для захисту права власності існують речово-правові способи захисту, такі як віндикаційний та негаторний позови, а також допоміжні, наприклад, позов про визнання права власності. Суд підкреслив, що особа може скористатися лише конкретним способом захисту, який залежить від виду правовідносин, змісту права та характеру порушення. Неправильно обраний спосіб захисту призводить до відмови в позові. У даній справі, позивачка заявила вимоги про визнання недійсним договору дарування, скасування рішень нотаріусів, припинення права власності та визнання права власності в порядку спадкування, однак, на думку Верховного Суду, більш ефективним способом захисту було б пред’явлення віндикаційного позову до останнього набувача майна. Суд також врахував, що обставини підробки довіреності вже були встановлені в іншій справі, що має преюдиційне значення.
3. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу, скасувавши постанову апеляційного суду в частині вимог про визнання недійсним договору дарування, скасування рішень нотаріусів, припинення права власності та визнання права власності в порядку спадкування, та відмовив у задоволенні цих вимог, а в частині вимог про витребування майна направив справу на новий розгляд до апеляційного суду.
Справа №367/5468/22 від 10/09/2025
1. Предметом спору є вимога ОСОБА_1 про компенсацію моральної шкоди, завданої, як він стверджує, незаконною бездіяльністю органів досудового розслідування та прокуратури у кримінальному провадженні щодо шахрайства.
2. Суд, задовольняючи частково позов, виходив з того, що тривала бездіяльність органів досудового розслідування та прокуратури у кримінальному провадженні, а також надмірна тривалість самого розслідування (понад 6 років) призвели до порушення прав позивача, спричинили йому моральні страждання, пов’язані з невизначеністю ситуації, необхідністю звернення до правоохоронних органів та суду. Суд врахував, що кримінальне провадження стосується шахрайських дій, внаслідок яких позивачу було завдано значної матеріальної шкоди. Апеляційний суд погодився з цими висновками, зазначивши, що систематична бездіяльність посадових осіб та надмірна тривалість розслідування підтверджені матеріалами справи та судоми рішеннями. Суд касаційної інстанції також підтримав позицію судів попередніх інстанцій, наголосивши, що саме систематична бездіяльність та надмірна тривалість розслідування, а не окремі скасовані процесуальні рішення, стали підставою для відшкодування моральної шкоди.
3. Суд вирішив залишити касаційні скарги без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №504/2560/19 від 16/09/2025
1. Предметом спору є визнання припиненим зобов’язання за договором іпотеки та скасування відповідних записів про обтяження нерухомого майна.
2. Апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції, виходячи з того, що сплив позовної давності за кредитним договором сам по собі не припиняє основного зобов’язання та, відповідно, не є підставою для припинення іпотеки. Суд зазначив, що згідно з Цивільним кодексом України, сплив позовної давності не припиняє суб’єктивного права кредитора на отримання виконання зобов’язання. Також, суд вказав, що Законом України “Про іпотеку” не передбачено такої підстави для припинення іпотеки, як сплив позовної давності. Суд врахував, що постановою апеляційного суду встановлено наявність заборгованості за кредитним договором, хоча і не підлягає стягненню через пропуск позовної давності. Суд касаційної інстанції підкреслив, що відсутні підстави для відступу від усталеної правової позиції Верховного Суду з цього питання, оскільки не наведено обґрунтованих причин, пов’язаних з неефективністю чи невідповідністю правового регулювання.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №761/30573/20 від 17/09/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення Київської міської ради про передачу у власність фізичній особі земельної ділянки, оскільки позивач вважає, що це рішення порушує його права як співвласника будинку, розташованого на цій ділянці.
2. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій, які відмовили у задоволенні позову, з огляду на наступне: суди не врахували, що на час укладення договору купівлі-продажу будинку, який став підставою для передачі земельної ділянки, рішення суду, на підставі якого було визнано право власності на цей будинок, не набрало законної сили; суди не взяли до уваги обставини, встановлені іншим судовим рішенням, щодо характеристик спірного будинку; суди не з’ясували, чи перешкоджає оскаржуване рішення міськради позивачу в реалізації його права на частку земельної ділянки пропорційно його частці у праві власності на будинок; суди не дослідили питання щодо правомірності набуття відповідачем у власність земельної ділянки, враховуючи наявність інших співвласників будинку. Суд наголосив, що суди повинні були встановити, чи дійсно оспорюване рішення порушує цивільні права та інтереси позивача, зокрема, його право на частку у спільній власності на земельну ділянку.
3. Суд вирішив скасувати рішення судів попередніх інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №372/3438/21 від 10/09/2025
1. Предметом спору є скасування рішення сільської ради про передачу земельної ділянки у власність, визнання недійсним державного акта на право власності на землю та скасування державної реєстрації права власності на цю ділянку.
2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення апеляційного суду, вказав на наступне:
* По-перше, у справах про оскарження рішень органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок, належними відповідачами є як особа, якій передається ділянка, так і відповідний орган місцевого самоврядування, а позивач не залучив сільську раду до участі у справі.
* По-друге, належним способом захисту у спорах щодо земельних ділянок є віндикаційний позов (витребування майна з чужого незаконного володіння), а не вимога про скасування державної реєстрації, оскільки задоволення віндикаційного позову є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
* Оскільки позивач не заявляв вимоги про витребування земельної ділянки, суд касаційної інстанції вказав на обрання позивачем неналежного способу захисту, що є самостійною підставою для відмови у позові.
* Суд касаційної інстанції зазначив, що суди попередніх інстанцій не врахували, що пред’явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в позові.
* Суд касаційної інстанції також врахував принцип диспозитивності цивільного процесу, згідно з яким позивач самостійно визначає предмет і підстави позову, а суд не може змінювати їх на власний розсуд.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та змінив рішення суду першої інстанції, відмовивши в задоволенні позову, але з інших мотивів.
Справа №260/432/23 від 17/09/2025
1. Предметом спору є оскарження ухвали апеляційного суду про повернення апеляційної скарги позивачу у справі щодо перерахунку пенсії.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд помилково повернув апеляційну скаргу позивачу, вимагаючи сплату судового збору. Верховний Суд підкреслив, що згідно з правовою позицією, викладеною в попередніх рішеннях, зокрема у справі № 140/8660/20, судовий збір не підлягає сплаті за подання апеляційної скарги на ухвалу суду, винесену за результатами розгляду заяви про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення відповідно до статті 383 КАС України. Суд також послався на рішення Конституційного Суду України, який визнав, що вимога повторної сплати судового збору за здійснення судового контролю за виконанням судового рішення є необґрунтованим втручанням у право на доступ до суду. Враховуючи, що позивач намагається усунути наслідки порушення його прав, спричинені невиконанням судового рішення, вимога про сплату судового збору є несправедливою та непропорційною.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та направив справу на продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Справа №2а-8212/10/0470 від 18/09/2025
1. Предметом спору є стягнення заборгованості з фізичної особи-підприємця по орендній платі за землю.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд помилково відмовив у відкритті апеляційного провадження, вважаючи, що податкова служба отримала ухвалу суду першої інстанції через електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі (ЄСІТС). Верховний Суд зазначив, що апеляційний суд не перевірив належним чином факт отримання ухвали податковою службою, поклавши на неї обов’язок доведення неотримання, хоча мав доступ до електронних матеріалів справи. Суд касаційної інстанції наголосив, що правильність оформлення електронних справ має важливе значення для коректного функціонування ЄСІТС, і відомості про доставку електронних документів мають бути належними доказами. Оскільки в матеріалах справи не було підтвердження отримання ухвали податковою службою, а апеляційний суд не перевірив ці дані, відмова у відкритті апеляційного провадження була необґрунтованою. Суд касаційної інстанції підкреслив важливість забезпечення права на апеляційне оскарження та дотримання принципу рівності сторін у судовому процесі.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та направив справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Справа №478/1513/24 від 17/09/2025
1. Предметом спору є визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, якими відмовлено у задоволенні позову про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, оскільки позивачка не надала доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку для прийняття спадщини, а саме об’єктивних, непереборних та істотних труднощів, які б завадили їй вчасно звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини. Суд зазначив, що необізнаність про смерть спадкодавця сама по собі не є поважною причиною для визначення додаткового строку, якщо не встановлено інших об’єктивних перешкод. Суд також врахував, що позивачка не довела, що її стан здоров’я або статус внутрішньо переміщеної особи об’єктивно перешкоджали їй вчинити необхідні дії для прийняття спадщини у встановлений законом строк. Суд підкреслив, що оцінка поважності причин пропуску строку повинна стосуватися періоду з моменту відкриття спадщини до спливу шестимісячного строку для її прийняття. Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, що не входить до компетенції суду касаційної інстанції.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №911/362/24 від 19/09/2025
1. Предметом спору є заява ТОВ “УБА-Агросвіт” про стягнення з ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді касаційної інстанції.
2. Верховний Суд, розглядаючи заяву, керувався наступними аргументами:
* Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи, включаючи витрати на професійну правничу допомогу.
* Розмір витрат на правничу допомогу має бути співмірним зі складністю справи, часом, обсягом наданих послуг та ціною позову.
* Суд враховує критерії реальності адвокатських витрат (їх дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, виходячи з обставин справи.
* Суд не є обов’язковим зобов’язаннями, які склалися між адвокатом та клієнтом, оцінюючи витрати на необхідність.
* Суд врахував, що представництво інтересів ТОВ “УБА-Агросвіт” здійснювалося тим самим адвокатським бюро, починаючи з апеляційної інстанції, а також предмет і складність справи.
* Суд вважає, що послуга з правового аналізу касаційної скарги фактично охоплюється послугою з підготовки відзиву на касаційну скаргу.
3. Суд частково задовольнив заяву ТОВ “УБА-Агросвіт”, стягнувши з ОСОБА_1 на користь ТОВ “УБА-Агросвіт” 8 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції, відмовивши в задоволенні решти суми.
Справа №761/46909/24 від 17/09/2025
1. Предметом спору є оскарження звільнення директора ТОВ «Заваллівський графіт» за прогул без поважних причин.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що позивач оскаржує законність звільнення з посади директора ТОВ «Заваллівський графіт», вважаючи його незаконним, оскільки звільнення відбулося на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України (за прогул), а він не погоджується з такою підставою. Суди попередніх інстанцій не врахували, що позивач оскаржує саме дотримання порядку та підстав звільнення, передбачених КЗпП України. Верховний Суд наголосив, що спори щодо звільнення керівників підприємств підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, якщо підставою звільнення є порушення трудового законодавства, а не корпоративні відносини. Суд також послався на свою попередню практику у справі № 686/32122/23, де було зазначено, що якщо звільнення відбулося на підставі КЗпП, а позивач оскаржує порядок і підстави звільнення, то спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.
Справа №738/1236/23 від 16/09/2025
1. Предметом спору є оскарження наказу про звільнення позивача з посади бухгалтера у зв’язку зі скороченням штату та вимоги про поновлення на роботі і стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки позивачка була звільнена у зв’язку зі скороченням штату, і їй було запропоновано всі наявні вакансії. Вакантна посада головного спеціаліста – головного бухгалтера вимагала проходження конкурсного відбору, оскільки це посада посадової особи місцевого самоврядування, а позивачка не скористалася можливістю взяти участь у конкурсі. Суд зазначив, що відповідач не мав повноважень пропонувати позивачці цю посаду без конкурсу, оскільки призначення на посади в органах місцевого самоврядування здійснюється за результатами конкурсу, згідно з Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування». Суд також врахував, що в попередній справі вже було встановлено законність звільнення позивачки у зв’язку зі скороченням штату. Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, оскільки фактичні обставини справи вказують на дотримання відповідачем вимог законодавства щодо звільнення працівника у зв’язку зі скороченням штату.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №340/4000/24 від 18/09/2025
1. Предметом спору є правомірність відмови Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області провести індексацію пенсії позивача із застосуванням певних коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати.
2. Верховний Суд, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій, зазначив, що індексація пенсій у 2021-2024 роках повинна проводитись шляхом збільшення показника середньої заробітної плати, який безпосередньо враховувався для обчислення пенсії, із застосуванням відповідних коефіцієнтів. Суд підкреслив, що положення Порядку № 124 слід застосовувати лише в частині, що не суперечить Закону № 1058-IV, а застосування пункту 5 Порядку № 124 при індексації пенсій є протиправним. Водночас, суд врахував строки звернення до суду, встановлені КАС України, і обмежив період перерахунку пенсії шістьма місяцями до дати подання позову. Суд також зазначив, що право на індексацію пенсії не є абсолютним і може бути обмежене строком звернення до суду. Враховуючи, що позивач звернувся до суду 18.06.2024, його права можуть бути захищені судом лише з 18.12.2023.
3. Суд скасував рішення попередніх інстанцій та частково задовольнив позов, зобов’язавши Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області провести індексацію пенсії позивача з 18.12.2023 з урахуванням відповідних коефіцієнтів та здійснити перерахунок і виплату пенсії, а вимоги за період з 01.03.2021 до 17.12.2023 залишив без розгляду.
Справа №335/4816/24 від 17/09/2025
1. Предметом спору є оскарження дій державного виконавця щодо зупинення виконавчих проваджень про стягнення заробітної плати з АТ «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» (ЗВАК).
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій, вказавши, що суди не врахували, що спірні виконавчі провадження входять до складу зведеного виконавчого провадження, яке стосується рішень судів різних юрисдикцій. Верховний Суд підкреслив, що у таких випадках, згідно з Кодексом адміністративного судочинства України, спори щодо оскарження дій державного виконавця підлягають розгляду в адміністративних судах. Суд послався на попередні висновки Великої Палати Верховного Суду, які визначають, що вирішальне значення для визначення юрисдикції має суть оспорюваних дій. Суд також зазначив, що суди повинні перевіряти дотримання правил юрисдикції незалежно від доводів касаційної скарги. Враховуючи, що суди попередніх інстанцій помилково розглянули справу в порядку цивільного судочинства, Верховний Суд закрив провадження у справі.
3. Суд скасував рішення попередніх інстанцій та закрив провадження у справі, вказавши на необхідність розгляду справи в адміністративному суді.
Справа №465/7314/24 від 17/09/2025
1. Предметом спору є заява завідувача відділення психіатричної лікарні про примусову госпіталізацію та лікування громадянина ОСОБА_1 в умовах психіатричного стаціонару.
2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення апеляційного суду, зазначив, що для примусової госпіталізації особи до психіатричного закладу необхідна сукупність умов, а саме: лікування можливе лише в стаціонарних умовах, встановлено тяжкий психічний розлад, внаслідок якого особа вчиняє або виявляє реальні наміри вчинити дії, що становлять безпосередню небезпеку для себе чи оточуючих, або не може самостійно задовольняти свої основні життєві потреби. Суд підкреслив, що сама по собі наявність висновку лікаря-психіатра та діагнозу про психічне захворювання недостатньо для примусової госпіталізації, необхідно встановити конкретні обставини, що підтверджують небезпеку особи для себе чи оточуючих. Суд також вказав, що апеляційний суд не надав належної оцінки доводам апеляційних скарг та не встановив достеменно, чи становить ОСОБА_1 небезпеку для себе та оточуючих. Суд касаційної інстанції послався на практику Європейського суду з прав людини, згідно з якою тримання особи під вартою як психічно хворої має відповідати певним критеріям, зокрема, має бути достовірно встановлено, що особа є психічно хворою, психічний розлад має бути такого виду або ступеня, що обумовлює примусове тримання в психіатричній лікарні, та необхідність тривалого тримання залежить від стійкості захворювання. Суд також зазначив, що апеляційний суд не врахував правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 09 травня 2024 року у справі № 206/3939/23.
3. Верховний Суд скасував постанову Львівського апеляційного суду та передав справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №405/4645/22 від 16/09/2025
1. Предметом спору є законність ухвали апеляційного суду про закриття апеляційного провадження за скаргою ТОВ «МАЙНІНГ ГРУПП» на рішення суду першої інстанції щодо конфіскації майна.
2. Суд касаційної інстанції залишив ухвалу апеляційного суду без змін, оскільки апеляційний суд правомірно закрив апеляційне провадження, враховуючи відмову адвоката ТОВ «МАЙНІНГ ГРУПП» від апеляційної скарги. Суд виходив з того, що адвокат діяв на підставі договору про надання правової допомоги, який не містив обмежень щодо його повноважень, зокрема, щодо відмови від апеляційної скарги. Також, не було надано інформації про розірвання договору з адвокатом. Суд зазначив, що апеляційний суд не мав підстав сумніватися у повноваженнях адвоката на вчинення таких дій. Додатково, ТОВ «МАЙНІНГ ГРУПП» заявляло про свій процесуальний інтерес у справі ще на етапі досудового розслідування, коли вирішувалося питання про арешт майна.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ТОВ «МАЙНІНГ ГРУПП» без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №367/7126/23 від 17/09/2025
1. Предметом спору є заміна позивача у справі про повернення завдатку за договором, який не був виконаний через воєнні дії.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій про заміну первісного позивача (ОСОБА_4) на його правонаступника (ОСОБА_5) на підставі договору про відступлення права вимоги, укладеного між ними. Суд зазначив, що процесуальне правонаступництво можливе на будь-якій стадії судового процесу і відбувається у зв’язку з переходом матеріальних прав від однієї особи до іншої. Оскільки ОСОБА_5 набув право вимоги повернення грошових коштів, переданих як завдаток за договором, який не був реалізований через обставини непереборної сили (війну), заміна позивача є правомірною. Суд також врахував, що договір про відступлення права вимоги не був розірваний або визнаний недійсним. Суд касаційної інстанції підкреслив, що його завдання полягає в перевірці законності судових рішень, а не у встановленні нових обставин справи.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.
Справа №320/27096/23 від 19/09/2025
1. Предметом спору є оскарження податкового повідомлення-рішення про застосування штрафних санкцій за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН).
2. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій, наголошуючи на необхідності всебічного з’ясування обставин справи. Суд зазначив, що з 27 травня 2022 року припинено дію “карантинного” мораторію на штрафні санкції, але платники податків, які не мали можливості своєчасно виконати податкові обов’язки, повинні були довести це. Суд також вказав, що контролюючий орган має право застосовувати штрафні санкції за порушення строків реєстрації податкових накладних, але суди повинні перевіряти правильність розрахунку цих санкцій. Важливо, що Верховний Суд підкреслив необхідність врахування принципу рівності та недопущення дискримінації платників податків при застосуванні відповідальності за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних, особливо в умовах дії карантинних та воєнних обмежень. Суд також звернув увагу на те, що суди не встановили обставин, на підставі яких можливо було б перевірити правильність обрахунку застосованих до позивача штрафних санкцій.
3. Верховний Суд скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій і направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №400/7174/21 від 18/09/2025
1. Предметом спору є стягнення податкового боргу з фізичної особи-підприємця (ФОП) на підставі податкових повідомлень-рішень.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій, оскільки вони не дослідили важливі обставини справи, а саме скасування в судовому порядку податкових повідомлень-рішень, на підставі яких виник податковий борг, що є ключовим для визначення узгодженості грошового зобов’язання. Верховний Суд підкреслив, що стягнення податкового боргу можливе лише за умови узгодженості грошового зобов’язання, а суди попередніх інстанцій не врахували, що податкові повідомлення-рішення, які формували основу боргу, були скасовані судом. Також, суди не дослідили питання щодо належності нерухомого майна до об’єктів, що не підлягають оподаткуванню згідно з Податковим кодексом України. Враховуючи ці порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, Верховний Суд вирішив направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції для всебічного з’ясування обставин справи та прийняття обґрунтованого рішення.
3. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №400/905/23 від 18/09/2025
1. Предметом спору є визнання недійсними договорів поставки між АТ «ДПЗКУ» та ТОВ «Агростронг Компані» на підставі того, що ці договори, на думку податкового органу, суперечать інтересам держави.
2. Верховний Суд, задовольняючи касаційну скаргу податкового органу, наголосив, що у податкових правовідносинах контролюючий орган здійснює владні управлінські функції і є суб’єктом владних повноважень. Звертаючись до суду з позовом про визнання правочинів недійсними, податковий орган діє як суб’єкт владних повноважень, реалізуючи публічно-владні управлінські функції для забезпечення виконання конституційного обов’язку платника податків. Суд підкреслив, що такі спори пов’язані з реалізацією органами ДПС компетенції щодо здійснення податкового контролю і, отже, є публічно-правовими. **** Суд послався на постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 травня 2025 року, де було висловлено висновок, що справи за позовами контролюючого органу про визнання недійсними правочинів підлягають розгляду адміністративними судами. Суд також зазначив, що розгляд таких спорів у межах господарської юрисдикції призводить до того, що податковий орган має довести порушення своїх прав та інтересів, хоча оспорювані правочини не зачіпають будь-яких прав та інтересів органів ДПС, оскільки в цих правовідносинах вони реалізують виключно владні управлінські функції.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та направив справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Справа №320/27096/23 від 19/09/2025
1. Предметом спору є оскарження податкового повідомлення-рішення про застосування штрафних санкцій за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН).
2. Верховний Суд, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій, зазначив, що суди не встановили всіх обставин, необхідних для перевірки правильності розрахунку штрафних санкцій, зокрема, дати, з якої контролюючий орган здійснював розрахунок кількості днів затримки, розміру штрафних санкцій, які можуть бути застосовані, та інших обставин, що впливають на розрахунок штрафу. Суд наголосив, що платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних в період дії мораторію, запровадженого пунктом 52-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, а саме з 01 березня 2020 року по 26 травня 2022 року. Також, якщо податкові накладні складені в період з 01 лютого по 31 травня 2022 року, а зареєстровані в ЄРПН з порушенням строку після 15 липня 2022 року, у контролюючого органу є підстави для застосування штрафних санкцій. Суд вказав, що той платник податків, у якого відсутня можливість своєчасно виконати податковий обов`язок, в тому числі й щодо своєчасної реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування до податкової накладної, з 27 травня 2022 року повинен довести обставини неможливості виконання податкового обов`язку шляхом подання відповідної заяви та документів до контролюючого органу.
3. Верховний Суд скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій і направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції для встановлення всіх фактичних обставин справи та перевірки правильності розрахунку штрафних санкцій.
Справа №140/3421/24 від 18/09/2025
1. Предметом спору є оскарження податкового повідомлення-рішення, яким ТОВ «ВОЛИНЬДОРБУД» було збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій, які визнали протиправним податкове повідомлення-рішення, вказавши на необхідність більш ретельного дослідження обставин справи. Суд зазначив, що суди попередніх інстанцій не повною мірою дослідили фактичні правовідносини між ТОВ «ВОЛИНЬДОРБУД» та його контрагентом, не перевірили дійсний рух активів та не надали належної оцінки доводам податкового органу щодо нереальності господарських операцій. Зокрема, не було досліджено питання щодо наявності у контрагента необхідних ресурсів для здійснення поставок, відповідності номенклатури товарів у різних документах та походження товару. Суд також вказав на необхідність перевірки факту використання замовлених послуг у господарській діяльності платника податків та обачності платника при виборі контрагента.
3. Верховний Суд скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №320/30167/23 від 18/09/2025
1. Предметом спору є оскарження податкових повідомлень-рішень, винесених Головним управлінням ДПС у м. Києві щодо ТОВ «СТС-ГРУПП».
2. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу податкового органу, вказавши на необхідність повторного розгляду справи судом першої інстанції. Суд касаційної інстанції встановив, що суди попередніх інстанцій не повною мірою дослідили всі обставини справи та не надали належної оцінки доказам, що мають значення для правильного вирішення спору. Зокрема, не було з’ясовано питання щодо правомірності формування податкового кредиту ТОВ «СТС-ГРУПП» за спірними господарськими операціями. Також, ВС звернув увагу на те, що суди не врахували попередні висновки Верховного Суду щодо застосування норм податкового законодавства в аналогічних правовідносинах. Враховуючи зазначене, ВС вирішив, що для забезпечення об’єктивного та всебічного розгляду справи необхідно скасувати рішення судів попередніх інстанцій в частині задоволених позовних вимог та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
3. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу, скасував рішення судів попередніх інстанцій в частині задоволених позовних вимог та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №140/3421/24 від 18/09/2025
1. Предметом спору є оскарження податкового повідомлення-рішення, яким ТОВ «ВОЛИНЬДОРБУД» було збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій, оскільки вони не повною мірою дослідили обставини справи, зокрема, не перевірили фактичний рух активів у ланцюгу постачання товару, не надали належної оцінки доводам податкового органу щодо відсутності необхідних ресурсів у контрагента позивача для здійснення поставок, а також не дослідили належним чином первинні документи, надані позивачем. Суд зазначив, що суди попередніх інстанцій обмежилися лише формальною перевіркою наявності первинних документів, не встановивши зв’язок між цими документами та реальними фактами господарської діяльності. Також, суди не дослідили обставини щодо способу налагодження господарських зв’язків між позивачем та контрагентом, не надали оцінку змісту укладених угод та не дослідили обставини фактичного виконання вказаних угод в кожному окремому випадку. Суд касаційної інстанції наголосив на необхідності всебічного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи, а також наданні правової оцінки кожному доводу учасників справи.
3. Суд вирішив скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №460/6060/24 від 18/09/2025
1. Предметом спору є оскарження ТОВ “Рівнегаз збут” постанови та розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП), якими до товариства застосовано санкції за порушення ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання природного газу.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, які встановили, що ТОВ “Рівнегаз збут” порушило ліцензійні умови, а саме мінімальні стандарти якості обслуговування споживачів, не повернувши вчасно переплату за газ та не виплативши компенсації споживачам. Суд зазначив, що обов’язок виплати компенсації виникає незалежно від наявності заяви споживача, оскільки постачальник повинен самостійно визначати факт порушення стандарту та виплачувати компенсацію. Суд також відхилив аргументи ТОВ “Рівнегаз збут” щодо не поширення на спірні правовідносини змін до Мінімальних стандартів, оскільки заяви споживачів були подані вже після набрання цими змінами чинності. Суд підкреслив, що відсутність виплати компенсацій у встановлений строк є порушенням, за яке передбачена відповідальність у вигляді штрафу.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ТОВ “Рівнегаз збут” без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №991/2680/25 від 17/09/2025
1. Предметом спору є позов прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури до фізичної особи про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави.
2. На жаль, в наданому уривку рішення суду відсутні будь-які аргументи, якими керувався суд при винесенні рішення. Наявна лише вступна та резолютивна частини. Для надання повної відповіді необхідний повний текст рішення суду.
3. Суд задовольнив позов та ухвалив стягнути з відповідача в дохід держави 1 640 000 грн як необґрунтовані активи.
Справа №160/17268/21 від 18/09/2025
1. Предметом спору є оскарження податкових повідомлень-рішень, якими ТОВ «Натурпро» було збільшено податкові зобов’язання з податку на додану вартість та податку на прибуток, а також застосовано штраф за несвоєчасну реєстрацію податкової накладної.
2. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій, які визнали протиправними податкові повідомлення-рішення, пославшись на те, що суди не повно та всебічно дослідили обставини справи. Зокрема, суди формально підійшли до оцінки первинних документів, наданих платником податків, не перевіривши їх на відповідність реальному здійсненню господарських операцій. Суд касаційної інстанції звернув увагу на те, що суди не надали належної оцінки доводам податкового органу щодо відсутності у контрагентів платника податків необхідних ресурсів (трудових, матеріальних, виробничих) для здійснення господарської діяльності, а також щодо наявності кримінальних проваджень стосовно цих контрагентів. Крім того, Верховний Суд вказав на необхідність встановлення ділової мети та економічної вигоди господарських операцій, а також перевірки доводів податкового органу про формування податкового кредиту лише з метою отримання податкової вигоди. Суд також відхилив доводи позивача щодо порушення контролюючим органом мораторію на проведення перевірок, оскільки ці доводи не були заявлені як підстава позову в суді першої інстанції.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №320/30160/23 від 18/09/2025
1. Предметом спору є оскарження податкових повідомлень-рішень, якими ТОВ «АЛЬЯНС-ЛОГІСТИК» було збільшено податкові зобов’язання з ПДВ та зменшено розмір від’ємного значення ПДВ.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що суди попередніх інстанцій не повно і всебічно з’ясували обставини справи, зокрема, не надали належної оцінки доводам податкового органу щодо порушення платником податків вимог статті 44 Податкового кодексу України в частині ненадання документів під час перевірки, не дослідили обставини проведення інвентаризації та її результати, не з’ясували обставини реальності господарських операцій з контрагентом, а також не врахували інформацію, отриману в рамках кримінального провадження, яка могла свідчити про нереальність господарських операцій. Суд касаційної інстанції підкреслив, що суди повинні були перевірити, чи були вжиті платником податків всі залежні від нього заходи для забезпечення повної та об’єктивної податкової перевірки, а також оцінити добросовісність дій контролюючого органу. Крім того, суд касаційної інстанції зазначив, що суди не обґрунтували належним чином відхилення висновків одних судових експертиз та врахування інших.
3. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій в частині задоволених позовних вимог та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №620/11176/23 від 19/09/2025
1. Предметом спору є оскарження податкових повідомлень-рішень, якими підприємству було збільшено суму податкового зобов’язання з податку на прибуток та податку на додану вартість.
2. Суд касаційної інстанції вирішив, що суди попередніх інстанцій не повною мірою дослідили обставини справи, зокрема не перевірили акти попередніх перевірок, які містять інформацію про розбіжності у наданих підприємством документах. Суд зазначив, що суди повинні були надати оцінку всім наявним доказам, враховуючи обов’язок платника податків надавати документи, що стосуються предмета перевірки. Також, суди не врахували судову практику Верховного Суду щодо значимості акта перевірки у справах про оскарження податкових повідомлень-рішень. Суд касаційної інстанції підкреслив, що суди повинні були встановити факт спливу строку сплати кредиторської заборгованості, визнання її безнадійною або вчинення дій, які свідчать про переривання строку позовної давності. Враховуючи зазначені недоліки, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність скасування рішень судів попередніх інстанцій та направлення справи на новий розгляд.
3. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №320/30167/23 від 18/09/2025
1. Предметом спору є оскарження податкових повідомлень-рішень, якими ТОВ «СТС-ГРУПП» було збільшено податкові зобов’язання з ПДВ та зменшено розмір від’ємного значення ПДВ.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що суди попередніх інстанцій не повно і всебічно з’ясували обставини справи, зокрема, не дослідили питання щодо надання ТОВ «СТС-ГРУПП» всіх необхідних документів під час податкової перевірки, не оцінили обґрунтованість складання податковим органом актів про ненадання документів, не з’ясували обставини проведення інвентаризації без участі представників контролюючого органу, а також не надали належної оцінки доводам податкового органу щодо фіктивності господарських операцій з ТОВ «ТХ «ПАРТНЕР» з урахуванням матеріалів кримінального провадження. Суд також зазначив, що суди не врахували, що наявність чи відсутність товарно-транспортних накладних може бути додатковим свідченням реальності господарської операції. Крім того, суд вказав на необхідність перевірки обставин, пов’язаних з висновками експертиз, та звернув увагу на принцип індивідуальної відповідальності платника податків.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій в частині задоволених позовних вимог та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції для повного та всебічного з’ясування всіх обставин справи.
Справа №320/30160/23 від 18/09/2025
1. Предметом спору у справі є оскарження податкових повідомлень-рішень, винесених Головним управлінням ДПС у м. Києві щодо ТОВ «АЛЬЯНС-ЛОГІСТИК».
2. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу податкового органу, вказавши на необхідність повторного розгляду справи судом першої інстанції. Суд касаційної інстанції встановив, що суди попередніх інстанцій не повною мірою дослідили всі обставини справи та не надали належної оцінки доказам, що мають значення для правильного вирішення спору. Зокрема, не було з’ясовано питання щодо реальності господарських операцій між ТОВ «АЛЬЯНС-ЛОГІСТИК» та його контрагентами, а також не було перевірено обґрунтованість податкових нарахувань. Суд наголосив на важливості всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх доказів у їх сукупності для встановлення істини у справі. Також, ВС вказав на те, що суди мали більш ретельно дослідити первинні документи, які були надані платником податків, та дати їм належну оцінку.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій в частині задоволених позовних вимог та розподілу судових витрат, направивши справу на новий розгляд до суду першої інстанції, а в іншій частині рішення залишив без змін.
Справа №160/17268/21 від 18/09/2025
1. Предметом спору є оскарження податкових повідомлень-рішень, якими ТОВ «Натурпро» було збільшено податкові зобов’язання з ПДВ та податку на прибуток, а також застосовано штраф за несвоєчасну реєстрацію податкової накладної.
2. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій, які визнали протиправними податкові повідомлення-рішення, вказавши на необхідність ретельного аналізу реальності господарських операцій між ТОВ «Натурпро» та його контрагентами. Суд зазначив, що суди попередніх інстанцій формально підійшли до розгляду справи, обмежившись переліком первинних документів, наданих позивачем, та не дослідили доводи податкового органу щодо відсутності у контрагентів необхідних ресурсів для здійснення господарської діяльності, а також інформацію про можливі кримінальні провадження щодо цих контрагентів. Суд підкреслив, що необхідно встановити суть господарських операцій, їх ділову мету та економічну вигоду, а також перевірити доводи податкового органу про можливе отримання ТОВ «Натурпро» необґрунтованої податкової вигоди. Крім того, Верховний Суд відхилив доводи позивача щодо порушення контролюючим органом мораторію на проведення перевірок під час карантину, оскільки ці доводи не були заявлені як підстава позову в суді першої інстанції.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції для повного та всебічного з’ясування обставин справи.
Справа №320/2394/23 від 18/09/2025
1. Предметом спору є оскарження податкових повідомлень-рішень, якими ТОВ «Сіейчес Україна» було зменшено суму бюджетного відшкодування ПДВ, відмовлено у наданні бюджетного відшкодування та зменшено розмір від’ємного значення ПДВ.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій, які визнали протиправними податкові повідомлення-рішення, виходячи з того, що податковий орган вийшов за межі повноважень під час перевірки. Верховний Суд зазначив, що згідно з підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 ПК України, податковий орган має право проводити документальну позапланову перевірку у разі подання декларації з від’ємним значенням ПДВ, яке становить більше 100 тис. гривень. Суд підкреслив, що для висновку про правомірність декларування від’ємного значення ПДВ, податковий орган перевіряє правильність декларування як податкового зобов’язання, так і податкового кредиту, і не обмежений розміром від’ємного значення ПДВ. Також, суд вказав, що суди попередніх інстанцій не дослідили всі обставини справи та застосували формальний підхід, порушивши правила з’ясування обставин справи.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
