Справа №991/8307/24 від 19/02/2025
1. Предметом спору є затвердження угоди про визнання винуватості між прокурором та кількома обвинуваченими у корупційних злочинах, пов’язаних із зловживанням службовим становищем та заволодінням майном державних підприємств.
2. Суд, затверджуючи угоду, керувався тим, що вона відповідає вимогам КПК України та КК України, зокрема, щодо можливості укладення угоди у корупційних справах за умови викриття інших співучасників та відшкодування збитків. Суд врахував, що обвинувачені надали викривальні покази, що сприяло розслідуванню, а також зобов’язалися відшкодувати збитки державі на суму понад 79 мільйонів гривень шляхом передачі нерухомості, прощення боргу та передачі майнових прав. Важливим аргументом було те, що угода забезпечує швидке завершення судового провадження, економію ресурсів та реалізацію принципу невідворотності покарання, а також сприяє зміцненню обороноздатності України через перерахування коштів на підтримку ЗСУ. Суд також переконався, що укладення угоди було добровільним, не порушує прав жодної зі сторін, а узгоджене покарання є справедливим та відповідає тяжкості злочинів.
3. Суд затвердив угоду про визнання винуватості та виніс обвинувальний вирок, призначивши покарання у вигляді позбавлення волі з іспитовим строком та додатковими покараннями у вигляді штрафів та позбавлення права обіймати певні посади.
Справа №285/405/21 від 11/09/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо засудження особи за умисне вбивство з хуліганських мотивів.
2. Суд касаційної інстанції залишив вирок без змін, підкресливши, що суди попередніх інстанцій ретельно дослідили докази, зокрема покази свідків, протоколи огляду місця події, висновки експертиз (судово-медичної, молекулярно-генетичної, трасологічної, психологічної), та обґрунтовано визнали вину засудженого доведеною. Суд врахував, що на місці злочину було виявлено сліди взуття обвинуваченого, а на його одязі та нігтях – генетичні сліди потерпілої. Апеляційний суд перевірив усі доводи апеляційної скарги захисника та надав переконливі мотиви для їх відхилення, зокрема щодо можливого переміщення тіла потерпілої та причетності експерта до злочину. Суд касаційної інстанції погодився з кваліфікацією дій засудженого як умисного вбивства з хуліганських мотивів, враховуючи відсутність будь-яких попередніх неприязних стосунків між засудженим та жертвою, а також раптовість і безпричинність дій. Також, суд не знайшов підтвердження порушень процесуального характеру, на які вказували захисники, зокрема щодо роз’яснення прав, участі прокурорів та експертів, а також ефективності захисту.
3. Верховний Суд залишив вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду без змін, а касаційні скарги засудженого та його захисників – без задоволення.
Справа №754/1233/23 від 04/09/2025
1. Предметом спору є оскарження ухвали апеляційного суду щодо кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України (порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого або заподіяло тяжке тілесне ушкодження).
2. На жаль, у наданому тексті відсутні аргументи суду. Є лише резолютивна частина, з якої неможливо зрозуміти, чому суд прийняв саме таке рішення. Для аналізу аргументів потрібно бачити повний текст постанови.
3. Верховний Суд задовольнив касаційну скаргу захисника, скасував ухвалу апеляційного суду та призначив новий розгляд в апеляційній інстанції, а касаційну скаргу прокурора залишив без задоволення.
Справа №990/32/24 від 15/09/2025
1. Предметом спору є вимога ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (ВККСУ) щодо припинення кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді судді, розпочатого у 2018 році.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, виходячи з того, що чинне законодавство не вимагає від ВККСУ ухвалення окремого рішення про поновлення кваліфікаційного оцінювання після його зупинення, оскільки відновлення процедури відбувається автоматично після отримання відповіді від уповноваженого органу у сфері протидії корупції. Суд також зазначив, що хоча певний час щодо позивача проводились дві процедури кваліфікаційного оцінювання (оцінювання здатності здійснювати правосуддя у Верховному Суді та оцінювання на відповідність займаній посаді), вони є різними за своєю природою, підставами та наслідками, а тому не утворюють стану юридичної невизначеності. Суд підкреслив, що конкурсне оцінювання було завершено рішенням ВККСУ від 12 лютого 2024 року, а отже, на момент розгляду справи діяла лише одна процедура – кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді судді. Суд також вказав, що посилання позивача на пункт 21 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII є необґрунтованим, оскільки ця норма забороняє повторне кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді, а не оцінювання здатності здійснювати правосуддя у Верховному Суді. Суд наголосив, що адміністративний позов не може бути спрямований на усунення суто гіпотетичних ризиків чи абстрактних сумнівів щодо правового статусу особи.
3. Суд відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1.
Справа №991/6396/24 від 16/09/2025
1. Предметом спору є відмова у відкритті апеляційного провадження за скаргою на ухвалу слідчого судді про відмову в перегляді за нововиявленими обставинами ухвали про встановлення строку для ознайомлення з матеріалами досудового розслідування.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду, зазначивши, що згідно з КПК України, ухвала слідчого судді про встановлення строку для ознайомлення з матеріалами досудового розслідування не підлягає оскарженню в апеляційному порядку. Суд також врахував, що статтею 309 КПК України не передбачено апеляційного оскарження ухвали слідчого судді про відмову у задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами. Суд касаційної інстанції послався на те, що хоча відповідно до рішення Конституційного Суду України та практики Верховного Суду, ухвала слідчого судді може бути переглянута за нововиявленими обставинами, однак рішення за наслідками такого перегляду оскаржується в апеляційному порядку лише у випадках, коли це передбачено КПК України для оскарження рішення, яке переглядалося. Оскільки КПК України не передбачає можливості оскарження ухвали про встановлення строку для ознайомлення з матеріалами досудового розслідування, то і ухвала про відмову в її перегляді також не підлягає оскарженню.
3. Верховний Суд залишив ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду без змін, а касаційну скаргу захисника – без задоволення.
Справа №914/1773/24 від 17/09/2025
1. Предметом спору є стягнення заборгованості за договором розподілу природного газу, а також пені, 3% річних та інфляційних втрат.
2. Суд касаційної інстанції залишив в силі рішення апеляційного суду, погодившись з тим, що апеляційний суд правомірно зменшив розмір пені, враховуючи обставини справи, зокрема часткову оплату боргу відповідачем, а також те, що неустойка не повинна призводити до надмірного збагачення кредитора. Суд касаційної інстанції зазначив, що зменшення розміру неустойки є правом суду, яке реалізується з урахуванням конкретних обставин справи та принципів справедливості, добросовісності та розумності. Також, суд касаційної інстанції відхилив доводи скаржника про те, що апеляційний суд врахував недопустимі докази, оскільки в постанові апеляційного суду немає посилань на нові докази, подані відповідачем. Суд касаційної інстанції також не погодився з тим, що апеляційний суд відступив від попередньої практики розгляду подібних спорів, оскільки кожна справа має індивідуальні обставини, які впливають на рішення суду.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін.
Справа №686/4073/24 від 17/09/2025
1. Предметом спору є визнання права власності на частку майна подружжя, витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання протиправними та скасування постанови й акту державного виконавця, а також визнання недійсними свідоцтв про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, вказуючи на те, що позивач надав згоду на передачу спірного майна в іпотеку для забезпечення зобов’язань третьої особи. Суд зазначив, що звернення позивача до суду з позовом про поділ майна, яке вже було передане стягувачу в рахунок погашення боргу, може свідчити про недобросовісність дій та зловживання правом з метою уникнення виконання судового рішення. Суд також врахував, що позивачем не було доведено наявність спору про поділ майна з колишньою дружиною. Крім того, суд вказав, що вимоги про визнання протиправними дій державного виконавця та недійсними свідоцтв про передачу майна є неналежним способом захисту, оскільки вони не призведуть до відновлення прав позивача, а є похідними від вимог про поділ майна, в задоволенні яких було відмовлено.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №405/7049/24 від 17/09/2025
1. Предметом спору є заява ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису стосовно її колишнього чоловіка, ОСОБА_2, з метою захисту від домашнього насильства.
2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи постанову апеляційного суду, наголосив на важливості врахування висновку психологічного дослідження заявниці, яке підтверджує наявність у неї тривожного розладу та депресії внаслідок тривалого психологічного та фізичного насильства з боку чоловіка. Суд зазначив, що апеляційний суд не надав належної оцінки цьому доказу, а також іншим доказам, наданим заявницею, які свідчать про вірогідність продовження насильства. Верховний Суд підкреслив, що тривалість і системність протиправної поведінки ОСОБА_2 свідчать про ризики повторення насильства, що є підставою для застосування обмежувального припису. Суд також врахував, що дія законодавства про запобігання домашньому насильству поширюється на колишнє подружжя, незалежно від факту спільного проживання. На основі цих міркувань, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність захисту заявниці та залишення в силі рішення суду першої інстанції.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції про видачу обмежувального припису стосовно ОСОБА_2.
Справа №704/1055/21 від 16/09/2025
1. Предметом спору є законність виправдувального вироку щодо особи, обвинуваченої у вчиненні умисного вбивства з корисливих мотивів та як особи, що раніше вчинила умисне вбивство.
2. Верховний Суд встановив, що апеляційний суд формально підійшов до перегляду вироку суду першої інстанції, не проаналізував належним чином сукупність доказів, наданих стороною обвинувачення, та не надав переконливих мотивів відхилення цих доказів. Зокрема, апеляційний суд не оцінив у взаємозв’язку покази свідків, протокол обшуку з вилученим молотком зі слідами крові, роздруківки телефонних з’єднань та висновки експертиз, які вказували на можливу причетність обвинуваченого до вбивства. Суд касаційної інстанції наголосив на необхідності ретельного дослідження всіх доказів, як прямих, так і непрямих, для встановлення обставин справи поза розумним сумнівом. Також, ВС наголосив, що непрямі докази можуть бути використані для доведення вини особи, якщо вони у своїй сукупності підтверджують її причетність до злочину.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду в частині виправдання особи та призначив новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Справа №756/6408/24 від 15/09/2025
1. Предметом спору є визначення місця проживання двох малолітніх дітей після припинення спільного проживання батьків, які не перебували у шлюбі.
2. Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, задовольнив позов матері, визначивши місце проживання обох дітей з нею, виходячи з наступних аргументів: батько не надав достатніх доказів, що роздільне проживання дітей відповідатиме їхнім інтересам; враховано вік дітей та зроблено висновок, що їхнім інтересам відповідає спільне проживання з одним із батьків; відхилено посилання батька на його фінансове забезпечення та наявність конфліктів між дітьми як недостатню підставу для розділення дітей. Суд апеляційної інстанції також врахував думку дитини, заслухану в присутності психологів, та не встановив обставин, які б свідчили про позитивний вплив на дитину у разі її проживання з батьком. Верховний Суд підкреслив, що рівність прав батьків є похідною від прав та інтересів дитини, а міжнародні та національні норми не надають жодному з батьків пріоритетного права на проживання з дитиною. Суд також врахував висновок органу опіки та піклування, який вважав за доцільне визначити місце проживання дітей з матір’ю.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу батька без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №910/12305/24 від 09/09/2025
1. Предметом спору є визнання укладеним договору постачання природного газу між ОСББ та газопостачальною компанією.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд порушив норми процесуального права, вийшовши за межі позовних вимог, оскільки збільшив строк дії договору постачання природного газу, заявлений позивачем, не врахувавши, що в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд зазначив, що апеляційний суд фактично змінив предмет позову, що суперечить принципу диспозитивності господарського судочинства, згідно з яким позивач самостійно визначає предмет і підстави позову. Також, суд касаційної інстанції вказав на помилковість посилання апеляційного суду на статтю 633 ЦК України щодо публічного договору, оскільки сам проєкт договору містив положення про те, що він не є публічним. Суд не погодився з доводами відповідача про порушення прав ТОВ “Телец-ВАК” і ТОВ “Миколаївська електропостачальна компанія”, оскільки спір стосувався обов’язку відповідача укласти договір з ОСББ, а питання заборгованості попереднього постачальника має вирішуватися окремо.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та передав справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №8/471-23/1 від 09/09/2025
1. Предмет спору – розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції у справі про банкрутство.
2. Суд частково задовольнив заяву про розподіл судових витрат, зменшивши суму, що підлягає стягненню. Суд врахував, що розгляд касаційної скарги відбувався в письмовому провадженні, а доводи у відзиві на касаційну скаргу були подібні до тих, що наводилися у відзиві на апеляційну скаргу. Суд зазначив, що послуга зі складання відзиву на касаційну скаргу передбачає необхідність здійснення попереднього правового аналізу оскаржуваного в касаційній скарзі судового рішення, вивчення і аналіз касаційної скарги, законодавчої бази і судової практики, вказаних у касаційній скарзі, формування правової позиції клієнта, тобто, складання відзиву на касаційну скаргу передбачає виконання перелічених дій у сукупності, а тому зазначення вказаних етапів підготовки відзиву як окремих видів послуг є помилковим. Також, суд наголосив, що розмір витрат на правничу допомогу має бути співмірним зі складністю справи та обсягом наданих послуг, а заявлена сума не відповідала критеріям реальності, розумності, співмірності та обґрунтованості. Суд послався на практику Великої Палати Верховного Суду та Європейського суду з прав людини щодо критеріїв оцінки судових витрат.
3. Суд постановив стягнути з ОСОБА_1 на користь ДК ЖЕП “Будівельник” 15 000 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції.
Справа №15/81 (910/9782/24) від 09/09/2025
1. Предмет спору – витребування нерухомого майна в межах справи про банкрутство.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду про забезпечення позову, оскільки існувала реальна загроза відчуження спірного майна відповідачем, що могло унеможливити виконання рішення суду в разі задоволення позову. Суд врахував, що відповідач мав право розпоряджатися майном, і вимагати докази наміру відчуження було б надмірним. Суд також зазначив, що вжиті заходи не позбавляють відповідача права володіння та користування майном, а лише тимчасово обмежують право розпорядження. Аргументи скаржника про неповне дослідження обставин справи були відхилені, оскільки зводились до необхідності переоцінки доказів, що виходить за межі повноважень касаційного суду. Суд також врахував баланс інтересів сторін та дійшов висновку, що забезпечення позову сприятиме захисту прав позивача та боржника, в інтересах якого подано позов.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №201/16143/16-к від 16/09/2025
1. Предметом спору є оскарження прокурором виправдувального вироку ОСОБА_7, обвинуваченої у зловживанні службовим становищем (ч. 2 ст. 364 КК України).
2. Суд касаційної інстанції підкреслив, що згідно зі ст. 62 Конституції України та ст. 17 КПК України, особа вважається невинуватою, доки її вину не буде доведено поза розумним сумнівом. Суд зазначив, що сторона обвинувачення не довела наявність у діях ОСОБА_7 складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, оскільки не було доведено умисного зловживання службовим становищем в інтересах третіх осіб та усвідомлення нею факту отримання неправомірної вигоди цими особами. Суд також врахував, що висновки судово-економічних експертиз були визнані недопустимими або неналежними доказами, а факт завдання реальної майнової шкоди не був підтверджений. Суд не погодився з доводами прокурора про порушення права на захист та відхилення клопотань про повторний допит свідків, оскільки прокурор не навів достатніх підстав для цього. Суд також зазначив, що апеляційний суд належним чином перевірив доводи апеляційної скарги прокурора та надав на них обґрунтовані відповіді.
3. Верховний Суд залишив ухвалу апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу прокурора – без задоволення.
Справа №201/10068/24 від 17/09/2025
1. Предметом спору є визначення місця проживання неповнолітньої дитини з батьком.
2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення апеляційного суду, керувався тим, що метою забезпечення позову є захист інтересів позивача від недобросовісних дій відповідача, щоб забезпечити реальне виконання судового рішення. Забезпечення позову у спорах щодо дітей має гарантувати інтереси дитини та унеможливлювати недобросовісну поведінку батьків. Проте, суд зазначив, що у спорах щодо визначення місця проживання дитини, які вирішуються за законодавством України без застосування Гаазької конвенції, забезпечення позову шляхом обмеження права на виїзд за межі України не є можливим, оскільки такий захід не передбачений цивільним процесуальним законом. Суд також врахував, що апеляційний суд не взяв до уваги попередні висновки Верховного Суду з цього питання. Враховуючи це, Верховний Суд дійшов висновку, що апеляційний суд неправильно застосував норми процесуального права, задовольнивши заяву про забезпечення позову шляхом заборони виїзду дитини за кордон.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі ухвалу суду першої інстанції про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову.
Справа №583/2978/21 від 16/09/2025
1. Предметом спору є касаційна скарга прокурора на вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду щодо особи, обвинуваченої у крадіжці, вчиненій повторно.
2. У резолютивній частині постанови не наведено жодних аргументів суду, оскільки зазначено, що повний текст буде проголошено пізніше, тому неможливо визначити, якими саме аргументами керувався суд при прийнятті рішення.
3. Верховний Суд вирішив залишити без змін вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду, а касаційну скаргу прокурора – без задоволення.
Справа №205/1874/23 від 27/08/2025
1. Предметом спору є витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння та скасування рішення про державну реєстрацію права оренди.
2. Суд касаційної інстанції, розглядаючи справу, зазначив, що суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про недоведеність прокурором факту підробки документів, на підставі яких відповідач набув право власності на землю, оскільки прокурор не надав належних та допустимих доказів. Суд врахував, що наявна копія наказу Держгеокадастру, яка була підставою для реєстрації права власності, і прокурор не спростував її достовірність. Водночас, Верховний Суд зауважив, що спір між органом місцевого самоврядування та юридичною особою (ДП «Ілліч-Агро Донбас») щодо земельної ділянки підлягає розгляду в господарському суді, а не в цивільному, з огляду на суб’єктний склад сторін. Суд наголосив на важливості дотримання правил юрисдикції та вказав, що порушення цих правил є підставою для скасування рішення суду. Також, суд касаційної інстанції послався на практику ЄСПЛ щодо необхідності додержання принципу «належного урядування» під час втручання держави в право особи на мирне володіння своїм майном.
3. Рішення судів попередніх інстанцій скасовано в частині позовних вимог до ДП «Ілліч-Агро Донбас» із закриттям провадження, а в іншій частині залишено без змін.
Справа №344/11671/23 від 20/08/2025
1. Предметом спору є зобов’язання Міністерства внутрішніх справ України (МВС) зареєструвати право власності на квартиру, в якій проживає позивач, та ініціювати передачу цієї квартири з державної у комунальну власність для подальшої приватизації.
2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення апеляційного суду, наголосив на тому, що кожна сторона в цивільному процесі має довести обставини, на які вона посилається. У даному випадку, МВС України, отримавши квартиру від Державної іпотечної установи (ДІУ), не здійснило реєстрацію права власності на неї, що унеможливило процес приватизації житла позивачем. Суд зазначив, що державна реєстрація прав не є способом набуття права власності, а лише підтверджує факт набуття речових прав. Наявність акту приймання-передавання квартири між ДІУ та МВС є правовою підставою вважати МВС уповноваженим управляти цим майном. Також суд врахував, що неналежне виконання обов’язку щодо обліку житла не може покладати негативні наслідки на громадян, які мають право на приватизацію. Суд підкреслив, що МВС не виконало своїх зобов’язань щодо реєстрації та передачі квартири, що порушує права позивача на приватизацію житла.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції, зобов’язавши МВС України вчинити необхідні дії для реєстрації права власності та передачі квартири у комунальну власність.
Справа №305/2050/15-к від 16/09/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку суду щодо засудження ОСОБА_6 за службову недбалість, що спричинила тяжкі наслідки, та рішення про часткове задоволення цивільного позову до Ясінянського споживчого товариства.
2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій, наголосив на відсутності в діях ОСОБА_6 складу злочину, передбаченого ст. 367 ч. 2 КК України. Суд зазначив, що для кваліфікації службової недбалості необхідно встановити, які саме дії (чи бездіяльність) службової особи, що входять до кола її службових обов’язків, призвели до тяжких наслідків. У даному випадку, шкода була завдана потерпілій приватною підприємицею після того, як потерпіла набула права власності на об’єкт нерухомості, і суд не визначив, які саме обов’язки ОСОБА_6, як голови правління Ясінянського споживчого товариства, були порушені та призвели до завдання шкоди. Також суд підкреслив, що винуватість особи має бути доведена поза розумним сумнівом, а всі сумніви тлумачаться на користь обвинуваченого.
3. Суд скасував вирок та ухвалу апеляційного суду і закрив кримінальне провадження щодо ОСОБА_6 на підставі відсутності в її діянні складу кримінального правопорушення, а цивільний позов залишив без розгляду.
Справа №910/13443/24 від 03/09/2025
1. Предметом спору є стягнення з Державного підприємства «Гарантований покупець» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сонячна Енергія Захід» витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 40 000,00 грн.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, якими було задоволено заяву ТОВ «Сонячна Енергія Захід» про розподіл судових витрат. Суд зазначив, що розмір витрат на правничу допомогу не є завищеним, є співмірним зі складністю справи, обсягом наданих послуг та ціною позову. Також, суд врахував, що ДП «Гарантований покупець» не довело належним чином неспівмірність цих витрат. Суд касаційної інстанції підкреслив, що встановлення обставин справи та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій, і він не має повноважень втручатися в цю оцінку. Важливо, що позивач надав докази понесених витрат протягом п’яти днів після ухвалення рішення суду, як і передбачено процесуальним законодавством, а акт наданих послуг датований днем ухвалення рішення, що свідчить про неможливість його надання до судових дебатів. Суд також зазначив, що незгода з сумою витрат на правничу допомогу не свідчить про порушення судом норм процесуального права.
3. Суд касаційної інстанції постановив залишити касаційну скаргу ДП «Гарантований покупець» без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №335/12692/23 від 16/09/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо покарання за крадіжку, вчинену в умовах воєнного стану, та прохання про призначення більш м’якого покарання із застосуванням ст. 69 КК України.
2. Суд касаційної інстанції залишив вирок без змін, оскільки суди попередніх інстанцій врахували всі обставини справи, зокрема ступінь тяжкості злочину, особу винної та обтяжуючі і пом’якшуючі обставини. Суд зазначив, що призначене покарання у вигляді позбавлення волі на строк 5 років 1 місяць є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення засудженої та попередження вчинення нею нових злочинів. Суд також відхилив доводи засудженої про порушення її права на захист під час апеляційного розгляду, оскільки вона була належним чином повідомлена про дату, час і місце розгляду справи та не висловила бажання брати участь у засіданні. Крім того, суд врахував, що засуджена вже була засуджена за аналогічний злочин, що свідчить про її схильність до вчинення злочинів. Суд також зазначив, що наявність малолітньої дитини не є безумовною підставою для призначення більш м’якого покарання, оскільки засуджена залишила дитину на піклування повнолітньої доньки та приїхала до іншого міста для вчинення злочинів.
3. Верховний Суд залишив без змін вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду, а касаційну скаргу засудженої залишив без задоволення.
Справа №335/12692/23 від 16/09/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку та ухвали апеляційного суду щодо засудження ОСОБА_6 за ч. 4 ст. 185 КК України (крадіжка, вчинена у великих розмірах чи в умовах повторності).
2. У резолютивній частині рішення не наведено аргументів суду. З тексту постанови відомо лише те, що засуджена подала касаційну скаргу з доповненнями, яку колегія суддів Касаційного кримінального суду не задовольнила. Посилання на статті 433, 434, 436, 441, 442 КПК вказує на те, що суд касаційної інстанції перевірив правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також дійшов висновку про відсутність підстав для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень. Можливо, суд касаційної інстанції погодився з оцінкою доказів, наданою судами попередніх інстанцій, та вважав доведеною вину ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого їй злочину. Також, ймовірно, суд не знайшов істотних порушень кримінального процесуального закону, які б могли призвести до неправильного вирішення справи.
3. Верховний Суд залишив без змін вирок районного суду та ухвалу апеляційного суду, а касаційну скаргу засудженої залишив без задоволення.
Справа №754/1233/23 від 04/09/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо засудження особи за порушення правил безпеки дорожнього руху, що спричинило тяжке тілесне ушкодження потерпілій.
2. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду, оскільки апеляційний суд не розглянув належним чином доводи апеляційної скарги сторони захисту, зокрема щодо відмови у задоволенні клопотань про проведення експертиз, допиту свідків, а також щодо невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого. Суд зазначив, що апеляційний суд не навів мотивів, чому клопотання сторони захисту не підлягають задоволенню, та залишив без розгляду доводи про несправедливість покарання. Верховний Суд підкреслив, що апеляційний суд зобов’язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, якщо вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушенням. Суд також врахував, що не можуть бути визнані доказами відомості, які не були предметом безпосереднього дослідження суду.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та призначив новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Справа №523/11666/16-ц від 03/09/2025
1. Предметом спору є стягнення заборгованості за кредитними договорами.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд не надав належної оцінки доводам відповідача щодо зміни банком строку виконання основного зобов’язання та не дослідив умови кредитних договорів і додаткових угод щодо порядку дострокового повернення кредиту. Також, апеляційний суд не звернув уваги на розбіжності в розрахунках заборгованості, наданих банком, та не оцінив правомірність включення до суми заборгованості комісій, які можуть бути нікчемними. Суд вказав, що апеляційний суд не дослідив належним чином наданий позивачем розрахунок заборгованості в розрізі зміненого строку кредитування та не надав оцінки правомірності зарахування банком грошових сум на погашення платежів за комісією, а отже, не з`ясував, з урахуванням цих фактів, дійсний розмір кредитної заборгованості. Суд касаційної інстанції підкреслив, що апеляційний суд допустив поверховий підхід до вирішення спору, що призвело до передчасних висновків про наявність підстав для задоволення позову.
3. Рішення апеляційного суду в частині стягнення заборгованості з позичальника скасовано, справу направлено на новий розгляд до апеляційного суду.
Справа №510/105/24 від 18/09/2025
1. Предметом спору є встановлення факту постійного проживання особи на території України станом на 24 серпня 1991 року для підтвердження належності до громадянства України.
2. Суд, задовольняючи заяву, виходив з того, що заявниця народилася та проживала на території України, що підтверджується свідоцтвом про народження, а також закінчила школу на території України. Суд врахував, що заявниці було відмовлено у видачі паспорта громадянина України через неможливість підтвердження факту проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року, і їй було рекомендовано звернутися до суду для встановлення цього факту. Суд також взяв до уваги покази свідка, який підтвердив факт проживання заявниці в Україні. Суд зазначив, що встановлення факту постійного проживання на території України є необхідним для реалізації права особи на отримання громадянства України. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши, що вказаний факт підлягає встановленню у порядку окремого провадження на підставі статей 293 ЦПК України та 3 Закону України «Про громадянство України».
3. Суд вирішив залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №214/6157/20 від 16/09/2025
1. Предметом спору є стягнення з банку на користь вкладника суми банківського вкладу, процентів, 3% річних, пені та моральної шкоди у зв’язку з неналежним виконанням банком умов договору банківського вкладу.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду, який скасував рішення суду першої інстанції в частині стягнення пені на підставі Закону України «Про захист прав споживачів». Суд касаційної інстанції зазначив, що з моменту розірвання договору банківського вкладу за заявою клієнта, дія Закону України «Про захист прав споживачів» не поширюється, і пеня відповідно до частини п’ятої статті 10 цього Закону не нараховується. Суд касаційної інстанції підкреслив, що після розірвання договору між сторонами не існує споживчих правовідносин, а до грошового зобов’язання зі сплати коштів після зазначеної дати застосовуються приписи статті 625 ЦК України у разі його невиконання. Суд також зазначив, що зазначене узгоджується із висновками Великої Палати Верховного Суду. Суд касаційної інстанції відхилив доводи касаційної скарги про неврахування апеляційним судом висновків Верховного Суду, оскільки обставини у справах, на які посилався заявник, були іншими.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду в частині відмови у стягненні пені – без змін.
Справа №953/23960/19 від 17/09/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо засудження особи за шахрайство, замах на шахрайство та підробку документів.
2. На жаль, у наданій резолютивній частині постанови відсутні будь-які аргументи, якими керувався суд при винесенні рішення. У тексті зазначено лише, що касаційну скаргу залишено без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін. Для надання повної відповіді необхідний повний текст судового рішення.
3. Верховний Суд залишив без змін вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_7, а касаційну скаргу захисника – без задоволення.
Справа №753/15048/22 від 17/09/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо засудження особи за ч. 1 ст. 115 КК України (умисне вбивство).
2. У резолютивній частині рішення не наведено аргументи суду.
3. Верховний Суд залишив без змін вирок районного суду та ухвалу апеляційного суду, а касаційну скаргу захисника – без задоволення.
Справа №750/11648/14 від 17/09/2025
Предметом спору у цій справі є оскарження вироку апеляційного суду щодо особи, засудженої за злочини, пов’язані з наркотичними речовинами та прекурсорами.
У цій резолютивній частині рішення не зазначено аргументів суду.
Суд ухвалив: Вирок Чернігівського апеляційного суду від 14 травня 2025 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 – без задоволення.
Справа №923/1095/20 від 18/09/2025
1. Предметом спору є скарга ТОВ «Херсонрегіонгаз» на бездіяльність державного виконавця щодо несвоєчасного зупинення виконавчого провадження.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення попередніх судів, вказавши, що державний виконавець порушив строк зупинення виконавчого провадження, незважаючи на включення ТОВ «Херсонрегіонгаз» до Реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості на ринку газу. Суд відхилив аргумент Міністерства юстиції про зупинення строків виконавчого провадження на час воєнного стану, наголосивши, що це не скасовує обов’язковість виконання судових рішень. Суд підкреслив, що виконавець зобов’язаний діяти в межах закону та своєчасно вчиняти виконавчі дії, а бездіяльність, яка порушує права сторін, є протиправною. Суд також зазначив, що право на оскарження дій або бездіяльності державного виконавця передбачено як ГПК України, так і Законом України «Про виконавче провадження». Суд вказав, що помилковим є ототожнення понять “зупинення строку” та “переривання строку”. Суд також зазначив, що посилання Міністерства на те, що ТОВ «Херсонрегіонгаз» обрано невірний спосіб захисту є безпідставним.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу Міністерства юстиції України без задоволення, а рішення попередніх інстанцій – без змін.
Справа №202/6366/23 від 16/09/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо засудження ОСОБА_8 за ч. 3 ст. 307 КК України (незаконне придбання, зберігання з метою збуту психотропних речовин в особливо великих розмірах).
2. Суд касаційної інстанції залишив вирок без змін, оскільки дійшов висновку, що вина ОСОБА_8 доведена сукупністю досліджених доказів, зокрема показаннями свідків, протоколами обшуку та огляду, висновками експертиз. Суд зазначив, що великий розмір психотропних речовин, спосіб їх розфасування, поведінка засудженого, який не є наркозалежним, свідчать про наявність умислу на збут. Суд також врахував, що ОСОБА_8 не оскаржував дії поліції під час досудового розслідування. Апеляційний суд належним чином перевірив доводи апеляційних скарг, надав їм оцінку та обґрунтовано визнав їх безпідставними. Суд касаційної інстанції підкреслив, що незгода з оцінкою доказів не є підставою для їх повторного дослідження, а апеляційний суд не зобов’язаний детально відповідати на кожен аргумент, якщо основні доводи отримали обґрунтовану відповідь.
3. Верховний Суд залишив вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду без змін, а касаційні скарги захисника та прокурора – без задоволення.
Справа №274/7770/23 від 18/09/2025
1. Предметом спору є визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі щодо зміни строку його дії.
2. Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції, виходив з того, що для внесення змін до договору оренди землі необхідна взаємна згода сторін, якої в даному випадку не було досягнуто. Суд зазначив, що позивач не довів наявність одночасно всіх умов, передбачених статтею 652 ЦК України, для зміни договору у зв’язку з істотною зміною обставин. Крім того, суд врахував, що строк дії договору оренди вже закінчився, а продовження строку дії договору оренди землі шляхом укладення додаткової угоди з орендодавцем призведе до непропорційного втручання у права та свободи останнього, зокрема, щодо вільного розпорядження майном. Також суд взяв до уваги, що позивачу вже було відшкодовано частину збитків в іншому судовому процесі. Верховний Суд погодився з висновками апеляційного суду, підкресливши, що скорочення строку дії договору оренди стало наслідком спільних дій обох сторін, а відтак не може розцінюватися як істотна зміна обставин у розумінні частини четвертої статті 652 ЦК України.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін.
Справа №382/1864/23 від 18/09/2025
1. Предметом спору є оскарження прокурором ухвали Київського апеляційного суду щодо ОСОБА_6, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України (порушення правил безпеки дорожнього руху, що спричинило смерть потерпілого або тяжке тілесне ушкодження).
2. Верховний Суд, задовольнивши касаційну скаргу прокурора, скасував ухвалу Київського апеляційного суду та призначив новий розгляд в апеляційній інстанції, посилаючись на необхідність більш детального вивчення обставин справи. Судді врахували доводи касаційної скарги прокурора, які, ймовірно, містили вказівки на порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права апеляційним судом. Оскільки оголошено лише резолютивну частину, конкретні мотиви скасування ухвали апеляційного суду залишаються невідомими до оголошення повного тексту постанови. Рішення прийнято на підставі статей 376, 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК України, які регулюють порядок касаційного провадження.
3. Верховний Суд скасував ухвалу Київського апеляційного суду щодо ОСОБА_6 та призначив новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Справа №541/149/24 від 18/09/2025
Предметом спору у справі є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо засудження особи за ч. 1 ст. 115 КК України (умисне вбивство).
Верховний Суд, задовольнивши касаційну скаргу захисника частково, скасував рішення судів попередніх інстанцій та призначив новий розгляд у суді першої інстанції, мотивуючи це тим, що судами було допущено істотні порушення кримінального процесуального закону, які ставлять під сумнів законність і обґрунтованість судових рішень. Зокрема, ВС вказав на неповноту судового розгляду, неправильну оцінку доказів та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Суд касаційної інстанції звернув увагу на необхідність ретельного дослідження всіх обставин, що мають значення для правильної кваліфікації дій обвинуваченого, а також на дотримання права на захист. Враховуючи тяжкість злочину, ВС обрав обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Суд прийняв рішення скасувати вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Справа №295/977/24 від 20/08/2025
1. Предметом спору є вимога ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про відшкодування моральної шкоди у розмірі 1 000 000,00 грн, завданої, на його думку, неправомірною відмовою у призначенні пенсії за віком.
2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій, зазначив, що для виникнення зобов’язання з компенсації моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, необхідна наявність моральної шкоди, протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди, та причинний зв’язок між цією поведінкою та моральною шкодою. У даній справі факт протиправної бездіяльності відповідача вже встановлено рішенням адміністративного суду, що набрало законної сили, а згідно з практикою ЄСПЛ, порушення прав людини саме по собі може тягнути моральні страждання. Суд також врахував тривалість моральних страждань позивача, пов’язаних з розглядом його заяви щодо перерахунку пенсії та зарахування відповідного стажу, а також принципи розумності, справедливості та співмірності при визначенні розміру відшкодування. Суд прийшов до висновку, що сума у розмірі 5 000 грн є достатньою для відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу.
3. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій та ухвалив нове рішення про часткове задоволення позову, стягнувши з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 5 000,00 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Справа №991/2834/25 від 18/09/2025
Предметом спору є оскарження ухвали Вищого антикорупційного суду про відмову у скасуванні заходів забезпечення позову у справі про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави.
Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду залишила без змін ухвалу суду першої інстанції, відмовивши у задоволенні апеляційної скарги представника відповідача. Суд, ймовірно, виходив з того, що існують ризики, які виправдовують збереження заходів забезпечення позову, наприклад, ризик відчуження майна, яке може бути стягнуто в дохід держави у разі задоволення позову. Можливо, суд також врахував співмірність заходів забезпечення позову заявленим позовним вимогам, а також те, що скасування цих заходів може ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду в майбутньому. Суд апеляційної інстанції міг дійти висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у скасуванні заходів забезпечення позову, оскільки не було надано достатніх доказів, які б свідчили про відсутність ризиків, що існували на момент застосування цих заходів. Також, суд міг врахувати доводи прокурора щодо необхідності збереження арешту для забезпечення можливої конфіскації майна у випадку задоволення позову.
Суд залишив апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу Вищого антикорупційного суду без змін.
Справа №212/5767/22 від 17/09/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку апеляційційного суду щодо особи, засудженої за замах на умисне вбивство.
2. У резолютивній частині рішення не наведено аргументів суду. Повний текст постанови буде оголошено пізніше, де будуть викладені мотиви, якими керувався суд при прийнятті рішення про залишення вироку апеляційного суду без змін. Зазвичай, касаційний суд перевіряє законність та обґрунтованість судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій з точки зору правильності застосування норм матеріального та процесуального права, виходячи з доводів касаційної скарги. Суд касаційної інстанції може погодитися з висновками судів попередніх інстанцій, якщо вони є обґрунтованими та підтверджуються матеріалами справи. Також, касаційний суд може враховувати практику Європейського суду з прав людини.
3. Вирок Дніпровського апеляційного суду від 05 березня 2025 року щодо ОСОБА_7 залишено без зміни, а її касаційну скаргу – без задоволення.
Справа №202/6366/23 від 16/09/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо особи, обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України (незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання чи збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів у великих розмірах).
2. У резолютивній частині рішення не наведено аргументи суду. З тексту видно лише те, що касаційні скарги захисника та прокурора залишилися без задоволення. Повний текст постанови буде проголошено пізніше, де будуть викладені мотиви прийнятого рішення. Наразі, неможливо встановити, якими саме аргументами керувався суд касаційної інстанції, залишаючи в силі рішення судів попередніх інстанцій.
3. Верховний Суд залишив без змін вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду, а касаційні скарги захисника та прокурора – без задоволення.
Справа №583/2978/21 від 16/09/2025
1. Предметом спору є оскарження прокурором вироку та ухвали судів попередніх інстанцій щодо засудження ОСОБА_6 за крадіжку, поєднану з проникненням у житло, та призначення йому покарання у виді арешту.
2. Верховний Суд залишив касаційну скаргу прокурора без задоволення, підтримавши рішення судів попередніх інстанцій. Суд зазначив, що при призначенні покарання місцевий суд врахував ступінь тяжкості злочину, особу обвинуваченого, пом’якшуючі обставини (щире каяття, сприяння розкриттю злочину, відшкодування збитків) та можливість виправлення без позбавлення волі, обґрунтовано застосувавши статтю 69 КК України про призначення більш м’якого покарання. Апеляційний суд погодився з цими висновками, підкресливши справедливість призначеного покарання. Верховний Суд також відхилив доводи прокурора щодо невідповідності покарання у виді арешту вимогам статті 60 КК України, оскільки на момент розгляду справи ОСОБА_6 був військовослужбовцем, до яких може застосовуватися цей вид покарання.
3. Суд залишив без змін вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду.
Справа №756/5256/24 від 17/09/2025
1. Предметом спору є оскарження прокурором ухвали Київського апеляційного суду щодо кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, пов’язаних з незаконним обігом наркотичних засобів.
2. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу прокурора, скасувавши ухвалу Київського апеляційного суду та призначивши новий розгляд в суді апеляційної інстанції. У резолютивній частині постанови не зазначено конкретних аргументів, якими керувався Верховний Суд, але можна припустити, що були виявлені певні порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права апеляційним судом, що і стало підставою для скасування ухвали. Оскільки повний текст постанови буде складено пізніше, детальні мотиви рішення наразі невідомі. Судді могли дійти висновку, що апеляційний суд не повною мірою дослідив обставини справи або не врахував важливі докази, що вплинуло на законність і обґрунтованість його рішення. Новий розгляд справи в апеляційній інстанції має на меті усунення цих недоліків і забезпечення справедливого судового розгляду.
3. Верховний Суд скасував ухвалу Київського апеляційного суду та призначив новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Справа №463/1732/22 від 17/09/2025
1. Предметом спору є визнання незаконним звільнення позивачки з посади завідувачки поліклініки та поновлення на роботі.
2. Суд касаційної інстанції залишив рішення судів попередніх інстанцій без змін, оскільки суди встановили, що Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького правомірно звільнив позивачку у зв’язку з ліквідацією структурного підрозділу, дотримавшись вимог трудового законодавства, зокрема, попередивши її про звільнення за два місяці та запропонувавши всі наявні вакантні посади, від яких вона відмовилася. Суд зазначив, що обов’язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, і роботодавець виконав цей обов’язок, запропонувавши всі вакантні посади, які з’явилися на підприємстві протягом усього періоду і існували на день звільнення. Суд також відхилив аргументи позивачки про те, що їй не запропонували всі вакантні посади, оскільки матеріали справи підтверджують зворотне. Суд також врахував, що посада, яку займала позивачка, була єдиною, тому не було підстав для застосування статті 42 КЗпП України щодо переважного права на залишення на роботі.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.
Справа №910/62/25 від 17/09/2025
1. Предмет спору – стягнення з ПрАТ “НЕК “Укренерго” на користь ТОВ “Д.ТРЕЙДІНГ” заборгованості за договором про врегулювання небалансів електричної енергії.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які задовольнили позовні вимоги ТОВ “Д.ТРЕЙДІНГ”. Суд зазначив, що ПрАТ “НЕК “Укренерго”, як оператор системи передач та адміністратор розрахунків, зобов’язане оплачувати електричну енергію, придбану у ТОВ “Д.ТРЕЙДІНГ” за результатом врегулювання небалансів, відповідно до звітів, актів та актів корегування. Суд підкреслив, що оплата має здійснюватися з банківського рахунку адміністратора розрахунків на банківський рахунок учасника ринку на четвертий робочий день після надсилання повідомлення про формування звіту. Суд відхилив аргументи ПрАТ “НЕК “Укренерго” про те, що розрахунки мають здійснюватися виключно за рахунок коштів, які надійшли від інших учасників ринку на спеціальний рахунок, вказавши на можливість внесення ПрАТ “НЕК “Укренерго” власних коштів для виконання зобов’язань. Суд також не знайшов підстав для відступу від попередніх висновків Верховного Суду щодо застосування статті 75 Закону України “Про ринок електричної енергії”.
3. Суд вирішив касаційну скаргу ПрАТ “Національна енергетична компанія “Укренерго” залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №953/7465/23 від 17/09/2025
1. Предметом спору є розірвання шлюбу між позивачем та відповідачем.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд порушив норми процесуального права, повернувши апеляційну скаргу відповідачу, оскільки не було доведено факту отримання відповідачем ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення недоліків. Верховний Суд наголосив, що повернення апеляційної скарги можливе лише у випадку, коли особа отримала відповідну ухвалу суду та ознайомилася з її змістом, але ухилилася від виконання вимог, зазначених в ухвалі. Суд касаційної інстанції підкреслив, що складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства, і сторони повинні мати право очікувати, що ці норми будуть застосовуватися. Також, суд врахував практику Європейського суду з прав людини, який вказує на неприпустимість надмірного формалізму при застосуванні процесуальних норм.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та передав справу до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
Справа №686/2581/24 від 17/09/2025
1. Предметом спору є стягнення витрат на професійну правничу допомогу з позивачів на користь відповідача у цивільній справі.
2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення апеляційного суду, вказав, що апеляційний суд не врахував, що до заяви про ухвалення додаткового рішення заявник додав акт приймання-передачі наданої правничої допомоги, який був складений після ухвалення рішення судом першої інстанції, і тому не міг бути наданий раніше. Суд також зазначив, що розмір витрат відповідача не міг бути остаточно підтверджений до закінчення судових дебатів, оскільки гонорар адвоката залежить від результату розгляду справи. Крім того, Верховний Суд підкреслив, що процесуальне законодавство не встановлює чіткого переліку доказів для підтвердження витрат на правничу допомогу, але вимагає надання доказів щодо її надання. Суд касаційної інстанції також послався на практику Верховного Суду, згідно з якою витрати на правничу допомогу підлягають розподілу незалежно від того, чи були вони фактично сплачені, чи тільки мають бути сплачені. Суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про наявність підстав для ухвалення додаткового рішення у справі, оскільки належним чином оцінив надані докази.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі додаткове рішення суду першої інстанції про часткове задоволення заяви про стягнення витрат на правничу допомогу.
Справа №569/24170/23 від 17/09/2025
1. Предметом спору є стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
2. Суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні заяви про стягнення витрат на правничу допомогу, мотивуючи це тим, що сторона відповідача не подала докази на підтвердження розміру цих витрат до закінчення судових дебатів, як це передбачено процесуальним законом, і не обґрунтувала поважність причин неподання цих доказів вчасно. Суд першої інстанції вважав, що оскільки на момент подання апеляційної скарги вже був укладений договір про правничу допомогу та надано весь обсяг послуг, то всі докази мали бути подані вчасно. Верховний Суд не погодився з таким підходом, вказавши, що розгляд справи відбувався в порядку спрощеного позовного провадження, де стадія судових дебатів відсутня. Верховний Суд підкреслив, що вимога про подання доказів до закінчення судових дебатів не може розповсюджуватися на справи, які розглядаються в спрощеному провадженні, і що в такому випадку слід керуватися п’ятиденним строком після ухвалення рішення суду.
3. Верховний Суд скасував додаткову постанову апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №638/16481/21 від 17/09/2025
1. Предметом спору є встановлення факту проживання особи зі спадкодавцем однією сім’єю не менше п’яти років до дня смерті останнього для цілей спадкування за законом.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення апеляційного суду, вказавши на те, що для встановлення факту проживання однією сім’єю зі спадкодавцем необхідно довести не просто факт допомоги чи піклування, а наявність саме сімейних відносин, що включають спільний побут, взаємні права та обов’язки, ведення спільного господарства. Суд підкреслив, що докази мають бути належними, достовірними та достатніми, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Самі по собі покази свідків не є достатніми для встановлення факту спільного проживання однією сім’єю. Суд також зазначив, що апеляційний суд не врахував, що обставини щодо надання допомоги та піклування позивачем про спадкодавця не підтверджують факт наявності між ними відносин, притаманних сім`ї.
3. Суд касаційної інстанції скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову.
Справа №757/10497/23-ц від 16/09/2025
1. Предметом спору є стягнення з АТ КБ «ПриватБанк» на користь фізичної особи грошових коштів за договором банківського строкового вкладу, включаючи суму вкладу, відсотки та 3% річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які задовольнили позовні вимоги вкладника. Суд зазначив, що банк зобов’язаний повернути вклад та нараховані відсотки за договором банківського вкладу, і закінчення строку дії договору не звільняє банк від цього обов’язку. Оскільки банк не повернув кошти на вимогу вкладника, він порушив свої зобов’язання. Щодо переведення боргу на ТОВ ФК «Фінілон», суд підкреслив, що для цього необхідна згода кредитора (вкладника), якої у даному випадку не було. Також, суд підтвердив правомірність стягнення 3% річних на підставі статті 625 ЦК України, оскільки це є компенсацією за прострочення виконання грошового зобов’язання. Суд касаційної інстанції зазначив, що доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, що виходить за межі його повноважень.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №1309/9120/12 від 16/09/2025
1. Предметом спору є скарга ОСОБА_1 на дії/бездіяльність державного виконавця та Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо виконання рішення суду про забезпечення його права на спілкування з дитиною.
2. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, погодившись з рішенням апеляційного суду. Суд зазначив, що виконання судових рішень є обов’язковим і є складовою права на справедливий суд. У даній справі, апеляційний суд обґрунтовано скасував ухвалу суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження за скаргою ОСОБА_1, оскільки скарга стосувалася дій/бездіяльності державного виконавця, що мали місце після відкриття попереднього провадження у справі. Суд врахував, що рішення суду про забезпечення побачень батька з дитиною вимагає систематичного вчинення дій, і заявник стверджував, що його право на зустріч з дитиною у визначений день було порушено через бездіяльність державного виконавця. Суд касаційної інстанції також підкреслив, що його рішення відповідає практиці Європейського суду з прав людини щодо вмотивованості судових рішень.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №910/11210/24 від 09/09/2025
1. Предмет спору: ФОП Яковенко С.О. оскаржувала в суді одностороннє розірвання АТ “Універсал Банк” договору банківського обслуговування та вимагала поновлення обслуговування.
2. Суд, відмовляючи у задоволенні позову, виходив з того, що банк правомірно розірвав договір на підставі Закону України “Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення”, оскільки фінансові операції ФОП Яковенко С.О. мали ознаки ризикових та підозрілих. Зокрема, значні суми коштів надходили від ТОВ “Енергопром-СК”, де Яковенко С.О. є директором і кінцевим бенефіціаром, після чого майже вся сума знімалася готівкою, при цьому не було надано доказів закупівлі товарів чи обґрунтування зняття готівки. Суд врахував, що такі операції не відповідали заявленим доходам ФОП та могли свідчити про підозрілу фінансову діяльність, що підпадає під індикатори ризиків, встановлені Національним банком України. Суд також зазначив, що банк діяв у межах своїх обов’язків як суб’єкт фінансового моніторингу, а ФОП не надала достатніх доказів на спростування підозр банку. Суд також врахував, що банк надав розпорядження про встановлення неприйнятно високого ризику клієнту.
3. Суд вирішив: Касаційну скаргу ФОП Яковенко С.О. залишено без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №759/15320/21 від 15/09/2025
1. Предмет спору – визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, яка була спільною сумісною власністю подружжя, після смерті одного з подружжя.
2. Суд, задовольняючи позов, виходив з того, що спірна квартира була набута в шлюбі і є спільною сумісною власністю, а отже, після смерті одного з подружжя, половина квартири входить до складу спадщини. Оскільки, крім вдови, були інші спадкоємці, які прийняли спадщину, вдова не мала права відчужувати всю квартиру без згоди інших спадкоємців. Також суд зазначив, що нотаріус не мав права посвідчувати договір купівлі-продажу всієї квартири без згоди всіх спадкоємців. Суд відхилив аргументи відповідачів про те, що позивачка обрала неефективний спосіб захисту, оскільки саме визнання договору недійсним дозволяє повернути квартиру у власність продавця і включити її до складу спадкової маси. Суд також скасував запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, оскільки він є похідним від недійсного договору.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №607/2073/24 від 10/09/2025
1. Предметом спору є захист честі, гідності та ділової репутації, спростування недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди, завданої поширенням листа з негативними висловлюваннями про позивача.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін ухвалу апеляційного суду, який відмовив у відкритті апеляційного провадження за скаргою відповідача, оскільки відповідачем було пропущено строк на апеляційне оскарження, а наведені причини пропуску строку визнані неповажними. Апеляційний суд встановив, що відповідач отримав копію повного тексту рішення суду першої інстанції, але не подав апеляційну скаргу протягом встановленого строку. Доводи відповідача про поважність причин пропуску строку, пов’язані зі станом здоров’я, не були підтверджені належними доказами. Суд касаційної інстанції підкреслив, що забезпечення права на апеляційне оскарження має базуватися на справедливих судових процедурах, а поновлення строку має ґрунтуватися на обґрунтованих доказах. Суд також зазначив про неприпустимість зловживання процесуальними правами та необхідність дотримання принципу правової визначеності.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №333/1762/22 від 10/09/2025
1. Предметом спору є поділ майна подружжя, а саме квартири, комори та велосипеда, набутих під час шлюбу.
2. Суд касаційної інстанції розглядав касаційні скарги на ухвалу апеляційного суду про повернення зміненої апеляційної скарги та на рішення судів попередніх інстанцій щодо поділу майна. Відносно ухвали про повернення скарги, Верховний Суд погодився з апеляційним судом, що змінена скарга була подана з пропуском строку. Щодо поділу майна, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, визнав квартиру та велосипед спільною сумісною власністю та здійснив їх поділ, а в задоволенні позову щодо комори відмовив, оскільки право власності на неї не було зареєстровано. Верховний Суд не погодився з відмовою у задоволенні позову щодо комори, вказавши, що відсутність реєстрації права власності не є перешкодою для поділу майна, якщо є інші докази набуття майна під час шлюбу та здійснення всіх необхідних дій для набуття права власності. Суд касаційної інстанції наголосив, що державна реєстрація права власності не є підставою набуття права власності.
3. Верховний Суд залишив без змін ухвалу апеляційного суду про повернення скарги, частково задовольнив касаційну скаргу щодо комори, скасував постанову апеляційного суду в цій частині та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, а в іншій частині рішення судів попередніх інстанцій залишив без змін.
Справа №205/8536/21 від 03/09/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним рішення міської ради про передачу земельної ділянки у приватну власність, скасування державної реєстрації права власності на цю ділянку та повернення її державі.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій, оскільки вони не встановили належним чином фактичні обставини справи. Зокрема, суди не з’ясували, чи відбулася зміна цільового призначення земельної ділянки на момент її передачі у приватну власність, а також не врахували, що право постійного користування державних лісогосподарських підприємств земельними ділянками підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування. Суди попередніх інстанцій також не надали належної оцінки доказам, які свідчать про належність спірної земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення. Крім того, суд касаційної інстанції звернув увагу на те, що прокурор фактично поєднав у позовній заяві вимоги віндикаційного та негаторного характеру, і суду першої інстанції необхідно належно встановити предмет позову у цій справі.
3. Верховний Суд скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій і направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №720/1802/22 від 15/09/2025
1. Предметом спору у даній справі є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо засудження ОСОБА_13, ОСОБА_6, ОСОБА_15 та ОСОБА_7 за ч. 4 ст. 189 КК України (вимагання, вчинене організованою групою чи поєднане з насильством, небезпечним для життя чи здоров’я особи, або таке, що завдало великої майнової шкоди).
2. У резолютивній частині постанови не наведено аргументів суду. З тексту вбачається, що колегія суддів касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду переглядала вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду, враховуючи касаційні скарги засуджених, їх захисників, законного представника та прокурора. Суд заслухав доводи сторін у режимі відеоконференції. Приймаючи рішення, Верховний Суд керувався статтями 376, 433, 434, 436, 441, 442 Кримінального процесуального кодексу України. Оскільки складання повного тексту постанови потребувало значного часу, суд обмежився оголошенням лише резолютивної частини.
3. Верховний Суд вирішив залишити без змін вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду, а касаційні скарги – без задоволення.
Справа №755/14626/21 від 04/09/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку апеляційного суду щодо особи, обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України (незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання чи збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів).
2. У даній резолютивній частині постанови не наведено аргументи суду, оскільки оголошено лише резолютивну частину, а повний текст рішення буде оголошено пізніше. Відповідно, неможливо проаналізувати мотиви, якими керувався суд при прийнятті рішення. Зазвичай, при розгляді таких справ, суд оцінює доводи касаційної скарги прокурора, перевіряє законність та обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій, зокрема, щодо правильності застосування норм матеріального та процесуального права, повноти судового розгляду та доведеності вини особи. Важливими є питання дотримання прав обвинуваченого, оцінка доказів, наданих сторонами, та обґрунтованість кваліфікації дій обвинуваченого.
3. Верховний Суд залишив вирок Київського апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу прокурора – без задоволення.
Справа №755/14626/21 від 04/09/2025
1. Предметом спору є оскарження прокурором вироку апеляційного суду щодо призначення покарання за ч. 2 ст. 307 КК (незаконний збут психотропних речовин).
2. Суд касаційної інстанції залишив вирок апеляційного суду без змін, погодившись з тим, що апеляційний суд обґрунтовано застосував статті 69 та 75 КК, призначивши покарання нижче від найнижчої межі та звільнивши засуджену від відбування покарання з випробуванням. Суд врахував позитивні характеристики обвинуваченої, її щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, проходження реабілітації, а також тривалий час, що минув з моменту вчинення злочину, протягом якого вона не вчиняла протиправних дій та змінила спосіб життя. Суд також взяв до уваги її стан здоров’я (інвалідність II групи) та позитивні зміни в її житті, підтверджені свідченнями. Суд касаційної інстанції підкреслив, що таке покарання є необхідним і достатнім для виправлення засудженої та попередження вчинення нових злочинів, відповідає принципу індивідуалізації покарання та загальним засадам кримінальної відповідальності.
3. Суд ухвалив залишити вирок Київського апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу прокурора – без задоволення.
Справа №478/549/23 від 18/09/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо особи, обвинуваченої у зґвалтуванні (ст. 152 ч. 3 КК України).
2. Верховний Суд у своїй постанові не наводить конкретних аргументів, якими він керувався при прийнятті рішення, оскільки оголошено лише резолютивну частину. Проте, з огляду на те, що касаційну скаргу задоволено частково, а ухвалу апеляційного суду скасовано з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, можна припустити, що Верховний Суд виявив певні порушення норм процесуального права, допущені апеляційним судом при розгляді справи. Можливо, апеляційний суд не повною мірою дослідив докази, не надав належної оцінки доводам сторін або допустив інші порушення, які могли вплинути на законність та обґрунтованість ухвали. Також, призначення запобіжного заходу у виді тримання під вартою може свідчити про те, що суд касаційної інстанції вважає наявними ризики, передбачені КПК України, які дають підстави для застосування такого запобіжного заходу.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та призначив новий розгляд в суді апеляційної інстанції, а також обрав обвинуваченому запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Справа №910/11060/24 від 17/09/2025
1. Предметом спору є стягнення з НЕК “Укренерго” на користь АТ “ДТЕК Дніпроенерго” сум інфляційних втрат та трьох процентів річних, нарахованих у зв’язку з простроченням оплати за договором про участь у балансуючому ринку.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, зазначивши, що АТ “ДТЕК Дніпроенерго” правомірно вимагало від НЕК “Укренерго” сплати сум за прострочення виконання грошового зобов’язання, оскільки відповідач прострочив оплату за договором. ВС підкреслив, що НЕК “Укренерго” не спростувало розрахунки АТ “ДТЕК Дніпроенерго” та не довело, що вони здійснені з порушенням чинного законодавства. ВС також зазначив, що посилання скаржника на необхідність застосування певного механізму розрахунку інфляційних збитків є безпідставними, оскільки він не довів, що розрахунок позивача не враховував цей механізм. Крім того, ВС вказав на те, що НЕК “Укренерго” не надало контррозрахунку, який би свідчив про неправильність розрахунків АТ “ДТЕК Дніпроенерго”. ВС наголосив, що для скасування рішень судів попередніх інстанцій недостатньо лише посилатися на висновки ВС щодо застосування норми права, необхідно довести неправильне застосування судами норм матеріального чи порушення норм процесуального права, чого НЕК “Укренерго” не зробило.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу НЕК “Укренерго” без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №910/4457/24 від 17/09/2025
1. Предметом спору є визнання незаконним рішення про звільнення директора ТОВ, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та компенсації за невикористану відпустку.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які відмовили у задоволенні позову. Суди виходили з того, що рішення єдиного учасника ТОВ про звільнення директора було прийнято в межах його повноважень та з дотриманням корпоративного та трудового законодавства. Суд апеляційної інстанції зазначив, що спір пов’язаний з реалізацією права власника на управління юридичною особою, тому оцінюється законність дій органів управління з точки зору цивільного, а не трудового законодавства. Важливо, що позивач не довів порушень процедури прийняття рішення про звільнення. Суд також вказав, що звільнення директора відбулося на підставі рішення єдиного учасника, що відповідає статуту ТОВ та нормам Цивільного кодексу України, які дозволяють припиняти повноваження посадових осіб. Суд касаційної інстанції зазначив, що скаржник не довів, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального та процесуального права.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №127/20217/13-ц від 17/09/2025
1. Предметом спору є стягнення кредитної заборгованості з позичальника та поручителя за кредитним договором.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, якими було задоволено позов про стягнення кредитної заборгованості, оскільки позичальник порушив умови кредитного договору, що призвело до утворення заборгованості. Суд зазначив, що наданий банком розрахунок заборгованості є належним доказом, а відповідач не надав доказів, які б спростовували правильність цього розрахунку. Також суд відхилив доводи відповідача про припинення поруки, оскільки банк звернувся до суду з дотриманням встановлених договором строків. Суд наголосив на принципі добросовісності та неприпустимості зловживання правом, вказуючи на те, що звернення відповідача із заявою про перегляд заочного рішення через значний проміжок часу суперечить цим принципам та принципу юридичної визначеності.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №320/11898/24 від 18/09/2025
1. Предметом спору є оскарження наказу Міністерства юстиції України про анулювання доступу приватного нотаріуса до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що суди попередніх інстанцій помилково зосередились на відсутності мотивів безпосередньо в наказі про анулювання доступу до реєстру, не врахувавши, що мотиви можуть бути викладені в акті перевірки, на підставі якого видано наказ. Крім того, суди не надали належної оцінки доводам Мін’юсту щодо порушень нотаріусом вимог законодавства при здійсненні державної реєстрації, зокрема, відсутності необхідних документів, що засвідчують прийняття об’єкта в експлуатацію та присвоєння йому адреси. Суди також не встановили, до якого типу об’єктів нерухомості відноситься спірний об’єкт, що має значення для визначення переліку необхідних документів для реєстрації. Суд касаційної інстанції підкреслив, що суди повинні були перевірити правомірність дій нотаріуса на основі законодавства, чинного на момент вчинення реєстраційних дій, та оцінити всі докази у сукупності. Через неповне з’ясування обставин справи та порушення норм процесуального права, суди не змогли встановити фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №560/10935/24 від 18/09/2025
1. Предметом спору є правомірність розпоряджень районної державної адміністрації про припинення права постійного користування земельною ділянкою, яке належало батьку позивача.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій, які закрили провадження у справі, вважаючи, що спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Верховний Суд наголосив, що адміністративні суди розглядають спори, які мають публічно-правовий характер, тобто випливають із владно-розпорядчих функцій публічних органів. У даній справі спір виник у галузі земельних відносин, де відповідач, як суб’єкт владних повноважень, здійснював управлінські функції, а предметом спору є рішення цього суб’єкта, видане в результаті виконання цих функцій. Суд зазначив, що скасування оскаржених розпоряджень не призведе до безпосереднього виникнення у позивача будь-яких цивільних прав, а отже, спір має публічно-правовий, а не приватноправовий характер. **** Суд також відзначив, що висновки судів попередніх інстанцій щодо застосування норм права, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду, не є релевантними до даної справи, оскільки правовідносини у цих справах не є подібними.
3. Верховний Суд скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій і направив справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Справа №990/218/25 від 18/09/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (ВККСУ) про незатвердження результатів складання кваліфікаційного іспиту кандидаткою на посаду судді апеляційного суду.
2. Суд встановив, що ВККСУ, діючи в межах дискреційних повноважень при проведенні кваліфікаційного оцінювання, повинна забезпечити об’єктивність і прозорість процедури. Важливим є належне документування результатів оцінювання, а також їх повноцінне відображення в матеріалах конкурсу. Суд наголосив, що методика оцінювання має бути чіткою та зрозумілою, а розробка такої методики є обов’язком Комісії. У рішенні ВККСУ не були викладені мотиви виставлення оцінок за критеріями та елементами, передбаченими Положенням і Методологією, що позбавило суд можливості перевірити обґрунтованість оцінювання. Суд також не погодився з доводами позивача про дискримінаційний характер оцінювання, оскільки не було надано доказів упередженого ставлення до неї під час конкурсу. **** Суд зазначив, що відсутність деталізації в оцінюванні може викликати питання щодо справедливості та об’єктивності процесу оцінювання, а також може призвести до недостатньої обґрунтованості виставленого балу.
3. Суд частково задовольнив позов, визнавши протиправним рішення ВККСУ в частині затвердження результатів іспиту позивачки та зобов’язавши Комісію повторно оцінити її практичні завдання з урахуванням встановлених методичних вказівок.
Справа №990/295/25 від 18/09/2025
1. Предметом спору є оскарження рішень Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (ВККСУ) про відмову судді в допуску до складання кваліфікаційного іспиту для переведення до іншого суду.
2. Суд обґрунтував своє рішення тим, що ВККСУ діяла правомірно, відмовивши позивачу в допуску до кваліфікаційного іспиту, оскільки подана ним заява не відповідала встановленим вимогам, а саме не містила належного кваліфікованого електронного підпису (КЕП). Суд зазначив, що обов’язок дотримання вимог до оформлення заяви покладається на заявника, і невиконання цих вимог має наслідки, передбачені законом. Суд також підкреслив, що ВККСУ забезпечила рівні умови для всіх кандидатів і що позивач мав достатньо часу для перевірки та виправлення можливих технічних помилок при накладанні КЕП. Додатково, суд вказав, що подання сканованої копії власноручно підписаної заяви не відповідає встановленим вимогам, а протокол перевірки КЕП був наданий після встановленого строку подання документів. Суд вважає, що Комісія діяла в межах своїх повноважень, а права позивача не були порушені.
3. Суд вирішив відмовити в задоволенні позову.
Справа №560/13172/24 від 17/09/2025
Предмет спору – оскарження дій Головного управління Пенсійного фонду України щодо обмеження пенсії позивача максимальним розміром та зобов’язання перерахувати і виплатити пенсію без такого обмеження.
Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд помилково зупинив провадження у справі, посилаючись на пункт 5 частини другої статті 236 КАС України, оскільки справа, на яку посилався апеляційний суд, розглядалася Верховним Судом як судом першої інстанції, а не в касаційному порядку палатою, об’єднаною палатою або Великою Палатою Верховного Суду. Суд касаційної інстанції зазначив, що перелік підстав для зупинення провадження є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Водночас, оскільки апеляційний суд вже поновив провадження у справі та виніс рішення по суті, відсутні підстави для направлення справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Суд касаційної інстанції також відхилив доводи скаржника про безпідставне віднесення справи до типової, оскільки апеляційний суд не визнавав її типовою, а лише констатував подібність правовідносин.
Суд вирішив касаційну скаргу задовольнити частково, а ухвалу суду апеляційної інстанції скасувати.
Справа №140/13529/24 від 18/09/2025
1. Предметом спору є оскарження податкових повідомлень-рішень, якими підприємству нараховано штрафні санкції за несвоєчасну сплату податкових зобов’язань.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, які відмовили в задоволенні позову підприємства, оскільки штрафні санкції були нараховані правомірно. Суди встановили, що частина податкових зобов’язань, за несвоєчасну сплату яких нараховано штрафи, виникла після переходу права власності на об’єкт приватизації до нового власника, а отже, положення Податкового кодексу щодо звільнення від штрафних санкцій у разі погашення податкового боргу новим власником протягом шести місяців не застосовуються. Крім того, суди зазначили, що підприємство не надало доказів існування податкового боргу на момент переходу права власності, який був би погашений новим власником. Суд касаційної інстанції підкреслив, що метою законодавчих змін було стимулювання приватизації та погашення боргів державних підприємств, але ці зміни стосуються лише податкового боргу, що існував на момент приватизації.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №120/12055/23 від 18/09/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності Гайсинської міської ради та Гайсинської центральної районної лікарні щодо приведення у готовність захисної споруди цивільного захисту.
2. Суд касаційної інстанції залишив позовну заяву прокурора без розгляду, підтримавши рішення судів попередніх інстанцій, оскільки прокурор не довів належним чином підстави для представництва інтересів держави в суді. Суд зазначив, що згідно з чинним законодавством, саме на Державну службу з надзвичайних ситуацій (ДСНС) покладено контроль за станом готовності захисних споруд, і хоча ДСНС має право звертатися до суду лише з вимогами про зупинення діяльності підприємств у разі загрози життю та здоров’ю людей, це не означає відсутність органу, уповноваженого здійснювати контроль у цій сфері. Суд також врахував, що прокурор не обґрунтував неможливість застосування адміністративних заходів для вирішення питання, а позовні вимоги були сформульовані надто загально. Крім того, суд підкреслив, що прокурор не може замінювати належного суб’єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №160/30975/24 від 17/09/2025
1. Предметом спору є правомірність податкового повідомлення-рішення про відмову у бюджетному відшкодуванні ПДВ.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, які визнали протиправним податкове повідомлення-рішення про відмову у бюджетному відшкодуванні ПДВ. Суд зазначив, що для застосування обмежень щодо бюджетного відшкодування, передбачених п. 200.4-1 ст. 200 ПК України, санкції мають бути застосовані безпосередньо до платника податку, його засновників (учасників) або кінцевих бенефіціарних власників. Суд підкреслив, що на момент проведення перевірки та складання акту, на підставі якого було винесено податкове повідомлення-рішення, Указ Президента України про введення санкцій щодо певних осіб ще не набрав чинності. Суд також врахував, що особи, на яких було накладено санкції, не здійснюють прямого або непрямого вирішального впливу на діяльність позивача. Суд вказав, що податковий орган не довів, що кошти, повернуті як бюджетне відшкодування ПДВ, можуть бути використані акціонерами всупереч національним інтересам України.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №460/3501/24 від 18/09/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо не проведення індексації пенсії позивачу із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати.
2. Суд касаційної інстанції, розглядаючи справу, взяв до уваги попередні висновки Верховного Суду щодо індексації пенсій, зокрема постанову від 16.04.2025 у справі №200/5836/24, де було зазначено, що при перерахунку пенсій, призначених у 2020-2023 роках, збільшенню підлягає показник середньої заробітної плати, з якої сплачено страхові внески. Суд підкреслив, що Порядок № 124 застосовується лише в частині, що не суперечить Закону № 1058-IV, і що при індексації має застосовуватися показник середньої заробітної плати, який враховувався при обчисленні пенсії. Водночас, суд наголосив, що право на індексацію пенсії не є абсолютним і обмежене строком звернення до суду. Враховуючи, що позивач звернувся до суду 01.04.2024, суд вирішив захистити її права лише з 01.10.2023, тобто в межах шестимісячного строку, встановленого КАС України, а вимоги за період до цієї дати залишив без розгляду.
3. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій та ухвалив нове рішення, яким частково задовольнив позовні вимоги, визнавши протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Рівненській області та зобов’язавши здійснити індексацію пенсії позивача з 01.10.2023, а позовні вимоги за період з 01.03.2023 по 30.09.2023 залишив без розгляду.
Справа №560/8753/24 від 18/09/2025
1. Предметом спору є законність рішення державного реєстратора про внесення змін до відомостей про юридичну особу, а саме про зміну кінцевого бенефіціарного власника, складу засновників та розміру статутного капіталу ТОВ «Каолін Пром Інвест».
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, вказавши, що державний реєстратор зобов’язаний був відмовити у проведенні реєстраційних дій, оскільки на момент їх здійснення діяла постанова Кабінету Міністрів України, яка встановлювала мораторій на будь-які дії, що мали наслідком відчуження корпоративних прав на користь осіб, пов’язаних з державою-агресором. Суд зазначив, що відчуження корпоративних прав включає будь-які дії, що призводять до зміни кінцевого бенефіціарного власника юридичної особи. Наслідком державної реєстрації виключення учасника Товариства та зменшення його статутного капіталу є фактична зміна структури власності та контролю над активами, що еквівалентно їх відчуженню. Суд також підкреслив, що обов’язок державного реєстратора щодо перевірки документів включає аналіз відповідності планованих реєстраційних дій чинному законодавству, включаючи підзаконні нормативні акти. Суд відхилив доводи скаржника про те, що події, з якими пов’язано внесення змін до відомостей про ТОВ, відбулися до початку повномасштабного вторгнення рф, оскільки юридичний факт зміни складу учасників і кінцевого бенефіціарного власника ТОВ настав лише після державної реєстрації, коли діяла постанова КМУ.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №990/216/25 від 18/09/2025
Предмет спору – стягнення витрат на професійну правничу допомогу з Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (ВККС) на користь позивача у зв’язку з частковим задоволенням його позову щодо оскарження рішення ВККС.
Суд, розглядаючи заяву про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат, зокрема витрат на професійну правничу допомогу, керувався такими аргументами: по-перше, сторона, яка вимагає відшкодування витрат на правничу допомогу, повинна надати докази обсягу наданих послуг та їх вартості; по-друге, інша сторона має право оскаржити розмір цих витрат, довівши їх неспівмірність; по-третє, розмір витрат на правничу допомогу має бути співмірним зі складністю справи, обсягом наданих послуг, витраченим часом та значенням справи для сторони; по-четверте, надані позивачем документи не містили достатньої конкретизації щодо обсягу та вартості наданих послуг, що унеможливлювало встановлення їх співмірності; по-п’яте, суд врахував обсяг фактично наданих адвокатом послуг, а саме підготовку позовної заяви, участь у судовому засіданні, підготовку процесуальних документів, а також часткове задоволення позову. Суд взяв до уваги доводи відповідача про необхідність зменшення розміру витрат на правничу допомогу, враховуючи обсяг документів, складених адвокатом, складність справи, ціну позову та значення справи для сторони.
Суд вирішив частково задовольнити заяву та стягнути з ВККС на користь позивача 6 150 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Справа №300/2980/24 від 17/09/2025
1. Предметом спору є правомірність дій Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо зменшення позивачу розміру пенсії з 82% до 70% та відмова у перерахунку пенсії з урахуванням щомісячної надбавки, передбаченої постановою КМУ № 713.
2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій, керувався наступним:
* Зменшення відсоткового значення пенсії при перерахунку є протиправним, оскільки згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, а відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалося при її призначенні, є незмінним.
* Суд врахував, що Велика Палата Верховного Суду вже розглядала питання щодо відступу від цієї правової позиції, але не знайшла для цього підстав.
* Щодо щомісячної надбавки, передбаченої постановою КМУ № 713, суд зазначив, що її виплата припиняється у разі перерахунку пенсії у зв’язку з підвищенням грошового забезпечення, що і відбулося у даному випадку на виконання рішення суду.
* Суд також послався на аналогічну правову позицію, викладену у рішенні Верховного Суду у зразковій справі, залишеному без змін Великою Палатою Верховного Суду.
3. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій та частково задовольнив позов, визнавши протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України щодо зменшення відсоткового розміру пенсії та зобов’язавши здійснити перерахунок і виплату пенсії виходячи з 82% грошового забезпечення, але відмовив у задоволенні вимоги щодо виплати щомісячної надбавки, передбаченої постановою КМУ № 713.
Справа №990/59/25 від 16/09/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення ВККС щодо затвердження результатів тестування когнітивних здібностей позивачки в конкурсі на посаду судді апеляційного суду та вимога про поновлення її участі в конкурсі.
2. Суд обґрунтував своє рішення тим, що ВККС не затвердила повний перелік питань для тестування когнітивних здібностей, що є порушенням вимог Закону України “Про судоустрій і статус суддів” та не забезпечує об’єктивність процедури. Також, суд зазначив, що ВККС не надала позивачці можливості ознайомитися з конкретними питаннями та її відповідями під час тестування, що порушує принципи прозорості та відкритості добору на посаду судді. Суд підкреслив, що автоматизований характер тестування з використанням інструменту “PSYMETRICS” позбавив ВККС можливості контролювати достовірність оцінювання. Крім того, суд вказав, що відповідач не довів правомірність свого рішення, не надавши доказів достовірності результатів тестування позивачки. Суд врахував, що відмова у допуску до наступного етапу конкурсу впливає на професійну репутацію позивачки та є втручанням у її право на повагу до приватного життя.
3. Суд задовольнив позов, визнав протиправним та скасував рішення ВККС в частині затвердження результатів тестування когнітивних здібностей позивачки та зобов’язав ВККС поновити її участь у конкурсі з етапу тестування когнітивних здібностей.
Справа №320/39508/23 від 17/09/2025
1. Предметом спору є правомірність податкового повідомлення-рішення про застосування штрафних санкцій за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що суди попередніх інстанцій не повно і всебічно дослідили обставини справи, зокрема, не надали належної оцінки доводам позивача щодо:
* помилкового нарахування штрафів за податкові накладні, які були перереєстровані після виправлення помилок в ІПН контрагентів, допущених через воєнний стан;
* наявності сертифікатів Херсонської ТПП про форс-мажорні обставини, які вплинули на можливість виконання податкових обов’язків;
* неправомірної відмови податковим органом у підтвердженні неможливості виконання податкових обов’язків.
Суд також зазначив, що суди не врахували правові висновки Верховного Суду щодо необхідності доведення контролюючим органом можливості своєчасного виконання податкових обов’язків платником податків. Крім того, суд касаційної інстанції вказав на те, що суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки клопотанню позивача про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням в іншій справі, де встановлювався факт неможливості виконання податкових зобов’язань.
3. Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №560/19039/24 від 18/09/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення податкового органу про виключення фізичної особи-підприємця з реєстру платників єдиного податку та зобов’язання поновити реєстрацію.
2. Суд, залишаючи в силі рішення судів попередніх інстанцій про забезпечення позову, виходив з того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити або унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог підприємця. Суд врахував, що анулювання реєстрації платником єдиного податку автоматично переводить підприємця на загальну систему оподаткування, що призведе до додаткового податкового навантаження та негативно вплине на господарську діяльність. Суд також зазначив, що обраний спосіб забезпечення позову (зупинення дії рішення) є співмірним із заявленими вимогами та спрямований на збереження існуючого становища до вирішення справи по суті. Суд підкреслив, що для забезпечення позову достатньо переконатися, що загроза правам та інтересам особи має реальний характер, а не ґрунтується на припущеннях. Суд також врахував попередню практику Верховного Суду у подібних справах. Крім того, суд зазначив, що рішенням суду першої інстанції, яке набрало законної сили, рішення податкового органу про виключення підприємця з реєстру платників єдиного податку було визнано протиправним та скасовано.
3. Суд вирішив залишити касаційну скаргу податкового органу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №320/18141/24 від 18/09/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності заступника керівника відділу ДБР щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР на підставі заяви позивача.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що цей спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки спір виник у зв’язку з бездіяльністю відповідача щодо розгляду заяви про злочин та внесення її до ЄРДР, що є частиною кримінального провадження. Суд зазначив, що критеріями розмежування судової юрисдикції є предмет спору, характер спірних матеріальних правовідносин і їх суб’єктний склад, а також пряма вказівка в законі. Верховний Суд підкреслив, що звернення позивача до суду обумовлене нездійсненням відповідачем процесуальних дій, передбачених КПК України, і в межах спірних правовідносин сторони фактично діють як учасники кримінального провадження, права і обов’язки яких визначені кримінальним процесуальним законом. Суд також врахував практику Конституційного Суду України, який вказав, що скарги на рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень щодо заяв і повідомлень про злочини мають розглядатися у кримінальному судочинстві.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №520/38042/23 від 17/09/2025
1. Предмет спору – скасування податкового повідомлення-рішення про застосування штрафу за порушення термінів реєстрації податкових накладних.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що суди попередніх інстанцій не повно дослідили обставини справи, зокрема, не з’ясували, чи мав позивач технічну можливість виправити помилку в індивідуальному податковому номері покупця іншим способом, ніж шляхом анулювання старої та реєстрації нової податкової накладної. Суд також зазначив, що суди не встановили, чи були податкові накладні, за якими нараховано штраф, подані повторно, і якщо так, то з яких причин. Крім того, суд вказав, що суди не надали належної оцінки доводам позивача щодо неможливості виправлення помилки в індивідуальному податковому номері покупця іншим шляхом, ніж подання нової податкової накладної. Суд підкреслив, що суди повинні були перевірити, чи дотримався позивач строків реєстрації податкових накладних при їх первинному поданні. Враховуючи зазначене, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що суди попередніх інстанцій порушили норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Суд відхилив доводи позивача про необхідність відступу від правових висновків Верховного Суду, викладених у попередніх постановах.
3. Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №260/3361/24 від 18/09/2025
1. Предметом спору є оскарження податкових повідомлень-рішень, якими підприємству було збільшено суму податкових зобов’язань з податку на прибуток, ПДВ та застосовано штрафні санкції за порушення податкового законодавства.
2. Суд, залишаючи в силі рішення попередніх інстанцій, виходив з того, що підприємство підтвердило реальність господарських операцій з контрагентами належними первинними документами, які відповідають вимогам законодавства. Суд зазначив, що податковий орган не довів нереальності операцій, а посилання на недоліки в оформленні документів не є достатньою підставою для визнання операцій недійсними, якщо є достатньо даних про зміст операцій та їх учасників. Також суд врахував, що підприємство провело інвентаризацію за участю податкового органу, яка не виявила розбіжностей між фактичними залишками та даними бухгалтерського обліку. Суд підкреслив, що платник податків не повинен нести відповідальність за порушення податкового законодавства його контрагентами, якщо не доведено узгодженість дій платника з недобросовісними контрагентами з метою отримання незаконних податкових вигод. Окрім того, суд погодився з тим, що кредиторська заборгованість перед контрагентом, який перебуває у стані банкрутства, але ще не ліквідований, не може вважатися безнадійною.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №380/25395/24 від 18/09/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення податкового органу про виключення фізичної особи-підприємця з реєстру платників єдиного податку та зобов’язання поновити його реєстрацію.
2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення апеляційного суду та залишаючи в силі ухвалу суду першої інстанції про забезпечення позову, виходив з того, що невжиття заходів забезпечення позову могло істотно ускладнити ефективний захист прав позивача, оскільки перехід на загальну систему оподаткування спричиняє додаткове податкове навантаження та обов’язок реєстрації платником ПДВ, що може негативно вплинути на господарську діяльність ФОП. Суд зазначив, що анулювання реєстрації платника єдиного податку зобов’язує підприємця здійснювати облік за правилами загальної системи, що вимагає коригування податкового обліку як самого ФОП, так і його контрагентів. Також, суд врахував, що обраний спосіб забезпечення позову відповідає його предмету і спрямований на збереження існуючого становища до вирішення справи по суті. Суд касаційної інстанції підкреслив, що апеляційний суд помилково не врахував доводи позивача про можливі негативні наслідки переходу на загальну систему оподаткування. Суд наголосив, що в даному випадку, забезпечення позову відповідає принципу процесуальної економії, оскільки дозволяє уникнути необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту.
3. Суд касаційної інстанції скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі ухвалу суду першої інстанції про задоволення заяви ФОП про забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення про виключення з реєстру платників єдиного податку.
