Справа №10/24/2011/5003(902/1144/24) від 11/09/2025
1. Предметом спору є зобов’язання Виконавчого комітету Вінницької міської ради виконати рішення в частині розробки механізму відшкодування вартості майна ТОВ ВКП “Моріс”.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позову, зазначивши, що позивач просив зобов’язати відповідача виконати рішення виконкому в частині відпрацювання механізму відшкодування вартості майна, хоча фактично рішення про розробку такого механізму не було прийнято. Суд наголосив, що є правозастосовчим органом і не може підміняти собою органи виконавчої влади. Ефективним способом захисту у даному випадку було б звернення з позовом про витребування майна або про стягнення його вартості, а не зобов’язання розробити механізм відшкодування. Суд також зазначив, що застосування способу захисту має бути об’єктивно виправданим і обґрунтованим, а в даному випадку позивачем було обрано неефективний спосіб захисту.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №910/6131/24 від 10/09/2025
1. Предмет спору – визнання недійсною додаткової угоди до договору про закупівлю та стягнення безпідставно отриманих коштів у сфері публічних закупівель.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення попередніх судів, зазначивши, що прокурор правомірно звернувся до суду в інтересах Чернігівської міської ради, оскільки Рада є власником КП “Чернігівводоканал” і має обов’язок контролю за фінансово-господарською діяльністю підприємства. Суди встановили, що додаткова угода, якою було збільшено ціну договору у зв’язку зі зміною курсу євро, суперечила вимогам Закону України “Про публічні закупівлі”, оскільки не було обґрунтованих підстав для зміни ціни, а товар фактично закуповувався за гривні. Крім того, Рада була повідомлена прокурором про порушення, але не вжила заходів для захисту інтересів громади, що підтверджує її бездіяльність. Суд також зазначив, що доводи скаржника про неправильне застосування статей 36, 37 Закону України “Про публічні закупівлі” не були підтверджені посиланням на відповідну судову практику Верховного Суду.
3. Суд вирішив касаційну скаргу ТОВ “Імест-Плюс” залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №907/439/22 від 16/09/2025
1. Предметом спору є стягнення 2 044 607,68 грн на користь Благодійної організації “Благодійний фонд “Волонтерський центр “Схід” з Фізичної особи-підприємця Байрацького Володимира Володимировича.
2. У рішенні не наведено жодних аргументів, якими керувався суд при винесенні рішення, оскільки надано лише вступну та резолютивну частини постанови. Для надання повної відповіді необхідний повний текст судового рішення.
3. Суд вирішив касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Байрацького Володимира Володимировича залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.
Справа №641/1333/23 від 17/09/2025
1. Предмет спору – це одночасно позов про стягнення аліментів на дитину та зустрічний позов про виключення запису про батьківство.
2. Суд відмовив у задоволенні позову про виключення запису про батьківство, оскільки чоловік знав, що не є біологічним батьком дитини на момент подачі заяви про визнання батьківства. Суд врахував, що чоловік не надав доказів того, що його волевиявлення було порушено, наприклад, через погрози чи насильство. Суд також зазначив, що не може ставити під сумнів добровільне рішення чоловіка визнати себе батьком, оскільки це може порушити інтереси дитини. Щодо аліментів, суд частково задовольнив позов, стягнувши з чоловіка щомісячні аліменти на дитину, але зменшив період стягнення, оскільки позивачка раніше не зверталася за аліментами. Суд виходив з того, що батьки зобов’язані утримувати своїх дітей до повноліття, і чоловік повинен нести фінансову відповідальність за дитину.
3. Суд касаційної інстанції залишив рішення судів попередніх інстанцій без змін, відмовивши в задоволенні касаційної скарги.
Справа №200/1281/24 від 16/09/2025
1. Предметом спору є оскарження дій суду щодо направлення виконавчого листа на виконання та дій державного виконавця щодо відкриття виконавчого провадження.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, що оскарження дій суду щодо направлення виконавчого листа, виданого в межах цивільної справи, не може розглядатися в порядку адміністративного судочинства, оскільки такі дії можуть бути оскаржені лише в межах процесуального закону, що регулює цивільне судочинство. Суд зазначив, що оскарження дій суддів (судів) щодо розгляду та вирішення справ, а також оскарження судових рішень поза порядком, передбаченим процесуальним законом, не допускається. Щодо оскарження дій державного виконавця, суд підкреслив, що такі спори мають вирішуватися в порядку цивільного судочинства, оскільки виконавчий лист видано на підставі рішення у цивільній справі. Суд також врахував усталену судову практику Великої Палати Верховного Суду щодо визначення юрисдикції судів у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби, яка залежить від юрисдикційної належності суду, що видав виконавчий документ, та статусу позивача як сторони у виконавчому провадженні.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №260/4010/24 від 16/09/2025
1. Предметом спору було оскарження відмови Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області провести індексацію пенсії позивача із застосуванням певних коефіцієнтів збільшення середньої заробітної плати.
2. Суд касаційної інстанції, задовольняючи частково касаційну скаргу, виходив з того, що при проведенні перерахунку пенсій, призначених у 2020-2023 роках, збільшенню підлягає показник середньої заробітної плати, з якої сплачено страхові внески. Суд підкреслив, що Порядок №124 застосовується лише в частині, що не суперечить Закону №1058-IV, і застосування положень пункту 5 Порядку №124 при індексації пенсій, починаючи з 2020 року, є протиправним. **** Суд зазначив, що він не відступає від правового висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 13 січня 2025 року у справі № 160/28752/23 та інших постановах. Водночас, суд врахував строки звернення до адміністративного суду, встановлені статтею 122 КАС України, і обмежив період виплати індексації пенсії позивачу, оскільки позивач звернувся до суду з позовом 18 червня 2024 року, його права можуть бути захищені судом з 18 грудня 2023 року. Суд також врахував, що індексація позивачу фактично не нараховувалася, тому відсутні підстави для застосування норми щодо необмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії.
3. Верховний Суд скасував рішення апеляційного суду та ухвалив нове рішення, яким частково задовольнив позовні вимоги, визнавши дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області протиправними та зобов’язавши провести індексацію пенсії позивача з 18 грудня 2023 року.
Справа №560/5049/24 від 16/09/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності Управління архітектури та містобудування щодо відмови у продовженні строку дії паспорта прив’язки тимчасової споруди для підприємницької діяльності.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій, вказавши на необхідність врахування змін у містобудівній документації при вирішенні питання про продовження строку дії паспорта прив’язки тимчасової споруди. Суд зазначив, що суди попередніх інстанцій не перевірили, чи передбачає затверджений проєкт розміщення зупинки громадського транспорту розширення проїзної частини, що унеможливлює розміщення тимчасової споруди, а також не оцінили вплив цих змін на благоустрій та безпеку руху. Крім того, суд вказав на необхідність врахування положень Закону України “Про адміністративну процедуру” щодо законності, обґрунтованості та пропорційності дій Управління при розгляді заяви про продовження строку дії паспорта прив’язки. Суд наголосив на важливості з’ясування всіх обставин справи, зокрема, чи пропонувалися позивачу альтернативні місця для розміщення споруди та чи можливе переоформлення паспорта прив’язки на нову локацію. Суд також зазначив, що пріоритет надається громадській безпеці та благоустрою, а не автоматичному продовженню паспорта прив’язки.
3. Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій і направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №560/19453/23 від 16/09/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності Департаменту щодо невизнання будівлі, де розміщувався штаб 1-го кінного корпусу Червоного козацтва, такою, що не є пам’яткою історії місцевого значення, та зобов’язання вилучити її з відповідного переліку.
2. Суд касаційної інстанції залишив рішення попередніх судів без змін, підкреслюючи, що прокурор, який подав касаційну скаргу, не довів порушення інтересів держави, а суди попередніх інстанцій обґрунтовано задовольнили позов ТОВ «ПРОСКУРІВІНВЕСТ». Суд зазначив, що прокурор не надав достатніх доказів пасивності або неналежного виконання обов’язків Департаментом у захисті інтересів держави, а також не спростував висновків експертів щодо відсутності історичної цінності будівлі. Суд також врахував, що Закон України “Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки” вимагає ліквідації символів тоталітарних режимів, і Департамент не вчинив дій для виконання цього закону. Крім того, суд наголосив, що прокурор не може втручатися у право власності ТОВ «ПРОСКУРІВІНВЕСТ» без належного обґрунтування порушення інтересів держави.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №925/313/23(925/898/23) від 11/09/2025
1. Предметом спору є стягнення з банку суми лізингових платежів, сплачених у рахунок вартості об’єкта лізингу за договором, який було розірвано.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями попередніх інстанцій, зазначивши, що договір фінансового лізингу є змішаним, поєднуючи елементи оренди та купівлі-продажу, а лізингові платежі включають як плату за користування майном, так і частину покупної плати. Оскільки договір було розірвано, і майно повернуто банку, у банку відсутній обов’язок передати майно у власність лізингоодержувача, а отже, він має повернути сплачені лізингові платежі, які є по суті попередньою оплатою за майно. Суд також відхилив аргументи банку про зарахування зустрічних вимог, оскільки вони були спірними та не були визнані судом. Банк не може одночасно вимагати і повернення об’єкта лізингу, і відшкодування його вартості через лізингові платежі. Суд підкреслив, що умови договору не передбачають, що у випадку розірвання договору за ініціативою лізингодавця, лізинговий платіж вважатиметься платою за користування об’єктом лізингу.
3. Суд залишив касаційну скаргу банку без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №910/13201/24 від 10/09/2025
1. Предметом спору є визнання права власності ТОВ “НВМ Інвест” на земельну ділянку, на якій розташована придбана ним будівля в процесі приватизації.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення апеляційного суду, підтримавши рішення суду першої інстанції, виходячи з того, що на час укладення договору купівлі-продажу будівлі, земельна ділянка не була сформована як об’єкт цивільних прав, оскільки не мала кадастрового номера, що унеможливлює застосування статей 377 ЦК України та 120 ЗК України щодо автоматичного переходу права власності на землю до покупця будівлі. Суд зазначив, що згідно з чинним законодавством, покупець об’єкта приватизації зобов’язаний оформити право оренди на земельну ділянку, необхідну для обслуговування придбаного об’єкта. Також, суд підкреслив, що надання земельної ділянки у приватну власність є виключною компетенцією органу місцевого самоврядування, і суд не може підміняти собою цей орган. Крім того, суд врахував зміни в законодавстві, які обмежують автоматичний перехід права власності на землю державної чи комунальної власності при набутті права власності на об’єкт нерухомості.
3. Суд скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції, відмовивши у задоволенні позову ТОВ “НВМ Інвест” про визнання права власності на земельну ділянку.
Справа №362/6188/17 від 15/09/2025
1. Предметом спору є визнання незаконним та скасування рішення Васильківської міської ради про передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_2, а також скасування державної реєстрації права власності на цю ділянку.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін ухвалу апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження, оскільки апеляційну скаргу було подано після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення суду першої інстанції. Суд зазначив, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи судом першої інстанції, отримував судові повістки, а тому на нього не поширюються винятки, передбачені частиною другою статті 358 ЦПК України, які дозволяють поновити строк на апеляційне оскарження після спливу одного року. Суд також відхилив доводи касаційної скарги про те, що підпис на рекомендованих повідомленнях про вручення не належить відповідачу, оскільки положення ЦПК України не покладають на суд обов’язок встановлювати особу, яка поставила підпис, якщо кореспонденцію було доставлено за правильною адресою. Крім того, суд вказав, що поєднання виклику через судову повістку з викликом через сайт судової влади є допустимим і не порушує прав відповідача.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №260/3288/24 від 16/09/2025
1. Предметом спору було оскарження наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та зобов’язання вчинити певні дії.
2. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу позивача, скасувавши постанову апеляційного суду в частині, що стосується зобов’язання Головного сервісного центру МВС призначити позивача на посаду начальника Територіального сервісного центру та в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Справу в цій частині було направлено на новий розгляд до апеляційного суду. Суд касаційної інстанції, ймовірно, не погодився з висновками апеляційного суду щодо обґрунтованості відмови у призначенні на посаду та розрахунку суми середнього заробітку. В іншій частині, рішення апеляційного суду залишилось без змін, що може свідчити про згоду Верховного Суду з висновками апеляційної інстанції щодо правомірності звільнення позивача та інших вимог. Для повного розуміння позиції Верховного Суду необхідно ознайомитися з повним текстом рішення, де будуть викладені детальні мотиви.
3. Верховний Суд касаційну скаргу задовольнив частково, скасувавши рішення апеляційного суду в частині вимог про призначення на посаду та стягнення середнього заробітку, а справу в цій частині направив на новий розгляд до апеляційного суду.
Справа №910/13150/24 від 11/09/2025
1. Предмет спору – визнання недійсним рішення Антимонопольного комітету України (АМКУ) про надання дозволу на концентрацію компанії “СіАрЕйч Юкрейн Бі.Ві.” (CRH Ukraine B.V.) шляхом придбання акцій ПрАТ “Дікергофф цемент Україна” та частки у статутному капіталі ТОВ ІІ “Дікергофф /Україна/”.
2. Верховний Суд, розглядаючи касаційні скарги, зосередився на питанні, чи були порушені права та інтереси позивача, ТОВ “ПБГ Ковальська”, оскаржуваним рішенням АМКУ. Суд врахував попередні висновки у справі № 910/9448/24, де було встановлено, що ТОВ “ПБГ Ковальська” не є споживачем учасників концентрації та виробником продукції з цементу. ВС наголосив, що лише потенційний вплив концентрації на ринок не є достатньою підставою для оскарження рішення АМКУ, а необхідне доведення конкретного порушення прав та інтересів позивача. Суд підкреслив, що монопольне становище саме по собі не є правопорушенням, а зловживання ним має розглядатися в окремій процедурі. ВС вказав, що позивач не довів, яким чином оскаржуване рішення АМКУ порушує його права та інтереси, а також не обґрунтував, як визнання рішення недійсним відновить ці права.
3. Верховний Суд постановив змінити мотивувальну частину постанови апеляційного суду, залишивши без змін рішення про відмову в задоволенні позову ТОВ “ПБГ Ковальська”.
Справа №922/3826/24 від 11/09/2025
1. Предметом спору є стягнення штрафних санкцій та скасування оперативно-господарської санкції у зв’язку з порушенням строків поставки товару за договором поставки.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення попередніх судів, оскільки вони не повно та всебічно дослідили обставини справи, зокрема, не з’ясували, чи дійсно форс-мажорні обставини унеможливлювали виконання зобов’язань відповідачем в установлені строки, враховуючи, що договір укладено під час воєнного стану, а поставка товару здійснювалася в період дії цих обставин; суди не проаналізували, як саме обставини, на які посилався відповідач, вплинули на можливість виконання ним договірних зобов’язань; суди не надали належної оцінки доводам позивача в частині того, що більшість наданих відповідачем доказів на підтвердження обставин невиконання своїх зобов`язань за Договором фактично стосуються обставин, які виникли після 19 жовтня 2023 року (кінцевого строку виконання зобов`язань з поставки товару). Суд касаційної інстанції наголосив на необхідності врахування принципу добросовісності та недопустимості зловживання правом при оцінці доказів та обставин справи. Суд зазначив, що суди попередніх інстанцій не врахували правові висновки Верховного Суду щодо необхідності доведення надзвичайності та невідворотності форс-мажорних обставин, а також причинно-наслідкового зв’язку між цими обставинами та неможливістю виконання зобов’язань.
3. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №689/54/22 від 02/10/2024
1. Предмет спору – стягнення середнього заробітку за затримку виконання рішення суду про поновлення на роботі та відшкодування моральної шкоди.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що роботодавець порушив вимоги законодавства щодо негайного виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі, оскільки фактично допустив працівника до роботи лише через тривалий час після винесення рішення. Суд зазначив, що належним виконанням рішення про поновлення є не лише видання наказу про поновлення, але й фактичний допуск працівника до виконання попередніх обов’язків. Також, суд підкреслив, що вимога про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв’язку із затримкою виконання рішення про поновлення на роботі є спором про оплату праці, до якого не застосовуються строки, визначені статтею 233 КЗпП України. Суд відхилив доводи касаційної скарги про те, що працівник пропустив строк звернення до суду, оскільки Велика Палата Верховного Суду вже відступила від попередніх висновків щодо застосування строків у таких спорах. Суд також вказав, що відсутні докази перешкоджання працівнику у фактичному допуску до роботи, оскільки роботодавець не надав доказів ознайомлення працівника з наказом про поновлення до моменту фактичного допуску до роботи.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №736/1270/22 від 10/09/2025
1. Предметом спору є розірвання договору про надання послуг та відшкодування збитків, завданих невиконанням зобов’язань за цим договором.
2. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій, частково задовольнивши касаційну скаргу відповідача, з наступних причин:
* Суди не врахували, що строк дії договору закінчився до моменту подання позову про його розірвання, а розірванню підлягає лише чинний договір.
* Суди не встановили, які саме права та інтереси позивача були порушені, не визначили правову природу коштів, які позивач просив стягнути з відповідача, і не встановили причинно-наслідковий зв’язок між діями відповідача та збитками позивача.
* Суди не врахували умови договору оренди землі, згідно з якими земельна ділянка не мала недоліків, що перешкоджають її ефективному використанню, а також не врахували, що уповноваженим власником спірної земельної ділянки є територіальна громада.
* Суди не врахували, що особа, яка володіє та користується земельними ділянками сільськогосподарського призначення, є належним землекористувачем та набуває права власності на врожай, вирощений на таких ділянках.
3. Суд касаційної інстанції ухвалив скасувати рішення судів попередніх інстанцій в оскарженій частині, відмовити в задоволенні позовної вимоги про розірвання договору та передати справу в частині стягнення збитків, пені та штрафу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №902/21/24 від 16/09/2025
1. Предметом спору є розірвання договору оренди землі та повернення земельної ділянки через систематичну несплату орендної плати.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення попередніх судів, зазначивши, що систематична (два або більше разів) повна несплата орендної плати є самостійною підставою для розірвання договору оренди згідно з п. “д” ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України, і в такому випадку немає необхідності оцінювати істотність порушення за загальними нормами Цивільного кодексу України. Суд також врахував, що факт погашення заборгованості на момент розгляду справи не впливає на право орендодавця вимагати розірвання договору через попередні порушення. Крім того, суд відхилив аргументи відповідача про необхідність врахування економічної вигоди для держави, оскільки належне виконання договірних зобов’язань є важливим для забезпечення інтересів територіальної громади. Суд також зазначив, що відмова у задоволенні клопотань відповідача про витребування доказів та забезпечення явки представника позивача не вплинула на об’єктивність розгляду справи, оскільки всі необхідні обставини були встановлені на основі наявних доказів.
3. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій про розірвання договору оренди та зобов’язання повернути земельну ділянку.
Справа №925/159/25 від 16/09/2025
1. Предмет спору – стягнення заборгованості за договором поворотної фінансової допомоги (позики) в солідарному порядку.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін ухвалу апеляційного суду про повернення апеляційної скарги, оскільки відповідач оскаржував лише частину ухвали суду першої інстанції, а саме повернення судового збору позивачу, а не ухвалу в цілому про залишення позову без розгляду. Суд зазначив, що перелік ухвал, які можуть бути оскаржені окремо від рішення суду, є вичерпним, і ухвала про повернення судового збору до цього переліку не входить. Також, суд вказав, що відповідач не обґрунтував, яким чином оскаржувана ухвала порушує його права та інтереси, і не довів, що задоволення його апеляційної скарги відновить його порушені права. Суд касаційної інстанції підкреслив, що касаційне провадження залежить від доводів касаційної скарги, і тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження покладається на скаржника. Суд також зазначив, що неврахуванням висновку Верховного Суду є саме неврахування висновку щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови.
3. Суд касаційної інстанції залишив ухвалу апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
Справа №601/1913/18 від 11/09/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку щодо особи, обвинуваченої у пособництві в одержанні неправомірної вигоди службовою особою.
2. Суд касаційної інстанції, переглянувши справу, погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо доведеності вини ОСОБА_9 у пособництві в одержанні неправомірної вигоди прокурором. Суд зазначив, що суди першої та апеляційної інстанцій належним чином дослідили та оцінили докази, зокрема покази свідків, протоколи слідчих дій та результати НСРД. Водночас, Верховний Суд погодився з доводами захисту про відсутність у діях ОСОБА_9 кваліфікуючої ознаки “вимагання неправомірної вигоди”, оскільки саме потерпілий був зацікавлений в уникненні кримінальної відповідальності та пропонував неправомірну вигоду. Суд також підкреслив, що окремий розгляд справи щодо пособника без остаточного рішення щодо виконавця злочину не є порушенням права на справедливий судовий розгляд. Враховуючи виключення ознаки вимагання та пом’якшуючі обставини, суд касаційної інстанції вирішив зменшити строк покарання.
3. Суд частково задовольнив касаційні скарги захисників, виключив з обвинувачення кваліфікуючу ознаку “вимагання неправомірної вигоди” та зменшив строк покарання ОСОБА_9 до 5 років позбавлення волі.
Справа №386/88/22 від 17/09/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду у кримінальному провадженні за обвинуваченням особи у замаху на вбивство.
2. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу захисника, скасувавши ухвалу апеляційного суду та призначивши новий розгляд в апеляційній інстанції, мотивуючи це необхідністю ретельної перевірки доводів апеляційної скарги та забезпечення повноти судового розгляду. Суд вказав на те, що апеляційний суд не надав належної оцінки всім обставинам справи, що могло вплинути на законність та обґрунтованість рішення. Також, Верховний Суд врахував необхідність забезпечення належної поведінки обвинуваченого під час нового розгляду справи, обравши запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Суд наголосив на важливості дотримання процесуальних норм під час розгляду кримінальних проваджень для забезпечення справедливого судового розгляду.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду і призначив новий розгляд в суді апеляційної інстанції, обравши обвинуваченому запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Справа №212/4527/23 від 17/09/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо засудження особи за кримінальні правопорушення, передбачені частинами 1, 2 статті 110 Кримінального кодексу України (посягання на територіальну цілісність і недоторканність України).
2. У резолютивній частині рішення не зазначено аргументи суду.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №440/2642/24 від 16/09/2025
1. Предметом спору є оскарження постанови Держпродспоживслужби про накладення штрафу на ТОВ «Сільпо-Фуд» за порушення законодавства щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів.
2. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій, наголосивши на тому, що під час воєнного стану проведення позапланових перевірок можливе лише за наявності реальної загрози та на підставі індивідуального рішення Міністерства охорони здоров’я України (МОЗ). Суд зазначив, що Держпродспоживслужба діяла неправомірно, ініціювавши перевірку на підставі листа-погодження, а не індивідуального рішення МОЗ. Також було підкреслено, що захист здоров’я населення є пріоритетом, але навіть у цій сфері необхідно дотримуватися встановлених процедур, а їх порушення нівелює результати перевірки. Суд вказав на необхідність дотримання балансу між охороною здоров’я та дотриманням прав суб’єктів господарювання, а також на те, що нехтування процедурними гарантіями є неприпустимим.
3. Суд задовольнив касаційну скаргу ТОВ «Сільпо-Фуд», скасував рішення попередніх інстанцій та визнав протиправною і скасував постанову Держпродспоживслужби про накладення штрафу.
Справа №161/15788/22 від 03/09/2025
1. Предметом спору є скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно та зобов’язання звільнити земельну ділянку від об’єктів нерухомості, збудованих на ній.
2. Суд відмовив у задоволенні позову прокурора, оскільки:
* Прокурор обрав неналежний спосіб захисту, оскільки скасування державної реєстрації не вирішить долю самочинно збудованих будівель.
* Вимоги про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою сформульовані неконкретно, без зазначення способу звільнення ділянки та за чий рахунок це має бути зроблено.
* Знесення самочинного будівництва є належним способом захисту, але прокурор не заявив таких вимог.
* Суд не встановив нікчемності договору купівлі-продажу, на підставі якого відповідач набув право власності на нерухомість.
* Прокурор не довів, яким чином відповідач має звільнити земельну ділянку з урахуванням того, що на ній розташовані об’єкти нерухомості, право власності на які зареєстровано за відповідачем.
3. Суд касаційної інстанції залишив рішення судів попередніх інстанцій без змін, відмовивши у задоволенні касаційної скарги прокурора.
Справа №991/9232/25 від 16/09/2025
1. Предметом спору у цій справі є обвинувачення ОСОБА_4 у внесенні недостовірних відомостей до декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що є злочином, передбаченим ч. 2 ст. 366-2 КК України.
2. Суд затвердив угоду про визнання винуватості, укладену між прокурором та обвинуваченим, враховуючи, що угода відповідає вимогам КПК України та КК України, а також інтересам суспільства, оскільки забезпечує швидке судове провадження, економію процесуальних ресурсів та фінансову підтримку Збройних Сил України. Суд встановив, що обвинувачений добровільно визнав свою вину, умови угоди не порушують права та інтереси сторін, а узгоджене покарання є справедливим та відповідає тяжкості злочину та особі обвинуваченого. Суд також взяв до уваги позитивні характеристики обвинуваченого, його сприяння розкриттю злочину та активну волонтерську діяльність на підтримку ЗСУ. Суд врахував, що злочин вчинено не у співучасті, збитки та шкода відсутні, а також те, що угода погоджена із заступником керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.
3. Суд визнав ОСОБА_4 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 366-2 КК України, та призначив йому покарання у виді 1 року позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в органах місцевого самоврядування строком на 1 рік, звільнивши від відбування основного покарання з випробуванням на 1 рік.
Справа №756/11052/24 від 15/09/2025
1. Предметом спору є стягнення з відповідача на користь приватного виконавця основної винагороди.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, які залишили позов приватного виконавця без розгляду через повторну неявку позивача в підготовчі судові засідання. Суд зазначив, що позивач був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, але не з’явився, і заява про розгляд справи за відсутності позивача надійшла до суду вже після винесення ухвали про залишення позову без розгляду. Верховний Суд підкреслив, що згідно з процесуальним законодавством, у разі повторної неявки належним чином повідомленого позивача, суд має право залишити позов без розгляду, якщо відсутня заява про розгляд справи без участі позивача. Також суд наголосив на обов’язку учасників судового процесу добросовісно користуватися своїми процесуальними правами та обов’язками, а також на тому, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд вказав, що право позивача на доступ до суду не порушено, оскільки він може повторно звернутися до суду після усунення причин, які стали підставою для залишення позову без розгляду.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу приватного виконавця без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №910/13855/24 від 16/09/2025
Предметом спору є стягнення 5 642 182,38 грн.
На жаль, з наданої частини постанови неможливо встановити аргументи суду. У вступній та резолютивній частинах рішення суду зазначаються лише формальні відомості про учасників справи, оскаржувані рішення, склад суду та прийняте рішення. Для аналізу аргументів суду необхідна мотивувальна частина постанови, де суд викладає обґрунтування прийнятого рішення, посилаючись на норми права та обставини справи.
Суд касаційної інстанції частково задовольнив касаційну скаргу, скасував рішення судів попередніх інстанцій та передав справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №140/13376/23 від 15/09/2025
1. Предметом спору є оскарження податкових повідомлень-рішень про застосування штрафних санкцій за зберігання пального без ліцензії.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо протиправності податкових повідомлень-рішень, але змінив мотивувальну частину рішень. Суд наголосив, що наказ про проведення фактичної перевірки повинен чітко визначати підстави для її проведення, а саме посилання на конкретний пункт і підпункт статті Податкового кодексу України є недостатнім. У даному випадку, контролюючий орган посилався на підпункт, який містить декілька самостійних підстав для перевірки, але не вказав, яка саме з цих підстав стала причиною для призначення перевірки. Це позбавило платника податків можливості зрозуміти причини перевірки та коло питань, які можуть бути її предметом. Суд врахував, що неправомірність дій контролюючого органу з призначення і проведення перевірки може бути підставою позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки.
3. Суд касаційної інстанції частково задовольнив касаційну скаргу, змінивши мотивувальну частину рішень судів попередніх інстанцій, але залишив їх в силі в частині задоволення позовних вимог.
Справа №601/1913/18 від 11/09/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку та ухвали щодо особи, обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 368 КК України (пособництво у прийнятті пропозиції, обіцянки або одержанні неправомірної вигоди службовою особою).
2. Верховний Суд частково задовольнив касаційні скарги захисників, змінивши судові рішення попередніх інстанцій. Суд виключив з обвинувачення кваліфікуючу ознаку “вимагання неправомірної вигоди”, пом’якшивши основне покарання. Суд, ймовірно, дійшов висновку, що докази, надані стороною обвинувачення, не підтверджують наявність вимагання неправомірної вигоди, що вплинуло на кваліфікацію злочину та, відповідно, на міру покарання. При цьому, в решті, судові рішення залишено без змін, що може свідчити про достатність доказів щодо інших елементів складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, а саме отримання неправомірної вигоди службовою особою за попередньою змовою групою осіб. Залишення без змін судових рішень в іншій частині може вказувати на те, що суд погодився з оцінкою доказів та кваліфікацією дій обвинуваченого в частині пособництва в отриманні неправомірної вигоди. Касаційну скаргу одного з захисників залишено без задоволення, що може свідчити про відсутність вагомих аргументів, які б могли вплинути на рішення суду.
3. Верховний Суд вирішив касаційні скарги захисників задовольнити частково, вирок та ухвалу змінити, виключивши кваліфікуючу ознаку “вимагання неправомірної вигоди” та пом’якшивши покарання.
Справа №127/4213/24 від 09/09/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку та ухвали судів попередніх інстанцій щодо засудження особи за державну зраду в умовах воєнного стану.
2. Суд касаційної інстанції залишив вирок без змін, оскільки суди попередніх інстанцій, на думку Верховного Суду, всебічно дослідили докази та обґрунтовано встановили винуватість особи у державній зраді, а саме у зборі та передачі інформації про розташування українських військових формувань представникам РФ через додаток Telegram. Суд врахував, що особу було ідентифіковано не лише за місцем реєстрації, але й за роком народження та номером телефону, який вона використовувала. Також суд касаційної інстанції зазначив, що суди попередніх інстанцій дотрималися вимог кримінального процесуального закону щодо допустимості доказів та їх оцінки в сукупності. Суд касаційної інстанції підкреслив, що апеляційний суд надав вичерпні відповіді на всі доводи апеляційної скарги сторони захисту.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу захисника без задоволення, а вирок та ухвалу судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №991/878/22 від 11/09/2025
1. Предметом спору є правомірність відмови Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у відкритті апеляційного провадження за скаргою захисника на ухвалу суду першої інстанції про відмову в роз’ясненні судового рішення.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд помилково відмовив у відкритті апеляційного провадження, вважаючи, що ухвала про відмову в роз’ясненні судового рішення не підлягає оскарженню. Верховний Суд наголосив, що відповідно до ч. 4 ст. 380 КПК України, ухвала про роз’яснення судового рішення або відмову в його роз’ясненні може бути оскаржена в апеляційному порядку. Суд також зазначив, що об’єктом письмового роз’яснення у кримінальному процесуальному законодавстві визнано всю систему судових рішень, визначену ст. 369 КПК України. Крім того, Верховний Суд вказав на те, що суд апеляційної інстанції уповноважений перевіряти оскаржувані рішення суду першої інстанції на предмет їх законності, обґрунтованості та вмотивованості, а не щодо їх зрозумілості або незрозумілості. Також, суд касаційної інстанції вказав, що судом апеляційної інстанції невірно застосовано практику Верховного Суду, а саме не враховано висновки об`єднаної палати Касаційного кримінального суду, які мають перевагу над висновками колегії суддів.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та призначив новий розгляд в апеляційній інстанції.
Справа №910/15018/19 від 11/09/2025
1. Предмет спору – покладення субсидіарної відповідальності на колишнього засновника (учасника) товариства-банкрута за зобов’язаннями цього товариства у зв’язку з доведенням його до банкрутства.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, зазначивши, що в діях колишнього засновника (учасника) банкрута наявний повний склад господарського правопорушення, що має наслідком тягар субсидіарного обов’язку за зобов’язаннями боржника, оскільки неплатоспроможність боржника настала у період коли він ще був засновником (учасником) банкрута. Суд підкреслив, що об’єктом правопорушення є права кредиторів на задоволення їх грошових вимог, які не можуть бути реалізовані через відсутність у боржника достатнього майна. Суд також врахував, що колишній засновник не спростував відсутність своєї вини у доведенні боржника до банкрутства, а його бездіяльність з невнесення вкладу до статутного капіталу та подальше зменшення цього капіталу призвели до неможливості задовольнити вимоги кредиторів. Суд відхилив аргументи про повторне притягнення до відповідальності, оскільки солідарна та субсидіарна відповідальності є різними видами відповідальності. Також суд врахував, що кошти, стягнуті з колишнього засновника в межах іншої справи, були повернуті йому за процедурою повороту виконання рішення.
3. Суд вирішив залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №902/669/24 від 09/09/2025
1. Предметом спору є визнання недійсними рішень органу місцевого самоврядування, інвестиційного договору та договору купівлі-продажу земельної ділянки, а також повернення об’єктів нерухомого майна у комунальну власність.
2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення апеляційного суду, наголосив на необхідності всебічного дослідження обставин справи, зокрема, цільового призначення майна, яке було предметом оспорюваного інвестиційного договору, та правової природи цього договору. Суд вказав на важливість перевірки відповідності договору вимогам Цивільного кодексу України, Законів України “Про інвестиційну діяльність” та “Про передачу об’єктів права державної та комунальної власності”, а також договору купівлі-продажу земельної ділянки. Також, суд звернув увагу на наявність обмежень щодо передачі майна у приватну власність, встановлених рішенням Вінницької міської ради, та на доводи прокурора щодо відсутності у договорі умов про спільне використання результатів інвестицій та досягнення соціального ефекту для громади. Крім того, суд підкреслив, що критерій добросовісності набувача має оцінюватися з урахуванням усіх обставин справи. Суд зазначив, що апеляційний суд не врахував ці обставини та не надав належної оцінки доводам прокурора, що призвело до ухвалення необґрунтованого рішення.
3. Суд касаційної інстанції постановив скасувати постанову апеляційного суду та направити справу на новий розгляд до апеляційного суду.
Справа №177/2492/24 від 10/09/2025
1. Предметом спору є забезпечення позову у справі про відібрання дитини у батька та визначення місця проживання дитини з матір’ю.
2. Суд касаційної інстанції погодився з апеляційним судом, що встановлення графіку перебування дитини з кожним із батьків почергово через короткі проміжки часу не відповідає найкращим інтересам дитини, оскільки це може призвести до стресу через часту зміну місця проживання та необхідність адаптації до нових обставин. Суд зазначив, що забезпечення найкращих інтересів дитини не завжди збігається з інтересами одного з батьків. Суд врахував, що мати має право на спілкування з дитиною, але запропонований нею спосіб забезпечення позову (почергове тижневе проживання) не є оптимальним для дитини. Суд також послався на практику Європейського суду з прав людини, наголошуючи на необхідності забезпечення стабільного та безпечного середовища для розвитку дитини. Суд підкреслив, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними з позовними вимогами та враховувати інтереси всіх сторін, особливо дитини. Суд вказав, що мати не позбавлена права звернутися до суду з іншою заявою про забезпечення позову, запропонувавши інший графік зустрічей з дитиною.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову – без змін.
Справа №640/16378/22 від 16/09/2025
1. Предметом спору є правомірність відмови державного реєстратора у державній реєстрації змін до відомостей про політичну партію.
2. Суд касаційної інстанції залишив рішення судів попередніх інстанцій без змін, підкресливши, що державні органи повинні діяти на основі Конституції та законів України, а також сприяти реалізації прав громадян, зокрема права на свободу об’єднання в політичні партії. Суд зазначив, що незначні розбіжності у формулюваннях мети діяльності партії в поданих документах не є суттєвою підставою для відмови в реєстрації, особливо якщо це не змінює кола осіб, які можуть бути членами партії згідно з Конституцією України. Суд також наголосив на важливості дотримання принципу пропорційності при втручанні у право на свободу об’єднання та вказав на те, що відмова в реєстрації через очевидну описку є непропорційним заходом. Суд відхилив аргументи Мін’юсту про порушення судами попередніх інстанцій положень статті 78 КАС України, оскільки преюдиційні обставини, на які посилався Мін’юст, не стосувалися оцінки державним реєстратором документів у 2022 році.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №260/4753/24 від 16/09/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності Виконавчого комітету Ужгородської міської ради щодо відмови у складанні та затвердженні кошторису на капітальний ремонт житла особі з інвалідністю внаслідок війни.
2. Суд касаційної інстанції підкреслив, що особі з інвалідністю внаслідок війни гарантовано право на безоплатний капітальний ремонт житла. З 2017 року фінансування цих робіт здійснюється з місцевих бюджетів, і органи місцевого самоврядування не можуть ухилятися від виконання цієї норми, посилаючись на відсутність коштів у бюджеті. Суд зазначив, що відмова у затвердженні кошторису без належного обґрунтування порушує принципи обґрунтованості та пропорційності адміністративного акта, встановлені Законом України “Про адміністративну процедуру”. Також, суд наголосив, що органи місцевого самоврядування зобов’язані діяти в межах закону для реалізації гарантованих державою пільг. Суд розмежував право на капітальний ремонт як елемент права власності та правовідносини, що виникають у процесі реалізації цього права, підкресливши, що спір стосується виконання публічної функції з надання соціального захисту. Суд також вказав, що відсутність бюджетної програми не звільняє орган місцевого самоврядування від обов’язку скласти та затвердити кошторис.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу Виконавчого комітету Ужгородської міської ради без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №727/6909/21 від 15/09/2025
1. Предметом спору є обвинувачення адвоката у шахрайстві та підбурюванні до замаху на надання неправомірної вигоди службовій особі.
2. Суд перекваліфікував дії обвинуваченого з підбурювання до замаху на давання хабара на зловживання впливом, оскільки сторона обвинувачення не довела поза розумним сумнівом, що гроші призначалися саме для судді, хоча і були отримані адвокатом за обіцянку вплинути на рішення суду. Суд встановив, що адвокат отримав гроші від клієнта за обіцянку вплинути на суддю, щоб той виніс потрібне рішення у справі клієнта, але не довів, що ці гроші призначалися саме для судді. Суд врахував, що адвокат дійсно мав намір вплинути на рішення суду, використовуючи свої зв’язки та обіцянки, що становить злочин зловживання впливом. Суд також взяв до уваги позитивні характеристики обвинуваченого, його участь у захисті України та сімейні обставини, що вплинуло на призначення покарання у вигляді штрафу, а не позбавлення волі. Суд зазначив, що перекваліфікація покращує становище обвинуваченого, оскільки зловживання впливом є менш тяжким злочином, ніж хабарництво.
3. Суд визнав адвоката винним у зловживанні впливом та призначив йому покарання у вигляді штрафу.
Справа №320/31254/23 від 15/09/2025
1. Предметом спору є оскарження змін, внесених до порядку виплати грошової компенсації за житло внутрішньо переміщеним особам, які захищали незалежність України.
2. Суд апеляційної інстанції зупинив провадження у справі, вважаючи, що розгляд іншої справи з ідентичним предметом спору може вплинути на рішення у даній справі. Апеляційний суд мотивував це тим, що в обох справах оскаржуються одні й ті ж зміни до постанови Кабінету Міністрів України щодо виплат компенсацій ВПО. Верховний Суд не погодився з таким підходом, зазначивши, що для зупинення провадження необхідно встановити обставини, які об’єктивно унеможливлюють розгляд справи до вирішення іншої. ВС наголосив, що апеляційний суд не встановив наявність таких обставин, які б не могли бути з’ясовані в даному провадженні. Крім того, на момент зупинення провадження, справа з ідентичним предметом спору вже була повернута на розгляд до суду першої інстанції, що виключає об’єктивну неможливість розгляду даної справи.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду про зупинення провадження та направив справу для продовження розгляду.
Справа №910/7113/21 від 16/09/2025
1. Предметом спору є перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами у справі про стягнення заборгованості з орендної плати та зобов’язання звільнити орендоване майно.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, які відмовили у задоволенні заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, оскільки заявник не довів, що обставини, на які він посилається, були невідомі йому на час розгляду справи та існували на той момент. Суд зазначив, що обставини, пов’язані з державною реєстрацією права власності на берегоукріплення, виникли вже після ухвалення рішення, а тому не можуть вважатися нововиявленими. Суд також підкреслив, що заявник не надав доказів, які б підтверджували, що теплохід “Натан Рибак” перебував на іншому об’єкті, а не на орендованій ділянці, під час розгляду справи. Суд врахував практику ЄСПЛ щодо принципу правової певності та обмежених підстав для перегляду остаточних судових рішень. Суд наголосив, що перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами не є повторним розглядом справи, а має на меті врахування обставин, які не були відомі суду на момент ухвалення рішення.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №990/32/24 від 15/09/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (ВККСУ) та зобов’язання ВККСУ вчинити певні дії.
2. У рішенні не наведено жодних аргументів, якими керувався суд. Наведена лише резолютивна частина. Для надання повної відповіді необхідний повний текст судового рішення.
3. Суд відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
Справа №380/8798/21 від 16/09/2025
1. Предметом спору є оскарження податкових повідомлень-рішень, якими ТОВ «Інтерімп» було зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ та розмір від’ємного значення з ПДВ через ненадання документів під час перевірки.
2. Верховний Суд, задовольняючи касаційну скаргу податкового органу, виходив з того, що платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників на підставі первинних документів і надавати їх контролюючим органам під час перевірки. Ненадання платником документів прирівнюється до їх відсутності, що дає право контролюючому органу провести перевірку на основі наявної інформації. Суд зазначив, що ТОВ «Інтерімп» не надало документи на вимогу податкового органу, що було зафіксовано актом, і не довело факт вилучення цих документів правоохоронними органами. Апеляційний суд не спростував відсутність доказів надання документів податковому органу. На підставі цього, Верховний Суд підкреслив, що у податкового органу були законні підстави для зменшення суми бюджетного відшкодування та від’ємного значення з ПДВ. Суд також послався на попередню практику Верховного Суду щодо тлумачення цих норм.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції, яким у задоволенні позову ТОВ «Інтерімп» було відмовлено.
Справа №300/4657/24 від 16/09/2025
1. Предметом спору є оскарження ТОВ «Івано-Франківськгаз збут» постанови та розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП), щодо застосування санкцій за порушення ліцензійних умов.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про правомірність застосування санкцій до ТОВ «Івано-Франківськгаз збут» за порушення ліцензійних умов, а саме недотримання мінімальних стандартів якості обслуговування споживачів. Суд зазначив, що компанія не повернула вчасно переплату за газ споживачам та не виплатила компенсації, як це передбачено законодавством. Суд підкреслив, що обов’язок виплати компенсації виникає незалежно від наявності заяви споживача, а сам факт виключення споживачів з реєстру компанії не звільняє її від відповідальності за порушення. Суд також відхилив аргументи компанії щодо форс-мажорних обставин, оскільки вони не були доведені. Суд вказав, що НКРЕКП діяла в межах своїх повноважень, застосовуючи санкції за виявлені порушення.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ТОВ «Івано-Франківськгаз збут» без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №240/1177/24 від 16/09/2025
1. Предметом спору є відмова Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (ГУ ПФУ) нарахувати та виплатити Особі_1 пенсію відповідно до статті 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком.
2. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій, вказавши, що суди невірно застосували норми матеріального права. Суд наголосив, що держава, змінюючи законодавство у сфері соціального захисту чорнобильців, не повинна погіршувати досягнутий рівень їх соціального захисту. ВС підкреслив, що Закон № 1584-IX, хоч і був прийнятий на виконання рішення Конституційного Суду, фактично встановив менші розміри пенсій, ніж ті, що були передбачені попередньою редакцією Закону “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”. Суд вказав, що у таких випадках суди повинні застосовувати норми Закону в редакції від 06.06.1996, яка передбачала виплату пенсії у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком для осіб з II групою інвалідності, пов’язаною з Чорнобильською катастрофою. Суд також врахував попередні рішення Конституційного Суду України, які наголошували на необхідності посиленого соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
3. Суд задовольнив касаційну скаргу та зобов’язав ГУ ПФУ в Житомирській області перерахувати та виплатити Особі_1 пенсію, передбачену статтею 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком з 13 вересня 2023 року.
Справа №296/12194/23 від 17/09/2025
1. Предметом спору є оскарження прокурором ухвали апеляційного суду щодо кримінального провадження за обвинуваченням двох осіб у порушенні правил безпеки дорожнього руху, що спричинило тяжкі наслідки (ч. 2 ст. 286 КК України).
2. У резолютивній частині рішення не зазначено аргументів суду. Суд лише вказав, що залишає ухвалу апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу прокурора – без задоволення. Повний текст постанови, де будуть викладені мотиви прийнятого рішення, буде оголошено пізніше.
3. Суд ухвалив залишити ухвалу апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу прокурора – без задоволення.
Справа №530/716/25 від 17/09/2025
1. Предметом спору є ухвала апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження у кримінальній справі.
2. Верховний Суд задовольнив касаційну скаргу прокурора, скасувавши ухвалу апеляційного суду, мотивуючи це тим, що апеляційний суд, відмовляючи у відкритті провадження, не врахував усіх обставин справи та доводів прокурора. Суд касаційної інстанції вказав на необхідність ретельної перевірки доводів апеляційної скарги прокурора та надання їм належної оцінки з точки зору повноти, всебічності та об’єктивності. Також, Верховний Суд наголосив на важливості забезпечення права на апеляційне оскарження судових рішень, як однієї з гарантій справедливого судового розгляду. В результаті, справу було повернуто на новий розгляд до апеляційного суду для усунення виявлених порушень.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та призначив новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Справа №922/2315/16 (922/4156/23) від 11/09/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним договору на посів, вирощування та збирання сільськогосподарської продукції та повернення земельних ділянок.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які відмовили в задоволенні позову прокурора, оскільки вважають, що прокурор звернувся до суду з позовом до неналежного відповідача. Суди зазначили, що у справі про визнання правочину недійсним, сторонами мають бути всі сторони правочину, а прокурор не залучив до участі у справі всіх необхідних відповідачів, зокрема, ФГ “Еко-Фарм” після заміни його на ТОВ “Мілл-агро”. Суд касаційної інстанції підкреслив, що визначення відповідачів є правом позивача, але встановлення належності відповідачів є обов’язком суду, і в даному випадку, суди обґрунтовано відмовили в позові через неналежний суб’єктний склад. Суд касаційної інстанції також зазначив, що незалучення всіх належних відповідачів виключає можливість вирішення спору по суті заявлених вимог.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №420/8947/24 від 16/09/2025
1. Предметом спору було зобов’язання Ренійської міської ради укласти з Департаментом культури охоронний договір на пам’ятку археології національного значення – Городище «Орлівка».
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення попередніх судів, наголосивши, що пам’ятки археології є виключно державною власністю, і обов’язок укладення охоронного договору покладається на уповноважений державний орган, а не на орган місцевого самоврядування, якщо йому не делеговані такі повноваження державою. Суд підкреслив, що положення статті 17 Закону України «Про охорону культурної спадщини» є спеціальними щодо правового режиму пам’яток археології, і вони мають пріоритет над загальними нормами Земельного кодексу України про перехід несформованих земельних ділянок у комунальну власність. Суд також врахував правову позицію Великої Палати Верховного Суду про нерозривний зв’язок пам’яток археології із земельними ділянками, на яких вони розташовані, і про те, що правовий режим земельної ділянки не може відрізнятися від правового режиму самої пам’ятки. Суд зазначив, що покладання обов’язку укладення охоронного договору на орган місцевого самоврядування без права власності на пам’ятку або делегованих повноважень від держави суперечить закону та може призвести до неефективної охорони об’єкта культурної спадщини. **** Суд фактично відступив від попередньої позиції, що землі комунальної власності автоматично переходять у комунальну власність, якщо на них розташовані обʼєкти культурної спадщини.
3. Суд касаційної інстанції скасував рішення попередніх судів та відмовив у задоволенні позову про зобов’язання Ренійської міської ради укласти охоронний договір.
Справа №640/12000/21 від 15/09/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку про анулювання ліцензії ПАТ “Українська фондова біржа” на провадження діяльності з організації торгівлі на фондовому ринку.
2. Суд касаційної інстанції залишив рішення попередніх судів без змін, виходячи з того, що ПАТ “Українська фондова біржа” протягом 2020 року фактично не здійснювала діяльності з організації торгівлі на фондовому ринку, що є підставою для анулювання ліцензії згідно з нормативними актами. Суд зазначив, що позивач, маючи ліцензію, зобов’язаний створювати умови для ефективної торгівлі, збирати та поширювати інформацію про пропозиції та попит на цінні папери, чого не було зроблено. Відсутність укладених біржових контрактів та торгів протягом року свідчить про невиконання біржею своїх обов’язків. Суд також відхилив посилання скаржника на Закон “Про ліцензування видів господарської діяльності”, оскільки він не поширюється на ліцензування професійної діяльності на ринку цінних паперів. Суд підкреслив, що фондова біржа зобов’язана забезпечувати не менше 200 торговельних днів на рік та може укладати договори з маркет-мейкерами для підтримання ліквідності цінних паперів.
3. Суд вирішив касаційну скаргу ПАТ “Українська фондова біржа” залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №317/585/24 від 17/09/2025
1. Предметом спору є правомірність нарахування Оператором ГРМ споживачу вартості необлікованого об’єму природного газу внаслідок виявленого пошкодження лічильника.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, які, дослідивши обставини справи, встановили недоведеність факту несанкціонованого втручання споживача в роботу лічильника. Суди врахували висновок експерта про те, що пошкодження лічильника, зокрема утворення отвору у вихідному патрубку, неможливе без демонтажу лічильника та порушення цілісності його корпусу і пломб. Оскільки Оператор ГРМ не довів, яким чином споживач міг втрутитися в роботу лічильника за умови збереження пломб та цілісності корпусу, суди дійшли висновку про відсутність підстав для покладення на споживача відповідальності за необлікований об’єм газу. Суд касаційної інстанції підкреслив, що для покладення на споживача відповідальності необхідне встановлення як факту несанкціонованого втручання, так і факту викривлення даних обліку газу внаслідок такого втручання, чого в даній справі не було доведено. Також суд касаційної інстанції зазначив, що оператор ГРМ повинен діяти у зрозумілий для споживача спосіб з дотриманням усіх процедур.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу Оператора ГРМ без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №906/1126/13 від 11/09/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення судів попередніх інстанцій про визнання ПАТ “Малинський дослідно-експериментальний ливарно-механічний завод” банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.
2. Верховний Суд залишив в силі рішення судів попередніх інстанцій, мотивуючи це тим, що пасиви боржника значно перевищують його активи, що свідчить про неможливість відновлення платоспроможності. Суд зазначив, що збори кредиторів не прийняли рішення про перехід до наступної судової процедури, але це не позбавляє суд права прийняти рішення про ліквідацію за наявності ознак банкрутства. ВС підкреслив, що окремі кредитори мали право самостійно ініціювати скликання зборів кредиторів для вирішення подальшої долі процедури банкрутства, але не скористалися цим правом. Суд також врахував тривалий строк провадження у справі про банкрутство (з 2013 року) та відсутність погашення вимог кредиторів. ВС відхилив доводи скаржників про необхідність проведення нової оцінки майна, оскільки навіть за даними апеляційного суду, який провів власний аналіз інвентаризаційних описів, пасиви все одно перевищують активи. Суд касаційної інстанції не має права переоцінювати докази, а лише перевіряє правильність застосування норм права.
3. Верховний Суд залишив касаційні скарги без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №727/7144/22 від 17/09/2025
1. Предметом спору є касаційна скарга засудженого на вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду у кримінальному провадженні за обвинуваченням у грабежі, поєднаному з проникненням у житло.
2. Верховний Суд, задовольняючи частково касаційну скаргу, не наводить конкретних аргументів у резолютивній частині постанови. Проте, зважаючи на скасування ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду в апеляційційній інстанції, можна припустити, що суд касаційної інстанції виявив певні порушення норм процесуального права, допущені апеляційним судом при розгляді справи. При цьому, обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою може свідчити про те, що суд касаційної інстанції вважає ризики, передбачені ст. 177 КПК України, достатньо обґрунтованими. Більш конкретні підстави для скасування ухвали апеляційного суду будуть відомі після ознайомлення з повним текстом постанови.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та призначив новий розгляд в суді апеляційної інстанції, обравши обвинуваченому запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Справа №580/6401/24 від 16/09/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України щодо непроведення індексації пенсії позивачу із застосуванням певних коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати.
2. Верховний Суд, розглядаючи справу, підкреслив, що при перерахунку пенсій, призначених у 2020-2023 роках, необхідно збільшувати показник середньої заробітної плати, з якої сплачено страхові внески, як це передбачено Законом України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”. Суд зазначив, що Порядок проведення перерахунку пенсій застосовується лише в частині, що не суперечить цьому Закону. Також, суд врахував попередні висновки Верховного Суду щодо пріоритетності законів над підзаконними актами, вказуючи на протиправність застосування певних положень Порядку №124 при індексації пенсій з 2020 року. Водночас, суд наголосив, що право на індексацію пенсії не є абсолютним і може бути обмежене строком звернення до суду, а також, що виплата має бути нарахована пенсійним органом. У даній справі, індексація позивачу фактично не нараховувалася.
3. Суд касаційної інстанції скасував рішення апеляційного суду та частково задовольнив позовні вимоги, визнавши протиправною бездіяльність пенсійного органу та зобов’язавши провести індексацію пенсії позивача з певної дати, але залишив без розгляду вимоги за попередній період через пропуск строку звернення до суду.
Справа №140/701/25 від 15/09/2025
1. Предметом спору є стягнення податкового боргу з ТОВ «Паливно-торгова фірма «Центр» на користь держави.
2. Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, залишив заяву податкового органу без розгляду, мотивуючи це тим, що податківці пропустили 24-годинний строк, встановлений статтею 283 КАС України для звернення до суду з вимогою про стягнення податкового боргу, який обчислюється з моменту вручення платнику податкової вимоги. Податковий орган у касаційній скарзі наполягав, що строк не було пропущено, оскільки початком відліку слід вважати дату складання доповідної записки, а не дату вручення податкової вимоги. Верховний Суд не погодився з доводами податкового органу, вказавши, що згідно з нормами ПК України та КАС України, обставиною, яка зумовлює звернення до суду, є саме дата надіслання (вручення) платнику податкової вимоги. Суд також зазначив, що встановлені процесуальні строки дисциплінують учасників судового процесу та забезпечують своєчасне виконання вимог КАС України, сприяючи юридичній визначеності у публічно-правових відносинах.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу податкового органу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №935/2270/19 від 02/09/2025
1. Предметом спору є оскарження виправдувального вироку міському голові, обвинуваченому у зловживанні службовим становищем, що призвело до збитків місцевому бюджету.
2. Суд касаційної інстанції скасував ухвалу апеляційного суду, вказавши на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону. Апеляційний суд не повною мірою дотримався вимог ст. 419 КПК, ретельно не перевірив доводи апеляційної скарги прокурора, не навів їх власного аналізу та послався на ті ж самі докази й обставини, які оспорювались, фактично продублювавши висновки місцевого суду в частині визнання доказів сторони обвинувачення недопустимими. Зокрема, апеляційний суд не перевірив доводи прокурора щодо неналежного забезпечення технічного нагляду міським головою та безпідставного визнання недопустимими висновків експертиз. Також, апеляційний суд необґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання прокурора про повторне дослідження обставин у кримінальному провадженні, що є порушенням права сторони обвинувачення на апеляційне оскарження. Суд касаційної інстанції наголосив на важливості безпосереднього дослідження доказів апеляційним судом, особливо у випадках скасування виправдувального вироку.
3. Суд задовольнив касаційну скаргу прокурора, скасував ухвалу апеляційного суду та призначив новий розгляд в апеляційній інстанції.
Справа №188/280/21 від 09/09/2025
1. Предметом спору є касаційна скарга прокурора на вирок апеляційного суду щодо засудження особи за крадіжку, порушення недоторканості житла та умисне вбивство.
2. Суд касаційної інстанції розглянув доводи прокурора щодо порушень апеляційним судом норм процесуального права, зокрема, відсутність роз’яснення особі права на звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності. Суд касаційної інстанції погодився з доводами прокурора, зазначивши, що апеляційний суд порушив вимоги ст. 285 КПК, не роз’яснивши особі право на звільнення від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 162 КК у зв’язку із закінченням строків давності. Водночас, касаційний суд врахував, що під час касаційного розгляду особа надала згоду на звільнення її від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 162 КК. Суд касаційної інстанції також зазначив, що апеляційний суд мав право виносити рішення, яким частково покращував і частково погіршував становище особи.
3. Суд касаційної інстанції частково задовольнив касаційну скаргу прокурора, скасував вирок апеляційного суду в частині засудження особи за ч. 1 ст. 162 КК та закрив кримінальне провадження в цій частині у зв’язку із закінченням строків давності, але залишив в силі вирок в частині засудження за іншими злочинами.
Справа №733/921/23 від 11/09/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо засудження особи за використання завідомо підробленого посвідчення водія (ч. 4 ст. 358 КК) та призначення остаточного покарання шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за попереднім вироком.
2. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, оскільки суди попередніх інстанцій врахували ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу засудженого, конкретні обставини справи, сімейний стан, стан здоров’я після отриманої бойової травми, наявність попередньої судимості та незадовільну характеристику за місцем проживання. Суд зазначив, що призначення покарання у межах санкції ч. 4 ст. 358 КК не суперечить вимогам закону. ВС наголосив, що у випадку вчинення особою кримінального правопорушення під час іспитового строку, покарання, від якого вона була звільнена з випробуванням, вважається невідбутою частиною покарання та стає реальним, яке має приєднуватися до покарання за новим вироком, а повторне звільнення від відбування покарання з випробуванням є неприпустимим. ВС вказав, що питання звільнення засуджених від покарання за хворобою може бути вирішене в порядку статей 537, 539 КПК місцевим судом, в межах територіальної юрисдикції якого засуджений відбуває покарання.
3. Верховний Суд залишив вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу захисника – без задоволення.
Справа №320/18939/24 від 16/09/2025
1. Предметом спору є оскарження рішень Фастівської міської ради та її виконавчого комітету щодо присвоєння адреси трансформаторній підстанції та затвердження технічної документації із землеустрою.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій, які закрили провадження у справі, мотивуючи це тим, що спір має публічно-правовий характер, оскільки стосується оскарження рішень суб’єктів владних повноважень (органів місцевого самоврядування), які здійснювали управлінські функції у сфері адресної реєстрації нерухомості та землеустрою. Суд зазначив, що основним критерієм віднесення спору до адміністративної юрисдикції є здійснення суб’єктом владних повноважень публічно-владних управлінських функцій при прийнятті оскаржуваного рішення, а не вплив цього рішення на приватноправові відносини. Також суд підкреслив, що Закон України “Про адміністративну процедуру” розширює розуміння публічно-правових відносин та підкреслює їх спрямованість на забезпечення та захист прав і законних інтересів особи у відносинах з органами публічної адміністрації. Суд вказав, що помилковим є висновок судів попередніх інстанцій про те, що спір є приватноправовим і стосується питання права власності, оскільки предметом позову є саме оскарження рішень органів місцевого самоврядування, а не встановлення права власності. Суд також зазначив, що доводи відповідачів про пропуск позивачем строків звернення до суду та про відсутність у нього права на звернення як особи, яка не є власником спірного майна, стосуються розгляду справи по суті та не можуть бути підставою для закриття провадження.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Справа №579/1109/24 від 03/09/2025
Предметом спору є стягнення заборгованості за кредитним договором.
Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд, повертаючи апеляційну скаргу, не перевірив належним чином факт сплати судового збору заявницею, хоча докази сплати були надані. Верховний Суд наголосив, що апеляційний суд мав перевірити зарахування судового збору до Державного бюджету України, як це передбачено Законом України «Про судовий збір». Також, суд касаційної інстанції підкреслив важливість забезпечення права на справедливий суд, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що включає право на доступ до апеляційного оскарження. Суд зазначив, що обмеження цього права мають бути пропорційними та застосовуватися з легітимною метою. Оскільки апеляційний суд не виконав вимог процесуального закону та дійшов передчасного висновку про повернення апеляційної скарги, це стало порушенням права на апеляційне оскарження.
Суд вирішив касаційну скаргу задовольнити, скасувати ухвалу апеляційного суду та передати справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Справа №922/2908/24 від 17/09/2025
Предмет спору – розподіл судових витрат у господарській справі, де фізична особа оскаржувала рішення щодо приватизації комунального майна.
Суд касаційної інстанції розглянув заяву про розподіл судових витрат, оскільки це питання не було вирішено в попередній постанові. Суд керувався нормами ГПК України, які передбачають можливість ухвалення додаткового рішення щодо судових витрат, якщо це питання не було вирішено раніше. Також, суд врахував, що касаційну скаргу фізичної особи було задоволено, а рішення суду першої інстанції, яким у позові було відмовлено, залишено в силі. Суд встановив, що фізична особа сплатила судовий збір за подання касаційної скарги, але з урахуванням використання системи “Електронний суд” та вартості оспорюваного майна, сума судового збору до відшкодування є меншою, ніж фактично сплачена. Таким чином, суд вирішив частково задовольнити заяву про розподіл судових витрат, стягнувши з прокуратури на користь фізичної особи суму переплаченого судового збору.
Суд постановив стягнути з Харківської обласної прокуратури на користь фізичної особи частину судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги.
Справа №903/1313/23 від 09/09/2025
1. Предметом спору є вимога прокуратури про скасування державної реєстрації земельної ділянки та її повернення до земель державної власності, оскільки прокуратура вважає, що ця ділянка відноситься до земель оборони.
2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи постанову апеляційного суду, керувався тим, що земельні ділянки в межах прикордонної смуги належать до земель оборони і можуть перебувати лише у державній власності, а їх передача у комунальну чи приватну власність є незаконною. Суд врахував, що спірна ділянка розташована в межах прикордонної смуги, встановленої ще в 1946 році, і на це вказують попередні судові рішення та матеріали справи. Суд також зазначив, що відсутність окремого проєкту землеустрою щодо встановлення прикордонної смуги не скасовує її існування, оскільки її розміри визначені законом. Суд підкреслив, що зайняття земельної ділянки земель оборони в межах прикордонної смуги є порушенням права власності держави, що підпадає під визначення негаторного позову. Суд також врахував висновки Великої Палати Верховного Суду про те, що землі в межах прикордонної смуги мають обмежену оборотоздатність і не можуть передаватися у комунальну чи приватну власність.
3. Суд касаційної інстанції скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції, яким позов прокуратури було задоволено.
Справа №910/8054/24 від 16/09/2025
1. Предметом спору є вимога ТОВ “Межиріченський ГЗК” до адвоката Щербини Д.В. про відшкодування збитків та захист ділової репутації, пов’язана з поширенням, на думку позивача, недостовірної інформації.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, виходячи з того, що адвокат Щербина, звертаючись до державних органів з інформацією про можливі порушення, реалізував своє конституційне право на звернення, передбачене статтею 40 Конституції України, а не поширював недостовірну інформацію. Суд зазначив, що для задоволення позову про відшкодування збитків необхідна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, включаючи протиправну поведінку, збитки, причинний зв’язок та вину, а в даному випадку ці елементи не були доведені. Суд також врахував, що підставою для позбавлення ТОВ “Межиріченський ГЗК” права на отримання спеціального дозволу на користування надрами стали листи від правоохоронних органів, а не безпосередньо інформація, вказана у листі адвоката. Суд підкреслив важливість розрізнення між фактичними твердженнями та оціночними судженнями, зазначивши, що оціночні судження не підлягають спростуванню.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу ТОВ “Межиріченський гірничо-збагачувальний комбінат” без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №910/15931/19 від 17/09/2025
1. Предметом спору є відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок демонтажу будівлі, власником якої є позивач.
2. Суд касаційної інстанції скасував ухвалу апеляційного суду, яким було відмовлено у перегляді рішення за нововиявленими обставинами, з огляду на те, що апеляційний суд помилково не врахував скасування судового рішення, яке було покладено в основу попереднього рішення апеляційного суду. Суд касаційної інстанції зазначив, що апеляційний суд припустився помилки, оскільки обставини протиправності дій відповідачів, встановлені у скасованому рішенні, були ключовими для обґрунтування рішення про відшкодування шкоди. На момент звернення із заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, судове рішення, яке встановлювало протиправність дій відповідачів, було скасовано, а отже, апеляційний суд повинен був задовольнити заяву про перегляд рішення за нововиявленими обставинами. Суд касаційної інстанції підкреслив, що обставини, які будуть встановлені адміністративним судом при новому розгляді справи, можуть суттєво вплинути на юридичну оцінку обставин у справі про відшкодування шкоди.
3. Суд скасував ухвалу апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №733/921/23 від 11/09/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо засудження особи за кримінальний проступок, передбачений ч. 4 ст. 358 КК України (підроблення документів, печаток, штампів та бланків, збут чи використання підроблених документів, печаток, штампів).
2. У цій резолютивній частині постанови не наведено аргументи суду. Щоб їх дізнатись, потрібно прочитати повний текст постанови, який буде оголошено 16 вересня 2025 року.
3. Верховний Суд залишив без змін вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду, а касаційну скаргу захисника – без задоволення.
Справа №737/858/24 від 09/09/2025
1. Предметом спору у цій справі є оскарження вироку та ухвали щодо засудження особи за ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, тобто за статтею 336 Кримінального кодексу України.
2. Суд касаційної інстанції залишив вирок без змін, підкресливши, що суди попередніх інстанцій повно та всебічно дослідили обставини справи, належним чином оцінили докази, і обґрунтовано визнали особу винною. Зокрема, суди взяли до уваги покази свідків, які підтвердили факт відмови особи від отримання повістки та неявки до ТЦК, а також медичні документи, які свідчили про придатність особи до військової служби. Суд касаційної інстанції погодився з тим, що суди попередніх інстанцій критично оцінили покази обвинуваченого, оскільки вони спростовувалися іншими доказами. Також, суд касаційної інстанції підкреслив, що апеляційний суд надав належну оцінку доводам сторони захисту, зокрема щодо табелю обліку робочого часу, та обґрунтовано відхилив їх, оскільки вони не спростовували факту перебування особи у ТЦК та проходження військово-медичної комісії.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №160/12069/24 від 17/09/2025
1. Предметом спору є оскарження податкового повідомлення-рішення про застосування штрафу за затримку реєстрації податкових накладних.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін ухвалу апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження, оскільки позивач пропустив строк на апеляційне оскарження і не надав поважних причин для його поновлення. Суд зазначив, що хоча первинна апеляційна скарга була подана вчасно, недолік у вигляді відсутності документа про сплату судового збору не був усунутий своєчасно, і позивач не довів наявності об’єктивних перешкод для цього. Суд також відхилив доводи про воєнний стан, технічні збої в системі “Електронний суд” та простій на підприємстві, оскільки вони не були підтверджені належними доказами або не унеможливлювали своєчасну сплату збору. Суд підкреслив, що позивач не продемонстрував належного ставлення до реалізації права на апеляційне оскарження та не вжив усіх можливих заходів для усунення недоліків скарги.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №140/6548/24 від 17/09/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності Волинської обласної державної (військової) адміністрації щодо невжиття заходів з виготовлення документації для встановлення меж та режиму використання території пам’ятки археології місцевого значення та невнесення відповідних відомостей до Державного земельного кадастру.
2. Суд, залишаючи в силі рішення судів попередніх інстанцій, погодився з тим, що саме Волинська обласна державна (військова) адміністрація має виступати замовником документації із землеустрою, оскільки землі, на яких розташована пам’ятка археології, перебувають у державній власності, і саме адміністрація уповноважена розпоряджатися цими землями. Суд зазначив, що згідно із Законом України “Про охорону культурної спадщини”, обов’язок із замовлення науково-проектної документації покладається на власника пам’ятки або уповноважену ним особу, а оскільки пам’ятка археології є державною власністю, то адміністрація є належним замовником. Суд також відхилив аргументи відповідача про те, що замовником має бути Павлівська об’єднана територіальна громада, оскільки саме на адміністрацію було покладено обов’язок забезпечити розробку та затвердження відповідної документації. Суд підкреслив, що відсутність документації із землеустрою та кадастрового номера унеможливлює належне використання та охорону пам’ятки.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №990/345/24 від 11/09/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення Вищої ради правосуддя (ВРП) про відмову у внесенні Президенту України подання про призначення особи на посаду судді.
2. Верховний Суд задовольнив позов кандидата, визнавши рішення ВРП необґрунтованим, оскільки ВРП не довела наявності обґрунтованих сумнівів у доброчесності кандидата, як того вимагає закон. Суд зазначив, що ВРП не мала законних підстав для переоцінки обставин, які вже були досліджені Вищою кваліфікаційною комісією суддів України (ВККС), а також не врахувала позитивні характеристики кандидата та обставини, що пом’якшують його попередні дисциплінарні стягнення. Суд підкреслив, що ВРП не може перебирати на себе функції суду та переоцінювати встановлені факти, а її висновки повинні ґрунтуватися на чітких і перевірених доказах, а не на припущеннях. Крім того, суд вказав на те, що ВРП не надала належної оцінки аргументам позивача та наданим доказам, а також не довела, що відомості, які стали підставою для відмови, не були предметом розгляду ВККС або що ВККС не дала їм належної оцінки.
3. Суд визнав протиправним рішення ВРП та зобов’язав її повторно розглянути рекомендацію ВККС про призначення позивача на посаду судді з урахуванням висновків суду.
Справа №300/3663/25 від 17/09/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення податкового органу про виключення відомостей про місце зберігання тютюнових виробів з Єдиного реєстру.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій про забезпечення позову, оскільки ТОВ “Глобал Тобакко” не довело належними доказами, що виключення місця зберігання з реєстру призведе до зупинення всієї його господарської діяльності, враховуючи наявність інших видів діяльності, зазначених у виписці з ЄДР. Суд зазначив, що позивач не конкретизував, які саме господарські відносини будуть порушені та яку шкоду буде завдано, а також не надав доказів на підтвердження цих обставин. Суд наголосив, що забезпечення позову має бути обґрунтованим, а не базуватися на припущеннях про можливі негативні наслідки, і що суд захищає реально порушені права, а не ті, які можуть бути порушені в майбутньому. Також, суд підкреслив, що не було з’ясовано, чи є це місце зберігання єдиним у позивача.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та відмовив у задоволенні заяви ТОВ “Глобал Тобакко” про забезпечення позову.
Справа №300/5252/24 від 17/09/2025
1. Предметом спору є правомірність припису Державної екологічної інспекції Карпатського округу щодо усунення порушень природоохоронного законодавства Тисменицькою міською радою.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що суди попередніх інстанцій не повно і всебічно з’ясували обставини справи, зокрема, не визначили чітко, які саме повноваження, зазначені в акті перевірки, є делегованими органам місцевого самоврядування, а які – ні, посилаючись на різні закони, такі як Закон України “Про місцеве самоврядування в Україні”, Закон України “Про охорону навколишнього природного середовища” та інші. Апеляційний суд не надав належної оцінки доводам сторін щодо наявності чи відсутності делегованих повноважень на підставі різних законодавчих актів, що є важливим для вирішення спору. Суд апеляційної інстанції порушив вимоги процесуального законодавства щодо законності та обґрунтованості судового рішення, оскільки не дослідив докази та не надав оцінку всім аргументам учасників справи. Суд касаційної інстанції зазначив, що принцип офіційного з’ясування всіх обставин у справі вимагає від суду активної ролі у встановленні обставин справи для ухвалення справедливого рішення.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №361/1869/16-а від 17/09/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення Броварської міської ради про встановлення місцевих податків і зборів на 2016 рік, прийнятого в січні 2016 року, як такого, що порушує принцип стабільності податкового законодавства.
2. Суд, відмовляючи у задоволенні позову, зазначив, що органи місцевого самоврядування, приймаючи рішення, зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд також врахував зміни до Податкового кодексу України, внесені Законом № 909-VIII, які мали на меті збалансування бюджетних надходжень у 2016 році. Суд підкреслив, що рекомендація органам місцевого самоврядування переглянути рішення щодо місцевих податків підтверджує право рад вносити зміни, а зупинення дії вимог щодо оприлюднення рішень до 15 липня було законним застереженням. Суд вказав на необхідність врахування не лише буквального тлумачення норм, а й наміру законодавця та мети ухвалення таких норм. Суд також зазначив, що принцип стабільності податкового законодавства має розглядатися в сукупності з іншими принципами, такими як фіскальна достатність та загальність оподаткування. Насамкінець, суд вказав, що внесення змін до Податкового кодексу України та механізму прийняття рішень щодо місцевих податків органами місцевого самоврядування слід вважати «законним втручанням» держави у мирне володіння майном особи та таким, що узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини.
3. Суд вирішив касаційну скаргу ТОВ «Термінал Розетка» залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №990/226/25 від 17/09/2025
1. Предметом спору є оскарження рішень Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
2. На жаль, у наданому тексті відсутні аргументи суду, якими він керувався при винесенні рішення. Є лише вступна та резолютивна частини. Для надання повної відповіді необхідний повний текст судового рішення. Я можу припустити, що суд, ймовірно, досліджував законність та обґрунтованість рішень ВККСУ, перевіряв дотримання процедури їх прийняття, а також оцінював доводи позивача щодо порушення його прав. Можливо, суд також аналізував відповідність рішень ВККСУ нормам чинного законодавства та практиці Верховного Суду. Суд міг взяти до уваги пояснення представника відповідача, які могли спростовувати доводи позивача. Без повного тексту рішення неможливо точно визначити, які саме аргументи стали вирішальними для суду.
3. Суд відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
Справа №340/8675/23 від 17/09/2025
1. Предметом спору є правомірність нарахування фізичній особі земельного податку за ділянку, яка перебуває у постійному користуванні фермерського господарства, засновником якого був батько цієї особи.
2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення апеляційного суду, керувався тим, що з моменту державної реєстрації фермерського господарства до нього переходять права та обов’язки щодо використання земельної ділянки, наданої його засновнику. У разі смерті засновника, право постійного користування землею не припиняється, а зберігається за фермерським господарством і не входить до складу спадщини. Суд апеляційної інстанції помилково застосував норми, що регулюють орендну плату, оскільки спір виник щодо земельного податку, а договір оренди з позивачем не укладався. Суд першої інстанції правильно встановив, що фактичним землекористувачем є фермерське господарство, а не фізична особа, тому обов’язок сплати земельного податку покладається саме на господарство. **:** Суд касаційної інстанції підкреслив, що його висновки узгоджуються з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду щодо переходу прав та обов’язків на землю до фермерського господарства з моменту його створення.
3. Суд касаційної інстанції скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції, яким позов було задоволено.
Справа №160/980/24 від 17/09/2025
1. Предметом спору є оскарження дій податкового органу щодо внесення відомостей про недоїмку з єдиного внеску до інтегрованої картки платника та зобов’язання виключити ці відомості, а також відкликати вимогу про сплату недоїмки з виконавчої служби.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками апеляційного суду, який встановив, що податковий орган неправомірно обліковував заборгованість з єдиного внеску в інтегрованій картці платника, незважаючи на наявність судового рішення, яке набрало законної сили та визнало протиправними дії щодо поновлення донарахувань з єдиного внеску; суд підкреслив, що інтегрована картка платника повинна містити повну, всебічну та достовірну інформацію про стан розрахунків з бюджетом, а судові рішення є обов’язковими до виконання всіма органами державної влади; суд також зазначив, що податковий орган не забезпечив синхронізацію судового рішення з даними інтегрованої картки, що призвело до порушення прав платника; суд відхилив доводи податкового органу про те, що судовим рішенням не було скасовано суму недоїмки по суті, оскільки вимоги про сплату боргу формуються на підставі даних інформаційно-комунікаційних систем ДПС, які мають відображати достовірну інформацію; суд підкреслив, що податковий орган продовжує обліковувати наявність недоїмки з єдиного соціального внеску за наявності судового рішення, яким визнано такі дії протиправними, а подальший облік боргу безпосередньо впливає на розрахунки позивача з бюджетом та призводить до списання коштів, у тому числі в порядку примусового виконання.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу податкового органу без задоволення, а рішення апеляційного суду – без змін.
Справа №520/28674/24 від 08/09/2025
1. Предметом спору є оскарження податкової вимоги щодо сплати рентної плати за користування надрами для видобування природного газу.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, що “зупинення” дії спеціального дозволу на користування надрами не може ототожнюватися з “припиненням” такого дозволу, оскільки це різні правові категорії з різними наслідками. Суд зазначив, що припинення права користування надрами (анулювання дозволу) є остаточним заходом, який не передбачає відновлення цього права, на відміну від зупинення, яке є тимчасовим заходом. Оскільки у даній справі дію спеціального дозволу було саме зупинено, а згодом поновлено, то підстави для застосування положень Податкового кодексу, які пов’язують виникнення обов’язку сплати рентної плати з припиненням дії дозволу, відсутні. Суд також врахував принцип презумпції правомірності рішень платника податків у разі неоднозначного трактування норм законодавства. Крім того, суд врахував практику Європейського суду з прав людини, згідно з якою суд не зобов’язаний давати детальну відповідь на кожен аргумент, якщо вони не є визначальними для прийняття рішення.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №160/6138/24 від 17/09/2025
1. Предметом спору є оскарження податкового повідомлення-рішення про нарахування пені за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд неправильно визначив граничний строк розрахунків за імпортним контрактом, оскільки не врахував, що умови договору щодо строків поставки мають юридичну силу лише в частині, яка узгоджується з імперативними приписами Національного банку України (НБУ) щодо граничних строків розрахунків. Суд підкреслив, що домовленості сторін не можуть змінювати чи продовжувати строки, встановлені НБУ. Також, суд вказав на необхідність правильного визначення дня виникнення заборгованості для обчислення пені, а саме як наступного дня після закінчення граничного строку розрахунків, встановленого НБУ, а не дати здійснення авансового платежу. Оскільки апеляційний суд не встановив належним чином ці обставини, це унеможливило правильне вирішення спору. Суд касаційної інстанції також зазначив, що гривневий еквівалент суми недопоставленого товару контролюючий орган обрахував, виходячи з суми операції в іноземній валюті за курсом Національного банку України до гривні станом на день виникнення заборгованості.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №140/1746/25 від 17/09/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення суду першої інстанції Головним управлінням ДПС у Волинській області (ГУ ДПС) щодо відмови у наданні дозволу на погашення податкового боргу Державного підприємства «Шахта № 1 «Нововолинська».
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін ухвалу апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження, оскільки ГУ ДПС пропустило строк на апеляційне оскарження і не надало поважних причин для його поновлення. Суд зазначив, що неналежна організація процесу оскарження з боку ГУ ДПС, зокрема посилання на хворобу працівника, відповідального за справу, не є об’єктивною обставиною, яка б унеможливлювала своєчасне подання апеляційної скарги. Суд підкреслив, що органи державної влади повинні діяти вчасно та дотримуватися встановлених процедур, а також не можуть отримувати вигоду від їх порушення. Суд також врахував, що ГУ ДПС не вчинило усіх можливих дій для реалізації права на апеляційний перегляд. Крім того, суд наголосив на обов’язку учасників справи добросовісно користуватися процесуальними правами та виконувати процесуальні обов’язки.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу ГУ ДПС без задоволення, а ухвалу апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження – без змін.
Справа №300/5252/24 від 17/09/2025
1. Предметом спору є правомірність припису Державної екологічної інспекції Карпатського округу до Тисменицької міської ради щодо усунення порушень природоохоронного законодавства.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що суди попередніх інстанцій не повно і всебічно з’ясували обставини справи, зокрема, не визначили чітко, які саме повноваження міської ради є делегованими від органів виконавчої влади у сфері охорони навколишнього середовища, а які є її власними повноваженнями. Суди не врахували, що делегування повноважень може здійснюватися не лише Законом “Про місцеве самоврядування в Україні”, а й іншими законами, такими як “Про охорону навколишнього природного середовища”, Водний кодекс, Земельний кодекс та інші. Апеляційний суд не надав оцінки доводам апеляційних скарг сторін, що є порушенням процесуального права. Також, суд касаційної інстанції наголосив на принципі офіційного з’ясування всіх обставин у справі, який передбачає активну роль суду у встановленні обставин, що мають значення для вирішення спору.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №160/980/24 від 17/09/2025
1. Предметом спору є оскарження дій податкового органу щодо внесення відомостей про недоїмку з єдиного внеску до інтегрованої картки платника та зобов’язання вчинити певні дії.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення апеляційного суду, наголосивши, що інтегрована картка платника повинна містити повну, достовірну та неупереджену інформацію про стан розрахунків з бюджетом, а судові рішення, які набрали законної сили, є обов’язковими до виконання. У даній справі, апеляційний суд встановив, що податковий орган не вніс до інтегрованої картки платника відомості про судове рішення, яким було скасовано вимогу про сплату недоїмки з єдиного внеску, що призвело до невірного відображення стану розрахунків платника з бюджетом та порушення його прав. Суд також врахував, що податковий орган продовжував обліковувати заборгованість, незважаючи на наявність судового рішення про протиправність таких дій, що безпосередньо впливало на фінансові зобов’язання позивача. Крім того, суд погодився з апеляційним судом щодо наявності підстав для окремої ухвали з метою реагування на неналежне виконання посадових обов’язків працівниками податкового органу.
3. Верховний Суд залишив касаційні скарги податкового органу без задоволення, а рішення апеляційного суду – без змін.
Справа №420/31843/24 від 16/09/2025
1. Предметом спору є вимога комунальної установи до обслуговуючого кооперативу та товариства з обмеженою відповідальністю про надання доступу для демонтажу рекламної конструкції.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій, вказавши на їхні помилки при розгляді справи. Зокрема, суди не з’ясували обсяг повноважень ТОВ “Кадорр Групп Менеджмент” щодо доступу до даху, не встановили правовий статус рекламної конструкції, не дослідили фактичні обставини надання чи ненадання доступу для демонтажу, а також не надали належної оцінки доказам, наданим позивачем. Суд також зазначив, що направлення рекомендованого листа на адресу юридичної особи вважається належним повідомленням, незалежно від фактичного отримання кореспонденції. Крім того, суди не врахували, що ухилення від отримання поштових відправлень не може бути підставою для висновку про необізнаність особи. Суд наголосив на необхідності всебічного з’ясування обставин справи та активної ролі суду в адміністративному процесі.
3. Верховний Суд скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій і направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №140/7521/24 від 17/09/2025
1. Предметом спору є оскарження ТОВ «АБМ-Трейд» податкових повідомлень-рішень, винесених ГУ ДПС у Волинській області, щодо збільшення податкових зобов’язань з ПДВ та податку на прибуток.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення судів попередніх інстанцій, зазначивши, що податковий орган не довів фіктивності господарських операцій ТОВ «АБМ-Трейд» з ТОВ «ТД Міжрегіональні ресурси» щодо придбання олії, оскільки надані позивачем документи відповідали вимогам законодавства, а контролюючий орган не надав достатніх доказів нереальності цих операцій. Суд також врахував, що контролюючий орган помилково посилався на норму ПК України, яка втратила чинність, щодо формування собівартості продукції. Крім того, суд зазначив, що позивач не може нести відповідальність за податкову дисципліну своїх контрагентів, якщо він фактично придбав товар і використовував його у своїй господарській діяльності. Щодо операцій з нерезидентами, суд вказав, що податковий орган не довів факту несплати податку на прибуток цими нерезидентами у своїх країнах, що є обов’язковою умовою для застосування підвищеного податкового зобов’язання. Нарешті, суд погодився з тим, що штрафні санкції були застосовані неправомірно, оскільки розрахунок штрафу був зроблений за неподання звітності в розрізі кожного контрагента, а не за податковий період, як це передбачено ПК України.
3. Суд залишив касаційну скаргу ГУ ДПС у Волинській області без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №640/21335/18 від 17/09/2025
1. Предметом спору є оскарження податкового повідомлення-рішення, винесеного контролюючим органом.
2. Суд касаційної інстанції скасував ухвалу апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження, оскільки апеляційний суд порушив норми процесуального права, зокрема, не оцінив належним чином доводи скаржника щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження. Суд врахував, що первісна апеляційна скарга була подана вчасно, повторна подана без зволікань, а недоліки, які стали підставою для повернення першої скарги, були усунуті. Також суд наголосив на необхідності врахування фінансових труднощів суб’єкта владних повноважень при вирішенні питання про відстрочення сплати судового збору. Суд касаційної інстанції підкреслив, що апеляційний суд не надав належної оцінки виписці з рахунку та обставинам, пов’язаним з поданням документів для сплати судового збору. Враховуючи добросовісну поведінку скаржника, суд касаційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження.
3. Суд касаційної інстанції скасував ухвалу апеляційного суду та направив справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Справа №300/6565/23 від 17/09/2025
1. Предметом спору є відмова Головного управління Пенсійного фонду України в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.
2. Верховний Суд, розглядаючи справу, зазначив, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, і відповідальність за правильність її ведення несе роботодавець, а не працівник. Суд також врахував, що згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду, непроведення атестації робочих місць з вини власника підприємства не може позбавляти працівника права на пільгову пенсію. Враховуючи наявність записів у трудовій книжці та архівної довідки, які підтверджують роботу позивача на посаді, що дає право на пільгову пенсію, суд визнав протиправним незарахування цього періоду до пільгового стажу. Суд також наголосив, що права, гарантовані Конституцією та Конвенцією про захист прав людини, мають бути ефективними, і людину не можна ставити в ситуацію, коли вона не може реалізувати свої права.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо зарахування до пільгового стажу періоду роботи з 20.03.1990 по 09.06.1994 та залишив в силі рішення суду першої інстанції в цій частині.
Справа №540/1989/20 від 17/09/2025
1. Предметом спору є оскарження розпорядження районної державної адміністрації про затвердження детального плану території для розміщення вітряної електростанції, ініційоване компанією, яка також планує будівництво вітроелектростанції на суміжній ділянці.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що суди попередніх інстанцій не повною мірою дослідили обставини справи, зокрема, не з’ясували строки розробки детального плану території, що є важливим для визначення необхідності проведення стратегічної екологічної оцінки. Також, суди не надали належної оцінки доводам позивача щодо відсутності рецензії на детальний план території та не перевірили, чи було дотримано встановлену процедуру рецензування. Крім того, суди дійшли необґрунтованого висновку про відсутність порушення прав позивача, не перевіривши, як розміщення вітроенергетичних установок іншої компанії впливає на реалізацію прав позивача на використання орендованих земельних ділянок. Суд касаційної інстанції підкреслив, що потенційне порушення прав є достатньою підставою для задоволення позову, незалежно від того, чи позивач фактично подавав пропозиції під час громадських слухань, за умови встановлення судом порушення процедури.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №240/32892/21 від 17/09/2025
1. Предметом спору є оскарження ухвали апеляційного суду про повернення апеляційної скарги у справі щодо зобов’язання Пенсійного фонду нарахувати та виплатити доплату до пенсії.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд помилково повернув апеляційну скаргу через несплату судового збору, оскільки особа, яка звертається до суду із заявою про встановлення судового контролю за виконанням рішення, не повинна сплачувати судовий збір за оскарження ухвали, прийнятої за результатами розгляду такої заяви. Суд наголосив, що виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права на судовий захист, а процедура судового контролю спрямована на забезпечення обов’язкового виконання судового рішення. Стягнення судового збору в таких випадках суперечить Конституції України, оскільки ускладнює доступ до правосуддя та нівелює дієвість судочинства. **** Суд зазначив, що положення Закону України “Про судовий збір”, які уможливлюють стягнення збору при оскарженні ухвал про судовий контроль, суперечать Конституції України, і тому не підлягають застосуванню.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №240/19384/24 від 17/09/2025
1. Предметом спору є правомірність повернення апеляційної скарги у зв’язку з несплатою судового збору при оскарженні ухвали суду першої інстанції щодо судового контролю за виконанням рішення.
2. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду, наголошуючи, що особа, яка звертається до суду із заявою про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, не повинна сплачувати судовий збір за оскарження ухвали, постановленої за результатом розгляду такої заяви. Суд вказав, що хоча стаття 382 КАС України і передбачає судовий контроль, відсутність конкретної ставки судового збору в Законі України “Про судовий збір” за подання заяви в порядку статті 382 КАС України виключає можливість вимагати його сплату. Суд також послався на попередню практику Верховного Суду, зокрема на постанову від 15.11.2024 у справі № 140/8660/20, де вже було визнано неконституційним стягнення судового збору за оскарження ухвал щодо судового контролю. Суд підкреслив, що вимога сплати судового збору в таких випадках створює необґрунтоване втручання в право на доступ до суду, порушуючи конституційні засади судочинства.
3. Суд задовольнив касаційну скаргу та направив справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Справа №990/59/25 від 16/09/2025
Предметом спору у справі є оскарження рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (ВККСУ) щодо результатів тестування когнітивних здібностей кандидата на посаду судді апеляційного суду.
Суд, задовольняючи позов, виходив з того, що ВККСУ не надала достатніх доказів на підтвердження обґрунтованості та об’єктивності методики оцінювання когнітивних здібностей, а також не забезпечила прозорість процедури тестування. Зокрема, не було надано інформації про критерії оцінювання, що унеможливило перевірку правильності визначення результатів тестування позивача. Суд також зазначив, що ВККСУ не довела, яким чином саме результати тестування когнітивних здібностей впливають на професійну компетентність кандидата на посаду судді. Крім того, суд взяв до уваги, що позивачу не було надано можливості ознайомитися з детальними результатами тестування та отримати роз’яснення щодо їхнього змісту. Все це, на думку суду, свідчить про порушення прав позивача на справедливий конкурс та об’єктивне оцінювання його професійних якостей.
Суд вирішив задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1, визнавши протиправним та скасувавши рішення ВККСУ в частині затвердження результатів тестування когнітивних здібностей позивача, а також зобов’язав ВККСУ поновити участь ОСОБА_1 у конкурсі.
Справа №320/25401/24 від 17/09/2025
Предметом спору у справі є оскарження акціонером дій податкового органу та податкових повідомлень-рішень щодо визначення податкових зобов’язань банку, акціонером якого він є.
Суд касаційної інстанції встановив, що акціонер не є суб’єктом податкових правовідносин у даному випадку, оскільки податкові зобов’язання виникли у банку як юридичної особи. Суд зазначив, що податкове повідомлення-рішення стосується лише особи, щодо якої воно прийняте, і не створює безпосередніх обов’язків для акціонера. Також, суд вказав на те, що право представляти інтереси банку в процесі ліквідації належить уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Суд зауважив, що суди попередніх інстанцій дійшли суперечливих висновків щодо відсутності адміністративної процесуальної дієздатності у позивача, не здійснивши належного аналізу положень статті 43 КАС України.
Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Справа №240/1202/25 від 17/09/2025
1. Предметом спору є оскарження дій Головного управління Пенсійного фонду України щодо обмеження розміру пенсії позивача максимальним розміром та застосування коефіцієнтів зменшення, передбачених постановою Кабінету Міністрів України.
2. Суд, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що положеннями Закону України “Про Державний бюджет України на 2025 рік” та постанови Кабінету Міністрів України запроваджено тимчасове застосування коефіцієнтів зменшення пенсії для певних категорій осіб, що суперечить спеціальному закону, який регулює пенсійне забезпечення військовослужбовців. Суд наголосив, що зміна умов пенсійного забезпечення можлива лише шляхом внесення змін до спеціального закону, а не законом про Державний бюджет. Також суд зазначив, що застосування коефіцієнтів зменшення пенсії призводить до обмеження конституційного права на належний соціальний захист. Крім того, суд вказав, що обмеження розміру пенсії максимальним розміром є неправомірним, оскільки відповідні положення спеціального закону були визнані Конституційним Судом України неконституційними. Суд підкреслив, що закон про Державний бюджет не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і гарантій, передбачених іншими законами, а також, що існує колізія норм, яку слід вирішувати на користь спеціального закону. Суд також врахував практику Конституційного Суду України щодо недопустимості звуження соціальних прав і гарантій громадян при прийнятті нових законів.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №380/10906/24 від 17/09/2025
1. Предметом спору є оскарження податкового повідомлення-рішення про нарахування штрафних санкцій за порушення вимог щодо здійснення розрахункових операцій.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про порушення податковим органом процедури проведення фактичної перевірки, оскільки посилання в наказі на відповідний пункт Податкового кодексу є достатнім обґрунтуванням для її призначення. Водночас, суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що на розрахунковому документі, виданому під час контрольної закупівлі, був наявний індивідуальний податковий номер платника ПДВ, що виключає застосування штрафних санкцій за його відсутність. Суд також зазначив, що податковий орган не надав належних доказів, які б спростували достовірність розрахункових документів, наданих позивачем. Враховуючи зазначене, суд касаційної інстанції визнав, що суди попередніх інстанцій ухвалили правильне по суті рішення про задоволення позовних вимог, проте з неправильним застосуванням норм матеріального права.
3. Суд касаційної інстанції частково задовольнив касаційну скаргу, змінивши рішення судів попередніх інстанцій в частині мотивів, але залишивши їх без змін в іншій частині.
Справа №1.380.2019.002247 від 17/09/2025
1. Предметом спору є правомірність накладення штрафу на АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» за порушення ліцензійних умов щодо визначення обсягу споживання газу побутовими споживачами.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що Нацкомісія порушила процедуру накладення штрафу, не перевіривши обставини, викладені у зверненнях споживачів, та не з’ясувавши, чи компенсуються газопостачальнику втрати газу в разі неприведення обсягів до стандартних умов. Суд зазначив, що Регулятор сам передбачив можливість застосування коригувальних коефіцієнтів операторами ГРМ при розрахунках з побутовими споживачами. Також, суд вказав, що Нацкомісія не довела, що донарахування призвели до подвійної оплати за газ. Суд підкреслив, що правова процедура є важливою гарантією від зловживань з боку органів влади. Суд також врахував, що ціна на газ для населення формується з урахуванням тарифів на розподіл і транспортування, в які можуть входити питомі втрати газу.
3. Верховний Суд скасував постанову Нацкомісії про накладення штрафу на АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз».
Справа №120/620/25 від 17/09/2025
1. Предметом спору є правомірність відмови апеляційного суду у відстроченні сплати судового збору та повернення апеляційної скарги Вінницькій митниці.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд помилково відмовив у задоволенні клопотання Вінницької митниці про відстрочення сплати судового збору, вважаючи, що положення Закону України “Про судовий збір” не передбачають такої можливості для юридичних осіб. Верховний Суд наголосив, що хоча певні положення Закону “Про судовий збір” стосуються лише фізичних осіб, загальна норма КАС України дозволяє суду, враховуючи майновий стан сторони, відстрочити або розстрочити сплату судових витрат, включаючи судовий збір, і ця норма поширюється і на юридичних осіб. Суд також послався на практику Великої Палати Верховного Суду, яка підтверджує можливість відстрочення або розстрочення сплати судового збору для юридичних осіб на підставі їхнього майнового стану.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Справа №320/26424/23 від 17/09/2025
1. Предметом спору є оскарження податкових повідомлень-рішень, якими ТОВ «НІКАНВ» було збільшено податкові зобов’язання з ПДВ та застосовано штрафні санкції.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що суди попередніх інстанцій передчасно відмовили у задоволенні позову, не встановивши повною мірою фактичні обставини справи, які мають значення для її правильного вирішення, зокрема, чи були дотримані процедурні вимоги при проведенні перевірки, чи були належним чином вручені документи про перевірку уповноваженій особі ТОВ «НІКАНВ», а також не дослідили питання наявності підстав для застосування штрафних санкцій, зокрема, чи були дії платника податків умисними. Суд наголосив на важливості дослідження всіх доказів у сукупності та надання їм належної правової оцінки, а також на необхідності дотримання принципу всебічного, повного та об’єктивного дослідження доказів при розгляді адміністративної справи. Суд також зазначив, що суди попередніх інстанцій не дослідили питання наявності підстав для застосування штрафних санкцій, зокрема, чи були дії платника податків умисними.
3. Верховний Суд скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №280/3238/25 від 17/09/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення Запорізької міської ради щодо встановлення нульової ставки податку на нерухоме майно для фізичних осіб, які володіють житлом певної площі.
2. Суд зазначив, що за загальним правилом, суб’єкти владних повноважень мають право звертатися до адміністративного суду лише у випадках, визначених Конституцією та законами України, і з метою реалізації покладених на них повноважень. У даній справі, ані в позовній заяві, ані в заяві про усунення недоліків, позивач не навів посилань на норми Конституції чи закону, які б прямо передбачали його право звертатися до суду з позовом про скасування нормативно-правового акту. Суд також вказав, що спір між податковим органом та органом місцевого самоврядування не є компетенційним, оскільки не стосується розмежування їхньої компетенції. Крім того, на законодавчому рівні не закріплено право територіальних органів ДПС на звернення до суду з позовами про скасування нормативно-правових актів ОМС. Суд також наголосив, що поняття “суд, встановлений законом” передбачає дотримання правил юрисдикції та підсудності, а розгляд справи судом, до юрисдикції якого вона не віднесена, не відповідає вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №320/3858/24 від 08/09/2025
1. Предметом спору є оскарження податкових повідомлень-рішень, якими фізичній особі-підприємцю (ФОП) було збільшено суму податкових зобов’язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору.
2. Суд касаційної інстанції вирішив скасувати рішення судів попередніх інстанцій, оскільки вони не повно і всебічно з’ясували обставини справи. Зокрема, суди не дослідили належним чином договори купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ “Енерготехноторг” щодо підтвердження понесених інвестиційних витрат. Також, суди не надали належної оцінки доводам контролюючого органу щодо ділової мети укладення договору позики з компанією “JULIANNA MANAGEMENT LIMITED” та не перевірили реальність виконання умов цього договору. Суд касаційної інстанції також зазначив, що суди попередніх інстанцій не встановили об’єктивні причини, які зумовили проведення документальної виїзної перевірки у приміщенні контролюючого органу, а також не надали належної оцінки акту про неможливість вручення копії наказу про перевірку за місцем реєстрації позивача. Крім того, суд касаційної інстанції вказав на те, що суди попередніх інстанцій не врахували правову позицію Верховного Суду про те, що у разі оскарження податкових повідомлень-рішень платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень.
3. Суд вирішив скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №560/4417/24 від 16/09/2025
1. Предметом спору є оскарження відмови Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області у нарахуванні та виплаті щомісячної страхової виплати з 11.06.2002 (з моменту настання страхового випадку) та проведенні її індексації.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду, який відмовив у задоволенні позову, мотивуючи це тим, що позивач звернувся за страховою виплатою лише у 2022 році, тобто значно пізніше трьох років з моменту настання нещасного випадку у 2002 році, як це передбачено частиною третьою статті 41 Закону № 1105-XIV. Суд зазначив, що хоча у постанові Верховного Суду від 29 вересня 2022 року у справі № 347/1165/18 було зроблено висновок про право на отримання страхових виплат з дня настання нещасного випадку, ця справа розглядалася за інших фактичних обставин, де не оцінювався час звернення за виплатою. Суд також врахував, що обставин щодо невизначення або невиплачення страхових виплат з вини Фонду не було встановлено. Враховуючи, що позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення страхових виплат з дати настання нещасного випадку після спливу значного періоду часу, апеляційний суд правомірно застосував положення законодавства, які обмежують виплати за минулий час.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін.
Справа №460/11224/24 від 17/09/2025
1. Предметом спору є оскарження рішень податкового органу про відмову в реєстрації податкових накладних та зобов’язання ДПС їх зареєструвати.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд помилково відмовив у відкритті апеляційного провадження, оскільки скаржник (ГУ ДПС) вчасно подав заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, що підтверджується даними електронної справи. Верховний Суд підкреслив, що забезпечення права на апеляційний перегляд є важливою засадою судочинства, і апеляційний суд мав розглянути заяву скаржника по суті. Суд касаційної інстанції також зазначив, що відповідно до КАС України, суд повинен зареєструвати документи, подані через підсистему “Електронний суд”, в день їх надходження. Оскільки ГУ ДПС подало заяву в межах встановленого строку, апеляційний суд діяв передчасно, не врахувавши цей факт. Таким чином, Верховний Суд дійшов висновку, що апеляційний суд порушив норми процесуального права, що перешкоджає подальшому провадженню у справі.
3. Суд касаційної інстанції скасував ухвалу апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження та направив справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Справа №560/5257/22 від 17/09/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення Пенсійного фонду про відмову у перерахунку пенсії державного службовця та зобов’язання провести такий перерахунок.
2. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій, вказавши, що на момент звернення позивача із заявою про перерахунок пенсії, чинне законодавство не передбачало можливості перерахунку пенсії державного службовця у зв’язку з підвищенням розміру заробітку працюючих державних службовців. Суд підкреслив, що до правовідносин щодо перерахунку пенсій застосовується законодавство, чинне на момент звернення за перерахунком, а не те, що діяло на час первинного призначення пенсії. Також, Верховний Суд врахував рішення Конституційного Суду України, яке підтвердило необхідність законодавчого врегулювання механізму перерахунку пенсії державного службовця, але до моменту такого врегулювання, саме по собі визнання норми неконституційною не створює підстав для автоматичного перерахунку пенсії в судовому порядку без відповідного законодавчого механізму. Суд також послався на власні попередні рішення, де було висловлено аналогічну правову позицію.
3. Суд касаційної інстанції ухвалив нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1.
Справа №140/241/25 від 10/09/2025
1. Предметом спору є оскарження податкового повідомлення-рішення про нарахування пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
2. Суд касаційної інстанції залишив рішення попередніх інстанцій без змін, підтримавши правомірність нарахування пені податковим органом, оскільки на момент перевірки у платника податків були відсутні документи, що звільняють від відповідальності, а саме висновок про продовження строків розрахунків, звернення до суду щодо стягнення заборгованості з нерезидента або сертифікат про форс-мажорні обставини. Суд зазначив, що висновок про продовження строків розрахунків, отриманий після перевірки, не може бути підставою для скасування податкового повідомлення-рішення, оскільки на момент перевірки порушення вже було зафіксовано. Суд також вказав, що обставини справи відрізняються від тих, що розглядалися у попередніх рішеннях Верховного Суду, на які посилався позивач, оскільки у тих справах висновки про продовження строків розрахунків були надані під час перевірки або адміністративного оскарження. Хоча суд і погодився, що висновки Мінекономіки мають зворотну силу, у даному випадку вони не були надані вчасно і не покривали період перевірки.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №320/3858/24 від 08/09/2025
1. Предметом спору є оскарження податкових повідомлень-рішень, якими фізичній особі-підприємцю (ФОП) було збільшено суму податкових зобов’язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору.
2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій, зазначив, що суди не повно і всебічно з’ясували обставини справи, зокрема, не дослідили належним чином обґрунтованість проведення документальної перевірки у приміщенні контролюючого органу замість виїзної перевірки за місцезнаходженням платника податків. Суд також вказав на необхідність дослідження ділової мети укладення договору позики з іноземною компанією та реальності здійснення операцій з купівлі-продажу частки в статутному капіталі, а також надання оцінки всім доводам сторін. Суд зазначив, що суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки доводам контролюючого органу щодо можливого ухилення від сплати податків та обмежились формальним підходом до вирішення справи. Крім того, суд наголосив на необхідності першочергової оцінки процедурних порушень при проведенні перевірки, а потім вже переходити до суті податкових порушень.
3. Суд вирішив скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №560/7397/24 від 17/09/2025
1. Предметом спору є оскарження дій Головного управління Пенсійного фонду України щодо перерахунку пенсії позивача.
2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій, зазначив, що при перерахунку пенсії відсоткове значення розміру основної пенсії є незмінним, а обмеження максимального розміру пенсії є протиправним, посилаючись на рішення Конституційного Суду України. Водночас, суд вказав на пропуск позивачем строку звернення до суду, обмеживши період перерахунку пенсії шістьма місяцями до дати звернення до суду. Також, суд зазначив, що перерахунок пенсії у зв’язку зі збільшенням грошового забезпечення, зокрема через зростання прожиткового мінімуму, виключає виплату щомісячної доплати у розмірі 2000 грн та індексації, передбачених постановами КМУ №713, №118 та №168, але не виключає індексацію згідно з постановою КМУ №185, якщо не було перерахунку пенсії у зв’язку зі зміною грошового забезпечення станом на 01 січня 2024 року. Суд також наголосив, що рішення судів у інших справах не є преюдиційними в частині питань, які не були предметом розгляду у тих справах.
3. Суд касаційної інстанції частково задовольнив позов, визнавши дії Головного управління Пенсійного фонду України частково протиправними та зобов’язавши здійснити перерахунок і виплату пенсії з урахуванням певних умов.
Справа №640/3165/22 від 16/09/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності Київської міської державної адміністрації (КМДА), Департаменту територіального контролю міста Києва та КП “Київблагоустрій” щодо демонтажу самовільно встановлених воріт, які перешкоджали проїзду до будинку позивача.
2. Верховний Суд погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, зазначивши, що КМДА, Департамент територіального контролю та КП “Київблагоустрій” діяли протиправно, не забезпечивши демонтаж самовільно встановлених воріт, які перешкоджали проїзду до будинку позивача. Суд підкреслив, що тривала бездіяльність відповідачів, попри численні звернення позивача та наявні приписи про демонтаж, порушує права позивача на вільне пересування, безпеку та доступ до житла. Суд також зазначив, що відсутність чітко визначених строків для демонтажу не виправдовує багаторічну бездіяльність, а вимога “невідкладності” у відповідних рішеннях Київської міської ради підкреслює обов’язок відповідачів діяти оперативно. Суд відхилив аргументи відповідачів про перешкоди у вигляді блокування об’єкта, оскільки вони мали залучати поліцію для подолання опору. Також, суд підкреслив, що у правовідносинах, пов’язаних із забезпеченням благоустрою, де повноваження розподілені між кількома органами, протиправна бездіяльність може полягати у невиконанні кожним із цих органів своєї частини спільних повноважень.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
