Справа №183/2276/20 від 04/09/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, витребування майна з незаконного чужого володіння, скасування записів у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, визнання недійсним договору іпотеки та скасування відповідних записів у реєстрах.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновком апеляційного суду про те, що земельна ділянка вибула з володіння позивача незаконно, оскільки підпис на довіреності, на підставі якої було здійснено продаж, був підроблений. Суд зазначив, що власник, майно якого вибуло з його законного володіння за неукладеним договором, може захистити своє майнове право шляхом пред’явлення віндикаційного позову. Також, суд погодився з висновком апеляційного суду про те, що позивачем не пропущено строк звернення до суду, оскільки про порушення свого права вона дізналася лише у 2019 році, а до суду звернулася у 2020 році. Суд відхилив аргументи касаційної скарги щодо недопустимості висновку експерта, оскільки експертиза проводилась з достатньою кількістю зразків почерку. Суд також відхилив аргументи касаційної скарги про те, що суди не врахували висновків Верховного Суду щодо застосування норм права, оскільки фактичні обставини у справах, на які посилався скаржник, відрізняються від обставин цієї справи.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін.
Справа №283/1459/20 від 03/09/2025
1. Предметом спору є оскарження ухвали апеляційного суду щодо особи, обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України (порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого або заподіяло тяжке тілесне ушкодження).
2. У резолютивній частині рішення не наведено аргументи суду.
3. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу захисника, скасував ухвалу апеляційного суду та призначив новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Справа №607/24241/23 від 03/09/2025
1. Предметом спору є визнання фізичної особи недієздатною, встановлення над нею опіки та призначення конкретної особи опікуном.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, якими особу було визнано недієздатною, встановлено над нею опіку, але відмовлено у призначенні заявника опікуном. Суд зазначив, що обов’язковою умовою для призначення конкретної особи опікуном є наявність обґрунтованого подання органу опіки та піклування. У даному випадку, хоча орган опіки і піклування і погодив кандидатуру заявника, подання не містило достатнього обґрунтування необхідності призначення саме його опікуном, не було з’ясовано характер взаємовідносин між підопічним та кандидатом в опікуни, можливості їх спільного проживання, а також не було надано оцінки обставинам, чому попередній опікун перестав виконувати свої обов’язки. Суд наголосив, що при вирішенні питання про призначення опікуна першочерговим є забезпечення найкращих інтересів недієздатної особи.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №742/1110/24 від 04/09/2025
1. Предметом спору є визнання за позивачем права на земельну частку (пай) сільськогосподарського призначення.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, якими відмовлено у задоволенні позову про визнання права на земельну частку (пай), оскільки позивач не є громадянином України, а обов’язковою умовою для отримання права на земельну частку (пай) є наявність громадянства України. Суд зазначив, що особа набуває право на земельний пай за одночасної наявності трьох умов: перебування серед членів колективного сільськогосподарського підприємства на час паювання; включення до списку осіб, доданого до державного акту на право колективної власності на землю; та одержання колективним сільськогосподарським підприємством цього акту. Оскільки позивач не відповідає критерію громадянства України, суди обґрунтовано відмовили у задоволенні позову. Також суд відхилив доводи касаційної скарги про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм статті 130 Земельного кодексу України та статті 1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних часток (паїв)», оскільки рішення судів попередніх інстанцій ухвалені за результатами оцінки у сукупності всіх доказів та обставин справи.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №751/7276/21 від 03/09/2025
1. Предметом спору є оскарження виправдувального вироку щодо особи, обвинуваченої у службовій недбалості (ч. 1 ст. 367 КК України).
2. У резолютивній частині рішення не зазначено аргументів суду. Для їх розуміння потрібен повний текст постанови.
3. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу прокурора, скасував ухвалу апеляційного суду та призначив новий розгляд в апеляційційній інстанції.
Справа №910/4578/24 від 03/09/2025
1. Предметом спору є визнання недійсними окремих пунктів договору постачання природного газу та внесення змін до нього.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, якими відмовлено в задоволенні позовних вимог ПрАТ “Черкаське хімволокно”. Суд зазначив, що позивач не довів наявність тяжких обставин при укладенні договору, оскільки мав можливість вільно обирати постачальника газу за ринковими цінами. Також, суд вказав на відсутність причинно-наслідкового зв’язку між тяжкими обставинами та укладенням договору, оскільки це була звичайна господарська діяльність позивача. Суд підкреслив, що внесення змін до договору можливе лише за згодою сторін або у випадках, передбачених законом, а позивач не довів наявність таких підстав. Крім того, суд відхилив посилання на Модельні правила європейського приватного права (DCFR), оскільки вони не є обов’язковими для суду. Суд також зазначив, що правові висновки Верховного Суду у подібних справах є сталими та чіткими, і немає підстав для відступу від них.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №380/20531/23 від 03/09/2025
1. Предметом спору є визнання протиправними дій АТ «Ощадбанк» щодо відмови у видачі довідки про невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду та зобов’язання видати таку довідку.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду, зазначивши, що згідно з чинним законодавством, зокрема Положенням № 396, саме органи приватизації, а не банки, уповноважені видавати довідки про невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду. Суд також підкреслив, що надання таких довідок є адміністративною послугою, і позивач має звертатися до відповідних органів місцевого самоврядування, які є суб’єктами надання таких послуг. Посилання позивача на Положення № 179 є необґрунтованими, оскільки воно регулює порядок надання довідок про операції за депозитними рахунками, а не про використання житлових чеків. Крім того, суд зазначив, що посилання на судову практику щодо спорів з Пенсійним фондом є недоречними, оскільки у цій справі такі вимоги не заявлялися.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №585/2746/24 від 03/09/2025
1. Предметом спору є стягнення з директора Роменського центру комплексної реабілітації для дітей та осіб з інвалідністю шкоди, завданої незаконним звільненням головного бухгалтера цього центру.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій про повернення позовної заяви прокурору, оскільки на момент звернення прокурора до суду з даним позовом, Роменська міська рада вже звернулася до суду з аналогічним позовом до того ж відповідача про відшкодування шкоди, завданої незаконним звільненням працівника, і провадження у цій справі було відкрито. Суд зазначив, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у випадках, коли захист цих інтересів не здійснюється або неналежним чином здійснюється компетентним органом, або у разі відсутності такого органу. Оскільки на момент винесення ухвали про повернення позову прокурора, міська рада вже подала аналогічний позов, підстави для представництва прокурором інтересів держави були відсутні. Доводи касаційної скарги про те, що міській раді в результаті було відмовлено у задоволенні її позову, не впливають на законність оскаржуваних судових рішень, оскільки законність рішення суду першої інстанції перевіряється на момент його ухвалення.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій – без змін.
Справа №303/5688/20 від 03/09/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним договору дарування житлового будинку, укладеного між позивачами (дарувальниками) та відповідачем (обдаровуваним).
2. Суд, задовольняючи позов, виходив з того, що позивачі, будучи особами похилого віку та потребуючи догляду, помилково вважали, що укладають договір довічного утримання, а не договір дарування. Суд врахував, що позивачі продовжували проживати у будинку після укладення договору, сплачували комунальні послуги, що свідчить про відсутність фактичної передачі майна. Також суд взяв до уваги вік позивачів, їх стан здоров’я та відсутність іншого житла. Суд зазначив, що наявність помилки щодо природи правочину має істотне значення, оскільки вплинула на волевиявлення позивачів. Суд також відхилив аргументи відповідача про те, що нотаріус роз’яснив сторонам суть договору, оскільки це не виключає можливості помилки позивачів щодо природи правочину.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №916/476/21 від 26/08/2025
1. Предметом спору є визнання недійсними договорів підряду та поруки, укладених між ГО “Комбі-2” та фізичними особами, через зловмисну домовленість колишнього голови організації з підрядником та підробку документів.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки позивач не довів належними доказами факт зловмисної домовленості між колишнім головою ГО “Комбі-2” та підрядником. Суд зазначив, що висновок фізико-хімічної експертизи, наданий позивачем, не може бути прийнятий як належний доказ, оскільки експертиза була проведена не державною спеціалізованою установою, а приватною. Суд також врахував, що призначена судом повторна судово-технічна експертиза не була проведена через несплату її вартості позивачем. Суд вказав, що надані позивачем договори з іншим підприємцем не підтверджують, що саме цей підприємець виконував спірні роботи у відповідний період. Суд підкреслив, що не може переоцінювати докази, які вже були оцінені судами попередніх інстанцій.
3. Суд касаційної інстанції залишив рішення судів попередніх інстанцій без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
Справа №160/7447/23 від 04/09/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності військової частини щодо ненарахування та невиплати військовослужбовцю додаткової грошової винагороди у розмірі 100 000 грн за участь у бойових діях у період воєнного стану.
2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій, зазначив, що для виплати додаткової винагороди у збільшеному розмірі, безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях має бути підтверджена документально, зокрема, бойовими наказами, журналами бойових дій та рапортами командирів. Суд вказав, що суди попередніх інстанцій не дослідили всі необхідні документи, зокрема, бойові накази, журнали бойових дій та рапорти командирів, які могли б підтвердити участь позивача у бойових діях. Також, суд наголосив, що суди не з’ясували, які саме завдання, за якою посадою і де виконував позивач у спірний період, перебуваючи у відрядженні в оперативному підпорядкуванні іншої військової частини. Суд підкреслив, що порушення порядку передачі документів між військовими частинами не може свідчити про відсутність права на винагороду, якщо фактична участь у бойових діях підтверджується іншими доказами. Суд також зазначив, що накази Адміністрації Держприкордонслужби України від 30.07.2022 № 392/0/81-22-АГ і від 09.12.2022 № 628/0/81-22-АГ підлягають застосуванню для визначення порядку та умов виплати додаткової винагороди.
3. Суд вирішив скасувати рішення судів попередніх інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Справа №380/8640/24 від 04/09/2025
1. Предметом спору є відмова ІНФОРМАЦІЯ_1 у виплаті ОСОБА_1 компенсації за втрату частини доходів у зв’язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення.
2. Суд першої інстанції задовольнив позов, вважаючи, що позивач має право на компенсацію за весь період прострочення виплати індексації, посилаючись на попередні рішення Верховного Суду. Апеляційний суд скасував це рішення, зазначивши, що компенсація має виплачуватися лише за період з моменту, коли фактично виникла заборгованість з індексації, до моменту її погашення, посилаючись на іншу постанову Верховного Суду. Позивач оскаржив рішення апеляційного суду, стверджуючи, що компенсація має нараховуватися з місяця, коли виплати були припинені, посилаючись на інші рішення Верховного Суду. Верховний Суд підкреслив, що право на компенсацію виникає з моменту порушення строків виплати доходу, і така компенсація підлягає нарахуванню за весь період невиплати. Суд також зазначив, що апеляційний суд неправильно застосував попередні висновки Верховного Суду, не врахувавши, що моментом неправомірної невиплати індексації є саме 01 січня 2016 року.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції.
Справа №922/673/19 від 27/08/2025
1. Предметом спору є заява ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності на колишніх керівників та засновника підприємства-банкрута у зв’язку з доведенням його до банкрутства.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, якими було відмовлено в задоволенні заяви ліквідатора, мотивуючи це тим, що ліквідатором не було доведено належними та допустимими доказами наявність причинно-наслідкового зв’язку між діями/бездіяльністю відповідачів та доведенням підприємства до банкрутства, а також не було вжито достатніх заходів для формування ліквідаційної маси та виявлення активів боржника. Суд зазначив, що неплатоспроможність боржника сама по собі не свідчить про його доведення до банкрутства, і ліквідатор не надав достатньо обґрунтованих доказів вини відповідачів, які б відрізнялися від звичайних ризиків підприємницької діяльності. Крім того, суди встановили, що ліквідаційна маса фактично не сформована, а частина активів боржника не виявлена та не облікована, що унеможливлює достовірне визначення залишкової заборгованості перед кредиторами. Суд також врахував, що ліквідатор не перевірив актуальність даних щодо наявності активів боржника, які були зазначені попереднім ліквідатором, і не вжив заходів для повернення майна, що знаходилося у третіх осіб.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №320/10673/23 від 04/09/2025
1. Предметом спору є оскарження військовою частиною ухвали апеляційного суду про повернення її апеляційної скарги у справі щодо зобов’язання нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення позивачу.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін ухвалу апеляційного суду, оскільки військова частина не надала доказів сплати судового збору або обґрунтованих підстав для відстрочення його сплати, незважаючи на встановлений судом строк для усунення недоліків апеляційної скарги. Суд підкреслив, що обов’язок доведення належного майнового стану, який перешкоджає сплаті судового збору, покладається на заявника клопотання про відстрочення. Також, суд зазначив, що відповідач не висловив жодної незгоди з позицією апеляційного суду щодо повернення апеляційної скарги, а його касаційна скарга стосувалася лише незгоди з рішенням суду першої інстанції по суті спору, яке не було предметом касаційного перегляду в даному випадку. Суд касаційної інстанції наголосив, що предметом оскарження є саме ухвала про повернення апеляційної скарги, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і скаржник не навів жодних аргументів щодо її незаконності чи необґрунтованості.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу військової частини без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №917/1815/24 від 04/09/2025
1. Предметом спору є стягнення грошових коштів за первісним та зустрічним позовами між АТ «Укргазвидобування» та ДП «Ньютек Юкрейн».
2. Верховний Суд закрив касаційне провадження в частині оскарження, пославшись на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, що свідчить про те, що скаржник намагався оскаржити судові рішення з підстави, яка не передбачена законом для касаційного оскарження. В іншій частині касаційну скаргу АТ «Укргазвидобування» залишено без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій залишено без змін, що свідчить про те, що суди попередніх інстанцій правильно застосували норми матеріального та процесуального права при вирішенні спору в цій частині. Відсутність представника ДП «Ньютек Юкрейн» на засіданні не вплинула на розгляд справи, оскільки суд розглянув справу за наявними матеріалами. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, не знайшовши підстав для їх скасування чи зміни.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу АТ «Укргазвидобування» без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №917/911/23 від 02/09/2025
1. Предметом спору є стягнення з приватного підприємства заборгованості за необліковану електричну енергію та визнання недійсним рішення комісії про нарахування цієї заборгованості.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, якими було відмовлено у задоволенні позову енергопостачальної компанії про стягнення з підприємства боргу за необліковану електроенергію, а також задоволено зустрічний позов підприємства про визнання недійсним рішення комісії енергопостачальника. Суд виходив з того, що в акті про порушення та протоколі комісії не було зазначено конкретний підпункт пункту правил, який визначає вид порушення. Також, суд відхилив висновок експертного дослідження та відеозапис, представлені енергопостачальником, як неналежні докази втручання в роботу приладів обліку. Крім того, суд врахував, що договір про постачання електроенергії, на підставі якого було здійснено нарахування, втратив чинність, а новий договір не містить погоджених умов щодо режиму роботи електроустановки та потужності. Суд зазначив, що встановлення відсутності умов щодо потужності та режиму роботи унеможливлює належне здійснення розрахунку обсягу необлікованої електричної енергії.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №910/19625/23 від 04/09/2025
1. Предметом спору є стягнення заборгованості за додаткові будівельні роботи та визнання договору укладеним.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які частково задовольнили позов, стягнувши з відповідача вартість додаткових робіт в межах твердого кошторису, але відмовили у стягненні вартості робіт, що перевищують цей кошторис, оскільки позивач не довів, що необхідність виконання цих робіт не могла бути передбачена заздалегідь, а також не повідомив замовника про перевищення кошторису до виконання робіт. Суд також відхилив вимогу про визнання договору укладеним, оскільки відсутній обов’язок укладати договір на додаткові роботи поза межами переговорної процедури. Суд касаційної інстанції підкреслив, що для касаційного перегляду необхідна подібність правовідносин у справах, на які посилається скаржник, і у даній справі такої подібності не було виявлено. Суд касаційної інстанції зазначив, що повідомлення підрядником замовника про необхідність виконання додаткових робіт та збільшення твердого кошторису повинно передувати фактичному виконанню додаткових робіт, інакше підрядник не може вимагати від замовника оплати таких робіт.
3. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій.
Справа №910/8610/24 від 26/08/2025
1. Предметом спору є законність наказу Державної служби геології та надр України про продовження строку дії спеціального дозволу на користування надрами та припинення права користування надрами акціонерним товариством.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій про закриття провадження у справі, оскільки спір виник у публічно-правовій сфері, а саме у зв’язку з реалізацією Державною службою геології та надр України владних управлінських функцій щодо надання дозволів на користування надрами. Суд зазначив, що відносини між Держгеонадра та АТ “Дашуківські бентоніти” щодо отримання та використання спеціального дозволу на користування надрами є публічно-правовими, оскільки виникли внаслідок реалізації державою адміністративних функцій у сфері регулювання дозвільної діяльності щодо використання надр. Суд також врахував, що прокурор оскаржує наказ Держгеонадра, який є актом реалізації владних управлінських функцій. Суд підкреслив, що для визначення юрисдикції важливо враховувати характер правовідносин, а не лише суб’єктний склад, і в даному випадку спір стосується саме публічно-правових відносин. Враховуючи, що спір має ознаки адміністративного, він підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №480/727/24 від 04/09/2025
1. Предметом спору є стягнення податкового боргу з ТОВ «Під ялинкою» та зустрічний позов про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які відмовили ТОВ «Під ялинкою» у задоволенні зустрічного позову та задовольнили позов ГУ ДПС у Сумській області про стягнення податкового боргу. Суд зазначив, що ТОВ «Під ялинкою» порушило вимоги Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» в частині проведення розрахункових операцій при продажу підакцизних товарів без використання режиму програмування найменування товарів та порушило встановлені обмеження щодо реалізації алкогольних напоїв у певний час доби. Суд також врахував, що ТОВ «Під ялинкою» не оскаржило в адміністративному порядку податкові повідомлення-рішення та не сплатило штрафні санкції, а тому податковий борг підлягає стягненню. Доводи касаційної скарги ТОВ «Під ялинкою» були визнані необґрунтованими, оскільки суди попередніх інстанцій повно та всебічно дослідили обставини справи та правильно застосували норми матеріального і процесуального права.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ТОВ «Під ялинкою» без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №917/1597/19(917/682/22) від 27/08/2025
1. Предметом спору є визнання недійсними договорів оренди комунального майна та повернення цього майна Полтавській міській раді.
2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення апеляційного суду в частині повернення майна, зазначив, що прокурор мав право представляти інтереси держави в суді, оскільки Полтавська міська рада не вжила достатніх заходів для захисту інтересів громади, а укладення договорів оренди з порушеннями порушує принцип ефективного використання комунального майна. Суд апеляційної інстанції правильно встановив, що договори оренди були укладені з порушенням вимог законодавства, зокрема, без проведення конкурсу та без належної оцінки майна. Проте, апеляційний суд не врахував, що комунальне підприємство, яке передало майно в оренду, перебуває в стадії банкрутства, і не перевірив, чи включено спірне майно до ліквідаційної маси, що є важливим для визначення подальшої долі цього майна в рамках процедури банкрутства. Враховуючи наявність справи про банкрутство, суд касаційної інстанції наголосив на пріоритетності норм Кодексу України з процедур банкрутства.
3. Суд касаційної інстанції скасував рішення апеляційного суду в частині повернення майна та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції для з’ясування обставин щодо ліквідаційної маси в рамках справи про банкрутство.
Справа №911/248/21 (911/1940/23) від 27/08/2025
1. Предметом спору є вимога Акціонерного товариства “Державний експортно-імпортний банк України” про визнання права іпотеки та звернення стягнення на нерухоме майно, яке було збудовано або реконструйовано на земельній ділянці, переданій в іпотеку.
2. У рішенні Верховний Суд зазначив, що суди попередніх інстанцій не повно з’ясували обставини справи, зокрема, не врахували, що заяву про застосування позовної давності подав лише один із відповідачів, ТОВ «Чернігівський автозавод», і це не може автоматично поширюватися на інших відповідачів, ПрАТ «Бориспільський автозавод» та ТОВ «Базтехсервіс», які є співвласниками майна. Також, суди не врахували, що ПрАТ «Бориспільський автозавод» перебуває в процедурі банкрутства, а тому звернення стягнення на його майно в ліквідаційній процедурі має свої особливості, визначені Кодексом України з процедур банкрутства. Суд касаційної інстанції підкреслив, що для застосування позовної давності за заявою сторони, суд має дослідити питання її перебігу окремо за кожною вимогою, звернутою до цієї сторони. Крім того, ВС наголосив, що суди не дослідили питання щодо обізнаності банку про порушення його прав щодо кожного об’єкта нерухомості окремо, що впливає на визначення початку перебігу позовної давності.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій і направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №927/896/23(927/1193/24) від 04/09/2025
1. Предметом спору є стягнення з банку лізингових платежів, сплачених банкрутом у рахунок вартості об’єкта лізингу за договором, який було розірвано, а об’єкт лізингу повернуто банку.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, зазначивши, що договір фінансового лізингу є змішаним договором, який містить елементи оренди та купівлі-продажу, а лізингові платежі включають як плату за користування майном, так і частину вартості майна, яке має перейти у власність лізингоодержувача після закінчення договору. Оскільки договір було розірвано, а майно повернуто лізингодавцю, у лізингоодержувача зникла можливість набути право власності на це майно, тому сплачені лізингові платежі, які фактично є попередньою оплатою вартості майна, підлягають поверненню. Суд також врахував, що умовами договору лізингу не передбачено, що у разі його розірвання за ініціативою лізингодавця, лізинговий платіж вважатиметься платою за користування об’єктом лізингу або матиме інше призначення. Суд відхилив доводи банку про те, що суди не врахували презумпцію правомірності договору та принцип його обов’язковості, оскільки вони зводяться до іншої правової оцінки умов договору.
3. Суд вирішив касаційну скаргу банку залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №922/4606/24 від 04/09/2025
1. Предмет спору – внесення змін до договору купівлі-продажу майнових прав та визнання майнових прав на квартиру у недобудованому будинку.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення апеляційного суду, оскільки апеляційний суд, відмовляючи у задоволенні позову про внесення змін до договору та визнання майнових прав, дійшов передчасного висновку про неефективність обраного позивачем способу захисту, ґрунтуючись на аналізі умов договору купівлі-продажу майнових прав між позивачем та третьою особою, але не врахував додаткову угоду до цього договору, яка змінювала порядок розрахунків. Суд касаційної інстанції наголосив, що апеляційний суд не надав належної оцінки цій додатковій угоді, не з’ясував обставини її укладення та чинності, не проаналізував її умови, і не встановив з достовірністю, який саме порядок розрахунків був погоджений між сторонами з урахуванням внесених змін. Також, суд касаційної інстанції вказав, що апеляційний суд не встановив чинність договору купівлі-продажу майнових прав, не встановив, чи був цей договір розірваний достроково його сторонами чи в судовому порядку. Суд касаційної інстанції підкреслив, що у разі невиконання забудовником зобов’язань та повної сплати внесків учасником будівництва, ефективним способом захисту є визнання майнових прав на об’єкт інвестування.
3. Суд касаційної інстанції скасував постанову апеляційного суду та передав справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №560/6252/24 від 04/09/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності військової частини щодо нарахування та виплати грошового забезпечення військовослужбовцю з урахуванням певних складових та зобов’язання вчинити певні дії щодо перерахунку виплат.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження, оскільки військова частина пропустила строк на апеляційне оскарження, і причини пропуску не були визнані поважними. Суд зазначив, що відсутність коштів на сплату судового збору не є об’єктивною та непереборною обставиною, яка б унеможливлювала своєчасне звернення до суду. Також, посилання на воєнний стан не було достатньо обґрунтовано, оскільки не було доведено, як саме воєнний стан вплинув на неможливість дотримання строків оскарження. Суд наголосив, що обов’язок дотримання процесуальних строків лежить на кожному учаснику справи, а право на апеляційне оскарження не є абсолютним і має здійснюватися в межах встановлених законом строків.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №907/1102/23 від 26/08/2025
1. Предметом спору є стягнення з ТОВ “Закарпаттяенергозбут” на користь АТ “НАЕК “Енергоатом” 49 988 989,86 грн заборгованості, яка складається з 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих у зв’язку з несвоєчасною оплатою за електричну енергію.
2. Верховний Суд скасував рішення попередніх інстанцій, оскільки вони частково відмовили у задоволенні позову, зменшивши суму 3% річних та інфляційних втрат на 20% на підставі клопотання відповідача. Суд касаційної інстанції наголосив, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували положення статті 625 Цивільного кодексу України, яка регулює відповідальність за порушення грошового зобов’язання. ВС підкреслив, що Велика Палата Верховного Суду в своїй постанові від 02.07.2025 у справі № 903/602/24 чітко визначила, що розмір 3% річних не підлягає зменшенню судом, а інфляційні втрати є способом захисту майнового права та інтересу, а не штрафною санкцією, тому їх розмір також не може бути зменшений судом. Суд касаційної інстанції вказав на необхідність повного та всебічного дослідження обставин справи та доводів сторін, чого не було зроблено судами попередніх інстанцій. В результаті, справу було направлено на новий розгляд до суду першої інстанції для усунення зазначених порушень.
3. Суд скасував рішення попередніх інстанцій в частині відмови у стягненні 2 074 399,18 грн трьох процентів річних та 7 929 398,80 грн інфляційних втрат і направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №922/1727/25 від 26/08/2025
1. Предметом спору є стягнення з комунального підприємства заборгованості за послуги з розподілу природного газу, а також пені, 3% річних та інфляційних втрат.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, якими позов було залишено без розгляду на підставі заяви позивача. Суд виходив з того, що право позивача на подання заяви про залишення позову без розгляду гарантоване законом, і суд зобов’язаний задовольнити таку заяву, якщо вона подана до початку розгляду справи по суті. Суд зазначив, що реалізація цього права не залежить від думки інших учасників справи та мотивів позивача. Також суд вказав, що доводи скаржника про помилкове подання заяви про залишення позову без розгляду замість заяви про відкликання позову спростовуються змістом поданої заяви. Суд також відхилив аргументи скаржника про відсутність у представника позивача повноважень на подання такої заяви, оскільки до матеріалів справи не було додано довіреності з обмеженнями повноважень, а в ордері адвоката зазначено про відсутність обмежень. Суд підкреслив, що особа, позов якої залишено без розгляду, має право звернутися до суду повторно після усунення обставин, що були підставою для такого рішення.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №420/31279/24 від 04/09/2025
1. Предметом спору є оскарження дій та бездіяльності органів Національної поліції та МВС щодо дій працівників поліції під час вручення протоколів про адміністративне правопорушення, проведення службового розслідування за скаргами позивача та ненадання відповіді на скаргу.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про відмову у відкритті провадження, оскільки:
* Оскарження висновку службового розслідування не передбачено для особи, яка подавала скаргу, а право на оскарження дисциплінарного стягнення має лише поліцейський, до якого воно застосовано.
* Оцінка діям поліцейських під час вручення протоколів про адміністративне правопорушення має надаватися в межах справи про адміністративне правопорушення, а не в окремому адміністративному провадженні.
* Вимоги до МВС щодо ненадання відповіді на скаргу не розглядалися судами попередніх інстанцій по суті, оскільки позивачем не були усунені недоліки позовної заяви.
* Суд наголосив, що ефективний захист прав має бути реалізований в межах одного провадження, а ініціювання окремого провадження щодо дій поліцейських не призведе до відновлення порушених прав, оскільки рішення у справі про адміністративне правопорушення вже набрало законної сили.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №280/8959/23 від 04/09/2025
1. Предметом спору є вимога прокурора зобов’язати комунальне підприємство привести у готовність до використання захисну споруду цивільного захисту.
2. Суд касаційної інстанції погодився з апеляційним судом, що прокурор не обґрунтував належним чином право на звернення до суду в інтересах держави. Суд зазначив, що прокурор повинен довести, що органи, в інтересах яких він звертається (ДСНС та Управління з питань НС), мають повноваження на звернення до суду з таким позовом, чого зроблено не було. Аналіз законодавства показав, що ані ДСНС, ані органи місцевого самоврядування не мають чітко визначених повноважень звертатися до суду з позовами про приведення захисних споруд у готовність. Суд підкреслив, що прокурор не може замінювати собою уповноважені органи, які мають самостійно захищати інтереси держави. Також, суд відхилив аргументи прокурора щодо необхідності відступу від попередніх висновків Верховного Суду, оскільки не було надано достатніх обґрунтувань для цього.
3. Верховний Суд залишив позовну заяву без розгляду, змінивши лише мотивувальну частину рішення апеляційного суду.
Справа №907/161/25 від 26/08/2025
1. Предметом спору є стягнення заборгованості за договором про надання послуг технікою.
2. Суд касаційної інстанції залишив позов без розгляду, оскільки позивач тричі не з’явився у підготовчі засідання, не повідомив про причини неявки, і його явка була визнана обов’язковою, а клопотання про відкладення було відхилено через неповажність причин. Суд зазначив, що згідно з процесуальним законодавством, у разі неявки позивача, належним чином повідомленого про час і місце судового засідання, який не повідомив про причини неявки та не подав заяву про розгляд справи за його відсутності, суд має імперативний обов’язок залишити позов без розгляду. Суд також підкреслив, що питання поважності причин неявки є оціночним і залежить від доказів, а поважними є лише непереборні обставини, що унеможливлюють своєчасне вчинення процесуальних дій. Суд врахував, що позивач не виконав покладений на нього обов’язок щодо надання суду витребуваних доказів та проведення звірки взаємних розрахунків.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №480/8367/22 від 04/09/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності військової частини щодо ненарахування та невиплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін ухвалу апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження, оскільки військова частина пропустила строк на апеляційне оскарження і не надала достатньо поважних причин для його поновлення. Суд врахував, що повернення первісної апеляційної скарги було зумовлено несплатою судового збору, що залежало виключно від відповідача. Також, повторна скарга була подана з великим запізненням, а посилання на воєнний стан та відсутність юриста не були підтверджені належними доказами та не є об’єктивними обставинами, що унеможливлюють своєчасне оскарження. Суд наголосив на важливості дотримання процесуальних строків для забезпечення стабільності публічно-правових відносин та правової визначеності.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №120/12054/23 від 04/09/2025
1. Предметом спору є правомірність бездіяльності Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку щодо приведення у готовність захисної споруди цивільного захисту.
2. Суд касаційної інстанції залишив рішення судів попередніх інстанцій без змін, погодившись з їх висновками про відсутність у прокурора підстав для звернення до суду в інтересах держави. Суд зазначив, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб’єкти владних повноважень, а прокурор виконує субсидіарну роль. У даному випадку, прокурор не довів, що відсутній орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, оскільки Кодекс цивільного захисту України визначає значну кількість таких суб’єктів, зокрема Державну службу України з надзвичайних ситуацій (ДСНС). Суд також підкреслив, що повноваження ДСНС щодо звернення до суду обмежені питаннями застосування заходів реагування, і відсутність у ДСНС права звертатися до суду з позовом зобов’язального характеру не означає відсутність органу, який здійснює відповідні функції. Крім того, суд вказав на помилковість визначення відповідачем юридичної особи, яка не є суб’єктом владних повноважень та не визначена у переліку частини п’ятої статті 46 Кодексу адміністративного судочинства України.
3. Суд вирішив касаційну скаргу Вінницької обласної прокуратури залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №420/16557/24 від 04/09/2025
1. Предметом спору є бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачу компенсації втрати частини грошових доходів у зв’язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення.
2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій, зазначив, що суди першої та апеляційної інстанцій помилково обмежили період нарахування компенсації втрати частини грошових доходів лише періодом з дати набрання законної сили рішенням суду про виплату індексації до дати фактичної виплати заборгованості, не врахувавши, що право на компенсацію виникає з моменту фактичного порушення строку виплати доходу, тобто з 1 грудня 2015 року, коли індексація не була виплачена своєчасно. Суд підкреслив, що компенсація має бути нарахована за весь період невиплати доходу, включно з днем фактичної виплати, а посилання судів на постанову Верховного Суду у справі № 815/2454/18 є помилковим, оскільки у цій справі не розглядалося питання визначення конкретного періоду нарахування компенсації. Суд також врахував попередні висновки Верховного Суду, згідно з якими право на компенсацію виникає з моменту порушення строку виплати доходу, а не з дати набрання законної сили рішенням суду. Таким чином, суди попередніх інстанцій не врахували момент неправомірної невиплати індексації, встановлений рішенням суду у справі № 420/10392/23, та безпідставно обмежили період виплати компенсації.
3. Суд касаційної інстанції задовольнив позовні вимоги та зобов’язав відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини грошових доходів за період з 1 грудня 2015 року по 27 квітня 2024 року.
Справа №910/12872/24 від 04/09/2025
1. Предмет спору – визнання незаконною відмови банку виконати платіжні інструкції приватного виконавця щодо примусового списання коштів з рахунку боржника, кінцевим бенефіціаром якого є резидент російської федерації.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду, який визнав правомірною відмову банку виконати платіжні інструкції приватного виконавця. Суд зазначив, що постанови Національного банку України є нормативно-правовими актами, обов’язковими до виконання, і пункт 15 Постанови № 18 встановлює обмеження на видаткові операції за рахунками юридичних осіб, кінцевими бенефіціарами яких є резиденти російської федерації. Ці обмеження стосуються будь-яких видаткових операцій, незалежно від ініціатора, і перелік винятків є вичерпним, не включаючи примусове списання за рішенням суду. Суд також врахував, що постанова НБУ № 18 в частині обмежень не визнана неконституційною або недійсною.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №140/5617/24 від 04/09/2025
1. Предметом спору є оскарження податкових повідомлень-рішень та вимоги про сплату боргу з єдиного внеску, винесених податковим органом за результатами перевірки ТОВ «ВЕСТ ЕЛЕКТРА».
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, які частково задовольнили позовні вимоги ТОВ «ВЕСТ ЕЛЕКТРА». Суди встановили, що надані позивачем первинні документи відповідають вимогам законодавства та підтверджують реальність господарських операцій з контрагентами. Податковий орган не надав переконливих доводів, які б спростовували ці факти, а посилання на кримінальні провадження щодо контрагентів та податкову інформацію не є достатніми підставами для визнання операцій нереальними. Суди також врахували додаткові угоди до договорів, які змінювали строки розрахунків, що виключає можливість вважати заборгованість безнадійною. Важливо, що суди послались на сталу практику Верховного Суду, згідно з якою платник податків не повинен нести відповідальність за порушення контрагентів, якщо не доведено його обізнаність про такі порушення та злагодженість дій з ними.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу податкового органу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №207/3409/22 від 27/08/2025
1. Предметом спору є встановлення факту постійного проживання заявника на території України на момент проголошення незалежності та на момент набрання чинності Законом України «Про громадянство України» для отримання паспорта громадянина України.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій, оскільки вони порушили норми матеріального та процесуального права. Суди попередніх інстанцій встановили факт постійного проживання заявника на території України як станом на 24 серпня 1991 року, так і станом на 13 листопада 1991 року, що суперечить положенням статті 3 Закону України «Про громадянство». Крім того, суди не дослідили обставини щодо трудової діяльності заявника на території України у спірний період, сплату податків, наявності реєстраційного номеру облікової картки платника податків, звернення до державних органів, реєстрації на території України, а також не звернули уваги на відсутність відомостей про звернення заявника до правоохоронних органів щодо втрати паспорта. Пояснення свідків не підтверджуються жодними письмовими доказами, а обставини справи мають давність більше тридцяти років, що ставить під сумнів достовірність та точність наданих свідчень.
3. Верховний Суд скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій і направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №753/19118/19 від 02/09/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо засудження ОСОБА_7 за грабіж, вчинений за попередньою змовою групою осіб, та викрадення документів.
2. Суд касаційної інстанції залишив вирок без змін, оскільки вважає, що вина ОСОБА_7 у вчиненні грабежу доведена поза розумним сумнівом, спираючись на покази потерпілих, які узгоджуються між собою та вказують на активну роль ОСОБА_7 у злочині. Суд зазначив, що спільний умисел на вчинення злочину може бути встановлений, навіть якщо співучасник вважав, що вчиняє інший злочин, а розподіл ролей між співвиконавцями може бути як попередньо узгодженим, так і скоординованим під час вчинення злочину. Також суд вказав на те, що недоліки в проведенні окремих слідчих дій не впливають на загальну доведеність вини засудженого.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №480/4505/24 від 05/09/2025
1. Предметом спору є визнання протиправною бездіяльності Державної установи «Центр пробації» щодо не нарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди в розмірі 30000 грн на місяць за період з 24.02.2022 по 01.06.2022, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України.
2. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду, який повернув апеляційну скаргу Міністерству юстиції України, мотивуючи це тим, що особа, яка підписала скаргу, не мала достатніх повноважень для самопредставництва, оскільки її повноваження були обмежені у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Суд касаційної інстанції наголосив, що обмеження повноважень в ЄДР не спростовує можливості особи діяти в порядку самопредставництва від імені юридичної особи. Суд зазначив, що для підтвердження повноважень на самопредставництво достатньо документів, визначених статтею 55 КАС України, і суд не має права вимагати додаткові документи, якщо з поданих документів можна встановити вид участі в судовому процесі та повноваження особи. Суд також врахував позицію Великої Палати Верховного Суду про те, що повернення заяв за наявності можливості пересвідчитися у повноваженнях особи ставить під загрозу завдання адміністративного судочинства.
3. Суд касаційної інстанції скасував ухвалу апеляційного суду про повернення апеляційної скарги.
: Суд відступив від попередньої позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 11.12.2023 у справі № 200/658/21-а та в інших справах, де зазначалося, що обмеження в ЄДР певних повноважень особи, яка діє від імені юридичної особи, виключає можливість її самопредставництва.
Справа №354/1744/23 від 05/09/2025
1. Предметом спору є визнання незаконним переведення працівника з посади виконуючого обов’язки завідувача юридичного сектору на посаду провідного юрисконсульта, поновлення на посаді та стягнення різниці в заробітку та відшкодування моральної шкоди.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки позивачка була переведена на посаду виконуючого обов’язки завідувача юридичного сектору тимчасово, і після прийняття на цю посаду іншої особи, вона повернулася до виконання своїх попередніх обов’язків провідного юрисконсульта. Суд зазначив, що покладення тимчасового виконання обов’язків та подальше звільнення від такого виконання не є переведенням на іншу роботу в розумінні трудового законодавства. Також, суд врахував, що позивачка не оскаржувала наказ про її переведення на посаду виконуючого обов’язки завідувача юридичного сектору. Суд підкреслив, що виконання обов’язків тимчасово відсутнього працівника обмежується періодом замісництва і такі відносини є строковими за своєю природою. Суд також зазначив, що доводи позивачки про неможливість переведення на посаду провідного юрисконсульта через її зайнятість не є предметом даного спору, оскільки вимог про поновлення на цій посаді не заявлялося.
3. Суд касаційної інстанції залишив рішення судів попередніх інстанцій без змін, відмовивши у задоволенні касаційної скарги позивача.
Справа №756/18224/21 від 27/08/2025
1. Предметом спору є стягнення з відповідача безпідставно набутих коштів у розмірі 812 157,35 грн, які були виплачені йому в якості премій.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд порушив процесуальні норми, розглядаючи справу за відсутності представника позивача, який був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, але не зміг бути присутнім у зв’язку з об’єктивними обставинами, а саме помилкою в номері зали судового засідання в повістці. Верховний Суд наголосив, що забезпечення права на участь у розгляді справи є важливим елементом справедливого судового розгляду, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Суд також зазначив, що хоча позивач і був належним чином повідомлений про дату та час засідання, наявність об’єктивної причини відсутності представника вимагала від апеляційного суду більш ретельного розгляду питання про можливість відкладення розгляду справи. Водночас, Верховний Суд відхилив доводи касаційної скарги щодо розгляду справи неповноважним складом суду, вказавши на те, що помилка в протоколі судового засідання щодо складу колегії суддів не є достатньою підставою для скасування рішення, оскільки могла бути виправлена шляхом подання відповідних зауважень.
3. Верховний Суд скасував постанову та додаткову постанову апеляційного суду і передав справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №753/4751/23 від 03/09/2025
1. Предметом спору є оскарження ухвали апеляційного суду щодо засудження ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 436-2 КК України (виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України, виражене у публічних виступах).
2. У резолютивній частині постанови не наведено аргументів, якими керувався суд. Відомо лише, що касаційну скаргу захисника задоволено частково, а ухвалу апеляційного суду скасовано з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції. Повний текст постанови, з мотивами прийнятого рішення, буде оголошено пізніше.
3. Верховний Суд скасував ухвалу Київського апеляційного суду від 08 квітня 2025 року та призначив новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Справа №991/8082/25 від 05/09/2025
1. Предметом спору є позов Міністерства юстиції України про застосування санкції у вигляді стягнення в дохід держави активів, які, як стверджується, опосередковано належать громадянину рф ОСОБА_1, а саме права вимоги за двома контрактами ТОВ «Мотордеталь-Конотоп» перед компанією Lepedan Investments Limited.
2. Суд задовольнив позовні вимоги, спираючись на декілька ключових аргументів. По-перше, було встановлено, що ОСОБА_1 є суб’єктом, до якого можуть бути застосовані санкції, оскільки його дії становлять загрозу національній безпеці України. По-друге, до нього вже застосовано санкцію у вигляді блокування активів на підставі рішення РНБО, що було введено в дію Указом Президента України. По-третє, суд врахував преюдиційні обставини, встановлені у попередньому рішенні ВАКС, які не потребують повторного доказування. Зокрема, було підтверджено, що ОСОБА_1 є політичним діячем, який голосував за рішення, що легітимізують анексію українських територій, а також пов’язаний з підприємством, яке постачає продукцію для військово-промислового комплексу рф. Суд також встановив, що ОСОБА_1 опосередковано контролює компанію Lepedan Investments Limited через пов’язану особу ОСОБА_4, що дозволяє йому вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження активами цієї компанії. Нарешті, суд дійшов висновку, що стягнення активів є пропорційним заходом у відповідь на дії відповідача, які завдають шкоди національній безпеці України, особливо в умовах триваючої агресії з боку рф.
3. Суд вирішив задовольнити позовні вимоги та стягнути в дохід держави право вимоги за двома контрактами ТОВ «Мотордеталь-Конотоп» перед компанією Lepedan Investments Limited.
Справа №284/109/21 від 03/09/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку суду першої інстанції та апеляційного суду щодо засудження особи за ч. 2 ст. 286 КК України (порушення правил безпеки дорожнього руху, що спричинило смерть потерпілого або тяжке тілесне ушкодження).
2. На жаль, з наданої резолютивної частини постанови неможливо встановити аргументи суду. У тексті відсутні будь-які мотиви, якими керувався суд касаційної інстанції, залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій. Для аналізу необхідний повний текст судового рішення.
3. Верховний Суд залишив без змін вирок суду першої інстанції та апеляційного суду щодо ОСОБА_8, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 – без задоволення.
Справа №947/33324/20 від 04/09/2025
1. Предметом спору є виділ в натурі частки домоволодіння та земельної ділянки, що перебувають у спільній частковій власності.
2. Суд виходив з того, що позивачка є власницею 2/3 часток домоволодіння та земельної ділянки на підставі свідоцтва про право на спадщину, а відповідач, як спадкоємець, який фактично прийняв спадщину, але не оформив її, володіє 1/3 часткою. Суд врахував висновок експертизи про можливість виділу частки позивачки в натурі, хоча й з відхиленням від ідеальних часток. Суд відхилив доводи відповідача про недопустимість експертного висновку, оскільки не було надано доказів, які б викликали сумніви в його достовірності. Суд також відхилив аргументи відповідача щодо неправомірності відмови його матері від спадщини на користь позивачки, оскільки відповідачем не було оскаржено відповідні свідоцтва про право власності та спадщину. Суд зазначив, що встановлення обставин справи та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №600/3296/23-а від 05/09/2025
1. Предметом спору є бездіяльність військової частини щодо ненарахування та невиплати військовослужбовцю додаткової грошової винагороди у розмірі до 100 000 гривень за період перебування на стаціонарному лікуванні у зв’язку з травмою, отриманою під час проходження військової служби.
2. Суд касаційної інстанції залишив рішення судів попередніх інстанцій без змін, мотивуючи це тим, що для отримання додаткової винагороди у розмірі до 100 000 гривень необхідне дотримання двох умов: по-перше, поранення має бути пов’язане із захистом Батьківщини, а по-друге, військовослужбовець повинен перебувати на стаціонарному лікуванні у зв’язку з цим пораненням. Основним документом, що підтверджує зв’язок поранення із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми, видана командиром військової частини. У даній справі така довідка не видавалася, а наявні довідки ВЛК вказують на те, що травма пов’язана з проходженням військової служби, а не із захистом Батьківщини. Суд також врахував Окреме доручення Міністра оборони України, яке визначає порядок виплати додаткової винагороди, і дійшов висновку, що його застосування не суперечить законодавству.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №286/743/15-а від 03/09/2025
1. Предметом спору є оскарження ухвали апеляційного суду про повернення апеляційної скарги у зв’язку з несплатою судового збору.
2. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, погодившись з рішенням апеляційного суду. Суд зазначив, що згідно з Законом України “Про судовий збір”, апеляційна скарга на ухвалу адміністративного суду підлягає оплаті судовим збором у розмірі одного прожиткового мінімуму для працездатних осіб, і це стосується всіх ухвал, які підлягають оскарженню. Той факт, що за подання заяви про зміну способу виконання судового рішення судовий збір не стягується, не звільняє від сплати збору за подання апеляційної скарги на ухвалу, якою в задоволенні такої заяви відмовлено. Оскільки позивачка не усунула недоліки апеляційної скарги у встановлений строк, апеляційний суд правомірно повернув скаргу.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №340/4553/24 від 05/09/2025
1. Предметом спору є бездіяльність військової частини щодо ненарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та грошового забезпечення при звільненні.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій, які повернули позовну заяву позивачу через пропуск строку звернення до суду, пославшись на статтю 233 КЗпП. Верховний Суд зазначив, що суди мали врахувати, що спірні періоди охоплюють час до та після внесення змін до статті 233 КЗпП, а також момент, коли позивач отримав достовірну інформацію про обсяг виплачених сум. **** Суд відступив від попередніх висновків щодо застосування строків звернення до суду у подібних справах, вказавши на необхідність окремого регулювання правовідносин, що виникли до та після 19.07.2022 (дати набрання чинності змін до КЗпП). Також, суди мали врахувати обставини отримання позивачем травми під час захисту Батьківщини та її вплив на можливість своєчасного звернення до суду.
3. Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Справа №446/1215/24 від 04/09/2025
1. Предметом спору є позбавлення батьківських прав батька щодо малолітньої дитини.
2. Суд апеляційної інстанції, рішення якого переглядається, виходив з того, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який застосовується лише у виняткових випадках за наявності вини батьків та неможливості змінити їх поведінку. Апеляційний суд встановив, що позивачем не доведено навмисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов’язків та його винної поведінки. Суд врахував, що батько не втрачав інтересу до дитини, заперечує проти позбавлення його батьківських прав і бажає брати участь у вихованні дитини. Також, суд зазначив, що висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер і не містить достатніх відомостей про свідоме нехтування батьком своїми обов’язками. Верховний Суд погодився з цими висновками, наголосивши, що особистісні непорозуміння між батьками не можуть бути підставою для позбавлення батьківських прав, оскільки інтереси дитини мають першочергове значення.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін.
Справа №706/310/18 від 04/09/2025
1. Предметом спору є клопотання захисника про направлення кримінального провадження з одного апеляційного суду до іншого.
2. Суд, розглядаючи клопотання захисника про передачу кримінального провадження до іншого апеляційного суду, керувався статтями 32, 33-1, 34, 376 Кримінального процесуального кодексу України. Суд прийняв рішення, враховуючи обставини справи та доводи сторін. Колегія суддів вирішила, що відсутні підстави для задоволення клопотання захисника про зміну підсудності. Суд зазначив, що складання повного тексту ухвали потребує значного часу, тому було вирішено оголосити лише резолютивну частину.
3. Суд постановив залишити без задоволення клопотання захисника про направлення кримінального провадження з одного апеляційного суду до іншого.
Справа №709/887/23 від 03/09/2025
1. Предметом спору є касаційна скарга прокурора на ухвалу апеляційного суду щодо засудженого ОСОБА_7 за злочини проти основ національної безпеки України та розпалювання національної ворожнечі.
2. Суд касаційної інстанції залишив ухвалу апеляційного суду без змін, підтримавши рішення про визнання ОСОБА_7 винним у злочинах, пов’язаних з виправдовуванням агресії РФ, поширенням комуністичної символіки, розпалюванням національної ворожнечі та закликами до підтримки держави-агресора, оскільки суди попередніх інстанцій мали достатньо підстав визнати щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину як обставини, що пом’якшують покарання, враховуючи визнання вини, критичну оцінку дій та розповідь деталей злочину. Також суд зазначив, що апеляційний суд обґрунтовано застосував ст. 75 КК про звільнення від відбування покарання з випробуванням, враховуючи нетяжкість злочинів, позитивні дані про особу винного, відсутність тяжких наслідків та середній ризик вчинення повторного злочину. Суд касаційної інстанції погодився з апеляційним судом, що не знайшов порушень при призначенні покарання за сукупністю злочинів, оскільки апеляційний суд навів аргументи, не змінивши суті рішення місцевого суду, пославшись на відсутність законодавчої заборони на таке правозастосування.
3. Верховний Суд залишив ухвалу апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу прокурора – без задоволення.
Справа №709/887/23 від 03/09/2025
1. Предметом спору є касаційна скарга прокурора на ухвалу апеляційного суду щодо засудженого ОСОБА_7 за злочини проти основ національної безпеки України та інші кримінальні правопорушення.
2. У резолютивній частині рішення не наведено аргументів суду. З тексту видно лише те, що розгляд відбувся в касаційному кримінальному суді, було заслухано сторони (прокурора, захисника та засудженого), але мотиви прийняття рішення залишаються невідомими, оскільки оголошено лише резолютивну частину. Повний текст постанови, де будуть викладені аргументи суду, буде проголошено пізніше. Тому наразі неможливо надати аналіз аргументів, якими керувався суд.
3. Верховний Суд залишив ухвалу Черкаського апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу прокурора – без задоволення.
Справа №308/4400/23 від 03/09/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо особи, засудженої за контрабанду культурних цінностей, а саме переміщення через митний кордон України з приховуванням від митного контролю паперових грошових знаків, що мають історичну та культурну цінність.
2. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду, оскільки апеляційний суд не надав належної оцінки доводам апеляційної скарги захисника та формально відобразив у своєму рішенні зміст вироку місцевого суду, не надавши відповідей на ключові аргументи захисту. Зокрема, апеляційний суд не розглянув доводи щодо відсутності в діях засудженого умислу на приховування культурних цінностей, невідповідності дій засудженого об’єктивній стороні злочину, а також щодо порушень, допущених судом першої інстанції при встановленні фактичних обставин справи. Суд касаційної інстанції наголосив, що апеляційний суд мав ретельно перевірити всі доводи апеляційної скарги та надати їм належну оцінку, а також зазначив, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам статей 370, 419 КПК щодо вмотивованості.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та призначив новий розгляд справи в апеляційній інстанції.
Справа №461/4918/20 від 02/09/2025
1. Предметом спору є обвинувачення ОСОБА_8 у неналежному виконанні службових обов’язків, що призвело до недоотримання міським бюджетом значних коштів.
2. Суд, залишаючи в силі виправдувальний вирок, зазначив, що хоча ОСОБА_8, як начальник управління, і була відповідальна за підписання договорів оренди, неоднозначність у формулюваннях Методики розрахунку орендної плати дозволяла різне тлумачення алгоритму визначення розміру орендної плати, а саме, чи застосовувати підвищену ставку до всієї площі орендованого приміщення, чи тільки до частини, що перевищує встановлений ліміт. Суд врахував, що управління зверталося за роз’ясненнями до Фонду державного майна України, який надав роз’яснення щодо диференційованого підходу до застосування орендних ставок. Також було враховано висновки лінгвістичної та економічної експертиз, які підтвердили відсутність збитків, а попередні перевірки не виявляли порушень. Суд наголосив, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви тлумачаться на користь обвинуваченого.
3. Верховний Суд залишив ухвалу апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу прокурора – без задоволення.
Справа №334/5326/24 від 03/09/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку апеляційного суду щодо міри покарання, призначеної особі, засудженій за умисне тяжке тілесне ушкодження та незаконне зберігання наркотичних речовин.
2. Суд касаційної інстанції залишив вирок апеляційного суду без змін, підкресливши, що апеляційний суд обґрунтовано скасував рішення суду першої інстанції про звільнення особи від відбування покарання з випробуванням. Суд врахував тяжкість злочину, зокрема, завдання тяжких тілесних ушкоджень колишній співмешканці в присутності дитини, а також відсутність належного піклування про потерпілу після злочину та переховування від слідства. Суд також зазначив, що хоча примирення з потерпілою і є пом’якшувальною обставиною, воно не є достатньою підставою для звільнення від відбування покарання. Суд касаційної інстанції підкреслив, що призначене покарання відповідає принципам справедливості, співмірності та індивідуалізації, необхідне для виправлення засудженого та запобігання новим злочинам.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а вирок апеляційного суду – без змін.
Справа №420/9164/21 від 05/09/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення про звільнення прокурора з посади на підставі пункту Закону України “Про прокуратуру”, який згодом був визнаний неконституційним.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення апеляційного суду, яким відмовлено в перегляді рішення за виключними обставинами, виходячи з того, що рішення про відмову в задоволенні позову не підлягає примусовому виконанню і, отже, не може бути переглянуто за виключними обставинами на підставі пункту 1 частини п’ятої статті 361 КАС України. Суд також врахував, що на момент подання заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами, пункт 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» ще не втратив чинність. Суд послався на попередні рішення Верховного Суду, де розглядалися аналогічні питання, і підкреслив, що рішення Конституційного Суду України має пряму (перспективну) дію в часі та застосовується до правовідносин, які тривають або виникли після його ухвалення. Суд зазначив, що відсутні підстави для відступу від попередньої правової позиції, висловленої об’єднаною палатою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №629/5220/24 від 03/09/2025
1. Предметом спору є оскарження потерпілою ухвали апеляційного суду щодо звільнення від відбування покарання з випробуванням засудженого за порушення ПДР, що спричинило смерть потерпілого.
2. Апеляційний суд, змінюючи вирок суду першої інстанції, врахував характер порушень ПДР, дані про особу винного (раніше не судимий, має неповнолітніх дітей, позитивні характеристики), його ставлення до вчиненого, намагання відшкодувати шкоду, а також висновок органу пробації про можливість виправлення без позбавлення волі. Суд також взяв до уваги, що потерпіла не пробачила засудженого та відмовилася від компенсації, але розцінив це як таке, що не впливає на можливість звільнення від покарання з випробуванням. Верховний Суд підкреслив, що думка потерпілої враховується, але не є вирішальною, і погодився з висновком апеляційного суду про можливість виправлення засудженого без реального відбування покарання, враховуючи також час перебування під вартою після вироку. Суд касаційної інстанції наголосив на дискреційних повноваженнях суду при призначенні покарання, які вимагають врахування конкретних обставин справи та індивідуалізації покарання.
3. Верховний Суд залишив ухвалу апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу потерпілої – без задоволення.
Справа №729/893/24 від 04/09/2025
1. Предметом спору є встановлення факту проживання однією сім’єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з метою оформлення спадщини.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки позивачка не надала достатніх доказів, які б підтверджували факт спільного проживання з померлим як сім’ї, ведення спільного господарства, наявність спільного бюджету та взаємних прав і обов’язків, притаманних подружжю; показання свідків, надані позивачкою, не були підкріплені іншими об’єктивними доказами, що ставлять під сумнів їхню достовірність; перебування у близьких стосунках, спільна присутність на святах і періодичне проживання за однією адресою не свідчать про усталені відносини, характерні для подружжя; суди попередніх інстанцій надали належну оцінку всім наданим доказам, врахувавши їхню взаємну узгодженість і достовірність; апеляційний суд обґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки представник позивачки звернувся з клопотанням в день судового засідання, не надавши доказів поважності причин неявки; суди діяли в межах своїх повноважень, дотримуючись норм процесуального права та забезпечивши справедливий розгляд справи.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №308/4400/23 від 03/09/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо особи, засудженої за ч. 1 ст. 201 КК України (контрабанда).
2. У резолютивній частині постанови не наведено аргументів, якими керувався суд касаційної інстанції при прийнятті рішення. Відомо лише, що касаційну скаргу захисника задоволено частково, а ухвалу апеляційного суду скасовано з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції. Повний текст постанови, де будуть викладені мотиви суду, буде проголошено пізніше.
3. Суд ухвалив касаційну скаргу захисника задовольнити частково, ухвалу апеляційного суду скасувати та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Справа №279/1912/20 від 03/09/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку щодо особи, засудженої за порушення правил дорожнього руху, що спричинило смерть потерпілого.
2. Суд касаційної інстанції залишив вирок без змін, підкресливши, що суди попередніх інстанцій правильно встановили причинно-наслідковий зв’язок між порушеннями ПДР, допущеними водієм, і смертю пішохода, а саме перевищення швидкості в населеному пункті. Суд зазначив, що навіть якщо пішохід створив небезпечну ситуацію, водій зобов’язаний був дотримуватися ПДР і мав технічну можливість уникнути наїзду. Також, суд врахував тяжкість злочину, наслідки у вигляді смерті дитини та відсутність пом’якшуючих обставин, підтвердивши обґрунтованість призначеного покарання у виді реального позбавлення волі. Суд касаційної інстанції підкреслив, що не переоцінює докази, а виходить з обставин, встановлених судами попередніх інстанцій, і не вбачає підстав для скасування вироку. Доводи захисника про порушення під час слідства та невідповідність покарання були відхилені, оскільки не ставили під сумнів законність висновків судів.
3. Суд ухвалив залишити вироки судів попередніх інстанцій без змін, а касаційну скаргу захисника – без задоволення.
Справа №443/158/25 від 03/09/2025
1. Предметом спору є питання про розподіл процесуальних витрат у кримінальному провадженні, де особу було звільнено від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення апеляційного суду, посилаючись на те, що апеляційний суд не врахував практику Верховного Суду щодо віднесення процесуальних витрат на державу у випадках звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності. Суд зазначив, що згідно з правовим висновком об’єднаної палати Касаційного кримінального суду, якщо особу звільнено від кримінальної відповідальності на підставі статті 49 КК України, процесуальні витрати, пов’язані зі здійсненням кримінального провадження, не стягуються з цієї особи, а відносяться на рахунок держави. Суд також підкреслив, що апеляційний суд не дотримався вимог кримінального процесуального закону, не врахувавши цю практику. Суд касаційної інстанції, враховуючи ці обставини, вирішив змінити рішення судів попередніх інстанцій.
3. Верховний Суд задовольнив касаційну скаргу прокурора та ухвалив віднести процесуальні витрати на проведення експертизи на рахунок держави.
Справа №686/29124/21 від 04/09/2025
1. Предметом спору є заява прокурора про роз’яснення постанови Верховного Суду щодо конкретної особи (ОСОБА_7).
2. У тексті ухвали не наведено жодних аргументів, якими керувався суд при прийнятті рішення. Ухвала містить лише формальну інформацію про розгляд заяви прокурора, склад суду, номер справи та рішення про відмову в задоволенні заяви про роз’яснення попередньої постанови. Відсутність мотивувальної частини не дозволяє зрозуміти, чому суд вирішив відмовити прокурору в роз’ясненні.
3. Суд відмовив у задоволенні заяви прокурора про роз’яснення постанови Верховного Суду.
Справа №712/9687/23 від 04/09/2025
1. Предметом спору у цій справі є відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої пожежею, а також виділення нерухомого майна у спільну власність та припинення права спільної часткової власності.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, якими частково задоволено позов. Суд зазначив, що позивачі довели наявність шкоди та причинно-наслідкового зв’язку між пожежею, яка виникла у приміщенні відповідача, та завданою шкодою. Відповідач, як власник приміщення, де виникла пожежа, несе відповідальність за дотримання правил пожежної безпеки. Суд також врахував, що відповідач не надав доказів відсутності своєї вини у виникненні пожежі. Щодо моральної шкоди, суд погодився, що позивачі зазнали душевних страждань через пошкодження майна та неможливість проживання у будинку, і визначив розмір відшкодування, виходячи з принципів розумності та справедливості. Також суд касаційної інстанції розглянув питання розподілу судових витрат, визнавши їх обґрунтованими та пропорційними до предмета спору.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №200/4289/15-ц від 04/09/2025
1. Предметом спору є вимога про відшкодування моральної шкоди, завданої, на думку позивачки, незаконною оперативно-розшуковою діяльністю.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позову, оскільки позивачка не надала належних доказів, які б підтверджували незаконність дій органів, що здійснювали оперативно-розшукову діяльність, а також причинно-наслідковий зв’язок між цими діями та завданою їй шкодою. Суди встановили, що саме по собі отримання інформації з місця роботи позивачки не свідчить про незаконність оперативно-розшукових заходів. Крім того, суд врахував, що позивачка була засуджена за шахрайство, що ставить під сумнів її твердження про безпідставність проведення щодо неї оперативно-розшукових дій. Суд касаційної інстанції зазначив, що переоцінка доказів не входить до його компетенції. Також, суд касаційної інстанції зазначив, що висновки судів попередніх інстанцій не суперечать практиці Верховного Суду, на яку посилалася позивачка.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №755/5443/23 від 02/09/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку апеляційного суду, яким скасовано звільнення особи від відбування покарання з випробуванням за ч. 1 ст. 309 КК (незаконне придбання та зберігання наркотичних засобів без мети збуту).
2. Верховний Суд підтримав рішення апеляційного суду, зазначивши, що апеляційний суд обґрунтовано скасував застосування ст. 75 КК (звільнення від відбування покарання з випробуванням) до засудженого. Суд врахував, що особа раніше вже притягувалася до кримінальної відповідальності за аналогічні злочини, хоча судимості були погашені. ВС наголосив, що хоча діяння і не спричинило тяжких наслідків, воно є формальним злочином, і сам факт відсутності тяжких наслідків не є достатньою підставою для звільнення від відбування покарання. ВС вказав, що апеляційний суд провів комплексне дослідження особи засудженого та оцінив ризики вчинення повторного злочину, дійшовши обґрунтованого висновку про неможливість виправлення без реального відбування покарання. Суд касаційної інстанції погодився, що призначене покарання є мінімальним для обмеження волі та відповідає тяжкості правопорушення та особі засудженого.
3. Верховний Суд залишив вирок апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу захисника – без задоволення.
Справа №163/1065/15-п від 27/08/2025
1. Предметом спору є перегляд рішень судів нижчих інстанцій щодо конфіскації валюти у громадянина, якого було визнано винним у порушенні митних правил через недекларування готівки при перетині кордону.
2. Велика Палата Верховного Суду переглянула справу на підставі рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), який встановив порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а саме непропорційність застосованого стягнення у вигляді конфіскації незадекларованої готівки додатково до штрафу. Суд врахував, що заявник не намагався приховати кошти, а лише не дотримався процедури декларування, і що конфіскація в даному випадку є надмірним тягарем, оскільки не було завдано матеріальної шкоди державі. Велика Палата підкреслила, що суди повинні враховувати можливість застосування менш суворих заходів, таких як штраф, замість конфіскації, та забезпечувати справедливий баланс між інтересами суспільства та правами особи. Суд також зазначив, що національні суди не врахували практику ЄСПЛ у подібних справах, що призвело до порушення положень Конвенції.
3. Суд вирішив частково задовольнити заяву, змінивши рішення судів попередніх інстанцій, виключивши конфіскацію валюти, але залишивши в силі рішення про накладення штрафу.
