Справа №729/1567/23 від 26/08/2025
1. Предметом спору є визнання незаконним звільнення директора ліцею за прогул, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, які встановили, що позивачка була відсутня на роботі без поважних причин, що підтверджується актами про відсутність на роботі. Суди врахували, що позивачка не надала доказів поважності причин своєї відсутності. Також, суди взяли до уваги, що позивачка була належним чином повідомлена про відкликання з відпустки, про що свідчить її підпис у відповідному наказі. Крім того, суди встановили, що відповідач правомірно видав наказ про звільнення позивачки на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України, оскільки були дотримані вимоги законодавства щодо фіксації факту відсутності на роботі та з’ясування причин такої відсутності. Суд касаційної інстанції підкреслив, що встановлення обставин справи та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій, і він не має повноважень втручатися в цю оцінку.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №757/29843/19-к від 04/09/2025
1. Предметом спору є ухвала Київського апеляційного суду про повернення апеляційних скарг на ухвалу слідчого судді.
2. Верховний Суд, розглядаючи касаційні скарги прокурора та представника потерпілого, дійшов висновку, що справа містить питання, які потребують вирішення на рівні Великої Палати Верховного Суду. Суд врахував значний обсяг роботи, необхідний для складання повного тексту ухвали, та керувався положеннями КПК України, які дозволяють обмежитися оголошенням резолютивної частини. Колегія суддів вирішила, що для забезпечення єдності судової практики та остаточного вирішення спору необхідно передати кримінальне провадження на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Таке рішення обумовлено необхідністю формування єдиного підходу до застосування норм кримінального процесуального права у подібних справах.
3. Верховний Суд постановив передати кримінальне провадження на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Справа №752/17521/18 від 02/09/2025
Предмет спору – оскарження ухвали апеляційного суду про повернення апеляційної скарги захисника на ухвалу суду першої інстанції про закриття кримінального провадження.
Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд помилково повернув апеляційну скаргу захиснику, вважаючи, що строк на оскарження пропущено. Верховний Суд підкреслив, що ухвалу суду першої інстанції було постановлено без участі захисника, а матеріали справи не містять доказів його належного повідомлення про дату судового засідання. Відповідно до Кримінального процесуального кодексу, строк на апеляційне оскарження в такому випадку обчислюється з дня отримання копії судового рішення, а захисник подав апеляційну скаргу в межах цього строку. Таким чином, апеляційний суд не перевірив належним чином обставини щодо дотримання строків оскарження, що є істотним порушенням кримінального процесуального закону.
Суд скасував ухвалу апеляційного суду та призначив новий розгляд в апеляційній інстанції.
Справа №404/6076/21 від 02/09/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку та ухвали судів попередніх інстанцій щодо особи, обвинуваченої у замаху на зґвалтування.
2. Верховний Суд задовольнив касаційну скаргу захисника, скасувавши рішення судів попередніх інстанцій та закривши кримінальне провадження на підставі пункту 3 частини 1 статті 284 Кримінального процесуального кодексу України. Це означає, що судом встановлено відсутність в діянні складу кримінального правопорушення. Фактично, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що дії особи, хоч і могли бути розцінені як аморальні або неприйнятні, не досягли тієї межі, коли їх можна кваліфікувати як замах на злочин, передбачений статтею 152 Кримінального кодексу України (зґвалтування). Суд врахував доводи захисника щодо неправильної оцінки доказів судами попередніх інстанцій та відсутності достатніх підстав для висновку про наявність у діях особи умислу на вчинення зґвалтування. Також, суд взяв до уваги, що всі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачитися на її користь.
3. Верховний Суд скасував вирок та ухвалу судів попередніх інстанцій і закрив кримінальне провадження стосовно особи, звільнивши її з-під варти.
Справа №581/409/22 від 28/08/2025
1. Предметом спору є визнання права власності на земельні ділянки в порядку спадкування за законом.
2. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, оскільки суди попередніх інстанцій правильно застосували норми матеріального та процесуального права при перегляді рішення за нововиявленими обставинами. Суд врахував, що скасування судового рішення, яке було підставою для ухвалення попереднього рішення, є нововиявленою обставиною, що тягне за собою перегляд справи. Важливим фактором стало те, що наявний чинний державний акт на право власності на землю, виданий на іншу особу, унеможливлює визнання права власності в порядку спадкування, оскільки це створить юридичну колізію. Суд також зазначив, що обраний позивачем спосіб захисту (визнання права власності) є неефективним, оскільки не призведе до відновлення порушених прав через наявність чинного державного акту на землю, виданого на іншу особу.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №488/479/19 від 03/09/2025
1. Предметом спору є оскарження ухвали апеляційного суду щодо застосування примусових заходів виховного характеру до неповнолітнього за вчинення суспільно небезпечних діянь, що підпадають під ознаки кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 125, ст. 128 КК України.
2. У резолютивній частині рішення не міститься обґрунтування позиції суду. Для надання повної відповіді необхідний повний текст судового рішення.
3. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу захисника, скасував ухвалу апеляційного суду та призначив новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Справа №385/1219/23 від 02/09/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку суду щодо особи, засудженої за незаконну порубку лісу, що завдала істотної шкоди державі.
2. Суд касаційної інстанції залишив вирок без змін, підкресливши, що суди попередніх інстанцій належним чином дослідили та оцінили докази, включаючи покази свідків, протокол огляду місця події, висновки експертиз та інші матеріали справи, які вказували на винуватість особи у незаконній порубці дерев. Суд відхилив аргументи захисту про недопустимість доказів, порушення права на захист та неправильне визначення потерпілого, зазначивши, що огляд місця події був проведений з дотриманням вимог закону, права обвинуваченого не були порушені, а прокурор мав право представляти інтереси держави в суді. Також, суд касаційної інстанції підкреслив, що не має повноважень переоцінювати докази та встановлювати нові обставини, а лише перевіряє правильність застосування норм права судами попередніх інстанцій.
3. Рішення суду: Вирок районного суду та ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_8 залишено без змін, а касаційну скаргу захисника – без задоволення.
Справа №629/5220/24 від 03/09/2025
Предметом спору у цій справі є оскарження ухвали апеляційного суду щодо засудженого за ч. 2 ст. 286 КК України (порушення правил безпеки дорожнього руху, що спричинило смерть потерпілого або тяжке тілесне ушкодження).
Верховний Суд залишив без змін ухвалу апеляційного суду, не задовольнивши касаційну скаргу потерпілої сторони. На жаль, з наведеної резолютивної частини неможливо встановити конкретні аргументи, якими керувався суд касаційної інстанції, оскільки повний текст постанови буде оголошено пізніше. Зазвичай, при розгляді таких справ, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування норм матеріального та процесуального права судами нижчих інстанцій, зокрема, оцінює докази, надані сторонами, та перевіряє, чи було дотримано право засудженого на справедливий судовий розгляд. Також, суд міг взяти до уваги пом’якшуючі обставини, особу винного, ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо. Без повного тексту рішення важко сказати, які саме аргументи переважили при прийнятті рішення.
Суд ухвалив залишити ухвалу апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу потерпілої – без задоволення.
Справа №501/664/24 від 01/09/2025
1. Предметом спору є визнання недійсними електронних торгів з реалізації житлового будинку та земельної ділянки, а також витребування цього майна з чужого незаконного володіння.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду, який задовольнив заяву про забезпечення позову, наклавши арешт на спірне майно та заборонивши будь-які будівельні роботи або реєстраційні дії щодо нього. Суд виходив з того, що невжиття таких заходів може ускладнити або унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення позову, оскільки відповідач може відчужити майно або змінити його характеристики. Суд також врахував, що накладення арешту на майно до вирішення спору по суті не призведе до обмеження прав відповідача, а слугуватиме заходом запобігання можливих порушень прав позивача. Суд наголосив на необхідності забезпечення балансу інтересів сторін та адекватності заходів забезпечення позову заявленим вимогам. Суд також взяв до уваги усталену практику ЄСПЛ щодо необхідності надання судами мотивованих відповідей на істотні аспекти доводів сторін.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №914/69/25 від 02/09/2025
1. Предметом спору є вимога Фермерського господарства до Львівського апеляційного суду та Держави України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої, на думку позивача, незаконною постановою апеляційного суду.
2. Верховний Суд, залишаючи рішення судів попередніх інстанцій без змін, зазначив, що для задоволення позову про відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями органу державної влади, необхідно довести наявність усіх елементів правопорушення, а саме: шкоди, протиправного діяння та причинно-наслідкового зв’язку між ними. Суд підкреслив, що обов’язок доведення цих обставин покладається на позивача. У даній справі, Фермерське господарство не змогло довести, яким чином дії апеляційного суду завдали шкоди його діловій репутації як юридичній особі, а також не обґрунтувало причинний зв’язок між діями суду та стверджуваними збитками. Суд також врахував, що скасування постанови апеляційного суду касаційним судом вже є достатньою сатисфакцією для позивача. Крім того, Верховний Суд відхилив клопотання про звернення до Конституційного Суду України, оскільки воно стосувалося не тлумачення норм Конституції, а вирішення спору по суті.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу Фермерського господарства без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №904/2043/24 від 27/08/2025
1. Предметом спору є скарга АТ “Дніпровська ТЕЦ” на дії приватного виконавця щодо відкриття виконавчого провадження з примусового стягнення боргу на користь Департаменту комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам`янської міської ради.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, що приватний виконавець діяв правомірно, оскільки АТ “Дніпровська ТЕЦ” не є підприємством, у статутному капіталі якого держава безпосередньо володіє часткою понад 25%. Суд зазначив, що хоча акції АТ “Дніпровська ТЕЦ” були передані до статутного капіталу АТ “НАК “Нафтогаз України”, це не означає, що держава безпосередньо володіє часткою в АТ “Дніпровська ТЕЦ”. АТ “НАК “Нафтогаз України” є самостійною юридичною особою приватного права, а не державним органом чи державною компанією в розумінні Закону України “Про виконавче провадження”. Суд також врахував, що в Реєстрі корпоративних прав держави АТ “Дніпровська ТЕЦ” не значиться як підприємство, корпоративні права якого належать державі. Суд відхилив посилання скаржника на попередні рішення Верховного Суду, оскільки вони стосувалися інших правовідносин.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу АТ “Дніпровська теплоелектроцентраль” без задоволення, а постанову апеляційного суду та ухвалу суду першої інстанції – без змін.
Справа №569/23758/18 від 02/09/2025
1. Предметом спору є касаційна скарга захисника засудженого ОСОБА_6 на вирок апеляційного суду щодо призначення покарання за вчинення злочинів, передбачених статтями 185 ч. 3 та 289 ч. 2 КК України.
2. Верховний Суд встановив, що апеляційний суд неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, а саме не застосував положення ст. 70 ч. 4 КК України, яка регулює призначення покарання, якщо після винесення вироку встановлено, що засуджений винен ще в одному злочині, вчиненому до винесення попереднього вироку. Суд касаційної інстанції взяв до уваги, що на момент розгляду справи ОСОБА_6 вже було засуджено за іншими вироками, винесеними після вчинення злочинів, за які його судили в даній справі, але до винесення вироку апеляційційним судом. ВС врахував правовий висновок Великої Палати Верховного Суду щодо зарахування попереднього ув’язнення до строку покарання, згідно з яким застосуванню підлягає ст. 72 ч. 5 КК України в редакції Закону № 838-VIII, якщо злочин вчинено до 23 грудня 2015 року включно. Суд також врахував періоди попереднього ув’язнення, які вже були зараховані ОСОБА_6 за іншими судовими рішеннями.
3. Верховний Суд задовольнив касаційну скаргу захисника, змінив вирок апеляційного суду, призначивши ОСОБА_6 остаточне покарання з урахуванням положень ст. 70 ч. 4 КК України та зарахувавши попереднє ув’язнення, і визнав його таким, що відбув покарання повністю.
Справа №630/1162/24 від 04/09/2025
1. Предметом спору є оскарження в касаційному порядку ухвали апеляційного суду щодо особи, обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, пов`язаних з виправдовуванням, визнанням правомірною, запереченням збройної агресії Російської Федерації проти України.
2. У резолютивній частині рішення не наведено аргументів суду.
3. Верховний Суд задовольнив касаційну скаргу прокурора, скасував ухвалу апеляційного суду та призначив новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Справа №916/3042/24 від 27/08/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним державного акта на право постійного користування землею та зобов’язання передати земельну ділянку.
2. Суд касаційної інстанції залишив рішення попередніх судів без змін, мотивуючи це тим, що позивач (Саратська селищна рада) не довів незаконність передачі земельної ділянки у постійне користування відповідачу (Підприємству споживчої кооперації) на момент видачі державного акта у 1997 році, а посилався на обставини, що виникли вже після набуття відповідачем цього права, такі як зміна найменування, реєстраційні дії з нерухомістю, тощо. Суд зазначив, що підставою для визнання недійсним державного акта мають бути порушення, які існували саме на момент його видачі, а не наслідки, що виникли пізніше. Суд також врахував, що позивач не оскаржував рішення виконкому селищної ради, на підставі якого було видано державний акт. Крім того, суд послався на попередню практику Верховного Суду, згідно з якою набуття права власності на нерухомість, розташовану на земельній ділянці, наданій іншій особі у постійне користування, не вимагає згоди постійного землекористувача для оформлення землекористування новим власником нерухомості. Суд підкреслив, що питання припинення права користування та правомірності користування земельною ділянкою в цілому має інший предмет доказування, ніж оспорювання законності набуття права постійного користування.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №755/12775/23 від 03/09/2025
1. Предметом спору є касаційна скарга прокурора на ухвалу Київського апеляційного суду щодо кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 289 КК України.
2. У резолютивній частині рішення не зазначено аргументів суду.
3. Верховний Суд задовольнив касаційну скаргу прокурора, скасував ухвалу Київського апеляційного суду та призначив новий розгляд у суді апеляційної інстанції, а також обрав обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів.
Справа №908/1897/24 від 01/09/2025
1. Предметом спору є правомірність закриття апеляційного провадження, відкритого за скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на ухвалу суду першої інстанції у справі про банкрутство ТОВ “Тревел Рітейл Україна”.
2. Суд касаційної інстанції підкреслив, що право на судовий захист гарантоване Конституцією України, але реалізується в порядку, передбаченому процесуальними нормами. У справах про банкрутство, кредитори мають право оскаржувати ухвали суду, але Кодекс України з процедур банкрутства (КУзПБ) встановлює певні обмеження. Зокрема, ухвала про розгляд вимог окремого кредитора (так звана “індивідуальна” ухвала) не може бути оскаржена окремо від ухвали, постановленої за результатами попереднього засідання. У даній справі, Головне управління ДПС у Харківській області оскаржувало лише ухвалу за результатами попереднього засідання, в якій містилося посилання на відхилення їхніх вимог, але не оскаржувало “індивідуальну” ухвалу, якою ці вимоги були відхилені. Враховуючи, що апеляційна скарга стосувалася незгоди саме з “індивідуальною” ухвалою, а не з ухвалою за результатами попереднього засідання, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про неможливість перегляду ухвали попереднього засідання без перегляду “індивідуальної” ухвали.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду про закриття апеляційного провадження – без змін.
Справа №913/266/20(913/111/21) від 07/08/2025
1. Предметом спору є зобов’язання банку передати права вимоги за кредитними договорами іншій компанії, яка, на думку суду першої інстанції, є тим самим банком, але з іншою назвою.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням суду першої інстанції про закриття провадження у справі, оскільки встановив, що позивач (ПАТ “Українська інноваційна компанія”) та відповідач (ПАТ “Український інноваційний банк”) є однією і тією ж юридичною особою, що виключає наявність спору між ними. Суд зазначив, що зміни до статуту товариства не є реорганізацією в розумінні банківського законодавства і не впливають на обсяг прав та обов’язків цієї юридичної особи. Також суд врахував попередню правову позицію Верховного Суду у справі № 913/266/20, де було зроблено висновок про те, що ПАТ “Укрінбанк” та ПАТ “Українська інноваційна компанія” є однією юридичною особою з однаковим ідентифікаційним кодом. Суд наголосив, що процесуальне законодавство не передбачає можливості поєднання сторін судового процесу в одній особі, оскільки це унеможливлює наявність спору. Апеляційний суд не врахував ці обставини та дійшов помилкового висновку про наявність спору між різними юридичними особами.
3. Суд скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі ухвалу суду першої інстанції про закриття провадження у справі.
Справа №914/1314/24 від 26/08/2025
1. Предметом спору є розірвання договору купівлі-продажу та стягнення 800 000,00 грн у зв’язку з нібито істотним порушенням умов договору.
2. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, підтримавши рішення апеляційного суду, який відмовив у задоволенні позову. Суд касаційної інстанції зазначив, що не було доведено істотного порушення умов договору, оскільки строк поставки товару ще не настав. ВС наголосив, що суди попередніх інстанцій правильно оцінили докази та встановили обставини справи, а доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з оцінкою доказів, що не є підставою для касаційного перегляду. Також, ВС вказав, що не може брати до уваги доводи скаржника про те, що господарський суд апеляційної інстанції, ухвалюючи оскаржувану постанову, не виконав вказівки Верховного Суду, викладені в постанові від 11.02.2025 у цій справі, оскільки зміст оскаржуваної постанови свідчить про ухвалення судом рішень з дотриманням приписів процесуального законодавства, у тому числі частини 5 статті 310 ГПК України. ВС також підтримав рішення про стягнення витрат на правничу допомогу, оскільки представник відповідача брав участь у судовому засіданні, а надані послуги були підтверджені актом.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення апеляційного суду – без змін.
Справа №915/792/24 від 03/09/2025
1. Предмет спору – визнання відсутності правонаступництва за борговими зобов’язаннями та визнання незаконною відмови в розгляді питання щодо укладання договору постачання природного газу.
2. Суд касаційної інстанції залишив рішення попередніх судів без змін, оскільки ОСББ обрало неефективний спосіб захисту своїх прав, а саме вимоги про визнання відсутності правонаступництва та незаконності відмови в укладенні договору, які самі по собі не призводять до поновлення порушеного права та встановлення договірних відносин. Суд зазначив, що ефективним способом захисту в даному випадку було б пред’явлення позову про визнання укладеним договору постачання природного газу, в межах якого можна було б оцінити правомірність відмови відповідача від укладення договору. Суд також вказав, що суди попередніх інстанцій, обґрунтовано встановивши обставини обрання позивачем неефективного способу захисту в цій справі, водночас помилково вдалися до розгляду справи по суті спору, не врахувавши, що невірно обраний спосіб захисту порушеного права виключає дослідження та вирішення судом спору по суті.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій – без змін.
Справа №636/3415/23 від 04/09/2025
1. Предметом спору є оскарження прокурором ухвали апеляційного суду щодо кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 у шахрайстві (частини 1, 2 статті 190 КК України).
2. У резолютивній частині рішення не наведено аргументів суду. Для надання повної відповіді необхідний повний текст постанови, оскільки в ній мають бути зазначені мотиви, з яких Верховний Суд погодився з рішенням апеляційного суду та відхилив касаційну скаргу прокурора. Без повного тексту неможливо зрозуміти, чому саме суд касаційної інстанції вирішив залишити ухвалу апеляційного суду без змін. Аналіз аргументів апеляційного суду, які могли вплинути на рішення Верховного Суду, також потребує повного тексту ухвали апеляційного суду.
3. Верховний Суд залишив ухвалу Харківського апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу прокурора – без задоволення.
Справа №755/9770/22 від 02/09/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо засудження особи за умисне вбивство та крадіжку, де захисник просить скасувати судові рішення через неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, істотні порушення кримінального процесуального закону та суворість покарання.
2. Верховний Суд, залишаючи вирок без змін, зазначив, що суди попередніх інстанцій ретельно дослідили та оцінили всі докази у їх сукупності, включаючи покази свідків, висновки експертиз та інші матеріали справи, і дійшли обґрунтованого висновку про винуватість особи в умисному вбивстві. Суд касаційної інстанції підкреслив, що суди дотрималися вимог кримінального процесуального закону щодо належності, допустимості та достовірності доказів, а також їх достатності для прийняття рішення. ВС також врахував висновок психологічної експертизи щодо особливостей комунікативної діяльності засудженого під час слідчого експерименту, що вказує на можливе приховування інформації. Доводи захисту про те, що засуджений не міг самостійно вчинити злочин через вік і статуру, були визнані необґрунтованими, оскільки вони не спростовують висновки суду, які ґрунтуються на досліджених доказах. Апеляційний суд надав обґрунтовані відповіді на всі доводи апеляційної скарги, а призначене покарання відповідає тяжкості злочину та особі винного.
3. Верховний Суд залишив вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу захисника – без задоволення.
Справа №484/2733/24 від 02/09/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку апеляційного суду щодо особи, засудженої за ч. 3 ст. 309 КК України (незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів без мети збуту, вчинені у великих розмірах).
2. У резолютивній частині рішення, на жаль, не наведено аргументів суду. Повний текст постанови буде проголошено 4 вересня 2025 року, і лише тоді можна буде дізнатися, чому Верховний Суд залишив вирок апеляційного суду без змін. Зазвичай, касаційний суд перевіряє законність та обґрунтованість судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій з точки зору правильності застосування норм матеріального та процесуального права, а також відповідності висновків судів фактичним обставинам справи. Рішення залишається без змін, якщо суд касаційної інстанції не встановить істотних порушень закону, які б вплинули на законність і обґрунтованість судового рішення.
3. Верховний Суд ухвалив залишити вирок Миколаївського апеляційного суду від 14 листопада 2024 року щодо ОСОБА_7 без зміни, а касаційну скаргу захисника – без задоволення.
Справа №752/17521/18 від 02/09/2025
1. Предметом спору є ухвала Київського апеляційного суду про повернення апеляційної скарги на ухвалу Голосіївського районного суду щодо ОСОБА_8.
2. На жаль, в резолютивній частині рішення не зазначено аргументи суду. Для надання повної відповіді потрібен повний текст судового рішення.
3. Верховний Суд скасував ухвалу Київського апеляційного суду про повернення апеляційної скарги та призначив новий розгляд в апеляційній інстанції.
Справа №991/1658/25 від 04/09/2025
1. Предметом спору є обвинувачення державного інспектора митного поста у зловживанні службовим становищем та службовому підробленні, що призвело до несплати митних платежів при ввезенні великої партії цифрової техніки в Україну.
2. Суд визнав доведеним, що обвинувачений, будучи службовою особою, з метою одержання неправомірної вигоди для третьої особи, вніс недостовірні відомості до автоматизованої системи митного оформлення щодо відсутності вантажу та пломб у транспортному засобі, що перетинав кордон. Це призвело до несплати митних платежів у розмірі понад 15,5 мільйонів гривень, що кваліфікується як тяжкі наслідки для держави. Суд відхилив аргументи захисту про те, що дії були вчинені іншою особою, або що місце вчинення злочину знаходиться за межами України. Також, суд визнав обґрунтованим передання речових доказів (цифрової техніки) в управління АРМА для реалізації, оскільки це відповідало вимогам кримінального процесуального законодавства та було економічно доцільним. Суд врахував, що обвинувачений усвідомлював протиправність своїх дій та бажав настання їх наслідків, а також, що його дії були спрямовані на отримання неправомірної вигоди третьою особою.
3. Суд визнав обвинуваченого винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364 та ч. 1 ст. 366 КК України, та призначив покарання у виді позбавлення волі строком на три роки шість місяців з додатковими покараннями у виді штрафу та позбавлення права обіймати посади в органах Державної митної служби.
Справа №914/1349/24 від 03/09/2025
1. Предметом спору є стягнення з Дочірнього підприємства “Фарматрейд” на користь Приватного акціонерного товариства “Львівобленерго” 6 732 801,28 грн вартості фактично спожитої, але не врахованої приладами обліку електричної енергії.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення апеляційного суду, який задовольнив позовні вимоги ПрАТ “Львівобленерго”, виходячи з того, що внаслідок підміни трансформаторів струму на об’єкті відповідача, відбувся систематичний недооблік спожитої електричної енергії, що призвело до отримання відповідачем більшого обсягу електроенергії, ніж було зафіксовано та оплачено. Апеляційний суд обґрунтовано застосував статтю 1212 ЦК України, оскільки договірні відносини між сторонами не передбачали перехід права власності на електроенергію від ПрАТ “Львівобленерго” до відповідача, а отже, відповідач набув майно позивача без достатніх правових підстав. Суд також погодився з розрахунками позивача щодо вартості необлікованої електроенергії, здійсненими в межах трирічного строку позовної давності. Щодо витрат на професійну правничу допомогу, суд касаційної інстанції погодився з апеляційним судом, який частково задовольнив заяву ПрАТ “Львівобленерго”, зменшивши суму відшкодування, виходячи з критеріїв обґрунтованості, пропорційності та розумності. Також, касаційний суд частково задовольнив заяву позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції, зменшивши її розмір, виходячи з критеріїв обґрунтованості, розумності та співмірності зі складністю справи.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційні скарги Дочірнього підприємства “Фарматрейд” без задоволення, а постанову та додаткову постанову Західного апеляційного господарського суду – без змін.
Справа №910/15292/24 від 20/08/2025
1. Предметом спору є стягнення з ПрАТ «НЕК «Укренерго» на користь ТОВ «Черкасиенергозбут» заборгованості за договором про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які задовольнили позовні вимоги ТОВ «Черкасиенергозбут», оскільки ПрАТ «НЕК «Укренерго» порушило свої зобов’язання за договором, не оплативши в повному обсязі надані послуги у встановлений строк. Суд зазначив, що на ПрАТ «НЕК «Укренерго» як на оператора системи передачі покладено спеціальні обов’язки із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел. Відповідно до законодавства, ПрАТ «НЕК «Укренерго» зобов’язане своєчасно оплачувати вартість послуг, наданих ТОВ «Черкасиенергозбут». Суд відхилив аргументи ПрАТ «НЕК «Укренерго» про відсутність вини у простроченні оплати, оскільки фінансові труднощі не звільняють від відповідальності за невиконання грошових зобов’язань. Суд також підкреслив, що нарахування інфляційних втрат і трьох відсотків річних є мірою відповідальності за прострочення грошового зобов’язання. Суд врахував, що заявлений позивачем розмір відсотків річних відповідає встановленому законом, а зменшення інфляційних втрат законом не передбачено.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ПрАТ «НЕК «Укренерго» без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №283/2285/24 від 03/09/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку апеляційного суду щодо особи, засудженої за ч. 1 ст. 121 КК України (умисне тяжке тілесне ушкодження).
2. У резолютивній частині постанови не наведено аргументів суду. З тексту вбачається лише те, що Верховний Суд погодився з рішенням апеляційного суду та відхилив касаційну скаргу захисника. Щоб зрозуміти мотивацію суду, необхідно дочекатися повного тексту постанови, де будуть викладені всі обґрунтування прийнятого рішення. Без повного тексту неможливо дізнатися, які саме доводи захисника були визнані необґрунтованими, і чому суд вирішив залишити вирок апеляційного суду без змін.
3. Верховний Суд залишив вирок Житомирського апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу захисника – без задоволення.
Справа №927/994/23 від 04/09/2025
1. Предметом спору є оскарження ухвали апеляційного господарського суду про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі, на рішення суду першої інстанції.
2. Суд касаційної інстанції залишив ухвалу апеляційного суду без змін, оскільки скаржник пропустив строк на подання апеляційної скарги, а наведені ним підстави для поновлення цього строку не були визнані поважними. Суд зазначив, що скаржник, як засновник СТОВ “Батьківщина”, мав бути обізнаний з господарською діяльністю товариства та судовим провадженням, в якому воно є стороною. Підписання Президентом України указу про санкції не є поважною причиною пропуску строку, оскільки указ був підписаний після спливу строку на оскарження рішення суду першої інстанції. Суд також вказав, що скаржник не довів вчинення всіх можливих дій для вчасного оскарження рішення, а його твердження про ознайомлення з рішенням лише через тривалий час свідчить про суб’єктивний характер пропуску строку.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №916/5677/23 від 04/09/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним рішення Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України.
2. Верховний Суд, залишаючи в силі рішення судів попередніх інстанцій, погодився з їх висновками. На жаль, в наданій витягу з постанови відсутні аргументи судів попередніх інстанцій та касаційного суду, якими вони керувалися при прийнятті рішень. Тому, я не можу надати повний аналіз.
3. Верховний Суд постановив залишити касаційну скаргу Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України без задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду – без змін.
Справа №910/13291/24 від 04/09/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення Антимонопольного комітету України (АМКУ) товариством з обмеженою відповідальністю «Велду».
2. У цій справі суди попередніх інстанцій, з якими погодився і Верховний Суд, виходили з того, що АМКУ діяв у межах своїх повноважень, приймаючи оскаржуване рішення. Суди ретельно дослідили обставини справи, врахували надані сторонами докази та дійшли висновку, що рішення АМКУ є законним та обґрунтованим. Зокрема, суди зазначили, що ТОВ «Велду» не надало достатніх доказів на підтвердження своєї позиції щодо неправомірності рішення АМКУ. Суди також взяли до уваги специфіку антимонопольного законодавства та широку дискрецію, якою наділений АМКУ при здійсненні своїх повноважень. Апеляційний суд додатково перевірив доводи апеляційної скарги ТОВ «Велду», але не знайшов підстав для скасування рішення суду першої інстанції.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ТОВ «Велду» без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №908/1612/24 від 04/09/2025
1. Предметом спору у цій справі було стягнення з ТОВ “Запоріжжяелектропостачання” на користь Компанії 254 737 104,06 грн, зокрема і 3% річних.
2. Верховний Суд задовольнив касаційну скаргу Компанії, скасувавши рішення попередніх інстанцій в частині зменшення розміру 3% річних на 50%. Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, зменшив розмір 3% річних, пославшись на скрутний фінансовий стан відповідача. Верховний Суд не погодився з такими висновками, зазначивши, що відсутні підстави для зменшення розміру 3% річних, оскільки чинне законодавство не передбачає можливості зменшення розміру боргових зобов’язань у зв’язку з фінансовим станом боржника. Суд касаційної інстанції наголосив на обов’язковості виконання договірних зобов’язань та неприпустимості їх односторонньої зміни, а також вказав, що фінансові труднощі не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов’язань. Таким чином, Верховний Суд підкреслив важливість дотримання принципу належного виконання зобов’язань та захисту майнових інтересів кредитора.
3. Верховний Суд скасував рішення попередніх інстанцій в частині зменшення суми 3% річних та ухвалив нове рішення про задоволення позову в цій частині в повному обсязі.
Справа №916/5389/24 від 03/09/2025
1. Предметом спору є вимога ТОВ “ДРАЙВ” про визнання дійсним додаткового договору до договору оренди, який не був нотаріально посвідчений.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, мотивуючи це тим, що наразі не втрачено можливості нотаріального посвідчення додаткового договору, оскільки сторони можуть звернутися до нотаріуса. Суд зазначив, що належним підтвердженням втрати такої можливості є відмова нотаріуса, якої надано не було. Також, суд виявив невідповідність умов додаткового договору нормам законодавства, зокрема щодо зміни цільового призначення орендованого майна та зменшення орендної плати, що є підставою для відмови у нотаріальному посвідченні та, відповідно, у задоволенні позову про визнання угоди дійсною. Суд підкреслив, що для визнання договору дійсним необхідно встановити факт безповоротного ухилення однієї зі сторін від нотаріального посвідчення та втрату можливості такого посвідчення, чого в даному випадку не було доведено. Суд вказав, що просте небажання сторони нотаріально посвідчувати договір не є достатньою підставою для застосування частини другої статті 220 ЦК України. Суд також зазначив, що відсутність дій відповідача, спрямованих на ухилення від нотаріального посвідчення договору, є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу ТОВ “ДРАЙВ” без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №914/444/25 від 04/09/2025
1. Предметом спору є заява ТОВ “УК “Львівський автонавантажувач” про забезпечення позову до подання позовної заяви шляхом накладення арешту на нежитлові приміщення, які, як стверджує заявник, перебувають у незаконному володінні ПП “Львівметалпласт”.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій, наголосивши, що забезпечення позову є важливим інструментом для гарантування виконання майбутнього судового рішення. Суд вказав, що особа, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати свої побоювання щодо можливого ускладнення або унеможливлення виконання рішення суду, проте суди не повинні застосовувати завищений стандарт доказування, вимагаючи доказів недобросовісних намірів відповідача. Верховний Суд підкреслив, що наявність у відповідача права власності на спірне майно вже створює ризик його відчуження, що може ускладнити виконання рішення суду про витребування майна. Суд також врахував, що спірне майно вже неодноразово переходило у власність інших осіб, що свідчить про підвищений ризик його подальшого відчуження.
3. Суд касаційної інстанції ухвалив нове рішення, яким задовольнив заяву ТОВ “УК “Львівський автонавантажувач” та наклав арешт на спірні нежитлові приміщення.
Справа №916/4734/24 від 26/08/2025
1. Предметом спору є стягнення з Благодійного фонду творчого розвитку дітей “Райдуга” на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради 5 001 968,49 грн, що виникла внаслідок неналежного виконання умов договору оренди нежитлового приміщення.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення апеляційного суду, який частково задовольнив позов, стягнувши з Фонду заборгованість з орендної плати та неустойку. Верховний Суд погодився з апеляційним судом, що зменшення судом першої інстанції розміру неустойки на 90% є необґрунтованим і нівелює її забезпечувальну функцію. Суд касаційної інстанції підкреслив, що неустойка, передбачена статтею 785 Цивільного кодексу України, є різновидом штрафної санкції, яка може бути зменшена судом, але таке зменшення не повинно бути надмірним і має враховувати інтереси обох сторін. Також, Верховний Суд зазначив, що право суду на зменшення неустойки є проявом принципу пропорційності у цивільному праві, і що суди повинні враховувати конкретні обставини справи при вирішенні питання про зменшення розміру неустойки. Суд касаційної інстанції відхилив доводи скаржника про неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду у подібних справах, оскільки обставини у цих справах є неподібними.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу Департаменту комунальної власності Одеської міської ради без задоволення, а постанову Південно-західного апеляційного господарського суду – без змін.
Справа №503/1855/19 від 28/08/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо засудження особи за умисне вбивство та погрозу вбивством.
2. Суд касаційної інстанції залишив вирок та ухвалу без змін, підкресливши, що висновки судів ґрунтуються на сукупності доказів, які були належним чином досліджені та оцінені. Суд зазначив, що протоколи слідчих дій, висновки експертиз, покази свідків узгоджуються між собою та підтверджують обставини вчинення злочину. Також, суд врахував, що апеляційний суд пом’якшив покарання, взявши до уваги часткове визнання вини, висловлення жалю, відсутність судимостей та позицію потерпілої. Суд касаційної інстанції відхилив доводи захисту про недопустимість доказів, вказавши, що заява потерпілої є документом, на підставі якого розпочинається досудове розслідування, а протокол впізнання за фотознімками відповідає вимогам КПК. Суд також зазначив, що право на захист засудженого не було порушено, оскільки він був забезпечений правовою допомогою захисника на всіх стадіях процесу.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційні скарги без задоволення, а вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №911/153/24 від 04/09/2025
1. Предметом спору є визнання права іпотекодержателя.
2. На жаль, в наданому тексті відсутні аргументи суду, якими він керувався при винесенні рішення, є лише вступна та резолютивна частини постанови. Тому я не можу надати інформацію про аргументи суду.
3. Суд касаційну скаргу задовольнив, постанову апеляційного суду скасував, а справу передав на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №924/850/24 від 27/08/2025
1. Предметом спору є усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, що перебуває в постійному користуванні Департаменту освіти та науки Хмельницької міської ради, шляхом знесення самовільно розміщених споруд Релігійною організацією.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду, який, хоч і залишив в силі рішення суду першої інстанції про задоволення позову, змінив його мотивувальну частину. Суд касаційної інстанції підкреслив, що оскільки спірні споруди не є об’єктами нерухомості, то до спірних правовідносин не може застосовуватися стаття 376 Цивільного кодексу України, яка регулює наслідки самочинного будівництва нерухомого майна. Замість цього, суд визнав, що в даному випадку слід застосовувати статтю 391 Цивільного кодексу України, яка передбачає право власника майна вимагати усунення перешкод у здійсненні права користування та розпоряджання своїм майном. Суд зазначив, що розміщення тимчасових споруд на земельній ділянці, що перебуває в постійному користуванні Департаменту, створює перешкоди у використанні цієї ділянки за цільовим призначенням, а тому Департамент має право вимагати усунення цих перешкод. Суд також відхилив аргументи відповідача про те, що Департамент не обґрунтував, в чому саме полягає порушення його права на користування земельною ділянкою, зазначивши, що сам факт розміщення спірних споруд є свідченням такого порушення.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №761/28014/18 від 02/09/2025
1. Предметом спору є законність ухвали апеляційного суду про звільнення ОСОБА_6 та ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності.
2. Апеляційний суд скасував вирок суду першої інстанції та звільнив ОСОБА_6 та ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності, посилаючись на закінчення строків давності, передбачених ст. 49 КК України, враховуючи, що з моменту вчинення злочинів минуло більше 10 років. Суд зазначив, що згода обвинувачених на закриття провадження за даною підставою є обов’язковою, і вона була надана. Апеляційний суд відхилив доводи прокурора про ухилення ОСОБА_6 від слідства в іншому кримінальному провадженні, наголосивши, що це не впливає на перебіг строків давності в даному провадженні, оскільки ухилення від слідства має стосуватися саме цього конкретного провадження. Суд також підкреслив, що не зобов’язаний встановлювати фактичні обставини справи та перевіряти їх доказами при розгляді клопотання про застосування ст. 49 КК України, оскільки розгляд такого клопотання є першочерговим. Суд врахував наданий захистом витяг про відсутність в ОСОБА_6 незнятої чи непогашеної судимості та перебування в розшуку. Апеляційний суд, однак, не вирішив питання щодо розподілу процесуальних витрат, понесених під час досудового розслідування.
3. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу прокурора, змінивши ухвалу апеляційного суду в частині розподілу процесуальних витрат, віднісши їх на рахунок держави, але в цілому залишив рішення апеляційного суду без змін.
Справа №904/3756/24 від 27/08/2025
1. Предмет спору – визнання права застави на частки в статутному капіталі ТОВ “Боріваж” та зобов’язання вчинити дії щодо передачі документів і внесення відомостей до державного реєстру обтяжень.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій про забезпечення позову, погодившись з тим, що невжиття таких заходів може ускладнити або унеможливити ефективний захист прав позивача. Суди врахували, що АТ КБ “Приватбанк” розпочав процедуру реалізації прав застави, і існує реальна загроза продажу часток у статутному капіталі ТОВ “Боріваж” третім особам. Суд апеляційної інстанції зазначив, що продаж спірного майна третій особі призведе до виникнення нових спорів щодо прав застави, а заходи забезпечення позову відповідають критеріям розумності, обґрунтованості та адекватності. Суд також врахував, що АТ КБ “Приватбанк” є юридичною особою приватного права, а не державним органом, тому продаж спірного майна не є публічною конкурсною процедурою. Суд касаційної інстанції підкреслив, що арешт майна є тимчасовим заходом, який не обмежує права володіння та користування майном, а лише тимчасово обмежує право розпоряджатися ним.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.
Справа №484/2733/24 від 02/09/2025
Предмет спору – оскарження вироку апеляційного суду щодо призначення покарання у вигляді позбавлення волі за незаконне придбання та зберігання наркотичних засобів у особливо великих розмірах без мети збуту (ч. 3 ст. 309 КК України).
Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду, який скасував вирок суду першої інстанції про звільнення особи від відбування покарання з випробуванням. Суд касаційної інстанції зазначив, що апеляційний суд обґрунтовано врахував велику кількість наркотичної речовини, що свідчить про намір тривалого вживання, а також відсутність обставин, які б свідчили про зниження суспільної небезпеки злочину. Суд касаційної інстанції також підкреслив, що наявність у засудженого захворювання на туберкульоз та утримання ним неповнолітньої дитини не є обставинами, що зменшують суспільну небезпеку вчиненого злочину, особливо з огляду на зберігання наркотиків за місцем проживання, де може перебувати дитина. Суд касаційної інстанції також відхилив доводи захисника про необхідність застосування положень ст. 69 КК України, оскільки обставини справи були враховані при призначенні мінімального покарання, передбаченого санкцією статті. Також суд касаційної інстанції визнав правомірним оскарження вироку заступником обласного прокурора, незважаючи на позицію прокурора в суді першої інстанції.
Рішення суду – вирок апеляційного суду залишено без змін, а касаційну скаргу захисника – без задоволення.
Справа №915/508/24 від 26/08/2025
1. Предметом спору є визнання незаконними рішень Миколаївської міської ради щодо надання дозволу на виготовлення проєкту землеустрою та передачі в оренду земельних ділянок, визнання недійсним договору оренди, скасування державної реєстрації земельних ділянок та права оренди.
2. Суд касаційної інстанції, погоджуючись із судом апеляційної інстанції, вказав, що вимога про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, яке виконано на час звернення з позовом до суду шляхом укладення відповідного договору, є неефективним способом захисту прав особи, оскільки зазначене рішення вичерпало свою дію виконанням. Окреме заявлення позовної вимоги про визнання виконаного/частково виконаного правочину недійсним без вимоги про застосування наслідків його недійсності не є ефективним способом захисту, бо не призводить до поновлення майнових прав позивача. Суд також зазначив, що вимога про витребування майна з володіння відповідача може бути ефективним способом захисту, лише якщо вона поєднується з позовною вимогою про стягнення коштів на користь товариства або про витребування майна з володіння відповідача. Суд не погодився з висновком апеляційного суду в тій частині, що без застосування наслідків недійсності правочину у виді витребування майна з володіння відповідача-1 позивач не відновлює порушені права, оскільки власником спірних земельних ділянок є територіальна громада, а не позивач.
3. Суд касаційної інстанції постановив касаційну скаргу задовольнити частково, рішення судів попередніх інстанцій змінити, виклавши їх мотивувальні частини в редакції постанови Верховного Суду, а в решті рішення залишити без змін.
Справа №402/625/21 від 03/09/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку та ухвали апеляційного суду щодо особи, обвинуваченої у порушенні правил безпеки дорожнього руху, що спричинило наслідки, передбачені ч. 2 ст. 286 КК України, а також цивільного позову, пов’язаного з відшкодуванням матеріальної шкоди та упущеної вигоди внаслідок ДТП.
2. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу потерпілого та його представника, мотивуючи це тим, що суди попередніх інстанцій невірно вирішили питання щодо цивільного позову про відшкодування матеріальної шкоди та упущеної вигоди, завданих внаслідок ДТП. Суд касаційної інстанції вказав на необхідність нового розгляду цивільного позову в частині вимог до ТОВ «Транс-Гол» та ПАТ СК «Галицька» щодо відшкодування матеріальної шкоди, яка не покривається страховим лімітом, та упущеної вигоди, оскільки ці вимоги мають розглядатися в порядку цивільного судочинства. В іншій частині, що стосується кримінальної відповідальності засудженого, Верховний Суд погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, залишивши їх без змін. Суд врахував, що захисник засудженого також подавав касаційну скаргу, але її було відхилено.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій в частині цивільного позову та призначив новий розгляд цієї частини в суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства, а в решті залишив вирок та ухвалу без змін.
Справа №385/1219/23 від 02/09/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо особи, обвинуваченої у незаконній порубці лісу, що завдала істотної шкоди, за ч. 4 ст. 246 КК України.
2. У резолютивній частині рішення не наведено аргументів суду.
3. Верховний Суд залишив без змін вирок районного суду та ухвалу апеляційного суду, а касаційну скаргу захисника – без задоволення.
Справа №606/1823/22 від 03/09/2025
1. Предметом спору є оскарження засудженим ОСОБА_7 вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо його засудження за ч. 1 ст. 122 КК України (умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження).
2. У резолютивній частині рішення не наведено аргументів суду. З тексту постанови вбачається, що Верховний Суд погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, залишивши їх без змін, а касаційну скаргу засудженого – без задоволення. Мотиви, якими керувався суд при прийнятті такого рішення, будуть викладені у повному тексті постанови, який буде складено пізніше. Наразі можна лише припустити, що суд не знайшов підстав для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень, вважаючи їх законними та обґрунтованими.
3. Верховний Суд залишив вирок районного суду та ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_7 без змін, а касаційну скаргу засудженого – без задоволення.
Справа №761/17408/23 від 04/09/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку апеляційного суду щодо особи, обвинуваченої у вчиненні крадіжки та грабежу, поєднаних з проникненням у житло, в умовах воєнного стану.
2. У резолютивній частині рішення не зазначено аргументи суду.
3. Верховний Суд залишив вирок апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу захисника – без задоволення.
Справа №824/24/25 від 28/08/2025
1. Предметом спору є заява про скасування рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України (МКАС при ТПП України) щодо стягнення з компанії A.X. AGROSLAVINVEST s.r.o. на користь ТОВ «ТБ «Новаагро» заборгованості за поставлений товар, неустойки, 3% річних, витрат на правничу допомогу та арбітражного збору.
2. Суд, залишаючи в силі рішення апеляційного суду, виходив з того, що компанія A.X. AGROSLAVINVEST s.r.o. не надала достатніх доказів для скасування рішення МКАС при ТПП України. Зокрема, заявник не надав оригінал додаткової угоди до контракту, яка, за його словами, змінювала підсудність спору на Господарський суд Харківської області. Суд також врахував суперечливу поведінку A.X. AGROSLAVINVEST s.r.o. щодо визначення компетентного суду для розгляду спору. Верховний Суд підкреслив, що перелік підстав для скасування рішення міжнародного комерційного арбітражу є вичерпним, і тягар доведення наявності таких підстав покладається на сторону, яка звертається із заявою про скасування. Суд також зазначив, що національний суд не має повноважень переглядати рішення міжнародного комерційного арбітражу по суті вирішення спору. Враховуючи відсутність належних доказів та суперечливу поведінку заявника, суд дійшов висновку, що підстав для скасування рішення МКАС при ТПП України немає.
3. Суд постановив залишити апеляційну скаргу A.X. AGROSLAVINVEST s.r.o. без задоволення, а ухвалу Київського апеляційного суду – без змін.
Справа №910/2089/25 від 02/09/2025
Предметом спору у справі є стягнення з ТОВ “Енерго Ресурс Груп” на користь ДП “Добропіллявугілля-видобуток” суми у розмірі 139 598 784,36 грн.
Верховний Суд задовольнив касаційну скаргу ТОВ “Енерго Ресурс Груп”, скасувавши постанову апеляційного суду та залишивши в силі ухвалу суду першої інстанції. На жаль, з наданого тексту неможливо встановити, які саме аргументи стали вирішальними для суду касаційної інстанції. Проте, можна припустити, що суд касаційної інстанції погодився з доводами, викладеними в касаційній скарзі ТОВ “Енерго Ресурс Груп”, та визнав обґрунтованими рішення суду першої інстанції. Можливо, апеляційний суд неправильно застосував норми матеріального або процесуального права, або ж не врахував важливі обставини справи.
Суд касаційної інстанції ухвалив задовольнити касаційну скаргу ТОВ “Енерго Ресурс Груп”, скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.
Справа №420/10548/24 від 04/09/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення митного органу про взяття проб товару та дій щодо проведення митного контролю у вигляді взяття цих проб, а також стягнення збитків, понесених позивачем внаслідок таких дій.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновком апеляційного суду про те, що рішення митного органу про взяття проб товару було вмотивованим, оскільки воно містило чітку мету – встановлення характеристик товару для класифікації згідно з УКТ ЗЕД, а також посилання на відповідні норми законодавства. Суд зазначив, що хоча у рішенні згадувалася лише одна форма контролю (905-3 СУР), це не робить його неправомірним. Важливо, що рішення містить достатньо інформації для розуміння форми та обсягу митного контролю. Щодо вимоги про відшкодування збитків, суд підтримав позицію апеляційного суду про відсутність підстав для її задоволення, оскільки рішення про взяття проб було законним, а витрати, пов’язані з цією процедурою, не підлягають відшкодуванню згідно з Митним кодексом. Крім того, суд вказав, що навіть якщо б дії митниці були визнані неправомірними, позивач все одно поніс би певні витрати через необхідність виконання митних формальностей.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ТОВ «ХІМАГРО.» без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №320/15624/24 від 04/09/2025
1. Предметом спору є правомірність нарахування ТОВ «ФТД-РИТЕЙЛ» штрафних санкцій за порушення вимог щодо проведення розрахункових операцій.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення судів попередніх інстанцій, які визнали протиправним штраф, накладений на ТОВ «ФТД-РИТЕЙЛ». Суди встановили, що компанія проводила акцію, за умовами якої покупці отримували знижку на товар при одночасній купівлі комплекту електронних аудіокниг. Податкова інспекція вважала, що компанія порушувала правила РРО, оскільки в чеках окремо виділялася вартість аудіокниг, навіть якщо покупець їх не замовляв, а суди вирішили, що ціна на товар може змінюватися в залежності від акційних умов, і це не є порушенням. Суд також зазначив, що податкова не надала достатніх доказів порушень з боку компанії, а посилання на інформацію з інтернету не є належним доказом. Крім того, суд підкреслив, що в акті перевірки не було чітко вказано, на підставі чого зроблено висновок про порушення на велику суму, оскільки перелік проданих товарів з порушеннями до акту не додали. Також суд погодився з рішенням судів попередніх інстанцій щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, оскільки контролюючий орган не довів їхню неспівмірність.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу податкового органу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №280/2248/24 від 04/09/2025
1. Предметом спору є зобов’язання ПАТ «Запоріжжяобленерго» привести у готовність до використання захисну споруду цивільного захисту.
2. Суд касаційної інстанції погодився з апеляційним судом, що прокурор звернувся до суду в інтересах органів, які не мають повноважень звертатися з таким позовом. Суд зазначив, що ані ДСНС, ані місцеві державні адміністрації, ані органи місцевого самоврядування не мають права звертатися до суду з позовом про приведення у готовність захисних споруд. Суд підкреслив, що прокурор повинен довести правові підстави звернення до суду, зазначивши конкретні норми закону, які б наділяли визначених ним позивачів правом на звернення до суду з таким позовом. Суд також відхилив аргументи прокурора про необхідність відступу від попередніх висновків Верховного Суду, оскільки не було надано достатніх обґрунтувань для такого відступу. Суд наголосив, що забезпечення єдності судової практики є важливим для правової визначеності та рівності перед законом.
3. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу, змінивши мотивувальну частину рішення апеляційного суду, але залишив постанову апеляційного суду без змін.
Справа №520/7750/24 від 04/09/2025
1. Предметом спору є оскарження податкових повідомлень-рішень, якими позивачу було зменшено розмір від’ємного значення ПДВ та застосовано штрафні санкції.
2. Суд, залишаючи в силі рішення судів попередніх інстанцій, виходив з того, що податковий орган не довів порушення платником податкового законодавства, зокрема, завищення суми від’ємного значення ПДВ. Суд зазначив, що акт перевірки не містить належного аналізу документів бухгалтерського та податкового обліку, обґрунтованих розрахунків і посилань на первинні документи, а висновки контролюючого органу ґрунтуються на припущеннях. Суд також врахував, що виконання контракту було складним, здійснювалося із залученням значної кількості контрагентів, а приймання виконаних робіт відбувалося протягом тривалого часу, у тому числі після складання повідомлення про призупинення виконання контракту. Суд підкреслив, що контролюючий орган зобов’язаний дослідити всі фактичні дані, що стосуються предмета перевірки, у тому числі первинні документи, письмові та усні пояснення платника, а також інші наявні чи витребувані матеріали, чого в даному випадку зроблено не було.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу податкового органу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №990/211/25 від 04/09/2025
1. Предметом спору було рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (ВККС) про відмову ОСОБА_1 у допуску до конкурсу на посаду судді місцевого суду.
2. Суд обґрунтував своє рішення тим, що відповідно до Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, для участі в доборі на посаду судді необхідно подати всі необхідні документи, які підтверджують відповідність кандидата вимогам, встановленим законом, на день подання заяви. ВККС встановила, що витяг з інформаційно-аналітичної системи про відсутність судимості має бути отриманий не раніше 1 березня 2025 року, оскільки саме з цієї дати розпочався прийом документів. Позивач подав витяг, датований 28 лютого 2025 року, що не відповідало вимогам ВККС. Суд підкреслив, що вимога щодо дати витягу є чіткою та забезпечує рівність усіх кандидатів. Суд відхилив аргументи позивача про технічні складнощі та завчасне отримання довідки, зазначивши, що у нього була можливість отримати актуальний витяг у встановлений строк. Суд також зазначив, що ВККС не перевищила свої повноваження, встановивши вимогу щодо дати витягу, оскільки це необхідно для перевірки відповідності кандидата вимогам закону на момент подання заяви.
3. Суд вирішив відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1, залишивши в силі рішення ВККС про відмову в допуску до конкурсу.
Справа №320/8244/23 від 04/09/2025
1. Предметом спору є стягнення з Державного бюджету України суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що суди першої та апеляційної інстанцій передчасно задовольнили позовні вимоги ТОВ «ТД Аштон», оскільки не було враховано, що контролюючий орган був позбавлений можливості дотриматися строків проведення камеральної перевірки, встановлених Податковим кодексом України, через відмову у прийнятті податкової декларації, яка була оскаржена в судовому порядку. Суди також не встановили дотримання всієї процедури отримання бюджетного відшкодування, зокрема, не було з’ясовано питання щодо наявності/відсутності у платника податкового боргу. Крім того, суди не надали належної оцінки доводам контролюючого органу щодо проведення камеральної та документальної перевірок після виконання рішення суду про прийняття податкової звітності та прийняття податкових повідомлень-рішень за результатами цих перевірок. Враховуючи зазначені порушення, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність скасування рішень судів попередніх інстанцій та направлення справи на новий розгляд.
3. Верховний Суд скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій і направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №160/10576/22 від 04/09/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення митного органу про відмову у митному оформленні товарів, вироблених компанією, до якої застосовано санкції РНБО.
2. Суд, відмовляючи у задоволенні позову, виходив з того, що до виробника товару (російського АТ «Виксунський металургійний завод») застосовано санкції у вигляді повного припинення транзиту ресурсів та перевезень територією України. Суд наголосив, що згідно з Митним кодексом України, не допускаються до переміщення через митний кордон товари, переміщення яких заборонено законом. Суд також зазначив, що Укази Президента України про введення в дію рішень РНБО про санкції є індивідуально-правовими актами, проте в даному випадку санкції застосовані саме до виробника товару, а не до позивача. Верховний Суд підкреслив, що імпорт продукції, виробленої компанією, до якої застосовано санкції, фактично є обходом цих санкцій і тому є неприпустимим. Суд вказав, що поняття “ресурси” у Законі України “Про санкції” охоплює будь-які матеріальні блага, включно з продукцією підсанкційного підприємства. Аргументи позивача про порушення його права на мирне володіння майном були відхилені, оскільки обмеження були законними, мали легітимну мету і були пропорційними.
3. Суд вирішив касаційну скаргу Приватного підприємства «ТД ТАМ» залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
