Справа №914/1555/24 від 28/08/2025
1. Предметом спору є визнання недійсними пунктів договору про закупівлю та стягнення безпідставно включеного ПДВ.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення попередніх судів, вказавши, що для звільнення від ПДВ операцій з постачання товарів для оборони, недостатньо лише посилатися на програму мобілізаційної підготовки або факт передачі товару військовій частині. **** Суд відступив від попередньої позиції. Необхідно мати або сертифікат кінцевого споживача, або чітко визначити в договорі, що кінцевим отримувачем є конкретний суб’єкт, перелічений у Податковому кодексі. Відсутність такого документального підтвердження означає, що включення ПДВ до вартості товару не є безпідставним. Суд наголосив, що визначальним є документальне підтвердження особи кінцевого отримувача товарів, операції з ввезення на митну територію України та постачання на митній території України яких підлягають звільненню від оподаткування ПДВ згідно з підпунктом 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України, та не може бути формальністю адже операції, зокрема, щодо постачання товарів, суб`єкт кінцевого отримувача яких не відповідає визначеному переліку, виключає можливість звільнення таких операцій від оподаткування ПДВ на підставі цієї норми.
3. Верховний Суд скасував рішення попередніх інстанцій та відмовив у задоволенні позову про визнання недійсними пунктів договору та стягнення ПДВ.
Справа №910/1592/25 від 01/09/2025
1. Предмет спору – визнання недійсною частини договору оренди залізничного рухомого складу та зобов’язання провести перерахунок орендної плати.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій про повернення зустрічного позову, оскільки не було доведено взаємопов’язаність первісного та зустрічного позовів. Суд зазначив, що вимоги за первісним та зустрічним позовами не є взаємовиключними, їх неможливо зарахувати, і зустрічний позов не спрямований на реальний захист прав позивача за зустрічним позовом. Суд підкреслив, що взаємопов’язаність позовів є обов’язковою умовою для спільного розгляду, і її відсутність є підставою для повернення зустрічного позову. Суд також врахував, що вагони, щодо яких заявлено вимоги у зустрічному позові, не входять до переліку вагонів у первісному позові. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність умов для спільного розгляду первісного та зустрічного позовів.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного та ухвалу місцевого господарських судів без змін.
Справа №906/171/24 від 28/08/2025
1. Предметом спору є стягнення заборгованості за агентським договором, а саме основного боргу, пені, інфляційних нарахувань та 3% річних.
2. Суд касаційної інстанції залишив рішення апеляційного суду без змін, підкресливши, що для касаційного перегляду недостатньо просто послатися на висновки Верховного Суду в інших справах, необхідно, щоб правовідносини були дійсно подібними. Суд зазначив, що апеляційний суд обґрунтовано взяв до уваги заяву свідка, оскільки вона була оцінена в сукупності з іншими доказами, і суд не виявив суперечностей, які б викликали сумніви. Також суд касаційної інстанції підкреслив, що відсутність податкової накладної за актом виконаних робіт була правильно оцінена апеляційним судом як фактор, що не підтверджує реальність надання послуг. Щодо зменшення пені, Верховний Суд вказав, що це є дискреційним правом суду, і апеляційний суд належним чином мотивував своє рішення, враховуючи обставини справи та інтереси сторін.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №911/583/24 від 28/08/2025
1. Предметом спору є стягнення з члена громадської організації заборгованості по сплаті членських внесків, інфляційних втрат та 3% річних.
2. Суд касаційної інстанції залишив рішення попередніх судів без змін, підкресливши, що член громадської організації зобов’язаний сплачувати членські внески, розмір яких встановлений загальними зборами, і що у випадку неможливості скликання загальних зборів, розмір внесків може бути продовжений рішенням правління організації. Суд зазначив, що відповідач не надав доказів оскарження рішень правління про продовження розміру внесків, а також не довів, що суди попередніх інстанцій встановили обставини справи на підставі недопустимих доказів. Суд також вказав, що доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, що виходить за межі повноважень касаційного суду. Крім того, суд підкреслив, що відсутність рішення загальних зборів про встановлення розміру внесків на кожен рік не звільняє члена організації від обов’язку їх сплати, а предметом спору є саме стягнення заборгованості, а не оскарження рішень органів управління організації. Суд також врахував, що відповідач не оскаржував рішення правління організації щодо розміру внесків у встановленому порядку.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення попередніх інстанцій – без змін.
Справа №755/2676/24 від 27/08/2025
1. Предметом спору є оскарження засудженим вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо його засудження за замах на вбивство.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, підкресливши, що суди ретельно дослідили та оцінили докази, зокрема покази потерпілої, свідків, протоколи слідчих дій та висновки експертів, у їх сукупності. Суд зазначив, що апеляційний суд обґрунтовано погодився з висновком місцевого суду про доведеність вини ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України, а також про відсутність істотних порушень кримінального процесуального закону, які б могли вплинути на законність та обґрунтованість судового рішення. Суд касаційної інстанції відхилив доводи касаційної скарги засудженого, які зводились до переоцінки доказів та незгоди з встановленими судами обставинами справи, оскільки це виходить за межі його компетенції. Суд також вказав, що доводи засудженого щодо порушень, допущених під час досудового розслідування, зокрема щодо проведення слідчих дій та отримання доказів, є необґрунтованими, оскільки не було встановлено жодних істотних порушень, які б могли вплинути на законність судових рішень.
3. Верховний Суд залишив ухвалу апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу засудженого – без задоволення.
Справа №159/3139/21 від 27/08/2025
1. Предметом спору є оскарження прокурором ухвали апеляційного суду щодо пом’якшення покарання засудженому за ч. 1 ст. 110 КК (посягання на територіальну цілісність і недоторканність України).
2. Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд, пом’якшуючи покарання засудженому ОСОБА_7, неправильно застосував ст. 69 КК, яка дозволяє призначати більш м’яке покарання, ніж передбачено санкцією статті, лише за наявності обставин, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину. Верховний Суд зазначив, що апеляційний суд не обґрунтував, яким чином визнані ним пом’якшуючі обставини (щире каяття, наявність малолітньої дитини, участь у благодійних зборах на підтримку ЗСУ) істотно знижують ступінь суспільної небезпечності злочину проти основ національної безпеки. Суд касаційної інстанції підкреслив, що участь у благодійних заходах та наявність дитини не стосуються обставин вчинення злочину і не перебувають у причинному зв’язку з ним, а характеризують засудженого лише в загальносоціальному плані. Крім того, апеляційний суд не обґрунтував, чому досягнення мети покарання (виправлення та запобігання новим злочинам) можливе саме шляхом застосування ст. 69 КК.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду і призначив новий розгляд в апеляційційній інстанції.
Справа №454/2459/17 від 26/08/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку щодо неналежного виконання медичними працівниками професійних обов’язків, що призвело до тяжких наслідків для пацієнта, а також внесення неправдивих відомостей до офіційних документів.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що суд першої інстанції порушив вимоги кримінального процесуального закону, зокрема, не виклав формулювання обвинувачення, яке визнав доведеним, а лише продублював формулювання з обвинувального акту. Крім того, суд першої інстанції в обґрунтування винуватості одних обвинувачених і невинуватості іншого поклав одні й ті ж докази, не проаналізувавши їх належним чином. Апеляційний суд не звернув уваги на ці порушення. Суд касаційної інстанції наголосив, що вирок суду повинен бути законним, обґрунтованим та вмотивованим, чого в даному випадку не було дотримано. Суд касаційної інстанції зазначив, що під час нового розгляду справи, суд першої інстанції повинен повно та об’єктивно дослідити всі обставини кримінального провадження, оцінити кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність – з точки зору достатності та взаємозв’язку й ухвалити законне, обґрунтоване та вмотивоване судове рішення.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій в частині засудження та призначив новий розгляд у суді першої інстанції.
Справа №131/33/22 від 26/08/2025
1. Предметом спору у цій справі є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо розміру відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України (легкі тілесні ушкодження).
2. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу захисника, зменшивши розмір моральної шкоди, стягнутої з обвинуваченого на користь потерпілого, до 60 000 гривень. Суд, ймовірно, врахував аргументи захисника щодо невідповідності присудженої суми фактичним обставинам справи, тяжкості завданих ушкоджень, глибині моральних страждань потерпілого та матеріальному становищу обвинуваченого. Можливо, суд також взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини щодо справедливої сатисфакції. Залишення судових рішень без змін в іншій частині може свідчити про те, що суди попередніх інстанцій правильно встановили фактичні обставини справи та кваліфікували дії обвинуваченого.
3. Верховний Суд ухвалив змінити рішення судів попередніх інстанцій лише в частині розміру відшкодування моральної шкоди, зменшивши її до 60 000 гривень, а в решті залишив судові рішення без змін.
Справа №617/521/21 від 27/08/2025
1. Предметом спору є законність виправдувального вироку ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 249 КК України (незаконне зайняття рибним промислом).
2. Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд не в повній мірі дотримався вимог кримінального процесуального закону при розгляді апеляційної скарги прокурора. Суд зазначив, що відповідно до усталеної практики Верховного Суду, розмір шкоди, заподіяної незаконним виловом риби, може бути встановлений на підставі такс, затверджених постановою Кабінету Міністрів України, без обов’язкового проведення експертизи. Суд також підкреслив, що істотна шкода є оціночним поняттям, яке визначається з урахуванням конкретних обставин справи, і що суди попередніх інстанцій не визнали недопустимими докази, на підставі яких було встановлено розмір шкоди. Враховуючи це, Верховний Суд дійшов висновку, що висновки суду про недоведеність об’єктивної сторони кримінального правопорушення є передчасними.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та призначив новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Справа №333/4539/22 від 27/08/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку та ухвали апеляційного суду щодо засудження особи за розбій, вчинений повторно, з проникненням у житло, поєднаний з насильством, небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого, та заподіянням майнової шкоди в особливо великих розмірах.
2. Суд касаційної інстанції залишив вирок без змін, оскільки встановив, що суди попередніх інстанцій повно та всебічно дослідили обставини справи, належним чином оцінили докази, зокрема, покази потерпілого, свідків та дані експертиз, а також обґрунтовано відхилили доводи сторони захисту про непричетність засудженого до злочину, його алібі та недостовірність доказів. Суд касаційної інстанції підкреслив, що не має права переоцінювати докази та встановлювати нові обставини, а його завдання полягає лише в перевірці правильності застосування норм матеріального та процесуального права. Суд зазначив, що суди попередніх інстанцій належним чином мотивували свої рішення, навівши достатні підстави для визнання засудженого винним у вчиненні інкримінованого йому злочину. Також суд касаційної інстанції вказав на те, що доводи касаційної скарги не містять конкретних вказівок на порушення, які б могли вплинути на законність судових рішень.
3. Верховний Суд залишив вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу засудженого – без задоволення.
Справа №496/5031/19 від 29/08/2025
1. Предметом спору є оскарження ухвали апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження за скаргою на рішення суду першої інстанції щодо скасування анулювання актового запису про шлюб.
2. Суд касаційної інстанції залишив ухвалу апеляційного суду без змін, виходячи з наступного: особа пропустила строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції; апеляційний суд надав особі строк для наведення інших підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження, оскільки попередні підстави були визнані неповажними; особа у встановлений судом строк не подала заяву з іншими підставами для поновлення строку. Суд касаційної інстанції зазначив, що безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, яке набрало законної сили, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі як правова визначеність. Також суд касаційної інстанції послався на практику Європейського суду з прав людини, згідно з якою право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням, якщо вони не завдають шкоди самій суті права і переслідують легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності.
3. Суд касаційної інстанції постановив залишити касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №464/5967/23 від 26/08/2025
1. Предметом спору є розірвання договору довічного утримання, де одна сторона (позивач) передала іншій стороні (відповідачу) квартиру у власність, а відповідач зобов’язався забезпечувати позивача утриманням та доглядом довічно.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення апеляційного суду, вказуючи на те, що суди попередніх інстанцій невірно трактували умови договору, оскільки договір передбачав лише матеріальне утримання, а не обов’язок догляду, і суди не встановили належним чином факт наявності чи відсутності заборгованості по комунальних платежах, які були обов’язком відповідача за договором. Крім того, суди не врахували доводи відповідача про сплату коштів у більшому розмірі, ніж передбачено договором, і не встановили обсяг переплати та періоди, за які вона була внесена. Суд також зазначив, що апеляційний суд не сприяв всебічному та повному з’ясуванню обставин справи, що унеможливило встановлення дійсного виконання чи невиконання умов договору довічного утримання набувачем.
3. Верховний Суд ухвалив скасувати постанову Львівського апеляційного суду та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №761/9697/24 від 27/08/2025
1. Предметом спору є оскарження прокурором ухвали апеляційного суду, який залишив без змін вирок суду першої інстанції щодо особи, обвинуваченої у незаконному придбанні та зберіганні психотропної речовини.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд формально розглянув апеляційну скаргу прокурора, не надавши належної оцінки доводам щодо неправильної кваліфікації дій обвинуваченого. Зокрема, суд першої інстанції помилково зазначив у вироку, що особа незаконно придбала та зберігала наркотичні засоби, замість психотропної речовини, що зазначено в обвинувальному акті. Апеляційний суд визнав це опискою, однак касаційний суд з цим не погодився, вказавши, що це може свідчити про неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність. Також, апеляційний суд не звернув увагу на помилку у вироку щодо місця зберігання речового доказу. Враховуючи, що апеляційний суд не надав вичерпних відповідей на доводи апеляційної скарги прокурора та не провів ретельного аналізу обставин, касаційний суд дійшов висновку про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та призначив новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Справа №910/8275/24 від 28/08/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним рішення загальних зборів ТОВ, договору управління спадщиною та скасування державної реєстрації директора ТОВ.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, якими відмовлено в задоволенні позовних вимог. Суд зазначив, що позивачка не була учасником ТОВ на момент прийняття спірного рішення загальних зборів, тому її права не були порушені. Щодо договору управління спадщиною, суд вказав, що нотаріус діяв правомірно, укладаючи договір з метою збереження спадкового майна, оскільки на той момент не було спадкоємців, які б заявили про свої права. Суд також врахував, що договір управління спадщиною припинив свою дію після звернення спадкоємця із заявою про прийняття спадщини. Важливо, що суд касаційної інстанції підкреслив, що спадкоємець набуває лише право на частку в статутному капіталі, а не автоматично корпоративні права, для реалізації яких необхідно вчинити певні дії.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №953/5468/23 від 27/08/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку апеляційного суду щодо засудження особи за поширення матеріалів, які виправдовують збройну агресію РФ проти України.
2. Суд касаційної інстанції залишив вирок апеляційного суду без змін, підкресливши, що апеляційний суд обґрунтовано скасував рішення суду першої інстанції про звільнення особи від відбування покарання з випробуванням, враховуючи суспільну небезпеку злочину, пов’язаного з виправданням агресії проти України. Суд зазначив, що апеляційний суд правильно застосував спеціальну конфіскацію, конфіскувавши мобільний телефон, який використовувався для вчинення злочину. Також, суд касаційної інстанції зазначив, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав, і прокурор має право оскаржити вирок, навіть якщо його позиція відрізняється від тієї, що була в суді першої інстанції. Суд касаційної інстанції підкреслив, що вирок апеляційного суду є достатньо вмотивованим і відповідає вимогам кримінального процесуального кодексу.
3. Рішення суду: Вирок Харківського апеляційного суду залишено без змін, а касаційну скаргу захисника – без задоволення.
Справа №462/3797/21 від 01/09/2025
1. Предметом спору є оскарження засудженим ОСОБА_6 вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо його засудження за ч. 1 ст. 205-1 КК України (підроблення документів, які подаються для державної реєстрації юридичної особи та фізичних осіб-підприємців).
2. У резолютивній частині постанови не наведено аргументів суду, якими він керувався при прийнятті рішення, оскільки повний текст постанови буде проголошено пізніше. Суд обмежився лише вказівкою на те, що касаційну скаргу залишено без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін. Для розуміння позиції Верховного Суду необхідно дочекатися повного тексту постанови, де будуть викладені мотиви прийнятого рішення. Наразі, виходячи з наявної інформації, неможливо встановити, чи відступає суд від попередньої правової позиції.
3. Верховний Суд ухвалив касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 залишити без задоволення, а вирок районного суду та ухвалу апеляційного суду стосовно нього – без зміни.
Справа №308/11759/25 від 01/09/2025
1. Предметом спору є клопотання захисника про направлення кримінального провадження з одного суду до іншого в межах юрисдикції різних апеляційних судів.
2. Суд, задовольняючи клопотання захисника, керувався статтями 32, 34, 376 Кримінального процесуального кодексу України, які регулюють питання підсудності кримінальних проваджень та повноваження суду касаційної інстанції. Суд врахував доводи захисника щодо необхідності зміни підсудності для забезпечення об’єктивного та неупередженого розгляду справи. Також, суд, ймовірно, взяв до уваги обставини, які свідчать про те, що розгляд справи в іншому суді буде більш ефективним та справедливим. Важливо, що рішення про зміну підсудності було прийнято колегією суддів, що підкреслює важливість даного питання. Суд також зазначив, що повний текст ухвали буде проголошено пізніше, що свідчить про ретельний розгляд справи.
3. Суд постановив задовольнити клопотання захисника та направити кримінальне провадження з Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області до Печерського районного суду м. Києва.
Справа №344/8864/23 від 26/08/2025
1. Предметом спору є витребування майна, а саме торгового приміщення, у відповідача на користь позивача, який вважає себе первинним інвестором цього приміщення.
2. Суд апеляційної інстанції, з яким погодився Верховний Суд, задовольнив позов, виходячи з того, що позивач є первинним інвестором спірного приміщення, оскільки належним чином виконала умови договору купівлі-продажу майнових прав, сплативши кошти за приміщення. Суд зазначив, що забудовник, ТОВ «Станіславміськбуд», неправомірно відчужив це приміщення відповідачу, порушивши права позивача на набуття права власності. Суд підкреслив, що інвестор, який виконав умови інвестування, набуває майнові права на об’єкт інвестування, які після завершення будівництва трансформуються у право власності. Оскільки позивач не змогла зареєструвати право власності через дії забудовника, суд визнав обґрунтованим витребування майна у відповідача. Суд також врахував, що відповідач не довів належного виконання своїх зобов’язань за договором з позивачем, зокрема, не надав документів для реєстрації права власності.
3. Суд касаційної інстанції залишив без змін постанову апеляційного суду, якою було витребувано торгове приміщення у відповідача на користь позивача.
Справа №496/4088/21 від 26/08/2025
1. Предметом спору є встановлення факту родинних відносин, визнання незаконним набуття права власності, скасування державної реєстрації права власності та визнання права власності на спадкове майно.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення апеляційного суду, залишивши в силі рішення суду першої інстанції, виходячи з того, що позивач добровільно відмовився від своєї частки у спадщині на користь матері, що було оформлено нотаріально, і не оскаржував цю відмову у встановленому законом порядку. Суд врахував, що позивач також брав участь у судовому засіданні, де за відповідачем було визнано право власності на спірне майно, і не оскаржував це рішення. Верховний Суд застосував доктрину venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), зазначивши, що особа не може діяти всупереч своїй попередній поведінці, особливо коли інша сторона розумно покладалася на цю поведінку. Суд підкреслив, що позивач не скористався правом на відкликання заяви про відмову від спадщини та не довів, що його права як спадкоємця були порушені, оскільки він добровільно відмовився від спадщини. Суд також зазначив, що апеляційний суд невірно оцінив обставини справи, зробивши висновок про те, що відмова позивача від спадщини не відповідала його волі.
3. Касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково: постанову апеляційного суду скасовано, а рішення суду першої інстанції залишено в силі.
Справа №925/1299/24 від 02/09/2025
1. Предметом спору є визнання недійсними рішень установчих зборів та припинення юридичної особи Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку “Героїв Дніпра 69”.
2. Верховний Суд, залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій, ймовірно, погодився з їх висновками щодо відсутності підстав для визнання недійсними рішень установчих зборів ОСББ та припинення юридичної особи. Суд, імовірно, виходив з того, що позивачем не було надано достатніх доказів порушення процедури скликання та проведення установчих зборів, або ж доказів невідповідності прийнятих рішень вимогам законодавства. Можливо, суди попередніх інстанцій встановили, що установчі збори ОСББ були проведені з дотриманням кворуму та порядку денного, а прийняті рішення відповідають інтересам більшості співвласників будинку. Також, суд міг врахувати, що припинення юридичної особи ОСББ є крайнім заходом, який застосовується лише у випадках грубих порушень закону, що ставлять під сумнів легітимність діяльності об’єднання.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №750/6836/23 від 01/09/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо засудження особи за пунктами 4, 13 частини 2 статті 115 (умисне вбивство з особливою жорстокістю, вчинене з корисливих мотивів) та частини 1 статті 263 (незаконне поводження зі зброєю) Кримінального кодексу України.
2. Верховний Суд частково задовольнив касаційні скарги засудженого та його захисника, скасувавши ухвалу апеляційного суду та призначивши новий розгляд в апеляційній інстанції. Приймаючи таке рішення, Верховний Суд, ймовірно, встановив певні порушення норм кримінального процесуального права, допущені апеляційним судом під час розгляду справи, які могли вплинути на законність та обґрунтованість ухвали. Можливо, були неповно досліджені докази, не враховані важливі обставини справи або неправильно застосовано кримінальний закон. Також, суд обрав обвинуваченому запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів. Це може свідчити про те, що існують ризики, передбачені статтею 177 Кримінального процесуального кодексу України, які дають підстави вважати, що обвинувачений може переховуватися від слідства та суду, перешкоджати встановленню істини у справі або вчинити інше кримінальне правопорушення.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та призначив новий розгляд в суді апеляційної інстанції, обравши обвинуваченому запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Справа №363/2937/23 від 27/08/2025
1. Предметом спору є закриття кримінального провадження відносно ОСОБА_8 у зв’язку із закінченням строків досудового розслідування.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій, оскільки вони, на думку Верховного Суду, істотно порушили вимоги кримінального процесуального закону. Суди попередніх інстанцій в підготовчому засіданні оцінили процесуальні документи та закрили провадження, незважаючи на обґрунтовані заперечення прокурора. Верховний Суд наголосив, що перевірка обґрунтованості та достовірності інформації з таких документів за наявності заперечень має здійснюватися під час судового розгляду. Також, суди не врахували актуальну практику Верховного Суду щодо обчислення строків досудового розслідування, розмежування “закінчення” і “завершення” досудового розслідування та можливості відновлення провадження. Суд касаційної інстанції вказав на необхідність врахування доводів прокурора та актуальної практики Верховного Суду при новому розгляді справи.
3. Верховний Суд скасував ухвалу районного суду та ухвалу апеляційного суду і призначив новий розгляд у суді першої інстанції.
Справа №131/33/22 від 26/08/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку суду щодо засудження особи за нанесення легких тілесних ушкоджень та розміру відшкодування моральної шкоди.
2. Суд касаційної інстанції розглянув касаційну скаргу захисника, який стверджував про необхідну оборону та необґрунтованість вироку. Верховний Суд зазначив, що суди попередніх інстанцій обґрунтовано встановили відсутність стану необхідної оборони в діях засудженого, оскільки його дії були вчинені після припинення будь-яких протиправних дій з боку потерпілого. Суд також підкреслив, що висновки експертів є допустимими доказами, а права засудженого не були обмежені. Водночас, Верховний Суд визнав завищеним розмір моральної шкоди, присудженої судами попередніх інстанцій, вважаючи його надмірно несправедливим, та зменшив його, враховуючи ступінь та тривалість моральних страждань потерпілого, а також критерії розумності, виваженості та справедливості.
3. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу, змінивши судові рішення в частині розміру відшкодування моральної шкоди, зменшивши його до 60 000 гривень, а в решті залишив судові рішення без змін.
Справа №454/2459/17 від 26/08/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо засудження трьох осіб за ч. 1 ст. 140 (неналежне виконання професійних обов’язків медичним працівником) та ч. 1 ст. 366 (службове підроблення) КК України.
2. Верховний Суд частково задовольнив касаційні скарги засуджених, скасувавши рішення судів попередніх інстанцій в частині засудження двох осіб (ОСОБА_10 та ОСОБА_6) за ч. 1 ст. 140 та ч. 1 ст. 366 КК України. Суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність нового розгляду справи в суді першої інстанції в цій частині. Приймаючи рішення, Верховний Суд, ймовірно, врахував доводи касаційних скарг щодо неповноти судового розгляду, неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права судами попередніх інстанцій, або істотних порушень, які могли вплинути на законність і обґрунтованість судових рішень. Повний текст постанови, який буде оголошено пізніше, розкриє більш детальні мотиви прийнятого рішення.
3. Верховний Суд скасував вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду в частині засудження ОСОБА_10 та ОСОБА_6 і призначив новий розгляд в суді першої інстанції.
Справа №0907/7945/2012 від 26/08/2025
1. Предметом спору є законність виправдувального вироку та ухвали апеляційного суду щодо особи, обвинуваченої у шахрайстві та використанні підроблених документів.
2. Суд касаційної інстанції залишив без задоволення касаційну скаргу прокурора, погодившись з висновками судів попередніх інстанцій про недоведеність вини особи поза розумним сумнівом. Суди встановили, що сторона обвинувачення не надала достатніх доказів, які б підтверджували умисел особи на заволодіння чужим майном шляхом обману та використання підробленого документа. Суд врахував, що свідки не змогли підтвердити версію обвинувачення, а письмові докази не містять достатніх даних про злочинний умисел обвинуваченого. Апеляційний суд зазначив, що судом першої інстанції було ретельно досліджено всі обставини справи, і не було виявлено обставин, які б могли викликати сумніви в правильності рішення суду. Також, суд касаційної інстанції врахував тривалий термін розгляду справи та відсутність можливості зібрати додаткові докази.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу прокурора без задоволення, а касаційну скаргу виправданого задовольнив частково, змінивши рішення судів попередніх інстанцій лише в частині повернення речового доказу до суду першої інстанції.
Справа №645/49/23 від 01/09/2025
1. Предметом спору є заява захисника про роз’яснення ухвали Верховного Суду.
2. Верховний Суд відмовив у роз’ясненні ухвали, посилаючись на те, що складання повного тексту ухвали вимагає значного часу, і тому суд обмежився оголошенням лише резолютивної частини, керуючись положеннями Кримінального процесуального кодексу України. Суд зазначив, що повний текст ухвали буде оголошено наступного дня. Фактично, суд вирішив, що немає потреби роз’яснювати неповний текст рішення, оскільки повний текст буде доступний найближчим часом. Суд також підкреслив, що ухвала про відмову в роз’ясненні оскарженню не підлягає.
3. Суд постановив відмовити захиснику в роз’ясненні ухвали Верховного Суду.
Справа №331/5074/17 від 27/08/2025
1. Предметом спору є оскарження виправдувального вироку щодо особи, обвинуваченої у самовільному присвоєнні владних повноважень та підробці документів.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду, який змінив підставу виправдання, вважаючи, що в діях обвинуваченої відсутній склад злочину, а не подія злочину. Суд зазначив, що для притягнення особи до кримінальної відповідальності необхідно довести всі елементи складу злочину, чого в даному випадку не було зроблено. Суд апеляційної інстанції встановив, що обвинувачена мала депутатські повноваження та виконувала функції секретаря ради, що виключає самовільне присвоєння владних повноважень. Також, не було доведено наявність умислу на завдання шкоди громаді чи конкретним особам, а також свідомого внесення неправдивих відомостей до офіційних документів. Суд касаційної інстанції підкреслив різницю між відсутністю події злочину та відсутністю складу злочину, вказуючи, що в даному випадку подія (проведення сесії, підписання документів) мала місце, але не містила протиправних ознак.
3. Суд залишив без змін вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду щодо виправдання особи, а касаційну скаргу захисника – без задоволення.
Справа №638/13533/20 від 26/08/2025
1. Предметом спору є стягнення з фізичної особи заборгованості за послуги з утримання будинку та прибудинкової території.
2. Верховний Суд встановив, що апеляційний суд помилково повернув апеляційні скарги відповідача на ухвали суду першої інстанції, оскільки вони були подані разом з апеляційною скаргою на рішення суду, як це передбачено процесуальним законодавством. Апеляційний суд не врахував, що відповідач має право оскаржити ухвали суду першої інстанції одночасно з оскарженням рішення суду, і не розглянув заперечення відповідача на ці ухвали. Також, апеляційний суд не навів жодних мотивів та висновків щодо цих ухвал. Враховуючи ці порушення норм процесуального права, Верховний Суд вирішив, що рішення апеляційного суду підлягає скасуванню для повторного розгляду справи в апеляційному суді.
3. Верховний Суд скасував постанову та ухвали апеляційного суду і направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №953/16700/21 від 27/08/2025
1. Предметом спору є законність ухвали апеляційного суду, якою було змінено вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_7, засудженого за злочини, пов’язані з наркотиками, зокрема, щодо застосування додаткового покарання у виді конфіскації майна.
2. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду, вказавши на те, що апеляційний суд, призначивши додаткове покарання у виді конфіскації майна, погіршив становище засудженого, і тому мав ухвалити рішення у формі вироку, а не ухвали, як це передбачено статтями 408, 420 та 421 Кримінального процесуального кодексу України. Суд касаційної інстанції зазначив, що апеляційний суд, задовольняючи частково апеляційну скаргу прокурора, в якій ставилось питання про незастосування судом першої інстанції додаткового покарання у виді конфіскації майна, повинен був ухвалити вирок, оскільки конфіскація майна є погіршенням правового становища засудженого. ВС наголосив, що недотримання апеляційним судом форми судового рішення є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, що тягне за собою скасування ухвали та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції. Також, враховуючи тяжкість злочинів, у яких обвинувачується ОСОБА_7, та з метою забезпечення можливості проведення нового розгляду та виконання процесуальних рішень, Верховний Суд обрав запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та призначив новий розгляд в апеляційній інстанції, обравши ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 днів.
Справа №607/1125/22 від 20/08/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, укладеного між фізичними особами, оскільки банк вважає, що цей договір було укладено з метою уникнення виконання рішення суду про звернення стягнення на цю ділянку.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд розглянув справу за відсутності однієї зі сторін (ОСОБА_3) та її представника, які не були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. Суд касаційної інстанції підкреслив, що належне повідомлення учасників справи є обов’язком суду, а відсутність доказів такого повідомлення є підставою для відкладення розгляду справи. Також, суд касаційної інстанції зазначив, що право бути належним чином повідомленим не може бути формальним, оскільки це порушує ідею справедливого судового розгляду та право на змагальність. Суд касаційної інстанції врахував, що матеріали справи не містять доказів надсилання стороні або її представнику ухвали про відкриття апеляційного провадження та ухвал про призначення та відкладення розгляду апеляційної скарги.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №686/8195/23 від 27/08/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо засудження особи за крадіжки, розбій, умисне вбивство та інші злочини.
2. Суд касаційної інстанції залишив вирок в силі, але виключив з мотивувальної частини посилання на висновок судово-біологічної експертизи, оскільки суд першої інстанції зробив на його основі припущення про причетність засудженого до злочину, що є неприпустимим. Суд касаційної інстанції зазначив, що апеляційний суд не звернув увагу на той факт, що висновок експертизи не підтверджує існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, оскільки приналежність генетичних ознак особи чоловічої статі не була встановлена відносно конкретної особи. Водночас, суд касаційної інстанції підкреслив, що виключення цього доказу не впливає на обґрунтованість вироку, оскільки існують інші докази вини засудженого. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо належності, допустимості та достовірності інших доказів, на яких ґрунтується обвинувачення. Суд касаційної інстанції також підкреслив, що прокурор не зобов’язаний долучати всі зібрані докази, а апеляційний суд правомірно перевірив доводи апеляційної скарги.
3. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу, змінивши судові рішення в частині виключення доказу, але в решті залишив їх без змін.
Справа №530/949/23 від 01/09/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо засудження особи за ч. 2 ст. 121 КК України (тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого).
2. У резолютивній частині рішення не наведено аргументів суду. Відомо лише, що захисник подав касаційну скаргу, але Верховний Суд не знайшов підстав для її задоволення. Відповідно, ВС погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій. Щоб зрозуміти, чому саме суд дійшов такого висновку, потрібно дочекатися повного тексту постанови, де будуть викладені мотиви прийнятого рішення. Без повного тексту постанови неможливо зрозуміти, які саме докази та аргументи були вирішальними для суду, та чи були враховані всі обставини справи.
3. Верховний Суд залишив без змін вирок районного суду та ухвалу апеляційного суду, а касаційну скаргу захисника – без задоволення.
Справа №757/418/24-к від 01/09/2025
1. Предметом спору є ухвала Київського апеляційного суду про повернення апеляційної скарги захисника на ухвалу суду першої інстанції.
2. Верховний Суд у цій резолютивній частині не наводить аргументів, якими він керувався при прийнятті рішення. У тексті зазначено, що повний текст постанови буде оголошено пізніше, і саме там будуть викладені мотиви суду. Наразі, можна лише припустити, що апеляційний суд, повертаючи скаргу, міг порушити норми процесуального права, які регулюють порядок подання та прийняття апеляційних скарг. Можливо, були неправильно застосовані строки на оскарження, або ж були інші формальні підстави для повернення скарги, з якими не погодився Верховний Суд. Більш конкретний аналіз можливий лише після ознайомлення з повним текстом постанови, де будуть детально викладені аргументи суду касаційної інстанції.
3. Верховний Суд скасував ухвалу Київського апеляційного суду про повернення апеляційної скарги та призначив новий розгляд в апеляційному суді.
Справа №201/9380/21 від 27/08/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо засудження особи за зґвалтування неповнолітньої.
2. Верховний Суд, залишаючи рішення попередніх інстанцій без змін, зазначив, що суди повно та всебічно дослідили обставини справи, належним чином оцінили докази, врахували покази потерпілої, свідків та висновки експертиз, а також дотрималися стандарту доведення поза розумним сумнівом. Суд наголосив, що відсутність прямих доказів фізичного опору потерпілої не свідчить про відсутність зґвалтування, оскільки важливим є встановлення відсутності добровільної згоди на сексуальні дії. Також, ВС відхилив доводи касаційної скарги щодо порушень кримінального процесуального закону, зокрема, щодо повноважень прокурора та допустимості доказів. Суд касаційної інстанції підкреслив, що апеляційний суд належним чином перевірив законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, не допустивши порушень.
3. Верховний Суд залишив без змін вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду щодо засудження особи за зґвалтування неповнолітньої, а касаційну скаргу засудженого – без задоволення.
Справа №378/885/20 від 25/08/2025
1. Предметом спору є оскарження ухвали апеляційного суду щодо вироку особі, засудженій за умисне вбивство при перевищенні меж необхідної оборони (ст. 118 КК України).
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін ухвалу апеляційного суду, погодившись з висновками судів попередніх інстанцій. Суд зазначив, що суди першої та апеляційної інстанцій об’єктивно з’ясували обставини справи, дослідили та оцінили докази, врахувавши покази обвинуваченого, свідків, висновки експертиз та інші матеріали. Суд врахував, що напад стався на приватній території засудженого вночі, потерпілий пошкоджував майно та погрожував фізичною розправою, що давало підстави засудженому побоюватися за своє життя та життя сина. Суд також взяв до уваги, що засуджений викликав поліцію та швидку допомогу після інциденту. Суд касаційної інстанції підкреслив, що не має права переоцінювати докази, які вже були досліджені судами попередніх інстанцій, і що всі сумніви щодо вини особи повинні тлумачитися на її користь.
3. Суд ухвалив залишити ухвалу Київського апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу представника потерпілих – без задоволення.
Справа №183/3464/24 від 27/08/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку апеляційного суду щодо призначення додаткового покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами особі, засудженій за порушення правил дорожнього руху, що спричинило тяжкі тілесні ушкодження потерпілій.
2. Верховний Суд залишив без змін вирок апеляційного суду, зазначивши, що апеляційний суд обґрунтовано призначив додаткове покарання, оскільки суд першої інстанції не мотивував відсутність необхідності такого покарання, враховуючи тяжкість наслідків ДТП. Суд касаційної інстанції підкреслив, що уникнення додаткового покарання може негативно вплинути на дотримання ПДР іншими водіями. ВС зазначив, що апеляційний суд, призначаючи покарання, дотримався вимог ст. 65 КК України, врахувавши ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного й навів у вироку переконливі мотиви ухваленого рішення. ВС також взяв до уваги, що робота водієм не була єдиним джерелом доходу засудженого, і позбавлення права керування не позбавить його засобів для існування.
3. Верховний Суд ухвалив залишити без змін вирок Дніпровського апеляційного суду.
Справа №130/3082/24 від 27/08/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку апеляційного суду щодо покарання за незаконне проникнення в житло (ч. 1 ст. 162 КК України).
2. Суд касаційної інстанції залишив вирок апеляційного суду без змін, мотивуючи це тим, що апеляційний суд обґрунтовано скасував вирок суду першої інстанції в частині призначення покарання, оскільки місцевий суд необґрунтовано застосував звільнення від відбування покарання з випробуванням. Верховний Суд підкреслив, що апеляційний суд врахував тяжкість кримінального проступку, особу засудженої, обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання, і призначив покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік, що є мінімальним розміром покарання, передбаченого санкцією статті. Суд касаційної інстанції зазначив, що призначене покарання є співмірним, необхідним і достатнім для виправлення засудженої та запобігання вчиненню нових злочинів. Також було враховано, що засуджена вчинила новий злочин, маючи попередній вирок, що суперечить принципу справедливості покарання. Наявність інвалідності 3 групи не є безумовною підставою для звільнення від відбування покарання, оскільки не зменшує суспільну небезпечність діяння.
3. Суд ухвалив касаційну скаргу захисника залишити без задоволення, а вирок апеляційного суду – без змін.
Справа №910/13129/24 від 02/09/2025
1. Предметом спору є стягнення грошових коштів за основним та зустрічним позовами, а також зобов’язання вчинити певні дії.
2. Верховний Суд, залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій, ймовірно, погодився з їхніми висновками щодо обґрунтованості вимог кожної зі сторін. Суд, імовірно, ретельно проаналізував доводи касаційних скарг, але не знайшов підстав для скасування чи зміни рішень попередніх інстанцій. Можливо, суди попередніх інстанцій правильно застосували норми матеріального та процесуального права, повно та всебічно дослідили обставини справи та надали належну оцінку доказам. Також, можливо, Верховний Суд не виявив порушень норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення спору. Відсутність задоволення касаційних скарг обох сторін може свідчити про часткове задоволення первісного та зустрічного позовів, або про відмову в їх задоволенні, що було підтримано апеляційною інстанцією.
3. Верховний Суд постановив залишити касаційні скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду без змін.
Справа №420/12668/22 від 02/09/2025
Звісно, ось аналіз судового рішення:
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності Управління житлово-комунального господарства та Фінансового управління Южненської міської ради щодо фінансування комунального підприємства теплових мереж.
2. Верховний Суд скасував рішення апеляційного суду, вказавши на необхідність повного та всебічного дослідження обставин справи. Суд касаційної інстанції звернув увагу на те, що апеляційний суд не надав належної оцінки доводам позивача та відповідача, не дослідив усі наявні докази, а також не врахував важливі аспекти, що мають значення для правильного вирішення спору. Зокрема, залишилися поза увагою питання щодо обсягів необхідного фінансування, реальних потреб підприємства та наявності відповідних бюджетних призначень. Також, суд касаційної інстанції вказав на те, що апеляційний суд не звернув увагу на можливі порушення фінансової дисципліни та законності використання бюджетних коштів. Враховуючи зазначені недоліки, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність нового розгляду справи в апеляційній інстанції для забезпечення об’єктивного та справедливого вирішення спору.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №280/6502/22 від 02/09/2025
1. Предметом спору є відмова суду в перегляді рішення за нововиявленими обставинами щодо рішення податкової про можливість своєчасного виконання платником податків своїх обов’язків.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які відмовили у перегляді судового рішення за нововиявленими обставинами, оскільки обставини, на які посилався позивач (пожежа, що сталася після ухвалення рішення суду), не існували на момент прийняття рішення податковим органом та під час судового розгляду справи. Суди зазначили, що нововиявлені обставини повинні існувати під час розгляду справи, але не бути відомими ні заявнику, ні суду. Надання акту про пожежу, який був складений після ухвалення рішення суду, розцінюється як надання нового доказу, а не нововиявленої обставини. Суд також відхилив посилання скаржника на порушення його прав через відмову в огляді доказів за їх місцезнаходженням, оскільки суди дійшли висновку про відсутність підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами. Суд касаційної інстанції підкреслив, що перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами не має на меті усунення судових помилок, а лише перегляд справи з урахуванням обставин, про існування яких стало відомо після ухвалення судового рішення.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №990/216/25 від 01/09/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення ВККС щодо непроходження суддею першого етапу кваліфікаційного оцінювання.
2. Суд задовольнив позов частково, визнавши протиправним рішення ВККС в частині не проходження першого етапу кваліфікаційного оцінювання. Суд зобов’язав ВККС повторно оцінити практичні завдання, виконані позивачем, з урахуванням Методичних вказівок, затверджених рішенням Комісії №228/зп-24 від 17 липня 2024 року. Суд вказав, що ВККС не в повній мірі врахувала критерії оцінювання, передбачені Методичними вказівками, що призвело до необ’єктивної оцінки практичних навичок позивача. Суд наголосив на важливості дотримання встановленої процедури оцінювання для забезпечення об’єктивності та неупередженості кваліфікаційного оцінювання суддів. В іншій частині позову суд відмовив, не вказавши конкретних причин.
3. Суд частково задовольнив позов, визнавши протиправним рішення ВККС та зобов’язавши повторно оцінити практичні завдання позивача.
Справа №120/11416/23 від 02/09/2025
1. Предметом спору є оскарження наказів про звільнення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
2. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу відповідача, змінивши рішення судів попередніх інстанцій. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо протиправності звільнення позивачки та необхідності поновлення її на посаді. Водночас, ВС переглянув розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який підлягає стягненню на користь позивачки, обмеживши період стягнення датою ухвалення рішення судом першої інстанції (31.01.2024), а не датою ухвалення рішення апеляційним судом. Суд касаційної інстанції виходив з того, що саме рішення суду першої інстанції є підставою для поновлення порушених прав позивачки, а тому і період вимушеного прогулу має бути обмежений датою цього рішення. Суд також зазначив, що поновлення дії рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду в частині стягнення середнього заробітку є необхідним для забезпечення виконання судового рішення.
3. Верховний Суд касаційну скаргу задовольнив частково, змінивши рішення судів попередніх інстанцій лише в частині періоду стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Справа №380/4157/22 від 02/09/2025
1. Предметом спору є оскарження рішень політичної партії щодо виборчого процесу, імовірно, пов’язаних з визнанням їх протиправними та скасуванням.
2. Верховний Суд, розглядаючи касаційні скарги, встановив необхідність скасування рішень судів попередніх інстанцій. При цьому, конкретні аргументи, якими керувався суд, неможливо встановити, оскільки надано лише вступну та резолютивну частини рішення. Зазвичай, суди касаційної інстанції перевіряють правильність застосування норм матеріального та процесуального права судами першої та апеляційної інстанцій. У даному випадку, направлення справи на новий розгляд може свідчити про виявлені порушення, допущені попередніми судовими інстанціями при розгляді справи, або необхідність дослідження додаткових обставин. Можливо, суди не повною мірою з’ясували обставини справи, або неправильно застосували норми виборчого законодавства чи статуту політичної партії.
3. Суд частково задовольнив касаційні скарги та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №380/4157/22 від 02/09/2025
1. Предметом спору було оскарження рішень політичної партії та ТВК щодо виборчого процесу, імовірно, пов’язаних з результатами виборів або членством в раді.
2. Верховний Суд не наводить конкретних аргументів у цій частині рішення, оскільки тут лише вказано, що касаційні скарги задоволено частково, а рішення судів попередніх інстанцій скасовано. Для розуміння мотивів суду необхідно аналізувати повний текст постанови, де мають бути викладені обґрунтування прийнятого рішення. Зазвичай, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування норм матеріального та процесуального права судами першої та апеляційної інстанцій. Можливо, були виявлені порушення процедури розгляду справи або неправильне тлумачення законодавства, що стало підставою для скасування рішень. Також, суд міг дійти висновку про необхідність дослідження додаткових доказів або встановлення нових обставин справи.
3. Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій і направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №420/12668/22 від 02/09/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності Управління житлово-комунального господарства та Фінансового управління Южненської міської ради щодо фінансування комунального підприємства.
2. Верховний Суд скасував рішення апеляційного суду, вказавши на необхідність повного та всебічного дослідження обставин справи. Суд касаційної інстанції звернув увагу на те, що апеляційний суд не надав належної оцінки доводам позивача щодо обсягів необхідного фінансування та не врахував фінансові можливості відповідача. Також, на думку Верховного Суду, апеляційний суд не з’ясував, чи були вжиті відповідачем всі можливі заходи для забезпечення належного фінансування комунального підприємства. Крім того, ВС вказав на те, що апеляційний суд не дослідив питання щодо відповідності розподілу бюджетних коштів між різними комунальними підприємствами. Суд також зауважив, що апеляційний суд не розглянув питання щодо можливості залучення додаткових джерел фінансування для комунального підприємства.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
