Справа №161/16296/24 від 26/08/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку та ухвали щодо засудження особи за порушення правил дорожнього руху, що спричинило смерть потерпілого, та призначення покарання.
2. Суд касаційної інстанції частково задовольнив касаційні скарги засудженого та його захисника, мотивуючи це тим, що суди попередніх інстанцій не врахували належним чином ряд важливих обставин. Зокрема, було встановлено, що потерпілий також порушив ПДР, що сприяло ДТП, а засуджений вжив заходів для відшкодування шкоди потерпілій стороні, хоча й після висунення обвинувачення. Крім того, суд не врахував наявність у засудженого чотирьох малолітніх дітей та позитивні характеристики. Враховуючи ці пом’якшуючі обставини в сукупності, Верховний Суд дійшов висновку, що призначене покарання є надмірно суворим і застосував статтю 69 КК України, зменшивши строк позбавлення волі. Суд наголосив, що позиція потерпілого важлива, але не є визначальною при призначенні покарання.
3. Верховний Суд змінив рішення судів попередніх інстанцій, пом’якшивши основне покарання засудженому до 2 років позбавлення волі із збереженням додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
Справа №676/559/21 від 26/08/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку апеляційного суду, яким засуджено ОСОБА_9 та ОСОБА_8 за незаконний обіг наркотичних речовин.
2. Верховний Суд залишив касаційні скарги без задоволення, зазначивши, що апеляційний суд обґрунтовано визнав доведеною вину ОСОБА_9 та ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованих злочинів, спираючись на належні та допустимі докази, зокрема протоколи слідчих дій, негласних слідчих дій, висновки експертиз та інші письмові докази. Суд касаційної інстанції відхилив доводи захисту про порушення строків досудового розслідування, упередженість судді, недопустимість доказів та відсутність належного контролю за закупником. Водночас, ВС змінив кваліфікацію дій ОСОБА_9, вважаючи, що його дії слід кваліфікувати лише за ч. 3 ст. 307 КК України, оскільки всі дії були вчинені з єдиним умислом, а розмір наркотичних засобів був особливо великим. Суд касаційної інстанції зазначив, що сам факт складання протоколу НСРД поза межами строку, визначеного положеннями ч. 3 ст. 252 КПК, не є підставою для визнання доказів недопустимими.
3. Верховний Суд залишив касаційні скарги без задоволення, змінивши при цьому вирок апеляційного суду в частині кваліфікації дій ОСОБА_9 та призначеного йому покарання.
Справа №700/560/24 від 26/08/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо засудження особи за умисне вбивство (ст. 115 ч. 1 КК України), з касаційними скаргами про перекваліфікацію дій на вбивство через перевищення меж необхідної оборони (ст. 118 КК України).
2. Суд, залишаючи вирок без змін, керувався такими аргументами:
* Суд першої інстанції належним чином дослідив та оцінив докази, включаючи покази свідків, протоколи огляду місця події, висновки експертиз, та встановив, що дії засудженого були умисними та спрямованими на позбавлення життя потерпілого на ґрунті неприязних відносин.
* Суд зазначив, що для кваліфікації дій як необхідної оборони необхідно встановити наявність суспільно небезпечного посягання та відповідність захисту небезпечності посягання, чого в даному випадку не було встановлено.
* Суд врахував кількість та характер нанесених тілесних ушкоджень (шість ножових поранень, одне з яких у спину), що свідчить про наявність у засудженого умислу на вбивство.
* Суд апеляційної інстанції перевірив доводи апеляційних скарг та визнав їх безпідставними, погодившись з висновками суду першої інстанції.
* Суд касаційної інстанції не встановив істотних порушень кримінального процесуального закону, які б ставили під сумнів обґрунтованість висновків судів попередніх інстанцій.
3. Верховний Суд залишив вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду без змін, а касаційні скарги потерпілої та захисника – без задоволення.
Справа №503/1855/19 від 28/08/2025
1. Предметом спору у даній справі є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо засудження ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 115 (умисне вбивство) та ч. 1 ст. 129 (погроза вбивством) КК України.
2. У резолютивній частині постанови не міститься жодних аргументів суду. Щоб їх проаналізувати, потрібен повний текст судового рішення.
3. Верховний Суд ухвалив касаційні скарги засудженого та його захисника залишити без задоволення, а вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №944/648/25 від 28/08/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку апеляційного суду щодо міри покарання за хуліганство (ч. 1 ст. 296 КК України).
2. Суд касаційної інстанції залишив вирок апеляційного суду без змін, оскільки апеляційний суд обґрунтовано скасував рішення суду першої інстанції в частині призначення покарання у виді штрафу, враховуючи зухвалість злочину, вчинення його щодо військовослужбовця, а також попередні притягнення ОСОБА_6 до кримінальної та адміністративної відповідальності. Апеляційний суд, призначаючи покарання у виді обмеження волі, дотримався принципу співмірності та індивідуалізації, обравши мінімальний строк покарання, передбачений санкцією статті. Доводи касаційної скарги про порушення права на захист також були відхилені, оскільки участь захисника не була обов’язковою, а засудженому було роз’яснено його право на захист, яким він скористався на попередніх етапах провадження. Суд касаційної інстанції не встановив істотних порушень кримінального закону, які б могли бути підставою для скасування чи зміни ухвали апеляційного суду.
3. Суд ухвалив залишити вирок Львівського апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу засудженого – без задоволення.
Справа №159/3139/21 від 27/08/2025
1. Предметом спору є оскарження в касаційному порядку ухвали апеляційного суду у кримінальному провадженні за обвинуваченням особи у посяганні на територіальну цілісність і недоторканність України.
2. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу прокурора, скасувавши ухвалу апеляційного суду та призначивши новий розгляд в апеляційній інстанції, однак, мотиви такого рішення в резолютивній частині не зазначені. Повний текст постанови, де будуть викладені аргументи суду, буде оголошено пізніше. Важливо зазначити, що наразі невідомо, чи відступає суд від будь-якої попередньої правової позиції, оскільки доступна лише резолютивна частина рішення.
3. Верховний Суд скасував ухвалу Волинського апеляційного суду та призначив новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Справа №130/3082/24 від 27/08/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку апеляційного суду щодо особи, засудженої за ч. 1 ст. 162 КК України (порушення недоторканності житла).
2. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а вирок апеляційного суду без змін, що свідчить про згоду суду касаційної інстанції з рішенням суду апеляційної інстанції. У резолютивній частині постанови не наведено конкретних аргументів, якими керувався суд, проте, залишення вироку без змін може свідчити про те, що суд погодився з оцінкою доказів, кваліфікацією дій засудженої та дотриманням норм процесуального права апеляційним судом. Захисник, ймовірно, оскаржував вирок, вказуючи на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправильне застосування кримінального закону або істотні порушення кримінального процесуального закону. Прокурор, беручи участь у судовому засіданні, очевидно, наполягав на законності та обґрунтованості вироку апеляційного суду. Відсутність детального опису аргументів суду в резолютивній частині зумовлена тим, що повний текст постанови буде оголошено пізніше.
3. Суд ухвалив: касаційну скаргу захисника залишити без задоволення, а вирок Вінницького апеляційного суду щодо ОСОБА_7 – без зміни.
Справа №953/16700/21 від 27/08/2025
1. Предметом спору є касаційна скарга прокурора на ухвалу апеляційного суду щодо засудженого ОСОБА_7 за злочини, пов’язані з наркотичними речовинами.
2. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу прокурора, скасувавши ухвалу апеляційного суду та призначивши новий розгляд справи в апеляційній інстанції, оскільки вважає, що апеляційний суд не повною мірою врахував обставини справи та доводи прокурора. Суд врахував тяжкість злочинів, у яких обвинувачується ОСОБА_7, та ризики, пов’язані з можливим ухиленням від правосуддя. Зважаючи на це, Верховний Суд вирішив, що необхідно обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою для забезпечення належної поведінки обвинуваченого під час нового апеляційного розгляду. Суд наголосив на важливості ретельного дослідження всіх обставин справи апеляційним судом для забезпечення справедливого судового розгляду.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та призначив новий розгляд в апеляційній інстанції, обравши запобіжний захід для ОСОБА_7 у вигляді тримання під вартою.
Справа №589/717/24 від 25/08/2025
1. Предметом спору є правомірність ухвали апеляційного суду про закриття апеляційного провадження за скаргою прокурора на ухвалу суду першої інстанції щодо продовження строку тримання під вартою обвинуваченого та визначення альтернативної застави.
2. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду, наголосивши, що апеляційний суд неправильно витлумачив норми КПК. Суд першої інстанції продовжив тримання під вартою та визначив заставу як альтернативний запобіжний захід. Прокурор оскаржив лише частину ухвали щодо застави. Апеляційний суд закрив провадження, вважаючи, що оскарження застави окремо не передбачено законом. Верховний Суд підкреслив, що згідно з КПК, під час дії воєнного стану суд має право не визначати розмір застави у справах щодо злочинів проти національної безпеки, і застава в такому випадку є частиною запобіжного заходу, а не окремим заходом. Тому, оскарження ухвали про продовження тримання під вартою, навіть якщо воно стосується лише частини щодо застави, є правомірним. Апеляційний суд мав розглянути апеляційну скаргу прокурора по суті, а не закривати провадження.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та призначив новий розгляд справи в апеляційній інстанції.
Справа №507/1765/23 від 26/08/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку суду щодо військовослужбовця, засудженого за незаконне зберігання боєприпасів (ст. 263 ч. 1 КК України).
2. Суд першої інстанції визнав ОСОБА_6 винним на основі доказів, включаючи протокол обшуку, експертизу боєприпасів та листи з військової частини, які підтверджували, що боєприпаси зберігалися незаконно. Апеляційний суд залишив вирок без змін, відхиливши доводи про законність зберігання боєприпасів як військовослужбовцем та наявність дозволу на зброю іншого калібру. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу, зазначивши, що суди попередніх інстанцій не врахували позитивні характеристики ОСОБА_6 як військовослужбовця, його участь у захисті країни, і можливість його виправлення без реального відбування покарання. Суд врахував, що продовження військової служби дозволить ОСОБА_6 ефективно реалізувати свій громадянський обов’язок. **** Верховний Суд вирішив, що у даному конкретному випадку є підстави для звільнення від відбування покарання з випробуванням, покладаючи нагляд за засудженим на командира військової частини.
3. Верховний Суд змінив судові рішення, звільнивши ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, встановивши іспитовий строк та поклавши нагляд за ним на командира військової частини.
Справа №331/5074/17 від 27/08/2025
1. Предметом спору є касаційна скарга захисника на вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду щодо особи, виправданої за обвинуваченням у самовільному присвоєнні владних повноважень та інших злочинах.
2. У резолютивній частині постанови не наведено аргументи суду. З тексту видно лише те, що касаційний суд погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій. Повний текст постанови буде проголошено пізніше, де будуть викладені мотиви прийнятого рішення. Наразі можна лише припустити, що суди попередніх інстанцій не знайшли достатніх доказів вини особи у вчиненні інкримінованих їй злочинів, передбачених статтями 353, 356, 358 КК України. Можливо, були встановлені обставини, які виключають кримінальну відповідальність, або ж були допущені істотні порушення кримінального процесуального закону під час досудового розслідування чи судового розгляду. Для остаточного висновку необхідно ознайомитися з повним текстом постанови.
3. Верховний Суд залишив без змін вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду, а касаційну скаргу захисника – без задоволення.
Справа №363/2937/23 від 27/08/2025
Предметом спору є оскарження прокурором ухвал судів першої та апеляційної інстанцій щодо кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 325 КК України (порушення санітарних правил і норм щодо запобігання інфекційним хворобам та масовим отруєнням).
Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу прокурора, скасувавши рішення судів попередніх інстанцій. Приймаючи таке рішення, Верховний Суд, вочевидь, встановив певні порушення норм процесуального права, допущені судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи, які могли вплинути на законність та обґрунтованість їхніх рішень. Можливо, суди не повною мірою дослідили докази, надані сторонами, або неправильно застосували норми матеріального права. Також, можливо, були порушені права учасників процесу, що стало підставою для скасування рішень. Для більш точного розуміння мотивів Верховного Суду необхідно дочекатися повного тексту постанови, де будуть детально викладені аргументи суду касаційної інстанції.
Суд ухвалив скасувати ухвали Вишгородського районного суду Київської області та Київського апеляційного суду стосовно ОСОБА_8 і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Справа №372/3005/23 від 27/08/2025
1. Предметом спору є стягнення з Акціонерного товариства «Укртранснафта» на користь позивача невиплаченої річної премії та середнього заробітку за весь час затримки виплати належних звільненому працівнику сум.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки премія не є обов’язковою складовою заробітної плати та виплачується на підставі наказу про преміювання з урахуванням особистого внеску працівника в загальні результати роботи. Суд встановив, що позивачу було нараховано та виплачено премію за 2021 рік у розмірі, визначеному за результатами оцінки його індивідуальних цілей та ключових результатів, що відповідає внутрішнім положенням компанії. Також суд зазначив, що на момент звільнення позивача не було документів, які б регламентували виплату річної премії, а оцінка його досягнень ще не була проведена. Крім того, суд врахував, що позивач при звільненні був ознайомлений з розміром належних йому виплат і не висловив заперечень.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №357/5156/23 від 28/08/2025
1. Предметом спору є відмова у задоволенні заяви відповідача про розподіл судових витрат, понесених у зв’язку з розглядом справи про визнання недійсним заповіту, провадження в якій було закрито за заявою позивача.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, якими було відмовлено у задоволенні заяви відповідача про компенсацію витрат на правничу допомогу. Суд зазначив, що згідно з процесуальним законодавством, стягнення судових витрат з позивача можливе лише у разі встановлення необґрунтованості його дій. Звернення до суду з позовом є гарантованим Конституцією правом, а подання заяви про залишення позову без розгляду є диспозитивним правом позивача, яке не містить обмежень в його реалізації, і саме по собі не свідчить про необґрунтованість дій. Для стягнення витрат відповідач повинен довести, які саме необґрунтовані дії були здійснені позивачем під час розгляду справи, чи діяв позивач недобросовісно, чи систематично протидіяв вирішенню спору, чи мав протиправну мету, і який ступінь його вини. Суди попередніх інстанцій встановили, що відповідач не довела необґрунтованість дій позивача, а її звернення до суду не може вважатися таким.
3. Верховний Суд постановив залишити касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції – без змін.
Справа №299/1516/24 від 27/08/2025
1. Предметом спору є визначення місця проживання двох дітей після розірвання шлюбу між батьками.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що суди попередніх інстанцій допустили порушення норм процесуального права, а саме не дослідили обставини щодо своєчасності подання позивачем заяви про розгляд справи за його відсутності. Ключовим моментом є те, чи була подана ця заява до початку судового засідання, чи вже після його проведення, оскільки це впливає на обов’язок суду залишити позов без розгляду у випадку повторної неявки позивача. Суд наголосив, що згідно з принципами цивільного судочинства, судове засідання має бути повністю зафіксовано технічними засобами, але в даному випадку запис судового засідання був неякісним, що унеможливило встановлення важливих обставин. Також суд врахував, що у разі повторної неявки позивача, суд зобов’язаний залишити позов без розгляду, якщо немає заяви про розгляд справи за відсутності позивача, оскільки це забезпечує дотримання строків розгляду справи та баланс інтересів сторін. Суд касаційної інстанції підкреслив, що залишення позову без розгляду є негативним наслідком для позивача у випадку зловживання процесуальними правами.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції для встановлення обставин щодо своєчасності подання заяви про розгляд справи за відсутності позивача.
Справа №686/17882/21 від 26/08/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо засудження ОСОБА_6, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 за вчинення ряду кримінальних правопорушень, зокрема, пов’язаних з підробкою грошей, встановленням злочинного впливу та вимаганням.
2. Верховний Суд, розглядаючи касаційні скарги захисників засуджених, дійшов висновку про законність та обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій, підкресливши, що суди ретельно дослідили докази, оцінили їх у сукупності та дійшли обґрунтованих висновків про винуватість засуджених. Суд зазначив, що доводи захисників про недопустимість доказів, відсутність умислу на збут підроблених грошей, провокацію з боку правоохоронних органів та інші порушення були ретельно перевірені апеляційним судом та визнані неспроможними. ВС також підкреслив, що покази свідків, протоколи слідчих дій, висновки експертиз та інші матеріали справи підтверджують узгодженість дій засуджених, їх попередню змову та наявність умислу на вчинення злочинів. Крім того, ВС вказав на правомірність дій прокурора щодо зміни підслідності у справі та відсутність порушень права на захист засуджених. Суд також підкреслив, що покарання засудженим призначено з дотриманням вимог закону, воно є справедливим та необхідним для їх виправлення та попередження нових злочинів.
3. Верховний Суд залишив без змін вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_10, а касаційні скарги захисників залишив без задоволення.
Справа №333/4539/22 від 27/08/2025
1. Предметом спору є касаційна скарга засудженого ОСОБА_10 на вирок районного суду та ухвалу апеляційного суду щодо нього за ч. 3 ст. 187 КК України (розбій, поєднаний з проникненням у житло).
2. У резолютивній частині рішення не наведено аргументів суду. З тексту вбачається, що повний текст постанови буде оголошено пізніше, де і будуть викладені мотиви прийнятого рішення. Наразі ж, суд лише зазначив, що керувався статтями 376, 433, 434, 436, 441, 442 Кримінального процесуального кодексу України. Ці статті визначають порядок касаційного провадження, повноваження суду касаційної інстанції та наслідки розгляду касаційної скарги. Можна припустити, що суд касаційної інстанції не знайшов підстав для скасування чи зміни рішень судів попередніх інстанцій, вважаючи їх законними та обґрунтованими. Остаточні висновки можна буде зробити після ознайомлення з повним текстом постанови.
3. Верховний Суд залишив без змін вирок районного суду та ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_10, а його касаційну скаргу – без задоволення.
Справа №212/4739/23 від 28/08/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним договору дарування частки житлового будинку із земельною ділянкою, укладеного між позивачем (бабусею) та відповідачем (онуком).
2. Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, задовольнив позов, виходячи з того, що позивач, будучи особою похилого віку та потребуючи сторонньої допомоги, помилялася щодо правової природи правочину, вважаючи, що укладає договір довічного утримання, а не дарування. Суди взяли до уваги, що спірний будинок є єдиним житлом позивача, в якому вона продовжує проживати після укладення договору, а також свідчення свідків про намір позивача отримати догляд від онука. Суд касаційної інстанції підкреслив, що для кваліфікації договору дарування як укладеного під впливом помилки, важливо враховувати вік дарувальника, стан його здоров’я, потребу в догляді, а також відсутність фактичної передачі майна та продовження користування ним після укладення договору. Суд касаційної інстанції відхилив доводи касаційної скарги про пропуск позовної давності, оскільки відповідач не заявляв про це під час розгляду справи в судах попередніх інстанцій.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №674/167/22 від 27/08/2025
1. Предметом спору є визнання недійсними договорів оренди землі та актів прийому-передачі земельних ділянок, оскільки позивач стверджував, що ні він, ні його покійний батько ці документи не підписували.
2. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, підтримавши рішення судів попередніх інстанцій. Суди першої та апеляційної інстанцій відмовили у задоволенні позову, виходячи з того, що договори оренди є неукладеними, оскільки підписи орендодавців відсутні, а неукладені договори не можуть бути визнані недійсними. Верховний Суд зазначив, що переглядає судові рішення лише в частині висновків про неукладеність договорів, оскільки відповідач просив виключити ці висновки з мотивувальної частини рішень. Суд касаційної інстанції підкреслив, що правова оцінка, надана судом певному факту в іншій справі, не є обов’язковою для суду в даній справі, і преюдиційне значення мають лише встановлені судом факти, а не правові висновки.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій в оскаржуваній частині без змін.
Справа №211/2204/24 від 27/08/2025
1. Предмет спору – відшкодування моральної шкоди, завданої смертю працівника на виробництві.
2. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, погодившись з рішенням апеляційного суду, який зменшив розмір відшкодування моральної шкоди. Суд виходив з того, що обов’язок відшкодування моральної шкоди покладається на підприємство, де стався нещасний випадок, якщо доведено причинно-наслідковий зв’язок між нещасним випадком і смертю працівника. При визначенні розміру моральної шкоди суд врахував ступінь вини потерпілого, характер і обсяг страждань позивача, тривалість і тяжкість цих страждань, а також незворотність втрати, пов’язаної зі смертю матері. Суд також керувався принципами розумності, пропорційності та справедливості при визначенні суми відшкодування. Суд зазначив, що доводи касаційної скарги зводяться лише до суб’єктивного бажання збільшити розмір відшкодування і не спростовують висновків апеляційного суду.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін.
Справа №686/17882/21 від 26/08/2025
1. Предметом спору у даній справі є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо засудження ОСОБА_6, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 за вчинення ряду кримінальних правопорушень, включаючи незаконне придбання, зберігання, збут підакцизних товарів, здирництво та інші злочини.
2. У резолютивній частині рішення не наведено аргументи суду.
3. Верховний Суд залишив без змін вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_10, а касаційні скарги захисників залишив без задоволення.
Справа №755/2676/24 від 27/08/2025
1. Предметом спору є оскарження засудженим ОСОБА_6 ухвали Київського апеляційного суду щодо кримінального провадження за ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України (замах на вбивство).
2. У резолютивній частині рішення, на жаль, не міститься жодних аргументів суду. Зазвичай, при розгляді касаційних скарг, Верховний Суд перевіряє законність та обґрунтованість рішень судів нижчих інстанцій, виходячи з доводів касаційної скарги та матеріалів справи. Суд касаційної інстанції аналізує, чи були дотримані судами попередніх інстанцій норми матеріального та процесуального права, чи правильно застосовано закон, чи не було допущено порушень, які могли призвести до неправильного вирішення справи. Також, суд касаційної інстанції може перевірити, чи були враховані всі істотні обставини справи, чи було надано належну оцінку доказам, чи не було порушено право на захист. Оскільки повний текст постанови буде оголошено пізніше, детальний аналіз аргументів суду наразі неможливий.
3. Верховний Суд залишив ухвалу Київського апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу засудженого – без задоволення.
Справа №358/306/21 від 27/08/2025
1. Предметом спору є скасування державної реєстрації земельної ділянки, оскільки позивач вважає, що реєстрація порушує її права на користування гаражем, який їй належить.
2. Суд апеляційної інстанції скасував ухвалу суду першої інстанції про закриття провадження, мотивуючи це тим, що спір не є публічно-правовим, а стосується захисту майнового права позивача на земельну ділянку, частина якої зареєстрована за відповідачем. Суд апеляційної інстанції зазначив, що спір виник не з владних управлінських функцій, а з цивільних правовідносин, пов’язаних із землею та правом власності. Верховний Суд підтримав позицію апеляційного суду, вказавши, що ключовим є суть права, за захистом якого звернулася особа, і в даному випадку це майнові права. Верховний Суд також врахував, що позивач вважає, що реєстрація земельної ділянки відповідачем перешкоджає їй у вирішенні питання про відведення землі у власність для обслуговування її гаража. Тому, на думку Верховного Суду, спір має розглядатися в порядку цивільного судочинства, оскільки він випливає із земельних правовідносин та права власності, а не з публічно-правових відносин.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін.
Справа №554/10213/23 від 28/08/2025
1. Предметом спору є встановлення порядку користування квартирою між співвласниками та припинення права на частку у спільній частковій власності.
2. Суд касаційної інстанції залишив в силі рішення апеляційного суду, який змінив рішення суду першої інстанції щодо порядку користування квартирою, враховуючи інтереси дитини. Апеляційний суд обґрунтовано виходив з того, що кімната площею 12,5 кв.м є дитячою, облаштована для дитини, і її переміщення в меншу кімнату без ремонту та меблів не відповідатиме найкращим інтересам дитини, як це передбачено Конвенцією про права дитини. Верховний Суд підкреслив, що встановлення порядку користування майном не змінює розмір часток у праві власності, і що незначні відхилення від ідеальних часток допустимі, якщо це необхідно для забезпечення інтересів дитини. Суд також зазначив, що обставини набуття квартири у власність не мають значення для вирішення спору про порядок користування нею. Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів, а зводяться до незгоди з ними та необхідності переоцінки обставин, що виходить за межі повноважень Верховного Суду.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №203/2761/21 від 20/08/2025
1. Предметом спору є відшкодування моральної та майнової шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування та прокуратури.
2. Суд касаційної інстанції, розглядаючи касаційні скарги, зазначив, що моральна шкода підлягає відшкодуванню за незаконне засудження, незаконне повідомлення про підозру, незаконне взяття під варту, незаконний обшук, незаконний арешт майна та інші процесуальні дії, що обмежують права громадян. Суд вказав, що розмір відшкодування моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи, але не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом. Суд зазначив, що апеляційний суд не перевірив усіх доводів позивача щодо обґрунтування розміру моральної шкоди та не надав належної оцінки доводам позивача про те, що на його майно було накладено арешт, який дотепер не скасовано. Також, апеляційний суд помилково застосував положення закону про Державний бюджет на 2021 рік замість 2023 року при визначенні розміру мінімальної заробітної плати. Щодо майнової шкоди, суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що позивач втратив можливість отримувати дохід від нотаріальної діяльності через незаконне кримінальне переслідування та утримання під вартою.
3. Суд касаційної інстанції частково задовольнив касаційні скарги, скасував постанову апеляційного суду в частині відшкодування моральної шкоди та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, а в частині відшкодування майнової шкоди залишив рішення судів попередніх інстанцій без змін.
Справа №242/812/23 від 28/08/2025
1. Предметом спору є поділ спільного майна подружжя, а саме автомобілів та компенсації за їх продаж.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, виходячи з наступного: майно, набуте в шлюбі, є спільною сумісною власністю, і при його поділі частки подружжя є рівними, якщо інше не передбачено домовленістю; відчуження майна одним із подружжя під час шлюбу не є підставою для компенсації, якщо не доведено, що це відбулося не в інтересах сім’ї або проти волі іншого з подружжя; вартість майна визначається на час розгляду справи, і суди обґрунтовано взяли до уваги звіти про оцінку майна, надані однією зі сторін, оскільки інша сторона не надала доказів іншої вартості; розподіл судових витрат здійснено з урахуванням принципу співмірності та розумності, враховуючи обсяг наданої правничої допомоги та складність справи. Суд також зазначив, що не має повноважень переоцінювати докази, які вже були оцінені судами попередніх інстанцій.
3. Верховний Суд ухвалив залишити касаційні скарги без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.
Справа №759/22741/23 від 27/08/2025
1. Предметом спору є визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що суди попередніх інстанцій не повно дослідили обставини справи та не врахували, що під час дії карантину, встановленого з метою запобігання поширенню COVID-19, були обмеження у роботі нотаріальних контор, що могло створити об’єктивні перешкоди для позивача у своєчасному поданні заяви про прийняття спадщини. Суди не врахували пояснення позивача щодо його побоювань за своє здоров’я у зв’язку з карантинними обмеженнями та похилим віком, а також те, що він є єдиним спадкоємцем за заповітом. Суд касаційної інстанції послався на практику ЄСПЛ щодо уникнення надмірного формалізму при застосуванні процесуальних норм, а також на власні попередні рішення щодо поважності причин пропуску строку для прийняття спадщини під час карантину. Суд також зазначив, що суди мали врахувати, що карантинні обмеження продовжували строки для прийняття спадщини. Враховуючи зазначене, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що суди попередніх інстанцій не забезпечили повного та всебічного розгляду справи, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
3. Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій і направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №766/11450/23 від 28/08/2025
1. Предметом спору є оскарження наказу про звільнення працівника у зв’язку зі скороченням штату, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення апеляційного суду, зазначивши, що звільнення позивача відбулося з дотриманням норм трудового законодавства, оскільки на підприємстві дійсно відбулося скорочення штату, позивача було завчасно попереджено про звільнення, їй були запропоновані всі наявні вакантні посади, які вона могла обіймати з урахуванням її кваліфікації та досвіду, а її продуктивність праці була нижчою, ніж в інших працівників. Суд також врахував, що нові посади, на які претендувала позивачка, були введені після її звільнення, тому не могли бути їй запропоновані. Доводи позивача про переважне право на залишення на роботі через тривалий стаж та близькість до пенсійного віку не були прийняті до уваги, оскільки її продуктивність праці була нижчою, ніж в інших працівників. Суд касаційної інстанції підкреслив, що не переоцінює докази, а лише перевіряє правильність застосування норм права судами попередніх інстанцій.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін.
Справа №335/31/24 від 20/08/2025
1. Предметом спору є стягнення з роботодавця заборгованості з заробітної плати, компенсації за затримку виплат, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, компенсації за невикористану відпустку, вихідної допомоги, індексації та відшкодування моральної шкоди.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права, зокрема статтю 117 КЗпП України в редакції, чинній після 19 липня 2022 року, замість редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, а також не врахували висновки Верховного Суду щодо розподілу тягаря доказування у трудових спорах, поклавши на працівника обов’язок довести факт невикористання відпустки. Крім того, суди не врахували, що порушення трудових прав працівника може бути підставою для відшкодування моральної шкоди, і не дослідили обставини, що свідчать про моральні страждання позивача. Суд також зазначив, що компенсація моральної шкоди не поглинається фактом відновлення становища, яке існувало до порушення трудових правовідносин. **:** Суд вказав, що суди попередніх інстанцій не врахували правові висновки, викладені в постановах Верховного Суду, щодо застосування статей 116, 117 та 237-1 КЗпП України, а також щодо розподілу тягаря доказування у трудових спорах.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій в частині вирішення вимог щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, компенсації за невикористані дні щорічної відпустки, відшкодування моральної шкоди та розподілу судових витрат, і направив справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №199/3293/20 від 26/08/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, скасування записів про право власності та поновлення права власності.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін ухвалу апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження, оскільки апеляційна скарга була подана після спливу одного року з дня ухвалення рішення судом першої інстанції, що є підставою для відмови у відкритті провадження згідно з ЦПК України. Суд зазначив, що заявниця була належним чином повідомлена про розгляд справи, а доказів існування обставин непереборної сили, які б унеможливили своєчасне звернення до суду, надано не було. Суд також послався на практику ЄСПЛ, згідно з якою сторона, задіяна в судовому розгляді, зобов’язана з розумним інтервалом часу цікавитися провадженням у її справі. Крім того, Верховний Суд підкреслив, що ігнорування позивачем протягом тривалого періоду часу провадження, відкритого за його позовною заявою, свідчить про недобросовісну поведінку та порушення основоположних засад цивільного процесу.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №520/7884/19 від 21/08/2025
1. Предметом спору є стягнення боргу зі спадкоємців померлого чоловіка позивачки за договором позики, укладеним позивачкою за час шлюбу.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду, який скасував рішення суду першої інстанції та відмовив у задоволенні позову. Апеляційний суд обґрунтовано зазначив, що позивачка не надала належних доказів того, що кошти за договором позики були витрачені в інтересах сім’ї, що є необхідною умовою для покладення відповідальності за цим договором на спадкоємців померлого чоловіка. Суд також врахував, що спадкоємці не брали участі у справі, де було визнано факт повернення позики, тому це рішення не має преюдиційного значення для даної справи. Крім того, апеляційний суд звернув увагу на відсутність в матеріалах справи доказів обсягу та вартості спадкового майна, що є важливим при вирішенні спорів про стягнення заборгованості зі спадкоємців. Суд касаційної інстанції підкреслив, що тягар доведення обставин, на які посилається позивач, лежить саме на ньому, і в даному випадку позивачка не змогла довести, що борг за договором позики є спільним боргом подружжя.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №522/22628/23 від 27/08/2025
1. Предметом спору є зміна способу стягнення аліментів з частки від доходу на тверду грошову суму та визначення розміру цієї суми.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій, оскільки вони не врахували, що мати дитини та батько, який є громадянином Молдови, проживають на території Греції, де мати звернулася до грецького суду з вимогою про визначення місця проживання дитини з нею та стягнення аліментів, що може підпадати під дію Конвенції про міжнародне стягнення аліментів. Суди не дослідили питання юрисдикції спору, враховуючи, що обидва батьки та дитина проживають у Греції, і грецький суд вже розглядає справу про аліменти. Також, суди не врахували, що батько дитини є громадянином Молдови.
3. Верховний Суд скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій і направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції для з’ясування питання юрисдикції спору.
Справа №369/3812/22 від 20/08/2025
1. Предметом спору є усунення перешкод власнику в користуванні та володінні житловим будинком шляхом виселення відповідачів.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд не врахував баланс інтересів сторін, не звернув уваги на те, що відповідачі вселилися до спірного житлового будинку за згодою попереднього власника, не послався на докази, які свідчать про перешкоди позивачу у користуванні майном, та не вмотивував рішення щодо пропорційності втручання у право на житло. Також, апеляційний суд не врахував, що позови про виселення та про визнання особи такою, що втратила право користування житлом, є видами негаторного позову, метою яких є усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпоряджання своїм майном, та під час вирішення таких позовів належить враховувати баланс інтересів сторін спору, керуючись загальними засадами цивільного законодавства, зокрема, такими як справедливість, добросовісність і розумність, та умовами, за яких втручання у право особи на повагу до приватного життя та права на житло, передбачене законом, переслідує легітимну мету та є необхідним у демократичному суспільстві. Суд касаційної інстанції наголосив на важливості врахування всіх обставин справи та дотримання вимог процесуального права при вирішенні питання про виселення.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та передав справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №523/8889/19 від 28/08/2025
1. Предметом спору є звернення стягнення на предмет іпотеки – двокімнатну квартиру, що належить відповідачу, з метою задоволення вимог позивача за кредитним договором.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновком апеляційного суду про те, що позивач пропустив позовну давність для звернення до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки. Верховний Суд підкреслив, що вчинення нотаріусом виконавчого напису не перериває і не зупиняє перебіг позовної давності, а визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не впливає на її перебіг. Суд зазначив, що особа, яка обрала позасудовий спосіб захисту своїх прав, має усвідомлювати ризики, пов’язані з пропуском позовної давності. Також, Верховний Суд вказав на те, що існують висновки Об’єднаної палати Касаційного цивільного суду від 13 березня 2023 року у справі № 554/9126/20, які є сталими та послідовно застосовуються Верховним Судом, і той факт, що на момент прийняття рішення місцевим судом їх не існувало, не свідчить про помилковість їх застосування апеляційним судом.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №910/17873/20 від 28/08/2025
1. Предмет спору – покладення субсидіарної відповідальності на кінцевих бенефіціарних власників ТОВ “Дніпрометалсервісгруп” у зв’язку з доведенням товариства до банкрутства.
2. Верховний Суд погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які встановили, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2, як кінцеві бенефіціарні власники групи “Мадеста”, довели ТОВ “Дніпрометалсервісгруп” до банкрутства через низку дій та бездіяльності. Суди встановили, що відповідачі свідомо переклали боргове навантаження на ТОВ “Дніпрометалсервісгруп”, яке не вело реальної господарської діяльності, отримували кредитні кошти від АТ “Дельта Банк” для фінансування інших компаній групи, не забезпечили укладення правочинів для забезпечення виконання зобов’язань ТОВ “Дніпрометалсервісгруп”, не перевели майно з окупованого Криму, вивели заставне майно за кордон, і організували штучну ліквідацію ТОВ “Дніпрометалсервісгруп”. Суд зазначив, що розмір субсидіарної відповідальності визначається як різниця між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою, і в даному випадку майна боржника було недостатньо для задоволення вимог кредиторів. Суд також врахував, що ліквідатор вчинив усі необхідні дії для виявлення та реалізації активів боржника.
3. Суд вирішив касаційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №910/18376/20 від 28/08/2025
1. Предметом спору є оскарження ухвали суду першої інстанції та постанови апеляційного суду про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ “Апогей” за ініціативою ПрАТ “F&C REALTY” на підставі договору безпроцентної поворотної позики.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення судів попередніх інстанцій, зазначивши, що для відкриття провадження у справі про банкрутство необхідна наявність грошового зобов’язання боржника перед кредитором, строк виконання якого настав, відсутність спору про право щодо заявлених вимог, а також незадоволення вимог кредитора до підготовчого засідання суду. Суд вказав, що боржник не надав доказів відсутності у нього можливості виконати майнові зобов’язання, строк яких настав. Також суд відхилив доводи скаржника про наявність спору про право, оскільки заперечення боржника не були підкріплені належними доказами, а сам факт небажання сплачувати заборгованість не формує спір про право. Суд також врахував, що заява ініціюючого кредитора була підписана уповноваженою особою, а факт отримання вимоги про повернення боргу директором ТОВ “Апогей” підтверджується матеріалами справи. Суд погодився з рішенням суду першої інстанції про залишення без розгляду заяви ТОВ “Хімреактив” про відкриття провадження у справі про банкрутство, оскільки вона була подана з порушенням процесуального строку.
3. Суд касаційної інстанції залишив без змін постанову апеляційного суду та ухвалу суду першої інстанції про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ “Апогей”.
Справа №916/4697/23 від 28/08/2025
1. Предмет спору – оскарження постанови апеляційного господарського суду про скасування ухвали суду першої інстанції щодо затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу банкрута.
2. Суд касаційної інстанції залишив в силі постанову апеляційного суду, вказавши на те, що ліквідатор не вчинив усіх необхідних дій для виявлення активів боржника, зокрема не отримав повний перелік банківських рахунків боржника та не звертався до суду для витребування відповідної інформації. Також, ліквідатор не надав належних доказів втрати первинної бухгалтерської документації боржником і не перевірив рух коштів по рахунках, що могло б надати інформацію про дебіторську заборгованість або виведення активів. Суд зазначив, що ліквідатор не здійснив детального аналізу фінансового стану банкрута та підстав виникнення заборгованості перед кредиторами, а також не перевірив, чи є підстави для покладення субсидіарної відповідальності на керівників або засновників боржника. Суд наголосив, що звіт ліквідатора має містити обґрунтовані висновки щодо наявності/відсутності підстав для покладення на відповідних осіб солідарної та/або субсидіарної відповідальності, підтверджені аналізом фінансового становища банкрута. Суд також врахував активну позицію кредитора (Міністерства оборони України), який подавав заперечення на звіт ліквідатора та звертався до суду з заявою про притягнення керівника боржника до солідарної відповідальності.
3. Суд касаційної інстанції постановив залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №922/2432/21 (922/2817/24) від 13/08/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним договору позики на суму 2 843 000,00 грн, укладеного між фізичними особами, через його фіктивність, з метою уникнення стягнення за виконавчим документом та перешкоджання кредитору в задоволенні своїх вимог за рахунок іпотеки.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які відмовили у задоволенні позову про визнання недійсним договору позики. Суди встановили, що на момент розгляду справи вимоги позивачки як забезпеченого кредитора були повністю задоволені в рамках справи про неплатоспроможність боржника, що свідчить про відсутність порушення її прав та інтересів. Суд зазначив, що для визнання правочину фіктивним необхідно встановити умисел обох сторін на його не виконання та приховування справжніх намірів, чого в даному випадку не було доведено. Також, суди врахували, що позивачка не довела, яким чином оспорюваний договір позики порушив її права, враховуючи повне задоволення її вимог у справі про банкрутство. Суд касаційної інстанції підкреслив, що відсутність порушення прав позивача є самостійною підставою для відмови в позові, незалежно від інших обставин справи.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №925/181/20(925/256/23) від 28/08/2025
1. Предметом спору є визнання відсутності у банкрута права на стягнення орендної плати за договором оренди рекламних конструкцій.
2. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду, який задовольнив заяву про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, оскільки апеляційний суд невірно застосував норми процесуального права щодо нововиявлених обставин. Суд касаційної інстанції зазначив, що обставини, на які посилався заявник, вже були відомі суду під час розгляду справи і не можуть вважатися нововиявленими. Зокрема, апеляційний суд не врахував, що обставини щодо придбання майна третьою особою та укладення договору про надання послуг вже були відомі суду під час попереднього розгляду справи. Крім того, суд касаційної інстанції наголосив, що посилання на висновки Верховного Суду в іншій справі не є нововиявленими обставинами. Суд також зазначив, що заявник не надав доказів, які б свідчили про фактичне використання майна саме позивачем на підставі договору оренди.
3. Суд касаційної інстанції скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі попереднє рішення, яким у задоволенні заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами було відмовлено.
Справа №910/987/23 від 20/08/2025
1. Предметом спору є правомірність переходу до судової процедури погашення боргів боржника у справі про неплатоспроможність фізичної особи.
2. Суд касаційної інстанції залишив в силі рішення судів попередніх інстанцій, якими було припинено процедуру реструктуризації боргів фізичної особи, визнано боржника банкрутом та введено процедуру погашення боргів, оскільки процедура реструктуризації тривала понад два роки, план реструктуризації не був погоджений з кредитором, але при цьому суди встановили добросовісну поведінку боржника. Суд касаційної інстанції зазначив, що суди попередніх інстанцій перевірили матеріали справи та не встановили обставин, які б вказували на наявність підстав для закриття провадження у справі. Також, суди встановили, що боржник та керуючий реструктуризацією систематично проявляли ініціативу для узгодження плану реструктуризації, в той час як кредитор ухилявся від прийняття рішення щодо плану. Суд касаційної інстанції погодився з висновком судів попередніх інстанцій про те, що несхвалення плану реструктуризації не було спричинене недобросовісною поведінкою боржника.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову Господарського суду міста Києва та постанову Північного апеляційного господарського суду без змін.
