СПРАВА ФАРМАНЯН ТА ІНШІ ПРОТИ ВІРМЕНІЇ
Нижче наведено аналіз рішення Європейського суду з прав людини у справі Фарманян та інші проти Вірменії:
1. **Суть рішення:**
Європейський суд з прав людини визнав Вірменію винною в порушенні статті 2 Європейської конвенції з прав людини у зв’язку зі смертю кількох осіб під час масових протестів, що відбулися після президентських виборів 2008 року. Суд дійшов висновку, що застосування летальної сили державою не було “абсолютно необхідним” у більшості розглянутих випадків. Він також встановив, що вірменська влада не провела ефективного розслідування смертей і не виконала свого обов’язку надати Суду всі необхідні засоби.
2. **Структура та основні положення:**
* Рішення стосується дев’яти заяв щодо смерті родичів заявників під час єреванських протестів 1-2 березня 2008 року.
* Суд дослідив події, що призвели до смертей, зокрема поліцейську операцію на площі Свободи та подальші сутички.
* Суд проаналізував застосування сили поліцією, включаючи вогнепальну зброю та спеціальні засоби, такі як сльозогінний газ.
* Він оцінив внутрішню правову базу та ефективність розслідування смертей.
* Суд розглянув докази з різних джерел, включаючи судово-медичні звіти, свідчення свідків і звіти парламентських і міжнародних органів.
* Суд визнав порушення статті 2 (право на життя) щодо застосування сили та відсутності ефективного розслідування.
* Суд також встановив порушення статті 38 у зв’язку з тим, що держава не надала Суду необхідних засобів.
3. **Основні положення та важливість:**
* Суд підкреслив, що застосування сили правоохоронними органами має бути “абсолютно необхідним” і пропорційним, навіть під час придушення заворушень.
* Рішення підкреслює важливість належного планування та контролю поліцейських операцій для мінімізації ризику для життя.
* Суд наголосив на необхідності ефективного, незалежного та неупередженого розслідування смертей, спричинених застосуванням сили державними агентами.
* Рішення підкреслює зобов’язання держави надавати Суду всі необхідні засоби для ефективного розгляду заяв.
* Суд присудив заявникам відшкодування за нематеріальну шкоду, а також витрати та видатки.
**** Це рішення стосується смертей громадян України, тому його можна використовувати в майбутньому для захисту прав українців.
СПРАВА “ДІМІТРІЄВ ТА ІНШІ ПРОТИ РОСІЇ”
Це рішення стосується кількох заяв проти Росії щодо непропорційних заходів, вжитих проти окремих демонстрантів. Заявники скаржилися на припинення їхніх демонстрацій, арешти та засудження за адміністративні правопорушення, стверджуючи, що ці заходи порушують їхню свободу вираження поглядів. Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) встановив, що ці заходи не були “необхідними в демократичному суспільстві”, і, отже, порушували статтю 10 Конвенції. Крім того, деякі заявники порушували інші питання, пов’язані з такими проблемами, як незаконне затримання та відсутність неупередженості в адміністративному провадженні, щодо яких Суд також встановив порушення на основі своєї усталеної практики. Суд вирішив, що встановлення порушення є достатньою справедливою сатисфакцією для двох заявників, а решті заявників було присуджено конкретні суми за матеріальну та моральну шкоду.
Структура рішення включає розділи про процедуру, факти та право. Розділ “Право” стосується об’єднання заяв, юрисдикції Суду та передбачуваних порушень статті 10 Конвенції. У ньому згадуються попередні провідні справи, такі як *Новікова та інші проти Росії*, на підтримку своїх висновків. Рішення також стосується інших передбачуваних порушень відповідно до усталеної практики та розглядає решту скарг. Нарешті, в ньому викладено застосування статті 41 Конвенції щодо справедливої сатисфакції. Немає жодних вказівок на зміни порівняно з попередніми версіями, оскільки рішення зосереджується на застосуванні існуючих принципів до конкретних фактів справи.
Найважливішими положеннями цього рішення є ті, що підтверджують, що непропорційні заходи проти окремих демонстрантів порушують статтю 10 Конвенції. Рішення підкреслює важливість свободи вираження поглядів і мирних зібрань, навіть для одиночних демонстрацій. Крім того, висновки про порушення, пов’язані з незаконним затриманням, відсутністю неупередженості в адміністративному провадженні та затримкою перегляду обвинувальних вироків, підкреслюють важливі процесуальні гарантії, які мають бути дотримані. Рішення також роз’яснює підхід Суду до справедливої сатисфакції, надаючи конкретні вказівки щодо того, коли встановлення порушення є достатнім, а коли виправдана грошова компенсація. **** Це рішення може бути важливим для українців, оскільки воно підкреслює важливість свободи вираження поглядів і мирних зібрань, навіть для одиночних демонстрацій.
СПРАВА “ДОБРУСІН ТА ІНШІ ПРОТИ РОСІЇ”
Ось аналіз рішення Європейського суду з прав людини у справі *Добрусін та інші проти Росії*:
1. **Суть рішення:**
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) постановив, що Росія порушила статтю 11 (свобода зібрань) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у справах кількох заявників, які були покарані за участь у публічних зібраннях, часто пов’язаних із протестами на підтримку Олексія Навального, під час обмежень, пов’язаних з COVID-19. Суд встановив, що заходи, вжиті проти заявників, такі як арешти та адміністративні засудження, були непропорційними та не “необхідними в демократичному суспільстві”. Крім того, Суд виявив порушення, пов’язані з незаконним затриманням і відсутністю неупередженості в адміністративному провадженні, присудивши суми відшкодування матеріальної та моральної шкоди заявникам. Суд наголосив, що він має юрисдикцію, оскільки події відбулися до того, як Росія перестала бути стороною Конвенції 16 вересня 2022 року.
2. **Структура та основні положення:**
* **Процедура:** Рішення стосується кількох заяв, поданих проти Росії, які потім були об’єднані через їхню подібну тематику.
* **Факти:** Заявники скаржилися на непропорційні заходи, вжиті проти них за участь у публічних зібраннях під час обмежень, пов’язаних з COVID-19, та подали інші скарги відповідно до Конвенції.
* **Право:**
* **Об’єднання заяв:** Суд вирішив розглядати заяви спільно.
* **Юрисдикція:** Суд підтвердив свою юрисдикцію щодо справ, оскільки події відбулися до виходу Росії з Конвенції.
* **Заявлене порушення статті 11:** Суд послався на свою усталену практику щодо свободи зібрань і пропорційності втручання, встановивши, що обмеження, накладені на заявників, не були необхідними в демократичному суспільстві, таким чином порушуючи статтю 11.
* **Інші заявлені порушення:** Суд встановив додаткові порушення, пов’язані з незаконним позбавленням волі та відсутністю сторони обвинувачення в адміністративному провадженні, посилаючись на попередню практику.
* **Решта скарг:** Суд не вважав за необхідне розглядати додаткові скарги за статтею 6, враховуючи встановлені порушення за статтею 11 та іншу усталену практику.
* **Застосування статті 41:** Суд присудив кожному заявнику конкретні суми відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
3. **Основні положення для використання:**
* **Порушення свободи зібрань:** Рішення підкреслює важливість свободи зібрань, навіть під час кризи (наприклад, пандемії), і наголошує, що обмеження повинні бути пропорційними та необхідними в демократичному суспільстві.
* **Незаконне затримання:** Рішення підкреслює, що затримання осіб виключно з метою складання протоколів про адміністративне правопорушення є порушенням їхніх прав.
* **Неупередженість суду:** Рішення підкреслює необхідність неупередженого суду, зазначаючи, що відсутність сторони обвинувачення в адміністративному провадженні може поставити під сумнів справедливість.
* **Юрисдикція щодо минулих подій:** Суд чітко заявляє про свою юрисдикцію щодо подій, які відбулися до виходу Росії з Конвенції, що є вирішальним для поточних і майбутніх справ, пов’язаних з цим періодом.
**** Це рішення може бути актуальним для українців та України, особливо враховуючи контекст обмежень на публічні зібрання та потенційні порушення прав людини на окупованих територіях або у справах, що стосуються громадян України, які постраждали від дій Росії до 16 вересня 2022 року.
СПРАВА “ДИМОВ ТА ІНШІ ПРОТИ РОСІЇ”
Це рішення стосується численних заяв проти Росії щодо втручання у право на повагу до сімейного життя, що випливає зі спорів щодо опіки над дітьми. Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) встановив, що російська влада не вжила належних заходів для надання допомоги заявникам у возз’єднанні з їхніми дітьми або для справедливого збалансування інтересів усіх залучених сторін, що призвело до порушень статті 8 Європейської конвенції з прав людини. Суд наголосив, що національні органи влади не діяли без зволікань, щоб забезпечити врахування найкращих інтересів дітей, і що процес прийняття рішень не забезпечував достатнього захисту інтересів заявників. Хоча деякі заявники порушили додаткові скарги за статтями 13 і 14, Суд не вважав за необхідне розглядати скаргу за статтею 13 окремо і відхилив скаргу за статтею 14. Суд присудив грошову компенсацію більшості заявників за моральну шкоду, за винятком дітей-заявників у двох справах, для яких встановлення порушення було визнано достатнім справедливим відшкодуванням.
Структура рішення включає процедурний огляд, виклад фактів, юридичний аналіз і висновки Суду. Рішення починається з викладу походження справи та поданих заяв. Потім представлено фактичну основу кожної справи, зосереджуючись на спорах щодо опіки над дітьми та передбачуваних втручаннях у сімейне життя. Юридичний аналіз стосується об’єднання заяв, юрисдикції Суду та передбачуваних порушень статей 8, 13 і 14 Конвенції. Суд посилається на свою попередню судову практику для оцінки скарг і визначення того, чи виконали національні органи влади свої зобов’язання за статтею 8. Нарешті, рішення завершується рішенням Суду, включаючи встановлення порушень, присудження справедливої сатисфакції та відхилення інших вимог.
Найважливішим положенням цього рішення є підтвердження зобов’язання держави вживати оперативних і ефективних заходів для захисту сімейного життя у спорах щодо опіки над дітьми. Суд наголошує на необхідності для національних органів влади діяти без зволікань, збалансовувати інтереси всіх сторін і забезпечувати прийняття рішень у найкращих інтересах дитини. Це рішення підкреслює важливість справедливих і ретельних процесів прийняття рішень, які забезпечують адекватний захист прав батьків і дітей, залучених до спорів щодо опіки над дітьми. Рішення також роз’яснює підхід Суду до справедливої сатисфакції, присуджуючи грошову компенсацію за моральну шкоду більшості заявників, вважаючи встановлення порушення достатнім для дітей-заявників. **** Це рішення може мати наслідки для українців, оскільки воно стосується справ проти Росії, пов’язаних зі спорами щодо опіки над дітьми та правом на сімейне життя, які є актуальними в контексті триваючих міжнародних викрадень дітей та боротьби за опіку над українськими дітьми.
СПРАВА «КЛИМЕНКО ТА ІНШІ ПРОТИ РОСІЇ»
Нижче наведено аналіз рішення у справі «Клименко та інші проти Росії»:
1. **Суть рішення:**
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) визнав Росію винною в порушенні статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у низці справ, що стосуються спорів щодо піклування про дітей. Заявники скаржилися на визначення та виконання судових рішень про місце проживання дитини, права на контакти та міжнародне викрадення дітей. Суд дійшов висновку, що російська влада не вжила своєчасних і адекватних заходів для возз’єднання заявників з їхніми дітьми або для справедливого збалансування інтересів усіх залучених сторін, включаючи найкращі інтереси дітей. Суд також розглянув питання, пов’язані з юрисдикцією, зокрема щодо рішень, винесених у Криму, і підтвердив свою компетенцію розглядати справи, які відбулися до того, як Росія перестала бути стороною Конвенції 16 вересня 2022 року. В одній зі справ Суд також встановив порушення, пов’язане з дискримінацією за ознакою статі, підкреслюючи гендерні стереотипи та практики патрілінійності.
2. **Структура та основні положення:**
* **Об’єднання заяв:** Суд вирішив розглядати заяви спільно через їхню подібну тематику.
* **Юрисдикція:** Суд заявив про свою юрисдикцію щодо справ, у яких внутрішні рішення були ухвалені в Криму, посилаючись на здійснення Росією юрисдикції там з 18 березня 2014 року. Він також підтвердив свою юрисдикцію щодо подій, які відбулися до виходу Росії з Конвенції.
* **Порушення статті 8:** Суд встановив, що російська влада не вжила необхідних заходів для допомоги заявникам у возз’єднанні з їхніми дітьми, захисту їхніх інтересів та врахування найкращих інтересів дітей, тим самим порушивши статтю 8.
* **Інші порушення:** В одній конкретній справі (заява № 23855/22) Суд встановив додаткове порушення відповідно до своєї усталеної практики, пов’язане з дискримінацією.
* **Залишок скарги:** Суд не вважав за необхідне окремо розглядати решту скарги у заяві № 23752/22, враховуючи його висновки щодо статті 8.
* **Застосування статті 41:** Суд присудив грошову компенсацію заявникам, враховуючи свою практику та подані документи. Він вирішив, що встановлення порушення є достатньою справедливою сатисфакцією за нематеріальну шкоду, заподіяну дітям-заявникам у певних справах.
3. **Основні положення для використання:**
* **Юрисдикція над Кримом:** Рішення підтверджує юрисдикцію ЄСПЛ щодо справ, що походять з Криму, починаючи з березня 2014 року, що є важливим для потенційних майбутніх справ, пов’язаних з порушеннями прав людини в регіоні.
* **Зобов’язання у спорах щодо піклування про дітей:** Рішення підкреслює позитивні зобов’язання національних органів влади діяти оперативно та ефективно у спорах щодо піклування про дітей, забезпечуючи найкращі інтереси дитини та справедливе збалансування прав сторін.
* **Міжнародне викрадення дітей:** Рішення підкреслює важливість дотримання Гаазької конвенції про цивільні аспекти міжнародного викрадення дітей та забезпечення належного тлумачення та застосування її національними судами.
* **Дискримінація:** Рішення стосується дискримінації на основі гендерних стереотипів і практик патрілінійності, особливо в контексті Північного Кавказу, що є важливим для розуміння підходу Суду до таких питань.
* **Справедлива сатисфакція:** Рішення роз’яснює, що встановлення порушення може вважатися достатньою справедливою сатисфакцією за нематеріальну шкоду, заподіяну дітям у певних справах.
Це рішення підкреслює важливість захисту сімейного життя та прав дітей у спорах, особливо в контексті міжнародного викрадення та регіональних гендерних стереотипів.
СПРАВА КОБЛІКОВОЇ ТА ІНШИХ ПРОТИ РОСІЇ
Нижче наведено аналіз рішення Європейського суду з прав людини у справі “Коблікова та інші проти Росії”:
1. **Суть рішення:**
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) постановив, що Росія порушила статтю 11 (свобода зібрань) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у справі кількох заявників, які були непропорційно покарані за участь у публічних зібраннях у Санкт-Петербурзі. Ці зібрання включали мітинги на підтримку Олексія Навального та антивоєнні протести, які зустрічали арештами та адміністративними засудженнями під приводом обмежень, пов’язаних з COVID-19, або інших адміністративних правопорушень. Суд встановив, що ці втручання у свободу зібрань заявників не були “необхідними в демократичному суспільстві”. Крім того, Суд виявив порушення, пов’язані з незаконним затриманням, відсутністю неупередженості в адміністративних провадженнях та відсутністю призупиняючої дії оскаржень рішень про адміністративне затримання. Суд зобов’язав Росію виплатити заявникам компенсацію за матеріальну та моральну шкоду.
2. **Структура та основні положення:**
* **Об’єднання заяв:** Суд вирішив розглядати заяви спільно через їхню подібну тематику.
* **Юрисдикція:** Суд підтвердив свою юрисдикцію, оскільки події відбулися до того, як Росія перестала бути стороною Конвенції 16 вересня 2022 року.
* **Порушення статті 11:** Суд встановив, що заходи, вжиті проти заявників за участь у публічних зібраннях, були непропорційними та порушили їхнє право на свободу зібрань.
* **Інші порушення:** Суд також виявив порушення за іншими статтями Конвенції та її протоколами, на основі усталеної практики, включаючи незаконне позбавлення волі, відсутність неупередженості в адміністративних провадженнях та питання, пов’язані з адміністративними засудженнями за дискредитацію російської армії.
* **Решта скарг:** Суд вирішив, що немає потреби окремо розглядати додаткові скарги за статтею 6 (право на справедливий суд) Конвенції.
* **Застосування статті 41:** Суд зобов’язав Росію виплатити кожному заявнику конкретні суми як компенсацію за збитки та витрати, як зазначено в доданій таблиці.
3. **Основні положення для використання:**
* **Свобода зібрань:** Рішення підкреслює важливість свободи зібрань, зазначаючи, що обмеження повинні бути “необхідними в демократичному суспільстві”, особливо в контексті публічних протестів і мітингів.
* **Незаконне затримання:** Рішення висвітлює випадки незаконного затримання, пов’язані з арештами та затриманнями під час публічних зібрань, особливо щодо процедур складання протоколів про адміністративні правопорушення.
* **Неупередженість судів:** Рішення підкреслює необхідність неупередженості в провадженнях щодо адміністративних правопорушень, особливо щодо відсутності сторони обвинувачення.
* **Призупиняюча дія оскаржень:** Рішення стосується питання відсутності призупиняючої дії оскаржень рішень про адміністративне затримання, зазначаючи, що негайне виконання таких рішень без можливості оскарження є порушенням.
* **Компенсація:** Рішення створює прецедент для компенсації жертвам порушень, пов’язаних зі свободою зібрань, незаконним затриманням та несправедливими адміністративними провадженнями в Росії, надаючи конкретні суми для кожного заявника.
Це рішення особливо важливе для розуміння обмежень на свободу зібрань та стандартів справедливого адміністративного провадження в Росії, особливо в період, що передував її виходу з Європейської конвенції з прав людини. Воно також підкреслює постійну увагу Суду до практики Росії у сфері прав людини протягом цього періоду.
СПРАВА КРИЛОВА ТА ІНШИХ ПРОТИ РОСІЇ
Це рішення стосується численних заяв проти Росії, пов’язаних із непропорційними заходами, вжитими проти осіб, які організовували або брали участь у публічних зібраннях, зокрема у зв’язку з обмеженнями COVID-19 та антивоєнними мітингами. Заявники скаржилися на їхній арешт і засудження за адміністративні правопорушення, стверджуючи, що ці заходи порушують їхнє право на свободу зібрань відповідно до статті 11 Конвенції. Суд встановив, що втручання у свободу зібрань заявників не було “необхідним у демократичному суспільстві”, що є порушенням статті 11. Крім того, Суд виявив порушення, пов’язані з незаконним затриманням, відсутністю неупередженості в адміністративних провадженнях та обмеженнями свободи вираження поглядів, присудивши суми для відшкодування матеріальної та моральної шкоди кожному заявнику. Суд вирішив об’єднати заяви та оголосив їх прийнятними, оскільки факти відбулися до того, як Росія перестала бути стороною Конвенції.
Рішення структуровано таким чином, щоб розглянути спільні питання в заявах, зосереджуючись на порушеннях статті 11 та інших пов’язаних із цим скаргах відповідно до Конвенції. Воно починається з викладення процедури, фактів та скарг заявників. Потім Суд розглядає питання об’єднання заяв і підтверджує свою юрисдикцію. Основна частина рішення розглядає ймовірне порушення статті 11, посилаючись на усталену практику та попередні подібні справи. Він також розглядає інші ймовірні порушення відповідно до усталеної практики, такі як незаконне позбавлення волі та відсутність неупередженості в провадженнях. Нарешті, він розглядає застосування статті 41, присуджуючи компенсацію заявникам. Така структура дозволяє Суду ефективно розглядати численні подібні справи, забезпечуючи послідовність у своїх висновках і присудженнях.
Найважливішими положеннями цього рішення є ті, що підтверджують порушення статті 11 щодо свободи зібрань, та визнання інших порушень, пов’язаних із затриманням і правом на справедливий судовий розгляд. Рішення підсилює принцип, згідно з яким заходи, що обмежують свободу зібрань, повинні бути необхідними в демократичному суспільстві, і підкреслює важливість неупередженості в адміністративних провадженнях. Присудження компенсації за матеріальну та моральну шкоду також забезпечує відчутний засіб правового захисту для заявників. **** Це рішення може бути особливо актуальним для українців, оскільки воно стосується придушення антивоєнних протестів і порушення основних прав у контексті публічних зібрань, що може мати наслідки для подібних справ, пов’язаних зі свободою вираження поглядів і зібрань.
СПРАВА ЛЕКІАШВІЛІ ТА ІНШІ ПРОТИ РОСІЇ
Ось розбір рішення у справі “Лекіашвілі та інші проти Росії”:
1. **Суть рішення:**
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) визнав Росію винною у порушенні статті 11 Конвенції про права людини, яка стосується свободи зібрань, за непропорційні заходи, вжиті проти організаторів та учасників публічних зібрань. Ці заходи включали арешти та засудження за адміністративні правопорушення, пов’язані з порушеннями обмежень COVID-19. Суд також встановив порушення, пов’язані з незаконним затриманням, відсутністю неупередженості в адміністративних провадженнях та обмеженнями приватного життя через використання технології розпізнавання облич. Справи стосуються мітингів на підтримку Олексія Навального та антивоєнних протестів в Україні. Суд зобов’язав Росію виплатити заявникам компенсацію за матеріальну та моральну шкоду.
2. **Структура та основні положення:**
* **Процедура:** Рішення стосується кількох заяв, поданих проти Росії.
* **Факти:** Заявники скаржилися на непропорційні заходи, вжиті проти них під час публічних зібрань, особливо щодо обмежень COVID-19.
* **Об’єднання заяв:** Суд вирішив розглядати заяви спільно через їхню схожу тематику.
* **Юрисдикція:** Суд заявив про юрисдикцію, оскільки події відбулися до того, як Росія перестала бути стороною Конвенції 16 вересня 2022 року.
* **Порушення статті 11:** Суд встановив, що заходи, вжиті проти заявників, не були “необхідними в демократичному суспільстві”, таким чином порушуючи їхню свободу зібрань.
* **Інші порушення:** Суд встановив додаткові порушення на основі усталеної судової практики, включаючи незаконне затримання, відсутність неупередженості в провадженнях та використання технології розпізнавання облич.
* **Інші скарги:** Суд вирішив не розглядати додаткові скарги окремо, враховуючи висновки щодо статті 11 та інших порушень.
* **Застосування статті 41:** Суд присудив заявникам грошову компенсацію.
3. **Основні положення для використання:**
* **Порушення свободи зібрань (стаття 11):** Суд підтвердив, що заходи, які обмежують свободу зібрань, повинні бути пропорційними та необхідними в демократичному суспільстві.
* **Незаконне затримання (стаття 5):** Рішення висвітлює випадки, коли затримання протестувальників було визнано незаконним, особливо щодо періоду після складання протоколу про правопорушення.
* **Відсутність неупередженості (стаття 6):** Суд підкреслив важливість неупередженого суду, відзначивши відсутність сторони обвинувачення в провадженнях про адміністративні правопорушення як порушення.
* **Конфіденційність даних (стаття 8):** Рішення стосується зловживання технологією розпізнавання облич для ідентифікації та переслідування учасників публічних зібрань, що порушує їхнє право на приватне життя.
* **Компенсація (стаття 41):** Суд присудив кожному заявнику конкретні суми, що покривають як матеріальну, так і моральну шкоду, створюючи прецедент для аналогічних справ.
Це рішення особливо важливе для розуміння обмежень державної влади в обмеженні публічних зібрань та захисту основних прав, особливо в контексті політичних протестів та свободи вираження поглядів.
СПРАВА МАЗУРІН ТА ГРЕБЕННІКОВ ПРОТИ РОСІЇ
Це рішення Європейського суду з прав людини стосується двох заяв проти Росії щодо неналежних умов тримання під вартою під час перевезення. Заявники, Мазурін і Гребенніков, поскаржилися на умови, з якими вони зіткнулися під час перевезення, посилаючись на порушення статті 3 Конвенції, яка забороняє нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження. Суд вирішив розглянути заяви спільно та підтвердив свою юрисдикцію, оскільки події відбулися до того, як Росія перестала бути стороною Конвенції 16 вересня 2022 року. Суд встановив, що умови тримання під вартою під час перевезення дійсно були неналежними, що становить порушення статті 3. Крім того, в одній із заяв Суд встановив порушення щодо відсутності ефективного засобу правового захисту у зв’язку зі скаргами на неналежні умови перевезення. У результаті Суд присудив кожному заявнику по 1000 євро відшкодування матеріальної та моральної шкоди, а також витрат і видатків.
Структура рішення включає розділи про процедуру, факти, об’єднання заяв, юрисдикцію, стверджуване порушення статті 3, інші стверджувані порушення згідно з усталеною судовою практикою та застосування статті 41 (справедлива сатисфакція). Рішення консолідує дві заяви через їхню подібну тематику. Воно підтверджує юрисдикцію Суду щодо справ, що сталися до виходу Росії з Конвенції. Основним положенням є встановлення порушення статті 3 через неналежні умови тримання під вартою під час перевезення, з посиланням на попередню судову практику, яка встановлює стандарт принаймні 0,5 квадратних метра площі на особу. Рішення також стосується відсутності ефективних засобів правового захисту для таких скарг, що є повторюваною проблемою у справах проти Росії.
Найважливішим положенням цього рішення є підтвердження стандарту належних умов тримання під вартою під час перевезення, зокрема мінімальної вимоги щодо площі 0,5 квадратних метра на особу. Цей стандарт слугує орієнтиром для оцінки того, чи є умови нелюдськими або такими, що принижують гідність. Крім того, встановлення порушення через відсутність ефективного засобу правового захисту підкреслює системну проблему в російській правовій системі щодо відшкодування шкоди, пов’язаної з умовами тримання під вартою. Цей аспект рішення може бути вирішальним для майбутніх справ і для організацій, які здійснюють моніторинг прав людини в місцях позбавлення волі.
СПРАВА «ПЕТРОСЯН ТА ІНШІ ПРОТИ РОСІЇ»
Це рішення стосується серії заяв проти Росії, пов’язаних із придушенням поодиноких пікетів, зокрема тих, що проводилися поблизу Кремля. Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) встановив, що Росія порушила статтю 10 Конвенції, яка гарантує свободу вираження поглядів, через непропорційні заходи, вжиті проти учасників поодиноких пікетів. Заявників було покарано за порушення заборон на проведення публічних заходів поблизу резиденції Президента. ЄСПЛ послався на свою попередню практику, зазначивши, що аналогічні питання вже розглядалися і були встановлені порушення. Суд також розглянув інші скарги, подані деякими заявниками, встановивши додаткові порушення, пов’язані з незаконним затриманням, відсутністю неупередженості в провадженнях та відсутністю зупиняючої дії апеляцій на адміністративне затримання. Зрештою, Суд присудив заявникам суми від 3000 до 4800 євро відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
Рішення структуроване наступним чином: воно починається з процедури, в якій викладено походження справи та повідомлення про неї Уряду Росії. Далі представлено факти, включаючи список заявників та деталі їхніх заяв. Правовий аналіз включає об’єднання заяв, юрисдикцію, передбачуване порушення статті 10, інші передбачувані порушення згідно з усталеною практикою, решту скарг та застосування статті 41 щодо справедливої сатисфакції. У рішенні посилаються на попередню практику, таку як *«Немитов та інші проти Росії»*, *«Новікова та інші проти Росії»* та *«Лашманкін та інші проти Росії»*, щоб підтвердити свої висновки. Воно також цитує справи, такі як *«Буткевич проти Росії»*, *«Цвєткова та інші проти Росії»*, *«Корнєєва проти Росії»*, *«Карелін проти Росії»* та *«Мартинюк проти Росії»* для встановлення додаткових порушень.
Найважливішим положенням цього рішення є підтвердження того, що заходи проти учасників поодиноких пікетів у Росії, особливо поблизу Кремля, були непропорційними та порушували статтю 10 Конвенції. Це має наслідки для того, як в Росії ставляться до свободи вираження поглядів, особливо щодо протестів і публічних зібрань. У рішенні також наголошується на системних проблемах у російській правовій системі, таких як практика незаконного затримання, відсутність неупередженості в провадженнях у справах про адміністративні правопорушення та відсутність зупиняючої дії для апеляцій на адміністративне затримання, що все це становить порушення Конвенції.
СПРАВА «ПОПОВА ТА ІНШІ ПРОТИ РОСІЇ»
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) виніс рішення у справі «Попова та інші проти Росії», що стосується непропорційних заходів, вжитих проти організаторів та учасників публічних зібрань у Росії, зокрема у зв’язку з порушеннями обмежень, пов’язаних з COVID-19. Заявники скаржилися на арешти та засудження за адміністративні правопорушення, пов’язані з їхньою участю у публічних заходах. Суд розглянув 21 аналогічну заяву спільно, встановивши порушення статті 11 (свобода зібрань) Європейської конвенції з прав людини. Крім того, Суд виявив порушення, пов’язані з незаконним затриманням та відсутністю неупередженості в адміністративних провадженнях, посилаючись на свою усталену практику. Суд постановив, що втручання у свободу зібрань заявників не було «необхідним у демократичному суспільстві». Суд присудив заявникам суми від 3500 до 5000 євро за матеріальну та моральну шкоду.
Рішення структуровано наступним чином: воно починається з процедури, де викладено походження справи та повідомлення російського уряду. Далі представлено факти, що підсумовують скарги заявників щодо непропорційних заходів під час публічних зібрань. Юридичний аналіз включає об’єднання заяв і підтверджує юрисдикцію Суду, оскільки події відбулися до того, як Росія перестала бути стороною Конвенції. Основна частина рішення стосується ймовірного порушення статті 11, з посиланням на усталену практику щодо свободи зібрань і пропорційності. Воно також розглядає інші ймовірні порушення відповідно до існуючої практики, зокрема щодо незаконного позбавлення волі та справедливості адміністративних проваджень. Нарешті, воно стосується застосування статті 41, присуджуючи компенсацію заявникам. Додаток містить перелік кожної заяви, деталізуючи інформацію про заявника, характер публічного заходу, адміністративне правопорушення, остаточне національне рішення, інші порушення Конвенції та суму, присуджену до виплати.
**** Найважливішим положенням цього рішення є підтвердження того, що навіть за виняткових обставин, таких як пандемія, обмеження на свободу зібрань мають бути пропорційними та необхідними в демократичному суспільстві. Рішення підкреслює, що такі заходи, як арешти та адміністративні покарання за порушення обмежень, пов’язаних з COVID-19, під час публічних заходів можуть становити порушення статті 11, якщо вони є непропорційними. Крім того, рішення підкреслює важливість справедливого судового розгляду, особливо щодо відсутності сторони обвинувачення та незаконного затримання, підсилюючи необхідність неупередженості та дотримання верховенства права навіть у справах про адміністративні правопорушення. Це рішення також присуджує суми заявникам, що означає, що Росія повинна виплатити компенсацію.
СПРАВА САМОЙЛЕНКА ТА ІНШІ ПРОТИ РОСІЇ
Ось розбір рішення Європейського суду з прав людини у справі *Самойленко та інші проти Росії*:
1. **Суть рішення:**
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) постановив, що Росія порушила статтю 11 Конвенції про права людини, яка гарантує свободу зібрань, у серії справ, що стосуються осіб, які були покарані за участь у публічних заходах, зокрема мітингах на підтримку Олексія Навального, під час пандемії COVID-19. Суд встановив, що заходи, вжиті російською владою, такі як арешти та адміністративні засудження, були непропорційними, особливо з огляду на послаблення обмежень COVID-19 на той час. ЄСПЛ також виявив порушення, пов’язані з незаконним затриманням та відсутністю неупередженості в адміністративних провадженнях, присудивши заявникам компенсацію за збитки. Суд наголосив, що, хоча держави мають широку свободу розсуду у вирішенні криз у сфері охорони здоров’я, тотальні заборони на протести не були виправданими, коли інші види діяльності були дозволені з певними обмеженнями.
2. **Структура та основні положення:**
* **Об’єднання заяв:** Суд вирішив розглянути всі заяви спільно через їхню подібну тематику.
* **Юрисдикція:** Суд стверджував свою юрисдикцію, оскільки події відбулися до того, як Росія перестала бути стороною Конвенції 16 вересня 2022 року.
* **Порушення статті 11:** Суд встановив, що заходи проти заявників за участь у публічних зібраннях були непропорційними та не “необхідними в демократичному суспільстві”. Він зазначив, що, хоча обмеження COVID-19 були чинними, повна заборона на протести була невиправданою, особливо коли інші види діяльності були дозволені.
* **Інші порушення:** Суд також встановив порушення, пов’язані з незаконним позбавленням волі, відсутністю неупередженості в адміністративних провадженнях та відсутністю призупиняючої дії оскаржень адміністративного затримання, на основі своєї усталеної практики.
* **Решта скарг:** Суд не вважав за необхідне розглядати додаткові скарги щодо справедливості адміністративних проваджень окремо, враховуючи існуючі висновки про порушення.
* **Стаття 41 (Справедлива сатисфакція):** Суд зобов’язав Росію виплатити заявникам визначені суми відшкодування збитків.
3. **Основні положення для використання:**
* **Непропорційні заходи:** Рішення підкреслює, що навіть під час кризи у сфері охорони здоров’я обмеження свободи зібрань повинні бути пропорційними та обґрунтованими. Тотальні заборони на протести, коли інші види діяльності дозволені, швидше за все, будуть вважатися порушенням статті 11.
* **Відсутність аналізу пропорційності:** Суд наголосив на важливості проведення національними судами детального та змістовного аналізу пропорційності при накладенні санкцій за порушення правил проведення зборів.
* **Незаконне затримання та неупередженість:** Рішення підкреслює важливість забезпечення законного затримання та неупередженості в адміністративних провадженнях, пов’язаних з публічними зібраннями.
* **Компенсація:** Рішення створює прецедент для компенсації жертвам непропорційних заходів проти учасників публічних зібрань.
Сподіваюся, цей аналіз буде корисним.
СПРАВА «СОКОЛОВ ТА ІНШІ ПРОТИ РОСІЇ»
Ось аналіз рішення Європейського суду з прав людини у справі *«Соколов та інші проти Росії»*:
1. **Суть рішення**:
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) постановив, що Росія порушила статтю 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (свобода вираження поглядів) у кількох справах. Заявники зіткнулися з різними обмеженнями їхньої свободи вираження поглядів, що часто призводило до засудження за екстремізм або розпалювання ненависті через онлайн-діяльність. ЄСПЛ встановив, що російська влада не змогла знайти справедливий баланс між обмеженням вираження поглядів і захистом права на свободу вираження поглядів, як цього вимагає Конвенція. Суд також виявив порушення, пов’язані з необґрунтовано тривалим досудовим триманням під вартою, відсутністю сторони обвинувачення в провадженні, адміністративним арештом і затриманням, посилаючись на свою усталену практику. Як наслідок, Суд присудив заявникам компенсацію за завдані збитки.
2. **Структура та основні положення**:
* **Об’єднання заяв**: Суд вирішив розглядати заяви спільно через їхню схожу тематику.
* **Юрисдикція**: Суд підтвердив свою юрисдикцію, оскільки події відбулися до того, як Росія перестала бути стороною Конвенції 16 вересня 2022 року.
* **Прийнятність**: Скарги трьох заявників (Барабаша, Мухіна та Парфьонова) у заяві № 1488/16 були оголошені неприйнятними. Решта заяв було визнано прийнятними.
* **Порушення статті 10**: Суд встановив, що обмеження свободи вираження поглядів заявників порушують статтю 10 Конвенції. Він підтвердив, що свобода вираження поглядів є наріжним каменем демократичного суспільства і що будь-які обмеження мають бути переконливо обґрунтовані.
* **Інші порушення**: Суд також встановив порушення, пов’язані з умовами тримання під вартою та процесуальними питаннями, посилаючись на існуючу практику щодо необґрунтовано тривалого досудового тримання під вартою, відсутності сторони обвинувачення в провадженні та адміністративного арешту і затримання.
* **Застосування статті 41**: Суд присудив заявникам грошову компенсацію, враховуючи завдані збитки та посилаючись на попередні аналогічні справи.
3. **Основні положення для використання**:
* **Свобода вираження поглядів**: Рішення підкреслює важливість свободи вираження поглядів у демократичному суспільстві, наголошуючи на тому, що обмеження повинні бути переконливо обґрунтовані та пропорційні.
* **Екстремізм і мова ненависті**: Суд встановив, що тлумачення та застосування Росією законів, пов’язаних з екстремізмом і мовою ненависті, були надмірно широкими, що призвело до непропорційних обмежень свободи вираження поглядів.
* **Процесуальні права**: Рішення підкреслює важливість справедливого та своєчасного судового розгляду, особливо у справах, що стосуються затримання та обмеження основних прав.
* **Прецедент**: Рішення посилається на кілька попередніх справ, що вказує на послідовну практику порушень, пов’язаних зі свободою вираження поглядів і процесуальними правами в Росії.
* **Компенсація**: Суд присудив заявникам грошову компенсацію, визнаючи збитки, яких вони зазнали внаслідок порушень.
****
Рішення у справі *«Соколов та інші проти Росії»* має наслідки для українців, оскільки одного із заявників було засуджено за репост відео, в якому критикувалася підтримка російською владою та православною церквою сепаратизму в Україні. Це підкреслює потенційні обмеження свободи вираження поглядів, пов’язані з думками про конфлікт в Україні та ширший політичний контекст.
СПРАВА СОРОКІНА ТА ІНШИХ ПРОТИ РОСІЇ
Нижче наведено аналіз рішення Європейського суду з прав людини у справі “Сорокін та інші проти Росії”:
1. **Суть Рішення:**
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) виніс рішення проти Росії у справі “Сорокін та інші проти Росії”, яка стосується непропорційних заходів, вжитих проти осіб, які організовували або брали участь у публічних зібраннях. Суд встановив порушення статті 11 Конвенції, яка гарантує свободу зібрань, у зв’язку з арештами та засудженнями за адміністративні правопорушення, пов’язані з розгоном цих зібрань. Крім того, Суд виявив інші порушення за різними статтями Конвенції та її протоколів, на основі своєї усталеної практики, включаючи незаконне позбавлення волі, відсутність неупередженості в адміністративних провадженнях та обмеження свободи вираження поглядів. Суд визначив, що втручання у свободу зібрань заявників не було необхідним у демократичному суспільстві. Суд присудив грошову компенсацію заявникам за моральну шкоду та витрати.
2. **Структура та Основні Положення:**
Рішення починається з викладення процедури, включаючи походження заяв і повідомлення Російському уряду. Далі представлено факти справи, підсумовуються скарги заявників щодо непропорційних заходів, вжитих проти них під час публічних зібрань. Юридичний аналіз включає об’єднання заяв через їхню подібну тематику та підтверджує юрисдикцію Суду, оскільки події відбулися до того, як Росія перестала бути стороною Конвенції 16 вересня 2022 року.
Рішення розглядає ймовірне порушення статті 11 Конвенції, посилаючись на усталену практику щодо свободи зібрань та пропорційності втручання. Суд доходить висновку, що заходи, вжиті проти заявників, були непропорційними та не були необхідними в демократичному суспільстві, таким чином порушуючи статтю 11. Суд також розглядає інші ймовірні порушення відповідно до усталеної практики, такі як незаконне позбавлення волі та відсутність неупередженості в провадженнях, виявляючи додаткові порушення Конвенції та її протоколів.
Рішення завершується розглядом решти скарг, зазначаючи, що немає необхідності окремо розглядати додаткові скарги за статтями 6 та 13, враховуючи вже зроблені висновки. Нарешті, воно стосується застосування статті 41 Конвенції, присуджуючи конкретні суми заявникам як компенсацію за моральну шкоду та витрати.
3. **Основні Положення для Використання:**
Найважливішими положеннями цього рішення є ті, що підтверджують порушення статті 11 щодо свободи зібрань та порушення інших прав на основі усталеної практики Суду. Це рішення підкреслює важливість захисту права на мирні зібрання та забезпечення того, щоб будь-які обмеження були пропорційними та необхідними в демократичному суспільстві. Рішення також висвітлює конкретні питання, такі як незаконне затримання, відсутність неупередженості в адміністративних провадженнях та обмеження свободи вираження поглядів, надаючи основу для майбутніх справ щодо подібних порушень.
У додатку наведено детальний перелік заяв, включаючи імена заявників, дати публічних заходів, адміністративні чи кримінальні правопорушення, покарання та суми, присуджені за моральну шкоду та витрати. Ця інформація має вирішальне значення для розуміння конкретних обставин кожної справи та відповідної компенсації.
**** Це рішення є актуальним для України та українців, оскільки воно стосується порушення основних прав, пов’язаних зі свободою зібрань та справедливим судовим розглядом, які є особливо важливими в контексті поточних проблем з правами людини в регіоні.
