Це рішення стосується трьох заяв проти України щодо неналежних умов тримання під вартою та відсутності ефективних засобів правового захисту щодо цих умов, а також інших порушень, передбачених Конвенцією. Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) встановив, що заявники утримувалися в поганих умовах, включаючи переповненість, відсутність гігієни та неналежний доступ до основних потреб. Суд також зазначив відсутність ефективних внутрішніх засобів правового захисту для вирішення цих проблем. Відповідно, ЄСПЛ постановив, що Україна порушила статті 3 та 13 Конвенції, які забороняють нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження та гарантують право на ефективний засіб правового захисту відповідно. Крім того, Суд встановив порушення, пов’язані з надмірною тривалістю кримінального провадження та відсутністю ефективних засобів правового захисту щодо цієї проблеми, присудивши кожному заявнику суми за матеріальну та моральну шкоду.
Рішення структуровано наступним чином: воно починається з процедури, в якій викладено походження справи та повідомлення Уряду України. У розділі фактів детально описуються заявники та їхні скарги, зосереджуючись на неналежних умовах тримання під вартою та відсутності ефективних засобів правового захисту. У розділі права розглядається об’єднання заяв через їхню подібну тематику. Потім він оцінює передбачувані порушення статей 3 і 13, посилаючись на усталену судову практику щодо умов тримання під вартою та стандарт доказів, необхідних від уряду. Рішення також розглядає інші передбачувані порушення відповідно до усталеної судової практики, визнаючи їх прийнятними та встановлюючи подальші порушення Конвенції. Нарешті, воно розглядає застосування статті 41, присуджуючи компенсацію заявникам. Порівняно з попередніми версіями змін немає, оскільки це первинне рішення.
Найважливішими положеннями цього рішення є ті, що висвітлюють системні проблеми в українських установах тримання під вартою та судовій системі. Суд наголошує на необхідності ефективних засобів правового захисту у випадках поганих умов тримання під вартою та надмірної тривалості кримінального провадження. Рішення також підкреслює важливість надання надійних доказів, таких як датовані плани поверхів камер та кількість ув’язнених, щоб спростувати звинувачення у жорстокому поводженні. Крім того, виплати, надані заявникам, є відчутним визнанням завданої шкоди та закликом до України покращити умови тримання під вартою та судові процеси.
