Справа №914/466/23 від 06/08/2025
1. Предметом спору є визнання додаткових грошових вимог кредитора до боржника у справі про банкрутство.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про обґрунтованість додаткових грошових вимог кредитора, які виникли з кредитного договору, враховуючи, що боржник приєднався до цього договору. Суд зазначив, що доводи скаржників про часткове погашення заборгованості шляхом звернення стягнення на кошти на рахунках та акції іншої компанії не були підтверджені належними доказами. Також, суд підкреслив, що кредитор правильно визначив розмір забезпечених вимог, виходячи з вартості предметів забезпечення, встановленої у договорах іпотеки та застави. Суд касаційної інстанції відхилив аргументи про неврахування висновків Верховного Суду в інших справах, оскільки обставини цих справ відрізнялися. Суд касаційної інстанції підкреслив, що переоцінка доказів не входить до його компетенції.
3. Суд залишив касаційні скарги без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №904/3786/24 від 26/08/2025
1. Предметом спору є оскарження ухвали апеляційного господарського суду про закриття апеляційного провадження за скаргою відповідача на ухвалу суду першої інстанції про відмову у поверненні позовної заяви.
2. Суд касаційної інстанції залишив ухвалу апеляційного суду без змін, мотивуючи це тим, що перелік ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду, є вичерпним і не включає ухвалу про відмову у поверненні позовної заяви; обмеження права на апеляційне оскарження деяких ухвал встановлено з метою ефективного здійснення правосуддя; право на апеляційне оскарження може бути реалізовано у порядку, визначеному процесуальним законом, без зловживання процесуальними правами; посилання скаржника на практику ЄСПЛ не приймаються до уваги, оскільки право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням, а також тому, що рішення Конституційного Суду України, на які посилається скаржник, стосуються редакцій процесуальних кодексів, чинних до 2017 року. Суд також зазначив, що хоча ГПК України прямо не передбачає закриття апеляційного провадження з підстав виявлення того, що ухвала не підлягає апеляційному оскарженню, апеляційний суд діятиме не як “суд, встановлений законом”, якщо здійснюватиме апеляційний перегляд такої ухвали.
3. Верховний Суд постановив залишити касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №461/2241/23 від 20/08/2025
Предметом спору є оскарження ухвали слідчого судді про зобов’язання Міністерства юстиції України провести камеральну перевірку дій державного реєстратора.
Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд помилково відмовив у відкритті апеляційного провадження, посилаючись на те, що чинний КПК не передбачає можливості оскарження ухвали слідчого судді про зобов’язання провести камеральну перевірку. Верховний Суд підкреслив, що згідно з Конституцією України, однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи. Суд також зазначив, що у випадку постановлення слідчим суддею ухвали, яка не передбачена кримінальними процесуальними нормами, суд апеляційної інстанції не вправі відмовити у перевірці її законності. Право на апеляційне оскарження такого судового рішення підлягає забезпеченню на підставі загальних засад кримінального провадження, які гарантують право на оскарження процесуальних рішень.
Суд скасував ухвалу апеляційного суду та призначив новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Справа №922/4464/24 від 21/08/2025
1. Предметом спору є оскарження ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ “Альфа-Капітал-Інвест” за ініціативою кредитора ОСОБА_1.
2. Суд касаційної інстанції залишив в силі рішення судів попередніх інстанцій про відкриття провадження у справі про банкрутство, оскільки встановив наявність грошового зобов’язання боржника перед ініціюючим кредитором, яке не було виконано у строк, та відсутність спору про право щодо заявлених вимог. Аргументи скаржника, АТ КБ “ПриватБанк”, про заінтересованість кредитора та відсутність доказів обліковування заборгованості у фінансовій звітності боржника були відхилені, оскільки не спростовували наявність заборгованості. Суд також зазначив, що відсутність претензійно-позовної роботи з примусового стягнення боргу не є перешкодою для відкриття провадження у справі про банкрутство. Суд касаційної інстанції підкреслив, що обов’язком ініціюючого кредитора є довести наявність грошового зобов’язання, а боржник має право спростувати ці обставини, чого в даному випадку не було зроблено.
3. Суд залишив касаційну скаргу АТ КБ “ПриватБанк” без задоволення, а постанову апеляційного суду та ухвалу суду першої інстанції – без змін.
Справа №357/2707/24 від 21/08/2025
1. Предметом спору є касаційна скарга захисника на вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду щодо засудження особи за завдання тяжких тілесних ушкоджень, де захисник просить пом’якшити покарання та звільнити від його відбування з випробуванням.
2. Суд касаційної інстанції, залишаючи вирок без змін, виходив з того, що призначене покарання відповідає тяжкості злочину (тяжкий злочин), особі засудженого (раніше відбував покарання за насильницькі злочини), враховано пом’якшуючі обставини (щире каяття, сприяння розкриттю злочину, сімейний стан), а також позицію потерпілого, який не мав претензій. Суд також врахував висновок органу пробації про високий ризик повторного злочину та неможливість виправлення без цілодобового нагляду. Апеляційний суд обґрунтовано виключив обтяжуючу обставину (вчинення злочину в умовах воєнного стану), але не знайшов підстав для пом’якшення покарання. Касаційний суд погодився, що призначене покарання є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення засудженого та запобігання новим злочинам.
3. Верховний Суд залишив вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу захисника – без задоволення.
Справа №2609/23854/12 від 26/08/2025
Предметом спору є касаційна скарга засудженого ОСОБА_2 на ухвалу Київського апеляційного суду від 08 жовтня 2024 року у кримінальній справі № 2609/23854/12.
Суддя Касаційного кримінального суду Верховного Суду постановив витребувати кримінальну справу для перевірки в касаційному порядку. Встановивши відсутність перешкод для призначення справи до розгляду, суддя, керуючись ч. 4 ст. 389 Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року, призначив касаційний розгляд справи на 22 жовтня 2025 року. Суд постановив повідомити про місце і час розгляду справи прокурора та інших учасників судового розгляду, згідно зі ст. 384 КПК України 1960 року. Суддя зазначив, що постанова оскарженню не підлягає.
Суд прийняв рішення про призначення касаційного розгляду кримінальної справи.
Справа №636/204/24 від 21/08/2025
1. Предметом спору є законність вироку апеляційного суду щодо скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням засудженого за незаконне придбання, виготовлення та зберігання наркотичних засобів в особливо великих розмірах без мети збуту.
2. Суд касаційної інстанції залишив вирок апеляційного суду без змін, мотивуючи це тим, що апеляційний суд обґрунтовано врахував тяжкість злочину (тяжкий злочин, особливо великі розміри наркотичних засобів), конкретні обставини справи, дані про особу винного (раніше не судимий, визнав провину), і дійшов висновку про неможливість досягнення мети покарання без ізоляції засудженого від суспільства. Суд касаційної інстанції зазначив, що апеляційний суд обґрунтовано застосував покарання у виді реального позбавлення волі, оскільки обставини справи свідчать про підвищену суспільну небезпечність вчиненого, а доводи засудженого про наявність хворих осіб на утриманні не є безумовною підставою для звільнення від відбування покарання з випробуванням. При цьому, апеляційний суд призначив покарання в мінімальних межах санкції статті, врахувавши пом’якшуючі обставини.
3. Верховний Суд залишив вирок апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу засудженого – без задоволення.
Справа №296/723/23 від 21/08/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку та ухвали щодо засудження особи за державну зраду та дезертирство.
2. Суд касаційної інстанції залишив вирок в силі, оскільки вина особи у державній зраді та дезертирстві була доведена сукупністю досліджених доказів, зокрема показаннями свідків, відеозаписами та висновками експерта, які підтверджували добровільний перехід особи на бік ворога та ухилення від військової служби в ЗСУ. Суд зазначив, що здійснення спеціального судового провадження (in absentia) не було порушенням права на захист, оскільки були вжиті всі можливі заходи для інформування обвинуваченого про кримінальне провадження, а захисник брав участь у процесі. Суд також врахував практику ЄСПЛ щодо заочного провадження, яка допускає таку процедуру за умови забезпечення права на перегляд справи після відновлення можливості особи брати участь у судовому процесі.
3. Верховний Суд змінив судові рішення, виключивши конфіскацію майна як додаткове покарання, оскільки на момент вчинення злочину така санкція не була передбачена відповідною редакцією статті Кримінального кодексу, а в решті вирок залишено без змін.
Справа №711/166/24 від 21/08/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку апеляційного суду щодо міри покарання, призначеної засудженій за порушення правил дорожнього руху, що спричинило смерть пішохода.
2. Апеляційний суд скасував вирок суду першої інстанції в частині призначення покарання, оскільки вважав, що місцевий суд не в повній мірі врахував конкретні обставини справи, зокрема тяжкість наслідків та позицію потерпілого, який наполягав на суворому покаранні. Суд апеляційної інстанції наголосив, що при призначенні покарання необхідно враховувати характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого правопорушення. Суд зазначив, що покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів, а також відповідати принципам співмірності та індивідуалізації. Апеляційний суд вирішив, що виправлення засудженої можливе лише в умовах ізоляції від суспільства, враховуючи тяжкість наслідків та позицію потерпілого. Суд касаційної інстанції погодився з цими висновками, не знайшовши підстав для пом’якшення покарання.
3. Верховний Суд залишив вирок Черкаського апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу захисника – без задоволення.
Справа №752/14877/22 від 21/08/2025
1. Предметом спору є законність застосування статті 75 Кримінального кодексу України щодо звільнення особи від відбування покарання з випробуванням за злочини, пов’язані з незаконним заволодінням наркотичними засобами шляхом шахрайства.
2. Верховний Суд не погодився з рішенням апеляційного суду, який залишив в силі вирок суду першої інстанції про звільнення особи від відбування покарання з випробуванням. Суд касаційної інстанції наголосив, що апеляційний суд не надав належної оцінки доводам прокурора щодо неправильного застосування статті 75 КК України, враховуючи попередні судимості особи та численні епізоди злочинів у сфері незаконного обігу наркотиків. ВС зазначив, що обставини, які пом’якшують покарання, були враховані при призначенні покарання, і їх недостатньо для висновку про можливість виправлення особи без реального відбування покарання. Суд також вказав на формальний підхід апеляційного суду до оцінки щирості каяття особи, враховуючи повторність вчинення злочинів. В результаті, ВС наголосив на необхідності більш ретельної оцінки відомостей про особу винного та обставин, що впливають на призначення покарання.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та призначив новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Справа №501/3344/24 від 21/08/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку суду першої інстанції щодо засудження особи за крадіжку, вчинену в умовах воєнного стану.
2. Суд касаційної інстанції скасував ухвалу апеляційного суду, оскільки апеляційний суд допустив істотні порушення кримінального процесуального закону, а саме провів розгляд справи за відсутності обвинуваченої, яка не була належним чином повідомлена про дату, час і місце апеляційного розгляду. Суд касаційної інстанції наголосив, що апеляційний суд не переконався, чи була взагалі повідомлена сторона захисту про апеляційний розгляд, який відбувся 4 березня 2025 року, замість призначеної дати 14 березня 2025 року. Також суд касаційної інстанції зазначив, що апеляційний суд не вжив належних заходів для забезпечення можливості стороні захисту брати особисту участь і відстоювати в суді свою позицію, що є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, яке перешкодило ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення. Суд касаційної інстанції підкреслив, що кожен має право на участь у розгляді в суді будь-якої інстанції справи, що стосується його прав та обов’язків.
3. Суд касаційної інстанції скасував ухвалу апеляційного суду та призначив новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Справа №636/204/24 від 21/08/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку апеляційного суду щодо засудження особи за ч. 3 ст. 309 КК України (незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів без мети збуту, вчинені у великих розмірах).
2. У резолютивній частині постанови не наведено аргументів суду, якими він керувався при прийнятті рішення, оскільки оголошено лише резолютивну частину, а повний текст постанови буде проголошено пізніше. Відповідно, неможливо встановити мотиви, з яких суд касаційної інстанції залишив вирок апеляційного суду без змін. Аналіз буде можливий після оголошення повного тексту рішення.
3. Верховний Суд ухвалив залишити вирок Харківського апеляційного суду від 20 листопада 2024 року стосовно ОСОБА_7 без зміни, а касаційну скаргу засудженого – без задоволення.
Справа №466/2601/22 від 30/07/2025
Предметом спору у цій справі є визнання недійсним шлюбу, укладеного між позивачем та відповідачем у Республіці Польща.
Суд касаційної інстанції встановив, що справа має іноземний елемент, оскільки шлюб укладено між громадянкою Польщі та громадянином України на території Польщі, однак, враховуючи місце проживання відповідача в Україні та згоду сторін на розгляд справи українським судом, справа підсудна судам України. Суд також зазначив, що оскільки сторони не мали спільного особистого закону, а шлюбні відносини між ними припинилися, застосуванню підлягає законодавство України, що відповідає колізійній прив’язці до закону суду, який розглядає спір. Верховний Суд не погодився з висновком апеляційного суду про те, що рішення суду першої інстанції безпосередньо впливає на права та обов’язки третьої особи, яка не була залучена до участі у справі, оскільки така особа повинна довести наявність правового зв’язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням. Суд касаційної інстанції підкреслив, що апеляційний суд повинен був перевірити обставини, зазначені третьою особою в апеляційній скарзі, зокрема, чи дійсно рішення суду першої інстанції впливає на вирішення іншої справи та чи настануть негативні наслідки для неї.
Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №910/18499/20 від 21/08/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення судів попередніх інстанцій про визнання ТОВ “Хімреактив” банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури та затвердження звітів арбітражного керуючого.
2. Верховний Суд скасував рішення попередніх інстанцій, наголосивши, що суди не встановили неоплатність боржника шляхом належного аналізу його активів і пасивів, а також не перевірили повноту заходів, вжитих розпорядником майна. Суд зазначив, що наявність рішення зборів кредиторів про ліквідацію не є безумовною підставою для такого рішення, і суди повинні були дослідити фінансовий стан боржника та можливість застосування інших процедур. Крім того, ВС вказав на формальний підхід судів до затвердження звітів арбітражного керуючого, без належної оцінки їх обґрунтованості. Також, ВС наголосив на важливості належного повідомлення членів комітету кредиторів про засідання, де приймаються рішення щодо подальшого руху справи про банкрутство, підкреслюючи принцип audiatur et altera pars.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №1/3381/12 від 25/08/2025
1. Предметом спору є клопотання захисника про направлення матеріалів провадження з одного суду до іншого.
2. Верховний Суд відмовив у задоволенні клопотання захисника про направлення матеріалів провадження з Чечельницького районного суду Вінницької області до іншого суду. Суд керувався статтею 34 Кримінального процесуального кодексу, однак конкретні мотиви відмови у резолютивній частині ухвали не зазначені. В ухвалі вказано, що повний текст буде проголошено пізніше, що унеможливлює наразі встановити повну аргументацію суду. Відсутність обґрунтування в резолютивній частині ускладнює розуміння причин, з яких суд не задовольнив клопотання захисника.
3. Суд постановив залишити клопотання захисника без задоволення.
Справа №991/1453/25 від 20/08/2025
1. Предметом спору є визнання необґрунтованим активом автомобіля та стягнення в дохід держави його вартості з посадовця, який, на думку прокурора, фактично ним користувався.
2. Суд встановив, що посадовець придбав автомобіль через дочку, яка не мала достатніх законних доходів для такої покупки. Суд врахував показання свідка про реальну вартість автомобіля, яка значно перевищувала зазначену в договорі купівлі-продажу, а також фактичне використання автомобіля посадовцем, що підтверджується даними відеоспостереження, договорами страхування та обслуговуванням автомобіля. Суд також взяв до уваги, що дочка не надала переконливих доказів наявності у неї достатніх коштів для придбання автомобіля, а також те, що автомобіль було продано після початку перевірки щодо можливого набуття посадовцем необґрунтованих активів. Суд дійшов висновку, що різниця між вартістю автомобіля та законними доходами посадовця перевищує встановлений законом мінімальний поріг, що дає підстави для визнання активу необґрунтованим.
3. Суд вирішив задовольнити позов та стягнути з посадовця в дохід держави вартість автомобіля у розмірі 3 290 400 грн.
Справа №910/24368/14 від 20/08/2025
1. Предметом спору є визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна банкрута та укладених за результатами аукціону договорів купівлі-продажу.
2. Верховний Суд скасував рішення попередніх інстанцій, оскільки суди не повною мірою дослідили обставини підготовки та проведення аукціону, зокрема, не перевірили належним чином оцінку майна банкрута на відповідність законодавству, не з’ясували питання щодо можливої заінтересованості учасників аукціону стосовно кредиторів боржника, а також не надали оцінку ефективності обраного позивачем способу захисту порушеного права. Суд касаційної інстанції наголосив на важливості врахування характеру правовідносин між сторонами та необхідності встановлення, чи призведе задоволення позову до відновлення порушених прав. Також, ВС вказав на неврахування судами попередніх інстанцій вказівок, викладених у попередній постанові Верховного Суду у цій справі.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №910/7699/23 від 06/08/2025
1. Предметом спору є оскарження ухвали суду першої інстанції та постанови апеляційного суду в частині визнання грошових вимог ТОВ «Хмельницьке управління №13 «Електро» до ТОВ «Лтава Град» у справі про банкрутство.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що суди попередніх інстанцій не повно та всебічно дослідили обставини справи, зокрема, не надали належної оцінки доводам ініціюючого кредитора про відсутність порушеного права у ТОВ «Хмельницьке управління №13 «Електро», оскільки правові наслідки за договором купівлі-продажу частки в статутному капіталі для кредитора не настали через несплату боржником коштів. Суд також зазначив, що визнання кредиторських вимог ТОВ «Хмельницьке управління №13 «Електро» може призвести до подвійного порушення права боржника, оскільки кредитор отримає кошти та залишиться власником частки в статутному капіталі. Верховний Суд наголосив на необхідності детальної перевірки підстав виникнення грошових вимог кредиторів у справах про банкрутство, щоб уникнути визнання фіктивної кредиторської заборгованості. Суд касаційної інстанції вказав на порушення апеляційним судом норм процесуального права, зокрема, щодо обов’язку надання оцінки всім аргументам учасників справи.
3. Верховний Суд скасував постанову Північного апеляційного господарського суду та направив справу в скасованій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №522/17636/18 від 13/08/2025
1. Предметом спору є витребування нежитлового приміщення підвалу з чужого незаконного володіння, усунення перешкод у користуванні шляхом виселення, скасування запису про державну реєстрацію права власності та визнання недійсним договору іпотеки.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки позивач пропустив строк позовної давності, про застосування якої заявив відповідач. Суд апеляційної інстанції встановив, що позивач повинен був знати про порушення своїх прав на спірне приміщення ще з 2008 року, коли було укладено договір купівлі-продажу, або з 2011 року, коли подавався попередній позов, але звернувся до суду лише у 2018 році. Суд врахував, що порушення права та підтвердження такого порушення судовим рішенням не є тотожними поняттями, і перебіг позовної давності починається з моменту, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення свого права. Суд також зазначив, що позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи, і якщо таке право порушене, але позовна давність спливла, суд відмовляє в позові за відсутності поважних причин її пропуску.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції – без змін.
Справа №188/2319/24 від 21/08/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку та ухвали щодо засудження військовослужбовця за завдання тяжких тілесних ушкоджень.
2. Суд касаційної інстанції залишив вирок без змін, оскільки покарання відповідає тяжкості злочину та особі засудженого, враховуючи всі обставини справи, включаючи пом’якшуючі та обтяжуючі. Суд зазначив, що не вбачає підстав для звільнення від відбування покарання з випробуванням, оскільки злочин вчинено у стані алкогольного сп’яніння і становить загрозу для суспільства. Апеляційний суд також зазначив, що врахував усі обставини, наведені в апеляційній скарзі, і призначене покарання є законним, справедливим та сприятиме виправленню засудженого. Суд касаційної інстанції підкреслив, що твердження захисника про бажання засудженого проходити військову службу замість відбування покарання не впливають на об’єктивність рішень судів попередніх інстанцій, але не позбавляють засудженого права звернутися до суду з клопотанням про умовно-дострокове звільнення для проходження військової служби.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №728/704/24 від 20/08/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо засудження особи за ухилення від призову на військову службу під час мобілізації.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення апеляційного суду, підтримавши висновок про доведеність вини особи в ухиленні від мобілізації, оскільки особа була військовозобов’язаною, визнана придатною до військової служби, отримала повістки, але не з’явилася до ТЦК без поважних причин. Суд апеляційної інстанції обґрунтовано послався на покази свідків, копії військового квитка, медичні документи та розписки про отримання повісток, які підтверджують вину особи. Суд також врахував, що надана апеляційному суду довідка про непридатність до військової служби не була підтверджена у встановленому законом порядку. Доводи сторони захисту про незадовільний стан здоров’я матері засудженого не були підтверджені документами про необхідність постійного догляду. Суд касаційної інстанції також зазначив, що клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку зі зміною обстановки до апеляційного суду не надходило, а матеріали справи не містять даних про зміну обстановки, яка б унеможливлювала вчинення кримінального правопорушення.
3. Верховний Суд залишив ухвалу апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу захисника – без задоволення.
Справа №910/6973/25 від 26/08/2025
1. Предметом спору є вимога ТОВ “І Джі Еф Трейдінг” про визнання банківських гарантій, виданих АТ “Банк Альянс” на користь АТ “Укргазвидобування”, такими, що не підлягають виконанню.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій про забезпечення позову, а саме заборону банку здійснювати виплати за гарантіями. Суд зазначив, що невжиття таких заходів може ускладнити ефективний захист прав позивача, оскільки в разі виплати коштів за гарантіями, позивачу доведеться ініціювати новий судовий спір для повернення цих коштів. Суд також врахував, що спір стосується права бенефіціара на отримання коштів за гарантіями, а тому заборона виплат є ефективним засобом запобігання порушенню прав принципала. Суд підкреслив, що вжиті заходи є співмірними з позовними вимогами немайнового характеру та спрямовані на збереження існуючого стану речей до вирішення спору по суті. Суд відхилив доводи скаржника про те, що заборона виплат є втручанням у господарську діяльність банку, оскільки в даному випадку заходи забезпечення позову застосовані в межах предмета спору.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу АТ “Укргазвидобування” без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №910/10948/23 від 27/08/2025
1. Предметом спору є стягнення заборгованості за договором про обслуговування рахунку в цінних паперах та зобов’язання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (ФГВФО) включити цю заборгованість до кошторису витрат банку, що ліквідується.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення попередніх судів, зазначивши, що оскільки АТ “Банк “Фінанси та Кредит” не довів факту переходу права власності на цінні папери, комісія за обслуговування депозитарного рахунку є витратами, пов’язаними з утриманням майна банку, що ліквідується, які мають бути оплачені позачергово згідно із Законом України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб”; суди встановили, що договір про обслуговування рахунку в цінних паперах є діючим, а послуги надавалися і підлягали оплаті згідно з тарифами, встановленими договором; доводи відповідача про те, що він не є власником цінних паперів, не були підтверджені належними доказами, оскільки в матеріалах справи відсутні розпорядження про списання цінних паперів з його рахунку; посилання скаржника на порушення норм бухгалтерського обліку відхилено, оскільки він не заперечує факту надання послуг і не надав власного розрахунку заборгованості.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення попередніх інстанцій – без змін, підтвердивши стягнення заборгованості та зобов’язання ФГВФО включити її до кошторису витрат банку.
Справа №904/5414/24 від 26/08/2025
1. Предметом спору є усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення самочинно збудованих об’єктів нерухомості та припинення права власності на ці об’єкти.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду про повернення апеляційної скарги, оскільки відповідач, будучи зобов’язаним зареєструвати електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі (ЄСІТС), подав апеляційну скаргу на електронну пошту суду, а не через підсистему “Електронний суд”. Суд підкреслив, що згідно з чинним законодавством, особи, які зобов’язані мати електронний кабінет, повинні подавати процесуальні документи в електронній формі виключно через ЄСІТС. Суд відхилив доводи скаржника про технічні проблеми з підсистемою “Електронний суд” та перебування директора у Силах оборони, зазначивши, що альтернативою електронному зверненню є подання документів у паперовій формі. Суд також зазначив, що повернення апеляційної скарги не позбавляє права на повторне звернення до суду з нею. Суд врахував практику Європейського суду з прав людини щодо ефективного доступу до суду, але наголосив на необхідності дотримання встановлених процесуальних правил.
3. Суд вирішив залишити касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №913/266/20(913/119/21) від 21/08/2025
1. Предметом спору є звернення стягнення на транспортні засоби, які були передані в заставу за кредитним договором, у зв’язку з невиконанням позичальником своїх зобов’язань.
2. Суд касаційної інстанції не погодився з висновком апеляційного суду про те, що ПАТ “Українська інноваційна компанія” не є належним кредитором, оскільки суди попередніх інстанцій не врахували, що зміна назви банку з ПАТ “Укрінбанк” на ПАТ “Українська інноваційна компанія” не є реорганізацією і не впливає на обсяг прав та обов’язків юридичної особи, які виникли раніше. Суд також врахував, що скасування рішень НБУ про ліквідацію банку призвело до правової невизначеності, але це не позбавляє ПАТ “Українська інноваційна компанія” права вимагати виконання зобов’язань за кредитним договором. Крім того, суд касаційної інстанції зазначив, що апеляційний суд вийшов за межі апеляційної скарги, скасувавши рішення суду першої інстанції щодо відповідачів, які не оскаржували це рішення. Суд касаційної інстанції також послався на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 16.10.2024 у справі № 913/266/20.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду і направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №754/1739/23 від 21/08/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку апеляційного суду щодо міри покарання за крадіжку, вчинену в умовах воєнного стану.
2. Суд касаційної інстанції залишив вирок апеляційного суду без змін, підкресливши, що апеляційний суд обґрунтовано скасував рішення суду першої інстанції про звільнення особи від відбування покарання з випробуванням. Апеляційний суд врахував тяжкість злочину, зокрема те, що крадіжка була вчинена у матері засудженого, а також попередні судимості за аналогічні злочини. Суд також взяв до уваги відсутність у засудженого постійного місця роботи та джерела доходу. Пом’якшуючі обставини, такі як щире каяття, були враховані, але не переважили необхідність реального покарання. Суд дійшов висновку, що призначене покарання у вигляді 5 років позбавлення волі є мінімальним, але необхідним для виправлення засудженого та запобігання новим злочинам.
3. Суд ухвалив залишити вирок апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу захисника – без задоволення.
Справа №560/14944/23 від 27/08/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження за скаргою Пенсійного фонду на ухвалу суду першої інстанції.
2. Суд касаційної інстанції залишив рішення апеляційного суду без змін, підкресливши, що Пенсійний фонд пропустив строк на апеляційне оскарження, встановлений КАС України. Апеляційний суд обґрунтовано визнав причини пропуску строку неповажними, оскільки Пенсійний фонд не надав переконливих доказів, як саме введення воєнного стану завадило своєчасно подати скаргу. Верховний Суд також відхилив аргументи Пенсійного фонду про те, що він діяв оперативно, оскільки пропуск строку на два місяці не свідчить про належну реалізацію права на апеляційне оскарження. Суд касаційної інстанції підкреслив, що відмова у відкритті апеляційного провадження була правомірною, оскільки причини пропуску строку були визнані неповажними, що є підставою для такої відмови згідно з КАС України.
3. Суд вирішив залишити касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №760/873/24 від 26/08/2025
1. Предметом спору є встановлення факту смерті особи в певний час у зв’язку з неможливістю реєстрації цього факту органом державної реєстрації актів цивільного стану.
2. Суд касаційної інстанції зазначив, що у справах про встановлення факту смерті військовослужбовця, суди повинні залучати до участі у справі Міністерство оборони України або відповідні військові частини, оскільки рішення суду про встановлення факту смерті є підставою для виключення військовослужбовця зі списків особового складу та припинення виплати грошового забезпечення його сім’ї. Суд апеляційної інстанції не врахував ці обставини та не залучив військову частину до участі у справі, що є порушенням норм процесуального права. Таке порушення унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Суд також послався на попередні висновки Верховного Суду у подібних справах, де наголошувалося на необхідності залучення до участі у справі всіх заінтересованих осіб для забезпечення всебічного та об’єктивного розгляду справи.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №441/1993/21 від 26/08/2025
1. Предметом спору є скасування рішення виконкому селищної ради про зміну адреси житлового будинку, що, на думку позивача, порушує її право на спадкування.
2. Суд касаційної інстанції погодився з апеляційним судом, який скасував рішення виконкому про зміну адреси будинку, оскільки це порушувало права позивачки на спадкування, адже через зміну нумерації будинку інформація про нього зникла з Державного реєстру речових прав. Апеляційний суд врахував, що рішення було прийнято на підставі заяви співвласника, а не всіх власників, і за відсутності виділених часток у спільній частковій власності. Суд наголосив, що органи місцевого самоврядування повинні діяти в межах своїх повноважень і не порушувати права власників. Також, суд касаційної інстанції зазначив, що спадкоємець, який прийняв спадщину, має право захищати свої права володіння та користування спадковим майном.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін.
Справа №757/57521/20-ц від 26/08/2025
1. Предметом спору є витребування квартири з чужого незаконного володіння на користь територіальної громади міста Києва.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін ухвалу апеляційного суду, якою відмовлено в задоволенні заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, оскільки заявник не довів наявності таких обставин, які б могли суттєво вплинути на вирішення справи. Суд касаційної інстанції підкреслив, що перегляд справи за нововиявленими обставинами не передбачає повторної оцінки доводів сторін, а має на меті врахування істотних обставин, які не були відомі суду на час ухвалення рішення. Також, суд касаційної інстанції зазначив, що встановлення обставин справи та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій, і касаційний суд не має повноважень втручатися в оцінку доказів, якщо не встановлено порушень порядку їх надання та отримання. Суд касаційної інстанції погодився з висновком апеляційного суду про те, що наведені заявником обставини не є нововиявленими у розумінні ЦПК України.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №420/12917/24 від 27/08/2025
1. Предметом спору є бездіяльність військової частини щодо невиплати компенсації втрати частини грошових доходів у зв’язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що спірні правовідносини стосуються оплати праці військовослужбовця, оскільки компенсація за затримку виплати індексації є складовою заробітної плати. Суд підкреслив, що до 19 липня 2022 року, згідно з попередньою редакцією КЗпП України, строк звернення до суду у справах про стягнення заробітної плати не був обмежений. Після цієї дати було встановлено тримісячний строк, проте під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Суд також врахував, що у разі триваючих правовідносин, які виникли до 19 липня 2022 року, застосовується попередня редакція статті 233 КЗпП України. Суд дійшов висновку, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми процесуального права, не врахувавши зазначені обставини.
3. Верховний Суд скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій і направив справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Справа №761/10353/24-ц від 26/08/2025
1. Предметом спору є вимога ОСОБА_1 до Державного бюро розслідувань (ДБР) про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої, на його думку, неналежним розглядом його заяви про кримінальне правопорушення.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки позивач не надав достатніх доказів, які б підтверджували факт завдання йому матеріальної та моральної шкоди, а також наявність причинно-наслідкового зв’язку між діями або бездіяльністю посадових осіб ДБР та завданою шкодою; реалізація права на оскарження процесуальних рішень не є автоматичною підставою для відшкодування моральної шкоди; сам факт винесення слідчим суддею ухвали про зобов’язання ДБР внести відомості до ЄРДР не свідчить про протиправність дій ДБР та завдання моральної шкоди; позивач не довів, що саме дії ДБР призвели до його моральних страждань; позивач реалізував своє право на оскарження, і його права були поновлені ухвалою слідчого судді та внесенням відомостей до ЄРДР. Суд також зазначив, що позивач не довів наявність усіх складових елементів цивільного правопорушення, що є його процесуальним обов’язком.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №760/14091/22 від 26/08/2025
1. Предметом спору є визнання права власності на транспортний засіб, який було примусово відчужено в умовах воєнного стану.
2. Суд першої інстанції задовольнив позов, визнавши за позивачем право власності на транспортний засіб, однак апеляційний суд скасував це рішення, вважаючи, що обраний позивачем спосіб захисту (визнання права власності) є неефективним, оскільки не призведе до зняття арешту з майна. Верховний Суд не погодився з апеляційним судом, зазначивши, що в даному випадку визнання права власності є ефективним способом захисту, оскільки вимога про визнання права власності спрямована на захист цивільного права та забезпечить реальне поновлення/захист порушеного права позивача, особливо враховуючи, що примусове відчуження відбулося не в рамках виконавчого провадження. Верховний Суд підкреслив, що апеляційний суд повинен був надати оцінку обґрунтованості позовних вимог щодо наявності у позивача речового права на спірний транспортний засіб, незалежно від інших вимог.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції для оцінки обґрунтованості вимог про визнання права власності.
Справа №462/1998/23 від 26/08/2025
1. Предметом спору є визнання права іпотекодержателя та звернення стягнення на предмет іпотеки (квартиру), яка була відчужена без згоди банку.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду, який відмовив у задоволенні позову банку через пропуск позовної давності. Суд зазначив, що банк знав про порушення свого права ще у 2013 році, коли позичальник не виконав вимогу про дострокове повернення кредиту, і мав можливість дізнатися про реєстрацію права власності на квартиру та її подальше відчуження, але не вчинив необхідних дій для захисту своїх прав у межах встановленого строку. Також, суд врахував, що банк мав право перевіряти стан предмета іпотеки, але не скористався ним. Наявність судового рішення про стягнення заборгованості не є підставою для припинення іпотеки та не позбавляє кредитора права звернути стягнення на предмет іпотеки, але вимагає дотримання строків позовної давності.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу банку без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №320/14533/24 від 27/08/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення Комісії з регулювання азартних ігор та лотерей (КРАІЛ) про анулювання ліцензії ТОВ “Білліонаре Казіно Компані” на провадження діяльності з організації та проведення азартних ігор у гральних закладах казино та ліцензій на гральне обладнання.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, які задовольнили позов ТОВ “Білліонаре Казіно Компані”. Суди виходили з того, що компанія своєчасно подала заяву про анулювання ліцензії у зв’язку з воєнним станом, і на момент подачі заяви у неї не було заборгованості по платежах за ліцензію. КРАІЛ, в свою чергу, порушила строки розгляду заяви компанії та прийняла рішення про анулювання ліцензії на підставі несплати щорічних платежів, що сталося вже після подачі заяви про анулювання. Суд зазначив, що компанія мала правомірні очікування на анулювання ліцензії на підставі її заяви, а не через заборгованість, яка виникла через несвоєчасний розгляд заяви КРАІЛ. Також, суд врахував, що несплата платежів була зумовлена об’єктивними обставинами, пов’язаними з воєнним станом, і компанія не могла здійснювати діяльність.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу КРАІЛ без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій – без змін.
Справа №487/3703/22 від 30/07/2025
1. Предметом спору є усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою водного фонду шляхом визнання недійсним свідоцтва про право власності на житловий будинок та його знесення.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, враховуючи, що знесення житлового будинку, в якому постійно проживає відповідачка з сім’єю, буде непропорційним втручанням у її право на мирне володіння майном та повагу до житла, що суперечить статті 1 Першого протоколу та статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Суд зазначив, що відповідачка набула право власності на будинок на підставі рішень органів влади, і покладання на неї відповідальності за помилки цих органів є неприпустимим. Суд також врахував, що позивачем не було запропоновано жодної компенсації за втрату житла, що покладає на відповідачку надмірний індивідуальний тягар. Суд вказав на необхідність дотримання справедливого балансу між інтересами суспільства та правами окремої особи, а також на важливість принципу “належного урядування”, який вимагає від держави відповідальності за свої помилки.
3. Суд залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позову про знесення житлового будинку.
Справа №138зп-25/160 від 27/08/2025
1. Предметом спору є забезпечення позову шляхом зупинення дії наказу Держгеонадра про припинення дії спеціального дозволу на користування надрами, виданого ТОВ «Мотронівський ГЗК», та заборони вчиняти дії щодо передачі права користування надрами.
2. Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій, зазначивши, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до відчуження права користування надрами на користь третьої особи, що унеможливить реалізацію законного інтересу ТОВ «Тіберіус Плюс» у здійсненні господарської діяльності з розробки корисних копалин на підставі договору купівлі-продажу. Суд підкреслив, що зупинення дії наказу є тимчасовим заходом, який не вирішує спір по суті, а спрямований на збереження існуючого становища до розгляду справи. Також, суд врахував положення статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо ефективного засобу юридичного захисту, який має бути ефективним як на практиці, так і за законом, запобігаючи порушенню або припиняючи порушення, а також встановлюючи механізм відновлення порушеного права. Суд також врахував практику Європейського суду з прав людини щодо ефективного засобу захисту, який передбачає запобігання виконанню заходів, що суперечать Конвенції, або настанню подій, наслідки яких будуть незворотними.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу Держгеонадра без задоволення, а судові рішення попередніх інстанцій – без змін.
Справа №580/10389/24 від 27/08/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності військової частини щодо відмови у поновленні позивача на квартирному обліку з 1998 року.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо пропуску позивачем строку звернення до суду, оскільки позивач дізнався про порушення свого права на перебування на квартирному обліку ще у 2020 році, а до суду звернувся лише у 2024 році, пропустивши шестимісячний строк. Суд зазначив, що повторні звернення позивача та отримання відмов не змінюють моменту, коли він дізнався про порушення свого права. Суд також вказав, що позивач не надав доказів поважних причин пропуску строку звернення до суду, які б об’єктивно перешкоджали йому вчасно звернутися до суду. Суд наголосив, що встановлення строків звернення до суду має на меті забезпечення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Суд також врахував практику Європейського суду з прав людини щодо дотримання балансу між забезпеченням доступу до суду та принципом юридичної визначеності.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №491/1007/21 від 20/08/2025
1. Предметом спору є скасування наказу Держгеокадастру, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, скасування державної реєстрації та повернення земельної ділянки, наданої для ведення фермерського господарства.
2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій, керувався тим, що спір виник між прокурором, центральним органом виконавчої влади у сфері земельних відносин та фізичною особою щодо отримання земельної ділянки для створення та ведення фермерського господарства. Верховний Суд наголосив, що такі спори мають розглядатися за правилами господарського судочинства, оскільки вони пов’язані з господарською діяльністю. Суд врахував, що фермерське господарство є формою підприємницької діяльності, а земельна ділянка надається для здійснення цієї діяльності, а не для особистих потреб. Також, суд послався на практику Великої Палати Верховного Суду, яка вказує на пріоритетність змісту правовідносин (господарська діяльність) над суб’єктним складом (фізична особа) при визначенні юрисдикції спору. Враховуючи це, Верховний Суд дійшов висновку, що суди попередніх інстанцій помилково розглянули справу в порядку цивільного судочинства, порушивши правила юрисдикції.
3. Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій і закрив провадження у справі, вказавши на необхідність розгляду справи в порядку господарського судочинства.
Справа №595/1514/24 від 27/08/2025
1. Предметом спору є встановлення факту проживання однією сім’єю без реєстрації шлюбу між заявником та померлою особою для отримання соціальних виплат.
2. Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, задовольнив заяву, встановивши факт проживання заявника та померлої особи однією сім’єю на підставі наявних доказів та свідчень свідків, які підтверджували спільне проживання, ведення спільного господарства та наявність взаємних прав та обов’язків. Суд врахував, що встановлення цього факту породжує юридичні наслідки для отримання заявником соціальних виплат, а чинним законодавством не передбачено іншого порядку встановлення такого факту. Апеляційний суд також відхилив доводи Пенсійного фонду про те, що справа має розглядатися в порядку адміністративного судочинства, зазначивши, що цивільні суди розглядають справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення суб’єктивних прав громадян. Верховний Суд погодився з цими висновками, зазначивши, що суди попередніх інстанцій правильно застосували норми матеріального та процесуального права, належним чином дослідили докази та встановили всі необхідні обставини для задоволення заяви. : Верховний Суд також зазначив, що Велика Палата Верховного Суду відступила від попередніх висновків щодо юрисдикції таких спорів, підтвердивши, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, вирішуються судами цивільної юрисдикції.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №990/280/24 від 27/08/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності Вищої ради правосуддя (ВРП) щодо не розгляду звернення зборів суддів Окружного адміністративного суду міста Києва (ОАСК).
2. Суд обґрунтував своє рішення тим, що звернення зборів суддів ОАСК містило ознаки повідомлення про загрозу авторитету правосуддя та незалежності суддів, оскільки в ньому йшлося про можливі порушення законодавства Вищою кваліфікаційною комісією суддів України (ВККСУ) під час проведення кваліфікаційного оцінювання суддів. Суд підкреслив, що ВРП зобов’язана реагувати на такі повідомлення, проводячи перевірку та приймаючи відповідне рішення колегіально. Натомість, ВРП помилково розцінила звернення як звичайне звернення громадян і надала відповідь у формі листа за підписом Голови, що не відповідає встановленій процедурі. Суд також зазначив, що звернення подано належним суб’єктом – головою суду на виконання рішення зборів суддів, а авторитет правосуддя є конституційною цінністю, що потребує захисту.
3. Суд задовольнив позов, визнав протиправною бездіяльність ВРП та зобов’язав її розглянути звернення зборів суддів ОАСК по суті у встановленому законом порядку.
Справа №953/7012/23 від 26/08/2025
1. Предметом спору є визнання права іпотеки на квартиру, яка була відчужена третій особі після зняття обтяження іпотеки в Державному реєстрі.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які задовольнили позовні вимоги банку, виходячи з того, що іпотека має похідний характер від основного зобов’язання і залишається чинною до його припинення, незалежно від наявності запису про обтяження в Державному реєстрі. Суд зазначив, що безпідставне виключення з реєстру запису про обтяження не припиняє іпотеку, особливо коли основне зобов’язання за кредитним договором не виконано. Також, суд врахував, що набувач майна за договором дарування не може вважатися добросовісним, оскільки не перевірив наявність обтяжень на майно. Суд також відхилив аргументи відповідача щодо пропуску позовної давності, оскільки банк дізнався про порушення свого права лише після отримання відповідної інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а не раніше.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін, підтвердивши право іпотеки банку на спірну квартиру.
Справа №759/9935/22 від 26/08/2025
1. Предметом спору є визнання малолітньої дитини, ІНФОРМАЦІЯ_1, такою, що втратила право користування квартирою, власником якої є її батько.
2. Суд відмовив у задоволенні позову батька, мотивуючи це тим, що дитина не може самостійно обирати місце проживання, а її непроживання у спірній квартирі зумовлено поважними причинами, зокрема проживанням з матір’ю після розірвання шлюбу батьків. Суд підкреслив, що позбавлення дитини права користування житлом можливе лише у випадках, передбачених законом, і має відбуватися в судовому порядку з урахуванням найкращих інтересів дитини. Суд також врахував положення Конвенції про права дитини та практику Європейського суду з прав людини щодо захисту права на житло. Суд зазначив, що наявність у батьків дитини майнових прав не може бути підставою для втрати її особистих житлових прав. Суд також вказав, що незалучення органу опіки та піклування до участі у справі не вплинуло на правильність вирішення спору, оскільки права дитини не були порушені.
3. Суд касаційної інстанції залишив рішення судів попередніх інстанцій без змін, відмовивши у задоволенні касаційної скарги батька.
Справа №280/7074/24 від 27/08/2025
1. Предметом спору є оскарження наказів військової частини щодо невиплати додаткової винагороди та премії військовослужбовцю, а також зобов’язання нарахувати та виплатити таку винагороду.
2. Суд касаційної інстанції залишив в силі ухвалу апеляційного суду про повернення апеляційної скарги військової частини, оскільки остання не усунула недоліки апеляційної скарги у встановлений строк, а саме не надала доказів сплати судового збору. Суд зазначив, що забезпечення права на апеляційний перегляд справи гарантується Конституцією України, але реалізується з дотриманням вимог процесуального законодавства. Ненадання скаржником документа про сплату судового збору є підставою для залишення апеляційної скарги без руху, а у разі неусунення такого недоліку – для її повернення. Суд також врахував, що ухвала про залишення апеляційної скарги без руху була доставлена до електронного кабінету військової частини вчасно. Доводи касаційної скарги про відстрочення сплати судового збору не були прийняті до уваги, оскільки відсутність коштів для сплати судового збору є суб’єктивною причиною.
3. Суд вирішив залишити касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №185/7126/21 від 20/08/2025
1. Предметом спору є вимоги працівника до комунального підприємства щодо нарахування та виплати заробітної плати, скасування наказів та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
2. Суд касаційної інстанції частково задовольнив касаційну скаргу позивача, вказуючи на те, що суди попередніх інстанцій помилково застосували строки позовної давності до вимог про донарахування надбавки за складність і напруженість у роботі, оскільки такі вимоги, як складові заробітної плати, не мають обмеженого строку звернення до суду. Також, суди не врахували, що початок перебігу строку на звернення до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні пов’язаний з моментом фактичної виплати належних сум, а не з датою звільнення. Крім того, суд касаційної інстанції зазначив, що суди не встановили всіх обставин, необхідних для правильного вирішення справи в частині стягнення середнього заробітку, зокрема, розмір середнього заробітку та період затримки.
3. Суд скасував рішення апеляційного суду в частині вимог про донарахування надбавки за складність і напруженість у роботі, перерахунку виплат з урахуванням змін у заробітній платі та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, направивши справу на новий розгляд до апеляційного суду.
Справа №300/2827/24 від 27/08/2025
Предметом спору є оскарження відмови Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області перерахувати та виплатити пенсію з 01.12.2019 на підставі нової довідки про грошове забезпечення.
Суд касаційної інстанції, розглядаючи справу, звернув увагу на те, що суди попередніх інстанцій помилково застосували обмеження у 12 місяців для виплати різниці в пенсії за минулий час, оскільки затримка з перерахунком пенсії сталася через несвоєчасне надання довідки про розмір грошового забезпечення з вини державного органу. Верховний Суд підкреслив, що обмеження права пенсіонера на перерахунок пенсії, який не був проведений вчасно через дії державних органів, є неприпустимим. Суд також врахував попередні висновки Верховного Суду у подібних справах, де наголошувалося, що перерахунок пенсії має бути здійснений з дати виникнення права на нього без обмеження строком, якщо затримка сталася з вини Пенсійного фонду або інших державних органів. Враховуючи, що довідку було видано із запізненням, суд дійшов висновку, що пенсія має бути перерахована з 01 грудня 2019 року, як і просила позивачка.
Суд задовольнив касаційну скаргу та зобов’язав Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01 грудня 2019 року на підставі наданої довідки.
Справа №620/12562/24 від 27/08/2025
1. Предметом спору є оскарження дій військової частини щодо ненарахування та невиплати компенсації за невикористану відпустку, грошового забезпечення та додаткової винагороди військовослужбовцю.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що суди попередніх інстанцій помилково застосували тримісячний строк звернення до суду, передбачений статтею 233 Кодексу законів про працю України (КЗпП), у редакції після 19 липня 2022 року, не врахувавши, що спірні правовідносини виникли під час дії попередньої редакції цієї статті, яка не обмежувала строк звернення до суду у справах про стягнення заробітної плати. Суд врахував, що перебування на публічній службі є формою реалізації права на працю, гарантованого Конституцією України. Також було враховано, що під час дії карантину строки звернення до суду, визначені статтею 233 КЗпП України, продовжуються на строк дії такого карантину. Суд також послався на свою попередню практику, згідно з якою до правовідносин, що виникли до 19 липня 2022 року, застосовується попередня редакція статті 233 КЗпП України. Враховуючи, що суди першої та апеляційної інстанцій допустили порушення норм процесуального права, що призвело до постановлення незаконних судових рішень, які перешкоджають подальшому провадженню у справі, Верховний Суд вирішив скасувати ці рішення та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
3. Верховний Суд скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій і направив справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Справа №204/3602/23 від 26/08/2025
1. Предметом спору є стягнення боргу за договором позики між фізичними особами.
2. Суд касаційної інстанції, переглядаючи справу, зазначив, що суди попередніх інстанцій правильно встановили факт укладення договору позики та отримання відповідачем грошей, але помилково не врахували умову договору про те, що сума боргу визначена в гривнях, еквівалентна певній сумі в доларах США, що відповідає статті 533 ЦК України. Суд підкреслив, що сторони мають право визначати грошовий еквівалент зобов’язання в іноземній валюті, і в такому випадку сума до сплати в гривнях визначається за офіційним курсом на день платежу, якщо інше не встановлено договором. Також, суд погодився з тим, що відсутні підстави для солідарної відповідальності дружини позичальника, оскільки не було доведено, що вона підписувала договір або давала згоду на його укладення в інтересах сім’ї, а також не було надано доказів використання позичених коштів на потреби сім’ї. Щодо розподілу судових витрат, суд касаційної інстанції погодився з відмовою у відшкодуванні витрат на правову допомогу позивачу через відсутність належних доказів, але залишив в силі рішення про стягнення з позивача витрат на експертизу, призначену за клопотанням відповідачки, оскільки в позові до неї було відмовлено.
3. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу, змінивши рішення судів попередніх інстанцій в частині суми основного боргу, яка підлягає стягненню з відповідача, збільшивши її до суми, еквівалентної 10 000 доларів США за курсом НБУ на момент ухвалення рішення судом першої інстанції, а також змінив розподіл судових витрат.
Справа №240/3017/24 від 27/08/2025
1. Предметом спору є оскарження вимоги державного виконавця щодо нарахування та виплати підвищення до пенсії, визначеного Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, зазначивши, що вимога державного виконавця була правомірною, оскільки її метою було забезпечення виконання рішення суду щодо нарахування та виплати підвищення до пенсії з урахуванням змін у законодавстві, зокрема, зміни розміру мінімальної заробітної плати. Суд вказав, що вимога відповідала повноваженням виконавця перевіряти стан виконання рішень та вчиняти виконавчі дії. Зменшення розміру підвищення до пенсії після видачі вимоги було наслідком зміни законодавства, а саме встановлення окремого розміру мінімальної заробітної плати для обчислення виплат за рішеннями суду. Також, суд відхилив доводи позивача щодо невідповідності вимоги ДСТУ, оскільки незначні недоліки оформлення не є підставою для скасування правомірного по суті документу.
3. Суд вирішив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій – без змін.
Справа №761/14995/22 від 26/08/2025
1. Предметом спору є визнання недійсними електронних торгів, скасування рішення про державну реєстрацію та визнання права власності в порядку спадкування на квартиру.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про обґрунтованість визнання електронних торгів недійсними, оскільки на момент їх проведення квартира не належала боржнику, а була витребувана з його незаконного володіння на підставі рішення суду, яке, однак, не було виконано через наявність арештів. Суд також врахував, що приватний виконавець був повідомлений про незаконність володіння боржником квартирою, але не звернув на це уваги. Водночас, Верховний Суд не погодився з висновками судів попередніх інстанцій про задоволення вимог про визнання недійсним акта про проведені електронні торги та свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів, оскільки вони є неналежними способами захисту. Також суд касаційної інстанції не погодився з вимогою про визнання права власності в порядку спадкування, оскільки позивачка не позбавлена прав на оформлення спадщини.
3. Суд касаційної інстанції частково задовольнив касаційну скаргу, скасувавши рішення судів попередніх інстанцій в частині визнання недійсним акта про проведені електронні торги, свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів і визнання права власності в порядку спадкування, та відмовив у задоволенні цих вимог, а в іншій частині залишив судові рішення без змін.
Справа №201/12136/23 від 20/08/2025
1. Предметом спору є стягнення з АТ «Миколаївгаз» на користь колишньої голови правління ОСОБА_1 суми заборгованості при звільненні, включаючи середній заробіток за час затримки виплати цих коштів.
2. Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, відмовив у задоволенні позову, вважаючи, що роботодавець повідомив позивача про суми, які підлягали виплаті, і тому відсутні підстави для стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку. Верховний Суд не погодився з такими висновками, вказавши, що суди не врахували, що роботодавець у день звільнення не виплатив неоспорювану суму, яка була зазначена в розрахунковому листі, а саме оклад та оплату відпустки. ВС наголосив, що згідно зі статтею 116 КЗпП України, у разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити неоспорювану ним суму. Оскільки цього не було зроблено, ВС вважає, що є підстави для стягнення середнього заробітку за час затримки виплати неоспорюваної суми.
3. Верховний Суд скасував рішення апеляційного суду в частині відмови у стягненні середнього заробітку за час затримки розрахунку та передав справу в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, а в іншій частині рішення судів попередніх інстанцій залишив без змін.
Справа №380/3191/24 від 27/08/2025
1. Предметом спору є правомірність бездіяльності Турківської міської ради щодо неутворення спеціально уповноваженого органу охорони культурної спадщини.
2. Верховний Суд скасував рішення попередніх інстанцій, наголошуючи, що Закон України “Про охорону культурної спадщини” не вимагає обов’язкового створення окремого виконавчого органу з питань охорони культурної спадщини у структурі виконавчих органів місцевих рад. Суд підкреслив, що згідно із законом, відповідний виконавчий орган може бути утворений у населених пунктах, занесених до Списку історичних населених місць України, але лише за погодженням із центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини, що свідчить про те, що створення такого окремого органу є скоріше винятком, ніж правилом. Суд також зазначив, що покладання повноважень у сфері охорони культурної спадщини на вже існуючий відділ містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства та енергетики Турківської міської ради є правомірним, і відсутність окремих функцій у положенні про цей відділ не є підставою для створення нового органу, а лише для внесення змін до положення. Крім того, суд вказав, що повноваження органів охорони культурної спадщини визначені законом, і відсутність їх у положенні не звільняє відділ від обов’язку їх виконання.
3. Верховний Суд задовольнив касаційну скаргу Турківської міської ради та скасував рішення судів попередніх інстанцій, відмовивши у задоволенні позову прокурора.
Справа №280/7364/23 від 27/08/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності військової частини щодо ненарахування та невиплати військовослужбовцю додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн за період лікування та грошового забезпечення за час проходження військової служби.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що суди попередніх інстанцій не повно встановили обставини, які мають значення для правильного вирішення справи. Зокрема, не з’ясовано, чи виконував позивач обов’язки військової служби у спірний період, чи брав безпосередню участь у бойових діях, за який конкретно період не отримав належне грошове забезпечення та додаткову винагороду, чи перебував на стаціонарному лікуванні, чи було це лікування пов’язане з пораненням, отриманим під час захисту Батьківщини, та чи підтверджується це відповідними документами. Суд зазначив, що для отримання додаткової винагороди важливим є належне підтвердження факту виконання бойових завдань, отримання поранення під час захисту Батьківщини, перебування на стаціонарному лікуванні та надання відпустки за станом здоров’я на підставі висновку військово-лікарської комісії. Апеляційний суд не врахував, що увільнення від посади не спростовує обставини стаціонарного лікування чи відпустки за станом здоров’я.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до апеляційного суду.
Справа №711/9665/19 від 26/08/2025
1. Предметом спору є скарга ОСОБА_1 на бездіяльність приватного виконавця щодо неповідомлення про відкриття виконавчого провадження та оскарження постанов про відкриття виконавчого провадження та арешт майна.
2. Суд відмовив у задоволенні скарги, оскільки заявниця пропустила строк на її подання і не надала достатніх доказів поважності причин пропуску цього строку. Суд врахував, що заявниця через свого представника була обізнана про існування виконавчого провадження ще у вересні 2022 року, що підтверджується зверненням до Верховного Суду про зупинення виконання рішення суду, на підставі якого було відкрито виконавче провадження. Суд зазначив, що заявниця не довела об’єктивних, непереборних та істотних труднощів, які б завадили їй вчасно оскаржити дії виконавця. Суд також послався на практику Верховного Суду, згідно з якою строки на оскарження дій виконавця можуть бути поновлені лише за наявності поважних причин, які з’ясовуються в кожному конкретному випадку. Суд підкреслив, що заявниця не надала переконливих доказів того, що вона не могла дізнатися про порушення своїх прав раніше, ніж стверджує у скарзі.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №761/11588/23 від 26/08/2025
1. Предметом спору є визнання за позивачем майнового права на об’єкти незавершеного будівництва (квартири) у зв’язку з невиконанням відповідачем зобов’язань за договорами купівлі-продажу майнових прав.
2. Суд обґрунтував своє рішення тим, що позивач повністю виконав свої зобов’язання за договорами, сплативши вартість майнових прав на квартири, в той час як відповідач порушив умови договорів, не ввівши будинок в експлуатацію у встановлений строк. Суд послався на положення статей 15, 16, 509, 526, 610, 629 ЦК України та Закону України «Про інвестиційну діяльність», які регулюють питання захисту цивільних прав та виконання договірних зобов’язань. Суд також врахував правові висновки Великої Палати Верховного Суду щодо захисту прав інвесторів у разі невиконання забудовником своїх зобов’язань. Суд зазначив, що належним способом захисту порушених прав інвестора є визнання майнових прав на об’єкт інвестування, якщо забудовник не вводить об’єкт в експлуатацію, а інвестор повністю сплатив пайові внески. Суд відхилив доводи відповідача про пропуск позивачем позовної давності, оскільки вони були аналогічними доводам апеляційної скарги, яким вже була надана належна оцінка судом апеляційної інстанції.
3. Суд вирішив касаційну скаргу ТОВ «ВКФ Фарби України» залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №620/10160/24 від 27/08/2025
1. Предметом спору є оскарження дій Головного управління Пенсійного фонду України щодо зменшення розміру пенсії позивача при перерахунку з 01.02.2023 на суму індексації та зобов’язання провести перерахунок пенсії з урахуванням індексації та щомісячної доплати.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що позивач має право на перерахунок та виплату пенсії з урахуванням індексації, проведеної на підставі постанов Кабінету Міністрів України, оскільки відповідач діяв не у відповідності до вимог чинного законодавства, відмовляючи у здійсненні перерахунку пенсії із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати. Суд зазначив, що при проведенні індексації повинен застосовуватися показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії під час її призначення, а не станом на 01.10.2017, як це передбачено Порядком №124, який є підзаконним актом і в цій частині суперечить закону. Водночас, суд касаційної інстанції наголосив, що право на індексацію пенсії не є абсолютним і захист цього права може бути обмежений строком звернення до суду, а оскільки позивач звернувся до суду 22.07.2024, то його вимоги можуть бути задоволені лише з 22.01.2024, тобто в межах шестимісячного строку. Суд касаційної інстанції також погодився з відмовою у призначенні щомісячної доплати, оскільки після перерахунку пенсії диспропорція в її розмірах була відсутня.
3. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу, змінивши рішення судів попередніх інстанцій в частині періоду задоволення позовних вимог, обмеживши його шестимісячним строком до дати звернення до суду.
Справа №337/4651/23 від 20/08/2025
1. Предметом спору є встановлення факту простою працівників лікарні, яка опинилася на тимчасово окупованій території, та стягнення середнього заробітку за цей період.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення судів попередніх інстанцій, зазначивши, що окупація території не звільняє роботодавця від обов’язку виплати заробітної плати працівникам, з якими не були розірвані або призупинені трудові відносини. Суд наголосив, що роботодавець повинен вживати всіх можливих заходів для забезпечення реалізації права працівників на своєчасне отримання заробітної плати, а невиконання трудових обов’язків працівниками через окупацію є незалежним від них фактором. Також, суд врахував, що роботодавець не надав доказів розміру заробітної плати позивачів, тому суди обґрунтовано визначили розмір середнього заробітку на підставі наявної інформації. Суд також зазначив, що в умовах окупації роботодавець не може вимагати від працівників залишатись на окупованій території і продовжувати виконання трудових обов’язків. **** Суд посилається на постанову Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 05 травня 2025 року та робить висновок, що у КЗпП України відсутня норма права, яка б у цій ситуації регулювала питання виплати середнього заробітку за час незаконного призупинення дії трудового договору, оскільки це не є ні простоєм, ні звільненням працівника, тому застосовується стаття 235 КЗпП України.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін, підтвердивши право працівників на отримання середнього заробітку за час вимушеного простою через окупацію.
Справа №260/165/23 від 27/08/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності Буштинської селищної ради щодо неприведення захисної споруди цивільного захисту у належний стан та зобов’язання вчинити дії з приведення її у придатний стан.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які залишили позов прокурора без розгляду, оскільки прокурор звернувся до суду в інтересах Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій (ГУ ДСНС), яке, на думку суду, не має повноважень на звернення до суду з такими вимогами. Суд зазначив, що хоча зміни до законодавства розширили можливості ДСНС звертатися до суду, ці можливості мають бути чітко визначені законом. Суд підкреслив, що ДСНС не має повноважень на звернення до суду з позовом щодо приведення у готовність захисних споруд, оскільки відсутня пряма норма закону, яка б це передбачала, а прокурор не може замінювати собою орган, який не має права на звернення до суду. Суд також врахував попередні рішення Верховного Суду у подібних справах, де було зроблено аналогічні висновки. Суд відхилив посилання прокурора на постанову Великої Палати Верховного Суду, оскільки обставини та нормативне регулювання у тій справі відрізнялися.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №188/232/23 від 26/08/2025
1. Предметом спору є визнання права на спадкування грошових коштів на банківських рахунках померлої троюрідної сестри позивачки.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що суди попередніх інстанцій помилково переоцінили рішення Голосіївського районного суду м. Києва, яке набрало законної сили, про встановлення факту родинних відносин між позивачкою та померлою, що суперечить вимогам Цивільного процесуального кодексу України. Також, звернення третьої особи із заявою про відшкодування витрат на утримання, догляд, лікування та поховання спадкодавця не є перешкодою для отримання позивачкою свідоцтва про право на спадщину, оскільки таке відшкодування можливе лише в межах вартості успадкованого майна. Суд зазначив, що відсутні докази існування спору про усунення позивачки від права на спадкування, а апеляційний суд не виправив помилки суду першої інстанції та не надав належної оцінки доказам у справі. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати обставини, які не були встановлені судами попередніх інстанцій, тому позбавлений можливості ухвалити власне рішення.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №753/18526/21 від 26/08/2025
1. Предметом спору є визначення місця проживання дитини після розірвання шлюбу між батьками.
2. Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, задовольнив позов матері, виходячи з інтересів дитини, враховуючи її тривале проживання з матір’ю, висновок органу опіки та піклування, а також створення матір’ю належних умов для розвитку дитини; суд зазначив, що батько не надав доказів неналежного виконання матір’ю батьківських обов’язків. Суд касаційної інстанції підкреслив, що рівність прав батьків є похідною від інтересів дитини, і суди повинні враховувати сталі соціальні зв’язки дитини, місце навчання, психологічний стан та інші важливі обставини. Верховний Суд наголосив на важливості співпраці батьків у забезпеченні належного контакту дитини з кожним з них, незалежно від місця проживання дитини, і можливості ініціювання перегляду порядку батьківської опіки у разі зміни обставин. Суд також зазначив, що протокольна ухвала про повернення зустрічного позову могла бути оскаржена окремо від рішення суду, що не було зроблено відповідачем.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.
