Справа №927/997/23 від 22/08/2025
1. Предметом спору є обґрунтованість закриття апеляційного провадження у зв’язку з опискою в назві товариства в документах представника.
2. Суд апеляційної інстанції закрив апеляційне провадження, вважаючи, що апеляційну скаргу підписано особою, яка не має права її підписувати, оскільки в договорі про надання правової допомоги та ордері на надання правничої допомоги була допущена описка в назві скаржника (замість “Украгро НПК” було зазначено “Укагро НПК”). Верховний Суд не погодився з таким рішенням, вказавши, що це є проявом надмірного формалізму, оскільки код ЄДРПОУ, зазначений у договорі, співпадає з кодом ЄДРПОУ ПрАТ “Украгро НПК”, і суд апеляційної інстанції міг це перевірити. Крім того, суд апеляційної інстанції не надав оцінку довіреності на ім’я представника, доданій до апеляційної скарги. Верховний Суд наголосив, що надмірний формалізм не сприяє реальному вирішенню спору та суперечить завданням господарського судочинства, а також призводить до порушення права на доступ до правосуддя, гарантованого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та направив справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Справа №743/1041/18 від 19/08/2025
1. Предметом спору є обвинувачення ОСОБА_7 у отриманні неправомірної вигоди (хабара) на посаді директора ДП «Ріпкирайагролісгосп» за реалізацію лісопродукції.
2. Суд касаційної інстанції скасував ухвалу апеляційного суду, вказавши на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону. Апеляційний суд не повною мірою дотримався вказівок касаційного суду, викладених у попередній постанові, щодо необхідності надання оцінки доказам, які суд першої інстанції визнав недопустимими. Зокрема, апеляційний суд не проаналізував безпосередньо докази, визнані судом першої інстанції недопустимими, та не дав їм власної оцінки як окремо, так і в сукупності з іншими доказами. Також, апеляційний суд не надав вичерпних відповідей на всі доводи апеляційної скарги прокурора, не провів всебічного та повного аналізу обставин кримінального провадження та не здійснив належної оцінки доказів за критеріями ст. 94 КПК. Це, на думку касаційного суду, перешкодило апеляційному суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення.
3. Верховний Суд скасував ухвалу Київського апеляційного суду від 16 вересня 2024 року стосовно ОСОБА_7 та призначив новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Справа №904/4325/24 від 21/08/2025
1. Предметом спору є касаційна скарга ТОВ “Іт-Естейтс” на ухвалу апеляційного суду про забезпечення позову шляхом арешту грошових коштів та ухвалу про відмову в скасуванні цього забезпечення у справі про стягнення штрафу за несвоєчасне повернення орендованого майна.
2. Верховний Суд залишив у силі рішення апеляційного суду, зазначивши, що забезпечення позову є важливим інструментом для гарантування виконання майбутнього судового рішення, а апеляційний суд обґрунтовано вжив заходи забезпечення, враховуючи ризик ускладнення виконання рішення у разі відсутності арешту коштів. Суд касаційної інстанції підкреслив, що позивач надав достатньо доказів наявності обґрунтованих ризиків, а відповідач не спростував ці ризики та не довів, що арешт коштів суттєво порушить його права. Також, Верховний Суд зазначив, що при розгляді заяви про скасування заходів забезпечення, суд не оцінює законність самих заходів, а лише перевіряє, чи відпала потреба в забезпеченні, чого відповідач не довів. Хоча апеляційний суд і порушив строки розгляду заяви про скасування забезпечення, це не призвело до неправильного вирішення справи. Суд касаційної інстанції наголосив, що не існує абсолютного алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) знаходиться у прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного господарського спору.
3. Суд залишив касаційну скаргу ТОВ “Іт-Естейтс” без задоволення, а ухвали апеляційного суду – без змін.
Справа №910/15480/24 від 19/08/2025
1. Предметом спору є стягнення штрафних санкцій з підрядника за нібито порушення строків виконання робіт за договором підряду.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які частково задовольнили позов, стягнувши з відповідача пеню та штраф, але в меншому розмірі, ніж просив позивач, оскільки суди виходили з того, що штрафні санкції нараховуються за порушення кінцевого строку виконання робіт за договором в цілому, а не за прострочення окремих етапів робіт, якщо інше прямо не передбачено договором. Суд касаційної інстанції підкреслив, що умови договору не містять прив’язки до порушення підрядником окремих етапів робіт, а отже, відсутні підстави для стягнення неустойки за порушення строків виконання окремих етапів робіт. Суд також зазначив, що касаційне провадження залежить від доводів та вимог касаційної скарги, і скаржник не обґрунтував необхідність відступу від попередніх висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах. Суд касаційної інстанції відхилив клопотання позивача про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки не вбачає виключної правової проблеми у спірних правовідносинах.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №904/518/23 від 20/08/2025
1. Спір стосується відшкодування збитків, завданих позивачу внаслідок зменшення вартості його частки у статутному капіталі товариства через неправомірне відчуження майна товариства його посадовими особами, де відповідач ОСОБА_1 оскаржує відмову у відкритті апеляційного провадження.
2. Верховний Суд залишив без змін ухвалу апеляційного суду, який відмовив у відкритті апеляційного провадження, оскільки відповідач пропустив строк на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції про призначення експертизи. Суд касаційної інстанції погодився з висновком апеляційного суду про те, що причини пропуску строку не є поважними, оскільки відповідач, будучи учасником справи, повинен був цікавитися її ходом, а також був обізнаний про існування оскаржуваної ухвали, про що свідчить направлення йому ухвали апеляційного суду про відкриття апеляційного провадження за скаргою іншого відповідача. Верховний Суд зазначив, що хоча суд першої інстанції і не повідомив відповідача про судове засідання, це не є безумовною підставою для поновлення строку, оскільки відповідач не надав переконливих доказів, що він не міг дізнатися про стан справи. Суд також підкреслив важливість дотримання принципу правової визначеності та встановлених процесуальних строків.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №906/453/19 від 22/08/2025
1. Предметом спору є можливість оскарження в апеляційному порядку ухвали господарського суду першої інстанції про залишення без розгляду заяви позивача про залишення без розгляду позовної заяви.
2. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду, вказавши, що апеляційний суд необґрунтовано повернув апеляційну скаргу, оскільки не врахував конституційне право на судовий захист та забезпечення права на апеляційний перегляд справи. Суд касаційної інстанції підкреслив, що обмеження на апеляційне оскарження ухвал не є абсолютними, і ухвала може бути оскаржена окремо, якщо це необхідно для захисту процесуальних прав особи. ВС наголосив, що в даному випадку, залишення заяви позивача про відмову від позову без розгляду фактично позбавляє відповідача можливості захистити свої права, оскільки рішення суду буде прийматися за відсутності позовних вимог. Суд також зазначив, що оцінка правильності реалізації позивачем права на відмову від позову має бути здійснена апеляційним судом при розгляді скарги на ухвалу суду першої інстанції.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та направив справу до апеляційного суду для продовження розгляду.
Справа №272/770/24 від 19/08/2025
1. Предметом спору є оскарження прокурором м’якості покарання, призначеного ОСОБА_7 за умисне вбивство з особливою жорстокістю власної матері.
2. Верховний Суд погодився з доводами прокурора про те, що призначене покарання у виді 15 років позбавлення волі є занадто м’яким, враховуючи виняткову жорстокість вбивства. Суд наголосив на особливих фізичних і психічних стражданнях, заподіяних потерпілій, тривалості злочину, використанні різних знарядь, примушуванні до вживання алкоголю та усвідомленні винним стану жертви. Також суд врахував висновок експертизи про те, що потерпіла відчувала сильний фізичний біль та особливі страждання, а також наявність трьох обтяжуючих обставин: вчинення злочину щодо особи похилого віку, особи, з якою винний перебуває у сімейних відносинах, та вчинення злочину особою, яка перебувала у стані алкогольного сп’яніння. Суд підкреслив, що покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи та попередження нових злочинів, а також пропорційним характеру вчинених дій.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду і призначив новий розгляд в апеляційній інстанції.
Справа №909/692/24 від 21/08/2025
1. Предметом спору є визнання недійсними електронних торгів, скасування електронного аукціону та акту про реалізацію предмета іпотеки, визнання недійсними свідоцтв про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів.
2. Суд касаційної інстанції залишив позов без розгляду, оскільки представник позивача не з’явився на судове засідання, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце засідання, а причини неявки суд не визнав поважними. Суд зазначив, що позивач не обмежений у виборі представників і вже неодноразово просив відкласти розгляд справи через зайнятість представника в інших процесах. Суд врахував, що положення ГПК України дозволяють залишати позов без розгляду, якщо позивач не з’явився на засідання і не повідомив про поважні причини неявки, а також, що імперативні приписи ГПК України чітко вказують на заборону продовження розгляду справи за таких обставин. Суд також зазначив, що оцінка можливості вирішення спору за відсутності представника позивача має надаватись судами у разі, якщо позивач не з`явився на виклик суду, але звернувся із заявою про розгляд справи за його відсутності.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.
Справа №461/2241/23 від 20/08/2025
1. Предметом спору є ухвала апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження за скаргою представника заявника.
2. Верховний Суд, розглядаючи касаційну скаргу, встановив, що апеляційний суд, відмовляючи у відкритті провадження, не врахував усіх обставин справи та доводів скарги. Суд касаційної інстанції вказав на необхідність ретельної перевірки матеріалів провадження та надання належної оцінки аргументам заявника щодо наявності підстав для апеляційного перегляду. Також, ВС підкреслив важливість забезпечення права на апеляційне оскарження судових рішень, що є однією з гарантій справедливого судового розгляду. Необхідно звернути увагу, що апеляційний суд має дослідити всі доводи апеляційної скарги і прийняти обґрунтоване рішення.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду про відмову у відкритті провадження та призначив новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Справа №914/1875/16(914/348/24) від 14/08/2025
1. Предметом спору є витребування нерухомого майна у добросовісного набувача, яке було відчужене на аукціоні в межах справи про банкрутство, результати якого згодом були визнані недійсними.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій, мотивуючи це тим, що, хоча втручання у право власності добросовісного набувача (ОСОБА_1) передбачене законом і має легітимну мету, воно не відповідає критерію пропорційності, встановленому статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Суд зазначив, що позбавлення ОСОБА_1 права власності на підставі порушень, допущених третіми особами під час продажу майна на аукціоні, покладе на неї індивідуальний та надмірний тягар, оскільки вона є добросовісним набувачем, яка придбала майно за відплатним договором і володіє ним тривалий час. Суд також врахував, що воля власника майна (банкрута) вже обмежена при відкритті справи про банкрутство, а арбітражний керуючий є спеціальним суб’єктом, відповідальним за розпорядження майном. Враховуючи ці обставини, суд дійшов висновку, що витребування майна у добросовісного набувача в даному випадку не є справедливим і пропорційним.
3. Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та ухвалив нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог про витребування майна.
Справа №354/621/15-ц від 20/08/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку та витребування цієї ділянки з чужого незаконного володіння у власність держави.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які відмовили у задоволенні позову про визнання недійсним державного акту, оскільки на момент розгляду справи ділянка вже перебувала у власності ТОВ «Буковель», а скасування акту первинного набувача не відновить право держави. Суд зазначив, що належним способом захисту в даному випадку є віндикаційний позов, тобто витребування майна з чужого незаконного володіння. Також, суд погодився з закриттям провадження в частині позовних вимог про витребування земельної ділянки, оскільки спір між державою та ТОВ «Буковель» є господарським, а отже, підлягає розгляду в господарському суді. Суд врахував, що ТОВ «Буковель» використовує спірну землю у своїй господарській діяльності, що підтверджує господарський характер спору. Суд підкреслив, що вимога про скасування державного акту не є нерозривно пов’язаною з вимогою про витребування земельної ділянки, тому вони можуть розглядатися в різних видах судочинства.
3. Верховний Суд залишив касаційні скарги без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №757/15432/24-ц від 21/08/2025
1. Предметом спору є визнання іпотеки та обтяження припиненими.
2. Суд погодився з рішеннями попередніх інстанцій, які задовольнили заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру, що є предметом іпотеки, та заборони вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо неї. Суди виходили з того, що позивач вважає іпотеку припиненою у зв’язку зі смертю основного боржника, але відповідач має намір звернути стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку. Суд касаційної інстанції підкреслив, що забезпечення позову має тимчасовий характер і спрямоване на захист інтересів позивача від можливих недобросовісних дій відповідача, а також на забезпечення реального виконання рішення суду в разі задоволення позову. Суд зазначив, що обраний позивачем вид забезпечення позову є співмірним із заявленими вимогами, оскільки рішення про визнання іпотеки припиненою вплине на подальший правовий режим нерухомого майна. Суд також послався на практику Великої Палати Верховного Суду, яка допускає забезпечення позову навіть у справах, де рішення не підлягає примусовому виконанню, якщо це сприятиме ефективному захисту прав позивача.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №902/16/24 від 19/08/2025
1. Предметом спору є стягнення з ТОВ “Дабл В” на користь держави в особі Любарського професійного ліцею 2 886 811,56 грн збережених коштів без достатньої правової підстави, які відповідач отримав внаслідок використання земельних ділянок, наданих ліцею, на підставі договору, визнаного судом недійсним.
2. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду, вказавши на те, що апеляційний суд передчасно погодився з тим, що прокурор мав право звертатися до суду в інтересах Любарського професійного ліцею, оскільки не було враховано висновки Верховного Суду щодо наявності у ліцею владних управлінських повноважень. Також, апеляційний суд не встановив важливі обставини, необхідні для правильного застосування статті 1214 Цивільного кодексу України, зокрема, коли саме відповідач дізнався або міг дізнатися про неправомірність володіння майном. Суд касаційної інстанції наголосив, що апеляційний суд не надав належної оцінки доводам відповідача щодо понесених ним витрат на обробіток землі та вирощування врожаю, що має значення для визначення розміру доходу, який підлягає стягненню. Верховний Суд підкреслив, що суд апеляційної інстанції має повно і всебічно дослідити всі обставини справи, надати оцінку всім аргументам учасників справи та врахувати висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до апеляційного суду.
Справа №504/1357/21 від 19/08/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо засудження двох осіб за ч. 1 ст. 286 КК України (порушення правил безпеки дорожнього руху, що спричинило середньої тяжкості тілесні ушкодження).
2. Суд касаційної інстанції частково задовольнив касаційні скарги прокурора та захисника, вказуючи на те, що апеляційний суд неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність. Зокрема, на момент апеляційного розгляду закінчився строк давності притягнення до кримінальної відповідальності за злочин, передбачений ч. 1 ст. 286 КК України, який є нетяжким злочином. Суд врахував, що один із засуджених, ОСОБА_7, визнавав свою вину та погоджувався на звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строку давності. Щодо іншого засудженого, ОСОБА_6, який заперечував свою вину, суд застосував ч. 5 ст. 74 КК України та звільнив його від призначеного покарання, враховуючи його позицію. Також, суд касаційної інстанції вказав, що процесуальні витрати на проведення експертиз не підлягають стягненню з особи, звільненої від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строку давності, і мають бути віднесені на рахунок держави.
3. Верховний Суд скасував вирок та ухвалу апеляційного суду в частині засудження ОСОБА_7, звільнив його від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України у зв’язку із закінченням строку давності та закрив кримінальне провадження щодо нього, а також звільнив ОСОБА_6 від призначеного покарання на підставі ч. 5 ст. 74 КК України.
Справа №914/1875/16(914/347/24) від 14/08/2025
1. Предметом спору є витребування нерухомого майна у добросовісного набувача, оскільки результати аукціону, на підставі якого майно було продано, визнано недійсними.
2. Верховний Суд, скасовуючи рішення попередніх інстанцій, керувався тим, що відповідач є добросовісним набувачем, який придбав майно за відплатним договором та володів ним тривалий час. Суд наголосив, що позбавлення добросовісного набувача права власності через порушення, допущені третіми особами під час продажу майна на аукціоні, суперечить статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки покладає на нього індивідуальний та надмірний тягар. Суд врахував, що втручання у право власності має бути пропорційним, а в даному випадку справедливий баланс між інтересами суспільства та інтересами набувача не дотримано. Суд також взяв до уваги, що майно було придбано на аукціоні, який за задумом має запобігати шахрайству, і відповідач не повинен нести відповідальність за порушення, допущені іншими особами в межах цієї процедури. **** Суд відступив від попередньої позиції, згідно з якою витребування майна у добросовісного набувача було можливим, якщо майно вибуло з володіння власника не з його волі.
3. Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та відмовив у задоволенні позову про витребування майна.
Справа №925/605/24 від 21/08/2025
1. Предметом спору є стягнення з оператора газорозподільної системи боргу за поставлений природний газ постачальником “останньої надії”, а також нарахованих на суму боргу 3% річних, інфляційних втрат та пені за прострочення оплати.
2. Верховний Суд скасував рішення попередніх інстанцій, оскільки суди не дослідили обґрунтованість включення до ціни газу вартості послуги транспортування (розподілу потужності) природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи, що є ключовим питанням у справі, враховуючи заперечення відповідача та різні редакції нормативних актів, які регулюють формування ціни газу постачальником “останньої надії”. Суд зазначив, що ігнорування доречних аргументів сторони є порушенням права на справедливий суд, а суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки доказам та не перевірили розрахунки позивача на відповідність встановленій формулі ціноутворення. Також, суди не встановили, чи передбачений Типовим договором обов’язок споживача сплатити вартість транспортування газу як складову ціни, і не навели нормативно-правового обґрунтування для стягнення цієї суми.
3. Суд вирішив скасувати рішення попередніх інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №947/21184/23 від 20/08/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним договору дарування квартири, укладеного між відповідачкою та її батьком, оскільки позивач вважає, що цей договір був укладений з метою уникнення звернення стягнення на майно відповідачки у справі про стягнення грошових коштів.
2. Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції, виходив з того, що відповідачка знала про розгляд справи про стягнення з неї грошових коштів, і уклала договір дарування квартири своєму батькові одразу після того, як було заявлено клопотання про арешт цієї квартири. Суд врахував, що квартира була єдиним майном відповідачки, на яке можна було б звернути стягнення, і що договір дарування був безоплатним та укладений з близьким родичем. Враховуючи ці обставини в сукупності, апеляційний суд дійшов висновку, що договір дарування був укладений недобросовісно, з метою уникнення виконання майбутнього рішення суду про стягнення коштів, що є зловживанням правом. Суд послався на правові висновки Верховного Суду про те, що правочин, спрямований на уникнення звернення стягнення на майно боржника, може бути визнаний недійсним на підставі загальних засад цивільного законодавства та недопустимості зловживання правом.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін, погодившись з висновком про недійсність договору дарування.
Справа №991/8039/25 від 22/08/2025
1. Предметом спору є затвердження угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо дачі хабара судді.
2. Суд затвердив угоду про визнання винуватості, враховуючи, що вона була укладена добровільно за ініціативою обвинувачених, відповідає вимогам КПК України та закону про кримінальну відповідальність, а її умови не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб. Суд також взяв до уваги, що обвинувачені повністю визнали свою вину, активно сприяли розкриттю злочину, зобов’язалися співпрацювати у викритті інших осіб, причетних до корупційних дій, а також те, що угода сприяє швидшому завершенню досудового розслідування та економії державних ресурсів. Суд врахував позитивні характеристики обвинувачених, відсутність обтяжуючих обставин та їх щире каяття, а також те, що узгоджене покарання є необхідним і достатнім для їх виправлення та попередження нових злочинів. Крім того, суд застосував положення закону про зворотну дію в часі, що поліпшує становище обвинувачених, дозволяючи звільнення від відбування покарання з випробуванням.
3. Суд затвердив угоду про визнання винуватості та виніс обвинувальний вирок, яким ОСОБА_4 і ОСОБА_5 були визнані винними у вчиненні корупційного злочину, їм призначено покарання у вигляді позбавлення волі на строк 4 роки, від відбування якого їх звільнено з випробуванням на певний строк.
Справа №918/289/25 від 22/08/2025
1. Предметом спору є обґрунтованість повернення судом зустрічної позовної заяви, поданої з пропуском встановленого строку та без сплати судового збору.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які повернули зустрічну позовну заяву ТОВ “Рівнетеплоенерго”, оскільки її було подано з пропуском встановленого судом строку для подання відзиву на позов, що є порушенням ч.1 ст.180 ГПК України. Суд зазначив, що право на подання зустрічного позову може бути реалізовано виключно у строк, встановлений судом для подання відзиву, а пропуск цього строку призводить до втрати права на вчинення відповідної процесуальної дії. Також, суд відхилив доводи скаржника про те, що зустрічну позовну заяву слід було залишити без руху для усунення недоліків, оскільки ч.6 ст.180 ГПК України передбачає повернення заяви, поданої з порушенням строків. Додатково, суд вказав на зловживання ТОВ “Рівнетеплоенерго” процесуальними правами, оскільки зустрічний позов було подано навмисно з порушенням вимог щодо сплати судового збору, що свідчить про намір затягнути розгляд справи. Суд також відхилив доводи скаржника про те, що суд першої інстанції неправомірно розглянув питання поновлення строку, оскільки в тексті зустрічної позовної заяви містилося посилання на ч.1 ст.119 ГПК України щодо поновлення пропущеного строку.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ТОВ “Рівнетеплоенерго” без задоволення, а ухвалу Господарського суду Рівненської області та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду – без змін.
Справа №906/453/19 від 22/08/2025
1. Предметом спору є оскарження ухвали апеляційного суду про повернення апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції щодо залишення без розгляду заяви позивача про залишення без розгляду позовної заяви.
2. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду, зазначивши, що апеляційний суд необґрунтовано повернув апеляційну скаргу. Суд касаційної інстанції підкреслив, що забезпечення права на апеляційний перегляд є однією з основних засад судочинства, гарантованих Конституцією України. ВС наголосив, що хоча існують обмеження на оскарження окремих ухвал, вони не повинні перешкоджати доступу до правосуддя. Суд врахував, що в даному випадку позивач подав заяву про залишення позову без розгляду, і суд першої інстанції залишив цю заяву без розгляду, вважаючи це зловживанням процесуальними правами. ВС вказав, що оскарження ухвали про залишення заяви без розгляду разом з рішенням по суті спору не буде ефективним, оскільки рішення ухвалюватиметься за відсутності вимог позивача до відповідача.
3. Верховний Суд постановив скасувати ухвалу апеляційного суду та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Справа №906/453/19 від 22/08/2025
1. Спір стосується можливості оскарження в апеляційному порядку ухвали господарського суду про залишення без розгляду заяви позивача про залишення без розгляду позовної заяви.
2. Суд касаційної інстанції скасував ухвалу апеляційного суду, зазначивши, що апеляційний суд помилково вважав, що ухвала суду першої інстанції про залишення без розгляду заяви позивача про залишення без розгляду позовної заяви не перешкоджає подальшому провадженню у справі, оскільки позивач фактично відмовляється від позову, і розгляд справи по суті за таких обставин не буде ефективним. Суд касаційної інстанції підкреслив, що забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад судочинства, а обмеження цього права повинні бути обґрунтованими та не ускладнювати доступ до правосуддя. Суд також врахував, що в даному випадку заперечення щодо ухвали місцевого суду не можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду по суті спору, оскільки позивач більше не зацікавлений в ухваленні такого рішення. Позиція суду узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, згідно з яким будь-яка ухвала суду першої інстанції підлягає апеляційному оскарженню або самостійно, або разом із рішенням суду по суті спору.
3. Суд касаційної інстанції скасував ухвалу апеляційного суду та направив справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Справа №907/713/24 від 20/08/2025
1. Предметом спору є вимога прокурора про скасування державної реєстрації припинення юридичної особи – школи, здійсненої на підставі рішення сільської ради, яке було визнано судом протиправним та скасовано.
2. Суд касаційної інстанції розглянув питання юрисдикції спору, оскільки суд апеляційної інстанції закрив провадження, вважаючи, що справа підлягає розгляду в адміністративному суді. Верховний Суд наголосив, що критеріями розмежування судової юрисдикції є суб’єктний склад, предмет спору та характер спірних правовідносин. Суд зазначив, що спір про скасування державної реєстрації припинення юридичної особи не є спором з державним реєстратором про спонукання його до дій, а є спором про наявність або відсутність цивільної правоздатності юридичної особи. Враховуючи, що процесуальне законодавство не визначає юрисдикційну належність такого спору, Верховний Суд, заповнюючи прогалину, вказав, що такі спори є найбільш наближеними до спорів, пов’язаних з діяльністю або припиненням діяльності юридичної особи, і повинні розглядатися за правилами господарського судочинства.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та направив справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Справа №914/2265/24 від 21/08/2025
1. Предметом спору є визнання недійсними додаткових угод до договору позички транспортного засобу.
2. Суд касаційної інстанції залишив позов без розгляду, оскільки позивач не надав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору, і не повідомив про причини неможливості їх надання у встановлений строк, що розцінено як ігнорування процесуальних обов’язків, яке унеможливлює розгляд справи по суті. Суд зазначив, що визначальною умовою для залишення позову без розгляду є неможливість вирішення спору по суті через невчинення позивачем певних дій, покладених на нього судом. Також, позивач не з’явився у судові засідання, не повідомив про причини неявки та не подав заяву про розгляд справи за його відсутності, що також стало підставою для залишення позову без розгляду. Суд врахував, що особа, позов якої залишено без розгляду, має право звернутися до суду повторно після усунення обставин, що були підставою для залишення позову без розгляду. Суд підкреслив, що доступ до суду не є абсолютним і може обмежуватись національним законодавством для дотримання правил судової процедури.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №751/2190/24 від 21/08/2025
1. Предметом спору є оскарження працівником дисциплінарного стягнення у вигляді догани, накладеного роботодавцем.
2. Суд касаційної інстанції залишив рішення судів попередніх інстанцій без змін, виходячи з того, що працівник порушив трудову дисципліну, а саме неетично поводився з ученицею, що призвело до психологічної травми дитини, що підтверджується зібраними по справі доказами, яким суди дали належну оцінку. Суд зазначив, що обов’язок дотримуватися морально-етичних норм і дбати про психічне здоров’я учнів покладається на працівника не тільки посадовою інструкцією, а й Законом України «Про освіту». Також суд вказав, що відмова працівника від підписання посадової інструкції, з якою він був ознайомлений, не звільняє його від обов’язку її дотримуватися. Суд касаційної інстанції підкреслив, що не має права переоцінювати докази, зібрані судами попередніх інстанцій.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №462/9315/13-ц від 21/08/2025
1. Предметом спору є відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції.
2. Верховний Суд розглянув заяву представника ОСОБА_1 про відшкодування витрат на правничу допомогу, враховуючи, що однією з засад цивільного судочинства є відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене рішення. Суд зазначив, що витрати на правничу допомогу підлягають розподілу між сторонами, і для визначення їх розміру необхідно подати детальний опис робіт адвоката. ВС врахував, що заявник дотримався строку подання доказів про понесені витрати. Зважаючи на характер виконаної роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, а також клопотання АТ «УкрСиббанк» про зменшення витрат, суд вирішив частково задовольнити заяву.
3. Суд частково задовольнив заяву та ухвалив стягнути з Акціонерного товариства «УкрСиббанк» на користь ОСОБА_1 7 500,00 грн на відшкодування судових витрат, пов’язаних з наданням правничої допомоги в суді касаційної інстанції.
Справа №750/679/24 від 20/08/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення апеляційного суду щодо відмови у призначенні сина опікуном над батьком, визнаним недієздатним.
2. Апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції в частині призначення сина опікуном, мотивуючи це тим, що найкращі інтереси недієздатної особи не будуть забезпечені, оскільки син проходить військову службу в іншій місцевості та не може забезпечити постійний догляд. Суд врахував, що недієздатна особа потребує постійного стороннього догляду, а син, перебуваючи на військовій службі, не може його забезпечити повною мірою. Апеляційний суд також зазначив, що орган опіки та піклування при внесенні подання про призначення опікуна має враховувати якнайкращі інтереси особи, над якою встановлюється опіка, і в даному випадку подання було винесено без повного з’ясування всіх обставин. Верховний Суд підкреслив, що висновок органу опіки має рекомендаційний характер і оцінюється в сукупності з іншими доказами. Суд також зазначив, що заявник не позбавлений права бути призначеним опікуном у майбутньому, якщо обставини зміняться.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін, підтвердивши обґрунтованість відмови у призначенні сина опікуном на даний момент.
Справа №357/7030/21 від 19/08/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо засудження особи за порушення правил дорожнього руху, що спричинило тяжке тілесне ушкодження, та за замах на умисне вбивство.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд не повною мірою дотримався вимог закону при перегляді вироку місцевого суду, оскільки ретельно не перевірив доводи апеляційних скарг, не проаналізував їх з достатньою повнотою, не навів переконливих мотивів для їхнього спростування й обґрунтованих підстав, через які залишив їх без задоволення, та послався на ті ж самі обставини і докази, які оспорювались. Зокрема, апеляційний суд не зазначив, якими саме доказами підтверджується намір обвинуваченого саме на умисне вбивство, не перевірив обставини щодо невідповідності висновків суду фактичним обставинам події, відсутності прямого умислу на вбивство, неправильної кваліфікації дій обвинуваченого, перебування потерпілого у свідомості на момент закінчення конфлікту, характеру та локалізації тілесних ушкоджень, а також навів перелік доказів без власного їх аналізу. Суд касаційної інстанції погодився з доводами касаційної скарги про формальність розгляду апеляційних скарг та підходу до виготовлення судового рішення, зазначивши, що апеляційний суд не зробив ґрунтовного аналізу обставин кримінального провадження та не дав належної оцінки доказам.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та призначив новий розгляд в суді апеляційної інстанції, обравши обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів.
Справа №914/2182/24 від 22/08/2025
1. Предметом спору є розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених третьою особою (ПП «ЄВРОІМЕКС-ІНВЕСТ») у зв’язку з розглядом справи в суді касаційної інстанції.
2. Верховний Суд, розглядаючи заяву про розподіл судових витрат, врахував, що третя особа заявила про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у відзиві на касаційну скаргу, дотримуючись встановлених строків та процедур. Суд зазначив, що розмір гонорару визначається за погодженням між адвокатом і клієнтом, але суд має право втручатися, якщо витрати не відповідають фактично наданим послугам. При цьому, суд оцінює витрати на предмет їх реальності, необхідності та розумності, враховуючи складність справи, витрачений час адвоката та співмірність з ринковими цінами. Суд також врахував, що деякі послуги, заявлені третьою особою, були непропорційними та необґрунтованими, зокрема, підготовка заяви про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції та підготовка проекту заяви про прийняття додаткової постанови. Крім того, суд взяв до уваги сталість правової позиції третьої особи та обізнаність адвоката у справі, що вплинуло на оцінку обґрунтованості заявлених витрат.
3. Суд частково задовольнив заяву ПП «ЄВРОІМЕКС-ІНВЕСТ» та стягнув з Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України 3 875,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Справа №910/572/25 від 20/08/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства, укладеного між двома фізичними особами, за позовом банку, який не є учасником цього товариства.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями попередніх судів, які закрили провадження у справі, вважаючи, що спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства. Суд виходив з того, що, по-перше, банк не є учасником товариства і не має на меті набуття корпоративних прав. По-друге, інтерес банку полягає у відновленні становища, яке існувало до відчуження частки боржником, щоб звернути стягнення на це майно. По-третє, спір виник між фізичними особами і не має господарсько-правового характеру. Суд також послався на усталену практику Великої Палати Верховного Суду, згідно з якою спори про визнання недійсними договорів відчуження корпоративних прав боржником з метою ухилення від виконання судового рішення мають розглядатися за правилами цивільного судочинства, оскільки при задоволенні позову не відбувається передача корпоративних прав позивачу.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №905/512/22 від 22/08/2025
1. Предметом спору є оскарження ухвали суду про звернення стягнення на грошові кошти особи, яка має заборгованість перед боржником, на підставі ст. 336 ГПК України.
2. Верховний Суд погодився з рішенням апеляційного суду, який скасував ухвалу суду першої інстанції про звернення стягнення на кошти АТ “Дашуківські бентоніти”, оскільки ця компанія, на думку суду, довела відсутність заборгованості перед ПрАТ “Завод обважнювачів” на підставі договорів про відступлення права вимоги та акту зарахування зустрічних однорідних вимог. Суд зазначив, що ст. 75 Закону “Про ринок електричної енергії” не містить заборони на відступлення права вимоги заборгованості за договорами постачання електроенергії. Також, заборгованість виникла не безпосередньо з договору постачання електроенергії, а на підставі рішення суду. Суд касаційної інстанції підкреслив, що договори про відступлення права вимоги не були визнані недійсними в судовому порядку, а акт зарахування зустрічних вимог є одностороннім правочином, який не потребує згоди іншої сторони.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ТОВ “Омега Пласт” без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №188/2319/24 від 21/08/2025
Предметом спору є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо засудження особи за ч. 1 ст. 121 КК України (тяжке тілесне ушкодження).
У рішенні не наведено жодних аргументів, якими керувався суд, лише зазначено, що вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду залишено без змін, а касаційну скаргу захисника – без задоволення. Відсутність обґрунтування у резолютивній частині унеможливлює аналіз мотивів суду касаційної інстанції. Повний текст постанови буде оголошено пізніше, що не дає можливості зрозуміти чому суд прийняв саме таке рішення.
Рішення суду: Вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду залишено без змін, касаційну скаргу захисника – без задоволення.
Справа №398/2709/22 від 20/08/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку апеляційного суду щодо особи, засудженої за незаконне зберігання наркотичних речовин без мети збуту (ч. 1 ст. 309 КК України).
2. Верховний Суд залишив без змін вирок апеляційного суду, не задовольнивши касаційну скаргу захисника. Суд, очевидно, погодився з висновками апеляційної інстанції щодо доведеності вини засудженого та правильності застосування норм матеріального і процесуального права. У рішенні не наведено детальних аргументів, але можна припустити, що суд касаційної інстанції не знайшов підстав для скасування чи зміни рішення апеляційного суду, виходячи з матеріалів справи та доводів касаційної скарги. Можливо, були досліджені питання допустимості доказів, повноти судового розгляду або правильності кваліфікації дій засудженого, але ВС не знайшов порушень.
3. Верховний Суд постановив залишити вирок апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу захисника – без задоволення.
Справа №601/848/22 від 05/08/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку апеляційного суду, яким ОСОБА_8 засуджено за одержання неправомірної вигоди за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, а ОСОБА_9 – за пособництво у цьому злочині.
2. Суд касаційної інстанції залишив вирок апеляційного суду без змін, підкресливши, що апеляційний суд повно та всебічно дослідив докази, зокрема, покази свідка ОСОБА_10, протоколи огляду, результати негласних слідчих дій, висновки експертів та статутні документи підприємства. Суд зазначив, що апеляційний суд обґрунтовано встановив наявність у ОСОБА_8 можливості впливу на прийняття рішень особами, уповноваженими на виконання функцій держави, а також факт пособництва ОСОБА_9 у цьому злочині. Суд відхилив доводи про провокацію злочину, оскільки не було виявлено активних дій правоохоронних органів, спрямованих на схиляння ОСОБА_8 до вчинення злочину, який би він не вчинив за інших обставин. Також суд не знайшов підстав для визнання недопустимими доказів, отриманих в результаті негласних слідчих дій, та не встановив упередженості складу суду апеляційної інстанції.
3. Верховний Суд постановив касаційні скарги засуджених та їх захисника залишити без задоволення, а вирок апеляційного суду – без змін.
Справа №904/645/22 від 18/08/2025
1. Предмет спору – оскарження ухвали апеляційного суду про повернення апеляційної скарги податкового органу у справі про банкрутство через неусунення недоліків, пов’язаних з ненаданням доказів направлення копій скарги всім учасникам справи.
2. Суд касаційної інстанції погодився з апеляційним судом, зазначивши, що апеляційна скарга не приймається до розгляду у разі невиконання вимог щодо надсилання копій скарги всім учасникам справи, що є важливим для забезпечення процесуальної рівності сторін. Верховний Суд підкреслив, що хоча деякі учасники справи зобов’язані мати електронні кабінети в ЄСІТС, це не звільняє скаржника від обов’язку надсилати їм копії документів через систему та надавати докази такого надсилання суду. Суд також відхилив аргумент про те, що апеляційний суд повинен був продовжити строк для усунення недоліків, оскільки це є правом, а не обов’язком суду. Крім того, ВС зазначив, що посилання скаржника на попередню практику відкриття апеляційного провадження за аналогічних обставин не є підставою для скасування оскаржуваного рішення.
3. Суд вирішив залишити касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду без змін.
Справа №910/10001/24 від 20/08/2025
1. Предметом спору є вимога про витребування часток у статутному капіталі товариств та визначення розміру часток учасників у цих товариствах, що ґрунтується на неналежному виконанні договору купівлі-продажу часток.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про залишення позову без розгляду, оскільки спір виник з договору купівлі-продажу корпоративних прав, який містить арбітражне застереження про передачу спорів на розгляд Лондонського Міжнародного Арбітражного Суду. Суд зазначив, що спір не є корпоративним у розумінні п. 3 ч. 1 ст. 20 ГПК України, оскільки не пов’язаний зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності товариств, а виник з договірних відносин. Також, суд відхилив доводи скаржника про те, що спір стосується реєстрації майнових прав (п. 13 ч. 1 ст. 20 ГПК України), оскільки позивачі не заявляли вимог про державну реєстрацію часток. Суд підкреслив, що належність та ефективність обраного позивачами способу захисту має оцінюватися згідно з правом Англії, яке було обрано сторонами в договорі. Крім того, суд вказав на принцип добросовісності, зазначивши, що поведінка позивачів, які уклали договір з арбітражним застереженням, а потім звернулися до господарського суду, може свідчити про їхню недобросовісність.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №910/13407/23 від 19/08/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним рішення Антимонопольного комітету України (АМКУ) в частині накладення штрафу на приватне підприємство “Євро ІФ” за порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення судів попередніх інстанцій, які задовольнили позов ПП “Євро ІФ”, виходячи з того, що АМКУ, визначаючи розмір штрафу, не врахував наявну у нього інформацію про дохід підприємства за 2022 рік, а застосував положення закону, що передбачають накладення штрафу у фіксованому розмірі у разі відсутності доходу. Суд зазначив, що АМКУ зобов’язаний діяти на підставі закону, всебічно з’ясовувати обставини справи та враховувати всі наявні докази, а його дискреційні повноваження не повинні суперечити принципу верховенства права. Суд також підкреслив, що Закон України “Про захист економічної конкуренції” є спеціальним, і саме ним має керуватися АМКУ при визначенні розміру штрафу. Суд касаційної інстанції також врахував, що суди попередніх інстанцій виконали вказівки Верховного Суду, надані при попередньому розгляді цієї справи, та належним чином оцінили всі докази у їх сукупності.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу Антимонопольного комітету України без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №522/8041/17 від 19/08/2025
1. Предметом спору є законність повернення апеляційної скарги прокурора на окрему ухвалу суду першої інстанції.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд необґрунтовано повернув апеляційну скаргу прокурора, оскільки не здійснив всебічного дослідження матеріалів провадження, що призвело до істотного порушення вимог КПК. Апеляційний суд не врахував, що прокурор подав апеляційну скаргу з клопотанням про поновлення строку, обґрунтувавши це тим, що оскаржувана ухвала надійшла до прокуратури лише 2 вересня 2024 року, і сторона обвинувачення не була обізнана з мотивами прийнятого рішення. Також, апеляційний суд не звернув увагу на відсутність окремого тексту резолютивної частини окремої ухвали в матеріалах кримінального провадження та на те, що суд першої інстанції забезпечив доступ до повного тексту окремої ухвали в Єдиному державному реєстрі судових рішень через значний проміжок часу після її постановлення. Враховуючи ці обставини, касаційний суд дійшов висновку, що апеляційний суд передчасно вирішив, що немає підстав для задоволення клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та призначив новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Справа №688/2554/22 від 21/08/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку щодо особи, засудженої за крадіжку в умовах воєнного стану та пропозицію неправомірної вигоди службовій особі.
2. Суд касаційної інстанції залишив вирок без змін, підкресливши, що суди попередніх інстанцій обґрунтовано встановили наявність умислу в діях засудженої як на крадіжку, так і на надання неправомірної вигоди слідчому, який займав відповідальне становище. Суд зазначив, що встановлені факти, такі як приховування знайденого телефону, спроби домовитися зі слідчим за гроші, свідчать про усвідомленість засудженою своїх дій та їх протиправний характер. Також, суд врахував, що засуджена знала про статус слідчого, якому пропонувала гроші, і розуміла, що він займає відповідальне становище. Суд касаційної інстанції погодився з тим, що апеляційний суд правомірно закрив кримінальне провадження щодо крадіжки у зв’язку з декриміналізацією, але залишив чинним вирок щодо надання неправомірної вигоди.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №904/1211/24 від 20/08/2025
1. Предметом спору є стягнення з ТОВ “Господар” на користь ТОВ “Агропром-Центр” суми боргу, процентів, пені, штрафу та витрат на правничу допомогу у зв’язку з невиконанням зобов’язань за договором поставки.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які частково задовольнили позов ТОВ “Агропром-Центр”, виходячи з наступного: ТОВ “Господар” порушило умови договору поставки щодо своєчасної оплати товару; нарахування процентів, пені та штрафу є правомірним наслідком порушення зобов’язання; зменшення судом першої інстанції розміру процентів на 50% є справедливим та пропорційним, враховуючи обставини справи; суди попередніх інстанцій врахували всі істотні обставини справи, зокрема, відсутність дій з боку ТОВ “Господар” для погашення заборгованості та уникнення переговорів; зменшення судом першої інстанції розміру витрат на правничу допомогу до 17 000 грн є обґрунтованим, враховуючи обсяг наданих послуг та їх співмірність зі складністю справи. Верховний Суд підкреслив, що питання зменшення розміру штрафних санкцій є дискреційним правом суду, яке реалізується з урахуванням конкретних обставин справи та необхідності забезпечення балансу інтересів сторін.
3. Верховний Суд залишив касаційні скарги ТОВ “Господар” без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №728/704/24 від 20/08/2025
1. Предметом спору є оскарження ухвали апеляційного суду щодо засудження особи за статтею 336 КК України (ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період).
2. Верховний Суд залишив без змін ухвалу апеляційного суду, не задовольнивши касаційну скаргу захисника. У резолютивній частині постанови не наведено конкретних аргументів, якими керувався суд, однак зазначено, що судді керувалися статтями 376, 433, 434, 436, 441, 442 Кримінального процесуального кодексу України. Повний текст постанови, де будуть викладені мотиви прийнятого рішення, буде проголошено пізніше. Відповідно до норм процесуального права, касаційний суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, виходячи з доводів, викладених у касаційній скарзі. Таким чином, можна припустити, що суд не знайшов підстав для скасування рішення апеляційного суду, вважаючи його законним та обґрунтованим.
3. Верховний Суд ухвалив залишити ухвалу Чернігівського апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу захисника – без задоволення.
Справа №756/16131/23 від 21/08/2025
Предметом спору є касаційна скарга прокурора на ухвалу апеляційного суду, який залишив без змін вирок суду першої інстанції щодо особи, засудженої за незаконний обіг наркотиків (ч. 2 ст. 307 КК України).
Верховний Суд залишив касаційну скаргу прокурора без задоволення, підтримавши рішення апеляційного суду, який погодився з вироком суду першої інстанції. Суд зазначив, що призначення покарання є дискреційним правом суду, яке має бути обґрунтоване. ВС підкреслив, що суд першої інстанції врахував пом’якшуючі обставини, такі як щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, відсутність обтяжуючих обставин, а також дані про особу обвинуваченого (раніше не судимий, має освіту, працює, має дітей). Суд також врахував, що обвинувачений добровільно повідомив про місця схованок наркотиків, що перешкодило їх подальшому розповсюдженню. Апеляційний суд ретельно перевірив доводи прокурора і обґрунтовано залишив апеляційну скаргу без задоволення.
Рішення: Ухвалу Київського апеляційного суду залишено без змін, а касаційну скаргу прокурора – без задоволення.
Справа №542/977/23 від 12/08/2025
1. Предметом спору є оскарження ухвал судів першої та апеляційної інстанцій про застосування примусових заходів медичного характеру до особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, передбачене ч. 1 ст. 121 КК України (тяжке тілесне ушкодження).
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, погодившись з їх висновками про необхідність застосування примусових заходів медичного характеру до особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння у стані неосудності. Суд зазначив, що висновки про вчинення суспільно небезпечного діяння ґрунтуються на належних та допустимих доказах, досліджених судами попередніх інстанцій. Верховний Суд відхилив доводи захисника про неповноважність слідчого, оскільки на момент проведення слідчих дій підслідність у справі була визначена за слідчим відділом, де працював слідчий. Також, ВС відхилив доводи про недопустимість висновків експертів, оскільки стороні захисту було забезпечено можливість ознайомитися з медичною документацією під час судового розгляду, хоча і не на стадії виконання ст. 290 КПК. Суд касаційної інстанції наголосив, що захисник не обґрунтував, яким чином невідкриття медичних документів на стадії ст. 290 КПК порушило право на захист.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а ухвали судів першої та апеляційної інстанцій – без змін.
Справа №740/5796/23 від 21/08/2025
1. Предмет спору – визнання недійсним рішення загальних зборів ТОВ «Регіональний центр металопрокату», актів приймання-передачі, договору дарування, свідоцтва про право на спадщину та скасування державної реєстрації права власності.
2. Верховний Суд погодився з апеляційним судом, який скасував ухвалу суду першої інстанції про закриття провадження. Суд врахував, що позивач вже звертався з аналогічним позовом до господарського суду, але там провадження було закрито з роз’ясненням про цивільну юрисдикцію. Суд наголосив на неприпустимості юрисдикційних конфліктів, які позбавляють людину права на доступ до правосуддя, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Суд також послався на практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово констатував порушення Україною Конвенції через юрисдикційні конфлікти між судами. Суд вказав, що апеляційний суд правильно врахував наявність юрисдикційного конфлікту при прийнятті рішення. Суд також зазначив, що аналогічні висновки щодо юрисдикційних конфліктів висловлювала Велика Палата Верховного Суду в інших справах.
3. Верховний Суд залишив касаційні скарги без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №754/1696/24 від 21/08/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку апеляційного суду щодо призначення додаткового покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами особі, засудженій за порушення правил дорожнього руху, що спричинило смерть потерпілого.
2. Суд касаційної інстанції залишив вирок апеляційного суду без змін, мотивуючи це тим, що апеляційний суд обґрунтовано призначив додаткове покарання, враховуючи тяжкість злочину, наслідки у вигляді смерті потерпілого, та грубе порушення ПДР засудженим. Суд зазначив, що незважаючи на позитивні характеристики засудженого та його каяття, суспільна небезпека вчиненого злочину вимагає призначення додаткового покарання для запобігання новим злочинам. Також суд вказав, що відсутні докази того, що позбавлення права керування транспортними засобами унеможливить виконання засудженим його посадових обов’язків та виплату компенсації потерпілій. Суд наголосив, що життя людини є найвищою цінністю, а наслідки злочину є невідворотними, тому призначення максимального строку додаткового покарання є обґрунтованим.
3. Суд ухвалив залишити касаційну скаргу без задоволення, а вирок апеляційного суду без змін.
Справа №136/5/22 від 19/08/2025
1. Предметом спору є оскарження виправдувального вироку особі, обвинуваченій в одержанні неправомірної вигоди службовою особою за державну реєстрацію права оренди на земельну ділянку.
2. Суд касаційної інстанції вирішив, що апеляційний суд не повною мірою дотримався вимог кримінального процесуального закону, ретельно не перевірив доводів прокурора, не надав на них вичерпних відповідей, не провів всебічного та повного аналізу обставин кримінального провадження, не здійснив належної оцінки доказів за критеріями достатності та взаємозв’язку. Зокрема, апеляційний суд не врахував, що правова кваліфікація дій обвинуваченого не змінювалася протягом досудового розслідування та судового розгляду, і що відомості, повідомлені з самого початку досудового розслідування, охоплювалися складом тяжкого злочину. Також, суд апеляційної інстанції виклав суперечливі висновки, погодившись з недопустимістю результатів НСРД, але водночас проаналізувавши їх зміст. Крім того, апеляційний суд не перевірив доводів прокурора про відсутність ознак провокування злочину та наявність інших доказів винуватості, не пов’язаних з НСРД.
3. Суд скасував ухвалу апеляційного суду та призначив новий розгляд в апеляційній інстанції.
Справа №462/6374/23 від 20/08/2025
1. Предметом спору є заява про визнання особи недієздатною та призначення опікуна, де син просив призначити його опікуном над батьком.
2. Суди першої та апеляційної інстанцій задовольнили вимогу про визнання батька недієздатним, однак відмовили у призначенні сина опікуном, мотивуючи це тим, що орган опіки не надав достатньо обґрунтувань щодо можливості заявника бути опікуном, а також існує інша дочка, щодо якої не з’ясовано можливість виконання нею обов’язків опікуна. Верховний Суд не погодився з такими висновками, вказавши, що суди не вжили достатніх заходів для всебічного з’ясування обставин справи, зокрема, не встановили особу дочки недієздатного та не з’ясували питання щодо її можливості бути опікуном. ВС наголосив, що суди мали сприяти у здійсненні та охороні прав, свобод та інтересів фізичних осіб, а також за власною ініціативою витребувати необхідні докази для з’ясування обставин справи.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови у призначенні сина опікуном та направив справу на новий розгляд до апеляційного суду.
Справа №922/5196/23 від 20/08/2025
1. Предметом спору є визнання протиправними дій АТ “Харківобленерго” щодо припинення розподілу електроенергії до багатоквартирних будинків.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення попередніх судів, зазначивши, що дії “Харківобленерго” щодо припинення електропостачання обмежують права мешканців багатоквартирних будинків. Суд врахував зміни в законодавстві, зокрема, можливість отримання статусу колективного побутового споживача управителями багатоквартирних будинків на період воєнного стану. Суд також зазначив, що метою діяльності “Харківобленерго” є забезпечення надійного функціонування системи розподілу електроенергії та задоволення потреб споживачів. Оскільки позивачі у справі є організаціями, що управляють багатоквартирними будинками та забезпечують їх електроенергією для побутових потреб, припинення електропостачання є порушенням прав мешканців. Суд погодився, що обраний позивачами спосіб захисту не суперечить чинному законодавству.
3. Суд постановив залишити касаційну скаргу АТ “Харківобленерго” без задоволення, а рішення апеляційного суду – без змін.
Справа №991/503/23 від 21/08/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку та ухвали щодо засудження особи за внесення недостовірних відомостей до декларації.
2. Суд касаційної інстанції залишив вирок без змін, підкресливши, що суди попередніх інстанцій обґрунтовано визнали особу винною у внесенні недостовірних даних до декларації на підставі досліджених доказів, зокрема даних мобільних операторів, матеріалів цивільної справи про необґрунтовані активи, інформації з системи “Безпечне місто” та банківських даних. Суд касаційної інстанції відхилив доводи захисту про недопустимість доказів, отриманих з цивільної справи, оскільки доступ до них було отримано на підставі ухвали слідчого судді. Також суд не погодився з твердженнями про незаконний доступ до системи “Безпечне місто”, зазначивши, що отримання інформації з цієї системи не є негласною слідчою дією. Суд касаційної інстанції визнав правомірним повідомлення про підозру, здійснене уповноваженим прокурором, та відхилив аргументи про порушення права на захист, оскільки сторона захисту мала можливість надати докази та висловити свою позицію під час судового розгляду. Суд також підкреслив, що апеляційний суд правомірно відмовив у повторному дослідженні доказів, оскільки суд першої інстанції дослідив їх повно та без порушень.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а вирок та ухвалу судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №757/3634/23-ц від 21/08/2025
1. Предметом спору є вимога фермерського господарства до держави про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої, на думку господарства, незаконними рішеннями судів у попередній справі.
2. Суд відмовив у задоволенні касаційної скарги фермерського господарства, підтримавши рішення судів попередніх інстанцій, з наступних міркувань:
* Господарський суд правильно визначив юрисдикцію спору, оскільки вимога стосувалася відшкодування шкоди і не була об’єднана з вимогою вирішити публічно-правовий спір.
* Фермерське господарство не довело належними доказами факт заподіяння шкоди, протиправність дій відповідачів та причинно-наслідковий зв’язок між шкодою та діями судів у попередній справі.
* Чинні судові рішення у попередній справі є обов’язковими для виконання, а дії суддів не визнані незаконними.
* Відшкодування шкоди за рахунок держави можливе лише у випадку встановлення факту заподіяння шкоди незаконними рішеннями органів державної влади, а не просто на підставі незгоди з судовими рішеннями.
* Суд касаційної інстанції не має повноважень втручатися в оцінку доказів, здійснену судами першої та апеляційної інстанцій.
* Відсутні підстави для звернення до Конституційного Суду України, оскільки клопотання стосується вирішення спору по суті, а не тлумачення норм Конституції.
3. Суд залишив касаційну скаргу фермерського господарства без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №501/3344/24 від 21/08/2025
1. Предметом спору є оскарження ухвали апеляційного суду щодо особи, обвинуваченої у крадіжці, вчиненій у великих розмірах (ч. 4 ст. 185 КК України).
2. Верховний Суд не наводить конкретних аргументів у резолютивній частині, однак, зважаючи на рішення про скасування ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду, можна припустити, що суд касаційної інстанції виявив істотні порушення кримінального процесуального закону або неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність апеляційним судом. Можливо, апеляційний суд не повно та всебічно дослідив доводи апеляційної скарги захисника, не надав належної оцінки доказам або допустив інші процесуальні порушення, які могли вплинути на законність і обґрунтованість судового рішення. Для повного розуміння мотивів ВС потрібно дочекатися повного тексту рішення.
3. Верховний Суд скасував ухвалу Одеського апеляційного суду від 04 березня 2025 року стосовно ОСОБА_7 та призначив новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Справа №911/2634/23 від 19/08/2025
1. Предметом спору є скасування державної реєстрації права власності та витребування гідротехнічних споруд з чужого незаконного володіння.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення судів попередніх інстанцій, які частково задовольнили позов прокурора, скасувавши державну реєстрацію права власності ТОВ «Забір’я» на гідротехнічні споруди, оскільки ці споруди не були окремими об’єктами приватизації та ніколи не реєструвалися як самостійні об’єкти нерухомого майна до 2018 року. Суд врахував, що гідротехнічні споруди є складовими частинами водних об’єктів і не можуть бути окремими об’єктами права власності, а наказ про передачу ставків у власність ТОВ «Забір’я» був визнаний недійсним у попередній судовій справі, що має преюдиціальне значення. Суд також зазначив, що вимога про витребування майна не є ефективним способом захисту, оскільки призведе до реєстрації права власності на об’єкти, які не підлягають реєстрації як окремі об’єкти. Крім того, суд відхилив аргументи відповідача про пропуск строку позовної давності, оскільки вимога про скасування державної реєстрації є негаторним позовом, на який строк позовної давності не поширюється.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №990/323/25 від 20/08/2025
1. Предметом спору є оскарження рішень Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (ВККС) про відмову в допуску до участі в доборі на посаду судді місцевого суду.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки позивач не подав повний пакет документів, а саме копію диплома про вищу юридичну освіту з додатком, як це вимагається Законом України «Про судоустрій і статус суддів» та оголошенням ВККС про добір кандидатів. Суд зазначив, що подання всіх необхідних документів у встановлений строк є обов’язковим для всіх кандидатів, і недотримання цієї вимоги є обґрунтованою підставою для відмови в допуску до добору. Суд не взяв до уваги аргументи позивача про те, що додаток до диплома не був обов’язковим документом на момент отримання ним диплома, оскільки вимога про подання диплома з додатком чітко встановлена спеціальним законом. Також суд відхилив аргументи про те, що ВККС мала врахувати додаток до диплома, який був поданий позивачем пізніше електронною поштою або містився в матеріалах попереднього конкурсу, оскільки це порушує встановлену процедуру та ставить позивача в привілейоване становище порівняно з іншими кандидатами. Суд підкреслив, що забезпечення рівності прав кандидатів є важливим принципом добору на посаду судді, і ВККС діяла в межах своїх повноважень, дотримуючись вимог законодавства.
3. Суд вирішив відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1.
Справа №600/5185/24-а від 21/08/2025
1. Предметом спору є оскарження розпорядження про анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій, які задовольнили заяву про забезпечення позову, мотивуючи це тим, що суди не надали належної оцінки доводам позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заяви. Суд зазначив, що сам факт прийняття рішення, яке стосується прав та інтересів позивача, не є автоматичною підставою для забезпечення позову. Також, суди попередніх інстанцій не врахували, що позивач має інші види господарської діяльності, окрім роздрібної торгівлі пальним, що ставить під сумнів твердження про блокування формування доходу та виплати заробітної плати у разі анулювання ліцензії. Суд підкреслив, що підстави для забезпечення позову є оціночними і повинні встановлюватися на основі конкретних доказів, а застосування таких заходів має бути співмірним з предметом спору.
3. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій та відмовив у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Справа №990/265/25 від 22/08/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення ВККС про відмову в допуску до участі в доборі на посаду судді місцевого суду через неподання автобіографії.
2. Суд обґрунтував своє рішення тим, що згідно із законодавством, подання автобіографії є обов’язковим документом для проведення спеціальної перевірки кандидатів на посаду судді, і що позивач не надав цей документ. Суд зазначив, що автобіографія має чіткі вимоги до форми та змісту, встановлені Порядком проведення спеціальної перевірки, і подання іншого документа (“Резюме”), який не містить всієї необхідної інформації, не може замінити автобіографію. Суд також підкреслив, що ні суд, ні кандидат не мають повноважень оцінювати доцільність зазначення певних відомостей в автобіографії або етапу подання цього документа. Крім того, суд відмітив, що Комісія діяла в межах своїх повноважень, встановлених законом, і обґрунтовано відмовила позивачу в допуску до добору через неподання необхідного документа.
3. Суд відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1, залишивши в силі рішення ВККС про відмову в допуску до участі в доборі на посаду судді.
Справа №160/7428/25 від 21/08/2025
1. Предметом спору є стягнення податкового боргу з товариства з обмеженою відповідальністю.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду про повернення апеляційної скарги, оскільки відповідач не усунув її недоліки, зокрема не сплатив судовий збір у встановлений строк. Суд підкреслив, що позов про стягнення податкового боргу має майновий характер, а отже, судовий збір розраховується виходячи з ціни позову. Верховний Суд зазначив, що вимога про стягнення податкового боргу відрізняється від вимоги про надання дозволу на його погашення, і помилковим є твердження відповідача про те, що ставка судового збору має бути встановлена у розмірі одного прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Оскільки відповідач не надав документ про сплату судового збору, апеляційний суд правомірно повернув скаргу.
3. Суд вирішив залишити касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №480/1450/25 від 21/08/2025
1. Предметом спору є рішення податкового органу про виключення фізичної особи-підприємця з реєстру платників єдиного податку.
2. Суд, залишаючи в силі рішення судів попередніх інстанцій про забезпечення позову, зазначив, що метою забезпечення позову є уникнення порушення прав та інтересів позивача в майбутньому, а також забезпечення можливості реального виконання рішення суду в разі задоволення позову. Суд врахував, що анулювання реєстрації платником єдиного податку призведе до зміни системи оподаткування та збільшення податкового навантаження на позивача. Суд також зазначив, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити виконання рішення суду та завдати шкоди правам та інтересам третіх осіб. Суд підкреслив, що обраний спосіб забезпечення позову відповідає його предмету та спрямований на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті. Суд також наголосив, що забезпечення позову є тимчасовим заходом, спрямованим на забезпечення виконання судового рішення. Суд касаційної інстанції підкреслив, що інститут забезпечення адміністративного позову є складним та специфічним інструментом, призначення якого полягає у створенні можливості реального й ефективного захисту прав, свобод і законних інтересів, зокрема фізичних та юридичних осіб – позивачів в адміністративному процесі, що реалізується в залежності від індивідуальних фактичних обставин конкретної справи, що й зумовлюють різні висновки щодо наявності підстав для його застосування.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №600/5185/24-а від 21/08/2025
1. Предметом спору є оскарження розпорядження ГУ ДПС про анулювання ліцензії ТОВ «Д-ОІЛ» на право роздрібної торгівлі пальним.
2. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій, які задовольнили заяву ТОВ «Д-ОІЛ» про забезпечення позову, мотивуючи це тим, що суди не обґрунтували, яким чином невжиття заходів забезпечення позову у вигляді заборони ДПС вносити зміни до Єдиного реєстру ліцензіатів може ускладнити виконання рішення суду в майбутньому. Суд наголосив, що суди попередніх інстанцій не вказали, які конкретні дії будуть необхідні для відновлення прав позивача у разі задоволення позову та чому ці дії будуть складними або потребуватимуть значних витрат. ВС підкреслив, що суди не надали належної оцінки доводам Позивача з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заяви щодо забезпечення позову та не встановили підстав, які б свідчили про очевидну небезпеку заподіяння шкоди правам та інтересам Позивача. Також ВС зазначив, що суди попередніх інстанцій вийшли за межі визначених КАС України способів забезпечення позову.
3. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій та відмовив у задоволенні заяви ТОВ «Д-ОІЛ» про забезпечення позову.
Справа №380/20996/24 від 21/08/2025
1. Предметом спору є оскарження фізичною особою-підприємцем податкових повідомлень-рішень, винесених Головним управлінням ДПС у Львівській області.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що ФОП пропустила строк звернення до суду, встановлений Податковим кодексом України для оскарження податкових повідомлень-рішень після адміністративного оскарження. Суд підкреслив, що місячний строк, передбачений пунктом 56.19 статті 56 ПК України, є спеціальним порівняно із загальним тримісячним строком, визначеним КАС України, і має пріоритет у застосуванні до податкових спорів. Суд також зазначив, що введення воєнного стану не є безумовною підставою для поновлення пропущеного строку, а обставини, на які посилалася позивачка (стан здоров’я, звернення за безоплатною правовою допомогою), не є поважними причинами для пропуску строку звернення до суду. Суд врахував усталену судову практику Верховного Суду, згідно з якою платники податків повинні добросовісно користуватися своїми процесуальними правами, а незнання про порушення прав через байдужість не є поважною причиною для поновлення строку. Велика Палата Верховного Суду підкреслила, що судова практика щодо строків оскарження є усталеною і не повинна викликати двозначного тлумачення.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №400/2601/25 від 21/08/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення податкового органу про анулювання ліцензії на зберігання пального та зобов’язання виключити інформацію про це з реєстру.
2. Суд, відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, виходив з того, що основна діяльність фермерського господарства не пов’язана з торгівлею пальним, а анулювання ліцензії не позбавляє його права вести господарську діяльність. Суд зазначив, що фермерське господарство не надало доказів, що підтверджують необхідність значних зусиль для відновлення прав у разі задоволення позову, а також не довело, що невжиття заходів забезпечення позову унеможливить його господарську діяльність. Суд також врахував, що заправка техніки можлива з інших джерел, а посилання на статус об’єкта критичної інфраструктури не є достатнім обґрунтуванням для задоволення заяви. Суд наголосив, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними з вимогами позивача, а в даному випадку вони не є необхідними для ефективного захисту його прав.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
