Справа №991/1196/24 від 06/08/2025
1. Предметом спору є обвинувачення ОСОБА_12 у підбурюванні до замаху на надання неправомірної вигоди та заволодінні чужим майном шляхом обману.
2. Суд, аналізуючи докази, дійшов висновку, що сторона обвинувачення не довела факт підбурювання ОСОБА_12 до надання неправомірної вигоди, оскільки відсутні докази активної ролі обвинуваченого у схилянні заявника до передачі коштів, а показання заявника суперечливі та не підтверджуються іншими доказами. Суд також не погодився з кваліфікацією дій ОСОБА_12 як шахрайства, оскільки не встановлено наміру обвинуваченого заволодіти коштами шляхом обману, а також не доведено завдання значної шкоди потерпілому. Натомість, суд встановив, що ОСОБА_12, будучи головою Державної судової адміністрації, отримав неправомірну вигоду за вплив на прийняття рішення суддями, що утворює склад злочину, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України (зловживання впливом). Суд врахував, що ОСОБА_12 мав комунікацію з представниками судової влади та створив у заявника враження про можливість впливу на рішення суду. Суд також зазначив, що для кваліфікації дій за ст. 369-2 КК України не має значення, чи був реалізований вплив, чи була передана неправомірна вигода третім особам.
3. Суд визнав ОСОБА_12 винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України, та призначив покарання у виді 3 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади та місцевого самоврядування строком на 3 роки.
Справа №389/2099/20 від 07/08/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку щодо особи, засудженої за перевищення службових повноважень, що супроводжувалися насильством.
2. Суд касаційної інстанції залишив вирок без змін, підкресливши, що суди попередніх інстанцій всебічно дослідили докази, зокрема покази свідків, висновки експертів та відеоматеріали, які підтверджують вину засудженого в перевищенні службових повноважень із застосуванням насильства до потерпілого. Суд зазначив, що доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, що не входить до компетенції касаційного суду. Також, суд касаційної інстанції не знайшов істотних порушень кримінального процесуального закону, які б могли вплинути на законність та обґрунтованість судових рішень, зокрема, щодо обмеження сторони захисту в часі під час судових дебатів та відмови в повторному дослідженні відеофайлу. Суд касаційної інстанції погодився з апеляційним судом, що призначене покарання є справедливим, враховуючи тяжкість злочину та особу засудженого.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а вироки судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №910/15790/23 від 08/08/2025
1. Предметом спору є захист прав інтелектуальної власності позивача на винахід «Заміщені оксазолідинони і їх застосування для запобігання згортанню крові» за патентом України № 73339.
2. Суд касаційної інстанції скасував постанову апеляційного суду, зазначивши, що апеляційний суд не врахував, що вжиті заходи забезпечення позову співвідносяться із заявленими вимогами, оскільки видача висновків та рекомендацій щодо державної реєстрації лікарського засобу є частиною процедури введення лікарського засобу в цивільний обіг. Також, суд зазначив, що ці заходи спрямовані на зупинення ймовірного порушення прав позивача на об’єкт інтелектуальної власності. Верховний Суд підкреслив, що заборона особі вчиняти певні дії не є втручанням у повноваження Центру, а є обґрунтованим обмеженням з метою забезпечення виконання судового рішення. Суд касаційної інстанції наголосив, що під час розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову суд не оцінює законність вжиття таких заходів, а лише з’ясовує, чи відпала потреба у забезпеченні позову або чи змінилися обставини. Суд також врахував, що відповідач не довів існування обставин, які могли б бути підставами для скасування вжитих заходів забезпечення позову.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі ухвалу суду першої інстанції.
Справа №740/2968/16-к від 05/08/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку апеляційного суду, яким засуджено ОСОБА_7 за ч. 3 ст. 368 КК України (одержання неправомірної вигоди службовою особою, яка займає відповідальне становище).
2. Суд касаційної інстанції залишив вирок апеляційного суду без змін, підкресливши, що апеляційний суд ретельно перевірив доводи апеляційної скарги прокурора, провів часткове судове слідство, допитав свідків, дослідив та проаналізував докази, оцінив їх допустимість та достатність для підтвердження обвинувачення. Верховний Суд відхилив доводи сторони захисту про незаконність складу суду, недопустимість доказів (протоколів НСРД, обшуку), порушення вимог ст. 290 КПК, відсутність постанови про залучення особи до конфіденційної співпраці та провокацію злочину. Суд касаційної інстанції зазначив, що недотримання строків складання протоколу НСРД не є істотним порушенням, яке тягне за собою визнання доказів недопустимими, а також вказав, що відсутність окремої постанови про залучення особи до конфіденційного співробітництва не свідчить про порушення вимог КПК. Суд також врахував, що ОСОБА_7 мав повноваження щодо розробки графіків відпусток, а ознак провокації злочину не було виявлено.
3. Суд вирішив касаційні скарги захисника та засудженого залишити без задоволення, а вирок апеляційного суду – без змін.
Справа №941/1790/20 від 12/08/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку апеляційного суду, яким прокурора було визнано винним в одержанні неправомірної вигоди (ч. 3 ст. 368 КК України).
2. Суд касаційної інстанції залишив вирок апеляційного суду без змін, підкресливши, що досудове розслідування було проведено уповноваженим органом, а саме ДБР, і що факт розслідування іншим територіальним підрозділом ДБР не впливає на допустимість доказів. Суд також зазначив, що обшук у службовому кабінеті прокурора не потребував попереднього дозволу слідчого судді, а отримання хабара не залежить від фактичного впливу дій хабарника на результат справи іншої особи. Крім того, суд відхилив аргументи щодо порушення права на захист через віддаленість органу розслідування, оскільки існують можливості для дистанційної участі в судових засіданнях та подачі документів. Суд також підкреслив, що апеляційний суд належним чином дослідив докази, зокрема аудіо- та відеоматеріали, і дійшов обґрунтованого висновку про винуватість прокурора.
3. Верховний Суд залишив вирок апеляційного суду без змін, а касаційні скарги захисника та засудженого – без задоволення.
Справа №333/2538/22 від 30/07/2025
1. Предметом спору є визнання недійсними електронних торгів та скасування свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позову, оскільки позивачка не довела порушень процедури проведення електронних торгів, які б призвели до їх недійсності. Суд зазначив, що дії державного або приватного виконавця, які не стосуються правил проведення електронних торгів, мають самостійний спосіб оскарження і не можуть бути підставою для визнання електронних торгів недійсними. Оскарження відомостей заявки приватного виконавця, зокрема, в частині визначеної вартості майна, що передається на реалізацію, має відбуватися за правилами статті 447 ЦПК України та Закону України «Про виконавче провадження», чого позивачкою зроблено не було. Суд також відхилив доводи позивачки про помилкове визначення ринкової вартості квартири, оскільки вартість була визначена незалежним оцінювачем і саме за цією вартістю квартира була виставлена на торги. Крім того, суд підкреслив, що незгода з діями приватного виконавця має окремий спосіб процесуального захисту, яким позивачка не скористалася.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №208/8358/18 від 30/07/2025
1. Предметом спору є виділ частки із майна, що є у спільній частковій власності, а саме допоміжного комплексу з обслуговування кафе-бістро.
2. Суд касаційної інстанції скасував постанову апеляційного суду, оскільки апеляційний суд не врахував, що відповідач не заперечував проти виділення в натурі частки позивача, а також те, що рішенням суду першої інстанції про виділ частки позивача не вирішуються питання про права та обов’язки неповнолітніх дітей відповідача, яких не було залучено до участі у справі. Крім того, суд апеляційної інстанції не з’ясував, чи виникли у неповнолітніх дітей нові права або обов’язки у зв’язку з прийняттям судового рішення. Суд касаційної інстанції також взяв до уваги недобросовісну поведінку відповідача, який не повідомив суд про укладення договору дарування частини його частки у спільному майні на користь дітей під час розгляду справи у суді першої інстанції. Суд касаційної інстанції зазначив, що апеляційний суд не переглянув рішення місцевого суду відповідно до вимог ЦПК України, відмовивши в позові лише з підстав незалучення осіб до розгляду справи в суді першої інстанції.
3. Верховний Суд скасував постанову Дніпровського апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №916/1403/25 від 13/08/2025
1. Предмет спору – оскарження арешту морського судна в якості забезпечення морської вимоги за договором фрахтування.
2. Суд касаційної інстанції скасував постанову апеляційного суду, який відмовив у задоволенні заяви про арешт судна, мотивуючи це тим, що справа підлягає розгляду апеляційним судом за місцезнаходженням арбітражу, оскільки було ініційовано арбітражне провадження. Верховний Суд підкреслив, що Господарський процесуальний кодекс України (ГПК) надає господарському суду повноваження розглядати заяви про арешт морського судна незалежно від юрисдикції щодо розгляду справи по суті морської вимоги. Суд також зазначив, що ГПК не містить застережень щодо підсудності таких заяв апеляційній інстанції. Крім того, суд касаційної інстанції врахував, що на момент звернення із заявою про забезпечення позову, арбітражне провадження проти однієї з компаній-боржників ще не було розпочато. Суд наголосив, що положення про забезпечення позову є окремим видом судового провадження, і до таких заяв не підлягають застосуванню положення, які застосовуються у позовному провадженні.
3. Суд скасував рішення апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до апеляційної інстанції.
Справа №761/21322/25 від 12/08/2025
1. Предметом спору є направлення кримінального провадження з одного суду до іншого в межах юрисдикції різних апеляційних судів.
2. Верховний Суд задовольнив подання голови Київського апеляційного суду та клопотання захисника, враховуючи необхідність забезпечення об’єктивного та неупередженого розгляду справи. Суд керувався статтями 32, 33-1, 34, 376 КПК України, які регулюють питання направлення кримінального провадження з одного суду до іншого. Таке рішення було прийнято з огляду на обставини, які можуть вплинути на неупередженість суду, зокрема, місце вчинення злочину, місце проживання обвинуваченого або потерпілого, або інші обставини, що ускладнюють розгляд справи в даному суді. Суд також врахував аргументи захисника щодо необхідності зміни підсудності для забезпечення права на справедливий суд.
3. Суд постановив направити матеріали кримінального провадження з Шевченківського районного суду м. Києва до Галицького районного суду м. Львова для розгляду.
Справа №914/2246/24 від 12/08/2025
1. Предметом спору є стягнення заборгованості у розмірі 3 054 529, 24 грн.
2. У рішенні не наведено аргументи суду, якими він керувався при винесенні рішення, оскільки надано лише вступну та резолютивну частини постанови. Для надання повної відповіді необхідний повний текст судового рішення.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №914/3349/22(914/1858/24) від 07/08/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним рішення загальних зборів акціонерів ПрАТ “Великоанадольський вогнетривкий комбінат” щодо обрання членів наглядової ради, оскільки акціонеру ОСОБА_1 неправомірно відмовили у включенні його пропозицій щодо кандидатів до порядку денного зборів.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення судів попередніх інстанцій, які встановили, що ПрАТ “Великоанадольський вогнетривкий комбінат” порушив порядок підготовки та проведення загальних зборів, не включивши пропозиції акціонера ОСОБА_1 щодо кандидатів до наглядової ради, що було подано у встановлений строк. Суди зазначили, що акціонер правомірно надіслав пропозиції поштою, оскільки ні закон, ні внутрішні документи товариства не вимагають надсилання таких пропозицій виключно електронною поштою. Також, суди вказали, що товариство повинно забезпечити отримання поштової кореспонденції за своєю юридичною адресою, і затримка в отриманні не може бути підставою для відмови у включенні пропозицій акціонера. Суд апеляційної інстанції додатково підкреслив, що розміщення бюлетеня для кумулятивного голосування до розгляду пропозицій акціонерів порушує їхнє право на подання кандидатур до наглядової ради. Суд касаційної інстанції відхилив аргументи ПрАТ “Великоанадольський вогнетривкий комбінат” про необхідність врахування балансу інтересів усіх акціонерів, оскільки не було доведено, що задоволення позову ОСОБА_1 порушує права інших акціонерів.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ПрАТ “Великоанадольський вогнетривкий комбінат” без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №912/3030/19 від 31/07/2025
1. Предметом спору було питання заборони фізичній особі-підприємцю використовувати знак для товарів і послуг «УКРЗОЛОТО».
2. Суд касаційної інстанції залишив рішення попередніх судів без змін, підтримавши позицію про те, що ФОП Лимаренко В.В. незаконно використовував торговий знак «УКРЗОЛОТО». Суд зазначив, що залучення ТОВ «Маркхолдер» як третьої особи було обґрунтованим, оскільки рішення у справі могло вплинути на їхні права та обов’язки, враховуючи передачу прав на торговельну марку. Суд також врахував, що ТОВ «Маркхолдер» було позивачем на момент подання позову та понесло судові витрати, які підлягають відшкодуванню. Суд відхилив доводи скаржника про свавільне залучення ТОВ «Маркхолдер», підкресливши, що суди попередніх інстанцій діяли в межах закону, враховуючи обставини справи та специфіку правового регулювання. Суд також послався на принцип res judicata, наголошуючи на необхідності поваги до остаточних судових рішень.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ФОП Лимаренка В.В. без задоволення, а рішення попередніх судів – без змін.
Справа №947/2285/20 від 30/07/2025
1. Предметом спору є оскарження рішень державного реєстратора та приватного нотаріуса про державну реєстрацію права власності на квартиру за банком, яка була предметом іпотеки.
2. Суд апеляційної інстанції скасував рішення суду першої інстанції, яким позов було задоволено, мотивуючи це тим, що позивач не є іпотекодавцем за договором іпотеки, хоча і є боржником за кредитним договором, забезпеченим цією іпотекою. Апеляційний суд також зазначив, що позивач не оспорював умови договору іпотеки та не заявляв вимоги про витребування квартири, а отже, обрав неналежний спосіб захисту. Верховний Суд не погодився з такими висновками, вказавши на те, що апеляційний суд не перевірив належним чином обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, зокрема, статус позивача як іпотекодавця, та не дослідив докази, які б це підтверджували. Суд касаційної інстанції наголосив, що апеляційний суд зробив взаємовиключні висновки про відмову в позові, не встановивши належним чином, чи було порушено права позивача.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №910/18049/20 від 12/08/2025
1. Предметом спору є вимога компанії Олікон АБ до ТОВ “Сканрок” про припинення порушення прав інтелектуальної власності на винахід, захищений патентом України № 80128.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення попередніх судів, оскільки вони не встановили важливі обставини, а саме: чи були чинними майнові права позивача на винахід на момент розгляду справи, враховуючи строк дії патенту, який міг сплисти, і чи дійсно було порушення прав позивача відповідачем. Суди не дослідили докази щодо чинності патенту та, відповідно, наявності порушених прав позивача, що є необхідним для обґрунтування позову. Також, суди не перевірили доводи відповідача про те, що він використовує інші патенти та свідоцтва, які надають йому право на виготовлення продукції. Суд касаційної інстанції зазначив, що попередні суди порушили норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
3. Верховний Суд скасував рішення попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №740/2968/16-к від 05/08/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку апеляційного суду щодо особи, засудженої за отримання неправомірної вигоди (ч. 3 ст. 368 КК України).
2. У цій резолютивній частині постанови не наведено аргументів суду. Щоб їх дізнатись, потрібно прочитати повний текст постанови.
3. Верховний Суд залишив касаційні скарги без задоволення, а вирок апеляційного суду без змін.
Справа №991/6812/24 від 12/08/2025
1. Предметом спору є обвинувачення особи у підбурюванні до замаху на надання неправомірної вигоди службовим особам та у замаху на заволодіння чужим майном шляхом обману.
2. Суд, визнаючи особу винною, керувався такими аргументами:
* Показання свідка (заявника) узгоджуються з іншими доказами, зокрема, з матеріалами негласних слідчих (розшукових) дій, які зафіксували розмови обвинуваченого, де він детально обговорює схему передачі неправомірної вигоди та свою винагороду.
* Обвинувачений, будучи головою земельної комісії та депутатом, усвідомлював протиправність своїх дій та схиляв свідка до вчинення корупційного злочину.
* Обвинувачений мав намір заволодіти грошовими коштами свідка шляхом обману, не маючи наміру передавати їх службовим особам як неправомірну вигоду.
* Версія захисту про надання правомірних послуг за винагороду є неспроможною та суперечить дослідженим доказам.
* Суд відхилив доводи захисту про провокацію злочину, оскільки дії правоохоронних органів були переважно пасивними, а обвинувачений сам виявляв ініціативу у вчиненні злочину.
* Висновок лінгвістичної експертизи підтверджує наявність спонукання до надання грошових коштів у розмовах обвинуваченого зі свідком.
* Суд визнав законною постанову про зміну правової кваліфікації злочину, оскільки слідчий має право приймати процесуальні рішення у випадках, передбачених КПК України.
3. Суд визнав особу винною та призначив покарання у виді позбавлення волі на певний строк з конфіскацією майна, а також застосував запобіжний захід у виді домашнього арешту до набрання вироком законної сили.
Справа №454/1031/24 від 12/08/2025
1. Предметом спору є вимога ОСОБА_2 до Державного бюро розслідувань про відшкодування моральної шкоди, завданої, на його думку, неналежним розглядом його заяви про кримінальне правопорушення.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки позивач не довів належними доказами факт завдання йому моральної шкоди та причинний зв’язок між діями посадових осіб ДБР та настанням цієї шкоди; констатація факту неналежного розгляду заяви сама по собі не є підставою для відшкодування моральної шкоди, оскільки права позивача були поновлені у кримінально-процесуальному порядку шляхом зобов’язання ДБР внести відомості до ЄРДР; суди послались на те, що відшкодування моральної шкоди можливе лише у випадках, передбачених статтею 1176 ЦК України (незаконне засудження, притягнення до кримінальної відповідальності, тощо), або на загальних підставах (статті 1173, 1174 ЦК України) за наявності протиправної поведінки, причинного зв’язку та завдання шкоди, чого в даному випадку не було доведено; суди врахували, що сам факт задоволення скарги позивача слідчим суддею не свідчить про завдання йому моральної шкоди; Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій, зазначивши, що вони відповідають вимогам чинного законодавства.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №646/538/24 від 30/07/2025
1. Предметом спору є стягнення з AT «ОГРС «Харківміськгаз» на користь ОСОБА_1 заборгованості зі сплати вихідної допомоги та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що суди попередніх інстанцій, розглядаючи справу в порядку цивільного судочинства, не перевірили, чи належить позивач до членів колегіального виконавчого органу AT «ОГРС «Харківміськгаз», з огляду на те, що спори про припинення повноважень одноосібного виконавчого органу товариства чи члена колегіального такого органу належать до господарської юрисдикції. Суд касаційної інстанції наголосив, що суди не врахували загальну спрямованість практики Великої Палати Верховного Суду, критерії розмежування корпоративних і власне трудових спорів, не перевірили підстави звільнення позивача та зробили передчасний висновок про можливість розгляду справи за правилами цивільного судочинства. Суд касаційної інстанції вказав, що обґрунтованість позовних вимог по суті має оцінювати суд належної юрисдикції. Суд касаційної інстанції зазначив, що порушення правил юрисдикції загальних судів є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та передав справу на новий розгляд до суду першої інстанції для встановлення обставин, необхідних для вирішення питання щодо юрисдикційності спору.
Справа №530/581/23 від 12/08/2025
1. Предметом спору є розірвання договору оренди земельної ділянки, укладеного між попереднім власником (ОСОБА_2) та фермерським господарством (ФГ «Комишанське плюс»), у зв’язку з переходом права власності на ділянку до нового власника (ОСОБА_1).
2. Суд задовольнив позов, оскільки в договорі оренди було передбачено, що перехід права власності на земельну ділянку є підставою для розірвання договору. Суд зазначив, що сторони добровільно погодили цю умову, і вона не суперечить законодавству. Суд також врахував, що новий власник (ОСОБА_1) звернувся до ФГ «Комишанське плюс» з пропозицією розірвати договір, але не отримав згоди. Верховний Суд підкреслив, що договір є обов’язковим для виконання сторонами, і одностороння відмова від зобов’язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Оскільки в договорі було передбачено право на розірвання у випадку зміни власника, суд визнав вимоги позивача обґрунтованими. Суд касаційної інстанції також зазначив, що висновки судів попередніх інстанцій відповідають правовим висновкам, викладеним у попередніх рішеннях Верховного Суду.
3. Суд касаційної інстанції залишив рішення судів попередніх інстанцій без змін, підтвердивши правомірність розірвання договору оренди.
Справа №991/1710/22 від 12/08/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку Вищого антикорупційного суду та ухвали Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду щодо засудження особи за шахрайство, замах на надання неправомірної вигоди службовій особі та незаконне зберігання вогнепальної зброї.
2. Суд касаційної інстанції, перевіривши матеріали справи, погодився з висновками судів попередніх інстанцій, зазначивши, що доводи касаційної скарги про порушення правил підслідності та підсудності є необґрунтованими, оскільки справа підслідна НАБУ, а ВАКС правомірно розглянув справу. Суд також відхилив аргументи про недопустимість доказів, зокрема протоколу огляду та вручення грошових коштів, протоколу обшуку, та заяви про вчинення кримінального правопорушення, оскільки процедури їх отримання відповідають вимогам КПК. Верховний Суд також не погодився з доводами про провокацію злочину, оскільки правоохоронні органи лише фіксували протиправну діяльність після внесення відомостей до ЄРДР. Суд також відхилив аргументи про упередженість головуючого судді та порушення апеляційним судом правил повторного дослідження доказів.
3. Верховний Суд залишив без змін вирок Вищого антикорупційного суду та ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду щодо ОСОБА_7, а касаційну скаргу захисника – без задоволення.
Справа №454/1222/22 від 07/08/2025
1. Предметом спору є оскарження прокурором вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо перекваліфікації дій обвинуваченого з ч. 3 ст. 286-1 КК України (порушення ПДР у стані алкогольного сп’яніння, що спричинило смерть потерпілого) на ч. 2 ст. 286 КК України (порушення ПДР, що спричинило смерть потерпілого) та призначення покарання із застосуванням ст. 75 КК України (звільнення від відбування покарання з випробуванням).
2. Верховний Суд встановив, що апеляційний суд не надав належної оцінки доводам апеляційної скарги прокурора, зокрема щодо обґрунтованості виключення кваліфікуючої ознаки вчинення злочину в стані алкогольного сп’яніння. Суд апеляційної інстанції не спростував належним чином твердження прокурора щодо недопустимості висновку експерта, на підставі якого було виключено стан алкогольного сп’яніння, а також не врахував інші докази, які вказували на перебування обвинуваченого у стані сп’яніння. Крім того, апеляційний суд формально погодився з висновками місцевого суду, не навівши власного аналізу та оцінки доказів з огляду на доводи апеляційної скарги. Суд також зазначив, що застосування ст. 75 КК України за даних обставин є неправильним застосуванням закону про кримінальну відповідальність. Апеляційний суд не надав вичерпних відповідей на всі доводи апеляційної скарги прокурора, що є порушенням вимог ст. 419 КПК України.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та призначив новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Справа №134/1591/22 від 31/07/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку, виданого відповідачу, оскільки позивачі вважають, що мають переважне право на спадкування за правом спадкової трансмісії.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, які встановили, що спадкодавець склала заповіт на користь дочки, яка померла, але вважається такою, що прийняла спадщину, оскільки постійно проживала зі спадкодавцем на момент її смерті. Позивачі, як спадкоємці першої черги після смерті дочки, також вважаються такими, що прийняли спадщину, і мають право на спадкування за правом спадкової трансмісії. Суд зазначив, що для застосування спадкової трансмісії необхідно встановити факт смерті спадкодавця, закликання до спадкування спадкоємця-трансмітента, смерть трансмітента до спливу строку на прийняття спадщини, відсутність дій трансмітента щодо прийняття спадщини, наявність спадкоємця у трансмітента (трансмісара) та здійснення трансмісаром права на прийняття спадщини. Суд відхилив доводи касаційної скарги про те, що позивачі не вчинили самостійних юридичних дій для прийняття спадщини, оскільки суди встановили факт їх постійного проживання зі спадкодавцем на момент її смерті, що є достатнім для визнання їх такими, що прийняли спадщину. Також суд відхилив доводи про неналежність відповідача, оскільки спір виник між спадкоємцями, а не з нотаріусом.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.
Справа №202/8817/22 від 05/08/2025
1. Предметом спору є витребування майна з чужого незаконного володіння, а саме 55/100 часток будинковолодіння та частини земельної ділянки.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки позивач не надав достатніх доказів того, що він є власником 55/100 часток будинковолодіння, які він намагається витребувати. Суд встановив, що у 1949 році діду позивача було надано землю у постійне користування, на якій він збудував будинок. Пізніше, за рішенням виконкому, частина майна була оформлена на батька позивача, а після його смерті успадкована третьою особою, яка потім продала її відповідачу. Суд також врахував, що попередні рішення виконкому про узаконення самовільних будівель за батьком позивача не були визнані неправомірними в судовому порядку. Суд зазначив, що позивач не довів, що його права були порушені, оскільки не надав доказів, які б підтверджували його право власності на спірну частку майна.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №471/462/22 від 06/08/2025
1. Предметом спору є встановлення факту належності запису про право на земельну частку (пай) та визнання права на таку земельну частку (пай).
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду, який відмовив у задоволенні позову, оскільки позивачка не була членом КСП на момент отримання підприємством державного акта на право колективної власності на землю, що є однією з необхідних умов для набуття права на земельну частку (пай). Суд зазначив, що для набуття права на пай необхідна одночасна наявність трьох умов: членство в КСП на час паювання, включення до списку осіб, доданого до державного акта, та одержання КСП цього акта. Суд також врахував, що позивачка не дотрималася процедури отримання земельної ділянки як новоприйнятий член підприємства, не надавши доказів звернення із заявою про намір отримання ділянки та отримання відповідного рішення. Доводи касаційної скарги про порушення норм процесуального права при поданні апеляційної скарги представником відповідача також були відхилені, оскільки повноваження адвоката були підтверджені належним чином.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №489/8561/23 від 06/08/2025
1. Предметом спору є оскарження дій державного виконавця щодо повернення виконавчого листа без прийняття до виконання у зв’язку з невідповідністю виконавчого документа вимогам закону.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд помилково закрив провадження у справі, вважаючи, що спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки виконавчий лист був виданий на виконання вироку суду в кримінальній справі за наслідками розгляду цивільного позову про відшкодування витрат на лікування потерпілого. Верховний Суд підкреслив, що інститут цивільного позову у кримінальному провадженні є суміжним з позовним провадженням, врегульованим ЦПК України. Оскільки прокурор оскаржив дії державного виконавця щодо виконання виконавчого документа, виданого на виконання задоволеного в межах кримінального провадження цивільного позову, такий спір належить до юрисдикції суду, який видав виконавчий документ, та підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Суд касаційної інстанції також послався на практику Великої Палати Верховного Суду з аналогічних питань.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та направив справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Справа №205/6439/16-ц від 06/08/2025
1. Предметом спору є стягнення безпідставно набутих коштів з правонаступниці померлого відповідача, які, на думку позивача, виникли внаслідок відмови відповідача укласти договір купівлі-продажу квартир після здійснення позивачем ремонтних робіт у цих квартирах.
2. Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, відмовив у задоволенні позову, мотивуючи це тим, що позивачем не було доведено факту передачі грошових коштів відповідачу на підставі розписок, а також тим, що позивач не заявляв вимоги про стягнення коштів, витрачених на ремонт, як безпідставно набутого майна. Верховний Суд не погодився з такими висновками, зазначивши, що суди попередніх інстанцій не повною мірою дослідили обставини справи, зокрема, не врахували наявність у матеріалах справи доказів щодо понесених позивачем витрат на ремонт квартир, а також визнання відповідачем факту здійснення позивачем ремонтних робіт. Суд касаційної інстанції вказав, що суди мали надати правову кваліфікацію відносинам сторін з огляду на встановлені факти та визначити, чи підлягають понесені позивачем витрати на облаштування квартир поверненню як безпідставно набуте майно.
3. Рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №761/39066/21 від 12/08/2025
1. Предметом спору є розподіл судових витрат, понесених у зв’язку з переглядом справи в касаційному суді.
2. Суд касаційної інстанції розглянув заяву представника позивача про стягнення з особи, яка подала касаційну скаргу, витрат на професійну правничу допомогу, понесених на стадії касаційного розгляду. Суд врахував, що представник позивача заздалегідь повідомив про намір подати докази щодо цих витрат після ухвалення рішення. Також суд взяв до уваги надані докази, зокрема договір про надання правової допомоги, додаткову угоду та звіт про виконані роботи. Водночас, суд врахував заперечення особи, яка подала касаційну скаргу, щодо відсутності належних доказів фактичного понесення витрат та їх обґрунтованості. Зважаючи на характер виконаної роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, а також критерій реальності адвокатських витрат, суд вирішив частково задовольнити заяву та стягнути з особи, яка подала касаційну скаргу, на користь позивача частину витрат на професійну правничу допомогу. Суд зазначив, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат враховується поведінка сторони під час розгляду справи, а також дії сторони щодо досудового врегулювання спору.
3. Суд частково задовольнив заяву представника позивача та постановив стягнути з особи, яка подала касаційну скаргу, на користь позивача 5 000,00 грн на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Справа №128/3203/23 від 12/08/2025
1. Предметом спору є визнання майна особистою приватною власністю та скасування арешту, накладеного на це майно.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки спірні земельна ділянка та житловий будинок були придбані під час шлюбу позивачки з відповідачем, що автоматично робить їх спільною сумісною власністю подружжя згідно з Сімейним кодексом України. Позивачка не змогла спростувати презумпцію спільності майна, а її твердження про припинення шлюбних відносин не були належним чином доведені. Суд також врахував, що відсутній спір між подружжям про поділ майна, а метою позову є уникнення звернення стягнення на майно боржника (чоловіка позивачки) у виконавчому провадженні. Суд підкреслив, що поділ майна подружжя не може використовуватися для уникнення сплати боргів. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, зазначивши, що вони ґрунтуються на повному та всебічному з’ясуванні обставин справи та правильному застосуванні норм матеріального права.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №910/3497/21 від 07/08/2025
1. Предмет спору – визнання недійсним рішення Антимонопольного комітету України (АМКУ) в частині, що стосується зловживання монопольним становищем АТ «Запоріжгаз» на ринку розподілу природного газу.
2. Суд, відмовляючи у задоволенні позову, виходив з того, що АМКУ правомірно встановив, що АТ «Запоріжгаз» у складі групи РГК займало монопольне становище на ринку розподілу природного газу та зловживало ним, висуваючи необґрунтовані вимоги до учасників закупівель лічильників газу через систему ProZorro, зокрема, вимагаючи обов’язкової наявності протоколу випробувань за певною програмою, що обмежувало конкуренцію та ущемляло інтереси інших виробників. Суд підкреслив, що забезпечення комерційного обліку газу є обов’язком оператора ГРМ, і дії АТ «Запоріжгаз» впливали на умови обороту лічильників. Суд також врахував висновок експертизи, який підтвердив здатність групи РГК впливати на ринок лічильників. Суд зазначив, що АМКУ довів факт зловживання монопольним становищем, а господарські суди не повинні перебирати на себе функції АМКУ щодо встановлення меж товарних ринків. Суд також відхилив доводи щодо необхідності повторної експертизи, оскільки не було надано обґрунтованих підстав для її проведення.
3. Суд залишив касаційну скаргу АТ «Запоріжгаз» без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №910/18049/20 від 12/08/2025
1. Предметом спору є вимога про припинення порушення прав інтелектуальної власності.
2. На жаль, в наданій витягу з постанови відсутні мотиви, якими керувався суд при прийнятті рішення. Тому я не можу надати інформацію про аргументи суду.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та передав справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №910/8184/24 від 07/08/2025
1. Предметом спору є стягнення заборгованості з оплати послуг врегулювання небалансів електричної енергії, інфляційних втрат та 3% річних.
2. Суд касаційної інстанції залишив в силі рішення судів попередніх інстанцій, якими було задоволено позовні вимоги АТ “Чернівціобленерго” до ПрАТ “Укренерго”. Суд виходив з того, що ПрАТ “Укренерго” не виконало належним чином свої зобов’язання з оплати послуг з врегулювання небалансів електричної енергії, що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків. ВС зазначив, що договірні зобов’язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. ВС відхилив доводи касаційної скарги ПрАТ “Укренерго” про те, що розрахунки мали здійснюватися виключно з поточного рахунку із спеціальним режимом використання, на який надходять кошти від учасників балансуючого ринку, оскільки Закон України “Про ринок електричної енергії” не містить імперативної заборони щодо можливості внесення коштів з інших рахунків для виконання зобов’язань. Суд також врахував, що положеннями договору не визначено будь-яких застережень щодо використання відповідачем поточного рахунку зі спеціальним режимом використання.
3. Суд залишив касаційну скаргу ПрАТ “Національна енергетична компанія “Укренерго” без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду та рішення Господарського суду міста Києва – без змін.
Справа №456/2405/23 від 30/07/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним спадкового договору, укладеного між позивачем та відповідачем, та припинення заборони на відчуження майна, накладеної нотаріусом.
2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій, керувався тим, що позивач, будучи особою похилого віку з погіршеним станом здоров’я та обмеженими фінансовими можливостями, потребувала сторонньої допомоги. Суди попередніх інстанцій не врахували, що позивач вважала, що укладає договір довічного утримання, а не спадковий договір, і що відповідач надавав їй матеріальну допомогу певний час, що підтверджувало її переконання укладення саме договору довічного утримання. Враховуючи ці обставини, Верховний Суд дійшов висновку, що волевиявлення позивача не відповідало її внутрішній волі та не було спрямоване на реальне настання правових наслідків, обумовлених спадковим договором, а тому позивач діяла під впливом помилки щодо правової природи правочину. Суд також послався на аналогічні висновки, викладені в інших постановах Верховного Суду.
3. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій та ухвалив нове рішення про задоволення позову, визнавши недійсним спадковий договір та припинивши заборону на відчуження майна.
Справа №200/3078/23 від 12/08/2025
1. Предметом спору є правомірність податкової вимоги про сплату податкового боргу, сформованої податковим органом.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, вказавши, що наявність узгодженого податкового боргу у платника податків є підставою для формування та надсилання податкової вимоги. Верховний Суд зазначив, що зупинення перебігу строків, визначених податковим законодавством на період воєнного стану, не поширюється на заходи з погашення податкового боргу. Доводи позивача про те, що його скарга на рішення податкового органу була не розглянута і, відповідно, вважається задоволеною, не були прийняті судом до уваги, оскільки на час розгляду скарги діяли положення про зупинення строків. Суд також відхилив посилання позивача на попередні висновки Верховного Суду, оскільки до спірних правовідносин застосовуються положення Закону України № 2260-IX, який набрав чинності 27.05.2022.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.
Справа №640/10906/22 від 13/08/2025
1. Предметом спору є бездіяльність Кабінету Міністрів України щодо неприйняття нормативно-правового акта, який би визначав порядок, розміри та умови виплати одноразової грошової допомоги спадкоємцям працівників дипломатичної служби, які загинули за кордоном під час виконання службових обов’язків.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, що Кабінет Міністрів України зобов’язаний був у шестимісячний строк з дня опублікування Закону України «Про дипломатичну службу» привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом, що включає і прийняття нормативно-правового акта щодо порядку виплати одноразової грошової допомоги. Суд зазначив, що невиконання цього обов’язку порушує право позивача на соціальний захист, гарантоване Конституцією України. Суд відхилив аргументи Кабінету Міністрів України про те, що частина третя статті 35 Закону України «Про дипломатичну службу» не містить строків щодо прийняття нормативно-правового акта, оскільки приписи пункту 5 розділу ХІ Закону України «Про дипломатичну службу» зобов’язують Кабінет Міністрів України у шестимісячний строк привести свої нормативно-правові акти у відповідність з цим Законом. Також суд не взяв до уваги аргументи відповідача про те, що на час розгляду справи судом апеляційної інстанції Кабінетом Міністрів України було реалізовано приписи частини третьої статті 35 Закону України «Про дипломатичну службу» та прийнято за основу відповідний проєкт, оскільки це не спростовує факт неправомірної бездіяльності Уряду протягом 2018 – 2024 років. Суд також відхилив аргументи відповідача щодо необґрунтованості стягнутих витрат на правову допомогу, оскільки позивачем було надано всі необхідні документи, а Кабінет Міністрів України із заявою про їхнє зменшення в установленому законом порядку до суду не звертався.
3. Суд залишив касаційну скаргу Кабінету Міністрів України без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №640/14314/22 від 13/08/2025
1. Предметом спору є оскарження податкового повідомлення-рішення про нарахування пені за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду, зазначивши, що податкове повідомлення-рішення було винесене на підставі акту перевірки, який вже був предметом судового розгляду, і що повторний розгляд тих самих порушень є неприпустимим. Суд також підкреслив, що прийняття нового податкового повідомлення-рішення зі зменшеною сумою зобов’язання є обов’язком податкового органу після відповідного рішення суду, і це не передбачає можливості повторного оскарження. Суд врахував, що первинне податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним з моменту отримання платником податків нового рішення зі зменшеною сумою. Доводи касаційної скарги про неврахування сплачених сум не були прийняті до уваги, оскільки вони не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд касаційної інстанції підкреслив, що його повноваження не включають переоцінку обставин справи.
3. Суд вирішив залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін.
Справа №380/26019/23 від 13/08/2025
1. Предметом спору є оскарження податкових повідомлень-рішень, якими ТОВ «Речовий максимум» було зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ та розмір від’ємного значення ПДВ, що зараховується до податкового кредиту.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, які встановили, що ТОВ «Речовий максимум» надало достатньо первинних документів, що підтверджують реальність здійснення господарських операцій з постачальниками ТОВ «Дельта-С Компані» та ТОВ «Гуру Пром», а також їх оплату. Суд зазначив, що податковий орган не надав переконливих доводів, які б спростовували ці факти, а посилання на інформаційні бази даних податкового органу та кримінальне провадження без обвинувального вироку не є достатніми доказами нереальності господарських операцій. Суд також врахував, що платник податків не повинен нести відповідальність за порушення, допущені його контрагентами, якщо не доведено його умисел на отримання податкової вигоди. Крім того, суд вказав на те, що податковий орган неправомірно не врахував документи, надані платником податків після закінчення перевірки, але до прийняття рішення.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №160/20154/23 від 11/08/2025
Предметом спору є правомірність податкових повідомлень-рішень, якими ПАТ “АрселорМіттал Кривий Ріг” було зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ та нараховано штрафні санкції.
Суд касаційної інстанції встановив, що суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги, не повно та всебічно дослідили обставини справи, обмежившись формальною перевіркою наявності первинних документів, не надавши належної оцінки доводам податкового органу щодо нереальності господарських операцій з контрагентами позивача. Зокрема, суди не з’ясували, чи мали контрагенти достатньо ресурсів для здійснення відповідних операцій, чи підтверджено рух товарів, чи були надані сертифікати якості, та чи були операції економічно обґрунтованими. Суд наголосив, що для підтвердження правомірності податкового кредиту необхідно встановити не лише наявність первинних документів, але й реальність здійснення господарських операцій, що має бути підтверджено сукупністю доказів. Суд також вказав на необхідність врахування висновків Великої Палати Верховного Суду щодо доказування нереальності господарських операцій та обов’язку контролюючого органу довести недобросовісність платника податків.
Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №480/6957/23 від 13/08/2025
1. Предметом спору є зобов’язання комунального підприємства привести у готовність захисну споруду цивільного захисту.
2. Суд касаційної інстанції погодився з апеляційним судом, який залишив позов прокурора без розгляду, оскільки прокурор звернувся до суду в інтересах Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій (ГУ ДСНС), яке, на думку суду, не має повноважень звертатися до суду з такими вимогами. Суд зазначив, що повноваження прокурора на представництво інтересів держави в суді не є безмежними і виникають лише у випадках, коли захист цих інтересів не здійснюється або неналежно здійснюється органом державної влади, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження. Суд підкреслив, що ДСНС має право звертатися до суду лише у випадках, прямо передбачених законом, і чинне законодавство не наділяє ДСНС правом вимагати через суд приведення захисних споруд у готовність. Суд також відхилив посилання прокурора на попередні рішення Верховного Суду, зазначивши, що вони стосувалися інших правовідносин або були прийняті на основі законодавства, яке втратило чинність.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №380/29645/23 від 13/08/2025
1. Предметом спору є скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт та припинення права на виконання таких робіт.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю (ДАБК) звернулася до суду з вимогою скасувати реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт, посилаючись на порушення відповідачем будівельних норм та невиконання приписів ДАБК. Суд зазначив, що згідно з чинним законодавством, ДАБК має право звертатися до суду з позовом про скасування реєстрації декларації лише у випадку виявлення факту самочинного будівництва, а не просто порушень будівельних норм. Оскільки Інспекція не довела факту самочинного будівництва, а лише посилалася на порушення, які можуть бути підставою для адміністративної відповідальності, але не для скасування декларації, суд вирішив, що підстав для задоволення позову немає. Також суд врахував, що на момент звернення ДАБК до суду, терміни для усунення порушень, зазначені у приписах, ще не закінчилися, а самі приписи були оскаржені відповідачем в судовому порядку.
3. Суд касаційну скаргу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю залишив без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
