Справа №650/2364/23 від 11/07/2025
1. Предметом спору є позбавлення батьківських прав батька щодо його малолітньої дитини.
2. Суди попередніх інстанцій відмовили в задоволенні позову про позбавлення батьківських прав, оскільки позивачем не було надано достатньо доказів, які б свідчили про свідоме ухилення відповідача від виконання батьківських обов’язків. Суди зазначили, що факт окремого проживання батька від дитини сам по собі не є достатньою підставою для позбавлення батьківських прав. Також, суди врахували, що висновок органу опіки та піклування не містить достатнього обґрунтування необхідності позбавлення батьківських прав. Апеляційний суд додатково зазначив, що відповідач виявив інтерес до дитини, визнавши позов про стягнення аліментів, що свідчить про його бажання брати участь в утриманні дитини. Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій, підкресливши, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який застосовується лише у випадках, коли змінити поведінку батьків неможливо, і лише за наявності їхньої вини.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №686/4313/20 від 17/07/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку та ухвали щодо засудження ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 162 КК України (порушення недоторканності житла).
2. Суд касаційної інстанції залишив вирок без змін, підкресливши, що суди попередніх інстанцій всебічно дослідили обставини справи, належним чином оцінили докази та обґрунтовано визнали ОСОБА_6 винним у незаконному проникненні до квартири потерпілої. Суд зазначив, що поняття “житло” в кримінально-правовому аспекті є ширшим, ніж у цивільному праві, і охоплює будь-яке приміщення, призначене для проживання, незалежно від його фактичного використання на момент вчинення злочину. Також, суд відхилив доводи касатора щодо порушення строків досудового розслідування, оскільки строк ознайомлення з матеріалами справи не включається в загальний строк розслідування. Суд не погодився з твердженнями про недопустимість доказів, зокрема відеозаписів, оскільки не було встановлено порушень порядку їх отримання.
3. Верховний Суд залишив без змін вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_6, а касаційну скаргу залишив без задоволення.
Справа №927/439/24 від 22/07/2025
1. Предметом спору є визнання незаконними дій, скасування наказу та зобов’язання вчинити певні дії.
2. Верховний Суд закрив касаційне провадження, відкрите на підставі пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, що свідчить про те, що суд не знайшов підстав для касаційного оскарження в цій частині. Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, суд вирішив залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін. Це означає, що Верховний Суд погодився з висновками Господарського суду Чернігівської області та Північного апеляційного господарського суду, не знайшовши порушень норм матеріального або процесуального права, які б призвели до скасування або зміни оскаржуваних рішень. Суд касаційної інстанції підтвердив законність та обґрунтованість рішень попередніх інстанцій, залишаючи їх в силі.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №926/1601/24 від 15/07/2025
1. Предметом спору є законність наказів Держгеокадастру щодо інвентаризації та передачі у комунальну власність земельних ділянок, а також скасування державної реєстрації цих ділянок.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення апеляційного суду, підтримавши рішення суду першої інстанції, з кількох ключових аргументів. По-перше, прокурор не може подавати позов до самого себе, тобто до державного органу, яким є Держгеокадастр. По-друге, обраний прокурором спосіб захисту – скасування державної реєстрації земельних ділянок – є неефективним, оскільки належним способом захисту в даному випадку є віндикаційний позов, тобто витребування майна з чужого незаконного володіння. Суд також зазначив, що скасування державної реєстрації може призвести до прогалини в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Крім того, суд врахував, що в матеріалах справи відсутній один з оскаржуваних наказів, що ставить під сумнів обґрунтованість позовних вимог у цій частині. Суд касаційної інстанції наголосив на важливості принципу правової визначеності та необхідності врахування попередніх висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції, відмовивши в задоволенні позову прокурора.
Справа №922/2524/24 від 15/07/2025
1. Предметом спору є вимога колишнього директора ТОВ “УКН” про визнання припиненими трудових відносин та виключення її даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (ЄДР).
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які відмовили в задоволенні позову, мотивуючи це тим, що позивачем обрано неефективний спосіб захисту своїх прав, оскільки виключення відомостей про неї з ЄДР не є належним способом захисту в даному випадку. Суди зазначили, що позивач тривалий час після звільнення фактично виконувала обов’язки директора, зокрема, підписувала документи та подавала їх до державних органів, що свідчить про її участь в управлінні підприємством. Суд вказав, що ефективним способом захисту було б зобов’язання ТОВ “УКН” здійснити державну реєстрацію змін до відомостей в ЄДР щодо зміни директора, проте така вимога не була заявлена. Крім того, суди послались на те, що суд не вправі втручатися у діяльність органу державної реєстраційної служби, зобов`язуючи його вносити будь-які відомості до єдиного державного реєстру. Суд також врахував заявницький принцип державної реєстрації, згідно з яким саме уповноважена особа має подавати документи для внесення змін до реєстру.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №990/2/25 від 17/07/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення та бездіяльності Вищої ради правосуддя (ВРП) щодо ненадання судді можливості ознайомитися з матеріалами дисциплінарної справи через електронний кабінет.
2. Суд, відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що ВРП надала позивачу можливість ознайомитися з матеріалами дисциплінарних справ, хоч і не через електронний кабінет, як просив позивач, а через хмарне сховище та частково через електронний кабінет, що відповідає вимогам Регламенту ВРП. Суд зазначив, що Регламент не передбачає права заявника визначати спосіб ознайомлення з матеріалами дисциплінарної справи, а лише пропонує альтернативні варіанти, враховуючи технічні можливості. Велика Палата Верховного Суду підкреслила, що право позивача на ознайомлення з матеріалами справи було забезпечено повною мірою, оскільки ВРП надала доступ до матеріалів у спосіб, передбачений законодавством. Суд також врахував, що завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав, а в даному випадку порушення прав позивача не було встановлено.
3. Суд залишив апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.
Справа №237/3510/23 від 14/07/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо засудження особи за умисне вбивство у зв’язку з виконанням службових обов’язків.
2. Суд касаційної інстанції, розглядаючи справу, погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо доведеності вини засудженого у вчиненні злочину, передбаченого п. 8 ч. 2 ст. 115 КК України, а саме умисного вбивства особи у зв’язку з виконанням нею службових обов’язків, оскільки вбивство було вчинено щодо командира під час виконання ним обов’язків військової служби. Суд касаційної інстанції зазначив, що мотивом злочину було саме виконання потерпілим службових обов’язків, а не особиста образа. Водночас, суд касаційної інстанції звернув увагу на висновок судово-психіатричної експертизи, згідно з яким засуджений страждає на психічний розлад, що впливало на його здатність усвідомлювати свої дії та керувати ними. Враховуючи це, суд касаційної інстанції вирішив пом’якшити призначене покарання та застосувати до засудженого примусовий захід медичного характеру у виді надання амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку за місцем відбування покарання.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, але змінив судові рішення в частині призначеного покарання та застосування примусового заходу медичного характеру.
Справа №904/2351/24 від 22/07/2025
1. Предметом спору є стягнення з ТОВ “Інтерпайп Ніко Тьюб” на користь АТ “Укргазвидобування” пені та штрафу, нарахованих за нібито порушення договірних зобов’язань.
2. Верховний Суд скасував рішення попередніх інстанцій, не вказавши конкретних аргументів у цій частині постанови, але направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Це може свідчити про те, що суди попередніх інстанцій, на думку Верховного Суду, неповно з’ясували обставини справи, неправильно застосували норми матеріального або процесуального права, або допустили інші порушення, які унеможливили встановлення фактичних обставин справи. Можливо, суду першої інстанції потрібно буде повторно дослідити докази, надати оцінку доводам сторін, або вчинити інші процесуальні дії для правильного вирішення спору. Також, суд касаційної інстанції міг мати сумніви щодо обґрунтованості розрахунку пені та штрафу, або щодо наявності підстав для їх нарахування взагалі.
3. Верховний Суд скасував рішення попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.
Справа №907/914/22 від 22/07/2025
1. Предметом спору є стягнення 7 293 039,33 грн.
2. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу ТОВ “Фермент Плюс”, скасувавши постанову апеляційного суду в частині закриття провадження щодо ТОВ “Аліадо” та ТОВ “Мерск Україна ЛТД”, а справу в цій частині направив на новий розгляд до апеляційного суду. Суд касаційної інстанції, ймовірно, встановив, що апеляційний суд помилково закрив провадження щодо цих відповідачів, можливо, через неправильне застосування норм процесуального права або неповне з’ясування обставин справи. Рішення про направлення справи на новий розгляд свідчить про необхідність повторної оцінки доказів та аргументів сторін щодо відповідальності ТОВ “Аліадо” та ТОВ “Мерск Україна ЛТД”. В іншій частині постанову апеляційного суду залишено без змін, що може свідчити про обґрунтованість рішення апеляційного суду щодо інших аспектів спору або іншого відповідача (Компанія Maersk A/S).
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду в частині закриття провадження щодо двох відповідачів і направив справу на новий розгляд до апеляційного суду, а в іншій частині залишив постанову без змін.
Справа №990/171/24 від 21/07/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення ВККС про відмову в наданні рекомендації про призначення на посаду судді.
2. Суд задовольнив позов, оскільки ВККС не надала достатніх обґрунтувань для відмови в рекомендації, а її висновки були суб’єктивними та ґрунтувалися на припущеннях, а не на конкретних фактах. Суд зазначив, що ВККС не довела, що обставини, зазначені в рішенні, впливають на здатність кандидата здійснювати правосуддя чесно та неупереджено. Також, суд вказав на непослідовність дій ВККС, яка раніше вже визнавала кандидата таким, що відповідає вимогам до посади судді. Суд наголосив, що рішення ВККС має бути обґрунтованим, безстороннім та розсудливим, а сумніви щодо доброчесності кандидата повинні бути підкріплені конкретними доказами. Суд також врахував, що кандидат надав пояснення щодо всіх спірних питань, а ВККС не надала доказів, які б спростовували ці пояснення.
3. Суд визнав протиправним та скасував рішення ВККС і зобов’язав Комісію провести повторну співбесіду з позивачем.
Справа №346/277/23 від 11/07/2025
1. Предметом спору є стягнення заборгованості за договорами позики та 3% річних.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для стягнення заборгованості за договорами позики, оскільки відповідач не надала доказів повернення коштів. Суд зазначив, що наявність оригіналу розписки у позивача свідчить про невиконання зобов’язання відповідачем. Також суд врахував, що відповідач визнала факт підписання розписки, на якій наполягав позивач. Суд касаційної інстанції підкреслив, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, а суди попередніх інстанцій обґрунтовано частково задовольнили позовні вимоги. Щодо нарахування 3% річних, суд касаційної інстанції погодився з апеляційним судом, який врахував положення про звільнення позичальника від відповідальності за статтею 625 ЦК України на період дії воєнного стану.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій в частині стягнення заборгованості та 3% річних (з урахуванням періоду воєнного стану) залишив без змін, а касаційне провадження в частині позовних вимог про стягнення заборгованості за одним із договорів позики закрив.
Справа №1-1000/2011 від 22/07/2025
1. Предметом спору є касаційна скарга прокурора на постанову районного суду та ухвалу апеляційного суду стосовно осіб, обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення.
2. Суддя Верховного Суду, розглядаючи касаційну скаргу прокурора, встановив, що справа стосується обвинувачення осіб у вчиненні особливо тяжкого злочину за ч. 1 ст. 255 КК України. Згідно з Кримінально-процесуальним кодексом України 1960 року, у таких справах участь захисника є обов’язковою. Враховуючи це, суддя вирішив призначити справу до касаційного розгляду з обов’язковим повідомленням учасників процесу та роз’ясненням їхніх прав. Таке рішення ґрунтується на необхідності забезпечення права на захист обвинувачених у кримінальному провадженні.
3. Суд призначив кримінальну справу до розгляду у касаційному порядку Верховним Судом та визначив обов’язковою участь захисника у провадженні.
Справа №460/2089/25 від 16/07/2025
1. Предметом спору є оскарження дій/бездіяльності державних органів щодо невиплати пенсії та непередбачення коштів у бюджеті для погашення заборгованості за судовим рішенням.
2. Велика Палата Верховного Суду залишила в силі рішення суду першої інстанції про повернення позовної заяви, оскільки позивачка об’єднала в одній заяві вимоги, підсудні різним судам: до Верховної Ради України (підсудні Верховному Суду як суду першої інстанції) та до Головного управління Пенсійного фонду України та Державної казначейської служби (підсудні окружному адміністративному суду). Суд зазначив, що перелік справ, підсудних Верховному Суду як суду першої інстанції, є вичерпним. Об’єднання вимог, підсудних різним судам, є порушенням правил об’єднання позовних вимог, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України. Суд також вказав, що повернення позовної заяви не позбавляє позивачку права звернутися до суду повторно з належним позовом. Велика Палата підкреслила, що не має правових підстав для роз’єднання позовних вимог в даній справі.
3. Суд залишив апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції – без змін.
Справа №455/338/20 від 16/07/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку щодо особи, засудженої за порушення правил дорожнього руху, що спричинило смерть потерпілого (ч. 2 ст. 286 КК України).
2. Суд касаційної інстанції частково задовольнив касаційну скаргу захисника, вказавши на те, що суди попередніх інстанцій необґрунтовано врахували факт здійснення обгону в межах населеного пункту, оскільки на місці ДТП не було відповідних дорожніх знаків. Верховний Суд підкреслив, що відсутність знаку “населений пункт” не вимагає від водія дотримання правил, які регламентують рух у населеному пункті. Водночас, суд зазначив, що виключення цієї обставини не впливає на висновок про порушення інших пунктів ПДР, зокрема, щодо заборони обгону перед пішохідним переходом. Суд також визнав обґрунтованими висновки про наявність причинно-наслідкового зв’язку між діями водія та наслідками ДТП, оскільки саме його порушення ПДР призвели до трагічних наслідків. Суд касаційної інстанції підтвердив, що слідчий експеримент був проведений добровільно, а висновки експертиз не містять суттєвих розбіжностей.
3. Верховний Суд змінив рішення судів попередніх інстанцій, виключивши з мотивувальних частин посилання на здійснення обгону в населеному пункті, але в іншій частині залишив судові рішення без змін.
Справа №243/4300/23 від 16/07/2025
1. Предметом спору є ухвала апеляційного суду про повернення апеляційної скарги ТОВ «Будресурс» на вирок суду першої інстанції щодо обвинувачення ОСОБА_8 у службовій недбалості, яка, на думку ТОВ «Будресурс», призвела до збитків товариства.
2. Апеляційний суд повернув апеляційну скаргу ТОВ «Будресурс», мотивуючи це тим, що товариство не є учасником кримінального провадження і, відповідно, не має права на оскарження вироку. Верховний Суд не погодився з таким рішенням, наголосивши, що згідно з Конституцією України та Кримінальним процесуальним кодексом, кожна особа має право на оскарження судового рішення, яке стосується її прав та інтересів, незалежно від того, чи була вона учасником судового розгляду. Суд вказав, що вирок суду першої інстанції містить обставини, які безпосередньо стосуються майнових інтересів ТОВ «Будресурс», оскільки вказують на перерахування коштів на рахунок товариства в сумі, що перевищує вартість фактично виконаних робіт. Верховний Суд підкреслив, що апеляційний суд не проаналізував належним чином доводи апеляційної скарги ТОВ «Будресурс» та не врахував, що оскаржуваний вирок може вплинути на права та інтереси товариства.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та призначив новий розгляд в апеляційній інстанції.
Справа №947/26071/22 від 23/07/2025
1. Предметом спору є визнання недійсними електронних торгів, скасування акту та постанови приватного виконавця про передачу майна стягувачу, визнання недійсним свідоцтва про придбання майна з торгів, скасування державної реєстрації права власності та припинення права власності на житловий будинок.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд невірно застосував норми процесуального права, оскільки формально підійшов до вирішення спору, не з’ясував характер спірних правовідносин, не надав оцінку доводам апеляційної скарги та позовної заяви, а також не врахував, що електронні торги фактично не відбулися, а майно було передано стягувачу за іншою процедурою, відмінною від реалізації майна на торгах. Суд також зазначив, що апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про ефективний спосіб судового захисту прав позивача, але одночасно відмовив у задоволенні позову з формальних підстав, що є суперечливим. Крім того, суд касаційної інстанції вказав, що у даному випадку не було правочину, який можна було б визнавати недійсним на підставі норм цивільного законодавства про недійсність правочинів.
3. Верховний Суд скасував постанову Одеського апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №643/11513/23 від 21/07/2025
1. Предметом спору є вимога пенсіонерки до фізичної особи-підприємця про повернення грошових коштів, які, на її думку, були перераховані шахраям через рахунок відповідача.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки позивачка не довела відсутність правових підстав для отримання відповідачем грошових коштів та ведення ним нечесної підприємницької діяльності. Суд зазначив, що позивачка не надала доказів звернення до правоохоронних органів із заявою про шахрайські дії відповідача. Верховний Суд також відхилив доводи касаційної скарги про розгляд справи неповноважним складом суду, оскільки заміна судді відбулася відповідно до встановленої процедури. Суд касаційної інстанції підкреслив, що доводи про недостатність часу для ознайомлення судді з матеріалами справи є лише припущеннями. Крім того, суд вказав, що касаційна скарга не містить доводів щодо неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права при вирішенні спору по суті.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення апеляційного суду – без змін.
Справа №569/20492/23 від 17/07/2025
1. Предметом спору є оскарження прокурором ухвали апеляційного суду щодо зміни вироку стосовно ОСОБА_7, засудженого за незаконний збут наркотиків (ч. 2 ст. 307 КК України).
2. Апеляційний суд змінив вирок суду першої інстанції, виключивши з обвинувачення кваліфікуючу ознаку “особливо небезпечний наркотичний засіб” та замінивши покарання на позбавлення волі на пробаційний нагляд, мотивуючи це позитивною посткримінальною поведінкою обвинуваченого та його каяттям. Верховний Суд не погодився з таким рішенням, зазначивши, що апеляційний суд не обґрунтував належним чином, чому призначене місцевим судом покарання є несправедливим та чому саме пробаційний нагляд є адекватним видом покарання у даному випадку, враховуючи систему покарань, визначену статтею 51 КК України. Також, апеляційний суд не обґрунтував, чому він вважає, що саме пробаційний нагляд, а не, наприклад, обмеження волі є тим видом покарання, яке у даному випадку відповідає вимогам статей 50, 65 КК. Верховний Суд підкреслив, що ухвала апеляційного суду повинна містити належні мотиви та посилання на закон, яким керувався суд, чого в даному випадку зроблено не було.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та призначив новий розгляд справи в апеляційній інстанції.
Справа №580/710/24 від 22/07/2025
1. Предметом спору є відмова Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області перерахувати та виплатити пенсію позивачу із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2020-2022 роки.
2. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій, вказавши, що суди не врахували усталену практику Верховного Суду про те, що ключове значення при вирішенні спорів щодо призначення чи перерахунку пенсії має зміст звернення, а не формальне дотримання затвердженої форми. Суд наголосив, що у даному випадку адвокатський запит містив чітке прохання про перерахунок пенсії з урахуванням відповідних показників заробітної плати, що свідчить про очевидне бажання позивача реалізувати своє право. Суд також зазначив, що відмова у розгляді звернення лише з формальних підстав є проявом надмірного формалізму, порушує принцип “належного врядування” та “правомірних очікувань”. Водночас, Суд не може зобов’язати відповідача здійснити перерахунок, оскільки це є дискреційним повноваженням відповідача, яке вимагає перевірки усіх законодавчо визначених умов і підстав для такого перерахунку.
3. Суд визнав протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області перерахувати пенсію та зобов’язав повторно розглянути звернення позивача з урахуванням висновків, викладених у постанові.
Справа №686/15993/21 від 16/07/2025
1. Предметом спору є заява ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді касаційної інстанції.
2. Верховний Суд частково задовольнив заяву, мотивуючи це тим, що витрати на професійну правничу допомогу мають бути реальними, необхідними та розумними за розміром, враховуючи конкретні обставини справи. Суд зазначив, що послуги адвоката, такі як ознайомлення з касаційною скаргою, дослідження судової практики та підготовка відзиву, частково дублюються і є складовими одного завдання. Суд також врахував, що розмір гонорару був фіксованим і не залежав від обсягу наданих послуг. Суд послався на практику ЄСПЛ та власні попередні рішення, в яких наголошувалося на необхідності оцінювати витрати на правову допомогу з урахуванням їхньої обґрунтованості та пропорційності. Суд також зазначив, що за відсутності клопотання іншої сторони про зменшення витрат, суд може зменшити їх лише з власної ініціативи, керуючись критеріями, визначеними у ЦПК України.
3. Суд постановив стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 5 000,00 грн на відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді касаційної інстанції, відмовивши у задоволенні решти вимог.
Справа №758/428/24 від 17/07/2025
1. Предметом спору є оскарження прокурором ухвали апеляційного суду щодо залишення без змін вироку суду першої інстанції, яким особу було засуджено за шахрайство (ч. 2 ст. 190 КК України) та звільнено від відбування покарання з випробуванням.
2. Верховний Суд встановив, що апеляційний суд не виконав вимоги кримінального процесуального закону щодо всебічного розгляду доводів апеляційної скарги прокурора, зокрема, не надав належного обґрунтування щодо правильності застосування до засудженої інституту звільнення від відбування покарання з випробуванням. Апеляційний суд не проаналізував доводи прокурора, який наполягав на призначенні реального покарання, враховуючи обставини справи та особу засудженої. Суд апеляційної інстанції обмежився формальним посиланням на згоду з висновками суду першої інстанції, не навівши власних мотивів, чому виправлення засудженої можливе без реального відбування покарання. Таке поверхове ставлення до розгляду апеляції свідчить про порушення права на справедливий судовий розгляд.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та призначив новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Справа №933/248/24 від 23/07/2025
Предметом спору у цій справі є оскарження вироків суду першої та апеляційної інстанцій щодо особи, засудженої за ч. 4 ст. 186 КК України (грабіж, вчинений у великих розмірах чи в умовах воєнного або надзвичайного стану).
У резолютивній частині рішення не зазначено аргументів суду.
Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а вироки судів попередніх інстанцій без змін.
Справа №922/468/22 від 15/07/2025
1. Предметом спору є визнання договорів про постачання та розподіл електричної енергії такими, що укладені з метою постачання/розподілу електроенергії побутовим споживачам із оплатою за тарифами для побутових споживачів.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення попередніх судів, оскільки вони не надали належної оцінки доводам відповідачів щодо відсутності документів про прийняття в експлуатацію об’єктів житлової нерухомості, до яких постачається електроенергія, а також не дослідили питання забезпечення окремого обліку електроенергії на технічні цілі будинку та побутові потреби мешканців. Суд зазначив, що для правильного вирішення спору важливо встановити, чи були об’єкти введені в експлуатацію як житлові, чи забезпечено окремий облік електроенергії, і які потреби забезпечує постачання електроенергії. Суд касаційної інстанції підкреслив, що суди повинні оцінювати докази всебічно, повно та об’єктивно, а рішення мають бути законними та обґрунтованими. Оскільки суди попередніх інстанцій не виконали цих вимог, їх рішення були визнані передчасними та такими, що підлягають скасуванню. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати нові обставини справи, тому справу було направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
3. Суд скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій та передав справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №2-295/2009 від 11/07/2025
1. Предметом спору є стягнення заборгованості за кредитним договором, а саме прострочених відсотків та пені.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій про стягнення простроченої заборгованості за відсотками та пені, оскільки відповідач неналежно виконував свої зобов’язання за кредитним договором; суд зазначив, що позивач просив стягнути саме прострочену заборгованість по відсотках, яка виникла станом на 20 березня 2009 року, а також пеню за несвоєчасність виконання зобов’язань за договором, нараховану станом на 16 липня 2010 року; суд відхилив твердження відповідача про закінчення строку кредитування, оскільки зміна строку кредитування за договором пов’язана з направленням повідомлення про повернення кредиту, якого не було; суд також врахував, що строк кредитування змінився внаслідок звернення стягнення на предмет іпотеки в іншій справі; суд вказав, що висновки Верховного Суду, на які посилався відповідач, зроблені за інших фактичних обставин, тому не можуть бути підставою для скасування оскаржених судових рішень.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій в частині задоволених позовних вимог про стягнення заборгованості за процентами та пенею – без змін.
Справа №216/6411/21 від 11/07/2025
1. Предметом спору є визнання недійсною відмови від спадкування та витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що відмова від спадщини, складена у простій письмовій формі без нотаріального посвідчення, є нікчемною. Суд зазначив, що вимога про визнання такої відмови недійсною не є ефективним способом захисту, оскільки не забезпечує відновлення порушеного права позивача. Також, суди правильно встановили, що наслідки нікчемності письмової відмови відповідача не впливають на дійсність договорів купівлі-продажу та дарування спірної квартири, а отже, відсутні підстави для її витребування з чужого незаконного володіння. Верховний Суд відхилив аргумент позивача про незабезпечення йому можливості заявити клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи, оскільки представник позивача не заявляв такого клопотання в суді апеляційної інстанції, і обов’язкових підстав для призначення експертизи не було. Суд касаційної інстанції підкреслив, що принцип змагальності покладає тягар доказування на сторони, і суд не зобов’язаний вважати доведеною обставину, про яку стверджує сторона, якщо вона не підтверджена належними доказами.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №903/499/24 від 15/07/2025
1. Предметом спору є визнання недійсними рішень щодо передачі земельної ділянки до статутного капіталу товариства, скасування державної реєстрації права власності на цю ділянку та визнання права власності на неї за позивачем.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення попередніх судів, мотивуючи це тим, що позивач обрав неефективний спосіб захисту своїх прав, оскільки між позивачем та одним із відповідачів не було договірних відносин, а тому речово-правові способи захисту, такі як віндикаційний позов, були б більш доречними. Суд зазначив, що задоволення позовних вимог позивача не призведе до дійсного захисту його інтересів, оскільки не відновить його порушене право. Також, суд врахував, що позивач набув права іпотекодержателя на спірну земельну ділянку, а отже, має право витребувати її у останнього набувача. Суд підкреслив, що обрання позивачем неналежного способу захисту є самостійною підставою для відмови у позові.
3. Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та відмовив у задоволенні позову в повному обсязі.
Справа №990SСGС/7/25 від 21/07/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення Вищої ради правосуддя про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.
2. Велика Палата Верховного Суду задовольнила скаргу судді, скасувавши рішення Вищої ради правосуддя про притягнення її до дисциплінарної відповідальності. Суд, ймовірно, взяв до уваги аргументи скаржниці щодо відсутності достатніх підстав для притягнення її до відповідальності, можливо, вказавши на невідповідність дій судді критеріям дисциплінарного проступку. Також, можливо, були враховані процесуальні порушення, допущені Вищою радою правосуддя при розгляді справи. Суд міг дійти висновку, що ВРП не надала належної оцінки всім обставинам справи, або ж неправильно застосувала норми законодавства, що регулюють дисциплінарну відповідальність суддів. Важливо, що рішення Великої Палати є остаточним і не підлягає оскарженню, що підкреслює важливість цього рішення для судді.
3. Суд задовольнив скаргу судді та скасував рішення Вищої ради правосуддя про притягнення її до дисциплінарної відповідальності.
Справа №990/3/22 від 17/07/2025
1. Предметом спору є оскарження ПрАТ «Волинська гірничо-хімічна компанія» Указу Президента України в частині застосування до компанії санкцій, введених рішенням РНБО.
2. Велика Палата Верховного Суду залишила апеляційну скаргу без задоволення, оскільки суд першої інстанції обґрунтовано залишив позов без розгляду через повторну неявку представника позивача в судові засідання, належним чином повідомленого про час і місце розгляду справи. Суд зазначив, що позивач не забезпечив представництво своїх інтересів у суді, що перешкоджало розгляду справи по суті, враховуючи характер спірних правовідносин та обсяг обставин, які необхідно встановити. Доводи апелянта про неможливість участі представника у судових засіданнях через призов на військову службу були відхилені, оскільки не було надано достатніх доказів неможливості передачі доступу до офіційної кореспонденції або уповноваження іншого представника. Суд підкреслив обов’язок учасників справи добросовісно користуватися процесуальними правами та повідомляти суд про зміну місця знаходження, а також вказав на відсутність реєстрації електронного кабінету позивача в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі.
3. Суд залишив ухвалу суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.
Справа №990/173/25 від 17/07/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення Вищої ради правосуддя про звільнення судді Окружного адміністративного суду міста Києва у зв’язку з поданням заяви про відставку.
2. Велика Палата Верховного Суду погодилася з рішенням суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження, оскільки вважає, що оскаржуване рішення Вищої ради правосуддя є актом індивідуальної дії, оскільки воно стосується конкретної особи – судді, якого звільнено з посади. Право на оскарження такого акту має виключно особа, щодо якої його прийнято, або чиї права та інтереси безпосередньо зачіпаються. Суд підкреслив, що завдання адміністративного судочинства – захист саме порушеного права особи, а не відновлення законності в публічних правовідносинах. Також, Велика Палата відхилила аргументи апелянта про те, що рішення ВРП покладає на Окружний адміністративний суд міста Києва обов’язок звільнити суддю, який не перебуває у штаті суду, оскільки в оскаржуваному рішенні відсутні будь-які вказівки на таке зобов’язання. Суд наголосив, що обмеження на оскарження актів індивідуальної дії не обмежують доступ до суду, оскільки адресати цих актів можуть їх оскаржити.
3. Суд залишив апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції – без змін.
Справа №743/1378/13-к від 21/07/2025
1. Предметом спору є ухвала Київського апеляційного суду про повернення заяви засудженого ОСОБА_6 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд порушив вимоги кримінального процесуального закону, а саме статей 429 та 464 КПК, оскільки, виявивши невідповідність заяви вимогам ст. 462 КПК, не надав заявнику можливості усунути недоліки, а одразу повернув її. Крім того, апеляційний суд, повертаючи заяву, фактично розглянув її по суті, зазначивши про відсутність обставин, які могли б вплинути на судове рішення та не були відомі суду під час апеляційного розгляду. Верховний Суд наголосив, що положення ч. 2 ст. 464 КПК слід розуміти як такі, що надають судді повноваження перевірити наявність підстав для відкриття провадження за нововиявленими обставинами та ухвалити рішення про відкриття такого провадження або відмову у його відкритті. Таке порушення є істотним, оскільки ставить під сумнів законність і обґрунтованість судового рішення.
3. Верховний Суд скасував ухвалу Київського апеляційного суду та призначив новий розгляд заяви ОСОБА_6 в суді апеляційної інстанції.
Справа №160/30897/24 від 21/07/2025
1. Предметом спору є оскарження податкового повідомлення-рішення, винесеного податковим органом на адресу ПрАТ «КАМЕТ-СТАЛЬ».
2. Суд, залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій, погодився з їх висновками щодо необґрунтованості податкового повідомлення-рішення. Суди попередніх інстанцій встановили, що податковий орган не надав достатніх доказів на підтвердження порушень податкового законодавства з боку ПрАТ «КАМЕТ-СТАЛЬ». Зокрема, не було доведено, що господарські операції, які стали підставою для нарахування податкових зобов’язань, були фіктивними або не мали реального характеру. Суд касаційної інстанції підкреслив, що податковий орган повинен довести правомірність своїх рішень, а сумніви щодо доказів, наданих податковим органом, тлумачаться на користь платника податків. Суд також врахував, що платник податків надав первинні документи, які підтверджують реальність господарських операцій.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу податкового органу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №420/24177/21 від 22/07/2025
1. Предметом спору є заміна стягувача у виконавчому провадженні у зв’язку зі смертю позивача, який виграв справу щодо перерахунку пенсії, але не отримав виплати.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, мотивуючи це тим, що спірні правовідносини не допускають правонаступництва в порядку статті 379 КАС України, оскільки вимога про перерахунок пенсії тісно пов’язана з особою померлого пенсіонера. Суд зазначив, що хоча до складу спадщини входять суми пенсії, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, Закон України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби” визначає спеціальний порядок виплати таких сум членам сім’ї померлого, а саме тим, хто має право на пенсію у зв’язку з втратою годувальника, або проживав разом з ним на день смерті. Суд підкреслив, що право вимоги у цих осіб виникає не в порядку спадкування, а на підставі спеціального закону. Також суд вказав, що відмова пенсійного органу у виплаті цих сум спадкоємцю може бути оскаржена в суді окремим позовом. Суд також послався на сталу судову практику з цього питання.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій – без змін.
Справа №910/6067/24 від 08/07/2025
1. Предметом спору є стягнення з Київської обласної військової адміністрації та Київської митниці шкоди у розмірі вартості 4 тракторів, які були вилучені митницею та передані військовій частині.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд не з’ясував належним чином характер спірних правовідносин, не дослідив обставини правомірності дій Київської митниці, зокрема, першочергової відмови у митному оформленні тракторів, а також не врахував обставини щодо протиправності такої відмови, встановлені рішеннями судів адміністративної юрисдикції. Крім того, апеляційний суд передчасно зробив висновки про закінчення строків зберігання тракторів на складі митниці, не дослідивши питання, чи були у рішенні про відмову у митному оформленні наведені вичерпні роз’яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів. Також, суд не дослідив питання правомірності розпорядження Київською митницею майном позивача, а саме передачі його військовій частині, та не надав оцінки аргументам позивача про відсутність компенсації за вилучене майно. Враховуючи зазначені порушення, суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність скасування рішення апеляційного суду та направлення справи на новий розгляд.
3. Суд вирішив касаційну скаргу ТОВ “Сучасні вантажівки” задовольнити частково, постанову Північного апеляційного господарського суду скасувати, а справу передати на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.
Справа №463/11252/19 від 23/07/2025
1. Предметом спору є відшкодування судових витрат, понесених ОСББ “Яблуня” у зв’язку з розглядом справи про встановлення земельного сервітуту на користь ОСОБА_1.
2. Суд, розглядаючи заяву ОСББ про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, керувався наступними аргументами: по-перше, було поновлено строк на подання доказів, оскільки його пропуск визнано поважним; по-друге, суд врахував критерії реальності адвокатських витрат, їх дійсності та необхідності, а також розумності їх розміру, виходячи з обставин справи; по-третє, суд визнав, що підготовка адвокатського запиту не була необхідною для надання правничої допомоги, а підготовка відзиву на касаційну скаргу та подання письмових пояснень частково дублювали один одного; по-четверте, суд взяв до уваги, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи, часом, обсягом наданих послуг та значенням справи для сторони; по-п’яте, суд зазначив, що за відсутності клопотання іншої сторони про зменшення витрат, суд може зменшити їх лише з власної ініціативи або за наявності заперечень, керуючись критеріями, визначеними ЦПК України.
3. Суд частково задовольнив заяву ОСББ “Яблуня” про відшкодування судових витрат та постановив стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСББ “Яблуня” 6 000,00 грн на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, відмовивши у стягненні решти суми.
Справа №642/4547/23 від 21/07/2025
1. Предметом спору є відшкодування моральної шкоди, завданої смертю сина позивачки внаслідок наїзду вантажного потягу, що належить АТ «Українська залізниця».
2. Суд, частково задовольняючи позов, виходив з того, що вантажний потяг є джерелом підвищеної небезпеки, і смерть особи настала внаслідок дії цього джерела. Суд врахував, що позивачка, як мати загиблого, зазнала моральних страждань у зв’язку зі смертю сина. Водночас, суд врахував грубу необережність загиблого, який порушив правила безпеки на залізничному транспорті, перебуваючи на колії у невстановленому місці та не реагуючи на сигнали потягу. Зважаючи на це, суд зменшив розмір відшкодування моральної шкоди, керуючись принципами розумності та справедливості, а також статтею 1193 ЦК України. Суд також зазначив, що відсутні докази вини відповідача, зокрема порушення працівниками залізниці правил безпеки руху. Суд касаційної інстанції підкреслив, що суми, стягнуті на відшкодування моральної шкоди у зв’язку із заподіянням шкоди життю, не підлягають оподаткуванню.
3. Суд вирішив залишити касаційні скарги обох сторін без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №910/6986/21 від 22/07/2025
1. Предметом спору є зобов’язання припинити дії та стягнення безпідставно набутих коштів.
2. Верховний Суд частково задовольнив касаційні скарги обох сторін, скасувавши постанову апеляційного суду та направивши справу на новий апеляційний розгляд. Суд касаційної інстанції, ймовірно, виявив певні порушення норм процесуального або матеріального права, допущені апеляційним судом під час розгляду справи, що унеможливили встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору. Можливо, апеляційний суд не повною мірою дослідив докази, подані сторонами, або неправильно застосував норми законодавства до встановлених обставин. Новий розгляд в апеляційній інстанції має на меті усунення цих недоліків та забезпечення всебічного, повного та об’єктивного розгляду справи.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.
Справа №743/1378/13-к від 21/07/2025
1. Предметом спору є оскарження ухвали апеляційного суду про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.
2. У резолютивній частині рішення не наведено аргументи суду.
3. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу, скасував ухвалу апеляційного суду та призначив новий розгляд в апеляційній інстанції.
Справа №757/21492/24-к від 23/07/2025
1. Предметом спору є повернення апеляційної скарги заявнику ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд формально підійшов до вирішення питання про відкриття апеляційного провадження за скаргою ОСОБА_6, не перевірив доводи скарги щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження та дійшов передчасного висновку про наявність підстав для повернення апеляційної скарги. Верховний Суд наголосив на необхідності забезпечення права на апеляційне оскарження судових рішень, що є важливою гарантією справедливого судового розгляду. Суд також врахував, що апеляційний суд не надав належної оцінки доводам заявника щодо обставин, які перешкоджали своєчасному поданню апеляційної скарги. Таким чином, апеляційний суд не виконав вимог кримінального процесуального закону щодо всебічного, повного та об’єктивного розгляду доводів апеляційної скарги.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та призначив новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Справа №990/406/24 від 17/07/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (ВККСУ) та зобов’язання її вчинити певні дії.
2. Велика Палата Верховного Суду, розглядаючи апеляційну скаргу, погодилася з рішенням Касаційного адміністративного суду, залишаючи його без змін. Суд врахував аргументи сторін, оцінив докази та дійшов висновку, що відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги. Рішення ґрунтується на нормах Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема статтях, що регулюють апеляційне провадження та повноваження суду апеляційної інстанції. Суд виходив з того, що попереднє рішення Касаційного адміністративного суду є законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції. Судді Великої Палати детально проаналізували обставини справи та застосували відповідні норми права, щоб забезпечити справедливе вирішення спору.
3. Суд постановив залишити апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду – без змін.
Справа №927/773/24 від 15/07/2025
1. Предметом спору є вимога ТОВ “Регіонагроресурс” до Бахмацької міської ради про визнання права власності в порядку набувальної давності на нежитлове приміщення магазину.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки позивач не довів сукупність умов, необхідних для набуття права власності за набувальною давністю, а саме: добросовісність, безтитульність та безперервність володіння майном. Суд зазначив, що позивачу було відомо про власника майна, і він не є безтитульним володільцем, оскільки стверджував, що придбав майно за договором купівлі-продажу. Крім того, позивач не надав доказів безперервного володіння майном протягом необхідного періоду. Суд касаційної інстанції підкреслив, що встановлення обставин справи та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій, і він не має права переоцінювати докази. Також, суд відхилив посилання скаржника на те, що суд апеляційної інстанції необґрунтовано не прийняв нові докази, оскільки не було доведено об’єктивної неможливості їх подання до суду першої інстанції.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №990/377/24 від 21/07/2025
1. Предметом спору є оскарження дій Президента та Верховної Ради щодо продовження воєнного стану та визнання нечинним Указу Президента про продовження строку дії воєнного стану.
2. Велика Палата Верховного Суду погодилась з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги, хоч і сформульовані як оскарження Указу Президента та дій Президента і Верховної Ради, фактично стосуються конституційності Закону, яким затверджено цей Указ. Суд підкреслив, що згідно з Конституцією України, питання про відповідність законів Конституції належить до виключної компетенції Конституційного Суду України, а не адміністративних судів. Велика Палата зазначила, що адміністративні суди можуть розглядати справи щодо законності актів Президента та Верховної Ради, але не їх конституційність. Суд також врахував принцип jura novit curia, згідно з яким суд самостійно визначає правові норми, що підлягають застосуванню, на основі фактичних обставин справи та позовних вимог. Враховуючи, що позивач фактично ставив під сумнів конституційність Закону, суд дійшов висновку, що справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
3. Суд залишив апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження у справі – без змін.
Справа №686/8009/24 від 15/07/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку апеляційного суду щодо міри покарання засудженому за порушення правил дорожнього руху, що спричинило смерть потерпілого.
2. Апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції в частині звільнення від відбування покарання з випробуванням, враховуючи тяжкість злочину (смерть людини та тяжкі тілесні ушкодження), хоча й пом’якшив покарання, застосувавши статтю 69 КК (призначення покарання нижче від найнижчої межі). Суд взяв до уваги позитивні характеристики засудженого, щире каяття, сприяння розкриттю злочину та відшкодування моральної шкоди потерпілим. Проте, апеляційний суд вирішив, що звільнення від відбування покарання не буде достатнім для виправлення засудженого та запобігання новим злочинам. Верховний Суд підкреслив, що одні й ті ж обставини не можуть бути підставою і для застосування ст. 69 КК, і ст. 75 КК. Суд касаційної інстанції погодився з апеляційним судом, вважаючи його рішення обґрунтованим та умотивованим.
3. Верховний Суд залишив вирок апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу захисника – без задоволення.
Справа №990SСGС/25/25 від 17/07/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення Вищої ради правосуддя (ВРП) про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності у виді подання про звільнення з посади.
2. Велика Палата Верховного Суду залишила в силі рішення ВРП про звільнення судді, оскільки він керував автомобілем у стані алкогольного сп’яніння, що було встановлено судовим рішенням, яке набрало законної сили. Суд зазначив, що така поведінка порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя, що є дисциплінарним проступком. Суд відхилив аргументи судді про неналежність доказів, оскільки факт керування у стані сп’яніння був підтверджений належними доказами, зокрема, тестом на алкоголь та рішенням суду. Суд також врахував, що суддя мав можливість пройти додатковий огляд у медичному закладі, але відмовився. Велика Палата підкреслила, що суддя повинен дотримуватися високих стандартів поведінки як на роботі, так і в особистому житті, щоб підтримувати довіру до судової влади. Також, суд відхилив доводи скаржника щодо неповноважності складу ВРП з огляду на їх безпідставність.
3. Суд залишив скаргу судді без задоволення, а рішення ВРП – без змін.
Справа №462/7107/24 від 15/07/2025
1. Предметом спору є законність ухвали апеляційного суду щодо зміни покарання за ч. 2 ст. 309 КК (незаконне придбання та зберігання наркотичних засобів) з позбавлення волі на штраф та незастосування положень ст. 71 КК щодо сукупності вироків.
2. Апеляційний суд змінив вирок місцевого суду, призначивши ОСОБА_6 штраф замість позбавлення волі, враховуючи пом’якшуючі обставини та відсутність обтяжуючих. Проте, апеляційний суд не врахував, що злочин було скоєно в період іспитового строку за попереднім вироком, що вимагає застосування ст. 71 КК щодо приєднання невідбутої частини покарання. Верховний Суд наголосив, що у випадку вчинення злочину під час іспитового строку, покарання, від якого було звільнено з випробуванням, вважається невідбутою частиною покарання, яке має бути приєднане до покарання за новим вироком. Суд касаційної інстанції підкреслив, що апеляційний суд повинен був визначити остаточне покарання, яке було б більшим як за нове правопорушення, так і за невідбуту частину покарання за попереднім вироком, навіть якщо це передбачає самостійне виконання обох покарань.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та призначив новий розгляд в апеляційній інстанції.
Справа №990/95/25 від 21/07/2025
1. Предметом спору є оскарження ухвали суду першої інстанції про повернення позовної заяви, в якій позивач об’єднав вимоги до різних відповідачів, підсудні різним судам.
2. Велика Палата Верховного Суду погодилась з рішенням суду першої інстанції, оскільки позивач в одній позовній заяві об’єднав вимоги, що підсудні Верховному Суду як суду першої інстанції (до Президента України), з вимогами, які не підсудні цьому суду за інстанційною юрисдикцією (до Верховного Суду та Національного банку України). Суд наголосив, що Кодекс адміністративного судочинства України не дозволяє об’єднувати в одній позовній заяві вимоги, щодо яких визначено різну інстанційну підсудність. Також, суд врахував, що відсутні підстави для роз’єднання позовних вимог в окремі провадження, щоб Верховний Суд міг розглядати вимоги до Президента України в окремому провадженні. Суд підкреслив, що повернення позовної заяви не позбавляє позивача права повторно звернутися до суду з належно оформленою заявою. Суд також відхилив клопотання позивача про скасування письмового провадження, розгляд справи в закритому судовому засіданні та зупинення провадження, оскільки вони не містили правового обґрунтування та не були підтверджені доказами.
3. Суд постановив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції – без змін.
Справа №420/34524/23 від 22/07/2025
1. Предметом спору є відмова Головного управління Пенсійного фонду України у призначенні Особі_1 пенсії за віком на пільгових умовах та неврахування певних періодів роботи до пільгового та страхового стажу.
2. Верховний Суд, розглядаючи касаційну скаргу, частково задовольнив її, змінивши рішення судів попередніх інстанцій. Суд зазначив, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць з вини власника підприємства не може позбавляти працівників права на пільгову пенсію. Також, формальні недоліки в організації атестації не можуть покладати негативні наслідки на працівника, який не має повноважень щодо її ініціювання, проведення чи контролю. Суд врахував, що перша атестація на ДП «Вінницький завод «Кристал» була проведена у 1994 році, тобто після 21.08.1992, але до 21.08.1997, і на час роботи позивачки на підприємстві атестація проводилася, а її результати застосовувалися. Враховуючи підтвердження роботи за професією, віднесеною до Списку №2, та фактичне проведення атестації, існують підстави для зарахування відповідних періодів роботи до пільгового стажу. Остаточне рішення щодо нарахування пенсії має приймати уповноважений орган, враховуючи висновки суду.
3. Суд зобов’язав Головне управління Пенсійного фонду України зарахувати спірні періоди роботи до пільгового стажу ОСОБА_1 та повторно розглянути її заяву про призначення пенсії на пільгових умовах з урахуванням висновків суду.
Справа №9901/452/21 від 15/07/2025
Предметом спору є оскарження громадянином Республіки Корея указу Президента України в частині, який позивач вважає протиправним.
Велика Палата Верховного Суду, залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, виходила з того, що Президент України діяв у межах своїх повноважень, визначених Конституцією та законами України. Суд врахував інтереси національної безпеки та оборони України, а також повноваження РНБО та СБУ у відповідній сфері. Суд зазначив, що оскаржуваний указ був виданий на підставі та на виконання рішення РНБО, яке, в свою чергу, було прийнято з метою захисту національних інтересів. Суд також взяв до уваги, що позивачем не було надано достатніх доказів порушення його прав та інтересів внаслідок видання оскаржуваного указу. Крім того, суд наголосив на дискреційних повноваженнях Президента України у питаннях національної безпеки та оборони.
Суд постановив залишити апеляційні скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.
Справа №308/1223/24 від 17/07/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку щодо засудження ОСОБА_6 та ОСОБА_7 за крадіжку, вчинену в умовах воєнного стану, з призначенням покарання у виді позбавлення волі з іспитовим строком.
2. Суд касаційної інстанції залишив вирок без змін, підкресливши, що суди попередніх інстанцій врахували тяжкість злочину, дані про особу обвинуваченого, наявність пом’якшуючих обставин (щире каяття, сприяння розкриттю злочину, відшкодування шкоди) та відсутність обтяжуючих обставин. Суд зазначив, що хоча і є певні позитивні характеристики обвинуваченого, вони не свідчать про істотне зниження ступеня тяжкості злочину, що виключає можливість застосування статті 69 КК України про призначення більш м’якого покарання. Суд також відхилив доводи захисника про те, що суд першої інстанції не надав йому можливості проголосити вступну промову, оскільки це не перешкодило суду ухвалити законне рішення. Крім того, суд врахував, що на момент касаційного розгляду ОСОБА_7 вже був звільнений від відбування покарання у зв’язку із закінченням іспитового строку.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №990/199/25 від 21/07/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення Головного управління Пенсійного фонду України про відмову у призначенні пенсії у зв’язку з втратою годувальника та дій щодо індексації та розміру пенсії.
2. Суд першої інстанції передав справу до окружного адміністративного суду, оскільки позивач оскаржував дії Головного управління Пенсійного фонду, а не тих суб’єктів, справи щодо яких підсудні Верховному Суду як суду першої інстанції. Велика Палата Верховного Суду погодилася з цим рішенням, зазначивши, що перелік справ, підсудних Верховному Суду як суду першої інстанції, є вичерпним і визначений у КАС. Суд також вказав, що не може розглядати вимоги, які не були заявлені в суді першої інстанції, і що питання щодо конституційності певних норм права вирішуються в іншому порядку, а саме, шляхом звернення до Верховного Суду після винесення рішення у справі. Велика Палата підкреслила, що переглядає лише правильність застосування норм процесуального права судом першої інстанції при винесенні ухвали про передачу справи за підсудністю. Суд також відмовив у задоволенні клопотання позивача про постановлення окремої ухвали, оскільки наведені доводи не стосуються обставин цієї справи.
3. Суд залишив апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.
Справа №990SСGС/19/25 від 21/07/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення Вищої ради правосуддя про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.
2. Велика Палата Верховного Суду залишила без задоволення скаргу судді, а рішення Вищої ради правосуддя залишила без змін. Це означає, що суд погодився з рішенням ВРП про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. У рішенні не наведено конкретних аргументів, якими керувався суд, але можна припустити, що суд визнав обґрунтованими підстави для дисциплінарного покарання, встановлені ВРП. Суд, ймовірно, перевірив законність та обґрунтованість рішення ВРП, дотримання процедури розгляду дисциплінарної справи та пропорційність застосованого стягнення. Відсутність детального опису мотивів суду у вступній та резолютивній частинах ускладнює повний аналіз.
3. Суд вирішив залишити скаргу судді без задоволення, а рішення Вищої ради правосуддя про притягнення до дисциплінарної відповідальності – без змін.
Справа №120/6021/24 від 22/07/2025
1. Спір стосується відмови Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати до страхового стажу позивачки періоди догляду за дітьми, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та, як наслідок, відмови у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, зазначивши, що з 01.01.2004 обов’язковою умовою для зарахування періоду до страхового стажу є сплата страхових внесків. Хоча Закон України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” гарантує зарахування до стажу роботи часу догляду за потерпілою дитиною до 12 років, це право може бути реалізоване лише за умови відповідності періоду вимогам до страхового стажу, встановленим Законом України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”. Оскільки позивачка не надала доказів перебування на обліку в управлінні праці та соціального захисту населення та отримання соціальної допомоги, з якої сплачувалися б страхові внески, підстав для зарахування періоду догляду за дітьми до страхового стажу після 01.01.2004 немає. Суд також послався на аналогічну правову позицію, викладену в попередній постанові Верховного Суду.
3. Суд вирішив касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №453/1376/21 від 09/07/2025
1. Предметом спору є визнання недійсними наказів Головного управління Держгеокадастру у Львівській області про передачу земельних ділянок у приватну власність, скасування державної реєстрації права власності та визнання недійсними договорів купівлі-продажу цих ділянок.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення судів попередніх інстанцій, які встановили, що при передачі земельних ділянок у приватну власність Головним управлінням Держгеокадастру у Львівській області не було дотримано встановленої процедури, зокрема, не отримано згоди Славської селищної ради, що є обов’язковим згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України. Суд зазначив, що отримання дозволу на розроблення проєкту землеустрою не означає автоматичного позитивного рішення про передачу землі у власність. Суд також врахував, що не було з’ясовано, чи використали відповідачі своє право на безоплатну приватизацію. Суд підкреслив, що Славська селищна рада має законні очікування на отримання цих земель у комунальну власність, і її інтереси переважають над інтересами приватних осіб, які могли передбачити ризики при укладенні договорів купівлі-продажу. Суд відхилив аргументи про необхідність віндикаційного позову, оскільки Славська селищна рада не є власником майна, а має охоронюваний законом інтерес.
3. Верховний Суд залишив касаційні скарги без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №500/1288/18 від 16/07/2025
1. Предметом спору є оскарження рішень органів місцевого самоврядування та БТІ щодо оформлення права власності на житловий будинок та гараж третьою особою.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін ухвалу апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження, оскільки апеляційна скарга була подана після спливу одного року з дня ухвалення рішення судом першої інстанції, а заявник не надав доказів неповідомлення про розгляд справи або наявності обставин непереборної сили. Суд врахував, що особа була належним чином повідомлена про судовий розгляд, її представник брав участь у засіданні, а також те, що новий представник дізнався про рішення суду задовго до подання апеляційної скарги. Суд також зазначив, що положення ЦПК України не покладають на суд обов’язку встановлювати особу, яка поставила підпис у повідомленні про вручення поштового відправлення, якщо його було доставлено за правильною адресою. Суд касаційної інстанції підкреслив, що сторона, задіяна в судовому розгляді, зобов’язана з розумним інтервалом часу цікавитися провадженням у її справі.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №990/283/24 від 21/07/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення Вищої ради правосуддя (ВРП) про звільнення судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
2. Суд, залишаючи в силі рішення про звільнення судді, зазначив, що ВРП діяла в межах своїх повноважень, дотримуючись процедури, встановленої законом. Суд врахував, що рішення про звільнення ґрунтувалося на рішенні Дисциплінарної палати ВРП, яке було залишено без змін рішенням ВРП та переглянуто Великою Палатою Верховного Суду. Суд також зазначив, що не може переоцінювати обставини дисциплінарної справи, оскільки вони вже були встановлені компетентним органом. Суд відхилив аргументи позивача про упередженість складу ВРП, оскільки не було надано достатніх доказів, що підтверджують особисту зацікавленість членів ВРП у результаті справи. Суд також підкреслив, що рішення ВРП про звільнення судді не є рішенням про притягнення до дисциплінарної відповідальності, а є кадровим рішенням, прийнятим на підставі рішення Дисциплінарної палати.
3. Суд залишив апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.
Справа №712/1678/18 від 16/07/2025
1. Предметом спору є законність звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності та закриття кримінального провадження.
2. Суд касаційної інстанції зазначив, що апеляційний суд обґрунтовано врахував встановлені фактичні обставини справи, зокрема час вчинення злочину, відсутність ухилення від слідства та згоду обвинуваченої на звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК. Суд також підкреслив, що звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК є безумовним, якщо закінчилися строки давності, і не залежить від визнання вини чи примирення з потерпілим. Водночас, суд касаційної інстанції не погодився з рішенням апеляційного суду щодо стягнення процесуальних витрат з обвинуваченої, оскільки кримінальне провадження було закрито, а ініціатором проведення експертиз був орган досудового розслідування, тому витрати мають бути віднесені на рахунок держави, відповідно до правового висновку, викладеного у постанові об’єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду.
3. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу прокурора, змінивши ухвалу апеляційного суду в частині вирішення питання про процесуальні витрати, віднісши їх на рахунок держави, а в решті ухвалу залишив без змін.
Справа №910/16868/19 від 22/07/2025
1. Предметом спору є визнання недійсними правочинів щодо купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ, скасування реєстраційних дій та витребування частки з чужого незаконного володіння.
2. Суд касаційної інстанції частково задовольнив касаційну скаргу, скасувавши рішення апеляційного суду в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу частки в ТОВ, акту прийому-передачі цієї частки та скасування відповідних реєстраційних дій. Суд касаційної інстанції ухвалив нове рішення про відмову в задоволенні позову в цій частині. Рішення мотивоване тим, що апеляційний суд неправильно застосував норми матеріального та процесуального права. В іншій частині рішення апеляційного суду залишено без змін. Також, суд касаційної інстанції здійснив перерозподіл судового збору, стягнувши його з позивача на користь скаржника.
3. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу, скасувавши рішення апеляційного суду в частині задоволення позовних вимог та відмовивши в задоволенні позову в цій частині, а в іншій частині залишив рішення апеляційного суду без змін.
Справа №947/5939/20 від 09/07/2025
1. Предметом спору є стягнення боргу за договором позики з колишнього подружжя солідарно.
2. Суд касаційної інстанції погодився з апеляційним судом, що в задоволенні позову до колишньої дружини (ОСОБА_3) слід відмовити, але змінив мотивувальну частину рішення. Суд зазначив, що договір позики між батьком (позивач) і сином (відповідач), в якому вказано цільове призначення коштів (придбання нерухомості), та визнання сином позову, свідчать про зловживання правом з метою покладення солідарного обов’язку на колишню дружину сина. Суд підкреслив, що використання договору позики таким чином є недобросовісним, навіть якщо формально не порушує імперативних норм. Суд врахував родинні зв’язки між позивачем і одним з відповідачів, а також цільове призначення позики, що вказує на спробу обійти правила про спільну сумісну власність подружжя. Суд наголосив, що зловживання матеріальними правами є самостійною підставою для відмови в позові.
3. Верховний Суд касаційну скаргу задовольнив частково, змінивши мотивувальну частину постанови апеляційного суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення боргу з колишньої дружини.
Справа №160/11383/22 від 23/07/2025
1. Предметом спору є скасування рішення про державну реєстрацію прав власності на об’єкт нерухомого майна та припинення права власності, а також зобов’язання знести об’єкт самочинного будівництва.
2. Суд касаційної інстанції залишив в силі ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду про забезпечення позову, погодившись з їх висновками про обґрунтованість вжиття таких заходів. Суд зазначив, що прокурор обґрунтовано вказав на існування підстав для забезпечення позову, оскільки невжиття таких заходів може ускладнити або унеможливити виконання рішення суду. Суд також врахував, що відповідач, знаючи про судовий розгляд, здійснював відчуження спірного майна третім особам, що свідчить про недобросовісність. Забезпечення позову у вигляді заборони реєстраційних дій щодо спірних об’єктів нерухомості є співмірним з позовними вимогами та спрямоване на збереження існуючого становища до вирішення справи по суті. Суд підкреслив, що вжиті заходи не вирішують спір по суті, а лише гарантують можливість виконання майбутнього рішення суду.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №400/1906/24 від 23/07/2025
1. Предметом спору є рішення сільської ради про затвердження генерального плану села, яке прокуратура вважає протиправним через порушення процедури прийняття та невідповідність законодавству.
2. Суд першої та апеляційної інстанцій відмовили в задоволенні позову прокуратури, вважаючи, що сільська рада не порушила вимог законодавства при затвердженні генерального плану. Суди зазначили, що відсутність висновку обласної державної адміністрації щодо державних інтересів не є перешкодою для затвердження плану, оскільки ОДА не надала відповіді на запит сільради. Також суди врахували, що пропозиції громадськості були враховані, а прибережні захисні смуги визначені у відповідності до законодавства. Крім того, суди послались на те, що Закон України “Про екологічну експертизу” втратив чинність. Суди також зазначили, що допущені відповідачем окремі порушення не є суттєвими та достатніми для скасування оспорюваного рішення, оскільки судами не встановлено порушення прав та інтересів мешканців громади за сім років чинності спірного рішення.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції, вказавши на необхідність дослідження питання щодо обов’язковості проведення державної санітарно-епідеміологічної експертизи на момент прийняття оскаржуваного рішення.
Справа №160/25951/24 від 23/07/2025
1. Предметом спору є оскарження податкового повідомлення-рішення про застосування штрафу за порушення правил сплати податку на нерухоме майно.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд помилково визначив дату отримання рішення за результатами адміністративного оскарження, що призвело до неправильного висновку про пропуск строку звернення до суду. Суд апеляційної інстанції не врахував, що позивач звернувся до суду в межах місячного строку після отримання рішення за результатами досудового оскарження. Крім того, апеляційний суд не надав позивачу можливості висловитися щодо дотримання строків звернення до суду, що є порушенням процесуальних прав. Суд касаційної інстанції підкреслив, що будь-які обставини, які стали підставою для прийняття рішення, повинні ґрунтуватися не лише на доводах у процесуальних документах, але й на доказах у матеріалах справи. Суд також зазначив, що навіть у разі пропуску строку звернення до суду, апеляційний суд зобов’язаний перевірити наявність інших підстав для його поновлення.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №420/3984/24 від 23/07/2025
1. Предметом спору є визнання протиправною бездіяльності Одеської обласної державної адміністрації щодо відмови у відшкодуванні вартості вилученої земельної ділянки та зобов’язання відшкодувати вартість цієї ділянки.
2. Суд обґрунтував своє рішення тим, що Одеська обласна державна адміністрація (ОДА) протиправно вилучила земельну ділянку у ТОВ «БВСФ Аліс» без належної компенсації, порушивши статтю 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, яка гарантує право на мирне володіння майном. Суд зазначив, що хоча вилучення майна може бути виправданим в інтересах суспільства, воно має бути пропорційним і не покладати надмірний тягар на власника. У даному випадку, відсутність компенсації за вилучену землю порушує справедливий баланс між інтересами суспільства та правами власника. Суд також врахував, що ТОВ «БВСФ Аліс» систематично порушувало питання про відшкодування вартості вилученої земельної ділянки, і що відносини щодо отримання компенсації тривали на момент набрання чинності Законом України «Про відчуження земельних ділянок…», що дозволяє застосовувати цей закон до спірних правовідносин. Суд підкреслив, що Одеська ОДА не дотрималася процедури відчуження майна з мотивів суспільної необхідності, передбаченої законодавством, і тривалий час не вирішувала питання про належне відшкодування, що є протиправною бездіяльністю.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу Одеської обласної державної адміністрації без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №560/11951/24 від 23/07/2025
1. Предметом спору є правомірність відмови Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області у виплаті ОСОБА_1 щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №713.
2. Суд касаційної інстанції, розглядаючи справу, погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що позивач має право на доплату до пенсії, оскільки перерахунок пенсії на виконання судового рішення, спрямований на відновлення порушеного права, не є підставою для скасування цієї доплати. Водночас, суд касаційної інстанції наголосив на важливості дотримання строків звернення до суду, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України. Суд зазначив, що пенсіонер повинен активно цікавитися станом своїх прав і своєчасно звертатися до суду в разі їх порушення. У даній справі позивач звернувся до суду із запізненням, тому суд касаційної інстанції вирішив захистити його права лише за останні шість місяців до подання позову, а вимоги за попередній період залишив без розгляду.
3. Суд задовольнив касаційну скаргу частково, скасувавши рішення попередніх інстанцій в частині виплати доплати за період до 08 лютого 2024 року та залишивши позовні вимоги в цій частині без розгляду, а в іншій частині рішення судів попередніх інстанцій залишив без змін.
Справа №280/8706/24 від 23/07/2025
1. Предметом спору є рішення податкового органу про виключення ТОВ «Хатанет Запоріжжя» з реєстру платників єдиного податку.
2. Суд касаційної інстанції залишив в силі рішення судів попередніх інстанцій про забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення податкового органу, оскільки невжиття таких заходів могло істотно ускладнити ефективний захист прав позивача. Суд зазначив, що анулювання реєстрації платником єдиного податку призведе до зміни системи оподаткування, що створить додаткове фінансове навантаження на підприємство та може призвести до розірвання договірних відносин з контрагентами. Суд також врахував, що вжиття заходів забезпечення позову є тимчасовим заходом, спрямованим на забезпечення виконання судового рішення, і не вирішує спір по суті. Суд підкреслив, що правомірність вжиття судами заходів забезпечення позову у цій категорії спорів вже була предметом розгляду Верховного Суду в інших справах, де були зроблені аналогічні висновки. Суд наголосив, що інститут забезпечення адміністративного позову є специфічним інструментом, призначення якого полягає у створенні можливості реального й ефективного захисту прав в адміністративному процесі, що реалізується в залежності від індивідуальних обставин конкретної справи.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №380/26689/23 від 23/07/2025
1. Предметом спору є оскарження дій Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо перерахунку пенсії позивача.
2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій, зазначив, що при перерахунку пенсії позивачу було протиправно зменшено відсоток виплати з 90% до 70% від суми грошового забезпечення, а також обмежено максимальний розмір пенсії, що суперечить нормам Закону № 2262-XII та Рішенню Конституційного Суду України. Водночас, суд вказав, що право на отримання пенсії у належному розмірі не є абсолютним і обмежене строком звернення до суду, тому перерахунок має бути здійснений лише в межах шестимісячного строку до моменту звернення до суду. Суд також зазначив, що перерахунок пенсії у зв’язку зі збільшенням грошового забезпечення виключає можливість подальшої індексації та виплати доплати у розмірі 2000 грн, передбаченої постановою КМУ № 713. Суд наголосив, що суди попередніх інстанцій помилково послались на преюдиційні рішення, оскільки в тих справах не вирішувалось питання відсоткового розміру пенсії та обмеження її максимальним розміром.
3. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій та частково задовольнив позов, зобов’язавши Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області перерахувати та виплачувати пенсію позивачу в розмірі 90% від відповідних сум грошового забезпечення без обмеження максимальним розміром, але лише з 06 травня 2023 року, залишивши вимоги за попередній період без розгляду та відмовивши в задоволенні іншої частини позовних вимог.
Справа №380/12799/24 від 23/07/2025
1. Предметом спору є оскарження наказу Міністерства юстиції України про тимчасове блокування доступу державного реєстратора до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що суди попередніх інстанцій не повно встановили обставини справи, зокрема, не з’ясували, які саме документи містилися в реєстраційній справі в електронній та паперовій формах, чи були розбіжності між ними, та чи виконав реєстратор обов’язок з виготовлення електронних копій паперових документів. Суд наголосив, що камеральна перевірка проводиться виключно на підставі даних Державного реєстру прав, і Мін’юст не зобов’язаний витребовувати додаткові документи. Суд також зазначив, що суди не врахували обґрунтування акта перевірки щодо врахування пояснень позивача стосовно виявлених порушень та визначення заходу відповідальності. Оскільки суди не дослідили всі важливі обставини, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність скасування рішень судів попередніх інстанцій та направлення справи на новий розгляд.
3. Верховний Суд скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій і направив справу на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №320/46530/23 від 23/07/2025
1. Предметом спору є оскарження ТОВ «Львівська Амбасада» постанов Держпродспоживслужби про накладення штрафів за порушення законодавства щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що суди попередніх інстанцій не з’ясували важливі обставини щодо правомірності призначення перевірки, а саме, чи розглядало Міністерство охорони здоров’я скаргу фізичної особи, яка стала підставою для перевірки, та чи оцінювало підстави для її проведення. Верховний Суд підкреслив, що на час воєнного стану проведення позапланових перевірок можливе лише за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері, яким є Міністерство охорони здоров’я. Суд також зазначив, що наказ Міністерства охорони здоров’я, яким фактично повернуто Держпродспоживслужбі повноваження щодо оцінки підстав для проведення перевірок, суперечить постанові Кабінету Міністрів України, яка передбачає, що рішення про проведення перевірки має приймати саме центральний орган виконавчої влади. Суд врахував, що на момент подання позову позивач не міг посилатися на висновки Верховного Суду, які були сформовані пізніше.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №560/12875/24 від 23/07/2025
1. Предметом спору є відмова Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області у виплаті ОСОБА_1 щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №713.
2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи частково рішення судів попередніх інстанцій, керувався тим, що право на пенсійні виплати не є абсолютним і може бути обмежене строком звернення до суду. Суд зазначив, що особа повинна звернутися до суду протягом шести місяців з дня, коли дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав. Оскільки позивач звернувся до суду 27 серпня 2024 року, його права можуть бути захищені лише з 27 лютого 2024 року. Суд також врахував, що пенсія є щомісячним платежем, і особа має можливість знати про її розмір та вчиняти дії для отримання інформації про правильність нарахування. Суд послався на попередні рішення Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду, які стосуються строків звернення до суду у пенсійних спорах. Суд погодився з тим, що перерахунок пенсії, здійснений на виконання судового рішення, не є підставою для припинення виплати доплати, але наголосив на необхідності дотримання строків звернення до суду.
3. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій в частині задоволення позовних вимог за період з 01 липня 2021 року по 26 лютого 2024 року, залишивши позовні вимоги в цій частині без розгляду, а в іншій частині рішення судів попередніх інстанцій залишив без змін.
Справа №420/33897/24 від 22/07/2025
1. Предметом спору є оскарження дій Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо обмеження максимальним розміром пенсії та припинення виплати індексації пенсії позивачу.
2. Суд, задовольняючи позов, виходив з того, що обмеження пенсії максимальним розміром є протиправним, оскільки згідно з Рішенням Конституційного Суду України № 7-рп/2016, положення Закону № 2262-XII, які передбачали таке обмеження, визнані неконституційними. Суд також зазначив, що перерахунок пенсії у зв’язку зі зміною грошового забезпечення не є підставою для скасування індексації пенсії за попередні роки, якщо такий перерахунок не пов’язаний зі зміною прожиткового мінімуму. Суд врахував, що індексація є механізмом підтримки купівельної спроможності пенсії, і її не можна скасовувати через індивідуальний перерахунок, який має на меті приведення основного розміру пенсії у відповідність до належного грошового забезпечення. Суд також послався на практику Верховного Суду у подібних справах.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №620/5993/24 від 22/07/2025
1. Предметом спору є оскарження дій Головного управління Пенсійного фонду України щодо обмеження максимального розміру пенсії позивача, а також неврахування індексації та доплати до пенсії.
2. Суд касаційної інстанції, розглядаючи справу, підтвердив, що обмеження максимального розміру пенсії для військовослужбовців, пенсія яким призначена згідно Закону № 2262-XII, є протиправним, посилаючись на Рішення Конституційного Суду України, які визнали неконституційними положення, що дозволяли таке обмеження. Суд також зазначив, що на момент виникнення спірних правовідносин, а саме з 20 грудня 2016 року, в Законі № 2262-XII відсутні будь-які обмеження щодо максимального розміру пенсії. Водночас, суд вказав, що вимога позивача про врахування індексації та доплати до пенсії є необґрунтованою, оскільки ці виплати вже були враховані при перерахунку пенсії. Суд підкреслив, що зобов’язання суб’єкта владних повноважень вчинити дію, яка вже була виконана, суперечить принципу правової визначеності.
3. Суд касаційної інстанції частково задовольнив касаційну скаргу, змінивши мотивувальну та резолютивну частини рішень судів попередніх інстанцій в частині вимог щодо нарахування індексації та доплати до пенсії, але залишив без змін рішення в частині виплати пенсії без обмеження максимальним розміром.
Справа №300/2982/24 від 23/07/2025
1. Предметом спору є оскарження податкових повідомлень-рішень, якими Карпатському національному природному парку (КНПП) було нараховано штрафні санкції за заниження податкових зобов’язань по земельному податку.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, що КНПП невірно застосував ставку земельного податку, вказавши 0,1% замість 5% та 1% відповідно до рішень місцевих рад, що призвело до заниження податкових зобов’язань. Суд зазначив, що при визначенні ставок земельного податку важливе значення має цільове призначення землі згідно з даними Державного земельного кадастру. Також, суд врахував, що деякі земельні ділянки, щодо яких податковий орган виявив порушення, фактично накладаються на інші ділянки, які вже були враховані в податковій декларації КНПП. Суд апеляційної інстанції, встановивши можливість ідентифікувати правомірно та помилково нараховані зобов’язання, скасував рішення суду першої інстанції та частково задовольнив позов, скасувавши податкові повідомлення-рішення лише в частині, що стосується помилково нарахованих сум. Верховний Суд підкреслив, що оскільки є можливість чітко відокремити правомірні зобов’язання від помилкових, повне скасування податкових повідомлень-рішень було б необґрунтованим.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу КНПП без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін.
Справа №580/5629/24 від 22/07/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення Уманської міської ради щодо затвердження історико-архітектурного опорного плану міста, який, на думку позивача, не враховує охоронні зони пам’ятки місцевого значення “Могила цадика Нахмана”.
2. Верховний Суд не погодився з рішенням апеляційного суду, який відмовив у задоволенні позову, мотивуючи це тим, що наказ про затвердження меж охоронних зон не набрав чинності через відсутність державної реєстрації. ВС зазначив, що сам по собі факт відсутності оприлюднення нормативно-правового акту не робить його протиправним. Суд касаційної інстанції підкреслив, що Уманська міська рада, затверджуючи історико-архітектурний опорний план, не врахувала попереднє рішення виконавчого комітету Черкаської обласної ради народних депутатів від 1995 року, яким було затверджено науково-проектну документацію меж і режимів використання території та зон охорони пам’ятки. Також, ВС вказав на те, що матеріали історико-архітектурного опорного плану не були подані на погодження до Міністерства культури та інформаційної політики України, що є порушенням процедури. Суд наголосив, що визначення меж культурної спадщини є компетенцією Управління культури та охорони культурної спадщини Черкаської ОДА, і це має передувати затвердженню містобудівної документації.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції, яким позовні вимоги було задоволено.
Справа №560/19199/24 від 23/07/2025
1. Предметом спору є стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу з фізичної особи.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд помилково повернув апеляційну скаргу особі, яка стверджувала про звільнення від сплати судового збору на підставі інвалідності, не дослідивши належним чином надані докази та не надавши оцінку доводам скаржника. Суд касаційної інстанції наголосив, що забезпечення права на апеляційний перегляд є важливою складовою судочинства, а обмеження цього права через формальні вимоги без належного дослідження обставин є неприпустимим. Суд зазначив, що апеляційний суд мав перевірити, чи дійсно особа підпадає під категорію звільнених від сплати судового збору, перш ніж приймати рішення про повернення скарги. Неналежна оцінка цих обставин призвела до передчасного висновку про повернення апеляційної скарги, що обмежило право особи на доступ до суду. Суд касаційної інстанції підкреслив, що суди повинні ретельно досліджувати всі обставини справи, особливо ті, що стосуються соціального захисту громадян.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до апеляційної інстанції.
Справа №260/4599/23 від 23/07/2025
1. Предметом спору є оскарження фізичною особою-підприємцем податкових повідомлень-рішень, винесених контролюючим органом.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, які відмовили у задоволенні заяви ФОП про зміну предмету позову, оскільки ФОП пропустила строк звернення до суду щодо оскарження певних податкових повідомлень-рішень. Суд виходив з того, що для оскарження податкових повідомлень-рішень після адміністративного оскарження встановлено місячний строк, який ФОП пропустила. Доводи ФОП про те, що заява про зміну предмету позову не є самостійним зверненням до суду, були відхилені, оскільки право на зміну позовних вимог не звільняє від обов’язку дотримуватися строків звернення до суду. Суд також зазначив, що ФОП не надала поважних причин для поновлення пропущеного строку.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №420/1808/21 від 22/07/2025
1. Предметом спору є вимога Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради зобов’язати відповідачів привести земельну ділянку до первинного стану шляхом знесення самовільно реконструйованого нежитлового приміщення.
2. Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, задовольнив позов, мотивуючи це тим, що реєстрацію декларації про початок будівельних робіт та готовність об’єкта до експлуатації було скасовано, а також скасовано право власності на об’єкт нерухомого майна. Суд касаційної інстанції, перевіряючи доводи касаційної скарги, встановив, що відповідач був належним чином повідомлений про судові засідання, оскільки копії ухвал та повістки надсилалися за адресою, про зміну якої відповідач не повідомляв суд. Також, суд першої інстанції розмістив оголошення про виклик відповідача на веб-порталі судової влади України. Враховуючи зазначене, Верховний Суд дійшов висновку про дотримання судами попередніх інстанцій норм процесуального права щодо повідомлення учасників справи про розгляд справи.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №420/6677/23 від 23/07/2025
1. Предметом спору є скасування містобудівних умов та обмежень для об’єкта будівництва, виданих Департаментом архітектури та містобудування Одеської міської ради.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення апеляційного суду, зазначивши, що для реконструкції нежитлових приміщень без зміни зовнішніх геометричних розмірів фундаментів у плані не вимагається наявність у замовника документів, що засвідчують право власності чи користування земельною ділянкою. Суд також зазначив, що відсутність у містобудівних умовах конкретних даних, таких як мінімальні відстані до червоних ліній та існуючих будівель, не є порушенням, оскільки ці параметри можуть бути визначені на стадії розробки проектної документації. Суд врахував, що спірні містобудівні умови стосуються реконструкції внутрішньої частини вже існуючої будівлі, а не нового будівництва, тому вимоги до відстаней та висотності не змінюються. Також, суд касаційної інстанції підкреслив, що апеляційний суд невірно застосував норми матеріального права, скасувавши законне рішення суду першої інстанції. Суд касаційної інстанції погодився з судом першої інстанції, що відповідач не мав підстав для відмови у видачі містобудівних умов та обмежень.
3. Суд скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції, яким у задоволенні позову відмовлено.
Справа №560/7794/24 від 23/07/2025
1. Предметом спору є оскарження дій та бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України щодо надання інформації на запити позивача, перерахунку та виплати пенсії, а також відшкодування моральної шкоди.
2. Суд касаційної інстанції, розглядаючи справу, зосередився на питанні індексації пенсії за особливі заслуги перед Україною з 1 березня 2024 року, згідно з постановою Кабінету Міністрів України №185. Суд встановив, що індексація пенсії за особливі заслуги, передбачена пп. 4 п. 2 цієї постанови, застосовується лише до тих осіб, розмір пенсії яких встановлено відповідно до абзацу другого частини першої статті 5 Закону України “Про пенсії за особливі заслуги перед Україною”, тобто у фіксованому розмірі або у відсотках, визначених цим абзацом (35-40% прожиткового мінімуму). Оскільки позивачці пенсія за особливі заслуги була призначена у розмірі 23% прожиткового мінімуму, що відповідає іншим категоріям осіб (пункти 2-5 статті 1 Закону), то на неї не поширюється дія зазначеної постанови щодо індексації. Суд також відхилив доводи позивачки щодо упередженості судді апеляційної інстанції, оскільки не було встановлено обґрунтованих підстав для відводу.
3. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу, змінивши мотивувальну частину рішення судів попередніх інстанцій щодо відмови в індексації пенсії за особливі заслуги, але залишив без змін самі рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог.
Справа №300/2613/24 від 23/07/2025
1. Предметом спору є правомірність відмови Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №713.
2. Верховний Суд, задовольняючи касаційну скаргу Пенсійного фонду, виходив з того, що перерахунок пенсії позивача відбувся на підставі рішення суду, яким було зобов’язано здійснити перерахунок пенсії з урахуванням довідки про розмір грошового забезпечення станом на 1 січня 2021 року. Суд зазначив, що такий перерахунок пенсії пов’язаний зі зміною складових грошового забезпечення, зокрема, через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом України про Державний бюджет на певний рік. ВС наголосив, що виплата доплати у розмірі 2000 грн, передбаченої постановою КМУ №713, не здійснюється у разі, коли пенсія перераховувалася після 1 березня 2018 року у зв’язку з підвищенням грошового забезпечення, а метою встановлення такої доплати є поетапне зменшення диспропорцій в розмірах пенсій. Суд також врахував правову позицію, викладену у рішенні від 16 грудня 2024 року у зразковій справі № 400/6254/24, де зазначено, що перерахунок пенсії з урахуванням прожиткового мінімуму є підставою для припинення виплати доплати у розмірі 2000 грн.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 було відмовлено.
Справа №580/3428/22 від 23/07/2025
1. Предметом спору є оскарження дій Пенсійного фонду щодо зменшення трудового стажу позивача та скасування відповідного розпорядження про перерахунок пенсії.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення апеляційного суду, який залишив позов без розгляду через пропуск строку звернення до суду, встановленого КАС України. Суд зазначив, що позивач знав про зменшення розміру пенсії ще з 2016 року, оскаржував це в попередніх судових процесах, а тому звернення до суду у 2022 році є пропуском строку. Суд врахував, що пенсія є щомісячним платежем, і особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав при отриманні виплат. Також, суд зазначив, що відсутні підстави вважати, що суми пенсії були нараховані, але не виплачені з вини пенсійного органу, що могло б бути підставою для незастосування строків звернення до суду. Суд відхилив доводи касаційної скарги про те, що судом першої інстанції було допущено процесуальні порушення, оскільки ці доводи не були предметом розгляду суду апеляційної інстанції.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №140/9090/24 від 23/07/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності військової частини щодо ненаправлення документів для отримання статусу учасника бойових дій та зобов’язання вчинити дії з направлення цих документів.
2. Суд касаційної інстанції не погодився з висновками судів попередніх інстанцій, які вважали, що позивач повинен був самостійно звернутися до комісії для отримання статусу УБД, оскільки обов’язок подання документів до комісії покладається саме на командирів військових частин протягом 30 днів з моменту участі особи у бойових діях. Суд наголосив, що зволікання з поданням документів може розцінюватися як протиправна бездіяльність. Суди попередніх інстанцій не перевірили наявність підстав у командира військової частини для підготовки та направлення довідки про участь позивача у заходах, необхідних для оборони України. Також, суди не витребували у військової частини інформацію щодо виду завдань, які виконував позивач, і не перевірили достовірність інформації про відмову у видачі довідки. Суд зазначив, що тягар доказування було помилково перекладено на позивача.
3. Верховний Суд скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №200/4863/23 від 23/07/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності органу опіки та піклування щодо неприйняття рішення за заявою про визначення місця проживання малолітньої дитини з батьком.
2. Верховний Суд зазначив, що завданням адміністративного судочинства є захист прав фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин. Органи опіки та піклування зобов’язані приймати остаточні рішення за заявами про визначення місця проживання дитини, і їх бездіяльність у цьому питанні може бути оскаржена до адміністративного суду. Суд підкреслив, що провадження щодо розгляду заяви є обов’язковою адміністративною процедурою, яка має завершитися ухваленням рішення по суті звернення, а уникнення ухвалення рішення є неприпустимим. Відсутність рішення порушує право заявника на ефективний адміністративний розгляд і суперечить інтересам дитини. Суд наголосив, що бездіяльність органу опіки та піклування підлягає оскарженню до адміністративного суду, оскільки орган не має права уникати прийняття рішень, що належать до його компетенції.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до апеляційної інстанції.
Справа №340/9761/23 від 22/07/2025
1. Предметом спору є оскарження ухвали суду про відмову в перегляді рішення за нововиявленими обставинами у справі про стягнення податкового боргу з фізичної особи-підприємця.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що суди попередніх інстанцій помилково відмовили у перегляді рішення про стягнення податкового боргу за нововиявленими обставинами. Суд зазначив, що скасування судового рішення, яке було підставою для ухвалення рішення про стягнення боргу, є нововиявленою обставиною, що підлягає врахуванню. Суд наголосив, що для перегляду рішення важливим є преюдиційний зв’язок між судовими рішеннями, а скасування рішення, на якому ґрунтувалося рішення про стягнення боргу, свідчить про відсутність узгодженості грошового зобов’язання. Суд також підкреслив, що перегляд рішення за нововиявленими обставинами має на меті забезпечення юридичної визначеності та уникнення існування взаємовиключних судових рішень. Суд вказав, що суди попередніх інстанцій не врахували, що скасування податкового повідомлення-рішення, на підставі якого виник борг, виключає підстави для його стягнення.
3. Верховний Суд скасував ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду в частині відмови в задоволенні заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №520/32392/24 від 23/07/2025
1. Предметом спору є правомірність податкових повідомлень-рішень, якими ТОВ «БЕК ОФІС ГРУП» було донараховано податок на додану вартість та застосовано штрафні санкції у зв’язку з отриманням послуг від нерезидента.
2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій, виходив з того, що згідно з Податковим кодексом України, юридична особа, яка перебуває на спрощеній системі оподаткування (3 група єдиного податку зі сплатою 5% від доходу), не є “особою” для цілей розділу V “Податок на додану вартість” цього Кодексу. Відповідно, на таку особу не поширюються положення щодо обов’язку нарахування та сплати ПДВ при отриманні послуг від нерезидента, місце постачання яких знаходиться на митній території України. Суд також зазначив, що платники єдиного податку звільняються від обов’язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з ПДВ, за винятком випадків, прямо передбачених Кодексом, до яких не відноситься отримання послуг від нерезидента. Суд підкреслив, що суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки доводам позивача у контексті застосування норм права, обмежившись посиланням на роз’яснення податкових органів.
3. Суд задовольнив касаційну скаргу ТОВ «БЕК ОФІС ГРУП», скасував рішення судів попередніх інстанцій та визнав протиправними і скасував податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області.
Справа №420/6677/23 від 23/07/2025
1. Предметом спору є законність містобудівних умов та обмежень для реконструкції нежитлових приміщень.
2. Верховний Суд скасував рішення апеляційного суду, який визнав незаконними містобудівні умови через відсутність у забудовників права власності або користування земельною ділянкою, на якій планується реконструкція. Суд касаційної інстанції підкреслив, що згідно з чинним законодавством, для реконструкції об’єкта без зміни зовнішніх геометричних розмірів фундаменту в плані, наявність права власності чи користування земельною ділянкою не є обов’язковою. Суд також зазначив, що містобудівні умови містять всі необхідні дані, а відсутність конкретних числових показників на етапі видачі містобудівних умов не є порушенням, оскільки вони будуть визначені на стадії розробки проектної документації. Суд врахував, що реконструкція стосується внутрішньої частини вже існуючої будівлі, тому вимоги до відстаней до червоних ліній та інших об’єктів не змінюються. Також, суд касаційної інстанції підкреслив, що доводи позивача про неможливість виконання вимог містобудівних умов без права на землю є необґрунтованими, оскільки законодавство цього не вимагає, а примітка “за необхідності” вказує на те, що доцільність їх виконання буде вирішуватися на стадії проектування.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції, яким у задоволенні позову відмовлено.
Справа №560/13415/24 від 23/07/2025
1. Предметом спору є відмова Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000 грн згідно з постановою Кабінету Міністрів України №713.
2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи частково рішення судів попередніх інстанцій, керувався тим, що право на отримання пенсії у належному розмірі не є абсолютним і може бути обмежене строком звернення до суду. Суд наголосив, що пенсія є щомісячним платежем, і її розмір відомий особі, яка її отримує, а тому особа має можливість виявити зацікавленість та вчинити дії для отримання інформації про нарахування пенсії. Суд також врахував, що позивачка звернулася до суду поза межами шестимісячного строку, встановленого КАС України, щодо частини вимог. Суд зазначив, що перерахунок пенсії, здійснений на виконання судового рішення з метою відновлення порушеного права позивачки на належний розмір пенсії, право на яке виникло до 01 березня 2018 року, не може бути підставою для припинення виплати доплати в розмірі 2000 грн. Суд також послався на правову позицію Великої Палати Верховного Суду щодо застосування строків звернення до суду у пенсійних спорах.
3. Суд касаційної інстанції задовольнив касаційну скаргу частково, скасувавши рішення судів попередніх інстанцій в частині задоволення позовних вимог за період з 01 липня 2021 року по 15 березня 2024 року, а в цій частині позовні вимоги залишив без розгляду, а в іншій частині рішення судів попередніх інстанцій залишив без змін.
Справа №240/12266/24 від 23/07/2025
1. Предметом спору є відмова Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області провести індексацію пенсії позивача із застосуванням певних коефіцієнтів збільшення середньої заробітної плати.
2. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій, вказавши, що при перерахунку пенсій, призначених у 2020-2023 роках, збільшенню підлягає показник середньої заробітної плати, з якої сплачено страхові внески та яка враховується для обчислення пенсії, як це передбачено Законом України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”. Суд підкреслив, що Порядок проведення перерахунку пенсій підлягає застосуванню лише в частині, що не суперечить цьому Закону. Оскільки позивачу не було проведено індексацію пенсії шляхом застосування відповідних коефіцієнтів до показника середньої заробітної плати, який враховувався при обчисленні його пенсії, дії Головного управління Пенсійного фонду України є протиправними. Суд також зазначив, що позивач звернувся до суду в межах строку звернення, тому має право на проведення індексації пенсії із застосуванням зазначених коефіцієнтів.
3. Суд визнав протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України та зобов’язав здійснити індексацію пенсії позивача з урахуванням відповідних коефіцієнтів, а також відшкодував судові витрати.
Справа №580/7506/24 від 23/07/2025
1. Предметом спору є оскарження податкового повідомлення-рішення про застосування штрафних санкцій за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
2. Верховний Суд залишив чинним рішення судів попередніх інстанцій, виходячи з того, що з 27 травня 2022 року припинили застосовуватися положення законодавства щодо мораторію на штрафні санкції за порушення у період воєнного стану. Суд зазначив, що зменшені розміри штрафних санкцій, введені Законом № 2876-ІX, застосовуються тільки до податкових накладних, складених та зареєстрованих після 08 лютого 2023 року, або тих, строк реєстрації яких не закінчився на цю дату. ВС підкреслив, що платник податків не довів неможливість своєчасного виконання податкових обов’язків, а помилки в акті перевірки не призвели до неправильного розрахунку суми штрафу. Також, ВС відхилив доводи про порушення права на участь у судовому засіданні, оскільки відповідні клопотання та ухвали не були знайдені в матеріалах справи.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №420/6677/23 від 23/07/2025
1. Предметом спору є скасування містобудівних умов та обмежень для об’єкта будівництва.
2. Верховний Суд скасував рішення апеляційного суду, зазначивши, що для реконструкції нежитлових приміщень в існуючій будівлі без зміни зовнішніх геометричних розмірів фундаментів у плані не вимагається наявність у замовника права власності чи користування земельною ділянкою, на якій розташована будівля. Суд також врахував, що власник будівлі, який має право оренди на земельну ділянку, надав згоду на реконструкцію. Крім того, суд вказав, що вимоги до мінімальних відстаней від об’єкта реконструкції до червоних ліній та існуючих будівель і споруд не застосовуються, оскільки реконструкція не змінює цих параметрів. Суд підкреслив, що конкретизація параметрів будівництва у цифровому вигляді на стадії отримання містобудівних умов та обмежень законодавчо не передбачена, а визначається подальшою проектною документацією. Також, суд зазначив, що наявність в містобудівних умовах вимог, які можуть потребувати робіт на прилеглій території, не є безумовною підставою для відмови у їх видачі, оскільки виконання таких вимог вирішується на стадії проектування і не завжди вимагає наявності права на землю.
3. Суд скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову.
Справа №640/17836/22 від 23/07/2025
1. Предметом спору є оскарження ухвали апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження за скаргою Міністерства юстиції України на ухвалу суду першої інстанції щодо забезпечення позову шляхом зупинення дії наказу Міністерства юстиції України про анулювання доступу нотаріуса до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновком апеляційного суду про те, що Міністерство юстиції України пропустило строк на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції та не надало поважних причин для поновлення цього строку. Суд зазначив, що посилання на воєнний стан як на причину пропуску строку є необґрунтованим, оскільки Міністерство юстиції України знаходиться в Києві, який не входить до переліку територій, де ведуться активні бойові дії. Також суд вказав на те, що відсутність коштів на сплату судового збору не є поважною причиною для продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги, оскільки державні органи мають можливість планувати та розподіляти бюджетні кошти для сплати судового збору. Суд підкреслив, що учасники судового процесу повинні добросовісно користуватися своїми процесуальними правами та не допускати зловживань.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу Міністерства юстиції України без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №260/5755/24 від 23/07/2025
1. Предметом спору є оскарження рішень Свалявської міської ради про відмову в передачі земельної ділянки у приватну власність.
2. Суд касаційної інстанції залишив рішення судів попередніх інстанцій без змін, підтримавши їхні висновки про те, що позивачка пропустила строк звернення до суду щодо оскарження рішення міської ради від 2017 року, а наведені нею причини пропуску строку не є поважними. Суд зазначив, що позивачка повинна була знати про порушення своїх прав ще у 2018 році, коли їй було відмовлено у передачі землі, і відсутні об’єктивні обставини, які б унеможливили звернення до суду у встановлений законом строк. Також, суд відхилив доводи позивачки про те, що їй не було надано можливості повторно повідомити про причини пропуску строку, оскільки їй така можливість надавалась. Суд наголосив, що встановлення строків звернення до суду має на меті дисциплінування учасників судового процесу та досягнення юридичної визначеності.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №990/281/25 від 23/07/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (ВККСУ) про відмову в допуску до участі в доборі на посаду судді місцевого суду.
2. Суд, відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що особа, яка бажає взяти участь у доборі на посаду судді, повинна подати всі необхідні документи, які підтверджують її відповідність вимогам, встановленим Законом України «Про судоустрій і статус суддів» на день подання заяви про участь у доборі. Зокрема, витяг з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» має підтверджувати відсутність незнятої чи непогашеної судимості саме на дату подання заяви. Оскільки позивачка подала витяг, сформований раніше встановленого строку, це не підтверджувало її відповідність вимогам на день подання заяви, що є істотним недоліком. Суд також зазначив, що Положення про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді не регулює процедуру добору на посаду судді, а стосується саме конкурсу на зайняття вакантної посади, що є різними поняттями.
3. Суд вирішив відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1.
Справа №440/2936/24 від 22/07/2025
1. Предметом спору є оскарження фізичною особою-підприємцем податкових повідомлень-рішень, винесених Головним управлінням ДПС у Полтавській області.
2. Суд, відмовляючи у задоволенні позову, виходив з того, що ФОП не підтвердила використання придбаних будівельних матеріалів у господарській діяльності, а також встановив факти реалізації алкогольних напоїв у заборонений час, спираючись на дані системи обліку РРО. Суд зазначив, що придбання будівельних матеріалів було здійснено за відсутності умов для виконання будівельних робіт самим підприємцем, а надані ФОП документи не підтверджували наявність залишків цих матеріалів на кінець перевіряємого періоду. Щодо реалізації алкоголю, суд визнав правомірним використання податковим органом даних з інформаційної системи “Податковий блок”, які зафіксували продаж алкогольних напоїв у заборонений час, і відхилив доводи ФОП про можливі технічні збої, оскільки розбіжності в часі були значними, а доказів збоїв надано не було. Водночас, суд скасував частину штрафних санкцій, пов’язаних з порушеннями маркування алкогольних напоїв, оскільки податковий орган не довів відсутність або підробку марок акцизного податку. Також, суд скасував штрафні санкції за неподання електронних копій розрахункових документів, оскільки податковий орган застосував санкцію, яка передбачена за інше порушення.
3. Суд залишив рішення судів попередніх інстанцій без змін, відмовивши у задоволенні касаційної скарги ФОП.
Справа №620/9707/24 від 23/07/2025
1. Предметом спору є оскарження дій Пенсійного фонду щодо припинення виплати щомісячної доплати до пенсії та зобов’язання відновити її виплату з урахуванням індексації.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення попередніх судів, оскільки пенсія позивачки вже була перерахована з урахуванням підвищеного грошового забезпечення станом на 01.01.2023 на виконання рішення суду. Верховний Суд зазначив, що відповідно до попередніх висновків Великої Палати Верховного Суду, перерахунок пенсії у зв’язку зі зростанням прожиткового мінімуму, що впливає на розмір грошового забезпечення, є підставою для припинення виплати індексації, передбаченої постановами Кабінету Міністрів України. Суд врахував, що попередні інстанції невірно застосували норми матеріального права, вважаючи припинення виплати індексації протиправним. Суд касаційної інстанції підкреслив, що суди повинні враховувати висновки Верховного Суду, викладені у зразкових справах, при розгляді аналогічних спорів.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій в частині задоволення позовних вимог та відмовив у задоволенні позову щодо відновлення виплати індексації, залишивши в силі рішення судів попередніх інстанцій в іншій частині.
