1. Предметом спору є виселення ТОВ “СТАНДАРТБУД Т” з орендованої частини площадки з залізобетонним покриттям, що належить до державної власності.
2. Суд касаційної інстанції скасував постанову апеляційного суду, який задовольнив позов про виселення, вказавши на необхідність врахування висновків Верховного Суду щодо тлумачення поняття “приміщення” в контексті оренди державного майна, а також необхідності надання балансоутримувачем обґрунтованих доказів потреби у використанні орендованого майна для власних потреб. Суд зазначив, що апеляційний суд не встановив, чи містило повідомлення балансоутримувача достатнє обґрунтування необхідності використання об’єкта оренди саме для власних потреб, що є важливим для вирішення спору. Суд касаційної інстанції також вказав на помилковість посилання апеляційного суду на статтю 7 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, оскільки вона регулює питання включення/виключення майна з переліків для оренди, а не підстави для відмови у продовженні договору оренди. Суд касаційної інстанції відзначив, що апеляційний суд не дослідив належним чином докази та обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення спору. **:** Суд відступив від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 12.04.2023 у справі № 917/565/22 щодо того, що асфальтобетонне замощення не є приміщенням в силу положень закону, а тому не підпадає під дію абзацу 2 частини першої статті 19 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та передав справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
