Предметом спору було оскарження бездіяльності приватного виконавця щодо незупинення виконавчого провадження з примусового стягнення заборгованості з АТ “Вінницягаз” на користь ТОВ “Оператор ГТС України”.
Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій, вказавши на помилковість їх висновків. Суд зазначив, що апеляційний суд неправильно застосував норми матеріального права, вважаючи, що передача активів АТ “Вінницягаз” в управління АРМА унеможливлює примусове виконання судових рішень щодо цього товариства. Верховний Суд підкреслив, що управління активами АРМА не змінює форми власності, а отже, не є перешкодою для виконавчого провадження. Крім того, суд касаційної інстанції вказав, що суд першої інстанції невірно трактував положення Закону України “Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу”, оскільки виконавець зобов’язаний зупинити виконавче провадження, якщо боржник включений до відповідного реєстру, а сума стягнення підлягає врегулюванню згідно з цим законом, незалежно від періоду виникнення заборгованості. **:** Суд вказав, що він відступив від висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 19.12.2024 у справі №903/62/23, про те, що зміст управління активами є тотожним змісту права власності.
Верховний Суд задовольнив скаргу АТ “Вінницягаз”, визнав неправомірною бездіяльність приватного виконавця та зобов’язав його зупинити виконавчі дії.
