1. Предметом спору є оскарження бездіяльності військової частини щодо неналежного нарахування грошової допомоги на оздоровлення та компенсації за невикористану відпустку.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій, які повернули позовну заяву позивачу через пропуск строку звернення до суду. Суд зазначив, що у даній справі суди попередніх інстанцій помилково застосували положення статті 233 Кодексу законів про працю України (КЗпП), в редакції, яка набрала чинності з 19.07.2022, оскільки спірні правовідносини виникли та припинилися до набрання чинності цими змінами. **** Суд відступив від попередніх висновків Верховного Суду щодо застосування статті 233 КЗпП України в редакції від 19.07.2022 до правовідносин щодо перерахунку індексації грошового забезпечення за попередні періоди. Верховний Суд вказав, що до правовідносин, які виникли до 19.07.2022, застосовується редакція статті 233 КЗпП України, яка діяла до цієї дати і не обмежувала строк звернення до суду у справах про стягнення належної заробітної плати (грошового забезпечення).
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
