1. Предметом спору є визнання незаконним наказу про звільнення директора школи мистецтв, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення апеляційного суду, підтримавши рішення суду першої інстанції, виходячи з того, що Косівська школа мистецтв є закладом у сфері культури, а отже, на спірні правовідносини поширюється дія Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження контрактної форми роботи у сфері культури та конкурсної процедури призначення керівників державних та комунальних закладів культури”, який передбачає можливість припинення безстрокового трудового договору з керівником закладу культури у зв’язку із запровадженням контрактної форми роботи. Суд зазначив, що апеляційний суд помилково застосував норми права, вважаючи, що оскільки школа є закладом позашкільної освіти сфери культури, то положення про конкурс на посаду керівника не застосовуються. Також, суд касаційної інстанції відступив від попереднього висновку Верховного Суду у справі № 344/11960/22, вказавши, що положення про контрактну форму роботи поширюються і на керівників музичних шкіл та шкіл мистецтв.
3. Суд скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову.
Leave a comment
